Менеджмент фізичної культури і спорту ФКіС

Федеральне державне освітній заклад

вищої професійної освіти

Волгоградська державна академія фізичної культури »

Кафедра менеджменту

Зубарєв Ю.А.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

дисципліни «Менеджмент ФКіС»

Регіонального (вузівського) компонента циклу ОПД

за спеціальністю 080507 - «Менеджмент організації»

для студентів 4-курсу факультету ФКіС

Волгоград - 2008

Навчально-методичний комплекс з дисципліни «МЕНЕДЖМЕНТ ФКіС» регіонального (вузівського) компонента циклу ОПД для студентів 4-го курсу факультету Фізична культура і спорт за спеціальністю 080507 - «Менеджмент організації» розглянуто на засіданні кафедри менеджменту протокол № ___ від _____ жовтня 2008

Завідувач кафедрою ____________________________Ю.А. Зубарєв

Навчально-методичний комплекс затверджений навчально-методичною радою ФГТУ ВПО «ВГАФК» «____»_____________ 2008

Голова навчально-методичної ради проректор з навчальної роботи, доцент _______________________________В.Н.Сергеев

Зміст

Розділ 1. Робоча програма навчальної дисципліни «Менеджмент ФКіС»

1.1. Пояснювальна записка

1.2. Мета і завдання навчальної дисципліни

1.3. Вимоги до рівня освоєння дисципліни

1.4. Тематичний план навчальної дисципліни «Менеджмент ФКіС»

1.5. Зміст і послідовність проходження навчального матеріалу

1.6. Навчально-методичне забезпечення навчальної дисципліни

1.7. Зміст і форми поточного, проміжного та підсумкового контролю

Розділ 2. Методичні рекомендації щодо вивчення навчальної дисципліни для студентів

2.1.Рекомендаціі щодо використання матеріалів навчально-методичного комплексу

2.2. Побажання до вивчення окремих тем курсу

2.3. Рекомендації по роботі з літературою

2.4. Рекомендації з виконання самостійної роботи

2.5. Роз'яснення з приводу роботи з тестовою системою

2.6. Методичні вказівки для виконання курсових робіт

2.7. Рекомендації з підготовки до іспиту (заліку)

Розділ 3. Матеріали тестового контролю знань студентів

Розділ 4. Матеріали підсумкової атестації

Розділ 5. Методичні рекомендації (Матеріали) викладачеві

Програми

Тексти лекцій

Тести

Словник термінів

Розділ 1. Робоча програма навчальної дисципліни «менеджмент ФКіС»

1.1 Пояснювальна записка

Програма з дисципліни «Менеджмент ФКіС» регіонального (вузівського) компонента циклу «загально-професійних дисциплін» склад-льону відповідно до Державного освітнього стандарту вис-дової професійного утворення другого покоління за спеціальністю 080507 (Менеджмент організації), спеціалізації: «Менеджмент у спорті», «Готельний та туристичний бізнес».

Курс Менеджмент ФКіС у вищих навчальних закладах, які готують фахівців у галузі фізичної культури має важливе теоретичне і практичне значення. Робота менеджера, директора школи, президента клубу і т.п. не може бути повноцінною, якщо вони не будуть добре знати різноманітну управлінську інформацію, зорієнтовану, як правило, на майбутню професійну діяльність фахівця з фізичної культури і спорту.

Генеральними цілями вивчення данногог курсу є: Вивчення природних принципів управління з урахуванням сучасних досягнень вітчизняної та зарубіжної науки. Створення теоретичної основи дисципліни: отримання даних в оволодінні елементами управлінської культури поведінки та самоврядування у сфері спортивного підприємництва та бізнесу; оволодіння знаннями в області культури управлінської діяльності.

Програмні положення базуються на знанні загальної, соціальної пси-холог, психології управління, економіки, політології, менеджменту та маркетингу. Одночасно з цим ця дисципліна використовує світові досягнення філософії, логіки, педагогіки, етики і права.

1.2 Мета і завдання навчальної дисципліни

Метою курсу є формування у студентів научнометодіческой бази, необхідної для оволодіння студентами науковими основами теорії соціального управління фізкультурно-спортивними організаціями України в умовах ринкової економіки, вдосконалення господарського механізму діяльності фізкультурних і спортивних організацій, прийняття економічно обгрунтованих управлінських рішень, найбільш раціональне використання всіх ресурсів галузі - фінансових, матеріальних-них, трудових.

Практика показує, що тільки обгрунтовані управлінські рішення дозволяють успішно досягати загальних і конкретних цілей, які ставлять перед собою фізкультурні та спортивні організації з розвитку масової фізкультурно-оздоровчої роботи та спорту вищих досягнень. Нерідко досягнення таких цілей є нереальним внаслідок економічних прорахунків або нераціонального, невмілого використання наявних коштів.

Головним питанням підготовки майбутніх менеджерів для сфери фізичної культури і спорту є питання про те, якими якостями повинен володіти випускник навчального закладу, що готує себе до діяльності менеджера. Виходячи з цього сьогодні необхідно застосовувати такі форми і методи підготовки студентів, які могли б розвивати інтуїцію, самостійність, творчість і логіку мислення.

Для досягнення мети передбачається вирішення таких основних завдань:

1. Сформувати сучасні знання загальних основ теорії управління колективом та вміння застосовувати ці знання у практичній діяльності керівника.

2. Ознайомити студентів з основами і особливостями фіансового менеджменту в спортивних організаціях з основами підприємництва і бізнесу в спорті.

3. Представити основні положення з теорії та практичного майстерності «спортивного менеджменту», створити позитивне сприйняття ринкових відносин у сфері фізичної культури і спорту.

4. Ознайомити студентів з основними аспектами управління у сфері спорту з метою навчання способам улученія психологічного клімату та взаємовідносин між людьми в спортивних організаціях.

Даний курс має ряд конкретних завдань:

- В забезпечення цілісного уявлення про галузеву системі управління, про принципи, закономірності і технології управління в організації інформаційно-заціях галузі ФКіС в сучасних ринкових умовах;

- У формуванні первинних управлінських понять, необхідних для ефективного вивчення інших гуманітарних і соціально-економічних дисциплін; власного управлінського світогляду та управлінської культури, здатності приймати правильні, ефективні управлінські рішення у своїй професійній діяльності; навичок і вмінь узагальнення і використання інформації про досягнення в області галузевого управління; здатності орієнтуватися в сучасній системі органів управління ФКіС в Росії;

- В оволодінні знаннями про сучасні методи управління та технології управлінської праці в організаціях фізкультурно-спортивної на-спрямованості; технологією підготовки і прийняття управлінських рішень, а також організації їх виконання.

- У вивченні упраленческіх та економічних відносин і законів, що складаються в галузі ФКіС.

- Вивчити сучасний досвід управлінської діяльності фізкультурно-спортивних організацій, що функціонують в умовах ринкової економіки;

- Освоїти більш повний спектр управлінських проблем фізичної культури і спорту з використанням сучасних організаційно-управлінської інформації різного рівня, тощо.

Завдання спортивного менеджера-управлінця - розібратися в професійно-важливі якості тих людей, послуги яких можна вигідно продати або використати в діяльності тієї або іншої організації, фірми. В даний час маркетолог в спортивному бізнесі - ключова фігура в науково-обгрунтованому підході в організації бізнесу і підприємець-ської діяльності в сучасному спорті.

1.3 Вимоги до рівня освоєння дисципліни

Фахівець-менеджер ФКіС в результаті освоєння курсу «Менеджмент ФКіС» повинен знати і бути підготовлений до вирішення наступних організаційно-управлінських завдань:

- Планувати і прогнозувати розвиток ФКіС на місцевому, регіональ-ному та Федеральному рівнях;

- Аналізувати і узагальнювати діяльність державних і громадських органів управління у сфері ФКіС і первинних організацій фізкультурно-спортивної спрямованості;

- Організовувати та проводити фізкультурно-масові і спортивні заходи.

Студент, що пройшов курс навчання, повинен вміти:

- Працювати з фінансово-господарської документації;

- Приймати управлінські рішення;

- Розробляти і обгрунтовувати варіанти ефективних господарських рішень;

- Знати умови формування особистості, її свободи, права і свободи людини і громадянина, вміти їх реалізовувати у різних сферах життєдіяльності;

- Знати основи російської правової системи та законодавства, організації судових та інших правозастосовних і правоохраітельних органів, правові та морально-етіческкіе норми у сфері професійної діяльності;

- Проводити аналітичну, дослідницьку та раціоналіаторскую роботу з оцінки соціально-економічної обстановки і конкетних форм управління;

- Розробляти програми нововведень і складати план заходів щодо реалізації цих програм;

- Застосовувати методи НОТ і оргпроектування, практично використовувати навички раціоналізації управлінської праці;

- Професійно вести управлеческую, маркетингову, комерційну, рекламну та патентно-ліцензійну роботу в різних підрозділах підприємств (об'єднань), асоціаціях, спільних підприємствах;

- Глибокі знання і володіти методами наукових досліджень в більш вузьких направ домлення менеджменту.

Студент повинен придбати такі навички:

• володіння прийомами «менеджменту» і «самоменеджменту»;

• прийняття управлінських рішення в області ФК і С;

• управління поведінкою підлеглих;

• володіти навичками в організації та проведенні фізкультурно-масових і спортівнихмеропріятіях;

• володіти навичками самостоятельногоовладенія новими знаннями, використовуючи сучасні освітні технології; володіти навичками пошуку, збору, систематизації і використання інформації, практично використовувати кошти організаційної та обчислювальної техніки;

• володіння методами прогнозування розвитку соціально-економічних і організаційних процесів у сфері управління і оцінки їх полягала за потенційними можливостями економічного, соціального та организацонно розвитку;

• планування і прогнозування розвитку ФКіС на місцевому, регіональльном та федеральному рівнях.

1.4 Тематичний план навчальної дисципліни «Менеджмент ФКіС» для студентів IV курсу денної форми навчання за спеціальністю 080507 «Менеджмент організації»

Розподіл годин курсу за темами та видами робіт

1.5 СКОРОЧЕНИЙ змісту лекційних курсів

ЛЕКЦІЯ 1. Введення в менеджмент ФКіС

Походження і багатозначний зміст понять «менеджмент» і «спортивний менеджмент». Співвідношення понять «менеджмент» і «управління». Зв'язок менеджменту з наявністю професійних керуючих.

Фізична культура і спорт у системі ринкових відносин. Визначення фізичної культури і спорту в якості об'єкта управління як безлічі фізкультурно-спортивних організацій. Управлінські відносини у сфері фізичної культури і спорту. Управлінські функції в діяль-ності тренера, викладача, педагога фізичної культури і спорту і т.д.

Функціональні різновиди менеджменту: організаційний менеджмент, стратегічний менеджмент, інноваційний менеджмент, фінансовий менеджмент, проектний менеджмент, персонал-менеджмент, марці-маркетинговий підхід у спортивному менеджменті та ін

ЛЕКЦІЯ 2. Типологія фізкультурних і спортивних організацій

Поняття фізкультурно-спортивної організації та її ознаки. Цільове призначення організації - надання фізкультурно-спортивних послуг.

Поняття і значення наукової класифікації для спортивного менеджменту. Підстави класифікації сучасних фізкультурних і спортивних функції та взаємодія. Федерації (асоціації, спілки) з видів спорту та їх основні функції. Загальноросійські фізкультурно-спортивні об'єднання «Спартак», «Динамо», «Росія», «Урожай», «Юність Росії» і т.д. та їх основні функції.

ЛЕКЦІЯ 3. Сутність і принципи спортивного менеджменту

Спортивна організація як самоврядна система. Основні елементи і властивості соціальної самокерованої системи. Суб'єкт і об'єкт управління та їх цільове взаємодію.

Сутність і розподіл праці фізкультурних працівників на працю непо средственно тренерсько-викладацький і управлінський. Особливості зі тримання управлінської діяльності в фізкультурноспортівних організаціях. Історична зумовленість виникнення управління фізичною культурою і спортом.

Склад, зміст і значення принципів управління фізичної куль-турою і спортом в ринкових умовах.

ЛЕКЦІЯ 4. Цілі і функції спортивного менеджменту

Поняття і види соціальних цілей у фізкультурно-спортивної організації. Цілі як відображення місії організації та соціальної політики дер-дар ства з розвитку фізичної культури і спорту в країні. Генеральна мета і дерево цілей фізкультурно-спортивної організації.

Поняття і характеристика загальних функцій спортивного менеджменту. Поняття і характеристика галузевих (спеціальних, конкретних) функцій спортивного менеджменту. Взаємодія загальних та галузевих функцій спортивного менеджменту.

ЛЕКЦІЯ 5. Державні та недержавні органи управління фізична культурою і спортом

Загальна характеристика сучасної системи державних і недержавних органів управлінні фізичною культурою і спортом в Росії. Модель сучасної організаційної структури управління фізичною культурою і спортом в Росії.

Державні органи управління фізичною культурою і спортом загальної та спеціальної компетенції. Розмежування компетенції федеральних органів упраления фізичною культурою і спортом та органів виконавчої влади суб'єктів РФ.

Визначення поняття і види громадських об'єднань фізкультурно-спортивної спрямованості. Олімпійський комітет Росії, його основні функції та взаємодія. Федерації (асоціації, спілки) з видів спорту та їх основні функції. Загальноросійські фізкультурно-спортивні об'єднання «Спартак», «Динамо», «Юність Росії» та ін їх основні функції.

ЛЕКЦІЯ 6. Первинні організації фізкультурно-спортивної спрямованості

Спортивні інтереси населення як соціальна основа формування громадських об'єднань фізкультурно-спортивної спрямованості. Особливості менеджменту в спортивному клубі виробничого підприємства, в шкільному спортивному клубі, територіальному клубі і т.д. Технологія створення спортивної організації у формі громадського об'єднання фізкультурно-спортивної спрямованості. Формування іміджу первинної фізкультурно-спортивної організації.

Номенклатура установ додаткового утворення фізкультурно-спортивної спрямованості, їх цілі та завдання. Система спортивних шкіл. Нормативно-правові основи, що регулюють діяльність спортивних шкіл. Особливості менеджменту в різних видах спортивних шкіл (ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ). Організаційна структура управління спортивною школою. Персонал спортивної школи, його підбір та атестація. Формування контингенту спортивної школи. Ефективність діяльності спортивних шкіл. Менеджмент у дитячо-юнацькому клубі фізичної під-готовки (ДЮКФП).

Статус спортивних споруд, їх цільове призначення і організаційні форми управління. Взаємодія спортивні споруди з іншими видами фізкультурно-спортивних організацій. Особливості менеджменту спортивної споруди. Роль і місце фондів у системі управління фізичною культурою і спортом. Особливості менеджменту в спортивному фонді.

ЛЕКЦІЯ 7. Менеджмент в зарубіжному спорті

Зарубіжні моделі спортивного менеджменту. Системи спортивних організацій у різних зарубіжних країнах. Особливості менеджменту в зарубіжному професійному спорті.

Спортивно-оздоровчі клуби - основа спортивного руху в зарубіжних країнах. Правові та соціально-економічні основи діяльності зарубіжних спортивно-оздоровчих клубів. Перспективні тенденції розвитку спортивно-оздоровчих клубів за кордоном. Маркетинг зарубіжних спортивних клубів. Організація реклами в спортивному клубі. Фінансовий менеджмент у зарубіжних спортивно-оздоровчих клубах. Формування іміджу зарубіжних спортивно-оздоровчих клубів.

Структура сучасного міжнародного спортивного руху. Завдання міжнародних спортивних об'єднань. Міжнародний олімпійський комітет і його основні функції. Міжнародні федерації з видів спорту та ЇХ роль у розвитку спорту. Участь спортивних організацій Росії в міжнародному спортивному русі.

ЛЕКЦІЯ 8. Менеджмент у професійному та комерційному спорті

Особливості правового статусу організацій Професійного спорту. Організаційно-правові форми організацій професійного спорту та особливості менеджменту в них.

Види комерційних організацій фізкультурно-оздоровчої спрямованості та їх статус: фітнес-клуби, фізкультурно-оздоровчі центри і т.п. Особливості менеджменту в комерційних організаціях спортивно-оздоровчої спрямованості.

ЛЕКЦІЯ 9. Інформаційне забезпечення спортивного менеджменту

Поняття та види інформації, використовуваної в управлінні галуззю фізичної культури і спорту. Зміст інформаційного забезпечення менеджменту фізичної культури і спорту. Документаційне забезпечення управління в фізкультурно-спортивних організаціях.

Зміст обліку та державної системи статистичної звітності з фізичної культури і спорту, організація її збору та обробки. Сучасні технічні засоби управління, обробки і передачі інформації. Інформатизація галузі фізичної культури і спорту.

ЛЕКЦІЯ 10. Технологія прийняття управлінського рішення

Поняття та ознаки управлінського рішення. Класифікація управлінських рішень з фізичної культури і спорту. Вимоги до управлінського рішення. Технологія підготовки та прийняття управлінського рішення у фізкультурно-спортивних організаціях. Організація роботи з виконання рішення.

ЛЕКЦІЯ 11. Методи управління фізкультурно-спортивними організаціями

Поняття та класифікація методів управління фізкультурно-спортивними організаціями. Економічні методи управління. Організаційно-адміністративні методи управління. Соціально-психологічні методи управління. Спортивне змагання як комплексний метод управління. Вибір менеджером ефективних методів управління в конкретній ситуації.

ЛЕКЦІЯ 12. Менеджмент персоналу фізкультурно-спортивних організації

Особливості утримання, організація та нормування праці працівників фізкультурно-спортивних організацій. Тарифно-кваліфікаційна характеристика як нормативна основа визначення посадових обов'язків персоналу фізкультурної організації. Правила внутрішнього трудового розпорядку. Персонал-технологія: атестація, присвоєння кваліфікаційних категорій і розрядів за Єдиною тарифною сіткою. Мотивація і стимулювання праці у фізкультурно-спортивних організаціях. Управлінське тестування персоналу фізкультурно-спортивних організацій.

Багаторівнева система підготовки та підвищення кваліфікації фахівців фізичної культури і спорту.

Методи управління. Функції і принципи спортивного менеджменту. Мистецтво менеджменту. Підготовка і кваліфікація управлінців-менеджерів.

ЛЕКЦІЯ 13. Структура та зміст бізнес-плану фізкультурно-спортивної організцією

Бізнес-план фізкульурно-спортивної організації. Структура та зміст бізнес-плану фізкультурно-спортивної організації. Бізнес-план з торгівлі спортивними товарами. Цілі спортивного спонсорства. Ціноутворення.

ЛЕКЦІЯ 14. Планування та організація проведення спортивного змагання

Значення і завдання планування роботи з ФКіС. Законодавчі акти планування ФКіС. Фізична культри і спорт в освітніх установах. Організація фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів. Охорона здоров'я громадян при заняттях фізіческаой культурою і спортом.

ЛЕКЦІЯ 15. Матеріально-техніческкое забезпечення праці педагога з фізичної

Матеріально-технічна база. Фонди спортивних споруд, їх структура і оборот. Спортивне обладнання та спорядження.

ЛЕКЦІЯ 16. Форми морального стимулювання праці працівників фізкультурно-спортивний організацій

Державні нагороди та відомчі відзнаки. Кваліфікаційні категорії працівників фізкультурно-спортивних організацій. Участь працівників фізичної ультура і спорту в професійних конкурсах.

1.6 НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ

Рекомендована література (основна)

Жолдак В.І., СейрановС.Г. Менеджмент. - М.: Радянський спорт, 1999.

Зубарєв Ю.А., Попова А.Ф., Пряхін Г.М. Менеджмент у фізичній культурі і спорті. Навчальний посібник. - Волгоград: ВГАФК, 2001.

Зубарєв Ю.А. Менеджмент і маркетинг у сфері фізичної культури і спорту. Видання - Волгоград: ВГАФК, 2007.

Зуєв В.М., Сулейманов І.І. Менеджмент для спортивного організа-тора. - Омськ, 1997.

Менеджмент і економіка ФКіС / М.І. Золотов, В.В. Кузін, М.Є. Кутєпов, С.Г. Сейраном. - М.: Академія, 2004.

Переверзін І.І. Менеджмент спортивної організації: Навчальний посібник. - 2-е вид., Персраб. і доп. - М.: СпортАкадсмПресс, 2002.

Рекомендована література (додаткова)

Альошин В.В. Олімпійський комплекс «Лужники»: менеджмент, маркетинг і економіка. - М.: Радянський спорт, 2000.

Альошин В.В., Переверзін І.І. Менеджмент і маркетинг на європейських стадіонах. • М.: Радянський спорт, 1999.

Альошин В.В., Переверзін І.І. Менеджмент спортивного споруд-ня. - М., 1996.

Єфімов В.К. та ін Управління у сфері фізичної культури і спорту: Навчальний посібник. Ч.1.-Малаховка: МГАФК, 1996.

Камалетдінов В.Т. Культура управлінської діяльності. Челябінськ: УралГАФК, 2000.

Кузін В.В., Кутєпов М.Є. Спонсорство у спорті. - М.: РГАФК, 1994.

Кузін В.В., Кутєпов М.Є. Багаторівнева підготовка спортивних кадрів за кордоном. - М.: ФОН, 1999.

Кутєпов М.Є., Сапронов О.П. Спортивний менеджмент в муціпалі - тетах зарубіжних країн. - М.: РГАФК, 1999.

Менеджмент якості у ВНЗ / За ред. Ю.П. Похолкова, А.І. Чукаліна. - М.: Логос, 2005.

Міхальов В.І. Управління сферою спорту на міжрегіональному рівні. -Омськ: СібГАФК, 1998.

Муніципальний менеджмент: довідковий посібник / В.В. Іванов, О.М. Коробов. - М.: ИНФРА-М, 2002.

Новокрещенов В.В. Управління сферою фізичної культури і спорту: правові основи і організаційні основи взаємодії. (Текст): монографія. К.: Вид-во ІжГТУ, 2006.

Трудовий кодекс Російської Федерації. Офіційний текст. - М.: З-видавничої-торгова корпорація «Дашков і К», 2002.

18. Черепов В.А. Проблеми менеджменту в сфері фізичної культури і спорту / Хрестоматія. - СПб.: СПбГАФК ім. П.Ф. Лесгафта, 1998.

1.7 ФОРМОЮ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ Є ІСПИТ

Питання для контролю знань студентів

1. Поняття «управління» і «менеджмент» у фізичній культурі і спорті: спільне та особливе. У чому полягають відмінності понять «управління» і «менеджмент».

2. Предмет менеджменту у фізичній культурі і спорті. Менеджмент як сукупність професійно підготовлених фахівців.

3. Менеджмент як складова частина праці працівників фізкультурно-спортивних організацій. Роль менеджера як елемент професійної діяльності працівників ФКіС освітніх установ.

4. Система менеджменту у фізичній культурі і спорті. Функції менеджменту у фізичній культурі і спорті.

5. Інформація як предмет, засіб і продукт праці менеджера. Зміст інформаційного забезпечення менеджменту у фізичній культурі і спорті.

6. Сучасна система нормативно-правових актів з управління фізичною культурою і спортом. Законодавчі акти РФ.

7. Пропаганда фізичної культури і спорту. Права та обов'язки спортсменів, працівників фізкультурно-спортивних організацій, їх соціальний захист.

8. Сутність управлінських рішень та їх класифікація. Державні органи управління фізичною культурою і спортом.

9. Організаційно-правові форми фізкультурно-спортивних організацій. У яких організаційно-правових формах можуть бути створені фізкультурно-спортивні організації.

10. Структура та зміст бізнес-плану фізкультурно-спортивної ор-ганізації. Планування та організація проведення спортивного змаган-вання.

11.Место фізичної культури і спорту в галузевій структурі народного господарства. На основі яких ознак фізичну культуру і спорт можна розглядати як одну з галузей народного господарства.

12. Фізична культура і спорт як галузь невиробничої сфери: стан та перспективи розвитку.

13. Соціально-культурні послуги як основний продукт галузі «фізична або c кая культура і спорт». Класифікація соціально-культурних послуг галузі «фізична культура і спорт».

14. Пропозиція і попит на ринку послуг галузі «фізична культура і спорт».

15. Бюджетне фінансування фізичної культури і спорту. Яке місце займає фінансування фізичної культури і спорту в структурі державного бюджету.

16. Позабюджетне фінансування фізичної культури і спорту. Ка-кови основні позабюджетні джерела фінансування ФКіС Росії.

17. Джерела фінансування фізичної культури і спорту в зарубіжних країнах. Особливості фінансування фізичної культури і спорту на муніципальному рівні.

18. Стратегія і тактика ціноутворення на фізкультурно-спортивні послуги. З яких елементів складаються витрати на виробництво фізкультурно-спортивних послуг.

19. Сутність зовнішньоекономічних зв'язків, основні принципи і методи їх регулювання. Які економічні методи використовує держава для регулювання зовнішньоекономічних зв'язків.

20. Сутність менеджменту, його завдання та роль у підвищенні ефективності виконаного управління.

21. Трудовий колектив і етапи його розвитку.

22. Управління персоналом. Сутність і завдання.

23. Наукові особливості менеджменту країн з розвиненою ринковою еко номікою.

24. Сучасні напрямки розвитку науки менеджменту.

25. Еволюція концепцій менеджменту.

26. Об'єкти і суб'єкти управління, їх характеристика та особливості в умовах ринкової економіки.

27. Управління конфліктами. Методи дозволу.

28. Правила ділового спілкування.

29. Інноваційні методи підготовки, прийняття і реалізацій управлінських рішень.

30. Коли виник менеджмент і які його економічні передумови?

31. Які фактори еволюції менеджменту? Чому спочатку був науковий підхід до управління, а пізніше виникла необхідність гуманізації у відносинах управління?

32. Які функції характерні для спортивного менеджменту?

33. Чи існує відмінність в поняттях «Менеджмент» та «Адміністрація»? Якщо «так», то в чому воно полягає?

34. Які основні принципи спортивного менеджменту?

35. Хто є засновником класичної школи менеджменту? Який метод роботи він вважав найбільш ефективним?

36. Дуглас Макгрегор сформулював 2 різних підходу до управління. У чому їх суть?

37. Хто є ініціатором створення 1-го Інструкції по спортив-ному управлінню? З якою метою він був створений?

38. Які супутні умови впливають на ефективність керуючи-ства?

39. У чому полягають відмінності понять «управління» і «менеджмент»?

40. Що таке Державний бюджет, ким і як він складається? Що таке бізнес-план?

41. Яка звітна фінансова документація є в спортивних організаціях? Як утворюється річний фонд спортивної організації?

42. Що входить у процес управління маркетингом?

43. Що таке спонсорство та меценатство?

44. У чому полягає цінність бізнес-плану? Який ринок називають цивілізованим?

45. У чому полягає цінність бізнес-плану? Який ринок називають цивілізованим? Які функції виконує спортивний ринок?

46. Назвіть послідовність заходів в концепції спонсорства?

47. Дайте поняття управлінського циклу і його фази? Що значить управляти маркетингом? Назвіть функції менеджменту?

48. Поясніть сутність та значення поняття «мотивація» у менеджменті. Види і способи мотивації.

49. Інноваційні методики підготовки, прийняття та реалізації упавленческіх рішень.

50. Стратегічне планування в системі менеджменту. Система менеджменту.

51. Причини конфліктних ситуацій і управління ними.

52. Які питання повинен вирішити для себе керівник перед початком складання програми підготовки тренера?

53. Назвіть 3 основні напрямки, які зазвичай входять у Програму підготовки висококваліфікованих тренерів?

54. Хто може зробити безоплатний внесок у фонд спортивної організації?

55. Перелічіть фактори, що стимулюють трудову діяльність лич-ності в колективі? Що таке рейтинг?

56. Які елементи управління центрами спорту включає підприємницький підхід? Перерахуйте функції спортивного менеджменту?

57. Які основні принципи соціального управління спортивної організації? Що таке рентабельність підприємств сфери ФКіС?

58. Хто є головною фігурою залучення населення до занять спортом і фізкультурними вправами?

60. Що включає в себе спортивне спонсорство? Які цілі переслідує компанія, що бере участь у спонсорстві? Як працювати зі спонсором до змагання, під час змагання і після змагання?

61 Які ресурси використовує спортивний керівник (менеджер) в своїй роботі? Що лежить в основі менеджменту?

62. Яка типова структура і основний зміст бізнес-плану?

Розділ 2. Методичні рекомендації щодо вивчення навчальної дисципліни для студентів

2.1 Рекомендації щодо використання матеріалів навчально-методичного комплексу

Студент може використовувати матеріали навчально-методичного комплексу:

1. Для уточнення тим пропущених занять та лекцій курсу.

2. Для правильного підбору потрібної літератури при підготовці до прак-тичного заняття, написанні індивідуальної роботи і реферату, при підготовці самостійної роботи.

3. Для перегляду вимог до заліку та екзамену з предмету.

4. Для уточнення умов допуску до здачі заліку та іспиту та умов отримання заліку та іспиту «автоматом».

При роботі з цим навчально-методичним комплексом студенту особливу увагу слід звернути на умови допуску до іспиту і заліку, на додаткові бали до оцінювання заліку та іспиту, на основну літературу з предмету, на рекомендовану літературу з написання реферату.

Специфіка вивчення розділу № 1.5. «Зміст і послідовність проходження навчального матеріалу» цього комплексу проявляється в тому, що теми, зміст і питання для самостійної підготовки винесені окремо в кінці даного розділу і також є на стендах кафедри.

2.2 Побажання до вивчення окремих тем курсу

Для кращого засвоєння знань з розділу «Типологія фізкультурних і спортивних організацій» студентові необхідно займатися в читальному залі академії та посивію соответствуюшіе організації. Для вивчення тем «Цілі і функції спортивного менеджменту», «Менеджмент у професійному та коммерчском спорті», «Інформаційне забезпечення спортивного менеджменту» та ін потрібно користуватися роздатковим матеріалом, проспектами, буклетами, морнографіямі, журналами і ін навчально-методичною літературою. Найбільш складним для освоєння є розділ «Методи уравленія фізкультурно-спортивними організаціями». Особливу увагу слід звернути на актуальність обраної теми; на те, що грамотне планування процесу дослідження зумовлює подальший хід виконання курсових і випускних кваліфікаційних робіт та їх кінцевих результатів.

Слід мати чітке уявлення про види і форми запису при роботі з літературними джерелами; звернути увагу на формування вміння лаконічно і точно викладати прочитане, вміння накопичувати власний матеріал для управлінської чи наукової роботи. При підборі досліджуваного контингенту - дотримуватися вимог до підбору досліджуваних, використовуючи різні методи відбору. Необхідно відзначити, що ті чи інші методи дослідження повинні відповідати загальним вимогам до певної їх придатності.

Для ефективного освоєння матеріалу рекомендується займатися в читальному залі академії.

2.3 Рекомендації по роботі з літературою

Вивчаючи курс «Менеджмент ФКіС» і готуючись до занять недостатньо користуватися тільки основним підручником з менеджменту (особливо в темах «Сушность і принципи спортивного менеджменту», «Менеджмент у зарубіжному спорті», «Первинні організації фізкультурно-спортивної спрямованості»). Обов'язково під час вивчення теми повинні використовуватися монографії, журнали, навчальні посібники тощо

Особливу увагу слід звернути на наступні літературні дже-ники:

Основний підручник з менеджменту ФКіС:

Жолдак В.І., СейрановС.Г. Менеджмент .- М.: Радянський спорт, 1999.

Зубарєв Ю.А. Менеджмент і маркетинг у сфері фізичної культури і спорту. Видання 2-е доповнене. - Волгоград: Зміна, 1998.

Зубарєв Ю.А. Підготовка менеджерів для сфери фізичної культури і спорту: Монографія. - К.: ТОВ «Прінт», 2003.

Зубарєв Ю.А. Менеджмент і маркетинг у сфері фізичної культури і спорту. Видання - Волгоград: ВГАФК, 2007.

Менеджмент і економіка ФКіС / М.І. Золотов, В.В. Кузін, М.Є. Кутєпов, С.Г. Сейраном. - М.: Академія, 2004.

Переверзін І.І. Менеджмент спортивної організації: Навчальний посібник. - 2-е вид., Персраб. і доп. - М.: СпортАкадсмПресс, 2002.

2.4 Рекомендації з виконання самостійної роботи студентів

На самостійну роботу в даний час за курсом менеджмент ФКіС відводиться 17 годин. Це становить більше 32% від загальної кількості годин. Самостійна робота студентів фактично є самоосвітою. При цьому роль викладача полягає у наданні консультативної та спрямовуючої допомоги студенту. Найчастіше викладач ставить перед учням завдання самостійного знаходження тих чи інших відомостей. Дії студентів мають бути спрямовані на знаходження інформації, з'ясування її змісту та самостійне відтворення опрацьованого матеріалу без опори на текст. Самостійна робота проводиться в позанавчальний час у спеціалізованих навчальних кімнатах містять велику кількість наочних посібників, демонстративного матеріалу. Кафедра забезпечує студентів навчальними та методичними посібниками, підручниками та іншою літературою.

Ефективність виконаної роботи повинна контролюватися викладачем і самим навчаються. До кожної теми, яка розглядається повинні бути освоєні основні ключові поняття і дані відповіді на контрольні питання по кожній темі, що вивчається. Критерієм якості самостійної підготовки є правильні відповіді студента на запитання в ході самопідготовки і в процесі опитування на заняттях.

Реферат - Це виклад суті будь-якого питання. Підготовка до реферату вимагає глибокого знання методологічних і науково-практичних аспектів досліджуваної проблеми і питання, вміння грунтовно їх аналізувати.

У рефераті студент повинен розкрити зміст конкретної теми на основі вивчення монографій, підручників та навчальних посібників, статистичних матеріалів, періодичної преси та ін

План реферату повинен складатися після вибору теми, вивчення літератури. У нього рекомендується включати не більше трьох-чотирьох найбільш важливих питань, які розкривають зміст теми.

На індивідуальну роботу студентів винесені теми найбільш доступні для самостійного опрацювання. Формою звіту є наявність тексту реферату, оформленого відповідно до правил; співбесіду або захист реферату (доповідь).

Зміст реферату передбачає наявність відомостей не тільки теоретичного характеру, але і їх інтерпретацію з точки зору теорії і методики обраного виду спорту.

Велике значення має правильне оформлення реферату

Структура реферату:

1. Титульний аркуш.

2. План.

3. Зміст реферату, відповідно до плану.

4. Список використаної літератури.

5. Додаток (якщо необхідно).

Вимоги до оформлення і змісту реферату:

Оформлення і форма подачі реферату:

1.Об 'ем реферату повинен складати 12-15 друкованих аркушів.

2.Реферат повинен бути у спеціальній файлової папці.

3.Обязательно - дублювання тексту на дискеті або диску.

Комп'ютерна роздруківка роботи виглядає наступним чином:

- Текст роботи друкується у програмі «Microsoft Word»:

- Шрифтом «Times New Roman";

- Розмір шрифту - 14;

- Інтервал 1,5 з дотриманням розміру полів: угорі, внизу, праворуч, ліворуч -2 см;

- При наборі таблиць розмір шрифту змінюється на 12;

- У шрифті «Courier New» розмір шрифту - 12, в таблиці - 10.

- Текст вирівнюється по ширині; назви розділів і заголовків - по середині;

- Назви розділів і заголовків у тексті виділяються жирним шрифтом і

повинні відповідати змісту роботи;

- Насиченість букв і знаків у рядку повинна бути рівною і однотипної, з автоматичним перенесенням слів;

- Частково надрукованих окремих літер, цифр і слів, вписаних від руки, не допускається;

- Всі сторінки тексту, включаючи сторінки з малюнками і таблицями, мають наскрізну нумерацію;

- Номер сторінки друкується посередині зверху (або в правому верхньому куті) без додаткових позначень (дужок, тире).

Титульний лист - початковий лист, який не нумерується, але вважається першою сторінкою.

Назва міністерства, навчального закладу - всі слова друкуються великими літерами, жирним шрифтом, по ширині листа, розмір шрифту 14, без загальноприйнятих скорочень.

Назва кафедри, на якій виконана робота, друкується по центру, з великої літери, розмір шрифту 14, без скорочень.

Назва роботи - великими літерами, курсивом, по центру, розмір шрифту від 14 до18.

У нижньому правому куті друкуються дані виконавця роботи і керівника із зазначенням його посади та наукових регалій.

Внизу титульного аркуша - назва міста і рік виконання роботи - друкується з великої літери, розмір шрифту 14, по центру.

Оформлення титульного аркуша дається у зразку (див. зразок 1).

Весь табличний матеріал - йде по тексту. Слово «Таблиця» друкується в правому верхньому куті самого об'єкта, нижче по центру - назва таблиці - шрифт 14 (ж), нижче сама таблиця - шрифт в таблиці 12, таблиця вирівнюється по центру сторінки.

Графіки, схеми, діаграми і малюнки виносяться в ДОДАТОК без нумерації. Воно розташовується після списку літератури і оформляється у книжковому або альбомному форматі. Слово «ДОДАТКИ» друкується в правому верхньому куті з порядковим номером, шрифт 14 (ж); назва об'єкта - по середині, шрифт 14 (ж); у схемах, малюнках, діаграмах - шрифт залежить від обсягу зображуваного об'єкта, але повинен бути не менш 8 і не більше 14.

Зразок

ДЕРЖАВНА освітня установа вищої професійної освіти

Волгоградська державна академія

Фізичної культури

Кафедра менеджменту

на тему: Теоретичні та методичні засади підготовки менеджерів

для сфери фізичної культури і спорту

студент (ка) 4-го курсу

групи

Ф. І.О.

Волгоград - 2008

2.5 Роз'яснення з приводу роботи з тестовою системою

Завдання з виконання самостійної роботи

ЗАВДАННЯ 1.

Виявити цільове призначення і дати комплексну типологічну характеристику фізкультурно-спортивної організації - об'єкта педагогичес кой практики.

ЗАВДАННЯ 2.

Охарактеризувати зміст управлінської діяльності працівників (різних посад) фізкультурно-спортивної організації - об'єктивним та педагогічної практики.

ЗАВДАННЯ 3.

Побудувати дерево цілей фізкультурно-спортивної організації певного виду (за завданням викладача).

Скласти перелік специфічних (конкретних) функцій спортивного менеджменту, характерних для фізкультурно-спортивних організацій різного типу (за завданням викладача).

ЗАВДАННЯ 4.

Скласти перелік державних і громадських органів управління фізичною культурою і спортом в регіоні (за завданням викладача).

На основі самостійного аналізу статуту описати основні функції федерального з виду спорту (з урахуванням виду спорту спеціалізації).

ЗАВДАННЯ 5.

Проаналізувати основні показники розвитку дитячо-юнацького спорту в закладах додаткової освіти регіону (за завданням викладача) з використанням форми статистичної звітності № 5-фк.

На основі аналізу статуту розробити організаційну структуру управління спортивним клубом в одній з організаційно-правових форм (за завданням викладача) або розробити анкету для вивчення фізкультурно-спортивних інтересів представників різних (за завданням викладача) соціально-демографічних груп населення.

ЗАВДАННЯ 6.

На основі самостійного аналізу Олімпійської хартії описати основні функції Міжнародного олімпійського комітету.

На основі текстового опису розробити організаційну структуру зарубіжного фітіес-клубу і визначити ефективність його роботи.

ЗАВДАННЯ 7.

На основі самостійного аналізу періодичної преси виявити особливості менеджменту в комерційних фізкультурно-спортивних організаціях.

ЗАВДАННЯ 8.

Скласти приблизну номенклатуру справ одного з типів фізкультурно-спортивних організацій або скласти один з видів управлінських документів.

ЗАВДАННЯ 9.

Розробити управлінське рішення на прикладі документа, що регламентує організацію та проведення фізкультурно-спортивного заході (положення, сценарій і т.п.).

ЗАВДАННЯ 10.

Підібрати найбільш ефективні методи для вирішення актуальної управлінської ситуацій (за завданням викладача).

ЗАВДАННЯ 11.

Виявити конкретні форми матеріальної і моральної мотивації праці працівників фізкультурно-спортивної організації - об'єкта педагогічної практики.

Провести порівняльний аналіз змісту менеджерської підготовки фахівців з фізичної культури і спорту в російських і зарубіжних вузах.

Орієнтовна тематика рефератів і контрольних робіт

1. Аналіз фінансово-господарської діяльності ФОК, фізкультурно-оздоровчого центру та ін

2. Вироблення управлінського рішення з фізичної культури і спорту.

3. Державна політика Росії в області ФКіС.

4. Діловий портрет спортивного менеджера.

5. Історична еволюція управління ФКіС в Росії.

6. Маркетинг виду спорту.

7. Маркетинг спортивного заходу.

8. Маркетинг фізкультурно-спортивної організації.

9. Маркетингове дослідження попиту населення на фізкультурно-спортивні послуги.

10. Менеджмент в зарубіжному спорті.

11. Менеджмент у спортивній федерації (союзі, асоціації).

12. Менеджмент у спортивній школі.

13. Менеджмент у професійному спортивному клубі.

14. Менеджмент у спортивному клубі.

15. Менеджмент на спортивній споруді.

16. Менеджмент у фізкультурно-спортивному комплексі (спортивно-оздоровчому центрі).

17. Заходи державної підтримки фізичної культури і спорту в ринкових умовах.

18. Методика підготовки організаційно-розпорядчих документів в спортивній організації та організація діловодства.

19. Мотивація як функція спортивного менеджменту.

20. Наукова організація праці в спортивній організації.

21. Організаційні конфлікти в спортивних організаціях: сутність, форми і способи їх дозволу.

22. Організація комплексних спортивних змагань.

23. Організація роботи міського (районного) комітету з ФКіС.

24. Підготовка спортивних менеджерів за кордоном.

25. Просування як функція маркетингової діяльності спортивної організації

26. Реклама і створення іміджу фізкультурно-спортивної організації.

27. Реклама спортивних товарів.

28. Самоменеджмент спортивного керівника.

29. Технологія створення фізкультурно-спортивної організації.

30. Спортивна реклама в друкованих засобах масової інформації.

31. Спортивна реклама в електронних засобах масової інформації.

32. Сценарій відкриття та проведення фізкул'турно-спортивного мероприя-ку

33. Ресурсне забезпечення спортивного заходу.

34. Фінансовий менеджмент у фізкультурно-спортивної організації.

35. Цільове планування у фізкультурно-спортивної організації.

36. Церемоніал проведення спортивного заходу.

2.6 Методичні вказівки для виконання контрольних, курсових і випускних кваліфікаційних робіт

Курс «Менеджмент ФКіС» є основною дисципліною загальнопрофесійного циклу для освоєння студентами знаннями, формування умінь і оволодіння навичками, необхідних для самостійної науково-методичної діяльності при проведенні досліджень в області менедж-менту ФКіС.

Навчально-методична та наукова література, представлена ​​у Розділі 1, підрозділі 1.6. є в наявності в бібліотеці академії:

2.7. Рекомендації з підготовки до іспиту

При підготовці до заліку особливу увагу слід звернути на такі моменти:

1. Знати цілі і завдання науково-методичної діяльності в сфері менеджменту ФКіС.

2. Планувати основні етапи наукового дослідження.

3. Чітко представляти основні принципи роботи з літературними джерелами; особливості написання огляду літературних джерел; грамотно підбирати контингент обстежуваних.

4. Відповідно до мети і завдань роботи вибирати методи функ них досліджень.

5. Показати навички та способи літературно-графічного оформлення результатів наукового дослідження.

6. Уміння аналізувати отримані результати і формулювати висновки.

Досвід прийому заліку виявив, що в процесі вивчення курсу студенти відчувають певні труднощі:

- Невміння визначаться з тематикою дослідної роботи та її актуальністю;

- Неправильне уявлення про об'єкт і предмет досліджень, наслідком чого є не точне визначення мети і завдань;

- Студент не має навичок підбору методів дослідницької роботи та статистичної обробки отриманих результатів;

- Не грамотно оформляється текст, таблиці та ілюстративний матеріал (графіки, малюнки, діаграми);

- Не коректно складається список літературних джерел, що використовуються в процесі написання роботи.

Відповідно, що вони відображаються не тільки на якості відповідей за темами дисципліни, але і виявляються при написанні курсових і випускних кваліфікаційних робіт.

Для того, щоб їх уникнути, студентам рекомендується більш ретельно відпрацьовувати навички роботи з літературними джерелами; виконувати запропоновані контрольні завдання, дотримуючись основні вимоги.

Примірний перелік питань до іспиту (заліку)

1. Предмет, вихідні поняття і структура навчальної дисципліни «Менеджмент фізичної культури і спорту».

1. Фізична культура і спорт у системі ринкових відносин.

2. Спортивний менеджмент як функція суспільного поділу праці фізкультурних працівників.

3. Загальна характеристика функціональних різновидів менеджменту у фізичній культурі і спорті.

4. Фізична культура і спорт як системний об'єкт управління.

5. Менеджмент як складова частина праці працівника фізичної культури і спорту (на конкретному прикладі за вибором студента).

7. Менеджерська підготовка фахівців з фізичної культури і спорту в зарубіжних країнах.

8. Поняття і типологія фізкультурно-спортивних організацій.

9. Технологія створення фізкультурно-спортивної організації.

10. Організаційна структура фізкультурно-спортивної організації.

11. Державні органи управління ФКіС.

12. Громадські органи управління ФКіС

13.Современная організаційна структура управління ФКіС Росії.

14. Зарубіжні моделі спортивного менеджменту.

15. Сучасна система спортивних шкіл та організація їх діяльності.

16. Спортивний клуб як первинна організація ФКіС.

17. Особливості менеджменту в різних фізкультурно-спортивних організаціях.

18. Технологія вироблення та прийняття управлінського рішення.

19. Принципи управління фізичною культурою і спортом.

20. Функції менеджменту у фізичній культурі і спорті: загальна характеристика та підстави класифікації.

21. Методи управління фізичною культурою і спортом: загальна характеристика та підстави класифікації.

22. Спортивне змагання як комплексний метод управління у сфері фізичної культури і спорту.

23. Місія і цілі менеджменту фізкультурно-спортивною організацією.

24. Фізкультурно-спортивні інтереси дітей та молоді як соціально-педагогічна основа наукової постановки цілей діяльності фізкультурно-спортивної організації.

25. Функціональні обов'язки працівників фізкультурно-спортивної організації.

26. Сучасна політика підбору і найму працівників фізкультурно-спортивної організації.

27. Мотивація працівників фізкультурно-спортивної організації.

28. Багаторівнева система підготовки фахівців фізичної культури і спорту.

Рекомендована література з проведення ділових ігор та вирішенню ситуаційних завдань

1. Зубарєв Ю.А. Методичні рекомендації з проведення ділових ігор та вирішенню ситуаційних завдань. Методична розробка. - Волгоград: ВГАФК. 1996.

2. Уткін Е.А. Збірник ситуаційних завдань, ділових і психологичес - ких ігор, тестів з курсів «Менеджмент», «Маркетинг»: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 1996.

3. Хруцький Є.А. Організація проведення ділових ігор. - М.: 1999.

Розділ 3. Матеріали підсумкової атестації

Навчальна дисципліна «Менеджмент ФКіС включена в підсумкову державну атестацію випускників.

Розділ 4. Методичні рекомендації викладачу

Для більш глибокого вивчення та закріплення досліджуваного матеріалу рекомендується використовувати загальноприйняті педагогічні засоби: усний та письмовий опитування, контрольні завдання, написання реферату, виконання СРС.

Необхідно використовувати наочні методи навчання: - зразки оформлення (у вигляді слайдів або тиражованих роздруківок): титульного аркуша, змістів курсових робіт по спеціалізації, загальноприйняті скорочення, структура таблиці; протокол хронометрування, анкета, додатки, варіанти графічного оформлення матеріалу; блок-схема тематики курсових і випускних кваліфікаційних робіт.

Розділ 5. Рекомендації загального характеру: (матеріали) викладачеві

Успіх екзаменаційної сесії залежить з одного боку від інтенсивності самостійної роботи студентів, а з іншого - від уміння викладача використовувати засоби, методи навчання, способи навчальної діяльності, застосування яких для освоєння тих чи інших тем і розділів найбільш ефективно.

Тому:

1. Виклад матеріалу за темами дисципліни необхідно починати з постановки мети і завдань, а також вибору засобів і методів для їх вирішення.

2. При розгляді теоретичного матеріалу необхідно показати історію розвитку даного питання і його сучасний стан.

3. Слід також пов'язати управлінські закономірності з питаннями фізичної культури і спорту.

4. При вивченні дисципліни слід вказати на необхідність опрацювати всю рекомендовану по темі літературу.

5. З метою систематизації занять у студентів слід чітко формулювати домашнє завдання до кожного заняття.

ДОДАТОК

Тексти лекцій

Менеджмент ФКіС

В останнє десятиліття у сфері фізичної культури і спорту, рекреації та туризму радикальним чином змінилися умови роботи - з'явилися нові види цієї діяльності, нові бази, обладнання, інвентар, технології. Спортивні та, особливо туристські організації, які прагнуть вижити і успішно діяти в умовах жорсткої конкуренції, в даний час все більше уваги приділяють професійній підготовці персоналу та особливу увагу на професійну підготовку фахівців спортивного менеджменту.

Спортивний менеджмент - молода, але швидко і нерівномірно розвивається галузь науково-практичних знань. Як показують дослідження (В. У. Агеевец, В. А. Черепів, 1995), спортивний менеджмент займає перше місце з практичної значущості для сучасних керівників - організаторів спорту: керівників спортивних організацій, клубів і товариств, начальників спортивних команд, тренерів збірних команд, керівників навчальних закладів у спорті, директорів спортивних споруд та інших. Підготовка висококваліфікованих спортивних менеджерів грає, у зв'язку із зазначеним, винятково важливу роль. Ефективне функціонування різних фізкультурно-спортивних організацій потребує притоку в них молодих фахівців, які опанували знаннями в області культури управлінської діяльності.

Лекція 1.

Введення в менеджмент

1.1 Введення

В останні роки в нашому лексиконі з'явилося нове слово «менеджмент» («менедж» - управляти). У вузах Росії почали вивчати новий курс «Основи менеджменту і маркетингу». Звернутися до досвіду Західних країн нас змушує саме життя, яка показала неспроможність форм управління економікою в країнах колишнього соціалістичного табору.

Критерієм ефективності керівництва економікою є рівень добробуту населення країни. Розвиток економіки колишнього Радянського Союзу і Росії в його складі як би завмерло на найнижчій позначці, а зростання рівня життя населення здійснювався настільки повільно, що до середини 90-х років його можна порівняти з рівнем життя Італії, досягнутим вже в 1948 році.

При всьому неподібності причин, що породили феномен застою в американській економіці тридцятих років і російської народногосподарської системі, багато рушійні сили застою в якійсь мірі можна вважати загальними: бюрократизація політичного та економічного життя, самозаспокоєність, бажання створити якісь переважні умови для тих чи інших господарських організацій , монополізм і обмеження конкуренції. Звичайно, «радянський застійний синдром» має і свої специфічні риси та причини, звільнення від нього буде досить тривалим і складним.

Досвід перших років перебудови управління в народному господарстві однозначно показав, що склалася в економіці Росії монопольна система керівництва господарським життям, що базується на повному одержавленні засобів виробництва, не може забезпечити вирішення накопичених проблем. Більше того, ця система постійно створює загрозу виникнення різного роду кризових ситуацій, стримує господарську ініціативу підприємств, створює умови для лавиноподібного наростання різноманіт-ного роду збитків і втрат.

В останні роки в Російській економіці створюються нові типи виробничо-господарських організацій - Концерни, Асоціації та ін, робляться кроки по організації орендних і акціонерних підприємств, поступово формуються умови для того, щоб підприємства різко підвищили ефективність і прибутковість своєї роботи, почали діяти з орієнтацією на реального споживача. Однак не існує «патентований-них» рецептів того, яким чином в найкоротші терміни і з мінімально віз-мужніх витратами забезпечити вирішення поставлених перед підприємців - модулів проблем, яким чином змінювати конкретні форми і методи управління в умовах нового господарського механізму.

Для того щоб знайти правильні відповіді на численні вопро си, що неминуче виникають під час вироблення нової стратегії розвитку і переорієнтації систем управління на ринкові умови, необхідно прис-чити до того, що збираються робити і роблять передові компанії провідних країн Заходу.

В останні роки в розвинених західних країнах, як на рівні всієї економічної системи, так і в окремих компаніях, відбуваються великомасштабні структурні, технологічні, організаційні та управлінські перетворення, орієнтовані на різке підвищення ефективності і прибутковості в умовах постійного загострення конкурентної боротьби. Проводяться перетворення орієнтовані на дебюрократизацію організаційних структур, відмову від використання адміністративних важелів координації й контролю, надання керівництву компаній самих широких повноважень у вирішенні виникаючих проблем.

Хотілося б особливо підкреслити, що наша економіка стоїть перед необхідністю по новому організувати і здійснювати зовнішньоекономічні зв'язки. Досвід промислово розвинених капіталістичних країн вчить тому, що в сучасних умовах безперспективними є обмеження у використанні міжнародного поділу праці, штучне стримування сучасних форм зовнішньоекономічних зв'язків.

Ефективне зростання економіки, успішна реалізація досягнень науково-технічного прогресу вже на ділі стали неможливими без змагальності та конкуренції на світовому ринку.

Висловлюємо надію, що творчий потенціал Росії, закладений в найбільш повному і послідовному переході до ефективних методів управління, дозволить підвищити продуктивність суспільної праці, забезпечити пропорційне і збалансований розвиток економіки.

1.2 Основи теорії управління

Засновником класичної школи управління, та й взагалі менеджменту, вважається Фредерік Уінслоу Тейлор.

До Тейлора двигуном підвищення продуктивності праці був принцип «пряника» - скільки зробиш, стільки й отримаєш. Однак даний підхід до кінця XIX - початку XX століття вичерпав себе. Крім того, варто відзначити, що постулат промисловості XIX століття про те, що якщо продуктивність одного працюючого ще може змінюватися в певних рамках, то продуктивність групи працюють мало залежить від індивідуальної вироблення, перестав задовольняти управлінців.

У I960 році Дуглас Макгрегор (американський теоретик менеджменту, фахівець у галузі управління), проаналізував діяльність виконавця на робочому місці і виявив, що керуючий може контролювати наступні параметри, що визначають дії виконавця: завдання, що одержує підлеглий; якість виконання завдання, час одержання завдання; очікуваний час виконання завдання; кошти, наявні для виконання завдання; оточення, в якому працює підлеглий; переконання підлеглого в посильності завдання; переконання підпорядкованого у винагороді за успішну роботу; розмір винагороди.

Дуглас Макгрегор сформулював, що на основі цих чинників можливо застосувати два різних підходи до управління, які він назвав теорією «X» і теорією «У».

Теорія «X» передбачає:

1. Людина спочатку не любить працювати і буде уникати роботи.

2. Оскільки людина не любить працювати, його слід примушувати, конт-роліровать, погрожувати покаранням.

3. Середня людина вважає за краще, щоб ним керували.

Теорія «X» утілює чисто авторитарний стиль управління, що характеризує істотною централізацією влади, жорстким контролем по перерахованих вище параметрами.

Теорія «У» констатує:

1. Робота для людини так само природна, як гра.

2. Людина може здійснити самоврядування і самоконтроль, служачи цілям, яким він прихильний.

3. Середня людина прагне до відповідальності, його бажання уникнути відповідальності, як правило, результат минулого розчарування і викликано поганим керівництвом зверху.

Теорія «У» є демократичним стилем управління і припускає делегування повноважень, поліпшення взаємовідносин у колектив-ви платника.

У Макгрегора обидві теорії мають рівне право на існування, хоча в чистому вигляді в практиці не зустрічаються. На практиці, як правило, має місце комбінація стилів управління, однак, саме вони зробили сильний вплив на розвиток теорії управління в цілому.

Теорія «X» і теорія «У» на більш високому рівні розвитку повторюють теорію «батога» і «пряника», яку цілком можна вважати найстарішою в управлінні. Жорсткий стиль керівництва найбільш ефективний в дуже несприятливій ситуації (деякі економічні системи, функціонують тільки в таких умовах), у сприятливому самій обстановці необхідний м'який стиль. В даний час в теорію «батога» і «пряника» внесено відповідні корективи. Кожна фірма адаптує їх під специфічні особливості свого функціонування.

Запорукою конкурентності у сфері промислового виробництва стало вміле використання 3-х факторів:

1. Процес інновації, розробка новинок.

2. Постійне перенавчання робочого персоналу. (Будь-який набір знань застаріває за 5 років).

3. Поворот до автоматизованого виробництва на основі ЕОМ. При цьому очевидно, що еволюція теорії управління базується на людському факторі. Американські вчені Том Пітері та Ненсі Остін довели, що фірми, які приділяють увагу своєму персоналу, стають не тільки більш конкурентоспроможними, але і швидше розвиваються. Однак сучасні зарубіжні моделі управління навряд чи чогось варті без обліку Російської внутрішньої специфіки.

1.3 Визначення поняття менеджмент

В умовах адміністративно-господарської системи практично до 90-х років управління в нашій країні було підпорядковане планом, часто на шкоду не тільки задоволенню потреб людей, але й ефективності виробництва, що, в кінцевому рахунку, зумовлювало збільшення будь-яку ціну випуску продукції (валу), обмеження ініціативи виробників, низьку зацікавленість у результатах реалізації та інші негативні наслідки.

У директивно-плановій економіці управління орієнтувалося не на споживача і, в кінцевому результаті, не на ефективність і прибуток, що в ідеальному випадку одне і теж, а на вище керівництво і зумовлювалося самою сутністю командно-бюрократичної системи. У силу цього, то справді цінне, що досягла вітчизняна управлінська думка, багато в чому залишилося лише теорією, або, в кращому випадку, предметом вивчення, але не практичного застосування.

Перехід до ринкової економіки виявив неприйнятність діяла системи управління для нових умов господарювання, фактично застав вітчизняних керівників зненацька. Виникла необхідність принципово нового підходу до управління, що і примусило звернутися до багатого закордонного досвіду в цій області, іншими словами - до менеджменту.

Таким чином, менеджмент та управління в нашому розумінні мають істотну відмінність.

Менеджмент - це управління з метою досягнення найвищої ефективності та отримання максимального прибутку. Управління «по - радянськи» - це виконання заданих показників, визначених рамками плану при строгій системі контролю (у мистецтві використання такого роду управ-ня вітчизняні керівники досягли великих висот).

Економісти не заперечують необхідність планування, проте воно має бути перш за все інструментом адаптації виробництва до безперервно мінливих умов.

Теорія і практика менеджменту дозволяють по-новому переосмислити багато проблем, які вже стояли перед нашими керівниками. І це переосмислення відбувається з інших позицій - з позицій ринку.

Розвиток менеджменту пов'язано з двома підходами:

- Перший з них акцентував увагу на управлінні операціями (технічною стороною виробничого процесу);

- Другий орієнтований на управління трудовими ресурсами, віддаючи пріоритет психологічним факторам, мотивації і стимулювання людської діяльності.

Еволюція теорії та практики управління тісно пов'язана з розвитком промисловості і науки. Важко виділити, що первинно, а що вторинне. Ясно, що ці процеси є супутніми і тісно переплетені один з одним.

При правильному використанні, теорія управління та результати наукових досліджень дають можливість керівникам передбачити, що по всій вірогідності може статися в результаті тих або інших дій, а тим самим сприяти прийняттю більш доцільних рішень, допомагаючи уникнути можливих помилок.

Однак «менеджмент» не обмежується лише управлінням людьми та управлінням технологічним процесом. «Менеджмент» несе в собі значно більше складні функції.

Управління людьми, управління виробничим процесом, вивчення можливих взаємодій, що виникають у процесі виробництва, і ряд інших, зовні не так явно виражених функцій, жодну з яких просто неможливо виокремити з ряду подібних, входять у поняття «менеджмент», утворюючи свого роду ефект взаємодії .

Слово «менеджмент» міцно увійшло в наш побут. Це не випадково. Менеджмент є невіддільним атрибутом сучасного ринку. Всього за кілька років у нас з'явилася величезна безліч шкіл і академій, книг і посібників з менеджменту. Менеджером стали називати мало не кожного підприємця і комерсанта. Природно постало питання: що таке «менеджмент» - це щось нове або давно забуте старе?

Термін «менеджмент» походить від англійського слова і буквально перекладається як управління, завідування, організація. Але тоді в цьому магічному слові немає нічого таємничого. Адже ми з дитинства складаємося в тих чи інших організаціях (сім'я, дитячий садок, шкільний клас тощо), і добре знайомі з керуванням. Більш того, в нашому суспільстві не було такого процесу, який би не управлявся на принципах "наукового соціалізму": У чому ж тоді відміну менеджменту?

Російське слово «управління» і англійське «менеджмент» не є однозначними. Бо російське «управління» у недалекому минулому розумілося як адміністрування, розпорядження. Наприклад, директор школи, командир військового підрозділу. Англійське «менеджмент» вживається в застосуванні до ділових організаціям (фірмам, підприємствам), які здійснюють діяльність в умовах ринку. Вони орієнтовані на досягнення своїх цілей на ринку: задоволення потреб покупців і одержання прибутку.

Головна мета менеджменту - отримати бажані результати на основі узгоджених дій багатьох людей, менеджмент - це перш за все комерційна діяльність (бізнес) групи людей або трудового колективу, «управління бізнесом через філігранну роботу з людьми», які здійснюють економічну діяльність в умовах ринку. Однак, це слово може мати і більш широке поняття. Наприклад, в одному з американських словників менеджмент трактується як адміністративна одиниця (орган управління), влада і мистецтво управління, спосіб поводження з людьми, особливого роду здібності і навички фахівців.

1.3.1 Історія виникнення менеджменту

Менеджмент, як наука, виник на Заході більше 70 років тому. Його батьками є американець Ф. Тейлор, француз А. Файоль. Наприклад, Ф Тейлор розглядав управління як мистецтво знати точно, що належить зробити і як зробити це найкращим і найдешевшим способом. Для того, щоб досягти цього, на думку Ф. Тейлора. необхідно здійснити чотири управлінські функції:

- Вибір мети;

- Вибір засобів;

- Підготовка засобів;

- Контроль результатів.

А. Файоль, на основі узагальнення багатого практичного досвіду, прийшов до висновку: «Управляти - це вести підприємство до мети, намагаючись найкращим чином використовувати його ресурси ...». За А. Файолем, менеджмент полягає в тому, щоб:

- Передбачати (вивчати майбутнє і встановлювати програму дій);

- Організовувати (створювати матеріальну базу і трудовий колектив підприємства, фірми);

- Розпоряджатися (приводити в дію персонал підприємства);

- Узгоджувати (з'єднувати дії та зусилля):

- Контролювати (спостерігати, щоб усе відбувалося згідно з відданими розпорядженнями).

Раціоналістичний менеджмент виходив з того, що фірма є "закритою системою" і її успіх на ринку залежить, перш за все, від внутрішніх резервів (раціоналізації виробництва ефективності праці). Вирішальне значення віддавалася контролю з боку вищих керівників за всіма видами діяльності персоналу і чітке виконання вказівок згори. Сучасний менеджмент істотно змінився, особливо за останні два десятиліття. Це пов'язано з інформаційним вибухом і людським фактором. Фактично відбулася зміна старої системи раціоналістичного менеджменту на нову - маркетингову, ситуаційну.

Маркетинговий (ситуаційний) менеджмент будується на нових підходах. Зокрема, фірма вважається «відкритою системою». Її успіх пов'язується не стільки з внутрішніми ресурсами (матеріальними, людськими, фінансовими) скільки зі здатністю вписатися в зовнішнє середовище і пристосуватися до неї.

Ситуаційний підхід для фірми означає, що всі побудовані системи управління грунтуються на відповідної реакції на різні дії зовнішнього середовища. Фірма пристосовується до виявлення нових проблем і вироблення нових рішень.

Маркетинговий менеджмент в якості вихідних передумов бере наступне:

- Фірма розглядається як живий організм, що складається з індивідуальностей, об'єднаних спільними ціннісними установками, як на-приклад, «сім'я»;

- Фірма повинна бути націлена на постійне оновлення, щоб пристосуватися до зовнішніх факторів, головним з яких є покупець; - ставка робиться на людину самореализующегося, а не на «людину - виконавця».

Менеджмент сьогодні - постійні зміни і безперервне вдосконалення. Фахівці вважають, що не існує ідеальної і єдиної моделі менеджменту. Для кожної фірми менеджмент є унікальним. Є лише загальні закономірності і елементи, які використовуються, як правило, усіма.

У сучасних умовах система управління фірмою повинна бути простою і гнучкою, щоб бути конкурентоспроможною. На думку фахівців, вона повинна мати:

- Невелика кількість рівнів управління;

- Невеликі підрозділи, укомплектовані меншою кількістю, але більш кваліфікованими фахівцями;

- Виробництво товару і організацію роботи, орієнтовані на споживача.

1.4. Якість менеджменту вищої школи

Підвищення якості підготовки фахівців розглядається в Концепції модернізації російської освіти на період до 2010 року як найважливіше завдання на найближчу перспективу. Одним з напрямків вирішення цього завдання є вдосконалення критеріїв та процедур комплексної оцінки діяльності вищих навчальних закладів - ліцензування, атестації та державної акредитації, а також створення незалежної системи атестації та контролю якості освіти.

Підвищити якість вищої освіти і підготовки фахівців лише за рахунок вдосконалення системи зовнішнього контролю і методів оцінки діяльності ВНЗ не представляється можливим. Якість формується самою діяльністю вищого навчального закладу і багато в чому залежить від наявності у вузі системи забезпечення та внутрівузівських гарантій якості основних продуктів наукової і навчальної діяльності.

Актуальність формування у вузах сучасних і ефективно діючих систем забезпечення якості наукових досліджень, освітніх послуг та підготовки фахівців зростає у зв'язку з інтеграцією російської вищої школи зі світовою освітньою спільнотою, особливо після приєднання Росії в 2003 році до болонської декларації і входження в єдиний освітній простір Європи.

Таким чином, враховуючи особливу важливість вирішення завдання підвищення якості підготовки фахівців у російських вузах, Міносвіти Росії в січні 2004 року ухвалив рішення про координацію робіт, що проводяться у вищих навчальних закладах з управління якістю вищої професійної освіти. Метою координації є визначення напрямів та механізмів управління якістю, сприяння вузам у використанні сучасних принципів менеджменту якості, нормативного забезпечення створення, впровадження і ефективного використання систем якості вузів, раціонального використання ресурсів, досягнення необхідного рівня наданих послуг і підготовки висококваліфікованих фахівців, які потрібні в Росії і за кордоном.

Розвиток менеджменту, маркетингу та економіки будь-якої країни, в тому числі Росії, неможливо без вдосконалення системи освіти. Особливе значення має вища школа, завданням якої є не тільки освіта в широкому сенсі слова, а й підготовка фахівців до професійної діяльності в усіх сферах - в науці, на виробництві, в соціальній сфері та державному управлінні.

Якщо запитати у ректора вузу, декана факультету або завідувача кафедрою про те, які проблеми зараз найбільш актуальні для вищої школи Росії, відповідь, найімовірніше, буде такою: «Проблем багато - старіння кадрів, знос будинків, відсутність сучасного обладнання, недостаток комп'ютерів і т . д. Але головна проблема - недофінансування вузів з боку держави. (15).

Державні вузи все більше стають суб'єктами ринкових відносин і змушені самі піклуватися про себе. Це відбувається не тільки в Росії. Такі світові тенденції у сфері вищої освіти. Університети у всіх країнах у даний час стурбовані змінами у зовнішньому середовищі, втратою колишньої стабільності, сокрашеніем фінансування з боку держави і в той же час стрімким підвищенням вимог з боку споживачів продуктів їх основної діяльності - наукових досліджень, технологічних розробок і освітніх послуг. У Росії соціально-економічні реформи підсилюють ці фактори, що впливають на всю систему вищої освіти і кожен вуз окремо.

Під «Всесвітньої декларації про вищу освіту для XXI століття: підходи і практичні заходи», прийнятої в Парижі в 1998 році, відзначається, що друга половина XX ст. увійде в історію людської цивілізації як період бурхливого розвитку вищої освіти. Кількість студентів у всіх країнах світу за цей перід зросла більш ніж у шість разів. За статистикою ЮНЕСКО, у 1995 році їх було вже більше 80 млн., у тому числі 1,5 млн. студентів навчалися за рубежами своїх країн, тобто були іноземними студентами. У 2000 році іноземних студентів в усьому світі стало близько 2 млн. За прогнозами, до 2010 року їх буде до 5 млн., у тому числі 3 млн. іноземних студентів з країн Азії (В. В. Галкін, 2006).

В умовах глобальної ринкової економіки освіту - теж товар. Однак виходу російських вузів на світовий ринок освітніх послуг перешкоджає багато факторів, серед яких головними є невпізнанний мость і непрізнаваемость професійних освітніх програм, нерозповсюдження і непопулярність російської мови, системну кризу в країні і загальна недовіра до Росії як міжнародного партнера (15). Наші державні освітні стандарти і програми вищої професійної освіти за номенклатурою і структурі далекі від того, що є звичним у провідних країнах світу. Завданням російської вищої школи є вдосконалення пречня і структури професійних освітніх програм з урахуванням світових тенденцій.

Якість вищої професійної освіти залежить від багатьох факторів - освітніх програм, організації навчального процесу, викладачів ВНЗ. Важливо, чого, як вчать, хто вчить у вищому навчальному Заведея. В даний час в умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій, педагогічних новацій і інтернаціоналізації освіти вимоги до викладачів вузів, їх академічної мобільності істотно зростають. Російській вищій школі треба буде докласти чимало зусиль для інтеграції зі світовим освітнім товариством, в тому числі змінити систему державних освітніх стандартів вис-дової професійної освіти, ввести новий перелік програм, модифікувати їх структуру і зміст, ввести кредитну систему оцінки змісту програм, підвищити кваліфікацію викладачів, забезпечити відповідне світову якість вищої освіти., підготувати елітних фахівців світового класу для економіки країни.

Викладацький склад повинен бути представлений фахівцями у всіх областях знань, що охоплюються освітньою програмою. Викладачі повинні мати достатній рівень кваліфікації, який може бути підтверджений наступними компонентами: базовою освітою, широтою додаткової освіти, управлінським та економічним досвідом, досвідом роботи у відповідній організації, здатністю до комунікації, прагненням до підвищення якісного навчання.

Сучасне виробництво, засноване на знанні, і розвиток суспільства формує новий, швидко мінливий ринок інтелектуальної праці.

Від вузів потрібні постійна зміна та вдосконалення освітніх програм і технологій, оновлення обладнання, підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу. Вузи повинні адекватно реагувати на виклики зовнішнього середовища, переходити на інноваційний шлях розвитку, слідувати за ринком, а в ряді випадків самі його формувати.

При загальній світовій тенденції до послаблення ролі держави в частині фінансування вузів у тому, що стосується контролю за діяльністю вузів і якістю підготовки фахівців, у Європі та США тенденції різні. У США спостерігається деяке посилення державного регулювання у сфері вищої освіти, а в Європі, навпаки, переважають процеси автономізації вузів і лібералізація їх діяльності.

Питання для самостійної роботи

1. Хто є ініціатором створення першого керівництва зі спортивного управлінню? З якою метою він був створений?

2. Основна суть теорії управління Дугласа Макгрегора (теорії «Х» і

теорії «У»)?

3. Дайте визначення поняття «менеджмент» і «маркетинг»?

4. У чому відрізняються відмінності понять «управління» і «менеджмент»?

5. Як економісти Заходу ставляться до планування?

6. Що таке управлінське рішення?

7. Які ролі менеджера входять у зміст професійної діяльності працівників фізичної культури освітніх установ?

8. З яких основних підсистем складається система менеджменту у фізичній культурі і спорті?

9. Які основні і конкретні функції менеджменту у фізичній культурі і спорті?

10. Які основні етапи розробки управлінських рішень?

11. Що таке управлінське рішення, які вимоги пред'являються до його розробки?

12. Що таке інформаційні ресурси і які їхні основні види у сфері фізичної культури і спорту?

13. Що таке методи управління фізичною культурою і спортом і які підстави їх класифікації?

Лекція 2.

Спортивний менеджмент

2.1 Функції та принципи спортивного менеджменту

Головне, що здійснює менеджмент - це не управління предметами, а управління організацією та технікою роботи людей згідно з принципами та програмами маркетингу.

Є різні види менеджменту:

- Фінансовий, кадровий, виробничий менеджмент;

- Транспортний менеджмент, що регулює поставки товарів;

- Адміністративний менеджмент, який регулює діловодство і внутрішні зв'язки бізнесу;

- Зовнішньоекономічний менеджмент, що забезпечує зовнішньоекономічні зв'язки, експорт, імпорт, науково - технічне сотрудніество, надання послуг;

- Маркетинговий менеджмент, що має справу з поширенням товарів.

Всі ці види менеджменту отримали втілення у створенні конкретних управлінських структур в рамках великих корпорацій або самостійних фірм, очолюваних так званими фахівцями управління - менеджерами. Державні і громадські організації - поряд з виробничими організаціями - також використовують "менеджмент" для досягнення своїх цілей.

Практично кожен університет розвинених капіталістичних країн пропонує свою Програму адміністративного бізнесу, менеджменту, або інших подібних спеціалізацій, що характерно і для зарубіжних навчальних закладів, які дають фізкультурну освіту.

Виділяють три основні складові "менеджменту": цілі, ресурси, люди

Створити більш повне уявлення про поняття "менеджмент" можна за допомогою розгляду функцій менеджменту. Зарубіжні фахівці зі спортивного менеджменту вважають, що йому притаманні чотири основні функції:

- Планування;

- Організація;

- Керівництво;

- Аналіз.

Планування визначає цілі різних спортивних організацій і програму дій для їх досягнення. Іншими словами, воно дає відповіді на питання: Що робити? Як робити?

Організація встановлює формальні відносини в ході виконання планових робіт серед виконавців. На відміну від планування, організація, в основному, повинна дати відповідь на питання: Хто буде робити?

Посібник представляє собою процес впливу на різних членів організації для вирішення цілей, поставлених перед нею. Для того, щоб бути ефективним керівником, менеджер повинен постійно роз-рять свої знання про мотиваційні процесах.

Функція керівництва - найскладніша з усіх функцій менеджера. Це пов'язано з тим, що менеджер повинен знати потреби і схильності ра-цівників; засоби, що підвищують і знижують мотивацію; повинна направ-лять свої зусилля на встановлення взаємодії між працівниками або між менеджерами різних рівнів.

Аналіз зв'язує положення організації в цілому, її підрозділів і окремих працівників з якістю виконання роботи по її кінцевому результату. У процесі аналізу оцінюється виконання, порівнюється виконання зі стандартами, закладеними при плануванні і, таким чином, встановлюється зворотний зв'язок між метою та рівнем її реалізації.

Розглянемо реалізацію основних функцій менеджменту на прикладі управління спортивно - оздоровчої роботою:

1. Планування - направлено на чітке і цілеспрямоване проведення спортивно-оздоровчої роботи. Основна вимога - мобільність планування, тобто відповідність форм і методів організації активного відпочинку духу часу.

2. Організація - забезпечує створення єдиної організаційної структури.

3. Координування - необхідно для взаємозв'язку і взаємодію різних організацій, що займаються питаннями масової фізичної культури, необхідні для найбільш ефективного обміну та використання передового досвіду.

4. Фінансування - має на меті створення матеріальних фондів для розвитку масової фізичної культури, реконструкції та використання з максимальною віддачею застарілих спортивних споруд.

5. Підготовка кадрів - носить цілеспрямований характер, враховує специфіку роботи з населенням.

Для оцінки рівня спортивно - оздоровчої роботи застосовується система, що передбачає:

а) оцінку рівня проведення занять (з допомогою спостережень, аналізу оглядів і звітів);

б) оцінку реалізації поставлених цілей і завдань (за допомогою анкети самозаповнення-тування з що займаються фізичною культурою і спортом);

в) розробку планів занять (на основі даних двох перших етапів оцінки складається конкретний план роботи, що включає сітку занять, проект фінансування, вимоги до спортивних споруд і т.п.).

У систему управління спортивно - оздоровчої роботою населення входить також широка пропаганда масової фізичної культури.

Відомо, що організації разюче відрізняються один від одного за розмірами, структурі, що випускається продукції або наданих послуг і ін У зв'язку з цим виникає питання: чи можливі єдині підходи до їх управлінню? Відповідь на це питання може бути дана ствердна. У будь-якій організації менеджмент виконує одні й ті ж функції: планування, організація, керівництво і аналіз, які універсальні, незалежно від специфічних особливостей організацій.

Сучасний спортивний менеджмент здійснюється на основі чотирьох принципів, що дозволяють:

- Покращувати взаємини між співробітниками для підвищення ефективності результатів роботи;

- Виявляти потреби працівників і вишукувати можливості їх задоволення;

- Впливати на членів організації та залучати їх до вирішення завдань, що стоять перед організацією;

- Використовувати особливості традицій країни, її історії та культури, застосовуючи їх у модернізованої системи управління.

Ряд фахівців проводять відмінність між поняттями "менеджмент" і "адміністрація", яке базується на кількох аргументах.

Аргумент перший пов'язаний з відмінностями менеджменту та адміністрації. При цьому висловлюється думка, що цілі менеджменту не можна визначати кількісно.

Аргумент другий асоціюється з головною лінією дій менеджменту і адміністрації у сфері планування та виконання. При цьому сфера діяльності адміністрації - політика і стратегія організації, а сфера діяльності менеджменту - реалізація політики і стратегії, вироблених адміністрацією.

Однак більшість фахівців у галузі спортивного менеджменту вважають неспроможними пошуки відмінностей у змісті двох термінів - "менеджмент і адміністрація" і вживають їх як синоніми (аналогічні).

2.2. Менеджер і мистецтво менеджменту

Загальну концепцію менеджменту допомагає зрозуміти (окрім подання 4-х основних функцій) знання про уміннях, необхідних для ефективного виконання цих функцій.

На думку зарубіжних фахівців, професійно працює спортивний менеджер повинен володіти вміннями: технічними, робота з людьми і розуміння ситуації.

Технічні вміння характеризують менеджера з позиції використання в діяльності різноманітних методів, процедур і техніки. Технічні уміння можуть носити загальний і специфічний характер. До загальних технічним умінням можна віднести так звані "фінансові вміння" ме-неджер (розробка бюджету, кошторисів, складання фінансових звітів і т.д.). Ці вміння не залежать від роду діяльності організації, в якій працює менеджер.

Менеджери, що працюють в області виробництва спортивних товарів і в області надання фізкультурно-спортивних послуг, повинні володіти специфічними технічними вміннями:

- Перше - чисто виробничими вміннями;

- Друге - вміннями використовувати спортивний інвентар, вміннями встановити взаємозв'язок між фізичними навантаженнями, дієтою та ін

Уміння працювати з людьми характеризують з точки зору взаємин із співробітниками організації, в якій він працює, чи з співробітниками інших організацій. Якщо технічні вміння ставляться до роботи з речами, то вміння працювати з людьми визначаються його відносинами із співробітниками. Менеджер, що володіє цим умінням, демонструє здатність індивідуального розуміння переваг і недоліків, подібностей та відмінностей працівників, і використання їх для здійснення ефективної діяльності.

Розуміння ситуації являє собою найбільш складне вміння і пов'язане зі здатністю менеджера бачити процес діяльності в цілому та визначати взаємозв'язок явищ. Завдяки цій якості менеджер перед-бачить, як можуть змінюватися взаємини в цілому або в окремих компонентах, в залежності від зміни конкретної ситуації - виробничої, політичної, економічної та соціальної.

Вважається, що менеджер, що опанувала трьома вміннями, має масстерством "з'єднання", може успішно працювати в сфері менеджменту.

Для характеристики мистецтва менеджера застосовують також поняття індивідуальної майстерності, яке відображає ефективне використання особистого часу, організацію мислення, ясне вираження думок, впрова-ширення у практичній роботі нововведень (інновацій) і ін

Існує думка, що спортивний менеджер - особистість, що віддає багато часу для виконання своїх функцій, і що для нього не характерне виконання рутинної роботи. Однак результати зарубіжних дослідників показують хибність цієї думки. Менеджер - це людина, не тільки розмірковують і плануючий, але людина, діяльність якого характеризується жорстким темпом, швидкістю у виконанні великої кількості регулярних обов'язків, включаючи ритуали, церемонії, переговори, телефонні дзвінки, зустрічі і т.д.

Прийнято розрізняти десять ролей менеджера, об'єднаних в три великі групи:

A. Представництво.

Б. Інформаційна роль.

B. Регулююча роль.

Представництво відображається в 3-х конкретних ролях:

а) номінального начальника;

б) керівника;

в) особи, налагоджує зв'язки.

Роль номінального начальника особливо характерна для менеджерів великих організацій, так як її суть полягає в представництві організації на прийомі. Виконуючи роль представника керівництва, менеджер стимулює підлеглих до роботи. Роль налагоджує зв'язки полягає у встановленні і підтримці зовнішніх робочих контактів.

Інформаційна роль також триєдина і включає ролі:

а) аналітик (особа, що узагальнює інформацію);

б) інформатор;

в) оратор.

У ролі аналітика менеджер збирає представляє інтерес інформацію, отриману як з усіх доступних зовнішніх джерел, так і від працівників своєї організації (підрозділу). Виконуючи роль інформатора, менеджер, передає необхідну інформацію своїм підлеглим. У якості оратора менеджер може виступати як у своїй організації, так і в інших організаціях, як у приватній, так і в публічній формі.

Регулююча роль підрозділяється на 4 обов'язки:

а) антрепренера (впровадження в процес виробництва досягнень науки і техніки - нововведення);

б) підтримки нормальної робочої атмосфери;

в) розподільника ресурсів;

г) посередника.

Як антрепренер, менеджер впроваджує у процес виробництва досягнення науки і техніки (нововведення) для підвищення ефективності роботи організації.

Для збереження працездатності колективу менеджер усуває хвилювання і заворушення, що призводять до зриву робочої атмосфери в організації.

Роль розподільника ресурсів пов'язана з відповідальністю за своєчасне, рівномірний і справедливий розподіл фінансових коштів.

Роль посередника виконується при вирішенні різних суперечок, як між працівниками організації, так і між підрозділами тієї організації, в якій працює менеджер.

Однак не можна стверджувати, що ці ролі в рівній мірі властиві всім менеджерам.

За даними дослідження французьких фахівців, серед різних груп населення найбільшою спортивною активністю відрізняються:

а) керівники великих торговельних і промислових підприємств (займаються ходьбою - 79,6%, лижним спортом - 25,2%, гімнастикою - 16,9%, кінним спортом - 5,4%);

б) менеджери вищої ланки (грають в теніс 35%, настільний теніс - 4,8%);

в) менеджери середньої ланки (віддають перевагу плавання - 29,6%, футболу - 19,0%, велосипедного спорту - 13,8%, вітрильного спорту - 9,8%,).

За рівнем підготовленості спортивні менеджери поділяються на 3 категорії.

Менеджери третьої категорії здійснюють організаційну та адміністративну діяльність у спортивних клубах і федераціях. Фахівці, які мають цей рівень підготовленості, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для нормального функціонування спортивних організацій. Для них обов'язкові вміння керувати одній із секцій, працювати в якості секретаря, скарбника, керувати клубом або асоціацією.

Менеджери другої категорії мають право працювати в таких галузях: управління та правові питання; планування та організація; фінансування та податки; пропаганда і реклама.

Менеджери першої категорії - це, як правило, дипломовані працівники, які займають вищі адміністративні та керівні пости в спортивних клубах і федераціях.

Підготовка менеджерів здійснюється за спеціальними програмами, в залежності від категорії, на спеціальних курсах у середніх та вищих навчальних закладах.

Варто особливо підкреслити, що спортивні менеджери - великі шанувальники спорту, нерідко колишні спортсмени.

2.3 Органи управління фірмою

Усі фірми, за винятком дрібних, мають чітку ієрархію менеджменту, в рамках якого всі його члени займають певне місце у відповідності зі своїм авторитетом або статусом. У нижній частині ієрархії

Знаходяться люди, які зайняті безпосередньою роботою. До них відносяться робітники на фабриці, службовці контори. Вони не контролюють діяльність інших працюючих. Їх називають індивідуальними учасниками. Над окремими співробітниками височить менеджмент, який складається з окремого господаря, або з багатошарової піраміди менеджерів. Усередині менеджменту виділяється три рівні.

Контролюючий рівень (або перший рівень) становлять менеджери, які керують діяльністю окремих співробітників. Це майстри на підприємствах, чиновники, які контролюють роботу клерків.

Велика влада знаходиться в руках менеджерів середнього рівня. Головне завдання середнього рівня полягає в знаходженні правильних методів вирішення найбільш важливих завдань. Середній рівень менеджерів бере участь у складанні планів і постановці завдань для своїх підрозділів.

Менеджери вищого рівня відповідають за постановку глобальних завдань, формування стратегії розвитку і внутрішніх цінностей організації. Вищі менеджери, керують роботою середніх менеджерів. Типове назва посади вищих менеджерів - президент. Вищі менеджери відповідальні перед Радою директорів (у корпораціях), виборцями або особами офіційно обраними.

Усі фірми, за винятком дрібних, мають чітку ієрархію менеджменту, в рамках якого всі його члени займають певне місце у відповідності зі своїм авторитетом або статусом. У нижній частині ієрархії

Знаходяться люди, які зайняті безпосередньою роботою. До них відносяться робітники на фабриці, службовці контори. Вони не контролюють діяльність інших працюючих. Їх називають індивідуальними учасниками. Над окремими співробітниками височить менеджмент, який складається з окремого господаря, або з багатошарової піраміди менеджерів. Усередині менеджменту виділяється три рівні.

Контролюючий рівень (або перший рівень) становлять менеджери, які керують діяльністю окремих співробітників. Це майстри на підприємствах, чиновники, які контролюють роботу клерків.

Велика влада знаходиться в руках менеджерів середнього рівня. Головне завдання середнього рівня полягає в знаходженні правильних методів вирішення найбільш важливих завдань. Середній рівень менеджерів бере участь у складанні планів і постановці завдань для своїх підрозділів, а іноді і для організації в цілому.

Менеджери вищого рівня відповідають за постановку глобальних завдань, формування стратегії розвитку і внутрішніх цінностей організації. Вищі менеджери, керують роботою середніх менеджерів. Типове назва посади вищих менеджерів - президент. Вищі менеджери відповідальні перед Радою директорів (у корпораціях), виборцями або особами офіційно обраними.

Ніяка система менеджменту не може функціонувати без самих менеджерів. Менеджери є натхненниками і творцями будь-якої системи менеджменту. Їх найважливіше завдання - не самим виконувати роботу, а організовувати інших для їх виконання. Менеджер - це не просто спеціа-лист з управління, це людина, відповідальна за весь процес діяльності персоналу та фірми.

Про значимість менеджерів свідчать фрази, що одержали широке поширення:

- Вибір місця роботи потрібно починати з вибору керівника;

- Хороші менеджери не тільки роблять гроші, але і створюють сенс існування для людей;

- Коли справи йдуть погано, змінюють не робітників, а керівників.

Є п'ять базових операцій в роботі менеджера, в якій би області він не працював.

Менеджер, по-перше, визначає і встановлює цілі, розробляє конкретні завдання в кожній групі цілей. Він знаходить шляхи досягнення цих цілей, вибираючи найбільш з них ефективні. Про це він повідомляє іншим людям, чия робота потрібна, щоб досягти встановлені цілі.

По-друге, менеджер організовує, аналізує види діяльності, ре-ності, необхідні для виконання цілей. Він поділяє їх на керовані проблеми, а ці проблеми - на керовані трудові завдання. Він групує-ет проблеми і завдання в організаційну структуру і вибирає людей для їх виконання.

По-третє, менеджер підтримує мотивацію і комунікацію. Він становить команду з людей, відповідальних за різні роботи. Робить це з допомогою специфічних прийомів, шляхом кадрових рішень про оплату, призначеннях, підвищеннях та інших, визначають так звану "якість трудового життя". І робить він це, підтримуючи постійну комунікацію зі своїми підлеглими, начальниками та колегами.

Четверта операція в роботі менеджера - вимір. Він встановлює одиниці виміру, домагаючись, щоб у кожної людини були індивідуальні показники, зорієнтовані на роботу всієї організації. Менеджер аналізує, оцінює та інтерпретує результати роботи. Про них він повідомляє своєму керівництву, підлеглим та колегам.

По-п'яте, він сприяє зростанню людей, включаючи себе самого. Згадане якість трудового життя в одній з можливих інтерпретацій представляє собою саме сукупність умов, що сприяють росту членів організації.

У менеджменті взаємодіють два компоненти, тісно пов'язані між собою: здатність менеджера зробити діяльність фірми ефективної (прибуткової), і трудова активність укупі з творчістю персоналу, спрямовані на досягнення цієї ж мети.

Питання для самостійної роботи

1. Які функції виконує спортивний керівник?

2. Якими основними особистими якостями повинен володіти хороший керівник?

3. Що має робити менеджер для успішного виконання своїх обо-занностей?

4. Які три основні ролі відводять менеджеру в процесі управління?

5. Які основні принципи спортивного менеджменту?

6. Що лежить в основі менеджменту?

7. Дайте визначення поняття менеджер?

8. Назвіть переваги і недоліки запрошення тренерів на контрактній основі?

9. Які фактори впливають на підвищення спортивної майстерності?

Лекція 3.

Керівництво як функція менеджменту в спорті

3.1 Основні положення

На початку 1980 року в програму Міжнародного Олімпійського комітету (МОК) були включені питання зі спортивного управлінню, як на правлінню, що сприяє розвитку спорту в усьому світі. Багато положень, що містяться в ньому, успішно використовуються. Бажаючи покращити уро-вень підготовки спортивних керівників, МОК вирішив створити Програм-му, що містить багато важливих питань зі спортивного управління. Мета Програми - підвищення рівня координації та створення єдиної форми навчання спортивних керівників.

МОК випустив перше керівництво зі спортивного менеджменту в 1986 році. Особлива заслуга у виданні керівництва належить Рогер Джексону - президентові Канадської Асоціації, який є відповідальним виконавцем створення Програми спортивного менеджменту. Курс, створений на основі цієї Програми служить розвитку Національного Олімпійського Руху (особливо в тих регіонах, де спорт тільки починає розвиватися), розкриває найбільш загальні проблеми і підвищує якість управління спортивними організаціями.

Керівництво зі спортивного управління:

- Дозволяє більш успішно розвивати спортивний рух;

- Містить у певному обсязі аспекти спорту;

- Включає положення з теорії та практичного майстерності спортивного менеджменту;

- Дає рекомендації щодо розв'язання різних спортивних проблем.

Підготовка спортивних керівників допомагає поліпшити психологічний клімат і взаємини між людьми в організаціях, підвищує спортивні можливості людей різного віку. У курсі спортивного управління велика увага приділяється оцінці ролі і особистих якостей керівника. Підкреслюється, що в спорті існує незліченна безліч можливостей використання своїх здібностей керівника у людей різних спеціальностей: атлетів, суддів, технічних працівників, медиків та тренерів. Але бути керівником не означає бути лідером.

Хороший керівник повинен:

а) бути "орієнтованим на завдання";

б) професійно виконувати роботу;

в) вміти створювати здорові взаємини між людьми.

У всіх організаціях керівник повинен поводитися з людьми дуже тактовно, тому що це створює позитивні емоції та спонукає людей працювати більш продуктивно.

Основна якість керівника - володіння яскраво вираженою здатністю впливати на поведінку інших людей. Інша обов'язкова oe якість - вміння приймати рішення, розподіляти обов'язки, вирішувати трудові конфлікти, працездатність, інтелект і обов'язковість.

Справжній лідер - це людина, спілкування з яким бажає велика частина організації, і який, у свою чергу, відчуває необхідність у спілкуванні з людьми. Для досягнення цього необхідно підвищувати свою професійну майстерність, свої здібності, і вміло застосовувати їх у різних ситуаціях. Ідеально, коли вмілий керівник є яскраво вираженим лідером.

Наявність керівника - лідера не є гарантією успіху у всіх можливих ситуаціях. Для успішного керівництва потрібно, принаймні, три чинники: особисті якості, наявність однодумців у колективі і супутні умови для роботи.

Особисті якості, необхідні керівнику:

- Вік і досвід;

- Компетентність у техніці;

- Вміння контролювати стан справ в організації;

- Високий рівень професіоналізму.

Наявність однодумців у колективі необхідно для того, щоб колектив розумів свого керівника, поділяв його погляди на вирішення основних проблем. Для цього він повинен успішно вирішувати завдання підбору кадрів.

Очевидно, що особисті якості, риси характеру, погляди на життя і поведінку співробітників дуже впливають на ефективність керівництва. Тому керівнику необхідно знати якості співробітників, які забезпечують хорошу роботу в організації. До них відносяться: бажання працювати в колективі, потреба домогтися успіху, бажання отримувати нагороди, потреба в незалежності; здатність приймати рішення і це-леустремленность.

Вплив особистих якостей співробітників на ефективність роботи керівника полягає в тому, що залежно від їхньої поведінки складається і певний стиль керівництва.

Супутні умови, що впливають на ефективність роботи Керівника, це - характер поставленого завдання, ступінь стресу в період виконання роботи, ясне розуміння своєї ролі, ступінь примусу, кількість людей у групі, психологічний настрій, тобто віра у вирішення завдання.

Найскладніше завдання при керівництві людьми - вміти надавати тиск на них, якщо це необхідно. Для цього керівник повинен володіти мистецтвом спілкування, тобто, він повинен вміти вибрати правильний тон у розмові, враховуючи риси характеру свого співрозмовника. Крім того, керівник повинен володіти силою переконання і здатністю створювати в колективі доброзичливі і довірливі відносини, об'єктивно оцінювати рівень своєї професійної кваліфікації та ступінь кваліфікації кожного співробітника в своєму колективі. Все це допомагає керівнику змусити своїх підлеглих працювати так, як він вважає за потрібне.

Дуже важливо для керівника - вміти створити психологічний наст-рій на роботу. Спонукальними мотивами для людей є досягнення мети і почуття задоволення від роботи.

Ознакою хорошого керівництва є висока узгодженість роботи всіх членів колективу за будь-яких обставин. Керівники завжди повинні діяти у відповідності з конкретною ситуацією. При необхідності і доцільності він може приховати від співробітників некото рие обставини та умови роботи, застосувати індивідуальний підхід.

Хорошому керівнику слід завжди пам'ятати і наступні рекомендації:

1. Давай собі звіт у своїх особистих якостях, які можуть зашкодити ефективності керівництва.

2. Розумій характери та інтереси своїх співробітників.

3. Будь динамічним, змінюй стиль керівництва залежно від си-туації.

4. "Відходь в сторону", розв'язуй іншим надавати допомогу, коли цього вимагає ситуація.

5. Не обов'язково визнавати свої власні досягнення, але обов'язково - заслуги співробітників.

6. Залучення співробітників в роботу, передача їм частини своїх повноважень. Це пробуджує ініціативу і допомагає їм проявити себе.

7. Намагайся виявити фактори, що знижують вплив на людей.

8. Вдосконалюй майстерність складання документів - це допоможе в досягненні мети.

9. Прояви турботу про підготовку нових керівників. Одним з найбільш важливих якостей спортивного керівника є вміння визначити завдання, виявити ресурси, які допоможуть вирішити це завдання, а потім отримати ці ресурси. Прийнято виділяти трудові, фінансові та матеріальні ресурси.

Трудові ресурси. Це люди, що виконують функції організаторів, адміністраторів, тренерів, спортивних медиків та ін Цінним джерелом трудових ресурсів для НОК є спортсмени-любителі.

Фінансові ресурси. Це фінансова підтримка для виконання своїх Програм та проектів кожної спортивної організації, яка дає можливість працювати повноцінно.

Матеріальні ресурси, наявні в спортивній організації, забезпечують її успішну роботу. До них відносяться: друкарські машинки, копіювальна техніка, кабінети, письмові столи, спортивне, медичне обладнання та ін

Для керівника важливо пам'ятати, що трудові ресурси є визначальними у роботі тієї чи іншої спортивної організації. Завдання щодо їх збереження та попередження повинні вирішуватися в першу чергу, однак, найчастіше спортивні керівники не знають потреб спортсменів і тренерів, що ускладнює їх взаємини. Багаторічний досвід показує, що існують загальні потреби, незалежно від виду спорту.

Для атлетів:

- Житло і можливість отримувати якісне харчування;

- Доступний транспорт;

- Можливість отримати освіту;

- Умови для відпочинку;

- Соціальні, релігійні та культурні умови.

Для тренерів:

- Наявність задовольняє їх персоналу: помічників, менеджерів, медиків та ін;

- Обладнання і обслуговуючий персонал, місце для тренувань і ін

Ефективне використання економічних методів, впровадження нових форм управління (оренда, маркетинг та ін) сприяють задоволенню загальних потреб і спортсменів, і тренерів.

3.2 Методи економічного управління

Серед економічних методів управління, які можуть знаходити застосування у сфері фізичної культури і спорту, необхідно виділити наступні:

1. Методи економічного впливу.

2. Централізований плановий метод.

3. Метод кредитування.

4. Метод господарського розрахунку.

Методи економічного впливу спрямовані на реалізацію об'єктивних економічних інтересів. Матеріальне вплив тут виступає в 3-х формах:

- Громадської;

- Колективної;

- Індивідуальної.

До громадської формі в першу чергу відносяться моральні стимули. Методи економічного впливу на колективні та індивідуальні інтереси можуть мати як позитивну спрямованість (матеріальне стимулювання), так і негативну (матеріальні санкції).

До матеріального стимулювання відносяться: премія, заробітна плата та ін До матеріальних санкцій відносяться: штрафи, позбавлення премій, припинення фінансування та ін Методи економічного впливу знаходять широке застосування при переході на контрактну систему роботи в нашій сфері.

Централізований плановий метод дозволяє:

- Визначити напрямки та цілі розвитку видів спорту та фізичної культури по регіонах країни;

- Правильно розподілити трудові та фінансові ресурси;

- внедрить достижения научно-технического прогресса;

- Контролювати проведення та виконання планових завдань.

Характерная особенность этого метода - директивность, то есть обязательность выполнения установленных показателей и нормативов (Госзаказ). Тому цей метод іноді плутають з адміністративним.

Кредит - найбільше джерело формування коштів. Застосування кредитування в якості економічного методу управління передбачає централізоване встановлення умов в позикових коштах. Необхідно відзначити, що цей економічний метод управління у сфері фізичної культури і спорту використовується дуже рідко (до 20%). Кредит може бути використаний госпрозрахунковими і орендними організаціями, які мають самостійний баланс (рахунок у банку) і наділеними у встановленому порядку власними оборотними засобами.

Метод кредитований ия мало використовується у фізкультурному русі, але це прогресивний економічний метод. Основними його принципами є:

1. Повернення (якщо кошти не повертаються, то це фінансування).

2. Терміновість повернення (тобто повернення в строк).

3. Цілеспрямованість (будівництво спортивних споруд, придбання спортивного інвентарю).

4. Матеріальна забезпеченість (кредит забезпечується заставою спортивні споруди і продукцією).

5. Повторность (новые кредиты выдаются при условии погашения ранее выданных и уплаты процента за пользование ими).

Хозяйственный расчет (наиболее эффективный) - это экономический метод управления, обеспечивающий определенную хозяйственную самостоятельность спортивных организаций при условии выполнения плана. Он определяет обязательную самоокупаемость, рентабельность, взаимосвязь итогов деятельности с материальным поощрением. Існування госпрозрахунку неможливо без основних п'яти принципів:

1. Плановість.

2. Имущественная ответственность (материальная).

3. Господарська самостійність.

4. Матеріальне стимулювання працівників.

5. Самоокупність і самофінансування.

Госпрозрахунок буває повним і частковим (внутрішнім). Повний госпрозрахунок може забезпечити тільки та організація, яка здатна виконувати договори і будь-які зобов'язання із зовнішніми і внутрішніми організаціями і має свій фінансовий рахунок в банку.

Існують 3 моделі госпрозрахунку. Перші дві моделі отримали свою назву від двох форм оплати праці.

Перша модель. Фонд заработной платы включается в хозрасчётный доход и таким образом он гарантируется, а фонд материального поощрения образуется из остаточной прибыли.

Друга модель. На заробітну плату йде залишок виручки - після вирахування матеріальних витрат, розрахунку з бюджетом і вищестоящими організаціями, після виплати відсотків за кредитами, утворення фондів соціального розвитку.

Третя модель. Це оренда. Вона є найбільш перспективною моделлю госпрозрахунку. Аренда позволяет достигнуть более высокого уровня самостоятельности. Оплата праці тут виробляється після кінцевого результату, а також виплати всіх платежів. Ця модель госпрозрахунку включає в себе три види оренди:

- Оренду майна (організації, спортивні споруди);

- Внутрішньогосподарську оренду (орендний підряд);

- Сімейну або індивідуальну оренду.

Всі три ці види можуть знаходити застосування у сфері фізичної культури і спорту. Прежде чем перейти на новую форму управления в экономике (аренду), необходимо получить согласие вышестоящего органа, что, на наш взгляд, является слабым местом в Законе об «аренде» (например: конфликт между коллективом гостиницы «Спорт» и Госкомспортом России).

Регламентуються відносини орендодавця з орендарем договором оренди. У ньому фіксується, з розбивкою по роках, в абсолютній сумі розмір орендної плати, амортизаційні відрахування, кошти ремонтного фонду, а також відрахування в централізовані фонди і резерви орендодавця, тобто вищі організації. Приклад успішного переходу на оренду - Центральний навчально-спортивний комбінат «Спартак» у Москві.

При першій і другій формах госпрозрахунку всі фонди економічного стимулювання суворо нормується.

При використанні третьої моделі госпрозрахунку надається право самостійно визначати розміри фондів розвитку виробництва і соціального розвитку.

3.3 Соціально-економічна захищеність спортсменів

Однією з важливих проблем управління сучасним спортом є проблема соціально-економічної захищеності спортсменів. Фахівці зарубіжних країн відзначають, що діловим колам і державі спортсмени вигідні тільки до тих пір, поки вони виступають. По завершенні спортивної кар'єри матеріальне положення спортсменів стає тяжким. Очікується, що найближчим часом ситуація може ще загостритися.

В даний час тільки вузьке коло спортсменів отримує фантастичні суми, у той час як більшість їх колег не отримують ніяких грошових винагород або отримує їх у вкрай незначній сумі. Причому це положення характерно не тільки для спортсменів-любителів, але навіть і для спортсменів-професіоналів. Так, например, в профессиональном французском футболе 10% наиболее высокооплачиваемых футболистов получают 40% от общей суммы выплачиваемых денег, а 10% относительно низкооплачиваемых - 3% от общей суммы (М. Кутепов, 1992.).

Спортивні фахівці, тренери, науковці, менеджери, журналісти користуються порівняно більшою соціальним захистом, ніж спортсмени, так як кар'єра в спорті має жорсткі тимчасові рамки. Враховуючи важливість проблеми, фахівці пропонують ряд рекомендацій для її реалізації:

- Керівні спортивні-організації повинні визнати профе-водовідведення спортсмена і перестати бачити щось аморальне в отриманні ними грошей за виступи, які повинні обкладатися податками;

- Спортсмени потребують особливої ​​соціальної захищеності, забезпечення якої є прямим обов'язком різних спортивних організацій та їх менеджерів;

- спортсменам необходимо объединиться и коллективно отстаивать свои интересы, учредив профессиональный союз спортсменов;

- Керівні спортивні організації повинні розробити систему грошових винагород, яка забезпечувала б справедливий розподіл заробітку серед молодих спортсменів - переможців, хто програв і спортсменів, які завершили кар'єру;

- Різним керівним спортивним організаціям необхідно проявляти більше солідарності у відношенні один з одним, сильні повинні надавати фінансову підтримку слабким;

- Спортивним менеджерам необхідно мати на увазі, що комерціалізація спорту має свої межі, а спортивні досягнення - свої межі;

- Спортивні організації повинні монополізувати права на свій основний товар - спорт вищих досягнень, щоб спорт не втратив повністю своєї незалежності;

- Керівники спорту повинні застосовувати санкції (каральні), встановивши систему контролю і визначивши ефективні заходи покарання, тобто спортсмени повинні усвідомлювати, що їхнє майбутнє залежить від ступеня виконання правил і постанов, число яких буде зростати. Останнє положення яскраво ілюструється статтями контракту, що укладається спортсменом і спортивним клубом, якими передбачається, зокрема, сле-дмуть взаємини:

- Не втручатися у справи менеджера клубу;

- Носити форму клубу, виключаючи всі інші форми, вироблені конкуруючими фірмами, рекламувати форму клубу і не вимагати ніякої винагороди від вартості реклами;

- Не приймати пропозицій щодо персональної рекламі без письмової згоди клубу;

- Не втручатися у вирішення проблем, які входять до компетенції дирекції клубу (адміністративна, комерційна, спортивна, фінансова та організаторська діяльність);

- Підтримувати репутацію клубу та гравців під час публічних контактів і т.д.

За порушення зобов'язань, спортсмен піддається штрафу, наприклад:

- За кожен день запізнення на тренування після її відновлення тижневе платню зменшується на 25%;

- За запізнення на тренування, збори клубу, технічну конференцію, спортсмен попереджається, а при повторному порушенні штрафується на 0,5% тижневого платні за кожні 15 хв. запізнення;

- За відмову від участі в матчі, позбавляється тижневого платні.

З метою забезпечення соціально-економічної захищеності в різних країнах світу створюються соціальні Фонди.

Фонд "Допомоги німецькому спорту" був заснований 26. V .1967 р. Контролюючим органом Фонду є піклувальна Рада (куратор), в який входить близько 300 представників різних сфер економіки, промисловості, журналістики, культури і спорту. Фонд організовує свою діяльність на основі Статуту, в якому сформульована його основна мета: відшкодування спортсменам витрат, пов'язаних зі спортивною діяльність ма і представництвом на міжнародній арені.

Спочатку об'єктом уваги Фонду був лише спорт вищих досягнень. В настоящее время в сферу внимания Фонда попал спортивный резерв, а также наиболее популярные формы массовой спортивной активности, например: спортивные соревнования школьников "Молодежь тренируется для Олимпиады".

Статутом Фонду передбачені наступні форми грошової допомоги спортсменам:

- дополнительные средства: на питание - 33-34% средств;

- Відшкодування транспортних витрат, пов'язаних з участю в навчально-тренувальному процесі та змаганнях - 17-19% коштів;

- Внесення плати за користування інвентарем та різними видами обслуговування (масаж, медичні процедури) - 16-18% коштів;

- Відшкодування втрат у заробітній платі - 10% коштів або виплати стипендій спортсменам - студентам - 12% коштів;

- Страхування життя від нещасних випадків у спорті і в усіх інших галузях життя - 6% коштів.

В связи с ростом безработицы жизненно важной для спортсменов стала проблема сохранения рабочего места спортсменов в период активных выступлений и обеспечения занятости ими места в учебном заведении по окон-чании спортивной карьеры. Тому Фонд, змінюючи форми своєї діяльності, поряд з прямою грошовою допомогою шукає шляхи вирішення проблеми, намагаючись розробити систему взаємодії між спортивними органі-заціями і роботодавцями, при якій останні були б зацікавлені в наймі діючих і закінчили свою кар'єру спортсменів. Проте до теперішнього часу ці зусилля не увінчалися успіхом. Трохи краще йдуть справи з прийомом спортсменів до навчального закладу. Ряд навчальних закладів підписали з Фондом угоди про надання спортсменам, у тому числі і тим, хто закінчив активні виступи, від 10 до 30 місць на кожен семестр.

Всі спортсмени класифіковані на 3 категорії:

- Категорія «С» - юніори;

- Категорія «В» - перспективні спортсмени;

- Категорія «А» - еліта.

В зависимости от принадлежности к определенной категории устанавливается размер пособий и виды помощи. Заявки на допомогу спортсменам подаються національними федераціями з видів спорту. Подаючи заявку, національна федерація повинна представити гарантії того, що даний спортсмен не порушує правил аматорства відповідної Міжнародної спортивної федерації. Спортсмен ніколи не отримує грошей безпосередньо сам, а тільки через свого посередника, який згодом звітує перед Фондом за використання коштів за призначенням.

Фондом було наведено спеціальний аналіз, результати якого свідчать, що спортсмени - олімпійці отримують підтримку від Фонду, як правило, протягом семи і більше років. На основі аналізу було висловлено таку пропозицію: основою сприяння повинен стати договір про участь в Олімпійському підготовці, який укладається з пройшли відбір спортсменом через Фонд. Такий договір на певний період часу звільняє спортсмена від необхідності вчитися або працювати, забезпечуючи стабільний, але не надто високу, платню, соціальні гарантії та ін Цей проект був прийнятий за основу організації системи сприяння спортсменам у період підготовки до наступних Олімпійських ігор.

Основними джерелами надходження коштів до Фонду є:

- Реалізація спеціальних марок, у поширенні яких беруть участь найпопулярніші спортсмени, дають близько 55% коштів;

- Відрахування від доходів спортивних лотерей - до 20% коштів;

- Добровільні пожертвування (меценатство) - до 15% коштів;

- Щорічні «спортивні бали» забезпечують до 7% коштів;

- Доходи від продажу друкованих видань та випуску пам'ятних монет, присвячених різним спортивним подіям, приносять до 5% коштів.

При підведенні підсумків роботи Фонду за 20 років відзначали, що до Фонду надійшло 200 млн. марок, надана допомога понад 15000 спортсменам: на навчання і тренування, утримання спортивних пансіонатів і виплата стипендій склало 20,7 млн. марок; на компенсацію втрат в заробітку пішло 13,7 млн. марок; на соціальну допомогу - 26,2 млн. марок; на оплату транспорт-них послуг - 8,5 млн. марок.

Среди спортивных федераций наиболее «затратными» для Фонда явились: федерация легкой атлетики - 17,7 млн. марок, федерация плавания - 14,4 млн. марок и федерация фехтования - 10,5 млн. марок.

По образцу Германии аналогичные Фонды созданы в других Европейских странах - Австрии, Швейцарии, Голландии, Бельгии, Великобритании.

Програма з надання підтримки спортсменам Олімпійського Комітету США включає 3 розділи:

1. Прямі виплати спортсменам готівкою.

2. Расширение Программы трудоустройства спортсменов, предусматривающей предоставление им таких рабочих мест, которые позволяли бы сочетать работу с тренировками и участием в соревнованиях.

3. Присуждение стипендий, имеющих целью помочь спортсменам получить образование.

На реалізацію нової Програми було виділено понад 25 млн. доларів від продажу Олімпійських монет США 2004 року.

Програми ряду країн передбачають виплату премій за перемоги на найбільших міжнародних змаганнях, які, як правило, звільняються-даються від податків.

Питання для самостійної роботи

1. Хто є ініціатором створення першого керівництва зі спортивного управлінню? З якою метою він був створений?

2. Какими основными личными качествами должен обладать хороший руководитель?

3. Які супутні умови впливають на ефективність керівництва?

4. Які ресурси використовує спортивний керівник у своїй роботі?

5. Які функції виконує спортивний керівник?

6. У своїй роботі керівник спирається в основному на свої трудові ресурси (спортсмени і тренери). Чим він їх має забезпечити, щоб вони могли нормально працювати?

7. Які три основні ролі відводять менеджеру в процесі управління?

8. Дайте визначення поняття менеджер?

9. Що має робити менеджер для успішного виконання своїх обов'язків?

10. Назвіть переваги і недоліки запрошення тренерів на контрактній основі?

Лекция 4.

Основи планування в сфері фізичної культури і спорту

4.1. Значення і завдання планування роботи з фізичної культури і спорту

Будь-яка економіка за своїм змістом є плановою. Це пов'язано з тим, що традиційний ринковий механізм перестав бути надійним. Розвиток техніки і супутній йому характер використання часу і капіталу призвели до того, що запити споживача повинні бути визначені заздалегідь на місяці і навіть роки вперед (Р. Дамар, 1991).

Планування - це найважливіша складова частина успіху будь-якої господарської діяльності. Нехтування їм може дуже дорого коштувати підприємцю. Дело в том, что окружающая его среда в лице поставщиков, потребителей конкурентов, банков имеют свои планы. І підприємець зобов'язаний їх враховувати, а, отже, і планувати свою діяльність. Це необхідно також для того, щоб співробітники мали чітке уявлення про цілі і завдання свого підприємства, про що пред'являються особисто до них вимогах на найближчу перспективу. Багато починаючі підприємці не застосовують планування. Для них складання планів - нудне і обтяжливе заняття (А. Н. Попов, 1999).

У відповідності з федеральним Законом Російської Федерації «Про фізичну культуру і спорт» у Російській Федерації органи державної влади, освітні установи, і інші організації незалежно від форм власності розглядають фізичне виховання громадян, як найважливіший напрям соціальної політики г ocy д a рства, за участю фізкультурно -спортивних, профспілкових, молодіжних та інших організацій, реалізують федеральні програми розвитку фізичної культури і спорту і на їх основі розробляють спільно з органами місцевого самоврядування свої програми, в яких передбачаються:

- Підвищення якості фізичного виховання на основі обов'язкових нормативних вимог фізичної підготовленості у дошкільних та інших освітніх установах, дитячих оздоровчих, молодіжних і спортивних таборах;

- Залучення громадян в систематичні заняття фізичною культурою і спортом, обов'язкове впровадження в систему наукової організації праці та відпочинку кожного Рудова колективу виробничої гімнастики, послетрудовой реабілітації;

- Пропаганда знань про ефективність використання вправ у

профілактиці та лікуванні захворювань та вдосконалення лікарського конт-

роля за громадянами, які займаються фізичною культурою і спортом;

- Розширення, реконструкція і будівництво нових спортивних споруд для проведення фізкультурно-оздоровчої роботи та підготовки спортивних резервів.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, організації, професійні спілки включають питання розвитку фізичної культури і спорту в угоди з соціальних проблем і охорони праці, організують контроль за виконанням таких угод і програм розвитку фізичної культури і спорту.

Ці питання вирішуються за допомогою розробки планів, спрямованих на забезпечення взаємодії структурних підрозділів фізичної культури і спорту з іншими галузями, народного господарства в рамках єдиного народногосподарського комплексу.

У залежності від об'єкта планування розрізняють наступні види планів:

- План розвитку фізичної культури і спорту, що є складовою частиною загальних планів економічного і соціального розвитку всієї c т p ани, республіки, краю, області, району, міста, населеного пункту, об'єднання і підприємства;

- Загальний план розвитку фізичної культури і спорту, складений на основі спільного плану економічного і соціального розвитку;

- Плани роботи різних підрозділів фізичної культури і спорту (комітетів з ФКіС, ДЗГ, спортивних клубів і т.д.);

- Плани спортивно-масових заходів та змагань з видів спорту та ін

Плани являють собою комплекс показників та заходів з розвитку фізичної культури і спорту. Система показателей отражает цели и задачи, основные направления и особенности развития физической культуры и спорта на планируемый период, а также результаты работы физкультурных организаций. Основными показателями физической культуры спорта включаемыми в систему государственных планов экономического и социального развития страны являются: численность систематически занимающихся физической культурой и спортом; подготовка специалистов физического воспитания; строительство и развитие сети физкультурных сооружений круглогодичного использования; производство спортивных товаров.

Поліпшення якості планування ФКіС визначається низкою обставин об'єктивного і суб'єктивного порядку, і зокрема:

- No ня рівня усуспільнення виробництва, подоланням відомчої роз'єднаності у використанні і формуванні ресурсів фіз-культурного руху;

- Удосконаленням технічної бази планування ФКіС, впровадженням обчислювальної техніки та математичних методів;

- ростом квалификации плановых работников, их умением эффективно использовать имеющийся опыт, принцип и методы планирования ФКиС.

Розробка система показників з фізичної культури і спорту пов'язана з низкою труднощів, основна з яких пов'язана з разбросанностию матеріальних, трудових і фінансових ресурсів між різними відомствами, міністерствами, виробничими об'єднання.

4.1.1 Принципи і методи планування

Принципы планирования выражают суть планирования как форму воздействия общества на развитие физической культуры и спорта с учетом объективных экономических законов.

Існують наступні види планування:

1. Перспективне: - довгострокове (8 -12 років і більше); - середньострокове (4 роки).

2. Поточне: - річне; - квартальне; - місячне.

3. Оперативне: - квартал; - місяць; - тиждень.

Перспективный план - предусматривает выход на основные, главные показатели. Наприклад, за 4 роки підготувати збірну команду з видів спорту для участі в Олімпійських іграх. В текущем плане детализируется подготовка по видам спо pma , кандидатам, срокам и местам проведения учебно-трен u ровочных сборов, соревнований и др.

Перспективне і поточне планування розробляються фізкультурними і спортивними організаціями, при складанні вищезгаданих планів фізкультурні та спортивні організації повинні керуватися следующ u Основними засадами:

Принцип державності. Означає, що в основу планування закладені вимоги директивних документів щодо подальшого розвитку фізичної культури і спорту, які уряд висуває перед фізкультурним рухом на певний проміжок часу.

Принцип научности. Предполагает учет объективных законов и закономерностей развития физкультуры и спорта, использование достижений отечественной и зарубежной науки, доступных сведений, фактов, показателей, достижений науки и передовой практики.

Принцип демократизму. Враховує не тільки інтереси суспільства, а й колективу і особистості. Поєднання цих інтересів підвищує ефективність планів і їх виконання. Тому практикується колективне складання і колективне обговорення планів.

Принцип перспективності. Дозволяє при плануванні рішення найближчих завдань, показників, обов'язково бачити мету, і вплив досягнутих результатів на подальший розвиток фізичної культури і спорту.

Пр u нцип конкретности. Конкретизирует, что нужно сделать, каких показателей достичь, в какие сроки и кем выполнить.

Пр u нціп систематичного контролю. Передбачає проведення об'єктивного, дієвого, ефективного, систематичного контролю.

Принцип оптимальності. Передбачає розробку планів, які забезпечують найбільш ефективне досягнення головної мети, вибір найбільш раціональних форм організації спортивної, або фізкультурно-оздоровчої роботи.

У практиці фізичної культури і спорту для складання планів широко використовується комплекс методів. Среди них метод массового наблюдения с применением анкетного – опроса для выявления потребностей физкультурников и спортсменов, физкультурных коллективов в занятиях теми или иными видами спорта, в материальном обеспечении занятий.

Проведення анкетування важливо для розробки плану не на основі досягнутого рівня або ж простого перенесення показників минулого і сьогодення на майбутнє, а з урахуванням нагальних потреб. При розробці такого плану рекомендується використовувати балансовий метод. Планування з його допомогою дозволяє визначити на майбутнє відповідність рівня развівітія фізичної культури і спорту, наявності матеріальних і трудових ресурсів.

Важливе місце у плануванні розвитку фізичної культури і спорту займає програмно-цільовий метод, що включає систему заходів, спрямований на вирішення конкретних проблем. Использование этого метода позволяет выделить главную цель, определить важные направления, ключевые проблемы.

При розробці планових показників використовується також нормативний метод, натуральні і вартісні нормативи. За допомогою цього методу планові завдання порівнюються з матеріальними, трудовими і грошовими ресурсами. Це дозволяє уточнити ряд показників, що характеризують раціональне споживання спортивного одягу та взуття, обчислені в середньому на душу населення.

4.1.2 Організація планової роботи

Робота фізкультурних організацій будується відповідно до вищевикладених принципів і методами будується робота фізкультурних організацій. Безперервність фізкультурно-оздоровчої та спортивно-мас-сової роботи вимагає настільки ж безперервного планування. Це означає, що планування носить не епізодичний, а постійний характер. Ведётся разработка не одного, а нескольких планов, рассчитанных н a разные сроки: долгосрочные, среднесрочные и годовые.

Головною формою планування є чотирирічний план з розподілом завдань на кожен рік. При його розробці беруть за основу перспективні програми, складені на олімпійський цикл, Олімпійським Комітетом Росії та Федеральним агентством з фізичної культури. Годовые планы составляются ежегодно на основе заданий и нормативов.

Безперервність планування, що відображає динаміку економічного і соціального розвитку країни, стабільність планових завдань і нормативів, дозволяє бачити перспективи росту і зацікавленість колективів у мобілізації внутрішніх резервів.

Чотирирічні u річні плани ДКР і Федеральним агентством з фізичної культури і спорту складаються при активній участі Комітетів з фізичної культури і спорту суб'єктів Російської Федерації, колек-тиву фізкультурних і спортивних організацій. При розробці таких планів визначаються загальні завдання з розвитку масового фізкультурно-оздоровчого руху, окрем x видів спорту, але створення великих спортивних баз та ін

При розробці довгострокового плану використовують дані наукового прогнозування. Прогноз - це наукове передбачення найбільш ймовірних і найважливіших напрямів розвитку фізичної культури і спорту, окремих його видів, м acco в o-спортивної работы. Одне із призначень прогнозування в сфері фізичної культури і спорту - визначення перспективних змін раціональних потреб у фізичному розвитку і ступеня їх задоволення.

Раціональні потреби у фізичних вправах чи видах спорту - це такі потреби, які можуть бути задоволені при сущест-чих в країні соціально-економічних умовах з метою всебічного розвитку особистості.

Ступінь задоволення потреби в заняттях фізичними вправами може бути нижче раціонального рівня. Возникшее отставание является результатом недостаточно полного использования материальной базы и кадров, а также несовершенства организации системы физического воспитания.

Потребности в занятиях спортом и физическими упражнениями, физкультурные и спортивные Интересы формируются не стихийно. На вибір виду спорту істотний вплив на людину надають рівень його розвитку в світі, країні, регіоні, масова пропаганда спортивних досягнень, спрямоване формування фізкультурних і спортивних інтересів населення.

Оперативне планування фізичної культури і спорту. В его задачи входит разработка конкретных плановых заданий на короткие сроки (квартал, месяц, неделя). Ценность оперативного планирования многократно возрастает при регулярном контроле за ходом выполнения плановых заданий.

У роботі передових фізкультурних організацій все більшого поширення набуває практика прийняття рішень у формі цільових комплексних програм.

Целевая комплексная программа развития физической культуры - это директивный адресный документ, содержащий комплекс плановых заданий и программно-методических, организационно-воспитательных и социально-экономических мероприятий по подъему массовости физической культуры и спорта, осуществление которых обеспечивает эффективное достижение поставленных целей в установленные сроки. Цільові комплексні програми, розробляються в фізкультурних організаціях, за змістом поділяються на наступні:

• ком n комплексні розвиток фізичної культури, спорту і туризму;

• підготовка кваліфікованих кадрів, спортсменів;

• наукові дослідження з найважливіших n Робле a м фізичної культу-

• ры и спорта;

• фізичне виховання учнівської молоді (наприклад, студентів вищих навчальних закладів);

• совершенствование подготовки , подбор, расстановка и воспитание физкультурных кадров .

По об'єктах цільового програмування програм поділяються на всеросійські територіально-відомчі, відомчі, Республіканський, обласні (крайові), міські, районні, трудового колективу.

По срокам действия целевые комплексные программы развития физи-ческой культуры и спорта могут быть как долгосрочными, так и краткосрочными.

Цільова програма має чітко виражений цільовий характер, тобто характеризується певними кінцевими цільовими результатами (показниками). Кожен вид програми містить 3 частини: аналітікоцелевую, планову, програмно-цільові заходи.

Аналітично-цільовий розділ включає комплексну характеристику стану фізкультурно-оздоровчої або спортивної роботи, аналіз невирішених проблем, цілі та конкретні завдання подальшого підйому масовості фізичної культури і спорту.

У планові завдання входять основні показники розвитку фізичної культури (спорту), а також ряд інших показників, що забезпечують їх розвиток.

Програмно-цільові заходи формуються на основі всебічного комплексного аналізу об'єкта програмного управління. Узагальнення досвіду розробки і реалізації цільових програм показує, що для розробки цільової комплексної про грами розвитку фізичної культури (спорту) доцільно використовувати типову уніфіковану структуру, що включає наступні розділи:

• загальна характеристика вихідного стану фізичної культури (спорту), задоволення потреб у фізичній культурі (спорті) населення, цілі та завдання подальшого розвитку фізкультури і спорту;

• основні показники розвитку фізичної культури (спорту);

• розвиток ФКіС в освітніх установах;

• организация физкультурно-оздоровительной и спортивной работы с детьми и молодежью;

• фізичне виховання в організаціях з місцем проживання;

• організація фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів з інвалідами;

• фізична підготовка і спорт у Збройних Силах Російської Федерації та правоохоронних органах.

Всі розділи заходів цільової програми необхідно складати за єдиною уніфікованою формою, що передбачає: найменування заходів, величину нормативно-цільових показників на кінцевий рік п'ятирічки, терміни початку та закінчення виконання заходів програми, відповідальних виконавців по кожному заходу. Матеріально-технічне та фінансове забезпечення.

Впровадження програмно-цільового методу планування істотно підвищує якість і ефективність управлінської діяльності фізкультурних організацій.

Н a ряду з загальними планами фізкультурні організації розробляють плани проведення спортивних змагань, які узгоджуються з загальноросійським планом спортивних заходів і планом офіційних міжнародних та товариських зустрічей.

Спорткомітети республік країв та областей складають і затверджують свої календарні плани спортивних заходів з урахуванням заходів, зазначених у загальноукраїнському календарному плані. За існуючою традицією загальноросійські змагання по більшості видів спорту проводяться в одному році для команд спортивних товариств і фізкультурно-спортивних організацій, а в іншому для збірних команд.

Затверджені до початку року спорткомітету республік плани спортивних заходів направляються радам спортивних товариств, спорткомітету країв, областей, республік. Эти планы должны предусматривать максимальное привлечение коллективов физической культуры к участию в спортивных соревнованиях, увеличение количества соревнований и матчевых встреч.

Разработка плановых показателей. Общий подход к разработке плановых показателей. Разработка плановых показателей в коллективе физкультуры начинается с анализа существующего состояния и выработки путей дальнейшего развития физической культуры и спорта.

Для всебічного аналізу стану фізкультурно-спортивної роботи, наприклад, в районі необхідні такі документи та інформація:

• прогноз і план соціально-економічного розвитку;

• социально-демографический состав населения и его прогноз;

• статистичний звіт колективу фізкультури;

• данные социологических исследований о потребностях, интересах населения в занятиях физической культурой и бюджете свободного времени;

На основі цих даних формуються цілі та завдання на певний період, розробляється розгорнутий план розвитку фізичної культури і спорту, виділяються головні напрямки, наприклад:

• кадры по физической культуре и спорту;

• платні послуги, що надаються населенню;

• зміцнення матеріально-спортивної бази.

Визначення потреби в кадрах. При визначенні потреби в кадрах розрізняють загальну і додаткову потребу в них. Загальна піт-ребность представляє собою всю чисельність штатних працівників необхідних всім організаціям, які здійснюють фізичне виховання і спортивну підготовку.

Загальна потреба в учителях фізкультури загальноосвітніх шкіл, викладачів фізичного виховання вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, професійно-технічних училищ, а також дитячо-юнацьких спортивних шкіл визначається нормативним методом на основі двох показників: кількості навчальних (тренувальних) годин занять і встановленої норми навчально- педагогічного навантаження, на шт a тную посаду. Потребность в штатных работниках коллективов физкультуры, и спортивных клубов учреждений, ДСО , а также спортивных учреждений определяется штатно-номенклатурным методом на основе утвержденных штатных расписаний и других нормативных документов.

При розробці плану, поряд із загальною, визначається додаткова потреба у фахівцях. Вона включає в себе приріст кількості посад, часткову заміну практиків фахівцями і їх природне вибуття.

Дополнительная потребность в специалистах исчисляется как разница между количеством должностей, необходимых на конец планируемого года, и количеством должностей, числящихся на конец предыдущего года.

Визначення потреби в кадрах проводиться за однорідними групами організацій, що здійснюють фізичне виховання: загальноосвітнім школам, вищим навчальним закладам, середнім спеціальним навчальним закладам, професійно-технічним училищам, спортивним школам, колективам фізкультури ДЗГ.

Укрепление материально-спортивной базы. Сбалансированность показателей сети спортсооружений из числа занимающих физической культурой и спортом осуществляется по усреднённым нормам пропускной способности сооружений. Будівництво спортивних споруд зазвичай ведеться за рахунок державних коштів. Однак, на практиці нерідко ці кошти поповнюються за рахунок інших законних джерел: приватних капіталовкладень, спонсорської та меценатської допомоги, різних субсидій та ін

Обсяг фінансування капітального будівництва та ремонту спортивних споруд визначається на основі кошторисної вартості виконуваних робіт.

Обсяг фінансування всіх видів поточних витрат визначається з урахуванням особливостей організації та проведеної фізкультурно-спортивної роботи. Рекомендуется определять величину расходов в расчете на одного занимающегося за прошлые 3-5 лет и на основе рассчитанных средне-годовых нормативов и планируемой численности занимающихся рассчитывать общий объем финансовых затрат на планируемый период.

Планирование показателей подготовки спортсменов разрядников и мастеров спорта производится на основе научно-обоснованных нормативов, сопоставляемых с условиями, сложившимися в каждой конкретной организации. Аналіз тренерами і керівниками складу що займаються за віком, термінами занять та спортивної кваліфікації дозволяє розраховувати ре-альні показники зростання спортивної майстерності.

План підготовки спортсменів-розрядників і майстрів спорту в місті (районі) координується міським (районним) спорткомітетом.

Платные физкультурно-спортивные услуги, оказываемые населению.

До них відносяться:

а) заняття у фізкультурно-оздоровчих групах і спортивних секціях за видами спорту, що працюють на самоокупності за рахунок середовищ-ств, що надходять від зан u мающихся.

Працюючі на самоокупності фізкультурно-оздоровчі групи створюються радами ДЗГ або адміністрацією спортспоруд на підприємствах, в установах, навчальних закладах, за місцем проживання населення, в оздоровчо-спортивних таборах та інших організаціях;

б) прокат населенню спортивного інвентарю, здійснюваний спортивними спорудами, колективами фізкультури та іншими підприємствами;

в) доходи від продажу квитків населенню на відвідування спортивно-видовищних заходів.

Підприємствам, установам і організаціям, які знаходяться на самостійному балансі, будинкам відпочинку, що має необхідну матеріальну, базу та кваліфіковані кадри тренерів і викладачів фізичної культури, дозволена організація різних видів платних фізкультурно-спортивних послуг, для населення.

Обсяг і нормативи платних послуг визначаються на основі планово-фінансових розрахунків, в основі яких лежать самоокупність і отримання доходів (заробітна плата фахівців, податки, ремонт спортивних споруд, придбання інвентарю тощо) встановлюються державні-ними плановими органами.

4.2 Законодавчі основи планування фізичної культури і спорту

4.2.1 Фізична культура і спорт в освітніх установах

Фізична культура і спорт безпосередньо пов'язана з життям будь-якої людини. Особливо це стосується особистості. Окрім фізичної, її культура містить і інші «компоненти» (духовна культура, мовна, світоглядна, економічна, моральна, естетична, пізнавальна та ін.)

Культура взагалі - це міра оволодіння людиною умовами свого буття. І в міру цього оволодіння він як раз і стає особистістю. Загальнолюдська культура перш за все визначається сукупністю матеріальних і духовних цінностей, накопичених у процесі розвитку людського суспільства. Крім того, вона включає в себе ще культуру життєдіяльності, яка визначається фізичною культурою, пізнавальної та підприємцям-Тельського культурою.

На основі Закону Російської Федерації "Про освіту" освітні установи самостійно з урахуванням своїх статутів, місцевих умов та інтересів учнів визначають (форми занять фізичною культурою і засоби фізичного виховання, види спорту і рухової активності, методи і тривалість навчальних занять на основі Федеральних державних освітніх стандартів і нормативів фізичної підготовленості, а також проводять внеучебную фізкультурно-оздоровчу та спортивну роботу із залученням до неї установ додат-даткового освіти дітей та фізкультурно-спортивних об'єднань, в тому числі федерацій з різних видів спорту.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку здійснюється в процесі включених в програму фізичного виховання в дошкільних освітніх установах безкоштовних навчальних занять з фізичної культури тривалістю, як правило, вісім годин на тиждень.

Органи місцевого самоврядування за участю органів виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації в області освіти, органів виконавчої влади суб'єктів РФ в області ФКіС мають право вводити додаткові навчальні та позанавчальний фізкультурно-спортивні заняття в дошкільних та інших освітніх установах.

З навчаються в освітніх установах, що мають відхилення у фізичному розвитку, заняття проводяться в рамках рекомендованої індивідуальної програми реабілітації.

Федеральные органы исполнительной власти, органы исполнительной власти субъектов РФ в области образования, органы ис-полнительной власти субъектов РФ в области здравоохранения, а также дошкольные образовательные учреждения в соответствии со своими уставами, их руководители:

• забезпечують високий рівень проведення в режимі навчального дня щоденних навчальних і позанавчальних занять, створюють умови для того, щоб кожен навчальний міг виконувати встановлені спортивні нормативи і підтримував свій організм в доброму стані;

• в усіх дошкільних та інших освітніх установах проводять на основі нормативів всеросійського комплексу "Фізкультура і здоров'я" багаторазові змагання по циклах навчання, забезпечують участь учнів в аналогічних щорічних районних, міських, обласних, до pae вих, республіканських спортивних змаганнях;

• за підсумками навчального року у всіх загальноосвітніх закладах, а також в освітніх установах початкового професійного, середнього професійної та вищої професійної освіти кожному студенту виставляється оцінка його фізичної підготовленості, у випускних класах (курсах) проводяться контрольні перевірки.

Государство оказывает материальную и иную поддержку физкультурно-спортивным клубам в образовательных учреждениях.

4.2.2. Физкультурно-оздоров u тельная и спортивная работа с детьми и молодежью

Федеральный орган исполнительной власти по делам молодёжи и органы исполнительной власти субъектов РФ по делам молодежи:

• беруть участь в організації Фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми та молоддю, сприяють їх залученню до систематичних занять ФКіС з метою формування здорового способу життя молоді, здійснюють заходи з профілактики правопорушень, скоєних дітьми та молоддю, спільно з фізкультурно-спортивними організація-ми проводять масові спортивні змагання і спартакіади;

• створюють за участю молодіжних, дитячих організацій фізкультурно-оздоровчі та спортивні клуби, в тому числі оборонно-спортивні клуби, організовують фізичну підготовку дітей та молоді та прийом в них нормативів всеросійського комплексу "Фізкультура і здоров'я;

• виділяють на проведення масових, фізкультурних і спортивних заходів необхідні кошти відповідно до законодавства.

4.2.3 Фізичне виховання в організаціях та за місцем проживання

Керівники організацій незалежно від форм власності, в тому числі організацій агропромислового комплексу, спільно з професійними спілками за умов укладання колективних договорів:

• забезпечують умови для реалізації працівниками організацій права на заняття фізичною культурою, в тому числі права на професійно-прикладні, фізкультурно-оздоровчі та реабілітаційні мероприя-ку протягом трудового дня, послетрудовой відновлення, а також умови для організації масових спортивних заходів;

• на основі угод з фізкультурно-спортивними об'єднаннями надають працівникам організацій та членам їх сімей для занять фізичною культурою і спортом наявні на балансі організацій спортивні споруди та бази, забезпечують обслуговування таких спортивних споруд і баз, їх капітальний і поточний ремонт, містять працівників таких спортивних споруд та баз, у тому числі працівників дитячо-юнацьких спортивних шкіл, виділяють cpe нання на придбання спортивного обладнання та інвентарю.

На розвиток фізичної культури і спорту в організації, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл можуть спрямовуватися кошти державного соціального страхування відповідно до законодавства РФ.

3аконодательством суб'єкта Російської Федерації або нормативними правовими актами органу місцевого самоврядування організації, розташовані на території відповідного суб'єкта російської Федерації або органу місцевого самоврядування, при обрахуванні ним податку, що підлягає сплаті до відповідного регіонального бюджету або місцевого бюджету, можуть звільнятися від сплати частини податку, що надходить на створення , утримання спортивних споруд, а також на проведення масових спортивних заходів.

Створення умов для занять фізичною культурою громадян за місцем проживання та в місцях масового відпочинку може здійснюватися органами місцевого самоврядування відповідно до муніципальними програмами розвитку фізичної культури і спорту.

Керівники санаторіїв і курортних закладів, будинків відпочинку та туристичних баз створюють умови для використання в проце cce лікування та відпочинку громадян різних компонентів фізичної культури з метою зміцнення їхнього здоров'я, профілактики лікування захворювань.

4.2.4 Фізична підготовка і спорт у Збройних Силах Російської Федерації та правоохоронних органах

Физическая подготовка в Вооруженных Силах Российской Федерации и правоохранительных органах является одним из основных предметов боевой подготовки, важной и неотъемлемой частью воинского обучения и вос-питания личного состава. Організація фізичної підготовки, управління нею та фінансування оп p еделяются інструкціями та нормативними актами відповідних федеральних органів виконавчої влади.

Для проведення фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи у Збройних Силах Російської Федерації створюються і діють організації фізичної культури і спорту (центральні та інші спортивні клуби) у формі державних некомерційних організацій, які створюють умови для занять фізичною підготовкою і спортом на відповідних спортивних спорудах, базах і інших об'єктах, що не підлягають приватизації, організовують проведення змагань з олімпійських військово-прикладних видів спорту, готують спортсменів і спортивні команди, спо-можних домагатися високих результатів на всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях, містять дитячо-юнацькі спортивні школи спортивні інтернати, проводять заходи по підвищенню кваліфікації тренерів та інших фахівців у галузі фізичної підготовки.

Фізична підготовка громадян допризовного та призовного віку до військової служби проводиться в загальноосвітніх установах початкового професійного, середнього професійної освіти, а також у навчальних пунктах початкової військової підготовки, що створюються в районах або містах або для декількох організацій незалежно від їх відомчої належності і форм власності.

Загальне керівництво фізичною підготовкою громадян допризовного та призовного віку до військової служби та контроль за такою підготовкою здійснює федеральний орган виконавчої влади в галузі оборони спільно з федеральним органом виконавчої влади в галузі фізичної культури і спорту.

4.2.5 Организация физкультурно-оздоровительных и спортивных мероприятий с инвалидами

Розвиток фізичної культури і спорту інвалідів спрямовано на підвищення їх рухової активності та є неодмінним і визначальною умовою всебічної реабілітації та соціальної адаптації інвалідів. Організація занять фізичною культурою і спортом у системі безперервної реабілітації інвалідів, у тому числі дітей з відхиленнями у фізичному розвитку, професійна підготовка соціальних працівників, працівників фізкультурно-спортивних організацій, методичне, медичне забезпечення і лікарський контроль здійснюються освітніми установами, закладами охорони здоров'я, закладами соціального захисту та організаціями фізичної культури та спорту відповідно до законодавства Російської Федерації.

Федеральный орган исполнительной власти в области физической, культуры и спорта, Олимпийский комитет России, органы исполнительной власти субъектов Российской Федерации в области физической культуры и спорта, органы местного самоуправления, физкультурно-спортивные объединения инвалидов участвуют в организации физкультурно-оздоровительной работы с инвалидами, проведении с ними физкультурно-оздоровительных и спортив-ных мероприятий, подготовке спортсменов - инвалидов и обеспечении на-правления их на всероссийские и международные спортивные соревнования.

4.2.6 Государственная система здравоохранения в развитии физической культуры и спорта

Федеральный орган исполнительной власти в области здравоохранения, органы исполнительной власти субъектов Российской Федерации в области здравоохранения и организации государственной системы здравоохранения в пределах своей компетенции:

• используют физическую культуру как средство профилактики лечения заболеваний;

• осуществляют врачебный контроль за лицами, занимающимися физической культурой и спортом, в том числе спортивно-оздоровительным туризмом, участвуют в медицинском обеспечении подготовки сборных команд Российской Федерации по различным видам спорта к международным спортивным мероприятиям;

• организуют и осуществляют подготовку и повышение квалификации

• специалистов здравоохранения и обеспечивают повышение их квалификации по вопросам эффективного использования основных компонентов физической культуры в профилактике и лечении заболеваний, а также в области, спортивной медицины, врачебного контроля и лечебной физической культуры;

• создают центры и пункты оздоровления и реабилитации при помощи средств физической культуры и спорта, диагностико-консультационные пункты и кабинеты, врачебно-оздоровительную работу с гражданами; оснащают такие центры, пункты, кабинеты и диспансеры специальной аппаратурой и медицинским оборудованием.

Охрана здоровья граждан при занятиях физической культурой и спортом Гражданам, в том числе спортсменам, тренерам и судьям по видам спорта, здоровью которых причинен, вред в связи с занятиями физической культурой и спортом в организационной форме, в соответствии с законодательством Российской Федерации предоставляется медицинская, социальная и профессиональная реабилитация.

Питання для самостійної роботи

1. Какие задачи решает планирование работы по физической культуре и спорту? Определите содержание понятая «планирование»?

2. Какие виды планирования развития физической культуры и спорта существуют? Каковы основы планирования физической культуры и спорта?

3. Назовите основные принципы планирования работы по физической культуре и спорту?

4. Что представляет собой целевая комплексная программа?

5. Как рассчитывают потребности в кадрах?

6. Какими принципами руководствуется государство в процессе регули-рования внешнеэкономических связей?

7. В чём заключаются современные особенности подготовки кадров для отрасли «физическая культура и спорт»?

8. Что понимается под нормированием труда?

9. Каковы основные показатели эффективной эксплуатации физкультурно-спортивного сооружения?

10. Для чего необходимо планировать финансы предприятия?

Лекция 5.

Бизнес-план физкультурно-спортивной организации

5.1Общая характеристика бизнес-плана физкультурно-спортивной организации

Бизнес-план - это краткое, точное, доступное и понятное описание предполагаемой деятельности физкультурно-спортивной организации.

Основная цель разработки бизнес-плана заключается в планировании хозяйственной и иной деятельности физкультурно-спортивной организации на ближайший и отдаленный периоды в соответствии с потребностями рынка и возможностями получения необходимых ресурсов для организации работы.

Цель составления бизнес-плана конкретизируется, как правило, в следующих типовых задачах:

• определить маркетинговые мероприятия по изучению рынка, каналов сбыта, продвижению производимой продукции к потребителям, ценообразо-ванию и т.п.;

• выбрать ассортимент (номенклатуру) и определить основные показатели товаров или услуг, которые будут предлагаться потребителям;

• оценить соответствие кадрового состава и условий мотивации труда, материальных и финансовых ресурсов организации сформулированным целям;

• сформулировать долговременные и краткосрочные цели, стратегию и тактику их достижения;

• предусмотреть факторы, которые могут негативно повлиять на процесс реализации бизнес-плана, и др.

При разработке бизнес-плана необходимо придерживаться следующих принципов .

Планирование должно быть :

• комплексным, предусматривающим систему разнообразных и разнохарактерных мероприятий, позволяющих достичь сформулированной цели и задач;

• гибким, предусматривающим мероприятия, способствующие постоянной адаптации к требованиям внешней среды, в которой функционирует организация;

• творческим, предполагающим, в частности, неоднократную проработку отдельных разделов бизнес-плана с учетом различных обстоятельств;

• непрерывным, «скользящим», то есть, реализовав один бизнес план, необходимо переходить к разработке другого на следующий период времени с новыми целями и задачами;

• адекватным, взвешенно оценивающим возможности организации в достижении поставленной цели и задач.

Кроме того, планирование должно осуществляться сотрудниками организации с обязательным участием в нем на наиболее важных этапах руководителей различного уровня и привлечением в необходимых случаях экспертов и консультантов из сторонних организаций.

При разработке бизнес-плана необходимо учитывать ряд важных обстоятельств:

во-первых , ориентировочный срок разработки бизнес-плана для средней организации составляет 200 чел./час;

во-вторых , структура бизнес-плана и степень детализации его разделов имеют зависимость от таких факторов, как величина организации, длительность планового горизонта, разно-видности производимой продукции (товары, услуги) и их специфических характеристик и др.;

в-третьих , бизнес-план, как правило, составляется на 3 - 5 и более лет (15).

В настоящее время специалисты акцентируют внимание на следующих наиболее значимых чертах бизнес-плана, способствующих более эффективной деятельности физкультурно-спортивной организаций в условиях рынка. Бизнес-план : а) стимулирует руководителей разрабатывать перспективы развития организации; б) делает организацию более подготовленной к внезапным и менениям рыночной ситуации, повышает скорость ее адаптации к требованиям внешней среды; в) наглядно демонстрирует обязанности и ответственность руководителей организации на всех уровнях; г) позволяет осуществлять более четкую координацию усилий по достижению поставленной цели и задач; д) устанавливает конкретные показатели для последующего контроля деятельности организации и др.

В условиях рыночной экономики существует значительное число версий бизнес-планов, отличающихся по форме, структуре, соодержанию и другим характеристикам, что связано в первую очередь с объектами бизнеса. Во-первых объектом бизнеса может являться уже действующая физкуль турно-спортивная организация либо вновь создаваемая. Во-вторых , к объектам бизнеса может относиться как физкультурно-спортивная организация в целом, так и отдельные направления ее деятельности, так называемые бизнес-линии (производство товаров, в том числе по отдельным их видам; пре-доставление услуг, в том числе по отдельным их видам). В-третьих , в качестве объектов бизнеса правомерно рассматривать, с одной стороны, дальнейшее прогрессивное развитие успешно функционирующей физкультурно-спортивной организации, а с другой стороны - ее финансовое оздоровление. Возможны и иные подходы более дифференцированного представления объектов бизнеса.

Структура бизнес-плана. Наиболее полная структура бизнес-плана включает следующие разделы:

1. Концепция бизнеса (резюме)

2. Виды товаров/услуг

3. Рынки сбыта товаров/услуг

4. Конкуренция на рынках сбыта товаров/услуг

5. План маркетинга.

6. План производства.

7. Организационный план.

8. Правовое обеспечение деятельности организации.

9. Оценка риска и страхование.

10. Финансовый план.

В зависимости от специфики физкультурно-спортивной организации, объекта бизнеса и конкретных обстоятельств структура бизнес-плана может изменяться: различные разделы могут быть объединены (например, 3 и 4; 7 и 8); может быть изменена последовательность их представления; отдельные разделы могут быть включены из бизнес-плана как нехарактерные (например, раздел «План производства» для управленческих физкультурно-спортивных организаций) и т.д.

Содержание бизнес-плана. Рассмотрим основные позиции, характеризующие содержание разделов бизнес-плана.

1. Концепция бизнеса (резюме)

Поскольку данный раздел является предельно сокращен вариантом всего бизнес-плана, то есть его «резюме», он разрабат ется после всех других разделов и включает информацию по с дующим позициям.

1.1 Основные цели бизнес-плана

1.2 Основные направления стратегии организации (ассортимент товаров/услуг, цены, качество, потребители, персонал, место расположения, сервисные услуги и т.п.)

1.3 Мероприятия по отдельным направлениям стратегии организации

1.4 Необходимые средства и потенциальные источники их получения

1.5 Преимущества производимых товаров/услуг

1.6 Прогноз объема продаж товаров/услуг

1.7 Ожидаемая выручка, чистая прибыль

1.8 Планируемые затраты

1.9 Уровень прибыльности инвестиций

1.10 Срок возврата заемных средств.

1.11 Характерные (специфические) условия работы организации.

1.12 Данные о создании и регистрации организации.

1.13 Контактные телефоны, факсы.

2. Виды товаров/услуг.

2.1 Название и подробное описание товаров/услуг.

2.2 Наглядное изображение товаров (фотографии, рисунки и др.)

2.3 Потребности, которые удовлетворяют товары/услуги.

2.4 Спрос на товары /услуги.

2.5 Цены производства и реализации товаров/услуг.

2.6 Соответствие товаров/услуг требованиям законодательств

2.7 Жизненный цикл товаров/услуг.

2.8 Рынки и способы продаж.

2.9 Преимущества и недостатки товаров/услуг.

2.10 Особенности технологии изготовления товаров или предоставле

ния услуг (дизайн, упаковка, обслуживание, товарный знак и т.п.).

2.11 Патенты (авторские свидетельства).

3. Рынки сбыта товаров/услуг

3.1 Характеристика рынков и их сегментов (потенциальный и реальный рынок, рынок организаций-потребителей и конечных потребителей).

3.2 Факторы влияния на спрос (по рынкам/сегментам).

3.3 Перспективы изменения потребностей (по рынкам/сегментам) и возможные варианты реакции на них.

3.4 Результаты исследования спроса и предложения.

3.5 Близость организации к рынку/сегменту.

4. Конкуренция на рынках сбыта товаров/услуг

4.1 Область деятельности и характер изменений в ней.

4.2 Качественно-количественная характеристика конкурентов (товары/услуги, цены, каналы сбыта, продвижение, сегменты рынка и т.п.).

4.3 Стратегия и тактика деятельности конкурентов.

5 . План маркетинга

5.1 Тип маркетинга (конверсионный, стимулирующий, развивающий, поддерживающий, противодействующий маркетинг, ремаркетинг, демаркетинг).

5.2 Каналы сбыта (одноуровневый, многоуровневые).

5.3 Продвижение (реклама, паблисити, персональные продажи).

5.4 Формирование общественного мнения об организации, ее товарах/услугах.

5.5 Ценообразование.

5.6 Стимулирование продаж (формы стимулирования потребителей, продавцов, собственного персонала; выставки-ярмарки и т.д.).

5.7 Послепродажное обслуживание.

6. План производства.

6.1 Действующее/вновь создаваемое производство (наличие производственных помещений, земельных участков, материальных ресурсов и дополнительная потребность в них).

6.2 Место расположения (близость к потребительскому рынку, поставщикам, транспортная связь и т.д.).

6.3 Ввод производственных мощностей.

6.4 Сырье, материалы, комплектующие.

6.5 Репутация и опыт работы с поставщиками.

6.6 Возможности и опыт производственной кооперации.

6.7 Факторы, лимитирующие объемы производства, поставок ресурсов.

6.8 Планирование производства (контроль качества продукции, охрана окружающей среды, утилизация отходов, обеспечение безопасности жизнедеятельности и т.д.).

7. Организационный план.

7.1 Организационная структура фирмы (подразделения, характер их взаимодействия, координация и контроль деятельности и т.п.).

7.2 Рабочая сила (квалификация, формы привлечения к труду, заработная плата, режим труда, текучесть кадров, потребность кадрах и пр.).

7.3 Управленческий персонал (функциональные обязанности, права и полномочия, достоинства и слабые места, система стимулирования, рекомендации по самосовершенствованию и др.).

7.4 Кадровая политика (принципы отбора и найма, повышение квалификации и переподготовка, методы и периодичность оценки качества труда, система продвижения по службе и др.).

8 . Правовое обеспечение деятельности организации

8.1 Дата создания и регистрации (когда, где, кем)

8.2 Учредительные документы

8.3 Форма собственности

8.4 Основные пайщики

8.5 Степень подверженности государственному контролю

8.6 Копии лицензий, соглашений и договоров с другими организациями

8.7 Возможные изменения в законодательстве и их влияние на деятельность организации

8.8 Особенности нормативно-правового регулирования деятельности организации (налоговые льготы, техника безопасности, права потребителей).

9. Оцінка ризику і страхування

9.1 Перечень возможных рисков (производственные, коммерческие, форсмажорные и др.) с указанием вероятности их возникновения и ожидаемого потенциального ущерба

9.2 Организационные мероприятия по профилактике и нейтрализации возможных рисков

9.3 Программа страхования от рисков

10. Финансовый план

10.1 Оперативный план (отчет)

10.2 План (отчет) доходов и расходов.

10.3 План (отчет) движения денежных средств

10.4. Балансовый отчет (план)

10.5. Необходимые для реализации проекта средства

10.6. Источники и форма получения необходимых средств

10.7. Возможные сроки возврата средств и объем доходов по ним

В заключение обратим внимание на следующее обстоятельство: не существует раз и навсегда установленной методики разработки бизнес-плана и формы его изложения, в связи, с чем каждый бизнес-план индивидуален.

В качестве иллюстрации предлагаем два примера бизнес-планов, разработанных зарубежными и российскими предпринимателями, осуществляющими свою деятельность в различных областях физической культуры и спорта.

5.2 Содержание и порядок разработки бизнес-плана

В рыночной экономике практически все предприятия, в том числе по физической культуре и спорту, сталкиваются с проблемой привлечения ин-вестиций (денежных средств), так как собственных средств для освоения выпуска нового товара обычно недостаточно - нужны кредиты. Чтобы убедить потенциальных инвесторов предоставить кредиты, разрабатывается" бизнес- n лан" . Хорошо разработанный бизнес-план, помогает росту предприятия завоеванию новых позиций на рынке.

Бизнес-план - это постоянно действующий документ, в который вносятся изменения, дополнения, связанные с переменами как внутри предприятия, так и во внешней среде. Особенностью бизнес-плана как стратегического документа является его сбалансированность по решению задач с учетом реальных финансовых возможностей предприятия. Обычно бизнес-план предусматривает решение следующих задач:

• обоснование экономической целесообразности направлений развития предприятия;

• расчет ожидаемых финансовых результатов деятельности (в первую очередь, объектов продаж, прибыли, доходов на капитал) ;

• определение намеченного источника финансирования реализации выбранной стратегии, то есть способы концентрации финансовых ресурсов;

• подбор работников (команды), которые способны реализовать данный план.

Бизнес-план является документом не только для внутреннего пользова-ния, но используется также для привлечения инвесторов и кредитов. Для инвесторов бизнес-план может быть составлен в сжатой форме («резюме»), но так, чтобы в нем была видна реальность и выгодность реализации данного проекта.

Бизнес-план начинается с определения целей развития предприятия. Ha п pu м ep , если предприятие предполагает изменить ассортимент выпускаемой продукции (что характерно для мног ux наших n редприятий и современной ситуации), то его цели в основном сводятся к сокращению сроков освоения новой продукции, росту объема выпуска изделий, проникновению на рынки и вытеснению старых изделий.

В следующем разделе даются необходимые для инвестора сведения о производимом продукте и рынке его сбыта. Описывается сфера бизнеса и продукт, который предприятие будет предлагать к продаже, характер отрасли и конъюнктуру рынка для производимого товара (или оказываемой услуги).

Далее излагаются достаточно убедительные доказательства конкуренто-способности предлагаемого проекта. Это очень существенный раздел бизнес-плана, объясняющий как предприятие собирается развивать дело с учетом интересов потребителей ( n рограмма создания новых товаров, основные n рин-ципы совершенствования технологии, ценовой политики и др.).

В последнем разделе дается обоснование источникам финансирования проекта, намечаются три базисных прогноза: а) прогноз прибыли и убытков; б) проект распределения денежных потоков; в) проект бухгалтерского ба-ланса на начало и конец работ каждого года.

Важной составной частью бизнес-плана является календарный план . В нем обязательно указываются время: сроки и взаимосвязь главных событий, способствующих внедрению проекта, помесячное расписание ( с указанием ответственных лиц ) , показывающее время работ по внедрению проекта, причина возможных неточностей, особенно, если они могут потребовать корректировки материальных и денежных ресурсов. Особо следует остановиться на возможных проблемах и том риске, который неизбежен при развитии всякого нового дела.

В постоянно меняющихся условиях рынка трудно, а иногда практически невозможно предсказать или спланировать дальнейший ход развития событий. В этом отношении в определенной степени можно понять тех предппринимателей, которые утверждают, что применительно к их ситуации нельзя разработать такой план бизнеса, который бы удовлетворил их предприятие. Вместе с тем отказаться от планирования - значат отказаться от разработки путей достижения поставленных целей, а современный рынок не терпит анархии и менеджер это всегда имеет в виду.

Характерный для современного периода развития производства непрерывный инновационный процесс требует все новых и новых инвестиций, однако не всегда они могут производиться за счет собственных средств компа-нии привлечь же вкладчиков можно, лишь убедительно доказав перспективность и доходность осуществляемых проектов. Переоценить здесь роль хорошо продуманного бизнес-плана трудно (П. Кохно и др., 1993).

Обобщающей частью бизнес-плана является финансовый проект, при этом его разделы в той или иной степени служат обоснованием цифр, приведенных в этом проекте (рис. 1).

1. Принятие вами решения о создании собственного дела или реализации нового коммерческого проекта.

2. Анализ собственных возможностей и способности взяться за реалиизации задуманного проекта.

3. Выбор изделия или услуги, производство которого будут является целью вашего проекта.

4. Исследование возможного рынка сбыта.

5.Составление объемов сбыта (для первого года помесячно, для второго - поквартально).

6. Выбор места для осуществления коммерческой и производственной деятельности.

7. Разработка плана производства.

8. Разработка плана маркетинга.

9. Разработка организационного плана.

10. Разработка юридической схемы будущей коммерческой деятельности.

11. Решение вопросов организации бухгалтерского учета.

12. Решение вопросов страхования.

13. Разработка финансового плана.

14. Написание резюме к бизнес-плану.

Рис. 1. Составление бизнес-плана

Полный бизнес-план , по сложившейся практике, не должен превышать 25 страниц и включает следующие разделы (здесь и далее использованы материалы из книги Д. Дойла «Как создать предприятие»):

1. Возможности (резюме).

2. Товары и услуги.

3. Рынки.

4. Финансовый проект.

Возможности . По объему раздел не должны превышать одной, максимум двух страниц. Основная цель этого раздела - в общих чертах доказать потенциальному вкладчику, что в настоящий проект следует вложить средства. Содержит краткое описание технологии, новизны и свойств товаров, возможные рынки сбыта и их емкость. В результате потенциальный инвестор должен быть убежден, что его риск минимален или ожидаемые прибыли оправдают имеющуюся степень риска.

Этот раздел готовится на основании всех остальных разделов плана и только тогда, когда их разработка уже закончена. Если эта часть документа не произведет на вкладчика должного впечатления, он вряд ли будет читать следующие разделы.

Товары и услуги. Раздел имеет небольшой объём (одну-три страницы) и носит описательный характер. В этом разделе указываются преимущества товара (услуг) по сравнению с аналогичными товарами конкурентов, основные технико-экономические характеристики, назначение и цена планируемой продукции.

Кроме того, необходимо предусмотреть пути совершенствования и модификации предлагаемого товара. Так, по сложившейся практике за первыми товарами (услугами) должны последовать быстро два других: один - с меньшей ценой и худшей функциональностью, другой - с более высокой ценой и лучшей функциональностью. Такой подход позволяет расширить рынок сбыта, а, следовательно, объем продаж и прибыли предприятия.

Наряду с этим следует сориентироваться в отношении срока жизненного цикла товара и стадии, на которой находится подлежащий финансированию проект в настоящее время.

Естественно, что на стадии разработки, риск вкладчика, будет выше, а это обусловливает необходимость более убедительных доводов в пользу предлагаемого товара.

В этом разделе внимание должно акцентироваться на основном конкурентном преимуществе товара, распыление по нескольким или многим преимуществам, как правило, снижает убедительность доводов.

Рынки . Важнейший раздел плана. Он содержит результаты исследования рынка с раскрытием всех основных вопросов маркетинга. Конечной целью раздела является определение объема продаж, как на ближайшие годы, так и на перспективу. В разделе необходимо отразить следующие вопросы: сегмент рынка по каждому виду и модификации товара; тенденции измене- ния рынка на ближайшее время и более отдаленную перспективу; конкурен-ты, их доля рынка и возможности расширения собственной доли (в том числе за счет каких факторов); маркетинговая стратегия; порядок сбыта (собствен-но дилерская сеть, посредники и так далее); мероприятия по обеспечению вывода товара на рынок (позиционированию товара) и последующему его сопровождению и др.

Иногда в отдельный раздел выносят вопросы о конкуренции на рынке, стратегии конкурентов, их ценовой политике. Также отдельно может разрабатываться план маркетинга, в котором более подробно освещается порядок распространения товара, ценообразование, стимулирование спроса, после продажное обслуживание и т.д.

Финансовый проект . Является результирующей частью бизнес-плана. Содержит данные о финансовых потоках, размерах инвестиций, объемах продаж, а также требования к инвестициям, причем последние, в зависимости от назначения плана, могут выноситься в отдельный раздел.

Финансовый проект разрабатывается, как правило, на трех-пятилетний срок. Проект первого года расписывается помесячно, второго - поквартально, данные последующих лет даются в целом по годам. Если на первый год пла-нирование осуществляется с привязкой к определенной группе покупателей и специфике затрат первого года производства, то второго - на основе резуль-татов исследований емкости рынка и тенденций его изменения в целом. На третий - пятый годы финансовое планирование целесообразно осуществлять на основе моделей цен в процентном отношении к объему продаж.

Типичной для компаний, производящих наукоемкую продукцию и требующих значительных вложений в рыночные исследования, является следующая модель цен (Д . Дойл, с. 161.): годовая продажа - 100%; в том числе: - стоимость проданной продукции - 50%; - прибыль и накладные расходы - 50%; из них: - расходы на маркетинг, торговлю, распределение - 15%; - рас-ходы на внедрение - 10%; - расходы на содержание аппарата управления - 8%; - прибыль до уплаты налогов - 17%.

В целом в финансовом плане должны найти отражение следующие вопросы: - объем продаж и общая прибыль; - процентное отношение доходов и расходов; - общий объем инвестиций; - использование собственных и заемных средств, их источники и сроки погашения задолженности; - сроки окупаемости вложений; - сроки начала выплаты дивидендов; - издержки производства и обращения.

Структурно финансовый проект состоит из плана доходов, плана расходов (кассового плана) и баланса первого (помесячно), второго (поквартально) и третьего (в целом за год) годов. На последующие годы приводятся общие данные о доходах и расходах в соответствующем плане.

В плане доходов дается расшифровка динамики объема продаж, стоимости товара с учетом транспортных расходов (издержки, непосредственно относимые на данный товар) и общая прибыль. Отдельно расшифровываются постоянные затраты, к которым относят аренду, страхование, амортизацию, управленческие затраты, затраты на маркетинг и сбыт и т.д.

Выделение этой группы затрат связано с особенностями учета затрат,принятого на Западе, где широко используется понятие маржинального дохода, включающего в себя как прибыль, так и постоянные затраты. Необходимость такой группировки среди прочих обусловлена сложившейся практикой ценообразования, когда постоянные затраты распределяются не пропорцио-нально прямым расходам или основной заработной плате, а в зависимости от конкурентоспособности конкретного товара.

Общая прибыль от продаж за вычетом постоянных расходов дает общий доход (убыток) компании за соответствующий период.

План расходов (кассовый отчет) содержит данные о динамике расходования и возмещения всего инвестированного капитала. В расходы включаются покупка активов (в том числе, нематериальных), выплата займов, приобретение различного непроизводственного оборудования, инвентаря, а также убытки от хозяйственной деятельности (убытки, определенные в плане доходов).

Баланс или балансовый отчет отражает структуру активов и пассивов компании. Среди активов выделяют текущие активы - наиболее мобильную часть средств компании (счет в банке, прочие поступления, дебиторская задолженность) и фиксированные активы (оборудование, амортизация и др.).

Таким образом, общий подход к построению баланса аналогичен применяемому в России, различно лишь содержание тех или иных статей. В пассиве наибольшее значение имеет соотношение собственных и заемных сред-ств и характер его изменения на протяжении планируемого периода.

При составлении бизнес-плана необходимо учитывать, что в первый год производства компании, как правило, несут убытки, поэтому основное бремя расходов ложится на вкладчиков. Понятно, что в этом случае интересы компании и вкладчика расходятся. Тогда как предприниматель стремится максимально использовать средства инвестора, вкладчик заинтересован в увеличении доли долгового финансирования, сократив тем самым расход собственного капитала.

Размер заемных средств, на который может пойти компания, зависит от множества факторов, в том числе величины и видов активов, нормы ссудного процента, отдачи капитала и других, однако по сложившейся практике в наукоемких отраслях доля заемных средств не должна превышать 30% всего объема финансирования. После того, как вкладчик решился на участие в проекте, соглашение о структуре финансирования является важнейшим.

5.3 Бизнес-план и его функции

Реализация всякого предпринимательского замысла нуждается в построении плана, который включал бы в себя детальную программу проведения данной бизнес-операции с выделением отдельных этапов ее осуществления и приведением необходимых финансовых и иных расчетов. Если предпринимательский замысел осуществляется наряду с другими проектами и производственной программой фирмы, то необходима также увязка проводимой бизнес-операции с другими производственными, торговыми и организационными мероприятиями. В этом смысле следует рассматривать реализацию предпринимательского замысла как часть единого комплексного плана предприятия.

Документ, в котором обосновывается предпринимательский замы сел и излагается программа воплощения в жизнь задуманного, получил название бизнес-плана. Бизнес-план таким образом представляет собой целостную програм-му, в которой приводятся экономические, технические, организационные мероприятия, а также приводятся прогнозные оценки и необходимые обоснования по осуществлению бизнес-проекта на практике.

Составляется бизнес-план для различных целей - при создании но вых производств и реорганизации уже существующих предприятий, ди версификации бизнеса, для обоснования любых коммерческих проектов и операций. Как правило, бизнес-план выполняет три основные функции :

- определяет основные направления для стратегического и внутрифирменного планирования, а также является базой по претворению в жизнь производ-ственной стратегии фирмы на период до пяти лет;

- служит основой для конструктивных переговоров с внешними организа-циями - инвесторами, коммерческими банками, иностранными партнерами, правительственными структурами с целью получения кредитных ресурсов;

- определяет критерии для последующего контроля и оценки исполнения данной бизнес-операции.

Таким образом, бизнес-план необходим как инструмент прогнози рования и перспективного планирования, где излагается комплекс ме роприятий по реализации поставленных экономических целей.

Качественный бизнес-план содержит историю развития фирмы, оценку ее текущего финансового положения, а также маркетинговые исследования рынка и то положение, которое фирма может занять на рынке в результате проведения данной бизнес-операции. Кроме того, бизнес-план поясняет инвесторам цель и назначение бизнес-проекта, аргументирует потребность в капитальных вложениях, обозначает возможные коммерческие, законодательные и полити-ческие риски.

Практически любой бизнес-план имеет приложение, где размещаются вспомогательные материалы, которые помогают инвесторам лучше представить себе продукцию, которая будет изготавливаться в результате реализации бизнес-проекта. Это могут быть образцы продукции, макеты товара, всевозможные видеоматериалы. Приложение также содержит необходимые расчеты, экспертные заключения и оценки, копии контрактов, образцы финансовой отчетности. Весь комплекс представленных в приложении материалов завершает создание целостного представления о бизнесплане, команде исполнителей, их компетентности и квалификации.

5.4 Цели спортивного спонсорства

Спонсорство - деятельность чрезвычайно многогранная. Несмотря на то, что первые спонсоры появились у игры в крикет более 100 лет назад, зарубежные специалисты считают спонсорство новым явлением (рис.2).

В отечественной литературе проблемы спонсорства в спорте разработаны недостаточно. Наиболее познавательно и полно о спонсорстве в зарубежном спорте можно прочитать в публикации В. В. Кузина, М.Е. Кутепова «Спонсорство в спорте».

Проблема привлечения спонсоров к развитию физической культуры и спорта остро стоит как в теоретическом, так и в практическом смысле. Спонсорство определяется зарубежными специалистами как «...поддержка, оказываемая спорту, спортивным мероприятиям, спортивным организациям и со-ревнованиям внешними по отношению к ним организацией или лицом к взаимному удовлетворению обеих сторон».

Мета

Конкретный механизм спонсорской деятельности (планирование, организации и т.п.)

Рис. 2. Модель спонсорской деятельности

В отечественной литературе проблемы спонсорства в спорте разработаны недостаточно. Наиболее познавательно и полно о спонсорстве в зарубежном спорте можно прочитать в публикации В. В. Кузина, М.Е. Кутепова «Спонсорство в спорте».

Проблема привлечения спонсоров к развитию физической культуры и спорта остро стоит как в теоретическом, так и в практическом смысле. Спонсорство определяется зарубежными специалистами как «...поддержка, оказываемая спорту, спортивным мероприятиям, спортивным организациям и соревнованиям внешними по отношению к ним организацией или лицом к взаимному удовлетворению обеих сторон».

Выделяют три основных условия , характерные для спонсорства:

- спонсор может вносить вклад в спорт в денежной или какой-либо другой форме;

- спонсируемая деятельность не является частью основных коммерческих операций компании-спонсора;

- от своей деятельности спонсор ожидает увеличения популярности.

Может показаться, что последняя из приведённых характеристик ставит знак равенства между спонсорством и рекламными расходами. Однако это не так: реклама обязательно предполагает плату за упоминание в том или ином виде названия компании или фирмы; в случае же спонсорства название компании попадает в рекламу, не связанную с её основной деятельностью, и без какой-либо дополнительной платы. Несмотря на то, что спонсорские расходы отличаются от расходов на рекламу, предприниматели-спонсоры и в том, и в другом случае руководствуются одними и теми же экономическими соображениями.

Спонсором (поручителем, устроителем, организатором) считается лицо (юридическое или физическое), которое помогает реализации какого-либо мероприятия. Спонсор безвозмездно выделяет либо финансовый, либо имущественный взнос в организацию, проводящую определенное мероприятие (например, в Оргкомитет по проведению крупного спортивного соревнования) или в уставной фонд вновь создаваемого предприятия, организации (например, в Фонд помощи спортсмена).

Спонсорство следует отличать от меценатства (покровительство искусства и спорта, безвозмездно). Если первый вид (спонсорство) деятельности основывается на принципе «услуга за услугу», то второй (меценатство) - на идейных соображениях.

Спортивное спонсорство включает в себя спортивную рекламу, связь с общественностью, содействие сбыту товаров и услуг.

Обычно фирмы-спонсоры преследуют такие основные цели, как перенос имиджа на товар или услугу, что обеспечивает повышенную известность рекламируемого товара и услуги.

Спортивное спонсорство широко развито в зарубежных странах. Оно распространилось не только на спортивную элиту, но и на массовый спорт.

Для рекламы используются спортсооружения, программы соревнований. В роли «живой» рекламы выступают не только спортсмены, но и зрители, которые надевают, например, раздаваемые дешёвые бумажные кепи с опознавательными знаками фирм. В Великобритании создан Институт спортивного спонсорства. В Лондоне в 1987 году состоялся 1-й Общенациональный семинар по проблемам развития спортивного спонсорства, где приняли участие представители крупных фирм, которые ежегодно вкладывают в спортивное спонсорство около 150 млн. фунтов стерлингов. Спортивное спонсорство растёт не только количественно, но и качественно.

Спорт привлекает традиционно большое число спонсоров. Существует мнение, что без спонсорства выживание спорта в условиях индустриальной культуры невозможно. Но не все виды спортивной деятельности одинаково привлекательны для спонсоров. В качестве малопривлекательных называются учебно-тренировочный процесс, научные исследования, спортивное строительство.

Спонсорство – это поддержка, оказываемая спорту, спортивным мероприятиям, спортивным организациям и соревнованиям внешней по отноше- нию к ним фирмой или лицом. Этому понятию характерны две черты: спонсор вносит вклад в спорт в денежной или иной форме, спонсируемая деятельность не является частью коммерческих операций фирмы-спонсора.

Сотрудничество спортивных федераций со спонсорами преследует две цели:

- во-первых , улучшение финансового положения федерации;

- во-вторых , активизацию работы с общественностью в интересах развития соответствующего вида спорта (увеличение числа занимающихся, рост престижа и т.д.).

Спортивные федерации берут на себя обязательства по отношению к спонсорам, которые проявляются в основном рекламой товаров и услуг в различных формах. Сотрудничество спортивных федераций со спонсорами делает необходимым либо повышать квалификацию сотрудников федерации или изменять подходы в подборе кадров, либо пользоваться услугами коммерческих компаний. В 70% федераций предусмотрена должность ответственного за рекламу и связь со спонсорами. 60% федераций постоянно, либо от случая к случаю пользуются услугами агентств, причем, не только классических рекламных, но и специальных, которые занимаются исключительно коммерческой реализацией спорта.

Спонсорство, в отличие от благотворительности, предпринимается в коммерческих интересах, поэтому к спонсорам следует относиться как к клиентам, деловым партнерам, а не как к меценатам и покровителям.

Спонсорство в спорте преследует следующие выгоды:

Целенаправленный маркетинг . Каждый вид спорта имеет своих поклонников. Взаимодействия спонсора и людей, проявляющих интерес к развитию данного вида спорта, создает необходимые предпосылки покупки товара спонсора, делает спортсменов и любителей спорта потенциальными покупателями. Компании получают выгоду, используя спортивное спонсорство в собственных маркетинговых программах (таких, как реклама и продвижение товара).

Особенно удачно это работает тогда, когда публика хорошо знает о том или ином мероприятии как, например, Олимпийских играх, Чемпионатах мира и др.

Реклама. Возможность поместить рекламу на стадионе, на спортивной площадке, на спортивной форме, поддерживает постоянный интерес к рекламируемому товару и услугам.

На всех соревнованиях, за исключением Олимпийских игр, где нет щитовой рекламы, этот вид спонсорства дает очень хорошие результаты. Любая реклама заметна тысячам людей, пришедшим на соревнования. Но более важно то, что она может быть показана по телевидению, попасть в газеты, журналы и в отчеты о данном мероприятии и таким образом привлечь внимание миллионов возможных потребителей.

Для того чтобы выйти на широкие массы потребителей, спонсору необходимо иметь хорошо заметные знаки его ассоциации с данным мероприятием. Это может быть достигнуто не только щитовой рекламой, но и упоминанием названия фирмы на нагрудных номерах участников. Для зрителей, пришедших на соревнования, используются программы соревнований, где есть информация о спонсоре.

Пропаганда. Имя спонсора обязательно упоминается в ходе трансляции того или иного мероприятия, спортивного состязания и др. Спонсор может стать объектом внимания средств информации зачастую только в силу своей сопричастности к тем или иным спортивным мероприятиям. Однако, такой вид пропаганды обычно требует проведения определенной работы как со стороны самого спонсора, так и самих организаторов соревнования для того, чтобы в средствах массовой информации прошло упоминание о спонсо ре. Спонсоры могут участвовать в пресс-конференциях или проводить свои собственные, как на стадионе, так и рядом с ним.

В других случаях поездка на Игры может быть представлена клиенту, если покупки превышают определенную стоимость.

Персональное предложение товара . Компания-спонсор часто использует спортивное мероприятие в качестве места для развлечения покупателей. Покупатель, приглашенный на спортивное мероприятие, получает эстетическое наслаждение, что повышает шансы на совершение торговой сделки. На местах проведения соревнований спонсор нередко организует выставки-продажи своей продукции. Приглашенные клиенты могут заключить сделку на месте при условии обоюдной заинтересованности.

В условиях рыночной экономики получает все большее распространение взгляд на спонсорство как на инструмент материального обеспечения развития различных сфер общественной жизни, в том числе и спорта.

Финансирование спорта стало сочетанием официального и неофициального. Правительственные субсидии недостаточны и практически не представляют возможностей для прогрессивного развития спорта. Отсюда – постоянный поиск дополнительной материальной помощи от спонсоров. Однако такой поиск и, главное, его результаты, влекут за собой как позитивные, так и негативные последствия.

Наряду со спортом высших достижений, должна возрастать спонсорская поддержка массового и оздоровительного спорта, а также спортивных талантов.

Спонсоры должны иметь в виду, что многие разочарования в эффективности этого вида деятельности связаны с ожиданием немедленных практических результатов после совершения спонсорской акции. Спонсорство может дать выгоду всем, кто в него вовлечен непосредственно, а также обществу в целом, только, как правило, через определенный промежуток времени.

Успешная самореализация спорта на рынке со, все более обостряющейся конкуренцией будет зависеть от степени и сроков взятия им на вооружение маркетинговой стратегии, частью которой должно стать сохранение неза-висимости спорта как феномена общественной жизни несмотря на использование им таких современных рыночных инструментов, как спонсорство.

Спорт как сфера спонсорской деятельности должен создавать необходимые организационные предпосылки профессиональной самореализации: спортивные организации все более нуждаются в штатных специалистах, располагающих ноу-хау по вопросам менеджмента и маркетинга в целом, рыночной коммуникации и спонсорства в частности.

В различных странах мира спонсорство спорта развивается неравномерно. Спонсорство Российского спорта в ощутимых объемах начало осуществляться, по существу, только в условиях перехода к рыночной экономике, хотя отдельные специфические проявления спонсорской деятельности имели место и в более ранний период.

Переход российского спорта к рынку повлек за собой более активный поиск спонсоров. Так, федерация волейбола стала в начале 90-х годов спонсироваться также Министерством нефтяной и газовой промышленности, а отдельные клубные волейбольные команды такими организациями, как «Матролен», «Политекс», «Ленавто-транс» и др. Федерация спортивной гимнастики также в начале 90-х годов подписала спонсорское соглашение с "Ингосстрахом".

Гигант мировой спортивной индустрии - американская фирма Реебок спонсировала Российский олимпийский комитет и ряд федераций по видам спорта: Российскую футбольную лигу, федерации гандбола, бадминтона, гребли и синхронного плавания, художественной гимнастики, баскетбола, парусного спорта, бейсбола и лапты.

Практика спортивного спонсорства, как правило, значительно опережает формирование теории. Теоретическое осмысление разнообразных проблем спонсорства в нашей стране пока можно характеризовать только как фрагментарное, да и то с большим допущением.

В зарубежных странах лишь в последние годы наметился переход от спонсорства спорта высших достижений к спонсорству массового и оздоровительного спорта.

Напротив, фактически с начала своего интенсивного развития практика спонсорской деятельности в России может квалифицироваться как спонсорство физической культуры и спорта, правда, с явным преимуществом поддержки спорта.

Следует отметить, что спонсорство Российского спорта пока еще во многом основывается на субъективных факторах, в первую очередь, на личной мотивации руководителей коммерческих организаций.

Спонсорство в сфере физической культуры и спорта - это взаимодействие спонсора и спонсируемого с возможным участием различных посредников, в процессе которого физкультурно-спортивные организации и устроители мероприятий, спортсмены и специалисты получают разнообразную материальную поддержку (финансовые средства, товары и услуги) в ответ на их участие в реализации маркетинговых функций (выпуск, продвижение, сбыт продукции) изготовителей средств производства и потребления, а также фирм сферы обслуживания.

Взаимодействие спонсора и спонсируемого является результаом осозна-ния социальной ответственности, как правило, законодательно стимулируемым и нормативно закрепляемым, и имеет такие характеристики, как целеенаправленность, взаимовыгодность, долгосрочность и инновационность.

Субъекты спонсорства. О дним из важнейших оснований классификации субъектов спонсорства является близость их продукции к отрасли «физичеекая культура и спорт». По этому основанию можно выделить пять групп спонсоров:

1) фирмы, производящие продукцию спортивного назначения в первую очередь спортивные товары (зарубежные - Adidas , Nike Reebok и др., российские - АО «Спортпром», Воронежское ПО «Спорт», «Спортинтерпром»);

2) фирмы, производящие близкую (продукты питания, средства личной гигиены) спорту продукцию (зарубежные - Coca - Cola , Pepsi , Mars , Gillette , российские - АО «Российский фермер», «Некрасовская минеральная вода»);

3) фирмы, производящие продукцию, имеющую косвенное (авиаком-пании, банки, страховые компании) отношение к спорту (зарубежные – Finnair , Delta , Canon , Fuji - Film ; российские - Сберегательный банк Российской Федерации, банк «Национальный кредит», «Интурбанк», Балтийский банк);

4) фирмы, производящие далекую от спорта продукцию (зарубежные - Siemens , Zepter , Mobil , Criket и др.; российские - Газпром, НПО «Энергия», «Уралмаш», АО «Рыбинские моторы», Ярославский шинный завод, Тульский комбайновый завод, «Сибтяжмаш», Уренгойгазпром и др.);

5) фирмы, производящие несовместимую со спортом продукцию (зарубежные - Smirnoff , Magna , L & M ; российские - Ярославская табачная фабрика «Балканская звезда», «Исток» и др.).

Объекты спонсорства . Традиционно в качестве основных объектов спонсорства в отрасли «физическая культура и спорт» выступают:

- организационные единицы отрасли - национальные олимпийские комитеты, федерации по видам спорта, спортивные клубы, команды, отдельные спортсмены и т.п.;

- спортивные соревнования различного ранга;

- различные уровни развития спорта - спорт высших достижений, резервный спорт, массовый спорт и т.д.

Большинство специалистов сходятся во мнении, что комплексным объектом спонсорства в отрасли «физическая культура и спорт» является конкретный вид спорта.

В настоящее время в большинстве стран мира сложилась структура наиболее предпочитаемых для спонсоров видов спорта. Приоритетом в этом списке пользуются футбол, теннис, автомобильный, велосипедный спорт, баскетбол, легкая атлетика, лыжный, парусный, конный спорт и др.

Россия не представляет в этом отношении исключения. Вместе с тем для нашей страны характерны и некоторые особенности в выборе видов спорта для спонсорства. Так, в России спонсорскую поддержку получают такие виды спорта (например, армреслинг, и др.), которые по разным причинам не могут рассчитывать на неё в зарубежных странах.

Посредники спонсорства. Важнейшими обстоятельствами необходимости использования посредничества в спонсорской деятельности являются следующие: во-первых, спорт в условиях рыночной экономики должен быть не просто пассивным объектом спонсорства, но активно «предлагать» себя, не торгуя, однако, своими идеалами, свободой и независимостью; во-вторых, у сторон возможных спонсорских отношений зачастую отсутствуют необ-ходимые ноу-хау, опыт реализации взаимных услуг, представления об эко-номической эффективности совместной деятельности и т.д.

К числу посредников спонсорской деятельности относят профессиональные посреднические агентства, научно-исследовательучреждения, розничную специализированную торговлю и средства массовой информации.

Механизм спонсорства . Спонсорская деятельность осуществляется с использованием специфического механизма, элементами которого являются планирование, организация, руководство и контроль спонсорских мероприятий.

Планирование спонсорства подразумевает определение:

• общих (повышение/стабилизация известности фирмы или продукта; мотивация внутрифирменного сотрудничества; создание сравнительных конкурентных преимуществ и др.) и специфических (увеличение сбыта на различных сегментах рынка; экспертиза качества спортивных товаров в условиях соревновательной борьбы и др.) целей спонсора;

• спонсорской стратегии: выбор конкретного субъекта и объекта спонсорства; содержание спонсорской посылки (товарный зняк лозунг и т.п.);

• спектра «встречных услуг», оказываемых спонсору (размещение товар-ного знака на спортивных сооружениях, спортивной форме и т.п.; присвоение официальных титулов; предоставление права на проведение спортивного мероприятия и т.д.);

• объема и конкретных форм (финансовые средства, товары, услуги) спонсорской поддержки и др,

Неотъемлемой составной частью планирования является pa зработка сметы спонсорства.

Организация спонсорства включает:

• назначение координатора (подразделения, сотрудника), в основные обязанности которого входит планирование спонсорской деятельности;

• изучение позиции (места размещения) спонсорской посылки на спортивном сооружении, оборудовании, форме, с учетом специфики вида спорта и трансляции спортивных соревнований по телевидению;

• регистрацию поступающих предложений о спонсорстве, их классификацию, анализ и т.д.;

Контроль спонсорства принято подразделять на:

• контроль процесса (спонсорский аудит), который предназначен для текущей проверки реализации общей стратегии и конкретных мероприятий с целью выявления и внесения корректив в ошибочные решения и действия;

• контроль результата спонсорства, призванный дать ответы на вопросы о том, в какой степени реализованы цели спонсорства и в какой мере отдельные мероприятия способствовали достижений этих целей.

5.5. Взаимодействие между спонсором и спортивной организацией

Выбору спонсора предшествует большая подготовительная работа. Прежде всего, необходимо собрать информацию о предполагаемом спонсоре (выпускаемой продукции, оказываемых услугах и др.). Затем подготовить ответы, поставленные перед спортивной организацией, на следующие вопросы:

1. Какой пакет можно предложить спонсору? (Не скупитесь на детальную проработку предложения, будьте реалистичными по поводу того, что можно предоставить спонсору?).

2. Что может получить компания в результате спонсорства? (Подготовьте примеры того, чем можно удовлетворить интересы компании?).

3 . Что ожидает получить от спонсора спортивная организация? ( Не делайте секретов из этого). Заключение и подписание договора между спонсором и спортивной организацией часто проводится на презентации, устраиваемой в честь такого события.

Предлагаем воспользоваться следующей схемой сценария презентации:

А. Введение. Занимает до 20% отведенного вам времени. После ваших

вступительных слов дается общий обзор возможных потребностей спонсора и тех выгод, которые вы можете ему предложить. Например: «Компании ищут пути выхода своей рекламы на молодежь. Наше мероприятие – превосходная возможность для этого».

Б. Основная часть презентации. На все отводится примерно 70% отпущенного времени. В ней представляются специфические особенности проекта. Обозначаются вначале нужды спонсора. Например, спонсору нужно место, где он мог бы принять и развлечь своих клиентов, организовать клуб деловых людей. Предложите в этом плане ряд помещений, или одно, где можно было бы организовать прием высокопоставленных клиентов.

Сообщите спонсору, что еще конкретно ему будет предоставлено. Приведите данные исследований о коммерческой эффективности спонсорства и примеры выгоды, полученной другими компаниями, которые спонсировали ваши соревнования в прошлом.

В. Заключение. Ему выделяется не более 10% времени. Повторите все ключевые моменты предполагаемого проекта, оставляя самые сильные напоследок. В заключительной фразе конкретно сформулируйте суть вашей просьбы о спонсорстве, воодушевите компанию-спонсора продвигаться дальше, показав, как ваши цели удачно совпадают с целями фирмы-спонсора.

В международной практике получили широкое распространение спонсорство различного уровня, что позволяет компаниям различного масштаба участвовать в программе в соответствии с их возможностями. Это дает возможность получить как максимальный спонсорский доход, так и максимальные выгоды спонсору.

Различные уровни спонсорства отличаются четко очерченными паке-тами прав и привилегий. Крупные соревнования обычно собирают много спонсоров, в то время как небольшие состязания - одного основного спонсора и несколько дополнительных.

Приведем четыре примера различных уровней спонсорства:

1. Небольшое соревнование со скромными нуждами проводится одним спонсором.

2. Серия соревнований обеспечивается различными спонсорами на каждом отдельном этапе.

3. Несколько спонсоров обеспечивают всю серию соревнований и один

основной (титульный) - на каждый этап.

4. Самые крупные мероприятия, такие как Олимпийские игры, проводятся при участии спонсоров разного уровня (широко известных во всем мире).

Наиболее часто встречаются две категории партнеров : спонсоры и поставщики. Спонсор затрачивает, как правило, сумму в 5-10 раз превышающую ту, которую истратил поставщик. Соответственно и пакет прав дифференцируется в зависимости от размера вклада, в пользу спонсора.

Международный опыт показывает, что, несмотря на колоссальные рас-ходы, затрачиваемые на проведение Олимпийских игр, спонсоры охотно берутся за их проведение.

Условия соглашения, например с одним из Национальных Олим-пийских Комитетов, могут предусматривать решение следующих задач:

1. Обеспечить регистрацию марок и символов, защитить законодательно, контролировать их использование.

2. Идентифицировать продукцию: Олимпийские символы и марки, символы Оргкомитета, знак "Официальный спонсор Олимпийской команды".

3. Составить перечень продуктов или программ "для продажи" таким образом, чтобы спонсоры имели преимущество перед другими конкурентами.

4. Определить рыночную стоимость каждой категории продуктов или

программ.

5. Закрепить права использования Олимпийского символа НОК только за одной компанией на продукцию одного вида данной категории (авиалинии, банк, спортивная обувь и др.).

Для решения поставленных задач важно определить, чем можно привлечь потенциальных спонсоров к участию в проекте. Организовать встречи, собрания возможных клиентов и делать презентации фирм спонсоров. Оформить соглашение о спонсорстве официальным документом, который должен быть одобрен официальным консультантом.

Соглашение о спонсорстве должно гарантировать определенную сумму денег для успешного проведения подготовки команды к Олимпийским играм. Спонсорами большого спорта выступают крупнейшие компании отраслей промышленности – «Жилет», «Кенон». «Марс», «Сникерс», «Рено». Особое место среди этих компаний занимает «Кока-Кола».

«Кока-Кола» ведет спонсорскую деятельность на различных уровнях - от юношеского спорта на местах до крупнейших международных соревнований. Хорошо известен лозунг фирмы: «Где спорт, там и Кока-Кола». И действительно, компанию знают спортсмены и болельщики 70 видов спорта – лёгкой атлетики, баскетбола, тенниса (Кубок Дэвиса и Уимблдон), велоспорта (Тур де Франс). Однако ни в одном виде спорта спонсорская деятельность «Кока-Кола» не достигла таких масштабов, как в футболе.

В течение многих лет компания является официальным спонсором Кубка мира по футболу, Европейских чемпионатов, финальных игр на Кубок Ев-ропы, Африканского Кубка наций, Кубка Азии и многих др. соревнований.

Спонсорство стало важной частью маркетинговой структуры любой процветающей компании. Спонсорской деятельностью занимаются наряду с другими формами маркетинга, такими как установка рекламных щитов, идентификация, стимулирование сбыта путем презентации товаров, организация выставок. Спонсорство носит характер сделки, выгодной для обеих сторон, при этом спонсор преследует четко определенные цели.

В связи с многообразием причин, в соответствии с которыми фирмы становятся спонсорами спорта, трудно определить успешность или не успешность этой деятельности. Поэтому ряд компаний специально разрабатывает различные методы определения степени эффективности спонсорской деятельности. Так, компания «Жилет» полагается на результат опросов общественного мнения и пытается найти способы определения степени своей популярности на основании спонсорской деятельности.

Результаты исследований показывают, что покупатели чаще связывают «Жилет» со спортом, в частности с крикетом, а не с производимыми компанией безопасными лезвиями. Спонсорская деятельность компании не имеет кумулятивного эффекта в общественном сознании, это объясняется тем, что фирма является на протяжении многих лет спонсором одного и того же со-ревнования - Кубка Жиллета, а это не привлекает новых покупателей так как уровень осведомленности общественности об этом соревновании достиг уже своего потенциального предела.

Вместе с тем имеются примеры как использования других методов определения эффективности спонсорских расходов, так и полученных в итоге спонсорства результатов.

Компания «Корнхилл», проанализировав в результате спонсорства в 1991 году, установила, что за 140 часов освещения соревнований по телеви-дению она была 7459 раз показана на экране с заставкой турнира и упомя- нута 234 раза. Кроме того, по радио, её упоминали 1784 раза, 659 раз в прес-се, а именно в национальных газетах и журналах, и 2448 раз в местной печа-ти. Неожиданный выигрыш в популярности выразился в 21 миллионе телефонных звонков в кредитную службу Бритиш Телеком, которая занимается прогнозами в игре (В. Кузин, 1993.).

Компания «Корнхилл» получает 250 билетов на каждый матч, которые также способствуют укреплению контрактов с клиентами. Брокеры «Корн-хилла» говорят, что теперь стало гораздо легче продавать полисы, так как название компании пользуется широкой известностью, ее популярность возросла, а 10-миллионный доход компании от сбора взносов, по мнению ее руководителей, является результатом спонсорской деятельности.

Приведенные примеры свидетельствуют о том, что компании-спонсоры могут иметь, а могут и не иметь преимущества и выгоды.

Преимущества и выгоды могут быть значительными и иметь денежное выражение. Однако не всегда спонсорские соглашения дают ощутимые результаты, их результаты могут быть представлены в коммерческих терминах. Тогда, почему спонсорство получило столь широкое распространение и всегда ли при этом выигрывает спорт? Рассмотрим и дадим ответ вначале на первую часть поставленного вопроса.

Спорту выгодно иметь спонсоров по разным причинам:

во-первых, если находятся спонсоры, то спорт может стать дешевле как

для спортсмена в связи с более низким членским взносом, так и для болельщика в связи с более низкими расценками на билеты. Таким образом, спонсорская деятельность в какой-то мере предоставляет субсидии спорту со стороны частного сектора экономики;

во-вторых, спорт в связи с действиями спонсоров выигрывает в популярности, так как фирма обычно рада принять меры к увеличению популяр-ности спортивных мероприятий спонсируемых ею;

в-третьих , прибыль, получаемая спортом через спонсоров, автоматически содействует его развитию, расширяет рынок конкретных видов спорта.

Однако спорт, в связи с деятельностью спонсоров, может нести и значительные потери: «Нетрудно предположить, что спонсоры, которые чувствуют, что сделка нечестная, либо вообще теряют всякий интерес, либо требуют для себя больших полномочий для осуществления контроля. В результате спорт превращается в рекламно-пропагандистское шоу и служит интересам компании, а не своим собственным".

Отвечая на вторую часть поставленного нами вопроса, сошлемся на дискуссию, которая ведется зарубежными специалистами, по следующим положениям:

- не погубит ли коммерциализация Олимпийские игры, их идеалы?- не получат ли широкое распространение только те виды спорта, которые приносят прибыль?

- не утратят ли массовости ныне популярные виды спорта, но не приносящие прибыли?

- не вредят ли здоровью спортсмена чрезмерные нагрузки профессионального спорта?

В связи с вышеизложенным приведем несколько примеров из спортивной жизни:

- известен случай, когда мэр города Олимпия в Греции, где хранится Олимпийский огонь, не хотел его давать, когда узнал, что Оргкомитет Олимпиады-84 продал участки маршрута эстафеты Олимпийского огня по территории США за 3 тыс. долл.;

- высококлассные спортсмены подвергались чрезмерной нагрузке, чтобы удовлетворить запросы спонсоров. Так, очень жесткое расписание тренировок для известных британских спортсменов составляли именно спонсоры, вложив немалые деньги в будущие мировые рекорды. В результате рекордсмены (С. Оветта, С. Коэ и др.) в разное время теряли спортивную форму из-за чрезмерных тренировочных нагрузок.

Специалистами сформулированы следующие рекомендации при работе со спонсорами:

- руководящие спортивные органы не должны слишком полагаться на доходы, получаемые от спонсоров;

- спонсорские соглашения должны быть составлены таким образом,

чтобы свести к минимуму риск и потери в случае отказа спонсоров от дальнейшего сотрудничества;

- не наносят ли материального ущерба федерациям по видам спорта индивидуальные контракты со спортсменами?

- не наносят ли морального ущерба спорту компании, производящие табачные изделия, алкоголь и др.?

Спонсорство - процесс довольно спонтанный и непредсказуемый, в результате чего отдельные виды спорта процветают, а другие ведут упорную борьбу за спонсорскую поддержку. Часто большое влияние на выбор спонсором вида спорта оказывают средства массовой информации, так как фирмы только тогда готовы выступать спонсорами, когда есть гарантия показа спортивного мероприятия или соревнования по телевидению.

Фирмы-спонсоры стремятся поддерживать тех спортсменов, которые уже доказали, что они победили. Спонсорские деньги чаще всего оседают в карманах спортивной элиты и не влияют на перераспределение ресурсов: эта та часть дохода, которую экономисты называют экономической рентой.

Спонсорство того или иного мероприятия обычно требует значительных затрат времени, усилий, средств и т.д.

Поскольку компании ожидают обещанного им эффекта от их спонсорства, они захотят удостовериться в том, что они его получат. Обычно организаторы соревнования очень заняты, и могут забыть о своих спонсорах в ходе соревнования. Надо помнить, что убедить уже существующего спонсора в спонсировании следующего соревнования значительно легче, чем искать ему замену, если он будет разочарован. Поэтому очень важно изначально предусмотреть средства для обслуживания спонсора на соревновании. Необходимо убедить его в том, что он получит обещанные выгоды, максимальный эффект от своего участия.

Готовясь к сотрудничеству со спонсором проделайте следующую работу.

До соревнования:

а) проверьте, чтобы стадион, на котором вы собираетесь проводить соревнование, был свободен от любой рекламы;

б) добейтесь того, чтобы вы имели доступ на место соревнований по возможности за неделю до их открытия;

в) сообщите спонсору, что конкретно он может ожидать в дни соревнований;

г) позаботьтесь, чтобы спонсоры имели доступ к электричеству, воде, предполагаемому месту для комнат гостеприимства.

На соревновании:

Всегда имейте хотя бы одного специально выделенного сотрудника, а лучше несколько человек, для обслуживания спонсора на соревновании. Эти люди должны быть освобождены от всех других обязанностей. Они должны иметь возможность поддерживать связь с организаторами соревнований.

После соревнований:

а) сразу же после соревнований напомните спонсору, насколько хорошо прошло его спонсорство:

б) дайте спонсору подробный отчет обо всем, что вы сделали для него, включая фотографии, вырезки из прессы и образцы продукции, которые вы использовали для рекламы спонсора (официальные программы, сувениры);

в) на фоне имевшего место успеха, попросите спонсора подписать контракт на следующие мероприятия.

Спорт является средством развлечения покупателей на соревнованиях и престижным мероприятием для спонсоров. Предоставьте им доступ к лучшим ложам, использованию служебных помещений спортивного сооружения, организуйте встречи с выдающимися спортсменами и тренерами, введите их в сферу спортивной жизни. Все это поможет установлению должных контактов между вами и спонсорами, сделает вас единомышленниками.

Спонсорство – это деловые взаимоотношения между тем, кто предоставляет средства и тем, кто взамен предлагает какие-либо права (привилегии), которые спонсор может использовать в своих коммерческих целях. Такого рода отношения особо развиты в странах с рыночной экономикой. Спонсорство связано со спортом высших достижений. Тем, кто им занимается, мало волнуют учебно-тренировочные процессы, научные исследования, спортивное строительство.

Обычно выделяется три критерия , определяющие масштаб спонсорской деятельности. Первый связан с видом спорта, на котором специализируется фирма-спонсор. Второй критерий определяется уровнем мастерства. Спонсоров в этом плане, прежде всего, интересует спорт высших достижений, поскольку он «напрямую» связан со средствами информации. Третьим критерием является ранг спортивной организации, с которой фирма-спонсор заключает договор. Именно он служит мерилом географических рамок, в которых работает данная фирма. Это может быть спортивный клуб, федерация, федерация по спорту, международный или олимпийский комитет.

Спонсорская деятельность в сфере спорта – это взаимодействие спонсора и спонсируемого с возможным участием различных посредников, в процессе которого спортивные организации и устроители мероприятий, спортсмены и специалисты получают разнообразную материальную поддержку (финансовые средства, товары, услуги и др.) в ответ на их участие в реализации маркетинговых функций (выпуск, сбыт продукции и т.п.) изготовление средств производства и потребления.

Спонсорство можно рассматривать как цель организации, фирмы, направленной на увеличение прибыли, а также рост популярности, увеличение сбыта продукции, рост связей с общественностью и имиджа. Спонсорство является важной составной частью маркетинговой деятельности.

Таким образом, спонсорство в спорте, по мнению специалистов, вызывает смешанное чувство радости и огорчения, выгоды спорта не всегда соизмеримы с его потерями.

Питання для самостійної роботи

1. Для чего необходим бизнес-план? Для кого он предназначен?

2. Какие функции выполняет бизнес-план?

3. Какие сведения содержит вводная часть бизнес-плана?

4. Какие разделы содержит основная часть бизнес-плана?

5. Каково содержание бизнес-плана?

6. Как найти спонсора? Работа со спонсорами.

7. Кого называют спонсором и его отличие от мецената?

8. Що включає в себе спортивне спонсорство?

9. Какие цели преследует компания, участвующая в спонсорстве?

10. Что представляет из себя система многоуровнего спонсорства?

11. В чем заключается работа со спонсорами до соревнования, во время соревнования и после соревнования?

12. Выгодно ли спорту иметь спонсоров?

13. Почему компании занимаются спонсорством спорта?

14. Какие задачи решают для себя предприятия-спонсоры?

15. Каким способом спортивные организации привлекают к сотрудничеству спонсоров?

Лекция 6.

Оплата труда в физической культуре и спорте

6.1 Виды оплаты труда

Оплата труда в спорте, так же как и во многих других отраслях эконо мики, является важнейшим критерием оценки общественной значимости данного вида труда, действенным стимулом к эффективной работе. От величины и характера оплаты труда во многом зависит отношение людей к своей работе: при скромной оплате работники, как правило, относятся к своим должностным обязанностям халатно, а работу выполняют нека чественно и без энтузиазма. И напротив, высокая оплата труда создает необхо-димую мотивацию к высокопроизводительному труду, стимулирует трудовую активность и творческий подход к делу каждого работника.

Отсюда, однако, не следует, что всем работающим следует выпла чивать большую зарплату, - вознаграждение за труд следует увязы вать с количеством и качеством труда, квалификацией работника. Та ким образом, оплата труда должны быть не просто высокой, но учитывать следующие аспекты:

во-первых , размер оплаты труда должен зависеть от трудового вклада и результатов работы каждого работника, его опыта и квалификации;

во-вторых , заработок работника следует определять по конечным результатам всего трудового коллектива;

в-третьих , при оплате труда работников должны учитываться инфляционные процессы.

Приведенные критерии оплаты труда довольно просты, но при переводе их в практическую плоскость неизбежно возникают затруднения, связанные с характером труда и учетом сделанного трудового вклада. Здесь речь идет прежде всего о сложности оценки интеллекту ального, умствен-ного труда, который в работе тренера и спортсмена имеет первостепенное значение. Например, два тренера, отработав с баскетбольными командами одинаковое количество часов, получили различные результаты: одна команда заняла в первенстве призовое место, вторая - последнее. Чей труд более квалифицированный? От вет на этот вопрос не имеет однозначного ответа, так как подбор игроков и условия для тренировок могут быть в командах совершенно раз ными. В этой связи непосредственно оценить и сопоставить работу этих двух тренеров весьма затруднительно.

Чтобы разрешить возникающие трудности, в спорте применяется несколько видов оплаты труда, которые иногда сочетаются и комбинируются друг с другом. Рассмотрим базовые системы оплаты труда.

1. Повременная форма оплаты труда. При повременной форме оплаты труда заработок работнику начисляется в зависимости от ко личества проработанного времени и тарифной ставки. Практикуется также система назначения должностных окладов. Например, тренерам ДЮСШ устанавливаются должностные оклады, которые увеличивают ся по мере роста их квалификации и опыта. Оплата производится либо за полный месяц работы (помесячная оплата), либо за день (поденная) или час (почасовая).

Повременная форма оплаты труда довольно широко используется в спорте и спортивной индустрии. Ее несомненным достоинством является то, что при такой системе удается найти определенный компро мисс в оплате отработанного времени с количеством и качеством труда работника. В то же время очевиден и существенный недостаток повре менной формы оплаты труда. Он состоит в том, что оплата произво дится за фактически отработанные часы или дни, при этом производи тельность труда не учитывается и материально не вознаграждается.

В определенной степени избавиться от этого недостатка позволя ет введение в повременную форму оплату труда системы надбавок и премий за конечные результаты труда. Данная форма оплаты труда получила название повременно-премиальной . Такая форма предусмат ривает получение работниками дополнительного вознаграждения (пре мии), которое выплачивается, как правило, в процентах к оплате труда и начисляется за фактически отработанное время. Премия выплачива ется работникам по итогам месяца, квартала, года.

2. Сдельная форма оплаты труда. При сдельной форме оплаты труда заработная плата работникам начисляется за фактически выполненную работу на основе установленных расценок за единицу продукции. Сдельная форма оплаты труда имеет несколько разновидностей, среди которых различают: прямую сдельную; сдельно-прогрессивную; косвенную; сдельно-премиальную. Коротко остановимся на каждой из указанных форм .

Прямая сдельная оплата труда представляет собой наиболее рафинированную форму сдельщины. Ее основной принцип: «сколько сделал, столько получил». При этом совершеенно не принимается в расчет, сколько времени работник затрачивает на производство единицы труда, не учитываются условия труда и применяемые технологии. Важен только конечный результат, по которому производится оплата. Примером данной формы оплаты труда являются коммерческие соревнования - основное вознаграждение получают призеры и далее по убывающей. По такому принципу организуются теннисные турниры типа «Большого шлема», футбольные соревнования Кубка европейских чемпионов и многие другие.

Сдельно-прогрессивная оплата труда отличается от прямой сдельной тем, что стимулирует производство добавочных единиц продукции, то есть оплата произведенных дополнительных единиц продукции свыше нормы производится по повышенным расценкам. Например, тренер по легкой атлетике договорился с соответствующей федерацией о следующих условиях оплаты труда. Если за год он подготовит 5 мастеров спорта, то за каждого получит 1000 дол. За каждого последующего подготовленного мастера спорта он будет получать еще 1200 дол. Таким образом, если за год тренер подготовит 7 мастеров спорта, то в общей сложности он заработает 7400 дол.

Косвенная форма оплаты труда , как правило, применяется к вспомогательному персоналу, обеспечивающему основные работы. Заработок такого вспомогательного работника привязан к оплате труда сдельщика целиком или частично. Например, врач, массажист, повар или административный персонал футбольной команды получат за свой труд различное вознаграждение в зависимости от того, какое место зай мет команда в итоговой турнирной таблице первенства. Если 1-3 места - по 50 тыс. руб., 4-8 - по 40 тыс. руб., 9-15 - по 25 тыс. руб.

Сдельно-премиальная форма оплаты труда сочетает прямую сдельщину с системой надбавок и премий. Например, условия оплаты труда приглашенного главного тренера могут быть следующими: если его подопечные займут первое место в чемпионате страны, то возна граждение тренера составит 100 тыс. дол., если второе место , то 90 тыс., если третье место - 80 тыс. Кро-ме того, за попадание команды в число призеров тренеру будет выплачена премия в размере 50 тыс. дол.

Сдельная оплата труда может быть индивидуальной и коллектив ной . При индивидуальной форме сдельной оплаты труда заработок ра ботника пропорционален индивидуальной выработке, а при коллектив ной - оплата труда каждого исполнителя зависит от конечных результатов коллектива работников (спортивной команды или клуба) Оплата труда при этом производится двумя способами: по индивидуаль ным расценкам и по комплексным расценкам, установ-ленным для команды в целом.

В профессиональном спорте индивидуальная и коллективная сдель ная формы оплаты труда характеризуются большим разнообразием. И это естественно, так как различные виды спорта весьма существенно отличаются друг от друга. В персональных выступлениях борцов, гим настов, пловцов и других спортсменов практикуются всевозможные формы индивидуальной оплаты труда, если учитываются выступления этих же спортсменов в командном зачете, тогда используются коллек тивные формы оплаты труда.

Большая работа по совершенствованию сдельной оплаты труда проводится в игровых видах спорта. Основной задачей при этом является выявление объективных показателей полезности того или иного игрока. Но в связи с тем, что спортсмены в игре выполняют различные функции (вратарей, форвардов, защитников, полузащитников) , то вве сти такие критерии весьма сложно. Если, например, для нападающих условно-объективным критерием может быть количество забитых голов, то для вратарей этот параметр непригоден. Сложно также при оп лате труда напрямую учитывать количество пасов, отборов, время владе ния мячом и иные критерии. Поэтому в спорте при оплате труда большую роль пока играет субъективный подход .

В качестве примера оплаты труда спортсменов на базе объектив ных показателей приведем одну из российских футбольных команд первого дивизиона. На начало 2006г. средняя заработная плата игрока составляла 30 тыс. руб. в месяц; премиальные - 25 тыс. руб. за победу на своем поле, 35 тыс. руб. - за победу на поле соперников и 17,5 тыс. руб. - за ничью в гостях.

Для футболистов, включенных в заявку на игру и вышедших на замену, действует специальная система понижающих коэффициен тов - от 0,2 до 0,5 - на которые умножаются приведенные выше рублевые суммы.

3. Аккордная форма оплаты труда . Термин «аккордная» форма оплаты труда происходит от французского слова accord - согласие; согласие сторон. При аккордной системе оплаты труда стороны определяют сроки выполнения работы, ее качество и общую стоимость. Премию в большинстве случаев выплачивают за сокращение сроков выполнения работ. Аккордная система оплаты труда может применяться в тех случаях, когда возникает необходимость в срочном выполнении разовых работ или при оперативном устранении возникших поломок или аварий. Например, применение аккордной системы оплаты труда целесообразно при ускоренном введении в строй спортивных сооружений в преддверии приближающихся соревнований. Также есть смысл применять данную форму оплаты труда при реконструкции стадионов, замены скамеек на индивидуальные пластиковые кресла, при замене газона и тому подобных работах. Завершая рассмотрение форм оплаты труда, необходимо отметить тот факт, что зарплата в структуре доходов спортсменов мирового уровня не является основной статьей. Так, итальянский футболист Алессандро Дель Пьеро имеет зарплату в 5,6 млн дол. в год; около 500 тыс. дол. он получает в виде премий и еще 5 млн дол. - от («Адидас», «Пепси», «Уолт Дисней») рекламодателей (В.В. Галкин, 2006).

6.2. Единая тарифная сетка оплаты труда работников бюджетной сферы

Рассматривая основные виды оплаты труда, мы отмечали, что вып лачиваемую заработную плату необходимо увязывать с качеством тру да, опытом и квалификацией работника. Для того чтобы этот импера тив реализовать на практике, государственные органы многих стран разрабатывают специальную систему требований к квалификации ра ботников, устанавливая для каждой квалификационной группы свой тарифный разряд, по которому производится оплата труда. Чем выше квалификационные требования, тем выше устанавливается разряд, и, соответственно, выше тарифная ставка.

В отношении специальных знаний, а также знаний законодательных актов, положений, инструкций, других руково дящих и нормативных документов, методов и средств, которые должны применяться. Детально разработана подобная система и в Российской Федерации. Комплекс тарифно-квалификационных характеристик (требова ний) по отраслям служащих подготовлен Министерством труда РФ совместно с профсоюзными организациями и другими министерства ми и ведомствами. Все тарифно-квалификационные характеристи ки объединены в единый нормативный документ, на основании ко торого обеспечивается рациональное разделение труда, проводится подбор и расстановка кадров, устанавливается единство в определе нии должностных обязанностей служащих и предъявляемых к ним ква лификационных требований. Кроме того, на основе тарифно-квалификационных характеристик разрабатываются должностные инструкции по соответствующим должностям служащих, а также дифференцируется оплата труда этих работников на основе Единой тарифной сетки ( ETC ).

Тарифно-квалификационные характеристики по каждой должнос ти состоят из трех разделов:

- «Должностные обязанности»;

- «Должен знать»;

- «Требования к квалификации по разрядам оплаты».

Раздел «Должностные обязанности» содержит основные функции, которые могут быть полностью или частично служащему, занимаю щему данную должность, и является основой для разработки должност ных инструкций непосредственно в организациях, закрепляющих кон кретные обязанности, права и ответственность служащего.

Раздел «Должен знать» содержит основные требования, предъяв ляемые к служащему при выполнении должностных обязанностей.

Раздел «Требования к квалификации по разрядам оплаты» определяет уровень профессиональной подготовки служащего, необходимый для выполнения возложенных на него обязанностей, и требуемый стаж работы.

Оплата труда работников бюджетной сферы (физической культу ры, образования, здравоохранения и др.) по Единой тарифной сетке организована следующим образом. Все трудовые обязанности, кото рые исполняют работники, по своим тарифно-квалификационным ха рактеристикам подразделяются на 18 разрядов. Соответственно имеется 18 разрядов оплаты труда, начиная с 1 -го разряда с наиболее низкой квалификацией и оплатой труда и заканчивая 18-м разрядом для наи более высококвалифицированного и высокооплачиваемого труда.

В связи с тем, что стоимость денег со временем меняется из-за инфляционных процессов, оплата труда по ETC устанавливается не непосредственно в рублях, а в тарифных разрядах оплаты труда. Базовое значение тарифа определяется правительственным постановлени ем. Через систему переводных коэффициентов этот показатель пере водится в зарплату конкретного работника бюджетной сферы, осуществляемого по определенному разряду оплаты труда.

Принимая в расчет базовый тариф 1-го разряда Единой тарифной сетки по оплате труда работников бюджетной сферы, финансируемых из федерального бюджета, в размере 720 руб. в месяц, можно легко вычислить зарплату раотников любого из 18 разрядов.

К тренеру-преподавателю образовательного учреждения (включая старшего) предъявляются следующие требования ( Источник: Тарифноквалифика- ционные характеристики по должностям работников учреждений образова-ния, объемные показатели по отнесению учреждений образования к группам по оплате труда руководителей. -М.: Госкомитет РФ по физкультуре и туризму, 1996. С. 35-36).

Должностные обязанности . Осуществляет набор в спортивную школу, секцию, группу спортивной и оздоровительной направленно сти детей и подростков, желающих заниматься физической культурой и спортом и не имеющих медицинских противопоказаний. Проводит учебно-тренировочную и воспитательную работу. Использует разнообразные приемы, методы и средства обучения. Проводит отбор и спортивную ориентацию наиболее перспективных для дальнейшего спортивного совершенствования обучающихся. Обеспечивает повышение уровня физической, теоретической, морально-волевой, технической и спортив ной подготовки занимающихся, укрепление и охрану их здоровья в про цессе занятий, безопасность учебно-тренировочного процесса. Содей ствует исключению случаев применения обучающимися различных видов допингов. Разрабатывает годовые и текущие планы подготовки. Ведет систематический учет, анализ, обобщение результатов работы. Использует в своей работе наиболее эффективные методы спортивной подготовки обучающихся и их оздоров-ления.

Должен знать: Конституцию Российской Федерации; законы Российской Федерации, решения Правительства Российской Федерации и органов управления образованием по вопросам образования; Конвенцию о правах ребенка; возрастную и специальную педагогику и психологию, физиологию, гигиену; специфику развития интересов и потребностей обучающихся; нормы и правила охраны труда, техники безопасности и противопожарной защиты.

Требования к квалификации по разрядам оплаты. 6-7 разряды

– среднее профессиональное образование без предъявления требований к ста- жу работы;

8-й разряд - высшее профессиональное образование без предъявления требований к стажу работы или среднее профессиональное образование и стаж педагогической работы от 2 до 5 лет;

9-й разряд - высшее профессиональное образование и стаж педагогической работы от 2 до 5 лет или среднее профессиональное образование и стаж педагогической работы от 5 до 10 лет, либо высшее профессиональное образование и стаж работы в должности тренера-преподавателя не менее 1 года (для старшего тренера-преподавателя);

10-й разряд - высшее профессиональное образование и стаж педагогической работы от 5 до 10 лет или высшее профессиональное образование и стаж работы в должности тренера-преподавателя не менее 3 лет (для старшего тренера-преподавателя);

11-й разряд - II квалификационная категория или высшее профессиона- льное образование и стаж работы в должности тренера-преподавателя не менее 5 лет (для старшего тренера-преподавателя);

12-й разряд - I квалификационная категория или II квалификационная категория (для старшего тренера-преподавателя);

13-й разряд - высшая квалификационная категория или I квалификационная категория (для старшего тренера-преподавателя);

14-й разряд (старший тренер-преподаватель) - высшая квалификационная категория.

В соответствии с унифицированным подходом ETC к любым дол жностям и, соответственно, оплате труда любой квалификации, задача руководителей организаций и кадровых служб существенно облегча ется, так как для установления заработной платы работнику в соответ ствии с его должност-ными обязанностями достаточно обратиться к ETC . На основании этих же требований ETC разрабатывается и должност ная инструкция для данного работника.

Стадиону на постоянную работу требуется билетный кассир. Для определения его должностных обязанностей, размера оплаты труда, а также необходимых знаний и умений, работники отдела кадров обращаются к справочным материалам по тарифно-квалификационным характеристикам по общеотраслевым профессиям рабочих.

Согласно тарифно-квалификационным характеристикам билетный кассир стадиона относится ко 2-му разряду. Оплата его труда согласно ETC составляет 500 руб. в месяц (В.В. Галкин, 2006).

Характеристики выполняемых им работ: оформление и про дажа билетов и абонементов на стадион вручную и с использованием билетопечатающих машин и автоматов, терминальной аппаратуры ав томатизированных систем продажи и бронирования мест. Передача информации о наличии продаваемых в кассе билетов и абонементов. Обслуживание билетопечатающих, билетопродающих и разменных автоматов; размен денег покупателям для пользования билетопечатающими автоматами. Оформление, предварительная продажа и продажа по заявкам билетов (абонементов). Получение, хранение и сдача денежных средств, бланков документов и других, материальных ценностей в установленном порядке. Прием билетов и абонементов от граждан в случае отказа их от посещения стадиона, возврат в уста новленном порядке уплаченных ими денег.

Должен знать : формы билетов, абонементов, применение тарифов, установленных доплат и сборов; правила выдачи льготных билетов; схемы расположения мест на стадионе; инструкции по получению, хранению и сдаче денежных средств, бланков документов и других материальных ценностей.

К руководителям спортивных, спортивно-образовательных и иных организаций требования предъявляются значительно более высокие. Так, например, должностные обязанности директора (генерального директора, управляющего), согласно 15-18 разрядам ETC заключа ются в следующем ( Тарифно-квалификационные характеристики по общеотраслевым профессиям рабочих.- М.: ИНФРА-М, 1997. С. 10-11, 29 ) Он руководит в соответствии с действующим за конодательством всеми видами деятельности органи-зации, организует работу и эффективное взаимодействие ее структурных единиц. Обеспечивает выполнение организацией заданий согласно установленным количественным и качественным показателям, всех обязательств пе ред поставщиками, заказчиками и банками. Организует производствен но-хозяйственную деятельность организации на основе применения методов научно обоснованного планирования материальных, финан совых и трудовых затрат, максимальной мобилизации резервов производства. Принимает меры по обеспечению организации квалифициро ванными кадрами. Способствует наилучшему использованию знаний и опыта работников, созданию безопасных и благоприятных условий для их труда, соблюдению требований законодательства по охране тру да. Решает все вопросы в пределах предоставленных прав и поручает выполнение отдельных произ-водственно-хозяйственных функций дру гим должностным лицам - своим заместителям, руководителям про изводственных единиц, а также функциональных и производственных подразделений организации.

Руководитель организации обязан знать Конституцию Российской Федерации, законы Российской Федерации, постановления и решения Правительства РФ по вопросам деятельности отрасли; постановления, распоряжения, приказы, другие руководящие и нормативные докумен ты вышестоящих и других органов, касающихся деятельности организа ции; перспективы технического, экономического и социального развития организации; методы хозяйствования и управления; порядок заключения и исполнения договоров; основ экономики, организации труда, производ ства и управления; правила и нормы охраны труда, техники безопасно сти, производственной санитарии и противопожарной защиты.

6.3 Права и обязанности сторон, работающих по контракту

Действующий Кодекс о труде Российской Федерации (КзоТ) рассматривает термины «трудовой договор» и «контракт» как синонимы (ст.15): «Трудовой договор (контракт) есть соглашение между работником и работодателем, по которому работник обязуется выполнять работу по определённой специальности, квалификации или должности с подчинением внутреннему трудовому распорядку, а работодатель обязуется выплачивать работнику заработную плату и обеспечивать условия труда, предусмотренные законодательством о труде, коллективным договором и соглашением сторон».

Большое распространение в спорте и спортивной индустрии полу чила работа по трудовому договору, или, как ее еще называют, рабо та по контракту. Трудовой договор (контракт) заключается в пись менной форме при найме работников. Достоинство контрактной формы состоит в том, что условия трудового договора между администрацией спортивной организации или предприятия и нанимаемым на работу специалистом фиксируются в едином акте, обязательном для сторон. Кроме того, в контракте отражаются индивидуальные условия оплаты труда работника, продолжительность отпуска, дополнительные соци альные гарантии и льготы. Письменная форма контракта создает на дежную правовую основу в реализации достигнутых договоренностей по важнейшим условиям труда (В.В. Галкин, 2006).

Очевидно, что индивидуальный контракт, фиксирующий условия работы отдельного специалиста, права и обязанности сторон, не имеет обязательной формы и может быть составлен сторонами произвольно. В то же время трудовой договор должен содержать ряд обязательных параметров и сведений, без которых контракт может быть несостоятельным с юридической точки зрения. В этой связи при заключении контракта рекомендуется указывать следующие обязательные условия:

- место работы – наименование предприятия или спортивной организации, куда принимается работник;

- трудовую функцию - работу в соответствии с квалификацией по определенной профессии или должности, которую должен выполнять работник;

- дату начала работы и дату ее окончания, если заключается срочный трудовой договор;

- обязанности работодателя по обеспечению условий труда.

Кроме этих условий трудовой договор может содержать и допол нительные условия, конкретизирующие и уточняющие обязанности сторон и устанавливаемые в договорном порядке. К числу дополни тельных можно отнести условия об установлении испытательного срока, о совмещении профессий (должностей), переподготовке, обучении вторым и совмещаемым профессиям, о регулярном повышении квалификации, продолжительности дополнительного отпуска, режиме рабо чего времени и времени отдыха и другие условия.

Рассмотрим наиболее важные пункты трудового договора (контрак та) и приведем соответствующий пример.

Сторонами контракта являются:

- в качестве работодателя - предприятие любой формы собственности, учреждение, организация, отдельные граждане;

- в качестве работника - граждане, достигшие 16 лет.

Как правило, контракт заключается непосредственно с руководителем предприятия. Прием на работу оформляется приказом администрации предприятия на основании оформленного в письменной форме контракта. Приказ доводится до сведения работника под расписку. В контракте целесообразно указывать структурное подразделение, в которое принимается работник, что позволит конкретизировать его трудовые обязанности, условия труда и полагающиеся льготы.

В контракте фиксируется наименование профессии (должности), на которую принимается работник в соответствии с Единым тарифно-квалификационным справочником или Тарифно-квалификационными характеристиками. Если работник принимается по совместительству, то в контракт вносится соответствующая запись с указанием дополни тельных обязательств работника.

Автономная некоммерческая организация «Профессиональный футбольный клуб «Локомотив» в лице президента клуба Иванова Ивана Ивановича, именуемая в дальнейшем «Предприятие», и гражда нин Степанов Степан Стенанович, именуемый в дальнейшем «Ра ботник», заключили настоя щий договор о нижеследующем.

Работник Иванов Иван Иванович принимается на работу в отдел селекции и развития на должность тренера-селекционера по 14 разряду ETC .

Договор является договором по основной работе, договором по совмес тительству (нужное подчеркнуть).

В тексте контракта целесообразно отражать все важнейшие усло вия труда, устанавливаемые по соглашению сторон. В частности, не обходимо определить обязанности работника в соответствии с той про фессией или должностью, на которую он принят. Круг обязанностей работника вытекает из необходимости выполнения намеченного плана, достижения определенных показателей, соблюдения режима рабо ты. Конкретизация обязанностей производится на основании квалифи кационной характеристики и должностной инструкции.

Согласование и четкое определение обязанностей в контракте необходимо и работодателю и работнику. Работодателю это дает возможность осуществлять рациональное распределение работ и эффективную органи зацию труда, оценивать занятость работника, а для работника создает определенность относительно объема выполняемых работ, возможность правильного решения спорных вопросов.

Згідно зі ст. 58 Трудового кодекса Российской Федерации (ТК РФ) трудовой договор может заключаться на неопределенный срок, на опре деленный срок не более пяти лет и на период выполнения определен ной работы. При заключении с работником контракта на время выпол нения определенной работы указывается, какая конкретно работа должна быть выполнена.

Контракт на определенный срок заключается в тех случаях, когда заключение трудового договора на неопределенный срок нецелесооб разно или невозможно. Например, контракты на определенный срок заключаются с техническим или ремонтным персоналом при выполне нии соответствующих сезонных или ремонтных работ. Очень часто срочные контракты заключают спортивные клубы со спортсменами и тренерами.

С целью проверки соответствия подготовки и способностей работ ника поручаемой ему работе по соглашению сторон может быть уста новлен испытательный срок в пределах, предусмотренных законода тельством. Если работник принимается с испытательным сроком, то в контракте фиксируется конкретный срок испытания (с какого по какое время) Поскольку представителем работодателя в трудовых отношениях является администрация (включая руководителя), некоторые обязан ности по контракту возлагаются на администрацию. К их числу отно сятся обязанности своевременно выплачивать работникам обусловленную трудовым договором заработную плату, эффективно организовать труд работников, создавать условия для творческого и высокопроизводитель ного труда, оборудовать соответствующим образом рабочие места.

В контракт могут также вноситься обязательства работника по повышению квалификации, уровня профессионализма и компетентно сти, а со стороны администрации - обязательства по предоставлению работнику ши-роких возможностей для получения знаний и навыков и соответствующих условий для их приобретения.

Вид трудового договора: срочный; контракт заключается на три года.

Срок действия договора. Начало работы - 1 сентября 2006 года;

Срок окончания - 1 сентября 2009 года;

Срок испытания - без испытания.

Работник должен выполнять следующие обязанности: осуществ лять просмотр детско-юношеских, юниорских и молодежных футболь ных команд России, Украины и Белоруссии, выявлять наиболее талантливых и перспективных игроков. При необходимости Работник должен вступать в контакты и переговоры с администрациями и тре нерами соответствующих клубов по предварительному согласованию с руководством футбольного клуба «Локомотив» по вопросам трансфертов игроков. По результатам своих наблюдений и проделанной работе Работник обязан регулярно докладывать тренерскому совету клуба и составлять письменные отчеты руководству клуба.

В свою очередь руководство футбольного клуба « Ротор » обязуется своевременно и в полном объеме оплачивать работнику ко мандировочные и транспортные расходы (авиаперелеты, автомобильные и железно дорожные переезды бизнес-классом и вагонами типа СВ соответствен но), производить оплату его питания в ресторанах и гостиницах. Кроме того, работнику обеспечивается постоянная мобильная связь с руководством клуба посредством сотового телефона; при необходимости видеозаписи матчей или тренировок работнику выделяется видеоопе ратор с соответствующим оборудованием.

Вопросы оплаты труда в настоящее время решаются непосредствен но в спортивных учреждениях и организациях. Руководитель коммер ческой организации при установлении уровня оплаты труда руковод ствуется такими соображениями, как ценность данного работника для предприятия, его перспективность, компетентность, опыт работы, уро вень и качество профессиональной подготовки.

Регулирование оплаты труда работников бюджетной сферы, работ ников, занятых в органах представительной и исполнительной власти, осу ществляется централизованно на основе Единой тарифной сетки.

Кроме размера тарифной ставки ( должностного оклада ) в контракте могут быть предусмотрены различные доплаты и надбавки стимули рующего и компенсационного характера: за профессиональное мастер ство и высокую квалификацию, за классность, за ученую степень, за сложные условия труда и т.п.

Различные типы поощрения работников, существующие на пред приятии или в спортивной организации, также могут быть отражены в контракте, например, вознаграждения по итогам года ( сезона ), до платы за определенное место в первенстве или рейтинге, натуральная оплата (предоставление жилья и прочее).

Режим рабочего времени определяется правилами внутреннего трудового распорядка или графиками сменности и распространяется на всех работников. Однако в отдельных случаях может возникнуть не обходимость конкретизировать режим рабочего времени, прийти к соглашению о неполном рабочем времени и гибком графике работы. В этом случае в контракте производится соответствующая запись.

В контракте целесообразно указать продолжительность ежегодного отпуска работника. При предоставлении работнику дополнительного отпуска в связи с особыми условиями труда и профессиональной спе цификой, в контракте может указываться продолжительность основ ного и дополнительного отпусков.

Дополнительные по сравнению с законодательством льготы и услуги по социальному обслуживанию, социальному обеспечению, до полнительному медицинскому страхованию и другим видам обслужи вания могут устанавливаться за счет средств спортивной организации (предприятия). При необходимости эти нормы могут устанавливаться в индивидуально-договорном порядке. Достигнутое по всем пунктам соглашение следует отразить в контракте.

При заключении контракта не могут устанавливаться по согласо ванию сторон трудового договора следующие условия: основания увольнения; установление не предусмотренных законодательством дисцип линарных взысканий; введение для работников полной материальной ответственнос ти

Предприятие обязано организовать труд работника, создать усло вия для безопасного и эффективного труда, оборудовать рабочее место в соответствии с правилами охраны труда и техники безопасности, свое временно выплачивать обусловленную договором заработную плату.

Руководство предприятия обязуется обеспечить надлежащее по вышение квалификации Работника. В частности, в 2007г. ему будет предоставлена возможность поступления в Высшую школу тренеров. Предприятие устанавливает для Работника гибкий режим работы, связанный с постоянными перемещениями Работника по России и странам СНГ. При этом общая продолжительность рабочего времени составляет 40 часов в неделю.

Работнику устанавливается тарифная ставка по 14 разряду ETC . Надбавка составляет 100% к окладу в месяц. Кроме того, при попада нии футбольной команды «Локомотив» в тройку призеров чемпионата России,

Работнику выплачивается ежегодная премия в размере 1000 ми нимальных размеров оплаты труда; при попадании в десятку лучших команд, Работнику выплачивается 800 минимальных размеров оплаты труда. Во всех иных вариантах

Работнику выплачивается 300 ми нимальных размеров оплаты труда в год.

Работнику устанавливается ежегодный отпуск продолжительно стью:

- основной - 24 рабочих дня;

- дополнительный - 12 рабочих дней.

Предприятие в лице Футбольного клуба «Локомотив» обязуется обеспечить дополнительное медицинское и пенсионное страхование Работника. Предприятие обязуется ежемесячно перечислять на персональный счет Работника в страховой компании «Астро-Мед» 100 дол. и такую же сумму на пенсионный счет Работника в негосударственный пенсионный фонд Сбербанка России (В.В. Галкин, 2006).

Установление дополнительных условий трудового договора не должно ухудшать положение ра ботника по сравнению с законодательством, соглашением любого уров ня и коллективным договором. Кроме того, контракт заключается как с постоянными, так и с временными работниками, по основному месту работы и при совместительстве.

Контрольные вопросы

1. Основные виды стимулирования труда физкультурных работников?

2. Каковы формы оплаты труда находят применение в сфере физической культуры и спорта?

3. Какие функции выполняет оплата труда?

4. Каким требованиям должна отвечать оплата труда?

5. Что собой представляет повременная оплата труда?

6. С чем связано широкое применение повременной формы оплаты труда?

7. Какую форму оплаты труда называют сдельной?

8. В чем различие между прямой сдельной, сдельно-прогрессивной и сдеьно-премиальной формой оплаты труда?

9. Когда применяется косвенная форма оплаты труда?

10. Какие данные необходимы для начисления заработной платы тренерам-преподавателям и инструкторам-методистам?

12. Чем характеризуется аккордная форма оплаты труда и в каких случаях целесообразно её применение?

13. Какие основные условия вносятся в контракт?

14. Что такое Единая тарифная сетка? Для каких целей она применяется?

15. С какой целью между работодателем и работником составляется трудовой договор?

16. Какие задачи и функции выполняет финансовый менеджер в спортивных организациях.

17. Какие знания должен иметь финансовый менеджер для эффективного управления налогами?

Лекция 7.

Финансовые ресурсы в спортивных организациях

7.1 Понятие о государственном бюджете

Государственный бюджет - это сводный финансовый план, который разрабатывается в масштабе страны одновременно с планом экономического и социального развития и после утверждения приобретает силу закона. Он обеспечивает денежными средствами выполнение государственных заданий по дальнейшему развитию народного хозяйства, повышению уровня жизни народа, развитию науки, культуры, физической культуры и спорта, содержанию органов государственного управления, поддержанию достаточной обороноспособности, образованию материальных и финансовых резервов. Является инструментом распределения и перераспределения более 50% национального дохода страны.

Через государственный бюджет осуществляется планомерное распределение и перераспределение денежных средств между производственной и не производственной сферами, государственными секторами народного хозяйства и населением, между отраслями народного хозяйства, республиками и экономическими районами страны, а также концентрация ресурсов на важ-нейших направлениях экономического и социального развития страны. С помощью Госбюджета ведётся работа по выявлению и использованию резервов, усилению режима экономии для интенсификации производства и повышения эффективности, осуществляется действенный контроль за хозяйственно-финансовой деятельностью отраслей, объединений, предприятий и организаций.

Подавляющая часть (более 90%) доходов бюджета формируется за счёт поступлений от хозяйства: налога с оборота, платежей государственных предприятий и организаций из прибыли (дохода), подоходного налога с колхозов и предприятий, с фермерских хозяйств, с коопераций, общественных организаций, с государственных займов, реализуемых среди населения и средств государственного страхования. Государственные налоги с населения составляют незначительную часть доходов госбюджета. Основная часть аккумулируемых бюджетом ресурсов направляется на финансирование народного хозяйства, социально-культурные мероприятия и науку. Государство субсидирует те отрасли экономики, которые считает ключевыми.

Изменение роли человека в производстве в условиях ускорившегося прогресса науки и техники вынуждает крупный капитал тратить всё больше средств на подготовку квалифицированной рабочей силы. Значительную долю материальных затрат берёт на себя государство, оно осознанно вкладывает средства в развитие рабочей силы, поскольку экономический рост без этого немыслим.

Военные расходы ложатся неимоверно тяжёлым бременем на государство, значительно увеличивая расходную часть бюджета. Для того чтобы найти деньги на разного рода военные расходы, необходимо повышать налоги, а это снижает предпринимательскую активность. Чтобы её повысить, следует уменьшить налоги на компании и дать им субсидии. Государственные расходы растут постоянно.

Колоссально возрос дефицит бюджета государства, а это означает, что расходы государства значительно превышают его доходы. Растущий бюджетный дефицит сопровождается увеличением всех видов государственных долгов и резко усиливает инфляцию.

Постепенное уменьшение, а в дальнейшем и полная ликвидация дефицита государственного бюджета страны возможна на основе осуществления режима экономии в народном хозяйстве и конкретных мероприятий по финансовому оздоровлению экономики. С возрастанием устойчивости экономики становится возможным значительное улучшение финансирования физической культуры и спорта.

Центральное место в финансовой системе занимает государственный бюджет, - самый крупный денежный фонд, который использует правительство для финансирования своей деятельности. За счет государственного бюджета содержится армия, милиция, значительная часть здравоохранения, с его помощью государство оказывает воздействие на экономические процессы.

Государственный бюджет взаимодействует с другими звеньями финансовой системы, оказывая им при необходимости «помощь», как правило, путем передачи денежных средств из центрального государственного фонда муниципальным финансовым фондам, фондам государственных предприятий и специальным правительственным фондам.

Государственный бюджет состоит из двух взаимосвязанных частей: доходной и расходной. Доходная часть показывает, откуда поступают денежные средства для финансирования деятельности государства, какие слои общества отчисляют на содержание государства больше всего из своих доходов. Расходная часть показывает, на какие цели направляются аккумулирующие государством средства.

В какой стране структура бюджета имеет свои особенности. Она определяется экономическим потенциалом страны, масштабностью задач, решаемых государством на данном этапе развития, ролью государства в экономике, состоянием международных отношений и рядом других факторов.

Источниками государственного ( центрального ) бюджета являются:

прямые и косвенные налоги . В доходах государства они составляют от 80 до 90%. Самыми крупными из них являются подоходный налог, налог на прибыль корпораций и налог на добавленную стоимость;

государственные займы . Осуществляются с помощью выпуска и реализации ценных государственных бумаг ( облигаций и казначейских векселей ). Их доля в государственном бюджете составляет от 10 до 20%.

эмиссия ( выпуск ) бумажных и кредитных денег. К этому источнику правительства прибегают в том случае, если располагаемыми доходами нельзя обеспечить финансирование производимых расходов, то есть в условиях превышения расходов над доходами.

Каждое правительство в своей деятельности стремится к тому, чтобы доходная часть бюджета равнялась расходной. Соответствие их называется «балансом дохода».

В реальной действительности расходная часть, как правило, превышает доходную. Такое состояние бюджета называется «бюджетным дефицитом». Его возникновение обусловливается многими причинами, среди которых следует выделить особо: непомерные затраты на оборону, рост теневого сектора экономики. Наличие этих причин приводят к уменьшению налоговой базы.

В первом случае происходит сокращение производства, уменьшается получаемая прибыль, и, следовательно, уменьшаются, поступления в бюджет. В результате план поступления в бюджет не выполняется. Во втором случае предприятия вообще перестают платить налоги. Ведь теневая экономика отличается от обычной (« легальной ») лишь тем, что фирмы и предприятия, действующие в ней, нигде не регистрируются и, следовательно, никаких налогов не платят. Государственные органы их не видят, они находятся в "тени". Отсюда и название - «теневая экономика».

Сам по себе дефицит бюджета не может быть чем-то чрезвычайно негативным для развития экономики и динамики жизненного уровня населения. Даже экономически развитые страны, как правило, имеют дефицитный бюджет (от 10 до 30%).

Все зависит от причин его возникновения и направлений расходов государственных денежных средств. Если финансовые средства, составляющие превышение расходов над доходами, направляются на развитие экономики, используются для финансирования приоритетных отраслей, то есть используются эффективно, то в будущем рост производства и прибыли возмещают произведённые затраты и общество, в целом, от такого дефицита только выигрывает.

E сли же правительство не имеет такой четкой программы экономическо-го развития, а превышение расходов над доходами допускает с целью латания «финансовых дыр», субсидирования нерентабельного производства, то бюджетный дефицит неизбежно приводит к росту отрицательных моментов в развитии экономики, главным из которых является усиление инфляционных процессов.

Для покрытия дефицита бюджета правительства, как правило, прибегают к кредитам Центрального банка, осуществляемым посредством выпуска ценных бумаг. Постоянный рост государственного долга может привести к банкротству государства, что является ярким свидетельством безразличия правительства к судьбе будущих поколений, которым придётся рассчитываться за эти долги.

Таким образом, постоянный бюджетный дефицит, вызывая рост государственного долга, имеет самые серьёзные последствия для развития экономики. Поэтому правительство при наступлении очередного финансового года стремится «разгрузить» бюджет, то есть уменьшить его дефицит. Практика принятия бюджетов показывает, что «разгрузка» бюджета осуществляется за счёт широких слоёв населения страны. Обычно «урезаются» социальные ассигнования: на образование, здравоохранение, жилищное строительство, физическую культуру, социальное обеспечение и др.

7.1.1 Составление бюджета

Бюджет является финансовым планом программы , определяет поступление и расход денежных средств, обычно за период в один год, или на несколько лет. Это один из самых сложных вопросов при формировании бюджета нашего государства. Его решение во многом связано с разумным проведением конверсии, перестройкой военной промышленности на выпуск товаров народного потребления, выдерживающих конкуренцию на мировом рынке. Однако, как показывает опыт, этот процесс протекает весьма болезненно, неэффективно и оказывается достаточно продолжительным.

Основной точкой составления бюджета является выяснение и установление целей и задач организации. Это помогает сконцентрировать финансы на тех статьях, которые расцениваются как приоритетные. Вместе с этим необходимо провести анализ расходов и поступления финансов в предыдущих годах и года наступающего. Кроме того, необходимо рассчитать вероятные источники поступления и разработать реальный план получения необходимых денег. Сравнить предполагаемую сумму поступления с величиной запланированных расходов. Если запланировано израсходовать больше денег, чем предполагается получить, необходимо подумать, откуда возможно получить дополнительные поступления или как снизить расходы?

После того, как бюджет составлен, его представляют на утверждение. Рассмотрим возможные поступления в бюджет на примере общественной организации Олимпийского Комитета России (ОКР).

Согласно статье 21 Устава, ОКР имеет следующие источники финансирования :

- суммы, выплачиваемые международными организациями ОКР;

- субсидии, поступающие от государства, общественных и других организаций, от осуществления различных экономических программ пожертвования, которые ОКР счёл возможным принять;

- поступления от организации проведения различного рода мероприятий, средства от продажи публикаций и изданий, а также лицензий организациям или отдельным гражданам на использование эмблемы ОКР;

- доходы от услуг;

- другие источники финансирования (в соответствии с законодательством Российской Федерации), не противоречащие Олимпийской хартии и Уставу ОКР.

Согласно Уставу, ОКР создан в целях:

- всемерного развития и укрепления Олимпийского движения в стране и мире;

- содействия физическому и духовному воспитанию народов России средствами физической культуры и спорта;

- содействия в развитии массового спорта и спорта высших достижений во всех регионах России;

- укрепления позиций и повышения престижа Российского спорта на международной арене;

Задачами ОКР являются:

- популяризация массового спорта народных игр, национальных видов спорта, содействие в организации широкого движения массового народного спорта под девизом "Главное участие, а не победа";

- реализация культурно-воспитательного потенциала спорта и связанных с ним нравственных, эстетических и других гуманитарных ценностей;

- реализация мероприятий по программе "Олимпийская солидарность" для коллективов и членов ОКР;

- содействие в организации занятий физкультурой и спортом среди инвалидов;

- создание условий для тесных контактов и взаимообогащения спорта и духовной культуры;

- пропаганда идеалов и принципов чести и благородства в спорте и в жизни;

- осуществление мер по обеспечению подготовки и успешного выступления сборных команд России на Олимпийских играх;

- защита интересов спортсменов, тренеров, спортивных судей, ветеранов физической культуры и спорта;

- создание и поддержка фондов и благотворительных организаций в пользу массового и большого спорта;

- участие в акциях милосердия и организации помощи детям-инвалидам;

- организация научно-практических конференций и семинаров, в том числе по обмену опытом работы, по всем вопросам входящим в сферу интересов ОКР;

- борьба с негативными явлениями в спорте;

- ежегодное проведение «Всероссийского Олимпийского дня»;

- активное участие в охране окружающей среды.

Изучив цели и задачи ОКР, пользуясь методическими рекомендациями, изложенными в начале главы, предлагаем Вам, преподаватели и студенты, немного пофантазировать и составить бюджет ОКР на Олимпийский цикл (четыре года) или на один календарный год.

7.1.2 Контроль финансов

Контроль финансов - обязательное условие менеджмента. Учёт расходов ведёт, как правило, казначей. Однако, в зависимости от объёма контролируемых финансовых операций, могут создаваться комитеты, на которые возлагается управление финансовыми средствами. Например, многие Национальные Олимпийские Комитеты имеют в своей структуре финансовые комитеты. Вместе с этим для контроля финансов может быть использована и такая форма, как приглашение квалифицированных специалистов (бухгалтеров, экономистов) для составления отчета, а также контроля расходования средств и др.

Коррективы в расходование средств (сокращение или увеличение бюджета) при определенных обстоятельствах могут вносить исполнительный Комитет или Совет директоров организации.

Для проведения финансового учета и отчетности в организациях обычно заводят 4 книги:

1. Балансовая книга

2. Ежедневная книга расчетов

3. Книга мелких расходов

4. Книга движения денег

Балансовая книга . В ней содержатся сведения о средствах, поступающих в организацию и средствах израсходованных. Самый простой способ оформления такой книги предусматривает оформление двух частей на определенный период - на месяц или на год, если количество финансовых опе-раций невелико:

а) на правой стороне страницы составляют перечень расходов;

б) на левой стороне - перечень поступлений;

в) как в статью расходов, так и в статью поступлений, вписываются окончательные суммы.

Опытные казначеи применяют две меры предосторожности:

1. Тщательно проверяют на корешке чековой книжки: дату выдачи чека, кому выдан чек и на какую сумму.

2. Фиксируют сообщение из банка, подтверждающее сумму выплаты из средств организации и номер чека, по которому выплачена сумма.

Меры предосторожности также заносятся в книгу баланса. Подобным образом в книгу баланса записываются все статьи поступлений денег в организацию.

Ежедневная книга расчетов . Вторая книга, необходимая в работе, называется ежедневной книгой расчетов. Она делится на две половины: «Поступление» и «Расходы».

В результате каждая финансовая операция, будь это поступление, или расход, ежедневно подвергается тщательному отчету. Таким образом, ежедневная книга расчетов содержит отчет о финансовых операциях каждого дня, тогда как балансовая книга отражает общую картину финансовых операций организации за определенный период.

Книга мелких расходов . Большинство организаций обычно имеют небольшие расходы (призы, цветы и др.). Общим правилом является выполнение финансовых операций посредством чековой книжки, что значительно снижает риск злоупотреблений. Для учета обычных расходов организации открывается отдельная книга - книга мелких расходов . Она держится отдельно, но входит в отчет о расходах организации.

В книге мелких расходов содержатся данные о расходах за определенный период. В конце этого периода сумма денег по статье "Мелкие расходы" должна быть восполнена и достичь первоначальной величины, которая называется исходная сумма. Например: исходная сумма - 200 тыс. руб., сумма расхода - 170 тыс. руб., сумма остатка - 30 тыс. руб., сумма полученная из банка - 170 тыс. руб., сумма на руках - 200 тыс. руб.

Книга движения денег. Планирование денежных затрат организации на определенные интервалы времени называют «Движение средств». Заполнение такой таблицы имеет смысл, чтобы получать представление о денежных затратах организации за каждый месяц.

Имея максимальное количество денег на своем депозите, рекомендуется выписывать чек только на то количество денег, которое потребуется в текущем месяце.

Текущий счет не представляет особого интереса. Правильный финансовый менеджмент предполагает наличие на текущем счету только такого количества денег, которое необходимо организации.

Депозитный счет при хранении денег в банке позволяет организации варьировать средствами в зависимости от различных обстоятельств.

Обычно составляется соглашение на получение денег по депозиту через 7 дней, через месяц, через три месяца и 12 месяцев. Эти соглашения оформляются в виде сертификатов или казначейских билетов. Увеличение срока депозита, как правило, более предпочтительно для любой организации.

7.1.3 Государственное финансирование физической культуры и спорта

Значение физической культуры и спорта для экономики и общества чрез- вычайно высоко. Учитывая это обстоятельство, государственные органы в России и за рубежом активно содействуют развитию профессионального и любительского спорта в своих странах и на межгосударственном уровне.

Государственная поддержка физической культуре и спорту осуществляется по широкому спектру направлений. В частности, поддержка оказывается: на законодательном уровне, закрепляя благоприятные условия для функционирования и развития физкультуры и спорта; в части прямого финансирования физкультуры и спорта. Государство выделяет денежные средства из бюджетов всех уровней на содержание управленческого аппарата, на научно-исследовательские и опытно-конструкторские разработки (НИОКР) в области физкультуры и спорта, на спортивное образование, на содержание спортивных команд и некоторые другие мероприятия; в виде косвенного финансирования. Например, если государство в законодательных и нормативных актах предусматривает льготное налогообложение и кредитование, частичное или полное освобождение от уплаты таможенных пошлин, то это, в сущности, эквивалентно предоставлению финансовой помощи, так как позволяет работать спортивным организациям на более выгодных экономических условиях; в виде прямого участия в строительстве стадионов, бассейнов, спортивных и туристических комплексов, обслуживающих крупные соревнования (например, государство берет на себя расходы по строительству Олимпийской деревни). В создании и укреплении материальной базы физической культуры и спорта также принимают участие муниципалитеты и местные власти - они возводят за счет своих бюджетов новые спортплощадки и гимнастические залы, несут расходы по ремонту и содержанию уже существующих объектов спортивного назначения, финансируют местные соревнования.

Государство осуществляет финансирование по всем перечисленным направлениям не хаотично и бессистемно, а на основе специально разработаных перспективных планов. Планы развития физической культуры и спорта формируются на федеральном, республиканском, областном и муниципальном уровнях, а также на уровне отдельных районов и спортивных организаций. Все эти планы взаимоувязываются и согласуются друг с другом, образуя целостный единый план государственного развития физической культуры и спорта с обоснованием выделения определенных денежных сумм на запланированные мероприятия.

Планирование обеспечивает целенаправленное и согласованное общественное воздействие на развитие физкультуры и спорта на основе единого плана в целях наиболее полного удовлетворения потребностей общества и каждой отдельной личности в физическом совершенствовании. С помощью планирования физической культуры и спорта решаются следующие задачи:

- определяются общие направления и выделяются приоритеты развития физкультуры и спорта в стране в долгосрочной и краткосрочной перспективе;

-устанавливается численность аппарата управления физической культу- рой и спортом;

-устанавливается количество научно-исследовательских организаций в области спорта, а также вырабатываются перспективные направления научно-технического прогресса в сфере физкультуры и спорта;

-устанавливаются конкретные задания по развитию массового и профессионального спорта;

-устанавливается оптимальная численность занятых в сфере физической культуры и спорта кадров;

-обеспечивается комплексное развитие всех элементов единой системы физкультуры и спорта;

-устанавливаются ориентиры по дальнейшему повышению уровня мастерства всех участников спортивных отношений;

-приводятся в соответствие с финансовыми и материальными ресурсами все запланированные мероприятия.

На основе составленных и утвержденных правительственными органами планов развития физической культуры и спорта формируют ся бюджеты соответствующих уровней по статьям расходов на спортив ные мероприятия. Таким образом, налоговые платежи от физических и юридических лиц государственные и муниципальные органы направ ляют на развитие физкультуры и спорта в стране. Федеральный бюд жет финансирует наиболее значимые для государства направления, осуществляет финансирование центрального аппарата управления, высшие и средние специальные учебные заведения физической культуры, выделяет средства на фундаментальные научные исследования.

Федеральный бюджет, как известно, рассматривается и утвержда ется Государственной думой России. Прежде чем утвердить заявлен ные на развитие физической культуры и спорта суммы, Государствен ная дума принимает бюджет поэтапно, в нескольких чтениях. Перед этой процедурой и непосредственно в момент ее прохождения, над бюджетом работают соответствующие комитеты и комиссии, которые в свою очередь привлекают к своей работе экспертов и специалистов по физической культуре, спорту, туризму и финансам. Пройдя все со гласительные и законодательные процедуры, федеральный бюджет страны в части физической культуры и спорта принимается в оконча тельном, четвертом чтении. После того как утвержденный Государ ственной думой федеральный бюджет одобряется Советом Федерации и подписывается Президентом России, он должен быть выполнен исполнительной властью по всем статьям расходов. Так, федеральный бюджет на 2006 г. предусматривает финансирование через структуру Министерства здравоохранения и социального развития физической культуры и спорта (совместно со здравоохранением) в размере более 85 млрд руб. В эту сумму включаются расходы на содержание аппарата управ ления, учреждений образования и науки в области физической культу ры и спорта, а также ряд других статей.

Из местных бюджетов денежные средства выделяются на финан сирование соревнований на первенство города и области, на покупку спортивного инвен таря, на содержание спортивных школ и спортив ных команд; из бюджетных средств выплачиваются стипендии отдель ным спортсменам, оказывается помощь ветеранским спортивным орга низациям. За счет областных, районных и муниципальных бюджетов ведется строительство и ремонт спортивных площадок и сооружений в жилых районах города и в сельской местности.

Прохождение бюджетов на уровне субъектов Федерации (краев, областей, республик) происходит определенным образом по установленному порядку. Вначале местными спортивными комитетами и департаментами разрабатывается комплексная программа развития фи зической культуры и спорта в регионе. При этом учитывается календарь спортивно-массовых мероприятий и соревнований, количество штат ных и внештатных сотрудников и величина их зарплаты, количество ДЮСШ, школ олимпийского резерва, затраты на приобретение спортинвентаря, ремонт и строительство новых спортивных сооружений и другие факторы.

Далее разработанный план физкультурно-спортивных мероприятий с постатейным указанием расходов согласовывается спорткомитетом с другими структурными подразделениями исполнительной власти - с финансовым управлением, с юридическим отделом и другими департаментами. После этого проект бюджета передается для изучения в областную думу. Вначале проект изучается Постоянной комиссией по делам молодежи, туризма и физической культуры; здесь проект уточняется, корректируется и дополняется. После этой процедуры проект передается на рассмотрение депутатов, которые утверждают его на своем пленарном заседании. После этого утвержденный бюджет становится законом.

Комплексные программы развития физической культуры и спорта субъектов Российской Федерации представляют собой документы, состоя щие, как правило, из следующих разделов:

- введение . В этом разделе раскрывается важность физической культуры и массового спорта для государства и общества; указывается, что поддержка физкультурно-спортивных мероприятий - важная социально-экономическая мера, направленная на сохранение здоровья нации;

- основные цели и задачи программы . В частности, в этом разделе указываются такие цели, как обеспечение необходимым инвентарем и оборудованием образовательных учреждений, клубов по месту жительства, коллективов физической культуры; реконструкцию имеющихся и строительство новых спортивных площадок и сооружений; улучшение подготовки спортивных резервов, повышение эффективности работы спортивных школ и другие задачи;

- организационно-методическая работа . В данном разделе раскрывается сущность мероприятий по повышению уровня учебно-тренировочных занятий и улучшению качества организации и проведения соревнований, по вовлечению все большего количества занимающихся в орбиту массовой физкультуры. В этом разделе указываются также сроки проведения учебно-методических семинаров, научно-практических конференций и совещаний, которые играют важную роль в повышении педагогического мастерства преподавателей и тренеров;

- спортивно-массовая и физкультурно-оздоровительная работа . Этот раздел включает в себя мероприятия по организации и проведе нию спартакиад; районных, городских и областных соревнований по видам спорта; создание сборных команд для участия во всероссийских массовых соревнованиях; медицинское обеспечение спортивно-массо вых мероприя-тий и создание благоприятных условий для лечебно-про филактического обслуживания спортсменов; проведение оздоровитель ных мероприятий;

- материальное обеспечение массовой физической культуры . В данном разделе указывается, в какие организации и на какую сумму направляется спортивный инвентарь;

- формирование и развитие спортивной базы . Очевидно, что без наличия спортивных сооружений невозможно проведение качественных учебно-тренировочных занятий и спортивно-массовых мероприятий, привлечение широких слоев населения к регулярным занятиям физической культурой. В связи с этим обстоятельством в состав данного раздела включаются работы, связанные с ремонтом, реконструкцией и возведением новых спортивных сооружений, а также определяются суммы, необходимые на проведение данных работ;

- развитие сети ДЮСШ . В состав этого раздела включаются мероприятия по развитию и финансированию сети детско-юношеских спортивных школ, указываются конкретные суммы выделяемых денежных средств, а также предусматриваются льготы членам сборных, а также тем спортивным сооружениям, где занимаются члены ДЮСШ;

- информационное обеспечение физической культуры и спорта . Данный раздел объединяет мероприятия по рекламе, изданию спортивной лите-ратуры, пропаганде физической культуры и спорта, по сбору, обработке и анализу информации о состоянии развития физкультуры и спорта в области. В этом разделе предусматриваются также мероприятия по прогнозированию процессов развития физкультуры и спорта, подготовка рекомендаций для органов исполнительной и законодательной власти.

Осуществляя бюджетное финансирование физической культуры и спорта, государство стремится к всестороннему развитию человека, утверждению здорового образа жизни, формированию условий для занятий любыми видами физ-культуры и спорта, организации профессионально-прикладной подготовки, про-филактике заболеваний, вредных привычек и правонарушений. Развивая национальный спорт, в том числе спорт высших достижений, государство тем самым консолидирует нацию, целенаправленно формирует чувство патриотизма и гордости за свою страну.

7.2 Самофинансирование в физической культуре и спорте

Самофинансирование, то есть самостоятельное привлечение денежных средств из всех возможных источников для собственных нужд, осуществляется в физической культуре и спорте за счет предпринимательс кой деятельности. Под предпринимательской деятельностью понима ется инициативная самостоятельная деятельность отдельных индиви дов и их объединений, связанная с коммерческим риском и направлен ная на получение прибыли. Иными словами, предприниматель - это лицо, которое принимает на себя весь риск в каком-либо бизнесе, результатом которого могут быть как прибыли, так и убытки.

Предпринимательская деятельность осуществляется в самых разных сферах экономики: в промышленности, на транспорте, финансо вых рынках, аграрном производстве и многих других областях. Не со ставляет исключения и предпринимательство в сфере физической культуры, спорта и связанных с ними отраслей. Экономический образ мышления и коммерческая деятельность глубоко интегрировались в со временный спорт, во многом изменили структуру и организацию со ревнований, чемпионатов, систему оплаты и обслуживания спортсме нов, тренеров и арбитров.

Без коммерческой деятельности и спортивного бизнеса немысли мы современный профессиональный спорт и крупнейшие мировые со бытия – Олимпийские игры, чемпионаты мира, Европы и других кон тинентов. Запрет на предпринимательскую деятельность и участие спортсменов-профессионалов на олимпиадах к началу 90-х годов по ставил под вопрос само существование этого главного мульти спортив ного события в мире. Отсутствие профессиональных спортсменов на олимпиадах стало с течением времени негативно отражаться на играх - спортсмены-любители не могли показывать выдающихся результатов, устанавливать новые мировые рекорды, собирать на стадионах и у экранов телевизоров многомиллионные аудитории. Соответственно па дение зрительского интереса вызвало ответную реакцию у рекламода телей и покупателей прав трансляции соревнований, которая выразилась в уменьшении цены рекламы и снижении денежных поступлений в пользу олимпийского движения. Своевременный отказ Международ ного олимпийского комитета от принципа неучастия профессионалов в играх и коммерциализация спорта возродили к олимпиадам зрительский интерес.

Аналогичные процессы происходили повсеместно и с другими значимыми спортивными событиями и институтами. Большие гонора ры спортсменов, тренеров и спортивных менеджеров придали коммер ческому (профессиональному) спорту еще более высокий обществен ный статус. По своей популярности и уровню доходов спортивные звезды стали в один ряд со звездами шоу-бизнеса. Мировые чемпиона ты и Олимпийские игры стали самыми популярными и высокодоход ными мероприятиями в международном теле бизнесе, рекламе, турис тической деятельности. Мощная рекламная и PR -поддержка современ ных спортивных соревнований и событий способствует еще большей популяризации как спорта в целом, так и отдельных его видов, помога ет молодым людям определиться с выбором сферы профессиональной деятельности. Значительная часть молодежи во всех странах мира вы бирает в настоящее время спорт, на деясь в этой области раскрыть свой потенциал и талант, приобрести богатство и славу.

В чем же состоит суть коммерческой деятельности в спорте, в ка ких формах она осуществляется и какими личностными качествами от личаются предприниматели - «аниматоры» спортивного бизнеса? Отве ты на эти вопросы начнем с рассмотрения побуждений и внутренней мотивации предприни-мателей, работающих в спортивном бизнесе.

Движущими мотивами предпринимательской деятельности в спорте являются:

-желание работать в спортивном бизнесе, отдавая себя той сфере деятельности, к которой чувствуешь призвание;

-потребность в самореализации и самоутверждении через получение прибыли;

-раскрытие своего творческого и личностного потенциала посредством самостоятельного ведения дел.

Обратимся теперь к вопросу о том, кто же может осуществлять предпринимательскую деятельность и в каких формах она практикует ся в мировом и российском спортивном бизнесе. Здесь следует под черкнуть, что предпринимательскую деятельность в спорте может осу ществлять не каждый желающий, а лишь дееспособное лицо. Это положение означает, что предпринимательскую деятельность могут осу ществлять лишь те лица, которые своими действиями приобретают права и создают для себя обязанности; те же лица, которые не могут в полной мере отвечать за свои действия, ограничиваются в дееспо собности. В частности, такие ограничения имеют лица с психическими заболеваниями или дети, не достигшие определенного возраста. Кро ме того, имеются некоторые виды предпринимательской деятельности, требующие специального разрешения - лицензии государственных ор ганов. Такой порядок применяется с целью допуска к определенным ви дам бизнеса только достаточно квалифицированных и компетентных лиц, так как их работа может нести потенциальную опасность для жиз ни и здоровья клиентов, их финансового благополучия. В частности, лицензии необходимы в области предоставления образовательных ус- луг, массажа и спортивно-медицинских консультаций, банковской и страховой деятельности, рынка ценных бумаг и в некоторых других сферах бизнеса.

Субъектами предпринимательской деятельности могут быть от дельные предприниматели - физические лица и коллективные предприниматели, образующие предприятия, - юридические лица. Последние образуются в самых разных формах - в виде единоличных владений, не коммерческих партнерств и организаций ¹ , обществ с ограниченной ответ ственностью, закрытых и открытых акционерных обществ, государствен ных и муниципальных предприятий. Такое разнообразие видов торгово-промышленной деятельности диктуется хозяйственной необхо димостью, в частности, критериями целей, задач, перспектив развития бизнеса, форм ответственности участников. При этом каждая из отмечен ных форм обладает своими достоинствами и недостатками.

Предпринимательская деятельность в спорте осуществляется в трех основных направлениях:

- во-первых , в сфере индивидуального предпринимательства, так как в настоящее время большинство профессиональных спортсменов и тренеров высту-пают на спортивных рынках труда как частные предприниматели;

- во-вторых , предпринимательскую деятельность в спорте осуществляют отдельные спортивные клубы, лиги, федерации и иные организации;

- в-третьих , предпринимательскую деятельность в сфере спорта осуществляют предприятия, специализирующиеся на производстве спортивных това-ров, услуг и информации. Сюда относятся предприятия, производящие спортивную одежду, обувь, снаряжение; специализированные телевизионные и радио-компании и каналы, печатные издания и другие фирмы.

Каждая из вышеперечисленных видов предпринимательской деятельности осуществляется в специальной, установленной законом форме, которая получила название организационно-правовой формы.

7.3 Анализ финансовой деятельности организации

Под анализом финансовой деятельности фирмы, в широком смысле этого слова, понимают выполнение взаимосвязей и взаимозависимостей различных аспектов финансово-хозяйственной деятельности, выраженных системой показателей. Результаты анализа служат исходной базой для принятия управленческих решений, выявления и мобилизации внутренних резервов, осуществления финансового контроля, планирования и прогнозирования, а также общей оценки результатов деятельности и состояния организации.

В настоящее время в развитых странах сложилось два подхода к проведению анализа финансовой деятельности компаний и соответственно два его вида - внешний и внутренний анализ.

Внешний анализ базируется на официальных данных финансовой отчетности предприятий (организаций). Данные этой отчетности носят обобщающий характер, так как предприятиям необходимо обеспечивать сохранение коммерческой тайны. Это существенно сокращает информационную базу для проведения анализа финансовых результатов деятельности компаний по показателям ее финансовой отчетности внешними пользователями этой информации (кредиторами, поставщиками, акционерами и потенциальными вкладчиками средств в капитал компаний и др.) и соответствующим образом сказывается на содержании этого анализа.

Внешний анализ в силу объективных обстоятельств является основным источником для оценки финансового состояния фирмы ее кредиторами, инвесторами и конкурентами, имеет определяющее значение при формировании рыночной стоимости компании.

Внешний финансовый анализ осуществляется по следующим направлениям:

- анализ интенсивности использования фиксированного и оборотного

капитала;

- анализ ликвидности и источников формирования средств;

- анализ платежеспособности;

- анализ дохода (прибыли) и рентабельности компаний.

В зарубежной практике требования к финансовой отчетности предпола-гают систематическое снабжение пользователей по крайней мере следующей информацией:

- доход на собственный чистый капитал;

- доход в процентах от суммы чистой реализации;

- оборачиваемость запасов;

- абсолютная и относительная ликвидность;

- соотношение краткосрочных активов и краткосрочных обязательств;

- отношение задолженности к собственному чистому капиталу.

Считается, что этот перечень показателей является необходимой базой для анализа финансового состояния компании.

В последние годы появилось много отечественной и переводной литературы, где достаточно подробно излагается методика финансового анализа предприятия и дается широкий перечень различных показателей и коэффициентов. Вместе с тем, анализ финансового состояния фирмы - процесс комплексный и требует взаимоувязки исследуемых показателей. Например, низкий коэффициент ликвидности без рассмотрения оборачиваемости капитала не может служить основанием для однозначного утверждения о слабых финансовых возможностях предприятия, а рост доходов в расчете на акцию, не сопровождающийся анализом распределения прибыли, еще не свидетельствует об эффективности использования акционерного капитала.

Эти, а также многие другие обстоятельства подтверждают, что при анализе финансовых показателей необходимо учитывать все факторы, в той или иной степени оказывающие воздействие на финансовое состояние компании.

Кроме того, при сравнении финансовых показателей различных компаний следует учитывать и возможные различия в методиках их расчета. В противном случае возможны ошибочные выводы.

Внутренний анализ финансово-хозяйственной компании осуществляется по тем же направлениям, что и внешний. Вместе с тем его основная задача - постоянное обеспечение менеджера всесторонней информацией для принятия решения. Более широкая информационная база позволяет детализировать анализ и повышать достоверность и ценность его результатов, дает картину, более близкую к реальности.

Хорошая информация позволяет маркетологам: