1. Розкрийте специфічні методи та прийоми музичного виховання в практиці вихователя здо. Музичне виховання

1 2 3 4 5

Ім'я файлу: музика гос.docx
Розширення: docx
Розмір: 81кб.
Дата: 22.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
nbr_f13-17_berkeley_and_hume.pptx
Документ Microsoft Word.docx
Врахування індивідуальних особливостей молодших школярів у проце
3428.doc
доценко.doc
Л 2. Історія (1 ч.).docx
Діагностика індивідуального здоро1.docx
Монтиссорі.pptx
гос педагогика.doc
153031.docx
Значення гри для психічного розвитку дитини.doc
Конспект.docx
2.8 Хар-ка тренінгових технологій.docx
kachyk_2 (1).pdf
7_uprazhneniy_dlya_razvitiya_soft_skills_u.docx
Розвивальне-середовище.pdf

1.Розкрийте специфічні методи та прийоми музичного виховання в

практиці вихователя ЗДО.

Музичне виховання – це організований педагогічний процес, спрямований на виховання музичної культури, розвиток музичних здібностей дітей з метою формування творчої особистості дитини.

Методи музичного виховання визначаються як дії педагога, спрямовані на загальній музично – естетичний розвиток дитини. Вони будуються на основі активної взаємодії дорослого й малюка. Методи спрямовані на виховання естетичного ставлення до музики, емоційного відгуку, музикальної чутливості, оцінного уявлення, виразного виконання. Все це різні моменти загальної музикальності дошкільника видозмінюються залежно від віку. Відповідно мають змінюватися і методи виховання.

Методи виховання різноманітні. Тому зупинимося на тих, які в теорії педагогіки вважаються основними: 1) переконання, 2) привчання, вправи.

Метод переконання – процес виховання в даному русі – безпосереднє спілкування з музикою. Виконання її має бути досить яскравим, темпераментним і виразним. Виразне виконання музики є необхідною умовою донесення до слухача особливостей музичного твору. Дитина повинна зрозуміти, про що розповідає музика, що таке її добре навчання. Переконувати треба не лише безпосереднім впливом музики, а й організацією цілеспрямованої уваги, роз’ясненням теми, змісту, виражальних музичних засобів.

Важливо поясненням, словом підсилити переживання дітей. Слід мати на увазі, що кожен розуміє музику по своєму. Педагог повинен словесним поясненням викликати певну спільність думок, переживань і спрямувати увагу дітей на особливості засобів музичного вираження., метод переконання сприяє розвиткові і благородних почуттів, доброго смаку, правильного розуміння виконуваних музичних творів.

Метод вправ – музичне сприйняття у дитини активізується коли звучить уже у знайомому йому виконанні. Для цього педагог використовує грамзапис. При цьому мелодія удосконалюється. Дітям старшого віку цікавий прийом виконання пісень вихователем, показ.

Прийом – це частина методу, що виконує допоміжну роль. Прийоми бувають: художнє слово, показ, пояснення, виразне виконання твору, ігрові дії, показ ілюстрацій, вправляння.

+Прийомів багато і кожен педагог обирає найефективніші. Прийоми відрізняються залежно від того, чого вчить педагог – співу, слухання, гри, танцю, і кого вчить – молодших чи старших дітей. Прийоми навчання змінюються залежно від віку дітей.

Візьмемо для прикладу розучування пісні, малят треба зацікавити зрозумілими їм, конкретними образами. Перед виконанням пісні «Пташка» М. Раухвергера педагог показує іграшку – пташку і каже: «Прилетіла пташечка і защебетала» діти почали прохати – почекай, не лети від нас! А пташечка полетіла собі (ховає птшку) – ой, діти, ви хочете щоб пташечка прилетіла? Я її покличу і пісеньку заспіваю. Педагог садить іграшку – пташку на піаніно і співає. Таким чином і методичний прийом набуває ігрового характеру, образ пташки стає доступним, наочним і зумовлює виразне виконання пісні.

У старшій групі нема потреби використовувати цей прийом. Створювати настрій, пов’язаний з характером виконуваної пісні, допоможе вступне слово, поетичний уривок, показ ілюстрації.

У дошкільній дидактиці підкреслюється значення методичних прийомів, які сприяють розвиткові самостійної діяльності. Ці прийоми використовуються також і в слуханні музики, коли педагог викликає дітей на розмову про музику, і вони висловлюють правильні і цікаві зауваження.

Самостійні дії дітей можуть виявлятися і у виконанні завдань, у пошуках засобів розв’язання їх. Доцільні прийоми спрямовані на розвиток слухового самоконтролю, на оцінку якості виконання іншими дітьми Самостійні дії дітей не виключають показу прийомів виконання – порівняти звучання чи рухливої пісні, допомогти правильно відтворити складну мелодію, показати окремі рухи у танці, характерну особливість у передачі музично – ігрового образу.

Методи навчання і методичні прийоми пов’язані між собою. Методи вказують на ті способи, за допомогою яких педагог передає, а дитина засвоює музичний матеріал, необхідні виконавські навички, набуває вміння самостійно діяти.

Отже методи бувають словесні, наочні, практичні.

2. Назвіть етапи роботи та завдання щодо слухання музики на заняттях в ЗДО.

Розрізняють три етапи занять зі слухання музики.

1) ознайомлення;

2) розучування музичного твору;

3) закріплення.

Основне завдання першого етапу – налаштувати дітей слухати музику, та допомогти їм зрозуміти її зміст і характер. Це завдання здійснюється по-різному в залежності від вікових груп дітей. Головна методична особливість цього етапу полягає в поступовому зменшенні ролі ігрових прийомів, зорової наочності.

До слухання музичного твору дітей слід підготувати: зручно розташувати їх і попросити "послухати" тишу, адже, за словами відомого піаніста Генріха Нейгауза, "музика перебуває у тиші, немов діамант в оксамиті"

Основні завдання 2 етапу – розучування музичних творів – неоднакові для дітей різних вікових груп, отже, різні й прийоми роботи музичного керівника. Наприклад, у молодшій групі основну увагу приділяють запам’ятовуванню музичного твору, а в старшій групі важливе місце відводиться його аналізу: визначенню кількості частин, зіставленню частин твору за характером, виділенню динамічних, темпових і регістрових змін у зв’язку з розвитком музичного образу та ін..

На третьому етапі слухання музики – закріпленні – поглиблюються знання дітей про музику. Серед рекомендованих прийомів слід назвати такий: порівнювання щойно прослуханої п’єси з іншою, вже знайомою дітям, близькою за тематикою та художніми особливостями. Подібні завдання дають змогу поглибити дитяче уявлення про засоби музичного втілення теми . Це також сприяє в зосередженню уваги дітей на прийомах, за допомогою яких композитор досягає того чи іншого виражального значення музики.

Закріплення має велике значення для розвитку художнього смаку, формування оцінних суджень.

Завдання:  привчати дітей уважно слухати невеличкий музичний твір до кінця, не відволікатися, не розмовляти під час виконання;  співпереживати настрою музичного твору;  прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її при повторному слуханні.

 розвивати музично-сенсорні здібності дітей, знайомлячи їх з властивостями музичного звука: висота, тембр і динаміка.

3. Назвіть види музичної діяльності та їх специфіку щодо організації в

практиці вихователя ЗДО.

Гра - основна діяльність дітей дошкільного віку, в якій можуть бути хороводи, пісні, сюжетно - ролеві, рухливі ігри. В окремий підрозділ виділено; музично - дидактичні ігри, в яких розвиваються музично - сенсорні здібності. Музично - самостійна діяльність виникає за ініціативою дітей в процесі ігор, сповнює їхнє життя цікавим змістом. Свята і розваги включають велику різноманітність видів і жанрів художньої музики, яка при творчій ініціативі вихователів та активності дітей вирішує великі завдання музично - естетичного виховання. Цим же завданням і відповідає і введення музики в повсякденне життя дитини. Музика супроводжує ранкову гімнастику, прогулянку, роботу, роботу, заняття з рідної мови, ознайомлення з природою і таке інше. Помірі розвитку активності дитини, його психічних функцій відбувається накопичення слухового досвіду, формуються перші співочі навички, збільшується об'єм танцювальних рухів, засвоюються елементарні відомості про музику. Музика передає різноманітний характер рухів спокійний, рухливий, поривчастий.

Ведучім в дитячій музичній діяльності є сприйняття. Для того щоб вивчити пісню дитина повинна її прослухати, а вивчивши прислухатися – виразна музика чи ні, як звучить. Рухаючись під музику дитина повинна її постійно слухати, слідкувати за її розвитком, передавати у рухах її характер. Для розвитку сприйняття важливу роль відіграє музично - сенсорне сприйняття дитини. У дитини розвивається сприйняття звуків різноманітного забарвлення.

Музично - дидактичні ігри потребують від дітей вміння слухати, і відтворювати голосом або рухами різні по висоті, динаміці, тембру звуки. Діти вчаться розрізняти тембри різних по звучанню дитячих інструментів або іграшок (барабан, бубен). Музично-дид ігри об’єднують музику з рухами.

Співи - один із важливих видів діяльності, дозволяє дитині музично розвиватися, у дітей починають формуватися перші вокально - хорові навички, розвиток голосу, слуху, пісенної творчості. Діти оволодівають навичками колективного співу в одному темпі, співати тихо, правильно інтонувати, виражати свої почуття. Співати природним голосом, розвивати співочі інтонації, дикцію, під час співу розвивати муз пам’ять, діти вчаться співати з супроводом і без супроводу.

Співи є самим масовим і доступним видом діяльності.

В музично - ритмічній діяльності ставиться задача більш точно передавати в рухах особливості музичної п’єси. Музично-ритмічна діяльність умовно поділяється на дві групи: сприйняття музики та відтворення її виразних особливостей в рухах. Перша група пов’язана із сприйняттям музики, а друга група направлена на освоєння рухових навиків у процесі музичних ігор, хороводів, танців. У дітей формується вміння виконувати різноманітні танцювальні рухи (галоп), вчаться орієнтуватися у просторі, робити перешиковування, розвивати координацію рухів. В старших групах діти розучують українські таночки (гопак), бальні (вальс), характерні, розвивається акторська майстерність.

В танцях діти вчаться слухати музику і починати рухи з текстом пісні або за вказівкою вих.-ля.

Поступово у дітей збагачується досвід сприйняття музики, збільшується об'єм музично - ритмічних рухів., що дозволяє ставити перед ними все більш складні задачі. Ритмічність ходьби, узгодженість рухів рук і ніг засвоюється дітьми поступово. При цьому важливим прийомом є ходьба на місці, високо піднімати ноги згинаючи в колінах.

Гра на музичних інструментах – Діти оволодівають навичками гри на муз інструментах, знають їх назви, розрізняють за тембром.

Слухання – у дітей виховувати позитивне ставлення до музики, розвивати муз слух, пам’ять. Вчаться розрізняти та називати характер музики, засоби муз виразності (темп, динаміку). Для цього муз керівник підбирає відповідний репертуар композиторів-класиків, твори народної спадщини, сучасних композиторів.

+Діти повинні знати: назви інструментів: характер звучання інструментів; правила користування інструментами та зберігання їх; прийоми гри на них; розташування високих і низьких звуків на різних інструментах; назви нот і їхнє місце на пластинках металофонів і клавішах інших інструментів

Діти повинні навчитися: володіти найпростішими прийомами гри на різних інструментах; правильно витрачати дихання, граючи на тріолах, кларнетах, дудочках; знаходити зручну аплікатуру, граючи на акордеоні, баяні, піаніно: приглушувати звучання тарілок, трикутників; правильно тримати руки, граючи на бубоні, барабані, струшуючи кастаньєтами, мара касами: грати в ансамблі, дотримуючись загальної динаміки, темпу; своєчасно вступати в гру і закінчувати її; користуватися елементарними динамічними відтінками; грати індивідуально найпростіші пісеньки, поспівки; привчатися підбирати на слух добре знайомі пісеньки, жартівливі співанки, лічилки, імпровізувати ритмічні і мелодійні поспівки.

4. Дайте характеристику основних систем музичного виховання дітей ХХст.

Основні тенденції розвитку дитячої музичної педагогіки XX ст. як прагнення до гармонійного розвитку особистості дитини; загальність музичної освіти; розвиток музичного слуху, мислення; використання творчого музикування у музично-виховних цілях; опора на народну, класичну і сучасну музику при визначенні дитячого музично-педагогічного репертуару тощо. Створення цілісних систем масового музичного виховання дітей (Е.Жак-Далькроза, К.Орфа, З.Кодая, Б.Трічкова, М.Монтессорі та ін.) як основна тенденція розвитку західноєвропейської музичної педагогіки XX століття.

Ще на початку ХХ століття в багатьох країнах набула поширення система ритмічного виховання - цілісна система масового музичного виховання дітей, яку розробив швейцарський композитор і педагог Е. Жак-Далькроз (1865-1950). Це була одна з провідних педагогічних ідей, що стала визначною віхою розвитку музичної педагогіки ХХ століття. Прихильниками цієї системи були С. Дягілєв, П. Клодель, Ф. Комісаржевський, В. Ніжинський, А. Павлова, К. Станіславський, Б. Шоу. Система музично-ритмічного виховання стала протилежною традиційній «співацькій» концепції музичного виховання. Педагог почав використовувати в безпосередньому зв’язку з музикою, її темпом, ритмічним рисунком, фразуванням, динамікою, штрихом спеціальні вправи, до яких увіходили найрізноманітніші рухи - крокування, біг, стрибки, танцювальні й пластичні рухи. Методичні пошуки ЖакДалькроза увінчалися створенням музично-педагогічної системи, особливістю якої стала евритміка (зв’язок музики з рухом). На його думку, ритміка як засіб виховання складає перший (елементарний) рівень, на якому здійснюється масове музичне виховання дітей. Другий рівень ставить завдання підготовки до професійного навчання й ґрунтується на сольфеджіо та імпровізації на фортепіано. У такий спосіб у рамках однієї музично-педагогічної системи були поєднанні завдання масового й професійного музичного виховання, освіти та навчання.

1919-1924 рр. у Москві діяв «Державний інститут ритмічного виховання», ректором якого була Н. Александрова - одна з найулюбленіших учениць Е. Жак-Далькроза. Викладачами були князь С. Волконський (онук декабриста - письменник, мистецтвознавець), В. Гринер, В. Іванов та ін. В інституті викладали ритміку, пластику, шведську гімнастику, імпровізацію, сольфеджіо, історію музики, фізіологію, психологію, естетику. Інститут проводив навчальну підготовку ритмістів-практиків, вивчав проблеми ритму в багатьох галузях науки, культури.

Таким чином, позитивним у музичному вихованні школярів 20-30-х рр. ХХ ст. було впровадження слухового методу та евритміки (побудованої на музично-педагогічній системі Е. Жак-Далькроза), на основі яких на уроках музики в загальноосвітній школі закріпилися три види діяльності учнів - слухання музики, хоровий спів, рух під музику.

Вагомий внесок у виховання та гармонійний розвиток особистості зробив Василь Верховинець - видатний український композитор, хоровий диригент, хореограф і фольклорист. Одним з могутніх засобів досягнення цієї мети він уважав рухливі музичні ігри. У 1923 р. опубліковано вагому наукову працю В. Верховинця - збірку дитячих ігор з піснями «Весняночка». Характерною рисою «Весняночки» є надзвичайна багатогранність її педагогічного та естетичного впливу на вихованців. Дитина відчуває на собі благотворну дію музики й слова, танцю й ритмічних рухів. Репертуар «Весняночки» автор побудував на основі фольклорного матеріалу, власних творів та кращих зразків заново переосмисленої музично-ігрової дитячої літератури своїх сучасників: М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, П. Козицького, П. Демуцького. Разом з іграми та піснями до «Весняночки» увійшли й танцювальні рухи.

Велику увагу В. Верховинець у «Весняночці» приділяв аналізу хореографічного матеріалу.

Автор вносив танцювальні рухи до багатьох ігор, коли цього вимагав їхній зміст або дозволяв характер пісні.
5. Розкрийте метод музичного виховання «Музична казка»: особливості

побудови, специфіка, завдання.
Казка, гра, фантазія –животворне

джерело дитячого мислення,

благородних почуттів і прагнень».

В. Сухомлинський.

Уже в ранньому віці діти з задоволенням слухають українські народні казки, добре сприймають їх зміст. Якщо ж казку супроводжувати музикою, співом, вона стає ще цікавішою і зрозумілішою для дітей.

Яскраві, доступні мелодії, наближені до народних, органічно зливаються з текстом казки, надають їй особливого колориту, реального звучання. Персонажі оживають, набувають нових рис, утілюючись у чудові музичні образи. Таке гармонійне поєднання музики і казки дає змогу зробити музичні заняття ще змістовнішими, цікавішими, ефективнішими.

Використання народних казок доцільно використовувати для розвитку вокальних і танцювальних здібностей, естетичного художнього смаку дошкільників, для виявлення у вихованців артистичних нахилів, набуття ними пластичного досвіду тощо. Слід придумати ефективні прийоми, які використовувати під час музичних занять на основі фольклорних матеріалів.

Насамперед необхідно дати дітям можливість послухати музику. Музичний керівник сам виконує музичні композиції або використовує аудіо записи. Під час такого прослуховування дітям демонструються казкові сюжети за допомогою ляльок тощо.

Для участі в таких заняттях слід залучати дорослих або тих дітей, які здатні відтворити музичні характеристики героїв. Такі прослуховування й покази дуже подобаються малятам, тому їх варто повторювати.

Ефективними у використанні стануть фрагменти з опер видатного українського композитора Миколи Лисенка «Пан Коцький», «Коза-Дереза», «Зима й весна».

На музичних заняттях ми вчимо дітей передавати у співі характер музики, творчо сприймати музичний образ. Для цього доцільно використовувати:

вправи для голосу – українські народні пісні «Іде, іде дід, дід» в обробці Якова Степового, «Диби, диби», «Козо, козо, вилий воду», «Кіт і мишка» та ін.,
виконання українських народних пісень: «Танцювали миші», «Унадився журавель», а також пісень на музику Миколи Лисенка « Я лисичка, я сестричка», «Коза – дереза».

У танцювально-хореографічній творчості добиватися, щоб діти вміли граціозно, розкуто рухатися в такт мелодії, вчити їх індивідуально відтворювати поданий дорослим зразок танцю, надавати виразності рухам, міміці, жестам, позам, самостійно звертатися до досвіду пластичного руху. На заняттях з елементами хореографії даємо дітям змогу самостійно імітувати казкових персонажів, передавати в рухах їх характери, емоції, почуття. Добре вдається дітям це у таких таночках, як «Танцювали зайчики», «Ведмедик у бору», «Хитра Лиска», у вправах на відтворення образних рухів-імітацій « Іде дід,баба, вовк», «Зайчик стрибає», «Коза йде по капусту», «»Біжить лисичка», «Повзе рак-неборак».

Не слід обходити увагою й ігри. На музичних заняттях використовуємо музично-дидактичні ігри «Кого колобок зустрів у лісі?», «У кого голос тонкий?», а також рухливі ігри «Діти і ведмідь», «Зайчик і лисичка», «Вовк та козенята», «Веселі гуси», «Заїнька», «Квочка», «Сірий Кіт», «Ріпка», «Івасик-Телесик», «Кривенька качечка».

1 2 3 4 5

скачати