Звітність за сегментами бізнесу

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст.
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... 2
1. Поняття сегмента та його види .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... 4
2. Внутрішня сегментарна звітність організації ... ... ... ... ... ... .... 7
3. Вимоги, що пред'являються до внутрішньої звітності ..... ... .......... ... 10
4. Сегментарна звітність як основа оцінки діяльності
центрів відповідальності ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 11
5. Фінансові критерії оцінки діяльності центрів
відповідальності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... .17
6. Нефінансові критерії оцінки діяльності центрів
відповідальності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... .19
7. Характеристика досліджуваного підприємства ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... 20
8. Організаційна структура підприємства ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... .. ... 24
9. Будова системи сегментарної звітності на підприємстві ... ... ... 27
10. Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... .... ... .29
11. Список літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... .32

Введення.
У умовах ринкових відносин в нашій країні підприємство стало юридично і економічно самостійним. Ефективне управління виробничою діяльністю підприємства все більше залежить від рівня інформаційного забезпечення його окремих підрозділів і служб.
У цей час деякі російські організації мають таким чином поставлений бухгалтерський облік, щоб міститься в ньому, була придатна для оперативного управління та аналізу.
Як показує практика, підприємства, що мають складну виробничу структуру, гостро мають потребу в оперативній економічної та фінансової інформації, що допомагає оптимізувати витрати і фінансові результати, приймати обгрунтовані управлінські рішення.
Сегмент означає відрізок, частина чого-небудь. Сегментарну звітність можна визначити як звітність, сформовану по окремих сегментах бізнесу.
Порядок її складання для зовнішніх користувачів встановлений ПБУ 12/2000 [7], для внутрішніх користувачів він практично не розроблений. Не знаходить відображення зазначене питання та в існуючих нормативних документах. Вирішення проблем складання внутрішньої сегментарної звітності надано самим підприємствам.
Таким чином, тема цієї курсової роботи на даний момент часу надзвичайно актуальна, тому що рішення проблем складання внутрішньої сегментарної звітності надано самим підприємствам.
Метою роботи є розглянути систему внутрішньогосподарської звітності за рівнями управління і сегментами бізнесу.
Завдання роботи складаються з визначення:
- Поняття сегментарної звітності;
- Сутності сегментарної звітності;
- Її видів;
- Умови побудови внутрішньої сегментарної звітності;
- Її значення для управління організацією.
Об'єктом даної курсової роботи буде ТОВ «ТК Губернський».
Предметом роботи буде звітність даного підприємства.

1. Поняття сегмента та його види.
На виконання заходів, передбачених Програмою реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, Мінфіном Росії Наказом від 27.01.2000 N 11н затверджено Положення з бухгалтерського обліку «Інформація за сегментами».
Сегмент - це частина діяльності організації в певних умовах. У перекладі з латинської слово «сегмент» (segmentum) означає відрізок або частина кола.
Такими частинами (сегментами) можуть бути виробництво та продаж різних товарів, робіт, послуг або дані про продажі товарів одного виду в різних регіонах і т.д.
Відповідно до ПБО 12/2000 розрізняють сегменти операційні та географічні.
Операційний сегмент - це виділяється діяльність організації з виробництва певного товару, виконання певної роботи або надання певної послуги. При цьому виробництво конкретного виду товару (роботи, послуги) даного сегмента має відрізнятися за рівнем ризику і прибутковості від діяльності з виробництва інших товарів, робіт, послуг.
Географічний сегмент - це виділяється діяльність організації по виробництву товарів, виконання робіт або надання послуг у певному географічному регіоні. Така частина діяльності відрізняється за рівнем ризиків і прибутковості від діяльності в інших регіонах. / 11 /
Географічний сегмент може виділятися по місцях розташування активів організації (ведення діяльності організації, наприклад, за місцем розташування філій, структурних підрозділів, дочірніх і залежних організацій) або по місцях розташування ринків збуту (споживачів (покупців) товарів, робіт, послуг).
Згідно п.7 ПБУ 12/2000 організація може об'єднати в одну групу «Звітний операційний сегмент» різні види товарів (робіт, послуг) за умови подібності по всіх або більшості з наступних факторів:
- Призначенням товарів, робіт, послуг;
- Процесу виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг;
- Споживачам (покупцям) товарів, робіт, послуг;
- Методів продажу товарів і розподілу робіт, послуг;
- Системам управління діяльністю організації (якщо є).
При об'єднанні товарів (робіт, послуг), що виробляються (реалізуються) в кількох географічних регіонах в одну групу «Звітний географічний сегмент», слід виходити:
- З подібності умов, що визначають політичні та економічні системи держав, на території яких ведеться діяльність організації;
- Наявності стійких зв'язків у діяльності, що здійснюється в різних географічних регіонах;
- Подібності діяльності;
- Ризиків, притаманних діяльності організації в певному географічному регіоні;
- Спільності правил валютного контролю;
- Валютного ризику, пов'язаного з діяльністю організації в певному географічному регіоні.
Перелік сегментів, за якими організується бухгалтерський облік, встановлюється організацією самостійно в обліковій політиці. Відповідно до п. 9 ПБУ 12/2000 операційний або географічний сегмент вважається звітним, якщо значна величина його виручки отримана від продажу зовнішнім покупцям і виконується одна з наступних умов:
- Виручка від продажу зовнішніми покупцями і від операції з іншими сегментами даної організації складає не менше 10% загальної суми виручки (зовнішньої і внутрішньої) всіх сегментів;
- Фінансовий результат діяльності даного сегмента (прибуток або збиток) становить не менше 10% сумарного прибутку або сумарного збитку всіх сегментів (в залежності від того, яка величина більше в абсолютному значенні);
- Активи даного сегмента становлять не менше 10% сумарних активів усіх сегментів.
Перелік звітних сегментів встановлюється організацією самостійно. ПБО 12/2000 (п. 10) зобов'язує організацію при розкритті інформації за сегментами враховувати, що на звітні сегменти, виділені при підготовці бухгалтерської звітності організації, повинно припадати не менше 75% виручки організації. Якщо на звітні сегменти, виділені при підготовці бухгалтерської звітності, припадає менше 75% виручки, то повинні бути виділені додаткові звітні сегменти незалежно від того, чи задовольняють вони окремо умовам, передбаченим п. 9 ПБУ 12/2000.

2. Внутрішня сегментарна звітність організації.
Відповідно до статті 13 Закону про бухгалтерський облік всі організації зобов'язані складати бухгалтерську звітність на основі даних синтетичного і аналітичного обліку.
Сегмент (від лат. Segmentum) означає відрізок, частина чого-небудь. Сегментарну звітність можна визначити як звітність, сформовану по окремих сегментах бізнесу (центрам відповідальності) організації. Порядок її складання для зовнішніх користувачів встановлений ПБУ 12/2000 [7], для внутрішніх користувачів він практично не розроблений. Не знаходить відображення зазначене питання та в існуючих нормативних документах.
Вирішення проблем складання внутрішньої сегментарної звітності віддано на відкуп підприємствам. У Законі України «Про бухгалтерський облік» лише відзначена конфіденційність міститься в ній: «зміст ... внутрішньої бухгалтерської звітності є комерційною таємницею» (ст. 10, п. 4) [1].
Формування внутрішньої сегментарної звітності є заключним етапом управлінського обліку.
У результаті обробки інформації управлінського обліку складаються внутрішні (сегментарні) звіти, які створюються бухгалтером-аналітиком і пред'являються як адміністрації підприємства, так і менеджерам усіх рівнів управління. Основною метою складання звітності є забезпечення необхідною інформацією всіх зацікавлених внутрішніх користувачів. / 7 /
Зарубіжні джерела містять різні рекомендації щодо складання сегментарної звітності. Їх аналіз та узагальнення дозволяють зробити деякі висновки.
1. Внутрішній звіт повинен бути адресним і конкретним. Він не принесе бажаних результатів, якщо:
- Інформація збирається головним чином для обліку обсягу продажів або визначення витрат і не пов'язана з інформаційними запитами конкретних керівників, які очолюють центри доходів або центри витрат;
- Буде адресований не конкретного менеджера, а його більш високому керівникові;
- Буде містити розпливчату інформацію з загальних питань. Ефективний управлінський контроль передбачає наявність конкретної звітної інформації.
2. Для прийняття управлінських рішень корисна оперативна інформація. Не можна допустити, щоб створені бухгалтером-аналітиком звіти лягли на полицю. Отже, звіт повинен бути цікавий менеджеру, тому його слід подати до «привабливою упаковці».
При складанні внутрішніх звітів слід враховувати психологічні особливості менеджера. Так, необхідно знати, яку форму подання інформації він надає перевагу (табличну або графічну), які його плани і побажання, стиль роботи і т.д.
3. Не варто занадто заглиблюватись у минуле; корисніше шукати інформацію, використання якої дозволить поліпшити подальшу роботу центру відповідальності. Нерідко при розробці сегментарної звітності бухгалтер-аналітик помилково захоплюється ретроспективним аналізом на шкоду майбутнім оцінками. При цьому основний наголос робиться на допущені в минулому помилки, виявлення їх причин, проведення ревізій, а не на розробку плану подальших ефективних дій. Це знижує якість управлінського контролю.
4. Не слід занадто часто змінювати формати сегментарних звітів.
5. Не слід перевантажувати звітність розрахунками. Керуючому потрібен мінімальний обсяг даних, але ці дані повинні бути систематизовані так, щоб на основі міститься в них керівник зміг приймати оптимальні управлінські рішення і здійснювати конкретні дії.
Немає ніякої користі від того, що керівник центру відповідальності з калькулятором у руках виробляє над звітом про діяльність свого підрозділу додаткові обчислення. Набагато важливіше обміркувати ті заходи і рішення, які випливають з аналізу вже наведених в сегментарної звітності даних. Розділ, що стосується планових або прогнозних величин, рекомендується заповнювати не бухгалтеру, а самому менеджеру.
6. Звіти повинні охоплювати головне: те, що наближає всіх працівників до виконання плану. Звіт, що містить інформацію, не потрібну менеджеру, знижує якість управлінського контролю.
7. Не все піддається запису. Крім складання письмових звітів управлінський контроль передбачає проведення бесід бухгалтера-аналітика з керуючими всіх рівнів.
Періодичність складання внутрішньої звітності, її точність, подробиця і терміни подання індивідуальні для кожного підприємства, залежать від об'єкта і цілей управління. При вирішенні всіх цих питань адміністрація підприємства керується принципом економічності, відповідно до якого витрати на підготовку сегментарної звітності не повинні перевищувати економічний ефект від її використання.

3. Вимоги, що пред'являються до внутрішньої звітності.
До форм звітності різних підрозділів пред'являються різні вимоги, залежно від того, до якого виду центрів відповідальності ці підрозділи належать.
В основі складання звітів за центрами витрат лежить принцип контрольованості, з якого випливають два наслідки:
- Детальності звітів зменшується в міру збільшення рівня керівника, якому вони представляються;
- Звіти вищестоящому керівництву не є результатом підсумовування звітів нижчестоящим менеджерам.
Такий підхід називають іноді управлінням у винятків. Його суть полягає в наступному: менеджеру, що стоїть вище, немає необхідності перевіряти подробиці звітів, складених на більш низькому ієрархічному рівні управління, до тих пір, поки не виникне яка-небудь управлінська проблема.
Будь-яка сегментарна звітність (у тому числі формована і по центрах витрат) повинна містити інформацію про відхилення фактичних показників від планових, що дозволяє реалізувати на практиці принцип управління за відхиленнями. Управління за відхиленнями сприяє:
1) оперативному виявленню фактів зростання прибутку або причин виникнення збитків по кожному підрозділу або продукту. Ними можуть бути умови виробництва, обмеженість виробничих потужностей, асортимент продукції, політика ціноутворення, запаси на складі, кількість працюючих та їх фаховий рівень, наявність і вартість сировини, технологічні особливості тощо;
2) встановлення відповідальності за виниклі несприятливі відхилення. У раках порушеної нами проблеми найбільший інтерес представляє аналіз відхилень, що виникають по окремих структурних підрозділах, хоча вони можуть розраховуватися і по підприємству в цілому, і по окремих видах продуктів.

4. Сегментарна звітність як основа оцінки діяльності центрів відповідальності.
Критерії оцінки ефективності бізнесу можуть бути найрізноманітнішими. Спільним у всіх існуючих підходах є те, що оценівть ефективність бізнесу слід з позиції збільшення прибутку від вкладення капіталу за конкретний період при відомих ризики. Однак бухгалтерський фінансовий та управлінський обліки підходять до вирішення проблеми оцінки ефективності бізнесу по-різному.
Об'єктами дослідження бухгалтерського фінансового обліку є підприємство в цілому як самостійна юридична особа. Для оцінки ефективності функціонування підприємства за даними зовнішньої фінансової звітності розраховуються не лише показники платоспроможності та ліквідності підприємства, але й показники, використовувані для аналізу структури капіталу, а також коефіцієнти оборотності оборотних коштів. З метою аналізу прибутковості підприємства в системі фінансового обліку поряд з абсолютними показниками (балансової, чистою, нерозподіленого прибутку) використовують ряд показників рентабельності. При цьому у фінансовому аналізі під рентабельністю зазвичай розуміється відношення прибутку, отриманого за певний період, до обсягу капіталу, інвестованого в підприємство.
У залежності від напрямків вкладень коштів, форми залучення капіталу, а також цілей розрахунку у фінансовому аналізі використовуються різні показники рентабельності, які розраховуються на базі інформації, що міститься у бухгалтерському балансі та формі № 2 «Звіт про фінансові результати» підприємства, і малопридатні для вирішення завдань, що стоять перед управленіческім обліком і аналізом:
1) вони призначені для оцінки ефективності бізнесу в цілому, незалежно від внеску окремих його сегментів в загальний результат;
2) незважаючи на проголошений в нашій країні перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності та вжиті в зв'язку з цим кроки з реформування методології обліку витрат, у вітчизняній практиці, як і раніше зберігається податковий підхід до формування показників собівартості для цілей ведення бухгалтерського фінансового обліку і складання зовнішньої звітності. Головним принципом ведення бухгалтерського обліку стало нарощування собівартості продукції за всіма напрямками витрат. Сформувався такий стереотип економічного мислення, при якому висока собівартість продукції вважається вигідною, оскільки дозволяє платити менше податків;
3) однією з вимог, що висуваються до бухгалтерської інформації, є її своєчасність. У Концепції бухгалтерського обліку в ринковій економіці Росії, схваленої Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві РФ і Президентською радою Інституту професійних бухгалтерів 19 грудня 1997 г . , З цього приводу сказано: «Надмірна прострочення подання інформації зацікавленим користувачам може призвести до втрати її доречності. Щоб забезпечити своєчасність інформації, часто буває необхідним надати її до того, як будуть відомі всі аспекти господарської діяльності, на шкоду, таким чином, її надійності. Очікування того моменту, коли стають відомі всі аспекти факту господарської діяльності, може забезпечити високу надійність інформації, але зробити її малокорисною зацікавленим користувачам ». / 1 /
Це зауваження повною мірою відноситься до інформації, що формується в системі бухгалтерського фінансового обліку, принципами якої є повнота відображення господарських операцій та їх документальна обгрунтованість. Сформована таким чином інформація носить «історичний» характер, спрямована в минуле і оперативного значення, як правило, мати не може.
У системі бухгалтерського управлінського обліку застосовуються інші підходи до оцінки ефективності бізнесу. Об'єктом обліку тут є окремі сегменти організації - центри відповідальності. Їхній внесок у формування кінцевого фінансового результату організації неоднаковий. Отже, з'являється необхідність окремо проаналізувати доходи та витрати по кожному структурному підрозділу.
Якість роботи центру відповідальності в системі управлінського контролю оцінюється двома показниками: результативністю і ефективністю.
Результативність - це ступінь досягнення центром відповідальності поставленої мети. Як правило, вона характеризується якісними показниками: наскільки добре виконує свою роботу центр відповідальності, до якої міри йому вдається домогтися бажаних результатів, настільки ці результати відповідають цілям всього підприємства.
Під ефективністю розуміється виконання заданого обсягу робіт при мінімальному використанні виробничих ресурсів або максимальне виконання обсягу робіт при заданому розмірі ресурсів. Таким чином, ефективним буде визнаний той центр відповідальності, який випускає більший обсяг продукції з найменшими витратами. Якщо результати діяльності центру відповідальності не відповідають інтересам підприємства, його діяльність нерезультативна (але може бути при цьому ефективна). / 5 /
Як вже зазначалося вище, в центрах прибутку (інвестицій) менеджери самостійно вирішують більшість виробничо-фінансових питань без будь-якого втручання з боку керівництва компанії. Їх діяльність оцінюється виключно за досягнутими результатами. Така автономність вимагає від керівництва організації індивідуального підходу до вирішення питання про ефективність діяльності того чи іншого структурного підрозділу.
Перш за все, керівництву організації належить вибрати критерії оцінки діяльності центру відповідальності. Їх вибір є важливим моментом, тому що критерії впливають на дії менеджерів. Аналізуючи існуючу практику, можна виділити дві найбільш характерні помилки в оцінці діяльності центрів відповідальності:
- Використання єдиного критерію, що відображає тільки одну з цілей підприємства;
- Використання критеріїв, що не відповідають інтересам підприємства в цілому.
Перший шлях, безперечно, найбільш простий у застосуванні, однак найчастіше дає небажаний кінцевий результат. Так, в роки радянської влади, бажаючи збільшити виробництво цвяхів, було прийнято рішення оцінювати діяльність директорів відповідних заводів по вазі виготовленої продукції. Це призвело до «затоварення» великими важкими цвяхами. Побачивши, що обраний критерій оцінки діяльності не спрацював, міністерство вирішило змінити його на кількість вироблених цвяхів. У результаті заводи стали проводити величезну кількість маленьких цвяхів і килимових цвяшків.
Інший приклад невдало прийнятого управлінського рішення - оцінювати діяльність комерційного відділу у відповідності з обсягом продажів у грошовому вираженні. Прибутковість виробів, що продаються різна. Якщо, припустимо, продукцію з більш низьким маржинальним доходом продати легше, ніж продукцію з високою маржею, то комерційний відділ, всупереч інтересам підприємства, буде активніше реалізовувати продукцію з низьким маржинальним доходом.
Критерії оцінки діяльності повинні переглядатися з плином часу по мірі зміни стратегії компанії. Молодий організації у швидко розвивається галузі не потрібно занадто піклуватися про контроль за витратами, так як початковий успіх зазвичай залежить від визнання результатів діяльності підприємства споживачами його продукції (робіт, послуг) і завоювання високої частки ринку. У міру становлення організації і галузі в цілому, розвитку конкуренції контроль за витратами набуває все більшого значення. Багато відомих підприємств, зайняті в комп'ютерній індустрії, на початку своєї діяльності отримували 70%-ний маржинальний маржинальний дохід, а в міру насичення ринку подібними послугами і в зв'язку з падінням цін і жорсткою конкуренцією цей показник у більшості випадків ледь досягав 30%.
Нижче наводиться приклад, що наочно ілюструє, як зміна в стратегії компанії може вплинути на критерії оцінки діяльності окремих структурних підрозділів, і як ці критерії в свою чергу позначаються на згодом на досягненні її стратегічних завдань.
Приклад. Найбільша японська компанія «Шива», яка виробляла медичні прилади для вимірювання тиску і мотори для побутової техніки, представляє галузь з жорсткою конкуренцією з боку місцевих і зарубіжних компаній. У такій ситуації вона не може піднімати ціни і нарощувати обсяг виробництва з метою отримання додаткового прибутку, у зв'язку з чим скорочення витрат є для неї самої стратегічним завданням.
У середині 80-х років ХХ століття адміністрація компанії як основний проголосила стратегію пошуку шляхів скорочення витрат. Система винагороди менеджерів залежала від показника економії витрат. Зусилля компанії мали успіх протягом цілого десятиліття. Після закінчення цього терміну адміністрація прийшла до висновку, що, сфокусувавши всю увагу на скорочення витрат, були упущені інші можливості - виробництво нових виробів і розширення ринків збуту. Прагнення скоротити витрати не стимулювало роботу в цих напрямках. / 5 /
На початку 90-х років компанія «Шива» змінила критерії стимулювання менеджерів. Їх діяльність більш не оцінювалася за рівнем скорочення витрат на шкоду іншим показникам. Винагороди менеджерів стало залежати також від показників продажів, освоєння нових видів продукції та розвитку міжнародної діяльності. У 1994 р . компанія освоїла в 5 разів більше нових виробів, ніж у 1990р.
Критерії, використовувані в оцінці діяльності підрозділів, можуть бути розділені на дві великі групи: фінансові та нефінансові показники. Визначення оптимального співвідношення фінансових і нефінансових критеріїв оцінки діяльності є однією з основних задач, що стоять перед адміністрацією будь-якого підприємства. Розгляд питання почнемо з фінансових показників.

5. Фінансові критерії оцінки діяльності центрів відповідальності.
У практиці країн з ринковою економікою найбільш часто використовують чотири показники фінансового характеру:
- Прибуток;
- Рентабельність активів;
- Залишкову прибуток;
- Економічну додану вартість. Ці показники непридатні для відображення ефективності роботи центрів витрат і доходів.
Для контролю діяльності центрів може використовуватися лише перший показник. Три наступних (рентабельність активів, залишкова прибуток і економічна додана вартість) корисні для аналізу результатів роботи центрів інвестицій (СБО). Розрахунок цих показників припускає наявність інформації про вартість активів, що належать сегменту, і про розмір його зобов'язань.
Прибуток бізнес-одиниці визначається як різниця між отриманою нею виручкою за продану продукцію (роботи, послуги) і понесеними у зв'язку з цим витратами. Для оцінки діяльності бізнес-одиниць показник доходу має не самостійне, а скоріше прикладне значення. Лише розрахувавши значення прибули підрозділи, можна визначити розмір двох інших показників - рентабельності активів і залишкового прибутку.
Показник рентабельність активів (РА) з позиції управлінського обліку і аналізу відображає ефективність використання коштів, інвестованих в активи підрозділу. Формула розрахунку рентабельності активів виглядає наступним чином:
РА = Прибуток підрозділів: Активи підрозділи
В управлінському обліку існує загальне правило, згідно з яким бізнес-одиниці слід приймати будь-які пропоновані інвестиції, якщо очікувана від них прибуток перевищує вартість капіталу. Показник залишкового прибутку враховує це загальне правило при оцінці діяльності підрозділів.
Залишкова прибуток (ОП) - це прибуток, заробляється підрозділом понад мінімально необхідної норми прибутку, яка встановлюється адміністрацією компанії. Залишкова прибуток обчислюється за формулою:
ВП = Прибуток підрозділу - (Активи підрозділи х Цільова НП).
Вираз в дужках дає вартісну оцінку прибутку, мінімально необхідної підрозділу відповідно до встановленої для нього нормою прибув. Все, що зароблено підрозділом понад цю суму, приносить компанії вигоду.
Економічна додана вартість (ЕРС), або керована прибуток. Як свідчить практика багатьох західних компаній, застосування ЕРС для вимірювання результатів фінансової діяльності дозволило скоротити витрати, більш ефективно використовувати активи, зберегти капітал, підвищити продуктивність праці і поліпшити якість обслуговування клієнтів.
Економічна додана вартість може бути визначена як різниця між доходом, який компанія заробила для власників своїх акцій і облігацій, і доходом, який міг би бути отриманий, якби кошти були інвестовані в інші компанії при аналогічному рівні ризику, тобто поставлений дохід компанії. Іншими словами, ЕРС дорівнює прибутку за вирахуванням вартості всіх зобов'язань компанії. / 9 /
Концепції залишкового прибутку та економічної доданої вартості дуже близькі. ЕРС також оперує величиною прибутку від основної діяльності, але тільки після утримання податку на прибуток.

6. Нефінансові критерії оцінки діяльності центрів відповідальності.
Діяльність підрозділів залежить від аспектів не тільки фінансової, але і не фінансового характеру - винахідництва, продуктивності, якості виробів (послуг), відпущених покупцям (замовникам), рівня задоволеності покупців і замовників обслуговуванням. Ці фактори також мають потребу в розумінні, вдосконаленні та оцінки.
Багато організацій зайняті вирішенням непростого завдання - підбором нефінансових критеріїв на додаток до існуючих фінансовими показниками. Найбільша складність полягає не стільки в оцінці (вимірі) нефінансових показників, скільки у визначенні того, що повинно бути оцінено, чого слід приділити увагу, а що можна проігнорувати.
У зв'язку з тим, що нефінансові аспекти діяльності потенційно впливають на фінансові результати підприємства, багато менеджерів намагаються виміряти все, що пов'язано з персоналом, виробничими процесами, продукцією і покупцями. Слід, однак, пам'ятати афоризм «Знаючи все, ми не знаємо нічого». Тому, вимірявши все, замість необхідної інформації ми в результаті отримаємо великий масив не завжди придатних до використання даних.
Визначення інформативного і керованого набору фінансових і нефінансових критеріїв оцінки діяльності - це одна з основних проблем управлінського контролю, що стоїть перед адміністрацією компанії.

7. Характеристика досліджуваного підприємства.
Досліджуваним підприємством буде ТОВ «ТК Губернський». Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Комплекс Губернський» є юридичною особою і діє на підставі Статуту і законодавства Російської Федерації. Товариство має фірмове найменування і юридична адреса: 460000, р . Оренбург, вул. Муси Джаліля, 6.
ТОВ «ТК Губернський» створено для здійснення комерційної діяльності для отримання прибутку. Видами діяльності ТОВ «ТК Губернський» є:
- Здача в оренду власного нежитлового нерухомого майна;
- Роздрібна й оптова торгівля торговим обладнанням;
- Консультування з питань комерційної діяльності;
- Торгово-закупівельна діяльність (з створенням власних торгових точок) продуктами харчування, товарами народного споживання, ліками, медичними засобами та препаратами, медичною технікою і обладнанням, продукцією виробничо-технічного призначення (у т.ч. нафтою, продуктами нафтопереробки і нафтохімії), автомобілями, іншими транспортними засобами, а так само запасними частинами та комплектуючими виробами;
- Закупівля, виробництво і реалізація продовольчих товарів та іншої продукції;
- Здійснення посередницької діяльності, в т.ч.: посередницькі послуги при купівлі-продажу товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення та продукції сільського господарства;
- Автотранспортна діяльність з перевезення пасажирів і вантажів;
- Підрядна будівельно-монтажна діяльність;
- Ремонтно-будівельна діяльність, в т.ч.: капітальний ремонт виробничих, невиробничих будівель, споруд і житла;
- Виробництво пуско-налагоджувальних робіт;
- Виробництво сантехнічних робіт;
- Діяльність з виробництва та реалізації товарів народного споживання та продукції виробничо-технічного призначення, в т.ч.: меблі, трикотаж, швейні та хутряні вироби, пошиття взуття, інші виробництва;
- Діяльність з виробництва та реалізації харчових продуктів, в т.ч.: хлібобулочних і кондитерських виробів, плодоовочевих консервів, м'ясних продуктів і консервів, масла, сирів, молочних продуктів, борошна;
- Рекламна та оздоблювальні діяльність;
- Оптова, роздрібна торгівля (в т.ч. торгівля виносна, в павільйоном, кіосках, на лотках і в інших тимчасових спорудах), та комісійна торгівля на території Росії і за кордоном;
- Виробництво та реалізація власної продукції та інших товарів на підприємствах громадського харчування, включаючи діяльність з обслуговування населення (в т.ч. створення та утримання барів, кафе, закусочних, їдалень, ресторанів);
- Діяльність з виробництва, переробки і реалізації продукції сільського господарства, в т.ч.: птахівництво, тваринництво, рослинництво, рибальство, звірівництво, бджільництво, конярство;
- Послуги зв'язку;
- Зовнішня торгівля;
- Фото-відео зйомка;
-Поліграфічна, видавнича діяльність;
- Інші види діяльності, не заборонені законодавством Російської Федерації.
Товариство має цивільні права і несе обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законом.
ТОВ «ТК Губернський» є юридичною особою має у власності відокремлене майно, отражаемое на його самостійному балансі, включаючи майно, передане йому учасниками Товариства в якості внесків у статутний капітал.
Товариство може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Воно має відкритий в установленому порядку банківський рахунок на території Російської Федерації і круглу гербову печатку, яка містить повне фірмове найменування російською мовою, адреса, ІНН і КПП Товариства.
Функції вищого органу управління ТОВ «ТК Губернський» здійснює загальні збори учасників Товариства в кількості трьох осіб.
Статутний капітал Товариства становить 12 000 (Дванадцять тисяч) рублів в рівних частках внесений засновниками Товариства.
Основною діяльністю товариства є здача в оренду власних нежитлових приміщень. Загальна що здаються в оренду площа становить 1412172 квадратних метрів. На цій площі розташовані здають об'єкти. Об'єктами в даному випадку є:
1) будівлю торгового комплексу, в якому знаходяться приміщення здають орендарям для здійснення в них торговельної діяльності;
2) будівля, що здається під офісні приміщення;
3) будинок Ангари в ньому здаються приміщення для складування майна, що вимагає особливих умов зберігання (з холодильним обладнанням);
4) Швейний корпус - здається під виробництво;
5) ОГМ - здається під звичайні складські приміщення (без електрики);
6) Територія - на ній розташовується платна стоянка.
Всі представлені вище приміщення і територія ТОВ «ТК Губернський» нині здані в оренду на 55% всієї здаваної площі.
Середньооблікова чисельність працівників підприємства складає 58 чоловік.
Витрати на заробітну плату склали 3480 т. р.
Середньорічна вартість основних фондів у 2006 році склала 25316 т. р..
Витрати на податки та інші потреби підприємства склали 2746 т. р.
В даний час підприємство переживає не найкращий час, так як 45% здаваної площі пустує, відповідно воно має менший дохід, ніж могло мати при 100% зайнятості приміщень.

8. Організаційна структура підприємства.
Організаційна структура підприємства представлена ​​на рис. 1. Вона жорстко централізованою і складається з відділів, очолюваних директорами, які підпорядковуються безпосередньо генеральному директору підприємства. Відділи координують роботу обслуговуючого персоналу здаються приміщень. У процесі функціонування організації всі відділи контактують один з одним.
Рис. 1. Організаційна структура ТОВ «ТК Губернський».
Генеральний директор





Головний
бухгалтер
Директор
комплексу
Директор
офісів
Директор
ангарів
Директор
швейного
корпусу
Директор
ОГМ
Директор
території



Комплекс
Ангари
Швейний корпус
ОГМ
Офіси

Офіси
Забезпечення підприємства господарськими товарами і матеріалами на поточний і капітальний ремонт здійснюється відділом закупівель і частково іншими відділами. Однак навіть в умовах централізованої структури управління оперативна бухгалтерська інформація, необхідна для прийняття рішень по закупівлях, відсутня. Інформація від відділів передається щодекадно, тобто з тижневим запізненням, коли вона позбавляється актуальності.
Рішення про придбання будь-якого майна приймається комітетом з інвестицій, до складу якого входять керівник підприємства, головний бухгалтер та керівник того відділу, якій призначається нове основний засіб. Розгляд питання про здійснення інвестицій в основний засіб (на суму понад рублевого еквівалента 2000 долд. США) здійснюється Комісією з інвестицій виходячи з відповідних статей річного бюджету фірми. Директорам відділів надається лише право самостійного придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів.
Бухгалтерська служба підприємства представлена ​​чотирма групами обліку (Табл. .1), які обробляють надходить фінансову інформацію і взаємодіють з іншими відділами підприємства. В даний час ТОВ «ТК Губернський» застосовує централізовану систему бухгалтерського обліку, використовуючи комп'ютерну програму 1С Підприємство, версію 6.1 відповідно до законодавства та заявленої облікова політика. Раніше система була децентралізована і велася без використання спеціальних бухгалтерських програм, за винятком ділянок обліку заробітної плати та основних засобів, що полегшувало роботу лише на цих ділянках. З огляду на те, що бухгалтерський облік в різних відділах оренди досить складний, його автоматизація дозволила уникнути авралів, що були раніше при формуванні звітності. Спочатку ж програмне забезпечення створювалося для ведення на підприємстві фінансового обліку та складання достовірної фінансової звітності. Дійсно, існуюча нині система дозволяє точно, швидко та економічно узагальнювати бухгалтерську інформацію відповідно до чинного законодавства і представляти її зацікавленим зовнішнім користувачам. Однак вона не пристосована для вирішення завдань щодо оцінки діяльності окремих сегментів бізнесу (відділів) і координації їх діяльності.

Таблиця 1. Структура бухгалтерії ТОВ «ТК Губернський».
Посада
Функції
Головний бухгалтер
Загальний контроль. Напрям використання валютних і карбованцевих грошових коштів.
Провідний фахівець з податків
Складання бухгалтерської звітності. Контроль.
Банківська група
Старший бухгалтер
Веління рахунку корпоративної карти. Оформлення представницьких витрат, виписка рахунків-фактур, облік дебіторської заборгованості.
Оператор
Підготовка та оформлення платіжних доручень. Поїздки в банк.
Бухгалтер
Облік основних засобів, матеріалів. Облік зносу майна та списання матеріалів.
Група нарахування заробітної плати та обліку готівкових коштів
Старший бухгалтер
Контроль правильності розрахунку заробітної плати. Перевірка табелів.
Бухгалтер
Розрахунок заробітної плати та допомог, прибуткового податку та пенсійних внесків. Розрахунок відрахувань з ФОП з позабюджетних платежів і податків.
Бухгалтер-касир
Бачення каси підприємства, прийом орендних платежів і переклад касових звітів відділів в електронну форму. Робота з авансовими звітами, переведення їх в електронну форму. Підготовка інформації за статтями витрат з авансових звітів.
Орендна група
Провідний фахівець
Переклад звітів в електронну форму.
Бухгалтер
Облік руху вільних приміщень, укладання договорів на оренду.
Бухгалтер
Розрахунок та оформлення пені за несвоєчасну оплату оренди.
У ТОВ «ТК Губернський" бухгалтерський облік здійснюється за загальноприйнятою системі, в умовах єдиного рахункового плану для ведення фінансового та управлінського обліку. Наприклад, для купівлі матеріалів з каси видаються грошові кошти в підзвіт (Дт 71 Кт 50), а потім куплені матеріали оприбутковуються відповідно авансового звіту (Дт 10 Кт 71). Орендна плата, одержувана бухгалтером-касиром (Дт 50 Кт 60.2) і накопичується протягом робочого дня здається в банк (Кт 50 Дт 51) за допомогою інкасаторів. Таким чином, проводяться і представницькі витрати, і витрати на ремонт сторонніми організаціями і т.д.
9. Будова системи сегментарної звітності на підприємстві.
Мета створення системи сегментарного обліку та звітності в організації - це забезпечення власників і менеджерів усіх рівнів управління повної, оперативної та достовірної інформацією про діяльність структурних підрозділів для аналізу та прийняття грамотних управлінських рішень. Цю інформацію не може надати система фінансового обліку. Постановка ж сегментарного обліку, крім того, дозволяє вдосконалити існуючий в даний час на підприємстві документообіг, оптимізувати показники діяльності, як окремих центрів відповідальності, так і підприємства в цілому, і як наслідок - підвищити прибуток ТОВ «ТК Губернський».
На підприємстві сформована децентралізована структура управління з виділенням центрів відповідальності. Останні в свою чергу поділяються на центри прибутку і центри витрат. Децентралізована структура управління ТОВ «ТК Губернський» представлена ​​у схемі 1.
При цьому, як видно на схемі, як центри прибутку виступають орендовані замовниками приміщення, а офіс адміністрації є центром витрат. Управлінська інформація за центрами прибутку має переважний характер, оскільки від регулювання діяльності цих центрів залежить фінансовий стан організації.
Центри прибутку не тільки покривають витрати організації в цілому, але і забезпечують їй прибуток.
За центрами відповідальності (одночасно є і місцями виникнення витрат) здійснюється управлінський облік і контроль (нормування, планування і облік витрат обігу). Відповідальність за результати діяльності центрів відповідальності покладається на директорів відділів. Робота сформованих центрів відповідальності контролюється радою директорів.
Схема 1. Децентралізована структура управління ТОВ «ТК Губернський»
Генеральний директор
Рада директорів
Директора відділів



 

Центри відповідальності

Офіс Орендовані приміщення:
Комплекс
Офіси
Ангари
Швейний корпус
ОГМ
Територія
Центр витрат Центри прибутку


Фахівці і директори відділів на підставі управлінської інформації приймають рішення в рамках посадових повноважень. Питання виходять за межі їх компетенції, вирішуються генеральним директором самостійно або на раді директорів відділів.
Засідання ради директорів може проводитися у двох варіантах:
1) відкрита нарада директорів відділів у повному складі;
2) збори директорів деяких відділів.
Це залежить від поставленого питання. Наприклад, директор відділу оренди території, проаналізувавши потік орендарів території за останній тиждень, встановив факт різкого скорочення орендарів на своїй ділянці. З інформації отриманої від директора території, з'ясувалося, що в безпосередній близькості від неї відкрилася нова платна стоянка. У даному випадку необхідне вироблення певної стратегії, спрямованої на повернення колишніх користувачів території ТОВ «ТК Губернський» та уникнення в подальшому подібних ситуацій. Тому можливе проведення відкритого наради на чолі з генеральним директором ТОВ «ТК Губернський».
При приватних питаннях, що стосуються, наприклад, кадрових змін керівного складу в комплексі, офісах, ангарах, швейному корпусі, ОГМ і на території, генеральний директор для вирішення питання може обмежитися думкою відділу кадрів.
З офісом ситуація виглядає інакше. Відповідальність за результати роботи цього центру відповідальності покладено на головного бухгалтера підприємства. Він здійснює безпосередній контроль за місцями виникнення витрат в офісі, а оскільки кожен відділ є місцем виникнення витрат, всі директори відділів на вимогу головного бухгалтера надають пояснення з причин будь-яких відхилень від встановлених норм, які закріплені в бюджеті підприємства, затвердженому на раді директорів відділів. Відомості про відхилення, які виходять за рамки допустимих, представляються генеральному директору.
З введенням в дію системи управлінського обліку з'явилася можливість планувати витрати і доходи центрів відповідальності і, як наслідок, розробляти цінову політику сегментів бізнесу, виявляти відхилення фактичних показників від планових, встановлювати їх причини. (Табл.2).
Дані таблиці свідчать про те, що з усіх сегментів організації велика частина виручки (446,5 т. н.) Припадає на торговий комплекс і на нього ж йде велика частина витрат організації (129,94 т. р.) - це пов'язано з тим , що торгові площі дуже сильно затребувані і відповідно мають високу ціну. А саму маленьку виручку організації приносить платна стоянка, так як організація розташована в приватному секторі міста (у місцевих жителів є свої стоянки у дворах, а приїжджі не всі можуть дозволити собі оплатити місце на стоянці).
Таблиця 2.
Звіт про фінансові результати ТОВ «ТК Губернський» та її сегментів, тис. руб.
Показники
Сегменти, які здають в оренду приміщення
Разом
Комплекс
Офіси
Ангари
Швейний корпус
ОГМ
Територія
Виручка
446,5
348,15
131,25
164,25
98,35
54,6
1243,1
Витрати сегментів
129,94
78,4
58,7
74,23
33,0
15,4
389,67
Фінансовий результат сегментів
316,56
269,75
72,55
90,02
65035
39,2
853,43
Нерозподілені (адміністративні) витрати
-
-
-
-
-
-
218,0
Фінансовий результат організації
-
-
-
-
-
-
635,43
Також за таблицею ми можемо побачити, що виручка кожного сегмента повністю покриває його витрати, що відповідно призводить до прибутку сегменту. Із суми прибутку всіх сегментів на покриття адміністративних витрат йде 218 УРАХУВАННЯМ після чого залишається прибуток всієї організації в розмірі 635,43 УРАХУВАННЯМ
Таким чином, можна зробити висновок, що система сегментарного обліку та звітності в ТОВ «ТК Губернський» є важливою ланкою, яка об'єднує роботу всіх сегментів бізнесу цієї організації для досягнення однієї спільної мети - зростання її фінансової стабільності.

10. Висновок.
Одна з основних завдань сегментарної звітності - надання звітів про відхилення від прийнятих норм за сегментами бізнесу. При своєчасному виявленні відхилень і причин їх виникнення з'являється можливість їх оперативного усунення.
Розробка бюджетів і кошторисів ведеться бухгалтером-аналітиком в посередньому контакті з директорами відділів з використанням таких прийомів планування, як аналіз фактичних показників за минулий період, розробка внутрішніх стандартів, прогнозування. Система планування зорієнтована на організацію контролю витрат й одержання прибутку центрами відповідальності, а також на координацію їх господарської діяльності в інтересах підприємства в цілому. У системі сегментарного обліку формуються бюджети і кошторису за всіма напрямами господарської діяльності структурних підрозділів підприємства. Бюджети і звіти про їх виконання складаються по місцях виникнення витрат у розрізі центрів відповідальності. Далі в автоматичному режимі бухгалтер-аналітик формує зведені звіти для прийняття керівництвом підприємства відповідних управлінських рішень.

10. Список літератури.
1. Сугаіпова І.В. Бухгалтерська фінансова звітність. Учеб. посібник. Серія «Вища освіта». - Ростов н / Д: Фенікс, 2004. - 224с.
2. Камишанов П.І., Камишанов А.П. Бухгалтерська фінансова звітність: складання та аналіз / 3-е изд., Испр. і доп. - М.: Изд-во ОМЕГА-Л, 2005. - 246с.
3. Кукукіна І.Г. Управлінський облік: навч. посібник для вузів / І.Г. Кукукіна. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 400с.
4. Тарасенко В. Прикладне стратегічне управління: еволюційна модель / В. Тарасенко / / Менеджмент сьогодні. - 2004. - № 4. - С.2-7.
5. Вахрушина М.А. Бухгалтерський управлінський облік: навч. для студентів вузів, які навчаються за екон. спеціальностями / 5-е вид., стер. - М.: Омега-Л, 2006. - 576с.
6. Карпова Т.П. Основи управлінського обліку.: Учеб. посібник. М.: ИНФРА - М, 2005 - 392с.
7. Димова І.А. Бухгалтерська звітність та принципи її складання відповідно до міжнародних стандартів. Методика трансформації. - М.: Сучасна економіка і право, 2003. - 160с.
8. Як керівнику підприємства управляти своєю бухгалтерією. Галімзянов Р.Ф. - Уфа: «Експерт», 2004. - 288с.
9. Управлінський облік витрат виробництва: теорія і практика. - М:. Фінанси і статистика, 2004. - 325с.
10. Бухгалтерський облік. Під ред. С.А. Ніколаєвої - вид.: 3-є перероб. і доп. - М.: «Аналітика-Прес», 2003. - 240с.
11. Дурі К. Управлінський і виробничий облік: Підручник / Пер. з англ. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 1071с.
12. Бухгалтерський (податковий, фінансовий, управлінський) облік на сучасному підприємстві: ефективна настільна книга бухгалтера. У 2-х Т. / І. Є. Глушков, Т. В. Кисельова .- Вид. 11-е. перераб. - М.: КНОРУС 2004. - 1016с.
13. Документообіг в бухгалтерському та податковому обліку. Кн. 1. / Автор і ред. Г. Ю. Касьянова .- М.: Інформ центр 21 століття, 2006 .- 320с.
14. Всі положення по бухгалтерському обліку .- М.: Юрайт, 2007 .- 174с.
15. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для вузів .- М.: ЮНИТИ - 2003. - 391с.
16. Бухгалтерський облік: підручник / за ред. Ю. А. Бабаєва - М.: ЮНИТИ, 2005. - 476с.
17. Бухгалтерський облік: Підручник для вузів / Під ред. П. С. Безруких. - Вид. 4-е, перероб. і доп .- М.: Бухгалтерський облік, 2004. - 719с.
18. Бухгалтерський облік в торгівлі: Учеб. посібник для студентів. / Под ред. М. І. Баканова. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 576с.
19. Бухгалтерський облік та оподаткування операцій з цінними паперами: практич. посібник / В. А. Нікітіна (и др.) .- М.: Іспит, 2005. - 368с.
20. Бухгалтерська справа: Навчальний посібник / Н. П. Гайфуліна. - Владивосток: ВГУЕС, 2003. - 76с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова
130.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Консолідована фінансова звітність - звітність групи компаній
Консолідована фінансова звітність звітність групи компані
Державна статистична звітність правоохоронних органів та статистична звітність
Звітність
Фінансова звітність 2 Фінансова звітність
Звітність банків
Бухгалтерська звітність 2
Звітність в Excel
Фінансова звітність 2
© Усі права захищені
написати до нас