Наукові основи економічного аналізу
1. Суть та метод економічного аналізу.
Аналіз – це розклад, розчленування, метод наукового дослідження, що полягає в реальному або уявному розкладі об’єкту дослідження на складові частини з подальшим виділенням їх властивостей та взаємозв’язків.
Економічний аналіз є методом вивчення економічних об’єктів, процесів, явищ та взаємозв’язків між ними за допомогою економічних показників.
2. Мета та основні завдання економічного аналізу.
Метою економічного аналізу є характеристика стану господарюючих суб’єктів, їх результатів діяльності та визначення і кількісна оцінка факторів, що на них впливають.
Основні задачі аналізу:
Визначення базових показників для планування майбутньої діяльності.
Оцінка результатів діяльності підприємства та окремих структурних підрозділів.
Визначення резервів та шляхів підвищення ефективності господарювання.
Підготовка матеріалів для вибору оптимальних управлінських рішень.
Процес управління
Збір інформації | | Аналіз | | Розробка і прийняття управлінських рішень |
3. Предмет економічного аналізу та основні його принципи.
Предметом економічного аналізу є методика вивчення фінансово-господарської діяльності підприємств, їх структурних підрозділів чи об’єднань з метою підвищення ефективності діяльності.
Показники:
Випуск продукції в вартісному та натуральному виразі.
Кількість спожитих матеріальних ресурсів.
Чисельність промислово-виробничого персоналу.
Вартість основних виробничих фондів.
Продуктивність праці.
Матеріаловіддача.
Фондовіддача.
Фондоозброєність.
Собівартість продукції.
Дохід від реалізації продукції.
Валовий прибуток.
Операційний прибуток.
Чистий прибуток.
Рентабельність виробництва продукції.
Рентабельність продаж.
Рентабельність загальна (активів).
Рентабельність власного капіталу.
Принципи економічного аналізу:
Принцип науковості.
Передбачає використання найновіших досягнень економічних, технічних, фундаментальних, соціальних наук і методології аналізу господарської діяльності.
Принцип об’єктивності аналітичних висновків.
Передбачає дослідження реальних явищ і процесів господарської діяльності, причинно-наслідкових взаємозв’язків за достовірними даними, використання офіційної статистичної та фінансової звітності.
Принцип системності і комплексності.
Вимагає розгляду всіх явищ і процесів господарської діяльності як складових єдиної системи, що взаємопов’язані. Кожен об’єкт можна представити як систему, що складається з основних елементів: вхід, процесор, вихід, зворотній зв’язок.
-
Вхід
Процесор
Вихід
Зворотній зв’язок
Принцип оперативності.
Вимагає проведення економічного аналізу своєчасно і чітко з негайним втіленням в життя його висновків.
Принцип конкретності і дієвості.
Вимагає дослідження актуальних питань і головних напрямків господарської діяльності та використання висновків і рекомендацій в подальшому управлінні підприємством.
4. Місце економічного аналізу в системі дисципліни та його зв’язок з іншими дисциплінами.
Економічний аналіз пов’язаний з фундаментальними економічними дисциплінами та науками, галузевими, соціальними, правовими, технічними дисциплінами. Особливий зв’язок, що підтверджується на практиці з такими науками як менеджмент, облік, аудит, статистика, фінанси.
5. Основні етапи проведення економічного аналізу.
До основних завдань економічного аналізу відносяться:
Об’єктивна оцінка роботи підприємства.
Визначення впливу факторів і причин відхилень від прогнозованих та запланованих.
Визначення та організація використання резервів підвищення ефективності виробництва, підготовка відповідних управлінських рішень.
Дослідження новацій, аналіз їх ефективності та сприяння їх поширенню.
Дослідження конкурентноздатності підприємства та кон’єктури ринку.
Визначення реальності і напруженості планових завдань.
Як правило, виконання цих завдань проводиться в три основних етапи:
Попередня оцінка і збір інформації (підготовчий етап).
Визначення відхилень від бази порівняння, аналіз факторів і причин впливу на результативні показники (аналітичний етап).
Узагальнення результатів аналізу, розробка висновків та пропозицій (заключний етап).
6. Структура аналітичного процесу та класифікація економічних показників.
Аналітичний процес складається з кількох видів самостійних робіт, кожна з яких поділяється на самостійні операції.
Аналітична операція – це сукупність дій над цифровим матеріалом з метою отримання аналітичних показників.
Бувають трьох видів:
Механічні – пошук і отримання різноманітних нормативних, звітних та поза облікових даних, їх фіксація, запис у формі таблиць, передача і зберігання.
Переробка – виконання різноманітних аналітичних розрахунків за допомогою методів економічного аналізу та інших дій, а також систематизація, групування і упорядкування отриманих досліджень.
Творчі – складення і формування аналітичних висновків, розробка рекомендацій та пропозицій щодо подальшого управління господарськими процесами; використання нестандартних і новітніх способів обробки аналітичної інформації та її упорядкування.
Всі типи операцій тісно взаємопов’язані. Вдосконалення економічного аналізу іде в напрямку скорочення, спрощення механізації механічних та переробних операцій, а застосування системного підходу дозволяє формалізувати та уніфікувати творчі операції.
Економічний аналіз базується на дослідженні ряду аналітичних показників господарської діяльності, що сформовані в систему.
Система показників – це впорядкована їх множина, в якій кожен показник дає кількісну чи якісну характеристику певної сторони господарської діяльності, має властивості звідності (агрегування) і подільності, пов’язаний з іншими, але не дублює їх (наприклад, таблиця основних техніко-економічних показників).
Аналітичні показники можна класифікувати за рядом ознак:
По відношенню до результату діяльності:
факторні – впливають на результативні.
результативні – показники, що зазнають впливу різних факторів.
За змістом досліджуваних економічних явищ:
кількісні – характеризують розміри об’єктів, ресурсів.
якісні – характеризують суттєві властивості та ефективність використання ресурсів.
За характером відображення економічних явищ:
натуральні;
умовно-натуральні;
вартісні;
трудові.
За ступенем охоплення:
загальні – характеризують результати роботи підприємства, незалежно від галузі.
часткові – мають галузеву специфіку.
7. Основні форми викладення аналітичного матеріалу.
В економічному аналізі використовується три основних форми представлення дослідження:
Таблична.
Таблиці бувають двох видів:
порівняльні (відображає відхилення і темп зростання показників одного року від іншого);
статистичні (відображає аналітичні показники за ряд років та індекси (%) їх змін).
Вимоги до аналітичних таблиць:
лаконічність;
вичерпність;
компактність.
Графічна.
Представлення аналітичного дослідження у вигляді графіків та діаграм і є ілюстрацією табличної та текстової форми.
Текстова.
Представляє опис проведених розрахунків, формул, розкриття первинної інформації, пояснення до таблиць, до факторного аналізу та формулювання висновків і пропозицій.
Метод і спеціальні прийоми економічного аналізу
1. Метод економічного аналізу та його характерні риси.
Метод означає шлях дослідження, сукупність принципів і способів дослідження процесів, явищ і предметів у природі і суспільстві.
Метод економічного аналізу – це систематичний, комплексний підхід до дослідження економічних процесів і явищ, що реалізується в господарській діяльності економічних об’єктів, характеристику яких складає система показників.
Характерними рисами методу економічного аналізу є:
Використання певних критеріїв для оцінки діяльності підприємства, наприклад, нормативів, планових і прогнозних показників, базисних, минулорічних, прогресивних, середньо галузевих, світових та ін.
Використання системи показників господарської діяльності передбачає їх деталізацію в часі і просторі.
Під час аналізу необхідно виявити причинно-наслідкові зв’язки між показниками, які характеризують різні сторони господарської діяльності і провести кількісні розрахунки впливу кожного показника на результат. Залежність здебільшого описується аналітичною формулою.
Використання системного підходу до економічних процесів і явищ, комплексне охоплення всіх показників забезпечує достовірність та обґрунтованість всіх аналітичних висновків.
Комплексна блок-схема аналізу господарської діяльності підприємства
| | 1 | Аналіз організаційно-технічного рівня | | |
| | | | | |
7 | Аналіз виробничої та маркетингової діяльності | 2 | Аналіз матеріальних ресурсів | 6 | Аналіз витрат і собівартості |
| |||||
| 3 | Аналіз трудових ресурсів | | ||
4 | Аналіз основних засобів | | |||
| | | | | |
| | 7 | Аналіз фінансових результатів | | |
| | 8 | Аналіз фінансового стану | | |
Методика аналізу господарської діяльності – це послідовність застосування окремих конкретних прийомів, розрахунків та вміння їх використовувати з урахуванням специфіки підприємства.
2. Традиційні методичні прийоми економічного аналізу.
Основними методичними прийомами є:
Порівняння
Розрахунок відносних та середніх величин
Групування та класифікація
Деталізація та узагальнення
Заліковий метод
Елімінування
Балансовий метод
Сальдовий метод
Інтегральний метод
Індексний метод
Порівняння – основний методичний прийом аналізу, що полягає в співставленні економічного показника з аналогом, що називається базою порівняння (планові, нормативні, базисні, індикативні, прогресивні, середні, світові та ін.). база порівняння обирається в залежності від мети аналізу. Для проведення порівняння досліджувані показники треба звести до спів ставного вигляду. Наприклад, аналіз динаміки обсягів виробництва проводиться не в діючих цінах, а в порівняних на певну фіксовану дату.
При порівнянні розраховують абсолютне відхилення (звіт – база порівняння) та показники динаміки чи відносних відхилень:
* 100 = Темп зростання (спаду), %
* 100 = Відсоток виконання плану
Середні величини використовуються як база порівняння та при проведенні аналітичних розрахунків, які можуть бути середні: середня арифметична, середньозважена арифметична, середня геометрична, середня гармонійна, середня хронологічна, мода, медіана.
Групування – це статистичний прийом, розроблений для систематизації інформації, що полягає в утворенні груп за певними ознаками. Наприклад, групування працюючих за категоріями, розрядом, стажем роботи, освітою, рівнем заробітної плати.
Класифікація проводиться за різними ознаками та роллю в характеристиці господарської діяльності (тема 1).
Деталізація (розбивка) широко використовується в аналізі і є його основою. Економічні показники деталізують за часовою ознакою (рік, квартал, місяць, декада, зміна, година) та просторовою ознакою (виробництво, структурні підрозділи, ділянки, робочі місця). Випуск продукції часто деталізують за асортиментом, номенклатурою та структурою.
Узагальнення – прийом, зворотній деталізації. Дослідження по кожній групі синтезуються і робляться загальні висновки.
Заліковий метод – традиційний прийом в аналізі асортименту, виконання структури випуску продукції та забезпечення матеріальними ресурсами. Доцільно використовувати, коли результативний показник є сумою факторних. При цьому в залік виконання результату беруть фактичний показники в межах запланованих.
Аналіз забезпечення борошном по хлібозаводу
Види сировини | План | Факт | Відхилення | Залік |
Вищий ґатунок | 500 | 350 | -150 | 350 |
І ґатунок | 300 | 350 | +50 | 300 |
ІІ ґатунок | 100 | 100 | - | 100 |
Житнє | 100 | 200 | +100 | 100 |
Разом | 1000 | 1000 | - | 850 |
Відсоток забезпечення = * 100 = * 100 = 85 %
Заліковий метод використовують в практиці проведення аналізу виконання плану з асортименту та структури продукції.
Аналіз виконання плану з асортименту по хлібозаводу
Види продукції | Випуск, т | % виконання плану | Залік плану з асортименту | |
план | факт | |||
Батон | 60 | 70 | 116,6 | 60 |
Хліб “Український” | 90 | 100 | 111,1 | 90 |
Хліб “Пшеничний” | 60 | 50 | 83,3 | 50 |
Разом | 210 | 220 | 104,8 | 200 |
Загальний відсоток виконання плану виробництва:
* 100% = 104,8%
Коефіцієнт виконання плану з асортименту:
* 100% = 95,2% (0,952)
При загальному виконання плану по виробництву хлібобулочних виробів на 104,8% план з асортименту виробів виконано на 95,2% (через невиконання плану по хлібу “Пшеничному” на 10 т).
Елімінування – метод факторного аналізу, за допомогою якого можна обчислити вплив зміни кожного фактора на результат. При цьому приймається, умовно, що дія інших факторів виключається, ігнорується.
Елімінування можна використовувати в мультиплікаційних факторних моделях (між факторами–залежність множення або ділення). Наприклад, ВП = ПП * Ч (ПП = ).
Елімінування виконується трьома способами:
ланцюгової підстановки;
абсолютних різниць;
відносних чисел (індексний).
Спосіб ланцюгових підстановок
Послідовність виконання:
Запис формули в залежності результативного показника від факторних. Визначення вихідних базових та звітних значень.
R0 = X0 * Y0 * Z0, 0 – базисні показники
R1 = X1 * Y1 * Z1, 1 – звітні показники
ΔR = ΔRx + ΔRy + ΔRz - ?
Підстановка (заміна) одного з факторних показників на фактичне значення і обчислення величини результату при цій заміні.
R' = X1 * Y0 * Z0
Підстановка (заміна) наступного факторного показника фактичним значенням і обчислення результату.
R" = X1 * Y1 * Z0
Наступна підстановка ... доти, поки не замінимо всі показники з базисного на фактичне значення. Кількість підстановок дорівнює величині (кількості) факторних показників.
R"' = X1 * Y1 * Z1
Вплив кожного фактору на результат визначається послідовним відніманням значення попередньої підстановки від наступної.
ΔRx = R' - R0
ΔRy = R" - R'
ΔRz = R"'- R"
Перевірка балансу розрахунків.
ΔRx + ΔRy + ΔRz = R1 – R0
Правило:
При заміні факторів, спочатку проводять підстановку кількісних, а потім якісних показників.
Графічна ілюстрація методу елімінування
y (якісний)
R1 R = x - y
y1 ΔR = R1 – R0 = ΔRx + ΔRy
ΔRy
y0
R0 ΔRх
х0 х1 х (кількісний)
Спосіб абсолютних різниць
Це спрощений (модифікований) спосіб ланцюгового.
З графіку видно, що загальна зміна площі ΔR складається з двох прямокутників ΔRx і ΔRy.
ΔRх = Δх * y0
ΔRy = Δy * x1
ΔR = Δх * y0 + Δy * x1
ΔRх = R' - R0 = x1y0 – x0y0 = y0 * (x1 – x0)
ΔRх = R" - R' = x1y1 – x1y0 = x1 * (y1 – y0)
Правило:
Щоб визначити вплив кількісного фактору на результат, потрібно його абсолютну зміну (різницю) помножити на базисне значення якісного показника.
Щоб визначити вплив якісного показника на результат, потрібно його різницю помножити на фактичне значення кількісного показника.
Приклад. Проаналізувати зміну обсягу випуску продукції в залежності від зміни чисельності працюючих та їх продуктивності праці.
Показники | План | Факт | Відхилення | % виконання плану |
1. Випуск продукції, тис. грн. | 5350 | 5973 | 623 | 111,6 |
2. Чисельність продукції, чол. | 126 | 138 | 12 | 109,5 |
3. Продуктивність праці, тис. грн./чол. | 42,46 | 43,283 | 0,823 | 101,94 |
Метод ланцюгових підстановок:
ВП = ПП * Ч
5350 = 42,46 * 126
138 * 42,46 = 5859,5 тис. грн.
138 * 43,283 = 5973 тис. грн.
5859,8 – 5350 = 509,5 тис. грн. – зміна обсягу виробництва за рахунок зростання чисельності
5973 – 5859,5 = 113,5 тис. грн. – зміна обсягу виробництва за рахунок зростання продуктивності праці
Перевірка:
509,5 + 113,5 = 623 тис. грн.
Практично виконуються тільки проміжні підстановки, результати першої і останньої беруть з таблиці.
Метод абсолютних різниць:
ΔВПч = 12 * 42,46 = 509,5 тис. грн.
ΔВПпп. = 0,823 * 138 = 113,5 тис. грн.
623 тис. грн.
Спосіб відносних величин (індексний)
На основі порівняльної аналітичної таблиці до задачі обчислимо вплив факторів.
ΔВПч = 5350 * 1,095 - 5350 = 509 тис. грн.
ΔВПпп = 5350 * 1,0194 - 5350 = 113,5 тис. грн.
Індексний метод використовується для визначення індексу зміни результативного показника на основі відомих індексів факторних показників.
Правило:
Між індексами існує таж сама залежність, що й між величинами, які вони виражають.
ВП = ПП * Ч Івп = Іч * Іпп
1,116 = 1,095 * 1,0194
Приклад. Визначити збільшення обсягу реалізації продукції в грошовому виразі в порівнянні з планом, якщо обсяг в натуральних одиницях збільшився на 10%, а ціна зросла на 20%. На скільки відсотків зросте реалізація в гривнях.
ВП = РПн * Ц
ІРП = ІРПн * ІЦ
ІРП = 1,1 * 1,2 = 1,32 (132%)
Балансовий метод (метод балансових узгоджень) використовується для узгодження двох груп взаємопов’язаних показників. Наприклад, витрати та надходження матеріалів, наявний і використаний робочий час, узгодження коштів підприємства і джерел їх утворення, баланс потужностей, баланс випуску і реалізації.
А = ВК + З
РП = ВП + Зп - Зк
РП – реалізована продукція
ВП – випуск продукції (г/п)
Зп, Зк – залишки на початок і кінець періоду
Сальдовий метод пов’язаний із попереднім методом і використовується для визначення невідомого показника на основі балансу.
Інтегральний метод – метод факторного аналізу, коли результативний показник є функцією двох декількох якісних показників.
y R1
y1 Δх*Δу – площа прямокутника, зумовлена взаємним впливом обох факторів
Δу*х0 Δх*Δу
y0
R0 Δх*у0
х0 х1 х
При елімінуванні площа Δх * Δу відноситься до якісного показника.
При інтегральному методі така площа поділяється навпіл (або порівну) між всіма факторами.
ΔRх = Δx * y0 + Δх * Δу
ΔRу = Δу * х0 + Δх * Δу
ΔRn = Δx * y0 * … + Δх * Δу * …
Приклад. Визначити зміну продуктивності праці за рахунок зміни фондовіддачі і фондоозброєності за даними таблиці:
Показники | План | Звіт | Відхилення |
1. Випуск продукції, тис. грн. | 2000 | 2020 | 20 |
2. Чисельність працюючих, чол. | 65 | 60 | -5 |
3. Вартість основних виробничих фондів, тис. грн. | 2500 | 2196 | -304 |
4. Продуктивність праці, тис. грн./чол. | 30,769 | 33,666 | 2,897 |
5. Фондовіддача, тис. грн./грн. | 0,80 | 0,92 | 0,12 |
6. Фондоозброєність, тис. грн./чол. | 38,46 | 36,59 | -1,87 |
ΔППФВ = 0,12 * 38,46 + * 0,12 * (-1,87) = 4,503 тис. грн./чол.
ΔППФО = -1,87 * 0,8 + * 0,12 * (-1,87) = -1,608 тис. грн./чол.
Перевірка:
4,503 – 1,608 = 2,895 тис. грн./чол.
3. Застосування математичних методів в економічному аналізі.
Широке використання математичних методів в економічному аналізі є важливим напрямком удосконалення аналітичної роботи. Підвищення ефективності аналізу, скорочення термінів його проведення, підвищення точності розрахунків та оперативності.
Застосування математичних методів в аналізі господарської діяльності вимагає таких основних умов:
Реалізація системного підходу до економіки.
Розробка комплексу економіко-математичних моделей, які кількісно характеризують економічні процеси підприємства.
Удосконалення системи економічної інформації на підприємстві.
Наявність технічних засобів, що здійснюють обробку, збереження і передачу економічної інформації.
Створення спеціального колективу із програмістів-математиків, економістів, обліковців та інших спеціалістів.
Сформована математична задача аналізу господарської діяльності може бути розв’язана за допомогою наступних математичних методів:
Методи елементарної математики.
Класичні методи математичного аналізу (диференційне, інтегральне та варіаційне числення).
Методи математичної статистики.
Економетричні методи (виробничі функції, методи “витрати-випуск”, міжгалузевий баланс).
Методи математичного програмування (лінійне, нелінійне та блочне програмування).
Методи дослідження операцій (управління запасами, задачі, задача зносу, заміни устаткування, теорія ігор, розкладів, теорія масового обслуговування (теорія черг), сітьові методи управління та планування).
Методи економічної кібернетики (системний аналіз, методи імітацій, методи моделювання, ділові ігри, методи розпізнавання образів).
Методи взаємопов’язані і тому їх поділ на групи умовний.
Методи елементарної математики використовуються в традиційних економічних розрахунках та методах аналізу (елімінування, заліковий, балансовий та ін.).
Методи класичної вищої математики використовуються в факторному аналізі показників (диференціювання і інтегрування).
Інтегральний метод використовується для розв’язання задач статистичного типу, коли фактори характеризуються стійкістю положення відносно одного фактору та динамічного типу, коли відомі зміни факторів в середині періоду.
Методи лінійного, динамічного та опуклого програмування застосовуються для розв’язання екстремальних задач, тобто визначення максимальних і мінімальних значень деяких функцій.
Методи динамічного програмування використовуються для розв’язання оптимізацій них задач.
Методи кореляційного і регресійного аналізу застосовують для визначення щільності або тісноти зв’язку між показниками, які не знаходяться в функціональній залежності.
На промислових підприємствах може бути використана теорія масового обслуговування. Ця теорія знаходить застосування в торгівлі, на транспорті для вивчення попиту та його задоволення. Особливістю теорії є випадковий характер явищ. В загальній сукупності множина вимог на обслуговування підлягає певним статистичним закономірностям. Вперше застосовано в телефонізації, в харчовій промисловості актуальна для галузей, що вдосконалюють продукцію з обмеженим терміном споживання.
Теорія ігор може використовуватись для вибору оптимальних рішень, наприклад, при створенні раціональних запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, в інших ситуаціях.
Методи економічної кібернетики аналізують економічні явища та процеси з точки зору законів і механізмів управління та руху інформації в них.
4. Інтуїтивні (евристичні) методи аналізу і управління.
До інтуїтивних (евристичних) методів можна віднести методи, що засновані на індивідуальній чи колективній думці спеціалістів та інших осіб, зацікавлених в ефективному розвитку прогнозованої ситуації. До них відносять:
Метод “експертних оцінок”
Анкетування
Інтерв’ю
“Мозковий штурм”
Морфологічний метод
Метод “семикратного пошуку”
Метод “асоціацій та аналогій”
Метод “колективного блокноту”
Метод “експертних оцінок” заснований на вивченні колективної думки спеціалістів шляхом обговорення і компромісів (група радників, рада акціонерів, круглий стіл). Різновид його – метод “делфі”, на основі якого виявляють індивідуальну думку шляхом анкетування спеціалістів-експертів. Результати піддають статистичній обробці і узагальнюють.
Метод анкетування – різновид методу колективної оцінки, що дозволяє охопити широке коло осіб (спеціалістів, споживачів, суміжників). Анкета розробляється з урахуванням всіх аспектів проблеми та можливих варіантів її вирішення. Результати піддаються статистичній обробці.
Метод інтерв’ю полягає в одержанні думки одного спеціаліста-експерта. Відповіді повинні провести до вирішення проблеми. Головна умова – успішна підготовка програмних запитань і одержання відповіді на них.
“Мозковий штурм” – метод активізації творчого мислення, заснований на створенні такої атмосфери, що спричиняє поштовх думки, появу нестандартних ідей. Існують два варіанти штурму:
прямий;
зворотній.
При прямому штурмі приймають участь від 4 до 15 спеціалістів. Тривалість штурму не більше однієї години. Кожен може висловити свої ідеї і пропозиції. Відбір і оцінка пропозицій проводиться вузьким колом спеціалістів після проведення мозкового штурму.
При зворотному штурмі основна увага приділяється виявленню недоліків висунутих пропозицій.
Часто відбувається поєднання прямого і зворотного штурму.
Морфологічний метод – спосіб економічного аналізу систематизованої маси інформації за всіма можливими варіантами вирішення задачі. Основні етапи:
Формування задачі
Визначення і вивчення всіх показників, що ведуть до її вирішення.
Розгляд усіх можливих варіантів вирішення задачі.
Часто використовують дерево цілей, в вершинах якого містяться економічні показники і відповідні рішення.
Метод “семикратного пошуку” – творчий процес аналізу, що складається із 7 стадій:
аналіз проблеми;
вияв умов її вирішення;
постановка задачі;
генерування ідей;
конкретизація варіантів;
вибір найкращого варіанту;
його реалізація.
Метод “асоціацій та аналогій” полягає в тому, що варіанти вирішення проблеми шукають на основі співставлення з вже відомими чи подібними проблемами на даному або інших аналогічних об’єктах.
Організація аналітичної роботи на підприємстві
1. Основні види економічного аналізу та їх класифікація.
Теорія економічного аналізу розробила широку класифікацію його видів в залежності від функцій, ситуацій та періодів проведення аналітичної роботи. Така класифікація складена за певними ознаками:
за відношенням до користувачів;
за періодом дослідження;
за методикою проведення (методичним напрямком);
за метою проведення;
за ступенем охоплення матеріалу;
за аспектами управління;
за специфікою завдання.
За відношенням до користувачів аналітичною інформацією економічний аналіз поділяється на два види:
зовнішній аналіз;
внутрішній аналіз.
Зовнішній аналіз виконується сторонніми (зовнішніми) користувачами:
статистичні органи;
податкові служби;
акціонери;
інвестори;
кредитори;
партнери.
Інформаційною базою для зовнішнього аналізу є форми фінансової та іншої звітності.
Внутрішній аналіз проводиться на основі всієї можливої інформації і його користувачами є:
управлінці;
керівники;
спеціалісти підприємства.
Метою внутрішнього аналізу є дослідження резервів та обґрунтування шляхів їх реалізації на підприємствах.
За періодом дослідження (часовою ознакою) економічний аналіз поділяється на:
ретроспективний;
оперативний (поточний);
перспективний.
Ретроспективний (наступний) аналіз проводять після завершення економічних процесів на основі фіксованих даних в бухгалтерській, фінансовій, виробничій звітності. Періодом дослідження може бути рік, квартал, місяць, декада або кілька років (періодів) в динаміці.
Оперативний аналіз виконує функцію контролю за економічними процесами і проводиться з метою управління ними. Він проводиться на основі первинних даних виробничої та технічної інформації, яка може уточнюватися згодом, тому результати оперативного аналізу завжди мають деяку похибку. Достовірність може бути підвищена за рахунок застосування ЕОМ та математичних методів аналізу.
Експрес-аналіз – різновид поточного аналізу – це система безперервного вивчення діяльності з метою коригування виробничого процесу, яка може бути впроваджена в умовах автоматизованої системи управління, автоматизованої системи управління технологічними процесами, автоматизованої системи управління підприємством.
Перспективний аналіз (попередній) передує господарським операціям, прийняттю управлінських рішень. Він призначений для розгляду економічних явищ з позицій перспективи розвитку об’єкта в майбутньому. За допомогою перспективного аналізу встановлюють можливі в майбутньому економічні та соціальні результати впровадження новацій, обґрунтовують інвестиційні, соціально-економічні, екологічні проекти. Основними методичними прийомами можуть бути:
кореляція;
математична статистика;
екстраполяція;
дисконтування та нарощування.
За методикою проведення економічний аналіз поділяється на три основні види:
аналіз структури (вертикальний);
аналіз динаміки (трендовий або горизонтальний);
аналіз коефіцієнтів (раціональний).
Раціональний аналіз широко використовується за наявності розроблених нормативних значень економічних показників. Кожен аналітичний показник розглядають як відношення та дають йому кількісну оцінку. Широко використовується у фінансовому аналізі, наприклад, показники ліквідності.
Ліквідність – здатність підприємства розрахуватись з поточною заборгованістю.
Розрізняють три основні види ліквідності:
Абсолютна ліквідність:
Кал = (0,2÷0,3 від обсягу поточної заборгованості)
Поточна ліквідність характеризує можливість покрити поточні зобов’язання за визначений термін за рахунок поточних активів:
Кпл = (0,8÷1)
Перспективна ліквідність (покриття заборгованості) (2,0)
Вертикальний аналіз використовується для дослідження питомої ваги частини в загальній сумі, наприклад, структура основних засобів, трудових ресурсів, активів підприємства і т.д.
Горизонтальний аналіз використовується для дослідження економічного показника в часі з урахуванням його зменшення чи збільшення по різним факторам.
Основним методичним прийомом дослідження є балансовий метод:
ОЗ к.р. = ОЗ п.р. + ОЗ введ. – ОЗ виб.
Трендовий аналіз – різновид горизонтального аналізу, досліджує величину економічних показників і їх зміну за ряд періодів і на основі виявлених закономірностей прогнозує тренди показника на майбутнє.
За метою проведення аналіз поділяють на:
порівняльний;
факторний;
функціонально-вартісний;
соціально-економічний;
економічно-екологічний.
Порівняльний аналіз виконують на першому етапі з метою попередньої оцінки (порівняння з минулим роком виконання плану, з проектними, прогресивними даними тощо). При цьому проводять аналіз і контроль відхилень.
Факторний аналіз вимагає встановлення причинно-наслідкових зв’язків між показниками і обчислення їх впливу на результат (елімінування, інтегральний і т.д.).
Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) – це метод системного дослідження об’єкту, процесу, виробу, що спрямований на підвищення ефективності використання ресурсів та оптимізацію співвідношення між споживчою цінністю об’єкта та витратами на його виробництво. У вузькому значенні ФВА – різновид техніко-економічного аналізу. Він виник на стадії конструювання виробів і технічної підготовки виробництва. При цьому вирішувались дві протилежні задачі: випуск найбільш функціонально досконалої продукції і одночасне її здешевлення. Оптимум рішення знаходився шляхом деталізації і заміни ресурсів, але не на шкоду основним функціям. При цьому не потрібні функції і об’єкти, а також процеси можна скоротити або ліквідувати.
Основні етапи ФВА:
Підготовчий
Інформаційний
Аналітичний
Творчий
Дослідницький
Рекомендаційний
Впровадження
Соціально-економічний аналіз (СЕА) досліджує соціальні наслідки економічних процесів. Об’єктами аналізу є рівень споживання продуктів харчування, рівень зайнятості населення, середня заробітна плата та доходи, забезпечення медичними та освітніми закладами, умови праці та відпочинку. СЕА здійснюється на підприємствах під час розробки плану соціального розвитку колективу, укладання колективної угоди між працівниками і адміністрацією. Соціальний аспект важливий на стадії обґрунтування інвестиційних проектів з точки зору населення регіону.
Екологічний аналіз важливий на стадії обґрунтування інвестиційних проектів та визначення впливу процесів господарської діяльності на навколишнє природне середовище. Основна мета цього аналізу – виявлення потенціальної екологічної шкоди та пошук заходів, що її пом’якшують. Для аналізу проводять співставлення додаткових витрат і вигод від охорони навколишнього природного середовища.
За ступенем охоплення матеріалу економічний аналіз поділяють на:
повний (комплексний);
локальний (тематичний).
Комплексний аналіз охоплює всі напрямки діяльності і проводиться за звітний період з метою об’єктивної оцінки діяльності підприємства.
Тематичний аналіз призначений для вивчення окремих актуальних питань з метою їх глибокого дослідження, подальшого планування і перспективної діяльності. Інформаційна база охоплює не тільки звітну інформацію, але і поза облікову, експертну та інші види.
За аспектами управління можна виділити:
техніко-економічний аналіз;
фінансово-економічний аналіз;
організаційно-технічний аналіз;
інші види відносно функцій управління.
За специфікою завдання можна виділити:
контролінг;
маркетинговий аналіз;
моніторинг;
стратегічний аналіз.
Контролінг – це система управління процесом досягнення кінцевої мети діяльності економічного об’єкту. Це різновид оперативного аналізу з існуючим зворотнім зв’язком. Контролінг побудований на кібернетичних засадах з використанням “дерева цілей”. Можливий в умовах комп’ютеризації управління.
Маркетинговий аналіз присвячений вивченню ринку шляхом сегментації його за споживачами, продукцією і конкурентами. Маркетинг включає питання:
з’ясування потреб споживачів;
обґрунтування виробництва потрібної продукції;
досягнення конкурентних переваг на основі цін, якості, додаткових послуг;
впровадження ефективної системи збуту та реклами.
Моніторинг як вид аналізу займається постійним і безперервним дослідженням економічних процесів, результатів, інновацій в конкретному середовищі. На підприємстві моніторинг здійснюють щодо реалізації продукції, якості, цін на ринку, витрат та конкретної позиції.
Стратегічний аналіз – це перспективний маркетинговий аналіз діяльності підприємства та його погодження на ринку. Основними задачами є:
визначення мети і цілей фірми;
обґрунтування стратегії розвитку;
аналіз макросередовища;
аналіз близького оточення і конкурентів;
визначення конкурентної позиції та конкурентного статусу фірми;
реалізація і контроль стратегії.
2. Особливості організації зовнішнього аналізу.
Зовнішній аналіз виконується на базі затверджених форм фінансової та статистичної звітності:
фінансова звітність (форми 1, 2, 3, 4, 5);
статистична звітність (форми 1П “Звіт про випуск продукції”, 1ПВ, 2ПВ, 3ПВ “Звіти з праці”, 1, 2 ... МТП “Звіти про матеріально-технічне постачання” та інші форми, затверджені Міністерствами та відомствами).
Зовнішній аналіз переважно ретроспективний. За методичним напрямком – вертикальний, горизонтальний, раціональний.
В практиці фінансового аналізу широко використовується зарубіжні та вітчизняні методики оцінки фінансового стану на базі фінансового звітності. Обов’язковою умовою зовнішнього аналізу є первинна перевірка (аудит) звітності та підтвердження її достовірності.
Статистичні органи проводять зовнішній соціально-економічний аналіз на основі використання статистичних методів обробки звітності та статистичних спостережень.
Податкові органи здійснюють зовнішній аналіз і контроль діяльності на основі фінансової звітності, первинних документів та планових перевірок.
Банківські установи проводять зовнішній аналіз клієнтів на основі проведених фінансових операцій, договорів про обслуговування і кредитне забезпечення, фінансової звітності та періодичних узгоджувальних комісій.
Контроль за платіжною дисципліною клієнта здійснюється на основі руху грошових коштів, неплатоспроможних клієнтів переводять в спеціальну картотеку.
Решта зовнішніх користувачів переважно аналізує і зацікавлена в фінансових результатах діяльності та виконанні зобов’язань.
3. Організація внутрішнього аналізу господарської діяльності підприємства.
Мета внутрішнього аналізу господарської діяльності – пошук резервів підвищення ефективності виробничої, комерційної діяльності та розробка заходів по досягненню оптимальних кінцевих результатів діяльності підприємства.
Внутрішній аналіз є центральною ланкою управління підприємством.
Етапи управління:
Збір і обробка первинної інформації.
Її аналіз, розробка варіантів управлінських рішень.
Прийняття, впровадження управлінських рішень та контроль за їх виконанням.
Користувачами внутрішнього аналізу є управлінський персонал підприємства:
І рівень – топ-менеджери (вище керівництво);
ІІ рівень – спеціалісти та керівники служб і підрозділів;
ІІІ рівень – провідні спеціалісти економічних служб, бухгалтери фінансового, маркетингового та інших підрозділів.
Джерелами інформації для внутрішнього аналізу можуть бути як форми звітності, так поточні дані первинних документів, матеріали спеціальних обстежень, акти інвентаризацій, розрахункові та планові показники, конфіденційна інформація.
Системне і комплексне проведення економічного аналізу вимагає правильної і цілеспрямованої організації аналітичної роботи:
конкретизація мети, суті і змісту аналізу;
деталізація аналітичних методів та розрахунків при дослідженні.
Внутрішній аналіз господарської діяльності проводиться в такій послідовності:
Складення програми аналізу, збір і підготовка матеріалів.
Програма аналізу відповідно до його мети являє собою перелік питань, методичні основи їх вивчення, послідовність викладення, безпосередні виконавці, терміни поетапних та кінцевих висновків, форма представлення і термін подачі аналітичної записки. Здебільшого програма аналізу представлена у вигляді таблиці. Необхідно пересвідчитись у доброякісності і достовірності матеріалу, щоб уникнути невірних висновків. Перевірка даних охоплює:
своєчасність звіту;
правильність оформлення звітних та первинних документів;
правильність підрахунків і обчислень;
взаємна узгодженість величин у звітних документах та облікових регістрах.
Відповідальний за збір і представлення інформації є головний бухгалтер.
Програма аналізу виробничої діяльності підприємства
-
Етапи
Зміст
Відповідальний
Термін виконання
Представлення (контроль)
1
Програма аналізу
Збір і обробка інформації
Головний економіст
Головний бухгалтер
До 10.11.2003
До 24.11.2003
Генеральний директор
Головний економіст
---
---
---
---
---
5
Узагальнення результатів
Аналітична записка
Головний економіст
До 15.12.2003
Генеральний директор
Відбір інформації згідно програми, побудова аналітичних і розрахункових таблиць.
Проведення порівняльного аналізу (звіт співставляється з нормативними, плановими показниками та минулим періодом, дається пояснення причин відхилень).
Факторний аналіз результативних показників. Використовують методи факторного аналізу, математичного моделювання та інші економіко-математичні методи.
Узагальнення висновків, розробка заходів та пропозицій, формування аналітичної записки та її представлення. В аналітичній записці повинні бути основні аналітичні таблиці. Графіки, діаграми, розрахункові дані виносяться в додатки.
Для підприємств харчової промисловості такі особливості внутрішнього аналізу господарської діяльності:
тісний зв’язок з сільським господарством та сировинною базою (цукрової, спиртової, олійно-жирової, молочної промисловості, де обсяги виробництва залежать від кількості і якості переробленої сировини);
висока питома вага витрат на сировину в собівартості харчової продукції зумовлюють необхідність дослідження ефективності використання сировини, втрат продукції та результати діяльності (прибуток, рентабельність);
особливості продукції, що виробляються харчовими підприємствами зумовлюють необхідність аналізу її якості, сортності, асортименту;
висока питома вага витрат на тепло-, енергоресурси зумовлює необхідність їх детального аналізу та дослідження впровадження ресурсозберігаючих технологій;
дослідження організаційно-технічного рівня виробництва, що впливає на якість продукції, її конкурентоспроможність та рентабельність;
сезонність виробництва окремих галузей та забезпечення ритмічної роботи підприємств вимагають їх детальне дослідження та пошук заходів по згладженню сезонності і забезпечення ритмічності;
рівень зносу основних засобів підприємств харчової промисловості значний, що зумовлює аналіз структури, технічного стану основних фондів підприємств та заходи щодо їх оновлення та підвищення ефективності використання.
За формою проведення внутрішній аналіз господарської діяльності може бути:
ретроспективний;
перспективний;
оперативний.
4. Оперативний аналіз діяльності і особливості його організації.
Оперативний аналіз – це система щоденного вивчення діяльності з метою негайного втручання в процес виробництва, реалізації для забезпечення ефективного функціонування господарського механізму.
Використання на підприємстві з метою контролю виробничих завдань і графіків відвантаження, витрат грошових потоків, договірних зобов’язань та інших напрямків.
Оперативний аналіз випуску продукції за листопад 2003 року
Числа | Хліб “Український”, т | Батон “Дорожній”, т | Випуск продукції у відпускних цінах, тис. грн. | |||||||||||||||
За день | З початку місяця | За день | З початку місяця | За день | З початку місяця | |||||||||||||
граф. | факт | ± | граф. | факт | ± | граф. | факт | ± | граф. | факт | ± | граф. | факт | ± | граф. | факт | ± | |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
--- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
30 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Недоліком оперативного аналізу є можливість похибки відхилень при наявності неперевірених поточних даних.
Експрес-аналіз та економічна діагностика є різновидом поточного аналізу. Експрес-аналіз проводиться за основними економічними показниками, нехтуючи другорядними. Особливим видом експрес-аналізу є система контролінгу.
Економічна діагностика – це спосіб з’ясування характеру відхилень і порушень нормативного коду господарського процесу за типовими ознаками цих порушень.
Підвищення ефективності оперативного аналізу можливе за рахунок впровадження автоматизації і комп’ютеризації управлінських і виробничих процесів.
5. Інформаційне забезпечення аналізу господарської діяльності.
Інформаційна база економічного аналізу – це сукупність певним чином організованих даних про показники економічної та господарської діяльності підприємства.
Інформація може бути виражена за допомогою цифр, букв, символів на машинах (диски, дискети, перфокарти) та без машинних носіях (документи, звіти, оперативні дані, показники бізнес-планів і т.д.).
Згідно Закону України “Про інформацію” інформація поділяється на:
відкриту;
з обмеженим доступом (таємна і конфіденційна).
До конфіденційної інформації відносяться:
професійна;
ділова;
комерційна;
банківська;
інтелектуальна;
інша, що є об’єктом права власності громадян, товариств, держави.
На одержання, опрацювання, збереження інформації витрачаються трудові та матеріальні засоби. Отже, інформація має собівартість. Оскільки певна інформація задовольняє інтереси її споживачів, то існує споживча вартість та її ринкова ціна.
Джерелами інформації для аналізу господарської діяльності є:
Планова (проектна, прогнозна, договірна та нормативна інформація). Оскільки основний методичний прийом аналізу порівняння, то ця інформація використовується як база порівняння (показники бізнес-плану, виробничої програми, штатний розклад, нормативи витрат трудових і матеріальних ресурсів, кошториси витрат. Фінансові нормативи, договори з банками, постачальниками та покупцями).
Облікова інформація поділяється на:
оперативну;
бухгалтерську;
статистичну.
Оперативна інформація відображає показники щоденних, місячних зведень з випуску та реалізації продукції, грошових потоків, контролю показників якості, використання трудових та матеріальних ресурсів.
Звітна інформація є окремим видом облікової інформації. В умовах ринкової економіки бухгалтерська звітність суб’єктів господарювання є найважливішим елементом інформаційного забезпечення аналізу. Основна вимога до інформації що подається в звітності, полягає в тому, щоб вона була корисною і відповідала критеріям:
доречності – означає, що дана інформація значима і впливає на рішення користувача;
достовірності – визначається правдивістю інформації, домінуванням економічного змісту над юридичною формою, можливістю перевірки і документальної обґрунтованості;
нейтральності – припускає, що фінансова звітність не робить акценту на інтересах однієї групи користувачів на шкоду інших;
зрозумілості – означає, що користувачі можуть зрозуміти зміст звітності без спеціальної підготовки;
порівнянності – потребує, щоб дані про діяльність підприємства могли бути спів ставні з аналогічною інформацією іншої фірми.
Згідно Закону України “Про бухгалтерську звітність та бухгалтерський облік” підприємства складають звіти за формами:
форма №1 “Баланс”
форма №2 “Звіт про фінансові результати”
форма №3 “Звіт про власний капітал”
форма №4 “Звіт про рух грошових коштів”
форма №5 “Примітки до фінансової звітності”
інформація в цих звітах є публічною. Крім того, підприємства представляють статистичну звітність за формами:
форма №1-П “Звіт про випуск продукції (підприємництво)”
форма №2-ПВ “Звіт з праці (квартальний)”
форма №1-ПВ “Звіт з праці”
форма №3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”
форма №1, 2 ... МТП “Звіт про матеріально-технічне постачання” та інші галузеві форми звітності
Поза облікова інформація – дані спеціальних обстежень, перевірок, рейдів, досліджень: Акти інвентаризації, впровадження нової техніки, фотографії робочого часу, рейди використання електро- та тепло енергії, Акти ревізійних та аудиторських перевірок, рішення та постанови акціонерних зборів та зборів трудового колективу, дослідження ринку, конкурентів, споживачів, експертна оцінка.
Для підвищення ефективності збору, переробки та аналізу інформації доцільно запровадити автоматизацію та комп’ютеризацію облікових та аналітичних робіт. З цією метою запроваджують автоматизовані системи управління підприємством та пакети прикладних комп’ютерних програм: “1С:Бухгалтерія”, “БЭСТ”, “Галактика” та інші галузеві програми.
Системність економічного аналізу
1. Суть і загальні принципи системного підходу в економічному аналізі.
Системний підхід відрізняється від традиційного погляду, що цілому властиві такі якості, яких немає у його частин. В основі дослідження явища (події) лежить представлення їх як системи.
Система – це множина елементів, які перебувають у зв’язку один з одним і утворюють певну цілісність.
Взаємозв’язок елементів у системі регулюється принципами:
цілісності – передбачає, що елементи не можуть бути зведені в суму властивостей системи, оскільки кожен елемент має свої властивості, що залежить від його функцій, цілі, що відрізняється від цілі системи, але спрямований на кінцеве її досягнення;
структурності – передбачає можливість опису системи через з’ясування її структури, тобто мережі зв’язків між всіма елементами та їх групами;
обумовленості поведінки системи – передбачає, що поведінка системи, спрямована на досягнення цілі залежить від складу системи, структури елементів та їх властивостей, від їх функцій та досягнення цілей;
взаємозалежності системи і середовища – означає, що система формує і проявляє свої властивості в процесі взаємодії з зовнішнім середовищем;
ієрархічності – вимагає розглядати кожен елемент підсистеми як самостійну систему нижчого рангу;
множинності досліджень кожної системи – означає розгляд системи та її елементів у різних аспектах, вивчення різних властивостей за багатьма моделями;
критичність підходів до дійсності;
конструктивний характер рекомендацій;
спадковість у розвитку знань;
зображення різних зв’язків як логічно однорідних;
велика різноманітність типів зв’язків.
Типи систем:
замкнута (до якої не підводиться або від якої не відводиться речовина чи енергія);
відкрита (навпаки до замкнутої);
Економічні системи розглядаються як відкриті кібернетичні системи із:
зворотнім зв’язком (потоком інформації від керованого об’єкта до керівного);
прямим (керівні дії до керованої частини об’єкта).
“Чорний ящик” – це система, у якої за невідомої внутрішньої організації, структури та поведінки елементів є можливість спостерігати реакцію вихідних величин на зміну вхідним величинам.
2. Поняття системного аналізу.
Системний аналіз – це науковий напрям, що являє собою методологію дослідження властивостей та зв’язків в об’єктах, коли їх важко простежити і зрозуміти.
Системний аналіз – це сукупність методологічних і практичних прийомів, які використовуються для підготовки і обґрунтування рішень стосовно складних проблем соціального, економічного. Технічного, політичного та іншого характеру.
Потреба застосування системного аналізу викликана тим, що в умовах невизначеності, яка виникає через значну кількість факторів, не завжди їх можна чітко і кількісно оцінити. Тому існує потреба висувати альтернативні рішення з метою вибору найбільш ефективного.
Особливості системного аналізу:
чітке формулювання кінцевої мети аналізу;
розгляд проблеми як цілісної системи елементів, яка в той же час є елементом системи вищого порядку;
виявлення найбільшої кількості взаємозв’язків і наслідків вирішення проблеми;
мета окремих підрозділів не повинна суперечити загальній меті функціонування об’єкта.
Застосування системного аналізу вимагає побудови моделі. Моделі бувають:
операційно-описові;
іконографічні:
символічні (формула);
графічні (графіки, монограми, схеми).
Побудова моделі складається з етапів:
Виділення об’єкта моделювання (у просторі, часі).
Вибір виду моделі та способу її розроблення.
Кожна модель має вхід (зовнішній вплив), процесор, вихід.
Апостеріорна модель – це модель, уточнена в результаті експериментальних досліджень.
Апроксімовна модель – спрощена, приблизна, гіпотетична модель якої-небудь складної системи.
Адаптивна модель – це модель, структура якої та параметри змінюються так, щоб деяка міра похибки між вихідними змінними моделі та об’єкта була мінімальною.
3. Стадії системного аналізу.
Стадії системного аналізу:
І. Формулювання проблеми, визначення мети і критеріїв оцінки реалізації мети.
ІІ. Структурний аналіз досліджуваного об’єкта, розроблення концепцій його розвитку і знаходження шляхів досягнення поставленої мети.
ІІІ. Аналіз проблеми, розроблення моделі, варіантів рішень – здійснення конкретний і предметний аналіз із застосуванням системи прийомів, показників, сукупності факторів.
ІV. Синтез досліджуваної проблеми і прийняття кінцевого рішення на базі варіантів рішень, вироблених на ІІІ-тій стадії з вибором оптимального рішення.
4. Системний підхід до аналізу господарської діяльності.
Стадії системного аналізу щодо аналізу господарської діяльності будуть мати такий зміст:
І. Об’єкт дослідження розглядається як система, для якої визначаються цілі та умови функціонування. Господарську діяльність можна розглядати як систему, яка складається з трьох елементів – ресурсів, виробничого процесу, готової продукції.
Засоби і предмети праці Трудові ресурси |
| Виробничий процес | |
Готова продукція |
Глобальна ціль підприємства – забезпечення або максимального випуску за даних витрат ресурсів, або заданого випуску за мінімальних ресурсних витрат.
ІІ. Відбираються показники, які характеризують організаційно-технічний рівень виробництва (якість продукції. Техніки, прогресивність технологічних процесів, технічна та енергетична озброєність праці, сукупність концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування, тривалість виробничого циклу, ритмічність виробництва і управління).
Інтенсивність використання виробничих ресурсів проявляється в таких узагальнюючих показниках, як продуктивність праці, фондовіддача, матеріаловіддача.
Ефективність використання ресурсів проявляється:
у обсязі та якості виробленої та реалізованої продукції;
у розмірі витрат ресурсів на виробництво (собівартість);
у величині застосованих ресурсів, яка характеризується сумою основних і оборотних активів.
Зіставлення показників обсягу товарної реалізованої продукції та її собівартості дає такі показники, як прибуток, рентабельність продукції і витрати на 1 грн. товарної продукції.
ІІІ. Складання загальної схеми системи
Загальна схема системи
1
-
Попередній огляд узагальнюючих показників
3
Аналіз використання основних фондів та устаткування
8 2 4 5 7
Аналіз величини та структури активів (основних та оборотних) |
| Аналіз організаційно-технічного рівня, природних та соціальних умов виробництва |
| Аналіз використання матеріальних ресурсів |
| Аналіз використання праці та її оплати |
| Аналіз собівартості продукції |
9 6 10
Аналіз оборотності виробничих фондів |
| Аналіз обсягу, якості, асортименту продукції (робіт, послуг) |
| Аналіз прибутку та рентабельності продукції |
11 12
Аналіз фінансового стану та платоспроможності |
| Аналіз загальної рентабельності (активів) |
13
-
Узагальнююча оцінка результатів господарської діяльності
ІV. Аналіз основних взаємозв’язків та факторів, що дають кількісні характеристики.
V. Побудова моделі системи, в яку вводять конкретні дані про роботу підприємства і одержують числові параметри.
VІ. Робота з моделлю – оцінка результатів господарської діяльності, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.
Шляхи проведення аналізу:
від первинних показників до узагальнюючих (синтез);
від узагальнюючих показників до первинних (аналіз);
Методика економічного аналізу повинна мати такі складові елементи:
схему та послідовність проведення;
способи та методи аналізу економічної інформації;
перелік організаційних етапів проведення аналізу;
способи одержання та обробки інформації;
розподіл обов’язків між службами підприємства під час проведення.
5. Перспективи розвитку системності економічного аналізу в умовах ринку.
Системний підхід до економічного аналізу є найбільш досконалою методологією його проведення, яка базується на сучасних наукових досягненнях, вершиною розвитку цієї науки від часу виникнення.
Можливість застосування системного підходу з’явилась лише у 60-ті роки з виникненням ЕОМ і їх поширенням та вдосконаленням програмного забезпечення.
З переходом до ринкової економіки відбуватиметься і розширення сфери застосування економічного аналізу. Зокрема, конкретніше і глибше повинні вивчатись потреби внутрішніх і зовнішніх ринків, вимоги споживачів до асортименту і якості продукції.
Посилиться роль аналізу фінансового стану, прибутковості. Економічний аналіз мусить стати основою для обґрунтування всіх управлінських рішень будь-якого рівня, в тому числі і визначення стратегій розвитку на перспективи різної віддаленості.
Сучасний стан економіки України висуває багато проблем:
Належить організувати інформаційне та технічне забезпечення, яке б давало змогу своєчасно і об’єктивно оцінювати рівень використання досягнень науково-технічного прогресу, ресурсного потенціалу.
Слід створити єдину систему економічного аналізу на базі визначених науковою методичних підходів до їх аналізу і вже прийнятих в практиці оцінених показників різних сторін господарської діяльності.
Аналіз витрат і результатів – складання відповідних таблиць затрат виробництва і одержаних результатів діяльності для дослідження взаємозалежності між різними частинами та галузями економіки для складання планів.
Аналіз видатків і вигод – зіставлення потрібних видатків і одержуваних вигод під час прийняття рішення про те, чи слід спрямовувати ресурси і у якій кількості на здійснення програм виробництва певного товару.
Аналіз загальної рівноваги – дослідження ринкової системи як цілого.
Аналіз часткової рівноваги – дослідження урівноважених цін і урівноважених обсягів продукції або рівнів зайнятості на конкретному ринку.
Аналіз виробничої та маркетингової діяльності підприємства
1. Основні задачі, напрямки та джерела інформації для аналізу випуску і реалізації продукції.
Основні задачі цього напрямку аналізу визначаються роллю виробничих показників в оцінці результатів роботи підприємства.
Основна мета виробництва – випуск продукції, призначеної для споживання на ринку.
Обсяг виробництва – це показник, що характеризує досягнення мети підприємства.
Обсяг реалізації – підтверджує, що продукція придбана.
Ці показники характеризуються натуральними, умовно-натуральними і вартісними показниками.
Основними задачами є:
Перевірка наукової обґрунтованості і напруженості виробничої програми, її оцінка відповідно умов маркетингу.
Оцінка ступеня виконання виробничої програми та динаміки показників виробництва і реалізації.
Оцінка ритмічності виробництва та чинників, що її забезпечують.
Аналіз якості продукції, її конкурентоспроможності та шляхів покращання.
Визначення впливу факторів на показники обсягів виробництва (трудових, сировинних та забезпеченість основними фондами).
Визначення резервів подальшого зростання обсягів виробництва в натуральному та вартісному вимірі та обсягів реалізації продукції, робіт і послуг.
Основними джерела аналізу:
Бізнес-план підприємства, виробнича програма, графіки випуску і реалізації продукції, стандарти якості, умови поставки.
Звітна та облікова інформація (Звіт №1-П, форма №31 АПК “Реалізація промислової продукції”, Відомість №16 “Рух готової продукції”, Звіт про фінансові результати, дані оперативного та бухгалтерського обліку).
Поза облікові (дослідження ринку, конкурентів, споживачів, вибіркові спостереження, обстеження, анкетування).
2. Аналіз формування і виконання виробничої програми промислового підприємства.
Виробнича програма визначає номенклатуру, кількість, якість, строки і вартість випуску продукції. Згідно Закону України “Про підприємство” підприємства самостійно планують діяльність на основі договорів (угод) із споживачами продукції, робіт, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів, визначає обсяги виробництва у відповідності до ринкового попиту і необхідності виробничого розвитку підприємства.
І етап аналізу – порівняльний
На основі Звіту по формі №1-П дається оцінка ступеня виконання плану та динаміки показників, складається порівняльна таблиця.
Показники | 2002 р. | 2003 р. план | 2003 р. звіт | Відхилення звіту | % виконання плану | 2003 р. до 2002 р., % | |
Відхилення плану | Відхилення минулого року | ||||||
1. Випуск продукції в діючих цінах, тис. грн. |
|
|
|
|
|
|
|
2. Випуск продукції в порівняльних цінах на 1.01.2003 р., тис. грн. |
|
|
|
|
|
|
|
3. Випуск продукції в натуральних одиницях, т |
|
|
|
|
|
|
|
4. В т.ч. в асортименті:
|
|
|
|
|
|
|
|
5. Обсяг реалізації продукції, тис. грн. (Виручка від реалізації – ПДВ – Акцизний збір – Інші вирахування) |
|
|
|
|
|
|
|
6. Обсяг продукції, що відвантажено на експорт |
|
|
|
|
|
|
|
7. Випуск продукції допоміжного виробництва (робіт і послуг) |
|
|
|
|
|
|
|
8. Виробництво предметів споживання, тис. грн. |
|
|
|
|
|
|
|
Для оцінки динаміки обсягів виробництва за ряд років використовують статистичну аналітичну таблицю за показниками обсягів виробництва в порівняльних цінах та натуральному виразі.
Доцільним є аналіз виробництва нових видів продукції на експорт у спеціальній упаковці та лікувального асортименту. Такі показники вводять в таблицю додатковими.
ІІ етап – факторний
Обсяг виробництва продукції залежить від впливу трьох груп факторів:
Виробничі фактори
ВП = ФВ *
ΔВП =
ВП = Пд * Кв * Д * Ц
Трудові фактори
ВП = Ч * ПП
Матеріальні (сировинні) фактори
ВП = МВ * МР
МВ – матеріаловіддача
МР – обсяг матеріальних ресурсів
ВП = Вихід продукції * Ксировини
Ксировини – кількість переробленої сировини
В текстовій формі дають пояснення факторного аналізу, а також висновки і рекомендації щодо матеріало-сировинного забезпечення, оновлення основних фондів, ефективного використання усіх видів ресурсів.
Оперативний аналіз виробничої програми проводять з метою управління і регулювання виробництва, контролю виконання графіків виробництва і вигризки продукції.
3. Аналіз асортименту і структури продукції.
Однією із особливостей харчової промисловості є наявність великого асортименту продукції, що впливає на задоволення попиту населення і на кінцеві результати діяльності підприємств.
Асортимент – перелік найменувань усіх видів і різновидностей виробів.
Повний або розгорнутий асортимент включає вичерпний перелік усіх груп, видів та різновидностей.
Груповий асортимент обмежується переліком лише основних груп.
Номенклатура – це перелік видів продукції, що вимагається у статистичній відомчій звітності.
Аналіз асортименту полягає у визначенні ступеня виконання плану згідно договорів з покупцями.
Аналіз асортименту ведеться заліковим методом або методом найменшого числа.
Квик.пл. з асорт. = (не може перевищувати 100%)
При аналізі асортименту враховують особливості кожної галузі, наприклад, хлібопекарська – аналіз асортименту групується за видами сировини, сортами продукції, видами розвантаження і упаковки, визначається питома вага лікувального асортименту та виробів в новій упаковці; в кондитерській галузі аналізують питому вагу продукції з нетрадиційної сировини, проводять групування продукції за виробництвами (карамельне, шоколадне, печиво, торти і т.д.).
Аналізуючи структуру асортименту визначають питому вагу окремих видів продукції в натуральному чи вартісному вимірі і порівнюють її з аналогічною структурою по плану чи структурі випуску продукції, використовують метод перерахунку фактичного випуску на планову структуру і далі заліковий метод.
% вик.пл. по стр-рі =*100
Аналіз виконання плану по структурі випуску продукції
Види продукції |