43
Р
ОЗДІЛ
2.
Філософія. Світогляд. Культура
конаннями. У світогляд людини входять тільки ті знання, що її переконують та заслуговують на повну довіру, ті, якими людина керується у власній життєдіяльності.
Сукупність поглядів, які стверджують переконання, важ- ливість для людини вчинків і поведінки, яку вона обрала, нази- вають життєвою позицією. Отже, світогляд, як система пог- лядів, складається з оцінок, ідеалів, переконань та життєвої позиції людей. Погляди, як складова світогляду, стосуються всіх сфер життєдіяльності: економічної, соціально-політичної, релігійної, моральної, естетичної, природничонаукової тощо.
Така система поглядів виражає зміст світогляду.
Формування світогляду включає такі етапи: світовідчування, світосприймання, світобачення та світорозуміння. Світовідчу-
вання
28
є почуттєво-емоційним відображенням дійсності, пе- реживанням людиною свого ставлення до неї. Життєдіяльність породжує у людини цілу гаму почуттів і переживань: єднання з природою, причетності до історії, трепету, тривоги, зачару- вання, здивування, переживання за народ, за долю людства, за своїх близьких. Світовідчування людини передає її емоційний настрій. Він може бути радісним, оптимістичним або, навпаки, песимістичним, егоїстичним або альтруїстичним, доброзичли- вим тощо. На світовідчування людини впливає спосіб життя, соціальний статус, життєвий шлях, вік, здоров’я, особливості національного характеру, тип культури.
Світосприймання постає сукупністю уявлень про світ, як образне відображення тих чи тих сторін дійсності та самої людини. Світосприймання функціонує на рівні образного мис- лення, що оперує уявленнями. Світобачення – це цілісне об- разне конструювання дійсності. Його представляють архаїчні міфи та сучасні соціальні міфи. В українській міфології цілісне образне бачення світу представлене деревом життя”, земним втіленням якого була Верба. Цей образ був дуже популярний
28
Дмитро Донцoв запровадив у вжиток термін “світовідчування”.

Людмила Рижак
Ф
ІЛОСОФІЯ
ЯК
РЕФЛЕКСІЯ
ДУХУ
у наших предків. Цілісне бачення всесвіту поставало в єдності трьох світів небесного (раю, земного (край, вкраїна) і потой- бічного (вирій)
29
Світорозуміння постає якраціонально-логічне пояснення світу і людини на основі світобачення та його рефлексивної
інтерпретації. Світогляд на цьому рівні пов’язаний із абстрак- тним мисленням і виразом його змісту за допомогою понять.
Безперечно, виокремлення зазначених вище рівнів світогля- ду є умовним, оскільки світогляд є інтегральним утворенням, у якому принципово важливим є сплав компонентів. Цене просто набір нейтральних знань, оцінок і розсудкових операцій. У його формуванні бере участь не лише розум, але й почуття та емоції. В ньому органічно поєднані інтелектуальний та емо- ційний досвід людини. Елементом світогляду є також воля. За- вдяки цьому всі складові частини світогляду набувають нового статусу переконань і керівництва до дії. У формуванні переко- нань важлива роль належить вірі (раціональній чи релігійній). Компонентами світогляду є також сумніви, скептицизм, догматизм. Отже, світогляд – це складна суперечлива єдність знань та оцінок, інтелекту та емоцій, розумного обґрунтування та віри, переконань і сумнівів, традиційного і творчого мислення.
Світогляд особи є її вартісно-орієнтаційним стрижнем, який забезпечує цілісність її духовного світу. Світогляд вира- жає ставлення людини до світу, сенс її життєдіяльності. Тому
змістом світогляду є смисложиттєві проблеми: Хто Я, і в чому сенс мого життя? Що таке щастя, і як його досягнути? На основі яких вартостей будувати свої взаємини з іншими людьми, державою, суспільством загалом? Які принципи справедливого соціального устрою Чи існує світ одвічно, чи він створений?
Хто є центром світобудови – Бог, сильна особистість, природа чи Я – сам?
Відповідь на світоглядні питання людина шукає на двох рів- нях: повсякденному і теоретичному. Повсякденний світогляд –
29
Братко-Кутинський О. Феномен України. К Вечірній Київ, 1996. – С. 48.

Людмила Рижак
Ф
ІЛОСОФІЯ
ЯК
РЕФЛЕКСІЯ
ДУХУ
анімістичним, тобто людина вірила, що все довкола неї живе: почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за своє існування, як усяка жива істота, атому до природи первісна людина ставилась, як до істоти живої. Первісна людина, зазначає митрополит Іларіон, широкими очима дивилася на все своє довкілля, на все те, що її оточувало, від чого залежало все її життя, і що було сильнішим від неї. Всюди у природі були живі духи, що панували над певними своїми ділянками.
Міфологічний світогляд був також антропоморфним (від гр. antropos – людина).Всесвіт у міфові розглядався за аналогією з людиною. Природні сили ототожнювалися із антропомор- фними істотами. Наші предки вірили в Сварога – бога вогню,
Дажьбога – бога сонця, Перуна – бога грому й блискавки, в русалок, лісовиків і польовиків. Проте міф не передбачав прямого зв’язку між поведінкою людини і владою над нею антро- поморфних істот.
Анімізм і антропоморфізм, як основні риси дохристиянсь- ких вірувань, існували впродовж багатьох сторіч і живі в нас дотепер у наших піснях, казках, загадках, приказках, загалом у мові. Ми говоримо: сонце сходить, піднімається, посміхається, заходить, сідає; буря виє, вітер свище, мороз тріщить тощо. Як дослідив Іван Нечуй-Левицький, в українській міфології антропоморфізм був дуже виразним, як і в інших давніх на- родів. “Чим вище який-небудь народ піднявся розвитком свого життя, тим він утворював собі вищу антропоморфічну міфо- логію, переносячи форми сімейні, побутові і соціальні на рід небесних богів. Генерації богів з повними родами, цілі історії богів, цілий небесний мир духів творив собі той народ, котрий мав вищі побутові й соціальні форми життя. Окрім того, народ кладе на своїх богів печать національності. Хто не впізнає самих таки Греків в грецьких богах, естетично-матеріяльних, хитрих, лукавих Олімпійцях? Грецький Олімп то сама Греція, перенесена з Еллади на високе небо, бо кожний народ творить

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   71

скачати