Введення
Створення умов соціально-економічної стабільності в суспільстві передбачає необхідність формування достатніх обсягів і раціональної структури продовольчих ресурсів. Важлива роль у вирішенні цього завдання належить цілорічного забезпечення населення високоякісною і різноманітною овочевою продукцією відповідно до фізіологічно обгрунтованих норм.
Економіка - це сукупність галузей народного господарства, забезпечує суспільство життєво необхідними матеріальними благами і послугами, це головна сфера діяльності людини.
Економіка сільського господарства вивчає дії об'єктивних економічних законів і форми їх прояву в сільськогосподарському виробництві. Керуючись цими законами, економіка сільського господарства розкриває своєрідність дій підприємств в конкретних умовах галузі і окремих його структурних підрозділів. Вона розглядає механізм функціонування самого підприємства як комерційної організації, його ресурси та шляхи поліпшення їх використання.
Овочівництво постачає рослинні продукти, що володіють поживними і цілющими властивостями, які містять в легкозасвоюваній формі всі основні енергосодержащіе речовини: вуглеводи, білки, жири. Особлива цінність овочів як продуктів птіанія визначається і високим вмістом практично всіх вітамінів (А, В і С), мінеральних речовин, гормонів та ферментів, органічних кислот, жирних масел, пектинових речовин. Вони також багаті мікроелементами (марганець, молібден, йод, бор, цинк та ін.) Свіжі овочі містять антибіотики, які надають згубний вплив на бактерії, грибки та інші патогени. Невисока енергетична цінність овочів у порівнянні з продуктами тваринного походження робить їх особливо необхідними для збалансованості харчових раціонів при дієтичному харчуванні 3.
Соціальна значущість овочівництва в конкретних умовах посилюється унікальною особливістю багатьох овочів (ріпа, бруква, буряк, морква, гарбуз і ін) виводити з організму радіонукліди і важкі метали. А це потребує підвищеної виробництва овочів, розширення їх асортименту, високої екологічності технологій.
Соціальна роль овочівництва виражається у тому, що вона є постачальником відносно дешевих продуктів харчування (рівень роздрібних цін на овочі найбільш адекватний купівельним можливостям масового споживання).
Овочі забезпечують високу отримання прибутку з 1 га ріллі, а по рентабельності перевершують ряд сільськогосподарських культур. Овочівництво сприяє поліпшенню економічних результатів всього сільськогосподарського виробництва.
Все вищесказане є досить вагомою підставою для вибору теми і вивчення даної проблеми.
Метою економічного дослідження є вивчення економічних основ ефективної господарської діяльності підприємств і галузі в цілому, спрямованої на виробництво високоякісної й конкурентоспроможної продукції.
Цілі визначають завдання, які досить різноманітні. Перш за все, це розробка та економічне обгрунтування: методів ефективного використання ресурсів; оптимальних розмірів сільськогосподарського підприємства; оптимального рівня концепції і спеціалізації сільськогосподарського виробництва; капітальних вкладень у сільське господарство; умов зниження втрат; зниження витрат виробництва; питань ціноутворення і рентабельності.
Основні методи, які в цілому визначають науковість і результативність дослідження це: 4.
діалектичний метод передбачає розгляд процесу розвитку в стані безперервного руху та зміни;
статистико-економічний метод передбачає побудову економічних угруповань індексів для вивчення впливу однієї ознаки на зміну іншого;
монографічний метод досліджень передбачає вивчення окремих елементів загальної сукупності;
розрахунково-конструктивний метод використовується в перспективному плануванні та прогнозуванні розвитку сільського господарства;
балансовий метод - це метод кількісної ув'язки показників потреби господарства в ресурсах;
економіко-математичний метод передбачає моделювання за допомогою комп'ютерної техніки для вирішення складних економічних завдань;
експериментальний метод застосовується при вивченні нових форм за допомогою експерименту.
Мета курсової роботи: на основі бухгалтерської звітності розглянути та проаналізувати склалася рівень економічної ефективності та конкурентоспроможності овочівництва в ТОВ «Племзавод Котлубань» 2008 р.
Завдання курсової роботи: розкрити резерви зміцнення економіки і визначити подальший напрямок підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності овочівництва.
1. До питання про економічну ефективність та конкурентоспроможності аграрного виробництва
1.1 Теоретичні основи економічної ефективності та конкурентоспроможності аграрного виробництва та методика її визначення
Найважливіше завдання сільського господарства полягає в забезпеченні населення країни продовольством. В умовах ринкової економіки ця задача може бути вирішена тільки шляхом підвищення економічної ефективності та конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва. Саме рівень ефективності зумовлює ступінь забезпечення населення продовольчими товарами, а конкурентоспроможність ступінь їх якості.
Проблема ефективності пов'язана з потребою товаровиробника в максимальній економії виробничих ресурсів. В умовах ринкової економіки, коли підприємницька діяльність здійснюється на свій страх і ризик значення її різко зросла.
Слово «ефект» латинського походження (effectus) і означає результат, який залишає після себе якесь явище, процес, захід. Стосовно до економічної сфери діяльності людини під словом «ефект» треба розуміти результат його праці, результат матеріальних, грошових і трудових витрат. А результатом праці є продукція. Отже, в економіці під ефектом у прямому сенсі цього слова слід розуміти вироблений продукт. Економічна ефективність
визначається шляхом зіставлення отриманого ефекту (результату) як з використаними ресурсами, так і на витрати. Це необхідно, оскільки результати виробництва обумовлені як витратами, так і загальною масою ресурсів, залучених у виробничий процес. Економічна ефективність - це досягнення оптимальної величини прибутку для розвитку діяльності підприємства на основі послідовного здійснення принципу відповідальності перед суспільством. Сутність економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сільськогосподарського
виробництва може бути виражена через її критерій і показники. Критерій - ознака, виходячи з якого виноситься судження про ефективність чи неефективність виробництва. У загальному вигляді його можна сформулювати як максимум ефекту з кожної одиниці затрат суспільної праці (або мінімум витрат суспільної праці на одиницю ефекту).
Розрахувати показники економічної ефективності можна двома способами: шляхом ділення ефекту (результату) на величину ресурсів або витрат, або ж як різниця між ефектом і витратами на його отримання.
Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно використовувати систему показників. Необхідність її застосування обумовлена як різним характером вимірювання ефекту, так і різними видами виробничих ресурсів, які відрізняються за своєю економічною природою і не завжди порівнянні. Економічна ефективність аграрного виробництва визначається в одних випадках шляхом зіставлення ефекту і ресурсів, а в інших - ефекту і витрат, всі показники, що характеризують її рівень можна розділити на дві групи. Одна характеризує економічну ефективність використання застосованих ресурсів, інша - спожитих ресурсів (поточних виробничих витрат). До першої групи належать такі показники як землеотдача, фондовіддача, продуктивність праці тощо, до другої - собівартість, матеріаломісткість, трудомісткість, рівень рентабельності. Показники економічної ефективності поділяються на приватні й узагальнюючі. Приватні характеризують ефективність використання окремих видів ресурсів або витрат, а узагальнюючі дають синтетичну оцінку економічної ефективності використання ресурсного потенціалу і всіх поточних витрат. До приватних можна віднести землеотдачу, фондовіддачу, собівартість, матеріаломісткість, трудомісткість, до узагальнюючих - ресурсоотдачи, рівень рентабельності.
Ресурсоотдачи і ресурсоемкоть розраховуються за формулами:
Рот = ВП / РП; Рем = РП / ВП, де
ВП - валова продукція, руб.;
РП - величина ресурсного потенціалу, руб.
Узагальнюючий показник ефективності застосування виробничих ресурсів можна розрахувати за наступною формулою:
Ео = ВП1 / Н, де
ВП1 - фактично отримана валова продукція сільського господарства на 1 га сільгосппродукції, руб.;
Н - нормативний рівень виробництва валової продукції, що відображає виробничий потенціал сільськогосподарського підприємства, руб. на 1 га.
Економічну ефективність визначають шляхом зіставлення отриманого ефекту (результату) з використаними ресурсами або витратами:
Економічна Ефект (результати)
= _________________
ефективність Витрати (ресурси)
При розгляді ефективності сільськогосподарського виробництва розрізняють наступні її види: народногосподарську; галузеву; окремих галузей сільського господарства; внутрішньогосподарських підрозділів (ланок, бригад тощо); виробництв окремих видів продукції (зерна, молока і т.д.); окремих господарських заходів (агротехнічних, зоотехнічних, ветеринарних, організаційних, економічних).
У сформованих умовах економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в основному визначається двома групами факторів:
зовнішні чинники, які залежать від підприємств, - ціноутворення, оподаткування, кредитування, ринковий попит, інфляційні процеси, дотації і компенсації, аграрне законодавство та ін;
внутрішні фактори, що залежать від кожного конкретного господарства, - урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин, собівартість продукції, технологія і організація виробництва, спеціалізація і т.д.
Всі внутрішні фактори можна розділити на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні - це такі чинники, виникнення яких не залежить від суб'єкта управління. Суб'єктивні повністю залежать від суб'єкта управління
Найбільш важливий показник економічної ефективності є відношення валового виробництва до витрат живої і уречевленої праці:
Ев = ВП / (Пз + Фосс * К), де
ВП - валове виробництво, руб.;
Пз - виробничі витрати, крб.
Фос - основні виробничі фонди, руб.;
К - коефіцієнт ефективності фондів.
Чистий доход є основним джерелом подальшого розширення виробництва і зростання суспільних фондів споживання і висловлює ставлення до витрат живої і уречевленої праці:
ЕЧ = ЧД / Пз + Фос * До
Чистий дохід - це різниця між вартістю валової продукції і всіма витратами на її виробництво: ЧД = ВП-ПЗ, або ЧД = ВД-ОТ, де ВІД - витрати на оплату праці. Валовий же дохід (ВД) дорівнює різниці між вартістю валової продукції (ВП) і матеріальними витратами (МЗ): ВД = ВП-МЗ Економічну ефективність сільськогосподарського виробництва характеризує рентабельність, яка являє собою економічну категорію, що відображає дохідність і прибутковість підприємства чи галузі. Вона вимірюється такими показниками, як валовий дохід і чистий дохід, прибуток, рівень рентабельності, окупність витрат, норма прибутку. Рівень рентабельності один з основних показників даної групи, що представляє собою процентне співвідношення отриманого прибутку (П), до повної собівартості (ПС): Ур = П: ПС * 100%
Даний показник характеризує величину прибутку, що припадає на одиницю спожитих ресурсів. Також використовується (рівень збитковості) рівень окупності витрат (Оз), що представляє собою відношення грошової виручки (В) до комерційної (повної) собівартості (ПС), виражене у відсотках: Оз = В / Пс * 100%
Цей показник характеризує розмір грошової виручки в розрахунку на одиницю цу витрат. Виробництво рентабельно лише в тому випадку, якщо його величина перевищує 100%.
Показником рентабельності виробництва є також норма прибутку (Н), під якою розуміється процентне відношення прибутку до середньорічної вартості основних (Фо) і оборотних фондів (Фоб):
Н = П * 100%
Фо + Фоб
Він характеризує розмір прибутку, одержуваної на одиницю виробничих (основних та оборотних) фондів.
Прибуток як економічна категорія характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності. Розрізняють валовий прибуток, прибуток від реалізації продукції і послуг, чистий прибуток.
Валовий прибуток являє собою загальний обсяг прибутку підприємства.
У складі валового прибутку враховується прибуток від усіх видів діяльності:
від реалізації продукції і послуг; від реалізації основних фондів та іншого майна; позареалізаційні доходи та витрати (доходи від здачі майна; відсотки по акціях і інших цінних паперів, що належать підприємству; штрафи, пені, неустоікі). Виручка від реалізації за мінус собівартості.
Прибуток від реалізації продукції (П) розраховується шляхом вирахування з грошової виручки (В) повної (комерційної) c ебестоімості (ПС):
П = В-ПС
У ринкових умовах прибуток у сільському господарстві визначається кілька за іншою методикою:
П = (В-ПДВ) - ПС, де
ПДВ - сума податку на додану вартість, руб.
Конкурентоспроможної називається продукція, що володіє більш високими споживчими властивостями в порівнянні з аналогічною продукцією, що є на ринку, і що користується в результаті цього підвищеним попитом.
Конкурентоспроможність можна визначити, тільки порівнюючи продукцію конкурентів між собою; іншими словами, це відносне поняття, прив'язане до конкретного ринку і часу збуту (особливо для сільськогосподарської продукції). Якість продукції та її ціна є головними чинниками конкурентоспроможності. Якість продукції - це сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення. Слово «продукція» слід розуміти в найширшому сенсі. Це машини і споруди, зерно і картопля, овочі і фрукти, молоко і м'ясо, корми і багато, що може задовольняти певні особисті і суспільні потреби. Продукція в різних її видах, як правило, є результатом праці різних підприємств
Перехід до ринку примушує поглянути на проблему якості продукції по-новому. Конкурентоспроможність продукції визначається тільки тими її властивостями, які представляють істотний інтерес для покупця (розмір, свіжість, смак). Розвинений конкурентний ринок диктує рівень і динаміку вимог до якості. У зв'язку з цим перед виробниками продукції виникають специфічні завдання управління якістю, обліку витрат при виборі більш економічного варіанта досягнення певного його у Показники конкурентоспроможності представляють сукупність критеріїв якісної оцінки рівня конкурентоспроможності товару. Для оцінки застосовують систему одиничних, групових та інтегральних показників.
Одиничний показник конкурентоспроможності - це відсоткове відношення величини будь-якого технічного або економічного параметра до величини цього ж параметра, при якому елемент потреби теоретично повністю задовольняється.
Груповий показник конкурентоспроможності - це показник, який поєднує одиничні показники та характеризує ступінь задоволення потреби в цілому.
Інтегральний показник конкурентоспроможності - це кількісна характеристика конкурентноздатності товару, що є відношенням групового показника за технічними параметрами до групового показника за економічними параметрами.
У практичній діяльності важливе значення має індикатор конкурентоспроможності - кількісний показник еволюції економічної чи фінансової величини, особливо значимий для проведення загальної економічної політики та оцінки її результатів в області конкуренції. Це ключовий економічний показник, що відображає тенденцію розвитку економіки у цій області.
Конкурентна перевага може бути забезпечено на основі більш низьких витрат або його диференціації, коли конкурентна перевага досягається за рахунок підвищення параметрів якості, включаючи і після продажне обслуговування. Хоча лідерство в конкурентоспроможності може бути отримано одночасно за рахунок економії на витратах і сфокусованої диференціації, що представляє собою здатність виробника забезпечити покупця унікальною або більшою цінністю продукції, що виражається у вигляді нових або особливих споживчих характеристик технічного, економічного і організаційного порядку.
Визначення зведених індексів конкурентоспроможності за технічними та економічними параметрами дозволяє визначити інтегральний показник відносної конкурентоспроможності (К) вироби по відношенню до зразка, який може бути виражений як відношення зведеного індексу за технічними параметрами до зведеним індексом за економічними параметрами (тобто як відношення сумарного споживчого ефекту до сукупних витрат на його отримання):
К = Imn / I е. n,
де К - інтегральний показник конкурентоспроможності; Imn - зведений індекс по технічних параметрах; I е. n - зведений індекс за економічними параметрами.
Дія технічних і економічних індексів має різноспрямований характер. При підвищенні Imn аналізованого виробу в порівнянні з параметрами зразка конкурентоспроможність збільшиться, а при збільшенні I е. n показник конкурентоспроможності знижується.
Таким чином, якщо До більше одиниці, аналізоване виріб перевершує по конкурентоспроможності зразок, якщо До менше одиниці - поступається, якщо До дорівнює одиниці, то конкурентоспроможність знаходиться на одному рівні.
1.2 Сучасний стан овочівництва Волгоградської області на сучасному етапі
У порівнянні з іншими сільськогосподарськими культурами виробництво овочів має свої особливості. Воно в більшій мірі визначається природними та економічними умовами. Ефективність їх багато в чому залежить від зони обробітку. Успішний розвиток овочівництва залежить від забезпеченості робочою силою, транспортними шляхами для перевезення продукції, гарантованими поблизу ринків збуту. Це передбачає концентрацію і спеціалізацію виробництва в приміських зонах великих міст та в сировинних зонах переробної промисловості. Тут більш високі ціни реалізації продукції, є можливість у використанні теплових відходів промисловості для обігріву теплиць і парників. У найближчих до міста господарствах рентабельність овочів вище, ніж у віддалених. Приміські господарства в значних кількостях реалізують продукцію за прямими зв'язками, мають спеціалізоване виробництво. Виробництво овочів в сировинних зонах створюється з урахуванням вимог переробної промисловості: наявність спеціалізованих господарств, висока концентрація посівів поблизу овочеконсервний заводів. Для консервної промисловості важливе значення має рівномірне надходження продукції на переробку. Собівартість випускаються консервів залежить від собівартості овочів, вироблених в зоні, тобто у структурі вони займають велику питому вагу (до 75%). Зниженню собівартості овочів сприяють концентрацію посівних площ під окремими культурами, здійснення міжгосподарської спеціалізації.
Овочівництво на даному етапі свого розвитку - одна з найбільш інтенсивних галузей сільськогосподарського виробництва.
По Волгоградській області, овочівництво є однією з найважливіших складових продовольчого ресурсу області. Ця галузь постачає рослинні продукти, що володіють цінними поживними і цілющими властивостями, які мають велике значення для забезпечення повноцінного раціону харчування людей. Овочі містять в легкозасвоюваній формі всі основні енегосодержащіе речовини: вуглеводи, білки і жири.
Волгоградська область є найбільшим регіоном з виробництва овочевої продукції. Господарствами всіх форм власності у 2007 р. було отримано - 501 тис. тонн овочів, або 105% до рівня 2006 р.
Овочівництво - це сьогодні динамічно розвивається галузь, досить стабільна. Зростання виробництва відбувається за рахунок підвищення рівня врожайності овочевих культур. Середня врожайність зросла з 203 ц / га в 2005 р. до 225 ц / г в 2007 р. Це пов'язано з інтенсифікацією виробництва, споживанням кращих світових іригаційних систем і сільськогосподарської техніки. За останні роки побудовано більше 3000 га з використанням крапельного зрошення, які дають надбавку у врожайності до 40%.
Із зростанням виробництва піднявся і рівень споживання овочів на 1 людину в рік з 75 кг до 105 кг. Прибуток від реалізації продукції овочівництва відкритого грунту 64,3 міл. рублів, з рівнем рентабельності 17,2%, закритого грунту - 47,9 млн. руб. з рівнем рентабельності -13%. Зниження прибутковості відбувається за рахунок випереджаючого зростання витрат
(Вартості насіння, засобів захисту рослин, мінеральних добрив, електроенергії, техніки) над ціною овочевої продукції. Ціна реалізації 1 тонн овочів збільшилася запрошлий рік на 19%, а собівартість зросла на 28%.
Завдяки унікальним природно-кліматичних умов для вирощування овочів, наша продукція відрізняється високими смаковими якостями, набагато перевищують по достоїнству продукцію регіонів конкурентів. Про затребуваності волгоградської овочевої продукції говорить і той факт, що вся вирощена продукція овочів урожай 2007 року була реалізована вже практично до лютого 2008 р. На 2009 колективні та селянські господарства області планують зберегти площі під овочевими культурами на колишньому рівні і отримати за рахунок впровадження інтенсивних технологій 300 тис. овочів. За асортиментом овочевих культур передбачених структурою посівних площ передбачається посів насінням вітчизняної селекції та іноземної селекції. Структура посівних площ багато в чому визначає рівень ефективності галузі овочівництва. Перше місце відводиться цибулі ріпчастій; друге місце за томатами, а третє місце моркви, четверте капусті. Здатність підприємств забезпечити випуск якісної продукції, що відповідає вимогам ринку і міжнародним стандартам, є запорукою успіху роботи підприємств плодоовочевого комплексу області по збільшенню обсягом виробництва і реалізації продукції.
Для організації цілорічного постачання населення свіжими овочами необхідно розширення асортименту овочевих культур. Тому потрібні сорти, конкурентоспроможні, що задовольняють запити як виробників так і споживачів. Крім основного асортименту овочів, в структурі повинні бути і малопоширені овочі (салат, зелені культури, різні види капусти та ін.) В області, на жаль, вузький асортимент овочевої продукції. Вирощується всього близько 30 культур, а практичне значення мають в основному шість: капуста, томати, огірки, морква, цибуля, буряк. У той же час зараз на земній кулі відомі понад 1200 рослин, які можуть бути використані в їжу як овочі.
Однією з основних проблем в овочівництві залишається зростання цін на енергоносії, добрива та засоби захисту рослин, а це впливає на збільшення собівартості продукції, отже, знижує рентабельність. Тому в даній ситуації необхідно дотримуватися курсу на впровадження енергозберігаючих технологій, спрямованих на зниження собівартості і поліпшення якості виробленої продукції. Овочівництво області сконцентровано в 13 районах. У минулому році кращих показників досягли овочівники наступних районів: Городищенський, Среднеахтубінскій, Биковський, Ленінський, Дубовський, Калачевський, Котельниковський, Светлоярскій і Іловлінський. Гідний внесок у розвиток овочівництва області вносять і тепличні господарства. Під позасезонні час вони задовольняють потреби населення у свіжих овочах. У 2007 році валове виробництво овочів склало 14200 тонн. Загальна площа захищеного грунту за даними 2007 р. становить 392,5 тис. м2. У виробництві овочевих культур чималу роль грають іноземні громадяни. Забезпечити комплекс робіт силами місцевого населення не представляється можливим. В даний час існує ряд сезонних питань по залученню іноземних громадян.
Важливе значення в плодоовочевому комплексі області приділяється виробництву картоплі та баштанних культур. У сучасних економічних умовах баштанні культури також є високоприбутковими культурами.
Останнім часом стала помітна спеціалізація господарств на виробництві баштанних різних термінів дозрівання. Одні вирощують ранню продукцію з використанням тимчасових плівкових укриттів (при цьому затребувані ранні та ультраранні сорти та гібриди), інші пізньостиглі сорти кавуна, придатні для тривалого зберігання. Перспектива розвитку баштанництва в області велика. Потенціал баштанних культур в даний час використовується незначно. Хоча резерви збільшення обсягом виробництва більше, можливості додаткового використання баштанних і продуктів їх переробки знаходяться лише на початку освоєння.
2. Економічна ефективність і конкурентоспроможність виробництва галузі рослинництва в ТОВ «Племзавод Котлубань»
2.1 Основні риси економіки підприємства ТОВ «Племзавод Котлубань»
Згідно з даними районного відділу з аграрної політики, у Волгоградській області налічується 12 великих господарств та близько 1200 середніх і дрібних. Трохи менше сотні з них селянсько-фермерських СФГ.
Особистих підсобних господарств, значить близько семисот. Решта 400 - це індивідуальні підприємці, як власники землі працюють на ній, так і орендарі. Половину овочевої продукції Волгоградської області дає Городищенський район (понад 214 т. тонн 2008 р.).
Площа Городищенського району 247,1 т.га, 22 адміністративних, 39 пунктів, населення 53,5 т.человек (22 на 1 км). У районі здійснюється інтенсивне ведення сільського господарства, спеціалізується на виробництві овочів, м'яса, молока, продукції рослинництва, птахівництва, тут знаходиться найбільша кількість садових і городніх
ділянок міста Волгограда.
Один з районів Котлубанскій, центром є селище Котлубань, який є центром сільської адміністрації і розташований в 35 км на північний захід р.п Городище. Площа 519 га, населення 2,0 тис. чол., ЛПГ,
Відносно нові житлові будинки. Колективне господарство засноване в 1939 р., має 6,0 т.га землі, 4,7 тис га ріллі, зрошувані ділянки. Площа фермерських господарств 1,6 т.га землі.
У селищі Котлубань, Городищенського району знаходиться товариство з обмеженою відповідальністю «Племзавод Котлубань». Створено і діє відповідно до ГКРФ і на підставі Статуту Товариства у 2005 р. Товариство створено в порядку реорганізації СПК «Котлубань» на основі рішення загальних зборів його членів. Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, має повну господарську самостійність. Мета діяльності: задоволення попиту на товари та послуги, одержання прибутку.
Основними видами діяльності Товариства є:
Виробництво сільськогосподарської продукції, переробка, її реалізація, і зберігання, оптова і роздрібна торгівля продовольчими товарами, вирощування ВРХ, свинарство; овочівництво; торгова; інвестиційна; транспортно-експедиційна; організація громадського харчування та інші види діяльності не заборонені законом.
Учасником Товариства є ВАТ «Сади Придонья». Статутний капітал складає 8794359 рублів. Органами управління є: загальні збори учасників; генеральний директор, ревізор.
Економічні показники по ТОВ «Племзавод« Котлубань »наведені за 2008 р. в порівнянні з ГУП ОПХ« Зрошуване »і середніми показниками по області.
Таблиця № 1
Параметри та основні економічні показники | |||||||
Показники | 2008 | ГУП ОПХ «Зрошуване» | У середньому по області | ||||
Валова продукція в поточних цінах, тис. крб. | 68130. 502 | 65612,09 | 59026 | ||||
Товарна продукція, тис. руб. | 39324 | 32693 | 37356 | ||||
Основний кошти, тис. руб. | 51126 | 105101 | 43739 | ||||
Площа с.г. угідь, га | 4386 | 3552 | 7575 | ||||
з них ріллі | 3956 | 2575 | 5801 | ||||
Середньорічна чисельність працівників, чол. | 136 | 93 | 94 | ||||
Поголів'я худоби, ум. гол. | 554,8 | 296 | 398 | ||||