Зміст
Введення
1. Теоретичні основи обліку основних засобів
1.1 Поняття основних засобів та їх класифікація
1.2 Нормативно-правове регулювання обліку основних засобів
1.3 Основні завдання та напрями аналізу основних засобів
Організаційно - економічна характеристика СПК «Петровський» Саракташского району
2.1 Організаційна характеристика господарства
2.2 Аналіз фінансового стану СПК «Петровський»
3. Облік основних засобів в СВК «Петровський» Саракташского району
3.1 Первинний облік наявності та руху основних засобів
3.2 Синтетичний і аналітичний облік основних засобів
3.3 Облік амортизації основних засобів
3.4 Облік ремонту основних засобів
3.5 Інвентаризація основних засобів
4. Аналіз стану та ефективності використання основних засобів СПК «Петровський»
4.1 Завдання та інформаційна база аналізу основних засобів
4.2 Аналіз наявності та стану основних засобів
4.3 Аналіз ефективності використання основних засобів
4.4 Аналіз ефективності використання основних засобів
5 Удосконалення обліку основних засобів в СВК «Петрівське»
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Введення
В умовах економічної реформи підвищується роль обліку і контролю за раціональним використанням усіх ресурсів, у тому числі і основних засобів. Цей розділ бухгалтерського обліку дуже широкий і охоплює масу інформації і велике коло законодавчих актів, з якими я отримала можливість ознайомитися в процесі написання дипломної роботи.
Актуальність роботи полягає в тому, що невід'ємною умовою здійснення господарської діяльності є забезпечення організації, поряд з матеріальними, трудовими, фінансовими ресурсами, необхідними об'єктами основних засобів.
Бухгалтерський облік основних засобів - дуже важливий напрямок бухгалтерського обліку. Отримання достовірної інформації про майно підприємства набуває першорядної важливості саме зараз, на етапі становлення та розвитку ринкових відносин. Головні завдання бухгалтерського обліку основних засобів: контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання їх і до моменту вибуття; контроль за правильним і ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію і ремонт основних засобів; контроль за ефективним використанням основних засобів по часу і потужності; отримання даних для складання звітності про наявність та рух основних засобів. Ці завдання вирішують за допомогою регістрів бухгалтерського обліку та забезпечення правильної організації обліку наявності і руху основних засобів, щомісячних розрахунків амортизації основних засобів та обліку витрат з їх ремонту.
В умовах жорсткої конкуренції та постійно мінливої ринкової кон'юнктури підприємству доводиться постійно лавірувати і перебудовувати своє виробництво на більш вигідні ніші ринку. А значить, виникає необхідність у придбанні нового сучасного обладнання, впровадження вдосконалених технологій для виробництва якісної, необхідної споживачеві продукції.
З покращанням використання основних виробничих засобів забезпечується збільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних вкладень; прискорене оновлення засобів праці, що скорочує можливість морального зносу устаткування і сприяє технічному прогресу в галузі; зниження собівартості продукції за рахунок амортизаційних відрахувань у розрахунку на одиницю продукції.
Цими причинами підтверджується актуальність обраної теми дипломної роботи.
Метою дипломної роботи було вивчення та узагальнення практичного досвіду організації бухгалтерського обліку та аналізу основних засобів в СВК «Петровський» Саракташского району.
Для досягнення поставленої мети були вирішені наступні завдання:
вивчені теоретичні положення бухгалтерського обліку основних засобів;
охарактеризована фінансово-господарська діяльність СПК «Петровський»;
розглянуті особливості бухгалтерського обліку основних засобів в СВК «Петровський»;
проведено аналіз ефективності використання основних засобів;
виявлено недоліки у веденні бухгалтерського обліку основних засобів і вироблені пропозиції щодо вдосконалення методики їх обліку в СВК «Петровський».
При написанні роботи були використані такі прийоми і методи як монографічний, економіко-математичний, абстрактно-логічний, розрахунково-конструктивний, прийоми синтезу і аналізу та ін
Джерелом інформації послужили дані СПК «Петровський» за 2007-2009 рр.., Монографії та наукові статті вчених - економістів з обліку і аналізу основних засобів.
1. Теоретичні основи обліку основних засобів
1.1 Поняття основних засобів та їх класифікація
Основні засоби - це частина майна, яка у ролі коштів праці при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг або для управління організацією протягом періоду, що перевищує 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців [13].
Відповідно до ПБО 6 / 01 після ухвалення до бухгалтерського обліку активів в якості основних засобів необхідно одноразове виконання наступних умов:
використання їх у виробництві продукції, при виконанні робіт чи наданні послуг або для управлінських потреб організації;
використання протягом тривалого часу, тобто строку корисного використання, тривалістю понад 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців;
організацією не передбачається подальший перепродаж цих активів;
здатність приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому [34].
Строком корисного використання є період, протягом якого використання об'єкта основних засобів приносить дохід організації. Для окремих груп основних засобів термін корисного використання визначається виходячи з кількості продукції (обсягу робіт у натуральному вираженні), очікуваного до отримання в результаті використання цього об'єкта [2].
В організаціях застосовується єдина типова класифікація основних засобів, відповідно до якої основні засоби групуються за такими ознаками: галузевому, призначенню, видам, приналежності, використання.
Групування основних засобів за галузевою ознакою (промисловість, сільське господарство, транспорт та ін) дозволяє отримати дані про їх вартість у кожній галузі.
За призначенням основні засоби організації підрозділяються на виробничі основні засоби основної діяльності, виробничі основні засоби інших галузей, невиробничі основні засоби [8].
Основні виробничі засоби прийнято ділити на дві частини: активну і пасивну частину. До активної частини основних засобів відносять ті засоби, які беруть безпосередню участь у виробничому процесі. Це:
машини і устаткування (силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання);
транспортні засоби;
інструмент;
інвентар і приналежності.
До пасивної ж частини основних засобів відносять ті засоби, які забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу. Пасивну частину основних засобів складають:
У середньому по виробництву активна частина основних засобів складає 60%, а пасивна частина - 40% від усього складу основних засобів. Найважливішими факторами, що впливають на структуру основних виробничих засобів є: характер продукції, що випускається, обсяг випуску продукції, рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розташування підприємств [45].
За видами основні кошти організацій поділяються на такі групи: будівлі, споруди, робочі та силові машини й устаткування; вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої; обчислювальна техніка, транспортні засоби; інструмент; виробничий і господарський інвентар та приладдя; робочий, продуктивний і племінну худобу; багаторічні насадження; внутрішньогосподарські дороги тощо До основних засобів належать також капітальні вкладення на докорінне поліпшення земель (осушувальні, зрошувальні та інші меліоративні роботи) і в орендовані об'єкти основних засобів. У складі основних засобів враховуються перебувають у власності земельні ділянки, об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси) [25].
За ступенем використання основні засоби поділяються на перебувають в експлуатації, запасі (резерві), стадії добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації, консервації.
Залежно від наявних прав на об'єкти основні засоби поділяються на:
належать організації на праві власності (в тому числі здані в оренду);
перебувають у організації в оперативному управлінні або господарському віданні;
отримані організацією в оренду [1 3].
Основні засоби організації різноманітні за складом і призначенням. Щоб вести їх облік, доцільна класифікація їх по групах, призначенням, характером участі в процесі виробництва продукції та іншим параметрам.
За натурально-речовинним складом і виконуваних функцій, відповідно до Загальноросійським класифікатором основних засобів (ОКОФ), основні засоби обліковуються за такими групами: будівлі, споруди, машини і обладнання, транспортні засоби, виробничий і господарський інвентар, робочий і продуктивна худоба, багаторічні насадження , інші види основних засобів (книжкові фонди бібліотек, капітальні витрати. До капітальних вкладеннях на докорінне поліпшення земель відносяться осушувальні, зрошувальні та інші меліоративні роботи. Капітальні вкладення в багаторічні насадження, докорінне поліпшення земель включаються до складу основних засобів в сумі витрат, що відносяться до прийнятих в експлуатацію площами незалежно від закінчення всього комплексу робіт. У складі основних засобів враховуються знаходять у власності земельні ділянки, об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси).
За галузевою належністю розрізняють: основні засоби промисловості, сільського господарства, торгівлі і т.д.
За ступенем використання в діяльності організації вони поділяються на перебувають в експлуатації, в запасі (резерві), у стадії добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації, на консервації.
За наявними прав на об'єкти основних засобів вони поділяються на такі групи:
а) основні засоби, що належать організації на праві власності (в тому числі здані в оренду);
б) основні засоби, що знаходяться у організації в оперативному управлінні або господарському віданні;
в) основні засоби, отримані організацією в оренду.
За тривалістю експлуатації виділяють наступні вікові групи:
- До 5 років;
- 6-11 років;
- 11-20 років;
- Понад 20 років.
Вікова структура, зокрема використовується для планування і відновлення, тобто для відтворення основних засобів.
За технічної придатності:
- Придатне обладнання;
- Обладнання, яке потребує капітального ремонту;
- Обладнання, яке потрібно списати.
Відповідно до статті 258 Податкового кодексу Російської Федерації всі основні засоби діляться на 10 груп, в залежності від терміну їх корисного використання.
від 1 року до 2 років включно;
від 2 років до 3 років включно;
від 3 років до 5 років включно;
від 5 років до 7 років включно;
від 7 років до 10 років включно;
від 10 років до 15 років включно;
від 15 років до 20 років включно;
від 20 років до 25 років включно;
від 25 років до 30 років включно;
понад 30 років [26].
Класифікація основних засобів за видами складає основу їх аналітичного обліку.
Розрізняють первинну, залишкову і відновлювальну вартість основних засобів.
У бухгалтерському обліку основні засоби відображаються, як правило, за первісною вартістю, яка визначається для об'єктів:
виготовлених на самому підприємстві, а також придбаних за плату в інших організацій та осіб - виходячи з фактичних витрат по зведенню або придбання цих об'єктів, включаючи витрати з доставки, монтажу, встановлення;
внесених засновниками в рахунок їх вкладів у статутний капітал (фонд) - за домовленістю сторін;
отриманих від інших організацій та осіб безоплатно, а також неврахованих об'єктів основних засобів - за ринковою вартістю на дату оприбуткування;
придбаних за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, - за вартістю цінностей, переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість цих цінностей встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних цінностей. При неможливості встановити вартість цінностей, переданих чи які підлягають передачі організацією, вартість основних засобів, отриманих організацією за договорами, які передбачають виконання зобов'язань негрошовими засобами, визначається виходячи з вартості, за якою у порівнянних обставин купуються аналогічні об'єкти основних засобів [31].
Вартість основних засобів, у якій вони прийняті до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків, встановлених законодавством Російської Федерації. Зміна первісної вартості основних засобів допускається також у випадках добудови, дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації та переоцінки відповідних об'єктів.
Оцінка об'єктів основних засобів, вартість яких при придбанні визначена в іноземній валюті, провадиться в рублях шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Центрального банку РФ, що діє на дату прийняття об'єкта до бухгалтерського обліку [40].
Залишкова вартість основних засобів визначається вирахуванням з первісної вартості амортизації основних засобів.
З плином часу первісна вартість основних засобів відхиляється від вартості аналогічних основних засобів, придбаних чи зводяться в сучасних умовах. Для усунення цього відхилення необхідно періодично переоцінювати основні засоби і визначати відновну вартість [1].
Таким чином, основні засоби представляють собою частину майна, що використовується в якості засобів праці при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг або для управління організацією протягом періоду, що перевищує одного року, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує один рік. В даний час в організаціях застосовується єдина типова класифікація основних засобів, відповідно до якої основні засоби групуються за такими ознаками: галузевому, призначенню, видам, приналежності, використання.
Розглянемо законодавчу базу обліку основних засобів.
1.2 Нормативно-правове регулювання обліку основних засобів
Визначення правового режиму різних об'єктів бухгалтерського обліку - давно назріла і гостра проблема. Правова складова господарської операції грає вирішальну роль у виборі того чи іншого способу бухгалтерського та податкового обліку ОЗ [10].
Основними документами, що регламентують бухгалтерський облік основних засобів, є Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01 затверджене наказом Мінфіну Росії від 30.03.2001 № 26н та Методичні вказівки з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну Росії від 13.10.2003 № 91н, які доповнюють загальні норми і детально роз'яснюють окремі положення, що стосуються обліку основних засобів. Методичні вказівки визначають перелік умов, одноразове виконання яких необхідно для прийняття активів до обліку як основних засобів.
Наказом Мінфіну РФ від 12.12.2006 № 147н внесені зміни до Положення з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01. Зміни набувають чинності, починаючи з бухгалтерської звітності за 2006 р. Частина змін носить технічний, редакційний характер, частина зачіпають питання методології обліку основних засобів і впливає на величину податкових зобов'язань організації [16].
Необхідність таких змін назріла вже давно через піддавалися критиці деяких формулювань ПБУ 6 / 01 і розбіжністю правил, викладених у ньому, з Методичними вказівками з бухгалтерського обліку основних засобів, затв. наказом Мінфіну РФ від 13 жовтня 2003 р. № 91н. ПБО є документами другого рівня в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку, в яких викладаються принципи та базові правила бухгалтерського обліку, наводяться можливі бухгалтерські прийоми. Методичні рекомендації - це документи третього рівня, в яких розкриваються конкретні механізми та варіанти застосування норм ПБО до певного виду діяльності, але входити в протиріччя з нормами ПБО вони не можуть [37].
Розглянемо суть змін в обліку основних засобів. У Методичних вказівках докладно сформульовані мети обліку основних засобів:
- Формування фактичних витрат, пов'язаних з прийняттям активів як основних засобів до бухгалтерського обліку;
- Правильне оформлення документів та своєчасне відображення надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення і вибуття;
- Достовірне визначення результатів від продажу та іншого вибуття основних засобів;
- Визначення фактичних витрат, пов'язаних з утриманням основних засобів (технічний огляд, підтримання в робочому стані, інше);
- Забезпечення контролю за збереженням основних засобів, прийнятих до бухгалтерського обліку;
- Проведення аналізу використання основних засобів;
- Отримання інформації про основні засоби, необхідної для розкриття в бухгалтерській звітності [37].
У Методичних вказівках не міститься обов'язкової вимоги до застосування уніфікованих форм первинних документів з обліку основних засобів. Уніфіковані форми, затверджені постановою Держкомстату РФ від 21.01.03 № 7 «Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку основних засобів», можуть застосовуватися за рішенням організації поряд з первинними обліковими документами за самостійно розробленим формам [36].
При цьому обов'язковою вимогою до первинних облікових документів, розроблених та затверджених організацією, є наявність обов'язкових реквізитів, встановлених Федеральним законом від 21.11.96 № 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік». Залежно від характеру господарської операції, вимог нормативних правових актів і документів з бухгалтерського обліку, а також технології обробки облікової інформації в організації у самостійно розробляються форми первинних облікових документів можуть бути включені додаткові реквізити [53].
Галузеві рекомендації розроблені з урахуванням вимог ПБУ 6 / 01 та Методичних вказівок і регламентують наявні галузеві особливості бухгалтерського обліку основних засобів в організаціях (підприємствах) галузі сільського господарства.
Серед врахованих у Галузевих рекомендаціях галузевих особливостей, які визначаються специфікою господарської діяльності сільськогосподарської галузі, можна назвати наступні:
особливості первинної документації з обліку основних засобів;
облік земельних ділянок, у тому числі облік зрошуваних і осушених земель;
облік продуктивної худоби;
облік садів, виноградників, багаторічних насаджень та інші.
Організаціям надано право складати первинні документи як на паперових, так і машинних носіях. Програми кодування, ідентифікації та автоматизованої обробки даних документів повинні володіти системою захисту і зберігатися в організації протягом терміну, встановленого для зберігання відповідних первинних облікових документів.
Групування основних засобів за їх видами встановлена Загальноросійським класифікатором основних фондів (ОКОФ) (затв. постановою Держстандарту Росії від 26.12.94 № 359). Щоб угруповання основних засобів в обліку та звітності організацій була однакової, засоби праці в ОКОФ віднесені до відповідних видів за їх функціональної ролі у виробничо-господарської діяльності організацій [28].
У ПБУ 6 \ 01 визначена одиниця бухгалтерського обліку основних засобів - інвентарний об'єкт, яким визнається об'єкт, усі речі і пристосуваннями. Якщо він складається з декількох частин, що мають різний термін корисного використання, кожна з них враховується як самостійний інвентарний об'єкт [34].
Таким чином, основними нормативними документами, що регламентують облік основних засобів у вітчизняній обліковій практиці, є Федеральний закон від 21.11.96 № 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік», Положення по бухгалтерському обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01, методичні вказівки по обліку основних засобів та інші. У зв'язку з реформуванням бухгалтерського обліку і зближенням вітчизняної облікової практики з міжнародною, розглянемо порядок обліку основних засобів відповідно до МСФЗ.
У міжнародній практиці обліку облік об'єктів основних засобів регламентований МСФЗ (IAS) 16 «Основні засоби», в якому дається пояснення до застосування методів обліку об'єктів основних засобів та способів їх амортизації. Основні положення даного стандарту стосуються урахування реальної, а саме відбиває дійсний стан (виражене в кількісній оцінці) вартості об'єктів основних засобів залежно від економічної доцільності.
Відповідно до цього стандарту об'єкт рухомого або нерухомого майна відноситься до основних засобів при виконанні наступних умов:
термін експлуатації об'єкта перевищує один рік;
об'єкт використовується для виробничих, комерційних, адміністративних цілей або для здачі в оренду і не призначений для перепродажу;
є надійний спосіб оцінки вартості цього об'єкта [16].
Визнання об'єкта у вигляді активу можливо, коли з більшим ступенем імовірності можна стверджувати, що компанія отримає пов'язані з активом майбутні економічні вигоди. Первісна оцінка основних засобів проводиться за фактичною собівартістю, яка включає в себе ціну купівлі та витрати, пов'язані з доставкою, монтажем і пуском об'єкта в експлуатацію. У процесі створення основних засобів (наприклад, будівництво будинків для власних потреб) нараховані відсотки за позиками, залученим безпосередньо на ці цілі, можуть бути капіталізовані, а потім включені до первісної вартості об'єктів. Не можуть бути капіталізовані відсотки при покупці готових до експлуатації основних засобів. У цьому випадку відсотки за отриманими позиками є витратами періоду, до якого вони безпосередньо належать. Витрати, пов'язані з подальшим використанням основних засобів враховуються і класифікуються або як капітальні вкладення, або як поточні витрати [42].
Амортизація (знос) основних засобів - це процес поступового перенесення їх вартості на собівартість реалізованої продукції, який обумовлений кінцевим строком корисного використання основних засобів у зв'язку з їх фізичним і моральним старінням. Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності амортизація нараховується по всіх основних засобах за винятком землі, так як земля, як правило, має необмежений термін використання [48].
На суму амортизаційних відрахувань впливають такі фактори:
первісна вартість основних засобів (визначення даного поняття представлено вище);
ліквідаційна вартість основних засобів (визначається як вартість матеріалів, комплектуючих, запасних частин, які можуть бути використані в подальшому після демонтажу та ліквідації основного засобу);
амортизується вартість основних засобів (представляє собою різницю між первісною вартістю і ліквідаційної);
передбачуваний термін корисного функціонування основних засобів [8].
Методи нарахування амортизації, рекомендовані МСФЗ (IAS) аналогічні методам, визначеним ПБУ 6 / 01. Так, відповідно до МСФЗ (IAS) 16 амортизація може нараховуватися одним з таких способів:
Метод рівномірного (прямолінійного) списання
Метод нарахування зносу пропорційно обсягу виконаних робіт.
Метод прискореного списання вартості по сумі чисел
Метод зменшуваного залишку [48].
У ході експлуатації основних засобів МСФЗ (IAS) передбачено зміну їх балансової вартості за рахунок капіталовкладень. Наступні капіталовкладення збільшують балансову вартість активу у випадках, якщо очікується пов'язане з даними капіталовкладеннями збільшення економічних вигод у майбутньому. Прикладами таких капіталовкладень можуть служити:
реконструкція активу з метою збільшення терміну корисного функціонування або збільшення його потужності;
реконструкція активу з метою поліпшення якості продукції, що випускається;
реконструкція активу з метою скорочення витрат по основній діяльності [56].
Витрати на підтримку основних засобів у робочому стані, наприклад ремонт і технічне обслуговування, для відновлення або підтримання економічних вигод на початковому рівні подальшими капіталовкладеннями не є і списуються як витрати звітного періоду.
МСФЗ (IAS) 16 передбачені два варіанти обліку основних засобів - залежно від рішення підприємства проводити чи не проводити їх переоцінку:
Стандартний порядок обліку. Після первісного визнання активом, основні засоби обліковуються за їх первісною вартістю за вирахуванням накопиченого зносу.
Альтернативний порядок обліку. Після первісного визнання активом, основні засоби обліковуються за переоціненою вартістю, яка є їх справедливою вартістю на дату переоцінки, за вирахуванням амортизації і збитків від знецінення, накопичених згодом.
Переоцінка є припустимою альтернативою, однак, якщо активи одного разу були переоцінені, вони повинні піддаватися цій процедурі кожен раз, коли їх реальна ціна відрізняється від їх облікового значення. Об'єктивною (справедливою) вартістю основних засобів: земельних ділянок, будівель, машин, обладнання та ін, як правило, є їх ринкова ціна. Вартість визначається шляхом оцінки, яку зазвичай проводять незалежні оцінювачі [35].
Переоцінка будь-якого об'єкта рухомого або нерухомого майна повинна супроводжуватися одночасної переоцінкою всієї групи однорідних об'єктів, до якої належить даний об'єкт. Тому важливо правильно розподілити основні засоби за відповідними групами.
Збільшення вартості в результаті переоцінки відноситься безпосередньо на власний капітал організації як дохід від переоцінки. При реалізації переоцінених активів, дохід від їх переоцінки збільшує нерозподілений прибуток [50].
Вибуття основних засобів може бути відображено в обліку як ліквідація, продаж, обмін чи безоплатна передача. У разі ліквідації основних засобів при наявності їх залишкової вартості кредитується рахунок основних засобів на величину балансової вартості, і дебетуються рахунки накопиченого зносу та збитків від вибуття обладнання на величину залишкової вартості [5].
При обміні основних засобів розрізняють обмін однотипних і не однотипних об'єктів. При обміні однотипних основних засобів вартість придбаного активу приймається рівною балансової вартості вибулого активу, що не веде до виникнення прибутків і збитків. При обміні не однотипних об'єктів з метою складання фінансової звітності визнаються прибутки і збитки.
Таким чином, основні засоби відіграють велику роль в діяльності будь-якого підприємства. Основні засоби в своїй сукупності утворюють виробничо-технічну базу і визначають виробничу потужність підприємства. Розглянемо основні напрями аналізу основних засобів.
1.3 Основні завдання та напрями аналізу основних засобів
Стан та використання основних засобів - один з найважливіших аспектів аналітичної роботи, так як саме вони є матеріальним втіленням науково-технічного прогресу - головного фактору підвищення ефективності будь-якого виробництва.
Більш повне та раціональне використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці, підвищенню фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниження її собівартості, економії капітальних вкладень. [13]
Завданнями аналізу стану та ефективності використання промислово-виробничих основних засобів є:
встановлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, відповідність величини, складу і технічного рівня фондів, потреби в них;
з'ясування виконання плану їх зростання, оновлення та вибуття;
вивчення технічного стану основних засобів і особливо їх активної частини;
визначення ступеня використання основних засобів і факторів, на неї вплинули;
встановлення повноти застосування парку обладнання та його комплектності;
виявлення резервів зростання фондовіддачі;
збільшення обсягу продукції і прибутку за рахунок ефективності використання основних засобів. [19]
Джерелами даних для аналізу основних засобів є бухгалтерський баланс (ф. № 1), додатку до бухгалтерського балансу (ф. № 5) розділ 2 «Склад і рух основних засобів», інвентарні картки обліку основних засобів, проектно - кошторисна документація, технічна документація.
Повнота і достовірність результатів аналізу основних засобів залежить від ступеня досконалості бухгалтерського обліку, налагодженості систем реєстрації операцій з об'єктами основних засобів, повноти заповнення облікових документів, точності віднесення об'єктів до облікових класифікаційних групах, достовірність інвентаризаційних описів, глибини розробки і ведення регістрів аналітичного обліку.
Аналіз основних засобів починається з вивчення обсягу основних засобів, їх динаміки і структури.
Основні засоби підприємства поділяються на основні виробничого та невиробничого призначення.
Виробничу потужність підприємства визначають виробничі фонди. Крім того, прийнято виділяти активну частину (робочі машини та обладнання) та пасивну частину фондів, а також окремі підгрупи відповідно до їх функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, склади, робочі та силові машини, обладнання, вимірювальні прилади та пристрої, транспортні засоби і т.д.) [42].
Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури.
Залежно від виду та характеру участі у виробничому процесі залежить ефективність використання основних засобів, яка оцінюється по-різному:
- Основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засоби надають багатопланове і різнобічний вплив на фінансові результати діяльності підприємства.
- Основні засоби обслуговують не тільки виробничу сферу діяльності підприємства, а й соціально-побутову, культурну, природно-екологічну, оскільки ефективність їх використання визначається не тільки економічними, але й соціальними та іншими факторами [13].
Важливою умовою зміцненням матеріально-технічної бази для кожного підприємства є зростання обсягу і вдосконалення структури основних засобів. Структура основних засобів це співвідношення між окремими видами засобів, виражене у відсотках до їх загальної вартості.
У процесі виробництва основні засоби зношуються, старіють і вибувають. Підприємство у міру можливості поповнює основні засоби, тобто займається відтворенням. У галузі відтворення основних засобів має важливе значення кількісне і якісне їх стан.
Відтворення основних засобів - це безперервний процес їх оновлення шляхом придбання нових засобів, реконструкції, модернізації, капітального ремонту.
Основна мета відтворення - забезпечення підприємства основними засобами та підтримання їх в робочому стані. Основними джерелами відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування, відрахування від прибутку, грошові надходження від ліквідації основних засобів, короткострокові і довгострокові кредити банку.
Роль основних засобів в економіці підприємства відіграє важливе значення, а це означає підвищення ролі аналізу виробничої структури на етапі їх придбання. Стан і використання прямо впливає на кінцеві результати підприємства, тобто раціональне використання основних засобів дозволяє підвищувати обсяги виробництва без додаткових вкладень. Залежно від участі в процесі виробництва основні засоби поділяються на активні (машини та обладнання, транспортні засоби) і пасивні (будівлі, споруди, інвентар). Дані про наявність, знос та рух основних засобів служать основним джерелом інформації для оцінки виробничого потенціалу підприємства.
Аналіз руху проводиться на основі наступних показників - коефіцієнтів надходження основних засобів; оновлення; вибуття; ліквідації. Для характеристики технічного стану розглядаються коефіцієнти придатності; зносу; заміни [42].
Коефіцієнт оновлення - характеризує частку нових основних засобів у їх загальній вартості на кінець року і розраховується шляхом ділення вартості які поступили основних засобів на вартість основних засобів на кінець року.
Коефіцієнт вибуття - характеризує питому вагу вибули в звітному році основних засобів і визначається шляхом ділення вартості вибулих основних засобів на вартість основних засобів на початок періоду.
Коефіцієнт зносу - показує ступінь зносу основних фондів і визначається шляхом ділення суми зносу основних засобів на первісну вартість основних фондів на відповідну дату. Чим нижчий коефіцієнт зносу, тим краще технічний стан основних фондів.
Коефіцієнт придатності - характеризує незношених частину основних засобів, тобто частку їх вартості, яка ще не перенесена на продукт. Чим вище коефіцієнт придатності, тим краще технічний стан основних засобів.
Фондомісткість, фондовіддача і фондорентабельность відносяться до узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів.
Узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів є фондорентабельность. Вона розраховується як відношення прибутку від основної діяльності до середньорічної вартості основних засобів.
Фондовіддача основних засобів визначається як відношення виручки від продажу продукції до середньорічної вартості основних засобів. Вона показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі засоби, тобто ефективність вкладення коштів.
Фондомісткість основних засобів підприємства розраховується як відношення вартості основних виробничих засобів до обсягу проданої продукції. Фондомісткість - величина обернена фондовіддачі. Чим нижче показник фондомісткості, тим, отже, ефективніше використання основних фондів і з'являються умови економії капіталовкладень [1].
Джерелами даних для аналізу стану та використання основних засобів є наступні форми:
форма № 1 «Бухгалтерський баланс»;
форма № 2 «Звіт про фінансові результати»;
форма № 5 «Додаток до бухгалтерського балансу».
У разі необхідності та для більш якісного аналізу організаціями можуть бути використані форми статистичної звітності.
Таким чином, аналіз основних виробничих засобів є основою для планування і прогнозування обсягів випуску продукції, чисельності робітників і багатьох інших показників.
Розглянемо організаційно-економічну характеристику і зробимо аналіз фінансового стану СПК «Петровський» Саракташского району за даними бухгалтерської звітності.
2. Організаційно - економічна характеристика та аналіз фінансового стану СПК «Петровський» Саракташского району
2.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства
СПК «Петровський» зареєстрований адміністрацією Саракташского району розпорядженням № 370 від 30 грудня 1992
СПК «Петровський» - сільськогосподарське підприємство, що діє в умовах повної самостійності і самофінансування, на основі демократичних принципів господарювання, ринкових відносин і за сприяння держави.
Економічну основу СПК «Петровський» становить колективно - часткова власність на землю і засобів виробництва. СПК «Петровський» самостійно розробляє і затверджує плани економічного і соціального розвитку. Вона визначає в планах економічно доцільну структуру виробництва, що забезпечує найбільший вихід продукції та отримання доходів, необхідних для розвитку господарства.
Метою СПК «Петровський» є отримання прибутку. Основними видами діяльності є:
організація виробництва і переробка сільськогосподарської продукції і насичення ринку продовольчими товарами, а також комерційно-посередницька діяльність, надання інших послуг;
раціональне використання землі та інших природних ресурсів;
всемірне зміцнення і розвиток громадського господарства, підвищення продуктивності праці, впровадження прогресивних технологій.
Валовий прибуток, а використовується для розрахунків за своїми зобов'язаннями перед бюджетом і банком, направляє на розширення виробництва, оплату праці, здійснення соціальних заходів та створення страхових фондів.
Прибуток, що залишилася після сплати податків та інших платежів до бюджету надходить у повне розпорядження і використовується СПК «Петровський» самостійно.
За рахунок власного прибутку підприємство створює резервний фонд у розмірі не менше 10% від статутного капіталу. Відрахування до резервного капіталу здійснюються щорічно в порядку, визначеному загальними зборами.
Вищим органом управління СПК «Петровський» є збори уповноважених членів СПК «Петровський». У період між зборами справами а керує правління СПК «Петровський».
Збори уповноважених членів СПК «Петровський» скликається правлінням колгоспу в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал.
Для контролю за діяльністю ради та посадових осіб СПК «Петровський» обирається строком на три роки ревізійна комісія.
Ревізійна комісія проводить щорічно комплексну ревізію виробничо-фінансової діяльності СПК «Петровський».
СПК «Петровський» зареєстрований в Державній Податковій Інспекції з Саракташского району за адресою вул. Миру 3 від 17.09.98 р. за номером № 320.
Результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств багато в чому залежать від природно - кліматичних умов. Оскільки природні явища (дощі, посуха, морози тощо) можуть значно зменшити збори врожаю, знизити продуктивність праці та інші показники.
СПК «Петровський» розташований в центральній частині Саракташского району в другій природно-економічній зоні Оренбурзької області в 130 км від обласного центру м. Оренбурга.
Центральна садиба господарства с. Петрівське пов'язана з обласним центром автодорогою з твердим покриттям.
Кожному рівню розвитку виробничих сил, інтенсивності сільського господарства та його спеціалізації відповідають свої певні розміри підприємств.
Головними показниками розміру сільськогосподарського підприємства є вартість товарної продукції, обсяг валової продукції, виробленої за рік. В якості додаткових служить показник площі земельних угідь, а також непрямі показники, такі як чисельність працівників, сума основних і оборотних фондів.
Основною діяльністю кооперативу є: в рослинництві виробництво зерна і кормів; в тваринництві - молока, м'яса ВРХ та свиней, а також часткова переробка сільськогосподарської продукції.
СПК «Петровський» є сільськогосподарським підприємством, основним засобом виробництва якого є земля. Загальна земельна площа а «Петровський» складає 13802 га. Розмір і структура земельних угідь господарства представлені в таблиці 2.1.
Ефективність використання землі підвищується при раціональному співвідношенні окремих видів сільськогосподарських угідь.
Таблиця 2.1 - Склад і структура земельних угідь СПК «Петровський» на 1.01.2010 р.
Вид угідь | Площа, га | Структура,% |
Загальна земельна площа - всього | 13802 | 100 |
в тому числі: все сільськогосподарських угідь | 12549 | 90,9 |
з них:
| 7839 | 56,8 |
| 957 | 6,9 |
| 3758 | 27,2 |
Багаторічні насадження | 332 | 2,5 |
Ставки і водойми | 33 | 0,2 |
Інші землі | 892 | 6,4 |
Показники таблиці 2.1 свідчать про те, що СПК «Петровський» 90,9% земельної площі використовує у сільськогосподарському виробництві. Так 56,8% займає площу ріллі і 27,2% пасовища. Крім того, в господарстві є багаторічні насадження, площа яких складає 2,5% від загальної земельної площі.
Розміри сільськогосподарського підприємства та його підрозділів - один із чинників підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.
Показники розміру СПК «Петровський» наведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 - Динаміка показників розміру СПК «Петровський»
Показники | 2007 | 2008 | 2009 | Відношення 2009 р. в % До 2007 р. |
Вироблено сільськогосподарської продукції в поточних цінах - всього, тис. руб. в тому числі: | 23403 | 35646 | 37176 | 158,9 |
рослинництво | 13168 | 20765 | 18772 | 142,6 |
тваринництво | 10235 | 14881 | 18404 | 179,8 |