Зміст
Введення
1. Теоретичні аспекти принципів формування та оцінки фінансового потенціалу підприємства
1.1 Економічна сутність і зміст поняття фінансового потенціалу підприємства
1.2 Взаємозв'язок фінансової привабливості та інвестиційної привабливості підприємства
1.3 Методика оцінки фінансового потенціалу підприємства
2. Аналіз фінансового потенціалу підприємства ВАТ "Нефтекамскнефтехім"
2.1 Загальна характеристика підприємства
2.2 Аналіз майнового стану підприємства
2.3 Оцінка відносних показників фінансового потенціалу підприємства
3. Підвищення фінансового потенціалу та інвестиційної привабливості підприємства
3.1 Оцінка інвестиційної привабливості підприємства
3.2 Напрямки покращення діяльності підприємства
Висновок
Список використаних джерел та літератури
Додаток А Бухгалтерський баланс ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007р.
Додаток Б Бухгалтерський баланс ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2008р.
Додаток В Бухгалтерський баланс ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2009р.
Додаток Г Звіт про прибутки та збитки ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007р.
Додаток Д Звіт про прибутки та збитки ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2008р.
Додаток Е Звіт про прибутки та збитки ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2009р.
Введення
В даний час, з переходом економіки до ринкових відносин, підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Все це значно збільшує роль аналізу їхнього фінансового стану: наявності, розміщення і використання грошових коштів.
В умовах побудови ринкових відносин процесу аналізу фінансового потенціалу повинен передувати глибокий фінансовий аналіз функціонування підприємства з наступних питань: аналіз фінансового стану та визначення фінансових можливостей підприємства. Основні тенденції динаміки фінансового стану і підсумків діяльності підприємства можуть прогнозуватися з певним ступенем точності шляхом поєднання формалізованих і неформалізованих засобів
Завдання зовнішнього аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичного матеріалу. В якості основних тут можна виділити:
групу таких користувачів, як власники-акціонери, засновники, для яких важливо знати рівень ефективності своїх вкладів, розмір дивідендів і перспективи розвитку підприємства;
групу численних сторонніх господарюючих суб'єктів, яку складають: кредитори, які повинні бути впевнені, що їм повернуть борг; потенційні інвестори, які мають намір прийняти рішення про внесок своїх коштів у підприємство; постачальники, які хочуть бути впевненими платоспроможності своїх клієнтів; аудитори, яким необхідно розпізнати фінансові хитрості своїх клієнтів.
Результати такого аналізу потрібні, перш за все, власникам, а також кредиторам, інвесторам, постачальникам, менеджерам і податковим службам.
Актуальність даної теми обумовлюється тим, що реальні умови функціонування підприємства визначають необхідність проведення аналізу фінансового потенціалу підприємства і його оцінки, яка дозволяє визначити особливості його діяльності, недоліки в роботі і причини їх виникнення, а також на основі отриманих результатів виявити найбільш раціональні напрямки розподілу фінансових ресурсів , виробити конкретні рекомендації щодо оптимізації діяльності. Результати аналізу фінансового потенціалу підприємства дозволяють виявити вразливі місця, що потребують розробки заходів щодо їх ліквідації.
До числа основних завдань будь-якої економічної організації відносяться: максимізація прибутку, забезпечення інвестиційної привабливості, оптимізація структури капіталу та забезпечення її фінансової стійкості і т.д. Оптимальність прийнятих управлінських рішень для реалізації цих завдань залежить від багатьох факторів, в тому числі і від якості проведення аналізу.
Таким чином, проведення аналізу фінансового потенціалу є необхідним заходом, з метою нарощування потужностей підприємства і підвищення загальної ефективності господарської діяльності.
Фінансовий потенціал підприємства визначається наявністю достатнього обсягу фінансових ресурсів і раціональної структурою їх залучення.
Таким чином, головним завданням управління фінансовим потенціалом підприємства є оптимізація фінансових потоків з метою максимального збільшення позитивного фінансового результату.
Для викладу теоретичних основ даної теми основними джерелами послужили роботи наступних вітчизняних дослідників: Ковальова В.В., Савицької Г.В., Басалаєвої Є.В., Ушвіцкого Л.І, Кальчевской Н., Ефімової О.В., Тішутіной О. Л, Бородіна Л.М. Вивчення вищепереліченої літератури показало недостатню опрацювання з проблеми аналізу та управління фінансового потенціалу, як на рівні галузі, так і на рівні підприємства, хоча і публікації з даної тематики відрізняються методологічною основою і інструментарієм роботи.
Об'єктом дослідження є Відкрите Акціонерне Товариство "Нефтекамскнефтехім". Предмет дослідження - фінансовий потенціал та інвестиційна привабливість підприємства.
Головна мета даної роботи присвячена одному з найважливіших аспектів дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства - оцінці фінансового потенціалу та формування основних напрямів його оптимізації та вироблення рекомендацій з управління фінансами.
Для досягнення мети дипломної роботи необхідно вирішити наступні завдання:
дати визначення та розкрити економічну сутність поняття фінансового потенціалу та інвестиційної привабливості підприємства;
розглянути принципи формування фінансового потенціалу та методики оцінки фінансового потенціалу;
на основі вивченої методики зробити структурний аналіз (горизонтальний і вертикальний) активів і пасивів підприємства, провести коефіцієнтний аналіз, визначити рівень фінансового потенціалу та з'ясувати її динаміку;
запропонувати методи управління та шляхи підвищення фінансового потенціалу;
оцінити інвестиційну привабливість підприємства та запропонувати шляхи її підвищення.
Для проведення фінансового потенціалу підприємства та оцінки інвестиційної привабливості була використана річна бухгалтерська звітність ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007-2009 роки:
бухгалтерський баланс (форма № 1 по ОКУД);
додаток до бухгалтерського балансу (форма № 5 по ОКУД);
звіт про рух грошових коштів (форма № 4 по ОКУД);
Звіт про доходи та витрати (форма № 2 по ОКУД).
При проведенні даного аналізу були використано такий порядок:
горизонтальний і вертикальний аналіз;
аналіз коефіцієнтів (відносних показників);
порівняльний аналіз.
Ця дипломна робота містить три розділи.
Перший розділ носить теоретичний характер. У ній викладаються основні аспекти аналізу та управління фінансовим потенціалом підприємства та інвестиційної привабливості, дається визначення сутності фінансового потенціалу як складової частини сукупного економічного потенціалу в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Запропоновано методику визначення рівня фінансового потенціалу за його основним фінансовим показникам діяльності. У другому розділі дається характеристика аналізованого підприємства. На основі даних бухгалтерської звітності (форма № 1 "Бухгалтерський баланс", форма № 2 "Звіт про доходи та витрати") проводиться аналіз фінансового потенціалу ВАТ "Нефтекамскнефтехім", який включає в себе: порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом, де абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (горизонтальний аналіз); структурний аналіз активів і пасивів підприємства у відносних показниках (вертикальний аналіз); розрахунок основних фінансових показників діяльності підприємства, виявлення факторів і причин зміни цих показників; визначення рівня фінансового потенціалу. У третьому розділі оцінюється інвестиційна привабливість підприємства на основі рейтингової оцінки. Пропонуються основні напрямки оптимізації фінансового потенціалу та підвищення інвестиційної привабливості підприємства.
1. Теоретичні аспекти принципів формування та оцінки фінансового потенціалу підприємства
1.1 Економічна сутність і зміст поняття фінансового потенціалу підприємства
У сучасних економічних дослідженнях поняття сукупного економічного потенціалу підприємства не розроблено, що пов'язано з багатозначністю даного поняття. В даний час існують різні підходи до визначення економічного потенціалу підприємства.
У процесі дослідження фінансового потенціалу підприємства потрібно пов'язати це поняття з більш загальним поняттям сукупного економічного потенціалу підприємства, визначає можливості останнього в різних сферах діяльності.
Такі автори, як Є.Б. Стародубцева, Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовський під економічним потенціалом розуміють сукупну здатність економіки підприємства здійснювати виробничо-господарську діяльність, випускати продукцію, задовольняти суспільні потреби, обумовлену втягуються природними ресурсами, трудовим, науково-технічним потенціалом, накопиченим капіталом.
В.В. Ковальов розглядає економічний потенціал, як здатність підприємства досягати поставлені перед ним мети, використовуючи наявні в нього матеріальні, трудові та фінансові ресурси. Він виділяє дві сторони економічного потенціалу: майновий потенціал організації та її фінансове становище. На його думку, майновий потенціал (ресурси, придбані підприємством у результаті подій минулих періодів, від яких він очікує економічної вигоди в майбутньому) як складова економічного потенціалу підприємства зіставляється з величиною запозичених коштів (джерел фінансування) і результатом цього зіставлення є визначення фінансового стану, який визначає можливість подальшого розвитку господарюючого суб'єкта і створює результат його фінансово-господарської діяльності [12, с. 45-52].
У науковій літературі потенція визначається як здатність мати силу для прояву будь-яких дій, будь-якої діяльності, те, що існує в прихованому вигляді і може проявитися за певних умов. Потенціал - це можливість, наявні сили, які можуть бути пущені в хід, використані. Похідним від цих понять є поняття потенціалу, під яким розуміється ступінь потужності, прихованих можливостей в будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь.
В інших джерелах наводиться визначення терміна "потенціал" як "... кошти, запаси, джерела, що є в наявності і можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певних цілей, здійснення плану; рішення якої-небудь задачі; можливості окремої особи, суспільства , держави в певній галузі ".
Деякі джерела під потенціалом підприємства мають на увазі всю сукупність показників і факторів, що визначають його можливості, засоби, запаси, здібності, ресурси, виробничі резерви, які можуть бути використані у господарській діяльності [13].
До особливостей потенціалу підприємства можна віднести його імовірнісний характер, оскільки величина потенціалу залежить і від "слабкої ланки" - найменш розвиненою його складовою, від змін у якості, пропорціях ресурсів, а також умов середовища, в якому діє підприємство.
Опора на ці дані робить можливим формулювання поняття сукупного економічного потенціалу підприємства, найбільш повно і точно відобразити його сутність. Таким чином, сукупний економічний потенціал підприємства слід розуміти як ступінь потужності, рівень можливостей для забезпечення своєї конкурентоспроможності, обумовлені наявними в розпорядженні підприємства ресурсами і здатністю підприємства до їх ефективного використання та відтворення. Сукупний економічний потенціал підприємства визначається розмірами виробничої потужності, кількістю і якістю трудових і фінансових ресурсів, доступом підприємства до природних ресурсів, інноваційним і освітнім доробком розвитку, іншими запасами і джерелами простого і розширеного відтворення, необхідних для досягнення заданого рівня конкурентоспроможності підприємства.
Сукупний економічний потенціал підприємства являє собою інтегровану систему, що об'єднує у собі взаємопов'язані, взаємозалежні і виробничий, фінансовий, трудовий, інноваційний, природний і освітній потенціали.
У безпосередній залежності від фінансового потенціалу, його величини та ефективності, знаходиться виробничий потенціал підприємства. Він являє собою виробничу потужність підприємства і визначається наявністю матеріальних чинників виробництва, розміром капіталу підприємства, тобто потенційний обсяг виробництва продукції, потенційні можливості основних засобів, потенційні можливості використання сировини і матеріалів. Це пояснюється тим, що рівень розвитку трудового потенціалу впливає на можливості підвищення продуктивності праці, що, у свою чергу, визначає можливість збільшення виробничої потужності і прибутку.
Виробничий потенціал може зростати в залежності від розміру і якості фінансового потенціалу, а також унаслідок одержання незатрудненного доступу до природних ресурсів, а сукупний економічний потенціал підприємства в цілому визначається можливостями підприємства залучати у виробництво фінансові та природні ресурси, (тобто природним і фінансовим потенціалом).
Трудовий потенціал за допомогою використання знань, освіченості персоналу підприємства, необхідних для виявлення і вирішення проблем, що стоять перед підприємством, взаємодіючи з іншими елементами сукупного економічного потенціалу, створюють умови для підвищення ступеня потужності підприємства і забезпечення його конкурентоспроможності.
Економічний потенціал і конкурентоспроможність підприємства безпосередньо залежать від взаємодія виробничого, фінансового, трудового, освітнього та інноваційного потенціалу (що втілює в собі готівковий науково-технічні напрацювання) створює можливість своєчасного проведення та впровадження у виробництво науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, що дозволяє забезпечувати високу конкурентоспроможність продукції, що випускається.
У залежності від структури ресурсів, які формують сукупний економічний потенціал, структури вкладень у формування та розвиток сукупного економічного потенціалу, а також по переважному фактору розвитку можна виділити такі класифікаційні групи сукупного економічного потенціалу:
сукупний економічний потенціал з високою часткою витрат на формування виробничого потенціалу;
сукупний економічний потенціал з високою часткою витрат на формування фінансового потенціалу, що характерно для холдингових компаній;
сукупний економічний потенціал з високою часткою витрат на формування трудового потенціалу (характерний для підприємств з трудомістким виробництвом);
сукупний економічний потенціал з високою часткою витрат на формування науково-технічного та освітнього потенціалу (підприємства, що володіють наукомістким виробництвом, що вимагає застосування високих технологій);
сукупний економічний потенціал з високою часткою витрат на залучення природних ресурсів у виробництво.
Існує ще одні підхід, згідно з яким до складових потенціалу промислового підприємства необхідно віднести:
ринковий потенціал: потенційний попит на продукцію і частка ринку, займана підприємством, потенційний обсяг попиту на продукцію підприємства, підприємство і ринок праці, підприємство і ринок факторів виробництва;
виробничий потенціал: потенційний обсяг виробництва продукції, потенційні можливості основних засобів, потенційні можливості використання сировини та матеріалів, потенційні можливості професійних кадрів;
фінансовий потенціал: потенційні фінансові показники виробництва (прибутковості, ліквідності, платоспроможності), потенційні інвестиційні можливості [3, c. 56-58].
Оцінка ринкового потенціалу на поточний момент часу вже детально досліджена і описана багатьма авторами в процесі аналізу переходу України до ринкової економіки. Однак проблема ефективної оцінки фінансового та, особливо, виробничого потенціалу промислового підприємства залишається відкритою.
Аналіз наукової літератури в області фінансового менеджменту, як і у випадку визначення сутності сукупного економічного потенціалу підприємства, також не дає, вичерпного поняття фінансового потенціалу.
Інші автори під фінансовим потенціалом розуміють сукупність фінансових і економічних ресурсів підприємства, що забезпечують його поступальний розвиток і самостійність.
Факторами, що формують фінансовий потенціал є:
фінансова стійкість підприємства;
здатність точно і своєчасно здійснювати свої фінансові зобов'язання;
інвестиційні можливості підприємства;
можливість залучення додаткових фінансових ресурсів;
ефективність використання капіталу (власного і позикового);
ефективність управління активами;
використовувана політика в галузі управління ризиками [13].
Джерелом формування фінансового потенціалу є фінансові, інвестиційні та кредитні ресурси.
Фінансові ресурси - грошові доходи, нагромадження і надходження, що знаходяться в розпорядженні господарюючого суб'єкта і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат по простому і розширеному відтворенню і економічному стимулюванню на підприємстві.
Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок власних і позикових коштів. Спочатку фінансові ресурси з'являються в момент створення підприємства і відбиваються в статутному фонді.
Кредитні ресурси потрібні для підприємства, тому що під час коливання потреб фінансових ресурсів їх наявність може не дорівнювати, необхідно оцінити можливість для підприємства відшкодувати позикові кошти з відсотками у термін, якщо існує можливість, так як автоматично збільшуються витрати.
Сутність управління фінансовим потенціалом полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства. Найважливішим аспектом фінансового потенціалу є не наявність фінансових ресурсів як таких у конкретний момент часу, а здатність підприємства в найкоротші терміни, в повному обсязі і з мінімальними втратами відтворити необхідні активи. Цей аспект дуже важливий тим, що в еру найжорстокішої конкуренції всі ресурси підприємства задіяні у виробництві і до них пред'являються досить жорсткі вимоги щодо ефективності використання. Тому підприємство просто не в змозі тримати якісь суттєві резерви для ймовірних коливань у діловій активності. У цьому і полягає, мабуть, головна сутність поняття потенціалу: "не мати зараз, а здатність створити".
Існування фінансового потенціалу підприємства можливе за таких умов:
наявність власного капіталу, достатнього для реалізації поточної діяльності при виконанні мінімально необхідних умов ліквідності і фінансової стійкості;
можливість залучення позикового капіталу як показника розвитку підприємства;
рентабельність вкладеного капіталу.
Фінансовий потенціал відображається в сукупному грошовому потоці підприємства. Саме структурам складу грошового потоку відображає поточний стан потенціалу підприємства й тенденції в його зміні.
Фінансовий потенціал характеризується фінансовою незалежністю підприємства, його фінансовою стійкістю та кредитоспроможністю (ліквідністю) [4].
До числа найбільш вірогідних причин, які обумовлюють, нестійкий фінансовий стан слід віднести:
незадовільну структуру майна підприємства;
падіння рівня ліквідності;
виробництво продукції невисокої якості;
значна частка простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості;
невисокий рівень власних джерел;
порушення фінансової рівноваги, а відповідно нестабільність;
забезпечення фінансовими ресурсами підприємства;
нераціональна структура і співвідношення активів і пасивів;
низький рівень використання виробничих потужностей.
Більшість авторів сучасних публікацій ототожнюють фінансовий потенціал з фінансовими ресурсами. Але ці два поняття не ідентичні, хоча близькі за змістом.
Фінансові ресурси підприємства - це все джерела грошових коштів, що акумулюються підприємством для формування необхідних йому активів з метою здійснення всіх видів діяльності як за рахунок власних доходів, накопичень і капіталу, так і за рахунок різного роду надходжень. Сьогодні у формуванні фінансових ресурсів важливу роль відіграють залучені кошти у вигляді банківського кредиту, позик, кредиторської заборгованості, пайової участі і т.п. Підприємство повинно керуватися загальними принципами максимізації прибутковості і мінімізації ризиків.
Фоміним П.А., Старовойтовим М. К. пропонується інше визначення фінансового потенціалу підприємства. Фінансовий потенціал промислового підприємства - це відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого фінансового результату за умови:
наявності власного капіталу, достатнього для виконання умов ліквідності і фінансової стійкості;
можливості залучення капіталу, в обсязі необхідному для реалізації ефективних інвестиційних проектів;
рентабельності вкладеного капіталу;
наявності ефективної системи управління фінансами, що забезпечує прозорість поточного і майбутнього фінансового стану [40].
Таким чином, спираючись на запропоноване визначення, під фінансовим потенціалом в даній роботі мається на увазі здатність підприємства досягати поставлені перед ним цілі максимізації фінансових результатів діяльності, ефективно оперуючи і використовуючи наявні в нього фінансові ресурси.
1.2 Взаємозв'язок фінансової привабливості та інвестиційної привабливості підприємства
Для того, щоб визначати максимальну ефективність інвестиційного рішення, введено поняття інвестиційної привабливості підприємства. Поняття досить нове, в економічних публікаціях з'явилося відносно недавно і використовується переважно при характеристиці та оцінці об'єктів інвестування, рейтингових порівняннях, порівняльному аналізі процесів. Дослідження різних точок зору на його трактування дозволило встановити, що в сучасних уявленнях немає єдиного підходу до сутності цієї економічної категорії.
Інвестиційна привабливість підприємства - це система економічних відносин між суб'єктами господарювання з приводу ефективного розвитку бізнесу та підтримки його конкурентоспроможності. Дані відносини оцінюються сукупністю показників ефективності аспектів діяльності підприємства, які поділяються на формальні показники, що розраховуються на підставі даних фінансової звітності, та неформальні, які не мають чіткого набору вихідних даних і оцінювані експертним шляхом [39].
Під інвестиційною привабливістю підприємства розуміють рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора щодо конкретного підприємства, яке може визначатися або оцінюватися значеннями відповідних показників, у тому числі інтеграційної оцінки.
Інвестиціями є грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери, технології, машини, устаткування, ліцензії, в тому числі і на товарні знаки, кредити, будь-яке інше майно або майнові права, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку (доходу) і досягнення позитивного соціального ефекту.
Інвестиційна діяльність - це вкладення інвестицій, або інвестування, і сукупність практичних дій з реалізації інвестицій. Інвестування у створення і відтворення основних фондів здійснюється у формі капітальних вкладень [41].
Виходячи з цих визначень, можна припустити, що інвестиційна привабливість підприємства - це, перш за все, його можливість викликати комерційний або інший інтерес у реального інвестора, включаючи здатність самого підприємства "прийняти інвестиції" і вміло ними розпорядитися, тобто таким чином, щоб після реалізації інвестиційного проекту отримати якісний (або кількісний) скачок в області якості виробленої продукції, обсягів виробництва, збільшення частки ринку, і т.д., що, в кінцевому підсумку, впливає на основний економічний показник комерційного підприємства - чистий прибуток.
До однієї з найбільш поширених точок зору відноситься зіставлення інвестиційної привабливості з доцільністю вкладення коштів у цікавить інвестора підприємство, яка залежить від ряду факторів, що характеризують діяльність суб'єкта. Визначення хоча і коректне, але досить розмите, і не дає підстав міркувати про оцінку.
Більш точно економічна сутність інвестиційної привабливості дається у визначенні Л. Валінуровой та О. Казакової. Вони розуміють під цим терміном сукупність об'єктивних ознак, властивостей, засобів і можливостей, які обумовлюють потенційний платоспроможний попит на інвестиції. Таке визначення ширше і дозволяє врахувати інтереси будь-якого учасника інвестиційного процесу.
Існують інші точки зору (у тому числі Л. Гіляровський, В. Власової та Е. Крилова та інших). Тут під інвестиційною привабливістю розуміється оцінка ефективності використання власного і позикового капіталу, аналіз платоспроможності та ліквідності (аналогічне визначення - структура власного та позикового капіталу і його розміщення між різними видами майна, а також ефективність їх використання) [32, c. 121-126].
Оцінюючи інвестиційну привабливість з точки зору прибутку і ризику, можна стверджувати, що це - наявність доходу (економічного ефекту) від вкладення коштів при мінімальному рівні ризику.
Таким чином, стає очевидним, що незалежно від використовуваного експертом або аналітиком підходу до визначення найчастіше термін "інвестиційна привабливість" використовують для оцінки доцільності капіталовкладень у той чи інший об'єкт, вибору альтернативних варіантів і визначення ефективності розміщення ресурсів.
Треба відзначити, що визначення інвестиційної привабливості спрямоване на формування об'єктивної цілеспрямованої інформації для ухвалення інвестиційного рішення. Тому при підході до її оцінки слід розрізняти терміни "рівень економічного розвитку" та "інвестиційна привабливість". Якщо перший визначає рівень розвитку об'єкта, набір економічних показників, то інвестиційна привабливість характеризується станом об'єкта, його подальшого розвитку, перспектив прибутковості та зростання.
Сукупність показників, що обирається, для оцінки інвестиційної привабливості, залежить від багатьох умов, серед яких можна виділити кілька основних: характер діяльності фірми, її кредитна та комерційна репутація і т.д. Мета оцінки інвестиційної привабливості - не визначення стану справ підприємства, а оцінка ризику можливого вкладення коштів. Для вирішення цього завдання в практиці інвестування існує система показників, за допомогою яких оцінюється інвестиційна привабливість підприємства.
Оцінка інвестиційної привабливості підприємства відіграє для господарюючого суб'єкта велику роль тому потенційні інвестори приділяють інвестиційної привабливості підприємства велике значення, вивчаючи й порівнюючи показники підприємства не за рік, а щонайменше за 3-5 років. Це дає більш повну картину роботи підприємства. Також для правильної оцінки інвестиційної привабливості інвестори оцінюють підприємство як частину галузі, а не як окремий господарюючий суб'єкт у навколишньому середовищі, порівнюючи досліджуване підприємство з іншими підприємствами в цій же галузі.
М.І. Баканов та А.Д. Шеремет відзначають, що найважливішим внутрішнім фактором інвестиційної привабливості підприємства є фінансовий стан підприємства. Воно проявляється "в платоспроможності підприємства, в здатності вчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників техніки і матеріалів відповідно до господарськими договорами, повертати кредити, виплачувати заробітну плату робітникам і службовцям, вносити платежі в бюджет". Визначає конкурентоспроможність господарюючого суб'єкта та його потенціал в діловому співробітництві. Більш того, від фінансового стану залежать і ринкові показники акцій (курсової вартості, ліквідності, обсягу угод). Від фінансового стану залежить дивідендний дохід, який отримують власники організації. Дивідендна політика, що полягає в оптимізації пропорцій розподілу чистого прибутку на споживану власниками у вигляді дивідендів (для корпоративної організаційно-правової форми господарюючого суб'єкта) і капитализируемую частини (нерозподілений прибуток) з метою зростання ринкової вартості компанії, є однією з найважливіших складових частин загальної фінансової стратегії акціонерного суспільства.
Інвестиційну привабливість умовно можна розділити на наступні групи:
Висока ВП. В організацію з таким ступенем ІП варто інвестувати кошти, це операції з високим ступенем прибутковості при помірних ризиках або з низькою прибутковістю при низьких ризиках.
Середня ВП. У господарюючі суб'єкти з таким ступенем ІП (характеризується певним рівнем ризику та прибутковості) вигідно вкладати кошти, але прибуток від інвестицій буде не велика.
Низька ВП. Організації з таким співвідношенням ризику і прибутковості, яке не передбачає отримання великого прибутку, але гарантує повернення вкладених коштів.
Абсолютно не привабливий господарюючий суб'єкт. В організації з таким ступенем інвестиційної привабливості абсолютно не вигідно інвестувати кошти, так як таке вкладення не тільки не принесе прибутку, але й існує висока ймовірність неповернення вкладених коштів.
У світовій та вітчизняній практиці для визначення інвестиційної привабливості підприємства використовується методика визначення стану підприємства за даними бухгалтерської фінансової звітності, яка включає в себе розрахунок групи показників, вибір яких залежить від цілей, які ставить перед собою інвестор [24, c. 255-261].
Подібного роду розрахунки - стисла форма фінансового аналізу, яка дозволяє інвестору оперативно визначити доцільність подальшого розгляду того чи іншого підприємства як потенційного об'єкта вкладень. Однак такий аналіз (також як і докладний фінансовий аналіз) дозволяє оцінити лише поточне фінансове становище підприємства, але при цьому не відповідає на ряд вкрай важливих для інвестора питань.
Які чинники інвестиційної привабливості підприємства?
Яка поточна ринкова вартість підприємства?
Яка величина майбутніх грошових потоків від здійснюваних в даний момент інвестицій?
Відповісти на такі питання вкрай непросто, це передбачає розробку складних комплексних методик. Наприклад, оцінюючи чинники інвестиційної привабливості, інвестор повинен звернути увагу на наступні моменти:
рівень професіоналізму команди менеджерів;
наявність або відсутність унікальної концепції бізнесу, чіткого розуміння стратегії розвитку компанії, детального бізнес-плану;
наявність або відсутність конкурентних переваг, тобто потенціалу для лідерства на ринку;
наявність або відсутність значного потенціалу для збільшення доходів компанії;
ступінь фінансової прозорості, дотримання принципів корпоративного управління, або прагнення компанії до прозорості;
характеристика структури власності, що забезпечує захист акціонерного капіталу;
наявність або відсутність потенціалу отримання високих доходів на вкладений капітал.
І це лише невелика частина того, що необхідно з'ясувати. Щоб надійно й ефективно оцінити інвестиційну привабливість, перелік факторів доведеться істотно розширити - він повинен охоплювати всі сфери діяльності підприємства.
Інвестиційна привабливість підприємства включає в себе оцінку фінансового стану підприємства. Фінансовий стан - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямом треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти і слабкі позиції у фінансовому стані підприємства [26].
Найбільш ефективна в таких випадках експертна оцінка, але сьогодні це - явище нечасте. Між тим, саме вона повинна стати невід'ємною частиною комплексної оцінки інвестиційної привабливості підприємства.
Відповіді на два останні питання - про поточної ринкової вартості і майбутніх грошових потоках - отримати досить складно. Але необхідно, оскільки саме поточна ринкова вартість підприємства дозволяє охарактеризувати можливий потенціал його зростання, а отже, і можливість отримання доходів у майбутньому.
1.3 Методика оцінки фінансового потенціалу підприємства
У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), зацікавлених в результатах його функціонування. На підставі доступної їм звітно-облікової інформації вони прагнуть оцінити фінансовий стан підприємства. Основним інструментом для цього служить фінансовий аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини аналізованого об'єкта, а потім по його результатам прийняти обгрунтовані рішення.
Фінансовий аналіз являє собою процес, заснований на вивченні даних про фінансовий стан і результати діяльності підприємства в минулому з метою оцінки перспективи його розвитку. Таким чином, головною задачею фінансового аналізу є зниження неминучої невизначеності, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих у майбутнє.
Результати фінансового аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що потребують особливої уваги. Нерідко виявляється достатнім виявити ці місця, щоб розробити заходи щодо їх ліквідації.
Аналіз фінансового потенціалу передбачає попередню підготовку інформації: наскрізна перевірка даних, що містяться у звітному періоді за допомогою стикувань одних і тих же показників за різними формами; приведення даних звітності до порівнянної увазі.
Основними джерелами інформації для аналізу фінансового потенціалу підприємства служать:
бухгалтерський баланс (форма № 1);
звіт про доходи та витрати (форма № 2);
пояснення до бухгалтерського балансу і звіту про прибутки та збитки (звіт про зміни капіталу (форма № 3); звіт про рух грошових коштів (форма № 4); додаток до бухгалтерського балансу (форма № 5); пояснювальна записка);
наказ про облікову політику підприємства;
нормативні законодавчі акти з питань формування та використання фінансових ресурсів підприємства.
Аналіз фінансового потенціалу дозволяє засновникам та акціонерам вибрати основні напрями активізації діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз показників фінансового потенціалу дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат і фінансового ризику від вкладень в дане підприємство.
Головна мета аналізу фінансового потенціалу підприємства:
своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності підприємства;
знаходити резерви поліпшення фінансового стану і платоспроможності підприємства.
Завдання аналізу фінансового потенціалу підприємства:
дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів та їх використання;
прогнозувати можливі фінансові результати, економічну рентабельність;
розглянути можливість залучення капіталу, в обсязі необхідному для реалізації ефективних інвестиційних проектів;
розробляти конкретні заходи, спрямовані на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
В даний час технології, за допомогою яких підприємство може оцінювати свій поточний стан і виробляти ефективні та результативні стратегії майбутнього розвитку, зазнають значних змін.
У зв'язку з цим різко встає питання про вибір інструментарію аналізу і оцінки потенціалу підприємства, який дозволить оперативно визначати внутрішні можливості і слабкості підпорядкованої господарської одиниці, виявляти приховані резерви в цілях підвищення ефективності її діяльності.
Аналіз публікацій з проблеми оцінки потенціалу виявляє слабку її опрацювання на рівні окремої галузі і, особливо, на рівні підприємства. У деяких публікаціях лише констатується той факт, що питання аналізу та оцінки потенціалу окремих підприємств залишилися осторонь від уваги дослідників.
Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні за своєю природою. У процесі функціонування підприємства і величина активів, і їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про які мали місце якісні зміни в структурі засобів та їх джерел, а також динаміці цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.
Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї з декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження). Ступінь агрегованості показників визначається аналітиком. Як правило, беруться базисні темпи росту за ряд років (суміжних періодів), що дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників, але і прогнозувати їхнього значення.
Цінність результатів горизонтального аналізу істотно знижується в умовах інфляції.
Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їх джерел. Можна виділити дві основні риси, які зумовлюють необхідність проведення вертикального аналізу:
перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності підприємств, що розрізняються за величиною використовуваних ресурсів і іншим об'ємним показниками;
відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим ускладнювати їх зіставлення в динаміці.
Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного. Тому на практиці нерідко будують аналітичні таблиці, що характеризують як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників. Обидва ці види аналізу особливо цінні при міжгосподарських зіставленнях, оскільки дозволяють порівняти звітність зовсім різних за родом діяльності й обсягам виробництва підприємства.
Фоміним П.А., Старовойтовим М.К. дається коротка характеристика рівнів фінансового потенціалу підприємства. Діяльність підприємства з високим рівнем ФПП прибуткова, має стабільне фінансове становище. Діяльність підприємства з середнім рівнем ФПП прибуткова, проте фінансова стабільність багато в чому залежить від змін, як у внутрішній, так і у зовнішньому середовищі. Якщо підприємство фінансово нестабільно, воно має низький рівень фінансового потенціалу. Для визначення рівня фінансового потенціалу підприємства пропонується провести експрес-аналіз основних показників, що характеризують ліквідність, платоспроможність і фінансову стійкість підприємства.
Враховуючи різноманіття фінансових процесів, множинність фінансових показників, різниця у рівні їх критичних оцінок, складається ступінь їх відхилень від фактичних значень і виникають при цьому складності в оцінці фінансової стійкості організації, авторами рекомендується проводити інтегральну рейтингову оцінку ФПП, тобто коефіцієнтний аналіз представлений в таблиці 1.
Таблиця 1 - Рейтингова оцінка ФПП за фінансовими показниками
Найменування показника | Високий рівень ФПП | Середній рівень ФПП | Низький рівень ФПП |
Коефіцієнт фінансової незалежності | > 0.5 | 0.3-0.5 | <0.3 |
Коефіцієнт фінансової залежності (напруженості) | <0.3 | 0.3-0.5 | > 0.5 |
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами | > 0.1 | 0.05-0.1 | <0.05 |
Коефіцієнт самофінансування | > 1 | 0.5-1 | <0.5 |
Коефіцієнт загальної ліквідності | > 2.0 | 1.0-2.0 | <1.0 |
Коефіцієнт термінової ліквідності | > 0.8 | 0.4-0.8 | <0.4 |
Коефіцієнт абсолютної ліквідності | > 0.2 | 0.1-0.2 | <0.1 |
Рентабельність сукупних активів | > 0.1 | 0.05-0.1 | <0.05 |
Рентабельність власного капіталу | > 0.15 | 0.1-0.15 | <0.1 |
Ефективність використання активів для виробництва продукції | > 1.6 | 1.0-1.6 | <1.0 |
Аналіз, здійснений за допомогою коефіцієнтів, дозволяє оцінювати як поточний, так і в деякій мірі перспективне майнове і фінансове положення організації, можливі і доцільні темпи її розвитку з позиції їх ресурсного забезпечення, виявити доступні джерела фінансування та визначити можливість їх мобілізації, спрогнозувати становище на ринку капіталу.
Підготовчий етап передбачає визначення системи фінансових показників, за якими буде проводитися аналіз і оцінка, а також визначення порогових значень показників з метою віднесення їх до того чи іншого рівня ФПП.
Склад представлених показників не є вичерпним, оскільки повний аналіз вимагає включення ще ряду додаткових показників, що розширюють характеристики фінансового потенціалу підприємства. Однак таке комплексне дослідження не є завданням цієї роботи, тому буде розглянута лише частина показників, що зустрічаються в практиці аналізу.
У сучасних економічних умовах до числа основних завдань будь-якої економічної організації відносяться: максимізація прибутку, забезпечення інвестиційної привабливості, оптимізація структури капіталу та забезпечення її фінансової стійкості і т. д. Оптимальність прийнятих управлінських рішень для реалізації цих завдань залежить від багатьох факторів, в тому числі і від якості проведення аналізу. Тому некоректність використовуваних методик проведення аналізу може призвести до небажаних для організації наслідків, оскільки стане основою для невірно прийнятих управлінських рішень.
Вивчення літератури та нормативних документів з даного питання показує недосконалість існуючої системи показників аналізу фінансового стану бізнесу, так як виявляється наявність різночитань у визначенні бази розрахунку за більшістю показників.
У зв'язку з цим для ефективної оцінки фінансового потенціалу підприємства пропонується використовувати уточнені формули основних показників фінансового аналізу.
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) показує питому вагу джерел власних коштів у загальній величині підсумку балансу організації. Цей показник відображає ступінь незалежності організації від позикових джерел і можливість використання залучених коштів для підвищення ефективності господарської діяльності.
Вважається, що коефіцієнт автономії має перевищувати 50%, тобто щоб сума власних коштів організації була більше половини всіх коштів, якими вона володіє. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності і зниженні імовірності фінансових утруднень.
Ризик інвестицій в організацію знижується у міру наближення коефіцієнта автономії до нормативного значення, тому що при цьому зменшується ризик невиконання організаціями своїх боргових зобов'язань. Однак без залучення позикових коштів вижити в умовах жорсткої конкурентної боротьби і інфляції практично неможливо.
Західна практика показала: організація, навіть залучаючи необхідні для реалізації своїх проектів позикові джерела, зберігає стійке фінансове становище, якщо коефіцієнт фінансової незалежності лежить в межах 0,5-0,7. Більш високі значення свідчать про нераціональне розподілі власного і позикового капіталу.
Коефіцієнт незалежності (автономії) визначається за формулою:
, (1)
де К ФН - коефіцієнт фінансової незалежності;
СК - власний капітал підприємства (стор. 490, підсумок по III розділу балансу);
СБ - валюта балансу (стор. 300 або стор 700 балансу).
Коефіцієнт фінансової залежності (напруженості) - протилежний коефіцієнт фінансової незалежності. Розраховується з метою визначення залежності підприємства від довгострокових позикових джерел фінансування. Розраховується за формулою:
, (2)
де К фз - коефіцієнт фінансової залежності;
ЗК - позиковий капітал підприємства (стор. 690 і стор 590);
СБ - валюта балансу (стор. 300 або стор 700 балансу).
Збільшення коефіцієнта К ф.з. в часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємств, і навпаки. Якщо К ф.з. = 1, підприємство не має позик. Показник фінансової залежності використовують у детермінованому факторному аналізі, наприклад в аналізі чинників рентабельності власного капіталу.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами - частка вільних від зобов'язань активів, що знаходяться в мобільній формі (коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами) відображає наявність власних оборотних коштів, необхідних для забезпечення фінансової стабільності організації. Він показує, яка частина поточної діяльності фінансується за рахунок власних джерел підприємства.
Загальна методика розрахунку може бути представлена як відношення власних оборотних коштів (власного капіталу в обороті) до оборотних активів.
Рекомендаційна нижня межа цього показника - 10%. Іншими словами, якщо оборотні активи підприємства покриваються власними коштами менш ніж на 10%, його поточне фінансове становище визнається незадовільним.
, (3)
де К О - коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами; СОК - власний оборотний капітал (форма № 1, стор 490 - стор 190); ОА - оборотні активи (форма № 1, стор 290).
Коефіцієнт самофінансування - показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів, а яка за рахунок позикових. Величина коефіцієнта фінансування менше 1 (більша частина майна підприємства сформована за рахунок позикових коштів), то це може свідчити про загрозу неплатоспроможності і нерідко утрудняє можливість одержання кредиту.
(4)
де Кф - коефіцієнт фінансування;
СК - власний капітал підприємства (форма № 1, стор 490);
ЗК - позиковий капітал підприємства (форма № 1, стор 690 і стор 590).
Коефіцієнт загальної ліквідності визначається відношенням усіх оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства:
, (5)
де К ОЛ - коефіцієнт загальної ліквідності;
ДС - грошові кошти (стор. 260);
КФВ - короткострокові фінансові вкладення (стор. 250);
ДЗ - дебіторська задолжность (стор. 240);
З - запаси (стор. 210); КО - короткострокові зобов'язання (стор. 690).
Коефіцієнт термінової ліквідності - характеризує можливості підприємства погасити короткострокові зобов'язання за умови своєчасних розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт термінової ліквідності розраховується як відношення ліквідної частини оборотних коштів до короткострокових зобов'язань.
, (6)
де К СР.Л. - коефіцієнт термінової ліквідності;
ДС - грошові кошти (стор. 260);
КФВ - короткострокові фінансові вкладення (стор. 250);
ДЗ - дебіторська задолжность (стор. 240);
КО - короткострокові зобов'язання (стор. 690).
Коефіцієнт абсолютної ліквідності - коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових ресурсів) є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства; показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно або найближчим часом (на дату складання балансу);
Даний показник розраховується як відношення величини найбільш ліквідних активів (сума грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень) до величини короткострокових зобов'язань.
, (7)
де К АЛ - коефіцієнт абсолютної ліквідності;
ДС - грошові кошти (стор. 260);
КФВ - короткострокові фінансові вкладення (стор. 250);
КО - короткострокові зобов'язання (стор. 690).
Рентабельність сукупних активів - є одним з ключових показників ефективності діяльності організації. На рентабельність активів, з одного боку, впливає цінова політика організації та сформований рівень витрат на виробництво і реалізацію продукції, а з іншого боку - ділова активність організації, яка вимірюється оборотністю активів.
Невисока величина цього показника відображає нездатність організації використовувати свої кошти більш ефективно. Для організацій, що не використовують кредитні ресурси, рентабельність активів збігається з рентабельністю власних коштів, оскільки всі активи формуються за рахунок власних ресурсів.
Рентабельність всіх активів визначається відношенням прибутку (збитку) від продажу або прибутку (збитку) до оподаткування до середньої вартості сукупних активів за розрахунковий період. Високе значення даного показника свідчить про високу якість управління.
, (8)
де Р А - рентабельність сукупних активів;
- Середня вартість сукупних активів за розрахунковий період (форма № 1, стор 300);
БП - бухгалтерський прибуток (збиток) від продажів до оподаткування (форма № 2, стор 140).
Рентабельність власного капіталу - характеризує якість використання власного капіталу. Вона показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні власних коштів. Зростання його свідчить про ефективність фінансового менеджменту в організації.
Вважається, що динаміка рентабельності власного капіталу впливає на рівень котирування акцій.
При розрахунку даного показника слід використовувати середнє хронологічне значення власного капіталу, розраховане як середнє арифметичне від значень на початок і кінець розрахункового періоду.
, (9)
де Р СК - рентабельність власного капіталу;
ЧП - чистий прибуток (форма № 2, стор 190);
- Середня вартість власного капіталу за розрахунковий період (форма № 1, стор 490).
Ефективність використання активів для виробництва продукції - ефективність використання активів для виробництва продукції визначається відношенням виручки від продажу основної продукції до валюти бухгалтерського балансу і показує, скільки підприємство отримує виручки від продажу основної продукції з кожної гривні використаних активів.
Даний показник розраховується за формулою:
, (10)
де ВР - виручка (нетто) від реалізації, товарів, продукції, робіт, послуг за мінусом податку на додану вартість, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів (форма № 2, стор 10);
СБ - валюта балансу (форма № 1, стор 300 або 700).
На наступному етапі оцінки фінансового потенціалу підприємства зіставляються отримані значення основних фінансових показників його господарської діяльності зі шкалою, що характеризує рівні ФПП з фінансових коефіцієнтів, і заносяться в таблицю. Якщо з'єднати зазначених позицій єдиною лінією, то виходить крива ФПП за фінансовими показниками.
Підсумкову оцінку рівня ФПП за фінансовими показниками рекомендується проводити експертним шляхом.
2. Аналіз фінансового потенціалу підприємства ВАТ "Нефтекамскнефтехім"
2.1 Загальна характеристика підприємства
Хімічна промисловість Росії за останні десять років стала однією з динамічно зростають. Цьому сприяли сприятлива ринкова кон'юнктура і наявність вільних потужностей на початковому етапі зазначеного часового відрізка.
Нафтохімічна промисловість належить до числа великих базових галузей. У галузі зосереджено близько 9% основних фондів промисловості країни.
Нафтохімії належить одна з ключових ролей у створенні полімерів, синтетичних каучуків, мастил, розчинників, барвників, присадок, миючих засобів, а також сировини для виробництва більшості органічних сполук.
Іншою особливістю російської хімічної промисловості є моральне старіння виробничих технологій, внаслідок чого знижується конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світовому ринку.
Нафтохімічне виробництво базується на багатоступінчастої переробці нафти і попутного нафтового газу (ПНГ). Повний цикл виробництва від сировини до готової продукції (пластмаси, каучуки, шини, вироби з гуми та ін) включає не менше 7 технологічних стадій.
При цьому зі збільшенням рівня переділу значно виростає рентабельність випуску продукції: у ряді випадків вартість продукції, одержуваної на кінцевих етапах технологічного переділу, може кратно перевершувати вартість використаної сировини.
Ця особливість нафтохімії має два наслідки. По-перше, навіть високі ціни на вихідну сировину дозволяють зберегти прибутковість виробництва. Наприклад, Китай, купуючи нафту за ринковими цінами, виробляє нафтохімічну продукцію, конкурентоспроможну на російському ринку.
По-друге, наявність вузьких місць (чи створення таких) дозволяє концентрувати прибуток на певних етапах нафтохімічного переділу. Наприклад, низький рівень експортних мит на світлі нафтопродукти і ще нижчий - на темні, скасування введення більш жорстких екологічних вимог (до якості моторного палива, до спалювання ПНГ) і недавня скасування експортного мита на вивіз зріджених вуглеводневих газів (ЗВГ) збільшують рентабельність нижчих нафтохімічних переділів і ризики для високих.
Багато в чому це пояснює консолідацію нафтохімічної галузі в рамках вертикальної інтеграції навколо виробників сировини (група "ТАИФ" - ВАТ "Казаньоргсинтез" і ВАТ "Нефтекамскнефтехім") і прагнення останніх сконцентрувати весь технологічний ланцюжок в рамках підприємства. Це знижує ризики, але збільшує собівартість виробництва.
ВАТ "Нефтекамскнефтехім" є найбільшим виробником і експортером нафтохімічної продукції в Російській Федерації. У 2009 році на експорт довелося 51% відвантаженої продукції (у грошовому вираженні).
ВАТ "Нефтекамскнефтехім" - одна з найбільших нафтохімічних компаній Російської Федерації, входить до групи компанії "ТАИФ".
ВАТ "Нефтекамскнефтехім" - динамічно розвивається, високотехнологічне нафтохімічне підприємство. Виробничий комплекс компанії включає в себе 10 заводів основного виробництва, 10 базових управлінь, 7 центрів (в т.ч. науково-технологічний і проектно-конструкторський), а також допоміжні цехи і управління, розташованих на двох виробничих майданчиках і володіють централізованої транспортної, енергетичної і телекомунікаційною інфраструктурою.
Днем народження ВАТ "Нефтекамскнефтехім" є 31 липня 1967 року. У цей день споживачам була відправлена перша продукція первістка нефтехімкомбіната - центральної газофракционирующую установки.
В асортименті продукції, що випускається - більше ста найменувань. Основу товарної номенклатури становлять:
синтетичні каучуки загального і спеціального призначення;
пластики: полістирол, поліпропілен та поліетилен;
мономери, які є вихідною сировиною для виробництва каучуків і пластиків;
інша нафтохімічна продукція (окис етилену, пропілену окис, альфа-олефіни, поверхнево-активні речовини тощо).
За 42 роки виробничої діяльності компанія перетворилася на найбільший нафтохімічний комплекс Східної Європи. Продукція акціонерного товариства експортується більш ніж в 50 країн Європи, Америки, Південно-Східної Азії. Частка експорту в загальному обсязі продукції становить близько 53%.
Експортний портфель продукції компанії достатньо диверсифікований. До найбільш великотоннажним продуктам, відвантажується на експорт, відносяться синтетичні каучуки (ізопреновий, бутиловий, галобутіловий і бутадієновий каучук), пластики (полістирол, поліпропілен, поліетилен), стирол, неонол, на сукупну частку яких доводиться близько 90% експортованої продукції.
Акціонерне товариство успішно співпрацює з найбільшими зарубіжними шинними компаніями, серед яких Michelin, Goodyear, Pirelli, Continental, Bridgestone і концерн Белшина.
Компанія з року в рік покращує техніко-економічні показники своєї роботи. У 2008 році "Нефтекамскнефтехім" випустив товарної продукції на суму понад 70 млрд. руб., В порівняних цінах - це більше 106,4% в порівнянні з попереднім роком. Виручка від реалізації продукції і послуг досягла 70,9 млрд. руб., Що на 7,8 млрд. рублів більше взятих зобов'язань. Отримано прибуток від продажів 7,4 млрд. руб.
Через загальний спад світового попиту на багато видів нафтохімічної продукції експортні продажу ВАТ "Нефтекамскнефтехім" в 2009 році скоротилися на 35% (у доларовому еквіваленті) по відношенню до 2008 року. Середньорічний темп приросту реалізації на експорт за останні 5 років склав 8,7%, у той час як в 2008 році цей показник становив 27%.
Таким чином, за сумою експортної реалізації ВАТ "Нефтекамскнефтехім" вдалося вийти на рівень 2006 року. Це хороший результат, зважаючи на те, що попит і світові ціни на продукцію впали в кінці 2008 і на початку 2009 року до історично низьких позначок за останні 5 років, тобто до рівня 2004 року.
ВАТ "Нефтекамскнефтехім" здійснює масштабну інвестиційну програму, обумовлену стратегією підприємства, яка полягає в:
зміцненні позицій компанії, як виробника широкого спектру каучуків, на внутрішньому і зовнішньому ринках;
становленні підприємства великим гравцем на ринках Росії і СНД в галузі виробництва і продажів широкого спектру пластиків;
зміцнення позицій компанії як виробника широкого спектру каучуків,
підвищення конкурентоспроможності продукції;
утвердження статусу великого гравця в області виробництва і продажів широкого спектру пластиків;
освоєння нових і розвиток існуючих зовнішніх і внутрішніх ринків збуту;
створення великотоннажних виробництв базових мономерів і широкої гами продукції глибоких переділів;
виконання всіх соціальних зобов'язань.
Стратегічна програма розвитку компанії розроблена в інтеграції з основними напрямками Президентської програми розвитку нафтогазохімічного комплексу Республіки Татарстан і повністю відповідає її цілям і завданням. Вона також кореспондується зі Стратегією розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості Росії на період до 2015 року, реалізацію якої здійснює Міністерство промисловості і торгівлі РФ.
У рамках перспективної програми розвитку у ВАТ "Нефтекамскнефтехім" реалізовано ряд проектів по організації виробництв нових для республіки продуктів, таких як полістирол і поліпропілен. З пуском влітку 2008 року третьої черги виробництва полістиролів "Нефтекамскнефтехім" став найбільшим в Росії виробником даного продукту.
Також ведуться роботи з нарощування потужностей базових мономерів (етилену і пропилену) і каучуків (СКД, БК, ГБК). В кінці 2007 року був отриманий перший брикет полібутадіенового каучуку на літієвому каталізаторі (СКД-Л), в 2008 році почалося серійне його виробництво. Тепер компанія може запропонувати споживачам комплексний пакет з 6 видів каучуків, застосовуваних у виробництві шин і унікальних пластиків.
В кінці 2008 року у ВАТ "Нефтекамскнефтехім" завершено будівництво виробництва поліетилену. У лютому 2009 року отримано перший товарний продукт.
У перспективі в акціонерному товаристві планується організація випуску полістиролу, що спінюється, акрилонітрил-бутадіенстірольних пластиків (АБС-пластиків).
Реалізація нових проектів сприяє розвитку Нефтекамськ промислового округу, створеного в 2004 році з метою прискорення росту і утворення нових сучасних підприємств, що виробляють готові вироби з нафтохімічної сировини. Зараз найбільш зручний момент для структурних змін у галузі.
Підприємству необхідна технологічна модернізація виробництв середніх і вищих переділів для збільшення конкурентоспроможності на світовому ринку.
Крім того, компанія здійснює детальне опрацювання варіантів подальшого розвитку - на період до 2012-2013 років, в основу якого покладено створення великотоннажних виробництв базових мономерів і широкої гами продукції глибоких переділів.
На підприємстві затверджено "Програму енергозбереження на 2006-2010 роки".
Успішно реалізуються Екологічна програма на 2007-2015 рр.. і програма розробки та впровадження системи екологічного менеджменту. Діяльність підприємства з охорони навколишнього середовища визнана відповідною міжнародним стандартам серії ISO 14001:2004.
Система менеджменту якості ВАТ "Нефтекамскнефтехім" сертифікована на відповідність вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2000, а система менеджменту здоров'я та безпеки на виробництві - OHSAS-18001: 1999.
Вироблена в компанії стратегія розвитку підприємства, наявність висококваліфікованих кадрів потужної виробничої бази є гарантією подальшої успішної роботи ВАТ "Нефтекамскнефтехім".
Для фінансування програми капітальних вкладень ВАТ "Нефтекамскнефтехім" використовує власний прибуток, а також позикові кошти. Акціонерним товариством залучаються кошти світових фінансових інститутів, у тому числі довгострокові кредити під гарантії західних Експортних Кредитних Агентств.
Програма стратегічного розвитку ВАТ "Нефтекамскнефтехім" передбачає вихід компанії на якісно інший рівень, який би глибоку переробку сировини та одержання продуктів з високою доданою вартістю. Головними напрямками визначені каучуковий бізнес і полімерне виробництво. У 2009 році підприємство успішно завершило програму переходу від мономерів до полімерів - у лютому запущено виробництво поліетилену потужністю 230 тисяч тонн на рік. В даний час сумарна виробнича потужність пластиків у ВАТ "Нефтекамскнефтехім" становить 600 тисяч тонн на рік.
Вироблена в компанії стратегія розвитку підприємства, яке займає провідне становище в нафтогазохімічного комплексі Республіки Татарстан, наявність висококваліфікованих кадрів потужної виробничої бази є гарантією подальшої успішної роботи ВАТ "Нефтекамскнефтехім". Обраний шлях дозволить закріпити позиції акціонерного товариства на освоєних сегментах російського і зарубіжного товарних ринків, підвищити конкурентоспроможність своєї продукції і, відповідно, рівень доходів працівників і акціонерів підприємства, збільшити величину податкових відрахувань до бюджетів всіх рівнів, що спричинить за собою зростання внеску компанії в розвиток міста Нефтекамськ, економіки Республіки Татарстан і Російської Федерації.
Завдяки ефективному бізнес-планування у 2009 році ВАТ "Нефтекамскнефтехім" вдалося не тільки успішно реалізувати антикризову програму, а й зміцнити свої конкурентні позиції і закріпити раніше досягнуті успіхи. Компанія продовжила успішно реалізовувати основні стратегічні проекти, а також модернізацію та нарощування потужностей виробництва.
Активна збутова політика, нарощування випуску всіх основних видів продукції стали гарантією стабільного розвитку, надійною базою для подальшого зростання капіталізації компанії.
У 2009 році випущено товарної продукції на суму 57,3 млрд. руб., Що нижче рівня минулого року на 12,8 млрд. руб. У зіставних цінах зростання випуску товарної продукції до рівня 2008 року склав 100,6%.
Реалізовано продукції та послуг на суму 60,3 млрд. руб.
Попри обвал ринку нафтохімічної продукції, викликаний рецесією у світовій економіці, ВАТ "Нефтекамскнефтехім" вдалося зберегти лідируючі позиції в нафтохімічній галузі України і Російської Федерації. Обсяги виробництва за підсумками року залишилися на докризовому рівні. Цей факт став наслідком реалізації програми антикризових заходів, активної роботи з основними споживачами, а також постійним зусиллям щодо поліпшення якості продукції, що випускається.
Таблиця 2 - Техніко-економічні показники діяльності ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007-2009 рр..
Найменування | Од. ізм. | 2007 рік | 2008 рік | 200 9 рік |
Випуск товарної продукції | млн.р. | 55 192,1 | 70 092,8 | 57 291,6 |
Виручка від продажу товарів, продукції, робіт, послуг | млн.р. | 58 726,1 | 70 978,0 | 60 262,1 |
в тому числі експорт | млн.р. | 28 633,1 | 37 102,4 | 30 976,6 |
Прибуток від продажів | млн.р. | 7029,2 | 7495,6 | 2893,1 |
Витрати на 1 руб. реалізованої продукції | коп. | 87,92 | 89,42 | 95,19 |
Прибуток до оподаткування | млн.р. | 5616,5 | 2756,7 | 699,0 |
Витрати на утримання об'єктів соц. сфери | млн.р. | 748,7 | 541,2 | 579,8 |
Чисельність ППП | чол. | 18 955 | 17 989 | 16 807 |
Середньомісячна зарплата ППП | руб. | 20 290 | 23 126 | 22 529 |
З наведених у таблиці 2 даних можна зробити наступні висновки: зростання обсягу товарної продукції пояснюється проведеної модернізацією виробничих потужностей і вводів в експлуатацію нових виробництв; зростання обсягу і реалізації продукції, а також збільшення середньомісячної заробітної плати па протягом всього періоду має стабільний характер; частка експортованої продукції трохи перевищує 50% обсягу виробництва продукції; різке зменшення чисельності працівників у 2008, ймовірно, викликано внутрішніми реорганізаційних процесів - виділенням із складу ВАТ окремих підрозділів і утворенням нових дочірніх підприємств.
2.2 Аналіз майнового стану підприємства
Фінансовий стан підприємства і його стійкість в значній мірі залежать від того, яким майном володіє підприємство, в які активи вкладено капітал і який дохід вони приносять.
Активи відбивають у вартісному грошовому вираженні всі наявні у фірми матеріальні, нематеріальні та грошові цінності та майнові права з точки зору їх складу і розміщення або інвестування.
Бухгалтерський баланс служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Баланс дозволяє визначити загальну вартість майна підприємства, вартість іммобілізованих та мобільних засобів, величину власних і позикових коштів підприємства та ін
У процесі функціонування підприємства величина активів і пасивів, і його структура перетерплюють постійні зміни.
Виходячи, з цього, в процесі аналізу повинні бути, виявлені зміни в складі майна підприємства і джерелах їх формування, встановлені взаємовідносини між показниками, дана їм оцінка.
Найбільш загальне уявлення про які мали місце якісні зміни у структурі коштів, а також динаміці цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу балансу.
Проведення горизонтального аналізу дозволяє зіставити між собою величини конкретних статей балансу в абсолютному та відносному виразі за аналізований період і визначити їх зміна за цей період.
Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження).
Цінність результатів горизонтального аналізу істотно знижується в умовах інфляції. Тим не менше, ці дані можна використовувати при міжгосподарських порівняннях.
Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за певний період, дати оцінку цим змінам.
Аналіз проводиться за даними бухгалтерського балансу за 2007-2009 роки (додатки А, Б, В). Результати горизонтального аналізу балансу ВАТ "Нефтекамскнефтехім" за 2007-2009 роки наведені в таблиці 3.
Таблиця 3 - Горизонтальний аналіз балансу
Актив | Код рядки | Роки | Абсолют. відхилення | Відносить. відхилення | ||||
2007 | 2008 | 2009 | гр.4-гр.3 | гр.5-гр.4 | гр.4/гр3 | гр.5/гр4 | ||
1. Необоротні активи | | | | | | | | |
Нематеріальні активи | 110 | 253 | 220 | 165 | -33 | -55 | 86,96% | 75,00% |
Основні засоби | 120 | 23 229 792 | 32 599 646 | 32 372 908 | 9369854 | -226738 | 140,34% | 99,30% |
Незавершене будівництво | 130 | 5 493 505 | 2 195 962 | 1 718 222 | -3297543 | -477740 | 39,97% | 78,24% |
Прибуткові вкладення в матеріальні цінності | 135 | - | - | - | - | - | - | - |
Довгострокові фінансові вкладення | 140 | 6 892 057 | 6 833 435 | 7 616 707 | -58622 | 783 272 | 99,15% | 111,46% |
Відкладені податкові активи | 145 | 109 577 | 133 727 | 132 617 | 24150 | -1110 | 122,04% | 99,17% |
Інші необоротні активи | 150 | - | 716 447 | 838 779 | 716 447 | 122332 | - | 117,07% |
РАЗОМ по розділу I | 190 | 35 725 184 | 42 479 437 | 42 679 398 | 6754253 | 199961 | 118,91% | 100,47% |