Міст Золота БрамаGolden Gate
Міст «Золота Брама» (англ. Golden Gate Bridge) — підвісний міст через протоку Золота Брама. Він з'єднує місто Сан-Франциско на півночі півострова Сан-Франциско і південну частину мису округи Марін, поруч із містом Сосаліто. Місцева визначна пам'ятка й один із символів США. Довжина мосту — 2 737,4 метрів, ширина мосту — 27 метрів, довжина основного прольоту — 1280, висота опор — 227,4 метрів над водою, товщина головного несучого тросу — 90 см. Від проїжджої частини до поверхні води — 67 метрів. Конструкція моста має 1 млн. 200 тис. заклепок. складається з шести споруд: Сан-Франциско (південь) Підхід до віадуку Санкор-Франциско (на південь), Анкерна опора з пілонами S1 та S2, Арка Форт-Пойнт, Головний підвісний міст Марін (північ), Під’їзний віадук Марін (північ), Анкерна опора з пілонами N1 та N2.
І
сторія. Місце майбутнього будівництва знаходилося в сейсмічній області в 20 км від розлому Сан-Андреас (трансформний розлом завдовжки 1300 км у Каліфорнії в США. Розлом знаходиться на межі Тихоокеанської і Північноамериканської плит) і було відкрито хвилям і вітрам Тихого океану, тому до міцності мосту були висунути жорсткіші вимоги, ніж зазвичай.
Проект мосту підготував інженер Джозеф Строусс, а консультантом був архітектор Ірвінг Морроу, що використовував у дизайні елементи стилю арт-деко. Усі математичні обчислення зробив Чарльз Альтон Еліс, який мешкав у Нью-Йорку, але через погані відносини між ним та Джозефом Строуссом, ім'я Еліса не фігурує в будівництві мосту і не згадується на табличці будівельників мосту на південній вежі.
Будівництво мосту почалося 5 січня 1933 року й тривало більше 4 років. В питанні пофарбування були розглянуті наступні варіанти: було запропановано пофарбувати міст чорною або сірою фарбою; представники бази ВМС наполягали на смугастому чорно-жовтому варіанті — щоб військові кораблі в непогоду і туман могли побачити міст і не зіткнутися з ним. Але будівельники вирішили, що найкраще буде лишити такий же колір як і антикорозійне покриття — червоно-помаранчевий колір, що зветься International orange[en]. Червоний і жовтогарячий — кольори, які завжди використовуються при зведенні сталевих конструкцій, тому що дані фарби містять свинцеву компоненту, яка захищає сталь від корозії. Крім того, завдяки цьому кольору міст добре видно в тумані, який часто буває в цій місцевості. Але в мрячну погоду фарба розкладається на елементи, шкідливі для навколишнього середовища. Тому у 1990-х роках міст перефарбували акриловими фарбами.
А
втомобільний рух мостом здійснюється по шести смугах. Кількість смуг у кожен бік змінюється в залежності від потоку машин. В будні дні ранком можна побачити чотири смуги на південь (у місто) і дві смуги на північ (з міста). У вечірню годину пік — навпаки. Уночі відкрито по дві смуги в кожен бік. Розділова смуга — яскраві жовті пластмасові стовпчики, які дуже легко збити і виїхати на зустрічну смугу. Через це обмеження швидкості на мосту — 45 миль на годину (
72 км/год). У середньому раз на рік трапляються аварії, коли машина виїжджає на зустрічну смугу і зіштовхується з зустрічним рухом. У наш час продовжуються розмови про будівництво пересувної розділової смуги, яка б захистила обидві частини мосту від таких аварій. 27 травня 1937 року о шостій годині ранку міст «Золоті Ворота» відкрили для пішоходів. Перші 12 годин він належав тільки їм. Наступного дня за сигналом президента Франкліна Рузвельта з Білого дому на міст в'їхали перші автомобілі.
У 1987 році, коли мосту сповнилося 50 років, відбулося спеціальне святкування. З такої нагоди хотіли перекрити рух по мосту, щоб всі учасники свята могли по ньому пройтися. У неділю, 24 травня 1987 р. під час святкування мостом пройшло приблизно 300 тис. осіб.
З 1 вересня 2002 року плата за перетин мосту автомобілями у південному напрямку була підвищена з 3 до 5 доларів. Рух у північному напрямку безкоштовний. Пішоходи і велосипедисти можуть перетинати міст безкоштовно.
18 травня 2004 року, мостом перший раз перебігло оленя, затримавши рух на 20 хвилин. Оленя не заплатило за пробіг по мосту і швидше за все одержить штрафну квитанцію на 273 долара.
Самогубства. Міст «Золота Брама» також відомий як «міст самогубців». У середньому, кожні два тижні хтось закінчує там життя самогубством. За більш ніж сім десятиліть його існування понад 1300 осіб покінчили з життям, кинувшись з нього у воду (офіційний підрахунок було припинено у 1995, коли кількість самогубців досягла 1000). 1995 рік виявився свого роду рекордним (45 самогубців — більше, ніж за будь-які три попередні роки з моменту відкриття). Міст дуже високий, і якщо навіть людина добре плаває і в польоті передумає топитися, усе одно в неї не буде шансів, тому що вона все одно загине від удару об поверхню води. За даними на 2003 рік, із усіх хто стрибнув з мосту вижило лише 26 осіб, отримавши при цьому багато внутрішніх ушкоджень та переломів [3].
«Золота Брама» — одна з найпопулярніших споруд у світі, де люди вирішують покінчити з життям. Поки психологи шукають відповіді на питання про «суїцидальну популярність» мосту, батьки міста прийняли практичне рішення: організувати посилене патрулювання. Уночі, при невеликому русі, для спостереження за пішоходами вистачає і звичайних поліцейських нарядів, але вдень, щоб устежити за тисячами потенційних «клієнтів», організоване приховане патрулювання поліцейських без уніформи. У результаті за 1996 рік було попереджено кілька десятків самогубств. Багато з врятованих стверджували, що «навіжена думка» ступити в безодню прийшла їм у голову буквально в останню хвилину.
П
ісля терактів 11 вересня 2001 року у відношенні мосту «Золота Брама», який є місцевою визначною пам'яткою й одним із символів США, були введені підвищені заходи безпеки з залученням Національної гвардії. Однак у квітні 2004 року губернатор Каліфорнії Арнольд Шварценегер з економічних міркувань розпорядився зняти охорону бійців Національної гвардії з мосту «Золоті ворота». Пункти охорони Національної гвардії, які були розміщені на мосту і довкола нього, були ліквідовані. Зараз міст патрулює місцева поліція й охоронні структури, що співпрацюють з нею. Утім, патрулювання не зняло проблеми: кількість самогубств знизилася, але вони не припинилися. Утім, повністю запобігти самогубствам неможливо, оскільки міст відкритий для автомобілів і пішоходів, які завжди можуть уникнути патруля. У зв'язку з цим, 24 лютого 2005 адміністрація мосту почала будівництво бар'єра, який би перешкоджав самогубцям стрибати з нього. Вартість спорудження бар'єру оцінюється в 2 млн доларів. Суспільна думка поділяється на прихильників бар'єру та тих, хто вважає це марною тратою грошей.
Мережа буде розміщена на 20 футів під тротуаром, виходячи на 20 футів від мосту. Цей дизайн був обраний шляхом публічного процесу, який вимагав участі громади. Обраний дизайн дозволяє відкритим, мальовничим перспективам залишатися недоторканими, одночасно не даючи нікому легко стрибати до води нижче. Мережа матиме мінімальний вплив на архітектуру конструкції, але при введенні цього нового елемента є деякі необхідні зміни. Нові сталеві опорні стійки мережі є секціями труб, які будуть пофарбовані в той самий міжнародний помаранчевий колір мосту. Опорні стійки кріпляться до вертикальних елементів мостуючої ферми мосту і розташовані на відстані кожні 50 футів, з тим самим відстаннем, що і підвісні мотузки підвісного мосту. Після встановлення опорних стійок горизонтальна дротяна сітка з нержавіючої сталі буде натягнута через ці опорні стійки. Колір та відстань опорних стійок розроблені, щоб дозволити новим елементам влитися в існуючу конструкцію, щоб мінімізувати візуальний вплив цього нового елемента. Ці доповнення трохи зменшать цілісність історичних особливостей, оскільки Мережа не була частиною оригінального дизайну. Будівництво мережі розпочалось у 2018 році, а очікується, що воно буде завершене в 2023 році.
П
роект відновлення болота Корте Мадера Міст Золотих Воріт, приливних боліт на 4 гектарах (проект) у межах території площею 72 акри району, розташованої в Корте-Мадера, штат Каліфорнія. Основною метою Проекту є відновлення чотирьох (4) акрів приливно-болотного середовища існування. Запропоновані зусилля відновлять припливні зв'язки та забезпечують середовище існування приливно-болотного болота на підтримку таких видів, що внесені до списку Федерального списку, таких як Каліфорнійського риджвею (Залізниця Рідґвея, Ridgway’s rail, Rallusobsoletus, Пастушок - це майже знищений вид птахів. Він знаходиться в основному в Каліфорнійській затоці Сан-Франциско на півдні Баджа Каліфорнії. Член родини залізничних, Rallidae, це птиця розміром з куркою, яка рідко літає).Та відновлення солончаків – основного місця поселення Лучних мишей (Мишка лучна, Micromysminutus або Миша-крихітка — ссавець з родини мишиних, роду мишок. Єдиний представник свого роду. Поширений у північній і центральній частині Євразії. Відома також як миша маленька або крихітка) .Землетрус у Ломі Прієті, 17 жовтня 1989 р Це було брязкання кістки, дроблення бетону, нерви 15 секунд. О 17:04 у вівторок ввечері, 17 жовтня 1989 р., землетрус в Лома-Приєті 7,1 балів спричинив 68 смертей, щонайменше 3700 поранень та втрати в доларах, за оцінками, від 6 до 7 млрд. доларів. Землетрус нагадав світові, що регіон затоки Сан-Франциско залишається вразливим. Незважаючи на те, що міст Золоті Ворота не зазнав пошкоджень від землетрусу в Лома-Пріета, оскільки епіцентр знаходився приблизно в 60 милях на південь, землетрус став каталізатором широкої сейсмічної програми модернізації, яку сьогодні проходить історична споруда.
Відразу після землетрусу в Лома-Прієті ГГБТТ залучила групу консультантів для проведення дослідження вразливості. Висновок дослідження полягав у тому, що під час землетрусу магнітудою Ріхтера 7,0 або більше з епіцентром поблизу мосту він зазнає серйозних пошкоджень, які можуть закрити це важливе транспортне сполучення на тривалий період. Якщо землетрус магнітудою 8 і більше балів з центром поблизу мосту, то існуватиме значний ризик майбутнього обвалу віадуків підходу Сан-Франциско та Марін та арки Форт-Пойнт, а також значних пошкоджень решти конструкцій мосту, включаючи головний підвісний міст .
У 1996 році було встановлено три етапи будівництва:
- Етап 1: Модернізація віадука Марін (північ);
- Етап 2: Модернізація віадуку підходу Сан-Франциско (південь), Анкерна опора Сан-Франциско (південь), арка Форт-Пойнт та пілони S1 та S2;
- Етапи 3A та 3B: Модернізація головного підвісного мосту та Анкерної опори Марін (на північ).