Тим часом світова практика підтверджує необхідність поєднання ринкових і неринкових механізмів розвитку людського потенціалу. Як показує практика, неможливо досягти процвітання економіки без щонайширшого використання ринкових інструментів. Однак ринок - всього лише один з багатьох інститутів. Ринкова економіка дає різні результати залежно від того, як розподіляються фізичні ресурси, як реалізується і розвивається людський капітал, які правила превалюють, яку роль відіграє держава і суспільство.
У Росії процес ринкових перетворень супроводжувався не тільки кількісним скороченням, але і якісною зміною структури попиту на працю. На початковому їх етапі найбільшу тривогу викликали очікування лавиноподібного наростання безробіття. Однак незабаром стало зрозуміло, що безробіття - не єдина і не ключова проблема, яку треба вирішити для забезпечення ефективної зайнятості. Більш серйозними наслідками супроводжувалося недовикористання людського потенціалу працівників, що вело до його знецінення, деградації.
Виникло і набирає чинності протиріччя між поки ще досить високим рівнем освіти і професійної кваліфікації населення, з одного боку, і погіршенням умов та якості зайнятості, з іншого. Нерідко кваліфіковані і освічені працівники стикаються з проблемою нестачі «хороших» робочих місць, коли доводиться погоджуватися на будь-яке заняття, яке не відповідає їх кваліфікації та досвіду. Одночасно все частіше лунають скарги роботодавців на брак висококваліфікованих кадрів. У наявності найсильніша розбалансованість ринку праці, хоча загальні структурні показники зайнятості на перший погляд наближаються до показників, що характеризує співвідношення крупних секторів у розвинених країнах.
Однак це співвідношення саме по собі - формальний і малоінформативний критерій. Для змістовної оцінки складної структури зайнятості істотне значення мають дві обставини: причини, що спричинили ті чи інші зміни, і конкретне наповнення великих секторів. Так, у сектор послуг входять багато в чому різні (за роллю в економіці та за динамікою зайнятості) галузі виробничої та ринкової інфраструктури (електроенергетика, транспорт і зв'язок, фінанси і кредит, торгівля) і галузі власне сфери послуг (соціальна інфраструктура, побутове обслуговування, ЖКГ ).
При нормальному розвитку економіки зміни у структурі зайнятості (у бік збільшення частки невиробничої сфери) відбуваються в результаті зростання продуктивності праці і пов'язані з розвитком наукоємних галузей промисловості, а в професійно-кваліфікаційній структурі - кадрів, що стоять за межами виробничого процесу та зайнятих його обслуговуванням (фахівці , управлінці). У третинному секторі підвищується роль галузей нематеріального інвестиційного комплексу (фахівці в галузі науки, освіти, охорони здоров'я, інформаційних технологій).
Скорочення чисельності і частки зайнятих у вітчизняній промисловості було викликано кризовим спадом виробництва. У структурі промисловості намітилися чіткі регресивні зрушення, напрям яких збереглося і в період економічного зростання. При збільшенні питомої ваги зайнятих у сировинних галузях (з 12,5% у 1990 р. до 21,2% у 1998 р. і 23,0% - у 2006 р.) скорочувалася частка галузей, де в першу чергу матеріалізується НТП, а саме машинобудування (з 38,2% у 1990 р. до 30,1% в 1998 р. і 26,7% - у 2006 р.) та легкої промисловості, продукція якої використовується безпосередньо для задоволення кінцевих потреб (з 10,9% в 1990 р. до 6,7% в 1998 р. і 5% - у 2006 р.).
Внутрішнє виробництво основних продуктів харчування і товарів масового попиту на душу населення істотно зменшилася, і навіть за допомогою імпорту насичення базових потреб не відбулося. Працівники були змушені покидати промисловість у пошуках заробітку. При цьому відбувалося скорочення частки зайнятих в обробному секторі за рахунок її зростання у видобувних галузях та виробництві послуг. Збільшення зайнятості в третинному секторі (більш ніж на 50%) - результат насамперед розвитку інфраструктурних галузей (банківської діяльності, електроенергетики, зв'язку, торгівлі та управління). Зайнятість у галузях нематеріального виробництва, що забезпечують якість економічного зростання (пов'язаних з генеруванням нових знань і розповсюдженням інформації, з накопиченням людського капіталу), стійко скорочувалася. Збереження значної чисельності працівників у сфері соціального забезпечення пояснюється перш за все зростанням адміністративного апарату: збіднення населення призвело до підвищення попиту на соціальну підтримку, при цьому ускладнилися бюрократичні процедури надання соціальної допомоги і трансфертів.
За зовні позитивними зрушеннями секторальної структури економіки стоять процеси, пов'язані з примітивізацією зайнятості. Остання проявляється в деіндустріалізації аграрного та промислового праці, збільшення обсягів торгівлі та надання простих послуг населенню.
Наростання негативних явищ у сфері зайнятості, пояснюється тим, що вільний ринок сам по собі недостатній для «прориву до нової економіки». В умовах, коли налагоджені в радянський період господарські зв'язки зруйновані, а економіка монополізована, ринкові важелі при відсутності послідовної державної структурної політики стимулюють розвиток небажаних процесів. Цей висновок підтверджується результатами аналізу зміни форм та мотивації зайнятості, тенденцій розвитку кадрового потенціалу в російській промисловості.

1.2. Безробіття, її соціально-економічні наслідки.

Активна політика зайнятості тісно пов'язана з організацією професійного навчання незайнятого населення. Проте до цих пір не встановлена ​​чітка взаємозв'язок між видами (типами) безробіття і змістом, формами і технологіями професійного навчання. Категорія зайнятості характеризується такими ознаками як раціональність, продуктивність, ефективність.
Подолання наслідків безробіття можливе як шляхом соціального захисту людей, які втратили роботу (виплачуючи допомоги по безробіттю, інформуючи про вакантні робочі місця, громадських роботах, надаючи можливість перевчитися), так і за допомогою макроекономічного регулювання економіки і безробіття (її рівня і тривалості). Якщо в першому випадку однією з обов'язкових умов є професійне навчання (підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації) незайнятого населення і безробітних громадян, то в другому - взаємозв'язок з професійним навчанням безпосередньо не проглядається. І тоді акцент слід робити на методи, що забезпечують підвищення сукупного попиту та ділової активності.
Вітчизняні та зарубіжні фахівці з проблем зайнятості виділяють природну безробіття (фрикційне, інституційну, добровільну); штучно низьку і вимушену безробіття - відкриту (технологічну, структурну, регіональну, циклічну) і приховану.
Природне безробіття характеризується оптимальним для економіки резервом робочої сили, здатної швидко здійснювати міжгалузеві і міжрегіональні переміщення залежно від коливання попиту про потреб виробництва, тому тут професійне навчання незайнятого населення в тій чи іншій мірі відповідає потребам роботодавців у робочій силі. Разом з тим, роль професійного навчання не може бути пасивною. Воно повинно формувати у потенційного безробітного готовність до зміни роботи. При цьому мається на увазі, що професійне навчання адекватно специфіці відповідного виду безробіття.
Розглянемо, які ці взаємозв'язки при фрикційної, інституційної та добровільної безробіття.
1. Фрикційне безробіття охоплює осіб найманої праці, що перебувають у процесі переходу на нове місце роботи. Цей вид безробіття відрізняється добровільно низькою тривалістю. У цьому випадку вимога кардинальної перенавчання не висувається, оскільки їх професійно-кваліфікаційні показники відповідають вимогам ринку праці і поле діяльності по суті не змінюється. Для їх адаптації до нового місця роботи потрібно найчастіше лише короткочасна, вузька професійна корекція наявних знань, умінь і навичок.
2. Інституціональне безробіття - наслідок зниження трудової активності населення, на яку негативно впливають деякі механізми, що діють на ринку робочої сили, зокрема, надмірна соціальний захист і високі ставки податків. Даний вид безробіття не вимагає специфічних змісту, форм і технологій професійного навчання незайнятого населення. Навчання ж може надавати, хоча й опосередковане, вплив на цей вид безробіття, оскільки є одним із методів активізації потенціалу безробітного, підвищує його мотивацію.
Тут особливий вплив слід звернути на професійну орієнтацію і виховує спрямованість навчання. Важливо підкреслити, що ефективність процесу професійного самовизначення людини значною мірою визначається збігом його психофізіологічних можливостей і вимог професійної діяльності, здібності особистості до професійного розвитку, нарощування індивідуальної професійної компетентності, оптимальному побудови своєї професійної кар'єри.
Підходи до профнавчання у разі добровільної безробіття аналогічні тим, про які говорилося стосовно інституційної.
3. Технологічна безробіття, обумовлена ​​науково-технічним прогресом, вимагає адекватної зміни змісту і технологій професійного навчання.
Невідповідність професійних можливостей працівника вимогам виробництва, породжене НТП, є одним з показників серйозних прорахунків у змісті, організаційних формах і технології загального і спеціального освіти отриманого раніше. Тому професійне навчання незайнятого населення має носити випереджальний характер. Найбільш перспективними в цьому випадку є технології інтенсивного навчання і дистанційна форма організації робочого процесу.
4. Структурна безробіття також викликана науково-технічним прогресом. Найчастіше вона тісно переплітається з технологічної безробіттям. Структурна безробіття виникає на початковому етапі розвитку технологічного витіснення робочої сили і пов'язана з невідповідністю професійно-кваліфікаційної структури вивільняються вимогою виробництва.
На відміну від «фрикційних" безробітних, які відразу можуть продати свої вміння та навички, «структурним» потрібно перекваліфікація.
5. Регіональна безробіття формується під впливом історичних, демографічних, економічних і інших обставин. У ряді випадків саме професійне навчання незайнятого населення може вирішити тупикові проблеми. Від нього вимагається гнучке пристосування до специфіки регіональної безробіття, що може бути досягнуто за рахунок регіональної складової стандарту освіти.
6. Циклічне безробіття, що виникає як результат падіння попиту на робочу силу і зростання пропозиції, також може бути пом'якшена шляхом професійного обученія.1
Деякі умови для зростання циклічного безробіття створюють системи соціального забезпечення. Відомо, що в більшості випадків розмір допомоги по безробіттю прямо залежить від величини одержуваної працівником зарплати. Разом з тим, період виплат допомоги обмежений. Тому і для роботодавця і для работополучателей в деяких випадках видаються кращими періодичні звільнення деяких працівників і подальший їх наймання, ніж зниження зарплати зайнятих.
Цей вид безробіття зачіпає в основному працівників з низькою кваліфікацією і частина тих кваліфікованих фахівців, хто за своїми професійними якостями є відносно більш «слабким».
Молодіжне безробіття - виникає на двох етапах життєвого шляху людини: після закінчення середньої школи (якщо не вдалося відразу вступити до ВНЗ, технікум чи інший навчальний заклад, влаштуватися на підприємство) і після отримання професійної освіти (якщо немає гарантованого напрямку на роботу, або воно не влаштовує молодої людини).
Відсутність перспектив на майбутнє у молодому віці особливо небезпечно. Саме через це шару поповнюються ряди злочинців, наркоманів, членів екстремістських політичних течій.
Тому працевлаштування молоді має бути об'єктом першочергових економічних і правових заходів. Необхідно подбати про створення відповідають прагненням молоді та рівнем її кваліфікації робочих місць, встановити квоту для молоді при створенні нових місць на підприємстві, підтримувати молодіжне підприємництво.
Жіноче безробіття - один з найбільш поширених видів безробіття, що виникає в силу меншої конкурентноздатності жінок на ринку праці: жінки несуть із собою більший, ніж чоловіки, соціальний вантаж (декретні відпустки, лікарняні по догляду за дитиною, забезпеченість яслами, дитбудинками і т.п .). Принцип справедливості вимагає, щоб чоловіки і жінки мали рівний доступ до роботи за наймом і до роботи по сім'ї. Держава повинна застосовувати ряд заходів як адміністративного, так і правового регулювання: квотування робочих місць для жінок, податкове покарання і заохочення роботодавців з метою збільшення жіночої зайнятості.
Молодіжна і жіноче безробіття є найгострішими соціальними проблемами практично для всіх країн, де розвивається ринкова економіка.
У висновку слід підкреслити, що зміст організаційні форми і технології професійного навчання незайнятого населення необхідно розглядати у взаємозв'язку з специфікою того чи іншого виду безробіття, характерного для даного міста, регіону. На цій основі доцільно будувати прогнози розвитку основних напрямів професійного навчання незайнятого населення.

1.3. Зайнятість населення, підприємництво.

Для мільйонів людей трудова діяльність є основним джерелом доходів і головним полем особистісної самореалізації. Рівень і якість їх життя безпосередньо залежать від того, як організований і як функціонує ринок праці. Зміна економічного режиму неминуче приймає тут особливо хворобливі форми, породжуючи серйозні соціальні витрати. Ціна прорахунків і помилок при реформуванні даної сфери може бути дуже високою.
У планових економіках трудові відносини перебувають під централізованим адміністративним контролем і були одним з найбільш жорстко регульованих ланок господарського механізму. Держава виступала в ролі практично єдиного роботодавця, приватний сектор або відсутній, або займав підлегле становище. Самостійність економічних агентів при прийнятті рішень з питань зайнятості, оплати та режиму праці різко обмежувалася або взагалі виключалася.
Системна трансформація зажадала переходу до принципово іншої системи трудових відносин, де основним регулятором виступав би конкурентний механізм, а не прямий державний контроль. Ринкові реформи означали скасування більшої частини адміністративних обмежень у сфері зайнятості, які діяли при колишньому економічному режимі. Держава позбавлена ​​статусу роботодавця-монополіста, виник і почав швидко розвиватися новий приватний сектор. Отримала визнання контрактна природа трудових відносин. Трудова діяльність втратила обов'язковий характер, виключне право розпоряджатися своїми здібностями було закріплено за самими працівниками. Освоєння нових «правил гри» ставило перед учасниками ринку праці чимало складних проблем, супроводжувалося неминучими непорозуміннями, вимагало відмови від застарілих поведінкових стереотипів.
Цей непростий процес протікав в умовах глибокого і затяжного перехідного кризи. З одного боку, російській економіці не вдалося уникнути різкого стиснення сукупного попиту, що послідував за лібералізацією цін і скороченням державного субсидування підприємств, що мало вкрай негативні наслідки з точки зору попиту на працю і загального рівня зайнятості. З іншого боку, під впливом таких чинників як розрив усталених господарських зв'язків, нова структура відносних цін на товари та фактори виробництва, різке загострення конкуренції і т. п. вона зіткнулася з необхідністю великомасштабного перерозподілу ресурсів, включаючи робочу силу.
Подібні проблеми виникали перед усіма перехідними економіками. Звідси - цілком закономірні очікування, що в Росії ринок праці буде розвиватися приблизно так само, як в інших постсоціалістичних країнах, раніше за неї вступили на шлях реформ. Щоправда, з урахуванням більшої глибини трансформаційної кризи можна було припускати, що масштаби і гострота проблем виявляться іншими: «скидання» підприємствами робочої сили - активніше, безробіття - вище, трудові конфлікти - численною, інфляційний тиск з боку витрат на робочу силу - сильніше. Не дивно, що перші пореформені роки пройшли під знаком швидкої катастрофи, яка, як уявлялося більшості спостерігачів, неминуче повинна була вибухнути в сфері зайнятості російської економіки.

В даний час в економіці Росії зайнято понад 32 млн. жінок або 48,9% від загальної чисельності зайнятих. Найбільш високий рівень зайнятості мають жінки у віці 30-49 років - 86% чисельності жінок цього віку. Середній вік працюючих жінок складає 39,5 років і перевищує вік чоловіків на один рік. Працюючі жінки мають більш високий рівень освіти в порівнянні з працюючими чоловіками.
Питома вага жінок з вищою та середньою спеціальною освітою становить 62% у загальній чисельності працюючих жінок, а у чоловіків - 50%. Не мають повної середньої освіти серед зайнятих жінок 8%, тоді як серед зайнятих чоловіків цей показник складає близько 10%.
З моменту виникнення в Росії безробіття характерною її рисою є переважання жінок серед безробітних, офіційно зареєстрованих в органах служби зайнятості. У той же час чисельність жінок серед офіційно зареєстрованих безробітних в 4 рази менше, ніж серед загальної чисельності безробітних, визначеною за методикою МОП.
У найбільш складному положенні на ринку праці є найменш захищені категорії жінок - що мають малолітніх дітей, дітей-інвалідів, одинокі батьки, випускниці освітніх установ, дружини військовослужбовців, які проживають у військових містечках.
Сприяння адаптації жінок до нових умов зайнятості, підвищенню конкурентоспроможності жіночої робочої сили є в сучасній Росії життєво важливим завданням.
У зв'язку з цим, зокрема, в проекті Концепції передбачається розробка і реалізація превентивних заходів щодо сприяння зайнятості громадян, особливо потребують соціального захисту, зокрема жінок, що передбачає:
- Впровадження ефективних механізмів профілювання безробітних жінок. Необхідно розвивати практику профілювання зареєстрованих безробітних - розподілу їх на статево-віковими, соціально-професійні групи, групи, що розрізняються за ступенем активності і для пошуку роботи;
- Орієнтацію політики сприяння зайнятості (профорієнтацію, перепідготовку, психологічну підтримку та інші) на кожну таку групу безробітних жінок, закріплюючи за групами спеціально підготовлених співробітників служби зайнятості;
- Реалізацію принципу адресності в роботі служб зайнятості, яка означає, в першу чергу, орієнтацію державної політики сприяння зайнятості (на відміну від загальноекономічної політики ринку праці) на слабо захищені категорії населення - жінок, багатодітних та одиноких батьків, які виховують неповнолітніх дітей і дітей-інвалідів , що передбачає:
- Забезпечення можливості для найменш соціально захищених категорій жінок отримання в повному обсязі послуг, що надаються органами служби зайнятості, з підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці. З цією метою необхідна розробка та реалізація спеціальних програм працевлаштування, професійної орієнтації та професійного навчання, впровадження нових соціально орієнтованих технологій, впровадження сучасних форм навчання (таких як дистанційне та модульне), розвиток спеціальної інфраструктури органів служби зайнятості;
- Розвиток клубної роботи з соціально-трудової адаптації безробітних жінок, які мають тривалу перерву в роботі або відсутність досвіду роботи;
- Розвиток різних форм сімейного бізнесу;
- Створення економічних і соціальних умов для ліквідації чинників, що обумовлюють елементи дискримінації на ринку праці за статевою ознакою.
Таблиця 1.
Зайнятість жінок

		2003	2004	2005	2006
		1	2	3	4
1	Зайняте населення - всього, тис. чол.	63082	64465	64664	65766
2	в т.ч. зайнято жінок - всього, тис. чол.	30244	31091	31229	32151
3	у% до всього зайнятого населення	47,9	48,2	48,3	48,9
4	з них у віці: до 30 років	6511	6924	7014	7307
5	від 31 до 55 років	20832	21769	21949	22295
6	Рівень зайнятості - всього,%	57,2	58,4	58,6	59,6
7	в т.ч. жінок,%	52,2	53,7	53,8	55,4

Таблиця 2.
Безробіття серед жінок

		2003	2004	2005	2006
		1	2	3	4
1	Безробітних - всього, тис. чол.	9094	6999	6303	6153
2	в т.ч. жінок - всього, тис. чол.	4293	3219	2893	2831
3	у% до загального числа безробітних (стр.2/1х100)	47,2	46,0	45,9	46,0
4	З стор.2: до 30 років, тис. чол.	1513	1169	1097	1151
5	у% до загальної кількості безробітних жінок	35,2	36,3	37,9	40,7
6	З стор.2: від 30 до 55 років, тис. чол.	2507	1865	1653	1549
7	у% до загальної кількості безробітних жінок	58,4	57,9	57,1	54,7
8	Рівень безробіття - всього, у%	12,6	9,8	8,9	8,6
9	Рівень безробіття жінок - всього, у%	12,4	9,4	8,5	8,1
10	У тому числі у віці: до 30 років	18,9	14,4	13,5	13,6
11	від 30 до 55 років	10,7	7,9	7,0	6,5

Примітка: За даними обстежень робочої сили, проведених Держкомстатом Росії на останній тиждень листопада 2006
Таблиця 3.
Чисельність безробітних жінок за тривалістю пошуку роботи в 2005-2006 рр..
2005 р., тис. осіб

.	Всього	З них шукають роботу, місяців						Середній час пошуку роботи, місяців
.	.	Менше 1	від 1 до 3	від 3 до 6	від 6 до 9	від 9 до 12	12 і більше	.
Безробітні - всього	6303	771	1187	883	537	600	2326	8,2
в т.ч. жінки	2893	305	446	423	254	295	1171	8,8
в т.ч. чоловіки	3411	466	741	461	283	305	1155	7,8

2006р., Тис. осіб

.	Всього	З них шукають роботу, місяців						Середній час пошуку роботи, місяців
.	.	менше 1	від 1 до 3	від 3 до 6	від 6 до 9	від 9 до 12	12 і більше	.
Безробітні - всього	6153	605	1061	927	612	564	2386	8,6
в т.ч. жінки	2831	255	431	437	295	260	1153	8,9
в т.ч. чоловіки	3322	350	630	490	316	303	1233	8,3

Таблиця 4.
Реєстрована безробіття серед жінок

На кінець року		1999	2000	2001	2002 *
		1	2	3	4
1	Безробітних - всього, чол.	1263412	1036972	1123	1499749
2	в т.ч. жінок - всього, чол.	880284	714755	763213	1012560
3	у% до загального числа безробітних (стр.2/1х100)	69,7	68,9	68,0	67,5
4	З них: до 30 років, чол.	292406	238425	254049	333658
5	у% до загальної кількості безробітних жінок	33,2	33,4	33,3	33,0
6	від 30 до 55 років, чол.	587878	476330	509164	678902
7	у% до загальної кількості безробітних жінок	66,7	66,6	66,7	67,0
8	Рівень безробіття - всього, у%	1,7	1,4	1,6	2,1
9	Рівень безробіття жінок - всього, у%	2,5	2,1	2,2	2,9
10	в тому числі: до 30 років	3,6	2,9	3,1	3,9
11	від 30 до 55 років	2,5	2,0	2,1	2,8

^* Інформація з Чеченської Республікою
Основною метою соціальної адаптації на ринку праці є навчання безробітних громадян навичкам активного, самостійного пошуку роботи з метою мінімізації термінів пошуку роботи, подолання наслідків тривалого безробіття й повернення мотивації до трудової діяльності. Реалізація заходів щодо соціальної адаптації здійснюється переважно в рамках програм «Клуб шукають роботу» та «Новий старт».
Учасники даних програм навчаються принципам та технології пошуку роботи, самопрезентації, навичкам ділового спілкування, методам співбесіди з роботодавцями та кадровими службами.
Переважне право участі в програмах надається довго не працюють безробітним громадянам, які зазнають труднощі в пошуку роботи. При проведенні занять використовуються програми, орієнтовані на запити різних категорій безробітних громадян: молоді, жінок, військовослужбовців, звільнених із Збройних Сил, та членів їх сімей, інвалідів та ін
Протягом 2006 року органами служби зайнятості населення Російської Федерації було укладено 3,7 тис. договорів з підприємствами та організаціями на проведення заходів щодо соціальної адаптації на ринку праці, в рамках яких 158,4 тис. безробітних громадян отримали даний вид послуг.
Найбільша чисельність безробітних громадян, охоплених цими послугами, наголошується в Свердловській області (19,3 тис. осіб), в Республіці Татарстан (9,4 тис. осіб), Краснодарський край (7,7 тис. осіб), Челябінська область (6, 0 тис. чоловік) і ін

Діаграма 1. Найбільша чисельність безробітних громадян, охоплених послугами соціальної адаптації по РФ за 2006 р., тис. чол.

2.3. Актуальні проблеми жіночого підприємництва в сучасній Росії

У пострадянських умовах багато жінок відчувають труднощі інтеграції в нову економічну систему. Мале підприємництво могло б стати способом соціальної адаптації для багатьох з них.
Між тим, сьогодні частка участі жінок в приватному бізнесі залишається вкрай низькою: 0,6 відсотка жінок проти 6,2 відсотка чоловіків, тобто в десять разів менше. У першу чергу це пов'язано з вкрай низькою самооцінкою жінок. За даними ФОМС, частка чоловіків, які вважають себе здатними стати «новими росіянами», склала 24%, а частка жінок майже в два рази менше. Приблизно половина російських підприємниць викупили підприємства в держави, лише 27% розпочали справу «з нуля».
У владних структурах, де в більшості працюють чоловіки, до цих пір продовжують домінувати застарілі уявлення про жінок тільки як про дружин і матерів, але не як про лідерів, здатних поставити на ноги підприємство: мале, середнє або велике. За рівнем гендерного розвитку Росія займає 53-е місце в світі. Тому «наші» жінки повинні консолідувати свої зусилля, щоб відстояти свої інтереси на рівні державних структур і переломити існуюче в суспільстві «недовіра до жінки-підприємниці».
Так, у Москві про дискримінацію говорять близько 40 відсотків жінок, а в регіонах - 45 відсотків. Між тим, в Європі жінка-бізнесмен - традиційна фігура. У США майже половина малого бізнесу належить жінкам. У 2006 році в загальносвітовому масштабі жінки володіли третиною всіх підприємств, в сім'ях з двома працюючими чверть жінок заробляє більше за чоловіків.
Дослідники відзначають, що жінки взагалі краще управляють колективом, в кризових ситуаціях вони приймають більш вірні рішення. Вони схильні до створення гарного мікроклімату в колективі, менш схильні брати і давати хабарі, займатися рекетом. До того ж жінки більш ретельно опрацьовують бізнес-плани, більш дбайливо витрачають кошти, витрачають менше зусиль на ту ж саму роботу, ніж чоловіки.
Серед жінок-підприємців переважають жінки з вищою та середньою спеціальною освітою, висококваліфіковані фахівці середнього та зрілого віку (група потенційного ризику по безробіттю). Жіноче підприємництво освоює такі сфери, як легка промисловість, ремесла і промисли, народна медицина, сервіс (косметологія, салони мод тощо), консультативні послуги, освіта, соціальна робота, торгівля, рекламна справа, туризм.
Існує спрощене уявлення про жіноче підприємництво, що обмежує цю сферу діяльності дрібнороздрібної торгівлею, різними видами рукоділля і т.п. У той же час в Росії активно розвиваються жіночі ініціативи в галузі сучасних інформаційних технологій, освіти, формування нових видів соціальних послуг. Це підприємництво сучасного типу - вимагає високої кваліфікації, орієнтоване на ринок соціальних, інформаційних, освітніх та інших послуг. Воно створює нові висококваліфіковані робочі місця для жінок, допомагає вирішувати багато соціальних проблем сім'ї та суспільства, пробуджує ініціативу і виступає в ролі своєрідного «інкубатора ідей» для розвитку ринку в цілому.
Жіноче підприємництво страждає від тих же проблем, що і малий бізнес Росії в цілому. Разом з тим, у жіночого підприємництва є й специфічні проблеми:
• низький статус жінок в політиці, суспільстві та культурі та пов'язані з цим обмежені можливості;
• нерівний доступ до кредитних і фінансових ресурсів.
У багатьох країнах (Франція, США, Південно-Східна Азія) ці специфічні проблеми вирішуються за рахунок державної підтримки жіночого підприємництва, що забезпечує не тільки зростання зайнятості, а й розвиток сучасного високотехнологічного виробництва.
У багатьох регіонах Росії для вирішення проблем жіночого підприємництва створюються соціально-ділові центри підтримки жінок та сім'ї, бізнес-інкубатори.
Жіночі підприємницькі ініціативи зможуть внести значний внесок у реалізацію нових пріоритетів соціально-економічного розвитку, зокрема, при проведення житлово-комунальної реформи та реформи управління міським господарством. Для цього зараз необхідні спеціальні освітні програми для жінок, які зорієнтують їх на розробку бізнес-проектів по введенню нових екологічно чистих та економічних технологій водопостачання, опалення, прибирання сміття, збереження і ремонту житлового фонду.
Жіноче підприємництво - бізнес, який очолюється жінками. Масовий вихід жінок у підприємництво в ХХ столітті називають тихою революцією. В умовах постіндустріального суспільства для жіночого підприємництва складаються особливі передумови - відбувається перехід від виробництва товарів до виробництва послуг, і жінка в такій ситуації особливо затребувана суспільством. Знаходять застосування сприятливі соціально-психологічні якості жінок: вміння моделювати нові ідеї у нестандартних умовах, здатність викликати довіру, інтуїція та ін
Найбільш динамічно процес становлення жіночого підприємництва йде в США - понад 30% об'єктів малого бізнесу знаходиться у руках жінок, і це число має тенденцію до зростання. У загальносвітовому вимірі жінки володіють більш ніж 1 / 3 бізнесу і наймають 1 / 4 робочої сили. У сім'ях з двома працюючими близько 1 / 4 жінок заробляють більше за своїх чоловіків. Як негативні фактори для розвитку жіночого підприємництва виступають: дискримінація жінок, а також (на це вказує, зокрема, психолог Хорнер) «картина внутрішніх бар'єрів» - це страх лідерства або страх успіху. Жінки бояться негативної оцінки з боку близьких (або не близьких) чоловіків.

Причому страх лідерства властивий не тільки дорослим жінкам, що може визначатися особливостями жіночого досвіду, але навіть здатним, обдарованим дівчаткам. Крім того, важливим фактором є невпевненість жінок у собі і низька самооцінка, доповнена відсутністю необхідного професійного честолюбства. Ще один фактор - відсутність достатньої кількості прикладів для наслідування. У цілому, сила статеворольових стереотипів продовжує залишатися домінуючою, але це не означає, що в перспективі, на тлі триваючого припливу жінок у підприємництво, вона не буде пом'якшуватися.
Проблема жіночого підприємництва в світі досить інтенсивно вивчається, зокрема, в плані необхідності державної підтримки жіночого підприємництва в інтересах економічного процвітання. У США створена Секція жіночого малого бізнесу Конгресу США, за допомогою якого Конгресом було прийнято Акт про жіноче бізнесі (1988 р.). У підсумковій доповіді Департаменту нових можливостей, підготовленому європейськими дослідниками для Комісії Європейського Співтовариства, в центрі уваги перебувають 4 теми:
1) стан жіночого підприємництва в країнах ЄС;
2) методологічні підходи, основні риси та типології жіночого підприємництва;
3) допомога підприємниця і її місце в загальній системі підтримки нових підприємств;
4) підприємництво та проблеми рівних можливостей для чоловічого і жіночого бізнесу.
Російські регіони не мають у своєму розпорядженні офіційної статистикою поширеності жіночого підприємництва, тому в залежності від джерела ці показники коливаються від 10% до 40%. Але існує загальна тенденція стійкого зростання числа підприємств, очолюваних підприємниця, особливо у малому бізнесі, у всіх регіонах Росії. У цілому, в останнє десятиліття спостерігається поступовий перехід російських жінок від керівництва державними підприємствами до керівництва приватними фірмами. Згідно з даними, отриманими О. К. Самарцева і Ю. В. Татарникової, близько 40% жінок, які очолюють у даний час приватні фірми в Самарі, до цього були вищими і середніми керівниками на державних підприємствах.
Аналіз російських досліджень жіночого підприємництва за останні п'ять років (Т. Г. Малютіна, С. Ю. Барсукова, А. Є. Чирикова та ін) показує, що існують групи проблем, які не втратять свого значення для жіночого підприємництва в найближчі роки: це незавершеність і невизначеність сформованої системи відносин між бізнесом і владою в регіонах; погана інтеграція підприємництва загалом і жіночого підприємництва зокрема; проблема професійної компетентності підприємниць, особливості політичної свідомості та політичної поведінки підприємниць; недосконалість інфраструктури підтримки малого та середнього бізнесу в російських регіонах.
Висновок: Не слід перебільшувати специфіку жіночого і чоловічого лідерства в підприємництві. Лідерські якості чоловіків і жінок мають спільну природу і не залежать безпосередньо від статевих відмінностей. Це дало підставу стверджувати в російських дослідженнях про те, що успішний менеджмент не має статі. Хороший менеджер має в своєму розпорядженні подвійним репертуаром управлінських технологій: і чоловічих і жіночих. Одночасно ділові стратегії чоловіків і жінок-керівників мають і певну специфіку. Жінки, в порівнянні з чоловіками-підприємцями, орієнтовані на стійкі ділові стратегії і ведуть свій бізнес більш відповідально і обережно, жінки частіше розглядають бізнес як можливість самореалізації. Взаємодія з підприємниця свідчить, що ті з них, які досягають успіху в бізнесі, відрізняються певними особистісними особливостями: це варіантність особистісної структури, підвищений психологічний темпоритм, високий рівень працездатності й ін

Глава 3. Шляхи поліпшення становища жінок на сучасному російському ринку праці

3.1. Побудова професійної кар'єри жінки в умовах сучасного ринку праці

Соціальні, економічні, політичні перетворення, що відбуваються в Росії в останні десятиліття, вплинули на всі сфери життєдіяльності суспільства, систему соціальних відносин, призвели до зміни життєвих і професійних стратегій різних соціальних груп. Посилилася соціальна диференціація, виникли нові престижні професії, що вимагають більш високої кваліфікації, створюються умови для вільного самовизначення і самореалізації особистості.
Професійна кар'єра залежить в даний час не від державних гарантій права на працю, а від індивідуальних технологій на ринку праці, професійної підготовки і конкурентоспроможності працівників, їх соціально-професійного старту.
З розвитком ринкової економіки жінки орієнтуються на зайнятість у професійній сфері, здобуття вищої освіти, що значною мірою зумовлено необхідністю поліпшення матеріального благополуччя сім'ї, потребами в самоствердженні, самоповазі, суспільному визнанні, економічної незалежності, успіху, влади.
Складність протікання зазначених процесів у російському суспільстві опосередкована низкою соціальних факторів. Незважаючи на те, що людський потенціал є основною рушійною силою економічного зростання, жінки, згідно з документами ООН, залишаються в ніші «недовикористаних людських ресурсів». Позначилися негативні наслідки тривало здійснювалася радянської політики, що орієнтувалася на уніфікацію ролі жінок і ідеологічно обгрунтовувала контракт працюючої матері, в результаті чого професійні цінності виявилися незатребуваними більшістю жінок. Специфіка реалізації професійної кар'єри жінок полягає в наявності бар'єрів, що впливають на можливості отримання освіти, працевлаштування, посадове просування, негативно впливають на соціальну та культурну інтеграцію, стабілізацію суспільства. За даними офіційної статистики, жінок-керівників значно менше у сферах будівництва, транспорту, сільського господарства, оптової торгівлі і фінансів, більше в невиробничих галузях (побутове обслуговування, легка промисловість, громадське харчування, роздрібна торгівля, охорона здоров'я, культура та соціальне забезпечення). Зберігається дискримінація оплати праці жінок.
Різноспрямованість, неузгодженість соціальних програм, недостатня фінансова підтримка національних та федеральних проектів з підвищення соціального статусу жінок знижують соціальну роль жінок, чим визначається актуальність дослідження жіночих стратегій подолання труднощів у професійній та приватної сферах. За допомогою аналізу цих практик можна прогнозувати перспективи розвитку гендерної системи та гендерних ідентичностей.
1. Успішна професійна кар'єра в суспільстві, що трансформується російському суспільстві створює умови для підвищення рівня і якості життя, зміни соціального статусу і соціального становища індивідів. У нових політичних, економічних, соціальних, культурних умовах на професійну кар'єру більше впливають індивідуальні якості, ніж об'єктивні умови.
2. При вивченні впливу гендера на формування професійної кар'єри жінок продуктивно використання структуралістської-конструктивістського підходу, який дозволяє враховувати наступність у професійних орієнтаціях, в стратегіях кар'єри жінок і одночасно - здатність до змін цих орієнтацій і стратегій під впливом об'єктивних чинників. Відповідно до цього підходу, жіноча кар'єра є складним багаторівневим феноменом, що має динамічний і спадкоємний характер: гендерна культура і традиції впливають на ціннісні орієнтації сучасних жінок, проте під впливом інституціональних зрушень у частини жінок змінюються інтереси, зростає цінність професійної діяльності; практики адаптації та застосовуються стратегії кар'єри набувають впорядкований і відтворюється характер.
3. Гендер-фактор виявляється в наявності інституціональних і соціокультурних бар'єрів для професійної кар'єри жінок, у більш низькою суспільну оцінку жіночої праці в цілому, в порівнянні з чоловіками, в гендерній асиметрії на ринку праці та професійної сегрегації за статтю: чоловіки переважно реалізують себе в високостатусних галузях ( фінанси, кредит, будівництво, органи управління), жінки зайняті в найменш дохідних сферах (освіта, культура, мистецтво, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, неформальний сектор)). Існують і власне жіночі проблеми (сімейні обов'язки, гендерні особливості первинної соціалізації, невміння і небажання виділятися в колективі і доводити свій професіоналізм, острах ризику, менші в порівнянні з чоловіками прагнення до влади і амбітність).
4. Вплив гендеру на професійну кар'єру жінок має нерівномірний характер: більш виражено вплив гендеру на кар'єру у жінок старшого віку безвідносно до національності; в кар'єрному поведінці татарок виявляється орієнтованість більшою мірою на сімейно-шлюбні цінності, ніж на кар'єру; для успішних у кар'єрі жінок значимість гендерної фактора мінімальна.
5. Активізація жінок у професійній діяльності опосередкована погіршенням матеріального становища домогосподарств, кризою державної влади, «не відбулася маскулінність», пов'язаної більше з особистими якостями чоловіків. Жіноча маскулінність - результат високої адаптованості жінок, орієнтованих на професійну кар'єру.
6. Кар'єрне поведінку жінок викликає зміни в традиційних інститутах (сім'я), соціальних організаціях (специфіка жіночого менеджменту), а в кінцевому результаті - зміни гендерної системи російського суспільства.
7. Жінки-підприємці - найбільш активна кар'єрна група з вираженими маскулінні риси, застосовує радикальні практики адаптації при одночасному поєднанні сімейної та професійної сфер (ведення бізнесу, комбінування стилів управління, раціоналізація та мінімізація соціальних ролей, скорочення соціальних зв'язків, делегування частини завдань іншим особам - колегам, родичам, гувернерам, користування послугами побутових і сервісних служб). Підприємництво, що вимагає від жінок концентрації професійних, особистісних якостей і часу, загострює взаємовідносини в сім'ї, змінює їх шлюбно-репродуктивна поведінка.
Неминуча в умовах ринкової економіки структурна перебудова потребує перегляду концептуальних і методологічних підходів до формування робочої сили, зокрема жіночої. Мова йде про розширення сфер докладання жіночого праці та створення сприятливих умов для розкриття творчого потенціалу жінок саме в тих областях і сферах діяльності, де їхня праця є найбільш ефективним. Це важливо не тільки для формування політики зайнятості жінок на перспективу, але і для вирішення поточних, часом досить гострих проблем їх працевлаштування. Тим більше що в числі безробітних більшість як і раніше становлять жінки. Так, серед звертаються до служби зайнятості населення Московської області частка жінок сягає 55%, з них майже 70% - у віці до 40 років.
Ситуація посилюється тим, що традиційні форми професійної орієнтації та навчання не забезпечують належною мірою підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці. Очевидна і їх соціальна вразливість. Зокрема, на вищих керівних посадах жінок - менше 6%, а їх заробітна плата, як правило, на 10-30% нижче, ніж у чоловіків. Подібне положення характерно для більшості індустріально розвинених країн.
Висока мотивація жінок до продуктивної праці та недооцінка роботодавцями їх здібностей і трудового внеску, неможливість реалізації ними свого освітнього та особистісного потенціалу, - причини того, що багато жінок, будучи висококваліфікованими фахівцями, стикаючись з відторгненням на ринку праці, погоджуються виконувати будь-яку роботу, нерідко нижче своїх можливостей. У силу психологічних особливостей найчастіше вони сприймають такий поворот подій як особисту драму. Об'єктивно ж це досить негативно позначається на економіці і соціальних відносинах.
Держава і соціум можуть і повинні захистити жінок від явної та прихованої дискримінації. В інтересах економічного і соціального прогресу потрібно нове розуміння їх ролі в житті суспільства, результатом якого має стати затвердження нового соціального статусу жінок. Це продиктовано складністю і багатогранністю проблем, що накопичилися, неможливістю їх вирішення традиційними методами.
Поширення інформаційно-телекомунікаційних технологій (ІТТ), сприяючи зростанню зайнятості, потенційно здатне створити робочі місця для жінок, поліпшивши їхнє становище. Адже саме на таких робочих місцях, де потрібна точність і акуратність при виконанні завдання, жінки можуть оптимально застосувати свої знання і здібності. Тим не менше і тут жінок як і раніше відтісняють. За даними МОП, серед користувачів інтернет жінок меншість (у Латинській Америці - 38%, у країнах ЄС - 25%, в Росії - 19%, в Японії - 18%, на Близькому Сході - 4%. Найменший гендерний розрив - у США і Скандинавії).
Для того щоб перетворити професійну орієнтацію, психологічну підтримку та профнавчання в дієвий засіб формування особистості та розвитку людських ресурсів в залежності від їх статевовікових та інших особливостей, потрібні нові ідеї і технології.
Втрата колишніх зв'язків між системою освіти і виробництвом різко загострила і без того важку професіоналізацію населення, тобто вибір і побудову професійної кар'єри кожним індивідом. У таких умовах службі зайнятості не можна обмежуватися приватними змінами в роботі з жінками. Необхідна нова гендерна ідеологія, а головне - відповідні методи її реалізації.
Виходячи з визнання значущості підвищення професійного статусу жінок важливо виявити їх індивідуальні особливості, розробити способи, що впливають на мотивацію та орієнтацію на певний, найбільш підходящий вид професійної діяльності, показати соціальні, економічні та моральні переваги трудової кар'єри. У цьому - суть нового концептуального підходу до забезпечення ефективного професійного росту жінок.
Одержує все більше визнання принцип "безперервного навчання», або «навчання протягом усього життя», стосовно жінкам означає, що мотиви і форми навчання повинні враховувати особливості їх життєвого циклу (більшість з них на три-п'ять років, а деякі на більший період "вириваються" зі сфери професійної діяльності у зв'язку з народженням і вихованням дітей). Якщо не передбачити цього «зигзагу» в системі навчання жінок, неминучою стає значна чи повна втрата професійних знань і навичок. Суспільство не повинно скупитися на допомогу жінкам, які бажають повернутися до професійної праці.
Формування професійної кар'єри - найважливіший елемент активної політики зайнятості. Це цілеспрямоване виборче регулювання державою (перш за все органами служби зайнятості) поведінки населення на ринку праці. Сучасне розуміння кар'єри включає успіх не тільки в професійній діяльності, але і в житті взагалі. Кожна нова ступінь в кар'єрі людини є результатом його діяльності з реалізації намірів, прагнень до певного, усвідомленої і бажаного способу життя. Кар'єра - це перш за все досягнення більш високого соціального, економічного, наукового, культурного і морального статусу.
Стосовно до жіночої робочої силі доцільно поступово переходити до нової стратегії - цільовим формуванню індивідуальної професійної кар'єри жінок на основі системного консультування з урахуванням особистісних особливостей.
Сучасні технології, що використовуються при формуванні професійної кар'єри жінок, дозволяють сприймати людину не як "ланка технологічного ланцюжка", а як творчу і самодостатню індивідуальність, здатну конкурувати на ринку праці, самопроектіровать професійний ріст і реалізовувати життєві плани.
В умовах підвищення вимог до якості підготовки до праці важливо формувати у жінок розуміння ролі професійної освіти як надійного і найбільш ефективного засобу, що збільшує їх конкурентоспроможність, впевненість і стабільність, полегшує становище на ринку праці та кар'єрне зростання.
Проте вітчизняною системою вищої освіти та професійної підготовки гендерні особливості жінок практично не враховуються. Традиційні освітні та професійні установи взагалі не прищеплюють навичок, які допомагають вибудовувати кар'єру, а тим більше жінкам.

Між тим формування індивідуальної професійної кар'єри жінок з урахуванням гендерного фактора вимагає спеціальних знань. Держава (в особі органів служб зайнятості) має вирішувати цю проблему комплексно, забезпечуючи соціальну захищеність жінок на ринку праці, стимулюючи та підтримуючи їх зусилля, спрямовані на всебічне використання особистісних можливостей.
Для реалізації цих принципів Департамент ФГСЗН по Московській області здійснив регіональний пілотний проект «Підготовка до створення центру« Професійна кар'єра жінок »в рамках російсько-канадського проекту« Жінки і реформа ринку праці в Росії ».
Участь канадських експертів сприяло впровадження в практику нетрадиційного для Росії напрямку - індивідуальних програм професійної кар'єри, розрахованих на жінок. Їх мета - допомога в задоволенні потреби в навчанні, зміна колишніх стереотипів в оцінці жіночої праці та жіночої професійної кар'єри, значне розширення можливості вибору. Центр професійної кар'єри жінок дозволить реалізувати нову гендерну стратегію і надати жінкам необхідні умови для самореалізації. За своїм характером це інноваційний, багатофункціональне установа соціального та психолого-педагогічного призначення. Наявність таких підрозділів, як служби маркетингу, підприємництва, нових інноваційних, комунікаційних і інтерактивних технологій, дозволить оптимально поєднувати інтереси держави, суспільства і особистості, а структура центру, напрями його роботи і склад персоналу будуть збудовані з урахуванням конкретних економічних умов і соціокультурних особливостей будь-якого регіону .
Центр покликаний стати державним соціальним інститутом з проектування індивідуальної професійної кар'єри жінок, навчити їх орієнтуватись у світі професій, вибирати спеціальність і вид діяльності, виходячи з можливостей майбутнього працевлаштування, підвищувати кваліфікацію і професійну майстерність у рамках безперервної освіти.
Технологія індивідуальної професійної кар'єри - багатогранна, інтегрована система, в якій всі так звані карьерообразующіе компоненти повинні бути органічно взаємопов'язані, доповнювати і збагачувати, а не суперечити один одному.
Схематично дана технологія може бути представлена ​​в трьох аспектах:
- Науковому: розгляд доктрини, концепції, цілей, завдань, принципів, змісту, методів і засобів побудови кар'єри;
- Процесуально-описовому: складання алгоритму і визначення технології побудови кар'єри;
- Процесуально-дійовому: реалізація технологій з урахуванням особистісних особливостей учнів жінок, застосування прогресивних підходів у процесі навчання та соціально-професійної адаптації.
Проведення дослідно-експериментальних робіт, що плануються центром, дозволить перевірити теоретичну та практичну цінність запропонованих стратегій, розробити регіональні програми розвитку аналогічних центрів на найближчу перспективу в ряді міст Московської області (Пушкіно, Шатуре, Наро-Фомінську, Протвино).

3.2. Шляхи оптимізації ролі держави в регулювання жіночої
зайнятості

Після початку ринкових перетворень в Росії зі становленням і розвитком малого підприємництва держава незмінно пов'язує рішення цілого ряду найважливіших соціально-економічних завдань: усунення структурних перекосів і створення раціональної структури економіки, насичення ринку товарами та послугами, поповнення регіональних і місцевих бюджетів, формування середнього класу, широке використання праці громадян зі зниженою конкурентоспроможністю на ринку праці (інвалідів, звільнених у запас військовослужбовців, молоді), і, саме головне - вирішення проблеми зайнятості. Загальновизнаним є теза, згідно з яким малі підприємства мають потенційну здатність швидкого створення значної кількості нових робочих місць, а тому розвиток сектора МБ сприяє пом'якшенню напруженості на ринку праці, ослаблення безробіття.
Справді, малий бізнес вносить відчутний внесок у вирішення проблеми зайнятості, а отже, і в зниження соціальної напруженості в Росії. У 2005 і 2006 роках чисельність зайнятих на малих підприємствах склала, відповідно, 7,4 млн. чоловік і 8,0 млн. чоловік.
З урахуванням зареєстрованих фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи (ПБОЮЛ), загальна кількість зайнятих у малому підприємництві в 2005 і 2006 році склало, відповідно, 11,9 млн. чоловік і 12,7 млн. чоловік (17,7% економічно активного населення країни).
Разом з тим, дослідження показують, що проблема найму представників соціально вразливих категорій працівників підприємствами малого бізнесу стоїть досить гостро. Як випливає з наведеної нижче Діаграми, масштаби використання праці таких працівників досить обмежені, хоча і варіюють від однієї соціальної категорії до іншої. Мотивація роботодавців відносно їх найму також досить сильно відрізняється.
Розподіл відповідей на запитання:
«Зайняті чи на Вашому підприємстві працівники, звані« особливо вразливими на ринку праці? »,
«Чи готові взяти на роботу у разі надання підтримки підприємству з боку місцевої влади?»,
«Які категорії працівників Ви ніколи не зможете взяти на своє підприємство?»

Діаграма 2. Структура найму представників соціально вразливих категорій працівників підприємствами малого бізнесу.
Як випливає з Діаграми, ніщо не перешкоджає використанню праці військовослужбовців, звільнених у запас, а також «чорнобильців». Ряд інших категорій - матері-одиначки та багатодітні, а також особи передпенсійного віку - мають досить нейтральний баланс оцінок їх фактичного використання / можливості залучення до роботи на МП. У найгіршому становищі - особи, які відбули ув'язнення, а також молодь до 18 років і люди з обмеженими можливостями (інваліди).
Остання обставина особливо насторожує. Найбільш поширений спосіб підтримки інвалідів на ринку праці Росії - це квотування робочих місць і фінансові пільги роботодавцям, які наймають інвалідів.
На практиці, однак, великі підприємства часто під тим або іншим приводом відмовляють інвалідам у прийомі на роботу. Малі підприємства, які, з одного боку, порівняно легко адаптуються до нових умов, а з іншого боку - особливо зацікавлені у фінансових пільгах, - могли б дати інвалідам чи ні єдину можливість для самореалізації. Відмова малих підприємств приймати на роботу інвалідів позбавляє багатьох з них останнього шансу адаптації в суспільстві.
Наскільки б різними не були мотиви настороженого ставлення / відмови наймачів використовувати працю соціально уразливих категорій працівників, досить насторожене ставлення малого бізнесу до деяких групах шукачів робочих місць слід враховувати при формуванні політики на ринку праці.

3.3. Державна підтримка жіночого підприємництва

Розвиток малого і середнього жіночого підприємництва, є одним з головних напрямків реалізації конституційного права жінок на працю, ефективним каналом, що дозволяє жінкам не тільки адаптуватися до нових соціально-економічних умов, але й вирішувати питання власного працевлаштування, створювати нові робочі місця, підвищувати професійні навички та вміння.
У Росії ведеться певна робота по розвитку підприємництва, включаючи жіноче. Однак ці програми націлені в основному на те, щоб дати нові життєві орієнтири безробітним жінкам або навчити основам підприємницької діяльності тих з них, хто бажає почати свою справу.
Разом з тим поза полем діяльності програм залишився цілий ряд успішних жінок-підприємців та менеджерів, які вже відбулися, ведуть успішний бізнес в самих різних сферах, надають значні соціальні послуги населенню, мають високий авторитет в ділових колах. Саме ці жінки-керівники та потребують державної підтримки, спеціальною програмою, яка б законодавчо і цілеспрямовано допомагала б цим підприємцям стати двигуном російської економіки.
У всьому світі жіночий бізнес виділено в окрему сферу підприємництва, і це обгрунтовано тієї причинно-наслідковим зв'язком, яка існує між створенням жіночих підприємств і зменшенням відсотка безробіття, зниженням соціальної напруженості в суспільстві.
Не випадково в Німеччині після її об'єднання було створено понад 150 тисяч підприємств під керівництвом жінок, у США 38% підприємств від їх загальної кількості керують жінки, а у Великобританії кожне четверте підприємство - жіноче.
У Росії жіночий бізнес - об'єктивна реальність, причому, за оцінками експертів, він росте набагато динамічніше чоловічого і перевищує його за темпами зростання в 1,7 рази. При збереженні цієї тенденції до 2010 року до 40% фірм будуть очолювати жінки. А вони мають, як правило, більш низькі стартові умови в порівнянні з чоловіками, але діють більш активно, займаючи навіть висококонкурентні ніші в бізнесі.
І тим не менше поки на частку жінок-керівників доводиться всього лише 18% від загальної кількості.
Соціологічні дослідження свідчать про більш високі етичні стандарти, на яких будують свій бізнес жінки, що додає велику соціальну ефективність від їх діяльності.
Жінки в бізнесі відрізняються більш високим рівнем консолідації та неконфліктність у взаємодії з місцевою владою.
Як показала та ж соціологія, жіноче підприємництво перебуває під меншим тиском кримінальних структур, ніж чоловіче. Жінки в бізнесі орієнтовані на стійкі ділові стратегії, ведуть свою справу більш відповідально і обережно, віддаючи перевагу помірний консерватизм.
І, нарешті, жінки орієнтовані в першу чергу не на фінансову, а на правову та інформаційну підтримку з боку держави.
Саме жінки здатні стати тими соціально відповідальними бізнесменами, які найкращим чином розпорядяться підтримкою держави, не демонструючи неадекватних реакцій у відповідь на пропоновану допомогу.
Прогнози перспективи жіночого підприємництва в Росії бачаться самими оптимістичними. Цей оптимізм базується на розумінні державною владою країни того позитивного впливу, що надає жіноче підприємництво на забезпечення політичної стабільності та економічного зростання в Росії та всебічної підтримки наших зусиль з розвитку жіночого бізнесу.
Висновок: У якості нагальних першочергових заходів державної підтримки жіночого підприємництва в Росії необхідні:
- Розробка комплексної програми з розвитку жіночого підприємництва в Росії, що включає різні моделі взаємодії державних, громадських і комерційних структур, які реалізують на практиці ідею соціально відповідального бізнесу;
- Розробка проекту закону про підтримку жіночого підприємництва в Російській Федерації;
- Створення єдиного інформаційного простору для візуалізації комерційної та суспільно значущої діяльності жінок-підприємців як в Росії, так і в інших країнах СНД;
- Створення фонду жіночого підприємництва, який після закінчення проекту буде здійснювати підтримку соціально значущих проектів ділових жінок Росії з розвитку недержавних соціальних послуг та мобілізації необхідних ресурсів.

ВИСНОВОК

Провівши дослідницьку роботу, визначено, що являє собою поняття «соціально-трудові відносини», їх типи, а також предмети і суб'єкти. У ході дослідницької роботи проаналізовано соціальне становище жінок на ринку праці в умовах сучасного російського суспільства. Ми розглянули найбільш загальні і характерні для цього явища особливості. Виділивши ці особливості, в результаті дослідженні були зроблені наступні висновки:
1. Розбіжність як з первинними очікуваннями, так і з досвідом інших постсоціалістичних країн дозволяє зробити висновок про формування особливої ​​російської моделі ринку праці. Поки цей висновок не знайшов загального визнання, не кажучи вже про його теоретичному осмисленні. Сьогодні існує нагальна потреба як в подоланні неадекватних уявлень про те, як влаштований і як працює російський ринок праці, так і в більш реалістичній оцінці перспектив його майбутнього розвитку;
2. Не слід перебільшувати специфіку жіночого і чоловічого лідерства в підприємництві. Лідерські якості чоловіків і жінок мають спільну природу і не залежать безпосередньо від статевих відмінностей. Це дало підставу стверджувати в російських дослідженнях про те, що успішний менеджмент не має статі. Хороший менеджер має в своєму розпорядженні подвійним репертуаром управлінських технологій: і чоловічих і жіночих. Одночасно ділові стратегії чоловіків і жінок-керівників мають і певну специфіку. Жінки, в порівнянні з чоловіками-підприємцями, орієнтовані на стійкі ділові стратегії і ведуть свій бізнес більш відповідально і обережно, жінки частіше розглядають бізнес як можливість самореалізації. Взаємодія з підприємниця свідчить, що ті з них, які досягають успіху в бізнесі, відрізняються певними особистісними особливостями: це варіантність особистісної структури, підвищений психологічний темпоритм, високий рівень працездатності й ін
3. Як нагальних першочергових заходів державної підтримки жіночого підприємництва в Росії необхідні:
- Розробка комплексної програми з розвитку жіночого підприємництва в Росії, що включає різні моделі взаємодії державних, громадських і комерційних структур, які реалізують на практиці ідею соціально відповідального бізнесу;
- Розробка проекту закону про підтримку жіночого підприємництва в Російській Федерації;
- Створення єдиного інформаційного простору для візуалізації комерційної та суспільно значущої діяльності жінок-підприємців як в Росії, так і в інших країнах СНД;
- Створення фонду жіночого підприємництва, який після закінчення проекту буде здійснювати підтримку соціально значущих проектів ділових жінок Росії з розвитку недержавних соціальних послуг та мобілізації необхідних ресурсів.
Все більше значення набуває дискримінація праці. У цьому випадку актуальне навести приклад положення і відношення до жінок в Америці, тому що в цій країні жінка стоїть на одному щаблі разом з чоловіком у сфері бізнесу. У соціально-трудових відносинах жінка виступає як носій певних професійних якостей, як партнер, який самостійно і незалежно приймає рішення. Тут не існує чоловіків і жінок, є лише партнери і колеги.
На російських підприємствах зовсім інше становище жінок. Професійні якості іноді не враховуються керівником-чоловіком, тому що жінка представниця слабкої статі. Вирішення цієї проблеми полягає в тому, щоб дати можливість жінкам проявити себе і реалізувати свої ідеї.
У зв'язку з цим, особливості соціально-трудових відносин, а також проблеми соціально-трудових відносин безпосередньо залежать не тільки від економічного і соціального стану конкретного підприємства, але і країни в цілому. Так як Росія знаходиться в перехідному періоді і, багато аспектів та сфери економіки поки ще не зовсім склалися, тому особливості соціально-трудових відносин будуть розвиватися і встановлюватися в залежності від позитивного або негативного характеру змін в країні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція (основний закон) РФ. - М.: Юридична література, 2006р.
2. «Про основи соц. обслуговування населення в РФ ». Закон РФ від 19.12.1995г.
3. «Про зайнятість населення РФ». Закон РФ від 15.11.1996г.
4. Концепція професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки безробітних громадян і незайнятого населення. - М., 1999р.
5. МОП. Конвенції та рекомендації. - М., 2001 - 2006р.р.
6. А.В. Дорін «Економічна соціологія: навчальний посібник.», Мн,: ІП «Екоперспектіва», 2006;
7. Б.М. Генкін «Економіка і соціологія праці», М: НОРМА, 2005;

8. Восколович Н. Формування ціни робочої сили на ринку праці перехідного періоду / / Людина і праця - 2000 № 1
9. Н.М. Воловський «Економіка і соціологія праці», М.-Н.: ИНФРА-М, 2004;
10. А. Чепуренко, Т. Обиденнова. Трудові відносини на російських малих підприємствах / / Журнал «Питання економіки» № 4 / квітень 2001, М.: «Видавництво журналу« Питання економіки »стор.110;
11. Б.Г. Тукумцев. Самарський моніторинг соціально-трудової сфери / / Журнал «СОЦІС» № 7 / 2001, М: «Наука» стор.41;
12. І.О. Тюріна. Гендерні аспекти зайнятості та управління / / Журнал «СОЦІС» № 11/2002, М.: «Наука» стор.135;
13. Т.І. Заславська, М.А. Шабанрва. Не правові трудові практики і соціальні трансформації в Росії / / Журнал «СОЦІС» № 6 / 2002, М: «Наука» стор.3;
14. Абульханова - Славська К.А. Типологія особистості і гуманістичний підхід. / / Психол. Журнал. -1991. Т12. № 4;
15. Безрукова О.М. Репродуктивні мотивації жінок. / / Соц. дослідже. -2000. № 3;
16. Великий тлумачний словник соціологічний. Т 2. (П. - Я), - М., - 1999;
17. Боровик В.С, Єрмакова Є.Є. Зайнятість населення. Уч. Посібник .- Р. - на - Д: ФЕНИКС, 2001р. -99с;
18. Голенко Є.Н., Ковальов В.І. довідник практикуючого юриста по соціальному забезпеченню. - М.: Юриспруденція, 2006;
19. Доел М, Шардлоу С. Практика соціальної роботи. - М., - 2005р.;
20. Жінки і демократизація: громадська думка жінок з актуальних соц. - Політ. питань. / Под ред. Сілласте Г.Г. - М., 2005р.
21. Іванова Б.І. Жінки і зайнятість. / / Соц. дослідже. - 2005. № 11.
22. Іванова В.М., Безнадійних Т. І. Управління зайнятістю населення на місцевому рівні: Учеб. Посібник .- М.: Фінанси і статистика, 2004;
23. Кліматова Г.М. Жіноча зайнятість і ринок праці. / / Сім'я в Росії. - 2004. № 3.
24. Козіна І.М. Жінки і зайнятість: радянська спадщина. / / Соц. дослідже. - 2004. № 1.
25. Козлов О.О., Іванова Т.Б. Практикум соціального працівника. - Р. - на - Д.: ФЕНИКС, 2001р.
26. Козлов А.Г. Соц. сутність безробіття. - М., 2000р.
27. Осадча Л.Л. Життєві цінності жінок. / / Соц. дослідже. - 1997. № 10.
28. Основи соц. роботи. / Под ред. Павленок. П. Д. - М.: ИНФРА - М., 1999р.
29. Петров С.В. Проблема зайнятості в сучасній Росії. / / Соц. иссл .- 1995. № 5.
30. Прокоф'єва А. Професійна кар'єра чоловіків і жінок. / / Соц. иссл .- 1999. № 4.
31. Професійна майстерність працівників соц. служб. Матеріали 2 Нац. Конференції працівників соц. служб. - М.: Соц. робота, 1999р.
32. Ржаніцина Л., Хоткіна З, Груздева Є. Жінка на ринку праці. / / Суспільні науки і сучасність. 1992. № 3.
33. Рофе А.І., Збишко Б.Г., Журавльов В.В. Ринок праці, зайнятість населення, економіка ресурсів для праці. - М.: МІК. 1998р.
34. Рибцова Л.Л. Життєві цінності жінок. / / Соц. иссл .- 1997. № 10.
35. Самаріна О. Соц. захист жінок і сімейна політика в сучас. Росії. / / Питання економіки. - 2000. № 3.
36. Серьогіна І. І. Професійна кар'єра жінок. / / Соц. дослідже. - 1999. № 4.
37. Сьогодні безробітний, завтра - підприємець. / / Югорской час. - 2002. № 50.
38. Сілласте Г.Г. Особливості жіночого безробіття в Росії. / / Соц. дослідже. - 2000. № 5.
39. Сілласте Г.Г. Економічна поведінка безробітних жінок. / / Соц. дослідже. - 2000. № 1.
40. Соціальна робота. / За заг. Ред. Курбатов В. І. Уч. посібник. - Р.-на - Д.: ФЕНИКС. 1999р.
41. Соціальна робота: теорія і практика: Уч. посібник. / Под ред. Холостовой Є. І. - М.: ИНФРА - М., 2001р.
42. Соціальна робота: досвід та проблеми підготовки фахівців. - М.: МГСУ «Союз», 1997р.
43. Соціальна робота в сфері зайнятості. / / Основи соц. роботи. - М., 1997р.
44. Структура зайнятості жінок. «М.: Держкомстат, 1999р. з 90.
45. Сухарєва Е. О. Ринок праці та зайнятості в системі соц. відносин. - М., 1999р.
46. Соціальне становище та рівень життя населення Росії »М.: Держкомстат, 1999, 88с.
47. Теорія соц. роботи: Уч. Посібник. / Под ред. Холостовой Є. І. - М.: Юрист. 2000р.
48. Технологія соц. роботи: Уч. посібник. / Под ред. Зайнишева І. Г. - М.: ВЛАДОС. 2000р.
49. Вороніна О.А. Гендерна експертиза законодавства РФ про засоби масової інформації. М., 1998 р.
50. Здравомислова Е, Тьомкіна А (1999). Дослідження жінок і гендерні дослідження на Заході і в Росії / / Суспільні науки і сучасність. № 6.СС.177-185.
51. Левада Ю.А. Комплекси громадської думки. Інформаційний бюлетень ВЦИОМ, N 6 (26), 1996, с.8).
52. Сілласте Г.Г. Соціогендерние відносини в період соціальної трансформації Росії. / / Социс. - 1994. - № 3.
53. СЛОВНИК ГЕНДЕРНИХ ТЕРМІНІВ / Под ред. А. А. Денисової / Регіональна громадська організація "Схід-Захід: Жіночі Інноваційні Проекти". М.: Інформація XXI століття, 2002. 256 с.
54. http://www.gender.by/gender_research3.html
55. http://www.romir.ru/socpolit/socio/october/declar.htm

ДОДАТКИ

Додаток 1.
Текст оголошення про вакансії з Інтернет-сайту газети «Робота для Вас» [1]

	id 9258304	6 березня 2007
	менеджер по роботі з клієнтами	8000 - 35 000 руб

Інгвар Місто: Москва Адреса: м. Олексіївська Телефон: (495) 5105012, (495) 1013545 Переглянути всі вакансії компанії (4) Занести у чорний список

Велике рекламне агентство проводить набір на конкурсній основі жінок у віці від 18 до 30 років з вищою або н / вищою освітою.
Дзвінки потенційним клієнтам з пропозицією ознайомитися з нашими послугами. Клієнтська база предоставдяется. Ведення реклами і рекламних компаній.
Графік роботи: з 9 до 14 або з 14 до 19 годин. Субота, неділя - вихідний. Робота тільки в офісі (без виїздів). Система оплати: оклад + премія. Оклад на випробувальний термін - 8000 руб. У середньому 10000-11000 руб. на місяць за півдня. Дружний, молодий колектив. Офіційне працевлаштування, відпустку, лікарняний, стаж. Безкоштовне навчання. Метро Олексіївська

Графік:	змінний
Вимоги:	від 18 до 30 років, освіта: неповна вища

Додаток 2.
Російська жінка і бізнес [2]
На питання журналу відповідає президент Російської Академії бізнесу та підприємництва Ірина В'ячеславівна Горбуліна. Розмова піде про жіноче підприємництво в Росії.
- Згідно зі статистикою в даний час кожна третя працює росіянка займається бізнесом, а у 25 відсотків жінок рівень доходів вище, ніж у їхніх колег-чоловіків. Що стосується майбутнього, то, за оцінками експертів, до 2010 року близько 40 відсотків росіянок очолять приватні структури. Багато це чи мало?
ГОРБУЛІНА: На превеликий жаль, тема жіночого підприємництва в російському суспільстві не дуже популярна і навіть викликає деяке роздратування. Тому що цифри і дані говорять про те, що в Росії існує якесь патріархальне уявлення про жіночу долю. Хоча позитивні зрушення є і відчуваються. Але існують і інші цифри, які не підтверджують настільки оптимістичний прогноз. Сьогодні Росія перебуває на 120 місці в світі за кількістю жінок, зайнятих в державному управлінні. Що це означає в Росії? Якщо в країні жінок більше, ніж 50 відсотків, а рішення в своїй більшості приймаються чоловіками, і жінки не можуть вплинути на якісь державні рішення, то про підтримку жіночого підприємництва, про прийняття якихось соціальних програм у такому суспільстві доводиться говорити з великою обережністю. Проблема ця, однак, не тільки російська, подібне, думаю, існує в усьому світі.
- Тим не менш, у багатьох країнах світу існує система державної підтримки жінок та активно впроваджується в життя. У Росії ж тільки й чути, як жінки обурюються: працювати не дають, душать паперовою тяганиною. Але вони, незважаючи ні на що, продовжують працювати. Що може зробити російська жінка, які існують форми підтримки жіночого підприємництва, нехай навіть не на державному рівні?
ГОРБУЛІНА: Йде природний процес. Російському бізнесу всього 15 років. І коли він ставав на ноги, у його керма стояли сильні, агресивні, жорсткі чоловіки, які своїми способами і методами «розчищали поля» для бізнесу і які потім захопили командні висоти. А жінка йшла слідом, дуже обережно і акуратно.
Цікаво, що абсолютних цифр, скільки жінок перебуває в бізнесі з Російської Федерації, немає, але є процентне співвідношення. На сьогоднішній день в Росії 40,3 відсотка підприємств очолюються жінками.
Ще один цікавий момент. Абсолютних цифр теж немає, але, за даними 49 регіональних відділень Російської Академії бізнесу та підприємництва, останні вибори до законодавчих зборів регіонів виявили тенденцію: жінки, які створили свій бізнес, вирішили всі свої особисті проблеми, стали активно йти в органи законодавчої влади, щоб облаштувати світ навколо себе. Мабуть, це відповідає якимось їх внутрішнім прагненням.
Звичайно, є якісь відмінності між жінками і чоловіками, і це відбивається на тому, як вони ведуть бізнес і як ставляться до суспільства. Тому часто жінки йдуть до органів влади для того, щоб вирішити проблеми не тільки свої, але й проблеми суспільства, що дуже здорово.
На жаль, у Росії не існує система державної підтримки жіночого підприємництва. А ось в США вона є у вигляді міжвідомчої комісії з підтримки жіночого підприємництва, існуючої при Конгресі. У цю комісію в обов'язковому порядку входять представники всіх провідних американських міністерств і керівники великих громадських рухів. Існування подібного органу дозволяє створити в суспільстві якесь інформаційне поле в країні, яке допомагає у прийнятті рішень. У Росії в якості першого кроку, може бути, мало б сенс при Раді Федерації, Державній Думі чи уряді РФ створити міжвідомчу комісію, яка займалася б тільки жіночим підприємництвом.
- Або створити в Держдумі «жіночу» фракцію, щоб лобіювати інтереси всіх російських жінок. До речі, у складі партії «Єдина Росія» 51 відсоток складають жінки.
ГОРБУЛІНА: Але, на жаль, з 450 депутатів у Держдумі - тільки 45 жінок.
- Але якщо 40,3 відсотка керівників російських підприємств - жінки, може бути, і не потрібно їх підтримувати? Однозначно, що чоловіки не допустять того, щоб число жінок-керівників зростало і наближалося до позначки у 100 відсотків.
ГОРБУЛІНА: Ця цифра, 40,3 відсотка, означає жінок-керівників всіх російських підприємств, куди входять дитячі садки, державно-муніципальні утворення з їхніми злиденною зарплатою та інше. Якщо ж подивитися на російський великий і середньо-крупний бізнес, то там ситуація інша: чоловіки займають всі командні висоти. У цьому-то і полягає проблема. Не в тому, що існує жіночий або чоловічий бізнес, бізнес є бізнес, його головна мета - отримання прибутку, тому тут головний критерій - професіоналізм. А в тому, що в суспільстві існують якісь стереотипи свідомості, з якими і потрібно боротися. А жінкам потрібно доводити, що вони кращі, своєю роботою та професіоналізмом.
Для Росії - звичайна ситуація, коли приходять два кандидати влаштовуватися на роботу або йде вибір, кого поставити на чолі великого підприємства, то при всіх абсолютно рівних умовах вибирають чоловіка. Це існує, і прикладів тому маса.
- У чому причина, чому, діючи в єдиному правовому полі, сьогодні в Росії жінкам відбутися в бізнесі важче? Невже виною тільки панівні в суспільстві стереотипи?
ГОРБУЛІНА: Звичайно. Стереотипи - один з ключових моментів. Коли створювався російський бізнес, то ставлення до нього в цілому було абсолютно негативним. Подібний же стереотип діє і по відношенню до жінок. Росія - патріархальна країна, і подібне ставлення до жінок до цих пір існує. І від цього нікуди не дітися. Тобто в Росії існує якась негласна планка кар'єрного росту для жінок, вище якої перевага завжди віддається чоловікам.
- Які реальні форми підтримки жіночого підприємництва вже вироблені РАБіП і впроваджені в регіонах, як розвивається жіноче регіональний рух в Росії?
ГОРБУЛІНА: Жіночий рух в Росії шириться і зростає, але йому не вистачає об'єднавчого зусилля. Російська Академії бізнесу та підприємництва - це організація, яка об'єднує і жінок, і чоловіків. Коли в неї прийшли до розуміння того, що жіноче підприємництво вимагає особливої ​​уваги, це сталося досить спонтанно. Роки три тому у великій залі Адміністрації президента проходив форум «Жінки - лідери нової Росії», на який з'їхалися представниці більш 70 регіонів РФ. І тільки на ньому вперше було звернуто увагу на те, що в Росії, виявляється, така велика кількість успішних жінок. Для всіх учасників форуму це стало справжнім відкриттям. Тому що з даного питання не існує статистики, немає рухів, які цим би займалися, немає державної програми, яка вивчала б це. Саме з того моменту Російська Академія бізнесу та підприємництва веде цю програму, проводить форуми, «круглі столи», заснувала першу і єдину в Росії Національну премію суспільного визнання досягнень жінок Росії «Олімпія». І жінки дуже вдячно відгукнулися на цю ініціативу. Багато хто з них говорили, що вперше в житті їх помітило суспільство і відзначило їх працю.
У 2006 році цієї першої та єдиної в Російській Федерації нагороді, що відзначає досягнення наших видатних сучасниць, виповнюється 5 років. Її лауреатами вже стали більше двохсот жінок, що розвивають бізнес, спорт, науку, мистецтво, займаються політикою, дуже популярних і не дуже відомих.
Льотчик-випробувач Марина Попович, гімнастка Світлана Хоркіна, фінансист Тетяна Парамонова, актриса Людмила Гурченко, академік Наталія Бехтерєва, космонавт Валентина Терешкова, балерина Ілзе Лієпа, губернатор Валентина Матвієнко, журналіст Тетяна Міткова ... Учасниками конкурсу на присудження звань лауреатів "Олімпія" можуть бути росіянки , зайняті в будь-якій сфері діяльності. Правда, при дотриманні кількох умов: видатні результати діяльності, бездоганна ділова репутація та активну участь у соціальних і благодійних програмах.
Хто може висунути претенденток?
Крім постійного Почесного журі з 30 найбільш шанованих росіян - представників влади, вчених, діячів політики, мистецтва і культури, це можуть зробити регіональні органи влади, громадські та політичні об'єднання, творчі спілки, кожен трудовий колектив або бізнес-структура. Цікаво, що майбутній лауреат вправі запропонувати себе і сам.
3 березня 2006, в Москві, в Залі Церковних Соборів Храму Христа Спасителя відбудеться VII Урочиста церемонія вручення Національної премії громадського визнання досягнень жінок Росії «Олімпія».
Ви особисто або ваша організація можете запропонувати кандидата в лауреати Національної премії громадського визнання досягнень жінок Росії «Олімпія» за 2005 рік. Подробиці можна дізнатися за адресою:
Москва, Новоданилівське набережна, 4а
Тел. / факс: (095) 411-8608, 411-5508
E-mail: award2006@ex.ru
Веб-сайт: http://www.ex.ru
Удачи!

---

1 Восколович Н. Формування ціни робочої сили на ринку праці перехідного періоду / / Людина і праця - 2000 № 1

[1] http://www.rabota.ru/vacancy9258304.html

[2] http://www.ex.ru/divss_cutting/rip/volgabiz_01_06.shtml - Російська академія бізнесу та підприємництва