Методичні вказівки до виконання курсової роботи міністерство освіти І науки україни івано-Франківський національний технічний

1 2 3 4 5

Ім'я файлу: 32510-2021_kursova_r_1664639808.docx
Розширення: docx
Розмір: 60кб.
Дата: 03.10.2022
скачати
Пов'язані файли:
olimpiada-10-klas (1).docx
Тема 5.docx
Гендерна соціалізація дітей дошкільного віку. Никифорова.docx
Enzimologiya (1).doc
10 клас.docx
Л3_Максвелл.ppt
1.docx
2.docx
3.docx
5.docx
6.docx
7.docx
8.docx
Титулка. зміст.docx
15.doc
Макаренков Дмитро.docx
Вступ.docx
Приклад РЗ СТВСЛГВ 2022 (2).docx
Бікбасаров Микола ГРС-21 - Підготувати доповіді та презентації з
Задачі_на_майновий_податок_на_нерухомість.docx

О. В. Когут, М. І. Венгринюк, О. М. Мельник

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МОВА ТА КУЛЬТУРА НАУКОВОГО МОВЛЕННЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу
Кафедра філології та перекладу

О. В. Когут, М. І. Венгринюк, О. М. Мельник

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МОВА ТА КУЛЬТУРА НАУКОВОГО МОВЛЕННЯ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Івано-Франківськ

2021

УДК 811.111’1

Рецензент:

Бурківська Л.Ю. кандидат філологічних наук,

доцент кафедри документознавства та

інформаційної діяльності

Рекомендовано методичною радою університету

(протокол № від р.)

Когут О. В., Венгринюк М. І., Мельник О. М.

Сучасна українська мова та культура наукового мовлення: методичні вказівки до виконання курсової роботи. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2021. – 45 с.

МВ

Методичні вказівки укладено на основі робочої програми навчальної дисципліни “Сучасна українська мова та культура наукового мовлення ”.

У методичних вказівках описано основні етапи виконання курсової роботи з української мови та запропоновано орієнтовну тематику досліджень. Подано вимоги до мовного та технічного оформлення студентської наукової роботи.

Призначено для студентів ІІ курсу денної форми навчання спеціальності 035 «Філологія».
УДК 811.111’1

ББК 81

МВ

© Когут О.В., Венгринюк М.І., Мельник О.М.

© ІФНТУНГ, 2021

УДК 811.111’1

Рецензент:

Бурківська Л.Ю. – кандидат філологічних наук, доцент кафедри документознавства та інформаційної діяльності

Рекомендовано методичною радою університету

(протокол № від р.)

Когут О.В., Венгринюк М.І., Мельник О.М.

Сучасна українська мова та культура наукового мовлення: методичні вказівки до виконання курсової роботи. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2021. – 45 с.

МВ

Методичні вказівки укладено на основі робочої програми навчальної дисципліни “Сучасна українська мова та культура наукового мовлення”.

У методичних вказівках описано основні етапи виконання курсової роботи з української мови та запропоновано орієнтовну тематику досліджень. Подано вимоги до мовного та технічного оформлення студентської наукової роботи.

Призначено для студентів ІІ курсу денної форми навчання спеціальності

035 «Філологія».
МВ

©Когут О.В., Венгринюк М.І., Мельник О.М.

© ІФНТУНГ, 2021

Завідувач кафедри О. В. Когут
Член експертно-рецензійної комісії М. І. Венгринюк
Нормоконтролер Г. Я. Томашівська
Провідний бібліотекар НТБ Г. М. Мацюк

ЗМІСТ
Загальні методичні вказівки……………………………………………………4

Етапи виконання курсової роботи. Опис структурних елементів…………..5

Мовностилістичне оформлення роботи………………………………………11

Технічне оформлення роботи…………………………………………………15

Орієнтовна тематика курсових досліджень………………………………….17

Додатки…………………………………………………………………………19

Перелік рекомендованих джерел………………………………………………42

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Курсова робота – це самостійне індивідуальне наукове дослідження студента, яке дає можливість науково мислити, систематизувати здобуті знання та осмислити певну мовознавчу проблему. Під час написання курсових робіт виявляється загальна мовознавча підготовка студентів-філологів, їхня творча ініціатива. Курсові роботи є реферативні та дослідницькі. Студенти вчаться критично аналізувати літературу, конспектувати і цитувати її, збирати, класифікувати й аналізувати власний фактичний матеріал. Наукова новизна не є обов’язковою для курсової роботи, однак елементи самостійності значно підвищують рівень цього студентського жанру.

Метою виконання курсової роботи є:

поглиблення теоретичних знань, здобутих у процесі вивчення дисципліни;
практичне застосування теоретичних знань;
формування досвіду самостійної роботи з науковою літературою;
напрацювання досвіду самостійного аналізу мовознавчої проблеми;
комплексне опанування методів дослідження;
удосконалення навичок написання студентських наукових жанрів.

У курсовій роботі необхідно стисло, аргументовано і логічно викладати зміст і результати дослідження, уникати повторів та бездоказових тверджень. Студент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або певні результати.

ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Вибір теми, предмета, об’єкта дослідження.

Обрати тему може допомогти керівник. Тема дослідження повинна зацікавити студента, викликати прагнення глибоко вивчити її суть й відповідати його власним науковим інтересам. Якщо студент щиро цікавиться своїм дослідженням, то цей інтерес обов’язково відіб’ється в тексті.

Назва курсової роботи вказує на предмет дослідження та його завершеність, тож має бути правильно сформульована. Важливо, щоб тема була актуальна й передбачала аналізування мовного матеріалу. Тему затверджують на кафедрі.

Консультації з науковим керівником.

Перша консультація з науковим керівником відбувається після того, як студент образ тему свого дослідження. Науковий керівник спрямовує пошук матеріалів, окреслює їхній обсяг, погоджує зі студентом загальний хід дослідження, допомагає чіткіше зрозуміти об’єкт і предмет курсової роботи. Окрім того, він знайомить студента із вимогами до роботи, рекомендує наукову літературу, дає поради щодо складання плану. До наступної зустрічі студент сам складає орієнтовний список джерел до теми, приблизний план роботи.

Консультації відбуваються за планом і систематично. Спочатку керівник читає частини роботи, а потім – завершений варіант, допомагаючи розв’язувати складніші завдання. Коли роботу завершено й оформлено відповідно до норм, науковий керівник пише відгук та визначає відповідну оцінку.

Вивчення літератури з теми дослідження.

Це один із найважливіших етапів виконання. Починають роботу над темою зі складання списку літератури: монографій, статей, тез, авторефератів дисертацій, словників, довідників, посібників, методологічних праць, державних стандартів, законів, енциклопедій тощо. Звісно, основну літературу рекомендує науковий керівник. Проте студент доповнює цей перелік самостійно після ознайомлення з цими працями.

Студент може працювати в науковій бібліотеці ІФНТУНГ, Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. Франка, користуватися різноманітними електронними ресурсами, наприклад, фондом Національної бібліотеки України імені В. Вернадського (www.nbuv.gov.ua), електронними словниками, як-от онлайновою версією академічного тлумачного словника української мови в 11 томах (www sum.in.ua) тощо.

У довідково-бібліографічних відділах університетської та обласної бібліотек можна отримати кваліфіковану консультацію щодо збирання необхідної літератури з обраної теми. В останніх номерах наукових журналів вміщено перелік статей за рік («Мовознавство», «Слово і час», «Дивослово» та ін.).

Опрацьовують наукову літературу шляхом конспектування: докладно чи стисло. Цитати слід виписувати абсолютно точно, зі вказівкою сторінки, на якій вміщені. У конспекті зазначають автора джерела, назву, рік і місце видання, сторінки. Водночас поруч із такими виписками слід записувати власні міркування, коментарі, ідеї чи критичні зауваги, що виникають під час опрацювання праць.

На основі опрацьованої літератури пишуть так звану історію питання, тобто критичний аналіз джерел, потрібних для розкриття теми курсової роботи.

Складання плану.

План – це ескіз самої роботи, конкретні складники.Спочатку план може бути «робочим» варіантом, приблизним, однак під час збирання матеріалу та написання розділів і підрозділів його вдосконалюють, змінюють за потреби. Написати структуру дослідження легше, якщо окреслити проблематику розвідки й узагальнити досвід учених у певній мовознавчій царині. Назви розділів та підрозділів (пунктів чи підпунктів) відображають і найголовніші, і другорядні питання, передбачені темою.

Збирання та опрацювання мовного матеріалу.

Мовним матеріалом можуть бути тексти різних стилів (художнього, наукового, публіцистичного, офіційно-ділового), терміни певної сфери чи галузі, словники, усне мовлення тощо. Важливо визначити обсяг досліджуваного матеріалу. Що більше фактичного матеріалу є в студента, то достовірнішими будуть висновки і твердження. Спочатку потрібно переконатися в насиченості цього матеріалу фактами, що знадобляться для розглядання. Найкраще виписувати кожен факт на окрему картку, вказуючи джерело і сторінку. Під час систематизування матеріалу ті самі картки можна групувати різними способами залежно від підходу або принципу, покладеного в основі аналізу. Якщо це слова, фразеологізми чи засоби образності, то варто записувати контекст, підкреслюючи те, що має значення для роботи. Спроби класифікувати – це оцінення матеріалу, що веде до широких узагальнень та створює грунт для власних концепцій дослідника.

Написання тексту.

Структура курсової роботи:

Титульний аркуш.
Зміст.
Вступ.
Основна частина (розділи та підрозділи).
Висновки.
Список використаних джерел.
Додатки (за потреби).

Кожний структурний елемент починається з нової сторінки.

Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування розділів, підрозділів, пунктів (якщо вони є), номери початкових сторінок усіх складників дослідження, зокрема вступу, висновків, додатків, списку використаних джерел та ін.

Текст курсової роботи починається зі вступу, що розкриває сутність і стан дослідження наукової проблеми, її значущість, обґрунтовує актуальність дослідження, вказує на мовний матеріал. Ця частина залишає певне враження про загальну культуру студента як дослідника, оскільки дає уявлення про розуміння ним досліджуваної теми, про вміння стисло переконливо та грамотно її відобразити, про рівень обізнаності студента з відповідними сучасними дослідженнями. У вступі розпочинають критичний огляд літератури, який можна продовжити в основній частині, принагідно до висвітлення конкретних питань. Варто подбати, щоб опис літератури не став описово-хронологічним, важливою є думка самого студента, який може навіть дискутувати з авторами наукових праць. Хоча писати роботу починають зі вступу, як правило, до нього ще повертаються по завершенні розділів.

Актуальність та ступінь дослідженості проблеми розкривають шляхом стислого аналізу наукових доробок із конкретного питання і порівняння сучасних розв’язків проблеми. На основі визначених протиріч виокремлюють проблему, на розв’язання якої спрямовують дослідження. Актуальність та доцільність дослідження обґрунтовують шляхом критичного аналізування та порівняння з уже відомими розв’язаннями проблеми. Висвітлення актуальності повинне бути небагатослівним, визначати сутність наукового завдання (проблеми).

Мета дослідження – це очікуваний результат виконання курсової роботи, тобто вирішення поставленої наукової проблеми чи наукового завдання. Досягнення мети і вирішення наукової проблеми чи завдання тотожні за результатом. Зрештою, вони збігаються за змістом. Не слід формулювати мету як «дослідження …», «вивчення …», тому що ці слова вказують на засоби досягнення мети, а не на саму мету. Мету формулюють так, щоб вказати на об’єкт і предмет дослідження.

Завдання – це послідовні етапи дослідницької роботи, спрямовані на досягнення поставленої мети. Завдання конкретизують мету дослідження, тож вживають такі терміни: «визначити», «дослідити», «виявити», «довести», «перевірити», «обґрунтувати» тощо.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію, предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Предмет дослідження не має відрізнятися від назви роботи. Додаткові слова в ньому звужують або розширюють поле дослідження. Об’єкт визначає обраний напрям дослідження, а предмет – конкретну тему в межах цього напряму.

Методи дослідження. Перераховують використані наукові методи, вибір яких забезпечує достовірність отриманих результатів та висновків. Рекомендуємо використовувати різноманітні методи.

Розрізняють дві основні стадії пізнання: теоретичну й емпіричну. Для теоретичного характерне широке використання абстрагування, ідеалізації, утворення понять, побудова гіпотез, моделей, теорій. Емпіричне дослідження засноване на спостереженнях, експериментах і опирається на дані досвіду.

Методи дослідження поділяють на загальнонаукові (емпіричного і теоретичного дослідження) та спеціальні, що застосовують у конкретній сфері науки.

Методи емпіричного досліджування:

Спостереження – найелементарніший метод, що дозволяє виявити лише зовнішні ознаки й вияви явища, це цілеспрямоване сприйняття зовнішнього світу з метою відшукання смислу в явищах.

Порівняння – метод, що визначає подібність і відмінність предметів і явищ, теорій, поглядів, виявляє те спільне, що властиве двом або кільком об’єктам, уможливлює пізнання закономірностей і законів.

Експеримент – це випробування, перевірення досліджуваних явищ у контрольованих і керованих умовах.

Усне опитування – бесіда, інтерв’ю.

Письмове опитування – анкетування, тестування.

Методи теоретичного досліджування

«Від абстрактного до конкретного» – закон відображення дійсності в мисленні, перехід від споглядання конкретного в дійсності до його абстрактних визначень (поняття, судження, умовиводу). Це рух думки від цілого до частин, від конкретного в дійсності до абстрактного в мисленні і навпаки.

Ідеалізація – це уявне моделювання об’єктів.

Уявний експеримент – виявлення перетворень певного об’єкта залежно від якихось умов

Загальнонаукові методи

Абстрагування – виокремлення однієї або декількох істотних (цікавих для дослідника) властивостей об’єкта.

Аналіз – роздроблення цілого на складники, виокремлення ознак для вивчення їх як частини єдиного цілого.

Синтез – об’єднання отриманих під час аналізування частин у єдине ціле.

Індукція – встановлення загальних правил і законів на підставі вивчення певних фактів і явищ, узагальнення подібного.

Дедукція – пізнання певних фактів і явищ на підставі знання загальних законів і правил. Відмінність між індукцією та дедукцією полягає в протилежній спрямованості ходу думки.

Моделювання – метод створення і досліджування моделі; вивчення об’єкта (оригіналу) шляхом створення його копії (моделі).

Аналогія – засіб конкретизації думки, виявлення явищ, зумовлених однаковими причинами, перенесення інформації з одного предмета на інший.

Спеціальні методи

Метод контрольних запитань – дослідник відповідає на запитання за визначеним списком задля психологічної активізації творчого процесу.

Морфологічний аналіз – складання списку всіх морфологічних ознак, тобто важливих характеристик об’єкта, його параметрів, від яких залежить вирішення проблеми й досягнення мети

Синектика – сполучення різнорідних елементів.

Моніторинг – систематичний контроль (стеження) за станом та тенденціями розвитку певних процесів, порівняння отриманих результатів для виявлення певних закономірностей, тенденцій.

Основна частина складається з розділів, підрозділів, (пунктів і підпунктів - за потреби). Тексту кожного розділу може передувати коротка передмова (опис вибраного напряму та застосованих методів досліджування). У кінці кожного розділу стило викладають наукові і практичні результати. Між розділами і підрозділами має бути тісний зв'язок і взаємозалежність. Студент відтворює у тексті своє мислення, тобто повідомляє не тільки, що саме виявлено, але й як саме це зроблено.

У розділах подають:

огляд літератури за темою і вибір напрямів дослідження;
методику дослідження;
відомості про теоретичне і практичне дослідження;
аналіз і узагальнення результатів дослідження.

Виклад матеріалу узгоджується з однією ідеєю, визначеною студентом. Всебічний і об’єктивний аналіз зібраного мовного матеріалу підпорядковують тій гіпотезі чи класифікації, які постали на основі опрацювання літератури та вивчення фактів. Звісно, рекомендовано зробити власний внесок у вивчення проблеми: або порушити нові проблеми, або залучити до наукового обігу новий матеріал, або глибше проаналізувати явище, або узагальнити всі попередні дослідження.

У процесі аналізування доцільно порівнювати, зіставляти різні явища чи вияви того самого явища. Важливим є відповідний ілюстративний матеріал, однак не слід перевантажувати ним текст. Матеріал добирають найтиповіший і найвиразніший, а для решти прикладів дають кількісну характеристику. Важливо не обмежуватися переказуванням чужих думок, а спробувати аргументовано чи то погодитися з іншим поглядом, чи то заперечити.

Дізнаючись про нові факти й узагальнення, розуміючи глибину багатьох думок, студент відчуває втіху від того, що розширюється його кругозір, зокрема в мовознавчій царині. Радість пізнання – природна і яскрава емоція, що виникає після задоволення пізнавального інтересу , під час переходження від незнання до знання. Тож студент, звісно, зазнає інтелектуального задоволення від розумової роботи і творчого, продуктивного мислення. Тим паче, якщо доведено власну гіпотезу, обґрунтовано власний погляд.

1 2 3 4 5

скачати