Ім'я файлу: загребельна.docx
Розширення: docx
Розмір: 49кб.
Дата: 30.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
Документ Microsoft Word.docx
ТЕЗИ.docx
Манжос-приймання-товарів-за-якістю.docx
ІНСТРУКЦІЙНА КАРТА_резистор.docx
Документ Microsoft Word (2) (Автосохраненный).docx
СУ Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 49кб.
Дата: 30.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
Документ Microsoft Word.docx
ТЕЗИ.docx
Манжос-приймання-товарів-за-якістю.docx
ІНСТРУКЦІЙНА КАРТА_резистор.docx
Документ Microsoft Word (2) (Автосохраненный).docx
СУ Реферат.docx
ДЕРЖАВНО ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ВІННИЦЬКЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ»
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
«Формування асортименту товарів у роздрібній торгівлі за допомогою програми Excel»»
Виконала:
Здобувач освіти, групи № 23
професія 4131 Вікторія ЗАГРЕБЕЛЬНА
«Агент постачання»
Керівники Тетяна ШАФОРОСТ
викладачі: Андрій КАНДИБАЛЬСЬКИЙ
м. Вінниця
ЗМІСТ
1.Формування, сутність, види асортименту, чинники які впливають на формування асортименту 5
2. Джерела закупівлі товарів, їх види, переваги та недоліки. Критерії оцінки постачальників 12
3. Планування асортименту товарів в магазинах. Асортиментна політика підприємства 20
Висновки 22
В результаті виконання курсової роботи можна зробити наступні висновки. 22
Список використаних джерел 23
ВСТУП
Асортимент товарів, що виробляється або продається певним підприємством, являється одним з факторів, що впливають на розмір отримуваного прибутку. Крім цього він має значний вплив на ряд інших кількісних та якісних показників роботи підприємства: рентабельність, оборот, конкурентноздатність, долю ринку та ін. Успіх підприємства на ринку залежить від правильно розробленої і послідовно здійснюваної товарної політики, саме успіх являється головним критерієм оцінки діяльності підприємств, і саме він, дає можливість реально оцінювати свої можливості на ринку.
Формування асортименту товарів, в сучасних умовах жорсткої конкуренції, являється важливим елементом в діяльності будь-якого підприємства. А для вирішення питань пов’язаних з формуванням асортименту, його управлінням і вдосконаленням підприємство отримує вихідні дані на основі вивчення ринку та перспектив його розвитку.
Актуальність теми. Формування асортимент товарів – один з найважливіших процесів діяльності роздрібного торгового підприємства, від того наскільки раціонально сформований асортимент, залежить успіх підприємства. Тому, як новим так і вже довго працюючим підприємствам і підприємцям дуже важливо мати уявлення про:
формування товарного асортименту як елементу комерційної діяльності торговельних підприємств;
фактори, що впливають на формування товарного асортименту;
сутність, цілі та завдання асортиментної політики в умовах ринку;
обґрунтування асортиментної політики підприємства;
показники, які характеризують товарний асортимент у роздрібних підприємствах.
Метою курсової роботи є дослідження формування асортименту товарів в процесі здійснення комерційної діяльності та розробка перспективних шляхів його удосконалення в магазині.
Предметом дослідження є система формування асортиментної політики в магазині.
Об’єктом дослідження обрано магазин.
Формування, сутність, види асортименту, чинники які впливають на формування асортименту
Формування асортименту – процес добору і визначення номенклатури товарів за різними ознаками, спрямований на задоволення попиту населення і забезпечення високої прибутковості роботи підприємств торгівлі.
Перелік товарів, які реалізуються на підприємствах роздрібної торгівлі, називається торговим асортиментом. Формування торгового асортименту в роздрібній мережі спрямовано на найбільш повне задоволення запитів покупців та активний вплив на попит для підвищення рівня і культури споживання.
Перетворення виробничого асортименту на торговий починається на підприємствах оптової торгівлі, які організовують закупівлю і доставку основної маси товарів складного асортименту. На підприємствах роздрібної торгівлі здійснюється перетворення виробничого асортименту на торговий за основними групами продовольчих та непродовольчих товарів першої необхідності та простого асортименту товарів, які закуповуються безпосередньо у виробників.
Плануючи структуру асортименту магазинів однорідної товарної спеціалізації, потрібно враховувати можливості раціонального розподілу праці між крупними й дрібними магазинами, між магазинами центру міста і його мікрорайонів, рядових селищ і кущових, районних центрів. Зокрема, відносно невеликі за обсягом роботи та площею магазини периферії повинні орієнтуватися на торгівлю товарами повсякденного, масового попиту, а товари малого і періодичного попиту можуть продаватися в крупних та центральних спорудах у сільській місцевості.
Під час формування асортименту товарів необхідно забезпечити правильне поєднання товарів різної вартості, постійного i періодичного характеру споживання, різного діапазону цін.
На кінцевому етапі формування асортименту враховуються зміни у попиті населення, виходячи з наявних можливостей організації торговельної діяльності в магазині — його площ, торгово - технологiчного обладнання, форм організації праці, методів продажу товарів та інше.
Важливу роль відіграє правильне формування асортименту в магазинах самообслуговування, технологія продажу товарів в яких має значні відмінності від магазинів, якi торгують за традиційними методами. Асортимент товарів в таких магазинах повинен орієнтуватися на максимальну самостійність покупців у виборі товарів, а одним з основних напрямів формування асортименту є створення споживчих комплексів і мікрокомклексiв.
Товарний асортимент — група товарів, тісно зв'язаних між собою схожістю функціонування [1,3].
Асортиментна політика підприємства є важливим параметром впливу на збут. Кожен товарний асортимент вимагає особливої стратегії. У більшості підприємств роботу з кожною асортиментною групою товарів доручають окремій особі. Він приймає ряд рішень щодо широти товарного асортименту і товарів, його що уособлюють.
Товарний асортимент вважається «вузьким», якщо можна збільшити прибуток, доповнивши його новим товарами. І, навпаки, товарний асортимент «широкий», якщо прибуток можна збільшити, виключивши з нього ряд товарів. Широта асортименту в значній частині визначається тими цілями, що ставить перед собою підприємство. Якщо воно бажає поставити на ринок вичерпний асортимент, домагаючись значної частки товару даної групи на ринку, то товарний асортимент буде широкий. Але якщо підприємство зацікавлене у високій прибутковості свого бізнесу, воно буде мати звужений асортимент дохідних товарів.
З часом відбувається відновлення і насичення товарного асортименту новими товарами, що дає можливість підприємству:
- може отримати додатковий прибуток, задовольняючи виниклу потребу;
- спробувати задовольнити дилерів, що скаржаться на проблеми існуючого асортименту;
- забезпечити більш високий рівень використання існуючих виробничих потужностей;
- стати ведучою фірмою з вичерпним асортиментом на даному товарному ринку;
- не допустити появи нових конкурентів на товарному ринку.
Класифікація асортименту товарів здійснюється наступним чином. Асортимент споживних товарів поділяють:
- на групи – за місцем знаходження;
- на підгрупи – за широтою обсягу товарів;
- на види – за ступенем задоволення потреб;
- на різновиди – за характером потреб.
За місцезнаходженням товарів розрізняють асортимент промисловий і торговельний.
Промисловий (виробничий) асортимент - група товарів, що випускає виготовлювач виходячи з власних виробничих можливостей.
Промисловий асортимент товарів різних організацій – виробників незалежно від форм власності повинен бути узгоджений із санітарними органами Міністерства охорони здоров’я України.
Торговельний асортимент - група товарів, сформована організацією торгівлі або громадського харчування з урахуванням її спеціалізації, споживного попиту і матеріально-технічної бази.
На відміну від промислового асортименту торговельний включає, як правило, товари різних виробників. Винятком є фірмові магазини організацій-виробників, стратегія яких базується на збуті товарів лише даної фірми. Широта обсягу товарів, що входять в асортимент, визначається кількістю груп, видів, різновидів, марок, типів, назв [1].
Залежно від широти обсягу товарів розрізняють такі види асортименту:
- простий;
- складний;
- груповий;
- розгорнутий;
- супутній;
- змішаний.
Простий асортимент - група товарів, представлена невеликою кількістю груп, видів і назв, що задовольняють обмежену кількість потреб. Простий асортимент характерний для магазинів, що реалізують товари повсякденного попиту в районах проживання покупців з невеликими матеріальними можливостями.
Складний асортимент – група товарів, представлена значною кількістю груп, виді, різновидів і назв товарів, що задовольняють різноманітні потреби покупців.Такий асортимент характерний для оптових баз і роздрібних торговельних організацій типу універсамів або універмагів, що орієнтуються на покупців з різноманітним попитом.Груповий асортимент – група однорідних товарів, об’єднаних спільністю ознак і які задовольняють аналогічні потреби.
Найчастіше загальною ознакою є функціональне або соціальне призначення. Наприклад, хлібобулочні, плодоовочеві, молочні, взуттєві, одяг й інші групи товарів об’єднані за ознакою функціонального призначення, а товари для дітей, молоді, для відпочинку – соціального.
Груповий асортимент покладено в основу організаційної структури багатьох торговельних підприємств. Так, на непродовольчих оптових базах склади розрізняють за груповим асортиментом. За тією самою ознакою в універмагах формуються різні секції (одяг, взуття, галантерея тощо).
Видовий асортимент – група товарів різних видів і назв, що задовольняють аналогічні потреби. Він є складовою частиною групового асортименту. Наприклад, асортимент взуття – черевики, туфлі – частини асортименту взуття.
Марочний асортимент – група товарів одного виду, марочних назв або тих, що відносять до марочних. Такі товари поряд із задоволенням фізіологічних потреб призначаються і для задоволення соціальних і психологічних потреб: престижними марками автомобілів, одягу, взуття, парфумів, марочних вин тощо.
Розгорнутий асортимент – група товарів, що включає значну кількість підгруп, видів, різновидів, назв, у тому числі марочних, які належать до групи однорідних, але відрізняються за індивідуальними ознаками. Такий асортимент, як правило представлено у спеціалізованих магазинах, причому кількість груп однорідних товарів може бути порівняно невеликою.
Супутній асортимент – група товарів, що виконують допоміжні функції і не є головними для даної організації. Товари супутнього асортименту у взуттєвому магазині – це предмети догляду за взуттям, а в продовольчому – мило, сірники, деякі інші господарські товари.
Змішаний асортимент – товари різних груп, видів, назв, що мають великий спектр функціонального призначення. Змішаний асортимент характерний для магазинів, які торгують непродовольчими і продовольчими товарами. У міру задоволення потреб розрізняють раціональний і оптимальний асортимент.
Раціональний асортимент – група товарів, що найбільшою мірою задовольняють реально існуючі потреби, які забезпечують максимальну якість життя при певному рівні розвитку науки, техніки і технології.
Формування раціонального асортименту потребує обліку великої кількості чинників і показників, більшість з яких дуже мінлива. До таких чинників відносять реальні потреби, що залежать від рівня життя населення, досягнень науково-технічного прогресу й інших особливостей зовнішнього середовища. У свою чергу, чимало з цих чинників безпосередньо впливають на зміну раціонального асортименту. Наприклад, досягнення науково-технічного прогресу стимулюють розробку нових товарів і формують нові потреби, що виразно виявляється при формуванні раціонального асортименту хлібобулочних виробів, побутової техніки тощо.
Оптимальний асортимент – група товарів, що задовольняють реальні потреби з максимально корисним ефектом для споживача за мінімальних витрат на їх проектування, розробку, виробництво і доведення до споживачів. Товари оптимального асортименту відрізняються підвищеною конкурентоспроможністю.
Залежно від характеру потреб асортимент може бути: реальним, прогнозованим і навчальним.
Реальний асортимент – дійсна група товарів, яка є в наявності в даній організації виробника або продавця.
Прогнозований асортимент – група товарів, що повинна буде задовольняти можливі потреби.
Навчальний асортимент – перелік товарів, систематизованих за певними науково обґрунтованими ознаками для досягнення навчальної мети.
Робота з формування асортименту товарів повинна тривати безперервно, з дотриманням певних принципів, згідно з якими здійснюється розподіл товарів на підприємствах роздрібної торгівлі, запровадження для окремих магазинів оптимальної широти i глибини асортименту, добір y магазинах товарів за різними асортиментними ознаками.
Такими принципами є:
- забезпечення відповідності товарного асортименту характеру i особливостям попиту населення з метою найбільш повного його задоволення;
- визначення оптимальної широти і глибини асортименту товарів для кожного магазину з урахуванням їхньої товарної спеціалізації, типізації, зони діяльності та величини торговельної площі;
- забезпечення постійної наявності y продажу сталого асортименту товарів відповідно до попиту населення;
- максимальне наближення до покупців товарів повсякденного попиту і простого асортименту та концентрація товарів складного асортименту y відносно невеликій кількості спеціалізованих i універсальних магазинів, які мають можливості для показу та реалізації всього асортименту товарів;
- економічна ефективність роботи магазину.
Формування асортименту товарів у магазинах орієнтовано на максимальне задоволення попиту населення, що є основою прибуткової діяльності. У підприємствах роздрібної торгівлі, які розташовані у великих населених пунктах, де проживає значна кількість населення і сконцентрована розгалужена мережа підприємств роздрібної торгівлі, формування асортименту має враховувати принцип територіального розміщення магазинів різних систем і форм власності та раціональний розподіл товарів між ними. В умовах ринкової економіки основним регулятором цього процесу є конкуренція, яка дозволяв сформувати мережу підприємств роздрібної торгівлі з урахуванням фінансових можливостей, пішохідної доступності та середнього радіуса дії кожного магазину.
Разом з тим, у сільській місцевості, для якої характерне надто розосереджене проживання населення, низькі грошові доходи, розпорошеність попиту та наявність дрібних підприємств роздрібної торгівлі, формування асортименту потребує інших принципів та методів регулювання.
Формування асортименту товарів є складним процесом, на який впливає ціла низка чинників. Умовно їх можна поділити на загальні, які не залежать від умов роботи магазину, і специфічні, які пов’язані з організацію і технологію торгівлі та умовами функціонування конкретного магазину.
До загальних чинників належать: попит покупців і виробництво товарів, а також соціально-економічні, демографічні, національно-побутові та природно-кліматичні.
До специфічних чинників, які впливають на побудову асортименту товарів у кожному конкретному магазині, належать: тип і розмір магазину, його технічна оснащеність; умови товаропостачання; чисельність населення, що обслуговується; наявність крупних центрів тяжіння (міст, районних центрів) і місце розташування магазину; транспортні умови, в т. ч. стабільність транспортних комунікацій в різні сезони року; щільність (густота) торговельної мережі; середній радіус дії та пропускна спроможність магазину.
2. Джерела закупівлі товарів, їх види, переваги та недоліки. Критерії оцінки постачальників
Одним із важливих елементів закупівельної роботи є виявлення та вивчення джерел закупівлі (рисунок.). До джерел надходження товарів відносять галузі народного господарства, що виробляють різні товари народного споживання (АПК, легка промисловість, машинобудування й т.д.). До постачальників товарів відносять конкретні підприємства різних джерел надходження, тобто тих або інших галузей народного господарства, різних сфер виробничо-економічної діяльності, що виробляють товари й послуги [8].
Рисунок 1. Джерела постачання товарів
Джерела товарного забезпечення визначають, виходячи зі структури конкретного ринку товарів, контингенту покупців, асортименту товарів, товарооборотністі та фінансових можливостей торговельного підприємства. Підвищуються вимоги до ринку закупівель, який представляють постачальники продукції. При ринкових відносинах придбання необхідного товару та потрібної якості здійснюють в установлені строки поставки, за прийнятною ціною та у надійного постачальника. Кожна торговельна система, організація або підприємство повинні вивчати фактичні, можливі та потенційні джерела закупівель. По кожній товарній групі спочатку визначають фактичних, а потім виявляють можливих постачальників. Щоб таке вивчення не було формальним, до відповідних постачальників прикріплюють відповідальних (наприклад, товарознавців), які встановлюють особисті контакти та можуть більш глибоко вивчити технологічні процеси та можливості виробництва. Комерційна ініціатива торговельних працівників щодо залучення до товарообороту максимальних товарних ресурсів має за мету отримання максимального прибутку. Але для цього потрібно враховувати платоспроможність кінцевих споживачів, не допускати невиправданого зростання цін, надавати населенню можливість купувати товари за доступними цінами. Комерційна служба повинні добре знати економіку свого району діяльності, його виробничі можливості та природні багатства, промисловість, сільське господарство, специфіку асортименту товарів, які вироблюють на промислових підприємствах їхнього регіону. Важливе значення у комерційній роботі має виявлення додаткових ресурсів із місцевої сировини, фермерських господарств, продукції індивідуальних підприємців - фізичних осіб.
Вивчаючи джерела закупок, комерційні працівники складають на кожного постачальника спеціальні карточки, які потрібно групувати по місцевих, міжобласних, міжреспубліканських постачальниках. В карточках вказуються дані про виробничу потужність підприємства, кількість товарів у асортименті, умов постачання товарів. Кількість постачальників обумовлюється різноманітністю асортименту товарів, який виробляють. Тому виникає необхідність всебічного вивчення джерел постачання товарів з точки зору асортименту та обсягу виробництва, умов поставки та інших факторів.
Комерційні працівники повинні відвідувати виробничі підприємства, тобто постачальників-виробників, для ознайомлення з обсягом, асортиментом та якістю продукції, яку виробляють, а також для вивчення виробничих можливостей потенційних постачальників. Необхідно брати участь у роботі оптових ярмарків, виставок-оглядів нових товарів, у нарадах із працівниками промисловості та підприємцями; постійно слідкувати й аналізувати рекламні оголошення у засобах масової інформації, проспекти, каталоги, спеціалізовані видання, біржові відомості та матеріали з Інтернету. Ретельний аналіз отриманої інформації дозволить торговельному підприємству скласти необхідне уявлення про джерела постачання товарів. Крім обліку роботи з постійними постачальниками, слід вести облік та повсякденно реєструвати виробників товарів, ще не пов'язаних договірними відносинами з оптовим підприємством. Потрібно готувати пропозиції постачальникам з питань збільшення виробництва потрібних товарів, розширення асортименту та покращання якості. Дані вивчення джерел закупівлі відображають у спеціальних картках (або журналах), в яких вказують основних постачальників із випуску певних товарів і потенційні можливості підприємств щодо освоєння нових видів продукції, впровадження у виробництво нових сортів і видів товарів.
При проведенні закупівельної роботи виходять із можливості максимально використати товарні ресурси регіону, в якому знаходиться торговельне підприємство. Для нього використовують інформацію про місцеві промислові та сільськогосподарські підприємства (асортимент, якість, упаковка, ціни).
Пошук постачальників здійснюють на оптових ярмарках, оптових і дрібнооптових ринках, товарних біржах, виставках-оглядах, виставках-продажах. Розширення кола постачальників на підставі довготермінових господарських зв'язків позитивно впливає на широту асортименту, підвищення якості товарів, які закуповують.
Керівництво повинне налагоджувати відносини з постачальниками та партнерами для сприяння та спрощення обміну інформацією з метою взаємного поліпшення результативності та ефективності процесів, які створюють цінності. Співпраця з постачальниками та партнерами забезпечує різноманітні можливості для збільшення цінностей, наприклад:
- оптимізація кількості постачальників та партнерів;
- налагодження двостороннього зв’язку на відповідних рівнях в обох організаціях для сприяння швидкому вирішенню проблем без затримок та суперечок, що призводять до зайвих витрат;
- співпраця з постачальниками під час затвердження спроможностей їхніх процесів;
- моніторинг можливостей постачальників поставляти відповідну продукцію з метою усунення зайвих перевірок;
- заохочення постачальників до впровадження програм постійного поліпшення показників діяльності і до участі в інших спільних ініціативах щодо поліпшення;
- залучення постачальників до проектування та розроблення в організації з метою обміну знаннями та результативної, ефективної діяльності, спрямованої на поліпшення процесів випуску і постачання відповідної продукції;
- залучення партнерів до визначення закупівельних потреб і розроблення спільної стратегії:
- оцінювання, визнання і винагородження зусиль та досягнень постачальників і партнерів.
Класифікація постачальників товарів
До постачальників товарів відносять конкретні підприємства різних джерел надходжень, тобто тих або інших галузей економіки, різних сфер виробничо-економічної діяльності, що вироблюють товари та послуги. Класифікація постачальників :
1. За територіальною ознакою:
- місцеві постачальники - внутрішньобласні постачальники, які найчастіше постачають товари безпосередньо роздрібним торговельним підприємствам поза оптовими базами;
- позаобласні постачальники;
- національні постачальники;
- зарубіжні постачальники.
Оптові підприємства, як правило, закуповують товари у позаобласних і зарубіжних постачальників. Вони враховують той факт, що не в усіх областях України налагоджене виробництво певних товарів, тому їх доводиться завозити.
2. За формою власності:
- державні постачальники;
- приватні;
- кооперативні;
- постачальники інших форм власності.
3. За відомчою належністю:
- внутрісистемні постачальники - належать до тієї ж системи, в яку входять оптові покупці (наприклад, споживча кооперація);
- позасистемні постачальники - усі інші.
4. За функціональною ознакою:
- постачальники-виробники. Це виробничі підприємства, фірми, приватні підприємства та інші суб'єкти, що випускають товари споживчого призначення різного асортименту для задоволення попиту споживачів;
- постачальники-оптові підприємства. Закуповують товари у постачальників-виробників, в оптових посередників та реалізують їх оптовим покупцям.
До оптових покупців належать: роздрібні торговельні підприємства, агенти, брокери, роздрібні торговці та ін.
Постачальниками-посередниками можуть бути:
- гуртові підприємства національного і регіонального рівня, різного товарного асортименту, які складають основу системи гуртової структури на споживчому ринку:
- гуртові посередники (дистриб'ютори, підприємства-брокери, підприємства-агенти, дилери);
- організатори гуртового обігу (гуртові ярмарки, аукціони, товарні біржі, гуртові і дрібно гуртові ринки, магазини-склади).
Перевагами підприємств-виробників є більш низька ціна, скорочення часу товаропросування, створення умов для спільної співпраці щодо поновлення асортименту, забезпечення якості товару. Недоліками є необхідність закупівлі товарів великою партією та досить обмежений асортимент.
Переваги посередників: широкий асортимент, скороченні транспортні витрати, надання послуг щодо зберігання продукції, а також можливе надання знижок.
Правильний вибір постачальників в умовах ринку — надто відповідальне завдання; помилки у цій справі можуть коштувати підприємствам дуже дорого.При виборі постачальника керуються двома основними критеріями
- вартість придбання продукції;
- якість обслуговування.
Вартість придбання включає в себе ціну продукції та іншу вартість, до якої можна віднести, наприклад, зміну іміджу підприємства-постачальника, значення сфери діяльності, перспективи зростання та розвитку виробництва.
Якість обслуговування включає в себе якість продукції або послуги, надійність обслуговування. Під надійністю обслуговування розуміється гарантованість обслуговування покупця потрібними йому ресурсами протягом заданого проміжку часу, відсутність причин можливого виникнення недопоставок, порушень строків доставки. Надійність можна оцінити через імовірність відсутності відмови у задоволенні замовлення покупця.
Крім зазначених головних критеріїв вибору постачальника, є й інші критерії, зокрема:
- віддаленість постачальника від покупця;
- строки виконання поточних і термінових (екстрених) замовлень;
- наявність у постачальника резервних потужностей;
- організація управління якістю продукції у постачальника;
- здатність постачальника забезпечити поставку запасних частин протягом усього строку служби технічно-складного товару, що постачається;
- фінансовий стан постачальника.
Важливе значення має співробітництво між торговцем та постачальником у договірних відносинах. Налагоджені відносини з постачальниками сприяють розвитку відповідних умов для надання додаткових послуг, включаючи забезпечення ринковою інформацією та інформацією про ціноутворення.
Вибір постачальників здійснюється після завершення плану надходження товарів на підприємство. 3 цією метою складається список можливих постачальників кожного виду товарів. Вибір постачальників покупцями здійснюється в тому випадку, коли немає монополії серед постачальників. Кількість постачальників, які будуть брати участь у поставках кожного виду товару, залежить від необхідної кількості товарів та кон'юнктури ринку. Ці питання повинні вирішуватися комерційною службою підприємств. Якщо підприємство закуповує товари в одного постачальника, то можна налагодити тісні ділові контакти і встановити взаємовигідні форми ділових відносин, пов'язаних з наданням споживачам знижок з ціни і додаткових видів обслуговування. Джерелами інформації для складання списку постачальників є вивчення ринку товарів.
Якщо постачальників небагато (два-три), критеріями вибору найбільш придатного з них служать порівняльні виробничі можливості, ціни на товари, що закуповуються, надійність постачальників. 3 числа наявних на ринку обирається той постачальник, який найбільше відповідає переліченим критеріям. За інших однакових умов перевагу надають, як правило, місцевим постачальникам.
3. Планування асортименту товарів в магазинах. Асортиментна політика підприємства
Оскільки від раціонально сформованого асортименту багато в чому залежить економічна та фінансова стабільність підприємства, дуже важливе значення відіграє процес його планування. Навіть дуже добре продуманий план збуту продукції та реклами не зможуть нейтралізувати помилок, яких припустилися раніше на етапі планування ассортименту [4].
Кожне роздрібне торгове підприємство, проводить в процесі своєї діяльності асортиментну політику – визначення товарних груп, що найбільш вигідніші для успішної роботи на ринку і забезпечення економічної ефективності діяльності підприємства в цілому.
Основні задачі, які ставить перед собою асортиментна політика:
- задоволення потреб споживачів;
- оптимальне використання технологічних знань та досвіду підприємства;
- оптимізація фінансових результатів підприємства (формування асортименту базується на очікуваній рентабельності та величині прибутку);
- завоювання нових покупців шляхом розширення сфери застосування;
- дотримання принципів гнучкості за рахунок диверсифікації сфер діяльності підприємства;
- дотримання принципу синергізму, який полягає в розширенні цільового ринку, розширенні асортименту товарів та послуг.
При формуванні асортименту головним принципом відбору товарів для реалізації повинно бути обов’язкове випробування перших партій нових товарів. Реалізація традиційних товарів повинна виступати як допоміжна функція продажу (хоча це не виключає значної долі таких товарів в структурі продажу). Таким чином, в цілому асортимент товарів в магазині, повинен складатися з наступних груп товарного надходження:
- пробні партії нового товару;
- традиційні товари;
- супутні товари.
Асортимент за перерахованими групами повинен формуватися на основі даних одержаних при вивченні попиту. Дані отримані після вивчення попиту цільового ринку дають можливість більш правильно і точно спланувати асортимент для магазину.
Планування асортименту товарів – це безперервний процес, що продовжується на протязі всього життєвого циклу товару, починаючи з зародження ідеї і закінчуючи зняттям його з продажу.
Отже, асортиментна політика - один із самих головних напрямків діяльності торгового підприємства. Особливо цей напрямок здобуває значимість у нинішніх умовах кризи та жорсткої конкуренції, коли до товару з боку споживача пред'являються підвищені вимоги щодо якості й асортименту, і від ефективності роботи підприємства з товаром залежать всі економічні показники діяльності підприємства. Як свідчить світовий досвід, лідерство в конкурентній боротьбі одержує той, хто найбільш компетентний в асортиментній політиці, володіє методами її реалізації й може максимально ефективно нею управляти.
Висновки
В результаті виконання курсової роботи можна зробити наступні висновки.
На стійкість асортименту впливають різні фактори господарської діяльності магазину, в т. ч. і випадкові (затримка відправки товарів постачальниками, порушення графіків завезення). Для усунення впливу випадкових факторів і більш об'єктивної оцінки товарного асортименту його стійкість доцільно визначати за окремі періоди за даними декількох перевірок.
Використання у процесі аналізу матеріалів, які характеризують широту, глибину і стійкість асортименту, дозволяє працівникам торгівлі оцінити роботу з формування асортименту, зіставити асортимент однотипних магазинів і прийняти оперативні рішення щодо поліпшення комерційної роботи цих підприємств.
Асортиментний перелік затверджують магазину на один рік (сезон), після чого вносять корективи з урахуванням зміни купівельного попиту та кон'юнктури торгівлі, насичення товарного ринку, змін в асортименті товарів, що реалізуються, та ін. Перелік подається директору (завідувачу) магазину і працівникам і є основним робочим документом, згідно з яким формується асортимент товарів роздрібного торговельного підприємства.
Відповідальність за дотриманням вимог обов'язкового асортиментного переліку покладається на директора (завідувача) магазину. Працівники апарату управління (у споживчій кооперації - райспоживспілок, споживчих товариств) контролюють наявність у продажу товарів згідно з вимогами асортиментних переліків. За відсутності у продажу окремих товарів торговельні підприємства повинні вжити необхідних заходів для завезення їх у магазин.
Використання в практиці торгівлі обов’язкових асортиментних переліків, дозволить забезпечити населення необхідним асортиментом товарів, вистояти в конкурентній боротьбі, покращити обслуговування населення.
Список використаних джерел
1. Апопій В.В., Комерційна діяльність: Підручник. 2-е вид., перероблене, доповнене Київ.: «Знання», 2008. 558 с.
2. Виноградська А.М., Комерційне підприємництво: сучасний стан, стратегії розвитку: Монографія. Київ: Центр навчальної літератури, 2004. 807 с.
3. Войнаш Л.Г., Товарознавство непродовольчих товарів. Ч. 1 Київ.:НМЦ „Укоопосвіти”, 2004. 426 с.
4. Криковцева Н.О., Казакова О.Б., Комерційна діяльність. Київ: Центр навчальної літератури, 2007, 295 с.
5. Кучеренко В.Д., Ткаченко Н.Б., Маркетингова товарна політика: Підручник. Київ: КНТЕУ, 2005.
6. Харитонов Є.О., Цивільний кодекс. України. Науково-практичний коментар. Київ: «Одисей»,2009. 1200 с.
7. Загорна Т.О., Конкурентоспроможність підприємства: Навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2006. 384 с.