"Оформлення звіту до лабораторної роботи"

Група: КН-106
Варіант №: 8
Дата захисту: 17.02.2021
Кафедра: САПР
Дисципліна: Об’єктно-орієнтоване програмування
Перевірив: доцент Том’юк В. В.
Звіт
З лабораторної роботи №1
На тему “Оформлення звіту до лабораторної роботи”
Мета роботи: Ознайомитись та налаштувати програмне середовище Microsoft Visual
Studio 2019.
Індивідуальне завдання:
На диску D: створити папку lab1, де буде зберігатися проект цього завдання.
Набрати текст програми (з коментарями кожного рядка коду), яка видає привітання:
/* Прізвище Ім’я По батькові, група Тх-хх, варіант № хх * Лабораторна робота № 1. Знайомство та налаштування програмного середовища
Microsoft Visual Studio */
Етапи розв’язку:
Рис. 1.1. Запуск інсталятора

Рис. 1.8. Вікно нового файлу
Наступним кроком буде написання самого коду програми.
Код програми з коментарями:
#include
"stdafx.h"
/*Використовється для створення .ехе файлу програми*/
#include

/* використовується для організації
введення-виведення в мові програмування C++ */
using namespace std; int main()
//тіло програми
{ char s1[30], s2[10], s3[5]; cout
<<
"Yak tebe zvaty?\n"
;
/*функція бібліотеки stdio.h для виведення у стандартний потік;
символ керування \n переводить курсор на новий рядок */
cin.getline(s1, 30);
/*функція бібліотеки iostream для введення даних користувачем із клавіатури*/
cout
<<
"Z yakoi ty hrupy?\n"
;
/*функція бібліотеки stdio.h для виведення у стандартний потік;
символ керування \n переводить курсор на новий рядок */
cin.getline(s2, 10);
/*функція бібліотеки iostream для введення даних користувачем із клавіатури*/
cout
<<
"Yakiy twiy variant?\n"
;
/*функція бібліотеки stdio.h для виведення у стандартний потік;
символ керування \n переводить курсор на новий рядок */
cin.getline(s3, 5);
/*функція бібліотеки iostream для введення даних користувачем
із клавіатури*/
cout
<<
"Pryvit! Tse -- "
<<
s1
<<
"\nStudent hrupy "
<<
s2
<<
"\nVariant "
<<
s3;
/*функція бібліотеки stdio.h для виведення у стандартний потік;
символ керування \n переводить курсор на новий рядок */
cout
<<
"\nZnayomstvo ta nalashtuvannya programnoho seredovyshcha Visual
Studio"
;
/*функція бібліотеки stdio.h для виведення у стандартний потік;
символ керування \n переводить курсор на новий рядок */

getchar();
/* функція бібліотеки stdio.h для введення символа чи затримки екрану — чекає натискання клавіші Enter*/
return
0;
/* повертає код завершення функції main */
}
Результати виконання програми:
Рис. 1.9. Результат виконання програми
Висновок:
В результаті виконання індивідуального завдання було створено програму, що дає змогу виводу на екран даних студента(прізвище, ім’я, по-батькові, група, номер варіанту).
Контрольні запитання:
1. Машинна мова програмування — це код, складається повністю з двійкових чисел
(
бітів), і який виконуються безпосередньо центральним процесором комп'ютера без транслятора
Високорівнева мова програмування — мова програмування
, розроблена для швидкого і зручного використання програмістом.
Мови програмування С або С++ є низькорівневими мовами, а це означає, що у програміста є повний контроль практично над усім, ви використовуєте тільки те, що вам потрібно. Також ці мови мають прямий доступ до пам’яті. Тобто є можливість більшого контролю над пам’яттю і ви можете зробити те, що практично неможливо в
інших мовах.
На відміну від С або С++, мова програмування Python є високорівневою і має відмінності від перших двох. Це є: неможливість керування пам’яттю; великі стандартні бібліотеки означають, що те, що ви хочете зробити, швидше за все вже реалізовано і доступно; значно простіший синтаксис.

2. Основні парадигми програмування:

Процедурне програмування – парадигма програмування
, заснована на концепції виклику процедури. Процедури, також відомі як підпрограми
, методи
, або функції.

Об'єктно-орієнтоване програмування – одна з парадигм програмування
, яка розглядає програму як множину
«об'єктів»
, що взаємодіють між собою. Основу
ООП складають чотири основні концепції:
інкапсуляція
, успадкування
, поліморфізм та абстракція

Функціональне програмування – парадигма програмування
, яка розглядає програму як обчислення математичних функцій та уникає станів та змінних даних
. Функційне програмування наголошує на застосуванні функцій.

Предметно (
Суб'єктно
)-орієнтоване програмування –
метод побудови об'єктно- орієнтованих систем, як композиції суб'єктів.
У цілому СОП включає:розбиття системи на суб'єкти, написання правил для їх правильної композиції. СОП доповнює об'єктно-орієнтоване програмування
, вирішуючи проблеми, які виникають при розробці великих систем, при розв’язанні завдань інтеграції та переносимості.

Структурне програмування – методологія програмування запропонована в 1970- х роках голландським науковцем
Дейкстрою.
Відповідно до цієї методології будь-яку програму можна створити використовуючи три конструкції:
послідовне виконання — одноразове виконання операції в порядку запису їх в тексті програми; розгалуження — виконання певної операції або декількох операцій залежно від стану певної, наперед заданої умови; цикл — багаторазове виконання операції або групи операцій за умови виконання деякої наперед заданої умови.

Модульне програмування – парадигма програмування
, орієнтована на зменшення складності програмних продуктів та можливості перенесення окремих рішень з одних програмних проектів у інші. Модульна архітектура підкреслює поділ функціональності програми на незалежні змінні модулі, таких, що кожен з них містить все необхідне, щоб виконати тільки один аспект необхідної функціональності.

Імперативне програмування — парадигма програмування згідно з якою описується процес отримання результатів як послідовність інструкцій зміни стану програми. Імперативна програма схожа на накази (англ. imperative — наказ).Подібно до того, як за допомогою наказового способу в мовознавстві перелічується послідовність дій, що необхідно виконати,
імперативні програми є послідовністю операцій комп'ютера для виконання.
Поширений синонім імперативному програмуванню є процедурне програмування.
3.
Системне програмування — це вид програмування
, який полягає у розробці програм, які взаємодіють з системним програмним забезпеченням
(
операційною системою
), або апаратним забезпеченням комп'ютера.
Системне програмування призначене для обслуговування апаратного забезпечення або операційної системи
, що обумовлює значну залежність такого типу
ПЗ від апаратної частини. Оскільки різні операційні системи відрізняються як

внутрішньою архітектурою, так і способами взаємодії з апаратним та програмним забезпеченням, то принципи системного програмування для різних ОС є відмінними.
Тому розробка прикладних програм, які здійснюватимуть одні і ті ж дії на різних ОС, може суттєво відрізнятися.
4. Процедурне програмування – парадигма програмування
, заснована на концепції виклику процедури. Процедури, також відомі як підпрограми
, методи
, або функції.
Структурне програмування – методологія програмування запропонована в 1970-х роках голландським науковцем
Дейкстрою.
Відповідно до цієї методології будь-яку програму можна створити використовуючи три конструкції: послідовне виконання — одноразове виконання операції в порядку запису їх в тексті програми;
розгалуження — виконання певної операції або декількох операцій залежно від стану певної, наперед заданої умови; цикл — багаторазове виконання операції або групи операцій за умови виконання деякої наперед заданої умови.
5. Модульне програмування – парадигма програмування
, орієнтована на зменшення складності програмних продуктів та можливості перенесення окремих рішень з одних програмних проектів у інші.
Об'єктно-орієнтоване програмування – одна з парадигм програмування
, яка розглядає програму як множину
«об'єктів»
, що взаємодіють між собою.
6.
Основною особливістю функційного програмування, яка визначає як переваги, так і недоліки даної парадигми, є те, що в ній реалізується модель обчислень без станів.
Якщо імперативна програма на будь-якому етапі виконання має стан, тобто сукупність значень всіх змінних, і виробляє побічні ефекти, то чисто функційна програма ні цілком, ні частинами стану не має і побічних ефектів не виробляє. Те, що в
імперативних мовах робиться шляхом присвоювання значень змінним, в функційних досягається шляхом передачі виразів в параметри функцій. Безпосереднім наслідком стає те, що чисто функційна програма не може змінювати вже наявні в ній дані, а може лише породжувати нові, шляхом копіювання та / або розширення старих. Наслідком того ж є відмова від циклів на користь рекурсії.