1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35
Ім'я файлу: 4._Афонiна_Психолог__НУШ.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 6566кб.
Дата: 07.06.2023
скачати
Синдром емоційного вигорання
Емоційне вигорання – це механізм психологічного захисту, вироблений особистістю, який має форму повного чи часткового виключення емоцій у відповідь на окремі психотравмуючі впливи.
Емоційне вигорання є надбаним стереотипом емоційної, частіше професійної поведінки.
Вигорання є частково функціональним стереотипом, оскільки дає змогу людині дозувати та економно витрачати енергетичні ресурси. Водночас можуть виникнути його дисфункційні наслідки, коли вигорання спричиняє негативний вплив на професійну діяльність та стосунки з партнерами. Емоційне вигорання виникає як професійна деформація особистості.
Фази емоційного вигорання
Синдром емоційного вигорання виникає поетапно і ділиться на 3 фази:

Путівник психолога в Новій українській школі
47
ФА
ЗА
«Т
РИВ
О
Ж
Н
А
Н
А
П
РУ
Г
А
»
Передвісник і «пусковий механізм» у формуванні емоційного вигорання.
Нервова напруга – цей пусковий механізм – проявляється 4-ма симптомами:
1. Переживання психотравмуючих обставин: проявляється в усвідомленні посилення психотравмуючих чинників професійної діяльності.
2. Незадоволеність собою: проявляється відчуттям незадоволеності собою, обраною професією, посадою, розвивається при неможливості конструктивного вирішення ситуації.
3. «Загнаність
до клітки»: проявляється відчуттям безвихідності, гостро переживається, коли психотравмуючі обставини дуже тиснуть і усунути їх неможливо. Розвивається при марних спробах усунути натиск психотравмуючих обставин. Це стан інтелектуально-емоційного затору, безвиході.
4. Тривога і депресія: проявляються тривожно-депресивною симптоматикою, що стосується професійної діяльності в особливо ускладнених обставинах. Відчуття незадоволеності діяльністю і собою породжує велику напругу у формі переживання ситуативної або особистісної тривоги.
ФА
ЗА
«РЕ
ЗИ
С
Т
Е
Н
Ц
ІЯ
» (
О
П
ІР
Н
А
РОСТ
А
Ю
Ч
О
М
У
С
Т
РЕ
С
У
)
Формування захисту на даній фазі проявляється такими симптомами вигорання:
- Неадекватне вибіркове емоційне реагування: спостерігається у випадках, коли професіонал перестає уловлювати різницю між двома явищами, що принципово відрізняються: економним проявом емоцій і неадекватним вибірковим емоційним реагуванням. Тобто, професіонал неадекватно «економить» на емоціях, обмежує емоційну віддачу за рахунок вибіркового реагування на ситуації суб’єктів діяльності; емоційний контакт встановлюється не зі всіма суб’єктами, а за принципом «хочу – не хочу» – неадекватним або вибірковим чином.
- Емоційно-етична дезорієнтація: виявляється в тому, що у працівника емоції не спонукають або не достатньо стимулюють етичні відчуття. Не проявляючи належного емоційного ставлення до свого підопічного (учня, клієнта, пацієнта і так далі), він захищає свою стратегію: виправдовується перед собою за припущену грубість або відсутність уваги до суб’єкта, раціоналізує свої вчинки або проектує провину на суб’єкта, замість того, щоб адекватно визнати свою провину. У емоційно складних ситуаціях використовуються думки: «Це не той випадок, щоб переживати», «Таким людям не можна співчувати».
- Розширення сфери економії емоцій: проявляється поза професійною діяльністю – вдома, під час спілкуванні з приятелями і знайомими. На роботі спеціаліст так втомлюється від контактів, розмов, відповідей на запитання, що йому не хочеться спілкуватися навіть з близькими.
- Редукція професійних обов’язків: виявляється в спробах полегшити або скоротити обов’язки, які вимагають емоційних витрат.
ФА
ЗА
«В
И
С
Н
А
ЖЕ
Н
Н
Я
»
Характеризується більш або менш вираженим падінням загального тонусу і ослабленням нервової системи. Емоційний захист стає невід’ємним атрибутом особи.
Дана фаза також проявляється низкою симптомів:
- Емоційний дефіцит: проявляє себе відчуттям, що емоційно професіонал вже не може допомогти суб’єктам своєї діяльності.
- Емоційна відчуженість: працівник майже повністю виключає емоції зі сфери своєї професійної діяльності. Його майже ніщо не хвилює, не викликає емоційного відгуку: ні позитивні, ні негативні обставини.
- Особисте відсторонення, або деперсоналізація: проявляється широким діапазоном зміни настрою та вчинків професіонала у сфері спілкування. Перш за все, відчувається повна або часткова втрата інтересу до людини – суб’єкта професійної діяльності.
- Психосоматичні та психовегетативні порушення: виявляються на рівні психічного і фізичного самопочуття.
Асоціації до слів «робота» та «вигорання». Групова взаємодія
Опис
Тренер запитує в учасників, які асоціації викликає у них слово «робота» та «вигорання»?
Учасники об’єднуються в групи, розрахувавшись на «робота, вигорання», для обговорення своїх асоціацій:

Психолог у НУШ: радісно та впевнено руш!
48
- одна група працює з поняттям «робота»,
- друга – «вигорання».
Після цього кожна група презентує свої наробки.
Обговорення, зворотна комунікація
- Які асоціації виявилися спільними для двох цих понять?
- Чому так склалося?
Баланс реальний та бажаний. Індивідуальна вправа
Опис
Учасники отримують бланки із зображенням кола (Див. Роздатки для учасників).
Завдання:
- у першому колі, орієнтуючись на внутрішні психологічні відчуття секторами відмітити в якому співвідношенні в теперішній час знаходиться робота (професійне життя) та особисте життя (хатня робота, відпочинок, розваги, хобі);
- у другому – їх ідеальне співвідношення.
На зворотній стороні бланку прописати, що я можу зробити в найближчі 72 години, щоб почати рухатися до свого бажаного балансу.
Обговорення, зворотна комунікація
- Чи є різниця?
- У чому вона полягає?
- Чому так сталося?
- До яких наслідків ці розбіжності можуть призвести?
Синдром вигорання. Діагностичний практикум
Опис
Провести діагностику синдрому вигорання, встановити його вираженість та наявність
окремих його симптомів можливо за допомогою тестових методик, їх в психологічній
літературі існує велика різноманітність, як для діагностики професійного, так і для
діагностики емоційного вигорання.
Також для дослідження синдрому вигорання можна використовувати різноманітні
«додаткові» опитувальники, що встановлюють рівень стресу особистості, рівень
задоволеності життям: рівень тривоги та визначення персональних стратегій адаптації
до стресових умов тощо.
Тренер пропонує учасникам пройти 2 діагностичні методики.
Але перед тим, як використовувати опитувальники та тести, можливо проаналізувати або свій стан, або стан свого колеги відповідно до переліку симптомів, наявність яких може свідчити про розвиток синдрому вигорання.
Самоаналіз або робота в парах:
- Які симптоми допомагають визначити, що починається вигорання?
Симптомами, що сигналізують про розвиток вигорання, можуть бути:
- зниження мотивації до роботи;
- різко зростаюча незадоволеність роботою;
- втрата концентрації і збільшення помилок;
- зростаюча недбалість у взаємодії з клієнтами;
- ігнорування вимог до безпеки та процедур;
- недотримання стандартів виконання роботи;
- зниження очікувань;
- порушення встановлених термінів робіт і збільшення невиконаних зобов'язань;
- пошук виправдань замість рішень;
- конфлікти на робочому місці;
- хронічна втома;
- дратівливість, нервозність, неспокій;

Путівник психолога в Новій українській школі
49
- дистанціювання від клієнтів і колег;
- збільшення пропущених робочих годин та днів та ін.
Тест «Вигорання чи неправильний вибір професії?»
Іноді самій людині буває складно зрозуміти, у чому справа: дійсно у вигоранні чи у неправильному виборі професії. Якщо й ви сумніваєтесь, пройдіть простий тест і розберіться у собі (Див. Роздатки для учасників).
Інструкція: «Оберіть у кожному рядку твердження, з яким ви більше згодні. Потім
підрахуйте, у котрій з колонок більше відповідей».
Інтерпретація:
Більше А:
Більше Б:
- У вас професійне вигорання.
- Ви успішні на своєму місці, але вам потрібен відпочинок, щоб зрозуміти, куди рухатись.
- Після відпустки з тотальною зміною обстановки подумайте: чи можете ви отримувати задоволення на теперішньому робочому місці (можливо, в іншому місці ви почуватиметеся краще), підвищити кваліфікацію чи почати займатися чимось новим.
- Вам просто потрібні зміни і підтримка більш досвідченої людини чи психолога, який знайомий із цією проблемою.
- Робота для вас – далеко не головне, принаймні теперішня.
- Це не означає, що потрібно з гордістю хлопнути дверима. Але ви повинні розуміти, що симптоми, схожі на професійне вигорання, у вас виникають через те, що ви віддали б перевагу заняттю чимось іншим.
- Можливо, це навіть не інша професія, а сім’я, або мистецтво.
- Професійного вигорання у вас немає, але може початися депресія, якщо ви не реалізуєте свій потенціал у тому, що підходить саме вам.
Експрес-діагностика рівня емоційного вигорання (за В. Бойко)
Тренер читає питання, учасники позначають свої відповіді на бланках (Див. Роздатки для
учасників).
Інструкція: «Дайте відповідь «так» чи «ні» на поставлені запитання».
Питання
1. Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар’єри.
2. Я помилився у виборі професії або профілю діяльності і зараз займаю не своє місце.
3. Коли я відчуваю втому або напруження, то намагаюся скоріше закінчити справи.
4. Моя робота притуплює емоції.
5. Я відверто втомився від проблем, з якими доводиться мати справу на роботі.
6. Робота приносить мені усе менше і менше задоволення.
7. Я б змінив місце роботи, якби видалася нагода.
8. Через втому або напруження, я приділяю своїм справам менше уваги, ніж потрібно.
9. Я спокійно сприймаю претензії до мене з боку керівництва та колег по роботі.
10. Спілкування з колегами по роботі спонукає мене триматися осторонь від людей.
11. Мені усе важче встановлювати і підтримувати контакти з колегами.
12. Обстановка на роботі мені видається дуже важкою і складною.
13. Бувають дні, коли мій емоційний стан погано позначається на результатах роботи.
14. Я дуже переживаю за свою роботу.
15. Колегам по роботі я приділяю уваги більше, ніж отримую від них.
16. Я часто радію, коли бачу, що моя робота приносить людям користь.
17. Останнім часом мене переслідують невдачі на роботі.
18. Я зазвичай виявляю інтерес до колег, окрім того, що стосується справи.
19. Я іноді ловлю себе на думці, що працюю автоматично, без душі.
20. По роботі зустрічаються настільки неприємні люди, мимоволі бажаєш їм чогось поганого.
21. Успіхи у роботі надихають мене.

Психолог у НУШ: радісно та впевнено руш!
50 22. Ситуація на роботі, у якій я опинився, здається майже безвихідною.
23. Я часто працюю понад силу.
24. У роботі з людьми я керуюся принципом: не витрачай нерви і бережи здоров’я.
25. Іноді я їду на роботу з важким почуттям: як усе набридло, нікого б не бачити і не чути.
26. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, яких я докладаю.
27. Якби мені пощастило з роботою, я був би щасливішим.
28. Зазвичай я підганяю час: скоріше б закінчився робочій день.
29. Працюючи з людьми, я зазвичай ніби ставлю екран, що захищає мене від чужих страждань та негативних емоцій.
30. Моя робота мене дуже розчарувала.
31. Мої вимоги до виконуваної роботи вищі, ніж те чого я досягаю в силу обставин.
32. Моя кар’єра склалася вдало.
33. Якщо видається нагода, я приділяю роботі менше уваги, але так, щоб цього ніхто не помічав.
34. До всього, що відбувається на роботі, я втратив інтерес.
35. Моя робота погано на мене вплинула – озлобила, притупила емоції, зробила нервовим.
Ключ
НС
- 1(36)
+ 6(2)
+ 11(2)
- 16(10)
- 21(5)
+ 26(5)
+ 31(3)
ЗК
+ 2(10)
+ 7(5)
+ 12(2)
+ 17(2)
+ 22(5)
+ 27(1)
- 32(5)
РПО
+ 3(5)
+ 8(5)
+ 13(2)
- 18(2)
+ 23(3)
+ 28(3)
+ 33(5)
ЕВ
+ 4(2)
+ 9(3)
- 14(2)
+ 19(3)
+ 24(5)
+ 29(5)
+ 34(10)
ОВ
+ 5(5)
+ 10(3)
+ 15(3)
+ 20(2)
+ 25(5)
+ 30(2)
+ 35(10)
Інтерпретація
9 балів і менше симптом не склався
10-15 балів симптом складається
16 і більше балів симптом склався
НС. Симптом «незадоволеності собою»: людина не задоволена рівнем докладених зусиль та результатом власної діяльності, вважає, що здатна на більше, але через власні лінощі або малодушність виявилася неспроможною. Причиною НС може бути внутрішній моральний конфлікт між загальнолюдськими цінностями та принципами особистості або між останніми та вимогами дійсності. Відчуття НС може виникати у творчих особистостей, людей, чий розум потребує інтелектуально складних завдань, коли вони тривалий час опиняються у «простої».
Таким чином, НС такого ґатунку характерна для особистостей, що самоактуалізуються, вона є
імпульсом для внутрішньої роботи над собою та самовдосконалення. НС може бути фоном негативної самоконцепції – негативних установок щодо себе, які склалися під виливом думок, висловлювань значущих для особистості людей. У такому випадку НС являє собою неадекватну занижену самооцінку, що спричиняє негативне ставлення до себе, а загалом і до світу.
Характерна для людей, які знаходяться у депресивному стані.
ЗК. Симптом «загнаності у клітку»: людина реально оцінює обставини, що склалися, але вважає, що не здатна щось змінити і в результаті досягти бажаної мети. У особи виникає почуття фатуму – нездатності на хід подій. Характерно для станів, що передують афекту, або після шокових станів (залежно від домінування симпатичної або парасимпатичної НС у людини). За наявності симптому ЗК, рівень працездатності та ефективності праці значно знижується. Можливе загострення хронічних захворювань. Більш яскраво виявляються психосоматичні ознаки. У чоловіків ЗК частіше виявляються за несприятливих економічних умов або/та в ситуаціях цейтноту на робочому місці. У жінок симптоми ЗК частіше виявляються з негативними емоційними переживаннями у зв’язку з конфліктною сімейною ситуацією. ЗК властива для людей пенсійного та перед пенсійного віку, що може тягнути за собою неадекватність поведінки, оцінки намірів оточуючих, нівелювання цінностей прожитого життя, «безперспективний трудоголізм».

Путівник психолога в Новій українській школі
51
РПО. Симптом «редукція професійних обов’язків»: часто викликана «паперовою тяганиною», непродуктивною організацією робочого місця та/або робочого дня. У деяких випадках РПО може бути пов’язана з несприятливим психологічним кліматом у колективі або мікрогрупі, в якій працює людина. Спостерігаються за сімейних негараздів, що не дають сконцентруватись на роботі. РПО можлива за асинхронності темпів професійного росту працівника та темпів його кар’єри, за відсутності виконання значущості особистого внеску у загальну справу.
ЕВ. Симптом «емоційна відчуженість»: спостерігається ефект «кам’яного обличчя», людина справляє враженість над ділової та зібраної. Високий рівень самоконтролю. ЕВ властива для осіб, що займають керівні посади: необхідність приймати «об’єктивні рішення» змушує не звертати увагу на «людський фактор». Людина з симптомами ЕВ відчуває себе ніби чаша, наповнена негативними емоціями. Захисні механізми психіки запобігають психічному «згоранню», тому людина закривається, замикається у собі, відгороджуючись від будь-яких емоційних подразників. Наслідки – психосоматичні хвороби, міжособистісне відчуження, депресія.
ОВ. Симптом «особистісна відстороненість/деперсоналізація»: людина відчуває себе спостерігачем, глядачем, а «справжнє життя » відбувається не за її участю, а ніби на сцені чи на екрані. Відчуття власної відсутності у житті близьких людей, зокрема, збідніння емоційної насиченості стосунків («мене не розуміють»). За духовної кризи – відчуття відсутності власного Я. Симптом ОВ спостерігається за деяких акцентуацій характеру та/або хронічних психічних станів, що межують з психопатологією. Людина не спроможна приймати рішення. «Сильні» особистості наполегливо, іноді нав’язливо займаються самоаналізом. «Слабкі» виявляють схильність до втечі від самого себе за допомогою алкоголю, наркотиків, самообману.
Коментар
У залежності від реального часу на тренінг, діагностичний практикум можна дати учасникам в якості домашнього завдання.
Симптоми вигорання. Інформаційне повідомлення
Вигорання – це синдром, або іншими словами група симптомів, що з'являються разом.
Однак всі разом вони ні у кого не проявляються одночасно, тому що вигорання – процес суто
індивідуальний. Наявність лише одного симптому, частіше не свідчить про розвиток синдрому вигоранні і потребує додаткового спостереження за станом та поведінкою.
За іншими даними, симптоми, що складають синдром професійного вигорання, умовно можна розділити на 3 основні групи:
Психофізичні симптоми
Соціально-психологічних
симптоми
Поведінкові симптоми
- відчуття постійної, хронічної втоми не лише вечорами, але і вранці, відразу після сну;
- відчуття емоційного і фізичного виснаження;
- зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища
(відсутність реакції цікавості на чинник новизни або реакції страху на небезпеку);
- загальна астенізація
- байдужість, нудьга, пасивність і депресія
(знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);
- підвищена дратівливість на незначні, дрібні події; часті нервові «зриви»
(спалахи невмотивованого гніву або відмови від спілкування, «відхід у себе»);
- постійне переживання негативних емоцій, що не
- відчуття, що робота стає все складніша і складніша, а виконувати
її - все важче і важче;
- співробітник істотно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде, або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
- незалежно від об'єктивної необхідності працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35

скачати

© Усі права захищені
написати до нас