Зміст
Введення
1. Теоретичні аспекти принципів формування та оцінки фінансового потенціалу підприємства
1.1 Економічна сутність і зміст поняття фінансового потенціалу підприємства
1.2 Взаємозв'язок фінансової привабливості та інвестиційної привабливості підприємства
1.3 Методика оцінки фінансового потенціалу підприємства
2. Аналіз фінансового потенціалу підприємства ВАТ "Нефтекамскнефтехім"
2.1 Загальна характеристика підприємства
2.2 Аналіз майнового стану підприємства
2.3 Оцінка відносних показників фінансового потенціалу підприємства
3. Підвищення фінансового потенціалу та інвестиційної привабливості підприємства
3.1 Оцінка інвестиційної привабливості підприємства
3.2 Напрямки покращення діяльності підприємства
Висновок
Список використаних джерел та літератури
Додаток А Бухгалтерський баланс ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007р.
Додаток Б Бухгалтерський баланс ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2008р.
Додаток В Бухгалтерський баланс ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2009р.
Додаток Г Звіт про прибутки та збитки ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007р.
Додаток Д Звіт про прибутки та збитки ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2008р.
Додаток Е Звіт про прибутки та збитки ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2009р.
В даний час, з переходом економіки до ринкових відносин, підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Все це значно збільшує роль аналізу їхнього фінансового стану: наявності, розміщення і використання грошових коштів.
В умовах побудови ринкових відносин процесу аналізу фінансового потенціалу повинен передувати глибокий фінансовий аналіз функціонування підприємства з наступних питань: аналіз фінансового стану та визначення фінансових можливостей підприємства. Основні тенденції динаміки фінансового стану і підсумків діяльності підприємства можуть прогнозуватися з певним ступенем точності шляхом поєднання формалізованих і неформалізованих засобів
Завдання зовнішнього аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичного матеріалу. В якості основних тут можна виділити:
групу таких користувачів, як власники-акціонери, засновники, для яких важливо знати рівень ефективності своїх вкладів, розмір дивідендів і перспективи розвитку підприємства;
групу численних сторонніх господарюючих суб'єктів, яку складають: кредитори, які повинні бути впевнені, що їм повернуть борг; потенційні інвестори, які мають намір прийняти рішення про внесок своїх коштів у підприємство; постачальники, які хочуть бути впевненими платоспроможності своїх клієнтів; аудитори, яким необхідно розпізнати фінансові хитрості своїх клієнтів.
Результати такого аналізу потрібні, перш за все, власникам, а також кредиторам, інвесторам, постачальникам, менеджерам і податковим службам.
Актуальність даної теми обумовлюється тим, що реальні умови функціонування підприємства визначають необхідність проведення аналізу фінансового потенціалу підприємства і його оцінки, яка дозволяє визначити особливості його діяльності, недоліки в роботі і причини їх виникнення, а також на основі отриманих результатів виявити найбільш раціональні напрямки розподілу фінансових ресурсів , виробити конкретні рекомендації щодо оптимізації діяльності. Результати аналізу фінансового потенціалу підприємства дозволяють виявити вразливі місця, що потребують розробки заходів щодо їх ліквідації.
До числа основних завдань будь-якої економічної організації відносяться: максимізація прибутку, забезпечення інвестиційної привабливості, оптимізація структури капіталу та забезпечення її фінансової стійкості і т.д. Оптимальність прийнятих управлінських рішень для реалізації цих завдань залежить від багатьох факторів, в тому числі і від якості проведення аналізу.
Таким чином, проведення аналізу фінансового потенціалу є необхідним заходом, з метою нарощування потужностей підприємства і підвищення загальної ефективності господарської діяльності.
Фінансовий потенціал підприємства визначається наявністю достатнього обсягу фінансових ресурсів і раціональної структурою їх залучення.
Таким чином, головним завданням управління фінансовим потенціалом підприємства є оптимізація фінансових потоків з метою максимального збільшення позитивного фінансового результату.
Для викладу теоретичних основ даної теми основними джерелами послужили роботи наступних вітчизняних дослідників: Ковальова В.В., Савицької Г.В., Басалаєвої Є.В., Ушвіцкого Л.І, Кальчевской Н., Ефімової О.В., Тішутіной О. Л, Бородіна Л.М. Вивчення вищепереліченої літератури показало недостатню опрацювання з проблеми аналізу та управління фінансового потенціалу, як на рівні галузі, так і на рівні підприємства, хоча і публікації з даної тематики відрізняються методологічною основою і інструментарієм роботи.
Об'єктом дослідження є Відкрите Акціонерне Товариство "Нефтекамскнефтехім". Предмет дослідження - фінансовий потенціал та інвестиційна привабливість підприємства.
Головна мета даної роботи присвячена одному з найважливіших аспектів дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства - оцінці фінансового потенціалу та формування основних напрямів його оптимізації та вироблення рекомендацій з управління фінансами.
Для досягнення мети дипломної роботи необхідно вирішити наступні завдання:
дати визначення та розкрити економічну сутність поняття фінансового потенціалу та інвестиційної привабливості підприємства;
розглянути принципи формування фінансового потенціалу та методики оцінки фінансового потенціалу;
на основі вивченої методики зробити структурний аналіз (горизонтальний і вертикальний) активів і пасивів підприємства, провести коефіцієнтний аналіз, визначити рівень фінансового потенціалу та з'ясувати її динаміку;
запропонувати методи управління та шляхи підвищення фінансового потенціалу;
оцінити інвестиційну привабливість підприємства та запропонувати шляхи її підвищення.
Для проведення фінансового потенціалу підприємства та оцінки інвестиційної привабливості була використана річна бухгалтерська звітність ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007-2009 роки:
бухгалтерський баланс (форма № 1 по ОКУД);
додаток до бухгалтерського балансу (форма № 5 по ОКУД);
звіт про рух грошових коштів (форма № 4 по ОКУД);
Звіт про доходи та витрати (форма № 2 по ОКУД).
При проведенні даного аналізу були використано такий порядок:
горизонтальний і вертикальний аналіз;
аналіз коефіцієнтів (відносних показників);
порівняльний аналіз.
Ця дипломна робота містить три розділи.
Перший розділ носить теоретичний характер. У ній викладаються основні аспекти аналізу та управління фінансовим потенціалом підприємства та інвестиційної привабливості, дається визначення сутності фінансового потенціалу як складової частини сукупного економічного потенціалу в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Запропоновано методику визначення рівня фінансового потенціалу за його основним фінансовим показникам діяльності. У другому розділі дається характеристика аналізованого підприємства. На основі даних бухгалтерської звітності (форма № 1 "Бухгалтерський баланс", форма № 2 "Звіт про доходи та витрати") проводиться аналіз фінансового потенціалу ВАТ "Нефтекамскнефтехім", який включає в себе: порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом, де абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (горизонтальний аналіз); структурний аналіз активів і пасивів підприємства у відносних показниках (вертикальний аналіз); розрахунок основних фінансових показників діяльності підприємства, виявлення факторів і причин зміни цих показників; визначення рівня фінансового потенціалу. У третьому розділі оцінюється інвестиційна привабливість підприємства на основі рейтингової оцінки. Пропонуються основні напрямки оптимізації фінансового потенціалу та підвищення інвестиційної привабливості підприємства.
У сучасних економічних дослідженнях поняття сукупного економічного потенціалу підприємства не розроблено, що пов'язано з багатозначністю даного поняття. В даний час існують різні підходи до визначення економічного потенціалу підприємства.
У процесі дослідження фінансового потенціалу підприємства потрібно пов'язати це поняття з більш загальним поняттям сукупного економічного потенціалу підприємства, визначає можливості останнього в різних сферах діяльності.
Такі автори, як Є.Б. Стародубцева, Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовський під економічним потенціалом розуміють сукупну здатність економіки підприємства здійснювати виробничо-господарську діяльність, випускати продукцію, задовольняти суспільні потреби, обумовлену втягуються природними ресурсами, трудовим, науково-технічним потенціалом, накопиченим капіталом.
В.В. Ковальов розглядає економічний потенціал, як здатність підприємства досягати поставлені перед ним мети, використовуючи наявні в нього матеріальні, трудові та фінансові ресурси. Він виділяє дві сторони економічного потенціалу: майновий потенціал організації та її фінансове становище. На його думку, майновий потенціал (ресурси, придбані підприємством у результаті подій минулих періодів, від яких він очікує економічної вигоди в майбутньому) як складова економічного потенціалу підприємства зіставляється з величиною запозичених коштів (джерел фінансування) і результатом цього зіставлення є визначення фінансового стану, який визначає можливість подальшого розвитку господарюючого суб'єкта і створює результат його фінансово-господарської діяльності [12, с. 45-52].
У науковій літературі потенція визначається як здатність мати силу для прояву будь-яких дій, будь-якої діяльності, те, що існує в прихованому вигляді і може проявитися за певних умов. Потенціал - це можливість, наявні сили, які можуть бути пущені в хід, використані. Похідним від цих понять є поняття потенціалу, під яким розуміється ступінь потужності, прихованих можливостей в будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь.
В інших джерелах наводиться визначення терміна "потенціал" як "... кошти, запаси, джерела, що є в наявності і можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певних цілей, здійснення плану; рішення якої-небудь задачі; можливості окремої особи, суспільства , держави в певній галузі ".
Деякі джерела під потенціалом підприємства мають на увазі всю сукупність показників і факторів, що визначають його можливості, засоби, запаси, здібності, ресурси, виробничі резерви, які можуть бути використані у господарській діяльності [13].
До особливостей потенціалу підприємства можна віднести його імовірнісний характер, оскільки величина потенціалу залежить і від "слабкої ланки" - найменш розвиненою його складовою, від змін у якості, пропорціях ресурсів, а також умов середовища, в якому діє підприємство.
Опора на ці дані робить можливим формулювання поняття сукупного економічного потенціалу підприємства, найбільш повно і точно відобразити його сутність. Таким чином, сукупний економічний потенціал підприємства слід розуміти як ступінь потужності, рівень можливостей для забезпечення своєї конкурентоспроможності, обумовлені наявними в розпорядженні підприємства ресурсами і здатністю підприємства до їх ефективного використання та відтворення. Сукупний економічний потенціал підприємства визначається розмірами виробничої потужності, кількістю і якістю трудових і фінансових ресурсів, доступом підприємства до природних ресурсів, інноваційним і освітнім доробком розвитку, іншими запасами і джерелами простого і розширеного відтворення, необхідних для досягнення заданого рівня конкурентоспроможності підприємства.
Сукупний економічний потенціал підприємства являє собою інтегровану систему, що об'єднує у собі взаємопов'язані, взаємозалежні і виробничий, фінансовий, трудовий, інноваційний, природний і освітній потенціали.
У безпосередній залежності від фінансового потенціалу, його величини та ефективності, знаходиться виробничий потенціал підприємства. Він являє собою виробничу потужність підприємства і визначається наявністю матеріальних чинників виробництва, розміром капіталу підприємства, тобто потенційний обсяг виробництва продукції, потенційні можливості основних засобів, потенційні можливості використання сировини і матеріалів. Це пояснюється тим, що рівень розвитку трудового потенціалу впливає на можливості підвищення продуктивності праці, що, у свою чергу, визначає можливість збільшення виробничої потужності і прибутку.
Виробничий потенціал може зростати в залежності від розміру і якості фінансового потенціалу, а також унаслідок одержання незатрудненного доступу до природних ресурсів, а сукупний економічний потенціал підприємства в цілому визначається можливостями підприємства залучати у виробництво фінансові та природні ресурси, (тобто природним і фінансовим потенціалом).
Трудовий потенціал за допомогою використання знань, освіченості персоналу підприємства, необхідних для виявлення і вирішення проблем, що стоять перед підприємством, взаємодіючи з іншими елементами сукупного економічного потенціалу, створюють умови для підвищення ступеня потужності підприємства і забезпечення його конкурентоспроможності.
Економічний потенціал і конкурентоспроможність підприємства безпосередньо залежать від взаємодія виробничого, фінансового, трудового, освітнього та інноваційного потенціалу (що втілює в собі готівковий науково-технічні напрацювання) створює можливість своєчасного проведення та впровадження у виробництво науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, що дозволяє забезпечувати високу конкурентоспроможність продукції, що випускається.
У залежності від структури ресурсів, які формують сукупний економічний потенціал, структури вкладень у формування та розвиток сукупного економічного потенціалу, а також по переважному фактору розвитку можна виділити такі класифікаційні групи сукупного економічного потенціалу:
сукупний економічний потенціал з високою часткою витрат на формування виробничого потенціалу;
сукупний економічний потенціал з високою часткою витрат на формування фінансового потенціалу, що характерно для холдингових компаній;
сукупний економічний потенціал з високою часткою витрат на формування трудового потенціалу (характерний для підприємств з трудомістким виробництвом);
сукупний економічний потенціал з високою часткою витрат на формування науково-технічного та освітнього потенціалу (підприємства, що володіють наукомістким виробництвом, що вимагає застосування високих технологій);
сукупний економічний потенціал з високою часткою витрат на залучення природних ресурсів у виробництво.
Існує ще одні підхід, згідно з яким до складових потенціалу промислового підприємства необхідно віднести:
ринковий потенціал: потенційний попит на продукцію і частка ринку, займана підприємством, потенційний обсяг попиту на продукцію підприємства, підприємство і ринок праці, підприємство і ринок факторів виробництва;
виробничий потенціал: потенційний обсяг виробництва продукції, потенційні можливості основних засобів, потенційні можливості використання сировини та матеріалів, потенційні можливості професійних кадрів;
фінансовий потенціал: потенційні фінансові показники виробництва (прибутковості, ліквідності, платоспроможності), потенційні інвестиційні можливості [3, c. 56-58].
Оцінка ринкового потенціалу на поточний момент часу вже детально досліджена і описана багатьма авторами в процесі аналізу переходу України до ринкової економіки. Однак проблема ефективної оцінки фінансового та, особливо, виробничого потенціалу промислового підприємства залишається відкритою.
Аналіз наукової літератури в області фінансового менеджменту, як і у випадку визначення сутності сукупного економічного потенціалу підприємства, також не дає, вичерпного поняття фінансового потенціалу.
Інші автори під фінансовим потенціалом розуміють сукупність фінансових і економічних ресурсів підприємства, що забезпечують його поступальний розвиток і самостійність.
Факторами, що формують фінансовий потенціал є:
фінансова стійкість підприємства;
здатність точно і своєчасно здійснювати свої фінансові зобов'язання;
інвестиційні можливості підприємства;
можливість залучення додаткових фінансових ресурсів;
ефективність використання капіталу (власного і позикового);
ефективність управління активами;
використовувана політика в галузі управління ризиками [13].
Джерелом формування фінансового потенціалу є фінансові, інвестиційні та кредитні ресурси.
Фінансові ресурси - грошові доходи, нагромадження і надходження, що знаходяться в розпорядженні господарюючого суб'єкта і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат по простому і розширеному відтворенню і економічному стимулюванню на підприємстві.
Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок власних і позикових коштів. Спочатку фінансові ресурси з'являються в момент створення підприємства і відбиваються в статутному фонді.
Кредитні ресурси потрібні для підприємства, тому що під час коливання потреб фінансових ресурсів їх наявність може не дорівнювати, необхідно оцінити можливість для підприємства відшкодувати позикові кошти з відсотками у термін, якщо існує можливість, так як автоматично збільшуються витрати.
Сутність управління фінансовим потенціалом полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства. Найважливішим аспектом фінансового потенціалу є не наявність фінансових ресурсів як таких у конкретний момент часу, а здатність підприємства в найкоротші терміни, в повному обсязі і з мінімальними втратами відтворити необхідні активи. Цей аспект дуже важливий тим, що в еру найжорстокішої конкуренції всі ресурси підприємства задіяні у виробництві і до них пред'являються досить жорсткі вимоги щодо ефективності використання. Тому підприємство просто не в змозі тримати якісь суттєві резерви для ймовірних коливань у діловій активності. У цьому і полягає, мабуть, головна сутність поняття потенціалу: "не мати зараз, а здатність створити".
Існування фінансового потенціалу підприємства можливе за таких умов:
наявність власного капіталу, достатнього для реалізації поточної діяльності при виконанні мінімально необхідних умов ліквідності і фінансової стійкості;
можливість залучення позикового капіталу як показника розвитку підприємства;
рентабельність вкладеного капіталу.
Фінансовий потенціал відображається в сукупному грошовому потоці підприємства. Саме структурам складу грошового потоку відображає поточний стан потенціалу підприємства й тенденції в його зміні.
Фінансовий потенціал характеризується фінансовою незалежністю підприємства, його фінансовою стійкістю та кредитоспроможністю (ліквідністю) [4].
До числа найбільш вірогідних причин, які обумовлюють, нестійкий фінансовий стан слід віднести:
незадовільну структуру майна підприємства;
падіння рівня ліквідності;
виробництво продукції невисокої якості;
значна частка простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості;
невисокий рівень власних джерел;
порушення фінансової рівноваги, а відповідно нестабільність;
забезпечення фінансовими ресурсами підприємства;
нераціональна структура і співвідношення активів і пасивів;
низький рівень використання виробничих потужностей.
Більшість авторів сучасних публікацій ототожнюють фінансовий потенціал з фінансовими ресурсами. Але ці два поняття не ідентичні, хоча близькі за змістом.
Фінансові ресурси підприємства - це все джерела грошових коштів, що акумулюються підприємством для формування необхідних йому активів з метою здійснення всіх видів діяльності як за рахунок власних доходів, накопичень і капіталу, так і за рахунок різного роду надходжень. Сьогодні у формуванні фінансових ресурсів важливу роль відіграють залучені кошти у вигляді банківського кредиту, позик, кредиторської заборгованості, пайової участі і т.п. Підприємство повинно керуватися загальними принципами максимізації прибутковості і мінімізації ризиків.
Фоміним П.А., Старовойтовим М. К. пропонується інше визначення фінансового потенціалу підприємства. Фінансовий потенціал промислового підприємства - це відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого фінансового результату за умови:
наявності власного капіталу, достатнього для виконання умов ліквідності і фінансової стійкості;
можливості залучення капіталу, в обсязі необхідному для реалізації ефективних інвестиційних проектів;
рентабельності вкладеного капіталу;
наявності ефективної системи управління фінансами, що забезпечує прозорість поточного і майбутнього фінансового стану [40].
Таким чином, спираючись на запропоноване визначення, під фінансовим потенціалом в даній роботі мається на увазі здатність підприємства досягати поставлені перед ним цілі максимізації фінансових результатів діяльності, ефективно оперуючи і використовуючи наявні в нього фінансові ресурси.
Для того, щоб визначати максимальну ефективність інвестиційного рішення, введено поняття інвестиційної привабливості підприємства. Поняття досить нове, в економічних публікаціях з'явилося відносно недавно і використовується переважно при характеристиці та оцінці об'єктів інвестування, рейтингових порівняннях, порівняльному аналізі процесів. Дослідження різних точок зору на його трактування дозволило встановити, що в сучасних уявленнях немає єдиного підходу до сутності цієї економічної категорії.
Інвестиційна привабливість підприємства - це система економічних відносин між суб'єктами господарювання з приводу ефективного розвитку бізнесу та підтримки його конкурентоспроможності. Дані відносини оцінюються сукупністю показників ефективності аспектів діяльності підприємства, які поділяються на формальні показники, що розраховуються на підставі даних фінансової звітності, та неформальні, які не мають чіткого набору вихідних даних і оцінювані експертним шляхом [39].
Під інвестиційною привабливістю підприємства розуміють рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора щодо конкретного підприємства, яке може визначатися або оцінюватися значеннями відповідних показників, у тому числі інтеграційної оцінки.
Інвестиціями є грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери, технології, машини, устаткування, ліцензії, в тому числі і на товарні знаки, кредити, будь-яке інше майно або майнові права, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку (доходу) і досягнення позитивного соціального ефекту.
Інвестиційна діяльність - це вкладення інвестицій, або інвестування, і сукупність практичних дій з реалізації інвестицій. Інвестування у створення і відтворення основних фондів здійснюється у формі капітальних вкладень [41].
Виходячи з цих визначень, можна припустити, що інвестиційна привабливість підприємства - це, перш за все, його можливість викликати комерційний або інший інтерес у реального інвестора, включаючи здатність самого підприємства "прийняти інвестиції" і вміло ними розпорядитися, тобто таким чином, щоб після реалізації інвестиційного проекту отримати якісний (або кількісний) скачок в області якості виробленої продукції, обсягів виробництва, збільшення частки ринку, і т.д., що, в кінцевому підсумку, впливає на основний економічний показник комерційного підприємства - чистий прибуток.
До однієї з найбільш поширених точок зору відноситься зіставлення інвестиційної привабливості з доцільністю вкладення коштів у цікавить інвестора підприємство, яка залежить від ряду факторів, що характеризують діяльність суб'єкта. Визначення хоча і коректне, але досить розмите, і не дає підстав міркувати про оцінку.
Більш точно економічна сутність інвестиційної привабливості дається у визначенні Л. Валінуровой та О. Казакової. Вони розуміють під цим терміном сукупність об'єктивних ознак, властивостей, засобів і можливостей, які обумовлюють потенційний платоспроможний попит на інвестиції. Таке визначення ширше і дозволяє врахувати інтереси будь-якого учасника інвестиційного процесу.
Існують інші точки зору (у тому числі Л. Гіляровський, В. Власової та Е. Крилова та інших). Тут під інвестиційною привабливістю розуміється оцінка ефективності використання власного і позикового капіталу, аналіз платоспроможності та ліквідності (аналогічне визначення - структура власного та позикового капіталу і його розміщення між різними видами майна, а також ефективність їх використання) [32, c. 121-126].
Оцінюючи інвестиційну привабливість з точки зору прибутку і ризику, можна стверджувати, що це - наявність доходу (економічного ефекту) від вкладення коштів при мінімальному рівні ризику.
Таким чином, стає очевидним, що незалежно від використовуваного експертом або аналітиком підходу до визначення найчастіше термін "інвестиційна привабливість" використовують для оцінки доцільності капіталовкладень у той чи інший об'єкт, вибору альтернативних варіантів і визначення ефективності розміщення ресурсів.
Треба відзначити, що визначення інвестиційної привабливості спрямоване на формування об'єктивної цілеспрямованої інформації для ухвалення інвестиційного рішення. Тому при підході до її оцінки слід розрізняти терміни "рівень економічного розвитку" та "інвестиційна привабливість". Якщо перший визначає рівень розвитку об'єкта, набір економічних показників, то інвестиційна привабливість характеризується станом об'єкта, його подальшого розвитку, перспектив прибутковості та зростання.
Сукупність показників, що обирається, для оцінки інвестиційної привабливості, залежить від багатьох умов, серед яких можна виділити кілька основних: характер діяльності фірми, її кредитна та комерційна репутація і т.д. Мета оцінки інвестиційної привабливості - не визначення стану справ підприємства, а оцінка ризику можливого вкладення коштів. Для вирішення цього завдання в практиці інвестування існує система показників, за допомогою яких оцінюється інвестиційна привабливість підприємства.
Оцінка інвестиційної привабливості підприємства відіграє для господарюючого суб'єкта велику роль тому потенційні інвестори приділяють інвестиційної привабливості підприємства велике значення, вивчаючи й порівнюючи показники підприємства не за рік, а щонайменше за 3-5 років. Це дає більш повну картину роботи підприємства. Також для правильної оцінки інвестиційної привабливості інвестори оцінюють підприємство як частину галузі, а не як окремий господарюючий суб'єкт у навколишньому середовищі, порівнюючи досліджуване підприємство з іншими підприємствами в цій же галузі.
М.І. Баканов та А.Д. Шеремет відзначають, що найважливішим внутрішнім фактором інвестиційної привабливості підприємства є фінансовий стан підприємства. Воно проявляється "в платоспроможності підприємства, в здатності вчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників техніки і матеріалів відповідно до господарськими договорами, повертати кредити, виплачувати заробітну плату робітникам і службовцям, вносити платежі в бюджет". Визначає конкурентоспроможність господарюючого суб'єкта та його потенціал в діловому співробітництві. Більш того, від фінансового стану залежать і ринкові показники акцій (курсової вартості, ліквідності, обсягу угод). Від фінансового стану залежить дивідендний дохід, який отримують власники організації. Дивідендна політика, що полягає в оптимізації пропорцій розподілу чистого прибутку на споживану власниками у вигляді дивідендів (для корпоративної організаційно-правової форми господарюючого суб'єкта) і капитализируемую частини (нерозподілений прибуток) з метою зростання ринкової вартості компанії, є однією з найважливіших складових частин загальної фінансової стратегії акціонерного суспільства.
Інвестиційну привабливість умовно можна розділити на наступні групи:
Висока ВП. В організацію з таким ступенем ІП варто інвестувати кошти, це операції з високим ступенем прибутковості при помірних ризиках або з низькою прибутковістю при низьких ризиках.
Середня ВП. У господарюючі суб'єкти з таким ступенем ІП (характеризується певним рівнем ризику та прибутковості) вигідно вкладати кошти, але прибуток від інвестицій буде не велика.
Низька ВП. Організації з таким співвідношенням ризику і прибутковості, яке не передбачає отримання великого прибутку, але гарантує повернення вкладених коштів.
Абсолютно не привабливий господарюючий суб'єкт. В організації з таким ступенем інвестиційної привабливості абсолютно не вигідно інвестувати кошти, так як таке вкладення не тільки не принесе прибутку, але й існує висока ймовірність неповернення вкладених коштів.
У світовій та вітчизняній практиці для визначення інвестиційної привабливості підприємства використовується методика визначення стану підприємства за даними бухгалтерської фінансової звітності, яка включає в себе розрахунок групи показників, вибір яких залежить від цілей, які ставить перед собою інвестор [24, c. 255-261].
Подібного роду розрахунки - стисла форма фінансового аналізу, яка дозволяє інвестору оперативно визначити доцільність подальшого розгляду того чи іншого підприємства як потенційного об'єкта вкладень. Однак такий аналіз (також як і докладний фінансовий аналіз) дозволяє оцінити лише поточне фінансове становище підприємства, але при цьому не відповідає на ряд вкрай важливих для інвестора питань.
Які чинники інвестиційної привабливості підприємства?
Яка поточна ринкова вартість підприємства?
Яка величина майбутніх грошових потоків від здійснюваних в даний момент інвестицій?
Відповісти на такі питання вкрай непросто, це передбачає розробку складних комплексних методик. Наприклад, оцінюючи чинники інвестиційної привабливості, інвестор повинен звернути увагу на наступні моменти:
рівень професіоналізму команди менеджерів;
наявність або відсутність унікальної концепції бізнесу, чіткого розуміння стратегії розвитку компанії, детального бізнес-плану;
наявність або відсутність конкурентних переваг, тобто потенціалу для лідерства на ринку;
наявність або відсутність значного потенціалу для збільшення доходів компанії;
ступінь фінансової прозорості, дотримання принципів корпоративного управління, або прагнення компанії до прозорості;
характеристика структури власності, що забезпечує захист акціонерного капіталу;
наявність або відсутність потенціалу отримання високих доходів на вкладений капітал.
І це лише невелика частина того, що необхідно з'ясувати. Щоб надійно й ефективно оцінити інвестиційну привабливість, перелік факторів доведеться істотно розширити - він повинен охоплювати всі сфери діяльності підприємства.
Інвестиційна привабливість підприємства включає в себе оцінку фінансового стану підприємства. Фінансовий стан - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямом треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти і слабкі позиції у фінансовому стані підприємства [26].
Найбільш ефективна в таких випадках експертна оцінка, але сьогодні це - явище нечасте. Між тим, саме вона повинна стати невід'ємною частиною комплексної оцінки інвестиційної привабливості підприємства.
Відповіді на два останні питання - про поточної ринкової вартості і майбутніх грошових потоках - отримати досить складно. Але необхідно, оскільки саме поточна ринкова вартість підприємства дозволяє охарактеризувати можливий потенціал його зростання, а отже, і можливість отримання доходів у майбутньому.
У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), зацікавлених в результатах його функціонування. На підставі доступної їм звітно-облікової інформації вони прагнуть оцінити фінансовий стан підприємства. Основним інструментом для цього служить фінансовий аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини аналізованого об'єкта, а потім по його результатам прийняти обгрунтовані рішення.
Фінансовий аналіз являє собою процес, заснований на вивченні даних про фінансовий стан і результати діяльності підприємства в минулому з метою оцінки перспективи його розвитку. Таким чином, головною задачею фінансового аналізу є зниження неминучої невизначеності, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих у майбутнє.
Результати фінансового аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що потребують особливої уваги. Нерідко виявляється достатнім виявити ці місця, щоб розробити заходи щодо їх ліквідації.
Аналіз фінансового потенціалу передбачає попередню підготовку інформації: наскрізна перевірка даних, що містяться у звітному періоді за допомогою стикувань одних і тих же показників за різними формами; приведення даних звітності до порівнянної увазі.
Основними джерелами інформації для аналізу фінансового потенціалу підприємства служать:
бухгалтерський баланс (форма № 1);
звіт про доходи та витрати (форма № 2);
пояснення до бухгалтерського балансу і звіту про прибутки та збитки (звіт про зміни капіталу (форма № 3); звіт про рух грошових коштів (форма № 4); додаток до бухгалтерського балансу (форма № 5); пояснювальна записка);
наказ про облікову політику підприємства;
нормативні законодавчі акти з питань формування та використання фінансових ресурсів підприємства.
Аналіз фінансового потенціалу дозволяє засновникам та акціонерам вибрати основні напрями активізації діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз показників фінансового потенціалу дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат і фінансового ризику від вкладень в дане підприємство.
Головна мета аналізу фінансового потенціалу підприємства:
своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності підприємства;
знаходити резерви поліпшення фінансового стану і платоспроможності підприємства.
Завдання аналізу фінансового потенціалу підприємства:
дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів та їх використання;
прогнозувати можливі фінансові результати, економічну рентабельність;
розглянути можливість залучення капіталу, в обсязі необхідному для реалізації ефективних інвестиційних проектів;
розробляти конкретні заходи, спрямовані на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
В даний час технології, за допомогою яких підприємство може оцінювати свій поточний стан і виробляти ефективні та результативні стратегії майбутнього розвитку, зазнають значних змін.
У зв'язку з цим різко встає питання про вибір інструментарію аналізу і оцінки потенціалу підприємства, який дозволить оперативно визначати внутрішні можливості і слабкості підпорядкованої господарської одиниці, виявляти приховані резерви в цілях підвищення ефективності її діяльності.
Аналіз публікацій з проблеми оцінки потенціалу виявляє слабку її опрацювання на рівні окремої галузі і, особливо, на рівні підприємства. У деяких публікаціях лише констатується той факт, що питання аналізу та оцінки потенціалу окремих підприємств залишилися осторонь від уваги дослідників.
Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні за своєю природою. У процесі функціонування підприємства і величина активів, і їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про які мали місце якісні зміни в структурі засобів та їх джерел, а також динаміці цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.
Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї з декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження). Ступінь агрегованості показників визначається аналітиком. Як правило, беруться базисні темпи росту за ряд років (суміжних періодів), що дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників, але і прогнозувати їхнього значення.
Цінність результатів горизонтального аналізу істотно знижується в умовах інфляції.
Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їх джерел. Можна виділити дві основні риси, які зумовлюють необхідність проведення вертикального аналізу:
перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств, що розрізняються за величиною використовуваних ресурсів і іншим об'ємним показниками;
відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим ускладнювати їх зіставлення в динаміці.
синтетичні каучуки загального і спеціального призначення;
пластики: полістирол, поліпропілен та поліетилен;
мономери, які є вихідною сировиною для виробництва каучуків і пластиків;
інша нафтохімічна продукція (окис етилену, пропілену окис, альфа-олефіни, поверхнево-активні речовини тощо).
зміцненні позицій компанії, як виробника широкого спектру каучуків, на внутрішньому і зовнішньому ринках;
становленні підприємства великим гравцем на ринках Росії і СНД в галузі виробництва і продажів широкого спектру пластиків;
зміцнення позицій компанії як виробника широкого спектру каучуків,
підвищення конкурентоспроможності продукції;
утвердження статусу великого гравця в області виробництва і продажів широкого спектру пластиків;
освоєння нових і розвиток існуючих зовнішніх і внутрішніх ринків збуту;
створення великотоннажних виробництв базових мономерів і широкої гами продукції глибоких переділів;
виконання всіх соціальних зобов'язань.
перехід до відносних показників дозволяє проводити порівняння фінансового потенціалу і результатів діяльності підприємства, що розрізняються за величиною використовуваних ресурсів і іншим об'ємним показниками;
Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного. Тому на практиці нерідко будують аналітичні таблиці, що характеризують як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників. Обидва ці види аналізу особливо цінні при міжгосподарських зіставленнях, оскільки дозволяють порівняти звітність зовсім різних за родом діяльності й обсягам виробництва підприємства.
Фоміним П.А., Старовойтовим М.К. дається коротка характеристика рівнів фінансового потенціалу підприємства. Діяльність підприємства з високим рівнем ФПП прибуткова, має стабільне фінансове становище. Діяльність підприємства з середнім рівнем ФПП прибуткова, проте фінансова стабільність багато в чому залежить від змін, як у внутрішній, так і у зовнішньому середовищі. Якщо підприємство фінансово нестабільно, воно має низький рівень фінансового потенціалу. Для визначення рівня фінансового потенціалу підприємства пропонується провести експрес-аналіз основних показників, що характеризують ліквідність, платоспроможність і фінансову стійкість підприємства.
Враховуючи різноманіття фінансових процесів, множинність фінансових показників, різниця у рівні їх критичних оцінок, складається ступінь їх відхилень від фактичних значень і виникають при цьому складності в оцінці фінансової стійкості організації, авторами рекомендується проводити інтегральну рейтингову оцінку ФПП, тобто коефіцієнтний аналіз представлений в таблиці 1.
Таблиця 1 - Рейтингова оцінка ФПП за фінансовими показниками
Найменування показника
Високий рівень ФПП
Середній рівень ФПП
Низький рівень ФПП
Коефіцієнт фінансової незалежності
> 0.5
0.3-0.5
<0.3
Коефіцієнт фінансової залежності (напруженості)
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами
> 0.1
0.05-0.1
<0.05
Коефіцієнт самофінансування
> 1
0.5-1
<0.5
Коефіцієнт загальної ліквідності
> 2.0
1.0-2.0
<1.0
Коефіцієнт термінової ліквідності
> 0.8
0.4-0.8
<0.4
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
> 0.2
0.1-0.2
<0.1
Рентабельність сукупних активів
Рентабельність власного капіталу
> 0.15
0.1-0.15
Ефективність використання активів для виробництва продукції
> 1.6
1.0-1.6
Аналіз, здійснений за допомогою коефіцієнтів, дозволяє оцінювати як поточний, так і в деякій мірі перспективне майнове і фінансове положення організації, можливі і доцільні темпи її розвитку з позиції їх ресурсного забезпечення, виявити доступні джерела фінансування та визначити можливість їх мобілізації, спрогнозувати становище на ринку капіталу.
Підготовчий етап передбачає визначення системи фінансових показників, за якими буде проводитися аналіз і оцінка, а також визначення порогових значень показників з метою віднесення їх до того чи іншого рівня ФПП.
Склад представлених показників не є вичерпним, оскільки повний аналіз вимагає включення ще ряду додаткових показників, що розширюють характеристики фінансового потенціалу підприємства. Однак таке комплексне дослідження не є завданням цієї роботи, тому буде розглянута лише частина показників, що зустрічаються в практиці аналізу.
У сучасних економічних умовах до числа основних завдань будь-якої економічної організації відносяться: максимізація прибутку, забезпечення інвестиційної привабливості, оптимізація структури капіталу та забезпечення її фінансової стійкості і т. д. Оптимальність прийнятих управлінських рішень для реалізації цих завдань залежить від багатьох факторів, в тому числі і від якості проведення аналізу. Тому некоректність використовуваних методик проведення аналізу може призвести до небажаних для організації наслідків, оскільки стане основою для невірно прийнятих управлінських рішень.
Вивчення літератури та нормативних документів з даного питання показує недосконалість існуючої системи показників аналізу фінансового стану бізнесу, так як виявляється наявність різночитань у визначенні бази розрахунку за більшістю показників.
У зв'язку з цим для ефективної оцінки фінансового потенціалу підприємства пропонується використовувати уточнені формули основних показників фінансового аналізу.
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) показує питому вагу джерел власних коштів у загальній величині підсумку балансу організації. Цей показник відображає ступінь незалежності організації від позикових джерел і можливість використання залучених коштів для підвищення ефективності господарської діяльності.
Вважається, що коефіцієнт автономії має перевищувати 50%, тобто щоб сума власних коштів організації була більше половини всіх коштів, якими вона володіє. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності і зниженні імовірності фінансових утруднень.
Ризик інвестицій в організацію знижується у міру наближення коефіцієнта автономії до нормативного значення, тому що при цьому зменшується ризик невиконання організаціями своїх боргових зобов'язань. Однак без залучення позикових коштів вижити в умовах жорсткої конкурентної боротьби і інфляції практично неможливо.
Західна практика показала: організація, навіть залучаючи необхідні для реалізації своїх проектів позикові джерела, зберігає стійке фінансове становище, якщо коефіцієнт фінансової незалежності лежить в межах 0,5-0,7. Більш високі значення свідчать про нераціональне розподілі власного і позикового капіталу.
Коефіцієнт незалежності (автономії) визначається за формулою:
, (1)
де К ФН - коефіцієнт фінансової незалежності;
СК - власний капітал підприємства (стор. 490, підсумок по III розділу балансу);
СБ - валюта балансу (стор. 300 або стор 700 балансу).
Коефіцієнт фінансової залежності (напруженості) - протилежний коефіцієнт фінансової незалежності. Розраховується з метою визначення залежності підприємства від довгострокових позикових джерел фінансування. Розраховується за формулою:
, (2)
де К фз - коефіцієнт фінансової залежності;
ЗК - позиковий капітал підприємства (стор. 690 і стор 590);
Збільшення коефіцієнта К ф.з. в часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємств, і навпаки. Якщо К ф.з. = 1, підприємство не має позик. Показник фінансової залежності використовують у детермінованому факторному аналізі, наприклад в аналізі чинників рентабельності власного капіталу.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами - частка вільних від зобов'язань активів, що знаходяться в мобільній формі (коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами) відображає наявність власних оборотних коштів, необхідних для забезпечення фінансової стабільності організації. Він показує, яка частина поточної діяльності фінансується за рахунок власних джерел підприємства.
Загальна методика розрахунку може бути представлена як відношення власних оборотних коштів (власного капіталу в обороті) до оборотних активів.
Рекомендаційна нижня межа цього показника - 10%. Іншими словами, якщо оборотні активи підприємства покриваються власними коштами менш ніж на 10%, його поточне фінансове становище визнається незадовільним.
, (3)
де К О - коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами; СОК - власний оборотний капітал (форма № 1, стор 490 - стор 190); ОА - оборотні активи (форма № 1, стор 290).
Коефіцієнт самофінансування - показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів, а яка за рахунок позикових. Величина коефіцієнта фінансування менше 1 (більша частина майна підприємства сформована за рахунок позикових коштів), то це може свідчити про загрозу неплатоспроможності і нерідко утрудняє можливість одержання кредиту.
(4)
де Кф - коефіцієнт фінансування;
СК - власний капітал підприємства (форма № 1, стор 490);
ЗК - позиковий капітал підприємства (форма № 1, стор 690 і стор 590).
Коефіцієнт загальної ліквідності визначається відношенням усіх оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства:
, (5)
де К ОЛ - коефіцієнт загальної ліквідності;
ДС - грошові кошти (стор. 260);
КФВ - короткострокові фінансові вкладення (стор. 250);
ДЗ - дебіторська задолжность (стор. 240);
З - запаси (стор. 210); КО - короткострокові зобов'язання (стор. 690).
Коефіцієнт термінової ліквідності - характеризує можливості підприємства погасити короткострокові зобов'язання за умови своєчасних розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт термінової ліквідності розраховується як відношення ліквідної частини оборотних коштів до короткострокових зобов'язань.
, (6)
де К СР.Л. - коефіцієнт термінової ліквідності;
КО - короткострокові зобов'язання (стор. 690).
Коефіцієнт абсолютної ліквідності - коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових ресурсів) є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства; показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно або найближчим часом (на дату складання балансу);
Даний показник розраховується як відношення величини найбільш ліквідних активів (сума грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень) до величини короткострокових зобов'язань.
, (7)
де К АЛ - коефіцієнт абсолютної ліквідності;
Рентабельність сукупних активів - є одним з ключових показників ефективності діяльності організації. На рентабельність активів, з одного боку, впливає цінова політика організації та сформований рівень витрат на виробництво і реалізацію продукції, а з іншого боку - ділова активність організації, яка вимірюється оборотністю активів.
Невисока величина цього показника відображає нездатність організації використовувати свої кошти більш ефективно. Для організацій, що не використовують кредитні ресурси, рентабельність активів збігається з рентабельністю власних коштів, оскільки всі активи формуються за рахунок власних ресурсів.
Рентабельність всіх активів визначається відношенням прибутку (збитку) від продажу або прибутку (збитку) до оподаткування до середньої вартості сукупних активів за розрахунковий період. Високе значення даного показника свідчить про високу якість управління.
, (8)
де Р А - рентабельність сукупних активів;
- Середня вартість сукупних активів за розрахунковий період (форма № 1, стор 300);
БП - бухгалтерський прибуток (збиток) від продажів до оподаткування (форма № 2, стор 140).
Рентабельність власного капіталу - характеризує якість використання власного капіталу. Вона показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні власних коштів. Зростання його свідчить про ефективність фінансового менеджменту в організації.
Вважається, що динаміка рентабельності власного капіталу впливає на рівень котирування акцій.
При розрахунку даного показника слід використовувати середнє хронологічне значення власного капіталу, розраховане як середнє арифметичне від значень на початок і кінець розрахункового періоду.
, (9)
де Р СК - рентабельність власного капіталу;
ЧП - чистий прибуток (форма № 2, стор 190);
- Середня вартість власного капіталу за розрахунковий період (форма № 1, стор 490).
Ефективність використання активів для виробництва продукції - ефективність використання активів для виробництва продукції визначається відношенням виручки від продажу основної продукції до валюти бухгалтерського балансу і показує, скільки підприємство отримує виручки від продажу основної продукції з кожної гривні використаних активів.
Даний показник розраховується за формулою:
, (10)
де ВР - виручка (нетто) від реалізації, товарів, продукції, робіт, послуг за мінусом податку на додану вартість, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів (форма № 2, стор 10);
СБ - валюта балансу (форма № 1, стор 300 або 700).
На наступному етапі оцінки фінансового потенціалу підприємства зіставляються отримані значення основних фінансових показників його господарської діяльності зі шкалою, що характеризує рівні ФПП з фінансових коефіцієнтів, і заносяться в таблицю. Якщо з'єднати зазначених позицій єдиною лінією, то виходить крива ФПП за фінансовими показниками.
Підсумкову оцінку рівня ФПП за фінансовими показниками рекомендується проводити експертним шляхом.
Хімічна промисловість Росії за останні десять років стала однією з динамічно зростають. Цьому сприяли сприятлива ринкова кон'юнктура і наявність вільних потужностей на початковому етапі зазначеного часового відрізка.
Нафтохімічна промисловість належить до числа великих базових галузей. У галузі зосереджено близько 9% основних фондів промисловості країни.
Нафтохімії належить одна з ключових ролей у створенні полімерів, синтетичних каучуків, мастил, розчинників, барвників, присадок, миючих засобів, а також сировини для виробництва більшості органічних сполук.
Іншою особливістю російської хімічної промисловості є моральне старіння виробничих технологій, внаслідок чого знижується конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світовому ринку.
Нафтохімічне виробництво базується на багатоступінчастої переробці нафти і попутного нафтового газу (ПНГ). Повний цикл виробництва від сировини до готової продукції (пластмаси, каучуки, шини, вироби з гуми та ін) включає не менше 7 технологічних стадій.
При цьому зі збільшенням рівня переділу значно виростає рентабельність випуску продукції: у ряді випадків вартість продукції, одержуваної на кінцевих етапах технологічного переділу, може кратно перевершувати вартість використаної сировини.
Ця особливість нафтохімії має два наслідки. По-перше, навіть високі ціни на вихідну сировину дозволяють зберегти прибутковість виробництва. Наприклад, Китай, купуючи нафту за ринковими цінами, виробляє нафтохімічну продукцію, конкурентоспроможну на російському ринку.
По-друге, наявність вузьких місць (чи створення таких) дозволяє концентрувати прибуток на певних етапах нафтохімічного переділу. Наприклад, низький рівень експортних мит на світлі нафтопродукти і ще нижчий - на темні, скасування введення більш жорстких екологічних вимог (до якості моторного палива, до спалювання ПНГ) і недавня скасування експортного мита на вивіз зріджених вуглеводневих газів (ЗВГ) збільшують рентабельність нижчих нафтохімічних переділів і ризики для високих.
Багато в чому це пояснює консолідацію нафтохімічної галузі в рамках вертикальної інтеграції навколо виробників сировини (група "ТАИФ" - ВАТ "Казаньоргсинтез" і ВАТ "Нефтекамскнефтехім") і прагнення останніх сконцентрувати весь технологічний ланцюжок в рамках підприємства. Це знижує ризики, але збільшує собівартість виробництва.
ВАТ "Нефтекамскнефтехім" є найбільшим виробником і експортером нафтохімічної продукції в Російській Федерації. У 2009 році на експорт довелося 51% відвантаженої продукції (у грошовому вираженні).
ВАТ "Нефтекамскнефтехім" - одна з найбільших нафтохімічних компаній Російської Федерації, входить до групи компанії "ТАИФ".
ВАТ "Нефтекамскнефтехім" - динамічно розвивається, високотехнологічне нафтохімічне підприємство. Виробничий комплекс компанії включає в себе 10 заводів основного виробництва, 10 базових управлінь, 7 центрів (в т.ч. науково-технологічний і проектно-конструкторський), а також допоміжні цехи і управління, розташованих на двох виробничих майданчиках і володіють централізованої транспортної, енергетичної і телекомунікаційною інфраструктурою.
Днем народження ВАТ "Нефтекамскнефтехім" є 31 липня 1967 року. У цей день споживачам була відправлена перша продукція первістка нефтехімкомбіната - центральної газофракционирующую установки.
В асортименті продукції, що випускається - більше ста найменувань. Основу товарної номенклатури становлять:
За 42 роки виробничої діяльності компанія перетворилася на найбільший нафтохімічний комплекс Східної Європи. Продукція акціонерного товариства експортується більш ніж в 50 країн Європи, Америки, Південно-Східної Азії. Частка експорту в загальному обсязі продукції становить близько 53%.
Експортний портфель продукції компанії достатньо диверсифікований. До найбільш великотоннажним продуктам, відвантажується на експорт, відносяться синтетичні каучуки (ізопреновий, бутиловий, галобутіловий і бутадієновий каучук), пластики (полістирол, поліпропілен, поліетилен), стирол, неонол, на сукупну частку яких доводиться близько 90% експортованої продукції.
Акціонерне товариство успішно співпрацює з найбільшими зарубіжними шинними компаніями, серед яких Michelin, Goodyear, Pirelli, Continental, Bridgestone і концерн Белшина.
Компанія з року в рік покращує техніко-економічні показники своєї роботи. У 2008 році "Нефтекамскнефтехім" випустив товарної продукції на суму понад 70 млрд. руб., В порівняних цінах - це більше 106,4% в порівнянні з попереднім роком. Виручка від реалізації продукції і послуг досягла 70,9 млрд. руб., Що на 7,8 млрд. рублів більше взятих зобов'язань. Отримано прибуток від продажів 7,4 млрд. руб.
Через загальний спад світового попиту на багато видів нафтохімічної продукції експортні продажу ВАТ "Нефтекамскнефтехім" в 2009 році скоротилися на 35% (у доларовому еквіваленті) по відношенню до 2008 року. Середньорічний темп приросту реалізації на експорт за останні 5 років склав 8,7%, у той час як в 2008 році цей показник становив 27%.
Таким чином, за сумою експортної реалізації ВАТ "Нефтекамскнефтехім" вдалося вийти на рівень 2006 року. Це хороший результат, зважаючи на те, що попит і світові ціни на продукцію впали в кінці 2008 і на початку 2009 року до історично низьких позначок за останні 5 років, тобто до рівня 2004 року.
ВАТ "Нефтекамскнефтехім" здійснює масштабну інвестиційну програму, обумовлену стратегією підприємства, яка полягає в:
Стратегічна програма розвитку компанії розроблена в інтеграції з основними напрямками Президентської програми розвитку нафтогазохімічного комплексу Республіки Татарстан і повністю відповідає її цілям і завданням. Вона також кореспондується зі Стратегією розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості Росії на період до 2015 року, реалізацію якої здійснює Міністерство промисловості і торгівлі РФ.
У рамках перспективної програми розвитку у ВАТ "Нефтекамскнефтехім" реалізовано ряд проектів по організації виробництв нових для республіки продуктів, таких як полістирол і поліпропілен. З пуском влітку 2008 року третьої черги виробництва полістиролів "Нефтекамскнефтехім" став найбільшим в Росії виробником даного продукту.
Також ведуться роботи з нарощування потужностей базових мономерів (етилену і пропилену) і каучуків (СКД, БК, ГБК). В кінці 2007 року був отриманий перший брикет полібутадіенового каучуку на літієвому каталізаторі (СКД-Л), в 2008 році почалося серійне його виробництво. Тепер компанія може запропонувати споживачам комплексний пакет з 6 видів каучуків, застосовуваних у виробництві шин і унікальних пластиків.
В кінці 2008 року у ВАТ "Нефтекамскнефтехім" завершено будівництво виробництва поліетилену. У лютому 2009 року отримано перший товарний продукт.
У перспективі в акціонерному товаристві планується організація випуску полістиролу, що спінюється, акрилонітрил-бутадіенстірольних пластиків (АБС-пластиків).
Реалізація нових проектів сприяє розвитку Нефтекамськ промислового округу, створеного в 2004 році з метою прискорення росту і утворення нових сучасних підприємств, що виробляють готові вироби з нафтохімічної сировини. Зараз найбільш зручний момент для структурних змін у галузі.
Підприємству необхідна технологічна модернізація виробництв середніх і вищих переділів для збільшення конкурентоспроможності на світовому ринку.
Крім того, компанія здійснює детальне опрацювання варіантів подальшого розвитку - на період до 2012-2013 років, в основу якого покладено створення великотоннажних виробництв базових мономерів і широкої гами продукції глибоких переділів.
На підприємстві затверджено "Програму енергозбереження на 2006-2010 роки".
Успішно реалізуються Екологічна програма на 2007-2015 рр.. і програма розробки та впровадження системи екологічного менеджменту. Діяльність підприємства з охорони навколишнього середовища визнана відповідною міжнародним стандартам серії ISO 14001:2004.
Система менеджменту якості ВАТ "Нефтекамскнефтехім" сертифікована на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2000, а система менеджменту здоров'я та безпеки на виробництві - OHSAS-18001: 1999.
Вироблена в компанії стратегія розвитку підприємства, наявність висококваліфікованих кадрів потужної виробничої бази є гарантією подальшої успішної роботи ВАТ "Нефтекамскнефтехім".
Для фінансування програми капітальних вкладень ВАТ "Нефтекамскнефтехім" використовує власний прибуток, а також позикові кошти. Акціонерним товариством залучаються кошти світових фінансових інститутів, у тому числі довгострокові кредити під гарантії західних Експортних Кредитних Агентств.
Програма стратегічного розвитку ВАТ "Нефтекамскнефтехім" передбачає вихід компанії на якісно інший рівень, який би глибоку переробку сировини та одержання продуктів з високою доданою вартістю. Головними напрямками визначені каучуковий бізнес і полімерне виробництво. У 2009 році підприємство успішно завершило програму переходу від мономерів до полімерів - у лютому запущено виробництво поліетилену потужністю 230 тисяч тонн на рік. В даний час сумарна виробнича потужність пластиків у ВАТ "Нефтекамскнефтехім" становить 600 тисяч тонн на рік.
Вироблена в компанії стратегія розвитку підприємства, яке займає провідне становище в нафтогазохімічного комплексі Республіки Татарстан, наявність висококваліфікованих кадрів потужної виробничої бази є гарантією подальшої успішної роботи ВАТ "Нефтекамскнефтехім". Обраний шлях дозволить закріпити позиції акціонерного товариства на освоєних сегментах російського і зарубіжного товарних ринків, підвищити конкурентоспроможність своєї продукції і, відповідно, рівень доходів працівників і акціонерів підприємства, збільшити величину податкових відрахувань до бюджетів всіх рівнів, що спричинить за собою зростання внеску компанії в розвиток міста Нефтекамськ, економіки Республіки Татарстан і Російської Федерації.
Завдяки ефективному бізнес-планування у 2009 році ВАТ "Нефтекамскнефтехім" вдалося не тільки успішно реалізувати антикризову програму, а й зміцнити свої конкурентні позиції і закріпити раніше досягнуті успіхи. Компанія продовжила успішно реалізовувати основні стратегічні проекти, а також модернізацію та нарощування потужностей виробництва.
Активна збутова політика, нарощування випуску всіх основних видів продукції стали гарантією стабільного розвитку, надійною базою для подальшого зростання капіталізації компанії.
У 2009 році випущено товарної продукції на суму 57,3 млрд. руб., Що нижче рівня минулого року на 12,8 млрд. руб. У зіставних цінах зростання випуску товарної продукції до рівня 2008 року склав 100,6%.
Реалізовано продукції та послуг на суму 60,3 млрд. руб.
Попри обвал ринку нафтохімічної продукції, викликаний рецесією у світовій економіці, ВАТ "Нефтекамскнефтехім" вдалося зберегти лідируючі позиції в нафтохімічній галузі України і Російської Федерації. Обсяги виробництва за підсумками року залишилися на докризовому рівні. Цей факт став наслідком реалізації програми антикризових заходів, активної роботи з основними споживачами, а також постійним зусиллям щодо поліпшення якості продукції, що випускається.
Таблиця 2 - Техніко-економічні показники діяльності ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007-2009 рр..
Найменування
Од.
ізм.
2007
рік
2008
200 9
Випуск товарної продукції
млн.р.
55 192,1
70 092,8
57 291,6
Виручка від продажу товарів, продукції, робіт, послуг
58 726,1
70 978,0
60 262,1
в тому числі експорт
28 633,1
37 102,4
30 976,6
Прибуток від продажів
7029,2
7495,6
2893,1
Витрати на 1 руб. реалізованої продукції
коп.
87,92
89,42
95,19
Прибуток до оподаткування
5616,5
2756,7
699,0
Витрати на утримання об'єктів соц. сфери
748,7
541,2
579,8
Чисельність ППП
чол.
18 955
17 989
16 807
Середньомісячна зарплата ППП
руб.
20 290
23 126
22 529
З наведених у таблиці 2 даних можна зробити наступні висновки: зростання обсягу товарної продукції пояснюється проведеної модернізацією виробничих потужностей і вводів в експлуатацію нових виробництв; зростання обсягу і реалізації продукції, а також збільшення середньомісячної заробітної плати па протягом всього періоду має стабільний характер; частка експортованої продукції трохи перевищує 50% обсягу виробництва продукції; різке зменшення чисельності працівників у 2008, ймовірно, викликано внутрішніми реорганізаційних процесів - виділенням із складу ВАТ окремих підрозділів і утворенням нових дочірніх підприємств.
Фінансовий стан підприємства і його стійкість в значній мірі залежать від того, яким майном володіє підприємство, в які активи вкладено капітал і який дохід вони приносять.
Активи відбивають у вартісному грошовому вираженні всі наявні у фірми матеріальні, нематеріальні та грошові цінності та майнові права з точки зору їх складу і розміщення або інвестування.
Бухгалтерський баланс служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Баланс дозволяє визначити загальну вартість майна підприємства, вартість іммобілізованих та мобільних засобів, величину власних і позикових коштів підприємства та ін
У процесі функціонування підприємства величина активів і пасивів, і його структура перетерплюють постійні зміни.
Виходячи, з цього, в процесі аналізу повинні бути, виявлені зміни в складі майна підприємства і джерелах їх формування, встановлені взаємовідносини між показниками, дана їм оцінка.
Найбільш загальне уявлення про які мали місце якісні зміни у структурі коштів, а також динаміці цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу балансу.
Проведення горизонтального аналізу дозволяє зіставити між собою величини конкретних статей балансу в абсолютному та відносному виразі за аналізований період і визначити їх зміна за цей період.
Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження).
Цінність результатів горизонтального аналізу істотно знижується в умовах інфляції. Тим не менше, ці дані можна використовувати при міжгосподарських порівняннях.
Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за певний період, дати оцінку цим змінам.
Аналіз проводиться за даними бухгалтерського балансу за 2007-2009 роки (додатки А, Б, В). Результати горизонтального аналізу балансу ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007-2009 роки наведені в таблиці 3.
Таблиця 3 - Горизонтальний аналіз балансу
Актив
Код
рядки
Роки
Абсолют.
відхилення
Відносить.
2009
гр.4-гр.3
гр.5-гр.4
гр.4/гр3
гр.5/гр4
1. Необоротні активи
Нематеріальні активи
110
253
220
165
-33
-55
86,96%
75,00%
Основні засоби
120
23 229 792
32 599 646
32 372 908
9369854
-226738
140,34%
99,30%
Незавершене будівництво
130
5 493 505
2 195 962
1 718 222
-3297543
-477740
39,97%
78,24%
Прибуткові вкладення в матеріальні цінності
135
-
Довгострокові фінансові вкладення
140
6 892 057
6 833 435
7 616 707
-58622
783 272
99,15%
111,46%
Відкладені податкові активи
145
109 577
133 727
132 617
24150
-1110
122,04%
99,17%
Інші необоротні активи
150
716 447
838 779
122332
117,07%
РАЗОМ по розділу I
190
35 725 184
42 479 437
42 679 398
6754253
199961
118,91%
100,47%
II. ОБОРОТНІ АКТИВИ
Запаси
210
5 896 204
5 059 593
5 561 065
-836611
501472
85,81%
109,91%
в тому числі:
сировину, матеріали та інші аналогічні цінності
211
3 392 442
2 921 943
3 330 083
-470499
408140
86,13%
113,97%
тварини на вирощуванні та відгодівлі
212
26
0
-26
100,00%
витрати в незавершеному виробництві
213
1 790 845
1 971 441
2 163 435
180596
191994
110,08%
109,74%
готова продукція і товари для перепродажу
214
50 001
2 587
1 125
-47414
-1462
5,17%
43,49%
товари відвантажені
215
154
39 853
39699
-39 853
25878,57%
витрати майбутніх періодів
216
662 736
123 743
66 422
-538993
-57321
18,67%
53,68%
інші запаси і витрати
217
Податок на додану вартість по придбаних цінностей
855 232
479 191
669 439
-376041
190248
56,03%
139,70%
Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати)
230
128 182
132 349
392 422
4167
260073
103,25%
296,51%
в тому числі покупці і замовники
231
279 491
147142
211,18%
Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати)
240
7 610 079
7 432 566
5 151 303
-177513
-2281263
97,67%
69,31%
241
2 338 517
2 867 989
3 226 672
529472
358683
122,64%
112,51%
Короткострокові фінансові вкладення
250
168 915
1 092 922
367 167
924007
-725755
647,02%
33,59%
Грошові кошти
260
188 178
575 903
2 258 126
387725
1682223
306,04%
392,10%
Інші оборотні активи
270
РАЗОМ по розділу II
290
14 846 790
14 772 524
14 399 522
-74266
-373002
99,50%
97,48%
БАЛАНС
300
50 571 974
57 251 961
57 078 920
6679987
-173041
113,21%
99,70%
Пасив
Код рядка
Абсолют. відхилення
III. КАПІТАЛ І РЕЗЕРВИ
Статутний капітал
410
1 830 240
Власні акції, викуплені в акціонерів
411
Додатковий капітал
420
10 228 345
10 186 355
10 165 778
-41 990
-20 577
99,59%
99,80%
Резервний капітал
430
112 445
резерви, утворені відповідно до законодавства
431
резерви, утворені відповідно до установчих документів
432
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
470
16 068 930
16 334 491
16 769 922
265 561
435 431
101,65%
102,67%
РАЗОМ по розділу III
490
28 239 960
28 463 531
28 878 385
223 571
414 854
100,79%
101,46%
IV. ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Позики і кредити
510
10 967 559
18 194 249
9 125 657
7 226 690
-9 068 592
165,89%
50,16%
Відкладені податкові зобов'язання
515
811 860
892 372
1 048 320
80 512
155 948
109,92%
117,48%
Інші довгострокові зобов'язання
520
764 911
РАЗОМ за розділом IV
590
11 779 419
19 851 532
10 840 060
8 072 113
-9 011 472
168,53%
54,61%
V. КОРОТКОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
610
2 772 173
1 067 099
6 977 885
-1 705 074
5 910 786
38,49%
653,91%
Кредиторська заборгованість
620
6 821 239
7 258 022
9 758 866
436 783
2 500 844
106,40%
134,46%
постачальники та підрядники
621
4 321 914
5 372 749
6 658 531
1 050 835
1 285 782
124,31%
123,93%
заборгованість перед персоналом організації
622
294 065
205 122
240 777
-88 943
35 655
69,75%
117,38%
заборгованість перед державними позабюджетними фондами
623
61 924
37 051
45 952
-24 873
8 901
59,83%
124,02%
заборгованість з податків і зборів
624
156 301
217 051
280 394
60 750
63 343
138,87%
129,18%
інші кредитори
625
1 987 035
1 426 049
2 533 212
-560 986
1 107 163
71,77%
177,64%
Заборгованість перед учасниками (засновниками) по виплаті доходів
630
678 325
545 631
461 852
-132 694
-83 779
80,44%
84,65%
Доходи майбутніх періодів
640
39 136
34 492
29 950
-4 644
-4 542
88,13%
86,83%
Резерви майбутніх витрат
650
Інші короткострокові зобов'язання
660
241 722
31 654
131 922
-210 068
100 268
13,10%
416,76%
РАЗОМ по розділу V
690
10 552 595
8 936 898
17 360 475
-1 615 697
8 423 577
84,69%
194,26%
700
6 679 987
-173 041
Як видно з таблиці 3 на ВАТ "Нефтекамскнефтехім" відбулося збільшення загального підсумку балансу за 2008 рік на 13,21%. Необоротні активи зросли на 6754253 (18,91%). У тому числі це було викликано збільшенням основних засобів на суму 9369854 тис. крб. або 40,34%. Оборотні активи зросли на 13,21% (6679987 тис. крб.). в їх числі виросла частка грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень. Капітал і резерви залишилися практично незмінними (збільшення на 0,79%). Довгострокові зобов'язання зросли на 8 072113 (68,53%). Короткострокові зобов'язання скоротилися на 1615697 (15,31%). За 2009 рік баланс зменшився на величину 173 041 тис. руб., Що становить 0,3%. Обсяг необоротних активів практично не змінився (збільшення на 0,47%). Оборонні активи скоротилися на 373 002 тис. руб. (2,52%). Капітал і резерви збільшилися на 1,46%. За 2009 рік значно скоротилися довгострокові зобов'язання на 9011472 тис. крб. (45,39%) головним чином за рахунок позик і кредитів (скорочення на 49,84%). Майже в два рази збільшилися короткострокові зобов'язання на 8423577 тис. крб. (94,26%). Велике значення для оцінки фінансового стану має і вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, який дає уявлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. Вертикальний аналіз показує структуру засобів та джерел підприємства, і виявляє динаміку їх зміни за аналізований період. Можна виділити дві основні риси, що обумовлюють необхідність і доцільність проведення вертикального аналізу:
Тому виникає потреба доповнення даних горизонтального аналізу показниками, розрахованими в ході проведення вертикального аналізу. Результати вертикального балансу представлені в таблиці 4.
Таблиця 4 - Вертикальний аналіз балансу
Показники
у% до підсумку
2009р.
0,00%
45,93%
56,94%
56,72%
10,86%
3,84%
3,01%
13,63%
11,94%
13,34%
0,22%
0,23%
1,25%
1,47%
70,64%
74,20%
74,77%
11,66%
8,84%
9,74%
6,71%
5,10%
5,83%
3,54%
3,44%
3,79%
0,10%
0,07%
1,31%
0,12%
1,69%
0,84%
1,17%
0,25%
0,69%
0,49%
15,05%
12,98%
9,02%
4,62%
5,01%
5,65%
0,33%
1,91%
0,64%
0,37%
1,01%
3,96%
29,36%
25,80%
25,23%
3,62%
3,20%
3,21%
20,23%
17,79%
17,81%
0,20%
31,77%
28,53%
29,38%
55,84%
49,72%
50,59%
21,69%
31,78%
15,99%
1,61%
1,56%
1,84%
1,34%
23,29%
34,67%
18,99%
5,48%
1,86%
12,22%
13,49%
12,68%
17,10%
8,55%
9,38%
11,67%
0,58%
0,36%
0,42%
0,06%
0,08%
0,31%
0,38%
3,93%
2,49%
4,44%
0,95%
0,81%
0,05%
0,48%
20,87%
15,61%
30,41%
За результатами вертикального аналізу можна сказати, що протягом аналізованого періоду структура активів підприємства незначно змінилася. У 2007 році частка необоротних активів становила - 70,64%, в 2008 році - 74,20%, в 2009 році - 74,77%. Значну частку балансу підприємства складають необоротні активи в основному за рахунок основних засобів. Це є специфікою нафтохімічного підприємства. Частка оборотних активів а 2007 році - 29,36%, в 2008 році - 25,80%, в 2009 році - 25,33%. Частка оборотних активів з року в рік трохи знижувалася і становить більше чверті балансу. Велику частку в оборотних активах займають запаси і дебіторська задолжность. Частка грошових коштів невелика і лише в 2009 році зросла до 3,96% від балансу, а дебіторська задолжность знизилася, що є позитивним моментом (рисунок 1).
Рисунок 1 - Структура активу ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007-2009 рр..
У структурі пасиву відбулися більш значні зміни. Частка капіталів та резервів у складі балансу склала в 2007 році - 55,84%, в 2008 році - 49,72%, в 2009 році - 50,59%. Це складає більшу величину. Частка довгострокових зобов'язань у 2007 році - 23,29%, в 2008 році - 34,67%, в 2009 році - 18,99%. Їх частка досить висока, але критична. Частка короткострокових позик в 2007 році - 20,87%, в 2008 році - 15,61%, в 2009 році - 30,41%. Негативним моментом може бути збільшення частки короткострокових зобов'язань до кінця 2009 року (рисунок 2).
Малюнок 2 - Структура пасиву ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007-2009 рр..
Узагальнюючи вище розглянуту главу можна сказати, що на даному підприємстві за 2009 рік фінансовий потенціал підприємства змінився незначно. Щоб говорити про ефективність даного потенціалу, необхідно проаналізувати дане підприємство на ліквідність, платоспроможність, рентабельність і з'ясувати чи зможе підприємство погасити всі свої короткострокові зобов'язання без порушень термінів погашення, і чи має підприємство достатню кількість грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю , що вимагає негайного погашення.
Таким чином, аналіз фінансової звітності є, по суті, попереднім аналізом фінансового стану підприємства, що дозволяє судити про його фінансовий потенціал і характер використання фінансових ресурсів.
Розглянемо методику оцінки фінансового потенціалу підприємства, запропонованої П.А. Фоміним, М. К. Старовойтовим.
Авторами дається коротка характеристика рівнів фінансового потенціалу підприємства. Діяльність підприємства з високим рівнем ФПП прибуткова, має стабільне фінансове становище. Діяльність підприємства з середнім рівнем ФПП прибуткова, проте фінансова стабільність багато в чому залежить від змін, як у внутрішній, так і у зовнішньому середовищі. Якщо підприємство фінансово нестабільно, воно має низький рівень фінансового потенціалу.
Для визначення рівня ФПП пропонується провести експрес-аналіз основних показників, що характеризують ліквідність, платоспроможність і фінансову стійкість підприємства, а також визначення порогових значень показників (таблиця 5) з метою віднесення їх до того чи іншого рівня ФПП.
Таблиця 5 - Рейтингова оцінка ФПП за фінансовими показниками
Розрахунок фінансових показників:
Коефіцієнт фінансової незалежності:
= 28 239 960 / 50 571 974 = 0,5584;
= 29 036 761 / 57 676 462 = 0,5034;
= 28 878 385 / 57 078 920 = 0,5059.
У 2007 році коефіцієнт фінансової незалежності становить 55,84%, в 2008 році коефіцієнт фінансової незалежності знаходився на мінімально допустимому високому рівні і становив 50,34%, в 2009 році значення незначно збільшилася і стало становити 50,59%. Половина майна підприємства формується за рахунок власного капіталу. Ризик для кредиторів буде мінімальним, тому що реалізувавши половину майна, сформованого за рахунок власних коштів, підприємство зможе погасити свої боргові зобов'язання. Коефіцієнт фінансової залежності:
= (10 552 595 + 11 779 419) / 50 571 974 = 0,4416;
= (14 863 010 + 13 776 691) / 57 676 462 = 0,4966;
= (17 360 475 + 10 840 060) / 57 078 920 = 0,4941.
Розраховується з метою визначення залежності підприємства від довгострокових позикових джерел фінансування. Частка позикових коштів з 2007 року незначно збільшилася з 44,16% до 49,66% у 2008 році, 49,41% - в 2009 році. У цілому ці величини говорять про те, що підприємство залежить від позикових коштів.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами:
= (28239960 - 35 725 184) / 14 846 790 = -0,5142;
= (29036761 - 42 457 149) / 15 219 313 = -0,8818;
= (28878385 - 42 679 398) / 4 399 522 = -0,9584.
Показує, яка частина поточної діяльності фінансується за рахунок власних джерел підприємства. Значення власних оборотних коштів є негативними значеннями. Це означає, що підприємство відчуває недолік власних оборотних коштів.
Коефіцієнт самофінансування:
= 28 239 960 / (10 552 595 + 11 779 419) = 1,2646;
= 29 036 761 / (13 776 691 + 14 863 010) = 1,0139;
= 28 878 385 / (10 840 060 + 17 360 475) = 1,0240.
Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу показує, скільки власного капіталу припадає на 1 рубль позикового капіталу, вкладеного в активи. На аналізованому підприємстві на 1 крб. позикового капіталу припадає в 2007 році - 1,2646 руб., в 2008 року - 1,0139 руб., в 2009 році - 1,0240 руб. Це високі показники.
Коефіцієнт загальної ліквідності:
= (188 178 +168 915 +7 610 079 +5 896 204) / 10 552 595 = 1,3137;
= (575 903 +1 092 922 +7 432 566 +5 506 382) / 14 863 010 = 0,9828;
= (2 258 126 +367 167 +5 151 303 +5 561 065) / 17 360 475 = 0,7683.
Коефіцієнт дозволяє встановити, в якій кратності оборотні активи покривають короткострокові зобов'язання. Чим більше величина цього показника, тим вища ймовірність погашення зобов'язань за рахунок наявних активів.
Коефіцієнт в 2007 році перебував на середньому рівні - 1,3137, в 2008 і 2009 роках знизився до найнижчого рівня - 0,9828 і 0,7683. Короткострокові зобов'язання підприємства в 2008-2009 роках перевищують його оборотні активи, а, отже, підприємство не може погасити свою короткострокову заборгованість за рахунок наявних оборотних коштів повністю і в строк.
Коефіцієнт термінової ліквідності:
= (188 178 + 168 915 + 7 610 079) / 10 552 595 = 0,7550;
= (575 903 + 1 092 922 + 7 432 566) / 14 863 010 = 0,6124;
= (2 258 126 + 367 167 + 5 151 303) / 17 360 475 = 0,4479.
Коефіцієнт термінової ліквідності показує яка частина поточних зобов'язань може бути погашена за рахунок наявних грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень. Коефіцієнти термінової ліквідності в 2007-2009 роках знаходиться на середньому рівні: 75,50%, 61,24% і 44,79% відповідно. Це говорить про середню здібності підприємство погасити короткострокову заборгованість за рахунок наявних грошових коштів у короткий період.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності:
= (188 178 + 168 915) / 10 552 595 = 0,0338;
= (575 903 + 1 092 922) / 14 863 010 = 0,1123;
= (2 258 126 + 367 167) / 17 360 475 = 0,1512.
На аналізованому підприємстві даний показник у 2007 році становить низьке значення, що говорить про низьку можливості підприємства погасити короткострокову заборгованість найближчим часом за рахунок найбільш ліквідних активів. У 2008-2009 роках значення коефіцієнта абсолютної ліквідності збільшилася до середніх значень.
Рентабельність сукупних активів:
= 5 616 480 / 50 571 974 = 0,1111;
= 2 756 726 / 57 676 462 = 0,0478;
= 699 042 / 57 078 920 = 0,0122.
Висока величина цього показника відображає здатність організації використовувати свої кошти більш ефективно. На аналізованому підприємстві рентабельність всіх активів у 2007 році перебувала на високому рівні, в 2008-2009 роках рентабельність сукупних активів значно знизилася і знаходиться на низькому рівні рейтингової оцінки. Це свідчить про те, що підприємство неефективно використовує свої грошові кошти. Причиною цьому може стався фінансова криза 2008-09 рр.. і різке зниження цін на нафтохімічну продукцію в 2009 році.
Рентабельність власного капіталу:
= 4 096 383 / 28 239 960 = 0,1451;
= 1 763 778 / 29 036 761 = 0,0607;
= 424 322 / 28 878 385 = 0,0147.
У 2007 році значення коефіцієнта склало 14,51%, що відповідає середньому рівню. У 2008 році рентабельність власного капіталу знизилася до 6,07%, в 2009 році - 1,47% до низьких рівнів. Це показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні власних коштів.
Ефективність використання активів для виробництва продукції:
= 58 726 102 / 50 571 974 = 1,1612;
= 70 978 021 / 57 676 462 = 1,2306;
= 60 262 138 / 57 078 920 = 1,0558.
Даний показник у 2007 році знаходиться на високому рівні. Це говорить про хорошу віддачу від одного рубля вкладеного активу, тобто в 2007 році з 1 рубля вкладених активів підприємство отримало 1,1612 рубля, в 2008 році - 1,2306 рубля, в 2009 - 1,0558 рубля
Зіставляючи одержані значення основних фінансових показників його господарської діяльності зі шкалою можна охарактеризувати рівні ФПП з фінансових коефіцієнтів (таблиця 6).
Таблиця 6 - Характеристика рівнів фінансового потенціалу
Рівень ФПП
Коротка характеристика
Високий рівень
Діяльність підприємства прибуткова. Фінансове становище стабільне.
Середній рівень
Діяльність підприємства прибуткова, проте фінансова стабільність багато в чому залежить від змін, як у внутрішній, так і у зовнішньому середовищі.
Низький рівень
Підприємство фінансово нестабільно.
Виділяють три рівні фінансового потенціалу підприємства: високий, середній і низький.
Оцінка ФПП проводиться за даними фінансової звітності за 2007-2009 роки. Результати розрахунку значень фінансових показників ВАТ "Нефтекамскнефтехім" представлені в таблиці 7.
Таблиця 7 - Результати розрахунку фінансових показників, що характеризують фінансовий потенціал ВАТ "Нефтекамскнефтехім"
Значення показника
0,5584
0,5034
0,5059
Коефіцієнт фінансової залежності
0,4416
0,4966
0,4941
0,5142
0,8818
0,9584
1,2646
1,0139
1,0240
1,3137
0,9828
0,7683
0,7550
0,6124
0,4479
0,0338
0,1123
0,1512
0,1111
0,0478
0,0122
0,1451
0,0607
0,0147
1,1612
1,2306
1,0558
Далі необхідно зіставити отримані значення основних фінансових показників господарської діяльності ВАТ "Нефтекамскнефтехім" зі шкалою, що характеризує рівень фінансового потенціалу підприємства. Після розрахунку основних фінансових коефіцієнтів і визначення їх порогових значень необхідно побудувати криву фінансового потенціалу підприємства за даними показниками за кожний період, що розглядається і певний рівень ФПП.
На основі отриманих даних побудуємо криві ФПП за фінансовими показниками.
Таблиця 8 - Криві ФПП ВАТ "Нефтекамскнефтехім"
За даними таблиць 7, 8 можна сказати в 2007-2009 роках фінансове становище ВАТ "Нефтекамскнефтехім" стабільно, діяльність підприємства прибуткова, різких змін у показниках не спостерігається. Більше половини з аналізованих 10 коефіцієнтів знаходиться на високому та середньому рівні.
Таким чином, ВАТ "Нефтекамскнефтехім" має середній фінансовим потенціалом, тому що у підприємства є власний капітал, достатній для виконання умов ліквідності і фінансової стійкості, є можливості для залучення капіталу, але рентабельності активів перебуває на низькому рівні.
Підприємство характеризується стійкою платіжної готовністю, достатньою забезпеченістю власними оборотними засобами та ефективним їх використанням з господарською доцільністю, чіткою організацією розрахунків, наявністю стійкої фінансової бази. Фінансове становище підприємства може погіршиться в разі неефективного розміщення коштів, їх іммобілізації, простроченої заборгованості перед бюджетом, постачальниками, банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою, пов'язаної з несприятливими тенденціями у виробництві. Тому необхідно ефективно управляти фінансами, що забезпечить прозорість поточного і майбутнього фінансового стану. На момент проведення аналізу, баланс підприємства є ліквідним, оскільки співвідношення груп активів і пасивів відповідають умовам ліквідності.
Можливість забезпечення реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства, залежить від інвестиційної привабливості підприємства.
Для оцінки рівня інвестиційної привабливості підприємства необхідно виявити:
досягнутий рівень ефективності використання майна підприємства і рентабельності продукції, а також відповідність цього рівня їх нормативним значенням;
ступінь фінансової стійкості підприємства та відповідність цього рівня нормативним значенням;
платоспроможність підприємства і ліквідність його балансу, а також відповідність показників платоспроможності та ліквідності балансу їх нормативним значенням;
якість продукції, її конкурентоспроможність, техніко-економічний рівень виробництва і здатність підприємства до саморозвитку на базі інноваційної стратегії.
Сукупність показників, що обирається, для оцінки інвестиційної привабливості, залежить від багатьох умов, однак для корпорації можна виділити кілька найбільш значущих:
кредитна та комерційна репутація корпорації;
характер діяльності і ступінь диверсифікації корпорації;
сума наданих ресурсів;
форма і ступінь участі інвестора в діяльності корпорації;
напрям використання отримуваних ресурсів.
Мета оцінки інвестиційної привабливості - не визначити стан справ всередині підприємства, а оцінити ризик можливого вкладення коштів. Для вирішення цієї мети у практиці кредитора завжди існує система принципів, за допомогою яких оцінюється інвестиційна привабливість підприємства.
У зв'язку з вищесказаним, загальний порядок оцінки інвестиційної привабливості можна зобразити у вигляді принципової схеми (рисунок 3), запропонованої доктором економічних наук, академіком Академії інвестицій і економіки будівництва Абрамовим С.І.
На першому етапі, незалежно від характеру майбутньої кредитної угоди, позичальник ідентифікується. Ідентифікація дозволяє чітко визначити характер діяльності позичальника (комерційна фірма, банк, приватна особа) і намітити зразковий набір показників для оцінки інвестиційної привабливості.
На другому етапі оцінюється кредитна історія позичальника та його комерційна репутація. Кредитна історія - це фінансова "біографія" корпорації, що характеризує її попередні стосунки з кредиторами чи інвесторами. При вивченні кредитної історії, основна увага приділяється репутації попередніх кредиторів. Якщо попередніми кредиторами були солідні банки, які активно діють на кредитному ринку, або великі інституційні інвестори, своєчасно отримують дивіденди, це говорить на користь корпорації. Якщо кредитором був переважно один банк, це може насторожити і вимагатиме додаткової інформації. Найчастіше, при оцінці кредитної репутації у кредитора або інвестора складається певна думка про корпорацію як потенційний об'єкт вкладення коштів.
Формальні показники розраховуються на підставі даних фінансової звітності позичальника. Неформальні показники можуть бути оцінені тільки експертами, вони не мають формул для розрахунку і чіткого набору вихідних даних. Комплексна оцінка фінансової звітності являє собою структурний аналіз діяльності позичальника. Оцінка комерційної репутації - це комплексний експертний висновок, який є свого роду рекомендацією про продовження співпраці з позичальником.
Рисунок 3 - Схема оцінки інвестиційної привабливості підприємства
Таким чином, після ідентифікації позичальника та визначення набору формальних і неформальних показників кредитор переходить до безпосереднього розрахунку та отримання експертного висновку.
Згідно із запропонованою схемою інвестиційну привабливість підприємства можна визначити як систему економічних відносин між суб'єктами господарювання з приводу ефективного розвитку бізнесу та підтримання його ринкової конкурентоспроможності. Дані відносини визначаються сукупністю показників оцінки різних аспектів діяльності підприємства.
З наведеної схеми оцінки видно, що формальні показники можна оцінити, скориставшись вище запропонованої методики оцінки ФПП за фінансовими показниками. Таким чином, визначення інвестиційної привабливості підприємства для оцінки ФПП зводиться до оцінки комерційної репутації підприємства. Даний вид оцінки також включає в себе підготовчий і розрахунковий етапи.
На підготовчому етапі пропонується розробити систему оцінки коефіцієнта комерційної репутації підприємства (ККРП), який буде представляти собою комплексний показник функціональної залежності між аспектами та спрямованістю управлінської діяльності і визначатися експертним шляхом. Коефіцієнт комерційної репутації підприємства визначається наступним чином:
(11)
де ККРП част - приватні коефіцієнти комерційної репутації підприємства;
n - кількість розглянутих приватних коефіцієнтів комерційної
репутації підприємства.
У таблиці 9 представлені приватні коефіцієнти комерційної репутації підприємства та критерії їх оцінки.
Пропонується наступна методологія розрахунку коефіцієнта комерційної репутації підприємства. Кожен з дев'яти приватних показників комерційної репутації підприємства оцінюється від 0 до 1 бала експертним шляхом. Таким чином, максимальне значення ККРП складе 9 балів, а мінімальна - 0 балів.
Таблиця 9 - Характеристика приватних коефіцієнтів комерційної репутації підприємства
Найменування приватного коефіцієнта якості управління
Положення, що характеризують приватний коефіцієнт комерційної репутації підприємства
Система оцінки приватних коефіцієнтів комерційної репутації підприємства
Філософський аспект
Орієнтація на довгострокове (стратегічне) мислення, задоволення запитів споживачів на основі проведення опитувань серед них
Наявність у підприємства короткострокових або довгострокових планів розвитку
Рівень сформованості корпоративної культури
Кількість співробітників, що сприймають пріоритетні завдання організації
Етика управління
Кількість конфліктів на різних рівнях, ефективність їх дозволу, наявність традицій, кодексу і норм поведінки
Поведінковий аспект
Зв'язок з пресою. Надання інформації про фірму в найбільш значущих для її успіху виданнях
Кількість каналів, через які подається інформація про підприємство, її обсяг
Реклама вироби; рекламна кампанія, кошти, обсяг, спрямованість реклами на певну групу споживачів
Бюджет рекламної компанії, ефект витрат на рекламу
Популяризація політики організації, формування іміджу підприємства
Число презентацій, конференцій, публікацій, спрямованих на підвищення громадської думки, результати опитування
Лобіювання. Співпраця з членами законодавчих органів та урядових чиновників
Кількість прийнятих законодавчих актів, що сприяють успіху підприємства
Інформаційний аспект
Частота і якість проведених досліджень ринку
Кількість і достовірність інформації за певний період з оцінки ринкової ситуації
Наявність операційних баз даних, і якість прийнятих на їх основі рішень
Можливі існуючі бази про клієнтів, про конкурентів, нормативно-правові бази, вартість створення і підтримки баз даних, ефект від їх використання
Аспект принципу дії
Наявність комплексно-системного аналізу діяльності підприємства
Кількість використаних методик аналізу діяльності підприємства
Аспект диференціації
Здійснення сегментації, вибору та позиціонування (СВП) на підприємстві
Кількість організаційних рішень щодо здійснення СВП
Пошук і освоєння нових ринкових ніш
Кількість нових освоєних ніш за певний період часу
Організаційний аспект
Рівень децентралізації і гнучкості управління
Кількість управлінських рішень, прийнятих на нижчому рівні управління та їх важливість
Новаторство при прийнятті рішень
Кількість нововведень за звітний період, з позитивним економічним ефектом
Соціальний аспект
Екологічна безпека продукції
Дотримання норм і стандартів
Соціальна захищеність працівників підприємства
Сума витрат на заохочення, сума витрат на страхування, пільги
Екологічна безпека виробництва
Аспект управління персоналом
Компетентність працівників
Кількість фахівців, рівень освіти, навичок і досвіду, відповідність займаних посад
Наявність комплексної кадрової політики
Делегування повноважень у напрямку кадрами відділу управління персоналом
Система преміювання, чутливість до трудових досягнень співробітників
Аналіз наказів керівництва
Аспект ключової фігури в управлінні
Рівень освіти, досвіду, зв'язків, готовності до ризику, проходження навчання, саморозвитку особистості
Збір фактичних даних за переліченими характеристиками
Фоміним П. А., Старовойтовим М. К. пропонується наступна шкала віднесення підприємства до тієї чи іншої групи ФПП за критерієм "можливість залучення додаткового капіталу" (таблиця 10).
Таблиця 10 - Шкала віднесення підприємства до групи ФПП за критерієм "можливість залучення додаткового капіталу"
Значення ККПР, в балах
Рівень ФПП за фінансовими показниками
Високий рівень ФПП - можливість залучення капіталу, в обсязі необхідному для реалізації будь-яких ефективних інвестиційних проектів
Середній рівень ФПП - можливість залучення капіталу, в обсязі необхідному тільки для поповнення оборотного капіталу
Низький рівень ФПП - відсутність можливості залучення додаткового капіталу
7,5-9
Високий
*
Середній
Низький
5-7,5
0-5
Розрахунковий етап включає в себе визначення значень приватних коефіцієнтів комерційної репутації і розрахунок ККПР. Для ВАТ "Нефтекамскнефтехім" даний етап буде виглядати наступним чином (таблиця 11).
Таблиця 11 - Розрахунок приватних коефіцієнтів комерційної репутації ВАТ "Нефтекамскнефтехім"
Оцінка приватних коефіцієнтів комерційної репутації підприємства
Бали
В даний час ВАТ "Нефтекамскнефтехім" переосмислює заново власну стратегію. В її основі лежить те, що велике підприємство не повинно залишатися сировинною базою для інших. Крім того, на вироблення стратегічної лінії комбінату об'єктивно впливає і кон'юнктура, що склалася на світовому ринку нафтохімічної продукції. Вона змушує наше підприємство створювати не тільки принципово нові виробництва і випускати продукцію, що користується підвищеним попитом споживача, але і займатися пошуком порівняно дешевих видів вуглеводневої сировини, впроваджувати енерго-і ресурсозберігаючі технології, шукати нові ринки збуту своєї продукції. Комплексне вирішення цих завдань міститься в програмі оновлення діючого виробництва та організації нових виробництв. Вона розрахована на період до 2020 року.
Розроблена на ближню і дальню перспективу концепція розвитку ВАТ "Нефтекамскнефтехім" об'єднує ряд програм та заходів, що мають пріоритетне значення і дозволяють вирішувати проблеми, що стоять на шляху розвитку підприємства.
Але рішення таких масштабних завдань вимагає залучення великих грошових коштів. Тому дуже важливим стає вирішення проблеми інвестицій та фінансової підтримки програми.
Рівень сформованості корпоративної культури ВАТ "Нефтекамскнефтехім" високий. Кількість конфліктів зведено до мінімуму через чіткої організації праці, наявності грамотно складених посадових інструкцій, положень відділів і т.д.
0,9
Підприємство завжди висвітлює основні зміни в своїй діяльності в засобах масової інформації та по телебаченню; постійно публікується в газетах "Нафтохімік", "Хезметтеш Аваза", "Ленінська правда", "Туган Як", "Республіка Татарстан", "Ватанен Татарстан", друкується в журналі "Ринок цінних паперів" і в деяких інших друкованих виданнях, огляд основних подій у діяльності підприємства можна побачити на 1 каналі, з НТВ, ВТС.
Підприємство постійно складає бюджет проведеної рекламної кампанії. Регулярно випускає рекламно-поліграфічну літературу.
Підприємство володіє високим іміджем, постійно бере участь у конференціях, семінарах, виставках, бере участь у конкурсах та рейтингах.
Підприємством підтримується співпраця з органами місцевого самоврядування.
Російські та зарубіжні компанії, що проявляють діловий інтерес до співпраці з ВАТ "Нефтекамскнефтехім", в якості гарантії мають стабільну політичну обстановку в Республіці Татарстан, а також підтримку з боку Президента РТ М. Шаймієва, Кабінету Міністрів Татарстану, яка виражається в низці постанов, що сприяють створенню необхідних умов для впровадження програми технічного переозброєння на підприємстві та економічних умов для стабілізації, оздоровлення фінансового стану ВАТ "Нефтекамскнефтехім".
1
У ВАТ "Нефтекамскнефтехім" постійно проводяться дослідження ринку, аналізуються зміни.
На підприємстві є комплексна інформаційна система, яка містить постійно оновлювані бази по всіх складових виробничо-господарської діяльності (дебітори, кредитори, постачальники, споживачі, конкуренти і т.д.). На даний момент продовжується впровадження комплексної системи управління на базі програмного продукту R / 3 та ведення баз даних по всіх складових господарської діяльності в новій системі здійснюється паралельно з існуючою. З 1 січня 2006 року ВАТ "Нефтекамскнефтехім" система автоматизованого управління підприємством на основі програмного забезпечення системи ERP компанії SAP введена в промислову експлуатацію.
Відділом економічного аналізу ВАТ "Нефтекамскнефтехім" здійснюється комплексно-системний аналіз діяльності підприємства, заснований на бюджетному плануванні, фактично отриманих результатів, виявленні та аналізі відхилень.
Продукція компанії високо диверсифікована і нараховує більше 120 видів хімічних і нафтохімічних товарів, поставляється в усі сегменти ринку, користується стійким попитом як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку.
ВАТ "Нефтекамскнефтехім" по окремих видах продукції займає домінуюче або монопольне становище в загальноукраїнському виробництві.
Підприємство проводить політику зміцнення зв'язків з існуючими споживачами продукції та одночасно освоює нові ринкові ніші - завершено будівництво промислового виробництва галобутілкаучуков, до теперішнього часу не випускалися в Російській Федерації.
Організаційна структура ВАТ "Нефтекамскнефтехім" побудована на принципах централізації основних функцій управління в галузі виробництва, технічного розвитку, економіки, комерційної діяльності, соціального розвитку, кадрового забезпечення та децентралізації виконавчих функцій на рівні заводів, управлінь.
Рівень гнучкості управління досить високий.
Періодично здійснюються нововведення, які надають позитивний вплив на діяльність підприємства в цілому.
0,8
У 2004, 2007, 2009 роках система менеджменту якості була ресертіфіцірована з розширеною областю сертифікації на відповідність вимогам МС ІСО 9001:2000, МС ІСО 2001:2008. На думку фахівців "BWQI" ВАТ "Нефтекамскнефтехім" має гарний рівень підготовки до сертифікації.
Підприємство завжди першорядну увагу приділяє побуті та дозвілля працюючих. До соціального пакету входять заходи та пільги, спрямовані на додатковий соціальний захист, підтримку культурної та громадської сфери, зручність обслуговування.
Середній розмір заробітної плати - 22 529 рублів.
Витрати на утримання об'єктів соціальної сфери склали 579,8 млн. рублів в 2009 році. У 2000 році на підприємстві була сформована й успішно діє корпоративна Програма соціальної політики. Вона передбачає цілу систему з надання матеріальної допомоги сьогоденням і колишнім працівникам підприємства, зокрема, ветеранам виробництва здійснюються щомісячні доплати до пенсії, надаються безкоштовні путівки в профілакторій.
(Продовження)
Основний із завдань діяльності підприємства є покращення якості навколишнього середовища з розробкою і впровадженням комплексу конкретних програм, спрямованих на охорону екосфери.
З огляду на характер виробництв, що входять до складу ВАТ серйозна увага приділяється контролю за станом навколишнього середовища. Система управління функціонує відповідно до міжнародного стандарту ІСО 14001:2004. Практична робота проводиться відповідно до перспективної екологічної програмою, розрахованою на 2007-2015 роки.
Перспективні проекти модернізації виробництва пов'язуються з питаннями екологічної безпеки. Питання промислової безпеки та охорони праці інтегровані в систему управління виробництвом і регулюються першими особами підприємства.
Відносини між працівниками і керівниками будуються на основі справедливості і визнання досягнень. При рівній кваліфікації - рівні можливості в просуванні по службі.
Система постійного підвищення кваліфікації є основою високого інтелектуального потенціалу підприємства і, відповідно, конкурентної переваги.
Система нарахування заробітної плати досить чутлива до трудових досягнень співробітників.
Ключова фігура в управлінні володіє достатнім досвідом, кваліфікацією, освітою.
ККПР
8,5
Середовищ-ний
Інвестиційна привабливість ВАТ "Нефтекамскнефтехім" характеризується також бездоганною кредитною історією компанії. На користь компанії говорить і те, що попередніми кредиторами були солідні банки, які активно діють на кредитному ринку. Досить назвати такі імена, як американський "Ексімбанк", "Сітібанк", "Комерцбанк", "Міжнародний Московський Банк" та ін Отримання кредитів у таких кредиторів передбачало відповідність жорстким стандартам і вимогам, що пред'являються до позичальників з боку банків. "Нефтекамскнефтехім" успішно пройшов випробування, і не було жодного прецеденту, що дає можливість дорікнути його у невиконанні зобов'язань у строк і в повному обсязі.
Сьогодні кредитна історія ВАТ "Нефтекамскнефтехіма" - це одна з його найбільш цінних надбань, що дозволяє мати високий кредитний рейтинг і при необхідності користуватися фінансовими ресурсами відомих кредитних організацій, причому з тривалими термінами запозичень і відносно низькими відсотковими ставками.
Варто відзначити, що досить висока інвестиційна привабливість ВАТ не з'явилася сама по собі. Це результат тривалого, копіткої і наполегливої праці всієї компанії по створенню своєї кредитної та комерційної репутації в нових для неї ринкових умовах.
Таким чином, розглянуте підприємство можна віднести до категорії з високим рівнем інвестиційної привабливості.
В умовах триваючого посилення конкуренції між підприємствами все більшого значення набувають практичні підходи до управління фінансовим потенціалом. При цьому зазначений напрямок менеджменту є базовим по відношенню до таких елементів як управління якістю, розробка і просування нових асортиментних груп і т.д.
Фінансовий потенціал можна охарактеризувати як відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого фінансового результату за умови:
наявності ефективної системи управління фінансами, що забезпечує прозорість поточного і майбутнього фінансового стану.
У рамках відбувається сьогодні на багатьох підприємствах реструктуризації, принципово важливі аналіз фінансових потоків, пошук вигідних джерел фінансування та інвестування, забезпечення фінансової рівноваги дебіторської та кредиторської заборгованості, ефективна податкова і облікова політика. Виходячи з цього, стратегію з управління фінансовим потенціалом підприємства слід розглядати як комплекс заходів з управління фінансовими ресурсами підприємства з метою отримання економічної вигоди і безперервної життєдіяльності підприємства.
Механізм формування стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства можна розділити на ряд етапів:
аналіз і виділення з цілей підприємства, пріоритетів при формуванні стратегії управління фінансовим потенціалом;
розробка конкретних цілей базуються на: аналізі і прогнозі фінансово-економічного стану зовнішнього середовища; аналізі внутрішнього середовища підприємства; виявленні сильних і слабких сторін, зокрема, сильними сторонами є: стабільний приріст обсягу продажів і прибутковості, додатковий грошовий потік; слабкими сторонами - зниження рентабельності , негативний грошовий потік можливостей - поліпшення структури витрат; загрози - втрата капіталу, інвестованого в дочірні підприємства, ознаки загальноекономічної депресії;
адаптація до зовнішнього середовища;
визначення основних напрямів формування, накопичення, розподілу ресурсів, і пошук нових джерел фінансування;
формування елементів стратегії управління фінансовим потенціалом (планування та контроль фінансових потоків і ресурсів, організаційно-правове оформлення, вибір фінансових інструментів, аналіз і оцінка фінансових ризиків, формування програми життєдіяльності підприємства, податкове планування);
розробка стратегії управління фінансовим потенціалом в конкретних фінансових програмних документах і стратегічних планах;
реалізація стратегії управління фінансовим потенціалом;
аналіз та контроль стратегії управління фінансовим потенціалом;
використання результатів аналізу для конкретизації стратегічних напрямків розвитку підприємства.
Формування стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства включає наступні складові:
стратегічне і тактичне планування;
організаційно-правове оформлення фінансових потоків;
контролінг в управлінні фінансово-економічною діяльністю;
вибір ефективних фінансових інструментів;
управління фінансовими ризиками;
податкове планування;
використання інвестиційних рішень;
діагностика і прогнозування фінансового потенціалу підприємства.
Усі зазначені вище елементи стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства визначають конкурентоспроможність будь-якого підприємства. Досягнення саме цієї мети і повинна забезпечити в перспективі система управління підприємством.
Системоутворюючим фактором у стратегії управління фінансовим потенціалом підприємства є ефективне використання інструментів фінансового ринку, головною функцією яких є забезпечення руху грошових потоків від одних господарюючих суб'єктів до інших. Зокрема, фінансовий менеджмент повинен при плануванні фінансових потоків використовувати весь доступний інструментарій, в тому числі орієнтацію на внутрішні і зовнішні позикові джерела фінансування.
Основною метою управління фінансовим потенціалом є оптимізація фінансових потоків з метою максимального збільшення позитивного фінансового результату. Для цього підприємство має розробляти та ефективно застосовувати відповідні стратегії фінансування.
У найбільш загальному вигляді під стратегією з управління фінансовим потенціалом підприємства слід розуміти комплекс заходів з управління фінансовими ресурсами господарюючого суб'єкта з метою отримання економічної вигоди і забезпечення безперервного виробничого процесу.
По суті стратегію управління фінансовим потенціалом слід визначати як систему цілей і перспективних дій на основі створення і реалізації підходів та інструментів фінансового менеджменту. Дана система являє собою сукупність планів одержання, накопичення та розподілу фінансових ресурсів.
У найбільш загальному вигляді визначення стратегії управління фінансовим потенціалом складається з трьох складових: використання банківських інструментів фінансування, організація облігаційної позики і організація додаткової емісії акцій.
Кожен із зазначених інструментів має відомі переваги і недоліки по відношенню один до одного. Необхідно зазначити, що потенційна можливість використання конкретного виду фінансування багато в чому визначається рівнем розвитку, на якому знаходиться господарюючий суб'єкт. Так, на початкових етапах становлення підприємство характеризуються відсутністю позитивних грошових потоків і, відповідно, відсутністю можливостей обслуговувати боргові зобов'язання. Таким чином, до появи можливості повною мірою використовувати банківське кредитування або організовувати облігаційні позики основною формою фінансування є акціонерний капітал.
Практично будь-який напрямок бізнесу в наш час характеризується високим рівнем конкуренції. Для збереження своїх позицій та досягнення лідерства компанії змушені постійно розвиватися, освоювати нові технології, розширювати сфери діяльності. У подібних умовах періодично настає момент, коли керівництво компанії розуміє, що подальший розвиток неможливо без припливу інвестицій. Залучення інвестицій у компанію дає їй додаткові конкурентні переваги і часто є найпотужнішим засобом зростання.
Якщо підприємство має потребу в залученні інвестицій, керівництво має сформувати чітку програму заходів з підвищення інвестиційної привабливості.
У той же час для вже "відбулися" підприємств позикове фінансування більш привабливо, оскільки воно не розмиває акціонерний капітал. Разом з тим, у ряді випадків (наприклад, диверсифікація бізнесу, побудова вертикально інтегрованих структур) може призводити до необхідності створення нових організацій (юридичних осіб) у рамках утворюється холдингу, в тому числі - на принципах проектного фінансування.
Основний і найбільш загальною метою залучення інвестицій є підвищення ефективності діяльності підприємства, тобто результатом будь-якого обраного способу вкладення інвестиційних коштів при грамотному управлінні має бути зростання вартості компанії та інших показників її діяльності.
У зв'язку з цим однією з головних завдань, що стоять перед підприємствами, є ефективне управління процесом формування, використання та прогнозування потреби у внутрішніх джерелах фінансових ресурсів.
До внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів відноситься чистий прибуток підприємства, що формує частину його власних фінансових ресурсів і забезпечує приріст власного капіталу і, відповідно, зростання вартості підприємства.
Незважаючи на те, що величина нараховується амортизації за своєю природою не є складовою реального грошового потоку корпоративних утворень, вона відіграє певну роль у формуванні внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів через економію з податку на прибуток (а при використанні лізингових інструментів - фінансовий і зворотний лізинг - і податку на майно).
Перевищення власного капіталу над величиною нефінансових активів є позитивним відхиленням від точки рівноваги. Відповідно, при цьому фінансові активи більше позикового капіталу, отже - організація платоспроможна. Протилежне відхилення від точки рівноваги в бік перевищення нефінансових активів над власним капіталом є негативним. Фінансові активи при цьому менше зобов'язань, прийнятих даним підприємством перед інституційними інвесторами та іншими кредиторами, тобто менше всієї величини позикового капіталу.
Шкала зміни фінансово-економічного стану організації може бути представлена в найбільш загальному вигляді трьома позиціями: домінування власних коштів; рівновагу; домінування позикового капіталу.
Характеристики співвідношення фінансових активів і позикового капіталу також позначені позиціями вищенаведеної шкали. Домінування власних коштів виражається у перевищенні фінансових активів над позиковим капіталом, а домінування позикового капіталу - в нестачі фінансових активів по відношенню до позикового капіталу.
В даний час підприємство має два основних власних джерела поповнення своїх інвестиційних ресурсів - кошти фонду накопичення і амортизаційні відрахування. Однак через неважливості останніх підприємства не можуть у більшості випадків самостійно фінансувати свої інвестиційні потреби, що явно свідчить про низький рівень їх інвестиційного потенціалу. Тому в даний час для підприємств головною є проблема залучення інвесторів з боку, тобто залучення позикових коштів з метою фінансування своїх інвестиційних потреб на додаток до власних інвестиційних ресурсів, що, безсумнівно буде вносити відповідні корективи в управління інвестиціями на кожному конкретному підприємстві. Однак для залучення коштів інвесторів з боку необхідно розглянути питання про критерії привабливості підприємства-реципієнта для інвесторів.
В даний час підприємства мають наступні варіанти залучення коштів інвесторів з боку:
залучення грошових коштів інвесторів на умовах часткового фінансування з подальшим закріпленням частки прибутку за інвестором після реалізації інвестиційного проекту;
заставу частини статутного капіталу у вигляді акцій, що мають право голосу, в забезпечення повернення позикових (залучених) коштів;
додаткова емісія акцій, облігацій під конкретний інвестиційний проект.
Підприємство може провести ряд заходів для підвищення своєї інвестиційної привабливості (більшої відповідності вимогам інвесторів). Основними заходами в зв'язку з цим можуть бути:
розробка довгострокової стратегії розвитку;
бізнес-планування;
юридична експертиза і приведення правовстановлюючих документів у відповідність до законодавства;
створення кредитної історії;
проведення заходів з реформування (реструктуризації).
Для визначення того, які з заходів необхідні підприємству для підвищення інвестиційної привабливості, доцільно проведення аналізу існуючої ситуації (діагностика стану підприємства). Цей аналіз дозволяє:
визначити сильні сторони діяльності компанії;
визначити ризики і слабкі сторони в поточному стані компанії, в тому числі з точки зору інвестора;
розробити рекомендації для розвитку конкурентоспроможності, підвищення ефективності діяльності та підвищення інвестиційної привабливості.
У процесі діагностики розглядаються різні напрями (аспекти) діяльності підприємства: збут, виробництво, фінанси, управління. Виділяється сфера діяльності підприємства, яка пов'язана з найбільшими ризиками і має найбільшу кількість слабких сторін, формуються заходи для поліпшення положення по виділених напрямками.
Необхідно відзначити, що при виборі послідовності постановки системи управління фінансами доцільно враховувати такі, об'єктивно присутні рівні розвитку фінансового менеджменту підприємств і, як наслідок, обирати пріоритети докладання зусиль і можливі цільові показники у сфері фінансів:
управління платоспроможністю, в тому числі - введення системи бюджетування, розробка кредитної політики, управління запасами;
управління прибутковістю, у тому числі - підвищення ефективності діяльності, рентабельність операцій, управління витратами;
управління активами та економічним потенціалом, в тому числі - рентабельність активів і фінансова стійкість, фінансовий аналіз та довгострокове планування.
Загальновизнано, що кінцевою метою фінансової підприємства є підвищення його ринкової вартості в інтересах її акціонерів. Вартість та інвестиційну привабливість визначає фінансовий стан організації, яке, у свою чергу, багато в чому є наслідком обраної ринкової стратегії, ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів, наявних виробничих потужностей (операційна діяльність), а також їх нарощування (інвестиційна діяльність).
У світовій практиці вироблені дієві техніки управління фінансами підприємства як у довгостроковій, так і короткостроковій перспективі:
довгострокове планування і аналіз фінансового стану на основі достовірної фінансової звітності та методів прогнозування господарської діяльності.
короткострокове бюджетне управління прибутковістю діяльності, грошовими коштами та економічним потенціалом.
У процесі використання даного інструментарію необхідно враховувати макроекономічну обстановку і типові особливості російських компаній:
За існуючої непрозорості та неформалізованності російського менеджменту є певні труднощі в постановці таких інструментів як бюджетне управління.
Відмінності російських стандартів бухгалтерської звітності від міжнародних.
Різниця в інтервалах планування, обумовлене нестабільністю зовнішнього середовища - якщо для західних компаній основним плановим документом є річний бюджет, то в російських компаніях для річного циклу більш ефективні методи прогнозування (які на заході використовуються вже для вирішення стратегічних завдань).
Для зниження впливу перерахованих факторів впровадження зазначених інструментів управління фінансами має супроводжуватися певним набором організаційно-технічних заходів і бути закріплено в детально відпрацьованої системі внутрішньофірмових регламентів.
Таким чином, управління фінансовим потенціалом підприємства нерозривно пов'язане з затвердженими стратегічними цілями господарюючого суб'єкта, доступом на ринки капіталу і якістю діючої системи менеджменту. Але необхідно враховувати, що всі інструменти фінансового ринку динамічні постійно розвиваються, тому перед усіма підприємствами однієї з найважливіших завдань є своєчасне відстеження тенденцій розвитку фінансового ринку і своєчасне прийняття на озброєння економічно вигідних стратегій.
У рамках даної дипломної роботи було розкрито фінансового потенціалу та інвестиційної привабливості підприємства, розглянуто методику оцінки фінансового потенціалу підприємства. Дано рекомендації по напрямку поліпшення діяльності підприємства.
У даній роботі під фінансовим потенціалом розуміють здатність підприємства досягати поставлені перед ним цілі максимізації фінансових результатів діяльності, ефективно оперуючи і використовуючи наявні в нього фінансові ресурси.
Під інвестиційною привабливістю підприємства (організації) розуміється узагальнена характеристика з точки зору перспективності, вигідності, ефективності та мінімізації ризику вкладення інвестицій у його розвиток за рахунок власних коштів та коштів інших інвесторів. Провівши рейтингову оцінку інвестиційної привабливості підприємства можна сказати, що підприємство досить привабливо для інвесторів, оскільки деякі показники знаходяться на рівні задовільному рівні.
В якості об'єкта дослідження було взято підприємство ВАТ "Нефтекамскнефтехім". У даній дипломній роботі була проведена оцінка фінансового потенціалу ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007 - 2009 роки. Аналіз проводився на основі бухгалтерської звітності за той же період.
Мета даної оцінки полягала в тому, щоб на основі даних фінансової звітності розглянути фінансовий стан підприємства в аспекті його фінансового потенціалу та інвестиційної привабливості.
Фінансовий потенціал характеризується стійкою платіжної готовністю, достатньою забезпеченістю власними оборотними засобами та ефективним їх використанням з господарською доцільністю, чіткою організацією розрахунків, наявністю стійкої фінансової бази. Фінансове становище підприємства може бути напруженим у разі неефективного розміщення коштів, їх іммобілізації, простроченої заборгованості перед бюджетом, постачальниками, банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою, пов'язаної з несприятливими тенденціями у виробництві. Основою стабільного положення підприємства є такий стан розподілу та використання фінансових ресурсів, яке забезпечить безперервне фінансову рівновагу грошових потоків і розвиток підприємства в умовах допустимого рівня ризику.
На обсяг і структуру фінансового потенціалу підприємства впливає безліч факторів:
рівень розвитку виробництва і темпи його зростання;
структура виробництва (індустріальна чи аграрно-сировинна);
інвестиційна політика і політика у сфері розподілу доходу;
розвиненість фінансово-кредитної системи регіону та ін
Необхідність визначення фінансового потенціалу на рівні кожного підприємства є вихідним щаблем у розробці спеціальних програм і прогнозів розвитку. Тільки на основі оцінки поточного стану всіх елементів фінансового потенціалу і їх динаміки можна будувати стратегію його ефективного використання.
Основними джерелами інформації для аналізу фінансового потенціалу підприємства служать: бухгалтерський баланс (форма № 1); звіт про прибутки і збитки (форма № 2); пояснення до бухгалтерського балансу і звіту про доходи та витрати.
Аналіз ФПП починають з читання звітності, проводять аналіз динаміки відносних і абсолютних показників, роблять висновок про намітилися тенденції розвитку - позитивних чи негативних; виявляють піки і спади, як об'єкт подальшого аналізу. Далі проводять аналіз фінансових коефіцієнтів, який є головним і найбільш інформативним розділом аналізу. На завершальному етапі визначають рівень фінансового потенціалу шляхом порівняння отриманих значень фінансових показників з їх граничними значеннями.
Головним завданням управління фінансовим потенціалом підприємства є оптимізація фінансових потоків з метою максимального збільшення позитивного фінансового результату. Для цього підприємство повинно мати правильно складений фінансовий план чи прогноз своєї діяльності.
Прогнозування фінансового потенціалу підприємства - це формування системи фінансових можливостей і вибір найбільш ефективних шляхів їх оптимізації. В рамках фінансового прогнозування розробляється загальна концепція фінансового розвитку та фінансова політика підприємства щодо окремих аспектів діяльності.
Можливість забезпечення реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства, залежить від інвестиційної привабливості підприємства. Інвестиційна привабливість - економічна категорія, що характеризується ефективністю використання майна підприємства, його платоспроможністю, стійкістю фінансового стану, його здатністю до саморозвитку на базі підвищення прибутковості капіталу, техніко-економічного рівня виробництва, якості та конкурентоспроможності продукції.
Таким чином, анализируемому підприємству ВАТ "Нефтекамскнефтехім" можна присвоїти середній рівень ФПП за розрахунковими показниками - діяльність підприємства прибуткова, фінансове положення стабільне.
Пропоновані методології розрахунку охоплюють всі основні внутрішньофірмові процеси протікають в різних функціональних областях її внутрішнього середовища. У результаті забезпечується системний погляд на підприємство, який дозволить виявити всі сильні і слабкі сторони, а також створити на цій основі комплексний план перспективного розвитку. У роботі наведено можливі шляхи виходу зі скрутного фінансового стану. Основними, з яких є: залучення інвесторів, реструктуризація основних засобів з метою підвищення раціональності їх використання, пошук додаткових ринків збуту продукції, розширення асортименту продукції, що випускається, зниження собівартості товарів, застосування наукоємних технологій.
Абрютина, М.С. Оцінка фінансової стійкості і платоспроможності російських компаній / / Фінансовий менеджмент. - 2006. - № 6. - С. 28-30.
Аніщенко, Ю.А. Управління фінансовим потенціалом підприємства [Електронний ресурс] / Ю.О. Аніщенко.
Банк, В.Р., Банк, С.В., Тараскіна, А.В. Фінансовий аналіз: навч. Посібник. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2006. - 34 с.
Банчева, А. Управління фінансовим потенціалом організації / / Маркетинг. - 2007. - № 4. - С. 24-34.
Банчева, А. Фінансовий потенціал організації в системі стратегічного управління / / Маркетинг. - 2007. - № 1. - С. 95-103.
Басалаєва, Є.В. До питання про розвиток теорії економічного потенціалу / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2007. - № 5. - С. 45-51.
Бендик, М.А. Фінансово-економічна стійкість підприємства та методи її регулювання / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2006. - № 14. - С. 5-14.
Боровков, П. Практикум з фінансово - економічного аналізу / / Довідник економіста. - 2007. - № 4. - С. 27-34.
Бородін, Л.М., Гун, А.С., Шипулін, М.В. Практика реформування бізнесу. Реформування діяльності підрозділів / / Довідник економіста. - 2007. - № 10. - С. 106-113.
Бутенко, К. Бюджет як інструмент управління фінансами підприємства / / Проблеми теорії і практики управління. - 2007. - № 5. - С. 60-71.
Валєєва, Ю. С., Ісаєва, Н.С. Діагностика виробничо-фінансового потенціалу промислового підприємства / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2007. - № 1. - С. 38-44.
Волков, А., Куликов, М., Марченко, А. Створення ринкової вартості та інвестиційної привабливості - М.: Вершина, 2007. - 304 с.
Войцеховська, І.А. Потенціал підприємства як основа його конкурентоспроможності / / Проблеми сучасної економіки. - 2005. - № 1. - С.27-35.
Горемикін, В.А., Нестерова, Н.В. Стратегія розвитку підприємства: Навчальний посібник. - 2 - ге вид., Испр. - М.: Видавничо-торгова корпорація "Дашков і Ко", 2004. - 594 с.
Двірників, А. Методологічний підхід до оцінки інвестиційної привабливості підприємств / Дворніков / / Транспортне справа Росії. - 2009. - № 3. - С. 17-23.
Ендовицкий, Д.А. Аналіз капіталізації публічної компанії та оцінка її інвестиційної привабливості / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2009. - № 21. - С.34-45.
Ендовицкий, Д.А. Методологічні підходи до оцінки інвестиційної привабливості компанії / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2008. - № 6. - С.31-37.
Ігоніна, Л.Л. Інвестиції: навчальний посібник / Л.Л. Ігоніна. - М.: Економіст, 2005. - 478 с.
Канке, А.А., Кошова, І.П. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. - 2-е вид., Испр. і доп. - М.: ІД "ФОРУМ": ИНФРА-М, 2007. - 288 с.
Кельчевская, Н., Зімненко, І. Комплексний аналіз і цільове прогнозування фінансового стану підприємства / / Проблеми теорії і практики управління. - 2007. - № 1. - С. 93-100.
Ковальов, В.В., Волкова, О.Н. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: ПБОЮЛ, 2001. - 424 с.
Кувшинов, Д. А. Фінансовий стан підприємства / / Фінанси. - 2007. - № 6. - С. 80 - 86.
Купа, А.І. Перспективи нафтохімічної галузі [Електронний ресурс] / А.І. Куча.
Лисенка, Д.В. Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Підручник для вузів / Лисенко Д.В. - М.: ИНФРА-М, 2008. - 320с.
Макарьева, В.І., Андрєєва, Л.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності організації. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 264 с.
Маленко, Є., Хазанова, В. Інвестиційна привабливість і її підвищення / Є. Маленко / / Top - Manager. - 2007. - № 6. - С. 11-23.
Мельник, М.В., Герасимова, Е.Б Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. - М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2008. - 192 с. (135)
Мерзлов, І.Ю. Управління фінансовим потенціалом підприємства [Електронний ресурс] / І.Ю. Мерзлов.
Осмоловський, В. В. Теорія аналізу господарської діяльності: Учеб. / В.В. Осмоловський, Л.І. Кравченко, Н.А. Русак та ін; За заг. ред. В.В. Осмоловського. - Мн.: Нове знання, 2001. - 318 с.
Паламарчук, А.С. Організація працює з фінансового планування / / Довідник економіста. - 2007. - № 5. - С. 31-39.
Ример, М.І., касатся, А.Д., Матієнко, М.М. Економічна оцінка інвестицій. 2-е вид. / За заг. ред. М.І. Рімера. - СПб.: Пітер, 2008. - 480 с.
Савицька, Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Підручник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 425 с.
Свиридова, Н.В. Рейтинг фінансового стану організацій / / Фінанси. - 2006. - № 3. - С. 58-59.
Свиридова, Н.В. Рейтинговий аналіз у дослідженні фінансового стану організації / / Фінанси. - 2007. - № 12. - С. 62-64.
Севрюгін, Ю.В. Оцінка інвестиційної привабливості промислового підприємства: автореф. дис. д-ра економ. наук / Ю.В. Севрюгін. - Іжевськ, 2004. - 27 с.
Симонов, Р.Ю. Вартісна оцінка економічного потенціалу будівельного підприємства: підходи і методи / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2007. - № 2. - С. 14-20.
Тимофєєва, Ю.В. Оцінка економічного потенціалу організації: фінансово-інвестиційний потенціал / Ю.В. Тимофєєва / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2009. - № 1. - С. 18-25.
Тітов, В.І. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Підручник. - М.: Видавничо-торгова корпорація "Дашко і Ко", 2005. - 352 с.
Трясіціна, Н.Ю., Ісаєва, Н.С. Комплексна оцінка інвестиційної привабливості підприємств / Н.Ю. Трясіціна / / Економічний аналіз: теорія і практика. - 2006. - № 18. - С. 27-32.
Фомін, П.А., Старовойтов, М.К. Особливості оцінки виробничого та фінансового потенціалу промислового підприємства / / Середня професійна освіта. - 2002. - № 11. - С. 24-37.
Щіборщ, К.В. Оцінка інвестиційної привабливості підприємств / К.В. Щіборщ / / Банківські технології. - 2004. - № 4. - С. 15-23.
Шнайдер, О. Фінансовий стан як індикатор економічного потенціалу організації / / Проблеми теорії і практики управління. - 2007. - № 9. - С. 39-44.
Додаток А
Бухгалтерський баланс ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007 рік
Найменування статей балансу
До од
На початок звітного періоду, тис. рублів
На кінець звітного періоду, тис. рублів
АКТИВ
I. Необоротні активи
320
19 928 423
4 401 083
5 936 786
96 705
30 363 317
5 977 532
3 654 043
1 515 212
48 453
182 826
576 972
1 067 921
82 479
7 493 169
4 430 689
313 535
625 172
15 559 808
45 923 125
ПАСИВ
10 258 941
12 979 619
25 141 245
12 463 550
628 683
13 092 233
523 288
6 857 386
4 095 445
212 696
49 612
159 875
2 339 758
146 545
42 424
120 004
7 689 647
Додаток Б
Бухгалтерський баланс ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2008 рік
6 891 460
561 334
36 285 921
5 334 870
101 402
7 238 100
1 966 538
13 913 477
50 199 398
15 757 730
27 928 760
750 484
856 083
12 574 126
5 965 156
3 525 831
1 927 035
9 696 512
Додаток В
Бухгалтерський баланс ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2009 рік
111 439
42 457 149
5 506 382
2 402 350
55 733
15 219 313
57 676 462
16 907 721
29 036 761
12 268 137
743 643
13 776 691
6 993 211
14 863 010
Додаток Г
Звіт про прибутки та збитки ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007 рік
Показник
За звітний період, тис. рублів
За аналогічний період попереднього року, тис. рублів
ДОХОДИ І ВИТРАТИ по звичайних видах діяльності
Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом податку на додану вартість, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів)
10
58 726 102
47 526 951
Собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг
20
-47 080 119
-37 375 998
Валовий прибуток
29
11 645 983
10 150 953
Комерційні витрати
30
-1 630 000
-1 673 738
Управлінські витрати
40
-2 986 815
-2 631 336
Прибуток (збиток) від продажу
50
7 029 168
5 845 879
ІНШІ ДОХОДИ І ВИТРАТИ
Відсотки до отримання
60
53 904
193 640
Відсотки до сплати
70
-737 937
-835 683
Доходи від участі в інших організаціях
80
68 539
64 878
Інші доходи
90
4 406 435
4 139 953
Інші витрати
100
-5 203 629
-4 716 056
Прибуток (збиток) до оподаткування
5 616 480
4 692 611
141
12 872
7 734
142
-183 178
-114 836
Поточний податок на прибуток
-1 364 483
-1 206 312
Податок на прибуток та інші аналогічні платежі
160
14 692
-55 506
Чистий прибуток (збиток) звітного періоду
4 096 383
3 323 691
ДОВІДКОВО
Постійні податкові зобов'язання (активи)
200
190 007
191 282
Базовий прибуток (збиток) на акцію
201
1,99
Разводнения прибуток (збиток) на акцію
202
Додаток Д
Звіт про прибутки та збитки ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2008 рік
70 978 021
-57 834 058
13 143 963
-1 880 220
-3 768 188
7 495 555
33 672
-780 906
133 645
35 395 851
29 798 156
-39 521 091
-30 595 350
2 756 726
24 150
-141 888
-828 667
-46 543
1 763 778
284 791
1,09
2,54
Додаток Е
Звіт про прибутки та збитки ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2009 рік
010
60 262 138
020
-51 920 119
029
8 342 019
030
-2 063 197
040
-3 385 674
-4 144 579
050
2 893 148
7 119 164
060
54 603
070
-1 127 913
080
602 388
090
28 618 880
-30 342 064
-39 144 700
699 042
21 178
-304 677
-17 051
25 830
424 322
1 60 742
0,26