1. Товарознавство як наукова дисципліна. Класифікація і кодування товарів

1
Зміст
Вступ
2
Міждисциплінарні звязки дисципліни «Основи медичного та фармацевтичного товарознавства»
3
Тема 1. Товарознавство як наукова дисципліна. Класифікація і кодування товарів.
4
Тема 2. Основи матеріалознавства.
22
Тема 3. Перев'язувальні засоби. Стерильні вироби одноразового використання.
42
Тема 4. Діагностичні прилади та засоби.
55
Тема 5. Товари обмеженого аптечного асортименту. Косметичні засоби як товари аптечного асортименту.
64
Тема 6. Організація зберігання фармацевтичних товарів в аптечних і лікувальних установах.
74
Тема 7. Тара, закупорювальні засоби і пакувальні матеріали.
85
Список рекомендованої літератури
92

2
Вступ
Медичне і фармацевтичне товарознавство як наукова дисципліна займається вивченням споживчої вартості, якості й асортименту лікарських засобів, медичних виробів та супутніх товарів, методів оцінки і шляхів оптимізації та збереження якості. Знання цієї дисципліни забезпечують важливу складову частину стандарту професійної підготовки фармацевтичних фахівців. Фармацевт, що володіє знаннями медичного і фармацевтичного товарознавства, здатний сформувати асортиментну політику аптечного закладу для оптимального задоволення потреб населення
і лікувально-профілактичних закладів.
Завданнями дисципліни є вивчення основ товарознавства, перспектив розвитку, встановлення закономірностей формування споживних властивостей та якості медичних і фармацевтичних товарів, вивчення чинників, що формують і зберігають їх якість, визначення раціональних способів збереження товарів у процесі транспортування, зберігання, експлуатації.
На сьогодні день значно розширився асортимент аптечних закладів.
Крім лікарських засобів і виробів медичного призначення, аптечні склади, аптеки та їх структурні підрозділи мають право реалізовувати дезінфікуючі засоби, предмети особистої гігієни, оптику, мінеральні води, лікувальне, дитяче та дієтичне харчування, лікувальні косметичні засоби, репеленти тощо.
Усе вищезазначене і стало поштовхом до розробки комплексного
інформаційного посібника з дисципліни «Основи медичного та фармацевтичного товарознавства» для студентів відділення «Фармація»
Рівненського державного базового медичного коледжу. Міждисциплінарна
інтеграція дисципліни на початку посібника буде сприяти активізації попередньо набутих знань студентів та копмплексному підходу до вивчення дисципліни. Загалом інформація в посібнику подана наступним чином: виклад матеріалу згідно тематичного плану та перелік тематики самостійної позаудиторної роботи студентів після кожної опрацьованої теми.
Бажаю читачам успіхів в освоєнні дисципліни «Основи медичного та фармацевтичного товарознавства» і використанні набутих знань на практиці.

3
Міждисциплінарні звязки дисципліни «Основи медичного та
фармацевтичного товарознавства»
Дисципліна
Знати
Вміти
1. Забезпечуючі:
Фізика, хімія, біологія
Технологічні дисципліни
Математика
Маркетинг
ОЕФ
Мікробіологія
Фармакологія
2. Наступні:
Хірургія, терапія, лабораторна діагностика, аптечна практика
3. Внутрішньо-
предметна інтеграція
НТД на медичні та фармацевтичні товари
Матеріалознавство
Товарознавство медичне
Товарознавство фармацевтичне
Властивості матеріалів товарів
Технологічні процеси
Основи математичних розрахунків
Методи вивчення попиту на ринку
Знання документації, що супроводжує товар
Характеристики патогенних мікроорганізмів
Призначення ЛЗ, їх фармакокінетичні та фаомакодинамічні властивості
Будову та характеристики товарів медичного та фармацевтичного призначення
Вимоги до товарів, їх класифікацію і кодування.
Управління якістю ЛЗ і ВМП
Властивості вихідних матеріалів
Асортимент ВМП, хірургічних інструментів та терапевтичних приладів
Асортимент ЛЗ, особливості
їх фасування, зберігання та
інших аптечних товарів
Визначати показники цих властивостей
Диференціювати, як окремі технологічні процеси створюють необхідні якості товарів.
Здійснити кількісну оцінку якості товару
Здійснювати планування товарообігу
Заповнювати супровідні документи
Досліджувати зміни, що відбуваються в товарах під впливом мікроорганізмів
Раціонально здійснювати фармакотерапію
Здійснювати раціональне використання товарів у доцільних ситуаціях
Дифенціювати характеристики товарів для раціонального їх використання
Здійснювати характеристику товару, виходячи з матеріалу виготовлення
Здійснювати підбір необхідного приладдя та раціональне використання товарного асортименту
Раціональне зберігання та використання ЛЗ, товарів обмеженого аптечного асортименту, дезінфекційних, дезінсекційних засобів та репелентів

4
Тема 1. Товарознавство як наукова дисципліна. Класифікація і
кодування товарів.
План
1. Поняття “товар” і “товарознавство”.
2. Виникнення і розвиток товарознавства.
3. Завдання товарознавства на сучасному етапі розвитку медицини і фармації.
4. Класифікація і кодування товарів, категорії. Мета і призначення класифікації.
5. Ознаки і загальні правила класифікації.
6. Види класифікації товарів. Кодування товарів.
ПОНЯТТЯ ПРО ТОВАР І ТОВАРОЗНАВСТВО
Термін товарознавство походить від слів товар і знати й означає цілеспрямовану діяльність з вивчення товарів як предметів споживання.
Властивість товару задовольняти конкретні потреби визначає його споживчу вартість.
Товар — це продукт праці, зроблений для обміну шляхом купівлі- продажу з метою задоволення потреб споживача.
З визначення товару випливає, що продукт праці став товаром із початком розвитку виробництва і грошового обігу, а відтак має вартість, формою грошового вираження якої є ціна в грошовій одиниці.
Вартість товару (ВТ) як відбиття втіленої і матеріалізованої суспільно необхідної праці є сукупністю таких складових:
ВТ = вартість наукових розробок (товару)
 вартість розробки технології виробництва
 вартість сировини і матеріалів
 вартість капітальних витрат на знаряддя виробництва і його організацію
 вартість трудових витрат на виробництві
 вартість витрат енергії на виробництві
 вартість витрат на просування товару від виробника до споживача і реалізацію.
До вартості товару входить споживча вартість — властивість, здатність товару задовольняти ті чи інші потреби людей або у вигляді предмета особистого вжитку, або як засобу виробництва.
Здатність товару найбільш повно задовольняти потреби людей визначається його призначенням і якістю, що залежить від багатьох

5 чинників, які можна розділити на такі, що створюють якість товару, і такі, що зберігають її на етапах товароруху, зберігання і реалізації.
У зв'язку з цим виникла суспільна потреба в цілеспрямованому вивченні товарів як предметів користування і споживання та в створенні спеціальної навчальної дисципліни, що давала б теоретичні основи цієї діяльності й формувала вміння та навички практичного застосування отриманих знань. Саме такою дисципліною є товарознавство.
Товарознавство, об'єктом вивчення якого є споживчі властивості
товарів, дає сукупність знань про товар як предмет торгівлі, про його якість і споживче значення. У цьому відношенні воно відрізняється від економіки, технології, маркетингу й інших дисциплін, що також розглядають товар, але з інших точок зору.
Метою дисципліни “Медичне та фармацевтичне товарознавство” є формування вмінь та навичок, що дозволять:
 проводити дослідження споживчої вартості і асортименту товарів, які використовуються для профілактики, діагностики та лікування; вивчення факторів, що зумовлюють якість товарів;
 проводити вдосконалення методів контролю;
 здійснювати організацію раціональних способів зберігання;
 оволодіти технікою проведення товарознавчого аналізу;
 сформувати знання щодо вимог, які стосуються якості продукції, правил приймання, транспортування, зберігання.
Принципи товарознавства
1. Безпека – принцип, який полягає у відсутності недопустимого ризику, пов’язаного з можливістю нанесення товаром (послугою, процесом ) шкоди життю, здоров’ю і майну.
2. Ефективність – принцип, який полягає у досягненні найбільш оптимального результату в процесі виробництва, зберігання, реалізації і споживанні товарів.
3. Сумісність – принцип, який визначається придатністю товарів ( процесів, послуг ) для сумісного використання.
4. Взаємозамінність – принцип, який визначається придатністю товару ( процесу, послуги ) використовуватися замість іншого товару ( процесу, послуги ) з метою виконання одних і тих же функцій.
5. Систематизація – принцип, який полягає у встановленні певної послідовності однорідних, взаємно пов’язаних товарів ( процесів, послуг ).
ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ТОВАРОЗНАВСТВА

6
Товарознавство виникло й формувалося разом із розвитком товарного виробництва і торгівлі. Перша кафедра товарознавства (рослинних і тваринних фармацевтичних матеріалів) була заснована 1549 року в
Падуанському університеті (Італія). На Русі виникнення товарознавства від- носять до середини XVI століття. У той час почався перехід від ремісничого до промислового виробництва, що привело до збільшення кількості товарів та розширення їх асортименту. Стала більш пожвавленою міжнародна торгівля. Це викликало необхідність оцінювати й зіставляти товари за міжнародними стандартами. З'явилися керівництва з описом товарів і рекомендаціями щодо їх використання. Так, у 1575 році було видано
«Торгову книгу», в якій описані всяких земель товари різноманітні.
Товарознавство початку XVI — середини XVIII століть мало суто
описовий характер, і цей період його розвитку називають товарознавчо-
описовим: воно вивчало зовнішні ознаки товарів, здебільшого експортно-
імпортних (хутро, льон та ін.), без їх класифікації, часто в алфавітному порядку. Наприкінці XVII століття були розроблені перші технічні умови на льон.
У XVIII столітті завдяки розвитку виробництва, успіхам природничих наук
і створенню нових технологій виробництва
товарознавство набуває товарознавчо-технологічного характеру. Як самостійна навчальна дисципліна товарознавство вводиться в середніх і вищих комерційних навчальних закладах наприкінці XVIII століття. Отже,
другий період називають товарознавчо-технологічним, бо основна увага тоді приділялася вивченню споживчих властивостей товарів і впливу на них технологічних процесів виробництва.
Третій період розвитку товарознавства (від початку XIX століття
до сих пір) називають товарознавчо-формуючим, тому що товарознавча діяльність почала активно впливати на формування асортименту і створення якості товарів. Більше уваги стало приділятися розробці теоретичних основ товарознавства, класифікації товарів та їх споживчих властивостей, питанням товарознавчої оцінки, управління якістю товарів. У товарознавстві було виділено теоретичну і практичну частини.
Основоположником сучасного товарознавства в Росії вважається професор
Казанського і Московського університетів М. Я. Кітарри (1825—1880 pp.). У праці «Публічний курс товарознавства» він уперше сформулював концепцію товарознавства й розробив принципи класифікації товарів.
ЗАВДАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО І МЕДИЧНОГО
ТОВАРОЗНАВСТВА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
Фармацевтичне і медичне товарознавство покликане брати участь у розробці наукових основ створення необхідних споживчих властивостей товарів медичного призначення й формування їх асортименту та якості з

7 метою повнішого забезпечення лікувального процесу. Вирішення цієї проблеми потребує виконання як завдань з управління асортиментом, так і завдань щодо зберігання та управління якістю товарів медичного
призначення.
Завдання з управління асортиментом товарів медичного призначення:
1. Дослідження й оцінка сучасного асортименту за споживчою вартістю.
2. Розробка оптимальної класифікації товарів з огляду на їх призначення і властивості, що забезпечують лікувальний процес, з урахуванням факторів впливу на їхню якість у процесі просування, зберігання та реалізації.
3. Прогнозування асортименту окремих товарних груп, виходячи з потреби в них для забезпечення лікувального процесу.
4. Розробка необхідного й оптимального асортименту для різних груп споживачів (відповідно до спеціалізації лікувальних, аптечних та інших установ).
Завдання щодо зберігання й управління якістю товарів медичного
призначення:
1. Дослідження чинників, що створюють і формують якість товарів, а також умов їх зберігання.
2. Розробка показників якості товарів і відповідної нормативно-технічної документації.
3. Участь в удосконаленні методів випробувань і критеріїв оцінки рівня якості товарів.
4. Організація заходів, спрямованих на збереження якості товарів у процесі руху (при транспортуванні, зберіганні та реалізації).
На практичних заняттях з фармацевтичного і медичного товарознавства розглядається коло питань, головним із яких є оволодіння технікою
проведення товарознавчого аналізу.
Метою товарознавчого аналізу є визначення споживчих властивостей товару медичного призначення і насамперед його якості відповідно до призначення (якщо це лікарські засоби).
Отже, медичний працівник має виконати такі дії:
1) перевірити відповідність товару супровідній документації;
2) установити відповідність упаковки лікарського засобу його фізико- хімічним властивостям;
3) перевірити відповідність маркування Держстандартові, її доступність та
інформативність;

8 4) якщо необхідно, перевірити в контрольно-аналітичній лабораторії відповідність фармакологічної дії препарату вимогам НТД на даний препарат;
5) зробити висновок про придатність даного препарату для лікувальних цілей на підставі отриманих даних;
6) зробити висновок про термін і умови зберігання, правила транспортування;
7) зазначити напрям його подальшого руху;
8) зробити висновок про доцільність придбання даного препарату, виходячи з потреби в ньому та економічної ефективності.
Якщо товар — виріб медичної техніки, дії товарознавця аналогічні, за винятком четвертого пункту, котрий можна сформулювати так: якщо необхідно, провести технічні випробування даного виробу з метою його відповідності НТД на цей виріб.
Повноцінне проведення товарознавчого аналізу потребує таких знань і
вмінь:
 знання документації, що супроводжує товар при його прямуванні від виробника до споживача;
 дотримання правил класифікації і кодування товарів, уміння читати код товару;
 знання будови й організації аптечної мережі, складів зберігання, магазинів «Медтехніка» та «Оптика», лікувально-профілактичних установ;
 знання організації товарознавства, правил приймання, відпускання та списання товарів;
 обізнаність з НТД і вміння користуватися нею;
 знання тари і матеріалів, необхідних для її виготовлення, організації тарного господарства;
 знання вимог до матеріалів, що використовуються для виготовлення медичної техніки;
 розуміння терміну «стерильність» і володіння засобами, методами й устаткуванням, за допомогою яких вона досягається;
 знання асортименту товарів медичного призначення.
ПОНЯТТЯ ПРО КЛАСИФІКАЦІЮ ТОВАРІВ ТА ЇЇ КАТЕГОРІЇ
Класифікація товарів є важливою складовою товарознавства, надзвичайно велике її значення в управлінні асортиментом і якістю товарів.
Вона дозволяє вивчати безліч різноманітних товарів і раціонально організовувати торгівлю ними.

9
Об'єктом виступає елемент класифікованого загалу. У товарознавстві таким елементом є товар. З-поміж великої кількості товарів за ознакою призначення виділяються: споживчі товари, товари промислового призначення та ін.
Класифікація (від лат. classic — розряд, група) — розподіл численних об'єктів (предметів і явищ) на класи, групи й інші підрозділи залежно від загальних ознак.
Інакше кажучи, класифікація — це система упорядкованого розподілу товарів за розділами і дрібнішими підрозділами в логічній послідовності, зі супідрядністю за певними ознаками.
Вона узагальнює й упорядковує результати досліджень і сприяє подальшому науковому пошуку.
Вперше питаннями систематизації (класифікації) стали займатися зоологи і ботаніки. Так, 1735 року з'явилася робота шведського вченого
Карла Ліннея «Система природи», в якій були викладені основи систематизації рослинного і тваринного світу. Ця робота вплинула на систематизацію в інших дисциплінах.
КЛАСИФІКАЦІЯ І КОДУВАННЯ ТОВАРІВ
Перші спроби наукової класифікації товарів були зроблені М. Я.
Кітарри в роботі «Публічний курс товарознавства», а потім й іншими вченими. Проте перші праці із систематизації товарів мали серйозні вади. У них не завжди витримувалися основні принципи класифікації.
Класифікація товарів, об'єднуючи їх за спільними ознаками, дає можливість вивчати окремі види й різновиди, яким властиві ці ознаки. Вона створює передумови для автоматизованого обліку, планування, прогнозування асортименту, побудови прейскурантів, вивчення попиту й упорядкування заявок-замовлень.
Розрізняють категорії класифікації:
 вищі;
 середні;
 нижчі.
Вищі категорії класифікації позначають термінами «розділ», «підрозділ» або «клас», «підклас».
Середні категорії— «група», «підгрупа», «вид».
Нижчі категорії— «підвид». Розподіл загалу об'єктів (товарів) на групи тільки за однією ознакою називається групуванням.

10
Вид у класифікації — дуже важлива категорія, що являє собою кінцевий продукт виробництва та має конкретне призначення і власну назву.
Наприклад, вата гігроскопічна, банка скляна з трикутним вінцем, стіл аналітичний відносять до категорії виду товару, а перев'язувальні засоби, тару, аптечні меблі, що містять ці види,— до більш високого щабля класифікації — групи. Вид може розділятися на різновиди (підвиди), тобто нижчі категорії класифікації. Приміром, вата гігроскопічна як вид має декілька різновидів: хірургічна, очна, гігієнічна.
МЕТА І ПРИЗНАЧЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ
Основні принципи класифікації — це визначення мети і вибір класифікаційних ознак.
Метою класифікації, в товарознавстві є сприяння вивченню споживчих властивостей, якості, асортименту товарів і управління ними.
Призначення класифікації полягає в тому, що вона дозволяє:
 дослідити споживчі властивості однорідних груп (підгруп) товарів;
 установити оптимальний рівень властивостей товарів;
 розробити групові методи дослідження й оцінки рівня якості товарів
(наприклад, для груп
інструментів, приладів, перев'язувальних засобів, гумових виробів тощо.)
Класифікація дає можливість оцінювати асортимент конкретних груп
(підгруп) товарів і його відповідність потребам, розробляти напрями розвитку асортименту.
Розміщення на складах, на прилавках аптек, у магазинах «Медтехніка» також здійснюється за певною системою, групуванням товарів за рядом ознак
(наприклад, за умовами зберігання, за фармакотерапевтичною дією, лікарською формою й т. п.).
Комп'ютеризація, створення автоматизованих систем управління (АСУ) висувають підвищені вимоги до класифікації та кодування товарів.
ОЗНАКИ І ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА КЛАСИФІКАЦІЇ
Розподіл товарів по категоріях класифікації здійснюється за характерними спільними ознаками. При класифікації медичних
і фармацевтичних товарів враховуються такі ознаки:
 призначення,
 сфера застосування,
 вихідний матеріал,
 спосіб виробництва,
 особливості конструкції,

11
 розміри,
 кратність обертання.
Найбільш загальними ознаками, характерними для багатьох товарів, є
призначення, застосування, вид вихідної сировини.
Ознака призначення використовується як у вищих, так і в нижчих щаблях класифікації. Так, залежно від призначення товари можуть виділятися в окремі товарні групи.
Наприклад, група «Ножі та скальпелі»: за призначенням — для розсікання м'яких і щільних тканин; за сферою застосування — загальна хірургія, нейрохірургія, офтальмологія тощо; за вихідним матеріалом — різні марки сталей (вуглецеві В10А, В12А; неіржавіючі — 40X13,10X13 та ін.); за способом виробництва — цільноштамповані, зварні; за конструкцією — брюшисті, шпичасті, радіусні, серповидні, лінійні, списоподібні; за розмірами — за довжиною леза або інструмента; за кратністю обертання — багаторазового використання, одноразові.
Такі фармацевтичні товари, як лікарські засоби, крім того, можуть класифікуватися за лікарською формою, за специфічними умовами зберігання (наприклад, такі, що потребують захисту від світла; такі, що потребують захисту від вологи).
Класифікація товарів будується з дотриманням встановлених правил.
При розподілі товарів на групи необхідно додержувати двох основних
правил:
- по-перше, розподіляти всю масу товарів на одній стадії групування тільки за однією ознакою;
- по-друге, починати розподіл товарів на групи за найбільш загальними ознаками, а потім переходити до інших ознак, менш загальних.
Класифікація повинна бути легко доступною для огляду, тобто з оптимальною кількістю категорій та мінімальною кількістю груп у кожній категорії.Ознаки класифікації мають бути істотними і повинні відбивати споживчі властивості товарів.
ВИДИ КЛАСИФІКАЦІЇ ТОВАРІВ
Залежно від того, що ставиться за мету при класифікації товарів — зручність вивчення, раціональна організація торгівлі або статистична звітність, розрізняють класифікації:
 навчальні;

12
 торгові;
 економіко-статистичні.
Навчальні класифікації. Створюються з метою найбільш зручного, логічного й послідовного вивчення курсу в узагальненому вигляді з мінімальним витрачанням часу, тобто методично правильне вивчення споживчих властивостей товарів.
Усі товари медичного призначення умовно поділяють на:
 медичні товари (реалізуються через систему «Медтехніка»);
 фармацевтичні товари (реалізуються через аптечну мережу).
Фармацевтичні товари розподілені на такі товарні групи: лікарські засоби; тара, закупорювальні засоби і пакувальні матеріали; перев'язувальні засоби і готові перев'язувальні матеріали; гумові вироби; предмети санітарії, гігієни і догляду за хворими; хімічні реактиви; дезінфекційні засоби; інші товари обмеженого аптечного асортименту (мінеральні води, п'явки медичні, миючі засоби й ін.).
Із наведених груп видно, що в навчальних класифікаціях, мета яких —
вивчення
асортименту
товарів,
найважливішими
ознаками
є
призначення і вихідний матеріал.
Торгова класифікація необхідна в торгово-оперативному процесі, її мета
— удосконалення цього процесу. Це класифікація традиційна, вона склалася на основі поділу товарів на групи відповідно до існуючого галузевого поділу промисловості і враховує особливості галузевих класифікацій продукції за чинними стандартами.
Для торгової класифікації, мета якої — поліпшення організації торгового процесу, найпершою є ознака призначення.
Чіткою класифікацією товарів користуються в аптеках, де викладка здійснюється за основною ознакою призначення, тобто за фармакотерапевтичною дією (наприклад, ліки від головного болю, шлункові, протизапальні, нейролептики, транквілізатори й інші медикаменти, незалежно від лікарської форми, або перев'язувальні засоби, предмети догляду за хворими та ін.). Важливим моментом у торговій класифікації є її досконалість і наближення до головної мети — раціоналізації та прискорення торгово-оперативних процесів у торгівлі.
Економіко-статистичні класифікації подаються в класифікаторах і в класифікації ЦСУ України, їх використовують при плануванні виробництва, постачання, для обліку продукції, що випускається.

13
КОДУВАННЯ ТОВАРІВ
Кодування товарів — технічний прийом, що дозволяє подати об'єкт, що класифікується, у вигляді знаку або групи знаків за правилами, встановленими конкретною системою класифікації.
Кодова система класифікації створюється для того, щоб дати
інформацію в зручній для її збирання, передачі й опрацювання формі, пристосувати закодовану інформацію до опрацювання на комп'ютері.
Отже, кодування — це присвоєння об'єктам класифікації певних
позначок.
Кодуванню підлягають як товари, так і підприємства, організації, країни світу й території, установи, митниці та митні режими, валюти країн, види транспорту та ін.
Код — знак або сукупність знаків, які застосовують для означення класифікаційної групи або об'єкта класифікації.
Метою кодування є систематизація об'єктів шляхом ідентифікації, ранжирування і присвоєння умовної позначки (коду), за якою можна знайти і розпізнати будь-який об'єкт серед інших.
Присвоєння кодів здійснюється за такими правилами:
1. код повинен мати певну структуру побудови;
2. код може бути виражений за допомогою різноманітних, заздалегідь обумовлених знаків;
3. код має сприяти упорядкуванню об'єктів.
Структура коду — умовне позначення складу і послідовності розташування знаків у ньому.
Структура коду містить такі елементи:
 алфавіт;
 підстава;
 розряд;
 довжина.
Алфавіт коду — система знаків, прийнятих для створення коду.
Алфавітом для кодів найчастіше слугують цифри, букви або їх сполучення, штрихи.
Розрізняють алфавіт коду:
 цифровий;
 буквений;

14
 буквено-цифровий;
 штриховий.
Цифровий алфавіт коду — алфавіт коду, знаками якого є цифри.
Буквений алфавіт коду — алфавіт коду, знаками якого є букви алфавіту.
Буквено-цифровий алфавіт коду — такий, знаками якого є букви алфавіту і цифри.
Штриховий алфавіт коду — алфавіт, знаками якого є штрихи і прогалини, ширина яких зчитується сканерами у вигляді цифр. Прикладом можуть бути штрихові коди ЕАН і UPC, поширені в міжнародній практиці.
Сукупність правил та методів кодування класифікаційних груп і об'єктів класифікації заданої кількості називається системою кодування. Визначена
система кодування становить основу класифікатора.
Класифікатори
Методи класифікації та кодування знаходять застосування в класифікаторах, хоча поле їх поширення значно більше.
Класифікатор — офіційний документ, що являє собою систематизований звід найменувань та кодів класифікаційних груп і (або) об'єктів класифікації.
Структура класифікатора передбачає його позицію і ємність.
Позиція класифікатора — найменування і код класифікаційної групи чи об'єкта класифікації.
Ємність класифікатора — найбільша кількість позицій, яку може містити класифікатор. Так, при десятирозрядній будові, яку найчастіше мають класифікатори, усі об'єкти, що класифікуються, поділяються на десять класів, підкласів, груп, підгруп, видів і підвидів. У результаті ємність такого класифікатора складає мільйон позицій. Можливо, що не всі позиції будуть заповнені, і в цьому випадку утвориться резервна ємність класифікатора, що позначає кількість вільних позицій у класифікаторі.
Класифікатори поділяються на категорії.
Категорія класифікатора — це ознака, що вказує на приналежність класифікатора до якоїсь групи залежно від рівня його затвердження і сфери застосування.
Розрізняють класифікатори державні, галузеві та підприємств.
Державний класифікатор — класифікатор, затверджений Державним комітетом стандартизації для застосування в автоматизованих системах управління (АСУ).

15
Галузевий класифікатор — класифікатор, введений у встановленому порядку для застосування в АСУ галузі.
Класифікатор підприємства — класифікатор, введений у встановленому порядку для застосування в АСУ підприємства.
Види кодування
В Україні використовуються три види кодування: внутрішнє, зовнішнє
(міжнародне) і штрихове.
Внутрішнє кодування здійснюється за галузевим класифікатором лікарських засобів і виробів медичного призначення (ГК ЛЗ ВМП).
З метою охоплення всієї номенклатури медичної продукції, яка обертається в аптечній мережі, і поліпшення контролю інформації, яка вводиться, як було відзначено вище, за галузевим класифікатором вся продукція розподілена на 98 груп. Кожній групі відведено 1000 номерів, остання сотня яких відведена для імпортних товарів.
У ГК ЛЗ ВМП код продукції семизначний: 0 00000 0. Цифри «О» і «1» у першому знаку вказують на централізоване постачання, а цифри від «2» до
«8» — децентралізоване постачання.
Цифри в другому і третьому знаках означають номер групи. Цифри від
«О» до «8» у четвертому знаку вказують, що товар вітчизняного виробництва, а цифра «9» — імпортного.
Цифра в п'ятому й шостому знаках — порядковий номер у даній групі.
Цифра в сьомому знаку — захисний код товару, що його видає комп'ютер, тобто це третя цифра після коми, яка отримана з кореня квадратного з перших шести знаків.
Приклад 1. Препарат «Ундевіт», драже № 50. Код — 0 43016 3.
О — централізоване постачання; 43 — номер групи (полівітамінні препарати в порошку, таблетках і драже);
О — вітчизняний; 16 — порядковий номер в даній (43-й) групі;
З — захисний код.
Зовнішнє кодування здійснюється за товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), що є інструментом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та сприяє її вдосконаленню та виконанню поточних і перспективних завдань.

16
ТН ЗЕД побудована на базі гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС) та комбінованої номенклатури Європейського економічного співтовариства (КН ЄЕС).
Структура ТН ЗЕД включає кодове позначення товару і скорочене позначення двох одиниць виміру.
Довжина кодового позначення товару містить 9 цифрових десяткових
знаків.
При практичному використанні ТН ЗЕД кодування товарів варто здійснювати тільки дев'ятизначним кодом, який складається з двох частин: чотирицифровий код позиції, в якому перші дві цифри, відділені крапкою, позначають номер групи, а наступні дві — порядкові номери в даній групі; п'ятизначний код товарної підсубпозиції, в якій перші два знаки вказують підпозицію (тобто «вид»), а наступні три знаки — субпозицію (тобто
«різновид»).
Приклад: код за ТН ЗЕД — 30.04.20 100.
ЗО — номер групи («Фармацевтичні товари»);
04 — номер позиції (Медикаменти, що складаються зі змішаних і незмішаних сполук, які використовуються в терапевтичних і профілактичних цілях, розфасовані й упаковані в спеціальні форми для роздрібного продажу: це препарати, що містять пеніциліни або їх похідні, мають структуру пеніцилінової кислоти, і препарати, що містять стрептоміцини або їх похідні); 20 100 — номер підсубпозиції (препарати, що містять інші антибіотики), де:
20 — номер підпозиції (антибіотики, що поставляються у формах або упаковках для роздрібного продажу);
100 — номер субпозиції (конкретний препарат, відбитий в алфавітному покажчику на фармацевтичні продукти).
Штрихове кодування
Штриховий код (ШК) — знак, призначений для автоматизованих
ідентифікації та обліку інформації про товар, закодований у вигляді цифр і штрихів.
ШК наноситься на транспортну або споживчу упаковку багатьох
імпортних і вітчизняних товарів друкарським способом або за допомогою етикетки чи ярлика, що приклеюються. Відповідно до вимог проведення

17
зовнішньоторговельних операцій наявність штрихового коду на упаковці
товару є обов'язковою умовою його експорту. Відсутність ШК негативно впливає на конкурентоздатність продукції. Іноді незакодований товар просто неможливо реалізувати, тому що торгові фірми з технологією автоматизованого обліку товарообігу часто не приймають на реалізацію товар без штрихового коду.
Причина цього полягає в тому, що система кодування й опрацювання
інформації про товар за допомогою штрихових кодів стає економічно виправданою тоді, коли охоплює не менше 85 % товарів. ШК, на відміну від багатьох інформаційних знаків, виконує не тільки загальні функції
інформаційного характеру, але й ряд додаткових функцій.
Додаткові функції ШК:
 автоматизована ідентифікація товарів;
 автоматизовані облік і контроль товарних запасів;
 оперативне управління процесом руху товару: відвантаженням, транспортуванням і складуванням товарів (продуктивність праці підвищується на ЗО %, у деяких випадках — до 80 %);
 підвищення швидкості й культури обслуговування покупців;
 інформаційне забезпечення маркетингових досліджень.
Застосування ШК разом з комп'ютерами забезпечує оптимізацію
таких процесів:
 виробникам — облік кількості продукції, її сортування і роздільне складування різних видів, найменувань, сортів, облік товарних запасів, формування замовлень шляхом добору необхідних товарів у потрібній кількості й відправлення в торгівлю;
 оптовим посередникам — приймання товарів за кількістю й асортиментом, облік і контроль товарних запасів на складі, відвантаження в роздрібну торгівлю;
 транспортним організаціям — приймання решти товарів;
 роздрібним продавцям — приймання товарів за кількістю й асортиментом, розміщення на складі, облік і контроль товарних запасів у магазині (на складі й у торгових залах), контроль за цілістю товарів, забезпечення ритмічного поповнення запасу в міру реалізації.
Принцип ШК — кодування алфавітно-цифрових знаків у вигляді чергування чорних і світлих смуг різноманітної товщини (штрихів і прогалин), зчитування за допомогою пристрою розшифровує коди й передає
інформацію на комп'ютер.
Класифікація ШК

18
Серед декількох десятків схем кодування (або символів), прийнятих до користування міжнародними організаціями і які мають власне найменування, найбільш поширені EAN (європейська) і UPC (американська).
Розшифрування кодів здійснюється пристроями, що сканують. ШК не призначені для передачі інформації про товар споживачу і для неавтоматизованої її ідентифікації.
Оскільки існує велика кількість неправдивої інформації про розшифрування ШК, ми наводимо структуру різних типів ШК (табл.1.1).
Таблиця.1.1. Структура різних типів штрихових кодів.
№ з/п
Структура кодів
Порядкові номери знаків
Типи ШК
EAN-8
EAN-13
DUN- 14 1
Країна, де знаходиться банк даних про ШК
1—2 (3)*
1—2 (3)*
1—2 (3)*
2
Організація-виготовлювач або продавець
3—5
(4—
5)**
3—7 (4—7)** 3—7 (4—7)**
3
Інформація про товар
6—7 8—12
—
4
Код упаковки товару
—
—
9-13 5
Контрольна цифра
8 13 14
* Країна, якій надана можливість деталізувати код країни на третьому роз- ряді, наприклад, країни СНД — 460—469;
** у зазначеному вище випадку виготовлювач може використовувати тільки чотири розряди.
Кожній країні Асоціації EAN централізовано видаються діапазони кодів.
Коди найчастіше двозначні (Франція — 30— 37, США і Канада — 00—09,
Японія — 45—49), але можуть бути і тризначні (Росія — 460—469) за рахунок зменшення коду виготовлювача на один знак.
Застосування штрихових кодів дає можливість однозначно
ідентифікувати товар для одержання даних про його вартість, терміни зберігання та іншу інформацію, необхідну в даній торговій організації.
Інформація кодується в штриховому коді шляхом застосування штрихів і прогалин між ними різної ширини.

19
Існує декілька стандартів штрихових кодів, але найбільш поширені — коди EAN-8 і EAN-13 для маркування товарів і DUN-14 для маркування
коробок і упаковок. Для нашої країни рекомендовані стандарти EAN-8 і
EAN-13, що містять 8 і 13 цифр відповідно, проте, якщо в штриховому коді необхідно закодувати не тільки цифри, а й букви, можна застосовувати коди
Code 39 і Code 128.
На прикладі коду EAN-13 аналізуємо структуру штрих-коду
Товарний код EAN-13 розбитий на 4 групи цифр.
Перша складається з двох або трьох цифр і вказує на країну походження товару.
Друга складається з п'ятьох або чотирьох (при тризначному коді країни) цифр і показує номер підприємства-виготовлювача.
Третя група містить п'ять цифр номера даного товару.
Вибір правил присвоєння внутрішніх кодів товарів — справа підприємства-виготовлювача. Головне, щоб кожна товарна одиниця мала свій код товару, що гарантує унікальність коду для майбутнього опра- цювання в автоматизованих системах торгівлі. Остання цифра коду EAN-13
є контрольною і дозволяє визначати правильність зчитування інформації
сканером.
Реєстрація і присвоєння штрих-кодів на лікарські засоби і товари медичного призначення повинні здійснюватися на державному рівні, при
Міністерстві охорони здоров'я. Проте в ряді випадків дозволяється присвоєння аптекою власних внутрішніх штрих-кодів. Така необхідність виникає в разі виробництва аптекою власних рецептур або у випадках, коли до аптеки протягом деякого часу ще надходитиме товар без штрихкодів.
Поширення ШК обумовило кодування всіх товарів незалежно від їхньої якості і престижності фірм-виготовлювачів. Крім того, самі ШК стали об'єктом фальсифікації. Отже, важливо вміти розпізнавати цей вид
інформаційної фальсифікації, що супроводжує інші види фальсифікації
(асортиментну, якісну).
Назвемо ознаки ШК, що дозволяють відрізнити справжні ШК від
фальсифікованих:
1. Розміри ШК (мінімально припустимі — 30,0x21,0 мм, максимально припустимі — 74,6x52,5 мм.
2. Колірне виконання окремих елементів ШК:
- колір штрихів повинен бути чорним, синім, темно-зеленим або темно- коричневим;

20
- колір прогалин, що співпадає за кольором із фоном,— білий, припускається жовтий, жовтогарячий, яскраво-коричневий;
- не припускаються відтінки червоного і жовтого кольорів для штрихів, тому що вони не зчитуються сканером.
3. Місце нанесення ШК: на задню стінку упаковки в правому нижньому куті, на відстані не менше 20 мм від країв; припускається нанесення на бічну стінку упаковки, на етикетку в нижньому правому куті; на м'яких упаковках вибирають місце, де штрихи рівнобіжні відносно дна упаковки; ШК не повинен розміщатися там, де вже є інші елементи маркування (текст, малюнки, перфорація).
4. Дозволяється нанесення на упаковку тільки одного ШК —
EANa6oUPC.
5. Нанесення двох ШК — EAN і UPC — припускається, якщо товаровиробник зареєстрував їх у двох асоціаціях, тоді ШК EAN і ШК UPC ставлять на протилежні кінці упаковки.
Для зчитування ШК застосовують: стаціонарні й портативні сканери, що дозволяють зчитувати ШК на різних відстанях від товару — від 60 см до
5—6 м; касові сканери, які оснащені системами зчитування ШК; оптичні контактні зчитувачі у вигляді ручок, олівців, лазерних пістолетів тощо.
Як читати штриховий код:
48 Україна, 80—83 Італія, 00—09 США і Канада, 30—37 Франція
Контрольна цифра, яка використовується для перевірки правильності зчитування штрихів спеціальним пристроєм (сканером).
Порядок розрахунку контрольної цифри:
1. Складаємо цифри, що на парних позиціях коду.
2. Результат множимо на 3.
3. Складаємо цифри, що на непарних позиціях коду.

21 4. Складаємо результати 2-ї і 3-ї дій.
5. Визначаємо контрольне число: воно є різницею між остаточною сумою і найближчим до неї вищим числом, кратним 10.
Приклад. Код: 4002823011207 (визначаємо останню цифру 7 — кон- трольне число)
1)0 + 2 + 2 + 0 + 1+0 = 5;
2) 5-3 = 15;
3)4 + 0 + 8 + 3+1 + 2 = 18;
4) 15 + 18 = 33;
5) 40 - 33 = 7.
Використання штрихових кодів у фармацевтичній промисловості дає можливість при пакуванні ліків забезпечити повну відповідність медикаментам супровідних листків, інструкцій із застосування ліків, а також визначити необхідний вид упаковки тощо. За допомогою кодів контролюється якість продукції, її відповідність заданому зразку.
Завдання для самостійної позааудиторної роботи студентів: Міжнародні стандарти для системи управління якістю у фармацевтичній галузі.