1   2   3   4
Ім'я файлу: Л 2. Історія (1 ч.).docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 07.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
nbr_f13-17_berkeley_and_hume.pptx
Документ Microsoft Word.docx
Врахування індивідуальних особливостей молодших школярів у проце
3428.doc
доценко.doc
Діагностика індивідуального здоро1.docx
Монтиссорі.pptx
музика гос.docx
гос педагогика.doc
153031.docx
Значення гри для психічного розвитку дитини.doc
Конспект.docx
2.8 Хар-ка тренінгових технологій.docx
kachyk_2 (1).pdf
7_uprazhneniy_dlya_razvitiya_soft_skills_u.docx
Розвивальне-середовище.pdf

Тема № 2



ВИНИКНЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

Заняття 1.


  1. Витоки соціологічного знання. Передумови виникнення соціології як науки.

  2. Оґюст Конт як основоположник соціології. Вчення про стадії суспільного розвитку. Позитивізм як провідний науковий напрям соціології ХІХ ст.

  3. Соціологічна теорія Ґ. Спенсера. Органічний напрям у соціології.

  4. Соціологізм Е. Дюркгейма. Ідея соціальної солідарності. Концепція самогубств.

  5. Соціологічна концепція марксизму. Діалектико-матеріалістичний підхід до аналізу соціальних явищ.


Проблемнаситуація: Загальні уявлення про сутнісні характеристики соціології, її основні теоретичні проблеми краще пізнаються через розуміння історичних закономірностей і логіки її виникнення і розвитку. В цьому процесі передумови виникнення соціології створювались спочатку в межах інших наук і, навіть, в донауковий, так званий протосоціологічний період. Виокремлення соціології в самостійну галузь науки стало важливою сходинкою її розвитку в подальших етапах – класичному і сучасному.

Основні соціологічні теорії, концепції та парадигми кожного з етапів дають можливість скласти цілісну картину про сутність і динаміку розвитку соціології як самостійної галузі соціологічного знання.

  1. Витоки соціологічного знання. Передумови виникнення соціології як науки



На виникнення і розвиток науки, об’єктом вивчення якої виступає суспільне життя, в першу чергу впливає наявність суспільних потреб у вирішенні тих чи інших завдань, що виникають в соціальній системі, а також теоретичних передумов, що забезпечують відповідний рівень наукового аналізу.

Багато в чому становлення соціології як самостійної науки пов'язане з глибокими змінами глобального характеру, що відбувалися в Європі в кінці XVIII - початку XIX століть. Це був час переходу від середньовічного станово-монархічного устрою до нових форм організації економічного і політичного життя. Відбувався процес становлення капіталістичного суспільства, який проголосив економічну та духовну незалежність громадянина.

У свою чергу, розвиток вільної конкуренції в економіці, політиці, духовній сфері також поставило в пряму залежність результативність діяльності підприємців і політиків від уміння використання знань про конкретні соціальні механізми, закони поведінки ,настрої та очікування людей. До середини XIX ст. потреби соціального розвитку і внутрішня логіка еволюції науки про суспільство з гострою необхідністю стали вимагати формування нового типу соціальних знань. Виникнення соціології було відповіддю на потреби формування громадянського суспільства.

Можна відзначити такі теоретичні і соціально-економічні передумови та умови виникнення соціології як науки: досягнення в області природознавства, розчарування в раціоналістичних теоріях XVIII століття, зародження і розвиток емпіричних соціальних досліджень, а також ряд соціально-економічних передумов. Розглянемо їх докладніше.

Інтенсивний соціально-економічний розвиток капіталізму призвів до швидкого росту міст, зміни традиційного способу життя населення. Наслідком цього стали: різка соціальна диференціація населення, ріст кількості бідних, збільшення злочинності, соціальна

нестабільність. Повстання ліонських ткачів у Франції, силезьких ткачів у Німеччині (1844 р.), чартистський рух в Англії, а далі революція 1848 р. у Франції свідчили про різке наростання кризових явищ.

Як вже зазначалося, соціологія виникає в епоху завоювання буржуазією державної влади в ряді країн Європи. Крах ілюзій в епоху Просвітництва про розумність людської природи, запекла боротьба за владу й власність породили питання про сутність суспільства, його динаміку, його оптимальну організацію. Підсумки Великої французької буржуазної революції 1789-1793 рр. розчарували мислителів Європи. Хід революції показав, що суспільство розвивається по своїй власній внутрішній логіці. Мислителям слід було переключитися зі створеного просвітителями суспільного ідеалу на реальне суспільство, навчитися досліджувати його таким, яким воно є насправді. Принцип об'єктивності дослідження повинен був стати таким же основним, як і в природничих науках.

Таким чином, життя людей у нових умовах загострило соціальні протиріччя, породило різні оцінки перспектив розвитку капіталізму в провідних капіталістичних країнах. Як відомо, саме в цю історичну епоху почали свою теоретичну й практичну діяльність К.Маркс та Ф.Енгельс. Вони, наслідуючи раціоналістичну традицію, сформульовану в німецькій класичній філософії, і спираючись на свій досвід участі в революційному русі, запропонували розв'язати цю проблему на основі концепції наукового соціалізму,

серцевиною якої є теорія соціалістичної революції.

О.Конт та інші "батьки-засновники соціології" - Г.Спенсер, Е. Дюркгейм та М.Вебер - запропонували реформістський шлях розвитку суспільства. Основоположники соціології були прихильниками стабільного порядку. В умовах революційного підйому вони думали не про те, як розпалити пожежу революції, а навпаки, як подолати кризу в Європі, встановити злагоду й солідарність між різними соціальними групами. Соціологія саме й розглядалася ними в якості інструменту пізнання суспільства й вироблення рекомендацій з його реформування.

Цими різноманітними ідеологічними установками було продиктовано й відмінність у тлумаченні відкриттів у галузі науки. Найбільш значними відкриттями того часу, як відомо, є відкриття клітини німецькими вченими Я.Шлейденом та Т.Шванном (1838-1839), на основі якого була створена клітинна теорія будови живої речовини, і створення Ч.Дарвіном теорії еволюції видів. Для К.Маркса та Ф.Енгельса ці теорії послужили природонауковими передумовами створення діалектичного матеріалізму, основним елементом якого є вчення про діалектику ("алгебра революції", як її назвав В.І.Ленін). Для О.Конта, Г.Спенсера та Е.Дюркгейма ці відкриття послужили основою для створення вчення про суспільство, заснованого на принципах біології, -"органічної теорії розвитку суспільства".

Такими є основні соціальні умови й природонаукові передумови виникнення теоретичної соціології. Однак задовго до цього в Європі закладалися основи емпіричної бази соціології та її методів пізнання. Методологія й методика конкретно-соціологічних досліджень розроблялися головним чином натуралістами. Вже в XVII-XVIII ст. Джон Граунт та Едмунт Галлей розробляли методи кількісного дослідження соціальних процесів. Зокрема, Д.Граунт застосував їх у 1662 р. для аналізу рівня смертності. А робота відомого фізика й математика Лапласа "Філософські нариси про ймовірність" побудована на кількісному описі динаміки народонаселення.

Особливе значення для розробки методології та методики емпіричного соціологічного дослідження мала робота одного із засновників статистики - Адольфа Кетле (1796-1874) "Про людину та розвиток здібностей, або Досвід соціального життя" (1835 р.). Деякі дослідники вважають, що саме з цього моменту можна почати відлік часу існування соціології, або, як говорив А.Кетле, "соціальної фізики". Наукова діяльність А.Кетле допомогла науці про суспільство перейти від умоглядного виведення емпірично не перевірених законів історії до емпіричного виведення статистично розрахованих

закономірностей із застосуванням складних математичних процедур.

  1. Оґюст Конт як основоположник соціології. Вчення про стадії суспільного розвитку. Позитивізм як провідний науковий напрям соціології ХІХ ст.


Термін "соціологія" впровадив до наукового вжитку Огюст Конт, якого вважають основоположником філософського позитивізму і соціології як самостійної науки. Позитивне знання - це знання, засноване не на умоглядності, а на спостереженнях та експериментах і пов’язане з ви користуванням математичних методів. Переваги такого знання про суспільство очевидні і характеризуються точністю, достовірністю, конструктивністю, об’єктивністю.

О.Конт вважав, що суспільствознавство має ґрунтуватися на фактах, досліджуючи соціальні явища емпірично та аналітично, як це робить природознавство. Завдяки цьому воно може відійти від абстрактних міркувань і стати «позитивним», здатним позитивно вирішувати суспільні проблеми. Постійно порівнюючи науку про суспільство з природознавством, О.Конт спочатку називав її соціальною фізикою.

Соціологія, вважає О.Конт повинна будуватися за взірцем передових природничих наук, на фундаменті виявлених законів, зв’язків між явищами, що повторюються. Виходячи з досвіду природознавства, яке вивчало певні системи явищ, О.Конт доходить висновку, що і

«соціальна фізика» (або соціологія) має вивчати суспільство як систему. В основу побудови соціології як самостійної науки О.Конт поклав ідею «соціальної системи», тобто визнання факту існування суспільства як свого роду організму, що складається з певних елементів, які в свою чергу, виконують певні функції.

Праці О. Конта ( "Курспозитивноїфілософії","Загальнаоцінкаелементівсучасності в минулому", "Роздуми про духовну владу", "Система позитивної політики, абоСоціологічний трактат про основи релігії людства" та ін.)невіддільні від інтелектуальної атмосфери Просвітництва, особливо щодо ідей поступу та порядку. "Порядок і поступ вважали у сиву давнину несумісними. Сучасна цивілізація зробила з них дві умови, однаково необхідні для усіх політичних систем. Ніякий лад не може не виникнути, ні встановитися, якщо він не згідний із поступом. Ніякий поступ не може здійснюватися, якщо він не прагне до зміцнення порядку."

Виходячи з цього О.Конт виділяє в соціології соціальну статику (або теорію соціального порядку, яка вивчає умови існування і закони функціонування соціальної системи, її структуру та елементи) і соціальну динаміку (або теорію суспільного прогресу, яка досліджує закони розвитку і зміни соціальних систем).

О.Конт починає аналіз «соціальної статики» з сім’ї. Людина - не метафізична абстракція, а продукт соціальної реальності, яка розвивається, підпорядковуючись природним законам. Суспільство є не сукупність індивідів, а сукупність сімей. Отже, сім'я, зауважує О.Конт, стає вихідною одиницею соціальної системи, а нація - розвинутою формою сім'ї. За переконаннями соціолога, саме сім’я є тою «позитивною» силою, яка цементує суспільство. Розпад сім’ї означає розпад і загибель суспільства.

Аналогом сімейних відносин у більш широкому суспільному плані є кооперація, котра ґрунтується на поділі праці. "Загальна згода", яку вчений поклав у центр свого розуміння суспільства, є, за його уявленням, результатом природжених психологічних властивостей людини, які ведуть до спільного суспільного життя.

Основний принцип «соціальної статики» О.Конта - взаємозалежність індивіда і суспільства. Для їх оптимального співвідношення потрібні загальна згода, консенсус, що є основою рівноваги соціальної системи. Ця ідея надовго стала домінуючою в традиції соціологічного позитивізму.

Для французького соціолога первинними, вирішальними чинниками впливу на суспільний розвиток є духовні, розумові начала людини. За основу «соціальної динаміки» він бере історію людського духа, розвиток людського інтелекту. Людська думка прогресує по мірі того, як зменшується рівень узагальненості і зростає рівень складності.

На думку Конта людський інтелект у багатовіковому розвиткові має пройти три стадії

– теологічну, метафізичну, позитивістську. Цим стадіям відповідають певні форми господарства, суспільного устрою, політики, мистецтва.

Таким чином, О.Конт розглянув суспільство як систему з її статичними та динамічними закономірностями, привернув увагу до вивчення соціальних інститутів і структури цієї системи, механізмів її змін.


  1.   1   2   3   4

    скачати

© Усі права захищені
написати до нас