Бухгалтерська звітність організацій склад утримання та використання в аналізі

МОСКОВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Тверський філія

Кафедра загальногуманітарних дисциплін

Курсова робота

студентки курсу група факультет економіки та управління

Спеціальність: Бухгалтерський облік, аналіз і аудит

Навчальна дисципліна: "Комплексний економічний аналіз господарської діяльності"

Тема: "Бухгалтерська звітність організацій: склад, зміст і використання в аналізі"

Керівник-консультант

Федорова Тетяна Миколаївна

кандидат економічних наук

2009р.

ЗМІСТ

Введення

1. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1 Призначення і роль фінансового аналізу

1.2 Система формування фінансових показників

1.3 Основні методи читання бухгалтерських звітів

1.4 Склад бухгалтерської звітності та загальні вимоги до неї

2. АНАЛІЗ БУХГАЛТЕРСЬКОГО БАЛАНСУ ОРГАНІЗАЦІЇ

2.1 Зміст бухгалтерського балансу

2.2 Загальна оцінка динаміки і структури статей бухгалтерського балансу

2.3 Розрахунок і аналіз фінансових коефіцієнтів

2.4 Вплив облікової політики на формування показників бухгалтерського балансу і на фінансовий стан організації

3. АНАЛІЗ ЗВІТУ про прибутки і збитки

3.1 Зміст "Звіту про прибутки і збитки"

3.2 Аналіз доходів і витрат, рівня і динаміки фінансових результатів

3.3 Система показників рентабельності підприємства

3.4 Вплив облікової політики на формування показників звіту про прибутки та збитки

4. АНАЛІЗ ЗВІТУ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ

4.1 Зміст "Звіту про рух грошових коштів"

4.2 Аналіз звіту про рух грошових коштів, складеного прямим методом

4.3 Аналіз звіту про рух грошових коштів, складеного непрямим методом

4.4 Оцінка результатів аналізу грошових коштів

5. Аналіз та управління обсягами виробництва і продажів

6. Аналіз стану і використання трудових ресурсів підприємства

7. Аналіз основних фондів

8. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами

9. Аналіз витрат, витрат і собівартості продукції

9.1 Завдання та напрямки аналізу собівартості продукції

9.2 Аналіз витрат за елементами та статтями калькуляції

9.3 Аналіз непрямих витрат

9.4 Аналіз собівартості окремих видів продукції

9.5 Факторний аналіз витрат на 1 карбованець продукції

Висновок

Список використаної літератури

ДОДАТКИ

Введення

Термін "звітність" має кілька значень. Під звітністю в широкому сенсі мається на увазі вся сукупність облікових записів, по якій можна проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства. У більш вузькому сенсі - це особливий вид облікових записів, що є коротким витягом з поточного бухгалтерського обліку і відображають зведені результати роботи підприємства за певний період.

Розвиток ринкових відносин і поява різних видів власності спричинили за собою зміну не тільки діючої системи обліку, але і звітності. Сучасна звітність підприємства повинна задовольняти інформаційні запити різних користувачів, інтереси яких можуть не збігатися. Звітність повинна забезпечувати повний і точний опис активів підприємства, його зобов'язань, капіталу, прибутків і збитків, резервів, що в свою чергу дає можливість приймати обгрунтовані управлінські рішення, і готуватиметься відповідно до таких загальновизнаних у світовій практиці бухгалтерськими принципами, як принцип подвійного запису, принцип діючого підприємства, принцип обачності, принцип грошового виміру, принцип матеріальності та інші.

Звітність повинна містити інформацію, корисну для інвестиційних рішень і рішень по наданню кредитів, для оцінки майбутніх грошових потоків підприємства, ресурсів підприємства і його зобов'язань, ефективності використання економічного потенціалу.

Цілі звітності на рівні підприємства - це оцінка:

· Платоспроможності підприємства (забезпеченості його кредиторської заборгованості, ліквідності і т. п.);

· Рентабельності;

· Ступеня відповідальності осіб, зайнятих господарською діяльністю, в рамках наданих їм повноважень щодо розпорядження засобами виробництва і робочою силою.

У системі економічної інформації бухгалтерська звітність є одним з найважливіших інструментів управління містять найбільш синтезовану та узагальнену інформацію, а також основою об'єктивної оцінки господарської діяльності підприємства, базою поточного та перспективного планування, дієвим інструментом для прийняття управлінських рішень.

Метою даної курсової роботи є вивчення бухгалтерської звітності, її обсягу, використання бухгалтерської звітності для аналізу фінансового стану підприємства.

Основна мета даної курсової роботи полягає у вивченні особливостей бухгалтерської звітності підприємства ВАТ "Майстер".

Предметом курсової роботи є економічні відносини, що виникають з приводу складання та аналізу бухгалтерської звітності підприємства.

В якості об'єкта курсової роботи виступає бухгалтерська звітність підприємства.

Курсова робота складається з вступу, основної частини і висновку. У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються мета, предмет і об'єкт дослідження. Основна частина присвячена аналізу поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати дослідження.

1.АНАЛИЗ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1 Призначення і роль фінансового аналізу

Фінансовий аналіз являє собою процес, в ході якого зазвичай оцінюється минуле і поточний фінансовий стан організації. У наш час навіть не фахівець має деяке уявлення про те, що таке фінансове становище організації, і навіщо його визначати. Разом з тим, будь-який користувач інформації, представленої у звітності організації, зацікавлений не стільки в оцінці поточного фінансового стану, скільки у визначенні майбутнього фінансового стану організації. І для того, щоб адекватно оцінити поточний і спрогнозувати майбутнє фінансовий стан фахівець - аналітик повинен володіти досить складними методами і мати аналітичні здібності.

Існує багато груп користувачів інформації як внутрішніх, так і зовнішніх, і вони можуть переслідувати різні цілі при здійсненні фінансового аналізу. Так, наприклад, результати фінансового аналізу можуть бути використані управлінцями для прийняття необхідного рішення щодо поліпшення фінансового стану організації; потенційний інвестор за допомогою фінансового аналізу може прийняти обгрунтоване рішення з приводу напрямів інвестування капіталу. У тому і іншому випадку фінансовий аналіз повинен виступати в якості інструменту прогнозування фінансової діяльності.

Традиційно фінансовий аналіз вирішує наступні завдання:

- Дозволяє виявити ступінь збалансованості між рухом матеріальних і фінансових ресурсів;

- Оцінює потоки власного і позикового капіталу в процесі економічного кругообігу;

- Дозволяє оцінити правильність використання грошових коштів для підтримки ефективної структури капіталу;

- Дає можливість проконтролювати правильність складання фінансових потоків організації, доцільність здійснення витрат.

У більшості випадків, для того щоб вирішити будь-яку з названих завдань фахівець-аналітик повинен виділити певні фактори, що впливають на підсумкові показники, і визначити ступінь (значущість) їх впливу.

1.2 Система формування фінансових показників

На діяльність будь-якої організації впливає безліч чинників. Результатні показники економічного суб'єкта залежать від стану національної економіки, місця розташування, наявності та стану конкурентів, організаційно-технічного рівня виробництва, ефективності менеджменту. Іншими словами, діяльність організації залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів.

Фінансовий аналіз займається вивченням впливу як зовнішніх, так і внутрішніх факторів на показники діяльності організації. І щоб дійсно зрозуміти причини існуючого фінансового положення, поряд з внутрішніми факторами, що залежать від ефективності діяльності самої організації, потрібно врахувати і коливання валютного курсу, і зміна процентної банківської ставки, і платоспроможність покупців і багато інші зовнішні фактори.

Деякі з внутрішніх факторів, наприклад, технічна і технологічна боку виробництва, психологічний клімат у колективі не є предметом фінансового та економічного аналізу в цілому. Але економічні та фінансові показники мають вивчатися в тісній взаємодії з технікою і технологією виробництва, його організацією та управлінням.

Досить важко визначити, скажімо, неодержані доходи через неефективну мотиваційної системи в організації, але в будь-якому випадку, при формуванні своїх висновків аналітику слід врахувати, що існуючі форми і системи оплати праці не стимулюють персонал працювати над збільшенням прибутковості організації.

Від внутрішніх та зовнішніх факторів залежить ступінь використання виробничих ресурсів: засобів праці, предметів праці і самої праці. Інтенсивність використання виробничих ресурсів виявляється в таких узагальнюючих показниках, як фондовіддача виробничих засобів, матеріаломісткість виробництва продукції, продуктивність праці.

В організації може бути інвестиційна діяльність, фінансова діяльність та виробнича діяльність. За будь-якого виду діяльності виникають витрати, і повинні бути отримані відповідні доходи. Співвідношення доходів і витрат характеризують ефективність того чи іншого виду діяльності.

Зіставлення показників обсягу продукції і величини авансованого капіталу характеризує відтворювання і оборотність капіталу. Від рівня отриманих доходів, прибутковості капіталу і продукції, з одного боку, і від оборотності оборотних коштів - з іншого, залежать фінансовий стан і платоспроможність організації.

Таким чином, система формування фінансових показників організації досить складна, і для її вивчення потрібні різноманітні і складні методи.

1.3 Основні методи читання бухгалтерських звітів

На практиці вироблені основні методи фінансового аналізу: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, трендовий аналіз, метод фінансових коефіцієнтів, аналітичної угруповання, порівняльний аналіз, факторний аналіз.

Горизонтальний аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться прогнозний аналіз.

Порівняльний аналіз - це може бути внутрихозяйственное порівняння показників по дочірнім фірмам, підрозділам, цехах і порівняння показників організації з показниками конкурентів, середньогалузевими і, якщо це можливо, з середніми загальноекономічними даними.

Аналітичне угруповання - угруповання, що виявляє взаємозв'язку між досліджуваними явищами та їх ознаками.

Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження.

За допомогою факторного аналізу можна з'ясувати причини зміни того чи іншого фінансового показника.

Усі названі методи використовуються для вивчення різних фінансових показників, які представляються організацією в бухгалтерській (фінансової) звітності. Іншими словами, основним джерелом інформації для фінансового аналізу є бухгалтерська (фінансова) звітність.

1.4 Склад бухгалтерської звітності та загальні вимоги до неї

Склад бухгалтерської звітності та загальні вимоги до неї регламентуються Положенням з бухгалтерського обліку "Бухгалтерська звітність організації" (ПБУ 4 / 99), затвердженим наказом Міністерства фінансів Російської Федерації від 6 липня 1999 р. № 43н. Відповідно із зазначеним документом бухгалтерська звітність визначається як єдина система даних про майнове і фінансове становище організації та про результати її господарської діяльності, що складається на основі даних бухгалтерського обліку за встановленими формами.

Бухгалтерська звітність складається з бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки, додатків до них і пояснювальної записки, а також аудиторського висновку, що підтверджує достовірність бухгалтерської звітності організації, якщо вона відповідно до федеральних законів підлягає обов'язковому аудиту.

Бухгалтерська звітність повинна давати достовірне і повне уявлення про фінансовий стан організації, фінансові результати її діяльності та зміни в її фінансовому становищі. Аналіз, здійснений на основі недостовірної звітності, дасть невірні орієнтири користувачам інформації при прийнятті необхідних рішень. Достовірної та повної вважається бухгалтерська звітність, сформована виходячи з правил, встановлених нормативними актами з бухгалтерського обліку. Але в реальній ситуації, при великій кількості різноманітних видів діяльності та операцій, не завжди дотримання єдиних правил може забезпечити достовірність і повноту бухгалтерської звітності. Тому ПБУ 4 / 99 вперше дає можливість вітчизняному бухгалтеру - фахівцеві висловити власну думку щодо достовірності та повноти відображення фінансового стану і фінансових результатів: "Якщо при складанні бухгалтерської звітності застосування правил цього Положення не дозволяє сформувати достовірне і повне уявлення про фінансовий стан організації, фінансові результати її діяльності та зміни в її фінансовому становищі, то організація у виняткових випадках може допустити відступ від цих правил ".

Всі відступу від встановлених правил бухгалтер повинен пояснити в пояснювальній записці. Звідси випливає, що аналітик приступаючи до досліджень показників звітності повинен уважно вивчити цей документ.

При формуванні бухгалтерської звітності організацією повинна бути забезпечена нейтральність інформації, що міститься в ній, тобто, виключено одностороннє задоволення інтересів одних груп користувачів бухгалтерської звітності перед іншими. Таким чином, звітність може служити інформаційною базою фінансового аналізу для різних цілей.

Бухгалтерська звітність організації повинна включати показники діяльності всіх філій, представництв та інших підрозділів (включаючи виділені на окремі баланси).

Організація повинна при складанні бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки та пояснень до них дотримуватися прийнятих нею їх змісту та форми послідовно від одного звітного періоду до іншого. Зміна прийнятих змісту і форми бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки та пояснень до них допускається у виняткових випадках. Організація повинна забезпечити підтвердження обгрунтованості кожної такої зміни, а аналітик при порівняльному аналізі показників за різні періоди - врахувати всі ці зміни.

По кожному числовому показнику бухгалтерської звітності повинні бути приведені дані мінімум за два роки - звітний і попередній звітному. Якщо дані за період, що передує звітному, непорівнянні з даними за звітний період, то перші з названих даних підлягають коректуванню виходячи з правил, встановлених нормативними актами з бухгалтерського обліку. Аналітик при проведенні горизонтального аналізу повинен уважно ознайомитися з причинами коригування та врахувати методику коригування при формуванні своїх висновків.

Показники про окремі активи, зобов'язання, доходи, витрати і господарських операцій повинні приводитися в бухгалтерській звітності окремо в разі їх суттєвості, і якщо без знання про них зацікавленими користувачами неможлива оцінка фінансового положення організації або фінансових результатів її діяльності.

Для складання бухгалтерської звітності звітною датою вважається останній календарний день звітного періоду. При складанні бухгалтерської звітності за звітний рік звітним роком є календарний рік з 1 січня по 31 грудня включно. Першим звітним роком для новостворених організацій вважається період з дати їх державної реєстрації по 31 грудня відповідного року, а для організацій, створених після 1 жовтня, - по 31 грудня наступного року.

Бухгалтерська звітність повинна бути складена російською мовою, у валюті Російської Федерації, підписана керівником і головним бухгалтером організації (бухгалтером, бухгалтером-спеціалістом спеціалізованої організації).

Існуюча нормативна база дозволяє сформувати достовірну і повну інформаційну базу - бухгалтерську (фінансову) звітність для фінансового аналізу. Але для того, щоб ефективно нею скористатися аналітик, крім володіння аналітичними методами, повинен знати правила формування фінансових показників, розуміти відомості пояснювальної записки. Крім того, він повинен враховувати той факт, що в різних організаціях одні й ті ж показники можуть формуватися по-різному з - за особливостей облікової політики економічних суб'єктів.

2. АНАЛІЗ БУХГАЛТЕРСЬКОГО БАЛАНСУ ОРГАНІЗАЦІЇ

2.1 Зміст бухгалтерського балансу

Фінансове становище будь-якого економічного суб'єкта, самостійно веде облік, на конкретний момент часу відображає бухгалтерський баланс. Більш конкретно бухгалтерський баланс відображає активи і пасиви (капітал і зобов'язання) організації на певний момент часу.

Згідно з Положенням з бухгалтерського обліку "Бухгалтерська звітність організації" (ПБУ 4 \ 99) у бухгалтерському балансі активи та зобов'язання повинні надаватися з підрозділом в залежності від терміну звернення (погашення) на короткострокові та довгострокові. Активи та зобов'язання представляються як короткострокові, якщо термін обігу (погашення) із них не більше 12 місяців після звітної дати або тривалості операційного циклу, якщо він не перевищує 12 місяців. Всі інші активи і зобов'язання представляються як довгострокові.

Приклад бухгалтерського балансу представлений у Додатку 1.

Найважливішими статтями необоротних активів є нематеріальні активи, основні засоби, незавершені капітальні вкладення, дохідні вкладення в матеріальні цінності та довгострокові фінансові вкладення.

Відповідно до ПБО 14/2000 до нематеріальних активів належать наступні об'єкти:

- Виключне право патентовласника на винахід, промисловий зразок, корисну модель;

- Виключне авторське право на програми для ЕОМ, бази даних;

- Майнове право автора чи іншого власника авторських прав на топології інтегральних мікросхем;

- Виключне право власника на товарний знак і знак обслуговування, найменування місця походження товарів;

- Виключне право патентовласника на селекційні досягнення.

У складі нематеріальних активів враховуються також ділова репутація організації та організаційні витрати.

За статтею "Основні засоби" бухгалтерського балансу відображаються необоротні активи у вигляді будівель, споруд, робочих і силових машин і обладнання, вимірювальних і регулюючих приладів і пристроїв, обчислювальної техніки, транспортних засобів, інструменту, виробничого і господарського інвентарю та приладдя та інших аналогічних об'єктів, використовуваних понад 12 місяців (ПБУ 6 / 01).

За статтею "Незавершене будівництво" показується вартість незавершеного будівництва, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом.

Як дохідних вкладень у матеріальні цінності в бухгалтерському балансі відображається майно організації, що має матеріально-речову форму (будівлі, обладнання тощо), що надаються організацією за плату в тимчасове користування з метою отримання доходу (оренда).

До довгострокових фінансових вкладень відносять довгострокові інвестиції в державні та муніципальні цінні папери, цінні папери інших організацій, в тому числі боргові цінні папери, в яких дата і вартість погашення визначена (облігації, векселі); вклади до статутних (складеному) капітали інших організацій (в тому числі дочірніх і залежних господарських товариств); надані іншим організаціям позики, депозитні вклади в кредитних організаціях, дебіторська заборгованість, придбана на підставі поступки права вимоги, вклади організації-товариша за договором простого товариства (ПБУ 19/02).

У розділі "Оборотні активи" відображаються кошти організації, використовуються нею, як правило, протягом одного року.

У підрозділі "Запаси" відображаються залишки активів, що використовуються в якості сировини, матеріалів при виробництві продукції, призначеної для продажу; призначених для продажу (готова продукція, товари, товари відвантажені); використовуваних для управлінських потреб організації (ПБО 5 / 01).

Крім того, в підрозділі "Запаси" особливо виділяються витрати в незавершеному виробництві (витратах звернення) та витрати майбутніх періодів. Незавершене виробництво - продукція (роботи), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів), передбачених технологічним процесом, а також вироби неукомплектовані, що не пройшли випробування і технічного приймання. Витрати майбутніх періодів - витрати, зроблені організацією в звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодах, що підлягають погашенню в наступних звітних періодах шляхом списання на витрати протягом строку, до якого вони відносяться.

За статтею "Податок на додану вартість по придбаних цінностей" відображається податок на додану вартість, що відноситься до придбаних цінностей, ще не пред'явлений бюджету до заліку.

Дебіторська заборгованість у бухгалтерському балансі представляється з підрозділом на довгострокову (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати) і короткострокову (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати).

У підрозділі "Короткострокові фінансові вкладення" відображаються короткострокові (на термін не більше одного року) інвестиції в державні та муніципальні цінні папери, цінні папери інших організацій і т.п.

У підрозділі "Грошові кошти" окремими статтями показується залишок грошових коштів у касі, на розрахункових і валютних рахунках, а також інших грошових коштів (грошові кошти в акредитивах, чекових книжках і т.п.)

Таким чином, актив балансу характеризує склад господарських засобів організації, з іншого боку, в пасиві показується, з яких джерел ці кошти утворені.

У розділі балансу "Капітал і резерви" показують джерела власних коштів.

За статтею "Статутний капітал" відображають суму коштів, виділених власником організації для здійснення господарської діяльності. За статтею "Додатковий капітал" відображають приріст вартості необоротних активів, що виявляються за результатами їх переоцінки; емісійний дохід; інші операції, збільшують додатковий капітал відповідно до положень бухгалтерського обліку. За статтею "Резервний капітал" відображаються залишки резервного капіталу, що створюється відповідно до законодавства РФ, і залишки аналогічних резервів. Якщо їх створення передбачено установчими документами організації. За статтею

"Цільові фінансування й надходження" відображається залишок коштів, призначених для здійснення заходів цільового призначення, що надійшли від інших організацій та осіб, бюджетних коштів і т.п. За статтями "Нерозподілений прибуток минулих років" і "Непокритий збиток минулих років" відображаються суми нерозподіленого прибутку або непокритого збитку минулих років. За звітний період вся або частину суми прибутку минулих років може бути використана на різні цілі: поповнення резервного капіталу, збільшення статутного капіталу і т. п. За статтями "Нерозподілений прибуток звітного року" та "Непокритий збиток звітного" показується нерозподілений (непокритий) фінансовий результат звітного періоду. У річному бухгалтерському балансі дані по групах статей "Резервний капітал", "Нерозподілений прибуток минулих років", "Непокритий збиток минулих років", "Нерозподілений прибуток звітного року", "Непокритий збиток звітного року" показуються з урахуванням розгляду підсумків діяльності організації за звітний рік , прийнятих рішень про покриття збитків, виплати дивідендів і т.п.

У розділі балансу "Довгострокові зобов'язання" показуються непогашені суми кредитів банків, позик, позик, отриманих від інших організацій, що підлягають погашенню відповідно до договору більш ніж через 12 місяців після звітної дати.

Непогашені суми кредитів та позик, отриманих від інших організацій, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати, відносяться до короткострокових пасивів і показуються по статті "Позики і кредити" розділу "Короткострокові зобов'язання". У даному розділі також відбивається кредиторська заборгованість організації: постачальникам і підрядникам; дочірнім і залежним товариствам; персоналу організації; державних позабюджетних фондів; бюджету і т.п. Особливими статтями в розділі відображаються доходи майбутніх періодів та резерви майбутніх витрат. Доходи майбутніх періодів - це доходи, отримані у звітному періоді, але відносяться до майбутніх звітних періодів. За статтею "Резерви майбутніх витрат" відображається залишок коштів, зарезервованих з метою рівномірного включення витрат у витрати на виробництво і витрати на продаж.

2.2 Загальна оцінка динаміки і структури статей бухгалтерського балансу

Фахівці в галузі аналізу бухгалтерської (фінансової) звітності вже досить давно вирішили, що проводити аналіз безпосередньо за балансом - справа трудомістка і малоефективне, оскільки досить важко виявити основні тенденції зміни засобів організації та їх джерел при наявності безлічі розрахункових показників. Тому в практиці економічного аналізу використовується порівняльний аналітичний баланс, який отримують шляхом ущільнення окремих статей реального балансу та доповнення показниками абсолютних і відносних відхилень. Приклад порівняльного аналітичного балансу представлений у Додатку 2.

Аналізуючи дані, представлені в аналітичному балансі, ми бачимо, як змінилася вартість майна організації. Так як у наведеному балансі відсутні збитки, вартість майна дорівнює валюті балансу, і на кінець періоду вона дорівнює 448441 тис. руб., Що на 24610 тис. руб. більше суми майна на початок періоду. Вартість необоротних активів (іммобілізованих), рівна підсумку 1 розділу зросла на 9447 тис. крб., А вартість оборотних (мобільних) засобів - на 15163 тис. руб .. Величина власних засобів організації збільшилася на 15996 тис. крб., При цьому величина позикових коштів зросла тільки на 8614 тис. руб. Величина власних засобів в обороті збільшилися на 6549 тис. крб., А робочий капітал, що дорівнює різниці між оборотними активами і поточними зобов'язаннями - на 5975 тис. руб. (На початок періоду він становив 104710 тис. руб., На кінець періоду - 110685 тис. крб.).

Читаючи аналітичний баланс, дуже важливо звернути увагу на зміну питомої ваги величини власного оборотного капіталу в вартості майна, на співвідношення темпів росту власного і позикового капіталу, а також на співвідношення темпів зростання дебіторської та кредиторської заборгованості.

У наведеному аналітичному балансі частка власного оборотного капіталу зростає на 0,2 процентних пункту. Частка власного капіталу зросла на 0,1 процентний пункт і склав 62,6%, частка позикового капіталу, відповідно зменшилася і склала 37,4%. Кредиторська заборгованість збільшилася на 31489 тис. крб., Її частка в загальній величині джерел зросла на 6,6 процентних пункту.

Дебіторська заборгованість зросла на 5865 тис. крб., А її частка в загальній величині майна збільшилася всього лише на 0,2 процентних пункту. На відміну від перших двох позитивних моментів збільшення фінансової стійкості організації, збільшення частки кредиторської заборгованості в загальній структурі джерел коштів на 6,6 процентних пункту має з'явитися сигналом для більш глибокого дослідження причин такого зростання, а також необхідно переконатися, чи немає в її складі простроченої заборгованості .

Представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників називається вертикальним аналізом. Вертикальний аналіз дозволяє побачити динаміку питомих ваг різних статей балансу. Самі відносні показники в аналізі мають велике значення, особливо в умовах інфляції, оскільки вони несхильні інфляційного спотворення, такому як абсолютні. Розраховані в аналітичному балансі відносні показники на початок і на кінець року, а також наведені їх зміни і висновки і є вертикальний аналіз.

Горизонтальний аналіз балансу полягає у вивченні абсолютних показників статей, розрахунку темпів зростання (зниження). Проводячи такий аналіз завжди потрібно мати на увазі існуючі інфляційні процеси, по можливості використовувати методики, що дозволяють усунути негативний вплив інфляції, а також горизонтальний аналіз доповнювати вертикальним. Тому найбільш раціональним є побудова аналітичної таблиці, що характеризує як структуру майна та джерел, так і динаміку окремих її показників.

2.3 Розрахунок і аналіз фінансових коефіцієнтів

Для оцінки фінансового стану в зарубіжній практиці і вже досить давно в нашій країні використовується певна система коефіцієнтів. Показники можуть бути обчислені безпосередньо за даними бухгалтерської звітності, що робить такий аналіз доступним для зовнішнього користувача.

Система коефіцієнтів може бути використана для оцінки кредитоспроможності організації, ліквідності балансу, платоспроможності організації.

Кредитоспроможність організації - це її здатність своєчасно і повністю розраховуватися за всіма своїми зобов'язаннями. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, яка представляє собою його здатність трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути визначена. Чим коротший період, тим вища ліквідність даного виду активу. Платоспроможність означає наявність у організації грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Основними ознаками платоспроможності є наявність в достатньому обсязі грошових коштів та відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Ліквідність і платоспроможність не можна вважати односпрямованими параметрами фінансового стану. Коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан компанії як задовільний, однак така оцінка може бути помилковою, якщо в поточних активах значний обсяг займають неліквіди і прострочена дебіторська заборгованість.

Для погашення поточних зобов'язань можуть використовуватися різноманітні види активів, що розрізняються ліквідністю. У залежності від того, які види оборотних активів приймаються до уваги, ліквідність оцінюється за допомогою різних коефіцієнтів. Технологія оцінки зводиться до зіставлення поточних зобов'язань і активів, які використовуються для їх погашення.

У залежності від ступеня ліквідності активи організації поділяються на такі групи:

А1 - найбільш ліквідні активи (всі статті грошових коштів і короткострокові фінансові вкладення).

А2 - швидко реалізовані активи (дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати).

А3 - повільно реалізовані активи (статті розділу 2 активу балансу, які включають запаси, ПДВ, дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються більш, ніж через 12 місяців після звітної дати, інші оборотні активи).

А4 - важко реалізовані активи (необоротні активи).

У свою чергу, джерела коштів групуються за ступенем терміновості їх оплати, виділяються такі групи:

П1 - найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість).

П2 - короткострокові пасиви (короткострокові позикові кошти та інші

короткострокові пасиви)

П3 - довгострокові пасиви (довгострокові кредити і позикові кошти, доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат і платежів).

П4 - постійні пасиви або стійкі (статті розділу "Капітал і резерви" за мінусом збитків)

Способи розрахунку фінансових показників представлені в Додатку 3, значення коефіцієнтів - у Додатку 4.

Представлені в Додатку 4 фінансові коефіцієнти дозволяють оцінити фінансовий стан організації. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частина короткострокової заборгованості організація може погасити найближчим часом за рахунок грошових коштів, коефіцієнт поточної ліквідності означає, яку частину поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити, мобілізувавши всі оборотні кошти, коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує наявність власних оборотних коштів у організації, необхідних для її фінансової стійкості. Коефіцієнт відновлення платоспроможності організації розраховується у випадку, якщо коефіцієнт поточної ліквідності або коефіцієнт забезпеченості власними коштами менше критеріальних (як у нашому випадку), а коефіцієнт втрати платоспроможності - якщо обидва названих коефіцієнта приймають значення менше критеріального.

У нашому прикладі ми спостерігаємо негативну динаміку загального показника ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності, коефіцієнта "критичної оцінки", коефіцієнта маневреності функціонуючого капіталу. У кінці звітного періоду організація могла сплатити лише 7,5% своїх короткострокових зобов'язань.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що має значення більше 1, свідчить про наявність реальної можливості в організації відновити свою платоспроможність. У нашому прикладі, даний коефіцієнт трохи менше 1, що говорить про неможливість відновити свою платоспроможність у найближчий час.

Певна система коефіцієнтів використовується і для визначення фінансової стійкості організації. Оцінка фінансової стійкості дозволяє оцінити, наскільки організація незалежна з фінансової точки зору від позикових коштів.

Способи розрахунку показників фінансової стійкості представлені в Додатку 5, значення коефіцієнтів - в Додатку 6.

У нашому випадку динаміку коефіцієнта капіталізації і коефіцієнта фінансування можна оцінити як позитивну. Значення коефіцієнтів свідчить про достатню фінансової стійкості організації. Однак ці показники дають лише загальну оцінку фінансової стійкості, значення цих коефіцієнтів рекомендується розглядати в сукупності з коефіцієнтом забезпечення власними джерелами фінансування. Аналізуючи значення коефіцієнтів забезпечення власними джерелами фінансування, можна сказати, що вони досить низькі: на початок періоду власними оборотними засобами покривалося 37,2% оборотних активів, а в кінці періоду - 37,6%.

2.4 Вплив облікової політики на формування показників бухгалтерського балансу і на фінансовий стан організації

При аналізі бухгалтерського балансу та інших форм звітності потрібно мати на увазі, що облікова політика, прийнята в організації може істотно змінити показники, наведені у звітності, а, отже, і результати аналізу. Відповідно до ПБО 1 / 98 "Облікова політика організації", під обліковою політикою розуміється "прийнята нею сукупність способів ведення бухгалтерського обліку - первинного спостереження, вартісного виміру, поточної угруповання і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності". Всі елементи облікової політики можна розділити на дві групи: змінюють значення показників звітності та не змінюють показники звітності. До останньої групи елементів можна, наприклад, віднести порядок відображення в бухгалтерському обліку процесу заготовляння матеріально-виробничих запасів (із застосуванням рахунків 15 "Заготівельні і придбання матеріалів" та 16 "Відхилення у вартості матеріалів" і без застосування таких). У даному випадку, який би метод ми не обрали, фактична сума придбаних матеріально-виробничих запасів не зміниться. До цієї ж групи елементів можна віднести і спосіб розподілу непрямих витрат. Який би спосіб організація ні обрала, загальна сума витрат не змінюється, змінюється тільки собівартість конкретних видів продукції, що не впливає на показники, наведені у звітності. Елементи облікової політики, що впливають на показники балансу і звітності в цілому, представлені в Додатку 7.

У наведеному у Додатку 1 балансі основні засоби, нематеріальні активи показані за залишковою вартістю, визначеною відповідно до облікової політики, виходячи з лінійного методу нарахування амортизації. У даному прикладі в січні звітного року надійшли нові основні засоби, які не відносяться ні до однієї з наявних груп основних засобів. Простежимо на прикладі як зміниться залишкова вартість основних засобів на кінець періоду, виходячи з можливості встановлення різних методів амортизації для нових основних засобів.

За основними засобами первісною вартістю 32894 тис. руб., Що надійшли у січні місяці звітного року, встановлено строк корисного використання - 5 років. Розрахунок залишкової вартості основних засобів, обчисленої різними методами, представлений у Додатку 8.

Як видно з наведених розрахунків, навіть без урахування впливу облікової політики по всіх основних засобах, зміна методу нарахування амортизації нових основних засобів істотно відбивається на величині основних засобів. Так, при виборі способу зменшуваного залишку, залишкова вартість основних засобів зменшиться відношенню до залишкової вартості, обчисленої лінійним методом на 6031 тис. крб., При виборі способу списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання - на 4019 тис. крб., При виборі способу списання пропорційно обсягу продукції (робіт, послуг) - на 3468 тис. руб.

При аналізі змін залишкової вартості потрібно мати на увазі, що нарахована сума амортизації збільшує собівартість виробленої продукції, і відповідно при її реалізації - витрати по звичайних видах діяльності, а значить - зменшує фінансовий результат звітного періоду.

У нашому прикладі застосування способу нарахування амортизації, відмінного від лінійного, тягне за собою збільшення собівартості продукції, робіт, послуг, при застосуванні способу зменшуваного залишку - на 6031 тис. крб., При застосуванні способу списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання - на 4019 тис. руб., при застосуванні способу списання пропорційно обсягу продукції - на 3468 тис. руб. Подібні відхилення виникають, природно, і при зміні методів нарахування амортизації нематеріальних активів.

У Додатку 9 наведені зміни фінансових коефіцієнтів на кінець звітного періоду, пов'язані з застосуванням можливих варіантів нарахування амортизації основних засобів. Безумовно, представлені відхилення мають незначні розміри, але в даному випадку ми виконуємо завдання демонстрації можливості впливу облікової політики на фінансовий стан організації. Не викликає сумнів той факт, що якщо маневрувати всіма елементами, представленими у Додатку 7, зміни значень розрахованих коефіцієнтів будуть значними. Таким чином, аналізуючи показники бухгалтерського балансу організації, потрібно мати на увазі особливості застосовуваної облікової політики, та роз'яснення, представлені в пояснювальній записці щодо особливостей формування показників балансу.

3. АНАЛІЗ ЗВІТУ про прибутки і збитки

3.1 Зміст "Звіту про прибутки і збитки"

Згідно з Положенням з бухгалтерського обліку "Бухгалтерська звітність організації" (ПБУ 4 / 99) звіт про прибутки та збитки має характеризувати фінансові результати діяльності організації за звітний період. У звіті про прибутки та збитки доходи і витрати мають бути показані з підрозділом на звичайні, операційні, позареалізаційні та надзвичайні (ПБУ 9 / 99 і ПБУ 10/99).

Приклад звіту представлений в додатку 10.

За статтею "Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом податку на додану вартість, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів)" показується виручка від продажу готової продукції (робіт, послуг), що є доходом від звичайних видів діяльності, з урахуванням знижок (накидок), сумових різниць, змін умов договору. Розрахунків негрошовими засобами і т.п. У звіті про прибутки та збитки повинна бути відведена особлива роль доходів від звичайних видів діяльності у разі їх суттєвості або без знання, про які зацікавленими користувачами неможлива оцінка фінансових результатів діяльності організації. Такі доходи підлягають відображенню відокремлено у вигляді розшифровки до статті "Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом податку на додану вартість, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів) або в додатку до звіту про прибутки та збитки.

За статтею "Собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг" відображаються враховані витрати на виробництво продукції, робіт, послуг у паї, що належить до проданих у звітному періоді продукції, робіт, послуг.

Валовий прибуток являє собою різницю між виручкою, відображеної за рядком 010, і собівартістю проданих товарів, продукції, робіт, послуг, відображених по рядку 020.

За статтею "Комерційні витрати" показують витрати, пов'язані зі збутом продукції, обліковуються на рахунку 44 "Витрати на продаж", пов'язані з проданої продукції (робіт, послуг).

За статтею "Управлінські витрати" відображаються витрати, які обліковуються на рахунку 26 "Загальногосподарські витрати", що представляють собою витрати з управління організацією в цілому і зазвичай є постійними.

Прибуток (збиток) від продажу являє собою різницю між виторгом від продажу товарів (продукції, робіт, послуг) і сумою собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг, комерційних витрат та управлінських витрат.

У розділах "Операційні доходи і витрати" і "Позареалізаційні доходи і витрати" відображаються доходи і витрати, визнані в бухгалтерському обліку як інші відповідно до ПБО 9 / 99 і ПБУ 10/99.

За статтею "Відсотки до одержання" відображаються операційні доходи в сумі належних відповідно до договорів доходи відсотків за облігаціями, депозитами, за надання в користування коштів організації та інші подібні доходи.

Доходи, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій і підлягають отриманню по терміну відповідно до установчих документів, відображаються за статтею "Доходи від участі в інших організаціях" розділу "Операційні доходи і витрати".

За статтею "Відсотки до сплати" відображаються операційні витрати в сумі належних відповідно до договорів до сплати відсотків за облігаціями, за надання кредитів, позик і т. п.

Решта операційні доходи і витрати показуються за статтями "Інші операційні доходи" та "Інші операційні витрати". Наприклад, це може бути прибуток, отриманий організацією в результаті спільної діяльності за договором простого товариства.

За статтею "Позареалізаційні доходи" відображаються штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів, за якими отримано рішення суду про їх стягнення; надходження до відшкодування заподіяних організації збитків; прибуток минулих років, виявлена ​​у звітному році; суми кредиторської заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності; курсові різниці; сума дооцінки активів у встановлених випадках і т. п.

За статтею "Позареалізаційні витрати" відбиваються штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів, які визнані організацією; відшкодування заподіяних організацією збитків; збитки минулих років, виявлені у звітному році; суми дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності; курсові різниці; сума уцінки активів, визначена у певних випадках; судові витрати і т. п.

Прибуток (збиток) до оподаткування розраховується шляхом додавання до прибутку від продажу операційних і внереалзаціонних доходів і вирахування операційних і позареалізаційних витрат.

За статтею "податок на прибуток та інші аналогічні обов'язкові платежі" відображається сума податку на прибуток, обчислена організацією відповідно до встановленого законодавством Російської Федерації порядком, а також заборгованість перед бюджетом з інших аналогічним обов'язкових платежах.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності визначається шляхом вирахування з прибутку до оподаткування суми податку на прибуток та інших аналогічних обов'язкових платежів.

За статтями "Надзвичайні доходи" і "Надзвичайні витрати" відображаються суми страхового відшкодування і покриття з інших джерел збитків від стихійних лих, пожеж, аварій, інших надзвичайних подій, і відповідно - вартість втрачених матеріально-виробничих цінностей, збитки від списання які прийшли в непридатність в Внаслідок пожеж, аварій, стихійних лих, інших надзвичайних подій.

Чистий прибуток (нерозподілений прибуток (збиток) звітного періоду) визначається шляхом додавання до прибутку від звичайної діяльності надзвичайних доходів і вирахування надзвичайних витрат.

3.2 Аналіз доходів і витрат, рівня і динаміки фінансових результатів

Аналіз фінансових результатів представлений у Додатку 11.

Так як фінансовий результат є різниця між отриманими доходами і понесеними витратами, то відповідно, в першу чергу необхідно дослідити динаміку виручки і собівартості реалізації товарів, продукції, послуг.

За аналізований період виручка-нетто від реалізації товарів, робіт, послуг зросла на 16994 тисяч рублів або на 18, 8% у порівнянні з попереднім роком.

Собівартість зросла на 3574 тисяч рублів, або на 8,8% в порівнянні з попереднім роком. Валовий прибуток зріс на 13420 тисяч рублів, або на 38,8%.

На перший погляд ми маємо позитивну динаміку, так як виручка зростає з великими темпами, ніж собівартість реалізації товарів, робіт, послуг. У той же час виключно з названих цифр неможливо судити про ефективність роботи організації. Таке співвідношення темпів змін може бути пов'язано з більш швидким зростанням цін на продукцію, що випускається, ніж на використовуване у процесі виробництва сировина. Відповідь на питання про ефективність, таким чином, може бути дана тільки внутрішнім аналізом: чи є заслугою організації економія витрат або просто зовнішні чинники сприятливо відбилися на фінансовому результаті? У місці з тим за даними наявної інформації у зовнішній звітності ми можемо сказати, що співвідношення темпів зміни виручки і собівартості позитивно вплинуло на фінансовий результат.

Комерційні та управлінські витрати зросли в 9,8 разів і в 16,9 разів відповідно. Очевидно, що в даному випадку, за наявності такого значного зростання витрат в порівняння із зростанням собівартості реалізації товарів, продукції, робіт, послуг мова йде не стільки про збільшення цін і тарифів, скільки про структурну перебудову або реорганізації. На жаль, у вітчизняній практиці складання звітності мало уваги приділяється розкриттю інформації та пояснень. Відповідно до МСФЗ (Міжнародними стандартами фінансової звітності) необхідно розкрити сенс реорганізації та її наслідки.

Негативний вплив зростання управлінських і комерційних витрат виразилося в тому, що прибуток від продажів зросла всього лише на 6,6% в порівнянні з попереднім періодом, при збільшенні валового прибутку на 38,8%. Інакше кажучи, зростання управлінських і комерційних витрат практично "з'їв" приріст валового прибутку, хоча комерційні та управлінські витрати становили у звітному періоді всього лише 5,2% та 2,9% від виручки.

Аналізуючи такий показник, як прибуток до оподаткування, можна сказати, що він знизився на 2785 тисяч рублів. Причину цього зниження ми можемо визначити, проаналізувавши показники, розташовані між показниками "прибуток (збиток) від продажу" і "прибуток (збиток) до оподаткування".

Таким чином, ми бачимо, що найбільший негативний вплив на прибуток до оподаткування надали інші операційні витрати. Дані витрати зросли на 11001 тисячі рублів або в 3,3 рази в порівнянні з попереднім звітним періодом.

Наслідком такого стану справ стало вибуття необоротних активів з негативним фінансовим результатом, обумовлене реорганізацією. Також негативно на показник "прибуток до оподаткування" вплинуло зменшення відсотків від одержання на 3952 тисяч рублів. Кілька згладили негативний вплив розглянутих чинників такі показники, як: відсотки до сплати (вони зменшилися на 1258 тисяч рублів), доходи від участі в інших організаціях (вони збільшилися на 5276 тисяч рублів), інші операційні доходи (вони зросли на 243 тисячі рублів), позареалізаційні доходи (вони збільшилися на 1572 тисячі рублів) та операційні витрати (вони зменшилися на 1389 тисяч рублів).

Прибуток від звичайної діяльності в порівнянні з попереднім періодом скоротилась на 2006 тисяч рублів, що трохи менше зниження прибутку до оподаткування.

Даний факт можна пояснити зниженням виплат з податку на прибуток й інших аналогічних платежів. Причини зниження податку на прибуток та інших аналогічних платежів за даними зовнішньої фінансової звітності ми простежити не в змозі, оскільки сума податку на прибуток обчислюється за даними не бухгалтерського, а податкового обліку. Правила формування в бухгалтерському обліку та порядок розкриття у звітності інформації про розрахунки з податку на прибуток встановлюється в ПБО 18/02 "Облік розрахунків з податку на прибуток". Застосування положення дозволяє відображати в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відмінність податку на бухгалтерський прибуток, визнаного в бухгалтерському обліку, від податку на оподатковуваний прибуток, сформованого в бухгалтерському обліку і відбитого в податковій декларації з податку на прибуток.

На закінчення аналітичного огляду звіту про прибутки та збитки можна сказати, що в нашому прикладі прибуток від звичайної діяльності та у звітному періоді, і в попередньому дорівнює чистого прибутку звітного періоду з причини відсутності надзвичайних подій.

3.3 Система показників рентабельності організації

Аналізуючи показники прибутку, ми досліджуємо економічний ефект діяльності організації. Проте за абсолютними показниками прибутку неможливо оцінити ефективність діяльності. Абсолютні показники не є орієнтиром при порівнянні ефективності діяльності різних економічних суб'єктів. Для оцінки результативності діяльності використовуються показники, що характеризують економічний ефект. Економічна ефективність - сукупність відносних показників, що прирівнює отриманий ефект з витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту. Загальний вигляд показників економічної ефективності можна представити в наступному вигляді:

де

Еф - економічна ефективність;

Е - економічний ефект;

З - ресурси або витрати.

Коефіцієнти рентабельності є окреме питання показників ефективності. У даному випадку в якості показника економічного ефекту обирається один з показників прибутку. У науковій та навчальній літературі наводиться безліч коефіцієнтів рентабельності в залежності від того, з чиєї позиції намагаються оцінити ефективність діяльності організації, тому в світовій практиці відсутній який-небудь універсальний показник рентабельності. Крім того, сам термін "рентабельність" іноді переводять як прибутковість. Перевагою показників рентабельності слід вважати усунення вплив інфляції при зіставленні показників за ряд періодів за умови збереження методики формування базових даних для їх розрахунку. Можлива система показників рентабельності представлена ​​в Додатку 12.

Аналізуючи інформацію, наведену в Додатку 12, можна сказати, що всі представлені показники мають негативну динаміку. Показник "рентабельність продажів", що відображає розмір прибутку, що припадає на карбованець реалізованої продукції, знизився на 1,6 процентних пункту. Рентабельність основної діяльності, що показує, скільки прибутку від продажів доводиться на рубль витрат, знизилася на 3,1 процентних пункту. Таке зниження проти показника "рентабельність продажів" обумовлено значним зростанням управлінських і комерційних витрат у порівнянні з попереднім періодом.

Показник "період окупності власного капіталу", що є зворотним показником "рентабельність власного капіталу", який дає можливість розрахувати, скільки років необхідно для окупності вкладень у дану організацію, також виявив негативну динаміку. Показники звітного періоду свідчать, що при збереженні основних параметрів розвитку, власний капітал організації окупиться за 11,9 років проти 10,3 років за даними звітності попереднього періоду.

3.4 Вплив облікової політики на формування показників звіту про прибутки та збитки

На показники звіту про прибутки та збитки впливають елементи облікової політики, наведені в Додатку 7. У першу чергу мова йде про показник "Валовий прибуток". Елементи облікової політики чинять вплив на величину собівартості проданих товарів, продукції, робіт у бік збільшення або зменшення. Так, в умовах інфляції використання методу ЛІФО при визначенні собівартості списуються на виробництво матеріальних ресурсів тягне за собою збільшення собівартості продукції, робіт, послуг звітного періоду. Використання методу ФІФО - навпаки зниження собівартості продукції, робіт, послуг звітного періоду. Хоча, з цього правила може бути виняток, якщо, наприклад, в організації, яка застосовує метод ЛІФО в кінці звітного періоду надходить значна партія сировини від основного постачальника за цінами нижче попередніх закупівель. Таким чином, аналізувати інформацію, представлену у звітності, необхідно після серйозного вивчення застосування варіантів облікової політики конкретної організації.

Відповідно до облікової політикою організації управлінські витрати, які обліковуються на рахунку 26 "Загальногосподарські витрати", можуть списуватися на рахунок 20 "Основне виробництво" з метою обчислення виробничої собівартості окремих видів виробленої продукції. У цьому випадку відсутня можливість показати суму управлінських витрат по рядку 040 звіту про прибутки та збитки, оскільки вона вже буде включена в собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг, що відображається по рядку 020. Таким чином, дана особливість облікової політики відіб'ється на показнику "Валовий прибуток", показник ж "Прибуток (збиток) від продажу" залишиться незмінним. Інший варіант облікової політики передбачає списання управлінських витрат у повному обсязі на дебет рахунку 90 "Продажі", що дозволяє відобразити ці витрати за 040 рядку звіту про прибутки та збитки. Таким чином, можна зробити висновок про те, що в ряді випадків для ефективного читання звітності необхідно знати не тільки елементи облікової політики, а й техніку облікових записів.

4. АНАЛІЗ ЗВІТУ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ

4.1 Зміст "Звіту про рух грошових коштів"

У попередніх темах був представлений бухгалтерський баланс, що відображає фінансовий стан організації на звітну дату, а також звіт про прибутки і збитки, що представляє динаміку фінансового результату. Разом з тим одним з найактуальніших питань функціонування будь-якої компанії є питання про те, звідки надходять гроші і куди вони потім витрачаються. Тому основним призначенням звіту про рух грошових коштів є надання інформації про надходження та платежі організації, виконаних протягом звітного періоду.

Інформація про рух грошових коштів організації повинна надати користувачам фінансової звітності основу для оцінки здатності організації заробляти кошти, а також для оцінки потреб організації у використанні наявних грошових коштів. Крім того, звіт про рух грошових коштів повинен допомогти зрозуміти причини розходження між чистим прибутком і пов'язаними з її отриманням грошовими надходженнями і платежами

Практична цінність звіту полягає у використанні інформації, представленої в звіті, для відповідей на ряд специфічних питань, пов'язаних з фінансовим становищем компанії. Наприклад, чи зможе організація погасити свої короткострокові або довгострокові зобов'язання? Чому організація відчуває труднощі з виплатою дивідендів за наявності значного прибутку? Чи достатньо у організації коштів для розширення виробництва?

У вітчизняній практиці звіт про рух грошових коштів складається на основі інформації, яка обліковується на рахунках 50 "Каса", 51 "Розрахункові рахунки", 52 "Валютні рахунки", 55 "Спеціальні рахунки в банках". Приклад звіту про рух грошових коштів представлений у Додатку 13. Сума грошових коштів на початок періоду, відображена у розділі 1 "Залишок коштів на початок року", повинна відповідати рядку 260 (на початок періоду) бухгалтерського балансу.

Розділ 2 "Надійшло коштів" і розділ 3 "Направлено грошових коштів" складаються в цілому по організації і в тому числі в розрізі трьох видів діяльності: поточної, інвестиційної та фінансової.

Розподіл діяльності на три види у вітчизняній практиці має певні відмінності від МСФЗ 7 (Міжнародного стандарту фінансової звітності № 7 "Звіт про рух грошових коштів).

У вітчизняній практиці під поточною діяльністю розуміється діяльність організації, яка має в якості основної мети отримання прибутку (виробництво продукції, виконання будівельних і ремонтних робіт, торгівля, громадське харчування, здача майна в оренду тощо) або не має одержання прибутку як такий цілі у відповідності з предметом і цілями діяльності.

Під інвестиційною діяльністю - діяльність організації, пов'язана з придбанням і продажем необоротних активів. Під фінансовою діяльністю - діяльність організації, пов'язана із здійсненням короткострокових фінансових вкладень.

Основна відмінність вітчизняної практики та МСФЗ полягає у визначенні фінансової діяльності Відповідно до МСФЗ 7 фінансова діяльність - це надходження грошових коштів від випуску акцій або інших акціонерних інструментів; надходження грошових коштів від випуску боргових зобов'язань, кредитів та інших короткострокових і довгострокових запозичень; грошові платежі акціонерам у зв'язку з придбанням або викупом акцій організації; грошові платежі, пов'язані з поверненням позикових коштів; грошові платежі орендаря в рахунок зменшення існуючих фінансових зобов'язань, що відносяться до фінансового лізингу. Відмінності класифікації слід враховувати при використанні зарубіжних методик для аналізу звіту про рух грошових коштів, складеного за російськими стандартами.

Сума, відображена у розділі 4 "Залишок грошових коштів на кінець звітного періоду", повинна відповідати рядку 260 (на кінець періоду) бухгалтерського балансу. Для контролю правильності складання звіту про рух грошових коштів використовують таке рівняння:

Він + П = Р + Ок,

де

Він - залишок грошових коштів на початок періоду;

П - надійшло грошових коштів за звітний період;

Р - витрачено грошових коштів за звітний період;

Ок - залишок грошових коштів на кінець звітного періоду.

Перевірка правильності складання звіту можливе тільки за графою 3 звіту, де відображаються залишки і рух грошових коштів в цілому по організації.

4.2 Аналіз звіту про рух грошових коштів, складеного прямим методом

Звіт про рух грошових коштів, складений за російськими стандартами, являє собою звіт, що базується на прямому методі. Для обгрунтованих висновків необхідно формат звіту доповнити відносними показниками структури припливу і відтоку грошових коштів за видами діяльності. Така інформація представлена ​​в Додатку 14.

Сума поступили коштів склала 163904 тисяч рублів. З них 93,1% припадає на поточну діяльність, 4,9% - на інвестиційну, 2% - на фінансову діяльність. Таким чином, можна констатувати, що приплив грошових коштів практично цілком забезпечується поточною діяльністю. Відтік грошових коштів перевищує приплив і становить 164 629 000 рублів. З них 74,6% припадає на поточну діяльність, 10,1% - на інвестиційну, 2,5% - на фінансову.

Надходження від поточної діяльності на 90,7% забезпечені виручкою від продажу товарів, продукції, послуг; з інвестиційної діяльності приплив в основному пов'язаний з отриманими дивідендами, відсотками по фінансових вкладеннях; по фінансовій діяльності - 58,3% також пов'язано з отриманими дивідендами, відсотками з фінансових вкладень.

Основний відтік з поточної діяльності - 71,7% пов'язане з придбанням товарів, оплатою послуг; з інвестиційної діяльності - 82,2 - з оплатою машин, обладнання та транспортних засобів; з фінансової діяльності - 71,1% - з виплатою дивідендів, відсотків.

Таким чином, по поточній діяльності було отримано приплив в сумі 29716 тисяч рублів, з інвестиційної - відтік у сумі 8557 тисяч рублів, з фінансової - відтік у сумі 752 тисяч рублів. Як видно з наведених даних, загальна отримана різниця не збігається з величиною загального відтоку грошових коштів - 725 тисяч рублів. Це викликано тим, що відповідно до російських стандартів напрямки грошових коштів на оплату праці та відрахування в державні позабюджетні фонди включаються тільки в загальну суму грошового відтоку, не розподіляючись на види діяльності.

Відповідно до міжнародної практики дані відтоки відносяться до поточної діяльності. Якщо їх додати до відтоку грошових коштів за поточної діяльності, то вийде приплив у розмірі лише 8584 тисяч рублів. Головним недоліком формату прямого методу звіту про рух грошових коштів вважається те, що він не розкриває взаємозв'язку отриманого фінансового результату і зміни коштів. Цей недолік усуває формат звіту про рух грошових коштів, складений непрямим методом.

4.3 Аналіз звіту про рух грошових коштів, складеного непрямим методом

При непрямому методі фінансовий результат перетворюється за допомогою ряду коригувань на величину зміни грошових коштів за період.

Всі коригування можна підрозділити на наступні групи: коригування на величину негрошових статей; коригування, необхідні у зв'язку з переходом від методу нарахування до касовим методом; коректування, пов'язані зі змінами обігових активів; коректування, пов'язані зі змінами короткострокових зобов'язань.

Пояснити формат звіту, заснований на непрямому методі, може допомогти певне перетворення балансового рівняння.

Активи = Зобов'язання + Власний капітал

Грошові кошти + Негрошові активи = Зобов'язання + Власний капітал

Грошові кошти = Зобов'язання + Власний капітал - Негрошові активи

Таким чином, на першому етапі здійснюється коригування на величину негрошових статей. Як приклад таких негрошових статей можна привести амортизацію необоротних активів; фінансовий результат від вибуття необоротних активів.

Коригування, пов'язана з переходом від методу нарахувань до касового методу, дозволяє "очистити" фінансовий результат від суми виручки, по якій ще не надійшли грошові кошти від покупців і замовників. Дійсно, звіт про рух грошових коштів - це єдиний звіт у міжнародній практиці, що складається касовим методом.

У частині впливу зміни оборотних активів можна сказати, що як правило, величина, на яку збільшилися оборотні активи, віднімається з показника фінансового результату і, навпаки, величина, на яку зменшилися оборотні активи, додається до фінансового результату. Так, зростання дебіторської заборгованості зменшить показник прибутку на ту ж саму величину, оскільки реальне надходження грошових коштів менше виручки, відображеної в звіті про прибутки та збитки.

Коригування прибутку на зміну короткострокових зобов'язань здійснюється аналогічним чином, тільки сума, на яку збільшуються короткострокові зобов'язання, додаються до прибутку, а сума, на яку зменшуються короткострокові зобов'язання, віднімається. Так, зростання кредиторської заборгованості означає, що було витрачено менше коштів, ніж відображено у відповідній статті звіту про прибутки та збитки.

Приклад звіту про рух грошових коштів, складений непрямим методом, представлений у Додатку 15. Як видно з наведеного прикладу, в даному випадку в форматі звіту про рух грошових коштів, побудованому непрямим способом, принципово змінюється тільки розділ про поточну діяльність. Дана форма дозволяє робити висновки про ступінь впливу наведених показників на показник прибутку до оподаткування. Зрозуміло, що суми з негативним знаком надають, відповідно, знижує дію. Таким чином, дана форма сама по собі є аналітичний формою, що дозволяє робити висновки без розрахунку будь-яких додаткових показників.

4.4 Оцінка результатів аналізу грошових коштів

Для результатів аналізу звіту про рух грошових коштів доцільно використовувати таблицю, наведену в навчальному посібнику "Облік за міжнародними стандартами" під редакцією Л.В. Горбатова. ("Облік за міжнародними стандартами". Під редакцією Л. В. Горбатова / / М.: Фонд розвитку бухгалтерського обліку. 2002 р., 502 с.). Дана таблиця представлена ​​в Додатку 16.

Використовувати Додаток 16 потрібно з урахуванням існуючих відмінностей між принципами побудови звіту про рух грошових коштів за російськими стандартами і МСФЗ, про які говорилося вище.

Варіант 1 може існувати, коли компанія отримує грошові кошти від всіх трьох видів і намагається накопичити значну суму грошей із стратегічних міркувань. Варіант 8 можливий тільки в невеликому проміжку часу і свідчить про швидке банкрутство. Варіанти 5, 6 і 7, швидше за все.

Свідчать про нездорове фінансовому стані, коли вибуття грошових коштів у результаті поточної діяльності погашається шляхом додаткових запозичень або продажу основних засобів. У нашому прикладі результати діяльності організації відносяться до другого варіанту, коли гроші, отримані від поточної діяльності, витрачаються на придбання основних засобів і виплати відсотків і дивідендів. Даний варіант є одним з найбільш прийнятних при оцінці перспектив фінансового стану.

Вивчивши зміст бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки, звіту про рух грошових коштів, а також зробивши основні висновки за інформацією, наведеною в них, можна сказати, що бухгалтерський баланс являє інформацію про фінансове становище організації; звіт про прибутки і збитки - інформацію про результати діяльності організації, а звіт про рух грошових коштів - інформацію про зміни у фінансовому становищі організації.

5. АНАЛІЗ І УПРАВЛІННЯ Обсяги виробництва і продажів

5.1 Завдання аналізу й джерела інформації

Головне завдання підприємства - максимальне отримання прибутку. Вирішення цієї задачі багато в чому визначається тим, наскільки продукція, що випускається підприємством, задовольняє попиту, тобто певним потребам споживачів, і наскільки умови виробництва дозволяють випускати продукцію з оптимальними витратами.

Основною метою аналізу виробництва та реалізації продукції є визначення можливостей збільшення обсягу продажів, конкурентоспроможності продукції, розширення ринків збуту при максимальному використанні можливостей підприємства для досягнення високого рівня прибутку і рентабельності виробництва.

До основних завдань аналізу виробництва та реалізації продукції відносяться:

- Аналіз конкурентних позицій підприємства, його можливостей на ринку, яка вирішується за допомогою маркетингових досліджень;

- Оцінка ступеня виконання плану по виробництву і реалізації продукції;

- Оцінка динаміки показників випуску і реалізації продукції;

- Виявлення відхилень від планових показників і від показників попереднього періоду і з'ясування причин цих відхилень, тобто проведення факторного аналізу;

- Вплив внутрішньогосподарських резервів збільшення випуску і реалізації продукції;

- Розробка заходів щодо освоєння виявлених резервів.

Аналіз проводиться в двох сферах: у сфері виробництва і в сфері обігу.

У сфері виробництва вивчаються питання виконання плану і динаміки показників випуску продукції за номенклатурою, вартості, асортименту, а також зміни у структурі та вплив їх на показники діяльності підприємства.

Питання, що розглядаються в сфері обігу:

- Аналіз відвантаження продукції конкретним споживачам;

- Оцінка виконання плану за обсягом продажів в динаміці;

- Виявлення впливу факторів на обсяг продажів, у т.ч. зміни залишків нереалізованої продукції - на складі, в дорозі, у споживача;

- Аналіз дотримання строків оплати продукції;

- Оцінка виконання договірних зобов'язань щодо постачання продукції: термінів, обсягу, якості;

- Виявлення наявності рекламацій і штрафних санкцій за недотримання умов договорів поставок.

Джерелами інформації для аналізу виробництва та реалізації продукції служать:

- Договори, бізнес-плани підприємства, оперативні плани-графіки випуску продукції;

- Бухгалтерська документація: звітність (форма № 2 "Звіт про прибутки та збитки"), відомість № 16 "Рух готових виробів, їх відвантаження і реалізація";

- Статистична звітність по продукції: форма № 1-п (річна) "Звітність по продукції", форма № 1-п (квартальна) "Квартальна звітність промислового підприємства (об'єднання) про випуск окремих видів продукції в асортименті", форма № 1-п (місячна) "Термінова звітність промислового підприємства (об'єднання) по продукції", та інші.

Для оперативного аналізу та управління випуском продукції використовуються платіжні вимоги, накладні, відомості відвантаження, картки складського обліку продукції, дані інвентаризації, прибутково-видаткові документи, рахунки-фактури, виписки банку про оплату та інші джерела інформації.

5.2 Аналіз динаміки та виконання плану виробництва та реалізації продукції

Основними показниками обсягу виробництва є товарна і валова продукція.

Валова продукція - це вартість усієї виробленої продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво.

Товарна продукція відрізняється від валової тим, що в неї не включають залишки

незавершеного виробництва.

До товарної продукції належать:

- Готова продукція;

- Напівфабрикати власного виробництва, призначені для реалізації;

- Роботи, послуги, що надаються на сторону.

Обсяг реалізації визначається по відвантаженню продукції покупцям або по оплаті, може виражатися в порівнянних, планових і діючих цінах.

В умовах ринкової економіки цей показник набуває першочергового значення. Реалізація продукції є сполучною ланкою між виробництвом і споживанням. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва.

Обсяг виробництва та реалізації промислової продукції може визначатися в натуральних, умовно-натуральних, трудових і вартісних вимірниках.

Важливе значення для оцінки виконання виробничої програми мають натуральні вимірники: штука, метри, тонни т т.д. Їх використовують при аналізі обсягів виробництва і реалізації продукції за окремими видами і групами однорідної продукції.

Умовно-натуральні показники застосовуються в деяких галузях для узагальненої характеристики обсягів виробництва продукції, наприклад, на консервних заводах використовується такий показник, як тисячі умовних банок, на ремонтних підприємствах - кількість умовних ремонтів, у взуттєвій промисловості - умовні пари взуття, обчислені на основі коефіцієнтів їх трудомісткості і т.д.

Нормативні трудовитрати використовуються також для узагальненої оцінки обсягів випуску продукції в тих випадках, коли в умовах багатономенклатурного виробництва не представляється можливим використовувати натуральні або умовно-натуральні вимірники.

Узагальнюючі показники обсягу виробництва продукції отримують за допомогою вартісної оцінки.

Аналіз випуску та реалізації продукції тісно пов'язаний з аналізом виконання договірних зобов'язань щодо постачання продукції. Недовиконання плану за договорами для підприємства обертається зменшенням виручки, прибутку, виплатою штрафних санкцій, Крім того, в умовах конкуренції підприємство може втратити ринки збуту продукції, що спричинить за собою спад виробництва.

Особливе значення для підприємства має виконання контрактів на поставку продукції за державним замовленням. Це гарантує підприємству збут продукції, своєчасну її оплату, пільги по податках, кредитами та інші переваги.

5.3 Аналіз номенклатури, асортименту і структури продукції

Великий вплив на результати господарської діяльності надають асортимент (номенклатура) та структура виробництва і реалізації продукції.

Номенклатура - перелік найменувань виробів і їх кодів, встановлених для відповідних видів продукції.

Асортимент - перелік найменувань продукції з вказівкою обсягу її випуску по кожному виду. Розрізняють повний (всіх видів і різновидностей), груповий (за спорідненими групами), внутрішньогруповий асортимент.

При формуванні асортименту і структури випуску продукції підприємство повинно враховувати, з одного боку, попит на дані види продукції, а з іншого - найбільш ефективне використання трудових, сировинних, технічних, технологічних, фінансових та інших ресурсів, що є в його розпорядженні. Система формування асортименту включає в себе такі основні моменти:

- Визначення поточних і перспективних потреб покупців;

- Оцінку рівня конкурентоспроможності випущеної чи планованої до випуску продукції;

- Вивчення життєвого циклу виробів і вживання своєчасних заходів по впровадженню нових, більш досконалих видів продукції та вилучення з виробничої програми морально застарілих та економічно неефективних виробів;

- Оцінку економічної ефективності і ступеня ризику змін в асортименті продукції.

Оцінка виконання плану по асортименту продукції зазвичай проводиться за допомогою однойменного коефіцієнта, який розраховується діленням загального фактичного випуску продукції, зарахованого у виконання плану за асортиментом, на загальний плановий випуск продукції. При цьому продукція, виготовлена ​​понад план або не передбачена планом, не зараховується у виконання плану за асортиментом.

Причини невиконання плану по асортименту можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. До зовнішніх відноситься кон'юнктура ринку, зміни попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення, несвоєчасне введення в дію виробничих потужностей підприємства з незалежних від нього причин. Внутрішні причини-недоліки в організації виробництва, поганий технічний стан обладнання, його простої, аварії, недолік електроенергії, низька культура виробництва, недолік у системі управління і матеріального стимулювання.

Збільшення обсягу виробництва і реалізації за одним і скорочення по інших видах продукції приводить до зміни її структури, тобто співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску. Виконати план за структурою - значить зберегти у фактичному випуску продукції заплановані співвідношення окремих її видів.

Зміна структури виробництва дуже впливає на всі економічні показники: обсяг випуску у вартісній оцінці, матеріаломісткість, собівартість товарної продукції, прибуток, рентабельність. Якщо збільшувати питому вагу більш дорогої продукції, то обсяг її випуску у вартісному вираженні зростає, і навпаки. Те ж відбувається з розміром прибутку: при збільшенні питомої ваги високорентабельної продукції прибуток зростає.

6. АНАЛІЗ СТАНУ І ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

6.1 Завдання аналізу трудових ресурсів та джерела інформації

Трудові ресурси є найбільш складними і важливими факторами виробництва.

Вони включають поряд з персоналом підприємства непоправний ресурс - робочий час, а також кошти на оплату праці працівників. Аналіз трудових ресурсів має забезпечити керівництво інформацією як оперативного, так і перспективного характеру.

Завдання аналізу:

1. Аналіз робочої сили: вивчається склад кадрів персоналу підприємства (за категоріями, професіями, рівнем освіти, віком та іншими ознаками).

2. Аналіз динаміки чисельності працюючих (зміни по роках), виявлення причин руху (плинності) працюючих.

3. Оцінка забезпеченості кадрами за професіями, категоріями та іншим параметрам. У результаті аналізу можуть бути вироблені заходи щодо поліпшення забезпеченості кадрами, підвищення рівня кваліфікації, переміщення працівників і т.п.

4. Вивчення використання робочого часу, виявлення втрат і непродуктивних витрат, з'ясування їх причин та вироблення заходів щодо їх усунення та попередження.

5. Вивчення рівня і динаміки показників продуктивності праці, виявлення впливу факторів на їх зміну. За результатами аналізу необхідно намітити заходи щодо підвищення продуктивності праці.

6. Вивчення обгрунтованості застосовуваної на підприємстві системи оплати праці.

7. Вивчення динаміки фонду заробітної плати, виявлення непродуктивних виплат та необгрунтованого перевитрати по фонду заробітної плати, виявлення співвідношень темпів росту продуктивності праці і середньої заробітної плати.

8. Прийняття рішень за результатами проведеного аналізу трудових ресурсів.

Вихідна інформація для аналізу:

- Нормативні документи (законодавчого рівня);

- Положення про оплату праці;

- Положення з преміювання;

- Штатний розклад;

- Плани, кошториси, баланси;

- Накази, розпорядження;

- Дані бухгалтерського обліку (табеля обліку робочого часу, акти про шлюб, листи простою, особові картки, наряди на оплату та інші);

- Звітність по праці.

6.2 Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами

Трудові ресурси підприємства поділяються на промислово-виробничий і непромисловий персонал. У свою чергу промислово-виробничий персонал включає наступні категорії: робочі (основні і допоміжні), керівники, фахівці, службовці. На деяких підприємствах у складі персоналу виділяються учні, працівники охорони.

По кожній категорії проводиться планування чисельності і оцінюється відповідність фактичної чисельності запланованої.

Планова чисельність робітників (Ч р-чих) визначається виходячи з трудомісткості виробничої програми (Т н-год) за формулою:

Ч р-чих = Т (н-год) / Ф пл. * До В.М., де

Ф пл - плановий фонд робочого часу 1 робітника,

До В.М. - Коефіцієнт виконання норм.

Таким чином, планова потреба в робочих залежить від прогресивності норм часу і ступеня їх виконання.

По інших категоріях персоналу планування чисельності здійснюється виходячи з норм керованості (керівники) та у відповідності зі штатним розкладом.

Порівнянням фактичної чисельності з плановою потребою оцінюється забезпеченість підприємства кадрами по кожній категорії, а робітників - за професіями. Для аналізу структурної динаміки працюють розраховується питома вага чисельності за категоріями в загальній чисельності персоналу і порівнюється за періодами.

Аналіз складу, структури і динаміки персоналу підприємства

1 Середньооблікова чисельність всього персоналу

2 Середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу в т.ч. робітники, керівники, фахівці, службовці

3 Середньооблікова чисельність непромислового персоналу

Зміна чисельності слід аналізувати по кожній категорії персоналу, тобто виявляти причини звільнення і можливість додаткового прийому.

Аналіз руху персоналу підприємства (осіб)

1 Складалося за списком на початок року

2 Прийнято всього: в т.ч.

а) щодо організованого набору

б) за напрямами з числа, які закінчили навчальні заклади

в) переведено з інших підприємств

г) прийнято самим підприємством

3 Вибуло всього: в т.ч.

а) переведено на інші підприємства

б) у зв'язку із закінченням терміну договору

в) у зв'язку з відходом в армію, на пенсію

г) звільнено за власним бажанням

д) звільнено за прогули

е) переведено з робітників в інші категорії

4 Складалося за списком на кінець періоду

5 Число робочих, які вчинили прогул

6 Число випадків прогулів

7 Середньооблікова чисельність

Показники руху персоналу розраховуються наступним чином:

При аналізі рівня кваліфікації робітників проводиться розрахунок і зіставлення розряду робочого і розрядом виконуваних ним робіт.

По кожному підрозділу і в цілому по підприємству визначається середній тарифний розряд робіт і робітників. Якщо вони не збігаються, то з'ясовуються причини і приймаються відповідні заходи.

Якщо розряд робіт вище розряду робітника, то причинами можуть бути, по-перше, недостатній рівень кваліфікації робітника, через що може знижуватися якість продукції, по-друге, на підприємстві може бути відсутнім система перетаріфікаціі робітників. У цьому випадку необхідно передбачити підвищення їх кваліфікації.

По інших категоріях персоналу оцінка кваліфікації здійснюється за рівнем освіти, за стажем роботи.

Для виявлення відповідності кваліфікації працівників необхідному рівню слід проводити їх атестацію.

6.3 Аналіз використання робочого часу

Вивчення використання робочого часу проводиться за двома напрямками:

- Використання фонду робочого часу в динаміці і в порівнянні з планом;

- Аналіз непродуктивного використання робочого часу.

Основне завдання аналізу по першому напрямку - виявлення втрат робочого часу (внутрізмінних, цілоденних, надпланових) і прийняття рішень щодо їх усунення.

Для цього необхідно порівняти фактичний фонд часу з базовим і плановим, виявити не плановані втрати: прогули, простої, різні відпустки у зв'язку з відсутністю роботи, а також надпланові втрати: через хворобу, з дозволу адміністрації та інші.

З'ясовуються причини втрат часу і виявляються їх наслідки, тобто визначається вплив використання робочого часу на продуктивність праці та обсяг випуску продукції.

При плануванні робочого часу визначаються неявки з поважних причин, для цього використовуються законодавчі акти, нормативи і дані попереднього року. Баланс робочого часу складається з окремих категорій і в цілому по підприємству. При аналізі використовуються також дані звітності, табельної обліку, лікарняні листи, накази, розпорядження, статистична звітність та інші документи.

У звітності з праці використання робочого часу характеризується показниками:

- Кількість людино-днів, відпрацьованих усіма робітниками;

- Кількість людино-годин, відпрацьованих усіма робітниками.

Кількість людино-днів, відпрацьованих усіма робітниками визначається за даними табельного обліку. Кількість людино-годин, відпрацьованих усіма робітниками, визначається розрахунковим шляхом:

кількість чол / днів * t план - t простий + t с / ур,

де

t годину - планова тривалість робочого дня;

t прос - кількість осіб / год простоїв не з вини робітників;

t с / ур - кількість осіб / год надурочних.

На показники використання фонду робочого часу впливають такі фактори:

- Зміна чисельності робітників;

- Цілоденні втрати робочого часу (надпланові втрати через хворобу, прогули та інші втрати);

- Внутрішньозмінні втрати;

- Робота в надурочний час, у святкові та вихідні дні.

Завданнями аналізу використання фонду робочого часу є:

- Виявлення причин цілоденних втрат робочого часу, пов'язаних з умовами праці;

- Виявлення причин простоїв організаційного характеру (не поставка матеріалів, відсутність роботи, несправність обладнання, прогули робітників і т.д.).

- Виявлення внутрізмінних втрат часу як з вини робітників, так і з вини адміністрації.

Аналіз використання фонду робочого часу в динаміці

1. Всього человекодней (явок і неявок)

2. Число неявок (осіб / дн), в т.ч. у зв'язку з:

а) щорічними відпустками

б) відпустками по навчанню

в) втратами через хворобу

г) виконанням державних обов'язків

д) відпустками з дозволу адміністрації

е) прогулами

Позитивним є скорочення втрат часу через хворобу і через прогули; при наявності великої величини відпусток з дозволу адміністрації необхідно з'ясувати їх причини.

Непродуктивно використаним часом визнається час на шлюб і його виправлення, а також час на здійснення робіт, не передбачених технологічним процесом.

Втрати часу на шлюб визначаються розрахунковим шляхом як відношення загальної суми витрат на брак і його виправлення до середньогодинної вироблення робітника.

Час на операції з відхиленнями визначаються за додатковими нарядами.

В результаті аналізу використання робочого часу необхідно передбачити конкретні заходи з попередження його втрат і непродуктивних витрат.

6.4 Аналіз продуктивності праці

Продуктивність праці характеризує ефективність використання персоналу підприємства і оцінюється наступними показниками:

- Середньорічна вироблення продукції на одного працюючого (відношення обсягу продукції до середньоспискової чисельності працівників);

- Середньорічна вироблення продукції на одного робітника (відношення обсягу продукції до середньооблікової чисельності робітників);

- Середньоденна вироблення продукції одним робочим (відношення обсягу продукції до кількості людино-днів, відпрацьованих усіма робітниками);

- Середньогодинна виробіток одного робітника (відношення обсягу продукції до кількості людино-годин, відпрацьованих усіма робітниками за період).

Аналіз показників вироблення проводиться в такій послідовності:

1. Розрахунок показників у базовому та звітному періодах і планових показників, їх порівняння.

2. Факторний аналіз показників:

- Розрахунок впливу факторів на годинну виробіток робітників;

- Розрахунок впливу факторів на річну виробіток робітників та працюючих;

- Розрахунок впливу факторів на обсяг продукції.

У результаті аналізу виявляються резерви росту продуктивності праці і намічаються заходи щодо їх усунення, які можуть бути технічного і організаційного характеру. Заходи технічного характеру можуть бути спрямовані на збільшення годинниковий вироблення, на регулювання трудомісткості продукції через норми часу.

В організаційному плані виявляється вплив на поліпшення використання робочого часу. Аналіз динаміки продуктивності праці

Вихідні дані:

1. Обсяг товарної продукції, тис. ТП руб.

2. Середньооблікова чисельність працюючих, чол. Чппп

3. Середньооблікова чисельність Чр робітників, чол.

4. Питома вага робітників,% У

5. Кількість людино-днів, відпрацьованих усіма робітниками Вппп

6.Кількість людино-годин, Вгод. відпрацьованих усіма робітниками.

Розрахункові показники:

7. Середньорічне виробництво 1 У дн. працівника (1:2)

8. Середньорічна вироблення 1 Вчас. Т робочого (1:3) Д

9. Середньоденна вироблення 1 робочого (1:5)

10. Середньогодинна вироблення 1 робочого (1:6)

11. Тривалість робочого дня (6:5)

12. Кількість днів, відпрацьованих одним робітником (5:3)

Зниження тривалості робочого дня і кількості відпрацьованих одним робітником днів, говорить про збільшення цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу, усунення яких є резервом підвищення проізводітльності праці.

Для розрахунку впливу факторів на середньорічну вироблення робочого вона представляється у вигляді формули:

Вгод. = Вчас. * Т * Д

Вплив факторів на річну вироблення одного працюючого можна визначити, використовуючи показник питомої ваги робітників в чисельності промислово-виробничого персоналу.

ВППП = Врабочего * У

Для розрахунку впливу факторів на обсяг продукції можна використовувати кілька формул:

ТП    Вгод   *  Ч  р  чих

ТП    Вчас   *  Т  *  Д  *  Ч  р  чих

ТП    Вчас   *  Т  *  Д  *  У  *  Ч  ппп

Подальший факторний аналіз проводиться методом ланцюгових підстановок. За результатами аналізу необхідно намітити шляхи підвищення продуктивності праці.

6.5 Аналіз ефективності використання коштів на оплату праці

Основне завдання аналізу на даному етапі - оцінити ефективність прийнятої на підприємстві системи оплати праці, а також виявити вплив використання коштів на оплату праці на показники діяльності підприємства.

Для аналізу необхідно вивчити:

- Документи підприємства з організації оплати праці (положення про оплату праці, положення про преміювання);

- Розрахунки планового фонду заробітної плати за категоріями працівників, підрозділам і по підприємству в цілому; вивчення методів планування заробітної плати;

- Облікову та звітну інформацію.

Для аналізу використовуються наступні показники:

- Загальний фонд заробітної плати по підприємству і за категоріями персоналу;

- Середньорічна заробітна плата працюючих по кожній категорії і по підприємству в цілому;

- Середньомісячна, середньоденна, середньогодинна заробітна плата - по робочих.

Фонд заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також включає премії робітникам відповідно до прийнятої на підприємстві системи преміювання.

На практиці склалося два методи планування фонду заробітної плати: розрахунково-аналітичний і нормативний.

При розрахунково-аналітичному методі фонд заробітної плати формується за робочим-відрядникам за розцінками виходячи з трудомісткості виробничої програми.

Доплати визначаються розрахунковим шляхом відповідно до прийнятої системи оплати праці.

При нормативному методі спочатку визначається норматив витрат з оплати праці на рубль продукції, який множиться на плановий обсяг продукції. Важливо, щоб цей норматив був обгрунтованим.

Аналіз коштів на оплату праці проводиться за кількома напрямками.

Вивчається виконання плану по фонду заробітної плати, тобто визначається відхилення фактичного фонду від планового, виявляється економія або перевитрата.

По робочих виявляється також відносне відхилення; для цього їх плановий фонд заробітної плати коректується на відсоток виконання плану по випуску продукції і віднімається з фактичного.

При аналізі фонду заробітної плати в динаміці визначається темп зміни фонду заробітної плати порівняно з темпами зміни обсягу продукції; останні повинні перевищувати темпи зростання фонду заробітної плати. Це свідчить про ефективне використання коштів на оплату праці, призводить до зростання зарплатоотдачі. а зміну фонду заробітної плати впливають зміна чисельності працівників і середньої заробітної плати.

Середньорічна зарплата по всьому підприємству і за окремими категоріями працівників визначається діленням фонду заробітної плати на середньоспискову чисельність.

По робочих визначають також показники середньоденної заробітної плати (діленням фонду заробітної плати робітників на загальну кількість людино-днів, відпрацьованих усіма робітниками) і середньогодинної заробітної плати (діленням фонду заробітної плати робітників на загальну кількість людино-годин, відпрацьованих усіма робітниками).

Аналіз складу фонду заробітної плати за видами виплат дозволяє виявити конкретні види виплат, які з них є продуктивними, які - непродуктивними, виявити причини перевитрат і прийняти рішення щодо його усунення. Для проведення даного аналізу розглядають кожну складову, перш за все тарифний фонд заробітної плати, що включає оплату робітників-відрядників за основними розцінками і погодинну оплату за тарифними ставками.

Тарифний фонд аналізується за підрозділами: окремо по робітникам-відрядникам і повременщикам. За відрядникам аналіз проводиться у двох напрямках:

- Вивчення впливу трудомісткості продукції, своєчасності перегляду норм у зв'язку із змінами в технічній оснащеності виробництва; оцінка прогресивності норм;

- Вивчення правильності тарифікації.

Слід також визначити вплив на заробітну плату відрядників кількості продукції, її асортименту і відповідних розцінок.

Заробітна плата почасових залежить від часу роботи, тарифних ставок, чисельності робітників. При аналізі визначаються наступні показники фонду заробітної плати робітників:

- Годинний фонд заробітної плати, який включає тарифний фонд, доплати робітникам-відрядникам за прогресивними розцінками, премії, доплати відрядникам за відхилення від нормальних умов;

- Денний фонд заробітної плати, до якого входять: годинний фонд, доплати за роботу в надурочний час, оплата внутрішньозмінних простоїв не з вини робітників, оплата годин підлітків, оплата годин годуючих матерів.

- Річний фонд заробітної плати, що включає додатково такі суми:

а) оплата чергових і додаткових відпусток,

б) оплата цілоденних простоїв не з вини робітників,

в) доплати за вислугу років і за підсумками роботи за рік,

г) вартість оплати комунальних послуг,

д) вартість натуральних виплат,

е) виплати по районному коефіцієнту.

Основне завдання аналізу на даному етапі - виявлення непродуктивних виплат, їх причин і можливостей зниження.

У результаті аналізу необхідно зіставити темпи зростання продуктивності праці з темпами зміни середньої заробітної плати персоналу підприємства. У разі порушення даного співвідношення слід розробити заходи щодо більш ефективного використання трудових ресурсів.

7. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

7.1 Напрями аналізу основних фондів і джерела інформації

Основні фонди є одним з виробничих факторів, від стану і використання яких залежать результати діяльності підприємства. Аналіз основних фондів проводиться за наступними напрямками:

- Аналіз зміни величини основних фондів за їх видами;

- Аналіз структури основних фондів і її зміни в динаміці;

- Аналіз руху основних фондів;

- Аналіз показників ефективності використання основних виробничих фондів;

- Аналіз використання виробничого обладнання за кількістю, часу роботи і іншим параметрам;

- Аналіз ефективності витрат на утримання та експлуатацію устаткування, а також на проведення капітального ремонту обладнання, його заміну та інші заходи.

Вибір конкретного напрямку аналізу і розв'язуваних при цьому завдань визначається потребами управління. Основними особливостями аналізу є варіантність рішень щодо використання основних фондів і націленість цих рішень на перспективу.

Якість аналізу залежить від достовірності інформації, яка визначається постановкою бухгалтерського обліку: налагодженості системи реєстрації операцій з об'єктами основних засобів, достовірності інвентарних описів і звітних даних.

Вихідні дані для аналізу:

- Бухгалтерська звітність (баланс і форма № 5);

- Форма № 11 статистичної звітності "Відомості про наявність та рух основних фондів та інших нефінансових активів";

- Баланс виробничої потужності підприємства;

- Звіт про запаси неустановленногооборудования;

- Додаткова інформація з внутрішніх документів підприємства:

- Дані внутрішньозаводського обліку про використання обладнання,

- Дані відділу головного механіка про наявність обладнання, терміни експлуатації, ремонті обладнання та інші.

Результатом аналізу є вироблення пропозицій по оновленню основних фондів: модернізації, розширення площ та придбання нового обладнання, а також пропозицій про підвищення змінності роботи устаткування, своєчасності ремонту і підвищення його якості.

7.2 Аналіз складу, структури і динаміки основних фондів

Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів" (ПБУ6/01) "основними засобами є частина майна, яка у ролі коштів праці при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, або для управління організацією протягом періоду, що перевищує 12 місяців або звичайний операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців. "

Основні засоби відображаються в бухгалтерському балансі (1 розділ) за залишковою вартістю за даними на початок і кінець звітного періоду; більш детальна інформація про склад і зміну їх за період міститься в Додатку до балансу (форма 5) та у формою 11 статистичної звітності.

За складом основні засоби класифікуються (також згідно ПБУ6/01) наступним чином:

- 1 група - будівлі, споруди, робочі та силові машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар та приладдя, робочий, продуктивний і племінну худобу, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги та інші відповідні об'єкти ;

- 2 група - капітальні вкладення на докорінне поліпшення земель;

- 3 група - капітальні вкладення в орендовані об'єкти основних засобів;

- 4 група - земельні ділянки, об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси).

Залежно від функціональної ролі виділяють при аналізі фонди основного виду діяльності та основні фонди інших галузей, в т.ч. виробляють товари і надають послуги. Структурний аналіз передбачає розрахунок питомої ваги кожного виду основних засобів у загальній їх вартості та зіставлення його за періодами.

Порівняння даних про величину основних фондів (засобів) на кінець і початок аналізованого періоду дозволяє виявити їх динаміку.

Показники руху основних фондів (ОФ):

Дані показники вивчаються в динаміці (за кілька років) і характеризують швидкість заміни основних фондів.

7.3 Аналіз показників ефективності використання основних виробничих фондів

Одним із завдань управління виробництвом є забезпечення раціонального використання основних виробничих фондів (ОПФ).

Від ефективності використання ОПФ залежить обсяг випуску, а також показники прибутку та рентабельності.

Основний узагальнюючий показник - фондовіддача (ФО), що характеризує випуск продукції з кожної гривні вартості основних виробничих фондів і розраховується за формулою:

ФО = ТП / ОПФ (в крб.), Де

ТП - обсяг продукції, виробленої за період (товарної);

ОПФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів, зазвичай

розраховується як середня хронологічна.

Аналіз показника фондовіддачі проводиться в динаміці і в порівнянні з планом, виявляються відхилення і їх причини. Для виявлення впливу факторів на зміну фондовіддачі виробляється перетворення вихідної формули, наприклад, розподілом чисельника і знаменника на середньоспискову чисельність працюючих (Чппп):

Для збільшення фондовіддачі темпи зростання обсягу виробництва повинні бути вище темпів зростання вартості основних виробничих фондів, а темпи зростання продуктивності праці вище темпів зростання фондоозброєності.

Для більш детального аналізу фондовіддачі робиться поетапне перетворення

вихідної формули.

1 етап: у формулу розрахунку фондовіддачі вводиться вартість активної частини (ОПФакт):

ТП ОПФакт ТП ОПФакт

ФО = * = *

ОПФ ОПФакт ОПФакт ОПФ

У результаті отримані показники: фондовіддача з рубля активної частини основних фондів і частка активної частини у величині всіх основних виробничих фондів. У ході подальшого аналізу можна розрахувати вплив кожного з цих факторів на загальний показник фондовіддачі і визначити напрями його підвищення за рахунок, по-перше, поліпшення використання устаткування (активної частини основних фондів), а по-друге, за рахунок поліпшення структури основних фондів - підвищення частки їх активної частини.

2 етап: використання для перетворення формули, отриманої на 1 етапі, показника вартості діючого обладнання. Формула розрахунку фондовіддачі має вигляд:

де Мд - середньорічна вартість діючого обладнання.

3 етап: уявімо вартість діючого обладнання за формулою

Мд = ЦСР * Кд,

де ЦСР - середня вартість одиниці діючого обладнання,

а Кд - кількість діючого обладнання.

продуктивність 1 верстата;

інші чинники - ті ж.

4 етап: вводиться інформація про змінному часу роботи обладнання.

ПВМ - фонд часу роботи обладнання за період у верстато-змінах

- Змінна вироблення

ПВМ - кількість змін, відпрацьованих 1 чинним верстатом за аналізований період Кд

5 етап: вводиться показник кількості годин, відпрацьованих усім обладнанням.

Тст.час - кількість годин, відпрацьованих усім обладнанням за період

- Середній виробіток продукції за 1 годину роботи верстата

- Тривалість зміни

Дана формула найбільш повно показує, що на показник фондовіддачі впливають як інтенсивні, так і екстенсивні фактори.

Керівництву підприємства при придбанні обладнання необхідно контролювати співвідношення його вартості та прогресивності: темп зростання виробітку продукції за 1 верстато-годину роботи повинен бути вище темпу росту ціни придбаного устаткування.

Для аналізу фондовіддачі необхідно розрахувати вводяться в формулу показники хоча б за 2 періоду або в порівнянні з планом, а також розрахувати вплив даних чинників на фондовіддачу. Негативний вплив факторів говорить про наявність резервів підвищення фондовіддачі; необхідно виявити величину цього впливу і намітити шляхи поліпшення використання основних виробничих фондів.

7.4 Аналіз виробничого обладнання

Усе наявне на підприємстві обладнання класифікується за певними ознаками і групується в залежності від цілей і завдань його аналізу. При великій кількості одиниць обладнання застосовується, насамперед, угруповання за технологічною ознакою. Для аналізу якісного складу виділяють обладнання наявне, в тому числі встановлене і невстановлена. У складі встановленого виявляється чинне і недіюче, за яким необхідно виявити причини неробочого стану: простий у зв'язку з ремонтом, резервне, зайве й т.п. За невстановленій обладнання слід вжити заходів до введення в експлуатацію або реалізації, якщо воно є непотрібним. Для аналізу використання обладнання поряд з абсолютними показниками необхідно розраховувати такі коефіцієнти:

Аналіз вікового складу обладнання дозволяє оцінити його технічний стан. При цьому робиться угруповання обладнання за наступними віковими групами:

I гр. - Обладнання до 5 років - нове прогресивне, що не вимагає заміни, не

застаріле ні морально, ні фізично;

II гр. - Обладнання до 10 років - частково морально застаріле, в цілому не потребує заміни;

III гр. - Обладнання від 10 до 20 років - морально і частково фізично застаріле, потребує заміни;

IV грн. - Обладнання понад 20 років - не тільки застаріле, а й небезпечне,

потребує термінової заміни

У кожній віковій групі визначається кількість одиниць і питома вага, тобто вивчається вікова структура обладнання. Середній вік обладнання визначається за середньою зваженою.

Побічно технічний стан устаткування оцінюється за ступенем його зношеності (придатності):

У результаті такого аналізу приймаються рішення про необхідність заміни, модернізації або ремонту обладнання по кожній технологічній групі в конкретних підрозділах підприємства.

Аналіз екстенсивного використання устаткування (за часом) передбачає розрахунок фондів часу його роботи: календарного, режимного, наявного, планового, фактичного, корисного, а також відповідних коефіцієнтів, наприклад:

Для максимізації фонду часу роботи обладнання необхідно здійснювати такі заходи:

1. Забезпечувати підвищення коефіцієнта змінності, що дозволяє наблизити режимний фонд до календарного.

2. Виявляти надпланові простої обладнання в ремонті, несвоєчасність його проведення та низьку якість ремонтних робіт.

3. Виявляти причини надпланових простоїв обладнання, такі як:

- Непостачання в строк матеріалів, покупних виробів;

- Несправність обладнання;

- Відсутність інструментів, пристосувань;

- Відсутність електроенергії;

- Низька дисципліна робітників та інші.

Втрати часу роботи устаткування можуть бути внутрішньозмінні і цілоденні.

Вони виявляються за даними обліку і фотографії робочого часу; необхідно

приймати оперативні рішення щодо їх усунення та попередження.

Інші способи поліпшення використання часу роботи обладнання:

- Скорочення браку і втрат на його усунення, що дозволяє збільшити час продуктивної роботи, а також попередження шлюбу;

- Поліпшення якості ремонту і своєчасне його проведення, якщо він доцільний, тобто якщо витрати на ремонт менше витрат на придбання нового обладнання.

У результаті аналізу основних фондів можна виділити наступні напрямки діяльності керівництва підприємства:

- Технічне вдосконалення основних фондів за рахунок реконструкції підприємства з розширенням площ, введення нового обладнання, модернізації вже використовуваного обладнання та інших заходів, спрямованих на підвищення технічного рівня виробництва.

- Оптимальне завантаження площ, що забезпечується плануванням підприємства раціональним розміщенням устаткування, його рівномірним розподілом по підрозділах залежно від технологічного процесу виготовлення продукції.

- Збільшення часу роботи устаткування, тобто скорочення всіх втрат, як планових, так і непланових.

На закінчення аналізу наявності, стану і використання основних виробничих фондів необхідно оцінити їх вплив на показники діяльності підприємства. Так, кількість, вартість, якість і ефективність використання основних фондів впливає на обсяг виробництва і реалізації продукції і всі показники, від них залежні. Величина і способи нарахування амортизації, витрати на утримання, ремонт і експлуатацію обладнання впливають на собівартість продукції і прибуток.

Реалізація непотрібного, зайвого устаткування або здача його в оренду призводить до збільшення прибутку і зниження податку на майно.

Величина основних фондів та їх оборотність (через амортизацію) впливають на фінансову стійкість підприємства.

8. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними

РЕСУРСАМИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

8.1 Завдання аналізу матеріальних ресурсів і джерела інформації

Матеріальні ресурси - необхідний компонент виробництва продукції, то, з чого вона виготовляється. Аналіз матеріальних ресурсів важливий також тому, що їх вартість формує матеріальні витрати, які, як правило, переважають у структурі собівартості продукції.

Завдання аналізу матеріальних ресурсів можна сформулювати за наступними

напрямками.

1 напрямок - придбання матеріалів:

- Обгрунтування потреби у матеріалах;

- Оцінка виконання плану матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) і дотримання договірних умов з постачальниками;

- Виявлення невчасність, некомплектності поставок; недотримання інших умов договору поставки;

- Оцінка та аналіз своєчасності оплати рахунків постачальників.

2 напрямок - аналіз і управління запасами матеріалів на складах:

- Аналіз своєчасності надходження матеріалів, їх приймання, оцінка якості та збереження матеріалів на складах підприємства;

- Аналіз своєчасності відпуску матеріалів у виробництво;

- Оптимізація величини запасів матеріальних ресурсів і витрат на їх утримання;

- Виявлення нестач, псування на складах, визначення заходів щодо їх попередження.

3 напрям - аналіз витрачання матеріалів у виробництві:

- Контроль за дотриманням норм витрат матеріалів;

- Виявлення причин відхилень від норм і зміни норм;

- Аналіз оптимальності розкрою матеріалів з ​​метою скорочення відходів і втрат;

- Аналіз причин появи шлюбу;

- Виявлення резервів зниження витрат матеріальних ресурсів;

- Розробка заходів щодо підвищення ефективності використання матеріалів у виробництві.

Джерела інформації для аналізу матеріальних ресурсів повинні сприяти вирішенню цих завдань. Перш за все, це нормативна база: норми витрат усіх видів матеріалів, напівфабрикатів на кожний виріб. Для аналізу необхідна також планова інформація: баланси матеріально-технічного постачання; договори на поставку; специфікації; прейскуранти цін, тарифи і т.п. Фактична інформація формується за даними складського обліку, аналітичного та синтетичного обліку, інвентаризації, звітності. Найбільш повна інформація міститься в звіті за формою 5-З "Відомості про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг)", а також у звітах внутрішніх підрозділів підприємства про використання матеріалів у виробництві, калькуляціях виробів і розшифровках до них.

Крім перерахованих, необхідно використовувати транспортні та розрахункові документи.

8.2 Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами

Забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами в ринкових умовах в основному залежить від договірних відносин з постачальниками і торговими організаціями (посередниками). Перш за все, необхідно визначити планову потребу в матеріальних ресурсах на основі норм витрат матеріалів по кожному виду продукції і на основі плану випуску продукції. Процес планування здійснюється в наступній послідовності:

Основна потреба в матеріальних ресурсах визначається на виробництво продукції; додаткова пов'язана з утриманням та ремонтом будівель, споруд, обладнання; поповненням запасів.

Планова величина матеріальних ресурсів розраховується на виробничу програму (за нормами на кожний вид продукції); на ремонтно-експлуатаційні потреби; на поповнення запасів матеріалів.

Планову потребу визначають працівники відділу матеріально-технічного постачання (МТС), які також відстежують фактичне надходження матеріалів.

У випадку, якщо підприємство має державне замовлення, то це замовлення повинен бути забезпечений виділеними матеріальними ресурсами. Інша частина продукції випускається відповідно до договорів, і на неї необхідно укладати договори про постачання необхідних матеріалів з ​​постачальними організаціями або виробниками. У договорах мають бути визначені терміни поставок, їх обсяг, якість матеріалів, ціна, комплектність та інші умови.

При аналізі фактичні поставки зіставляються з запланованими за всіма цими параметрами, з'ясовуються причини відхилень; у разі необхідності складаються претензії до постачальників.

Якщо при укладенні договорів не було передбачено забезпечення планової потреби за всіма видами матеріалів, то необхідно з'ясувати, яким чином підприємство могло додатково забезпечити цю потребу.

Оцінка забезпеченості матеріалами проводиться за допомогою відносних показників:

До виконання договорів = фактично поставлено / укладено договорів

До виконання плану поставок = фактично поставлено / планова потреба

Будь-які зміни в договорах поставок продукції або в ході виробництва продукції (шлюб) вимагають внесення відповідних змін до плану поставок матеріалів.

При оцінці виконання плану по асортименту матеріалів, що надійшли зараховується фактично поставлене їх кількість, але в межах планової потреби, передбаченої договором. Якщо за будь-якого виду матеріалів є недопоставки, то в цілому план по асортименту буде недовиконаний, оскільки перевищення фактичних поставок над передбаченими в договорі (плановою потребою) не враховується. Такий аналіз має оперативний характер, тобто повинен проводитися щодня, і в разі відхилень необхідно приймати оперативне управлінське рішення.

При оцінці якісних параметрів надходять на підприємство потрібно проводити вхідний контроль якості, для чого іноді потрібно лабораторне дослідження або інший спеціальний вимір.

На обсяг поставок матеріалів у вартісних одиницях вимірювання істотний вплив роблять зміна цін, тарифів, умови поставки, віддаленість постачальників і інші зовнішні фактори.

Мета аналізу управління запасами матеріалів на підприємстві - забезпечення оптимального рівня запасів, величина якого дозволила б працювати без перерв, без простоїв, ритмічно, з іншого боку необхідно забезпечувати мінімальні витрати на зберігання матеріалів і втрати при цьому.

Запаси матеріалів бувають викликані різними причинами (сезонність заготовок; транзитні норми поставок та інші), але, як правило, підприємство прагне забезпечити мінімальну або нормативну потребу в матеріалах, тому що запаси завжди відволікають з оборотів кошти, необхідні для придбання і зберігання матеріалів.

Норма запасів матеріалів зазвичай визначається на основі норми страхового запасу і норми поточного запасу.

Страховий запас формується на випадок непостачання матеріалів, а також несвоєчасної поставки або в недостатній кількості. При витрачанні він повинен поповнюватися при наступній постачання матеріалів.

Норма страхового запасу визначається виходячи з норми часу постачань, яка включає в себе 3 складові:

1. час на відвантаження;

2. час на транспортування;

3. час приймання матеріалів.

Потім визначається норма страхового запасу в натуральних і вартісних одиницях.

Величина поточного запасу визначається в залежності від норми страхового запасу та розміру партії поставки матеріалу.

При аналізі запасів необхідно виявляти наднормативні залишки і дефіцит матеріалів. Для цього потрібно визначати залишки по кожному виду матеріалу на певну дату розрахунковим шляхом за даними інвентаризації. Визначається коефіцієнт забезпеченості матеріалами та забезпеченість в днях за наступними формулами:

Причини утворення наднормативних запасів:

- Зміна плану виробництва,

- Некомплектність поставок,

- Недотримання норм витрат,

- Поставки зайвих матеріалів,

- Недотримання термінів постачань і т.д.

У разі виявлення зайвих запасів необхідно прийняти рішення про їх використання або реалізації.

8.3 Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

Основне завдання аналізу використання матеріалів у виробництві - виявлення нераціонального їх витрати (недотримання норм, шлюб, втрати), а також вироблення рішень за результатами проведеного аналізу. Ефективність використання матеріальних ресурсів оцінюється узагальнюючими і приватними показниками.

Найважливішим для аналізу є показник матеріаловіддачі (МО), що розраховується за формулою:

ТП - обсяг товарної продукції,

МОЗ - матеріальні витрати.

Матеріаловіддача характеризує випуск продукції з кожної гривні матеріальних витрат.

Показником, зворотним матеріаловіддача є матеріаломісткість, що характеризує величину матеріальних витрат, що припадають на 1 карбованець товарної продукції. Оскільки матеріальні витрати включають вартість сировини та основних матеріалів, покупних виробів, палива і енергії, то для більш детального аналізу слід розраховувати приватні показники, наприклад, паливомісткість, енергоємність та інші. Розраховані показники зіставляють в динаміці і з плановими, виявляють відхилення та їх причини. Особлива увага приділяється зовнішнім чинникам: змін цін, тарифів, умов транспортування та іншим. З внутрішніх факторів необхідно дослідити стан нормативної бази, тобто проаналізувати прогресивність норм витрати матеріалів за видами продукції та їх виконання.

Розраховані відхилення показують вплив факторів на зміну вартості матеріалів.

Більш детальний аналіз можна провести за конкретним видом матеріалу:

Аналіз використання чавунного литва на виріб А

Фактичні витрати чавунного лиття виявився нижчим за норму на 10 кг, але чиста вага деталі перевищив передбачений на 4 кг, в результаті зменшилася величина відходів на 14 кг.

Коефіцієнт використання чавунного лиття підвищився з 0,79 до 0,81 за рахунок зниження відходів.

Фактично витрата матеріалів був більш ефективний, ніж планувалося.

Проведений аналіз по всіх видах матеріалів дозволяє підприємству виявити резерви і намітити заходи щодо їх використання.

Основні причини перевитрати матеріалів у виробництві:

- Неоптимальний розкрій матеріалів;

- Нераціональна заміна;

- Недотримання розмірів в процесі обробки;

- Втрати від браку та витрати матеріалів на виправлення браку.

На завершення аналізу матеріальних ресурсів необхідно виявити вплив їх величини та ефективності використання на показники обсягу випуску продукції, собівартості, прибутку.

9. АНАЛІЗ ВИТРАТ, ВИТРАТ І СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

9.1 Завдання та напрямки аналізу собівартості продукції. Джерела інформації

Основна мета аналізу собівартості - ефективне управління витратами. Для досягнення цієї мети необхідне рішення наступних завдань аналізу:

- Вивчення у динаміці і в порівнянні з планом загальної величини витрат на виробництво і реалізацію продукції, а також вивчення динаміки структури витрат за елементами;

- Вивчення причин зміни витрат за статтями калькуляції;

- Проведення факторного аналізу прямих витрат і виконання кошторисів непрямих витрат;

- Аналіз собівартості за видами продукції, робіт, послуг; виявлення збиткових виробів і мають найбільше значення в обсязі випуску;

- Аналіз собівартості нових виробів в порівнянні з проектною (планової), пошук можливостей скорочення витрат на освоєння;

- Виявлення непродуктивних витрат, втрат і прийняття рішень щодо їх усунення та недопущення;

- Оптимізація витрат у порівнянні з обсягами та фінансовими результатами.

Процес аналізу та управління витратами охоплює всі аспекти господарської діяльності від забезпеченості матеріальними ресурсами до реалізації продукції споживачам. Найбільше значення при цьому має якість нормування всіх видів виробничих ресурсів, стан планування та контролю за раціональним витрачанням ресурсів за підрозділами підприємства.

Напрями аналізу відповідають основним показникам собівартості продукції:

- Повна собівартість товарної і реалізованої продукції;

- Витрати на один карбованець продукції;

- Собівартість порівнянної товарної продукції;

- Собівартість окремих виробів.

Аналіз витрат на виробництво і реалізацію продукції повинен проводитися постійно як оперативний (за відхиленнями, видами ресурсів, місцями виникнення), періодичний (щодо виконання кошторисів, бюджетів, виявленню відхилень, втрат і непродуктивних витрат), а також перспективний, націлений на прийняття рішень в майбутні періоди.

Джерела інформації для аналізу: кошторису витрат на виробництво всієї продукції, а також кошторису накладних витрат (на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничих, загальногосподарських, комерційних витрат), нормативні, планові і звітні калькуляції по видах продукції, облікова і звітна інформація. Основними зведеними бухгалтерськими документами, необхідними для аналізу, є журнали-ордери № 10 і № 10-1. Найбільш інформативна форма звітності - статистична № 5-з "Відомості про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг)" Аналіз витрат за елементами можна провести за даними 6 розділу Додатка до балансу (форма № 5) "Витрати за звичайними видами діяльності" . Для оперативного аналізу витрат використовується вся наявна на підприємстві нормативна, планова і фактична інформація.

9.2 Аналіз витрат за елементами та статтями калькуляції

Угрупування витрат за економічними елементами регламентується нормативними документами і дозволяє вивчити їх величину і структуру незалежно від місця формування, виду діяльності, галузевих особливостей організації. Аналіз витрат за елементами може проводитися в динаміці і в порівнянні з планом (кошторисом).

Структура витрат і її зміна дозволяють оцінити динаміку показників матеріаломісткості, енергоємності, трудомісткості продукції. Однак, даний аналіз не дозволяє виявити причини зміни витрат, тому що неможливо привести аналізовану інформацію в порівнянний вид.

Аналіз динаміки витрат (витрат) за економічними елементами може бути проведений в таблиці 1.

Таблиця 1. Аналіз собівартості за елементами витрат

1 Матеріальні витрати

2 Витрати на оплату праці

3 Відрахування на соціальні

потреби

4 Амортизація

5 Інші витрати

Разом по елементах витрат

Класифікація витрат за статтями калькуляції дозволяє проаналізувати собівартість як всієї продукції, так і окремих її видів, виявити причини зміни, місця і винуватців перевитрати і непродуктивної витрати ресурсів.

Перелік статей витрат жорстко не регламентується і визначається в кожній організації самостійно. Методика факторного аналізу собівартості товарної продукції в порівнянні з плановою наведена в таблиці 2.

Більш детальний аналіз проводиться за прямими статтями; для виявлення впливу на зміну витрат фактора обсягу продукції планова сума коректується на відсоток виконання плану за обсягом товарної продукції; з отриманої величини віднімається планова сума. Для розрахунку впливу фактора структури продукції з суми, отриманої в графі 6 таблиці 2 треба відняти суму впливу фактора обсягу продукції.

Оцінка прямих матеріальних витрат повинна бути доповнена аналізом відхилень за видами матеріалів, сировини, напівфабрикатів, палива і енергії для виявлення впливу чинників заміни матеріалів і постачальників, зміни частки покупних напівфабрикатів, норм витрати, цін, тарифів та інших факторів.

Таблиця 2. Аналіз витрат за статтями калькуляції товарної продукції, тис. руб.

1. Основні матеріали

2. Зворотні відходи

3. Покупні напівфабрикати

4. Паливо і енергія

5. З / пл основна

6. Відрахування на соц.

потреби

7. Загальновиробничі

витрати

8. Загальногосподарські

витрати

9. Втрати від браку

10. Виробнича

собівартість

11 Комерційні витрати

12. Повна собівартість

Аналіз собівартості за статтями калькуляції може проводитися в динаміці, при цьому замість планових даних використовуються дані попереднього періоду.

9.3 Аналіз непрямих витрат

Особливістю непрямих витрат є їх умовно-постійний характер, тобто вони не змінюються пропорційно зміні обсягу виробництва.

Ці витрати формуються за період, тому іноді називаються періодичними, і розподіляються за видами продукції відповідно до методу, прийнятим в обліковій політиці. До непрямих (накладних) відносяться витрати на утримання та експлуатацію устаткування (якщо вони виділяються), загальновиробничі, загальногосподарські та комерційні витрати.

По кожному їх виду на підприємстві повинна бути розроблена кошторис витрат, а при аналізі фактичні витрати за статтями порівнюються з плановими (кошторисними). У разі суттєвих відхилень необхідно з'ясувати причини перевитрати або економії і прийняти відповідне рішення. Перелік статей непрямих витрат визначається самими працівниками підприємства з урахуванням його специфіки згідно ПБУ 10/99 "Витрати організації".

Аналіз може бути проведений в наступних таблицях:

Таблиця 3. Аналіз загальновиробничих витрат

Таблиця 4. Аналіз загальногосподарських витрат

Таблиця 5. Аналіз комерційних витрат

Зіставленням фактичних витрат з плановими (кошторисними) виявляється перевитрата або економія по кожній статті непрямих витрат. Деякі статті витрат мають зв'язок з обсягом випуску продукції; їх аналіз проводиться аналогічно аналізу прямих витрат. За іншими статтями визначається розмір відносної економії при збільшенні обсягу продукції. У складі непрямих витрат необхідно докладно аналізувати втрати і непродуктивні витрати: втрати від простоїв, недостач товарно-матеріальних цінностей, втрати від переоцінки, штрафи, непродуктивні виплати заробітної плати та інші. По кожному випадку повинні бути прийняті відповідні управлінські рішення. За такими статтями як витрати на охорону праці, підготовку кадрів, проведення дослідів і досліджень перевитрата може бути виправданим, а економія незаслуженої. Дані відхилення повинні бути проаналізовані в кожному випадку.

9.4 Аналіз собівартості окремих видів продукції

По кожному виду продукції на підприємстві визначається повна собівартість як при плануванні (складанні нормативних і планових калькуляцій), так і при формуванні фактичних витрат у звітних калькуляціях в постатейному розрізі.

Особливу увагу при цьому приділяється тим виробам, які:

- Мають найбільшу питому вагу у випуску продукції;

- Є низькорентабельним або збитковим;

- За даними маркетингових досліджень мають зростаючий попит;

- Є новими і мають найбільші можливості для зниження витрат.

При аналізі фактичні витрати порівнюються із запланованими (кошторисними), а також з витратами попередніх періодів. Особливу увагу при цьому приділяється прямими статтями витрат: матеріальним витратам і заробітної плати виробничих робітників. Для виявлення впливу факторів на зміну витрат по сировині, матеріалам і покупним виробам необхідна вихідна інформація: специфікації, кошториси, ціни, тарифи. Розрахунок вартості матеріалів та їх зміни за факторами проводиться в наступній таблиці:

Розрахунок впливу факторів на витрату матеріалів по виробу.

За результатами аналізу необхідно виявити можливості зниження матеріаломісткості або трудомісткості виробів. Для цього повинні бути розроблені заходи щодо зміни техніки, технології виробництва, а також заходи організаційного характеру (раціональний розкрій матеріалів тощо), впровадження яких забезпечить зниження норм витрат ресурсів. Іншим напрямком є з'ясування причин втрат від браку та непродуктивної витрати ресурсів, їх невиправданої перевитрати, і прийняття відповідних рішень.

9.5 Факторний аналіз витрат на 1 карбованець продукції

Показник витрат на один рубль продукції є узагальнюючим, що дозволяє пов'язати витрати з фінансовими результатами. Методика аналізу даного показника в порівнянні з плановим полягає в послідовному розрахунку й зіставленні показників, отриманих на основі таких вихідних даних:

1. собівартість товарної продукції за планом (11 320 тис. рублів)

2. планова собівартість фактично випущеної продукції (11 478 тис. грн.)

3. фактична собівартість у планових цінах і тарифах (11447 тис. грн.)

4. фактична собівартість у діючих цінах і тарифах (11522 тис. грн.)

5. плановий обсяг товарної продукції (14 970 тис. грн.)

6. фактичний обсяг товарної продукції в планових цінах (15026 тис. грн.)

7. фактичний обсяг товарної продукції в діючих цінах (15187 тис. грн.)

На основі цих вихідних даних розраховуються показники витрат на 1 карбованець товарної продукції діленням собівартості на обсяг продукції:

Витрати на 1 карбованець товарної продукції за планом = 11 320 / 14 970 = 0,7562 рубля = 75,62 коп.

Планові витрати на 1 рубль фактично випущеної продукції = 11 478/15026 = 0,7639 руб .= 76,39 коп.

Фактичні витрати на 1 карбованець товарної продукції в планових цінах = 11447/15026 = 0,7618 руб .= 76,18 коп.

Фактичні витрати на 1 карбованець товарної продукції в планових цінах на продукцію, але в діючих цінах на матеріали = 11522/15026 = 0,7668 руб .= 76,68 коп.

Фактичні витрати на 1 карбованець товарної продукції = 11 522/15187 = 0,7587 руб. = 75,87 коп.

Розрахунок впливу факторів на зміну витрат на 1 карбованець товарної продукції.

1. зміна обсягу і асортименту випущеної продукції збільшило витрати на карбованець товарної продукції на 0,77 коп. (76,39-75,62)

2. зміна собівартості за рахунок зміни витрати ресурсів призвело до зниження витрат на карбованець товарної продукції на 0,21 коп. (76,18-76,39)

3. зміна цін на матеріали і тарифів негативно позначилося на витратах на рубль продукції, збільшивши їх на 0,50 коп. (76,68-76,18)

4. зміна цін на продукцію призвело до зниження витрат на карбованець товарної продукції на 0,81 коп. (75,87-76,68), тобто спостерігається зворотний вплив зростання цін на витрати на карбованець продукції.

У цілому витрати на карбованець товарної продукції зросли на 0,25 коп, на що вплинули як внутрішні, так і зовнішні чинники.

Найбільший вплив на збільшення витрат справила зміна обсягу і асортименту продукції і цін на матеріали.

Позитивними факторами можна визнати зменшення витрати ресурсів і збільшення цін на продукцію, що компенсувало зростання цін на матеріали. При оцінці динаміки витрат необхідно зробити подібний факторний аналіз, зіставивши дані звітного і базисного періодів.

Керівництво підприємства має передбачати зниження витрат на карбованець продукції в порівнянні з попередніми періодами, тому що при тенденції до зниження даного показника досягається збільшення прибутку.

3. Висновок

Для виконання покладених на фінансову звітність функцій вона повинна відповідати таким основним вимогам:

· Гарантувати реальність і достовірність даних, які забезпечуються документальним обгрунтуванням всіх записів, проведенням інвентаризації, притримування правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків і збитків за відповідні звітні періоди;

· Забезпечувати своєчасність отримання даних, на основі регламентації строків зіставлення звітних даних для оперативного управління господарською та фінансовою діяльністю організацій і підприємств.

Основними умовами правильності складання фінансової звітності є:

· Повнота відображення всіх господарських операцій за звітний період;

· Відповідність даних синтетичного і аналітичного обліку;

· Відповідність показників фінансової звітності даним синтетичного та аналітичного обліку.

Основні завдання аналізу

• своєчасна та об'єктивна діагностика фінансового стану підприємства, встановлення його "больових точок" та вивчення причин їх утворення;

• пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності та фінансової стійкості;

• розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства;

• прогнозування можливих фінансових результатів і розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

Аналіз фінансового стану ділиться на внутрішній і зовнішній, цілі і зміст яких різні.

Внутрішній аналіз ФСП - це дослідження механізму формування, розміщення та використання капіталу з метою пошуку резервів зміцнення фінансового стану, підвищення прибутковості і нарощування власного капіталу суб'єкта господарювання.

Зовнішній фінансовий аналіз - це дослідження фінансового стану суб'єкта господарювання з метою прогнозування ступеня ризику інвестування капіталу та рівня його прибутковості.

Найбільш доцільно починати аналіз фінансового стану з вивчення формування і розміщення капіталу підприємства, оцінки якості управління його активами і пасивами, визначення операційного та фінансового ризиків.

Після цього слід проаналізувати ефективність та інтенсивність використання капіталу, оцінити ділову активність підприємства і ризик втрати його діловій репутації.

Потім треба вивчити фінансову рівновагу між окремими розділами та підрозділами активу і пасиву балансу за функціональною ознакою і оцінити ступінь фінансової стійкості підприємства.

На наступному етапі аналізу вивчаються ліквідність балансу (рівновага активів і пасивів за термінами використання), збалансованість грошових потоків і платоспроможність підприємства.

На закінчення дається узагальнююча оцінка фінансової стійкості підприємства та його платоспроможності, робиться прогноз на майбутнє і оцінюється ймовірність банкрутства.

Аналіз ФСП грунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний вид.

Відносні показники аналізованого підприємства можна порівнювати:

• з загальноприйнятими "нормами" для оцінки ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства;

• аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;

• аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій поліпшення або погіршення ФСП.

Після цього вивчають фактори зміни рівня фінансових коефіцієнтів, оцінюють ступінь їх чутливості до управлінських впливів.

Результативність фінансового аналізу багато в чому залежить від організації та досконалості його інформаційної бази. Основні джерела інформації '.

звітний бухгалтерський баланс (форма № I);

звіт про прибутки і збитки (форма № 2);

звіт про зміни капіталу (форма № 3);

звіт про рух грошових коштів (форма № 4);

додаток до балансу (форма № 5);

форми статистичної звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу.

Основні методи читання бухгалтерських звітів

На практиці вироблені основні методи фінансового аналізу: горизонтальний, аналіз, вертикальний аналіз, трендовий аналіз, метод фінансових коефіцієнтів, аналітичної угруповання, порівняльний аналіз, факторний аналіз.

Горизонтальний аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться прогнозний аналіз.

Порівняльний аналіз - це може бути внутрихозяйственное порівняння показників по дочірнім фірмам, підрозділам, цехах і порівняння показників організації з показниками конкурентів, середньогалузевими і, якщо це можливо, з середніми загальноекономічними даними.

Аналітичне угруповання - угруповання, що виявляє взаємозв'язку між досліджуваними явищами та їх ознаками.

Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження.

За допомогою факторного аналізу можна з'ясувати причини зміни того чи іншого фінансового показника.

Усі названі методи використовуються для вивчення різних фінансових показників, які представляються організацією в бухгалтерській (фінансової) звітності. Іншими словами, основним джерелом інформації для фінансового аналізу є бухгалтерська (фінансова) звітність.

Висновки і пропозиції

На підставі проведеного фінансового аналізу та виробничо-господарської діяльності підприємства можна зробити наступні висновки, а також за запропонованими заходам.

Аналізуючи дані, представлені в аналітичному балансі, ми бачимо, як змінилася вартість майна організації. Так як у наведеному балансі відсутні збитки, вартість майна дорівнює валюті балансу, і на кінець періоду вона дорівнює 448441 тис. руб., Що на 24610 тис. руб. більше суми майна на початок періоду. Вартість необоротних активів (іммобілізованих), рівна підсумку 1 розділу зросла на 9447 тис. крб., А вартість оборотних (мобільних) засобів - на 15163 тис. руб .. Величина власних засобів організації збільшилася на 15996 тис. крб., При цьому величина позикових коштів зросла тільки на 8614 тис. руб. Величина власних засобів в обороті збільшилися на 6549 тис. крб., А робочий капітал, що дорівнює різниці між оборотними активами і поточними зобов'язаннями - на 5975 тис. руб. (На початок періоду він становив 104710 тис. руб., На кінець періоду - 110685 тис. крб.).

Читаючи аналітичний баланс, дуже важливо звернути увагу на зміну питомої ваги величини власного оборотного капіталу в вартості майна, на співвідношення темпів росту власного і позикового капіталу, а також на співвідношення темпів зростання дебіторської та кредиторської заборгованості.

У наведеному аналітичному балансі частка власного оборотного капіталу зростає на 0,2 процентних пункту. Частка власного капіталу зросла на 0,1 процентний пункт і склав 62,6%, частка позикового капіталу, відповідно зменшилася і склала 37,4%. Кредиторська заборгованість збільшилася на 31489 тис. крб., Її частка в загальній величині джерел зросла на 6,6 процентних пункту.

Дебіторська заборгованість зросла на 5865 тис. крб., А її частка в загальній величині майна збільшилася всього лише на 0,2 процентних пункту. На відміну від перших двох позитивних моментів збільшення фінансової стійкості організації, збільшення частки кредиторської заборгованості в загальній структурі джерел коштів на 6,6 процентних пункту має з'явитися сигналом для більш глибокого дослідження причин такого зростання, а також необхідно переконатися, чи немає в її складі простроченої заборгованості .

Динаміку коефіцієнта капіталізації і коефіцієнта фінансування можна оцінити як позитивну. Значення коефіцієнтів свідчить про достатню фінансової стійкості організації. Однак ці показники дають лише загальну оцінку фінансової стійкості, значення цих коефіцієнтів рекомендується розглядати в сукупності з коефіцієнтом забезпечення власними джерелами фінансування. Аналізуючи значення коефіцієнтів забезпечення власними джерелами фінансування, можна сказати, що вони досить низькі: на початок періоду власними оборотними засобами покривалося 37,2% оборотних активів, а в кінці періоду - 37,6%.

За аналізований період виручка-нетто від реалізації товарів, робіт, послуг зросла на 16994 тисяч рублів або на 18, 8% у порівнянні з попереднім роком.

Собівартість зросла на 3574 тисяч рублів, або на 8,8% в порівнянні з попереднім роком. Валовий прибуток зріс на 13420 тисяч рублів, або на 38,8%.

На перший погляд ми маємо позитивну динаміку, так як виручка зростає з великими темпами, ніж собівартість реалізації товарів, робіт, послуг. У той же час виключно з названих цифр неможливо судити про ефективність роботи організації. Таке співвідношення темпів змін може бути пов'язано з більш швидким зростанням цін на продукцію, що випускається, ніж на використовуване у процесі виробництва сировина. Відповідь на питання про ефективність, таким чином, може бути дана тільки внутрішнім аналізом: чи є заслугою організації економія витрат або просто зовнішні чинники сприятливо відбилися на фінансовому результаті? У місці з тим за даними наявної інформації у зовнішній звітності ми можемо сказати, що співвідношення темпів зміни виручки і собівартості позитивно вплинуло на фінансовий результат.

Комерційні та управлінські витрати зросли в 9,8 разів і в 16,9 разів відповідно. Очевидно, що в даному випадку, за наявності такого значного зростання витрат в порівняння із зростанням собівартості реалізації товарів, продукції, робіт, послуг мова йде не стільки про збільшення цін і тарифів, скільки про структурну перебудову або реорганізації.

Негативний вплив зростання управлінських і комерційних витрат виразилося в тому, що прибуток від продажів зросла всього лише на 6,6% в порівнянні з попереднім періодом, при збільшенні валового прибутку на 38,8%. Інакше кажучи, зростання управлінських і комерційних витрат практично "з'їв" приріст валового прибутку, хоча комерційні та управлінські витрати становили у звітному періоді всього лише 5,2% та 2,9% від виручки.

Аналізуючи такий показник, як прибуток до оподаткування, можна сказати, що він знизився на 2785 тисяч рублів. Причину цього зниження ми можемо визначити, проаналізувавши показники, розташовані між показниками "прибуток (збиток) від продажу" і "прибуток (збиток) до оподаткування".

Таким чином, ми бачимо, що найбільший негативний вплив на прибуток до оподаткування надали інші операційні витрати. Дані витрати зросли на 11001 тисячі рублів або в 3,3 рази в порівнянні з попереднім звітним періодом.

Наслідком такого стану справ стало вибуття необоротних активів з негативним фінансовим результатом, обумовлене реорганізацією. Також негативно на показник "прибуток до оподаткування" вплинуло зменшення відсотків від одержання на 3952 тисяч рублів. Кілька згладили негативний вплив розглянутих чинників такі показники, як: відсотки до сплати (вони зменшилися на 1258 тисяч рублів), доходи від участі в інших організаціях (вони збільшилися на 5276 тисяч рублів), інші операційні доходи (вони зросли на 243 тисячі рублів), позареалізаційні доходи (вони збільшилися на 1572 тисячі рублів) та операційні витрати (вони зменшилися на 1389 тисяч рублів).

Прибуток від звичайної діяльності в порівнянні з попереднім періодом скоротилась на 2006 тисяч рублів, що трохи менше зниження прибутку до оподаткування.

Даний факт можна пояснити зниженням виплат з податку на прибуток й інших аналогічних платежів. Причини зниження податку на прибуток та інших аналогічних платежів за даними зовнішньої фінансової звітності ми простежити не в змозі, оскільки сума податку на прибуток обчислюється за даними не бухгалтерського, а податкового обліку. Правила формування в бухгалтерському обліку та порядок розкриття у звітності інформації про розрахунки з податку на прибуток встановлюється в ПБО 18/02 "Облік розрахунків з податку на прибуток". Застосування положення дозволяє відображати в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відмінність податку на бухгалтерський прибуток, визнаного в бухгалтерському обліку, від податку на оподатковуваний прибуток, сформованого в бухгалтерському обліку і відбитого в податковій декларації з податку на прибуток.

На закінчення аналітичного огляду звіту про прибутки та збитки можна сказати, що в нашому прикладі прибуток від звичайної діяльності та у звітному періоді, і в попередньому дорівнює чистого прибутку звітного періоду з причини відсутності надзвичайних подій.

Сума поступили коштів склала 163904 тисяч рублів. З них 93,1% припадає на поточну діяльність, 4,9% - на інвестиційну, 2% - на фінансову діяльність. Таким чином, можна констатувати, що приплив грошових коштів практично цілком забезпечується поточною діяльністю. Відтік грошових коштів перевищує приплив і становить 164 629 000 рублів. З них 74,6% припадає на поточну діяльність, 10,1% - на інвестиційну, 2,5% - на фінансову.

Надходження від поточної діяльності на 90,7% забезпечені виручкою від продажу товарів, продукції, послуг; з інвестиційної діяльності приплив в основному пов'язаний з отриманими дивідендами, відсотками по фінансових вкладеннях; по фінансовій діяльності - 58,3% також пов'язано з отриманими дивідендами, відсотками з фінансових вкладень.

Основний відтік з поточної діяльності - 71,7% пов'язане з придбанням товарів, оплатою послуг; з інвестиційної діяльності - 82,2 - з оплатою машин, обладнання та транспортних засобів; з фінансової діяльності - 71,1% - з виплатою дивідендів, відсотків.

Таким чином, по поточній діяльності було отримано приплив в сумі 29716 тисяч рублів, з інвестиційної - відтік у сумі 8557 тисяч рублів, з фінансової - відтік у сумі 752 тисяч рублів. Як видно з наведених даних, загальна отримана різниця не збігається з величиною загального відтоку грошових коштів - 725 тисяч рублів. Це викликано тим, що відповідно до російських стандартів напрямки грошових коштів на оплату праці та відрахування в державні позабюджетні фонди включаються тільки в загальну суму грошового відтоку, не розподіляючись на види діяльності.

Відповідно до міжнародної практики дані відтоки відносяться до поточної діяльності. Якщо їх додати до відтоку грошових коштів за поточної діяльності, то вийде приплив у розмірі лише 8584 тисяч рублів.

У цілому витрати на карбованець товарної продукції зросли на 0,25 коп, на що вплинули як внутрішні, так і зовнішні чинники.

Найбільший вплив на збільшення витрат справила зміна обсягу і асортименту продукції і цін на матеріали.

Позитивними факторами можна визнати зменшення витрати ресурсів і збільшення цін на продукцію, що компенсувало зростання цін на матеріали.

При оцінці динаміки витрат необхідно зробити подібний факторний аналіз, зіставивши дані звітного і базисного періодів.

Керівництво підприємства має передбачати зниження витрат на карбованець продукції в порівнянні з попередніми періодами, тому що при тенденції до зниження даного показника досягається збільшення прибутку.

Список використаної літератури.

1. Федеральний закон "Про бухгалтерський облік" від 21.11.96 р. № 129-ФЗ

2. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 29.07.98 р. № 34н.

3. Положення з бухгалтерського обліку "Бухгалтерська звітність організації". ПБО 4 / 99. Затверджено Наказом Мінфіну РФ від 06.07.99 р. № 43 н.

4. Положення з бухгалтерського обліку "Події після звітної дати". ПБО 7 / 98. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 25.11.98 р. № 5бн

5. Положення з бухгалтерського обліку "Доходи організації". ПБО 9 / 99. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 06.05.99 р. № 32н

6. Положення з бухгалтерського обліку "Витрати організацій" ПБУ 10/99. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 06.05.99 р. № 33н

7. "Про форми бухгалтерської звітності організації". Наказ Мінфіну РФ від 13.01.2007 р. № 4н.

8. "Про порядок публікації бухгалтерської звітності відкритими акціонерними товариствами". Наказ Мінфіну РФ від 28.11.96 р. № 101

9. "Про методичні рекомендації до складання та подання зведеної бухгалтерської звітності". Наказ Мінфіну РФ від 30.12.96 р. № 112

10. "Порядок складання та подання зведеної річної бухгалтерської звітності". Наказ Мінфіну РФ від 15,01,97 р. № 3

11. "Про внесення змін і доповнень в методичні рекомендації до складання та подання зведеної бухгалтерської звітності, затверджені наказом Міністерства фінансів Російської Федерації від 30 грудня 1996 р. № 112". Наказ Мінфіну РФ від 12.05.99 р. № З6і

12. "Про затвердження порядку звітування керівників федеральних державних унітарних підприємств та представників Російської Федерації в органах управління відкритих акціонерних товариств". Постанова Уряду Російської Федерації від 04.10.99 р. № 1116.

13. Бернстайн Л. А. Аналіз фінансової звітності: Пер. з англ. М.: Фінанси і статистика, 2002.

14. Бороненкова С.А. Управлінський аналіз: Учеб. посібник. М.: Фінанси і статистика, 2003.

15. Бахрушина М.А. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для вузів. 2-е вид., Доп. і перераб. М.: ІКФ Омега-Л: Вища школа, 2003.

16. Друрі К. Введення в управлінський і виробничий облік:

17. Пер. з англ. М.: Аудит: ЮНИТИ, 1997.

18. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. М.: Бухгалтерський облік,

19. 2002.

20. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: методи й процедури. М.: Фінанси і статистика, 2001.

21. Ковальов В.В., Волкова О.М. Аналіз господарської діяльності підприємства. М.: ТК Велбі: проспект, 2004.

22. Коупленд Т., Коллер Т., Мудрін Дж. Вартість компаній: оцінка та управління: Пер. з англ. М.: Олімп-Бізнес, 2000.

23. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства.

24. 4-е вид., Перераб. і доп. Мінськ: Нове знання, 2000.

25. Савицька Г.В. Методика комплексного аналізу господарської

26. діяльності. М.: ИНФРА-М, 2003.

27. Економічний аналіз: Підручник для вузів / Під ред. Л.Т. Гіляровський. 2-е вид., Доп. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.

28. А. Т. Головізніна, О. І. Архипова "Бухгалтерський управлінський облік" Москва 2003р.

29. А.Т. Головізніна, О.І. Архипова. Бухгалтерський управлінський облік: Навчальний посібник. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2004.

30. Кондраков Н.П. Іванова М.А. Бухгалтерський управлінський облік - 2-е вид., Переаб. І доп. - М.: ИНФРА-М, 2007

1. Управлінський облік: Навчальний посібник / За ред. А. Д. Шеремета. - 2-е видання, виправлене. - М.: ІД ФБК-ПРЕС, 2006

2. Карпова Т.П. Управлінський облік М.: ЮНИТИ 2003

3. Т.Г. Вакуленко, Л.Ф. Фоміна "Аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності для прийняття управлінських рішень" - СПб.: "Видавничий дім Герда", 2001

4. Довідково-правова система "Гарант"

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1

Бухгалтерський баланс

ДОДАТОК 2

Порівняльний аналітичний баланс

ДОДАТОК 3

Фінансові коефіцієнти

ДОДАТОК 4

Значення фінансових коефіцієнтів

ДОДАТОК 5

Показники фінансової стійкості

ДОДАТОК 6

Значення коефіцієнтів фінансової стійкості

ДОДАТОК 7.

Елементи облікової політики, що впливають на показники звітності.

ДОДАТОК 8.

Вплив методу нарахування амортизації на залишкову вартість основних засобів

ДОДАТОК 9.

Зміни фінансових коефіцієнтів залежно від застосовуваних методів нарахування амортизації основних засобів

ДОДАТОК 10.

Звіт про прибутки та збитки

ДОДАТОК 11.

Аналіз фінансового результату

ДОДАТОК 12.

Система показників рентабельності і значення показників

ДОДАТОК 13.

Звіт про рух грошових коштів

ДОДАТОК 14.

Аналіз звіту про рух грошових коштів

ДОДАТОК 15.

Звіт про рух грошових коштів, складений непрямим способом

ДОДАТОК 16.

Оцінка результатів звіту про рух грошових коштів