Тема 8

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ ХІМІЇ

Форми організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя й учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Класифікація форм організації навчання здійснюється за різними критеріями:

1) За кількістю учнів форми поділяють на колективні, групові, парні та індивідуальні.

2) За місцем проведення навчання розрізняють шкільні (уроки, робота в майстернях, лабораторіях, на пришкільній ділянці) і позашкільні форми (домашня робота, екскурсії).

3) За тривалістю навчання розрізняють класичний урок (45 хв.), урок-лекція (90 хв.).

Класно-урочна система має низку переваг в порівнянні з іншими формами, зокрема індивідуальними:

• керівна роль учителя,
• чітка організаційна структура,
• раціональне використання часу,
• застосування різних методів і прийомів навчання,
• забезпечення пізнавальної активності учнів,
• послідовного і систематичного вивчення матеріалу.

Водночас, дана форма має деякі недоліки: 

• орієнтація на “середнього” учня,
• обмежені можливості у здійсненні індивідуальної роботи,
• наслідувальний характер навчальної діяльності учнів.

Кожний урок включається в розклад, регламентується часом і об’ємом програмного матеріалу.

Урок – це постійна форма організації навчання, що забезпечує засвоєння всіма учнями програмних знань, умінь та інших компонентів змісту навчання. Відвідування уроків для всіх учнів є обов’язковим.

Основні структурні елементи уроку:

1. Перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань.

2. Повідомлення теми, мети й завдань уроку. мотивація навчальної діяльності учнів.

3. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

4. Узагальнення і систематизація знань.

5. Застосування знань на практиці, підбиття підсумків та повідомлення домашнього завдання.

3. Мотивація навчальної діяльності учнів. Під мотивацією розуміють застосування різних способів формування в учнів позитивних мотивів і ставлення до навчання.

Результатом цього етапу є осмислення зв'язків і відношень в об'єктах вивчення, розкриття їхньої сутності.

Осмислення забезпечують прийоми аналізу, синтезу, абстрагування, конкретизації, порівняння, розв'язання евристичних і пізнавальних завдань тощо (20-25 хв).

3. Типи уроків

Основною класифікаційною одиницею уроків є поняття “тип”.

Уроки класифікують на типи в залежності від тих чи інших ознак.

Основною ознакою, що визначає тип уроку, є головна дидактична мета. Можна виділити чотири дидактичні цілі, які відрізняють один урок від іншого:

• передача й придбання нових знань і вмінь;
• закріплення і вдосконалення знань і вмінь;
• узагальнення й застосування знань, умінь і навичок;
• перевірка знань і вмінь

Основні типи уроків згідно класифікації за основною дидактичною метою:

1. Урок засвоєння нових знань.

2. Урок удосконалення й застосування теоретичних знань і вмінь.

3. Урок узагальнення і систематизації знань.

4. Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок.

5. Комбінований урок .

3. Типи уроків

1. Урок засвоєння нових знань

Головна дидактична мета – передача, отримання і засвоєння нових знань і вмінь.

3. Типи уроків

• Урок засвоєння нових знань
На уроках цього типу головне, щоб увагу вчителя й учнів було спрямовано на вивчення нового матеріалу, що не виключає елементи перевірки, вдосконалення й закріплення знань і умінь. Але основна частина уроку – це формування нових знань і вмінь, яке займи)ає більшу частину часу.

Методи навчання: бесіда (методом проблемного викладу); розповідь (з демонстраційним експериментом або лабораторними дослідами.

Структура уроку:

1. Перевірка домашнього завдання (д/з), актуалізація і корекція опорних знань.

2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності.

3. Сприймання і первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв’язків і відношень в об’єктах вивчення.

4. Узагальнення і систематизація знань, застосування їх в різних ситуаціях.

5. Підведення підсумків уроку і домашнє завдання.

3. Типи уроків

2. Урок закріплення, вдосконалення та використання теоретичних знань і вмінь

Головна дидактична мета – закріплення і вдосконалення знань і вмінь.

Уроки цього типу частіше застосовуються при закріпленні дуже важливих тем, таких як: ”Окисно-відновні реакції”, „Реакції іонного обміну”, „Хімічні рівняння”, „Розчини”, „Будова атома”.

Методи навчання: бесіда, робота з книгою, реферати, доповіді учнів, практичні роботи по інструкціях.

Структура уроку:

1. Перевірка виконання д/з, актуалізація і корекція опорних знань і практичного досвіду учнів.

2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння учнів.

3. Повторення теоретичного матеріалу.

4. Первинне застосування набутих знань (пробні вправи).

5. Застосування учнями знань і дій в стандартних умовах з метою засвоєння навичок (тренувальні вправи).

6. Творче перенесення знань і навичок в нові чи змінені умови з метою формування вмінь (творчі вправи).

3. Типи уроків

3.Урок узагальнення і систематизації знань

Головна дидактична мета – узагальнення й застосування знань і вмінь.

Методи навчання: реферати, доповіді учнів, урок-гра, практичні роботи: експериментальне розв’язування задач.

Структура уроку:

1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності учнів.

2. Відтворення і корекція опорних знань.

3. Повторення й аналіз основних фактів, явищ, подій.

6. Підсумок уроку і повідомлення д/з.

3. Типи уроків

4. Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок(контрольно-залікові уроки)

Головна дидактична мета – перевірка повноти, міцності, глибини знань і вмінь.

Методи навчання: письмова контрольна робота, усне опитування, розв’язування розрахункових та експериментальних задач, тематичний залік.

Структура уроку:

1. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення теми, мети і завдань уроку.

2. Перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять, уміння розкривати зовнішні і внутрішні зв’язки в предметах і явищах.

3. Перевірка глибини осмислення знань і ступеня їх узагальнення (письмове опитування, самостійна робота, складання і заповнення узагальнюючих таблиць).

4. Застосування учнями знань в стандартних умовах.

5. Застосування учнями знань в змінених (нестандартних) умовах.

6. Перевірка, аналіз й оцінювання результатів виконаних завдань.

3. Типи уроків

5. Комбінований урок

В масовій практиці доля комбінованого типу уроку становить біля 80% від загальної кількості уроків, що проводяться в школі.

Методи навчання: бесіда, усне опитування, лекція, розповідь, пояснення, самостійна робота.

Структура уроку:

1. Перевірка виконання д/з.

2. Перевірка раніше засвоєних знань методом: а) фронтальної бесіди; б) індивідуального усного опитування чи короткочасної письмової роботи з тестовими завданнями.

3. Мотивація учіння школярів, повідомлення теми, мети і завдань уроку.

4. Сприйняття і усвідомлення учнями нового навчального матеріалу.

5. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.

6. Підведення підсумку уроку і повідомлення д/з.

4. Урок-лекція

Ле́кція – основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння великого обсягу теоретичного матеріалу.

Вона тісно пов'язана з усіма іншими формами організа­ції навчально-виховної роботи — семінарськими, практич­ними і лабораторними заняттями.

Уроки-лекції проводяться в старших класах.

Мета цих уроків – первісне пояснення навчального матеріалу або його систематизація й узагальнення.

При цьому слід пам’ятати, що лекції в школі відрізняються від лекцій у ВНЗ.

На уроці-лекції в школі вчитель повинен не тільки повідомити учням нову інформацію, але і забезпечити засвоєння її основного змісту.

4. Урок-лекція

Основні завдання уроку-лекції:

• формування блока знань, та їх узагальнення і систематизація;
• виховання вміння слухати лекцію;
• виділяти головне у вивченому, складати план, конспект, тези лекції за допомогою вчителя;
• виховання уваги, необхідної для сприйняття монологічної мови.

 Функції лекції:

-  інформаційна (передбачає передавання адаптованої для студентів інформації);

-  орієнтовна (розкриває генезис теорій, ідей: коли, ким вони вивчалися, якими причинами спонукались; спи­сок рекомендованої до лекції літератури);

- пояснювальна,  роз'яснювальна (передбачає роз­криття сутності наукових понять, їх визначень, тлумачен­ня кожного слова, що належать до структури визначення);

- систематизуюча (передбачає структурування всього масиву знань з певної дисципліни);

-  стимулююча (спрямована на пробудження інтересу до навчальної інформації з певної науки);

-  виховна і розвивальна (передбачає  оцінювання явищ, фактів, процесів, які розглядаються на лекції, роз­виток мислення, уваги, уяви, пам'яті та інших пізнаваль­них здібностей).

4. Урок-лекція

Види лекцій:

- вступні;

- поточні,

- заключні;

- узагальнюючі.

Лекція має структуру набуття нових знань і містить такі елементи:

- вступ, де дається мотивація навчання, чітке формулювання теми лекції та постановка завдання;

- викладення в логічній послідовності окремих частин лекції;

- висновки , що дають можливість осмислити лекцію в цілому і виділити основну ідею;

- конкретне завдання на самостійну роботу;

- відповіді на запитання.

4. Урок-лекція

Вимоги до уроку-лекції:

- повинен бути план лекції, який включає 4-5 питань;

- число нових термінів не повинно бути великим – не більше 5-9 на уроці;

- фрази вчителя не повинні бути довгими і складними, тому що тоді важко зрозуміти зміст;

- необхідно враховувати темп читання, щоб учні встигли все зрозуміти й обміркувати зміст, розглянути деталі, малюнки тощо.

Оптимальне число уроків-лекцій, які можуть або повинні проводитись в старших класах – 1-2 у кожній темі.

Технологія підготовки і проведення семінарського заняття передбачає певну послідовність дій учителя й учнів, яка включає два етапи.

І. Підготовчий етап:

1. Вибір теми семінару, формулювання його мети, завдань, основних і додаткових питань.

2. Розподіл пізнавальних завдань між учнями з урахуванням індивідуальних особливостей.

3. Підбір основних інформаційних матеріалів.

4. Проведення групових та індивідуальних консультацій, перевірка конспектів.

ІІ. Основний етап:

1. Повідомлення теми, мети, завдань заняття.

2. Мотивація навчальної діяльності.

3. Ознайомлення з доповідями, що підготували учні.

4. Обговорення доповідей, рецензування відповідей.

5. Підведення підсумків.

В залежності від складності і об’єму вимог шкільні семінари умовно поділяють на три групи:

1) підготовчі заняття;

2) власне семінарські;

3) міжпредметні семінари.

Практикум – це така форма організації процесу навчання, яка забезпечує самостійне виконання учнями практичних і лабораторних робіт і застосування засвоєних раніше знань, умінь і навичок.

Цю форму використовують після вивчення великих розділів навчального курсу або в кінці навчального року.

Важливою умовою проведення практикуму є глибокі знання, міцні навички й уміння. Тому йому передують уроки повторення, узагальнення і систематизації навчального матеріалу.

Практикум

Структура практикумів передбачає таку послідовність етапів:

1. Повідомлення теми, мети і завдань практикуму.

2. Мотивація навчальної діяльності учнів.

3. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.

4. Ознайомлення учнів з інструкцією.

5. Підбір необхідного обладнання і матеріалів.

6. Виконання роботи учнями під керівництвом вчителя.

7. Складання звіту.

8. Обговорення і теоретична інтерпретація отриманих результатів роботи.

Факультативи відкривають широкі можливості для стимулювання розумової діяльності учнів і є з’єднувальною ланкою між уроками і позакласними заняттями.

Факультативи за дидактичною метою поділяють на теоретичні, практичні і комбіновані.

Теоретичні факультативи використовують для поглибленого вивчення окремих тем, розділів, розкриття складних теоретичних проблем. Вони мають таку структуру:

1. Обґрунтування актуальності теми, її теоретичного і практичного значення, створення проблемної ситуації.

2. Розкриття проблеми (пояснення вчителя, виступи з рефератами учнів, розв’язання проблемних завдань, проведення досліджень, демонстрація фільмів тощо).

3. Обговорення результатів пошуку (аналіз учнями обґрунтованих положень, корекція неправильних уявлень).

4. Систематизація знань, їх аналіз.

Теоретичні факультативи проводяться у формі лекції, семінарських, науково-теоретичних конференцій.

Факультатив

Практичні факультативи забезпечують формування навичок і вмінь дослідницького характеру в процесі розв’язання технічних завдань. Вони мають таку структуру:

1. Постановка завдань, обґрунтування їх актуальності і практичної значущості (при необхідності, проводиться інструктаж).

2. Розв’язання завдань і конкретизація результатів роботи.

3. Обговорення результатів, підведення підсумків роботи.

Навчальна екскурсія

Класифікація навчальних екскурсій:

1. По відношенню до навчальних програм екскурсії поділяють на:

• програмні(рекомендовані навчальними програмами);

- позапрограмні (виходять за межі програми).

2. За змістом навчальні екскурсії є тематичні і комплексні (оглядові). 

- тематичні екскурсії проводять у зв’язку з вивченням одної чи декількох взаємопов’язаних тем (з природознавства). 

- комплексні – охоплюють взаємопов’язані теми двох чи декількох навчальних предметів.

3. За часом проведення екскурсії поділяють на вступні, поточні, підсумкові.

- вступні екскурсії передують вивченню нового матеріалу (учні засвоюють опорні поняття, отримують наочні уявлення і практичний досвід, знайомляться з фактами).

- поточні екскурсії проводять паралельно з вивченням теоретичного матеріалу з метою забезпечення більш глибокого його розуміння, доповнення новими уявленнями.

- підсумкові екскурсії проводять в кінці навчального року або після вивчення розділу програми з метою узагальнення і систематизації теоретичних знань, поглиблення і закріплення навичок та вмінь. Важливе завдання цього виду екскурсії – сприяти виявленню зв’язку вивченого на уроках матеріалу з реальними процесами або явищами.

Навчальна екскурсія

Структура екскурсії:

• повідомлення теми, мети, завдань екскурсії;
• мотивація навчальної діяльності;
• актуалізація чуттєвого досвіду і опорних знань; сприйняття форм і зовнішніх особливостей об’єктів;
• узагальнення і систематизація знань;
• підведення підсумків екскурсії і повідомлення індивідуальних завдань;
• оформлення результатів роботи.

Вимоги до екскурсії: 

- наявність в школі системи екскурсійної роботи;

- ретельна підготовка вчителя;

- чітке визначення освітніх і виховних завдань;

- вибір оптимального змісту та екскурсійних об’єктів;

- дотримання логіки пізнавального процесу;

- систематичне створення проблемних ситуацій;

- оптимальний вибір адекватних методів і прийомів;

- раціональне поєднання слова і наочності.

Основними методами навчання під час екскурсії є: розповідь, пояснення, бесіда, спостереження, дискусія, створення схем, замальовок та ін.

Індивідуальні і групові консультації проводять з метою допомогти учням подолати прогалини в знаннях і попередити відставання в навчанні.

Ця форма використовується також і для задоволення потреб окремих учнів в поглибленому вивченні різних предметів, техніки, мистецтва. Консультації проводять в позаурочний час.

Вони можуть бути індивідуальними і груповими; мати характер співбесід, самостійного виконання учнями завдань під керівництвом учителя.

Домашня навчальна робота учнів доповнює їх урочну роботу і відрізняється більшою самостійністю та відсутністю безпосереднього керівництва з боку вчителя.

Основна мета домашньої роботи – поглибити знання, одержані на уроці, удосконалити вміння, забезпечити розвиток самостійності мислення учня.

Ефективність домашньої навчальної роботи залежить від таких умов:

1) сформованості в учнів пізнавального інтересу до змісту і завдань, розуміння ними мети цієї роботи (творчий характер, зв’язок з життям, практикою);

2) педагогічне керівництво і контроль з боку вчителя, батьків, що виховуватиме відповідальне ставлення до виконання домашнього завдання;

3) дотримання дидактичного принципу доступності навчання;

4) сформованість в учнів навичок самостійної роботи і самоконтролю;

5) дотримання нормативів максимальних навантажень учнів, їх діагностика і планування.

Домашня навчальна робота учнів

Основні правила виконання домашньої роботи:

• працювати за планом;
• насамперед виконувати більш складні завдання (теоретичні чи письмові);
• систематично здійснювати самоконтроль; дотримуватися режиму роботи (перерви через кожні 30-40 хв. або після виконання завдання з певного предмету).
Перевірка і оцінка результатів домашньої роботи здійснюється на уроці в процесі опитування, виконання самостійної роботи, шляхом швидкого перегляду письмових робіт, повторення вивченого, розв’язання задач і вправ, виконання лабораторних робіт.