Корпоративне управління інвестиційним проектом

Введення

Інвестиції - це вкладення цінностей (фінансових, матеріальних, інтелектуальних, трудових) у придбання (створення, модернізацію, реконструкцію) об'єктів основних фондів цивільного та промислового призначення (будівлі та обладнання) з метою отримання прибутку від їх експлуатації.

У цій роботі розглядається корпоративне управління інвестиційним проектом.

Управління інвестиційним проектом, - це вплив на діяльність по вкладенню цінностей (фінансових, матеріальних, інтелектуальних, трудових) у придбання (створення, модернізацію, реконструкцію) об'єктів основних фондів цивільного або промислового призначення (будівля чи обладнання) шляхом застосування на підставі аналізу та оцінки ситуації методів і технологій управління для виконання затверджених за складом та обсягом робіт в умовах заданих часу, вартості і якості при відносній невизначеності можливого розвитку подій з метою отримання прибутку.

Завданнями управління проектами є виконання робіт, необхідних для досягнення цілей і результатів проекту. Тобто управлінський вплив спрямований і має на меті саме виконання робіт та отримання результатів, змістом яких є перетворення навколишньої дійсності.

Оцінка інвестиційного проекту на увазі відповідь на питання, чи ефективні ці інвестиції (коли окупляться початкові вкладення і який дохід обіцяють), які джерела фінансування і в якому обсязі необхідні для реалізації проекту.

Для проведення оцінки реального інвестиційного проекту необхідно підготувати чотири блоки вихідних даних: доходи (виручка від реалізації), витрати на виробництво продукції, інвестиційні витрати (витрати на підготовку виробництва до роботи) та джерела фінансування (кредити, власні кошти). Трапляється, що до «наповненням" перерахованих блоків вихідних даних підходять формально, не вникаючи в суть розглянутого проекту. Щоб мінімізувати ризик банкрутства проекту, необхідно закладати в розрахунок реальні дані. Це стосується, перш за все, доходів проекту.

На сьогоднішній день оцінка ефективності інвестиційних проектів, а саме, вкладень коштів у підприємство, є однією з актуальних задач управління фінансами.

Достовірність результатів, отриманих в результаті оцінки проекту, в рівній мірі залежить від повноти та достовірності вихідних даних і від коректності методів, використаних при їх аналізі. Значну роль у забезпеченні адекватної інтерпретації результатів розрахунків відіграє також досвід і кваліфікація експертів або консультантів. Очевидною є необхідність застосування стандартизованих методів оцінки інвестицій. Це забезпечить порівнянність показників фінансової спроможності та ефективності для різних проектів.

Таким чином, процес інвестування відіграє важливу роль в економіці будь-якої країни. Інвестування в значній мірі визначає економічне зростання держави, зайнятість населення і складає істотний елемент бази, на якій грунтується економічний розвиток суспільства. Тому проблема, пов'язана з ефективним здійсненням інвестування, заслуговує серйозної уваги.

1. Методи управління інвестиційними проектами

1.1 Сутність і характеристика основних методів управління інвестиційними проектами

Інвестиції виражають вкладення грошових коштів у різні проекти або покупку власності для отримання доходів та інших вигод. Основу інвестування складає вкладення коштів у реальний сектор економіки, тобто в основний і оборотний капітал господарюючих суб'єктів.

Головними етапами інвестування є:

- Перетворення ресурсів у капітальні витрати, тобто процес трансформації інвестицій в конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);

- Перетворення коштів у приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве споживання інвестицій і отримання нової споживчої вартості (будівель, споруд, об'єктів інфраструктури);

- Приріст капітальної вартості у формі прибутку, тобто реалізація кінцевої мети інвестування.

Процес накопичення фінансових ресурсів (чистого прибутку та амортизаційних відрахувань) є необхідною передумовою інвестиційної діяльності. Остання характеризує вкладення інвестицій і здійснення практичних дій для отримання прибутку або досягнення іншого корисного ефекту.

Найбільш загальними факторами досягнення цілей інвестування є:

- Збір необхідної інформації для техніко-економічних обгрунтувань (ТЕО) і бізнес-плану інвестиційного проекту;

- Вивчення і прогнозування перспектив ринкової кон'юнктури з потрібних інвестора об'єктів;

- Вибір стратегії поведінки на ринку інвестиційних товарів;

- Гнучка поточна коригування інвестиційної тактики.

Вибір найбільш ефективного способу інвестування починається з чіткого визначення можливих варіантів. Альтернативні проекти по черзі порівнюють один з одним і вибирають найбільш прийнятний з точки зору прибутковості та безпеки для інвестора.

На першому етапі доцільно визначити, куди вигідніше вкладати капітал: у виробництво, фінансові інструменти (цінні папери), придбання товарів для перепродажу, нерухомість і т.д. Тому при інвестуванні рекомендують дотримуватися таких правил.

Чистий прибуток (ПП) від даного вкладення повинна перевищувати її величину від приміщення засобів на банківський депозит.

Рентабельність інвестицій повинна перевищувати темп інфляції.

Рентабельність даного проекту з урахуванням чинника часу (тимчасовій вартості грошей) повинна бути вищою за прибутковість альтернативних (взаємовиключних) проектів. Класифікація проектів на незалежні та альтернативні має принципове значення при формуванні портфеля реальних інвестицій підприємства в умовах дефіциту джерел фінансування капіталовкладень. Величина верхньої межі обсягу виділених коштів на довгострокові інвестиції може бути в момент прогнозу невизначеною, яка залежить від різних зовнішніх і внутрішніх факторів, наприклад суми чистого прибутку звітного та майбутнього періодів.

Рентабельність активів інвестора (ПП / А · 100) після реалізації проекту збільшується і в будь-якому випадку повинна перевищувати середню ставку банківського відсотка (СП) за позиковими коштами. Інакше реалізований проект виявиться неефективним.

Правило фінансового співвідношення термінів («золоте банківське правило») полягає в тому, що отримання та використання коштів для інвестування повинно відбуватися у встановлені терміни. Це відноситься як до власних, так і до позикових коштів. Тому капітальні вкладення з тривалим строком окупності витрат доцільно фінансувати за рахунок довгострокових кредитів і позик, щоб не відволікати з поточного обороту власні кошти на тривалий час.

Правило збалансованості ризиків: особливо ризиковані інвестиції в коротко-і середньострокові проекти бажано фінансувати за рахунок власних коштів (чистого прибутку та амортизаційних відрахувань).

Правило прибутковості капітальних вкладень: для капітальних витрат доцільно вибирати найдешевші способи фінансування (самоінвестування), фінансовий лізинг та ін Позиковий капітал вигідно залучати тільки в тому випадку, якщо після реалізації проекту підвищиться рентабельність власного капіталу.

Розглянутий проект відповідає головній стратегії поведінки підприємства на ринку товарів і послуг з точки зору формування раціональної асортиментної структури виробництва, термінів окупності капітальних вкладень, наявності фінансових джерел покриття витрат виробництва та обігу, а також забезпечення стабільності надходження доходів від реалізації проекту.

Інвестування - тривалий процес. Тому при оцінці інвестиційних проектів необхідно враховувати:

- Ризикованість проектів (чим довший термін окупності капітальних вкладень, тим ризикованіше проект);

- Тимчасову вартість грошей, тому що з плином часу грошові кошти втрачають свою цінність внаслідок впливу фактора інфляції;

- Привабливість проекту в порівнянні з альтернативними варіантами вкладення коштів з точки зору максимізації доходів і зростання курсової вартості емісійних цінних паперів акціонерної компанії при мінімальному ступені ризику, так як ця мета для інвестора визначальна;

- Масштаби проекту: найбільша інвестиція, яку робить компанія, - це покупка іншої фірми (поглинання); кілька менш масштабний варіант - це будівництво нового заводу, що вимагає порівняння всіх виникаючих витрат з економічною вигодою (доходом, прибутком); нарешті, найпростіший варіант - придбання нової виробничої лінії (тут поводяться так само, як і при будівництві нового заводу).

Використовуючи вказані правила на практиці, інвестор може прийняти обгрунтоване інвестиційне рішення, що відповідає його стратегічним цілям.

Методи управління інвестиційними проектами організації.

В основі процесу прийняття управлінських рішень інвестиційного характеру лежить зіставлення теперішніх та майбутніх касових потоків. Оскільки порівнювані параметри відносяться до різних моментів часу, ключовою проблемою тут є проблема їхньої порівнянності. На реальну цінність касового потоку впливають темп інфляції, рівень достатньої прибутковості, ступінь невизначеності і інші чинники.

В аналізі інвестиційної діяльності застосовуються методи, які можна розділити на дві групи:

а) засновані на дисконтованих оцінках;

б) засновані на облікових оцінках.

Метод періоду окупності (РР) - один з найпростіших і широко розповсюджений у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку терміну окупності (РР) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то термін окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. Якщо прибуток розподілено нерівномірно, то термін окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом.

Деякі фахівці при розрахунку показника РР все ж таки рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані за показником «ціна» авансованого капіталу. Очевидно, що термін окупності збільшується.

Показник терміну окупності інвестиції дуже простий у розрахунках, разом з тим він має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі.

По-перше, він не враховує вплив доходів після окупності. В якості прикладу розглянемо два проекти з однаковими капітальними витратами (10 млн. крб.), Але різними прогнозованими річними доходами: за проектом А - 4,2 млн. руб. протягом трьох років; за проектом Б - 3,8 млн. руб. протягом десяти років. Обидва ці проекту протягом перших трьох років забезпечують окупність капітальних вкладень, тому з позиції даного критерію вони рівноправні. Однак очевидно, що проект Б набагато більш вигідний.

По-друге, оскільки цей метод заснований не на дисконтованих оцінках, тому не робить різниці між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, але з різним розподілом по роках і різними ставками дисконтування. Так, з позиції цього критерію проект А з річними доходами 4000, 6000, 2000 тис. руб. і проект Б з річними доходами 2000, 4000, 6000 тис. руб. рівноправні, хоча очевидно, що перший проект є більш кращим, оскільки забезпечує велику суму доходів у перші два роки.

По-третє, даний метод не має властивість адитивності.

Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку строку окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися і якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому, чим коротше термін окупності, тим менш ризикованим є проект. Така ситуація характерна для галузей чи видів діяльності, яким притаманна велика ймовірність достатньо швидких технологічних змін.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності (ARR) інвестиції має дві характерні риси: по-перше, він не припускає дисконтування показників доходу; по-друге, дохід характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за мінусом відрахувань у бюджет).

Алгоритм розрахунку винятково простий, що і зумовлює широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках).

Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової або ліквідаційної вартості (RV), то її оцінка повинна бути виключена.

Даний показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму коштів, авансованих в його діяльність.

Метод, заснований на коефіцієнті ефективності інвестиції, також має ряд істотних недоліків, обумовлених в основному тим, що він не враховує тимчасової складової грошових потоків.

Зокрема, метод не робить розходження між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але варьирующей сумою прибутку по роках, а також між проектами, що мають однакову середньорічну прибуток, але що генерується протягом різної кількості років.

Метод чистої поточної вартості (NPV) полягає в зіставленні величини вихідних інвестицій (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються ними протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно, виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм капітал.

Очевидно, що якщо:

NPV> 0, то проект варто прийняти;

NPV <0, то проект варто відкинути;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Слід зазначити, що для різних проектів можливе застосування різних величин ставок дисконтування внаслідок відрізняються характеристик проектів (дохідні очікування та рівні ризику).

При прогнозуванні доходів по роках необхідно, по можливості, враховувати всі види надходжень, а також операційні витрати, як виробничого, так і невиробничого характеру, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Після закінчення періоду реалізації проекту планується надходження коштів у вигляді ліквідаційної вартості обладнання і вивільнення частини оборотних коштів, внаслідок припинення діяльності, що враховується як доходи відповідних періодів.

Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник склопластику в тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

Метод внутрішньої ставки доходу (IRR) розуміється як значення ставки дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

IRR = r, при якому

NPV = f (r) = 0.

Сенс розрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, в тому числі і інвестиційну, з різних джерел. В якості плати за користування авансованих у діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обгрунтовані витрати на підтримання свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати «ціною» авансованого капіталу (СС). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої.

Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника СС (або ціни джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник IRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними така:

IRR> СС, то проект варто прийняти;

JRR <СС, то проект варто відкинути;

IRR = СС, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне застосування даного методу ускладнено, при відсутності обчислювальної техніки. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень множників, що дисконтуються.

Метод індексу рентабельності інвестицій (Р I) розраховується на основі показника NPV.

Очевидно, що якщо:

Р I> 1, то проект варто прийняти;

Р I <1, то проект варто відкинути;

Р I = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

На відміну від показника NPV індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV, або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

Важливою особливістю всіх розглянутих методів є застосування до можливості зіставлення різних варіантів інвестиційного розвитку, що відрізняються за тривалістю, формою інвестування, розміром необхідних інвестицій та термінів їх здійснення.

1.2 Місце і роль корпоративного управління інвестиційним проектом у сучасній і зарубіжній практиці

Принципи корпоративного управління розроблялися з 1980-х років в основному в західних країнах, зокрема в США і Великобританії.

Корпоративне управління може бути визначене як звід правил і принципів, які забезпечують таке управління і контроль над компанією, які найбільшою мірою відображають інтереси акціонерів та інших зацікавлених осіб, включаючи працівників, клієнтів і постачальників. Питання про необхідність розробки таких принципів виник у західних країнах після численних випадків порушення керівниками компаній інтересів власників.

Хороше корпоративне управління передбачає рівне ставлення до всіх акціонерів, що означає, що жодна з груп акціонерів не користується привілеями, недоступними для інших груп акціонерів. Таке управління з точки зору підприємства включає в себе три елементи:

- Етичні норми діяльності компанії в інтересах акціонерів;

- Реалізацію довгострокових стратегічних завдань власників щодо підвищення прибутковості компанії;

- Дотримання законодавчих та нормативних вимог, застосовних до компанії.

Дійсно, невиконання правил хорошого корпоративного управління загрожує компанії не стільки штрафами, скільки втратою репутації на фондовому ринку, що може призвести до зниження інтересу інвесторів до компанії та до падіння цін на її акції. Надалі це може завдати серйозної шкоди майбутнім операцій компанії та інвестиціям з боку зовнішніх інвесторів, а також зірвати плани компанії щодо випуску цінних паперів.

Практика сучасного корпоративного управління охоплює три основні сфери:

- Права акціонерів;

- Рівне ставлення до акціонерів;

- Розкриття інформації та прозорість.

Ці принципи відображають західну практику регулювання корпоративного управління. Застосування цих принципів на практиці російськими підприємствами було б також за доцільне, оскільки це може підвищити рівень довіри інвесторів до цих підприємств і сприяти зростанню цін на їхні цінні папери.

З точки зору економічної доцільності можна говорити про наступні переваги ефективного корпоративного управління.

По-перше, підвищення ефективності діяльності компанії. Поліпшення практики корпоративного управління компанії забезпечує вдосконалення системи підзвітності, зводить до мінімуму ризик укладання угод, які можуть завдати шкоди діяльності суспільства.

По-друге, ефективне корпоративне управління полегшує доступ до ринків капіталу. Коли компанія стає більш прозорою, інвесторам надається можливість отримати більш повне уявлення про комерційну діяльність компанії та фінансові показники. В даний час можна говорити про те, що належне корпоративне управління є одним із ключових критеріїв при прийнятті інвестиційних рішень.

По-третє, відбувається зниження витрат на залучення капіталу. Вартість капіталу залежить від ризику інвестицій у компанію: чим вище ризик, тим вище витрати на залучення капіталу. Якщо права інвесторів належним чином захищені, то витрати на залучення інвестицій в акціонерний капітал і отримання позикових коштів можуть зменшуватися.

По-четверте, ефективне корпоративне управління сприятливо впливає на імідж і репутацію компанії. Також позитивна репутація компанії відіграє значну роль при оцінці її вартості.

1.3 Проблеми та перспективи розвитку корпоративного управління в РФ

У будь-якій країні, включаючи Росію, ефективне корпоративне управління є необхідним чинником залучення й утримання інвесторів. Характер корпоративного управління на підприємстві також є важливим чинником, що визначає ефективність його виробничо-фінансової діяльності.

В умовах Росії питання корпоративного управління мають першорядну важливість. Найбільш проблемними областями корпоративного управління, які отримали широке висвітлення в засобах масової інформації, є права акціонерів і порушення прав дрібних акціонерів. Зокрема, можна відзначити такі проблемні області, як реалізація прав дрібних акціонерів, дотримання процедур проведення загальних зборів акціонерів, рівне ставлення до всіх акціонерів, розкриття інформації про структуру власників, маніпуляція цінами цінних паперів, виведення активів і використання трансфертного ціноутворення керівництвом підприємств.

Удосконалення законодавчого регулювання і, що не менш важливо, - системи законопрімененія в області корпоративного управління є вкрай необхідними заходами. Проте дотримання основних принципів хорошого корпоративного управління самими підприємствами може виявитися ще більш дієвим методом відновлення довіри інвесторів.

2. Практична частина

Фірма вирішила організувати виробництво пластмасових будівельних оболонок. Будівельний проект ділянки по їх виготовленню передбачає виконання будівельно-монтажних робіт (будівництво виробничих площ, придбання та встановлення технологічного обладнання) протягом трьох років. Експлуатація ділянки та виготовлення оболонок розраховані на 11 років. Початок функціонування ділянки планується здійснити відразу після закінчення будівельно-монтажних робіт. Дані 6 варіанти: капітальні вкладення (К) - 8,7 млн. руб.; Обсяг виробництва (N _пр) - 15,7 млн. м ^2; ціна продажу за одиницю (Ц) - 6,98 руб. / М ^2; постійні витрати (З _сел) - 34,9 млн.руб. / рік; змінні витрати (С _п) - 2,25 руб. / м ^2; податки (Н) - 17,5 млн.руб. / рік; величина ліквідаційної вартості (L) - 10% від загальної вартості і норма дисконтування (q _н) - 0,237 частки одиниць.

Необхідно визначити показники внутрішньої нори прибутковості, чистого приведеного доходу, рентабельності інвестицій, терміну окупності інвестицій і об'єкта. Розрахунок останніх двох показників підтвердити графіком окупності.

Встановити економічну доцільність організації виробництва пластмасових будівельних оболонок.

У процесі виконання будівельно-монтажних робіт підприємство скористалося для їх інвестування кредитом комерційного банку (інвестування проекту буде здійснюватися з розрахунку 60% з кредитних коштів та 40% за рахунок власних коштів). За умовами договору між банком та підприємцем повернення кредиту буде здійснюватися на протязі чотирьох років наступними частками (%):

після закінчення першого року користування кредитом - 30;

після закінчення двох років - 25;

після закінчення трьох років - 25;

після закінчення чотирьох років - 20.

За користування кредитом підприємець має сплачувати банку за перший рік 22% використовуваної протягом року суми; за другий - 26%; за третій - 32% і за четвертий - 35%.

Встановити, як зміниться ефективність проекту при використанні підприємством кредиту комерційного банку. Зробити висновок про вплив кредиту на ефективність інвестицій.

Рішення:

Приступаючи до вирішення завдання необхідно, перш за все, трансформувати вихідні дані, виражені через індекси, в ​​абсолютні цифри. Така розрахункова операція для 6-го варіанта проведена, а її результати на початок відповідного року представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

рік	кап.вложений (К), (К) млн. руб.	про б'ем виробництва, (N) млн.	ціна (Ц),	постійні витрати, млн. руб. / м 2	змін. витрати, (Сп) н. грн. / рік	податки (Н), млн.руб. / го	С, руб. на м 2	Пб, млн.руб / рік	Д млн. руб / Г
0-ой	8,7
1-й	15,66
2-й