МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра: контроль і ревізія
Контрольна робота
По курсу: «Аудит»
Основи аудиторської перевірки
Заочного факультету
м.Маріуполь
спеціальність: 6.050106-1
4 курсу
Калантиренко С.В.
Перевірила: Ст. викладач
БондаренкоЕ.А
Харків, 2010 р.
1 Взаємозв'язок і відмінності зовнішнього | і внутрішнього аудиту
Мета і завдання внутрішнього аудиту полягає у забезпеченні збереження власності, економному використанні матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, виконання завдань, нормативів, правильності ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності, тощо.
Метою і завданням зовнішнього аудиту є підтвердження правильності ведення обліку, складання звітності, та оцінка відповідності внутрішнього аудиту політиці і цілі діяльності суб'єкта господарювання.
Зовнішній аудит суб'єктів ведення господарства, де існує підрозділ внутрішнього аудиту, з точки зору їх мети і завдання слід розглядати як одне ціле. Ця обставина має велике значення для подальшого розвитку аудиторської діяльності в Україні. Вивчаючи світовий досвід розвитку аудиту, перш за все, необхідно орієнтуватися на внутрішній аудит і організовувати його на підприємствах за кращими світовими зразками. Внутрішній аудит вирішує наступні завдання:
визначає систему контролю за активами, зобов'язаннями, і власним капіталом підприємства;
перевіряє відповідність цієї системи політику підприємства;
виконує експертну науково обгрунтовану оцінку фінансово-господарських операцій;
аналізує ситуації ризику.
Зовнішній аудит вирішує такі завдання
аналізує системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;
досліджує фінансову і операційну інформацію щодо відповідності її певним критеріям;
аналізує ефективність і економічність управлінських рішень на різних рівнях їх прийняття;
розробляє проекти управлінських рішень;
здійснює фінансовий аналіз;
розробляє стратегічний прогноз.
Як зазначалося вище, зовнішній аудит може бути добровільним і обов'язковим.
Обов'язковість аудиту визначається об'єктивними потребами реалізації концепції підзвітності. Якісний об'єктивний аудит підвищує ефективність і прибутковість інвестицій, сприяє захисту інтересів бізнесу і держави.
2 Порядок реалізації матеріалів аудиторської перевірки
За результатами аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства власник-замовник аудиту приймає управлінські рішення щодо ліквідації негативних явищ, що проявилися в порушеннях технологічної дисципліни у виробничому процесі, недотриманні законодавства та нормативних актів у розрахункових та трудових відносинах. Крім того, ці управлінські дії спрямовані на здійснення профілактичних заходів для забезпечення збереження активів, власного капіталу, та їх раціонального використання
Результати аудиторської перевірки, як правило, попередньо обговорюються в трудовому колективі.
Організаційно-розпорядчими документами, які видаються за результатами аудиту є накази і розпорядження.
Наказ видається в тих випадках, коли в процесі аудиту виявлено серйозні порушення законодавства, фінансової дисципліни, у діяльності підприємства, його окремих підрозділів або окремих працівників. Складається наказ з констатуючої і карає частин. У констатуючій частині викладається зміст результатів аудиту, зазначивши позитивні та негативні сторони діяльності підприємства. Наказательной частина містить рішення про результати аудиту.
Розпорядження, що видаються за результатами аудиту фінансово-господарської діяльності, становить власник у тих випадках, коли виявлені незначні недоліки і порушення, не пов'язані з корисливими цілями окремих працівників і не є причинами матеріальних збитків.
Наказ або розпорядження підписує власник-замовник аудиту після уважного вивчення аудиторського звіту й аудиторського висновку, пояснення осіб, відповідальних за фінансово-господарську діяльність підприємства і матеріально відповідальних осіб, у яких виявлені недоліки цінностей.
Матеріальні збитки, завдані працівниками підприємства і виявлені в процесі аудиторської перевірки, повинні бути відшкодовані відповідно до встановленої матеріальною відповідальністю.
Чинним законодавством передбачені наступні види матеріальної відповідальності працівників: повна, обмежена і колективна.
Повну матеріальну відповідальність за чинним законодавством несуть працівники у випадках заподіяння збитків за її вини, якщо:
на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за заподіяний збиток при виконанні трудових обов'язків;
коли збиток нанесено діями працівника, які мають ознаки дій, які переслідуються у кримінальному порядку;
при складанні письмового договору про прийняття працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення збереження майна та інших цінностей;
якщо майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовим дорученням;
коли збиток завдано недоліком, умисним знищенням, псуванням майна та інших цінностей.
При обмеженої матеріальної відповідальності працівник відшкодовує збитки в заздалегідь встановлених межах, як правило, у кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або кількості посадових окладів. Керівники підприємств, структурних підрозділів, та їх заступники несуть обмежену матеріальну відповідальність.
Відшкодування матеріального збитку проводиться за наявності письмової згоди працівника за розпорядженням керівництва підприємства. Розпорядження керівництво може зробити не пізніше двох тижнів після дня виявлення заданого працівником збитку. При відсутності письмової згоди працівника утримання не проводяться і питання відшкодування збитків розглядається за поданням адміністрації народним судом.
Для звернення адміністрації до суду з питань відшкодування від | з | працівників матеріального збитку, нанесеного підприємству, встановлено такі терміни:
за збитки, завдані підприємству при виконанні трудових обов'язків працівниками - один місяць від дня виявлення заподіяної шкоди;
у всіх інших випадках заподіяння підприємству збитку - один рік від дня його виявлення.
Днем виявлення збитку вважається день, коли адміністрації підприємства стало відомо про наявність збитку. Днем виявлення збитку, виявленого в результаті інвентаризації, вважається день складання відповідного рішення інвентаризаційної комісії.
В умовах ринкових відносин набувають особливу увагу економічні відносини між суб'єктами господарювання, які грунтуються на виконанні угод поставок. Нерідко від порушення договірних відносин сторонам наносяться збитки, розмір яких може визначити аудитор. Висновки аудитора використовуються для обгрунтування позовних вимог, які подаються до до арбітражних судах різних рівнів.
Таким чином, аудиторська перевірка забезпечує відшкодування матеріальних збитків, завданих підприємству, яке сприяє збереженню власності, раціональному використанню ресурсів і правового регулювання економічних відносин між суб'єктами господарювання.
3 Контроль якості проведення аудиту
Аудит в цілому і аудиторська діяльність аудиторської фірми повинні, як і інший процес виконуватися на високому рівні. Це перш за все справа престижу, іміджу фірми, а звідси і всі інші показники її роботи - прибуток, заробітна плата. Причому може бути і зворотний процес.
Наприклад, коли в результаті неправильного проведення аудиту було передбачено близьке банкрутство підприємства, а у висновку зазначено інше, то аудиторська фірма за позовом суду повинна заплатити великий штраф, який не може не відобразитися на її престижі.
У зв'язку з цим в Міжнародній практиці велику увагу приділяють якості аудиту.
Якісно виконаний аудит - це робота, здійснена у відповідності з офіційними національними нормативами аудиту, потребами, викладеними, в законах, указах Президента, декретах Кабінету Міністрів, а також у професійних нормативах окремої аудиторської фірми в цілому і індивідуальних нормативах.
Аудит - це складний технологічний процес і його здійснюють, як правило, кілька робочих аудиторської фірми. Перш за все це аудитор з повною відповідальністю, яку має на увазі як сертифікат на проведення аудиту та помічники (за кордоном їх називають асистентами).
Звідси виходить, що суб'єктом контролю якості аудиту буде, по-перше, аудитор, контролюючий якість роботи помічників.
А, по-друге, контроль якості роботи самого аудитора. Такий контроль може здійснювати директор або заступник директора аудиторської фірми.
І перший і другий вид контролю - це залежний контроль.
По-третє, може проводитися незалежний контроль якості аудитора, який здійснює іншим призначеним аудитором-партнером, який не пов'язаний з клієнтом по даному аудиту (перевірки).
Усі три зазначені суб'єкти контролю якості аудиту - це внутрішній контроль (всередині аудиторської фірми).
У першому варіанті - це різновид внутрішнього контролю, в другому - між філіальний контроль всередині однієї аудиторської фірми. Він може бути національний і міжнародний - в другому варіанті.
Може мати місце і зовнішній контроль - з боку Спілки аудиторів України або за їх дорученням (прохання) іншої аудиторської фірми.
Таким чином, слід розрізняти такі суб'єкти контролю якості аудиту:
внутрішній (директор або заступник директора аудиторської фірми, керівництво міжнародної аудиторської фірми, аудитор, філіал фірми);
зовнішній (Союз аудиторів України чи друга аудиторська фірма);
За роботою помічників (окремих підпорядкованих аудиторів) можуть здійснюватися такі види контролю:
коли робота розподіляється і видається програма дій;
поточний - в процесі проведення аудиту і керівництва помічників (підпорядкованими) аудиторами;
наступний - вивчення і аналіз виконаної помічником роботи в загальному і по оформленню результатів.
Окремим об'єктом предмета контролю якості аудиту є:
оцінка можливості клієнта;
призначення аудиторської фірми і аудитора;
професійна етика;
знання і компетентність;
реалізація результатів аудиту;
4 Аудит кредиторської заборгованості за кредитами банків
Під час аудиту кредитів банків перевіряється повнота і правильність використання кредитів, ефективність та своєчасність їх повернення. Кредити надаються, як правило, безготівкові через оплату розрахунково-грошових документів, а їх погашення може здійснюватися одноразово або за графіком.
Аналізуються дані рахунків "Короткострокові кредити банків" та "Довгострокові кредити банків", уточнюється виконання умов кредитних договорів, стан погашення заборгованості по кредитах та відсотків, визначається цільове використання позик. Під час аудиту використання кредитів перевіряються дані журналу № 2 та первинні документи. За наявності прострочених кредитів видача нових не допускається. За обслуговування кредитної лінії позичальник сплачує банку-кредитору комісійні, що нараховуються на всю суму наданого кредиту. Процентні ставки за користування кредитом, обговорені в кредитному договорі, нараховуються банком і сплачуються позичальником не рідше як один раз на квартал платіжним дорученням. У разі відмови від сплати боргів за позиками банк утримує борги в претензійно-позовному порядку. Контроль за виконанням умов укладеного з позичальником кредитного договору здійснює банк.
Для проведення ефективної перевірки операцій підприємства щодо отримання і використання кредитів, позик, аудитору необхідно скласти програму перевірки, яка може бути такою:
Оцінка правильності оформлення укладених господарських договорів.
Перевірка даних реєстрів обліку кредитів і позик та звіряння їх з рахунками Головної книги.
Підтвердження величини заборгованості за кредитами і позиками.
Перевірка цільового використання кредитів та позик, повноти і своєчасності розрахунків, за ними, правильності обліку процентів за використання позикових коштів для цілей оподаткування.
Перевірка правильності кореспонденції рахунків з обліку кредитів, позик і відсотків по них.
Джерелами інформації можуть бути:
кредитні договори та договори позик;
журнали рахунків, машинограма;
Головна книга, баланс.
Аудитор повинен пам'ятати, що отримання підприємством банківського кредиту оформлюється кредитним договором, в якому зазначаються:
об'єкт кредитування;
термін видачі та повернення кредиту;
форма забезпечення зобов'язань;
процентні ставки та порядок їх сплати;
права, і обов'язки сторін;
інші умови.
Можливі порушення та зловживання:
відсутність договору позики або складання його з порушеннями, відсутність договору з банком про пролонгацію кредиту;
не належне ведення обліку (не правильна кореспонденція рахунків, відсутність аналітичного обліку;
не правильний облік витрат щодо сплати відсотків за кредитами та позиками під час включення їх до собівартості;
не цільове використання кредитів банків;
не своєчасне погашення банківських позичок і не правильне відображення їх в обліку:
помилки під час списання з балансу кредиторської заборгованості, термін позовної давності по якій пройшов тощо.
Вивчення претензійних сум починається з аналізу та інвентаризації заборгованості за кожною сумою. На підприємствах звіряння розрахунків необхідна. Потрібно перевірити в кредиторів виписки з особових рахунків про стан розрахунків з підприємством. Необхідно також встановити:
чи проводилася інвентаризація розрахунків;
подавалися штрафні санкції постачальникам у разі порушення договірних зобов'язань, а також обгрунтованість нарахованих або отриманих сум штрафних санкцій;
правильність списання сумнівних боргів.
При необхідності можна провести контрольну інвентаризацію цінностей і розрахунків, зустрічну звірку документів і регістрів обліку в організації, яка перевіряється, і у постачальника, усне опитування спеціалістів і матеріально-відповідальних осіб щодо зазначених питань. Під час аудиту дебіторської і кредиторської заборгованості складається розрахунковий баланс, де порівнюють кредиторів (джерела засобів) з дебіторами (розміщення засобів). При цьому передбачається, що дебіторська заборгованість може бути перекрита кредиторською. На початок і кінець року розраховують коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості. Він вважається одним з показників, який характеризує платоспроможність підприємства і розраховується як відношення розрахунків з дебіторами до розрахунків з кредиторами. На підставі цього балансу аудитор має змогу встановити не тільки загальну суму заборгованості, але й простежувати її динаміку з окремих напрямків, наприклад заборгованість за розрахунками з бюджетом, з оплати праці, заборгованість органам страхування тощо. Відзначено види кредиторської заборгованості не пов'язані з виробничою діяльністю підприємства і не можуть мати стійкий характер, тому аудитор повинен перевіряти їх у хронологічному порядку виникнення заборгованості.
До розрахункового балансу можуть бути включені "Позики для робітників і службовців" за пасивом і "Розрахунки з працівниками за отриманими ними позиками".
Аудитору необхідно перевірити кореспондуючі суми. Якщо вони однакові, тобто кредити, отримані підприємством, повністю видані працівникам, то аудитору необхідно ознайомитися на бухгалтерському рахунку "Розрахунки з персоналом з інших операцій" види цієї заборгованості, зокрема розрахунки за наданими позиками, розрахунки щодо відшкодування матеріальних збитків та ін Потім за даними аналітичного обліку перевірити документальне підтвердження цієї заборгованості платниками. Особливу увагу необхідно звернути на тих, хто тривалий час не платить належні суми на погашення заборгованості, встановити причини несплати і заходи, які проводить адміністрація щодо ліквідації боргу.
Ситуаційне завдання
Необхідно визначити, які з наведених складових аудиторської діяльності відносяться до супутніх аудиторських послуг. Обгрунтувати свою відповідь.
Є такі складові аудиторської діяльності:
1. Перевірка статей балансу.
2. Відновлення та ведення бухгалтерського обліку.
3. Розробка методичних рекомендацій щодо перевірки необоротних активів.
4. Розробка рекомендацій щодо поліпшення фінансової стратегії підприємства і підвищення ефективності його ведення господарства.
5. Оцінка якості інформації.
6. Консолідація фінансової звітності.
7. Представлення інтересів замовника з питань обліку в суді
Відповідь
Перш за все проаналізуємо класифікація аудиторських послуг на дві групи які передбачають поділ аудиторських послуг на дві групи. До першої групи відносять аудиторський послуги, сумісні з проведенням у господарюючого суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки.
До другої групи відносять послуги, не сумісні з проведенням у господарюючого суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки:
Ведення бухгалтерського обліку;
Відновлення бухгалтерського обліку;
Складання податкових декларацій;
Складання фінансової звітності.
А також супутні послуги поділяються також на:
Послуги дії;
Послуги контролю;
Інформаційні послуги.
Таким чином Супутні послуги ми можемо надати лише тільки після проведення сумісних послуг тому супутніх УЛУГИ проводяться вже тільки після знання господарської діяльності підприємства зсередини.
На підставі цього ми можемо дати відповідь на поставлене ситуаційне завдання:
1. Перевірка статей балансу-ні (отностітся з сумісним послуг до статті аналіз фінансово-господарської діяльності)
2. Відновлення та ведення бухгалтерського обліку - так (ставиться з статті відновлення бухгалтерського обліку).
3. Розробка методичних рекомендацій щодо перевірки необоротних активів-ні (це відноситься до сумісних послуг, розділу наукові розробки, видання методичних посібників і рекомендацій).
4. Розробка рекомендацій щодо поліпшення фінансової стратегії підприємства і підвищення ефективності його ведення господарства-ні - це відноситься до сумісних послуг, розділу наукові розробки, видання методичних посібників і рекомендацій.
5. Оцінка якості інформації-так (розділ інформаційні послуги, наведені вище).
6. Консолідація фінансової звітності - немає, відноситься до сумісних (адже консолідація фінансової звітності це коли головне підприємство здає всю звітність за свої підприємства).
7. Представлення інтересів замовника з питань обліку в суді - немає.
(Тому що це відноситься до сумісних послуг як представництво інтересів господарюючого суб'єкта перед третіми особами.
Література
Чернелевській Л.М. Беренда Н.І. Аудит: теорія і практика: Навчальний посібник .- К.: «Хай-Тек Прес», 2008.-560с.
Савченко В.Я. Аудит: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 324 с.
Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для ст. спец. Облік і аудит, 2-е вид., - Житомир: ПП Рута, 2004. - 672 с.
Дорош Н.І. Аудит: методологія І організація. - К.: Т-во Знання КОО, 2001. - 402 с.
Кулаковський Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навч. посібник для ст. вищіх закладів / ОСВІТИ. - Львів: Новий світ, 2004. - 504 з