«Затверджую»
Директор ГУ ХДІПіІ № 1
______________Л.А. Васянін
«____» ______________2007г.
ЗВІТ
ПРО РОБОТУ ЗА 2004-2006 РІК
Завідуючою медичним відділенням Державної установи «Хабаровський будинок - інтернат для престарілих та інвалідів № 1»
Будянський Олени Володимирівни
Для атестації на кваліфікаційну категорію за спеціальністю "Терапія"
2007
2. Медична частина.
3. Загальне відділення. Специфіка роботи лікаря будинку-інтернату.
4. Захворюваність, летальність, реабілітація інвалідів та осіб поеюілого віку. Особливості медикаментозного лікування літніх.
5. Особливості перебігу та лікування артеріальної гіпертонії у літніх людей.
6. Висновки.
7. Література.
У рішенні задач по створенню сприятливих умов для людей похилого та старечого віку і поліпшення їх медичного обслуговування все більше місце займають будинки-інтернати і пансіонати. Створення цих установ обумовлено старінням населення і зміною складу сім'ї. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, літніми вважаються люди у віці 65 років і старше. Виділяють ще осіб "старечого віку" - це особи старше 80 років. Рішення про вступ до будинку-інтернату людина приймає під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів (труднощі самообслуговування, страх перед фізичним слабкістю, хворобами, економічний статус, ставлення до самотності та ін.)
Хабаровський будинок-інтернат № 1 для престарілих та інвалідів є медико-соціальним закладом стаціонарного типу, що відноситься до інтернатів загального типу. Організований у 1978 році; розташований у Залізничному районі Хабаровська, ліцензований на Крайової ЛАК в липні 2007р. в інтернаті проживають 460-465 чоловік. Це особи, які досягли пенсійного віку (чоловіки-60 років і старші, жінки-55 років і старше) та інваліди (старше 18-річного віку), головним чином хворі, які потребують в медичному обслуговуванні, в постійному догляді, сторонньої допомоги. Проживаючі перебувають на повному державному забезпеченні, кожному виплачуються 25% від пенсії.
Діаграма 1. Віковий і статевий структури проживають будинку - інтернату
\ S
Таблиця 1. Віковий і статевий структури проживають будинку - інтернату.
Показники таблиці № 1 дають інформацію про те, що максимальну частку становлять особи у віці 60 років і старше. Середній вік проживають 68 років. Кількість жінок в 1.5. рази вище числа чоловіків. Тривалість життя жінок вище тривалості життя чоловіків. У віковій групі 80 років і старше число жінок у 3 рази перевищує кількість чоловіків. Практично 2 / 3 проживають мають пенсію за старості.1 / 3 проживають-це інваліди I і II групи.
Діаграма 2. Соціальний статус проживають у будинку-інтернаті.
\ S
Серед проживають інвалідів дитинства 54 осіб (46 хворих олігофренією, 1-шизофренію, 5 хворих на ДЦП, 2 хворих, що перенесли поліомієліт в дитячому віці).
Таблиця 2. Соціальний статус проживають в будинку - інтернаті.
Пенсійний вік не є підставою для встановлення групи інвалідності. Інвалідність встановлюється в слідстві захворювання або каліцтв у період трудової діяльності або захворювань з дитинства. Лікарем будинку-інтернату ведеться динамічне спостереження за перебігом патологічного процесу і за станом пацієнта, оформлення посильного листа під МСЕК. У 2004 р. переосвідетельствовано у МСЕК 4 чол., У 2005 р - 6, (переосвідетельствовано 3, вперше спрямовано - 3), в 2006р. - 9 чол., (Переосвідетельствовано - 4, вперше - 2).
У структуру будинку-інтернату входять адміністративні і господарські підрозділи. Найважливішим підрозділом є медична частина, до складу якої входять кабінети лікарів (4 лікаря терапевта, психіатр), фельдшера, чергової медичної сестри - пост цілодобового чергування, дієтсестри, лікарів-консультантів, процедурний, фізіотерапевтичний, перев'язувальний, стоматологічний, лікувальної гімнастики і масажу, психолога ; аптека, лабораторія, автоклавної.
Керівником медичної частини є заступник директора з лікувальної частини.
Прийом вступників до будинку-інтернату проводиться в приймально-карантинному відділенні. Хворі оглядаються лікарем, потім санітарна обробка і приміщення в карантинне відділення на термін один тиждень. Після 7-денного перебування в карантині забезпечувані переводяться у відділення. Розміщення по відділеннях і кімнатах проізводется з урахуванням стану здоров'я, віку, їх характерологічних особливостей, соціального статусу і по можливості відповідно до їх особистим бажанням.
Журнал для запису прийому амбулаторних хворих.
Журнал диспансерного спостереження за хворими.
Журнал для обліку госпіталізації хворих.
Журнал травматизму серед проживаючих.
Журнал реєстрації померлих та довідок про причину смерті.
Журнал реєстрації інфекційних хворих (ф.60), спостереження за контактними.
Журнал консультацій іншими фахівцями.
Фельдшером і медсестрою під керівництвом лікаря ведуться наступні документи: журнал обліку престарілих та інвалідів, що надходять до будинку-інтернату, передачі чергувань, приходу і витрати медикаментів, оглядів в приймально-карантинному відділенні, флюоротека, особисту справу на кожного мешканця.
Діаграма № 3. Структура розподілу контингенту в будинку - інтернаті.
2004 100% - 469 осіб
\ S
2005 100% 472 особи.
\ S
2006 рік 100% - 470 осіб.
\ S
У будинку-інтернаті в 2004р. проживав 51 УВОВ, у 2005 - 52, у 2006 - 35 осіб, що становить 7.4% від кількості проживаючих. Ветеранів праці - 73 людини в 2004р., 75 - у 2005, 80 - у 2006р., Що становить 17% від загальної кількості проживаючих. У 1998р., Для них організовано відділення ветеранів - пансіонат на 100 - 106 чоловік.
Тяжкохворі, втратили навички самообслуговування, що потребують догляду і сторонньої допомоги, перебувають на постільному режимі, проживають у відділенні "Милосердя", розраховане на 200-205 ліжок.
Відділення, в якому я працюю з 2003 року зав. відділенням, називається загальним відділенням. Раніше, в період з 2001по 2003р., Працювала завідуючою відділення "Милосердя». У відділенні проживають 165-180 людей похилого віку та інвалідів, які частково втратили навички самообслуговування. Це 9 сімейних пар, інші самотні. Відділення займає перший і другий поверхи головного корпусу будинку- інтернату. Штатна навантаження терапевта передбачає 100-120 хворих. огляду на комплексний характер патології у хворих похилого віку та інвалідів, особливостей психофізичного стану та складності в діагностиці; розрахунок навантаження лікаря терапевта на первинного хворого 30-40 хв., на повторного 15-20 хв. Організація медичної допомоги для хворих загального відділення наближена до амбулаторно-поліклінічної служби. У разі погіршення самопочуття проживають самостійно звертаються до лікаря, а при необхідності
хворий оглядається в кімнаті (палаті). Прийом хворих здійснюється щодня. У разі відсутності лікаря, при необхідності медсестра викликає СМП. У відділенні цілодобовий пост медсестри.
Таблиця 3. Показники лікарської навантаження.
Щоденна лікарська навантаження складає від 16 до 24 хворих. Кожен проживає оглядається лікарем в середньому 10 разів на рік (на профоглядах і при зверненнях). Відбувається оновлюваність контингенту інтернату за рахунок про що надійшли і вибули хворих, щорічно вона складає від 15 до 30%.
Таблиця № 4. рух контингенту проживаючих будинку-інтарната.
Кількість проживаючих в загальному відділенні постійно змінюється. Контингент оновлюється за рахунок переведення хворих у відділення "Милосердя", у зв'язку з навантаженням їх стану та виниклою необхідністю у постільному режимі, сторонньої допомоги, догляд. Випадки смерті проживають у загальному відділенні одиничні (1-2 на рік). Летальні результати реєструються у відділенні "Милосердя" та в стаціонарах. У загальне відділення надходять з числа новоприбулих, переведені з інших будинків-інтернатів, а також хворі з відділення "Милосердя", стан яких стабілізувався, в перебігу захворювання відзначається позитивна динаміка, які зможуть себе обслуговувати самостійно.
Специфікою роботи завідувача відділенням полягає не тільки в організації лікувального процесу та веденні (у кількості 165-180 осіб) геронтологічних хворих та інвалідів, але й у здійсненні контролю за технікою пожежної безпеки, охороною праці та за станом санітарно-епідемічного режиму у відділенні, вирішення питань і проблем з переселення проживають у випадках виникнення конфліктних ситуацій, бесіди з родичами проживають, визначення груп проживають для трудотерапії, організація перекладів тяжкохворих у відділення "Милосердя" та госпіталізації, а також консультативної допомоги хворим будинку-інтернату в інших медичних установ міста; ведення медичної документації , робота з персоналом, призначення хворим дієтотерапії і контроль за якістю харчування і сан-епідсостояніем на харчоблоці та ін
У питаннях організації медико-санітарного обслуговування забезпечуються головним чином є спільність дій адміністрації та завідувача відділенням, узгоджується з центром санепіднагляду, який здійснює керівництво і контроль. При діагностуванні або підозрі на інфекційне захворювання заповнюється і надсилається до центру держсанепіднагляду екстрене повідомлення (облікова форма № 58), записується
У журналі (облікова форма № 60). При підозрі на інфекційне захворювання хворі поміщаються в ізолятор до встановлення діагнозу. При підтвердженні діагнозу інфекційного захворювання хворий госпіталізується в інфекційний стаціонар, проводяться в осередку всі протиепідемічні заходи, спостереження за контактними.
За період 2004 - 2006 р в будинку - інтернаті випадків захворювань на гостру кишкову інфекцію не зареєстровано, діагноз ГРВІ, грип встановлено у 2004 р - 192 хворим, у 2005 р - 302 хворим, у 2006 р - 182 хворим. У 2006р проживають були щеплені вакциною Гриппол »- 100%. Захворювання протікало в легкій формі. Загалом відділенні 6 хворих полягають у VII А групі ДК, 1 хворих у VII Б групі ДУ. Щорічно вони консультуються фізіатра, обстежуються рентгенологічно, досліджується мокротиння на ВК, їм проводиться протирецидивне лікування. У 2004 і 2005 роках випадків туберкульозу легень не зареєстровано. У 2006 році в протитуберкульозний диспансер госпіталізована одна хвора 1932 з DS: інфільтративний туберкульоз S 1-2 правої легені, ВК негативна. Дана хвора на тлі релігійних переконань, обмежує себе від багатьох продуктів (м'ясо, овочі, молочні продукти, фрукти, соки), вибірково вживає, деякі сорти круп, дотримується «жорсткі» релігійні пости. В даний час продовжує хворіти. Для вступників у будинок - інтернат основною вимогою є флюорографічне обстеження ОГК строком до 3 місяців та укладенням фізіатра, на кожного мешканця заведена флюорокарта, в якій зазначаються дані щорічних рентгенологічних та флюорографічних обстежень. При оформленні вступники пред'являють результат бактеріологічного обстеження калу на тифо - паратифозних і дізгруппу, мазок із зіва, носа на ВК, строком до 14 днів.
У приймально-карантинному відділенні під час вступу проводиться огляд на педикульоз, надалі 1 раз на 10 днів. Під час щорічних медоглядів всі проживаючі обстежуються експрес - методом на RW. Для планових госпіталізацій у зв'язку з оперативним лікуванням проводиться дослідження крові на СНІД, маркери вірусного гепатиту В і С. Велика увага приділяється питанням організації побуту, санітарного стану в житлових кімнатах, за дотриманням проживають особистої гігієни (відвідання лазні або душової кімнати, зміни постільної білизни не рідше, ніж через 7-10 днів і в міру необхідності). З метою запобігання занесення інфекції персоналом проводяться обстеження декретованої групи на бактеріоносійство, періодична здача норм санітарного мінімуму; щорічне флюорографічне обстеження, періодичні огляди і лабораторний контроль постійно працюючих осіб; зміна персоналом вуличного одягу на робочу (взуття, халат і т.д.); проведення інструктажу по здійсненню основних санітарно-протиепідемічних заходів на дорученій даному співробітнику ділянці роботи. Всі відділення в повному обсязі забезпечені миючими та дезинфікуючими засобами, інвентарем, здійснюється кварцування приміщень, ведеться санітарно-просвітницька робота.
Хворі, які потребують термінового хірургічного втручання, які страждають на гінекологічні захворювання та інші, яким не може бути надана допомога в умовах будинку - інтернату, а так само інфекційні хворі направляються до лікувальних установ міста.
Таблиця № 5. Госпіталізація хворих. Директор ГУ ХДІПіІ № 1
______________Л.А. Васянін
«____» ______________2007г.
ЗВІТ
ПРО РОБОТУ ЗА 2004-2006 РІК
Завідуючою медичним відділенням Державної установи «Хабаровський будинок - інтернат для престарілих та інвалідів № 1»
Будянський Олени Володимирівни
Для атестації на кваліфікаційну категорію за спеціальністю "Терапія"
2007
План
1. Хабаровський будинок-інтернат № 1 для престарілих та інвалідів. Структура та основні завдання.2. Медична частина.
3. Загальне відділення. Специфіка роботи лікаря будинку-інтернату.
4. Захворюваність, летальність, реабілітація інвалідів та осіб поеюілого віку. Особливості медикаментозного лікування літніх.
5. Особливості перебігу та лікування артеріальної гіпертонії у літніх людей.
6. Висновки.
7. Література.
У рішенні задач по створенню сприятливих умов для людей похилого та старечого віку і поліпшення їх медичного обслуговування все більше місце займають будинки-інтернати і пансіонати. Створення цих установ обумовлено старінням населення і зміною складу сім'ї. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, літніми вважаються люди у віці 65 років і старше. Виділяють ще осіб "старечого віку" - це особи старше 80 років. Рішення про вступ до будинку-інтернату людина приймає під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів (труднощі самообслуговування, страх перед фізичним слабкістю, хворобами, економічний статус, ставлення до самотності та ін.)
Хабаровський будинок-інтернат № 1 для престарілих та інвалідів є медико-соціальним закладом стаціонарного типу, що відноситься до інтернатів загального типу. Організований у 1978 році; розташований у Залізничному районі Хабаровська, ліцензований на Крайової ЛАК в липні 2007р. в інтернаті проживають 460-465 чоловік. Це особи, які досягли пенсійного віку (чоловіки-60 років і старші, жінки-55 років і старше) та інваліди (старше 18-річного віку), головним чином хворі, які потребують в медичному обслуговуванні, в постійному догляді, сторонньої допомоги. Проживаючі перебувають на повному державному забезпеченні, кожному виплачуються 25% від пенсії.
Діаграма 1. Віковий і статевий структури проживають будинку - інтернату
Таблиця 1. Віковий і статевий структури проживають будинку - інтернату.
рік | 2004 | 2005рік | 2006 | |||
| підлогу | чоловік | жін | чоловік | жін | чоловік | жін |
| Вікові групи (років) | ||||||
| 18-29 | 4 | 10 | 8 | 13 | 9 | 12 |
| 30-39 | 9 | 9 | 9 | 8 | 9 | 8 |
| 40-49 | 9 | 13 | 9 | 13 | 12 | 13 |
| 50-59 | 16 | 16 | 17 | 18 | 17 | 18 |
| 60-69 | 53 | 58 | 45 | 66 | 48 | 66 |
| 70-79 | 86 | 122 | 77 | 123 | 71 | 129 |
| 80-89 | 12 | 38 | 8 | 44 | 11 | 36 |
| 90 і старше | 9 | 5 | 9 | 5 | 10 | 1 |
| Усього абс. показник | 198 | 271 | 183 | 290 | 187 | 283 |
| Всього% | 42,2 | 57,8 | 38,8 | 61,2 | 39,8 | 60.2 |
| Всього осіб | 469 | 472 | 470 | |||
Діаграма 2. Соціальний статус проживають у будинку-інтернаті.
Серед проживають інвалідів дитинства 54 осіб (46 хворих олігофренією, 1-шизофренію, 5 хворих на ДЦП, 2 хворих, що перенесли поліомієліт в дитячому віці).
Таблиця 2. Соціальний статус проживають в будинку - інтернаті.
| показник | 2004 | 2005 | 2006року рік | ||||||||
| абс. | пок-ль | % | абс. пок-ль | % | абс. пок-ль | % | |||||
| інваліди 1 групи | 324 | 7.2 | 33 | 7 | 27 | 5.7 | |||||
| інваліди II групи | 150 | 32 | 87 | 18.4 | 45 | 9.6 | |||||
| пенсія по старості | 285 | 60.8 | 352 | 74.6 | 398 | - | 84.7 | ||||
| всього проживають в інтернаті | 469 | 472 | 470 | ||||||||
У структуру будинку-інтернату входять адміністративні і господарські підрозділи. Найважливішим підрозділом є медична частина, до складу якої входять кабінети лікарів (4 лікаря терапевта, психіатр), фельдшера, чергової медичної сестри - пост цілодобового чергування, дієтсестри, лікарів-консультантів, процедурний, фізіотерапевтичний, перев'язувальний, стоматологічний, лікувальної гімнастики і масажу, психолога ; аптека, лабораторія, автоклавної.
Керівником медичної частини є заступник директора з лікувальної частини.
Прийом вступників до будинку-інтернату проводиться в приймально-карантинному відділенні. Хворі оглядаються лікарем, потім санітарна обробка і приміщення в карантинне відділення на термін один тиждень. Після 7-денного перебування в карантині забезпечувані переводяться у відділення. Розміщення по відділеннях і кімнатах проізводется з урахуванням стану здоров'я, віку, їх характерологічних особливостей, соціального статусу і по можливості відповідно до їх особистим бажанням.
Медична документація
♦ Історія хвороби заводиться на кожного забезпечуваного при надходженні його в будинок-інтернат. У ній підклеюються медичні документи, з якими хворий був направлений. Відображаються в історії хвороби анамнестичні відомості і стан хворого; заносяться записи про результати профілактичних медичних оглядів, оглядів лікаря при зверненнях, динаміка стану хворого і результати проведеного лікування, висновки лікарів-консультантів та їх призначення, результати обстежень, відзначається трудова рекомендація з зазначенням виду праці, його дозування, умов праці, зауваження про порушення хворим режиму і інЖурнал для запису прийому амбулаторних хворих.
Журнал диспансерного спостереження за хворими.
Журнал для обліку госпіталізації хворих.
Журнал травматизму серед проживаючих.
Журнал реєстрації померлих та довідок про причину смерті.
Журнал реєстрації інфекційних хворих (ф.60), спостереження за контактними.
Журнал консультацій іншими фахівцями.
Фельдшером і медсестрою під керівництвом лікаря ведуться наступні документи: журнал обліку престарілих та інвалідів, що надходять до будинку-інтернату, передачі чергувань, приходу і витрати медикаментів, оглядів в приймально-карантинному відділенні, флюоротека, особисту справу на кожного мешканця.
Діаграма № 3. Структура розподілу контингенту в будинку - інтернаті.
2004 100% - 469 осіб
2005 100% 472 особи.
2006 рік 100% - 470 осіб.
У будинку-інтернаті в 2004р. проживав 51 УВОВ, у 2005 - 52, у 2006 - 35 осіб, що становить 7.4% від кількості проживаючих. Ветеранів праці - 73 людини в 2004р., 75 - у 2005, 80 - у 2006р., Що становить 17% від загальної кількості проживаючих. У 1998р., Для них організовано відділення ветеранів - пансіонат на 100 - 106 чоловік.
Тяжкохворі, втратили навички самообслуговування, що потребують догляду і сторонньої допомоги, перебувають на постільному режимі, проживають у відділенні "Милосердя", розраховане на 200-205 ліжок.
Відділення, в якому я працюю з 2003 року зав. відділенням, називається загальним відділенням. Раніше, в період з 2001по 2003р., Працювала завідуючою відділення "Милосердя». У відділенні проживають 165-180 людей похилого віку та інвалідів, які частково втратили навички самообслуговування. Це 9 сімейних пар, інші самотні. Відділення займає перший і другий поверхи головного корпусу будинку- інтернату. Штатна навантаження терапевта передбачає 100-120 хворих. огляду на комплексний характер патології у хворих похилого віку та інвалідів, особливостей психофізичного стану та складності в діагностиці; розрахунок навантаження лікаря терапевта на первинного хворого 30-40 хв., на повторного 15-20 хв. Організація медичної допомоги для хворих загального відділення наближена до амбулаторно-поліклінічної служби. У разі погіршення самопочуття проживають самостійно звертаються до лікаря, а при необхідності
хворий оглядається в кімнаті (палаті). Прийом хворих здійснюється щодня. У разі відсутності лікаря, при необхідності медсестра викликає СМП. У відділенні цілодобовий пост медсестри.
Таблиця 3. Показники лікарської навантаження.
| Показники лікарської навантаження (кількість хворих) | 2004 | 2005 | 2006року |
| Амбулаторний лікарський прийом | 5313 | 5290 | 5451 |
| У тому числі, профілактичні медогляди | 738 | 712 | 695 |
| Виявлено хворих активно на профоглядах | 317 | 400 | 398 |
| Загострень захворювань | 641 | 602 | 667 |
| Всього проживає у відділенні | 172 | 178 | 168 |
Таблиця № 4. рух контингенту проживаючих будинку-інтарната.
| Рух контингенту (осіб) | 2004р | 2005р | 2006р |
| Полягало в 2003р 466 хворих | |||
| Вибуло всього за рік | 107 | 103 | 96 |
| В інші інтернати | 5 | 5 | 4 |
| До родичів | 15 | 11 | 16 |
| померло | 87 | 87 | 76 |
| Надійшло всього за рік | 110 | 106 | 94 |
| З інших інтернатів | 4 | 4 | 7 |
| З будинку | 101 | 94 | 86 |
| бомж | 1 | 1 | 1 |
| складається | 469 | 472 | 470 |
Специфікою роботи завідувача відділенням полягає не тільки в організації лікувального процесу та веденні (у кількості 165-180 осіб) геронтологічних хворих та інвалідів, але й у здійсненні контролю за технікою пожежної безпеки, охороною праці та за станом санітарно-епідемічного режиму у відділенні, вирішення питань і проблем з переселення проживають у випадках виникнення конфліктних ситуацій, бесіди з родичами проживають, визначення груп проживають для трудотерапії, організація перекладів тяжкохворих у відділення "Милосердя" та госпіталізації, а також консультативної допомоги хворим будинку-інтернату в інших медичних установ міста; ведення медичної документації , робота з персоналом, призначення хворим дієтотерапії і контроль за якістю харчування і сан-епідсостояніем на харчоблоці та ін
У питаннях організації медико-санітарного обслуговування забезпечуються головним чином є спільність дій адміністрації та завідувача відділенням, узгоджується з центром санепіднагляду, який здійснює керівництво і контроль. При діагностуванні або підозрі на інфекційне захворювання заповнюється і надсилається до центру держсанепіднагляду екстрене повідомлення (облікова форма № 58), записується
У журналі (облікова форма № 60). При підозрі на інфекційне захворювання хворі поміщаються в ізолятор до встановлення діагнозу. При підтвердженні діагнозу інфекційного захворювання хворий госпіталізується в інфекційний стаціонар, проводяться в осередку всі протиепідемічні заходи, спостереження за контактними.
За період 2004 - 2006 р в будинку - інтернаті випадків захворювань на гостру кишкову інфекцію не зареєстровано, діагноз ГРВІ, грип встановлено у 2004 р - 192 хворим, у 2005 р - 302 хворим, у 2006 р - 182 хворим. У 2006р проживають були щеплені вакциною Гриппол »- 100%. Захворювання протікало в легкій формі. Загалом відділенні 6 хворих полягають у VII А групі ДК, 1 хворих у VII Б групі ДУ. Щорічно вони консультуються фізіатра, обстежуються рентгенологічно, досліджується мокротиння на ВК, їм проводиться протирецидивне лікування. У 2004 і 2005 роках випадків туберкульозу легень не зареєстровано. У 2006 році в протитуберкульозний диспансер госпіталізована одна хвора 1932 з DS: інфільтративний туберкульоз S 1-2 правої легені, ВК негативна. Дана хвора на тлі релігійних переконань, обмежує себе від багатьох продуктів (м'ясо, овочі, молочні продукти, фрукти, соки), вибірково вживає, деякі сорти круп, дотримується «жорсткі» релігійні пости. В даний час продовжує хворіти. Для вступників у будинок - інтернат основною вимогою є флюорографічне обстеження ОГК строком до 3 місяців та укладенням фізіатра, на кожного мешканця заведена флюорокарта, в якій зазначаються дані щорічних рентгенологічних та флюорографічних обстежень. При оформленні вступники пред'являють результат бактеріологічного обстеження калу на тифо - паратифозних і дізгруппу, мазок із зіва, носа на ВК, строком до 14 днів.
У приймально-карантинному відділенні під час вступу проводиться огляд на педикульоз, надалі 1 раз на 10 днів. Під час щорічних медоглядів всі проживаючі обстежуються експрес - методом на RW. Для планових госпіталізацій у зв'язку з оперативним лікуванням проводиться дослідження крові на СНІД, маркери вірусного гепатиту В і С. Велика увага приділяється питанням організації побуту, санітарного стану в житлових кімнатах, за дотриманням проживають особистої гігієни (відвідання лазні або душової кімнати, зміни постільної білизни не рідше, ніж через 7-10 днів і в міру необхідності). З метою запобігання занесення інфекції персоналом проводяться обстеження декретованої групи на бактеріоносійство, періодична здача норм санітарного мінімуму; щорічне флюорографічне обстеження, періодичні огляди і лабораторний контроль постійно працюючих осіб; зміна персоналом вуличного одягу на робочу (взуття, халат і т.д.); проведення інструктажу по здійсненню основних санітарно-протиепідемічних заходів на дорученій даному співробітнику ділянці роботи. Всі відділення в повному обсязі забезпечені миючими та дезинфікуючими засобами, інвентарем, здійснюється кварцування приміщень, ведеться санітарно-просвітницька робота.
Хворі, які потребують термінового хірургічного втручання, які страждають на гінекологічні захворювання та інші, яким не може бути надана допомога в умовах будинку - інтернату, а так само інфекційні хворі направляються до лікувальних установ міста.
| рік | Всі випадки госпіталізації | Профіль відділення | Проводилося опер. леч. | результат | |||||
| Хірург. | Терапії-е | очне | інші | ||||||
| летальний | поліпшення | ||||||||
| 2004 | 65 | 24 | 10 | 6 | 25 | 15 | 5 | 60 | |
| 2005 | 83 | 20 | 15 | 20 | 28 | 25 | 5 | 78 | |
| 2006 | 78 | 16 | 29 | 18 | 15 | 10 | 5 | 73 | |
Госпітальну летальність становлять випадки смерті хворих з ГПМК (1больной), з гострим інфарктом міокарда (2 хворих), 1 випадок у зв'язку з важким перебігом пневмонії.
Летальний результат 2 хворих зумовлений екстреним характером оперативного втручання, що в свою чергу пов'язано з віком хворих, вираженими порушеннями функції серця та інших життєво-важливих органів. Вона складає 6.5% (5 випадків) від усіх випадків (76) летальних результатів проживають будинку-інтернату.
Таблиця 6. Летальність проживають будинку - інтернату.
| Причина смертності по основних захворювань (за МКХ - X) | 2004 | 2005 | 2006 | ||||
| Летальний результат | Летальний результат | Летальний результат | |||||
| У інтер-ті | У стац. | У інтер-ті | У стац. | У інтер-ті | У стац. | ||
| Захворювання мозку (всього) | 19 | 1 | 20 | 2 | 12 | 1 | |
| У тому числі інфаркт мозку і крововилив | 19 | 1 | 20 | 1 | 12 | 1 | |
| ІХС (всього) | 54 | 3 | 50 | 2 | 54 | 2 | |
| У тому числі гострий інфаркт міокарда | 3 | 2 | 2 | ||||
| Пневмонія | 1 | ||||||
| Злоякісні новоутворення | 5 | 1 | 8 | 1 | 3 | ||
| Інші | 2 | 2 | 2 | 2 | 1 | ||
| Загальна смертність | 80 (93%) | 7 (7%) | 80 (92%) | 7 (8%) | 71 (93%) | 5 (7%) | |
| 87 (100%) | 87 (100%) | 76 (100%) | |||||
Церебральний інсульт як причина смерті осіб обох статей зустрічається набагато частіше, ніж інфаркт міокарда (приблизно у співвідношенні 4: 1). Серед інших причин летальних результатів - смерть від злоякісних новоутворень становить 4-5%. До числа інших причин смерті слід віднести смерть у результаті травм і нещасних випадків (ЧМТ, переломи, падіння з висоти, опікова хвороба тощо). В основі випадків смерті у хворих на цукровий діабет лежать макро-і мікросудинних ускладнень.
Метою диспансеризації в будинку-інтернаті є зміцнення здоров'я проживаючих, попередження рецидивів, раннє виявлення захворювань, узяття на облік та активне динамічне спостереження та лікування хворих, а також поліпшення їх побуту та реабілітаційні заходи. Здійснюється диспансеризація при провідній ролі лікаря інтернату за участю фахівців територіальної поліклініки № 8. Терміни та обсяги цих оглядів регламентовані відповідними нормативними документами. Виявлені хворі підлягають детальному і глибокому обстеженню з метою уточнення діагнозу. Після цього хворі беруться на диспансерний облік. Охоплення диспансерним наглядом в будинку-інтернаті становить 100%.
Особливістю захворюваності осіб похилого віку є низька питома вага гострих, вперше виявлених хвороб. Практично всі новоприйняті в будинок-інтернат вже мають "накопичення" хронічних, тривало протікаючих захворювань. У структурному аналізі захворюваності серед проживаючих загального відділення виявлено явна перевага хворих із захворюваннями серцево-судинної системи. Питома вага їх становить близько 70% всіх захворювань, з віком їх питома вага збільшується, значно більше поширені серед жінок. Атеросклеротичний кардіосклероз, артеріальна гіпертонія і загальний атеросклероз становлять основну групу хвороб органів кровообігу.
У класі хвороб нервової системи переважають судинні ураження головного мозку. ГПМК в анамнезі у 20 хворих, у 90 хворих органічне розлад особистості. Серед хвороб органів дихання основними захворюваннями є хронічний бронхіт (у 19 хворих), пневмосклероз.
Бронхіальна астма у 4 хворих, у однієї хворої з них важкого перебігу, гормонозалежна.
У структурі захворюваності органів травлення найбільш поширеними є захворювання кишечника і шлунку (хронічний коліт і гастрит), у тому числі в анамнезі операції холецистектомія у двох хворих, резекція шлунка у трьох хворих, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у чотирьох хворих. Крім названих захворювань, що становлять основну патологію у літніх і інвалідів, які проживають у загальному відділенні, важливе значення мають як і менш поширені захворювання, такі як хвороби сечостатевої системи (головним чином у чоловіків), ендокринні розлади. Цукровий діабет 2 типу у 15 хворих, усі вони беруть цукрознижувальні препарати.
Актуальною є проблема травматизму у даного контингенту, в 2004 р. 19 випадків, у 2005 г.21случая і в 2006 г.9 випадків травм. В основному це удари, у третини хворих переломи кінцівок, частіше шийки стегна. Усі хворі консультовані травматологом в травмпункті і травматологічному відділенні 2 ККБ діагноз встановлений після рентгенологічного обстеження, призначене хворим амбулаторне лікування в умовах будинку-інтернату.
До особливостей патології проживають слід віднести її комплексність, наростаюча з віком. Нерідко це поєднання низки патогенетично пов'язаних захворювань з іншого, не спорідненою патологією. У середньому на одного хворого припадає 3-5 і більше хронічних захворювань. Кожні наступні 10 років до них додаються ще по 1-2 хвороби. Спостереження здійснюється по нозологічних форм. Протягом року 4 рази (щокварталу) проводяться профілактичні огляди лікарем терапевтом. За свідченнями призначається протирецидивне лікування.
Дані оглядів, обстеження та змін у стані здоров'я проживаючих вносяться в історію хвороби.
Перевагою будинку-інтернату перед поліклінікою є те, що весь контингент осіб, що підлягає спостереження і лікування організований, проживає в рівних умовах, що дозволяють оцінити вплив зовнішніх факторів, харчування, адекватності дози лікарської терапії та своєчасності прийому препаратів хворими.
Відновлювальна терапія, або реабілітація - складний процес, в який входить медична реабілітація - лікування хворого, психологічна, соціальна. У комплексі заходів щодо реабілітаційної терапії велике значення мають апаратна фізіотерапія, масаж, активний руховий режим, заняття з інструктором ЛФК, трудотерапія, робота з психологом, організація догляду, побуту і дозвілля, дієтотерапія, санаторно-курортне лікування. За період 2004-2006рр. пройшли санаторно-курортне лікування 11больних. Забезпечуваним в міру необхідності видаються окуляри, слухові апарати, крісло-коляски, протезно-ортопедичні вироби; зубопротезування.
Частина проживають зайнята трудотерапією.
Це коло осіб, визначених лікарем, які можуть працювати в умовах будинку-інтернату. Для кожного з них встановлено індивідуально вид роботи, режим праці, дозування. Вид роботи підбирається згідно інтересам забезпечуваного, його колишніх звичок і бажанням (прибирання та озеленення території, приміщень, клубні заходи, робота у швейному, взуттєвому цехах та ін.)
Таблиця № 7. Трудотерапія в інтернаті.
| Показник (осіб) | 2004 | 2005рік | 2006року |
| Зайняті трудотерапією | 47 - 10% | 48 - 10.2% | 45 - 9.5% |
| Всього в інтернаті | 469 | 472 | 470 |
Дієтотерапія.
Відомо, що здоров'я людини значною мірою визначається її статусом харчування. У будинку-інтернаті здійснюється раціональне чотириразове, максимально різноманітне харчування з антіатероклеротіческой спрямованістю за рахунок зниження загальної калорійності харчування, включення в харчовий раціон продуктів, що надають нормалізуючий вплив на процеси ліпохолестерінового обміну.
Частка рослинних жирів велика, порівняно з тваринами; перевагу продуктів, що містять активні метальне групи, що надають ліпотропний ефект (морські, молочні продукти), а також в достатній кількості овочі і фрукти. Основні дієти № 5, № 9, № 10.
Діаграма 4. Ілюструє дієтичне харчування у 2006 році проживають будинку - інтернату.
| Дієта № 5 | ||||||
| Дієта № 9 | ||||||
| Дієта № 10 | ||||||
| % | 3 | 9 | 24 | 100% (470чел) |
Особливості медикаментозного лікування літніх пацієнтів
З віком відбуваються певні фізіологічні зміни:
А Зменшення загального вмісту води в організмі.
Б Зменшення маси нерідких частини організму.
У Зниження метаболічної активності печінки.
Г Зниження серцевого викиду як у спокої, так і при фізичному
навантаженні.
Д Уповільнення ритму серця в спокої, зниження максимальної ЧСС при
навантаженнях.
Е Зниження ниркового кровотоку.
Ж Зменшення внутрішньосудинного об'єму.
3 Підвищення загального периферичного опору.
І Підвищення артеріального тиску як прояв "нормального" процесу старіння.
Все це певним чином відбивається на фармококінетіке препаратів. У цілому характер і методи лікування літніх людей співпадає з принципами лікування пацієнтів більш наймолодшій віковій категорії. Разом з тим частота побічних ефектів лікарської терапії у осіб похилого віку в 2-3 рази вище, ніж у молодих.
Вікові зміни функції нирок призводять до порушення метаболізму ліків, збільшення періоду напіввиведення препаратів, екскреція яких здійснюється переважно нирками. Порушення моторної функції шлунково-кишкового тракту і процесів всмоктування призводять, поряд зі зниженням загального вмісту води в організмі, до змін розподілу ліків у літніх хворих. Вікові зміни функції печінки звичайно незначні, однак уповільнення метаболізму деяких ліків у печінці повинно обов'язково враховуватися лікарем при виборі препарату, його дозування та кратності застосування.
Слід дотримуватися принципу: "починай з малого, додавай потроху".
Режим прийому ліків має бути простим, бажано 1 раз на день, оскільки для літніх характерні зниження пам'яті й інші когнітивні порушення. Слід уникати поліпрагмазії, тому що пацієнти ці частіше змушені приймати відразу кілька препаратів різних груп з приводу супутніх захворювань, що збільшує ймовірність небажаного й важко передбачуваного взаємодії лікарських засобів. Один з найважливіших показників гемодинаміки, що вимагає ретельного контролю-артеріальний тиск.
Артеріальна гіпертонія (АГ) є найбільшою в історії людства неінфекційної пандемією, що визначає структуру серцево-судинної захворюваності та смертності. У Росії 34 млн. хворих з артеріальною гіпертонією, з них 19 млн. знають про захворювання і лише 6 млн. лікуються.
Переважно АГ спостерігається в другій половині життя людини. Геронтологічний аспект цієї патології набуває все більшого значення.
Таблиця 8. Структура захворювань серцево-судинної системи
| найменування класу захворювання | 2004 | 2005 'рік | 2006року | |||||||||
| чоловік. | жін. | всього | чоловік. | жін. | всього | чоловік. | жін. | всього | ||||
| абс. пок. | % | абс. пок. | % | абс. пок-ль | % | |||||||
| по всіх класах хвороб системи кровообігу | 27 | 53 | 80 | 100 | 30 | 53 | 83 | 100 | 35 | 57 | 92 | 100 |
| в тому числі артеріальна гіпертонія | 22 | 41 | 63 | 79 | 14 | 39 | 63 | 76 | 25 | 40 | 75 | 82 |
Діаграма 5. Статево-віковою структури хворих на артеріальну гіпертензію
\ S
Загалом відділенні проживає 165 осіб, з них у 75 хворих (45 / 5%) відмічено стійке підвищення артеріального тиску. і у чоловіків і у жінок відзначається збільшення артеріальної гіпертонії з віком. Після 60 років АГ частіше спостерігається у жінок.
За даними державного науково-дослідний центру профілактичної медицини МОЗ РФ стандартизована за віком поширеність цього захворювання (критерій-рівень АТ 140/90 мм рт. Ст і вище), становить серед чоловіків 39,2%, а серед жінок 41,11%.
Загалом відділенні будинку-інтернату гіпотензивну терапію отримують - 25мужчін 30% (всього у відділенні 84 чоловіки і 84 жінки) і 40 жінок 48%. Критерії діагностики АГ періодично переглядаються. Остання класифікація АГ за рівнем артеріального тиску представлена в таблиці.
Табліца.9 Класифікація артеріальної гіпертонії за рівнем артеріального тиску (ВНОК. «Секція артеріальної гіпертонії», 2004р).
Серед хворих з артеріальною гіпертонією найбільш поширеною є ізольована систолічна гіпертонія (І.С. Г). Підвищення величин діастолічного і / або систолічного артеріального тиску тягне за собою, незалежно від віку, ризик виникнення кардіоваскулярних наслідків, таких, як інсульт, інфаркт міокарда, серцева недостатність, ниркова недостатність.
Захворювання, супутні артеріальної гіпертонії:
Цукровий діабет 2 типу у 15 чоловік
Інсульт (в анамнезі) у 12 осіб
Бронхіальна астма у 2 осіб
Хронічний бронхіт у 10 чоловік
ІХС у 50 чоловік
Шлуночкова екстрасистолія, надшлуночкові аритмії у 6 чоловік
Гострий інфаркт міокарда (в анамнезі) в 8 чоловік
Хронічна ниркова недостатність у 3 осіб
Хронічний пієлонефрит у 10 чоловік
Хронічний гломерулонефрит у 1 людини
Кіста нирок у 2 осіб.
Серед супутніх захворювань ІХС зустрічається найбільш часто (у 50 чоловік).
Таблиця 10. Стратифікація ризику для оцінки прогнозу артеріальної гіпертонії (секція Артеріальною гіпертонії ВНОК 2005).
ФР - фактори ризику; ПЗЗ - ураження органів мішеней; АКС - асоційоване клінічний стан.
У спостерігається мною групі хворих з АГ пацієнти відносяться до групи високого і дуже високого ризику. Пацієнти мають ураження органів-мішеней, супутні фактори ризику та асоційовані захворювання. Визначення ступеня ризику передбачає чіткий план обстеження з уточненням індивідуального спектру факторів ризику і ступеня органних поразок. До особливостей прояву АГ в похилому віці слід віднести наступне:
Давність захворювання, убогість суб'єктивних симптомів, виражена функціональна недостатність мозку, серця, нирок, високий відсоток ускладнень (інсульт, інфаркт, серцева недостатність), переважання систолічного артеріального тиску, гіпокінетичний тип гемодинаміки, * збільшення загального периферичного опору.
Найбільш часта скарга хворих з АГ - головний біль. Наступними за частотою симптомами є головокружіння, шум і пульсація в голові. Ці симптоми у деяких хворих посилюються при підвищенні систолічного артеріального тиску, але у ряду хворих такого зв'язку немає. Є ряд суб'єктивних проявів (які знаходять і об'єктивні підтвердження) з боку центральної нервової системи, що носять загальний для старіючого організму характер. Погіршується пам'ять на останні події, послаблюється увага. З'являються неадекватні емоційні реакції. Порушується сон. Приблизно в 1 / 3 хворих спостерігається клініка типовою стенокардії. Деякі скарги чітко пов'язані тільки з атеросклерозом судин певних областей (наприклад: скарги на переміжну кульгавість у зв'язку з атеросклерозом судин нижніх кінцівок). З боку серця визначається збільшення меж вліво (гіпертрофія міокарда лівого шлуночка). У більшості хворих відзначається приглушення I тону, приблизно у половини акцент II тону на аорті, у третини - систолічний шум на верхівці і над аортою. Ці фізикальні дані пов'язані з атеросклерозом коронарних артерій, атеросклеротичним ураженням мітрального і аортального клапанів, атеросклерозом аорти.
Ураження нирок звичайними аналізами сечі не виявляється, однак їхня функція страждає (помірне підвищення рівня креатиніну 1,2-20 мг / дл і протеїнурії дозволяють прогнозувати розвиток ниркової недостатності). АГ може бути як причиною, так і наслідком нефропатії. Судини очного дна змінені (нерівномірність калібру, звивистість, мікроаневризм судин мікроциркуляторного русла).
Напруга кисню в тканинах знижене.
Підвищення АТ у хворих старше 60 років часто поєднується з дісліпідерміей, гіперглікемією, гіперфібриногенемії, змінами на ЕКГ (гіпертрофія лівого передсердя і лівого шлуночка, виявлення ішемії міокарда та порушення ритму) і ожирінням.
Для призначення медикаментозного лікування враховуємо на практиці не тільки рівень артеріального тиску, а й наявність інших факторів ризику серцево-судинних захворювань. При помірній та тяжкій артеріальній гіпертонії медикаментозне лікування починаємо негайно, навіть якщо відсутні додаткові фактори ризику. У випадках м'якої артеріальної гіпертонії антігіпертензітівная терапія в першу чергу призначається, якщо є ІХС, цукровий діабет, обтяжена по серцево-судинним захворюванням спадковість, кризового перебіг АГ та хронічна цереброваскулярна недостатність.
Початок лікування - зміна способу життя (припинення куріння, зниження маси тіла, помірність у вживанні алкоголю до 168 мл / тиждень, обмеження споживання солі до 2 г / добу, збільшення споживання калію з їжею, оптимізація фізичної активності, регулярні ізотонічні фізичні вправи, зменшення дії хронічних стресів та ін.) Лікування АГ за кількома напрямками:
гіполіпідемічна терапія антиагрегаційну терапія власне гіпотензивна терапія.
Для лікування хворих з артеріальною гіпертонією використовуємо рекомендовані ВООЗ, 1999 р., 7 класів препаратів:
β - адреноблокатори (атенолол, пропранолол, метапролол, небіволол, корведілол та ін;
Діуретики: а) тіазідовиє і близькі до них сполуки (гідрохлоротіазид, арифон, бринальдикс, хлорталідон та ін), б) петльові з швидким діуретичним ефектом (альдактон, амілорид, триамтерен). Для постійної антігіпертензітівной терапії використовуємо переважно тіазідовиє діуретики.
Антагоністи кальцію (ніфедітін, верапаміл, дилтіазем, амлодипін та ін.)
Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) - каптоприл, еналаприл, раміприл, лізиноприл, периндоприл, квінаприл.
5. Блокатори α 1-адренергічних рецепторів (празозин, доксазозин).
6. Антагоністи рецепторів ангіотензину II (лозартан, ірбесартан, валсартан та ін)
7. Препарати центральної дії антагоністи α2 адренорецепторів представляють різні хімічні сполуки (препарати раувольфії, клонідин, допегит, гуанфацин). Препарати нового покоління - активатори імдазолінових рецепторів (моксонідин або Фізіотенс).
Через наявність виражених побічних дій препарати раувольфії, застосовуються нами рідко і замінені більш сучасними засобами, переліченими вище. Гіпотензивний ефект вважається досягнутим, при стійкому зниженні АТ у хворих м'якою АГ до нормального або прикордонного рівня, а при вираженій гіпертонії, особливо у осіб похилого та старечого віку на 10-15% вихідних показників, щоб не погіршився кровопостачання мозку і серця.
Гіпотензивну терапію проводимо, як правило, невизначено довго. При цьому здійснюється тривалий адекватної контроль АТ. Позитивним моментом є те, що всім пацієнтам можливо добове моніторування АТ. При тривалому контролі АТ можливе зниження дози або скасування одного з комбінованих препаратів, особливо у пацієнтів, суворо дотримуються рекомендації.
Призначаємо терапію невеликими дозами, постійно їх збільшуючи. За відсутності бажаного гіпотензивного ефекту і для профілактики побічних ефектів при використанні більшості препаратів, впливаючи на різні патогенетичні механізми артеріальної гіпертонії, посилюючи гіпотензивний ефект, призначаємо комбіновану терапію. Ефективними комбінаціями антигіпертензивних препаратів є: 1) β-адреноблокатори і діуретики, 2) іАПФ і діуретики; 3) антагоністи рецепторів ангіотензину II та діуретики, 4) β - адреноблокатори і антагоністи кальцію (дигідропіридинові похідні), 5) α-адреноблокатори і β- адреноблокатори. Універсальної є комбінація: діуретик + іАПФ + β-адренорецепторів. Доцільно призначати антигіпертензивні препарати пролонгованої дії, щоб домогтися рівномірного гіпотензивного ефекту протягом доби. Призначаються ліки при цьому не повинні погіршувати перебіг супутніх захворювань. Так, наприклад, β - адреноблокатори не рекомендують хворим на бронхіальну астму, вираженою серцевою недостатністю. Крім того, вони не повинні підвищувати рівень інших факторів ризику (діуретики у великих дозах посилюють порушення вуглеводного обміну і гіперурикемію).
Значним фактором ризику серцево-судинних захворювань є порушення ліпідного обміну. Для вибору тактики лікування необхідно визначення концентрації загального холестерину в плазмі крові, холестерину ліпопротеїдів високої щільності і тригліцеридів, а також індекс атерогенності. У своїй практичній роботі використовуємо показники рівня загального холестерину, критерії оцінки якого, згідно з європейськими рекомендаціями, такі:
менше 200 мг / дл (5,2 ммоль / л) - бажаний або нормальна, від 200 до 250 мг / дл (5,2-6,5 ммоль / л) - легка гіперхолестеринемія, від 250 до 300 мг / дл (6 ,5-7, 8 ммоль / л) - помірна холестеринемия, 300 мг / дл (7,8 ммоль / л) і вище - виражена гіперхолестеринемія. Корекцію дісліпідерміі починаємо з призначення дієти. Загальні рекомендації:
зменшити вживання продуктів тваринного походження (жирні сорти м'яса, сало, вершкове масло, сметана, яйця, сир, ковбасні вироби);
тваринні жири слід замінювати рослинними; збільшити споживання продуктів рослинного походження (овочі і фрукти, горіхи, бобові) і рибних страв.
особам, які мають надлишкову масу тіла, рекомендуємо калорійність їжі до 1200-1800 ккал на добу.
Для визначення маси тіла використовуємо індекс Кетле: відношення маси тіла в кілограмах до росту в метрах, зведеному в квадрат (критерії: <25 - бажана маса, 25 - <30 - надлишкова маса, 30 - <35 - ожиріння, (35 - виражене ожиріння ). Рекомендується домагатися зниження маси тіла на 0,5-1 кг за тиждень.
Лікарська терапія препаратами гіпохолестеринемічного дії призначається хворим, у яких, незважаючи на сувору дієтотерапію протягом 6 місяців, рівень холестерину ліпопротеїдів низької плостності залишається високим. Ця терапія проводиться невизначено довго, практично довічно.
статини (аторвастатин, симвастатин, ловастатин, правастатин і ін);
смоли-секвестрантами жовчних кислот (холестирамін, колестипол);
нікотинова кислота і її похідні (ендурацін, ніацин);
фібрати (фенофібрат, гемфіброзил, ціпрофібрат, ліпанор та ін.)
При помірній дісліпідерміі застосовуються препарати, що відносяться до харчових добавок:
актіоксіданти (бета-каротин, вітаміни А, С, Е);
препарати часнику (аллікор, алісат);
препарати поліненасичених жирних кислот і фосфоліпіди (ліпостабіл, есенції);
препарати розчинної клітковини, рослинні сорбенти холестерину (гуарем, пектини).
При виявленні гемореологічних змін призначаються антиагреганти. Застосовуємо аспірин, аспірінкардіо, курантил, тиклид. Аспірин призначається в добовій дозі 1 мг / кг маси тіла хворого одноразово вранці. При захворюваннях шлунково-кишкового тракту, призначаються курантил по 0,025 р.2-3 рази на день Кардіомагніл 0,25 р.2 рази на день під регулярним контролем крові через небезпеку нейтропенії.
Велике профілактичне значення має оптіматізація фізичної активності з використанням фізичних вправ, в які залучаються великі групи м'язів (швидка ходьба пішки, заняття в кабінеті ЛФК). Лікар ЛФК проводить заняття з пацієнтом по 30-40 хвилин 4-5 разів на тиждень. Максимальна частота серцевих скорочень розраховується = від 220 віднімають вік пацієнта в роках. Помірні фізичні навантаження послаблюють так само несприятливу дію хронічного стресу на організм. Для корекції психоемоційних розладів, порушень сну використовуємо транквілізатори, антидепресанти, снодійні препарати. З пацієнтами проводять роботу психолог, консультують психіатр і невролог; широко застосовуються різні методи фізіотерапії (електрофорез лікарських засобів тощо) і масаж. Симптоматична терапія вазоактивними (вінпоцетин, цинаризину та ін), а так само метаболічними (пірацетам, аминалон, церебролізин та ін) препаратами поліпшується не тільки кровопостачання та метаболізм мозку, але й гемореологічні показники, а також самопочуття хворих, сприяючи зникнення або зменшення головного болю, запаморочення, зниження пам'яті та інших суб'єктивних симптомів. Таблетовані препарати призначаються по 1-2 шт.3 рази на
день. Курс лікування до 2 місяців. Церебролізин-в / м або в / в по 5 мл щодня, на курс 15-30 ін'єкцій. Симптоматичне лікування хворих з цереброваскулярною патологій доцільно проводити при очікуванні несприятливому впливі метеорологічних факторів (весняний та осінній періоди).
Таким чином:
Основними принципами комплексної терапії хворих з артеріальною гіпертонією є:
індивідуальний підхід немедикаментозних і медикаментозних засобів з урахуванням не тільки тяжкості і характеру артеріальної гіпертонії, а й супутніх чинників.
Поступове зниження АТ до оптимальних показників для кожного хворого індивідуальна.
Скасування медикаментів має бути ступінчасто і повільно. Якщо при цьому відбувається підвищення артеріального тиску, слід повернутися до вихідного лікуванню.
4) Орієнтувати хворого на практично довічну терапію.
Кінцевою завданням зниження АТ має бути прагнення досягнення "нормального" або "оптимального" рівня артеріального тиску
У структурі захворюваності значуще місце займають хронічні захворювання та хвороби, зумовлені віковими особливостями організму.
Медикаментозна терапія - одне з ланок у складному комплексі лікувальних заходів. Правильна організація праці, харчування, фізичного і психічного відпочинку, особистої гігієни є профілактичним і лікувальним фактором.
Доцільність терапії артеріальної гіпертонії полягає не тільки в тому, щоб знизити артеріальний тиск до рівня, що дозволяє запобігти виникненню ускладнень, але й викликати регрес розвилися змін в органах-мішенях і підтримати добрий рівень якості життя.
2. Журнал для пракутікующего лікаря «Лікуючий лікар» № 7 2000р.
3. Російський медичний журнал. Том 8 № 2 2000р.
4. Довідник з геріартріі під редакцією Д, Ф, Чеботарьова.
5. Практика інфекціоніста.В.С. Васильєв.
6. Практичний посібник «Практичні навички терапевта» під редакцією Г.П. Матвейково.
7. Довідник з діагностики та лікування захворювань у літніх людей. . під ред. Л.І. Дворецького. 2000р.
8. Журнал «Форум ІХС» № 2 2002р. Москва.
9. Журнал «Серце». 2005р.
10. Російський медичний журнал. Том 8 № 15-16. 2000р.
11. Журнал «Лікар». № 10 2006р.
12. Журнал «Клінічна фармакологія і терапія» № 5 2005р.
13. Журнал «Клінічна геронтологія». том 10 № 9. 2004р. вікові хвороби. Довідник. Москва 2006р.
14. Геронтологія та геріартрія. Підручник. Котельников Г.П. 1997р. Москва.
15. Журнал «Лікар» № 14 2006р.
16. Газета «Медичний вісник» № 31 2006р.
17. Журнал «Клінічна геронтологія». Том 12 № 7 2003р.
18. Журнал «Клінічна геронтологія». Том 9 № 10 2003р.
19. Журнал «Клінічна геронтологія». Том 11 № 12 2003р.
20. Журнал «Клінічна геронтологія». Том 12 № 9 2006р.
21. Журнал «Клінічна геронтологія». Том 8 № 8 2002р.
22. Журнал «Клінічна геронтологія». Том 11 № 11 2005р.
23. Російський кардіологічний журнал. № 5 \ 55 2005р.
24. Журнал «Лікар» квітень 2007р.
Заступник директора
з медичної частини
В.П. Мальцев.
Загалом відділенні проживає 165 осіб, з них у 75 хворих (45 / 5%) відмічено стійке підвищення артеріального тиску. і у чоловіків і у жінок відзначається збільшення артеріальної гіпертонії з віком. Після 60 років АГ частіше спостерігається у жінок.
За даними державного науково-дослідний центру профілактичної медицини МОЗ РФ стандартизована за віком поширеність цього захворювання (критерій-рівень АТ 140/90 мм рт. Ст і вище), становить серед чоловіків 39,2%, а серед жінок 41,11%.
Загалом відділенні будинку-інтернату гіпотензивну терапію отримують - 25мужчін 30% (всього у відділенні 84 чоловіки і 84 жінки) і 40 жінок 48%. Критерії діагностики АГ періодично переглядаються. Остання класифікація АГ за рівнем артеріального тиску представлена в таблиці.
Табліца.9 Класифікація артеріальної гіпертонії за рівнем артеріального тиску (ВНОК. «Секція артеріальної гіпертонії», 2004р).
| критерії | Систолічний Мм. рт. ст. | Діастолічний Мм. рт. ст. |
| оптимальне | <120 | <80 |
| нормальне | 120-129 | 80-84 |
| Високе-нормальне | 130-139 | 85-89 |
| Ступінь 1. (М'яка гіпертонія) | 140-159 | 90-99 |
| Підгрупа: прикордонна | 140-149 | 90-94 |
| Ступінь 2. (Помірна гіпертонія) | 160-179 | 100-109 |
| Степень3 (важка гіпертонія) | > 180 | > 110 |
| Ізольована систолічна гіпертонія | > 140 | <90 |
Захворювання, супутні артеріальної гіпертонії:
Цукровий діабет 2 типу у 15 чоловік
Інсульт (в анамнезі) у 12 осіб
Бронхіальна астма у 2 осіб
Хронічний бронхіт у 10 чоловік
ІХС у 50 чоловік
Шлуночкова екстрасистолія, надшлуночкові аритмії у 6 чоловік
Гострий інфаркт міокарда (в анамнезі) в 8 чоловік
Хронічна ниркова недостатність у 3 осіб
Хронічний пієлонефрит у 10 чоловік
Хронічний гломерулонефрит у 1 людини
Кіста нирок у 2 осіб.
Серед супутніх захворювань ІХС зустрічається найбільш часто (у 50 чоловік).
Таблиця 10. Стратифікація ризику для оцінки прогнозу артеріальної гіпертонії (секція Артеріальною гіпертонії ВНОК 2005).
| ФР, ПОМ або АКС | Високоенормальное 130-139.85-89 | АГ 1 ступеня 140-159.90-99 | АГ 2 ступеня 160-179.100-109 | АГ 3 ступеня > 180 \ 100 |
| Ні | Незначний ризик | Низький ризик | Помірний ризик | Високий ризик |
| 1-2ФР | Низький ризик | Помірний ризик | Помірний ризик | Дуже високий ризик |
| > 3ФР илипо | Високий ризик | Високий ризик | Високий ризик | Дуже високий ризик |
| АКС або СД | Дуже високий ризик | Дуже високий ризик | Дуже високий ризик | Дуже високий ризик |
У спостерігається мною групі хворих з АГ пацієнти відносяться до групи високого і дуже високого ризику. Пацієнти мають ураження органів-мішеней, супутні фактори ризику та асоційовані захворювання. Визначення ступеня ризику передбачає чіткий план обстеження з уточненням індивідуального спектру факторів ризику і ступеня органних поразок. До особливостей прояву АГ в похилому віці слід віднести наступне:
Давність захворювання, убогість суб'єктивних симптомів, виражена функціональна недостатність мозку, серця, нирок, високий відсоток ускладнень (інсульт, інфаркт, серцева недостатність), переважання систолічного артеріального тиску, гіпокінетичний тип гемодинаміки, * збільшення загального периферичного опору.
Найбільш часта скарга хворих з АГ - головний біль. Наступними за частотою симптомами є головокружіння, шум і пульсація в голові. Ці симптоми у деяких хворих посилюються при підвищенні систолічного артеріального тиску, але у ряду хворих такого зв'язку немає. Є ряд суб'єктивних проявів (які знаходять і об'єктивні підтвердження) з боку центральної нервової системи, що носять загальний для старіючого організму характер. Погіршується пам'ять на останні події, послаблюється увага. З'являються неадекватні емоційні реакції. Порушується сон. Приблизно в 1 / 3 хворих спостерігається клініка типовою стенокардії. Деякі скарги чітко пов'язані тільки з атеросклерозом судин певних областей (наприклад: скарги на переміжну кульгавість у зв'язку з атеросклерозом судин нижніх кінцівок). З боку серця визначається збільшення меж вліво (гіпертрофія міокарда лівого шлуночка). У більшості хворих відзначається приглушення I тону, приблизно у половини акцент II тону на аорті, у третини - систолічний шум на верхівці і над аортою. Ці фізикальні дані пов'язані з атеросклерозом коронарних артерій, атеросклеротичним ураженням мітрального і аортального клапанів, атеросклерозом аорти.
Ураження нирок звичайними аналізами сечі не виявляється, однак їхня функція страждає (помірне підвищення рівня креатиніну 1,2-20 мг / дл і протеїнурії дозволяють прогнозувати розвиток ниркової недостатності). АГ може бути як причиною, так і наслідком нефропатії. Судини очного дна змінені (нерівномірність калібру, звивистість, мікроаневризм судин мікроциркуляторного русла).
Напруга кисню в тканинах знижене.
Підвищення АТ у хворих старше 60 років часто поєднується з дісліпідерміей, гіперглікемією, гіперфібриногенемії, змінами на ЕКГ (гіпертрофія лівого передсердя і лівого шлуночка, виявлення ішемії міокарда та порушення ритму) і ожирінням.
Для призначення медикаментозного лікування враховуємо на практиці не тільки рівень артеріального тиску, а й наявність інших факторів ризику серцево-судинних захворювань. При помірній та тяжкій артеріальній гіпертонії медикаментозне лікування починаємо негайно, навіть якщо відсутні додаткові фактори ризику. У випадках м'якої артеріальної гіпертонії антігіпертензітівная терапія в першу чергу призначається, якщо є ІХС, цукровий діабет, обтяжена по серцево-судинним захворюванням спадковість, кризового перебіг АГ та хронічна цереброваскулярна недостатність.
Початок лікування - зміна способу життя (припинення куріння, зниження маси тіла, помірність у вживанні алкоголю до 168 мл / тиждень, обмеження споживання солі до 2 г / добу, збільшення споживання калію з їжею, оптимізація фізичної активності, регулярні ізотонічні фізичні вправи, зменшення дії хронічних стресів та ін.) Лікування АГ за кількома напрямками:
гіполіпідемічна терапія антиагрегаційну терапія власне гіпотензивна терапія.
Для лікування хворих з артеріальною гіпертонією використовуємо рекомендовані ВООЗ, 1999 р., 7 класів препаратів:
β - адреноблокатори (атенолол, пропранолол, метапролол, небіволол, корведілол та ін;
Діуретики: а) тіазідовиє і близькі до них сполуки (гідрохлоротіазид, арифон, бринальдикс, хлорталідон та ін), б) петльові з швидким діуретичним ефектом (альдактон, амілорид, триамтерен). Для постійної антігіпертензітівной терапії використовуємо переважно тіазідовиє діуретики.
Антагоністи кальцію (ніфедітін, верапаміл, дилтіазем, амлодипін та ін.)
Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) - каптоприл, еналаприл, раміприл, лізиноприл, периндоприл, квінаприл.
5. Блокатори α 1-адренергічних рецепторів (празозин, доксазозин).
6. Антагоністи рецепторів ангіотензину II (лозартан, ірбесартан, валсартан та ін)
7. Препарати центральної дії антагоністи α2 адренорецепторів представляють різні хімічні сполуки (препарати раувольфії, клонідин, допегит, гуанфацин). Препарати нового покоління - активатори імдазолінових рецепторів (моксонідин або Фізіотенс).
Через наявність виражених побічних дій препарати раувольфії, застосовуються нами рідко і замінені більш сучасними засобами, переліченими вище. Гіпотензивний ефект вважається досягнутим, при стійкому зниженні АТ у хворих м'якою АГ до нормального або прикордонного рівня, а при вираженій гіпертонії, особливо у осіб похилого та старечого віку на 10-15% вихідних показників, щоб не погіршився кровопостачання мозку і серця.
Гіпотензивну терапію проводимо, як правило, невизначено довго. При цьому здійснюється тривалий адекватної контроль АТ. Позитивним моментом є те, що всім пацієнтам можливо добове моніторування АТ. При тривалому контролі АТ можливе зниження дози або скасування одного з комбінованих препаратів, особливо у пацієнтів, суворо дотримуються рекомендації.
Призначаємо терапію невеликими дозами, постійно їх збільшуючи. За відсутності бажаного гіпотензивного ефекту і для профілактики побічних ефектів при використанні більшості препаратів, впливаючи на різні патогенетичні механізми артеріальної гіпертонії, посилюючи гіпотензивний ефект, призначаємо комбіновану терапію. Ефективними комбінаціями антигіпертензивних препаратів є: 1) β-адреноблокатори і діуретики, 2) іАПФ і діуретики; 3) антагоністи рецепторів ангіотензину II та діуретики, 4) β - адреноблокатори і антагоністи кальцію (дигідропіридинові похідні), 5) α-адреноблокатори і β- адреноблокатори. Універсальної є комбінація: діуретик + іАПФ + β-адренорецепторів. Доцільно призначати антигіпертензивні препарати пролонгованої дії, щоб домогтися рівномірного гіпотензивного ефекту протягом доби. Призначаються ліки при цьому не повинні погіршувати перебіг супутніх захворювань. Так, наприклад, β - адреноблокатори не рекомендують хворим на бронхіальну астму, вираженою серцевою недостатністю. Крім того, вони не повинні підвищувати рівень інших факторів ризику (діуретики у великих дозах посилюють порушення вуглеводного обміну і гіперурикемію).
Значним фактором ризику серцево-судинних захворювань є порушення ліпідного обміну. Для вибору тактики лікування необхідно визначення концентрації загального холестерину в плазмі крові, холестерину ліпопротеїдів високої щільності і тригліцеридів, а також індекс атерогенності. У своїй практичній роботі використовуємо показники рівня загального холестерину, критерії оцінки якого, згідно з європейськими рекомендаціями, такі:
менше 200 мг / дл (5,2 ммоль / л) - бажаний або нормальна, від 200 до 250 мг / дл (5,2-6,5 ммоль / л) - легка гіперхолестеринемія, від 250 до 300 мг / дл (6 ,5-7, 8 ммоль / л) - помірна холестеринемия, 300 мг / дл (7,8 ммоль / л) і вище - виражена гіперхолестеринемія. Корекцію дісліпідерміі починаємо з призначення дієти. Загальні рекомендації:
зменшити вживання продуктів тваринного походження (жирні сорти м'яса, сало, вершкове масло, сметана, яйця, сир, ковбасні вироби);
тваринні жири слід замінювати рослинними; збільшити споживання продуктів рослинного походження (овочі і фрукти, горіхи, бобові) і рибних страв.
особам, які мають надлишкову масу тіла, рекомендуємо калорійність їжі до 1200-1800 ккал на добу.
Для визначення маси тіла використовуємо індекс Кетле: відношення маси тіла в кілограмах до росту в метрах, зведеному в квадрат (критерії: <25 - бажана маса, 25 - <30 - надлишкова маса, 30 - <35 - ожиріння, (35 - виражене ожиріння ). Рекомендується домагатися зниження маси тіла на 0,5-1 кг за тиждень.
Лікарська терапія препаратами гіпохолестеринемічного дії призначається хворим, у яких, незважаючи на сувору дієтотерапію протягом 6 місяців, рівень холестерину ліпопротеїдів низької плостності залишається високим. Ця терапія проводиться невизначено довго, практично довічно.
статини (аторвастатин, симвастатин, ловастатин, правастатин і ін);
смоли-секвестрантами жовчних кислот (холестирамін, колестипол);
нікотинова кислота і її похідні (ендурацін, ніацин);
фібрати (фенофібрат, гемфіброзил, ціпрофібрат, ліпанор та ін.)
При помірній дісліпідерміі застосовуються препарати, що відносяться до харчових добавок:
актіоксіданти (бета-каротин, вітаміни А, С, Е);
препарати часнику (аллікор, алісат);
препарати поліненасичених жирних кислот і фосфоліпіди (ліпостабіл, есенції);
препарати розчинної клітковини, рослинні сорбенти холестерину (гуарем, пектини).
При виявленні гемореологічних змін призначаються антиагреганти. Застосовуємо аспірин, аспірінкардіо, курантил, тиклид. Аспірин призначається в добовій дозі 1 мг / кг маси тіла хворого одноразово вранці. При захворюваннях шлунково-кишкового тракту, призначаються курантил по 0,025 р.2-3 рази на день Кардіомагніл 0,25 р.2 рази на день під регулярним контролем крові через небезпеку нейтропенії.
Велике профілактичне значення має оптіматізація фізичної активності з використанням фізичних вправ, в які залучаються великі групи м'язів (швидка ходьба пішки, заняття в кабінеті ЛФК). Лікар ЛФК проводить заняття з пацієнтом по 30-40 хвилин 4-5 разів на тиждень. Максимальна частота серцевих скорочень розраховується = від 220 віднімають вік пацієнта в роках. Помірні фізичні навантаження послаблюють так само несприятливу дію хронічного стресу на організм. Для корекції психоемоційних розладів, порушень сну використовуємо транквілізатори, антидепресанти, снодійні препарати. З пацієнтами проводять роботу психолог, консультують психіатр і невролог; широко застосовуються різні методи фізіотерапії (електрофорез лікарських засобів тощо) і масаж. Симптоматична терапія вазоактивними (вінпоцетин, цинаризину та ін), а так само метаболічними (пірацетам, аминалон, церебролізин та ін) препаратами поліпшується не тільки кровопостачання та метаболізм мозку, але й гемореологічні показники, а також самопочуття хворих, сприяючи зникнення або зменшення головного болю, запаморочення, зниження пам'яті та інших суб'єктивних симптомів. Таблетовані препарати призначаються по 1-2 шт.3 рази на
день. Курс лікування до 2 місяців. Церебролізин-в / м або в / в по 5 мл щодня, на курс 15-30 ін'єкцій. Симптоматичне лікування хворих з цереброваскулярною патологій доцільно проводити при очікуванні несприятливому впливі метеорологічних факторів (весняний та осінній періоди).
Таким чином:
Основними принципами комплексної терапії хворих з артеріальною гіпертонією є:
індивідуальний підхід немедикаментозних і медикаментозних засобів з урахуванням не тільки тяжкості і характеру артеріальної гіпертонії, а й супутніх чинників.
Поступове зниження АТ до оптимальних показників для кожного хворого індивідуальна.
Скасування медикаментів має бути ступінчасто і повільно. Якщо при цьому відбувається підвищення артеріального тиску, слід повернутися до вихідного лікуванню.
4) Орієнтувати хворого на практично довічну терапію.
Кінцевою завданням зниження АТ має бути прагнення досягнення "нормального" або "оптимального" рівня артеріального тиску
Висновки
Хабаровський будинок-інтернат № 1 для престарілих та інвалідів одне з стаціонарних медико-соціальних закладів краю, що стоїть на варті здоров'я, благополуччя і якості життя інвалідів і літніх, забезпечує їх соціальний захист і гідне завершення життя.У структурі захворюваності значуще місце займають хронічні захворювання та хвороби, зумовлені віковими особливостями організму.
Медикаментозна терапія - одне з ланок у складному комплексі лікувальних заходів. Правильна організація праці, харчування, фізичного і психічного відпочинку, особистої гігієни є профілактичним і лікувальним фактором.
Доцільність терапії артеріальної гіпертонії полягає не тільки в тому, щоб знизити артеріальний тиск до рівня, що дозволяє запобігти виникненню ускладнень, але й викликати регрес розвилися змін в органах-мішенях і підтримати добрий рівень якості життя.
Література
1. Клінічна геронтологія. Том 8 № 6, № 8 2002р., Тому 7 № 10 2001р.2. Журнал для пракутікующего лікаря «Лікуючий лікар» № 7 2000р.
3. Російський медичний журнал. Том 8 № 2 2000р.
4. Довідник з геріартріі під редакцією Д, Ф, Чеботарьова.
5. Практика інфекціоніста.В.С. Васильєв.
6. Практичний посібник «Практичні навички терапевта» під редакцією Г.П. Матвейково.
7. Довідник з діагностики та лікування захворювань у літніх людей. . під ред. Л.І. Дворецького. 2000р.
8. Журнал «Форум ІХС» № 2 2002р. Москва.
9. Журнал «Серце». 2005р.
10. Російський медичний журнал. Том 8 № 15-16. 2000р.
11. Журнал «Лікар». № 10 2006р.
12. Журнал «Клінічна фармакологія і терапія» № 5 2005р.
13. Журнал «Клінічна геронтологія». том 10 № 9. 2004р. вікові хвороби. Довідник. Москва 2006р.
14. Геронтологія та геріартрія. Підручник. Котельников Г.П. 1997р. Москва.
15. Журнал «Лікар» № 14 2006р.
16. Газета «Медичний вісник» № 31 2006р.
17. Журнал «Клінічна геронтологія». Том 12 № 7 2003р.
18. Журнал «Клінічна геронтологія». Том 9 № 10 2003р.
19. Журнал «Клінічна геронтологія». Том 11 № 12 2003р.
20. Журнал «Клінічна геронтологія». Том 12 № 9 2006р.
21. Журнал «Клінічна геронтологія». Том 8 № 8 2002р.
22. Журнал «Клінічна геронтологія». Том 11 № 11 2005р.
23. Російський кардіологічний журнал. № 5 \ 55 2005р.
24. Журнал «Лікар» квітень 2007р.
Заступник директора
з медичної частини
В.П. Мальцев.