Організація бухгалтерського обліку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

1. Організація бухгалтерського обліку на підприємствах з різними формами власності

Підприємством є самостійний господарюючий суб'єкт, створений у порядку, встановленому законом, для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку. Управління підприємством здійснюється відповідно до його статуту на основі поєднання принципу самоврядування трудового колективу і прав власника щодо господарського використання свого майна. Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблену ним продукцію, роботи і послуги.
Основним узагальнюючим фінансовим показником господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток, що залишається у підприємства після утримання податків і інших платежів у бюджет, надходить у розпорядження підприємства.
Рада підприємства може приймати рішення про випуск цінних паперів (акцій), з метою утворення спеціальних фондів у разі їх недостатності для відшкодування витрат з придбання основних засобів та інших науково-технічних розробок.
Підприємство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства. Господарська діяльність підприємства будь-якої форми власності складається з трьох безперервних взаємопов'язаних господарських процесів:
постачання;
виробництва продукції;
її збуту.
Отже найбільш важливими об'єктами бухгалтерського обліку на підприємстві - основні і оборотні кошти в їх русі, розрахунково-кредитні відносини, випуск продукції, витрати на її виробництво, собівартість виробленої продукції в цілому і по окремих видах, працю працівників за їх зарплата, результати господарської діяльності. [12]
Взаємозв'язок бухгалтерії зі структурними підрозділами підприємства.
Структурні підрозділи
Склад та найменування документів
Цехи
Документи за окремими господарськими операціями, виробничі звіти по витратах і т.д.
Склади
Документи по руху товарно-матеріальних цінностей (надходження, відпустка, переміщення)
Плановий відділ
Затверджені розробки планових показників за всіма видами діяльності підприємства (кошторис доходів і витрат)
Відділ праці і зарплати
Положення про оплату праці та преміювання окремих категорій працюючих, зміна ставок, окладів, штати.
Відділ кадрів
Списки осіб (накази) про зарахування (прийнятті) на роботу, звільнення, відпустці, переміщенні всередині підприємства.
Відділ головного механіка
Документи на рух обладнання та його ремонт, про роботу автотранспорту та ін

1.1 Принципи організації бухгалтерського обліку.

Організація бухгалтерського обліку грунтується на використанні загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів:
юридичної самостійності і незалежності підприємства;
безперервної діяльності підприємства без намірів скорочення обсягів операцій;
повноти відображення всіх господарських явищ і процесів; повного розкриття чинного стану і результатів діяльності;
реальності;
ясності;
порівняння;
послідовності;
сталості прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна протягом поточного року (зміна методології на наступний рік має бути зазначено в річної бухгалтерської звітності);
обережності і передбачливості по відношенню до знецінення активів, сумнівної заборгованості клієнтів, значно впливають на результати як звітного, так і майбутнього періодів;
розмежування прибутків і витрат між періодами та відповідності прибутків звітного періоду витрат;
Бухгалтерський облік на підприємстві, грунтуючись на цих принципах, має забезпечити отримання достовірної, якісної, своєрідною і доступною для розуміння інформації з метою контролю за господарською діяльністю та прийняття відповідних дієвих управлінських рішень.
Бухгалтерія підприємства забезпечує обробку документів, раціональне ведення бухгалтерських записів в облікових регістрах і на їх основі - складання звітності, своєчасне отримання облікової інформації про виробничо - господарської діяльності підприємства дозволяє керівникам оперативно впливати на хід виробництва, приймати відповідні заходи для підвищення економічних показників роботи підприємства (продуктивності праці, прибутку).
У бухгалтерії підприємства, як правило, є:
розрахункова група, працівники якої на підставі первинних документів виконують всі розрахунки по зарплаті і утримань з неї, здійснюють контроль за використанням фонду оплати праці і фонду споживання, ведуть облік розрахунків по відрахуваннях на соціальне страхування та забезпечення з відрахувань до Пенсійного фонду, Фонду зайнятості та ін .;
матеріальна група, працівники якої ведуть облік придбання матеріальних цінностей, розрахунків з постачальниками матеріалів, надходження і витрачання матеріалів в розрізі місць їх зберігання і використання і т.д. На невеликих підприємствах в матеріальній групі ведеться облік основних засобів, малоцінних швидкозношуваних предметів і готової продукції; на великих підприємствах для обробки даних цієї ділянки обліку створюються окремі групи;
виробничо-калькуляційна група, працівники якої ведуть облік витрат на всі види виробництв, калькулюють фактичну собівартість продукції, що випускається і складають звітність, визначають склад витрат на незавершене виробництво;
загальна група, працівники якої здійснюють облік решти операцій, ведуть Головну книгу і складають бухгалтерську звітність.
На великих підприємствах виділяється фінансова група, працівники якої ведуть облік грошових коштів і розрахунків з підприємствами, організаціями та окремими особами.
Апарат бухгалтерії має безпосереднє відношення до всіх цехах і відділам підприємства. Він отримує від них ті чи інші дані, необхідні для здійснення обліку. [12]
Бухгалтерський облік на підприємстві також може здійснюватися:
бухгалтерською службою (відділом), яка є самостійним структурним підрозділом на чолі з головним бухгалтером або централізованою бухгалтерією;
спеціалізованою організацією або позаштатним спеціалістом - бухгалтером на договірній основі, якщо підприємство не має бухгалтерської служби;
власниками або керівниками (виконавчими директорами) - на невеликих підприємствах [11].
Підприємства організують бухгалтерський облік відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та звітності", національним планом рахунків, Інструкцією щодо його використання та інших норм органів державного управління, що регулюють бухгалтерський облік.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку господарюючих суб'єктів несуть їх керівники, власники або призначені ними перші керівники (виконавчі директори). Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку в бюджетних установах (організаціях) несуть їх перші керівники. Керівник, власник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити виконання вимог головного бухгалтера, що стосуються оформлення і забезпечення ведення обліку, шляхом своєчасного надходження первинних документів від усіх працівників (підрозділів, служб) підприємства, що мають відношення до обліку.
Згідно з положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні:
1. Підприємства, установи, для здійснення бухгалтерського обліку, самостійно встановлюють організаційну форму бухгалтерської роботи, виходячи з виду підприємства і конкретних умов господарювання.
2. Визначає форму і методи бухгалтерського обліку, грунтуючись на діючих загальних або галузевих формах і методах, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених цим Положенням, а також технологію обробки облікової інформації.
3. Розробляє систему внутрішньовиробничого обліку, звітності контролю господарських операцій, визначає права працівників на підпис документів.

2. Права, обов'язки і відповідальність головного бухгалтера

2.1 Права та обов'язки головного бухгалтера підприємства

Грунтуючись на вимогах Положення про бухгалтерський облік та звітності, відзначимо, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник підприємства. У зв'язку з чим він зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами, працівниками підприємства, що мають відношення до обліку, вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку документів і відомостей.
Бухгалтерська служба на підприємстві може виступати і у вигляді самостійного структурного підрозділу (служби), або у вигляді централізованої бухгалтерії. Дозволяється здійснювати бухгалтерський облік (на підприємствах, що не мають бухгалтерської служби) силами спеціалізованої організації або відповідним спеціалістом на договірних засадах.
Головний бухгалтер призначається та звільняється і звільняється з посади тільки керівником підприємства і йому безпосередньо підпорядковується.
Головний бухгалтер несе відповідальність за дотримання методологічних засад при веденні бухгалтерського обліку, забезпечує контроль і своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій, формує оперативну інформацію і бухгалтерську звітність для її подання у встановлені адреси і терміни.
Спільно з керівником підприємства головний бухгалтер підписує документи, що служать підставою для прийому і видачі товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, а також розрахункових кредитних і фінансових зобов'язань. Зазначені документи без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними і до виконання не приймаються. Право підпису може бути представлено особам, уповноваженим на це письмовим розпорядженням керівника підприємства.
Головному бухгалтеру забороняється приймати до виконання й оформлення документи, що суперечать законодавству, викликають порушення договірної і фінансової дисципліни. Про них у письмовому вигляді головний бухгалтер повідомляє керівника і, тільки отримавши в письмовому вигляді розпорядження про їх виконання, приймає до обліку. Всю повноту відповідальності за незаконність здійснених операцій в цьому випадку несе керівник підприємства. З головним бухгалтером погоджується призначення, звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб (касира, зав. Складом та ін.)
На малих підприємствах, що не мають в штаті касира, його обов'язки можуть виконуватися головним бухгалтером або іншим працівником за письмовим розпорядженням керівника підприємства.
При звільненні головного бухгалтера (бухгалтера) проводиться здача справ новопризначеному наказом керівника, в процесі якої проводиться перевірка стану бухгалтерського обліку і достовірності звітних даних зі складанням акту, що затверджується керівником підприємства.

2.2 Обов'язки та відповідальність головного бухгалтера за несвоєчасну здачу звітності

Головний бухгалтер зобов'язаний:
вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її збереження у відповідності з термінами, встановленими чинним законодавством;
подавати до державних податкових інспекцій декларації, розрахунки по податках, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків;
сплачувати належні суми податку у встановлені терміни;
допускати посадових осіб державних податкових інспекцій для обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань нарахування і сплати податків.
Керівники та відповідальні посадові особи підприємств, установ, організацій зобов'язані підписувати акт перевірки, проведеної державними податковими інспекціями, і давати письмові пояснення за цими актами, з питань, що виникають під час перевірки, виконати вимоги державних податкових інспекцій щодо усунення виявлених недоліків законодавства про оподаткування прибутку.
Відповідальність за правильність нарахування, своєчасності сплати податку та дотримання законодавства про оподаткування покладається на платників податку та їх посадових осіб.
Платники податку, які не мають бухгалтерських звітів і балансу, декларацій і розрахунків з податку за відповідний період, сплачують 10% суми податку, нарахованого за попередній звітний період. Після надання зазначених документів здійснюється перерахунок податку з фактично одержаного прибутку.
Платники податку за не подання або несвоєчасне подання державним податковим інспекціям податкових декларацій, розрахунків та інших документів, необхідних для нарахування податку, а також за не подання або за несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату податків, додатково сплачують до бюджету 10% належних до сплати сум податку.
У разі приховування (заниження) сум податку сплачується сума донарахованого податку і штраф у подвійному розмірі тієї ж суми, а в разі повторного порушення протягом року - штраф у п'ятикратному розмірі.
Суми донарахованого податку та фінансових санкцій сплачується до бюджету підприємствами, установами і організаціями в 10-денний термін з дня складання акту перевірок.
Посадові особи, винні у порушенні законодавства про оподаткування прибутку, в установленому законом порядку, притягуються до адміністративної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

3. Концепція реформування бухгалтерського обліку на Україну

3.1 Необхідність реформування бухгалтерського обліку. Сучасна вітчизняна та зарубіжна практика

У бухгалтерському обліку радянського періоду і до нашого часу головним об'єктом вивчення вважаються господарські кошти. Такі засоби групуються в балансі в більшій частині за економічними показниками при мінімальному врахуванні їх правового положення. В активі балансу відображають склад господарських засобів, а в пасиві - їх джерела. За своїм складом кошти, які знаходяться в активі, діляться на основні, оборотні і поворотні, а їх джерела в пасиві - на власні та залучені.
Основні засоби у вітчизняному балансі відображаються у згорнутому вигляді занадто узагальненим показником при зайвої інформації щодо залишкової вартості, зносу первинної вартості.
У більшості зарубіжних країн у балансі основні засоби мають розгорнуті показники стосовно матеріальних і нематеріальних активів. Наприклад, у балансі Польщі нематеріальні активи мають 5 показників, а матеріальні основні засоби - 7 показників. У балансі Англії нематеріальні та матеріальні активи мають по 4 показника. У вітчизняному балансі основні засоби характеризуються 14 показниками, 6 з яких зайві, оскільки вони формально уточнюють залишкову вартість основних засобів і нематеріальних активів. У балансі Польщі основні засоби відображаються в 20 конкретних показниках, об'єднаних В4 групи.
У вітчизняному балансі в активі існує інший розділ "Запаси і витрати", "Грошові кошти, розрахунки та інші активи". У балансі Польщі в одному розділі з назвою "Оборотні кошти" на основі детальних показників відображаються запаси, витрати, цінні папери, грошові кошти.

3.1.1 Основні недоліки вітчизняного обліку

На превеликий жаль у вітчизняному балансі зобов'язання і власний капітал не знаходять свого належного відображення. Внаслідок чого виключається можливість комплексної економіко-правової характеристики фінансового стану підприємства шляхом аналізу взаємовідношення між його економічними ресурсами та вимогами на них з боку кредиторів і власників. Відсутність необхідних умов визначення взаємовідносин між економічними ресурсами і зобов'язаннями тягне за собою цілий ряд негативних наслідків, які не дозволяють забезпечувати нормальну фінансову діяльність підприємства.
В існуючому балансі підприємства, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 139 від 18 серпня 1995 р, перший розділ пасиву має назву "Джерела власних і прирівняних до них коштів". Відповідно до офіційно затвердженої методики бухгалтерського обліку, дуже важко встановити, до якої власне категорії слід відносити названі статті балансу: до встановленим або залученими коштами, що власне є "прирівняні до власних джерел кошти". У більшості країн світу, в першу чергу з розвиненою ринковою економікою, пасив балансу розглядається як повна сума зобов'язань підприємства.
Подібна методологія розрахунків дозволяє в ринкових умовах успішно визначати вартість підприємства, його платоспроможність і позитивно вирішувати інші питання. Для усунення такої плутанини і виникає необхідність проведення належної комплексної економіко-правової оцінки фінансового стану підприємництва та реформування всієї системи бухгалтерського обліку.

3.2 Принцип побудови бухгалтерського обліку

До основних принципів бухгалтерського обліку належать:
1. Принцип автономності.
Заснований на тому, що рахунки підприємства повинні бути відділені від рахунків його власників і працівників. Цей принцип вимагає свого використання на кожному підприємстві незалежно від його організаційно-правової форми, виду діяльності та власності. Відділення бухгалтерських рахунків підприємства від рахунків його власників обумовлює відображення у фінансовій звітності підприємства інформації виключно про діяльність підприємства.
2. Принцип безперервності.
Цей принцип заснований на тому, що бухгалтерський облік вимагає приділяти більше уваги допущенню про можливість постійної діяльності підприємства. Цей принцип орієнтований на здійснення підприємством своєї діяльності до того часу, поки не з'являться факти зворотного характеру, тоді слід застосувати спеціальні правила бухгалтерського обліку.
3. Принцип використання грошового виміру.
Орієнтований на необхідність узагальненого відображення в бухгалтерському обліку господарських засобів з метою їх математичного аналізу.
У зв'язку з тим, що бухгалтерські документи містять в собі тільки ті дані, які мають грошове вираження, то бухгалтерський облік не може дати вичерпну характеристику про стан справ на підприємстві.
4. Принцип матеріальної оцінки.
Заснований на тому, що бухгалтерський облік серед численних обставин господарювання бере до уваги основні, які мають істотне значення для відображення фінансового стану підприємства.
Використання іншого підходу тягне за собою проведення громіздких розрахунків і значні додаткові інтелектуальні та матеріальні витрати, хоча такий підхід сам по собі дозволяє досягти певних гарантій, перевага має надаватися при досягненні абсолютної точності розрахунків шляхом максимальної деталізації господарських операцій в окремих бухгалтерських документах, а спрощеному і ефективному відображенні головних фактів господарювання у фінансовій звітності. У даному випадку у фінансовій звітності слід відображати кожен без винятку істотний факт господарювання, навіть в умовах попереднього віднесення його окремих обставин до категорії другорядних.
5. Принцип двосторонньої тотожності узагальнених показників.
Принцип двосторонньої тотожності узагальнюючих показників характеризується рівністю:
Кошти = Зобов'язання + Капітал
Наведене рівність називається балансовим рівнянням і об'єднує три узагальнюючих показника: Засоби, Зобов'язання і Капітал. Згідно цього рівняння кошти знаходять відображення в активі балансу, а зобов'язання і капітал розміщуються в пасиві балансу.
При розгляді в широкому аспекті узагальнюючого показника коштів в активі, необхідно орієнтуватися на тотожність узагальнюючим показником в пасиві джерела цих коштів у вигляді двох зобов'язань:
зовнішніх, перед кредиторами;
внутрішніх, перед інвесторами.
При розгляді конкретних видів зобов'язань слід керуватися тим, що зобов'язання перед кредиторами мають першочерговий характер і забезпечуються всіма засобами підприємства. У свою чергу зобов'язання перед інвесторами мають другорядний характер і забезпечуються після задоволення вимог кредиторів. У кінцевому розрахунку позови кредиторів мають перевагу щодо позовів інвесторів і за будь-яких обставин повинні зберігати ознаки зобов'язань. Решта позови інвесторів щодо вкладених коштів завжди включають в себе ознаки другорядних зобов'язань, які підлягають відображенню в пасиві балансу у вигляді капіталу.
Якщо джерела задоволення позовів кредиторів складуть всі кошти підприємства, то джерело задоволення інвесторів підлягає обмеженню обсягів капіталу у вигляді нерозподіленого прибутку та акцій. Дотримуючись такого методологічного підходу на основі наведеного вище балансового рівності можна визначити як обсяги зобов'язань (Кошти - Капітал = Зобов'язання), так і обсяги капіталу (Кошти - Зобов'язання = Капітал).
6. Принцип відображення фактичної реалізації.
Принцип відображення фактичної реалізації грунтується на тому, що дохід або виручка від реалізації підлягає відображенню в бухгалтерському обліку в момент доставки продукції споживачеві або надання послуг замовнику.
Згідно з цим принципом оформлення замовлення не може вважатися реалізацією, оскільки фактично доходу не було. У випадках попереднього отримання грошових коштів або в майбутньому дохід має відображатися в бухгалтерському обліку шляхом проведення спеціальних рахунків дебіторів і кредиторів.
7. Принцип собівартості.
Принцип собівартості орієнтований на отримання інформації щодо реальної, а не ринкової вартості засобів підприємства. У зв'язку з тим, що бухгалтерський облік не дозволяє визначити загальну вартість конкретного підприємства, то виникає необхідність використання спеціальних методів експертної оцінки. Згідно з принципом собівартості такі нематеріальні активи, як товарні знаки, патенти, можуть бути включеними в засоби підприємства в умовах їх придбання не по визначеній вартості.
8. Принцип тотожності витрат витрат.
Принцип тотожності витрат витрат подібний до принципу відображення фактичної реалізації та покликаний визначити порядок обліку витрат по відношенню до отриманих доходів. Головна особливість такого порядку лежить в тому, що в бухгалтерському обліку витрати повинні бути тотожні витратам на отримання доходу за звітний період. Саме на основі цього принципу повинна визначатися прибуток у вигляді різниці між доходами і видатками у звітному періоді.
9. Принцип консерватизму при визначенні капіталу.
Принцип консерватизму при визначенні капіталу ставить метою відображення в бухгалтерському обліку збільшення капіталу, за умови, коли така подія повністю сталося. У свою чергу, зменшення капіталу приймається до уваги за умови, коли така подія стає цілком можливою. Згідно з принципом консерватизму в бухгалтерському обліку не може фіксуватися збільшення капіталу до того часу, поки виконання договору не буде мати ознак цілком певної події.

4. Форми фінансової звітності

Основними формами фінансової звітності повинні бути баланс, звіт про прибуток і звіт про рух грошових коштів.
Для окремих категорій облікових одиниць, законами можна передбачити додаткові форми фінансової звітності.
БАЛАНС.
Баланс повинен відображати фінансовий стан підприємства на конкретну дату.
До лівій стороні балансу, яка має назву активу, необхідно включати показники коштів підприємства. До правій стороні балансу, званої пасивом, необхідно включати показники зобов'язань і капіталу підприємства.
Актив має складатися з трьох основних розділів:
I. Основні засоби.
II. Оборотні кошти.
III. Поточні розрахунки.
У розділі I. "Основні кошти" слід виділити такі підрозділи:
нематеріальні активи;
основні матеріальні засоби;
основні фінансові кошти;
здійснення довгострокових витрат.
У розділі II. "Оборотні кошти" також слід виділити такі підрозділи як:
запаси;
витрати;
призначені до обороту цінні папери та грошові кошти.
У розділі III. "Поточні розрахунки" слід виділити окремі узагальнюючі показники активних розрахунків щодо поточних витрат та інших поточних розрахунків.
Пасив балансу теж складається з п'яти основних розділів:
I. Капітал.
II. Резерви.
III. Довгострокові зобов'язання.
IV. Коротко термінові зобов'язання і спеціальні фонди.
V. Поточні розрахунки та надходження майбутніх періодів.
У розділі I. "Капітал" слід виділити підрозділи:
статутний капітал (фонд);
не внесені внески в статутний капітал (фонд):
запасний капітал (фонд);
резервний капітал (фонд);
НЕ статутний резервний капітал (фонд);
нерозділені фінансові кошти за попередній період;
нетто фінансових коштів оборотного року.
У розділі II Резерви можна виділити такі узагальнюючі показники, як резерви на податок і позастатутні резерви.
У розділі III. Довгострокові зобов'язання слід мати узагальнюючі показники довгострокових позик, облігацій та інших цінних паперів, довгострокових кредитів банків, позастатутних довгострокових зобов'язань.
У розділі IV. Короткострокові зобов'язання та спеціальні фонди повинні складатися з показників, які характеризують позики, облігації, кредити банків, аванси на рахунок поставки, зобов'язання щодо поставок, вексельні зобов'язання, зобов'язання в умовах податкового та соціального страхування, зобов'язання в умовах фінансових змін, зобов'язання всередині підприємства, позастатутні короткострокові зобов'язання.
У розділі V. Поточні розрахунки та надходження майбутніх періодів потрібно виділити узагальнюючі показники щодо поточних пасивних розрахунків поточних витрат і доходів майбутніх періодів.

5. Основні напрямки реформування бухгалтерського обліку

1. Уніфікація і спрощення фінансової звітності і реєстрів аналітичного обліку.
2. Розділ облікових одиниць щодо обсягів заповнення фінансової звітності та виділення серед них таких, які ведуть облік без використання методу подвійного запису.
3. Проведення двох рівнів правового регулювання бухгалтерського обліку: законодавчого та нормативного. На законодавчому рівні встановлюється порядок складання фінансової звітності у вигляді балансу, звіту про прибуток та звіту про рух грошових коштів.
На нормативному рівні визначається порядок ведення управлінського обліку у вигляді різного типу регістрах аналітичного обліку
Форми первинних документів та вимоги щодо їх заповнення можуть визначатися Кабінетом Міністрів України, міністерствами, відомствами, підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Регулювання бухгалтерського обліку на законодавчому рівні повинна здійснювати Верховна Рада України, а регулювання бухгалтерського обліку на нормативному рівні слід доручити не урядової організації. Така організація повинна бути створена з представників професійних громадських організацій та державних установ, які мають безпосереднє відношення до регулювання бухгалтерського обліку. У першу чергу це відноситься в Національному Банку України, Міністерства фінансів України, Міністерства статистики України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства юстиції України, Державного комітету по нагляду за страховою діяльністю.
4. Пред'явлення податковим органам тільки податкових декларацій, що дозволить значно скоротити витрати на ведення обліку та підвищити ефективність перевірки первинних документів.
5. Обов'язкове оприлюднення і аудит фінансової звітності тих облікових одиниць, які мають значне охоплення господарського обороту, реалізують цінні папери і приймають грошові кошти від населення або здійснює довірчі операції.
6. Призначення органу, який оголошує річну фінансову звітність.
Найбільш раціонально оголошення річної фінансової звітності доручити Міністерству статистики України.
7. Розробка системи національних рахунків і підготовка на її основі плану бухгалтерських рахунків.
8. Додання плану бухгалтерських рахунків рекомендаційного характеру.
9. Забезпечення дотримання методики бухгалтерського обліку протягом звітного періоду, як на окремому підприємстві, так і на рівнях законодавчого та нормативного регулювання.
10. Прискорення реформування податкової системи та проведення реєстрів фізичних і юридичних осіб.
11. Удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів бухгалтерів, фінансових менеджерів, керівників підприємств, установ і організацій, а також інших фахівців щодо придбань знань з питань бухгалтерського обліку.
12. Сертифікація програмних засобів бухгалтерського обліку.
При реформуванні бухгалтерського обліку необхідно дотримання комплексного підходу, послідовності та обережності.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Контрольна робота
66.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Організація бухгалтерського обліку на підприємстві Значення бухгалтерського
Організація бухгалтерського обліку на підприємстві 2 Організація системи
Організація бухгалтерського обліку на підприємстві Організація роботи
Організація бухгалтерського обліку 3
Організація бухгалтерського обліку 4
Організація бухгалтерського обліку 5
Організація бухгалтерського обліку 2
Організація бухгалтерського фінансового обліку
© Усі права захищені
написати до нас