Управління інноваційним проектом

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Державна освітня установа вищої професійної освіти
Кубанський державний технологічний університет
(КубГТУ)
Факультет економіки, управління та бізнесу
Кафедра виробничого та регіонального менеджменту
Курсова робота
з дисципліни Інноваційний менеджмент
на тему: «Управління інноваційним проектом»
Виконала студентка 4 курсу гр.02-ек-11
Городянської Ольга Сергіївна
Керівник жартував Ф.В.
Нормоконтролер
Захист ________ Оцінений
Члени комісії ______________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________
м. Краснодар 2005

Кубанський Державний технологічний університет
(КубГТУ)
Кафедра виробничого та регіонального менеджменту
Стверджую
Зав. кафедрою ПЗМ
Проф. Рубін Г.Я.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Завдання
на курсову роботу
Студентці гр. 02-ек-11 курсу 4 Городянської О.С.
факультету Економіки та Управління Бізнесом
спеціальності 080507 менеджмент організацій
Тема курсової роботи Управління інноваційним проектом
Зміст завдання
1) теоретичні аспекти
2) специфіка управління
3) ефективність впровадження
Обсяг роботи 53 з
Термін виконання з _____ по _______ 2005
Термін захисту 2005
Дата видачі завдання 2005
Дата здачі роботи 2005р.
Керівник курсової роботи жартував Ф.В.
Завдання прийняла студентка Городянської О.С.

Реферат
Курсова робота 53 з, 7ріс, 3 табл., 17 джерел, 1 додаток.
ПРОЕКТ, УПРАВЛІННЯ, СТРУКТУРА ПРОЕКТУ, ФУНКЦІЇ І МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ, СТРАТЕГІЯ, УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ, КОМП'ЮТЕРНА ТЕХНОЛОГІЯ, ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ
Об'єкт: ВАТ «Машзавод»
Мета: систематизація та поглиблення знань в галузі інноваційної діяльності на основі управління проектами.
Розглянуто ідеологія інноваційного проекту, методика управління ім. Проведено огляд різних підходів до управління проектами: стратегія управління, системний підхід, оперативне управління та ін
Для визначення ефективності управління проектом розглянута інноваційна діяльність ВАТ «Машзавод».
У результаті можна зробити висновок про те, що даний проект є ефективним і його впровадження призведе до збільшення чистого приведеного доходу на 164,333 млн. рублів.

Зміст

Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 5
1.Теоретические аспекти управління інноваційним проектом:
1.1 Проект як об'єкт управління ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 7
1.2 Структуризація проекту ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 12
1.3 Функції та методи управління ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 15
2. Специфіка управління проектами:
2.1 Стратегія управління ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 21
2.2 Системний підхід ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 24
2.3 Оперативне управління ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 28
2.4 Управління якістю ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 29
2.5 Комп'ютерна технологія ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 33
2.6 Управління реалізацією ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 37
3. Аналіз ефективності реалізації управління проектом ... ... ... ... ... ... ... 40
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .49
Список використаних джерел ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 51
Додаток ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 53

Введення

Зовнішність оточуючого нас світу перетворять проекти. Навіть сучасної людини, розбещеного цивілізацією і прогресом, але ще не позбавленого допитливості, вражають і дивують пам'ятники, великі досягнення і звершення минулого, давнього і не давнього, будь то єгипетські піраміди, собор Святого Петра у Римі, Московський Кремль, сучасна авіація або підкорення космосу . Ми знову й знову ставимо собі питання: «Як вдалося цього досягти?»
На чолі всіх великих звершень минулого явно чи не явно стояв винахідливий ініціатор і обдарований керівник - в сучасному розумінні - менеджер проекту.
До недавнього часу управління проектом вважалося мистецтвом, що вимагає сплаву природного дару, розуму, волі, життєвого досвіду та здобутих тяжкою працею знань. Такому комплексу вимог могли задовольнити тільки окремі видатні особистості. І так було протягом багатьох століть, з тих пір, як люди почали втілювати в життя свої перші задуми-проекти, що зажадали управління.
Зростаюча складність проектів, з одного боку, і накопичений досвід з іншого, зробили необхідним і можливим створення ідеології й методології управління проектами.
Мета курсової роботи - систематизація та поглиблення знань в галузі інноваційної діяльності на основі методик управління проектами.
Перший розділ даної роботи включає в себе теоретичні основи інноваційного проекту, його основні характеристики, функції та методи управління ним. Другий розділ відображає специфіку й різні підходи до менеджменту в сфері проектів. У третьому розділі міститься аналіз ефективності реалізації інноваційного проекту.
У ході підготовки роботи були вивчені праці вітчизняних і зарубіжних фахівців, професійно займаються науковою і практичною діяльністю в даній області.
Вибір теми курсової роботи заснований на тому, що методологія управління проектами дозволяє виконавцям легше долати перешкоди і перешкоди, пов'язані з такими зовнішніми і внутрішніми факторами, характерними для Росії, як:
- Нестабільна економіка;
- Дефіцит і обмеження засобів і ресурсів;
- Зростаюча складність проектів;
- Поява та посилення конкуренції;
- Соціальні проблеми і т. д.
Звичайно, управління проектами не є панацеєю для вирішення всіх цих проблем. Проте його систематичне застосування дозволяє менеджеру легше адаптуватися до умов мінливого оточення.

1 Теоретичні аспекти управління інноваційним проектом

1.1 Проект як об'єкт управління

Інноваційний проект являє собою складну систему взаємообумовлених і взаємопов'язаних за ресурсами, термінами і виконавцям заходів, спрямованих на досягнення конкретних цілей (завдань) на пріоритетних напрямках розвитку науки і техніки. Рівень значимості проекту визначає складність, тривалість, склад виконавців, масштаб, характер просування результатів інноваційного процесу, що впливає на зміст проектного управління. [1]
Види інноваційних проектів за основними типами:
1. За періодом реалізації проекту, можуть бути:
· Короткостроковими (1-2 роки);
· Середньостроковими (до 5 років);
· Довгостроковими (більше 5 років).
2. За характером цілей проекту, можуть бути:
· Кінцевими - відображати цілі, рішення проблеми в цілому;
· Проміжними.
3. По виду потреб, що задовольняються, можуть бути орієнтовані на задоволення існуючих потреб або на створення нових потреб;
4. За типом інновацій, можуть бути:
· Введення нового чи удосконаленого продукту;
· Створення нового ринку;
· Освоєння нового джерела сировини або напівфабрикатів;
5. За рівнем прийнятих рішень, можуть носити:
· Міжнародний;
· Федеральний;
· Регіональний;
· Галузевий;
· Фірмовий характер.
З точки зору масштабності вирішуваних завдань інноваційні проекти поділяються наступним чином:
1) монопроект - проекти, що виконуються, як правило, однією організацією або навіть одним підрозділом; відрізняються постановкою однозначної інноваційної мети (створення конкретного виробу, технології), здійснюються в жорстких часових і фінансових рамках, потрібно координатор або керівник проекту;
2) мультипроекти - видаються у вигляді комплексних програм, що поєднують десятки монопроект, спрямованих на досягнення складної інноваційної мети, такої, як створення науково-технічного комплексу, рішення великої технологічної проблеми і т.д. 3) мегапроект - багатоцільові комплексні програми, що поєднують ряд мультипроектам і сотні монопроект, пов'язаних між собою одним деревом цілей; вимагають централізованого фінансування та керівництва з координаційного центру. [2]
         Основними розділами інноваційного проекту є:
· Зміст і актуальність проблеми (ідеї);
· Дерево цілей проекту, побудова на основі маркетингових досліджень та структуризації проблеми;
· Система заходів з реалізації дерева цілей проекту;
· Комплексне обгрунтування проекту;
· Забезпечення реалізації проекту;
· Експертний висновок проекту;
· Механізм реалізації проекту й система мотивації.
Будь-який проект від виникнення ідеї до повного свого завершення проходить через певні ряд послідовних ступенів свого розвитку. Життєвий цикл проекту прийнято ділити на фази, фази - на стадії, стадії - на етапи. Стадії життєвого циклу проекту можуть розрізнятися в залежності від сфери діяльності та прийнятої системи організації робіт. Однак у кожного проекту можна виділити початкову (передінвестиційну) стадію, стадію реалізації проекту і стадію завершення робіт по проекту. Це може здатися очевидним, але поняття життєвого циклу проекту є одним з найважливіших для менеджера, оскільки саме поточна стадія визначає завдання і види діяльності менеджера, використовувані методики та інструментальні засоби.
Структурна модель областей знань і компонентів основних процесів (зображена на малюнку 1.1) дозволяє отримати попереднє уявлення про сучасну концепції УП. [3]
Концепція УП може описуватися за допомогою таких основних структурних і функціональних компонентів, як:
1) контекст управління проектом;
2) процеси управління проектом;
3) основні функції управління проектом;
4) методи управління проектом;
5) практика і ефективність управління проектом.
Концепція УП може описуватися за допомогою таких структурних основних і функціональних компонентів, як:
• контекст управління проектом;
• процеси управління проектом;
• основні функції управління проектом;
• методи управління проектом;
• практика і ефективність управління проектом.
Основні інтегративні процеси УП
Контекст УП
Управління змінами
Управління проектами
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Управління
Предметна область
Час
Вартість
Якість
Персонал
Комунікації
Ризик
Постачання і контракти

Рис 1.1 - Структура знань і компонентів УП

Система управління проектом є різновидом кібернетичної системи, що складається з об'єкта управління проекту) і суб'єкта управління (команди управління проектом), пов'язаних прямого і зворотного зв'язком, за допомогою яких і здійснюється управління (рис. 1.2).
Суб'єкт УП
Команда УП
Об'єкт УП
Проект

Рис 1.2-Кібернетична схема управління об'єктом
У системі УП реалізуються дві групи процесів:
• проектно-орієнтовані процеси. Вони пов'язані з об'єктом УП, або самим проектом, виконуються виконавцями робіт проекту і спрямовані на досягнення результатів проекту - створення нового продукту або послуги;
• процеси управління проектом. Вони пов'язані з суб'екттом УП, або командою управління проектом та її діяльністю з опису, планування, організації та координації робіт у проекті хоча забезпечення успішного завершення проекту.
Безліч процесів управління проектом, застосовних до більшості проектів, може бути розділене на п'ять груп, кожна з яких включає один або декілька процесів:
• процеси ініціації - формальне визнання того, що проект або його чергова фаза повинна бути введена в дію. Вони включають всі необхідні для цього роботи і заходи;
• процеси планування - розробка плану проекту та діючої організаційно-технічної системи управління для успішного досягнення цілей і результатів проекту;
• процеси виконання - координація людських і матеріальних ресурсів для виконання плану проекту:
• процеси контролю - відстеження ходу виконання проекту і досягнення цілей шляхом моніторингу, кількісної оцінки прогресу проекту та здійснення необхідних коригувальних впливів для ліквідації небажаних відхилень від плану проекту:
процеси закриття - формальна приймання виконаного проекту або його окремої фази, закриття контрактів та завершення проекту.
Зміст основних робіт з управління проектами відображено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1-Основні роботи з управління проектами
Ініціація
Планування
Виконання
Контроль
Закриття
1) Ініціація проекту або його фаза
1) Планування предметної області
1) Організація та координація виконання плану
1) Подання звітів про хід виконання
1) Адміністративне завершення проекту
2) Розробка концепції проекту
2) Структурна декомпозиція проекту
2) Розвиток команди проекту
2) Управління змінами
3) Техніко-економічне обгрунтування
3) Визначення робіт та їх взаємозв'язків
2) Закриття контрактів
3) Розподіл інформації
3) Контроль якості
4) Планування ресурсів
4) Оцінка та затвердження проекту
5) Оцінка тривалості робіт
4) Підтвердження предметної області
4) Контроль виконання

1.2 Структуризація проекту

Структуризація проекту являє собою дерево орієнтованих на продукт компонентів (обладнання, роботи, послуги, інформація), а також це організація зв'язків і відносин між елементами. Адже проект виникає, існує і розвивається в певному оточенні, яке називається зовнішнім середовищем. Склад проекту не залишається незмінним у процесі його реалізації та розвитку, в ньому можуть з'являтися нові елементи або об'єкти і з його складу можуть видалятися. Проект як всяка система може бути розділений на елементи. При цьому між ними повинні визначатися і підтримуватися зв'язку. [4]
Між проектом і зовнішнім середовищем здійснюється зв'язок і переміщення елементів, що беруть участь в роботі по його реалізації.
Зовнішнє середовище формується факторами:
· Політичними;
· Економічними;
· Соціальними;
· Науково-технічними.
Проект тісно пов'язаний з науково-технічним забезпеченням, а саме досягнення в предметної області проекту та привнесення ноу-хау. Проект поєднує знання та досвід з реалізації певних ідей, при цьому формується зона реалізації проекту, в якій приймаються рішення з управління проектом, і сприяє реалізації персоналу проекту, який є частиною трудових ресурсів взагалі. Проект орієнтується на законодавчо-правові основи, що становить правову зону проекту, на їх основі укладаються контракти та інші правові документи. Фінансування проекту створює фінансову зону і орієнтується на інвестиційний ринок. Проект поєднує знання та досвід з розробки самого проекту і формує зону розробки проекту, в якій розробляється вся проектна документація. Зона розробки проекту тісно взаємодіє і формує матеріальне господарство, яке утворює зону закупівель і поставок. Проект поєднує досвід та методи будівництва, формуючи зону будівництва, тобто безпосередньо будівлі та споруди. Зона будівництва передбачає наявність ділянки будівництва, а він утворює зону землекористування. Проект поєднує інженерні знання і досвід, формуючи зону інжинірингу, яка займається технологічним процесом, а технологічний процес орієнтований на конкретне виробництво і тим самим формується виробнича зона. Передінвестиційна стадія проекту тісно пов'язана зі сферою бізнесу і зовнішнім середовищем. У заключній фазі, коли вже отримана продукція, проект пов'язаний із зоною збуту і конкретно з ринком збуту. [5]
Основними учасниками інноваційного проекту є:
1. Замовник - майбутній власник та користувач результатів проекту (юридичні, фізичні особи);
2. Інвестор - юридичні, фізичні особи, які вкладають гроші (замовник та інвестор можуть співпадати);
3. Проектувальник - розробник проекту;
4. Постачальник - організація, яка забезпечує матеріально-технічне забезпечення;
5. Керівник проекту - юридична особа, якій замовник делегує повноваження по керівництву робіт за проектом;
6. Команда проекту, яка створюється на період робіт.
Безпосередньо ж древообразная структура дозволяє розподілити загальний обсяг робіт за проектом на піддаються управлінню незалежні блоки, які передаються під управління фахівцям. Комплекс взаємозв'язків між роботами часто називають логічною структурою проекту, оскільки він визначає послідовність виконання робіт. Структурування допомагає вирішити такі завдання:
· Поділ об'єкта на піддаються управлінню блоки;
· Розподіл відповідальності;
· Оцінка необхідних витрат коштів, часу, матеріальних ресурсів;
· Створення єдиної бази для планування, складання кошторисів та контролю за витратами;
· Ув'язка робіт за проектом з системою ведення бухгалтерських рахунків;
· Перехід від загальних цілей до конкретних завдань.
Створення та реалізація проекту включають наступні етапи:
1) Формування інвестиційного задуму (ідеї);
2) Дослідження інвестиційних можливостей;
3) Техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) проекту;
4) Підготовка контрактної документації;
5) Підготовка проектної документації;
6) Будівельно-монтажні роботи;
7) Експлуатація об'єкта;
8) Моніторинг економічних показників.

1.3 Функції та методи управління
Управління проектом - це управління змінами, які повинні бути зроблені в результаті його здійснення.
Стан проекту від ідеї до завершення характеризується зміною ряду показників, які визначають його сутність і на основі яких встановлюється успішність проекту. Ця сукупність «елементів» проекту по суті і є тим, чим керує УП. тобто ці елементи і є об'єктами управління. Таких об'єктів управління в кожному проекті може бути досить багато. Це залежить від типу і виду проекту, вимог до самого УП, особливостей оточення проекту і т.д. Однак для всіх проектів можна виділити найбільш істотні об'єкти управління. [6]
Управління предметною областю полягає в управлінні цими змінами протягом життєво циклу проекту і здійснюється через процеси:
1) ініціації робіт;
2) планування предметної області;
3) визначення предметної області;
4) уточнення та підтвердження предметної області;
5) контролю зміни предметної області.
Функція управління якістю проекту пронизує весь життєвий цикл і включає: проектні, організаційні та управлінські рішення, використовані матеріали, обладнання, сировину, та інші
Функція керування часом тісно пов'язана з функцією управління предметною областю і включає визначення робіт та їх тривалості, термінів початку і завершення проекту, його частин, найважливіших подій і кожної з виконуваних робіт та ін
Функція керування часом реалізується за допомогою процесів часового аналізу проекту і його частин, календарного планування робіт, контролю графіків виконання робіт, їх актуалізації та коригування.
Функція управління вартістю включає планування ресурсів, попередню оцінку витрат, пов'язаних з проектом, визначення кошторису витрат, грошових потоків, прогнозування доходів і прибутків, контроль витрачання і надходження грошових коштів і прийняття рішень у випадку перевищення видатків та інших відхилень від фінансових планів.
Головним завданням управління вартістю є дотримання бюджетних рамок проекту та отримання передбаченої прибутку від його здійснення.
Ризик у контексті проекту (ризик проекту) розглядається як вплив на проект і його елементи непередбачених подій, які можуть завдати певної шкоди і перешкоджати досягненню цілей проекту.
Ризик проекту характеризується трьома факторами: подіями, що чинять негативний вплив на проект; ймовірністю настання таких подій; оцінкою збитку, нанесеного проекту такими подіями. Управління ризиком застосовується в тих випадках, коли ступінь ризику в проекті досить висока.
Функції управління людськими ресурсами включають визначення потреби, чисельного й кваліфікаційного складу персоналу на всі період часу здійснення проекту: відбір кандидатур, оформлення прийому на роботу та звільнення: планування і розподіл працівників по робочих місцях організацію навчання та підвищення кваліфікації: становлення відповідальності; створення умов і робочої атмосфери для колективної роботи: попередження вирішення конфліктів, що: питання оплат та ін Управління персоналом повинно бути спрямоване на оптимальне використання трудових ресурсів для досягнення цілей проекту. [7]
Здійснення проектів відбувається на контрактній основі, яка використовується для залучення окремих фахівців. різних підрядних і субпідрядних організацій і фірм як для виконання робіт і послуг, так і для закупівель і поставок необхідного обладнання і матеріально-технічних ресурсів.
Функції управління контрактами та поставками включають процеси вибору стратегії контрактної діяльності: інформаційно-рекламну роботу; визначення складу, номенклатури і термінів роботи прівлекаеми за контрактом суб'єктів; підготовку контрактних пропозицій: вибір контрагентів і постачальників шляхом торгів конкурсів, тендерів тощо; підготовку документації на укладення контрактів; контроль за ходом їх виконання закриття і розрахунок по завершених контрактах.
Управління проектом в цілому залежить від успішної організації взаємодії всіх учасників проекту та забезпечення їх потреби в інформації для здійснення проекту. У цю функцію управління звичайно включаються процеси збору, передачі, сортування, відображення та інтерпретації інформації, необхідної і достатньої для всіх учасників проекту та його оточення. При цьому враховуються і розрізняються два типи інформаційного обміну: формальний (шляхом використання інформаційних технологій) і неформальний (шляхом міжособистісних контактів і різного роду зборів). Управління комунікаціями в проекті тісно пов'язане з управлінням персоналом.
Методи управління проектами
До теперішнього накопичено значний досвід по різних методах управління проектами. З формальних методів найчастіше за все використовується відомий метол «дерева цілей» з описом, фіксацією цілей та їх структурної декомпозицією. Для нечітких цілей використовують техніку творчого процесу типу «мозкової атаки», «записи ідей», «творчої конфронтації», «систематичного структурування» [8]
Структурна модель проекту та коди її структурних елементів служать інформаційною основою для формування всієї документації проекту протягом його життєвого циклу.
1) Методи мережевого планування і управління:
У вдосконаленому вигляді з різноманітним сучасним програмним забезпеченням ці методи є центральною ланкою в ланцюзі методів управління проектами, де з їх допомогою виконуються наступні функції:
а) моделювання проекту;
б) Часовий аналіз проекту;
в) Ресурсний аналіз проекту;
г) Розподіл ресурсів.
Моніторинг проекту - Сукупність методів і процедур контролю за ходом виконання робіт проекту. На основі графіка робіт і звітів виконавців здійснюються актуалізація даних моделі і нові розрахунки плану частини проекту, що залишилася ще не виконаною. При цьому за допомогою комп'ютера ведеться облік виконаних обсягів, визначається витрата ресурсів і витрат, формуються дані для звітів, аналізується стан проекту, прогнозується хід подальших робіт.
2) Методи планування витрат:
Ця найважливіша область управління проектом в ринковій економіці тісно пов'язана з ціноутворенням і кошторисних справою. Розрізняють два підходи до планування витрат: пасивний і активний.
Пасивний заснований на розрахунку вартості: за проектами-аналогам
(Фаза 1): за обсягами робіт і нормативами (фаза 1-2); на основі розрахункової потреби ресурсів та нормативної бази (фаза 2-3).
Активний підхід заснований на мінімізації вартості проекту за рахунок варіювання змінними (різні фінансові схеми, інтенсивність робіт, терміни, способи виконання та ін) Важливе місце тут займають методи функціонально-вартісного аналізу витрат і прибутку проекту, а також визначення економічної ефективності проекту з урахуванням витрат на експлуатацію.
3) Контроль витрат:
Ця частина моніторингу проекту виділяється в самостійний метод, що має розвинену інформаційну підтримку. Суть методу в тому, що по ряду проектних показників формуються наочні графіки, що дозволяють вести безперервний облік витрат і оцінювати розвиток проекту, дотримання бюджету і ефективність фактичних витрат.
4) Методи управління ризиком:
Сукупність методів дозволяє визначити і оцінити ризик на різних фазах розвитку проекту, знайти шляхи його зниження і впливу на основні параметри проекту. В інструментарій методів управління ризиком входять імовірнісні та альтернативні мережеві моделі, імітаційне моделювання, експертні системи, теорія ймовірностей і надійності, робастної технологія і ін
5) Методи управління конфліктами:
У процесі виконання проекту між учасниками проекту та іншими зацікавленими сторонами виникають конфлікти. Методи управління конфліктами дозволяють їх прогнозувати, оцінювати і запобігати. А у випадках їх виникнення пропонують правила їх дозволу.
6) Методи управління змінами:
В проект у процесі його підготовки та реалізації вносяться численні зміни. Розроблено методи прогнозування. оцінки та захисту проекту від змін; процедури та організаційні форми для внесення нений, способи фіксації змін, організації документообігу та його коригування у зв'язку зі змінами.
7) Методи управління контрактами:
Дані методи спрямовані на впорядкування та систематизацію підготовки, погодження, оформлення контрактів, контроль їх виконання та закриття контрактів. Сюди примикають методи маркетингу, організація торгів, тендерів, конкурсів та аукціонів.
8) Методи організації і управління проектами
Це один з найважливіших розділів управління проектами. Він визначає правила побудови раціональних організаційних форм і структур, орієнтованих на виконання проектів. Встановлює регламент і взаємини між учасниками проекту і командою проекту.
Ці методи допомагають сформувати необхідний склад команди проекту, організувати його ефективну роботу, забезпечити управління персоналом і налагодити необхідні комунікації між учасниками проекту.

2 Специфіка управління проектами
2.1 Стратегія управління
Управління проектами - це процес визначення мети діяльності та організації людей і техніки так, щоб ця мета була досягнута при завершенні діяльності.
На початку процесу управління повинен бути проведений стратегічний аналіз з плануванням життєвого циклу продукції, який в основному визначає ефективність виробництва. [9]
Життєвим циклом продукції - залежність економічного ефекту, отриманого в результаті реалізації, від часу, витраченого на розробку, освоєння і випуск даної продукції на підприємстві, який відображений на рисунку 2.1
SHAPE \ * MERGEFORMAT
0 1 2 3 4 5
0
Е

Рис.2.1-життєвий цикл продукції
Життєвий цикл, зображений у вигляді 8-подібною кривою умовно поділяється на 6 етапів:
0 - дослідження, проектування і впровадження;
1 - початковий етап випуску з відпрацюванням технології серійного випуску;
2 - випуск продукції з наростаючим зростанням ефективності;
3 - уповільнення зростання ефективності;
4 - зниження ефективності;
5 - спад ефективності.
0-й етап включає виникнення ідей проведення науково-дослідних робіт, купівлю ліцензій і патентів на основі стратегічного аналізу кон'юнктури ринку та процесу проектування, при цьому йдуть значні витрати за відсутності доходів. Потім по мірі відпрацювання технології і початку випуску ходового товару починають рости доходи (1-й етап). Після налагодження серійного випуску відбувається швидке зростання ефективності (2-й етап). У міру насичення ринку економічний ефект знижується (3-й етап). Нарешті, граничний, 4-й етап, коли кошти, вкладені у вдосконалення товару з метою підтримати його конкурентоспроможність, практично рівні ефекту від реалізації, після чого починається спад ефективності за рахунок появи на ринку іншої, більш конкурентоспроможної продукції (5-й етап).
Характер зміни ефективності технологій зображений на рис. 2.2.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Технологічний розрив
Результат

Рис.2.2 - Залежність результатів технологій від витрат на їх розробку для одного виду продукції
У процесі інноваційного менеджменту здійснюється управління технологічними розривами. При цьому необхідно з мінімальними витратами забезпечити перехід на нову технологію в мінімально короткий час. З метою скорочення витрат багато фірм намагаються кооперуватися в цей період. Наприклад, для перших персональних комп'ютерів «IВМ» закупила монітор у «Мацусіта», флоппі-диск у «Тендон», мікропроцесор у «Інтел», друкуючий пристрій у «Епсон», а операційну систему у «Мікрософт». [10]
Аналогічно життєвому циклу продукції цикл попиту можна розділити на кілька характерних періодів:
1. Зародження - інтенсивний період становлення галузі, коли кілька фірм конкурують між собою, намагаючись захопити лідерство.
2. Прискорення зростання - період інтенсивного росту прибутків фірм, які витримали конкурентну боротьбу за умови перевищення попиту над пропозицією.
3. Уповільнення зростання, коли пропозиція починає перевищувати попит.
4. Зрілість - досягнення насичення ринку.
5. Згасання - зниження обсягу попиту за рахунок зменшення споживання продукту, появи продуктів-замінників, а також при зміні економічних, демографічних, політичних та інших умов.
Практика показує, що якщо нова технологія докорінно відрізняється від старої, то фірми часто відмовляються від діяльності, в якій займали лідируюче становище, тому що при появі нової технології фірма в процесі конкурентної боротьби витрачає великі кошти на створення нових видів продукції на основі старої технології, в результаті ці наведені витрати на НДР є психологічним перешкодою для докорінної зміни технології, що сприяє перемозі в конкурентній боротьбі менш відомих фірм (наприклад, конкуренція фірм «Дьюпон» і «Селаніз» при розробці шинного корду).
Наведені приклади показують, наскільки складно вибрати правильну стратегію при модернізації підприємств з впровадженням нової технології. Тому цієї частини проекту треба приділяти особливу увагу, тому що при неправильно обраної стратегії можна в результаті впровадження проекту затратити великі кошти і опинитися з малоперспективною технологією і неконкурентоздатною продукцією.
2.2. Системний підхід в управлінні
Під системою розуміється щось ціле, пов'язане з окремих елементів, які взаємопов'язані, взаємозалежні і взаємодіють. При цьому система має властивості, яких немає у складових її елементів.
Будь-яка організація як система може розглядатися в трьох аспектах: фізичному, економічному і кібернетичний. Фізична система розглядає всі матеріальні та енергетичні зв'язки і залежності.
Економічна система розглядає всі економічні зв'язки як всередині системи, так і з зовнішніми організаціями. Кібернетична система являє упорядковану послідовність інформаційних сигналів. У цій системі повинен бути координуючий орган, який здійснює автономне керування. Інформація, що надходить у систему і міститься в ній, повинна підтримувати параметри системи у визначених межах. Для обміну інформацією з іншими організаціями система повинна мати інформаційні входи і виходи. Ці всі властивості є в усіх кібернетичних системах. [11]
Організація в розрізі управління представляє складну кібернетичну систему. Вона складається з керуючої підсистеми і ряду керованих підсистем. У відповідності з основним принципом кібернетики «чорного ящика» окремі підсистеми можна розглядати ізольовано, але з урахуванням інформаційних входів і виходів.
У цьому сенсі для керівника підприємства окремий підрозділ представляє собою певною мірою «чорний ящик», так як він зазвичай не знає точно, що там відбувається. Але за інформацією, яка надходить у підрозділ і виходить з нього з певним ступенем ймовірності, можна уявляти, що робиться в цьому підрозділі, і яка ефективність роботи цього підрозділу.
Кібернетична система управління діє аналогічно автомату зі зворотним зв'язком. При цьому керуюча підсистема формує командно-керуючу інформацію і направляє її в керовану підсистему для реалізації процесу, а по каналах зворотного зв'язку отримує інформацію про результуючому впливу з метою визначення коригуючого впливу. Чітко здійснювана зворотній зв'язок забезпечує ефективність системи управління процесом. Зворотній зв'язок характеризує оцінку дії й порівняння його результатів з існуючими критеріями і стандартами для визначення подальшого дії. Зворотній зв'язок буває двох видів: позитивна і негативна. Позитивний зворотний зв'язок сприяє збільшенню відхилення результуючого дії від встановлених критеріїв. Негативний зворотний зв'язок сприяє зменшенню відхилення результуючого дії від встановлених критеріїв. Всі системи управління для ефективного впливу використовують негативний зворотний зв'язок.
На рис.2.3 представлена ​​схема системи управління з негативним зворотним зв'язком. Зі схеми видно, що на підставі мети процесу вибираються параметри для оцінки даної цілі та критерії для цих параметрів. У результаті формується командно-керуюча інформація, яка впливає на керовану підсистему у вигляді процесу. Кількісна оцінка результуючої діяльності через зворотній зв'язок порівнюється з обраними критеріями, стандартами, відомими статистичними даними і виробляється коригуючий вплив на командно-керуючу інформацію з метою скорочення відхилень результуючого дії від встановлених критеріїв, норм. При цьому, якщо встановлені відхилення дуже значні, то необхідно змінити критерії, параметри або навіть мета процесу.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Зовнішня науково-технічна та економічна інформація
Рівноваги вплив навколишнього середовища
Процес
Результат
1
3
2
4
5
Відомий рівень стандарти
Зовнішній аналіз
Зворотній зв'язок
Коригувальна впливу

1 - мета (програма), 2 - параметри, що оцінюють рівень досягнення мети; 3 - критерії та норми оцінки обраних параметрів; 4 - порівняння результуючого дії системи до обраних критеріїв, стандартів і розробка коригуючого впливу; 5 - командно-керуюча інформація.
Рис. 2.3 - Система управління зі зворотним зв'язком

Причому під возмущающим дією навколишнього середовища розуміється різка зміна податкової політики, курсу валюти, міжнародних стандартів, моди, погоди і т. д. [12]
Для практичної діяльності часто систему управління зі зворотним зв'язком зображують у вигляді ітераційної моделі управління, показаної на рис. 2.4.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Ціль більш високого порядку
Визначити мету
Вибрати параметри, що оцінюють рівень досягнення мети
Визначити критерії та норми оцінки параметрів
Отримати командно-керуючу інформацію
Кількісна оцінка результуючого дії
Порівняння результуючого дії системи з вибраними критеріями
Розробка коригуючого впливу
Продовжити без зміни, якщо не потрібно коригування
Виконати коригуючий вплив
Змінити критерії, параметри або мета процесу
або
або
або
Підпис: Ціль більш високого порядку
Рис.2.4 - Ітераційна модель управління
Ітераційна модель за своєю суттю аналогічна системі керування зі зворотним зв'язком, що на рис. 2.4. При цьому за рахунок дії негативного зворотного зв'язку результативність буде збільшуватися. За даної моделі можна будувати як систему управління проектом, підприємством або підрозділом, так і систему вирішення будь-якої проблеми. При цьому зображення двох видів мети умовно. При вирішенні проблем підприємства цілі мають багаторівневий ієрархічний характер: стратегічні цілі підприємства, оперативні цілі підрозділи, цілі бригади і особистісні цілі виконавця. Для ефективного вирішення проблеми необхідно, щоб між цими цілями було якомога менше суперечностей. У цьому випадку при роботі з ітеративної моделі відбувається поступова доопрацювання з отриманням більш об'єктивних показників і оцінок.

2.3.Оператівное управління проектами
Модель оперативного управління проектом на основі зворотного зв'язку представлена ​​в Додатку.
Відповідно до зображеної моделлю управління Герольдом Пойцаком пропонується схема взаємозв'язку розділів і методів, яка широко застосовується в міжнародній практиці. Вона представлена ​​на таблиці 2.1.
Таблиця 2.1-Схема взаємозв'язку розділів і методів
Фази
Види управління
Стратегічне
Оперативне
Інструментальне
1) Початок проекту
Аналіз впливу зовнішнього середовища, учасників; визначення цілей, цін, обмежень; вибір критеріїв для вирішення поставлених цілей; укладення контракту
Остаточне формулювання проекту, аналіз терміну виконання робіт, обсягу робіт; попереднє визначення вартості робіт
Організація проекту, відповідальність, кваліфікація та особливості; відбір складу керівників, інструкції, нормативи
2) Поточне управління проектом
Управління укладанням контракту, персоналом, організаційною структурою, громадськими взаємовідносинами; визначення статусу проекту; специфікація продукції
Межі, структури, норми, управління ресурсами, витратами і ризиком; контроль якості і термінів виконання робіт; облік витрат; системи управління продуктивністю
Керівництво проектом, технологія процесу управління; оцінка продуктивності, культура проекту, система зв'язку
3) Криза проекту
Зміна оцінки цілей, договорів; управління змінами проекту
Підвищення ефективності (продуктивність-час-витрати)
Вирішення конфліктів, зміна або переміщення персоналу
4) Завершення проекту
Скорочення проекту, передача гарантій; доведення до кінця, завершення справ після здачі об'єкта
Оцінка процесу виконання проекту, документація для завершення проекту, передача досвіду
Управління здачею об'єкта і передачею власності, оцінка персоналу
5) Технічне управління
Управління "продукція-система", яка реалізується різними методами
2.4 Управління якістю
В даний час важливого значення набула управлінська діяльність в галузі якості продукції, що випускається. Вона відображає якісну ступінь розроблюваного проекту. Зараз існує велика кількість систем управління якістю, як вітчизняного (КАНАРСПІ, НОРМ, КСУК), так і зарубіжного досвіду (ISO). Кожне підприємство самостійно вибирає систему у відповідності зі специфікою свого виробництва.
У процесі конкуренції в умовах ринкової економіки якість продукції є головним чинником, що забезпечує реалізацію товару. Тому інноваційний менеджмент повинен забезпечити постійне підвищення якості товару з метою отримання максимального економічного ефекту за рахунок реалізації продукції. Давно відомо, що хороший попит зумовлений високою якістю продукції, але чим вище якість, тим більше витрат на виготовлення, тим вище ціна й, отже, знижується попит. Тому необхідний системний підхід до підвищення рівня всієї виробничої діяльності на основі маркетингу.
Сутність будь-якої системи управління якістю полягає в тому, що по каналах «зворотного зв'язку» безперервно подаються сигнали, на підставі яких виробляються відповідні дії для усунення виниклих відхилень від встановлених показників якості або стандартів. При різних підходах до процесів впливу методи отримання вихідної інформації та аналізу принципово однакові для всіх передових фірм у всіх країнах. Це статистичні методи контролю, які в основному були розроблені в США, але потім стали ще більш ефективно використовуватися в Японії та інших країнах. [13]
В основу сучасної системи управління якістю закладена вірусна теорія менеджменту. Сутність цієї теорії базується на медичних аналогіях. Медицина успішно застосовувалася й у відсутність знань про мікроби. При цьому здоров'я одних пацієнтів покращувався, інших погіршувався, у третіх пацієнтів залишалося без змін, і в кожному випадку можна було б розумно обгрунтувати результат лікування. Не знаючи про віруси, лікарі призначали курс лікування своїм пацієнтам відповідно до того, чому їх вчили в університеті і з урахуванням практичного досвіду роботи. При цьому навіть видатні хірурги, незважаючи на всі вміння і старання, часто вбивали пацієнтів, тому що не мили руки і не стерилізували інструменти. У 1895 р , Пастер, вивчаючи причини загибелі гусениць шовкопряда, виділив бацили двох вірусів і розробив методи запобігання інфекційних захворювань. У тому ж році лорд Лістер застосував аналогічні ідеї в медицині, але ще дуже довго досвідчені лікарі не хотіли переучуватися, змінюючи звичні методи роботи.
У 20-х рр.. Вальтер Шухарт, вивчаючи можливості збільшення надійності телефонних підсилювачів, до складу яких входили вакуумні лампи, виявив «вірус мінливості», за рахунок дії якого час безвідмовної роботи лампи стає невизначеним. Це обумовлюється невеликими відмінностями хімічного складу вихідних матеріалів, неточностями процесу виробництва, випадковими влученнями забруднень і суб'єктивним характером збірки. У результаті деякі лампи служать недовго і призводять до виходу з ладу підсилювачів.
Як і робота Пастера, відкриття Шухарта лягло в основу вірусної теорії менеджменту. Як Лістер у свій час зрозумів більш широке значення робіт Пастера в області медицини, так і доктор В. Едварда Демінг побачив значимість робіт Шухарта для загальної теорії менеджменту. При цьому було визначено, що якщо усунути джерело мінливості на всіх етапах виробництва, то остаточний результат стане більш передбачуваним і виробництво більш ефективним за рахунок прискорення діяльності виробництва шляхом скорочення простоїв і затримок. Отже, основна ідея полягає у знищенні вірусу мінливості і таким чином поліпшенні відтворюваності виробництва.
Повністю усунути вірус мінливості неможливо, але шляхом впливу на систему можна домогтися значних результатів щодо зниження його дії. При цьому можна заощадити до 50% коштів як у сфері виробництва, так і в сфері обслуговування.
Початком боротьби за підвищення якості продукції в Японії послужили лекції вчених В. Е. Демінга і Д. М. Жура. Сутність методології Демінга-Жура полягає в тому, що якість треба контролювати не на кінцевому продукті, а на кожній стадії виробництва, воно має бути закладено в кожен проект і процес.
Дослідження на американських підприємствах показали, що керівники до 85% відповідальності за контроль якості покладали на лінійних керівників та інженерно-технічних працівників і тільки 15% на робітників. За методом Демінга-Жура ці цифри довелося поміняти місцями, тобто відповідальність за якість покласти безпосередньо на виконавців. Це призвело до пошуку нових шляхів підвищення якості в рамках нової стратегії. У результаті виникла нова форма контролю - гуртки контролю якості (ККК), де самі робітники займаються пошуком шляхів підвищення якості. Ці гуртки вперше були організовані в США, але масове поширення отримали в Японії за ініціативою професора К. Ісікава, який розробив причинно-наслідковий діаграму для зручності роботи над проблемами підвищення якості в гуртках, відображена на малюнку 2.5
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Дефекти якості та зниження продуктивності
Люди
Машини
Методи
Матеріали
Дефектні деталі
Неправильна товщина
Зносостійкість
Установка швидкості
Несвоевре-менность
Методи різання
Зіпсований таймер
Зупинки обладнання
Погані умови
Перерви в роботі
Недостатність навичок
Ставлення до роботи
Скоропалітель-ність суджень
Саботаж
Помилки у вимірах

Рис 2.5 - Діаграма Ісікави для аналізу зв'язків «причини-наслідку» у контролі якості
ККК представляють собою невеликі групи працівників, добровільно вирішують свої виробничі проблеми. Зазвичай в гуртку 6-10 чоловік, які збираються 3-4 рази на тиждень після роботи. При цьому вони самі визначають мету заняття, але головним завданням є усунення причин виникнення браку на своєму виробничому ділянці. Крім питань підвищення якості ККК, особливо останнім часом, вивчають проблеми економії ресурсів, підвищення продуктивності та поліпшення умов праці. Один раз на місяць в урочистій обстановці проходить преміювання членів ККК. У багатьох фірмах преміюють не тільки за ті пропозиції, які прийняті до впровадження, але і за ті, які відхилені, щоб стимулювати більше число рядових працівників займатися інноваційними процесами, так як це в кінцевому рахунку приносить великий дохід підприємству. Керівники для ККК дозволяють використовувати ЕОМ фірми для аналізу і розрахунків, а також обладнання підприємств для виготовлення дослідних зразків. Інженери і менеджери не входять до складу ККК, а підключаються тільки для надання допомоги при аналізі, розробці креслень, впровадження (здійснення) розроблених пропозицій у виробництво.
У наших економічних умовах можливо застосовувати систему ККК, але для ефективного впровадження необхідна велика організаційна та психологічна робота по стимулюванню цього процесу.
2.5 Комп'ютерна технологія управління проектом
Крім інших способів управління проектами в даний час велике значення набувають комп'ютерні технології (наприклад, Microsoft Project). Ця програма відрізняється з'єднанням потужності, функції з дружелюбним інтерфейсом, який підтримує починаючого користувача і дозволяє працювати з програмою без зайвого клопоту. [14]
У всьому обсязі в ньому розкидані пояснення порядку користування тієї чи іншої функції програми, які супроводжуються достатньою кількістю теорії управління проектами, вони допомагають починаючому користувачеві досягти призначення окремих функцій, а часто і дізнатися про альтернативні підходи. Вона поступово вводить у курс справи, починаючи з таких основ, як поділ проекту на задачі, розподіл їх один за іншим і розставляння проміжних орієнтирів.
Пізніше управління переходить до таких складних речей, як розподіл ресурсів, робота в групах і розподіл витрат. Потім відбувається знайомство з більш просунутими опціями, такими як стратегії зменшення визначення часових і фінансових витрат, а також ефективне використання ресурсів.
Нова версія Microsoft Project значно відрізняється в порівнянні з потужною попередньою версією програми. Серед нових опцій можна виділити таку, як можливість оплати по індивідуальних тарифах у залежності від характеру виконання завдань.
Програма просто використовує певні тарифи до певних робіт і підраховує суму. Нарешті, вона дозволяє опціональне планування (effort driven scheduling), коли результатом збільшення явних ресурсів може бути автоматичне зменшення кількості часу, необхідного для вирішення задачі.
Менеджер, який керує декількома окремими проектами, часто знаходить, що проекти вміщають зав'язані один за іншим елементи, коли завдання одного проекту залежать від ресурсів іншого. Для того, щоб показати ці залежності і переконатися в тому, що вони приймаються в розрахунок, можна встановити зв'язки між проектними задачами, обравши тип зв'язку з чотирьох можливих: «кінець до початку» (finish to start) «початок до початку» (start to start) «кінець до кінця» (finish to finish) або «початок до кінця» (start to finish).
Ці зв'язки є по суті гіперпосиланнями. Вони можуть з'явитися дуже корисними поряд із цілим спектром Internet-і Intranet-опцій.
Можливо подання будь-якого елементу проекту за допомогою приміток або створення графічних об'єктів в середині проекту; ще більш потужною опцією є створення гіперпосилань між окремими ділянками проекту і документами, створення за допомогою інших додатків.
Також існує можливість створення посилання на звіти, зроблені в текстовому процесорі, на електронних таблицях, графіках та інших матеріалах, розміщені як на локальних накопичувачах, так і на мережних вузлах Internet або Intranet. Тоді легше просто вибрати посилання і переглянути необхідну інформацію.
Планування:
- Розвинена система опису здібностей завдань та їх взаємозв'язків, що дозволяє побудувати модель максимально наближену до реальність;
- Гнучкі методи ресурсного планування і вирівнювання перенапруг, що допомагає нам більш оптимально розподілити задачі між виконавцями;
- За існуючими методиками можливо не тільки розрахувати вартість проекту, але й проаналізувати допустимі шляхи його зменшення.
Контроль виконання:
- Автоматичні методи підготовки звітів, розвинена система збирання інформації від членів проекту, що дає можливість завжди мати достовірні відомості про стан проекту;
- Можна так само запам'ятовувати поточний стан проекту для подальшого аналізу (до 10 знімків)
Аналіз:
- Потужні, вмонтовані методи аналізу поточного стану проекту і тенденції його розвитку, дозволяє визначити той момент, коли необхідно оперативне втручання в хід виконання проекту;
- Широкі можливості імпорту та експорту даних (MS Excel, Ms Access та ін) забезпечує можливість застосування зовнішніх програм для додаткового аналізу.
Управління змінами:
- Існує можливість прогнозування наслідків коригуючого впливу на поточний проект і проекти організації, оцінити його ефективність;
- Прийнявши рішення, можливо швидко привести його до виполнітелям і проконтролювати його виконання.
Завершення:
- Система дозволяє на тільки підготувати документи, проаналізувати ефективність реалізації проекту, але і зберегти проект в архіві. Далі можна використовувати проект або його фрагменти.
Використання в якості мови макросів MS Visual Basic 5.0 for Applicationes і відкритий формат даних відкриває великі можливості для розробки користувацьких функцій і інтеграції Microsoft Proyect з програмним забезпеченням, використовуваним в організації.
Відмінною рисою даної програми є реалізація концепції многопроектного планування і широкі можливості по організації групової роботи:
1. використовуючи корпоративний Web-сайт можна ефективно організувати роботу. При цьому реалізуються ті ж функції, що і при використанні електронної пошти;
2. Можлива реалізація функції подальшого узгодження поточного проекту, пославши його план по електронній пошті одному адресату або групі, указавши порядок проходження;
3. Можлива вставка в якості окремих задач зовнішніх проектів, що відкриває значні можливості, такі як:
- Структуризація проектів;
- Розподіл відповідальності за складові частини складних проектів між менеджерами;
- Проведення консолідованого планування й аналізу в групі незалежних проектів або проектами, що використовують загальні ресурси.
У наш час існує більш ніж 10 млн. користувачів у всьому світі, які використовують Microsoft Project для управління проектами.
Переваги та недоліки Microsoft Project:
За: Спектр можливостей, легкість у використанні, продуктивність.
Проти: Посилання зроблені у вигляді, можуть з'явитися причиною проблем при переміщенні або видаленні відповідного документа.

2.6 Управління реалізацією інноваційних проектів

Для полегшення управління інноваційними проектами керівникам слід дотримуватися наступних принципів управління інноваційними проектами:
1. Принцип селективного (вибіркового) управління. Суть у виборі пріоритетних напрямків. Адресна підтримка інноваційних фірм і новаторів.
2. Принцип цільової орієнтації проектів на забезпечення кінцевих цілей. Передбачає встановлення взаємозв'язків між потребами в створенні інновації та можливостями їх реалізації. При цьому кінцеві цілі конкретних проектів орієнтуються на потреби, а проміжні цілі на кінцеві цілі цих проектів.
3. Принцип повноти циклу управління проекту.
4. Принцип етапності інноваційних процесів і процесів управління проектами.
5. Принцип ієрархічності організації інноваційних процесів. Всі рівні діяльності узгоджуються один з одним.
6. Принцип багатоваріантності при виборі управлінських рішень.
7. Принцип системності. Розробляється сукупність заходів, необхідних для організації проекту (організаційних, адміністративних та ін.)
8. Принцип забезпеченості або збалансованості. Усі заходи повинні бути забезпечені необхідними ресурсами.
Етап формування пропозицій щодо пріоритетних напрямів:
1. Фіксується перелік найбільш істотних критеріїв досягнення мети.
2. Для кожного проекту, що реалізує пріоритетний напрямок, робиться оцінка рівня поліпшення кожного показника в порівнянні з існуючим положенням за шкалою «низький», «нижче середнього», «вище середнього», «високий».
3. Технології, які не мають оцінок «вище середнього» або «високий», з подальшого розгляду виключаються. Решта включаються в попередні пропозиції щодо пріоритетних напрямів і критично важливим технологіям.
4. Технології, які мають не нижче однієї оцінки «високий» або не менш двох «вище середнього», попередньо вважаються кандидатами до групи пріоритетних; якщо більше двох «високий» або трьох «вище середнього» - кандидатами в групу особливо пріоритетних.
Ступінь пріоритетності визначається наступним чином:
1. Кожен проект (програма) нижнього рівня оцінюється за двома показниками:
· Кінцевий результат, вимірюваний приростом аналізованого показника за фіксований період;
· Витрати при виробництві програмної продукції (загальні, включаючи інвестиції та поточні витрати).
2. Розраховується значення показника ефективності, що характеризує ступінь пріоритетності: результат ділиться на витрати.
3. Всі проекти упорядковуються за ступенем пріоритетності згідно з рівнем ефективності (результат (ефект) / витрати).
У світовій практиці аналіз "витрати - результат» є обов'язковою процедурою будь-яких механізмів розподілу фінансів.

3.Аналіз ефективності реалізації проекту
Оцінка ефективності реалізації проекту здійснюється як в цілому за проектом, так і по окремих комплексів робіт, а також за специфічними завданням управління проектом (розподіл ресурсів, регулювання грошових потоків, організація праці та ін.) При завершенні проекту проводиться заключна (підсумкова) оцінка ефективності реалізації проекту, яка носить інтегральний характер, тобто враховує всі критерії та показники, прийняті до уваги. При цьому кожному показнику, включеному до зведену оцінку, присвоюється питома вага, що відображає його відносну значимість (пріоритетність). [15]
Інтегральна оцінка ефективності проекту має наступний вигляд:
SHAPE \ * MERGEFORMAT
ЕІ = Е1 * α1 + Е2 * α2 + ... + Еn * αn,

де Е і - інтегральна оцінка ефективності реалізації
проекту; Е1, Е2, ... Еn - оцінки ефективності реалізації проекту за окремими показниками, включених в інтегральний показник;
α1, α2, ..., αn - питомі ваги показників.
Питомі ваги показників, що включаються у зведений показник ефективності, визначаються за допомогою методів експертної оцінки. При цьому необхідно дотримуватися такої умови:
Σ (α1 + α2 + ... + αn) = 1
Заключна оцінка, а також вся сукупність прийнятих у розрахунок показників служать основою для аналізу ефективності реалізації проекту.
Аналіз як науковий прийом являє собою розбиття цілого на складові елементи, встановлення між ними причинно-наслідкових зв'язків, визначення форми і ступеня впливу окремих частин на стан всієї системи. Користуючись медичною термінологією, аналіз дає можливість поставити діагноз досліджуваного об'єкту і призначити відповідні оздоровчі та профілактичні процедури. Ефективність реалізації проекту може «страждати» від несприятливих зовнішніх умов і (або) неграмотного управління проектом. Аналіз не тільки виявляє «вузькі місця »в проекті, а й надає шляхи їх« розшивки ». Дуже важливо, що завдяки аналізу фактори ефективності реалізації проекту класифікуються за ступенем впливу на кінцевий результат. Це дає можливість керівникам проекту виділити головні причини збоїв і зосередити на них основні зусилля. [16]
Інформаційною базою аналізу ефективності реалізації проекту служать відносні та абсолютні величини, що характеризують ті чи інші кінцеві або проміжні результати проекту, а також схему організації та управління проектними роботами.
Аналіз ефективності реалізації проекту повинен мати системний і комплексний характер, тобто враховувати зовнішні умови реалізації і оточення проекту, його взаємозв'язок з іншими проектами та економічними системами, внутрішню структуру проекту. Структура аналізу ефективності може відповідати організаційній структурі проекту, структурі розбиття робіт, дереву цілей або дереву рішень проекту. Цілком розумно проводити аналіз відповідно до деревом завдань управління проектом (управління вартістю, управління якістю, управління ризиками та ін.) Доцільно поєднувати аналіз по всіх вказаних напрямках.
Розрізняють ретроспективний, поточний (оперативний) та перспективний аналіз ефективності проекту. У першому випадку аналізуються вже досягнуті результати, в другому - поточна ситуація, в третьому - на основі ретроспективного та оперативного аналізу вивчаються можливі сценарії розвитку подій і даються відповідні прогнози.
Аналіз ефективності проекту здійснюється на всіх стадіях його реалізації, Тримаючи «руку на пульсі», проект-менеджери отримують можливість впливати на хід реалізації проекту таким чином, щоб забезпечити його максимальну ефективність. Однак аналіз ефективності реалізації проекту слід проводити не тільки безпосередньо в процесі реалізації проекту, але і після завершення проектних робіт. Ставні мета такого аналізу, якщо він проводиться інвестором або виконавцем. - Уникнути повторення помилок у майбутньому. [16]
Аналіз ефективності реалізації проекту дозволяє його учасникам визначити, наскільки досягнуті результати відповідають поставленим цілям, які причини відхилень від планових показників, які заходи необхідно вжити, щоб усунути дефекти з механізму реалізації проекту. Аналіз ефективності реалізації проекту дозволяє:
• виявити (ідентифікувати) чинники (причини), що впливають на ефективність реалізації проекту (встановити причини збоїв у роботі, відхилень від планових
показників, порушень термінів і т.д.);
• ранжувати ці фактори за ступенем впливу на ефективність реалізації проекту (визначити основні
і другорядні фактори);
• виявити форму і ступінь взаємозалежності і взаємозумовленості між окремими факторами (що на що впливає і яким чином);
• визначити можливі заходи впливу на окремі
фактори з метою їх усунення або, навпаки, підсилення;
• приймати оптимальні управлінські рішення.
Під ефективністю реалізації проекту в загальному випадку розуміється співвідношення результатів проекту та вартості ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових та ін), спожитих у процесі його реалізації. Крім того, ефективність реалізації проекту може визначатися як міра відповідності досягнутих результатів поставленим цілям.
Оскільки відмітною особливістю проекту є його чітка орієнтація на досягнення конкретних результатів, найважливішим критерієм (якісною ознакою) ефективності проекту слід вважати факт досягнення поставлених цілей. У цьому полягає відмінність управління виробництвом від управління проектом. Принцип ефективності першого звучить так: «Досягти великих результатів при наявних ресурсах», другого: Витратити якомога менше ресурсів на досягнення наміченого результату ». Оцінка і аналіз ефективності реалізації проекту повинні проводитися з урахуванням інтересів різних учасників проекту, а також особливостей зовнішнього середовища (оточення) проекту.
Інформаційною базою оцінки результатів проекту є різноманітна документація проекту, зміст якої визначається специфікою самого проекту. Планові показники (склад і обсяг споживаних ресурсів, терміни виконання робіт, вигоди від експлуатації проекту і т.д.) формуються на стадії передінвестиційних дослідженні, розробки ТЕО, підготовки робочої документації. Фактичні показники «надходять» по мірі виконання проекту. Формування системи критеріїв, показників і методів аналізу ефективності реалізації проекту - процес творчий, нешаблонний, що вимагає системного і комплексного підходу до дослідження проекту. Для того, щоб проаналізувати ефективність впровадження та реалізації управління проектами, пропонується розгляд інноваційної діяльності ВАТ «Машзавод» (м. Санкт-Петербург). [17]
З метою диверсифікації фірми і збільшення обсягу продажів на підприємстві, що випускає машіностростроітельную продукцію для хімічної промисловості, розроблений інноваційний проект «Створення нового устаткування для переробки пластмас - вдосконаленої моделі термопластоавтомата і організація нового виробництва - цеху з випуску виробів із пластмас методом лиття під тиском на базі нових термопластоавтоматов.
Враховуючи потреби регіонального ринку виробів із пластмас (на підставі маркетингових досліджень), необхідно створення відповідних потужностей. Для цього потрібно оснащення створюваного виробництва виробів з пластмас 90 термопластоавтоматов, термін служби яких становить 5 років. Продуктивність термопластоавтомата (литтєвий машини) залежить від встановлюється на ньому прес-форми - литьевой форми і становить від 90 до 120 тис. шт. виробів на рік (у нашому випадку продуктивність = 110 тис. шт.). Враховуючи мають на підприємстві заділи з конструювання удосконаленої моделі термопластоавтомата, для переходу до випуску нового обладнання необхідне проведення робіт зі створення та експлуатації дослідного зразка. Передбачається налагодити виробництво удосконалених термопластоавтоматов через рік після початку роботи над проектом. Створюване виробництво виробів із пластмас методом лиття під тиском передбачається обладнати термопластоавтоматамі протягом 3-х років - з 2002р. по 2004р.
Динаміка техніко-економічних показників представлена ​​в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1-Динаміка показників ВАТ «Машзавод»

Показники
2002
2003
2004
Обсяг продажів, т.р
20842
26348
35685
Виручка від реалізації, т. Р
23466
28548
31625
Собівартість, УРАХУВАННЯМ
11424
10862
11285
Амортизація,%
14
14
14
Витрати на 1 руб., Р.
0,5
0,6
0,6

Для виробництва удосконалених термопластоавтоматов потрібне проведення часткової реконструкції виробництва ливарних машин за рахунок відповідного інвестування. Питомі капітальні вкладення складуть 1500 тис. грн. на одиницю нового обладнання, тобто на 1 термопластоавтомат. При проведенні часткової реконструкції виробництва замінюються окремі види основних фондів. Передбачається, що ліквідаційна вартість обладнання буде достатня для покриття витрат, пов'язаних з демонтажем старого устаткування і підготовку його до продажу.
Попередньо проведені розрахунки витрат виробництва термопластоавтоматов дозволяють оцінити вартість одиниці обладнання для оснащення виробництва виробів з пластмас - 2000 тис. руб. Для створення виробництва виробів із пластмас методом лиття під тиском передбачається використовувати наявний на підприємстві старий виробничий корпус, зробивши в ньому відповідне перепланування та ремонтно-будівельні роботи. Капітальні вкладення на ці цілі складуть 20000 тис. руб. в цілому на весь цех. Крім того, монтажні роботи і налагодження термопластоавтоматов вимагає одноразових витрат у розмірі 250 тис. руб. на одиницю обладнання. Ціна виробу з пластмас визначається на підставі маркетингових досліджень по асортименту виробів пропонованих до випуску і реалізації. Поточні витрати плануються таким чином: у 2002р. і 2003р. - 0,62 руб. на 1 руб. реалізованої продукції, з наступним їх зниженням у 2004р. - 2006р. до 0,52 руб. і збільшенням їх у 2007р. і 2008р. до 0,55 руб. Амортизація обладнання визначається виходячи з норми - 20% на рік. Знос пристосувань цільового призначення (прес-форм, що встановлюються на термопластоавтоматах) оцінюється орієнтовно в розмірі 20% від величини амортизації виробничого обладнання. Амортизація виробничого будинку визначається виходячи з норми - 4% на рік. Ставка податку на прибуток складає 30%. Виходячи зі сформованого фінансово-господарського становища підприємства, ставку дисконту слід прийняти рівною 17%. Оцінка ефективності інноваційного проекту виконується у 3 етапи:
1. Розрахунок вихідних показників за роками;
2. Розрахунок показників ефективності;
3. Аналіз показників ефективності та оцінка ефективності інноваційного проекту.
Аналіз показників ефективності та оцінка ефективності оптимізованого інноваційного проекту:
1. Чистий приведений дохід
ЧПД визначається при зіставленні величини виробничих інвестицій та загальною сумою грошового потоку протягом прогнозованого періоду часу і характеризує перевищення сумарних грошових надходжень над сумарними витратами для відповідного проекту. Так як ЧПД даного проекту величина позитивна (ЧПД = 201,262> 0), то має місце перевищення грошового потоку над інвестиційними вкладеннями, отже, проект до розгляду приймається.
2. Індекс прибутковості
При розрахунку ВД порівнюються дві частини потоку платежів: дохідна та інвестиційна. ВД показує, скільки доходу отримує інвестор в результаті здійснення цього проекту на кожен вкладений рубль. У даному проекті ІД> 1 (1,57), отже, проект можна вважати економічно ефективним.
3. Період окупності
Період окупності даного інноваційного проекту 4,47 років. Тобто, в результаті оптимізації інноваційного проекту, ми отримали значно поліпшене значення показника періоду окупності.
4. Внутрішня норма прибутковості
Для оцінки ефективності проекту порівняємо значення ВНД з нормою дисконту. У нашому випадку ВНД = 37,94%, що перевищує ставку дисконту 17% і ЧПД> 0, отже, проект вважається ефективним.
При порівнянні вихідного інноваційного проекту з оптимізованим можна зробити наступні висновки:
· ЧПД оптимізованого інноваційного проекту в 5,45 рази перевищує ЧПД вихідного проекту. У результаті заходів щодо оптимізації інноваційного проекту було досягнуто збільшення ЧПД на 164,333 млн. руб. (ЧПД (вих. пр.) = 36,929 млн. руб.; ЧПД (опт. пр.) = 201,262 млн. руб.). Отже, оптимізований інноваційний проект є більш ефективним.
· Показник ІД зручний при порівнянні різних проектів. Проект, у якого ВД більше, слід вважати найбільш ефективним. У нашому випадку ВД (опт.пр. = 1,57)> ВД (вих. пр. = 1,114), отже доцільно прийняти оптимізований проект.
· Значення показника періоду окупності оптимізованого проекту також вказує на доцільність прийняття цього проекту. За допомогою перегляду деяких показників вдалося скоротити період окупності інноваційного проекту з 6,282 років до 4,47 років. Більш короткий період окупності свідчить про зниження інвестиційного ризику і підвищення ліквідності проекту.
· Проект вважається ефективним, якщо його внутрішня норма прибутковості більше ставки дисконту і ЧПД позитивне. У даному проекті ці умови виконуються: при ЧПД = 247,232 млн. руб. ВНД = 37,94> 17.
У результаті можна зробити висновок, що високі показники ефективності оптимізованого проекту, відповідні показники вихідного проекту вказують на добру економічну ефективність. Тим більше, що в оптимізованому проекті не враховані додаткові витрати, що супроводжують проведення заходів щодо оптимізації проекту. Однак, передбачається, що ці витрати істотно не вплинуть на показники ефективності і на ефективність проекту в цілому.

Висновок
Протягом багатьох століть людству доводилося реалізовувати безліч проектів. Бурхливий розвиток кібернетики, теорії управління та дослідження операцій в середині XX століття дозволило створити ряд формальних моделей і тим самим закласти систематичну наукову основу управління проектом.
Управління інноваційним проектом - це мистецтво керівництва в координації трудових, матеріальних та інших ресурсів протягом усього життєвого циклу шляхом застосування системи сучасних методів і техніки управління для досягнення певних результатів за складом і обсягом робіт, вартості, часу і якості проекту.
У першому розділі курсової роботи була розглянута ідеологія управління проектами. За час, протягом якого застосовується ця технологія, був розроблений ряд методик і принципів, покликаних допомогти керівникам організації. Для того, що б справитися з обмеженнями за часом використовують методи побудови і контролю календарних графіків робіт. Для управління фінансовими обмеженнями застосовують методи формування фінансового плану і, в міру виконання робіт, дотримання бюджету відстежується з тим, що б не дати витратам вийти з-під контролю. Для виконання робіт потрібне їх забезпечення ресурсами, й існують спеціальні методи управління людськими і матеріальними ресурсами.
Нехтування принципами та методами управління при реалізації великих і (або) складних проектів, що несуть в собі можливості змінами, реалізованих у швидко змінюваному оточенні і вимагають інтеграції багатьох учасників і різних дисциплін, приведе, як показує досвід, до того, що результати виявляться нижче, ніж намічалося, фактична вартість, і терміни реалізації виявляться значно вище планових.
У другому розділі роботи відображена специфіка різних підходів до управління інноваційними проектами.
У третьому розділі було проаналізовано діяльність ВАТ «Машзавод» (м. Санкт-Петербург), в ході чого було виявлено збільшення чистого приведеного доходу на 164,333 млн. руб. Отже, даний інноваційний проект є ефективним.
Аналіз міжнародного досвіду застосування УП в різних сферах за даними міжнародної асоціації управління проектами (IPMA) показав, що його ефективність, можна оцінити в порівнянні з проектами, здійснюваними традиційними методами без застосування УП, наступними показниками:
-Скорочення тривалості виробництва в середньому на 20-30%
-Економія витрат на проектування в середньому на 10-15%
Загальний прибуток від використання методик управління проектами перевищує витрати, пов'язані з його застосуванням у 2-3 рази, що відображає доцільність застосування у практичній діяльності підприємства і реальну ефективність від їх впровадження.

Список використаних джерел
1. Гунин В.М., Баранчєєв, В.П., Устинов В.А., Ляпіна С.Ю. Управління інноваціями .- М.: Видавництво «ИНФРА-М», 1999
2. Уткін Е.А. Курс менеджменту: підручник для ВНЗ. - М.: Видавництво «Зерцало», 2000
3. Мединський В.Г. Інноваційний менеджмент: підручник для ВНЗ. - М.: Изд-во «ИНФРА-М», 2002
4. Балабанов І.Т. Інноваційний менеджмент: навчальний посібник. ВД «Пітер», 2001
5. Парадигма управління проектами. Світ управління / під ред. Х. Решко, Х. Шелле .- М.: «Аланс», 1994
6. Ільєнкова С.Д., Гохберт Л.М., Ягудін С.Ю. Інноваційний менеджмент: підручник для вузів .- М.: Банки і біржі, Вид-во «ЮНИТИ», 2002
7. Шапіро В.Д. Управління проектами: підручник для вузів .- М.: Изд-во «ИНФРА-М», 1998
8. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. Л.М. Оголева - М.: ИНФРА - М, 2002. - 238 с.
9. Фатхутдінов Р.А. Інноваційний менеджмент: Підручник для вузів. - М.: ЗАТ «Бізнес-школа« Інтел-Сітез », 1998. - 600 с.
10. Завлін П.П. та ін Інноваційний менеджмент: Довідкова допомога. - СПб., 1997
11. Макаркін Н.Р., Шаворіна Л.В. Інноваційний менеджмент. Навчальний посібник. - Саратов, 1997
12. Іванов І.А. Інноваційний менеджмент: підручник для ВНЗ. - Ростов-на-Дону: ТОВ Видавництво «Баро-Прес», 2001
13. Ісікава К. Японські методи управління якістю - М.: Економіка, 1988
14. Богданов В.В. Управління проектами в Microsoft Proyect: Навчальний курс .- СПб.: Пітер, 2004
15. «Менеджмент у Росії і за кордоном», № 4-2002р., «Ефективне управління інноваційним проектом», Павлюк Ю.М., Козлов О.О.

Додаток
Модель оперативного управління проектом
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Контроль,
регулювання,
підтримання
Виконання проекту
Визначення цілей
Ектування
Реалізація
Вико вання
Планування,
перепланування
Стратегічне управління об'єктом
Проектні мети
Зовнішні обмеження (зовнішнє середовище)
Відхилення від цілей
Ресурсні обмеження
Вихідний контроль інформації
Цілі, плани, критерії
Рішення
Вхід
Вихід
Обурення
Система інформаційного зв'язку
Вхідний контроль

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Курсова
197.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Управління інноваційним розвитком підприємств
Застосування зарубіжного досвіду управління інноваційним потенціалом в Україні
Управління дослідницьким проектом
Управління соціальним проектом
Управління проектом Delphi
Корпоративне управління інвестиційним проектом
Управління проектом створення торгового комплексу
Управління проектом кар`єри менеджера
Управління проектом система персонального радіовиклику
© Усі права захищені
написати до нас