Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти психолог у нуш: радісно та впевнено руш! сторінка 5

Путівник психолога в Новій українській школі
41
СИНДРОМ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ:
ЯК ЗБЕРЕГТИ ПСИХОЕМОЦІЙНЕ ЗДОРОВ’Я ПЕДАГОГА
Психологічний практикум
МЕТА:
 підвищення професійної компетентності педагогів щодо ефективності шляхів подолання синдрому професійного вигорання в освітніх закладах.
ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА
Зміст діяльності
Ресурси
Час (хв.)
ВСТУПНА ЧАСТИНА
20
Актуалізація питання. Вступне слово
тренера
5
Наші правила.
Ознайомлення
з
правилами групової взаємодії
- аркуш паперу для фліпчарту;
- маркери;
- фліпчарт
5
Не хочу хвалитися, але я… Вправа-
знайомство
-
10
ОСНОВНА ЧАСТИНА
140
Професійне та емоційне вигорання. Міні-
лекція
- презентація PowerPoint;
- мультимедійний проектор;
- ноутбук;
- мультфільм «Чи може стрес вбити людину
(https://www.youtube.com/watch?v=dr6x5L0F26 4)
15
Асоціації до слів
«робота» та
«вигорання». Групова взаємодія
- 2 аркуші паперу для фліпчарту;
- маркери;
- картки зі словами «робота», «вигорання»
10
Баланс реальний та бажаний.
Індивідуальна вправа
- бланки «Баланс реальний та бажаний»;
- маркери.
5
Синдром вигорання.
Діагностичний
практикум
- бланки для тесту
«Вигорання чи неправильний вибір професії?» та методики
«Експрес-діагностика рівня емоційного вигорання (за В. Бойко)»;
- кулькові ручки
30
Симптоми вигорання.
Інформаційне
повідомлення
- презентація PowerPoint;
- мультимедійний проектор;
- ноутбук
5
Скріпка. Вправа-демонстрація
- канцелярські скріпки (по 1 на кожного учасника)
5
Погода в нашому місті. Вправа-руханка
5
Основні аспекти профілактики синдрому вигорання. Інформаційне повідомлення
- схема «Основні аспекти профілактики синдрому вигорання»
5
Правило
«8 годин»
(8+8+8).
Інформаційне повідомлення
- фліпчарт;
- аркуш паперу для фліпчарту;
- маркери
5
Розподіл пріоритетів між задачами шляхом використання методу «АБВ».
Практикум
- аркуш паперу для фліпчарту;
- фліпчарт;
- маркери;
- аркуші А4 на кожного учасника;
- кулькові ручки
10
Супервізія. Інформаційне повідомлення
5

Психолог у НУШ: радісно та впевнено руш!
42
Створення умов для емоційного комфорту педагога на роботі та вдома.
Колажування
- глянцеві журнали з яскравими сюжетними фото або малюнки;
- аркуші для фліпчарту (2 штуки);
- ножиці;
- клей;
- малярний скотч;
- фломастери;
- олівці
15
Алгоритм подолання синдрому вигорання. Інформаційне повідомлення
- презентація PowerPoint;
- мультимедійний проектор;
- ноутбук
5
Способи психологічної допомоги при синдромі вигорання.
Інформаційний
практикум
- презентація PowerPoint;
- мультимедійний проектор;
- ноутбук;
- відеоафірмації за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=8hwlNWW7
UC4 20
ЗАВЕРШАЛЬНА ЧАСТИНА
20
Барашек та
Кролень.
Перегляд
мультфільму
- мультимедійний проектор;
- ноутбук;
- посилання на відео: https://www.youtube.com/ watch?v=l2_Fce7JWZ0 10
Заповнення ліцензій на щастя. Вправа-
підсумок
- бланки із зображенням метеликів по 1 на кожного учасника;
- кулькові ручки
5
Правила психологічної безпеки для уникнення синдрому вигорання.
Рекомендації
- рекомендації «Правила психологічної безпеки для уникнення синдрому вигорання» (на кожного учасника)
5
Усього:
180
ОПИС ЗМІСТУ ДІЯЛЬНОСТІ
Якщо ми не знаходимо спокою у собі,
Безнадійно його шукати будь-де.
Ларошфуко
 Актуалізація питання. Вступне слово тренера
Повідомлення мети психологічного практикуму та ознайомлення з планом роботи.
 Наші правила. Ознайомлення з правилами групової взаємодії
Опис
Тренер звертається до групи з питанням: «Для чого в нашому житті існують різні правила?». Правила потрібні для створення такої обстановки, щоб кожен учасник:
- міг відкрито висловлюватися і виражати свої почуття та погляди;
- не боявся стати об’єктом глузувань і критики;
- був упевнений у тім, що все особисте, що обговорюється на занятті, не вийде за межі групи;
- одержував інформацію сам і не заважав одержувати її іншим.
Учасники самостійно визначають правила, які записуються на аркуші паперу для фліпчарту:
- бути позитивними;

Путівник психолога в Новій українській школі
43
- говорити по черзі;
- бути активними;
- слухати і чути кожного;
- толерантно ставитись одне до одного;
- бути пунктуальними;
- забезпечувати конфіденційність;
- діяти за принципом «тут і зараз»;
- користуватися «правилом руки».
 Не хочу хвалитися, але я… Вправа-знайомство
Опис
Кожен учасник по черзі називає своє ім’я і каже фразу, що починається зі слів: «Не хочу хвалитися, але я…». Наприклад: «Не хочу хвалитися, але я добре граю на фортепіано».
Коментар
Необхідно задіяти всіх учасників.
Професійне та емоційне вигорання. Міні-лекція
Термін
«професійне
вигорання» запропонував американський психіатр
Х. Дж. Фрейденбергер у 70-х роках минулого сторіччя, вперше вживши його у своїй статті, опублікованій в «Журналі соціальних поглядів».
Професійне вигорання – це синдром фізичного й емоційного виснаження, який свідчить про втрату професіоналом позитивних почуттів, що включає розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи.
Необхідно зазначити, що професійне вигорання дуже часто розвивається в тих, кого ми називаємо «трудоголіками». Понаднормова робота вдома й на вихідних, термінові виклики – усе це сигнали реальної загрози початку синдрому вигорання.
Нині синдром вигорання має вже діагностичний статус у «Міжнародній класифікації хвороб»: «Z 73 – проблеми, пов'язані з труднощами управління власним життям».
Існує «група ризику» працівників, які найбільш схильні до вигорання – це ті, хто працює у сфері «людина-людина» і змушені багато й інтенсивно спілкуватись з іншими людьми.
Результати досліджень вітчизняних науковців в професіях системи «людина-людина» свідчать, що ознаки синдрому вигорання мають:
- 85 % соціальних працівників;
- 80 % лікарів;
- 65 % педагогів;
- 60 % працівників органів внутрішніх справ.
Факторами, які впливають на вигорання, є індивідуальні особливості нервової системи
й темпераменту. Групи ризику працівників, які найбільш схильні до синдрому вигорання:
інтроверти. Особливо швидко «вигорають» співробітники, індивідуально-психологічні особливості яких не узгоджуються з професійними вимогами комунікативних професій.
Вони не мають надлишку життєвої енергії, характеризуються скромністю та сором’язливістю, схильні до замкнутості та концентрації на предметі професійної діяльності.
Саме вони здатні накопичувати емоційний дискомфорт. Люди, які відчувають постійний внутрішній конфлікт у зв'язку з роботою. Постійне переживання, особливо неусвідомленого конфлікту, вимагає більшої витрати сил та енергії.
Жінки, що переживають внутрішню суперечність між роботою і сім'єю, а також тиск у зв'язку з необхідністю постійно доводити свої професійні можливості в умовах жорсткої конкуренції. Працівники з нестабільною діяльністю, яка пов’язана з хронічним страхом втрати робочого місця. Також працівники, що займають на ринку праці позицію зовнішніх консультантів, вимушених самостійно шукати собі клієнтів. Працівники, що працюють в екстремальних умовах та стикаються з постійним ризиком для життя та здоров’я.
Синдром вигорання – стрес-реакція у відповідь на безжальні виробничі і емоційні вимоги, що походять від зайвої відданості людини своїй роботі з супутньою цьому зневагою

Психолог у НУШ: радісно та впевнено руш!
44 до сімейного життя або відпочинку.
Причини та чинники синдрому вигорання:
- Тривале емоційне виснаження та вичерпування ресурсів індивідуума, під впливом довготривалого стресу, без можливості відновлення вичерпаних ресурсів.
- Внутрішнє накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або
«звільнення» від них.
- Також існує циклічний зв'язок між стресом та вигоранням: емоційне виснаження призводить до зростання стресу, а стрес призводить до зростання емоційного виснаження.
Стресовий стан та його перебіг
Стрес – це емоційний стан, що виникає у відповідь на зміну ситуації.
Найбільш шкідливими є дуже сильний (надмірний) стрес або стрес, що здійснює хронічний вплив (діє постійно).
Нині доведено, що щоденні дрібні конфлікти й повсякденні неприємності набагато згубніше відбиваються на здоров'ї, ніж сильний, але одноразовий стрес, викликаний куди більш значущою причиною. Це пояснюється тим, що наша генетична програма розрахована на кілька хвилин (максимум – годин) інтенсивної діяльності, а ось на тижні й місяці переживань, навіть при слабкому стресі, антистресових гормонів не вистачає.
У стресовому стані важко здійснювати цілеспрямовану діяльність, переводити і розподіляти увагу, виникає загроза загального гальмування чи повної дезорганізації діяльності. Водночас навички і звички залишаються без змін і можуть «заступити» усвідомлювані дії. При постійному стресі можливі помилки сприйняття (наприклад, визначення кількості супротивників, що несподівано з'явилися), пам'яті (забування добре відомого), неадекватні реакції на несподівані подразники тощо.
Стадії розвитку стресу
ПЕРША СТАДІЯ
Складається ситуація, яка сприяє стресу. Існують два найбільш вірогідних
типи ситуацій, при яких стрес виникає:
1. навички та вміння працівника можуть бути недостатніми, щоб відповідати сприйманим або дійсним організаційним вимогам;
2. робота не відповідає потребам або цінностям.
Іншими словами, стрес ймовірний, якщо існує суперечність між працівником та його робочим оточенням.
ДРУГА СТАДІЯ
Включає особистісне сприйняття і переживання стресу. Багато ситуацій, що спричиняють стрес, не призводять до того, що люди відчувають стресовий стан.
Рух від першої стадії до другої залежить від ресурсів особистості, а також від зовнішніх обставин.
ТРЕТЯ СТАДІЯ
Описує ймовірні реакції людини на стрес.
Реакції можна спостерігати на фізичному та психічному рівнях:
- підвищений тиск,
- прискорене серцебиття,
- проблеми з боку шлунково-кишкової системи,
- тривожність,
- роздратованість,
- агресія або дуже пригнічений настрій тощо.
ЧЕТВЕРТА
СТАДІЯ
Представляє собою наслідки стресу. Саме з останньою стадією співвідноситься поняття вигорання як багатогранне переживання хронічного емоційного стресу і представляє результат реакції на тривалий стрес.
Наслідки стресу:
- зниження адаптаційних можливостей організму;
- особистісні деформації і стрес-синдроми (переживання самотності,

Путівник психолога в Новій українській школі
45 вигорання, депресії, хронічної втоми і ін.);
- хвороби адаптації (виразкова хвороба шлунку, інфаркт міокарда, гіпертонія, бронхіальна астма, нефросклероз і ін.).
Для закріплення знань про стрес пропоную Вам переглянути мультфільм «Чи може
стрес вбити людину» (https://www.youtube.com/watch?v=dr6x5L0F264)
Синдром вигорання умовно можна розділити на два види:
- синдром професійного вигорання,
- синдром емоційного вигорання.
Синдром професійного вигорання
Синдром професійного вигорання – особливий стан людини, який виникає як відповідна реакція на дію хронічних стресорів, які пов’язані з професійною діяльністю.
Але прояви цього стану не обмежуються тільки професійною сферою, а проявляються в різних сферах буття людини, наприклад, хворобливе розчарування в роботі як способі здобуття смислу забарвлює всю життєву ситуацію.
Вигорання як наслідок професійних стресів виникає в тих випадках, коли адаптаційні можливості (ресурси) людини в подоланні стресової ситуації перевищені.
Найчастіше та найбільш яскраво цей синдром проявляється в соціально орієнтованих,
комунікативних професіях, системі «людина-людина»: соціальні працівники, психологи, психіатри, лікарі, вчителі, консультанти, менеджери, працівники сервісних служб тощо – всіх, чия діяльність неможлива без спілкування.
Синдром професійного вигорання складається з 3-х основних компонентів:
ЕМОЦІЙНА
ВИСНАЖЕНІСТЬ
- Відчуття емоційної перенапруги, спустошеності, втоми
і вичерпаності емоційних ресурсів викликані власною роботою.
- Людина відчуває, що не може віддаватися роботі, як раніше.
- Виникає відчуття «приглушеності», «притупленості» емоцій, в особливо важких проявах можливі емоційні зриви.
ЦИНІЗМ
- Психологічна захисна реакція, що передбачає негативне, бездушне ставлення до роботи, колег, організації та предмета своєї праці.
- Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне ставлення до людей, з якими працюють.
ЗНЕЦІНЕННЯ
ПРОФЕСІЙНИХ
ДОСЯГНЕНЬ
- Виникнення у працівників відчуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній, знецінення результатів своєї праці, негативне сприйняття власних професійних якостей та незадоволеність собою.
Стадії розвитку професійного вигорання
Синдром професійного вигорання розвивається поступово.
Він проходить 3 стадії:
ПЕРША
СТАДІЯ
- Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частіших перерв у роботі.
- Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію).
- Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу.
- Залежно від характеру діяльності, сили нервово-психологічних навантажень і особистісних характеристик спеціаліста, перша стадія може тривати 3-5 років.

Психолог у НУШ: радісно та впевнено руш!
46
ДРУГА СТАДІЯ
- Спостерігається зниження інтересу до роботи, потреби в спілкуванні
(зокрема з близькими):
 «не хочеться бачити» тих, з ким спеціаліст працює,
 «у четвер відчуття, що вже п’ятниця»,
 «тиждень триває нескінченно»,
 прогресування апатії до кінця тижня,
 поява стійких негативних симптомів (немає сил, енергії, особливо в кінці тижня),
 головні болі вечорами,
 «мертвий сон, без сновидінь»,
 збільшення кількості простудних захворювань,
 підвищена дратівливість,
 людина «заводиться», як кажуть, з півоберта, хоча раніше такого вона за собою не помічала.
- Симптоми проявляються регулярніше, мають затяжний характер і важко піддаються корекції.
- Людина може почувати себе виснаженою після гарного сну і навіть після вихідних.
- Тривалість цієї стадії, в середньому, від 5 до 15 років.
ТРЕТЯ СТАДІЯ
- Ознаки та симптоми третьої стадії вигорання є хронічними.
- Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблеми типу виразки шлунку та депресій.
- Людина може почати сумніватись в цінності своєї роботи, професії та самого життя.
- Характерна повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил.
- Спостерігаються порушення пам’яті й уваги, порушення сну, особистісні зміни.
- Людина прагне до усамітнення. На цій стадії приємнішими є контакти з тваринами і природою, ніж з людьми.
- Заключна стадія – повне згорання, яке часто переростає в повну відразу до всього на світі.
- Стадія може тривати від 10 до 20 років.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 35

скачати