Ім'я файлу: реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 25.03.2024
скачати
Пов'язані файли:
1 практичне (трудове право) (1).docx
методика.pptx
Інформаційний посібник товарознавство.pdf
реферат на тему інформаційні війни.docx
ДЗ.docx
Курсова робота Новак.docx
Семінар 1.pptx
Osnovy (1).pdf
Індивідуальна робота Поліщук С.А. 22ППО(м).docx
Звіт класного керівника.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Реферат на тему:

Науковий стиль української мови

Індивідуальна робота

студентки II курсу групи 21

заочної форми навчання

Грудовик Анастасії

Науковий керівник:

доц. Павлюк Н. П.

Рівне - 2023

План

  1. Літературна мова: поняття та стилі

  2. Визначення та особливості наукового стилю

  3. Загальні риси наукового стилю

  4. Види і жанри наукового стилю



  1. Літературна мова: поняття та стилі

Літературна мова - це оброблена форма загальнонародної мови, що володіє в більшій чи меншій мірі письмово закріпленими нормами. Інакше кажучи, це мова всіх проявів культури, що виражаються у словесній формі.

Літературна мова - завжди результат колективної творчої діяльності. Уявлення «закріпленості» норм літературної мови має відому відносність (при всій важливості і стабільності норми вона рухається в часі). Не можна уявити собі розвинену і багату культуру народу без розвиненого і багатої літературної мови. У цьому велике суспільне значення самої проблеми літературної мови.

Серед лінгвістів немає єдиної думки про складне і багатогранне поняття літературної мови. Деякі дослідники вважають за краще говорити не про літературну мову в цілому, а про її різновиди: або про письмово-літературну мову або про розмовно-літературну мову, або про мову художньої літератури і т. д.

Літературну мову не можна ототожнювати з мовою художньої літератури. Це різні, хоча і співвідносні поняття.

Літературна мова - надбання всіх, хто володіє його нормами. Вона функціонує як у письмовій, так і в розмовній формах. Мова художньої літератури (мова письменників), хоча звичайно орієнтується на ті ж норми, містить в собі багато індивідуального. У різні історичні епохи і в різних народів ступінь близькості літературної мови і мови художньої літератури виявлялася неоднаковою.

Існує відмінність між літературною мовою і національною мовою. Національна мова виступає у формі літературної мови, проте не всяка літературна мова відразу стає національною мовою.

Поняття літературної мови зазвичай взаємодіє з поняттям мовних стилів, що існують у межах кожного літературної мови.

У сучасній літературній мові зазвичай виділяють п'ять стилів: розмовний, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний та художній. Кожному з цих стилів притаманні свої особливості, що відрізняють його від інших стилів, так, наприклад, для офіційно-ділового стилю характерна стандартизація, включення в текст абревіатур, скорочень; в стилі художньої літератури використовуються мовні засоби, що мають нарівні з логічним змістом ще й експресивно -емоційний відтінок; для наукового характерна насиченість термінологією (до чверті тексту), «сухість» мови викладу і т.д.

  1. Визначення та особливості наукового стилю

Науковий стиль – стиль української літературної мови, якому властивий ряд особливостей - таких як попереднє висловлювання, монологічний характер, строгий відбір мовних засобів, тяжіння до нормованої мови. Для наукової мови характерні такі стильові риси, як логічність, «суворий» виклад матеріалу, точність, ясність, об'єктивність, абстрактність, «абстрактно-узагальненість», стислість викладу, інтелектуальність і ряд інших.

Науковий стиль - не примха, а обов'язок. У середовищі вчених і наукових працівників давно прийнято, що всі наукові тексти повинні писатися в певному стилі. Це викликано, насамперед, необхідністю уникати двозначності і багатозначності тих чи інших наукових понять. Стиль наукових робіт визначається в кінцевому рахунку їх змістом і цілями наукового повідомлення: по можливості точно і повно пояснити факти, показати причинно-наслідкові зв'язки між явищами, виявити закономірності історичного розвитку і так далі.

Споконвічна форма існування наукової мови - письмова, що пояснюється таким її визначальною ознакою, як понятійне відображення дійсності, логічність викладу. Наукова мова повинна бути аргументована. Дійсно науковий виклад, хоч би, які були важливі усні диспути на наукові теми, безпосереднє обговорення тих чи інших аспектів або результатів роботи, в основному все ж орієнтоване на письмову мову, про що явно свідчить необхідність у багатьох випадках хоча б часткового переходу до елементів письмового викладу (до написання формул, демонстрації таблиць, діаграм і т.д.).

Поняття, якими оперує наукове мислення, виражаються в основному багатокомпонентними структурами, характерними саме для письмової мови. Це відбувається тому, що письмова форма більш зручна і надійна в сенсі виявлення найменших інформативних неточностей, логічних порушень, які неактуальні в побутовому спілкуванні, а в науковому можуть привести до серйозних перекручувань істини. Зазвичай наукові доповіді, повідомлення спочатку пишуть, відпрацьовуючи адекватну форму втілення наукової інформації, або хоча б складають тези, план.

Наукові тексти оформляються у вигляді окремих закінчених творів, структура, яких підпорядкована законам жанру.

  1. Загальні риси наукового стилю

Науковий стиль має ряд спільних рис, що виявляються незалежно від характеру визначених наук (природничих, точних, гуманітарних) та відмінностей між жанрами висловлювання (монографія, наукова стаття, доповідь, підручник і т. д.), що дає можливість говорити про специфіку стилю в цілому . Разом з тим цілком природно, що, наприклад, тексти з фізики, хімії, математики помітно відрізняються за характером викладу від текстів з філології або історії.

Науковий стиль характеризується логічною послідовністю викладу, упорядкованою системою зв'язків між частинами висловлювання, прагненням авторів до точності, стислості, однозначності при збереженні, насиченості змісту.

Логічність - це наявність смислових зв'язків між послідовними одиницями тексту.

Послідовністю володіє тільки такий текст, у якому висновки випливають із змісту, вони несуперечливі, текст розбитий на окремі смислові відрізки, що відображають рух думки від часткового до загального або від загального до конкретного.

Ясність, як якість наукової мови, передбачає зрозумілість, доступність. За ступенем доступності наукові, науково-навчальні та науково-популярні тексти розрізняються за матеріалом і за способом його мовного оформлення.

Точність наукової мови передбачає однозначність розуміння, відсутність розбіжності між означуваним і його визначенням. Тому в наукових текстах, як правило, відсутні подібні, експресивні засоби; слова використовуються переважно в прямому значенні, частотність термінів також сприяє однозначності тексту.

Жорсткі вимоги точності, які пред'являються до наукового тексту, роблять обмеження на використання образних засобів мови: метафор, епітетів, художніх порівнянь, прислів'їв і т. п. Іноді такі засоби можуть бути притаманні науковим творам, тому що науковий стиль прагне не тільки до точності, але і до переконливості, доказовості. Іноді подібні засоби необхідні для реалізації вимоги ясності, дохідливості викладу.

Емоційність, як і експресивність, в науковому стилі, який вимагає об'єктивного, «інтелектуального» викладу наукових даних, виражається інакше, ніж в інших стилях. Сприйняття наукового твору може викликати певні почуття в читача, але не як відповідну реакцію на емоційність автора, а як усвідомлення самого наукового факту. Хоча наукове відкриття впливає незалежно від способу його передачі, сам автор наукового твору не завжди відмовляється від емоційно-оціночного ставлення до викладу подій і фактів. Прагнення до обмеженого використання авторського «я» - це не данина етикету, а прояв абстрактно-узагальненої стильової риси наукової мови, що відбиває форму мислення.

Характерною рисою стилю наукових робіт є їх насиченість термінами (зокрема, інтернаціональними). Не слід, однак, переоцінювати ступінь цієї насиченості: в середньому термінологічна лексика зазвичай становить 15-25 відсотків загальної лексики, використаної в роботі.

Велику роль у стилі наукових робіт відіграє використання абстрактної лексики.

Лексику наукової мови складають три основні шари: загальновживані слова, загальнонаукові слова і терміни. У будь-якому науковому тексті загальновживана лексика складає основи викладу. В першу чергу відбираються слова з узагальненим і абстрактним значенням (буття, свідомість, фіксує, температура). За допомогою загальнонаукових слів описуються явища і процеси в різних галузях науки і техніки (система, питання, значення, позначення). Однією з особливостей вживання загальнонаукових слів є їх багаторазове повторення у вузькому контексті.

Термін - це слово чи словосполучення, точно і однозначно називає предмет, явище чи поняття науки і розкриває його зміст. Термін несе логічну інформацію великого обсягу. У тлумачних словниках терміни супроводжуються позначкою "спеціальне".

Морфологічні риси наукового стилю - переважання іменників, широке розповсюдження абстрактних іменників (час, явища, зміна, стан), використання у множині іменників, що не мають у звичайному вживанні форм множини (вартості, стали ...), вживання іменників однини для узагальнених понять (береза, кислота), вживання майже виключно у формі теперішнього часу у позачасовому значенні, вказує на постійний характер процесу (виділяється, наступають).

У галузі морфології спостерігається використання більш коротких варіантів форм (що відповідає принципу економії мовних засобів), об'єктивний характер викладу, використання "ми" замість "я", пропуском займенників, звуження кола особистих форм дієслова (3 особа), вживанням форм пасивного дієприкметника минулого часу , зворотно-безособових, безособово-предикативних форм (нами був розроблений; можна стверджувати, що ...)

У науковому стилі панує логічний, книжковий синтаксис. Типові ускладнені і складні конструкції, розповідні речення, прямий порядок слів. Логічна визначеність досягається за допомогою підрядних спілок (тому що, так як ...), вступних слів (по-перше, отже).

Для зв'язку частин тексту використовуються спеціальні засоби (слова, словосполучення і речення), що вказують на послідовність розвитку думок («спочатку», «потім», «потім», «перш за все», «попередньо» тощо), на зв'язок попередньої і подальшої інформації («як указувалося», «як вже говорилося», «як зазначалося», «розглянутий» тощо), на причинно-наслідкові відносини («але», «тому», «завдяки цьому», «отже», «у зв'язку з тим, що», «внаслідок цього» тощо), на перехід до нової теми («розглянемо тепер», «перейдемо до розгляду» тощо), на близькість, тотожність предметів, обставин, ознак (« він », « той самий »,« такий »,« так »,« тут » і ін.)

Серед простих речень широко поширена конструкція з великою кількістю залежних, послідовних іменників у формі родового відмінка.


  1. Види і жанри наукового стилю

Виділяють три різновиди (підстилі) наукового стилю: власне-науковий підстиль; науково-навчальний підстиль; науково-популярний підстиль.

У межах власне-наукового підстилю виділяються такі жанри, як монографія, дисертація, доповідь. Підстиль відрізняється в цілому суворою, академічною манерою викладу. Він об'єднує наукову літературу, написану фахівцями і призначену для фахівців. Цьому підстилю протиставляється науково-популярний підстиль. Його функція полягає у популяризації наукових відомостей. Тут автор-фахівець звертається до читача, не знайомого в достатній мірі з даною наукою, тому інформація подається в доступній, і нерідко - у цікавій формі.

Особливістю науково-популярного підстилю є поєднання в ньому полярних стильових рис: логічності та емоційності, об'єктивності та суб'єктивності, абстрактності й конкретності. На відміну від наукової прози в науково-популярній літературі значно менше спеціальних термінів і інших власне наукових засобів.

Науково-навчальний підстиль поєднує в собі риси власне-наукового підстилю та науково-популярного викладу. З власне-науковим підстилем його ріднить термінологічність, системність в описі наукових відомостей, логічність, доказовість; з науково-популярними - доступність, насиченість ілюстративним матеріалом. До жанрів науково-навчального підстилю відносяться: навчальний посібник, лекція, семінарський доповідь, відповідь на іспиті та ін.

Можна виділити наступні жанри наукової прози: монографія, журнальна стаття, рецензія, підручник (навчальний посібник), лекція, доповідь, інформаційне повідомлення (про що відбулася конференції, симпозіумі, конгресі), усний виступ (на конференції, симпозіуми і т. д.), дисертація, науковий звіт. Ці жанри відносяться до первинних, тобто створеним автором вперше.

До вторинних текстів, тобто текстів, які складені на основі вже наявних, відносяться: реферат, автореферат, конспект, тези, анотація. При підготовці вторинних текстів відбувається згортання інформації з метою скорочення обсягу тексту.

До жанрів навчально-наукового підстилю відносяться лекція, семінарська доповідь, реферат, реферативне повідомлення.

Висновок

Науковий стиль - стиль літературної мови, якому властивий ряд особливостей - таких як попереднє обдумування висловлювання, монологічний характер, суворий відбір мовних засобів, тяжіння до нормованої мови. Для наукової мови характерні такі стильові риси, як логічність, точність, ясність, об'єктивність, абстрактність, «абстрактно-узагальненість», стислість, інтелектуальність і ряд інших.
Науковий стиль має ряд спільних рис, що виявляються незалежно від характеру визначених наук (природничих, точних, гуманітарних) та відмінностей між жанрами висловлювання (монографія, наукова стаття, доповідь, підручник і т. д.), що дає можливість говорити про специфіку стилю в цілому.
Науковий стиль належить до числа книжкових стилів літературної мови, яким притаманний ряд спільних умов функціонування та мовних особливостей, таких як попереднє обдумане висловлювання, монологічний характер, суворий відбір мовних засобів, тяжіння до нормальної мови. Науковий стиль обслуговує наукову і науково-педагогічну сферу, техніку.
Основна функція наукового стилю - передача логічної інформації і доказів її істинності, а часто також новизни і цінності. Вторинною функцією наукового стилю, що випливає з його основної функції, вважають активізацію логічного мислення читача (слухача).
Виділяють три різновиди (підстилі) наукового стилю: власне-науковий підстиль; науково-навчальний підстиль; науково-популярний підстиль.

Список використаної літератури


1. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови : навч. посіб. з алгоритмічними приписами. 2-ге вид. перероб. та доп. Київ : Центр учбової літератури, 2009. 392 с.

2. Основи наукового мовлення : навч.-метод. посіб. / уклад. : О. А. Бобер, С. А. Бронікова, Т. Д. Єгорова та ін.; за ред. І. М. Плотницької, Р. І. Ленди. Київ : НАДУ, 2012. 48 с.

3. Селігей П. Світло і тіні наукового стилю : монографія / НАН України. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2016. 627 с.

4. Семеног О. М. ., Фаст О. Л. Академічне письмо : лінгвокультурологічний підхід : навч. посіб. Суми : СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2015. 220 с.

5. Семеног О. М. Культура наукової української мови : навч. посіб. 2-ге вид., стереотип. Київ : ВЦ «Академія», 2012. 216 с. (Серія «Альма-матер»).

6. Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням : підруч. 2-е вид., випр. і доп. Київ : Алерта, 2011. С. 534-536.

7. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : навч. посіб. 6-е вид., випр. і доп. Київ : Алерта, 2008. 301 с.

8. Шкіцька І. Ю. Сучасна мовна комунікація в публічному управлінні : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів [Електронний ресурс]. Тернопіль : ТНЕУ, 2017. С. 247-254. Режим доступу : http://dspace.tneu.edu.ua/ handle/316497/29700.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас