Бухгалтерський облік розрахунків з постачальниками і підрядниками на прикладі ТОВ МПС системи

Зміст

Введення

1. Теоретичні та методичні основи бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

1.1 Поняття і форми розрахунків з постачальниками і підрядниками

1.2 Бухгалтерський облік розрахунків з постачальниками і підрядниками

1.3 Сучасний етап реформування бухгалтерського обліку в Російській Федерації

1. ТОВ «МПС системи» - економічний суб'єкт дослідження

2.1 Техніко-економічна характеристика організації

2.2 Аналіз основних фінансових показників діяльності підприємства

2.3 Організація системи бухгалтерського обліку та аналіз облікової політики

3. Організаційно-методичне забезпечення бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками у ТОВ «МПС системи»

3.1 Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи або послуги

3.2 Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками по невідфактурованих постачання

3.3 Облік штрафних санкцій з постачальниками і підрядниками

3.4 Напрями вдосконалення розрахунків з постачальниками і підрядниками у ТОВ «МПС системи»

Висновок

Список використаних джерел

Програми

Введення

Бухгалтерський облік являє собою упорядковану систему збору, реєстрації та узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання організації і їхньому русі шляхом суцільного, безперервного і документального обліку всіх господарських операцій.

Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками є важливим елементом в системі бухгалтерського обліку.

Основними завданнями цього обліку є:

- Формування повної і достовірної інформації про стан розрахунків з постачальниками і підрядниками за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності - керівникам, засновникам, учасникам і власникам майна організації, а також зовнішнім - інвесторам, кредиторам і іншим користувачам бухгалтерської звітності;

- Забезпечення інформацією, необхідної внутрішнім і зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності для контролю за дотриманням законодавства Російської Федерації при здійсненні організацією господарських операцій і їх доцільністю, наявністю і рухом майна і зобов'язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами і кошторисами ;

- Контроль за станом дебіторської і кредиторської заборгованості;

- Контроль за дотриманням форм розрахунків, встановлених в договорах з постачальниками і покупцями;

- Своєчасна вивірка розрахунків з дебіторами і кредиторами для виключення простроченої заборгованості.

У роботі в якості об'єкта дослідження виступають облікові операції з відображення розрахунків з постачальниками і підрядниками.

Метою роботи - вивчити теоретичні аспекти методичних та інструктивних матеріалів, досліджувати на практиці облікові операції, пов'язані з розрахунками постачальників і підрядників, а також розробити рекомендації щодо їх практичного застосування економічним суб'єктом, у якості якого виступає ТОВ «МПС системи».

Для досягнення поставленої в роботі мети визначено і вирішено такі завдання, як вивчення законодавчої бази з даного питання, проведення економічної характеристики підприємства. У цій роботі необхідно проаналізувати облікову політику досліджуваної організації і спробувати внести пропозиції щодо її удосконалення.

При написанні курсової роботи теоретичну і методичну базу для нас склали законодавчі та нормативні документи, навчальна та методична література, роботи провідних вчених і фахівців-практиків з досліджуваної тематики, а також матеріали фахових періодичних видань.

Завдання, поставлені в даній роботі визначили її структуру, яка включає в себе вступ, основну частину, що складається з 3 розділів, висновок, список використаних джерел, додатки.

1. Теоретичні та методичні основи бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

1.1 Поняття і форми розрахунків з постачальниками і підрядниками

До постачальників і підрядникам відносяться організації, що постачають різні товарно-матеріальні цінності (готову продукцію, товари, сировина), які надають послуги (посередницькі, орендні, комунальні) і виконують різні роботи (будівельні, ремонтні, що модернізують та ін) [11, с. 109].

Розрахункові операції можуть здійснюватися з урахуванням наявних грошових коштів, або в порядку безготівкових платежів.

Розрахунки між організаціями здійснюються переважно у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів з рахунку платника на рахунок одержувача за допомогою різних банківських операцій, що заміщають готівкові гроші в обігу.

У Цивільному кодексі та Положення про безготівкові розрахунки в Російській Федерації вказані традиційні і часто вживані на практиці форми розрахунків:

1. розрахунки платіжними дорученнями;

2. розрахунки по інкасо;

3. розрахунки по акредитиву;

4. розрахунки чеками.

Форми безготівкових розрахунків обираються організаціями самостійно і передбачаються в договорах, що укладаються організаціями з банками. У рамках безготівкових розрахунків в якості учасників розрахунків розглядаються платники та одержувачі коштів (збирачі), а також обслуговують банки та банки-кореспонденти.

Платіжним дорученням є розпорядження власника рахунку (платника) обслуговуючому його банку, оформлене розрахунковим документом, перевести певну грошову суму на рахунок одержувача коштів, відкритий у цьому або іншому банку.

Платіжними дорученнями можуть здійснюватись:

- Перерахування грошових коштів за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги;

- Перерахування грошових коштів до бюджетів всіх рівнів і в позабюджетні фонди;

- Перерахування грошових коштів з метою повернення або розміщення кредитів (позик) / депозитів і сплати відсотків за ним;

- Перерахування грошових коштів в інших цілях, передбачених законодавством або договором.

Відповідно до умов основного договору платіжні доручення можуть використовуватися для попередньої оплати товарів, робіт, послуг або для здійснення періодичних платежів, різним юридичним і фізичним особам.

Платіжне доручення дійсне протягом десяти днів з дня виписки. Якщо строк платежу в дорученні не надано, то ним вважається дата прийняття документа банком. Платіжне доручення вважається виконаним тільки в момент зарахування грошових коштів на зазначений в дорученні рахунок одержувача. Відповідно до Положення про безготівкові розрахунки платіжне доручення виконується банком у термін, передбачений законодавством, або в більш короткий термін, якщо це встановлено договором банківського рахунку. Банк зобов'язаний приймати платіжні доручення незалежно від наявності грошових коштів на рахунку платника. Оплата по ним здійснюється в міру надходження грошових коштів на рахунок клієнта як повністю, так і частково. Це спрощує документообіг для клієнтів.

У разі невиконання або неналежного виконання доручення клієнта банк несе відповідальність на підставах і в розмірах, які передбачені гл. 25 Цивільного кодексу Російської Федерації.

Розрахунки по інкасо являють собою банківську операцію, за допомогою якої банк (банк-емітент) здійснює дії щодо одержання від платника платежу на підставі:

платіжних вимог, оплата яких може проводитися за розпорядженням платника (з акцептом) або без його розпорядження (в безакцептному порядку);

інкасових доручень, оплата яких проводиться без розпорядження платника (у безспірному порядку).

Платіжні вимоги та інкасові доручення пред'являються одержувачем коштів (стягувачем) до рахунку платника через банк, що обслуговує отримувача коштів (стягувача).

Основу взаємин учасників розрахунків по інкасо повинен складати договір, в силу якого у сторін виникають певні права і зобов'язання.

Банк-емітент, який прийняв на інкасо розрахункові документи, приймає на себе зобов'язання доставити їх за призначенням, а також інформувати одержувача коштів на його вимогу про причини несплати розрахункових документів в обумовлені договором терміни. Для отримувача ця послуга пов'язана із зобов'язанням по сплаті банку відповідної суми винагороди, розмір якого обумовлюється сторонами в договорі.

Банк-емітент, який одержав доручення клієнта, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).

Відповідальний виконавець виконуючого банку здійснює контроль повноти та правильності заповнення реквізитів платіжних вимог і інкасових доручень. Розрахункові документи, оформлені з порушенням вимог, підлягають поверненню.

При відсутності або недостатності коштів на рахунку платника і при відсутності в договорі банківського рахунку умови про оплату розрахункових документів понад наявні на рахунку грошових коштів платіжні вимоги, акцептовані платником, платіжні вимоги на безакцептне списання грошових коштів та інкасові доручення вкладаються у картотеку. Оплата розрахункових документів здійснюється у міру надходження грошових коштів на рахунок платника у черговості, встановленої законодавством.

У разі невиконання або неналежного виконання доручення клієнта щодо отримання платежу на підставі платіжного вимоги або інкасового доручення банк-емітент несе перед ним відповідальність відповідно до законодавства.

Акредитив являє собою умовне грошове зобов'язання, прийняте банком (банк-емітент) за дорученням платника, зробити платежі на користь одержувача коштів за пред'явленням останнім документів, відповідних умовам акредитива, або надати повноваження іншому банку (виконуючий банк) здійснити такі платежі.

Платіж по акредитиву проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування суми акредитиву на рахунок отримувача коштів.

Акредитив призначений для розрахунків з одним одержувачем коштів.

Порядок розрахунків по акредитиву встановлюється в основному договорі, в якому відображаються наступні умови:

- Найменування банку-емітента;

- Найменування банку, що обслуговує отримувача коштів;

- Найменування одержувача коштів;

- Сума акредитива;

- Вид акредитива;

- Спосіб сповіщення одержувача коштів про відкриття акредитива;

- Спосіб сповіщення платника про номер рахунку для депонування коштів, відкритого виконуючим банком;

- Повний перелік і точна характеристика документів, що подаються одержувачем коштів;

- Терміни дії акредитива, подання документів, що підтверджують поставку товарів (виконання робіт, надання послуг), та вимоги до оформлення зазначених документів;

- Умова оплати (з акцептом або без акцепту);

- Відповідальність за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

У основний договір можуть бути включені інші умови, що стосуються порядку розрахунків за акредитивом.

Кожен акредитив повинен містити вказівку на його вигляд. Банками можуть відкриватися такі види акредитивів:

покриті (депоновані) і непокриті (гарантовані);

відкличні та безвідкличні (можуть бути підтвердженими).

При відкритті покритого (депонованого) акредитива банк-емітент перераховує за рахунок коштів платника або наданого йому кредиту суму акредитива (покриття) у розпорядження виконуючого банку на весь термін дії акредитива.

При відкритті непокритого (гарантованого) акредитива банк-емітент надає виконуючому банку право списувати кошти з ведучого в нього кореспондентського рахунку в межах суми акредитива. Порядок списання грошових коштів з кореспондентського рахунку банку-емітента з гарантованого акредитиву визначається за угодою між банками.

Відзивним є акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на підставі письмового розпорядження платника без попереднього узгодження з одержувачем коштів і без будь-яких зобов'язань банку-емітента перед одержувачем коштів після відкликання акредитива. Акредитив є відзивним, якщо в його тексті прямо не встановлено інше. Відкличний акредитив не забезпечує інтереси постачальника і тому на практиці зустрічається рідко.

Безвідкличний акредитив, який може бути скасований тільки за згодою одержувача коштів. На прохання банку-емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив (підтверджений акредитив). Порядок доставляння підтвердження по безвідкличного підтвердженого акредитиву визначається за угодою між банками. При оформленні договору продавець прагне обмовити безвідкличного акредитива, так як це дає постачальнику впевненість в тому, то поставлена ​​ним продукція буде оплачена, як тільки він виконає умови акредитива.

Акредитивна форма розрахунків застосовується при епізодичних, разових розрахунках між постачальником і покупцем. При акредитивній формі розрахунків продукція сплачується за місцем знаходження постачальника слідом за її відвантаженням після пред'явлення постачальником своєму банку рахунків і товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт відвантаження товарів (та інших документів, передбачених умовами акредитива).

Умовами акредитиву може бути передбачено акцепт уповноваженого платником особи. Одержувач коштів може відмовитися від використання акредитива до закінчення терміну його дії, якщо можливість такої відмови передбачена умовами акредитива.

Допускаються часткові платежі по акредитиву.

За порушення, допущені при виконанні акредитивної форми розрахунків, банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Зручною формою розрахунків для одержувачів коштів є розрахунки за чеками з лімітованої чекової книжки. Перевага цієї форми розрахунків полягає в тому, що практично відвантаження продукції чи товарно-матеріальних цінностей збігається за часом з її оплатою.

Чек - це цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку здійснити платіж зазначеної в ньому суми чекодержателю. Чекодавцем є особа (юридична або фізична), що має грошові кошти в банку, яким він має право розпоряджатися шляхом виставляння чеків; чекодержателем - особа (юридична або фізична), на користь якої виданий чек; платником - банк, у якому знаходяться грошові кошти чекодавця.

Порядок та умови використання чеків у платіжному обороті регулюються Цивільним кодексом Російської Федерації, а в частині, їм не врегульованою, іншими законами і встановлюваними згідно з ними банківськими правилами.

Перш, ніж отримати чекову книжку, підприємство разом із заявою про видачу чекової книжки являє платіжне доручення на суму ліміту, і в нижній частині доручення робиться напис: «За чекову книжку для розрахунків з підприємствами».

Чеки з лімітованих книжок підписуються керівником установи і головним бухгалтером. При вибірці товарів на місці дозволяється підписувати чеки посадовій особі установи, якій видається довіреність на отримання товарів. У дорученні повинні бути обумовлені право на підписання чека посадовою особою і сума, на яку дозволяється придбати товари. Якщо чек підписується на підставі довіреності посадовою особою установи, то воно має на чеку перед підписом зробити напис: «За дорученням».

Чек з лімітованої книжки видається постачальнику одночасно з відпусткою товарів або наданням послуг. У чеку обов'язково вказується, який організації та на сплату за яким рахунком або іншому заменяющему його документа повинна бути перерахована сума по чеку.

Подання чека до банку, що обслуговує чекодержателя, для одержання платежу вважається пред'явленням чека до оплати. Чекодавець не має права відкликати чеки до закінчення встановленого строку для його пред'явлення до оплати. Чеки дійсні протягом десяти днів, не рахуючи дня їх виписки.

Після закінчення терміну дії чекові книжки здаються в банк.

Форма чека та порядок його заповнення визначаються законом і встановленими згідно з ним банківськими правилами.

1.2 Бухгалтерський облік розрахунків з постачальниками і підрядниками

Операції з обліку розрахунків за поставлену продукцію (товари), виконані роботи чи надані послуги відображаються на синтетичному рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» відповідно до умов договору та розрахунковими документами. Рахунок 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» є переважно пасивним. За його кредитом відображається виникає кредиторська заборгованість, а за дебетом - її погашення [11, с.109].

Рахунок 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками" призначений для узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками і підрядниками за:

- Отримані товарно-матеріальні цінності, прийняті виконані роботи та спожиті послуги, включаючи надання електроенергії, газу, пари, води тощо, а також з доставки або переробки матеріальних цінностей, розрахункові документи, на які акцептовані і підлягають оплаті через банк;

- Товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги, на які розрахункові документи від постачальників або підрядчиків не надійшли (так звані невідфактуровані поставки);

- Лишки товарно-матеріальних цінностей, виявлені при їх прийманні;

- Отримані послуги з перевезень, у тому числі розрахунки по недоборів і перебір тарифу (фрахту), а також за всі види послуг зв'язку та ін

Організації, що здійснюють при виконанні договору будівельного підряду, договору на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт та іншого договору функції генерального підрядника, розрахунки зі своїми субпідрядниками також відображають на рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» [9, с. 64].

Рахунок 60 може бути активним тільки у випадку, якщо була проведена авансова оплата постачальнику (підрядчику), при цьому для посилення контролю за рухом грошових коштів доцільно відкрити до даного рахунку субрахунок «Аванси видані». Якщо рахунок постачальника був акцептований (сплачено) до надходження вантажу, то записом по кредиту рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» погашається дебіторська заборгованість за постачальниками (підрядниками) за передоплатою.

Кредиторська заборгованість перед постачальниками і підрядниками нараховується по факту:

- Акцепту розрахункових документів за прийнятими цінностей, робіт, послуг;

- Приймання цінностей, що надійшли від постачальників без розрахункових документів (невідфактуровані поставки);

- Виявлення надлишку при прийманні товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до умов укладеного між організаціями договору розрахунки з постачальниками і підрядчиками здійснюються після відвантаження ними товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт або надання послуг, або одночасно з ними з дозволу організації, або за її дорученням або в будь-який інший момент часу [11, с. 110].

Без згоди підприємства в безакцептному порядку оплачуються вимоги за відпущений газ, воду, теплову та електричну енергію, послуги зв'язку, поштово-телеграфні послуги.

На пред'явлені до оплати рахунки постачальників кредитується рахунок 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» і дебетуються рахунки з обліку цінностей (08 «Вкладення у необоротні активи», 10 «Матеріали», 15 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей», 41 «Товари» і ін) або рахунки з обліку витрат (20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва», 25 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати», 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства», 97 «Витрати майбутніх періодів» і ін ). За послуги з доставки матеріальних цінностей (товарів), а також з переробки матеріалів на стороні записи по кредиту рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» виготовляються в кореспонденції з рахунками обліку виробничих запасів, товарів, витрат на виробництво і т.п.

За невідфактуровані поставки (за відсутності рахунків-фактур або інших розрахункових документів) рахунок 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» кредитується на вартість надійшли цінностей, визначену виходячи з ціни та умов, передбачених договором [9, с. 65].

На рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» враховують також розрахунки з підрядними організаціями за виконані ними роботи та за іншими платежами.

На рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» заборгованість відбивається у межах сум акцепту. Після акцепту рахунку при прийманні надійшли цінностей на склад може виявлятися недостача понад норми природного убутку; при перевірці акцептованого рахунку постачальника (підрядника) можуть виявитися невідповідності цін, обумовлених договором, і арифметичні помилки. У цих випадках рахунок 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» кредитується на суму претензії в кореспонденції з дебетом рахунка 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок 76-2 «Розрахунки за претензіями». Даною проводкою нараховується дебіторська заборгованість за постачальниками за претензіями [11, с. 110].

Кредиторська заборгованість погашається при отриманні від банку підтвердження про перерахування коштів постачальникам і замовникам у вигляді виписок з розрахункового та інших рахунків разом з доданими банківськими розрахунковими документами, а також при заліку отриманого авансу і взаємних вимог.

Погашення заборгованості перед постачальниками відображається за дебетом рахунка 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» і кредиту рахунків обліку грошових коштів (51 «Розрахункові рахунки», 52 «Валютні рахунки», 55 «Спеціальні рахунки в банках») або кредитів банку (66 «Розрахунки за короткостроковими кредитами і позиками », 67« Розрахунки за довгостроковими кредитами і позиками »).

На рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» відбивають видані аванси під закуповується майно, сумові і курсові різниці, а також припинення зобов'язань.

Видані аванси обліковують за дебетом рахунка 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» з кредиту рахунків обліку грошових коштів (51 «Розрахункові рахунки», 52 «Валютні рахунки» та ін.)

Сумові різниці по придбаному майну після його прибуткування або виконаних робіт (послуг) враховують на рахунках 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» і 91 «Інші доходи і витрати» в якості операційних доходів або витрат в залежності від значення сумових різниць.

Курсові різниці по придбаному майну (робіт, послуг) також відображають на рахунках 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» і 91 «Інші доходи і витрати» в якості операційних доходів і витрат у залежності від значення курсових різниць.

Припинення зобов'язань (крім належного виконання) може здійснюватися з таких підстав: при заліку взаємних вимог, новації, прощення боргу, ліквідації юридичної особи (ст. 410, 414, 415, 419 Цивільного кодексу Російської Федерації).

Припинення зобов'язань при заліку взаємних вимог відображають за дебетом рахунка 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» і кредиту рахунку 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками» або рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами».

Прощення боргу по суті є одним з видів дарування. Прощена сума боргу є позареалізаційних доходів і відображається за дебетом рахунка 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» і кредиту рахунку 91 «Інші доходи і витрати».

При припиненні зобов'язань новацією відбувається заміна одного зобов'язання іншим. Ця заміна на синтетичних рахунках не відображається; здійснюються відмітки в аналітичному обліку.

Припинення зобов'язань внаслідок ліквідації юридичної особи та при списанні кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, обліковують за дебетом рахунка 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» і кредиту рахунку 91 «Інші доходи і витрати». Списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, здійснюють за результатами проведеної інвентаризації, письмового обгрунтування та наказу керівника організації.

Постачальники і підрядчики (виконавці робіт, послуг) можуть надавати організації комерційний кредит у вигляді відстрочення та розстрочення оплати, придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) на умовах виплати відсотків або додаткового доходу. Для обліку розрахунків по отриманому комерційному кредиту слід відкрити до рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» субрахунок «Розрахунки за комерційним кредитом».

Отримання комерційного кредиту відображається складною проводкою:

1) за дебетом рахунків обліку матеріальних цінностей відображається вартість надійшли матеріальних цінностей, під які отримано комерційний кредит;

2) за дебетом рахунка 97 «Витрати майбутніх періодів» нараховується належний до виплати дохід за комерційним кредитом (перевищення суми заборгованості перед постачальником над вартістю надійшли цінностей згідно з розрахунковими документами);

3) по кредиту рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається сума заборгованості постачальникам і підрядникам, включаючи доходи (відсотки) по комерційному кредиту.

Належний до сплати дохід за комерційним кредитом протягом строку кредиту рівними частинами списується на витрати виробництва або витрати обігу проводкою з кредиту рахунку 97 «Витрати майбутніх періодів" у кореспонденції з дебетом рахунків обліку витрат виробництва (обігу). Погашення заборгованості по комерційному кредиту відображається за дебетом рахунка 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» в кореспонденції з кредитом рахунків обліку грошових коштів.

Організація-покупець у забезпечення заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності (прийняті роботи, надані послуги) може видати постачальнику або підряднику вексель з узгодженим строком платежу. Сума номіналу виданого векселя, як правило, перевищує покупну вартість придбаних товарів. Різниця становить дохід кредитора (векселедержателя) за наданий покупцю (векселедавцю) комерційний кредит. Таким чином, для покупця вексель є засобом платежу, для постачальника - інструментом кредитування.

Видачею векселя в забезпечення комерційного кредиту юридично оформляється відстрочка платежу і зменшується ризик несвоєчасного погашення кредиту. Використання вексельної форми кредитування має для постачальника-векселедержателя наступні переваги: ​​він може погасити отриманим векселем власні зобов'язання, врахувати його в банку, використовувати в якості застави та ін Доходи і відсотки за комерційними векселями відносяться на собівартість продукції. Суми заборгованості постачальникам і підрядникам, забезпечені виданими векселями, не списуються з рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», а враховуються окремо в аналітичному обліку [11, с. 114].

Аналітичний облік по рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться за кожним пред'явленим рахунком, а розрахунків у порядку планових платежів - за кожним постачальником та підряднику. При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання необхідних даних по: постачальникам по акцептованим і іншими розрахунковими документами, термін оплати яких не настав; постачальникам по не сплаченим в строк розрахунковим документам; постачальникам за невідфактурованих постачання; авансами виданими; постачальникам за виданими векселями, термін оплати яких не настав; постачальникам за простроченими оплатою векселями; постачальникам за отриманим комерційному кредиту та ін

Договором може бути передбачена попередня оплата поставки. У такому разі постачальник поставляє продукцію (товари) після отримання авансу від покупця. Розмір авансу визначається сторонами в договорі. Після закінчення поставки та оплати продукції (товарів) суми перерахованого авансу зараховуються при остаточному оплаті.

Виробничі запаси матеріалів та інших цінностей, необхідних для обслуговування виробничого процесу та ведення господарської діяльності, поповнюються за рахунок їх поставок організаціями-постачальниками або іншими організаціями на основі договорів. В останніх передбачаються: номенклатура матеріалів (цінностей), кількість, ціна, термін поставки, порядок розрахунків, спосіб транспортування, санкції за недотримання умов договору, порядок приймання, види і терміни проведення робіт, надання послуг і т.п.

Організації-постачальники на відвантажену продукцію виписують рахунки, платіжні вимоги, рахунки-фактури, передають їх або пересилають поштою покупцям, останні оплачують їх відповідно до умов договорів. Оперативний облік виконання договірних зобов'язань в організаціях здійснює відділ маркетингу, тому документи в першу чергу вступають у цей відділ або у фінансовий. Співробітники цього відділу мають перевірити відповідність їх договорами, зареєструвати в журналі обліку вступників вантажів, зробити відмітку у книзі обліку виконання договорів та акцептувати, тобто дати згоду на оплату.

Після реєстрації рахунку одержують внутрішній номер (реєстраційний) і передають в бухгалтерію організації для оплати, а квитанції або товаросупровідні документи (товарно-транспортна, залізнична накладна) передаються в експедиційний відділ для отримання і доставки вантажу.

З цього моменту у бухгалтерії організації виникають розрахунки з постачальниками. У міру надходження вантажу на склад комірником виписується прибутковий ордер, який при реєстрі здається в бухгалтерію, де таксує за обліковими цінами і разом з платіжним дорученням (платіжним вимогою постачальника) реєструється в журналі-ордері № 6. У міру оплати банком цього документа бухгалтерія отримує виписку з розрахункового рахунка про списання грошових коштів на користь організації-постачальника.

У цьому журналі-ордері № 6 синтетичний облік розрахунків з постачальниками узгоджується з аналітичним обліком. Аналітичний облік розрахунків з постачальниками при розрахунках і порядку планових платежів ведуть у відомості № 5, дані якої наприкінці місяця включають загальними підсумками по кореспондуючих рахунках в журнал-ордер № 6.

У зв'язку зі змінами, введеними Планом рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій, структура журналу-ордера № 6 може бути розширена. Так як аванси видані враховуються тепер також на рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», то необхідно виділити графу для відображення сальдо по авансах виданим.

За наявності з постачальниками разових операцій записи роблять безпосередньо в журнал-ордер № 6, якщо ж з постачальниками протягом місяця ведуться систематичні розрахунки по багатьох операціях, то їх попередньо накопичують в реєстрах.

Журнал-ордер № 6 по рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» відкривають на квартал, півріччя або рік з використанням вкладних аркушів. Реєстри операцій за розрахунками з постачальниками (підрядниками) ведуть окремо за кожним постачальником за той же період, що і журнал-ордер. Для зручності звірки розрахунків ці регістри краще відкривати на рік.

Журнал-ордер № 6 - комбінований регістр, аналітичний облік, в якому організовується в розрізі кожного товаросупровідного та платіжного документа, прибуткового ордера або приймального акта. Відкривається цей журнал-ордер сумами незакінчених розрахунків з постачальниками на початок місяця, а саме:

- За отриманими товаросупровідними документами, термін оплати яких не настав, або простроченим - матеріали надійшли (кредитове сальдо на початок місяця за рахунком 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»);

- За отриманими товаросупровідними документами оплаченим - матеріали не надійшли, знаходяться в дорозі (довідково «За непрібившій вантаж», сальдо немає);

- За отриманими товаросупровідними документами неоплаченим - матеріали не надійшли, знаходяться в дорозі (довідково «За непрібившій вантаж» і кредитове сальдо на початок місяця);

- Сальдо на початок місяця за невідфактурованих постачання - матеріали надійшли, а товаросупровідні документи для оплати їх не надійшли (сальдо кредитове);

- Сальдо на початок місяця за авансами виданими, коли матеріали ще не надійшли (сальдо дебетове).

Протягом звітного місяця бухгалтерія організації отримує документи постачальників, акцептовані відділом маркетингу, приймає прибуткові ордери та приймальні акти складів, отримує виписки з розрахункового та інших рахунків організації. Це дозволяє відобразити зобов'язання або закінчити розрахунки з огляду на виконання кожною стороною своїх зобов'язань.

На підставі вступників первинних документів постачальників у реєстрах протягом місяця роблять записи в хронологічному порядку, тобто по кожному постачальнику накопичують суми розрахункових операцій за відповідними матеріальним цінностям, заборгованості по рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», її оплати та ін У кінці місяця обороти по рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» з реєстрів переносять у журнал-ордер № 6, де на кожного постачальника відводять один рядок.

Реєстр може застосовуватися також при розрахунках у порядку планових платежів. У цих випадках над таблицею записують суму заборгованості на початок звітного періоду і найменування постачальника, а по рядках виробляють записи сум за плановими платежами і по оприбуткуванню надійшли матеріальних цінностей. Реєстр в цьому випадку також відкривають на квартал, півріччя або рік з перенесенням в журнал-ордер за кожний місяць оборотів за плановими платежами (дебет рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками») і оприбуткуванню матеріальних цінностей (кредит рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками »і дебет кореспондуючих рахунків). За розрахунками в порядку планових платежів ці операції замість реєстру можна відображати також в окремому бланку журналу-ордера № 6 з подальшим перенесенням даних в основний журнал-ордер.

Слід мати на увазі, що невідфактуровані поставки (тобто постачання, по яких не надійшли рахунки-фактури) у реєстрі операцій за розрахунками з постачальниками (або в журналі-ордері № 6) протягом місяця фіксують умовно в оцінці за планово-обліковими цінами, а замість номера рахунку-фактури у відповідному рядку вказують літеру «Н». У міру надходження рахунків-фактур, раніше записані умовні суми сторнують, а на основі отриманих документів роблять записи в загальному порядку. Одночасно по рядку, за якою товарно-матеріальні цінності були відображені як невідфактуровані, вказують номер рядка, в якій зроблено сторнировочная запис.

Журнал-ордер № 6 ведеться лінійно-позиційним способом, що дає можливість судити про стан розрахунків з постачальниками за кожним документом. Крім довідкових даних (номер рахунку, реєстраційний номер, найменування постачальника) в журналі-ордері № 6 записуються номер прибуткового документа складу, вартість матеріалів, що надійшли за обліковими цінами організації та вартість за платіжним документом постачальника з виділенням в окрему графу суми податку на додану вартість, зазначеної в розрахунковому документі. Суми за обліковими цінами записуються незалежно від виду надійшли цінностей загальною сумою, а суми за платіжними вимогами - у розрізі видів матеріалів (основні, допоміжні, напівфабрикати, паливо тощо). Сума претензій записується на основі актів.

За виписками банку робиться відмітка про оплату кожного платіжного документа.

Належні постачальникам і підрядникам суми показують в журналі-ордері № 6 у кореспонденції з дебетом рахунків, на які повинні бути віднесені відповідні матеріальні цінності або витрати. Суми оплати і списань на відповідні рахунки відображають у спеціальному розділі журналу-ордера «Відмітки про оплату, списання або сторно по невідфактурованих постачання». При цьому вказують дату оплати, номер документа і кредитується рахунок.

Записи по кредиту рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» (ліва сторона журналу-ордера) виробляються за графами в кореспонденції з дебетуемого рахунками з обліку товарно-матеріальних цінностей (07 «Обладнання до установки», 10 «Матеріали», 11 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі »або 15« Заготівельні та придбання матеріальних цінностей »), витрат на виробництво (20« Основне виробництво », 21« Напівфабрикати власного виробництва », 23« Допоміжні виробництва », 25« Загальновиробничі витрати », 26« Загальногосподарські витрати », 28 «Брак у виробництві», 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства»), капітальних вкладень (08 «Вкладення у необоротні активи») і ін Права сторона журналу-ордера призначена для відображення операцій за дебетом рахунка 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» , тобто записів про оплату постачальникам і підрядникам за поставлені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та послуги та інших списань. При записах за дебетом рахунка вказуються кредитуються рахунки (рахунки з обліку грошових коштів, кредитів банку та ін.)

Суми, прийняті до платежу по кредиту рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», відображаються у відповідних графах журналу-ордера № 6 по доданком, визначальним покупну вартість надійшли товарно-матеріальних цінностей; окремо записується сума заліків, ПДВ і загальна сума, прийнята до оплаті. Якщо при прийманні товарно-матеріальних цінностей виявляється недостача, то поряд зі складовими покупної вартості надійшли цінностей окремо вказуються сума виявленої нестачі. У такому ж порядку фіксуються претензії по сортності, комплектності та подібні до них, виявлені при прийманні цінностей.

За вступили товарно-матеріальних цінностей в журналі-ордері показується також вартість цих цінностей за обліковими цінами.

У журналі-ордері № 6 по товарах в дорозі встановлено особливий порядок обліку. Суми, сплачені за розрахунковими документами на матеріальні цінності, відвантажені постачальниками, але поки не прибули до кінця місяця на склад підприємства, відображають тільки за дебетом рахунка 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» в кореспонденції з кредитом рахунків обліку грошових коштів. Вартість товарно-матеріальних цінностей в дорозі або не вивезених зі складів постачальників відбивають у відомості № 36 аналітичного обліку матеріалів (товарів) в дорозі. У цій відомості на підставі документів, що надійшли для оплати, записують найменування постачальника, дату і номер документа на відвантаження, найменування матеріалів або товарів, сплачену суму, кореспондуючий рахунок. У міру фактичного надходження матеріальних цінностей у відомості записують номер складу або прибуткового документа і роблять відмітку про оприбуткування надійшли матеріальних цінностей. Одночасно їх покупну вартість переносять в кредит журналу-ордера № 6 по рядку, з якої була записана за дебетом сума оплачених, але не надійшли матеріальних цінностей, в кореспонденції з рахунками з обліку матеріальних цінностей. Таким чином, до надходження на склад і оприбуткування матеріальних цінностей суми товарів в дорозі числяться в журналі-ордері № 6 по дебету рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» як дебіторська заборгованість.

У кінці місяця в журналі-ордері № 6 виводять залишки: за дебетом - суми, сплачені постачальникам; по кредиту - суми, належні до сплати постачальникам. По кожному кореспондуючому рахунку підписують підсумки і звіряють їх з відповідними даними в інших облікових регістрах. Крім того, після закінчення кожного місяця виводять узагальнені зведено-контрольні дані про стан розрахунків з постачальниками і підрядниками на першій сторінці журналу-ордера № 6. Ці дані необхідні для розшифровки стану розрахунків з постачальниками і підрядниками у бухгалтерському балансі.

Після підрахунку підсумків у журналі-ордері № 6 і звірення їх з даними інших регістрів отримані підсумкові дані (кредитові обороти в цілому і по кореспондуючих рахунках, а також розгорнуте сальдо) записують у Головну книгу.

Таким чином, при журнально-ордерній формі в обліку розрахунків з постачальниками поєднуються синтетичний та аналітичний облік, ліквідується громіздкий облік по особових рахунках організацій зі складанням оборотних відомостей, забезпечуються наочність і достовірність обліку в результаті застосування позиційного способу записів в реєстрах, а при необхідності і в самому журналі-ордері № 6.

1.3 Сучасний етап реформування бухгалтерського обліку в Російській Федерації

Програмою реформування бухгалтерського обліку відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) був встановлений широкий комплекс заходів щодо її практичної реалізації, починаючи, з розробки нормативної бази та заходів з підвищення кваліфікації фахівців з бухгалтерського обліку та закінчуючи організацією міжнародного співробітництва. У лютому 1998 р. був відкритий Міжнародний центр реформи бухгалтерського обліку (МЦРБУ). Це неурядова некомерційна організація координує надання міжнародної технічної допомоги для спеціальної Міжвідомчої комісії з реформування бухгалтерського обліку та фінансової звітності, складеної з представників Міністерства фінансів, Центрального Банку, Федеральної Комісії з цінних паперів, Державної податкової служби, Держкомстату та інших відомств. Міжнародний центр реформи бухгалтерського обліку виконує роль сполучної ланки між Комітетом з міжнародних стандартів і російськими професійними організаціями та регулюючими органами. Створення цього центру було відзначено на вищому рівні, коли Американо-російська об'єднана комісія з економічного та технічного співробітництва (Комісія Гор-Черномирдін) вітала створення Міжнародного центру реформи бухгалтерського обліку, а Американське агентство міжнародного розвитку та Американська торгова палата виділили грант розміром в 1 мільйон доларів для фінансування роботи Міжнародного центру реформи бухгалтерського обліку.

Також слід виділити видання першого офіційного перекладу Міжнародного стандарту фінансової звітності на російську мову і перелік основних термінів міжнародних стандартів. Раніше Міжнародні стандарти фінансової звітності були офіційно перекладені лише на німецьку мову. 2 листопада 1998 відбулася презентація російського видання міжнародних стандартів, підготовленого за участю широкого кола експертів Комітету з міжнародних стандартів фінансової звітності (КМСФО) та російських фахівців. Презентація була проведена в рамках практичної конференції «Мова грошей», присвяченій Міжнародному стандарту фінансової звітності, і в якій брали участь представники органів влади на федеральному і регіональному рівні, представники професійних асоціацій бухгалтерів і аудиторів, фінансові аналітики, представники ділових кіл, співробітники державних і галузевих регулюючих органів, а також міжнародних структур. На конференції також виступали представники з інших країн СНД.

У квітні 1997 р. був створений Інститут професійних бухгалтерів (ІПБ) - некомерційне партнерство, засноване вищими навчальними, науковими та громадськими організаціями. Активну участь у створенні та діяльності ІПБ приймає Мінфін РФ. ІПБ Росії об'єднує атестованих професійних бухгалтерів і аудиторів. Вони представляють керівників і провідних спеціалістів бухгалтерських служб підприємств і організацій, аудиторських та консалтингових служб, професорсько-викладацький склад в області бухгалтерського обліку, економічного аналізу та аудиту різних навчальних закладів, фахівців фінансового менеджменту. У листопаді 2001 р. ІПБ Росії став дійсним членом Міжнародної федерації бухгалтерів (IFAC). Основними цілями і завданнями ІПБ є:

- Об'єднання в єдину професійну організацію та координація діяльності кваліфікованих фахівців в області бухгалтерського обліку, аудиту, фінансового менеджменту, а також юридичних осіб, які спеціалізуються в галузі розповсюдження інформації фінансово-економічного профілю, надання послуг в області бухгалтерського обліку, економічного аналізу, аудиту, фінансового менеджменту , та підвищення кваліфікації працівників бухгалтерського, фінансово-економічного профілю;

- Організація та проведення атестації фахівців у галузі бухгалтерського обліку, фінансового менеджменту з метою підвищення їхнього професійного статусу і значущості на професійному ринку працю і послуг;

- Розробка методології та методики бухгалтерського обліку та аудиту;

- Створення системи оперативного інформування членів ІПБ про зміни та нововведення в галузі регулювання бухгалтерського обліку, економічного аналізу та аудиту;

- Удосконалення професійної діяльності персоналу організацій, пов'язаного з бухгалтерським обліком, фінансовим менеджментом, аудитом тощо, формування позитивної громадської думки про сумлінно працюють фахівцях у галузі бухгалтерського обліку, фінансового менеджменту, аудиту тощо;

- Впровадження в практику нових форм і методів організації бухгалтерського обліку, економічного аналізу та аудиту, що відповідають вимогам. Програми реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Інститутом професійних бухгалтерів за участю фахівців Мінфіну були розроблені Положення про атестацію професійного бухгалтера та Порядок проведення кваліфікаційних іспитів на атестат професійного бухгалтера, схвалені Міжвідомчою комісією з реформування бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Атестація професійних бухгалтерів проводиться Інститутом професійних бухгалтерів з 1996 р., і станом на 2003 р. її пройшли понад 140 тисяч бухгалтерів. Метою зазначених документів є підтвердження бухгалтерським спільнотою професійного рівня своїх представників, як це прийнято в більшості розвинених країн - як приклад можна привести відомі міжнародні сертифікати Certified Public Accountant (CPA) у США і The Association of Chartered Certified Accountants (ACCA) у Великобританії. Також Інститутом розроблено Кодекс професійної етики професійного бухгалтера.

У сфері підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку розроблено новий стандарт вищої освіти, прийнято програми навчання та перепідготовки, підвищення кваліфікації, видані нові підручники і навчальні посібники з Міжнародним стандартам фінансової звітності, організовано близько 400 навчально-методичних центрів, що займаються навчанням бухгалтерських кадрів тільки в системі Інституту професійних бухгалтерів Росії.

Таким чином, в напрямку кадрового забезпечення реформи досягнуті певні успіхи. У той же час слід відзначити, що спостерігається значне відставання у розробці програм навчання і перепідготовки бухгалтерських кадрів. Як правило, бухгалтери-практики погано уявляють собі суть змін, що відбуваються. Це означає, що існує необхідність активніше залучати широкі кола бухгалтерів в обговорення розроблюваних документів, а також сприяти у відстоюванні своїх професійних інтересів.

Існували також і проблеми реформування.

Перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності не можна розглядати як єдину мету реформування. Насправді реформа повинна бути набагато глибше і полягати в побудові ефективної надбудови над новим типом господарських відносин у Росії. У результаті повинна бути створена середовище, забезпечує формування корисної та об'єктивної інформації про фінансовий стан і результати діяльності компаній. Неможливість переходу на Міжнародні стандарти фінансової звітності «в один день» обумовлена ​​необхідністю здійснення цілого комплексу взаємопов'язаних заходів. Тому природно, що в процесі реформування будуть виникати численні складності. Можна виділити ряд складнощів, що перешкоджають реформуванню:

- Постійне оновлення Міжнародних стандартів фінансової звітності - в останні кілька років Міжнародні стандарти фінансової звітності зазнають серйозні концептуальні зміни по суті являють щось на кшталт «рухомій мішені", потрапити в яку - завдання, нелегка навіть для дуже досвідченого стрільця. З одного боку, необхідно своєчасно адаптувати нові терміни Міжнародного стандарту фінансової звітності в російську юридичну термінологію. З іншого боку, для того, щоб уникнути морального старіння вітчизняних стандартів, в процесі їх розробки Мінфіну необхідно паралельно відслідковувати всі поточні проекти та розробки Комітету з міжнародних стандартів фінансової звітності.

- Необхідність зниження в окремих випадках статусу документу, що розробляється, - наприклад, замість Положення з довірчого управління Мінфін випустив Вказівки щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних із здійсненням договору довірчого управління майном та договору простого товариства, тобто замість документа другого рівня був прийнятий документ третього рівня системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку. Те ж саме відбулося відносно Положення «Прибуток на акцію». Поки ще не прийняті поправки до Федерального закону «Про бухгалтерський облік», покликані закріпити значні зміни, що відбулися останнім часом в російському обліку.

- «Людський фактор» - середній рівень знань бухгалтерів і аудиторів, які беруть участь у підготовці та вираженні думки про звітність, підготовленої відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності, залишається низьким. По суті кваліфіковані аудиторські та консалтингові послуги в цій області можуть надавати лише компанії великий «четвірки», що працюють в Росії і кілька найбільших російських компаній. Керівники компаній часто також негативно ставляться до Міжнародних стандартів фінансової звітності, оскільки це може вимагати значних витрат.

- Недостатнє застосування на практиці нових стандартів обліку. У результаті опитування членів Інституту професійних бухгалтерів з'ясувалося, що низка прийнятих ПБО до цих пір не використовуються для підготовки звітності. Як правило, це ПБО розрахункового характеру, які потребують професійного судження з боку бухгалтера - ПБО 7 / 98 «Події після звітної дати», ПБО 8 / 01 «Умовні факти господарської діяльності», ПБО 11/2000 «Інформація про афільованих осіб», ПБО 12 / 2000 «Інформація за сегментами».

- Орієнтація бухгалтерського обліку на вимоги податкових органів залишається одним з головних перешкод на шляху реформування. Найчастіше керівники підприємств побоюються, що в результаті впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності та переходу на гранично прозору фінансову звітність у них не залишиться резерву для уникнення оподаткування. Необхідно остаточно розвести бухгалтерський облік та податкову звітність. Підприємства повинні робити податкову звітність виходячи з податкових законів, і виключно для цілей оподаткування, а бухгалтерський облік вести виключно у своїх інтересах. Тоді не виникає дуалізму обліку і з'явиться можливість глибокого всебічного аналізу діяльності власне підприємства.

- Відсутність галузевих вказівок щодо застосування нових правил бухгалтерського обліку - цей складний момент пов'язаний з недоліками самих міжнародних стандартів, до яких відносять узагальнений характер Міжнародних стандартів фінансової звітності та відсутність докладних інтерпретацій і конкретних прикладів застосування стандартів до конкретних ситуацій (наприклад, специфіка обліку в нафтогазовому секторі ). У ПБУ також наводиться лише загальний опис методів обліку тих чи інших операцій, а колишня практика, коли союзні міністерства і відомства розробляли на базі правил Мінфіну галузеві вказівки, відсутня. Ця прогалина повинен бути заповнений Інститутом професійних бухгалтерів та іншими об'єднаннями бухгалтерів і аудиторів.

Таким чином, належить ще багато зробити для того, щоб Росія повністю перейшла на міжнародну практику обліку. Важливо, щоб необхідність переходу була усвідомлена як на рівні влади, так і серед бізнесу і бухгалтерської спільноти. Можна додати, що у сфері структурних реформ перехід на Міжнародні стандарти фінансової звітності російське Уряд вважає для себе пріоритетним - не випадково, реформа системи бухгалтерського обліку та розвиток зафіксовані в нашому плані впровадження структурних заходів і в спільній заяві з МВФ.

2. ТОВ «МПС системи» - економічний суб'єкт дослідження

2.1 Техніко-економічна характеристика організації

Товариство з обмеженою відповідальністю «МПС системи», згідно з чинним законодавством визнається товариством з обмеженою відповідальністю, яке діє на підставі статуту і законодавства Російської Федерації.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МПС системи» засновано в 2001 р. Організація має самостійний баланс, розрахунковий та інші подружжя в установах банків, фірмове найменування, печатку з найменуванням і фірмовим знаком.

Місцезнаходження товариства - 350011, Росія, Краснодарський край, м. Краснодар, Центральний адміністративний округ, вул. Димитрова, 5 / 1.

Повне найменування товариства: товариство з обмеженою відповідальністю «Металопластикові сантехнічні системи»; скорочене найменування - ТОВ «МПС системи».

Товариство створюється для здійснення господарської діяльності з метою задоволення громадських потреб у його продукції, товарах, роботах, послугах та реалізації на основі отримання прибутку економічних інтересів учасників та членів трудового колективу Товариства.

Відповідно до встановленого статутом основним видом діяльності організації є ремонтно-сантехнічні роботи.

Товариство самостійно здійснює свою господарську діяльність, визначає перспективи розвитку, розпоряджається прибутком.

Товариство веде бухгалтерську і статистичну звітність відповідно до законодавства Російської Федерації, виплачує у встановленому порядку податки та інші обов'язкові платежі до бюджету і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями відповідно до чинного законодавства Російської Федерації.

ТОВ «МПС системи» щодо за короткий період часу зуміло домогтися популярності, затребуваності на ринку, конкурентоспроможності, поваги серед своїх споживачів.

Існують різні організаційні структури діяльності підприємств, але в даному суспільстві застосовується лінійно-функціональна організаційна структура, так як кожен відділ має фахівця-керівника (рис. 1).

Рис. 1. Організаційна структура діяльності ТОВ «МПС системи»

Вищим органом управління є директор підприємства. Директор адмініструє роботу служб, але як керівник підприємства з лінійно-функціональної організаційної структурою, має риси централізації прийняття рішення.

Функції ведення бухгалтерського обліку покладено на бухгалтерію, представленої головним бухгалтером та заступником бухгалтера.

Використовуються розрахункові показники, засновані на співвідношенні доходної та видаткової частини виробництва. Показниками можна вважати дані фінансової звітності бухгалтерського балансу, звіт про прибутки і збитки, звіт про зміни капіталу, звіт про рух грошових коштів, додатку до бухгалтерського балансу. Дані зазначених форм фінансової звітності беруть участь в аналітичних розрахунках платоспроможності та фінансової стійкості товариства (коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами, частка виробничих запасів в поточних активах, частка власних оборотних коштів покриття запасів, коефіцієнт покриття запасів, коефіцієнт концентрації залученого капіталу, коефіцієнт концентрації власного капіталу, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт структури довгострокових вкладень, коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, коефіцієнт структури залученого капіталу, коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів); при аналізі оборотного капіталу (коефіцієнти оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнти оборотності запасів, коефіцієнти оборотності кредиторської заборгованості); для аналізу результатів діяльності (вертикальний і горизонтальний аналіз формування фінансових результатів, рентабельність виробництва, продукції, коефіцієнт рентабельності використання основного капіталу, рентабельність власного капіталу, рентабельність основних фондів, рентабельність довгострокових фінансових вкладень, період окупності основного капіталу, період окупності власного капіталу, період окупності основних засобів, точка беззбитковості).

2.2 Аналіз основних фінансових показників діяльності

У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), зацікавлених в результатах його функціонування. На підставі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи прагнуть оцінити фінансовий стан підприємства. Основним інструментом для цього служить фінансовий аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини аналізованого об'єкту: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обгрунтовані рішення.

Фінансовий аналіз являє собою процес, заснований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною задачею фінансового аналізу є зниження неминучої невизначеності, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих у майбутнє.

Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

майновий стан підприємства;

ступінь підприємницького ризику, зокрема можливість погашення зобов'язань перед третіми особами;

достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;

потреба в додаткових джерелах фінансування;

здатність до нарощення капіталу;

раціональність залучення позикових коштів;

обгрунтованість політики розподілу і використання прибутку;

доцільність вибору інвестицій та ін

У широкому сенсі фінансовий аналіз може використовуватися: як інструмент обгрунтування короткострокових і довгострокових економічних рішень; доцільності інвестицій; як засіб оцінки майстерності і якості управління; як спосіб прогнозування майбутніх результатів.

Прагнучи вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше починають вдаватися до допомоги фінансового аналізу. При цьому вони, як правило, вже не задовольняються констатацією розміру показників звітності, а розраховують одержати конкретний висновок про достатність платіжних засобів, нормальних співвідношеннях власного і позикового капіталу, швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих чи інших видів діяльності.

Залучення до розрахунку фінансових показників даних внутрішнього обліку дає можливість підвищити «якість» оцінки і скласти об'єктивний висновок про фінансовий стан підприємства. При цьому розрахунком показників процедура фінансового аналізу не вичерпується. Це лише один з початкових етапів.

Наступним обов'язковим етапом є порівняння результатів зі значеннями, отриманими в більш ранні періоди. За динамікою показників встановлюються їх більш-менш нормальні значення стосовно до умов діяльності даного підприємства. Ці нормальні значення показників повинні бути добре відомі особам, в чиї обов'язки входить управління фінансами.

Узагальнюючим показником діяльності будь-якого підприємства є співвідношення прибутку і вкладеного капіталу (в практиці фінансового аналізу даний показник отримав назву рентабельності вкладення капіталу, або просто рентабельності капіталу). Якщо рентабельність вкладень капіталу в аналізованому періоді виявився нижчим за її нормального для даного підприємства значення, то в числі основних причин цього можуть бути виділені недостатня прибуток при сформованому обсязі реалізації, уповільнення швидкості обігу коштів та ін Це у свою чергу повинно спонукати до перегляду цінової політики та ін

При тривалому обороті товарно-матеріальних цінностей потрібна оцінка доцільності політики формування запасів і вишукування можливості усунути їх надлишки. Це обумовлює необхідність виявлення тих видів матеріальних цінностей, які сповільнюють оборотність коштів, які розміщені в запаси.

Таким чином, результати фінансового аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що потребують особливої ​​уваги. Нерідко виявляється достатнім виявити ці місця, щоб розробити заходи щодо їх ліквідації.

Ознайомимося зі звітними документами ТОВ «МПС системи» (додаток 3, 4) і проведемо аналіз фінансового стану підприємства.

У табл. 2.1, наведеної нижче, надана структура майна організації та джерел його формування. З неї можна зробити висновок, що співвідношення основних якісних груп активів організації на останній день періоду, що аналізується характеризуються значною часткою (99%) поточних активів і незначним відсотком іммобілізованих коштів. Активи організації у січні - липні 2006 р. зменшилися на 357 тис. руб. (На 26,8%). Незважаючи на зменшення активів, власний капітал збільшився на 23,2%, що, в цілому, свідчить про позитивну динаміку майнового стану організації.

Таблиця 2.1.

Структура майна організації та джерел його формування