Людмила Рижак
Ф
ІЛОСОФІЯ
ЯК
РЕФЛЕКСІЯ
ДУХУ
ленського хаосу, а безконечне занурення у цей хаос. Реміфоло- гізація соціуму виявна на рівні масової свідомості в покладанні надій на Євросоюз або в ностальгії за минулим способом життя: рівності в бідності. Нові міфи постають на основі перебільшен- ня перешкод, які постають на шляху людини до втілення ба- жаного і належного способу життя. Вони виражають зневіру в будь-яку можливу життєву перспективу. Тому реміфологізація соціуму, – зазначає Є. Анчел, – це виправдання й утвердження власної бездіяльності
34
Релігійний світогляд – це система символічно-містичного знання про світ та місце людини в світі. Важливою особливіс- тю цього світогляду є поділ світу на земний і потойбічний, світ речей і світ антропоморфних істот. Межею, що розділяє для людини два світи, є її власна смерть. У земному світі все є витвором Бога і символізує Його. Символ – це поняття, що фіксує здатність речей, подій і чуттєвих образів виражати іде- альний зміст, відмінний від їхнього чуттєво-тілесного буття. В релігійному світогляді символами постають слова, предмети, обряди, храм, його частини, інтер’єр тощо.
Однією із особливостей релігійного світогляду є віра у без- смертя душі. Земне життя релігійний світогляд розглядає як підготовку до потойбічного, суто духовного життя. Джерелом духовності є потойбічний (трансцендентний) Бог, який для кожного окремого буття постає Благом. Атому призначення кожної людини – вдосконалювати душу та наближатися до Бога, яке в релігії має містичний характер. Містика є вчен- ням пропотойбічне, переживання потойбічного і прагнення злитися з ним.
На противагу міфологічним політеїстичним віруванням, релігійний світогляд є монотеїстичною вірою в Єдиного Доброго Бога-Творця. Творення добра пов’язане з переживанням жертовності людини. Жертва індивіда задля збереження цілого роду є добра справа в очах релігійної свідомості.
34
Анчел Е Мифы потрясенного сознания. М Политиздат, 1979. – С. 9.

Людмила Рижак
Ф
ІЛОСОФІЯ
ЯК
РЕФЛЕКСІЯ
ДУХУ
Водночас філософія і релігія дуже тісно переплітаються між собою. До речі, саме філософія підготувала мислення загалу до прийняття монотеїстичної віри. Необхідно зазначити, що філософії та релігії притаманні деякі спільні риси:
1. Філософія і релігія звернені до Абсолюту. Абсолют – це вічне, нескінченне, творче, духовне начало, що є основою всього
існуючого. Філософія в розумінні світу виходить із раціональ- ного чи ірраціонального Абсолюту, який перебуває за межами світу (природи). Проте філософія не іменує його власним іме- нем. Абсолют немає образного еквіваленту. Він може бути як трансцендентним, так і іманентним буттю. Релігійне бачення світу ґрунтується на персоніфікованих надприродних силах, що потойбічні земному світу.
2. Філософії притаманний плюралізм учень, шкіл і на- прямів. Наприклад, натуралізм, матеріалізм, ідеалізм тощо.
Розмаїтість властива і релігійному світогляду: світові релігії –
християнство, буддизм, іслам; регіональні релігії, національні, окультизм.
3. Філософії властиве інтуїтивне осягнення Абсолюту і ви- раження йогов понятті. Релігія також послуговується інтуїцією
(містичною) в сприйнятті надприродних сил. У багатьох філософських вченнях Абсолютом є Бог, зокрема в українській національній філософії, де Бог –це Істина, Добро і Краса. Досліджуючи питання про відношення між філософією і релігією, російський релігійний філософ Семен Франк (1877–
1950) стверджує, що предметфілософії і релігії збігається, бо
єдиним предметом філософії є Бог. Філософія за суттю, за ціль- ністю та універсальністю свого завдання, є не логіка, не теорія пізнання, не осягнення світу, а Богопізнання
35
.Релігія також є богопізнанням. Однак, зазначає філософ, із цього, звичайно, зовсім не слідує, що філософія і релігія тотожні між собою.Таке твердження було б найбільшою оманою, що ґрунтується на
35
Франк С. Философия и религия // В кн На переломе. Философские дискуссии х годов. Философия и мировоззрение. М Политиздат, 1990. – С. 321.

55
Р
ОЗДІЛ
2.
Філософія. Світогляд. Культура
спотворенні або філософії, або релігії, або тієї і тієї одночасно.
Насправді, філософія і релігія мають цілком відмінні завдання, а відтак вони – істотно відмінні форми духовної діяльності.
Філософія прагне до споглядання, вбачання, первинного осяг- нення абсолютного та вираження йогов системі понять, тоді як релігійна віра спирається на момент безпосереднього вчування Божества, живого дотику до божистого, на почуття реальної присутності й реальної близькості Божества. Релігія –це життя в спілкуванні з Богом з метою задоволення потреби людини в спасінні душі, досягненні душевного спокою і радості
36
Спілкування людини з Богом відбувається під час молитви, тобто вербального (словесного) звернення людини до Богачи святих. Завдяки своїй простоті та доступності молитва є най- поширенішою формою релігійної діяльності віруючих. Яскра- вим прикладом можуть слугувати слова Господньої молитви: Отче наш, що єси на небесах Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого щоденного дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь”
37
Релігія виконувала і виконує цілу низку функцій. Зок- рема вона формує свідомість єдності людського роду, зна- чущість загальнолюдських норм і вартостей у повсякденному житті, їхню трансляцію від покоління до покоління. Релігія може виконувати дуже важливу функцію спасіння людини від
душевної самотності. Життя в спілкуванні з Богом дає людині змогу переживати свій зв’язок з іншими людьми через мораль- ні заповіді, релігійні символи та дійства. За допомогою обря- довості релігія культивує почуття любові, милосердя, доброти, совісті, терпимості тощо. Тим самим вона сприяє розвитку
36
Франк С. Философия и религия // В кн На переломе. Философские дискуссии х годов. Философия и мировоззрение. М Политиздат, 1990. – С. 324.
37
Євангеліє від Матвія, 6: 9–13.