Ім'я файлу: Лекція 7.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 104кб.
Дата: 29.09.2021
скачати
Пов'язані файли:
Dzyubyshyna_Suchasnyy_zharhon_i_suchasne.pdf
Основні класи неорганічних сполук,Гасинець.ppt
Керецьки1.docx
Лекція 8.pptx
курсова рН метр.docx
Лекція 2.pptx
Лекція 6.pptx
how-write-erasmus-sover-letter.docx

Тема 7

Засоби навчання хімії

Засоби навчання (дидактичні (грец. didaktikos - повчальний) засоби) - об'єкти, що є джерелом навчальної інформації та інструментами для засвоєння змісту навчального матеріалу, розв'язання виховних завдань.

Засоби навчання можна поділити на три великі групи, які розрізняються між собою за своїм призначенням і за способом дії на учнів:

Посібники для вчителя – загально-методична, науково-популярна та інша література, яка діє на учнів опосередковано через вчителя.

Обладнання хімічного кабінету – призначене для безпосереднього забезпечення навчально-виховного процесу; воно має прямий вплив на учнів під час уроків і позаурочних занять.

Підручники з хімії – засіб навчання, яким учні користуються індивідуально в школі і вдома.

Всі ці компоненти тісно пов’язані між собою, і за відсутності якогось із них не може бути повноцінного процесу навчання хімії.

Класифікація засобів навчання:

- засоби подачі навчальної інформації (підручники, збірники задач і вправ, довідники, хімічне приладдя, посуд, реактиви);

- графічні засоби навчання (схеми, таблиці, графіки, рисунки, діаграми);

- технічні засоби навчання (дошка, макети, моделі, колекції, проекційні апарати, телевізори, комп'ютери тощо).

Хімічна мова включає три важливих розділи: символіку, термінологію і номенклатуру, за допомогою яких учень пізнає, навчається і передає свої думки.

Термінологія була введена в хімію відомим французьким ученим

А.Л. Лавуазьє.

Термінологія - це сукупність термінів, уживаних у будь-якій галузі науки. У хімії вона має дуже велике значення і знайомство з нею здійснюється в шкільному курсі хімії вже в першому розділі підручника 8-го класу. Наприклад, терміни: відстоювання, декантація, фільтрування, фільтрат, цинтрифугування, випарювання, дистиляція і т.д. Хімічна мова представлена, перш за все, знаками - замінниками предмета або явища, що використовуються для прийому або передачі інформації про цей предмет чи явище. Знак, по суті, є вторинним. Це матеріалізований носій образу предмета.

Оволодіння системою знаків включає два етапи:

1) засвоєння алфавіту і значення окремих знаків;

2) оволодіння здатністю витягувати інформацію, що виходить за межі простої сукупності окремих знаків.

Умовні знаки ставляться до немовних знаків. Вони виникають в процесі навчання довільно, можуть свідомо змінюватися. Зв'язок між знаком і предметом однозначна: для відповідного значення підбирається тільки один знак, в той час як у слові можлива багатозначність.

Наприклад, хімічний знак B означає елемент бор; слово «бор» означає:

а) хімічний елемент B;

б) сталеве свердло, що застосовується в стоматологічній практиці;

в) сосновий або ялиновий ліс.

Немовні знаки мають компактністю й лаконічністю форм. Вони мають інтернаціональний характер, що дозволяє людям різних національностей розуміти один одного.

Мова входить у науку, перш за все як термінологія. Є слова-терміни і слова нетерміна.

Термін – слово або сполучення слів, точно означає певне поняття, що застосовується в науці, техніці, мистецтві.

Номенклатура

У тісному зв'язку з термінологією знаходиться номенклатура.

Номенклатура - сукупність або перелік назв, термінів, що вживаються в якій-небудь галузі науки, мистецтва, техніки і т.д.

Призначення номенклатури - давати зручні засоби для позначення предметів, тобто давати їм назви. На відміну від термінів, назви не мають прямого відношення до понять.

Назви більшості хімічних речовин давалися на основі походження цієї речовини, приготування або використання з'єднання, які найчастіше були випадковими. Такі назви відносяться до тривіальних. Термінологію і символіку доповнює хімічна номенклатура. При її вивченні слід розкрити її значення в пізнанні, показати види номенклатурних систем у навчанні, розкрити роль номінальних назв у пізнанні хімії, співвідношення між номенклатурної термінологією і символікою. Хімічна номенклатура, як і хімічний мову в цілому, є засобом і методом передачі вчителем і засвоєння учнями хімічних знань. З їх допомогою реєструються і закріплюються хімічні знання про якісний і кількісний склад речовин, будову молекул і т.д. Хімічні знаки, формули і рівняння використовуються при спостереженні хімічних реакцій, їх аналізі та поясненні.

Хімічна мова і номенклатура є засобом і методом застосування здобутих знань на практиці; вирішення кількісних, експериментальних та інших завдань.

Більшість хімічних термінів утворене з грецьких та латинських слів. Давні, і навіть деякі більш пізні, сучасні хімічні терміни утворилися з грецьких слів, що позначають будь-які властивості та якості речовини: глюкоза - солодкий, атом - неподільний, гомогенний - рівний, гетерогенний - різнорідний і т.д.

Прикладний характер значень латинських слів зберігся і в найбільш часто вживаних фрагментах сучасних термінів.

Наприклад, фрагмент "ко", що означає з'єднання, входить в терміни комплекс (поєднання, охоплення), конденсація (згущення), координація (впорядкування), а фрагмент "де", що означає відділення, видалення, зустрічається в термінах денатурація (втрата природних властивостей) , деструкція (втрата структури), дегідратація (відібрання води), дегидрирование (відібрання водню).

Багато хімічних термінів походять від мов інших народів: титр - характеристика (франц.), буфер - пом'якшення удару (англ.), агар-агар – водорості (малайськ.).

Сучасна номенклатура

Сучасна номенклатура рясніє всіма епохами.

Тут є назви, що існували 6 тисяч років тому, і назви, народжені сьогоднішнім днем.

Якщо проаналізувати назви одних тільки простих речовин, то можна уявити, наскільки багатогранна і довільна номенклатура хімічних речовин.

З більш ніж сотні назв хімічних елементів 44 вказують на хімічні і фізичні властивості.

Наприклад, вісмут - "біла речовина" (1529), фосфор - "світлоносний" (1669), хлор - "жовто-зелений" (1774), астат - "нестійкий" (1940).

Деяким хімічним елементам дані назви на основі географічних найменувань (ітрій, рутеній, каліфорній скандій, галій та ін), міфологічних образів (титан, ніобій, тантал, прометій), назв планет (Уран, Нептун, Плутон), імен вчених (гадоліній, кюрій, курчатовий, ганій, мейтнерій). Підручник з хімії - спеціально підготована навчальна книга, що містить цілісний і закінчений виклад основ науки хімії, призначена для сприйняття, засвоєння і відтворення знань, для самоосвіти і самоконтролю.

Основні функції :

1. трансформаційна - перетворити наукові факти і теорії у навчальний матеріал, що задовольняє принципи дидактики;

2. систематизуюча - дати цілісне уявлення про предмет хімії, оптимально систематизувати навчальний матеріал;

3. самоосвіти, закріплення та контролю знань - виконувати навчальну функцію, містити апарат орієнтації, організації засвоєння й повторення;

4. розвитку та виховання учнів - формування позитивної мотивації навчання хімії, прищеплення екологічної культури поведінки та здорового способу життя.

Підручник служить закріпленню знань, одержаних на уроці, допомагає засвоєнню програмного матеріалам на  94%.

  • Підручник повинен бути доступний для самостійного читання і розуміння змісту - 81%.
  • Підручник повинен містити матеріал для самостійної роботи - 42%.
  • Підручник повинен містити матеріал виховного характеру, у тому числі для формування наукового світогляду- 57%.
  • Підручник повинен зацікавлювати учня - 45%.
  • У підручнику повинен бути виділений матеріал для обов'язкового заучування і пояснюючий - 15%.

Структура підручника:

1. основний текст - викладення основного змісту (пояснення понять, законів, теорій хімії, інструкції лабораторних робіт, практичних занять);

2. додатковий текст - матеріал для необов'язкового вивчення: історичні відомості, біографії, документально-хрестоматійні матеріали;

3. пояснювальний текст - примітки та пояснення, передмова, вступ, словники, алфавіти, довідкові таблиці;

4. методичний апарат (організація засвоювання) - запитання, задачі, тести, відповіді, узагальнюючі таблиці;

5. апарат орієнтування - титульний лист, зміст, шрифти та текстові виділення, предметний та іменний покажчики, бібліографія тощо;

6. ілюстративний матеріал (позатекстові компоненти) - рисунки, діаграми, схеми.

За своїм функціональним призначенням зошити з друкованою основою та підручники є взаємодоповнюючими засобами навчання.

Зошити з друкованою основою є поліфункціональними засобами навчання, які доповнюють та конкретизують основний навчальний матеріал підручників.

Робочі зошити з друкованою основою зможуть стати сучасним і перспективним засобом навчання, якщо будуть містити різнопланові та різнорівневі завдання для безпосереднього виконання їх учнями з метою поліпшення засвоєння, повторення, узагальнення, систематизації та перевірки знань.

Недоліки використання зошитів з друкованою основою:

-в них ще недостатньо використовуються завдання проблемно-пошукового характеру;

-недооцінюється роль тестів як інструменту виміру результатів навчання;

-не використовуються належним чином можливості алгоритмів та опорних схем для систематизації знань.

Їхня відмінність полягає в тому, що текст підручників, перш за все, спрямований на висвітлення навчального матеріалу, тоді як зошити з друкованою основою призначені для його усвідомлення, а тому містять систему орієнтирів для поетапного формування розумових дій

(за П.Я. Гальперіним та Н.Ф. Тализіною).

Тобто, від підручників робочі зошити відрізняються:

- відсутністю великого текстового навчального матеріалу;

-наявністю значної кількості різноманітних завдань, що стимулюють пізнавальну діяльність учнів;

-системою орієнтирів, що дають змогу сконцентрувати увагу учнів на сутності навчального матеріалу;

-за дидактичними функціями робочі зошити відрізняються від інших засобів навчання переважанням функцій закріплення та самоконтролю й самоосвіти.

Кабінет хімії має лабораторне приміщення, яке повинно мати вихід до кабінету та окремий вихід у коридор чи на подвір'я школи.

У кабінеті хімії встановлюються спеціальні двомісні лабораторні столи, прикріплені до підлоги (трьох розмірів за 4,5,6 ростовими групами).

Робоче місце вчителя хімії монтується на підвищенні, обладнується демонстраційним столом з препараторською частиною – висотою 75 см. Тумби стола оснащують спеціальними пристроями (ящиками) для зберігання інструментів, хімічного посуду, приладів, що використовуються для проведення дослідів. До демонстраційної частини стола, (висотою 90 см) підводять електричний струм, воду і каналізацію

У кабінеті розміщується класна (аудиторна) дошка на п'ять робочих площ у розгорнутому або складеному вигляді.

Лабораторне приміщення обладнується витяжною шафою, секційними шафами для збереження приладів та лабораторного посуду, металевою шафою або сейфом для збереження хімічних реактивів, рукомийником, столом для підготовки дослідів, приладів і навчально-наочних посібників для занять, однотумбовим столом для роботи вчителя та лаборанта, столом із пристроями для зберігання матеріалів та інструментів для ремонту приладів, пристроями для миття і сушіння посуду та дистилятором, які монтуються на стіні.

Хімічний посуд зберігається у лабораторних приміщеннях, розташовується окремо у залежності від розміру, виду і матеріалу (пластмаса, скло, метал), з якого він виготовлений.

Посуд для збереження реактивів повинен мати етикетки з чітким і яскравим написом їх назви. Усі шафи для зберігання хімічних реа­ктивів повинні замикатися.

Хімічні реактиви зберігаються та розміщуються залежно від їх властивостей – по групам .

На посуді з отруйними речовинами має бути етикетка з написом "Отрута", з горючими – етикетка з написом червоного кольору та знаком оклику – "Вогненебезпечно".

Місця зберігання засобів навчання нумеруються і позначаються назвами на етикетках, що заносяться до інвентарної книги.

Кабінет має бути забезпечений аптечкою з набором медикаментів для надання першої медичної допомоги; первинними засобами пожежогасіння відповідно до Правил пожеж­ної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України.

На вхідних дверях повинна бути табличка з написом « Кабінет хімії».

Постійні експозиції кабінету:

- державна символіка;

- інструкція з безпеки праці та пожежної безпеки, правила роботи в кабінеті;

- портрети видатних учених-хіміків;

- таблиці сталих величин, основних формул;

- таблиця періодичної системи хімічних елементів Д.І. Менделєєва;

- елект­рохімічний ряд напруг металів;

- таблиця розчинності солей, основ і кислот;

- критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з хімії.

Експозиції змінного характеру:

  • виставка кращих робіт учнів;
  • матеріали до теми наступних уроків, орієнтовні завдання темати­чного оцінювання, державної атестації;
  • додаткова інформація відповідно до навчальної програми;
  • стенд з профорієнтації;
  • матеріали краєзнавчого характеру;
  • результати експериментальної та дослідницької роботи учнів;
  • завдання та результати учнівських олімпіад, конкурсів, турнірів тощо.

Технічні засоби навчання (ТЗН) - це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.

1) за призначенням:

- широкого (використовуються в усіх формах навчальних і позанавчальних занять, на всіх рівнях освіти, у всіх класах, для всіх учнів, при вивченні всіх навчальних дисциплін з навчальною, виховною, розвиваючою і контролюючою метою.) До них відносяться: телебачення, кіно, звукозапис та його відтворення, відеозапис та його відтворення, радіо, візуальні статичні засоби, технічні засоби контролю. - спеціального (пристрої, які подають відомості про динамічну суть процесів, будову механізмів і взаємодію їхніх елементів); До цієї групи відносяться комп’ютери, мікрокалькулятори, копіювальні апарати, демонстраційні стенди, діючі прилади і пристрої, макети, які подають різноманітну інформацію спеціального призначення.

2) виконуваними функціями (засоби подання даних і засоби контролю знань):

-ТЗН передачі інформації" – телебачення; кіно;    відтворення звукозапису;   відтворення відеозапису; радіо; комп’ютери; мікрокалькулятори;   візуальні статичні засоби; копіювальні матеріали.

- ТЗН контролю знань –     комп’ютери;      мікрокалькулятори;      автоматизовані машини і класи; контролюючі машини.

3) за способом впливу:

- візуальні ТЗН. До них відноситься демонстрування носіїв інформації, які забезпечують на екрані або іншим способом нерухоме зображення: діафільм - діапроектор; транспарант - графопроектор; неозвучений кінофільм - кінопроектор; комп’ютерна програма - комп’ютер; цифрова інформація  - мікрокалькулятор; копія матеріалу - ксерокс. -аудитивні ТЗН здійснюють інформативний вплив лише на органи слуху учнів. До них відносяться такі: відтворення звуку записаного на магнітну стрічку, грамплатівку, лазерний диск; пряма радіопередача. - аудіовізуальні ТЗН. Вони одночасно впливають на органи зору і слуху учнів. Сприймання і засвоєння інформації тут значно кращі, ніж у попередніх двох варіантах. До них відносять: звуковий кінофільм - кінопроектор; телепередача - телевізор; відеофільм – відеомагнітофон, телевізор, комп’ютер; озвучена комп’ютерна програма - комп’ютер.

Серед сучасних технічних засобів навчання виокремлюють технічні засоби на базі інформаційних комп'ютерних технологій.

Комп'ютерна технологія навчання - це використання комп'ютерів під час усіх видів навчальних занять та контролю знань, для індивідуального навчання, розвитку інтелектуальних і творчих можливостей студентів. ТЗН на етапі викладу нових знань. Слід пам’ятати про психологічний принцип. Сприйняття будь-якої навчальної інформації, будь-якого навчального посібника обов’язково пов’язано з досвідом учнів, з їх знаннями та кругозором. Як відбуватиметься засвоєння нового матеріалу залежить значною мірою від зацікавленості учнів, від готовності до самостійної роботи. Тому необхідно чітко сформулювати мету перегляду фільму або прослуховування звукозапису. ТЗН на етапі закріплення знань. Учитель повинен прагнути забезпечити стійкість та міцність знань. Фізіологи стверджують, що в основі наших знань лежать тимчасові зв’язки, які з’являються в корі головного мозку. Отримані зв’язки швидко згасають, якщо їх не закріплювати та не підсилювати. Наука довела, що в процесі закріплення зв’язків (тобто зміцнення знань) надзвичайне значення має наочність. Ось чому дуже важливо організувати роботу в класі після перегляду, зуміти – хоча б в уяві учнів – ще раз відновити побачене чи почуте, оживити образи. ТЗН на етапі перевірки знань. У процесі опитування відкривається можливість зробити фільм, мультимедіашоу, звукозапис за допомогою практичного застосування знань учнів — така перевірка більш дієва, ніж звичайний переказ параграфа з підручника. Перевірка знань учнів, яка організована за допомогою технічних засобів, дає часом несподівані, але дуже цікаві дані.

Розвиток інформаційних технологій дає змогу використовувати мультимедійні підручники.

Перевагою таких навчальних посібників є мобільність, а також доступність зв’язку з розвитком комп’ютерних мереж, адекватність рівню сучасних наукових знань.

Електронний підручник є комплектом програм, які навчають, контролюють, моделюють та відображають основний науковий зміст навчальної дисципліни. Такий підручник часто доповнює звичайний і особливо ефективний у тих випадках, коли необхідно забезпечити практично миттєвий зворотній зв’язок, допомогти швидко знайти необхідну інформацію (у тому числі контекстний пошук), суттєво зекономити час, швидко перевірити знання з конкретного розділу. До недоліків електронного підручника можна віднести не зовсім добру фізіологічність дисплея як засобу сприйняття інформації (сприйняття з екрана текстової інформації менш зручне та ефективне, ніж читання книжок).
скачати

© Усі права захищені
написати до нас