Ім'я файлу: 3428.doc
Розширення: doc
Розмір: 78кб.
Дата: 15.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
nbr_f13-17_berkeley_and_hume.pptx
Документ Microsoft Word.docx
Врахування індивідуальних особливостей молодших школярів у проце
доценко.doc
Л 2. Історія (1 ч.).docx
Діагностика індивідуального здоро1.docx
Монтиссорі.pptx
музика гос.docx
гос педагогика.doc
153031.docx
Значення гри для психічного розвитку дитини.doc
Конспект.docx
2.8 Хар-ка тренінгових технологій.docx
kachyk_2 (1).pdf
7_uprazhneniy_dlya_razvitiya_soft_skills_u.docx
Розвивальне-середовище.pdf

Розміщено на http://allreferat.com.ua/

План


План 1

1. Основні завдання та принципи реабілітаційної педагогіки 2

2. Педагогічні основи реабілітації хворих на алкоголізм 7

1. Основні завдання та принципи реабілітаційної педагогіки


Поняття реабілітації за своїм смислом і походженням означає відновлення втраченої здатності, повернення певної якості після того, як вона з якихось причин зазнала негативних змін. Рольова реабілітація - це реабілітація засобами рольових методів практичної психології. В звичайному розумінні реабілітація - це прерогатива психокорекції чи психотерапії. Реабілітаційна педагогіка повинна поєднувати в собі психотерапевтичні функції з традиційними цілями та завданнями навчання та виховання, тобто не лише формувати, розвивати, а й усувати ті перешкоди, які виникають на шляху нормального розвитку особистості.

Особистісно-рольовий підхід не новий для педагогіки. Проте, не зважаючи на те, що рольова гра вважається одним з важливих методів навчання (особливо, коли йдеться про вироблення професійних навичок), ще дуже рано говорити про вичерпне використання ігрових методів в педагогіці. Традиції застосування гри (зокрема рольової) в психотерапії набагато солідніші, і можна говорити про рольову психотерапію як окрему галузь практики психологічної допомоги особистості (Гройсман, 1979). На нашу думку методи рольової гри є дуже підходящими для поєднання терапевтичного і педагогічного підходів і створення концепції рольової реабілітації.

У складних умовах трансформації суспільст­ва, у час невизначеності й непевності, знецінення життя людини зростає значення реабілітаційної функції освіти і школи. Реабілітаційна педагогі­ка, яка ґрунтується на засадах життєтворчості, по­кликана допомогти визначити шляхи вирішення соціальної, медичної, психолого-педагогічної про­блематики розвитку дитини, життя якої обтяжене хворобою або іншими несприятливими соціально-психологічними факторами.

Поняття "реабілітаційна педагогіка" охоп­лює відновлення частково втрачених або по­слаблених властивостей і функцій організму, особистості дитини, окремих її сторін з метою максимально повного розвитку індивідуальних можливостей і активно перетворювальної адап­тації до навколишнього світу. Необхідність ор­ганізації навколо дитини з особливими потребами реабілітаційного простору потребує створення оп­тимістичної, позитивно емоційно насиченої атмо­сфери. Саме духовне, міжособистісне спілкуван­ня, що сприяє розкріпаченню, запускає в дію реа­білітаційні механізми, забезпечує значною мірою відновлення різних функцій особистості.

Важливий напрямок реабілітаційної педагогіки - допомогти дитині з особливими потреба­ми опанувати мистецтвом самореабілітації - механізмом і здатністю до самодопомоги в най­більш продуктивному подоланні кризових ситуа­цій, виході зі скрутного становища, поверненні на тимчасово втрачену траєкторію життєвого шляху. Така психологічна допомога сприяє розкриттю життєвого потенціалу, стимулює самостійні пошу­ки нових можливостей самоздійснення, набли­ження до себе, до власної сутності. Тож реабіліта­ційна педагогіка сприяє становленню дитини як суб'єкта життя, що володіє мистецтвом пізнання самого себе, життєвою компетентністю, життєздат­ністю. Життєздатність - це спроможність суб’єкта відтворювати себе, свою культуру, свої взаємини всупереч нескінченним потокам небезпек, долаючи їх і відповідаючи на них відповідно до реального виклику історії людської долі.

Прикладним завданням реабілітаційної педаго­гіки є теоретичне та організаційно-практичне забез­печення освітньо-реабілітаційного процесу як у си­стемі спеціальної освіти, так і у процесі інтеграції дітей з особливими потребами в загальноосвітні школи.

В основі реабілітаційної педагогіки міститься уявлення про хворобу як руйнівний процес в ор­ганізмі, що характеризується не лише поганим фізичним самопочуттям хворої дитини, а й змінами її особистості, зрушеннями в емоційній сфері. Від­новлення здоров'я передбачає подолання на­слідків переживань, небажаних установок, невпев­неності у власних силах, тривоги про погіршання стану і рецидиви хвороби. Що ж актуалізує, зумовлює необхідність розробки теоретичних основ реабілітаційної педагогіки на засадах життєтворчості особистості, реалізації її конструк­тивних ідей у педагогічній практиці?

По-перше, це поглиблення кризового стану всіх сфер життя українського суспільства. Драматизм полягає в тому, що криза має системний характер і великою мірою позначається на психі­ці молодого покоління. Типовою ситуацією особи­стішого сприйняття умов життя, соціального сере­довища є стан непевності значної частини насе­лення, зокрема й молоді, щодо перспектив свого життя, свого місця в стихії суспільних змін. Криза, пов'язана з переходом до ринкових відно­син, втягує в екстремальні умови існування деда­лі ширші верстви населення.

Від нестабільності суспільства потерпають на­самперед діти. Вона є передумовою кризи в роз­витку особистості: змінюється структура мотивацій, ціннісні орієнтири. Кризова ситуація в сус­пільстві, соціальна напруга, занепад духовних і

моральних цінностей спричинили глибокі зру­шення у світосприйманні, орієнтації молоді у сфері культури, професійного самовизначення. Особливо руйнівними є розгубленість, втрата іде­алів, неоптимістичне сприйняття життя, відчужен­ня від суспільства. Серйозний дефіцит пози­тивного впливу на молоде покоління призводить до того, що серед молоді й дітей усе більше зрос­тає тривога, соціальний параліч, страх.

Тому першочерговим завданням реабілітацій­ної педагогіки є глибоке вивчення деструкції со­ціального середовища і феномена дезорганізації, дезадаптації особистості молодої людини. Важли­вого значення набувають питання соціальної, світоглядної, духовної реабілітації особистості в сучасному мінливому світі, а також ті психо­логічні та педагогічні чинники, що стимулюють чи гальмують цей процес.

По-друге, втрата інтересу державних і громад­ських інститутів до проблем дитинства. Відсут­ність довіри до дітей, виведення їх за межі соціально значущих справ відіграє серйозну психоло­гічну роль у характеристиці відносин дорослого світу і дитинства. Ця обставина призводить до деформації підлітково-юнацької самосвідомості: молода людина внутрішньо ще не готова зайняти значущу соціальну позицію й усвідомити власне "Я" в системі багатопланових суспільних відно­син. А це спричиняє інфантилізм, егоїзм, духовну спустошеність. Таким чином виникає загроза занепаду всієї системи успадкування культурно-історичного досвіду.

По-третє, погіршання соціальної ситуації, збільшення кількості дітей, що живуть у винятково важких соціальних умовах. Серйозної уваги потребують діти-сироти, діти, які залишилися без піклування   батьків, діти-інваліди, діти   «групи ризику». В Україні неухильно зростає кількість «дітей вулиці»,які перебувають в екстремальних умовах. Ось чому реабілітаційна педагогіка має дати відповідь на гострі запитання: Як допомогти дітям у кризових ситуаціях? Як полегшити життя знедоленій дитині?

По-четверте, разюче погіршання здоров'я підростаючого покоління. Особливо згубні наслідки чорнобильської катастрофи. Криза екологічного стану в Україні призвела до загострення загальнонаціональної проблеми - забезпечення умов для фізичного виживання підростаючого покоління.

В Україні з кожним роком зростає кількість дітей з особливими потребами, дітей-інвалідів. Сьогодні їх понад 152 тисячі. Протягом останніх років особливо поширилися складні системні за­хворювання, часто  відбувається  перехід  захворювань у хронічні, значно збільшилася кількість дітей, які мають генетичні ушкодження внутріш­ніх органів. Змінилася й структура дитячої інва­лідності: перше місце посіли хвороби нервової системи й органів чуття (33%), вроджені дефор­мації (І9г7%),психічні розлади (12,7%). Постій­ними є випадки порушення імунної системи, хро­нічних захворювань бронхо-легеневої системи, ор­ганів травлення. Зростає кількість дітей з пору­шеннями опорно-рухового апарату. Предмет особливої турботи - діти, які постраждали від чорнобильської аварії. Надто важкий їхній соці­ально-психологічний стан. У дітей, які мешкають на забруднених територіях, психодіагностичні до­слідження виявляють нервово-психічні розлади, що свідчать про наявність хронічного стресу. Се­ред "дітей Чорнобиля" найчастіше виникають стреси, конфлікти, кризи, що спричиняють різно­манітні захворювання, погіршання функцій сер­цево-судинної, шлункової, ендокринної систем.

Поглиблення негативних тенденцій у дитячо­му середовищі потребує від науковців, педагогів, громадськості глибокого дослідження проблем комплексної реабілітації, відновлення фізичного, психічного, морального здоров'я дітей, інтеграції їх у суспільство. На жаль, в Україні досі ще не розроблено ефективної інтеграційної стратегії щодо дітей зі специфічними потребами. Одна з гострих проблем — їхня ізольованість від су­спільства: вісімдесят відсотків дітей з особливими потребами проживають у сім’ях, які не отримують цілеспрямованої педагогічної допомоги й під­тримки. По суті, така сім'я кинута напризволяще державою, суспільством. У суспільстві існують консервативні стереотипи і настрої стосовно дітей з особливими потребами.

Повільно відбувається інтеграція в загальноосвітні середні школи, де не створено умов для їхнього навчання й виховання.

Саме ці обставини актуалізують завдання ви­робити нові підходи до педагогічної підтримки дітей з особливими потребами, пошуку перспективних технологій їх інтеграції в суспільство. На порозі XXI ст. зростає потреба у проведенні випереджувальних, прогностичних експериментів із різних аспектів комплексної реабілітації на заса­дах педагогіки життєтворчості.

2. Педагогічні основи реабілітації хворих на алкоголізм


Найзагальніше визначення реабілітації дане у резолюціях IX Наради міністрів охорони здоров'я і соціального забезпечення соціалістичних країн як системи державних, соціально-економічних, медичних, педагогічних і інших заходів, направлених на попередження розвитку патологічних процесів, ефективне і раннє повернення хворих і інвалідів в суспільство і до суспільно корисної праці.

Реабілітація - це комплексна і багаторівнева, етапна і динамічна система взаємозв'язаних компонентів, об'єднаних в рамках однієї концепції єдністю цілей, і принципів, методів і процесів. У загальній програмі реабілітацій-них заходів виділяють 3 етапи: відновне лікування, реадаптацію, реабілітацію. Реабілітація хворих на алкоголізм - це система заходів медичного, психологічного і соціального характеру, що проводяться після виникнення захворювання, а також направлених на його профілактику. У реабілітації хворих на алкоголізм можна виділити медичний, професійний і соціальний етапи. На першому з них застосовуються загальновідомі заходи терапії і ізоляції. На етапі професійної реабілітації в абсолютній більшості випадків проводиться не навчання нової професії, а закріплення на колишньому місці роботи. Нарешті, соціальний етап реабілітації включає переорієнтацію відносно традицій, обрядів і культурних цінностей .

У реабілітації хворих на алкоголізм досягнуті певні успіхи, але ця проблема вимагає рішення ще багатьох задач організаційного і методичного порядку. Прийняті в даний час рекомендації, але питанням медикаментозної, соціальної і професійної реабілітації хворих на алкоголізм ще не увійшли до повсякденної практики наркологічних установ. Не менш важливі методичні підходи до реабілітаційних програм і втілення їх в життя.

Найглибше і послідовно дослідження проблем реабілітації хворих на алкоголізм проводиться в області Томська. Виходячи з принципу поєднання протиалкогольного медикаментозного лікування з професійною і соціальною реабілітацією хворих на хронічний алкоголізм в психіатричній лікарні Томська на початку 70-х років був створений наркологічний комплекс, який включає диспансерне наркологічне відділення, відділення при обласній психіатричній лікарні і стаціонар на базі взуттєвої фабрики.

Для підвищення ефективності реабілітаційних програм, чіткішого розподілу сил і засобів наркологічної служби, оптимальної диференціації і інтеграції зусиль лікарів і середнього медичного персоналу в області Томська упроваджений принцип територіального (район, місто, область) амбулаторно-стаціонарного наркологічного об'єднання (ТАСНО). Його структура носить функціональний блоковий характер, що дозволяє диференційовано здійснювати динамічний комплекс медикаментозних, психологічних і соціально-трудових дій. З метою оптимізації реабілітаційної роботи складені режими спостережень і варіанти відновної терапії хворих на алкоголізм в наркологічних стаціонарах при промислових підприємствах, що є адаптованими режимами і програмами реабілітації для психічно хворих, розроблені Е. Д. Красиком.

Структура ТАСНО. включає чотири основні блоки, що тісно взаємодіють між собою.

1. Консультативно-діагностичний блок об'єднує кабінет функціональної діагностики, клініко-біохімічну лабораторію і кабінети фахівців (невропатолога, терапевта, психолога). Задача співробітників цього блоку - в найкоротші терміни (2-3 дні) провести повне обстеження, виявити соматичні і неврологічні відхилення, визначити ступінь інтоксикації організму хворого. Основною метою даного блоку є коректування початого дезинтоксикаційного, симптоматичного лікування, додання йому психотерапевтичної спрямованості, рішення питання про трудовлаштування на час лікування. Ті ж задачі стоять при виборі реабілітаційних програм, особливо для медикаментозного лікування хворих без відриву від основного виробництва.

2. Блок інтенсивної терапії і активних методів лікування об'єднує лікувальні і процедурні кімнати, палати інтенсивної терапії, кабінети фізіотерапії, психотерапії, хірургічний. Основні задачі блоку - інтенсивно провести дезинтоксикаційні заходи і перевести хворого на комплексну протиалкогольну терапію на фоні загальнозміцнюючого, симптоматичного лікування.

3. Блок трудової реабілітації працює в тісному контакті з відділом кадрів, начальниками і майстрами цехів. За свідченнями соматичного і неврологічного характеру активно розв'язуються питання трудовлаштування хворих; медичні працівники беруть участь в зборах бригад і цехів; велике значення надається організації роботи ради самоврядування і внутрішньо відділових занять хворих.

Після закінчення курсу лікування хворих співробітники блоку активно займаються їх трудовлаштуванням на підприємствах з допомогою не тільки прямих контактів з адміністрацією, але і міських бюро трудовлаштування.

4. Блок соціальної реабілітації об'єднує працівників амбулаторної служби, культтерапевтів і соціотерапевтів. Тут розв'язуються такі питання, як отримання паспорта, відновлення на роботі .Амбулаторна наркологічна служба об'єднання, здійснююча активне динамічне спостереження за хворими і їх диспансеризацію, вирішує питання, що стосуються також профілактичного прийому, роботи психотерапевтичних груп в рамках клубу тверезості.

Такий розподіл сил і засобів Томська ТАСНО допомагає здійснювати цілеспрямовану реабілітаційну дію на хворих на алкоголізм, полегшує управління реабілітаційним процесом, підвищує професійний рівень лікарів і середнього медичного персоналу.

Отже, відповідно до клінічних свідчень призначаються диференційовані режими і програми реабілітації хворих на алкоголізм.. І. Прядухин виділив три основні режими: лікувально-охоронний, лікувально-активуючий, лікувально-трудовий.

1. Лікувально-охоронний режим. Залежно від клінічного стану хворого передбачаються постільний і щадний режими:

а) постільний режим показаний при передпсихопатичних, психічних і депресивних станах, різко вираженому абстинентному синдромі, а також при потребі у фізичному комфорті, рецидиві захворювання з компульсивним вабленням до алкоголю, стані після вираженої алкоголь-тетурамовоновою реакцією; реабілітаційні програми, вживані при цьому режимі, перш за все медикаментозні і соціальні (дозована індивідуальна психотерапія); трудові програми при цьому режимі не рекомендуються.

б) щадний режим призначається при абстинентному синдромі легкого ступеня, потреби в психічному комфорті, алкогольному ексцесі під час лікування, сильномувабленні до спиртного, соматоневрологічних розладах і ускладненнях; при цьому режимі в числі медикаментозних програм застосовуються: комплексна терапія, що копіює психофармакотерапію, інсульнотерапія і фізеотерапія. З професійних програм маються на увазі дозована працетерапія внутрі відділення, а з соціальних - індивідуальна і групова психотерапія, дозована культтерапія і лікувальна фізкультура.

2. Лікувально-активуючий режим. Він передбачений на етапі становлення ремісії з установкою на тверезість при соціально-трудовій дезадаптації на фоні стабільного рівня світлого проміжку. Арсенал реабілітаційних заходів при цьому режимі вельми різноманітний. З медикаментозних - загальнозміцнююча, стимулююча, тонізуюча терапія, психотропні засоби, симптоматичне лікування, фізіотерапія, умовно-рефлекторна і сенсибілізуюча терапія.

Професійні програми передбачають раціональне трудовлаштування на промислових об’єктах за фахом, а також на промислових підприємствах з трудовим навчанням нової професії або відновленням колишньої.

3. Лікувально-трудовий режим призначається для стабілізації і поглиблення ремісії, твердої установки на тверезість. При цьому режимі максимально використовуються всі реабілітаційні програми: медикаментозні, професійні і соціальні. У числі останніх - індивідуальна і колективна психотерапія з хворими і їх родичами, зміцнення соціальних зв'язків (сімейних, виробничих, юридичних), проводяться індивідуальні, сімейні, групові і колективні культурні заходи, організація тематичних вечорів відпочинку, концертів і зустрічей з колишніми хворими, спортивні заходи з організацією змагань.

Отже, доречно сказати, що ефективність реабілітації багато в чому залежить від її спрямованості на максимально раннє виявлення найуразливішого контингенту і своєчасну психопрофілактичну роботу з ним. Тому, реалізація перерахованих напрямів дозволить істотно поліпшити реабілітацію хворих на алкоголізм.

Також, важливе місце в системі реабілітації хворих на алкоголізм займає ситуативно-психологічний тренінг, сприяючий подоланню анозогнозії, аутоїдентифікації патологічного ваблення до алкоголю, навчання пацієнтів способам боротьби з ним. Тим самим методика є основою для профілактики рецидивів захворювання. Ситуативно-психологічний тренінг хворих на алкоголізм направлений на рішення наступних задач: підвищення ступеня усвідомлення хворими у себе патологічного ваблення до алкоголю і виявлення конкретних ознак його актуалізації; виявлення типових індивідуальних чинників актуалізації патологічного ваблення до алкоголю і навчання методам протидії ним; вироблення аутогенної релаксації і використовування її для боротьби з патологічним вабленням до алкоголю. Тривалість курсу складає 3 заняття, тривалість одного заняття 1,5-2 год.

Основними складовими ситуативно-психологічного тренінгу стали: групові дискусії, ролеве відтворення основних ситуацій і станів, сприяючих актуалізації патологічного ваблення до алкоголю, аутогенне тренування.

Застосування ситуативно-психологічного тренінгу дозволяє підвищити ефективність терапевтичних і реабілітаційних заходів, своєчасно попереджувати загострення патологічного ваблення до алкоголю і попереджати рецидиви алкоголізму.

Реалізовуючи профілактичний потенціал реабілітації, останнім часом з'являються програми, направлені на комплексну роботу з уразливим з погляду алкоголізації контингентом.

У останнє десятиліття в лікувально-реабілітаційній роботі з хворими на алкоголізм все більш рельєфно виступає тенденція розширення використовування немедикаментозних методів і, зокрема, різних варіантів лікувальної фізкультури і спортивних ігор. Показанням до застосування спортивних програм є і що знаходиться у 50-60% хворих на алкоголізм працездатного віку зниження фізичної працездатності. Причиною зниження працездатності, мабуть, є функціональна неповноцінність міокарду з порушенням метаболічних процесів і зниженням його скоротливої функції під впливом токсичної дії алкоголю, а також порушення адаптаційних механізмів, уповільнення пристосованої реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження .
скачати

© Усі права захищені
написати до нас