ВСТУП
В умовах ринкових відносин від підприємства потрібно підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективності форм господарювання та управління виробництвом.
Для суб'єктів господарської діяльності ефективна оптимізація оподаткування так само важлива, як і виробнича стратегія, що обумовлено не тільки можливістю економії витрат за рахунок платежів до бюджету, а й перспективами стабільного фінансового стану підприємства.
Оптимізація оподаткування - це система різних схем та методик, що дозволяє вибрати оптимальне рішення для конкретного випадку господарської діяльності організації.
Оптимізація оподаткування організації повинна здійснюватися ще до створення організації або реєстрації фізичної особи як індивідуального підприємця, оскільки в момент реєстрації господарюючий суб'єкт повинен вибрати систему оподаткування (загальну або спеціальні податкові режими).
Оптимізація оподаткування здатна принести максимальний ефект саме в момент створення організації, оскільки планування майбутньої діяльності відбувається за умов, коли ще не зроблено помилок, які буде важко виправляти надалі.
З огляду на те, що законодавча система оподаткування в Російській Федерації дуже складна і нестабільна, платнику податків необхідно враховувати правозастосовчу і судову практику, щоб розібратися у всіх аспектах оподаткування.
З урахуванням вищевикладеного можна вивести формулу оптимізації оподаткування, під якою розуміються:
- Оптимізація системи оподаткування на початковій стадії бізнесу;
- Планування і оцінка податкових ризиків з урахуванням роз'яснень Мінфіну Росії і податкових органів;
- Супровід та аналіз складних операцій з метою планування та виключення негативних податкових наслідків;
- Оцінка господарських договорів з точки зору податкових ризиків;
- Розробка господарських договорів та іншої документації з метою зниження податкових ризиків;
- Моніторинг дій податкових органів при проведенні податкової перевірки на предмет дотримання податкового законодавства;
- Професійна підготовка заперечень за актом податкової перевірки та їх захист в податкових органах;
- Грамотне ведення справ у суді щодо оскарження рішень податкових органів з урахуванням сформованої судової практики.
Процес роботи щодо створення і впровадження системи оптимізації оподаткування у вже діючої організації повинен як мінімум включати такі етапи:
- Перевірка бухгалтерського та податкового обліку, бази господарських договорів та первинних документів; усунення виявлених помилок, забезпечення необхідного обсягу та якості первинних документів;
- Розробка власне системи оптимізації оподаткування, яка може передбачати поділ функцій бізнесу господарюючого суб'єкта між декількома структурними підрозділами та (або) ліквідацію зайвих ланок бізнес-процесів;
- Оновлення та оптимізація договірної бази, внутрішніх організаційних документів організації, створення системи автономного внутрішнього контролю, розробка нових форм договірних відносин з контрагентами;
- Розробка необхідних інструментів регулювання рівномірності і розмірів сплати податків для створеної системи оптимізації.
Актуальність теми дипломної роботи полягає в тому, що в даний час кожна організація, незалежно від виду діяльності та форми власності, стикається з необхідністю платити податки, що при безграмотному підході і системних помилках обертається зайвими витратами, а в період економічної кризи через брак банківських фінансових ресурсів, труднощі отримання позикових коштів організаціям необхідно спиратися в основному тільки на свої ресурси. Тому необхідно проводити оптимізацію оподаткування підприємства, що зробить доходи максимальними, а податки мінімальними, не вступаючи в суперечність із законодавством.
Крім того, економія на податкових платежах дозволяє зміцнити фінансовий стан підприємства, адже вивільняються суми грошових коштів можна направити, наприклад, на збільшення власного капіталу.
Якщо підприємство фінансово стійко, то воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю і залучення інвестицій в отриманні кредитів, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Чим вище стійкість підприємства, тим більше воно незалежно від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури і, отже, тим менше ризик опинитися на краю банкрутства.
Мета роботи - дослідити податкове навантаження, фінансовий стан Закритого акціонерного товариства «Колос» та розробити заходи щодо оптимізації оподаткування на підприємстві.
У дипломній роботі були поставлені наступні завдання:
визначення причин, принципів, методів і меж податкової оптимізації;
2) визначення фінансового стану та податкового навантаження підприємства за 2006-2008 роки;
3) дослідження впливу податкових платежів на фінансовий стан і результати діяльності підприємства;
4) переклад підприємства на систему оподаткування для сільськогосподарських виробників, як спосіб покращення фінансового стану підприємства, поліпшення фінансового стану за допомогою оптимізації окремих податків.
В якості предмета виступають явища, процеси, а також причинно-наслідкові зв'язки, які впливають на податкове навантаження підприємства та його фінансово-економічний стан на основі аналізу бухгалтерської (фінансової), управлінської, оперативної, податкової звітності.
Об'єктом дослідження - є ЗАТ «Колос», основним видом діяльності, якого є вирощування зернових і зернобобових культур.
В якості інформаційної бази були використані наступні звітні форми - баланс за 2006 - 2008рр., Форма № 2 «Звіт про фінансові результати» за 2006 - 2008рр, облікова політика організації за 2006-2008 рр.., Дані про нараховані і сплачених сум податків за 2006-2008 рр..
Робота була написана з застосуванням наступних груп методів:
Загальнонаукові методи - спостереження, опис, порівняння;
Логічні методи - аналіз і синтез, узагальнення.
Проведений аналіз фінансового стану підприємства виконаний за методиками Г.В. Савицької, Л.В. Донцової та А. Д. Шеремета.
Аналіз податкового навантаження здійснювався за методиками М.М. Крейнина, Т.К. Островського, Ю.С. Циганкової.
Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та додатків.
У першому розділі даної роботи були відображені теоретичні основи оптимізації оподаткування.
Другий розділ, що займає велику частину роботи, відображає дослідження діючого підприємства і його фінансовий стан на основі коефіцієнтного методу. Також в цій частині роботи аналізується податкове навантаження підприємства.
У третьому розділі було розглянуто вплив оподаткування на фінансові результати підприємства, надано пропозиції щодо оптимізації оподаткування.
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ОПТИМІЗАЦІЇ ОПОДАТКУВАННЯ
1.1 Поняття, причини застосування податкової оптимізації
Кожен господарюючий суб'єкт бажає платити якомога менше податків і це бажання зрозуміле, адже в Російській Федерації частка податкових виплат від отримуваних доходів досить висока. Виходом із такого становища може стати законна економія на податках, тобто, так звана, оптимізація оподаткування. Можливість здійснення податкової оптимізації обумовлена тим що, по-перше, чинне цивільне законодавство допускає здійснення господарської діяльності в різних правових формах на вибір суб'єкта підприємницької діяльності (наприклад, шляхом створення юридичної особи або шляхом укладення договору простого товариства), а різні правові форми припускають різний порядок оподаткування, по-друге, часто платник податків має право вибирати безпосередньо режим оподаткування для свого підприємства (наприклад, спрощена чи загальна система оподаткування); по-третє, законодавство про податки і збори надає платнику податків можливість вибирати різні методи обліку господарських операцій для цілей оподаткування на свій розсуд (наприклад, вибір методу списання вартості матеріалів на витрати з метою оподаткування), а також приймати на свій розсуд інші рішення, що безпосередньо впливають на оподаткування (наприклад, використовувати або не використовувати право на звільнення від сплати податку на додану вартість).
Всі зазначені вище рішення повинні прийматися керівниками підприємств обдумано, на основі всебічного аналізу наслідків того чи іншого кроку, в тому числі впливу кожного заходу на обсяг податкових зобов'язань організації.
На підставі викладеного, податкова оптимізація є не тільки можливими, але й життєво необхідними для кожного підприємства. [11, с. 7]
Податкова оптимізація - це зменшення розміру податкових зобов'язань за допомогою цілеспрямованих правомірних дій платника податків, що включають в себе повне використання всіх наданих законодавством пільг, податкових звільнень та інших законних прийомів і способів. [29]
У цю категорію входять способи, при яких певний економічний ефект у вигляді зменшення податкових платежів досягається шляхом кваліфікованої організації справ щодо обчислення та сплати податків, що виключає або знижує випадки необгрунтованої переплати податків, а в ряді випадків і санкцій.
Правильна оптимізація оподаткування (тобто оптимізація оподаткування, здійснювана законними методами) і прогнозування можливих ризиків забезпечують стабільне положення організації на ринку, оскільки дозволяють уникнути великих збитків у процесі господарської діяльності.
Оптимізація оподаткування організації повинна здійснюватися задовго до початку податкової перевірки, а краще - до створення організації або реєстрації фізичної особи як індивідуального підприємця, оскільки майбутня система оподаткування визначається вже при реєстрації організації або індивідуального підприємця.
Оптимізація оподаткування здатна принести максимальний ефект саме в момент створення організації, оскільки планування майбутньої діяльності відбувається за умов, коли ще не зроблено помилок, які буде важко виправляти надалі.
У той же час, якщо платник податків усувається від оптимізації оподаткування при здійсненні своєї діяльності, він може понести значний фінансовий збиток. [29]
Світова та російська податкова теорія і практика досить чітко виробили причини, які спонукають платників податків до зниження своїх податкових зобов'язань. Можна виділити:
Моральні причини (морально-психологічні).
В основному криються і породжуються характером податкових законів. Якщо авторитет будь-якого іншого закону (іншій галузі права) базується на тривалому і единообразном його застосуванні, що найбільше обумовлюється його спільністю для всіх, постійністю і неупередженістю, то податковий закон не є ані загальним, ні постійним, ні неупередженим.
Спільність закону для всіх передбачає ситуацію, коли норма закону є обов'язковою для всіх без винятку. Проте податковий закон не є загальним чинності надання податкових пільг окремим категоріям платників. Це призводить до того, що окремі групи платників податків опиняються у більш вигідному становищі в порівнянні з іншими. Дана обставина природно викликає в останніх почуття несправедливості по відношенню до них, породжує прагнення зрівняти себе з пільговиками. [7, с.14]
Сталість закону означає незмінність його положень протягом тривалого періоду часу, однак, податковий закон - закон не постійний. Наприклад, зміни та доповнення до Закону РФ «Про податок на додану вартість» з моменту їх видання у 1991 році вносилися більш 20 разів. Практика постійного внесення коректування збереглася і в зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу РФ.
Такі коливання податкового законодавства, постійна зміна об'єкта оподаткування за різними податками дозволяють платникам податків зменшувати податковий тягар.
Однак моральні причини породжуються не тільки істота і характером податкових законів, але ще й податковою системою в цілому. У випадку непосильного податкового гніту, коли платник податків фактично працює на державу і віддає йому левову частку своїх доходів, у нього народжується почуття придушення його державою. Як відповідна реакція на таке пригнічення платники податків або ухиляються від сплати податків, або знаходять цілком законні способи позбавлення від зайвої сплати податків. [7, с.15]
Політичні причини підштовхують платника податків до зниження податкового тягаря тоді, коли податки починають використовуватися державою не тільки для покриття своїх витрат, тобто забезпечення свого функціонування, а ще як інструмент соціальної чи економічної політики.
Економічні причини викликають прагнення платників податків до зменшення податкових платежів.
Вони поділяються на фактори, які залежать від фінансового стану платника податків, і фактори, породжені загальною економічною кон'юнктурою. Якщо фінансовий стан платника податків нестабільно або він знаходиться на межі банкрутства, то оптимізація податків може стати єдиним засобом, не втратити бізнес. Якщо фінансовий стан платника податків стабільно, значення оптимізації буде залежати від величини економії на податках і ступеня ризику бути притягнутими до відповідальності у разі порушення податкового законодавства. Економічні причини, породжені загальною економічною кон'юнктурою, по-різному проявляються в періоди економічних криз у державі і в періоди підйому економіки і розширення міжнародного співробітництва.
Техніко-юридичні причини, викликані недосконалістю юридичної техніки податкового законодавства, що в свою чергу пов'язано зі складністю податкової системи.
Слід звернути увагу, що саме податкове законодавство найчастіше дає платнику податків можливості оптимізації податкових зобов'язань. Це обумовлено наявністю в законодавстві податкових пільг, різних ставок оподаткування, різних джерел віднесення витрат і витрат, двозначності тлумачення положень у податкових законах у зв'язку з тим, що законодавцем не враховані всі можливі обставини, що виникають при обчисленні або сплаті податків, нечіткістю і розпливчатість формулювань податкових законів. [7, с.19]
Процес оптимізація оподаткування починається з аналізу обставин, які впливають на формування податкових зобов'язань організації (юридичних фактів, з якими пов'язане виникнення податкових зобов'язань), а також методик обчислення податкових платежів (порядок формування бази оподаткування та використання пільг), існуючої системи господарських взаємовідносин організації. [ 16, с.16]
Процес роботи зі створення і впровадження схеми оптимізації оподаткування складається з декількох етапів.
Перший етап оптимізації оподаткування включає в себе перевірку бухгалтерського і податкового обліку, бази договорів та первинних документів; усунення виявлених помилок, забезпечення необхідного обсягу та якості первинних документів. Даний етап дозволяє убезпечити діяльність підприємства за попередній період діяльності від можливих штрафів у процесі виїзних податкових перевірок.
На другому етапі відбувається розробка схеми оптимізації оподаткування. Схема оптимізації оподаткування - певний порядок взаємовідносин між декількома суб'єктами господарських відносин, спрямованих на зменшення бюджетних платежів у рамках чинного законодавства. Досить часто схема передбачає поділ функцій бізнесу між кількома юридичними особами та / або ліквідацію зайвих ланок бізнес-процесів.
Третій етап оптимізації оподаткування - оновлення та оптимізація договірної бази, внутрішніх організаційних документів підприємства, створення системи автономного внутрішнього контролю, розробка нових форм договірних відносин з контрагентами та між кількома контрольованими юридичними особами. Також, якщо це необхідно, відбувається коригування облікової політики.
Завданням четвертого етапу оптимізації оподаткування є розробка необхідних інструментів регулювання рівномірності і розмірів сплати податків для створеної схеми. [17, с.23]
Дуже велике значення має можливість відстоювання інтересів підприємства перед податковими та іншими контролюючими органами, та підтримка працездатності схеми оптимізації оподаткування. [30]
Існує думка, що оптимізація оподаткування проводиться виключно з метою максимального законного зниження податкового тягаря, і тому її часто називають мінімізацією податкових платежів. [17, с.52]
Слід зазначити, що оптимізація оподаткування - це більша завдання, що стоїть перед організацією або індивідуальним підприємцем, ніж мінімізація податкових платежів. Поняття "оптимізація оподаткування" набагато ширше терміну "мінімізація податкових платежів": крім мінімізації сплати податків, її інструментами є відстрочення сплати податків, зменшення суми виплачуваних до бюджету коштів та інші. Всі вони вигідні з точки зору платника податків: грошові кошти залишаються у розпорядженні платника податків більший час і дають додатковий прибуток, не зменшується сума обігових коштів (а це особливо актуально, коли їх не вистачає), що також сприяє збільшенню прибутку. [28]
Результатом оптимізації оподаткування є вирішення питання про те, що вигідніше: заплатити менше, але раніше чи більше, але пізніше.
1.2 Методи і принципи податкової оптимізації
Система оптимізації оподаткування грунтується на певних принципах - основних керівних засадах, серед яких зазначають:
Принцип адекватності витрат. Вартість створення системи оптимізації оподаткування не повинна перевищувати суми зменшувати податки.
Допустиме співвідношення витрат на створену систему оптимізації оподаткування та її обслуговування до суми економії податкових витрат має індивідуальний поріг, який може залежати і від ступеня ризику, пов'язаного з даною схемою. На практиці такий поріг складає 50 - 90% від розміру зменшувати податки. Слід також пам'ятати і про те, що більшість схем, крім витрат на створення і обслуговування, вимагають і певних витрат на їх ліквідацію. При цьому ліквідаційні витрати можуть значно перевищувати початкові вкладення. Так, наприклад, ні для кого не секрет, що набагато простіше зареєструвати господарське товариство, ніж його ліквідувати.
Принцип юридичної відповідності. Система оптимізації оподаткування має бути, безперечно, легітимною у відношенні як вітчизняного, так і міжнародного законодавства.
Суть цього принципу, який іноді ще називається тактикою "найменшого опору", полягає в неприпустимості побудови схем оптимізації оподаткування, заснованих на "прогалини" в нормативних актах. Якщо окремі положення законодавства є спірними і можуть трактуватися як на користь платника податків, так і на користь держави, є ймовірність виникнення в майбутньому судових розглядів або необхідності доопрацювання схеми. Що ж стосується питань, не врегульованих законами ("прогалин"), то одного разу такі пропуски можуть бути "заповнені" законодавцем, і не завжди так, як хотілося б комерційним організаціям. Основний ризик у цій ситуації пов'язаний з тим, що дані незаплановані витрати можуть привести до порушення принципу адекватності витрат.
Принцип конфіденційності. Доступ до інформації про фактичне призначення і наслідки проведених трансакцій має бути максимально обмежений.
На практиці це означає, що, по-перше, окремі виконавці та структурні одиниці, які беруть участь у спільному колі оптимізації оподаткування, не повинні уявляти собі картину в цілому, а можуть керуватися тільки певними інструкціями локального характеру. По-друге, посадові особи та власники повинні уникати віддавати розпорядження та зберігати загальні плани з використанням засобів особистої ідентифікації (почерк, підписи, печатки і т.д.). [17, с.42]
Принцип підконтрольності. Досягнення бажаних результатів від використання схеми оптимізації оподаткування залежить від добре продуманого контролю та існування реальних важелів впливу на всіх виконавців і на всіх етапах.
Однією з особливостей більшості структур, що займаються оптимізацією оподаткування, є неформальність відносин внутрішніх учасників процесу і тих прав і зобов'язань, які виникають у зв'язку з домовленістю з зовнішніми контрагентами.
Найбільш складним залишається досягнення раціонального співвідношення у використанні принципів конфіденційності та підконтрольності. Дані принципи хоча і діють в протилежних напрямках, але не є взаємовиключними. Навпаки, їх розумне поєднання являє собою одну з найважливіших складових у системі забезпечення безпеки управління запланованим процесом.
Принцип припустимого поєднання форми і змісту.
Синхронізація юридичних та фактичних дій важлива не тільки для забезпечення захисту від недобросовісних учасників процесу, але має також значення і для відбиття можливих порушень з боку перевіряючих. Це пов'язано, з існуванням у Цивільному кодексі таких понять, як недійсна угода, удавана угода, уявна угода, недієздатний громадянин і т. д., а також з наявністю в Кримінальному кодексі статей, присвячених ухилення від податків, фіктивному підприємництву, фіктивного банкрутства, відмиванню грошових коштів і майна. [10, c .113]
Принцип нейтралітету. Оптимізація оподаткування має здійснюватися за рахунок своїх податкових платежів, а не за рахунок збільшення відрахувань незалежних контрагентів.
Даний принцип можна назвати принципом взаємовигідного співробітництва. Деякі податкові платежі влаштовані за принципом сполучених посудин: збільшення платежів у одного учасника договірних відносин призводить до зменшення платежів у іншого і, навпаки, зменшення податкової бази в одного контрагента веде до її збільшення в другого (ПДВ, податок на прибуток). Тому в даному випадку слід брати до уваги і інтереси незалежних постачальників і покупців.
Принцип диверсифікації.
Оптимізація бюджетних відрахувань як один з видів економічної діяльності, пов'язаний з рухом і зберіганням матеріальних цінностей, може бути підданий впливу різних зовнішніх і внутрішніх факторів несприятливого характеру. Це можуть бути і постійні зміни в законодавстві, і прорахунки, допущені в початкових планах, і форс-мажорні обставини.
Принцип автономності.
Дії щодо оптимізації оподаткування мають якомога менше залежати від зовнішніх учасників.
На практиці забезпечення принципу автономності вимагає додаткових витрат, але в той же час забезпечує підвищення безпеки існуючої схеми та зменшення уразливості з боку недобросовісних контрагентів. [10, с.126]
Враховуючи вищенаведені принципи, використання недоробок у законодавстві, вимагає від організації не тільки суто індивідуального підходу, але і одна з найнебезпечніших частиною оптимізації оподаткування. [17, с.54]
Більш ефективним, з точки зору довгострокового розвитку бізнесу, є побудова загальної моделі оптимізації оподаткування в залежності від виду діяльності організації та здійснення відповідно до цієї моделі конкретних дій. [5, с.78]
Всі існуючі методи оптимізації оподаткування можна розділити на дві групи:
загальні;
спеціальні.
До загальних методів відносяться:
прийняття облікової політики підприємства.
Кваліфікована опрацювання наказу про облікову політику дозволить підприємству вибрати оптимальний варіант обліку, ефективний і з точки зору режиму оподаткування. Значимість даного документа особливо зросла у зв'язку з вступом в дію глави 25 «Податок на прибуток організацій» Податкового кодексу РФ. Справа в тому, що вперше в системі російського оподаткування законодавчо встановлена самостійна облікова система - облік операцій з метою оподаткування. У зв'язку з цим при розробці облікової політики з метою оподаткування необхідно звернути увагу на ряд положень.
У наказі про облікову політику підприємства необхідно встановити метод визнання доходу.
Також при формуванні облікової політики з метою оподаткування доцільно спеціально розглянути питання застосування лінійного або нелінійного методу амортизації.
Згідно зі ст. 258 Податкового кодексу РФ амортизується майно розподіляється по амортизаційних групах відповідно до терміну його корисного використання. Платник податків має можливість встановити строк корисного використання на верхній або нижній межі строку корисного використання. На це слід звернути увагу, оскільки очевидно, що перенесення вартості майна, що амортизується на витрати протягом 3 років замість 5 дозволяє "швидше" враховувати дані суми з метою оподаткування. [5, с.92]
У деяких випадках платнику податку надається право на застосування підвищуючих коефіцієнтів. Порядок їх застосування встановлено в п. 7 ст. 259 Податкового кодексу РФ і при складанні облікової політики варто звернути увагу на даний пункт. [5, с.93]
При формуванні облікової політики слід спеціально розглянути питання створення резерву по сумнівних боргах. Створення зазначеного резерву дозволить значно знизити податкове навантаження на підприємство у разі неплатежів контрагентів за поставлену продукцію. Порядок створення резерву по сумнівних боргах розглянутий у ст. 266 Податкового кодексу РФ. [14, c .167]
На підприємстві повинна бути організована спеціальна робота з дебіторською заборгованістю. При цьому враховуються два аспекти:
з податку на прибуток (закінчення строку позовної давності; рішення керівника підприємства про списання певної суми дебіторської заборгованості на збитки; прострочена заборгованість не була зарезервована підприємством);
з податку на додану вартість. [14, c .167]
оптимізація через договір (методика економіко-правового аналізу (експертизи) договору).
Значення договору у фінансово-господарської діяльності недооцінювати не можна. Справа в тому, що більшість положень чинного цивільного законодавства мають діапозитивна характер. Це означає, що сторони практично будь-якого договору вправі вирішити в ньому ті чи інші питання виключно на свій розсуд, не дотримуючись суворо тих рекомендаційних форм і конструкцій, які встановлені в законі.
Як правило, об'єкт оподаткування виникає з угод платника податків, що здійснюються на підставі договору. Оптимізація договору є одним з основних інструментів оптимізації оподаткування. На початковому етапі податкової оптимізації необхідно врахувати всі аспекти, які безпосередньо впливають на режим оподаткування операції. Тому при укладанні, виконанні, розробки договору має сенс провести податково-правовий аналіз договору. При плануванні операції необхідно виконати низку дій, спрямованих на запобігання можливих несприятливих наслідків. Фактично це зводиться до аналізу наступних елементів договору. [5, с.112]
аналіз учасників договору.
Визначення статусу контрагента за договором впливає на правильну організацію податкового та бухгалтерського обліку. Наявність даних умов і чітке встановлення правового статусу учасника договору дозволяє визначити два важливі податкових моменти: чи є контрагент платником податку на додану вартість; з'являється у підприємства обов'язок щодо утримання податку у джерела виплати.
аналіз виду діяльності.
Аналіз виду діяльності необхідний, перш за все, при укладанні договорів за видами діяльності, здійснення яких можливе тільки на підставі ліцензії або інших аналогічних дозволів. Відсутність ліцензії, крім цивільно-правових наслідків (коли договір може бути визнаний недійсним), може спричинити також несприятливі податкові наслідки.
аналіз предмета договору.
При плануванні порядку здійснення угоди оцінюються податкові наслідки вибору форми і предмета договору. Іншими словами, слід визначити, що це за договір - послуга, підряд, купівля-продаж або комісія. Якщо укладається договір купівлі-продажу, необхідно вказати конкретне майно, що підлягає передачі покупцю, якщо договір на надання послуг, слід вказати характер послуги. Особливо це стосується змішаних договорів, за якими одночасно може передаватися майно та надаватися послуги, роботи. Чітке визначення предмета договору необхідно для правильної організації бухгалтерського обліку переданих матеріальних цінностей, виконуваних робіт і послуг.
аналіз дати здійснення операції за договором.
Текст договору повинен чітко фіксувати дату здійснення операції, передбачену договором. Дата здійснення операції стосується юридичного моменту, так як визначає перехід права власності на майно, що відчужується за договором, можливість застосування санкцій, порядок розрахунків тощо; бухгалтерського, так як фіксується дата визнання витрат та доходів в бухгалтерському обліку; податкового, оскільки визначає дату визнання витрат та доходів у податковому обліку.
Точне визначення дати операції дозволяє встановити для покупця момент оприбуткування придбаного товару на відповідних рахунках бухгалтерського обліку і момент включення до витрат відповідних витрат. Для постачальника дата операції - момент її відображення на рахунках реалізації та обліку з метою оподаткування.
аналіз порядку визначення та формування ціни договору.
При аналізі ціни за договором слід звернути увагу на наступні моменти:
встановлення ціни на кожен вид товарів, робіт, послуг;
ціна товару у валюті;
встановлення ціни в умовних одиницях;
відповідність застосовуваних цін вимогам ст. 40 Податкового кодексу РФ.
міри відповідальності за договором.
Ретельного опрацювання та оцінці підлягають пункти договору, які передбачають санкції за порушення умов оплати, термінів, якості, і т.д.
спеціальні положення. [5, с.232]
У процесі податкової оптимізації, як правило, основна увага приділяється першим двом аспектам: вибору контрагента та вибору форми договору. Разом з тим, при укладенні договору необхідно враховувати податкові наслідки включення в договір окремих положень. Окремі малопомітні (але аж ніяк не малозначні) умови договору залишаються не опрацьованими. Однак такий підхід не правильний. Включення в договір окремих умов, практично не впливають на його виконання, може принести суттєвий ефект в плані оптимізації оподаткування. [5, с.232]
використання різних пільг і податкових звільнень.
Використання методу застосування законодавчо встановлених пільг і преференцій для різних галузей народного господарства і груп платників податків стало можливим завдяки встановленню особливих режимів оподаткування: для окремих галузей, видів діяльності (сільське господарство, телекомунікації, науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки та ін), найбільш які потребують державної підтримки для забезпечення зростання економіки і економічної безпеки країни; окремих груп платників податків (організації, зайняті у сфері малого бізнесу, інвестори в порядку угод про розподіл продукції при розробці корисних копалин); окремих територій (райони Крайньої Півночі, вільні економічні зони, технопарки і т.п.), організацій, що беруть участь у вирішенні соціальних питань (працевлаштування інвалідів, надання благодійної допомоги некомерційним організаціям і нужденним індивідуумам, допомогу у проведенні спортивних заходів тощо); підприємств, що орієнтується на експорт, і інших суб'єктів. [31]
Спеціальні методи податкової мінімізації також можуть використовуватися на всіх підприємствах, проте з тією лише різницею, що вони мають більш вузьку сферу застосування. До спеціальних методів належать:
метод заміни відносин.
Як правило, одна і та ж господарська мета (придбання майна, одержання доходу тощо) може бути досягнута декількома шляхами. Чинне законодавство практично не обмежує господарюючого суб'єкта у виборі форми й окремих умов угоди, виборі контрагента і т.д. Підприємець має право самостійно вибирати будь-який з допустимих варіантів, беручи до уваги ефективність операції як у суто економічному плані, так і з точки зору оподаткування. На цьому й базується метод заміни відносин: операція, яка передбачає обтяжливе оподаткування «замінюється» на операцію, що дозволяє досягти ту ж або максимально близьку мета, і при цьому застосувати більш пільговий порядок оподаткування. [31]
Необхідно особливо відзначити, що замінюватися повинні саме правовідносини (весь комплекс прав і обов'язків), а не тільки формальна сторона угоди (наприклад, назва договору). Тобто заміна не повинна містити ознак притворности або фіктивності.
метод поділу відносин.
Метод поділу відносин базується на методі заміни. Тільки в даному випадку замінюється не вся господарська операція, а тільки її частину, або господарська операція замінюється на декілька. Метод поділу застосовується, як правило, у випадках, коли повна заміна не дозволяє досягти результату, прийнятно близького цілі первісної операції. [31]
метод відстрочки податкового платежу.
У відповідності зі ст.23 Податкового кодексу РФ платник податків зобов'язаний сплачувати законно встановлені податки (збори). Дана вимога законодавства зобов'язує платників податків сплачувати податки вчасно і в повному розмірі.
Порядок регулювання різних податків передбачає різні терміни їх сплати. Тим не менше, термін сплати більшості податків тісно пов'язаний з моментом виникнення об'єкта оподаткування (моментом виникнення оподатковуваного обороту, моментом придбання майна і т.д.) і календарним періодом (місяць, квартал, рік). Метод відстрочки, використовуючи елементи інших методів (заміни, поділу, офшору і т.п.), дозволяє перенести момент виникнення об'єкта оподаткування на наступний календарний період.
У сучасних економічних умовах та при значних розмірах податкових платежів відстрочка сплати податку до бюджету дозволяє істотно заощаджувати оборотні кошти. [31]
метод прямого скорочення об'єкта оподаткування.
Самим ідеальним способом не платити податки є позбавлення від об'єкта оподаткування - утримання від здійснення діяльності, відсутність майна і т.д.
Метод прямого скорочення об'єкта оподаткування має на меті позбутися від ряду оподатковуваних операцій або оподатковуваного майна, і при цьому не надати негативного впливу на господарську діяльність підприємця. [31] Перераховані методи в більшості сепаративних (не взаємодіють в комплексі один з одним) і короткострокові. Найбільш ефективно таке поєднання методів податкової оптимізації, що дозволяє підприємству досягти поставлених цілей (зростання продажів, прибутку та ін) в найбільш короткий проміжок часу з найменшими витратами з урахуванням довгострокової перспективи економічного зростання та фінансової стабільності організацій. [5, с. 244]
1.3 Межі податкової оптимізації
Як всяке економічне явище податкова оптимізація має обмеження, тобто межі податкової оптимізації. [12]
Під межами податкової оптимізації слід розуміти межі дозволеного (не забороненого) законодавством поведінки або дій платників податків, спрямованих на зниження податкових платежів. [12]
Межі податкової оптимізації, межі дозволеного поведінки, визначаються чинним російським законодавством. Як випливає зі ст. 45 Конституції РФ, платник податків має право тільки на ті дії, які не заборонені законодавством. Звідси і випливає основний межа податкової оптимізації - платник податків має право тільки на законні (не тягнуть порушення закону) методи зменшення податкових зобов'язань. У разі якщо в результаті дій платника податків буде допущено порушення чинного законодавства (порушення меж оптимізації), то такі дії, в залежності від характеру, повинні кваліфікуватися як податкове правопорушення чи злочин у сфері економічної діяльності. [12]
Найпростіший і розповсюджений кримінальний приклад нехтування межами податкової оптимізації є ухилення від сплати податків шляхом неоприбуткування виручки з метою приховування об'єкта оподаткування. Ухилення від сплати податків шляхом невідображення виручки може здійснюватися в кількох формах:
неоприбуткування готівкових коштів, що надійшли від покупців в оплату товарів (робіт, послуг). Може здійснюватися шляхом невикористання контрольно-касових машин при розрахунках з фізичними особами;
невідображення готівкових грошових коштів, що надійшли від юридичних осіб;
невідображення виручки, належної платнику податків, але надійшла на розрахункові рахунки в установах банків інших осіб (розрахунки через третіх осіб);
невідображення виручки, отриманої безгрошовим шляхом (шляхом обміну продукцією, проведення заліку зустрічних однорідних вимог, отримання векселя третьої особи і т.д.).
Похідним від вищевказаного методу зменшення податків є ухилення від сплати податку за допомогою використання методу неоприходования надійшли товарно-матеріальних цінностей, оскільки приховування ТМЦ безпосередньо веде до приховування виручки від його реалізації. Неоприбуткування товарно-матеріальних цінностей найчастіше використовується для приховування об'єктів оподаткування з податку на майно та інших податків.
Досить легко виявляється і факт підміни видів продукції або факти незаконного використання податкових пільг по об'єктах, не використовується за прямим призначенням. [12]
Ще одним методом «оптимізації», не заснованому на законі, є віднесення амортизаційних відрахувань по нематеріальних активів у формі «ноу-хау» на собівартість продукції (робіт, послуг), також досить часто зустрічається на практиці - зменшення терміну корисного використання нематеріальних активів і, відповідно, списання його вартості на собівартість в більш короткий термін. [23]
Незаконні методи податкової оптимізації також поширюються на податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний податок.
Держава, переслідуючи свої інтереси, регулярно вживає заходів щодо заповнення прогалин у податковому законодавстві, закриваючи різні «лазівки», що дають можливість зменшувати розміри податкових відрахувань і ухилятися від сплати податків, тобто перевищувати встановлені межі. [23]
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СОСОЯНІЯ ЗАТ «КОЛОС» АНАЛІЗ ПОДАТКОВОЇ НАВАНТАЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Організаційно-економічна характеристика ЗАТ «Колос»
Закрите акціонерне товариства «Колос» зареєстровано 10 лютого 1993 року Розпорядженням № 10 Адміністрації Азовського німецького національного району. У Міжрайонною ИФНС Росії № 6 по Омській області ЗАТ «Колос» поставлено на облік 04.10.2002 року та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб за № 1025501515102, ИНН / КПП 5509000325/550901001.
Юридична адреса підприємства: 646886, Омська обл., Азовський ННМР, с. Олександрівка, вул. Тельмана, 15.
Організація здійснює свою діяльність на підставі Статуту, Установчого договору і таких документів: як свідчення про державну реєстрацію юридичних осіб, свідоцтво про постановку на облік в податковому органі юридичної особи.
Основними цілями ЗАТ «Колос» є розвиток виробничої і комерційної діяльності, а також збільшення сум, одержуваного прибутку.
Засновниками сформований статутний капітал Товариства у розмірі 10000 крб., Що відповідає мінімальному розміру статутного капіталу «закритого акціонерного товариства» згідно з Федеральним законом «Про акціонерні товариства» № 208-ФЗ. Статутний капітал організації до моменту державної реєстрації був сплачений в розмірі 5000 рублів, що становить 50% статутного капіталу шляхом внесення учасниками готівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства. Частина, що залишилася капіталу була сплачена протягом року з моменту державної реєстрації шляхом внесення готівки в касу Товариства.
Засновниками ЗАТ «Колос» є:
Лаутеншлагер Юрій Едуардович - керівник;
Сестра - Міллер Ірина Едуардівна;
Син - Лаутеншлагер Ігор Юрійович.
Основні види діяльності ЗАТ «Колос»:
вирощування зернових і зернобобових культур;
рослинництво у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство);
інші види діяльності, не заборонені законодавством РФ, не є винятковими.
ЗАТ «Колос» є найбільшим сільськогосподарським товаровиробником у Азовському німецькому національному районі. ЗАТ «Колос», єдине в Омській області, займається вирощуванням сої. Рентабельність сої (до оподаткування) складає - 200 - 300%, а врожайність - 1,4 т / га. Для порівняння, рентабельність всього рослинництва становить близько 120%. Сою у підприємства закуповує птахофабрика «Іртишська».
Товариство є постачальником елітного насіння ячменю «Анабель» для пивоварної компанії SunInBev. Еліту, з якої отримують насіннєвий матеріал, закуповують в Австрії.
У 2007 році був побудований комплекс на 11,5 тис. тварин. На підприємстві здійснюється не тільки відгодівлю товарного поголів'я, а й вирощування племінних свиней для російських клієнтів британської PIC. На плем'я гарантований стабільний і довгостроковий попит, тому що нові свинокомплекси потребують постійного оновлення стада.
Комплекс майже повністю автоматизований: працюють там три людини. Три чверті поголів'я - товарне, тому на підприємстві побудований забійний цех, щоб реалізовувати охолоджені напівтуші на місцеві роздрібні ринки з обробленням в місцях продажів. Передбачено і кормозавод, під вирощування сировини. Даний проект передбачає також збут свинини в Тюменську область і інші сусідні території.
Річний обсяг посівів у 2006 році склав 16 тис. га, а до 2007 року їх кількість збільшилася до 18,5 га, в 2008 році площі залишилися незмінними. З 2008 року підприємство почало займатися свинарством. Поголів'я свиней в 2008 році - 11,5 тис. голів. За період з 2006-2008 рр.. кредитний портфель підприємства становить 150 млн. руб., інвестиції в свинарство 132 млн. руб.
Таблиця 1. Виробничі показники ЗАТ «Колос»
Найменування показника | 2006 | 2007 | 2008 |
Посіви, тис. га. в тому числі: пшениці соняшнику пивоварного ячменю ріпаку сої рентабельність рослинництва,% Виробництво борошна, тис. т | 16,0 6 0 6 1 2,5 112 8 | 18,5 8 0 6 1,2 2,5 120 10 | 18,5 8 0 2,5 2 1,5 120-180 10 |
Тваринництво Поголів'я свиней, тис. в тому числі: племінних товарних прирости, г на добу. |
Поросят, в рік на 1 матку | - - - - - | 9,0 4 5 700 14 | 11,5 3 9 700 22 |
Проведемо аналіз основних економічних показників підприємства за період 2006-2008 рр.., Використовуючи Бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та збитки.
Виходячи з даних таблиці 1 (Додаток 2) і проведених розрахунків, можна зробити наступні висновки:
Середньооблікова чисельність робітників організації в 2007 році знизилася на 33 особи, у 2008 році на 77 осіб. Це пояснюється тим, що свинокомплекс повністю автоматизований, керівником придбана новітня сільськогосподарська техніка та обладнання, ці заходи призвели до зниження потреби в трудових ресурсах. Організаційна структура підприємства представлена в додатку 1.
Виручка від реалізації продукції в 2007 році збільшилася на 30048 тис. руб. або 28,4% від базисного року (2006). Розмір виручки в 2008 році в порівнянні з 2007 збільшився на 13696 тис. руб. або на 9, 5%.
Собівартість продукції в 2007 році збільшилася по відношенню до 2006 року на 51,3% і склала 77791 тис. руб., Це можна пояснити збільшенням витрат на оплату праці, матеріальних витрат у зв'язку з розширенням виробництва. У 2008 році собівартість продукції знизилася на 14412 тис. руб. або на 18,5%.
У порівнянні з 2006 роком прибуток від реалізації продукції в 2007 році зросла з 51815 тис. руб. до 57595 тис. руб., її відхилення склало 5780 тис. руб., тобто вона зросла на 11.2%, в 2008 році зростання прибутку продовжився, і в результаті сума склала 76967 тис. руб., що на 34% більше, ніж у 2008 році. Це стало можливим, в тому числі за рахунок зниження в 2008 році собівартості на 14412 тис. рублів.
Рівень поточних витрат на виробництво і реалізацію 1 крб. товарної або реалізованої продукції у 2007 у порівнянні з 2006 роком залишився незмінним і склав 0,5, а в 2008 році відбулося зниження даного показника на 0,1. Це пов'язано з тим, що темп зниження собівартості реалізованої продукції склав 18,5%, проте сума виручки від реалізації продукції зросла на 34%. У підсумку це призвело до зниження витрат на 1 карбованець реалізованої продукції.
У 2007 році відбулося зниження рентабельності продукції на 30%, в порівнянні з 2006 роком, внаслідок того, що собівартість продукції збільшилась на 51,3%, у той час як прибуток від реалізації лише на 11,2%. Зростання даного показника в 2008 році став можливим завдяки зниженню собівартості продукції на 18,5% та збільшення суми прибутку від продажів на 34%.
Рентабельність продажів в 2006 році склала 46,0%, в 2007 році 40,0%.
Зниження рентабельності продажів на 6,0% було обумовлене тим, що темп зростання виручки від реалізації склав 28,4%, а прибутки лише 11,2%. У 2008 році картина покращилася: рентабельність продажів збільшилася і стала рівною 49%., Це відбулося внаслідок того, що темп зростання прибутку перевищив темп зростання виручки від реалізації продукції на 24,5%.
Для отримання більш повної інформації про стан справ на підприємстві необхідно провести загальний аналіз фінансового стану.
2.2 Аналіз фінансового стану ЗАТ «Колос»
Ринкові умови зобов'язують підприємство мати можливість терміново погасити зобов'язання. Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів для негайного розрахунку з кредиторами.
Під ліквідністю якого-небудь активу розуміється його здатність трансформуватися в грошові кошти.
Ліквідність фірми означає перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями.
Аналіз ліквідності балансу необхідний для того, щоб дати оцінку платоспроможності організації, тобто її здатності вчасно і повністю розраховуватися за всіма своїми зобов'язаннями.
Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими у порядку зростання термінів.
У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи:
Найбільш ліквідні активи - до них відносяться всі статті грошових коштів підприємства та короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).
Дана група розраховується наступним чином:
А1 = кошти + короткострокові фінансові вкладення; (2.1)
Швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати.
А2 = короткострокова дебіторська заборгованість (с.240); (2.2)
Повільно реалізовані активи - статті розділу II активу балансу, які включають запаси, ПДВ, дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати) та інші оборотні активи.
А3 = запаси (с.210) + довгострокова дебіторська заборгованість (С.230) + ПДВ (с.220) + інші оборотні активи (270); (2.3)
Важко реалізовані активи - статті розділу I активу балансу - необоротні активи.
А4 = необоротні активи (с.190). (2.4)
Пасиви балансу групуються по терміновості їх оплати.
Найбільш термінові зобов'язання - до них відносяться кредиторська заборгованість.
П1 = кредиторська заборгованість (с.620); (2.5)
Короткострокові пасиви - це короткострокові позикові кошти, заборгованість учасникам по виплаті доходів, інші короткострокові пасиви.
П2 = короткострокові позикові кошти (с.610) + заборгованість учасникам по виплаті доходів (с.630) + інші короткострокові зобов'язання; (2.6)
Довгострокові пасиви - це статті балансу, пов'язані з розділів IV і V, тобто довгострокові кредити і позикові кошти, а також доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат і платежів.
П3 = довгострокові зобов'язання (с.590) + доходи майбутніх періодів (с.640) + резерви майбутніх витрат і платежів (с.650); (2.7)
Постійні пасиви або стійкі - це статті розділу III балансу «Капітал і резерви».
П4 = капітал і резерви (власний капітал організації) (с.490). (2.8)
Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву. [27, с.89]
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення:
А1 ≥ П1
А2 ≥ П2
А3 ≥ П3
А4 ≤ П4
У випадку, коли одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак, ліквідність балансу відрізняється від абсолютної. [27, с.95]
На аналізованому підприємстві зіставлення підсумків груп по активу і пасиву має наступний вигляд:
2006 р.: А1 (4114) <П1 (27978) А2 (33986) <П2 (47266) А3 (73095) <П3 (103456) А4 (153 010)> П4 (85506) | 2007 р.: А1 (13859) <П1 (46169) А2 (69475)> П2 (22858) А3 (95913) <П3 (153061) А4 (172 391)> П4 (129550) |
2008 р.: А1 (12383) <П1 (29845) А2 (38832)> П2 (20420) А3 (100 934) <П3 (157919) А4 (202 503)> П4 (146468) | |
(Більш наочно динаміка відповідних угруповань активу і пасиву відображена в додатку 3).
Виходячи з цього, можна охарактеризувати ліквідність балансу за весь аналізований період як недостатню. При цьому за аналізований період значно зменшився платіжний недолік найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань (співвідношення по першій групі). На початку аналізованого періоду співвідношення було 0,15 до 1 (4114: 27978), у 2007 році - 0,3 до 1 (13859: 46169), а в 2008 році співвідношення вже склало 0,41 до 1 (12383: 29845). Виходячи з даних програми, можна зробити висновок, що причиною поліпшення ліквідності стало збільшення найбільш ліквідних активів (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення) і зменшення кредиторської заборгованості.
Перспективна ліквідність, яку показує третій нерівність, відображає недолік повільно реалізованих активів, необхідних для покриття довгострокових зобов'язань. Розмір довгострокових зобов'язань значно перевищує наявні на підприємстві оборотні активи. Підприємству необхідно відмовитися від подальших запозичень.
Для більш детальної оцінки платоспроможності підприємства розрахуємо фінансові коефіцієнти, вони не тільки дають характеристику стійкості фінансового стану організації при різних методах обліку ліквідності коштів, а й відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. [15, c .33]
В якості показників для визначення платоспроможності використовуються:
коефіцієнт абсолютної ліквідності - показує, яку частину поточної короткострокової заборгованості організація може погасити найближчим часом за рахунок грошових коштів та залучених до них фінансових вкладень. Норматив: До аб.л.
0,1 - 0,7 (залежить від галузевої приналежності організації). [6, с. 118]
(2.9)
Таблиця 1. Розрахунок коефіцієнта абсолютної ліквідності
Найменування показника | 2006р. | 2007р. | 2008р. | Абсолютне відхилення, тис. руб. |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
1. Грошові кошти, тис. руб. | 4114 | 13859 | 12383 | -1476 |
2.Краткосрочние фінансові вкладення, тис. руб. | 0 | 0 | 0 | 0 |
3.Краткосрочние позики, тис. руб. | 47226 | 22858 | 19703 | -3155 |
4.Кредіторская заборгованість, тис. руб. | 27978 | 46169 | 29845 | -16324 |
5.Прочіе короткострокові зобов'язання, тис. руб. | 0 | 0 | 0 | 0 |
6.Задолженность учасникам (засновникам) по виплаті доходів, тис. руб. | 0 | 0 | 717 | +717 |
7.Ітого поточних зобов'язань, тис. руб. | 75204 | 69027 | 50265 | -18762 |
8.К аб.л .= (1 +2:7) | 0,05 | 0,20 | 0,25 | +0,05 |
Значення коефіцієнта знаходиться в межах допустимого значення, спостерігається позитивна динаміка зростання даного коефіцієнта.
коефіцієнт "критичної оцінки" - показує, яка частина короткострокових зобов'язань організації може бути негайно погашена за рахунок грошових коштів, коштів у короткострокових цінних паперах, а також надходжень по розрахункам. Норматив: допустиме значення 0,7 - 0,8; бажане значення До К.О. ≈ 1. [6, с. 124]
(2.10)
Значення коефіцієнта перевищує норматив, це пояснюється тим, що на підприємстві велику частину ліквідних коштів становить дебіторська заборгованість, частина якої важко своєчасно стягнути, а це вимагає більшої співвідношення.
Таблиця 2. Розрахунок коефіцієнта «критичної оцінки»
Найменування показника
2006р.
2007р.
2008р.
Абсолютне відхилення, тис. руб.
1
2
3
4
5
1.Денежние кошти, тис. руб.
4114
13859
12383
-1476
2.Краткосрочние фінансові вкладення, тис. руб.
0
0
0
0
3.Краткосрочная дебіторська заборгованість, тис. руб.
28673
33986
69475
+35489
4.Ітого поточних зобов'язань, тис. руб.
75204
69027
50265
-18762
5.Кк.о. = (1 +2 +3:4)
0,506
1,207
1,019
-0,188
коефіцієнт поточної ліквідності - показує, яку частину поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити, мобілізувавши кошти, тобто скільки грошових одиниць поточних оборотних активів припадає на одну одиницю поточних зобов'язань. Нормальне обмеження: необхідне значення 1,5; оптимальне До т.л. ≈ 2,0 -3,5. Коефіцієнт рівний 3,0 і більше, означає високу ступінь ліквідності і сприятливі умови для кредиторів та інвесторів. Крім того, це означає, що підприємство має більше коштів, ніж може ефективно використати, що тягне за собою погіршення ефективності використання всіх активів. [6, с. 128]
(2.11)
Таблиця 3. Розрахунок коефіцієнта поточної ліквідності
Найменування показника | 2006р. | 2007р. | 2008р. | Абсолютне відхилення |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
1.Оборотние активи, тис. руб. | 111196 | 179247 | 152149 | -27098 |
2.Ітого поточних зобов'язань, тис. руб. | 75204 | 69027 | 50265 | -18762 |
3.Кт.л. = (1:2) | 1,478 | 2,597 | 3,027 | +0,430 |
Значення показника в 2007-2008рр. відповідає нормативу і говорить про те, що організація володіє достатньою кількістю поточних оборотних активів, для покриття всіх поточних зобов'язань.
коефіцієнт маневреності функціонуючого капіталу - Показує, яка частина функціонуючого капіталу знерухомлена у виробничих запасах і довгострокової дебіторської заборгованості. Зменшення даного показника в динаміці - позитивний факт. [8, с. 33]
(2.12)
Таблиця 4 Розрахунок коефіцієнта маневреності функціонуючого капіталу
Найменування показника | 2006р. | 2007р. | 2008р. | Абсолютне відхилення, тис. руб. |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
1.Запаси, тис. руб. | 68173 | 88109 | 95855 | +7746 |
2.НДС по придбаним цінностям, тис. руб. | 1844 | 7557 | 1351 | -6206 |