Ім'я файлу: Ryzhak-L.-Filosofiia-iak-refleksiia-dukhu-navchal-nyy-posibnyk.p
Розширення: pdf
Розмір: 3693кб.
Дата: 23.05.2022
скачати
ФРозширення: pdf
Розмір: 3693кб.
Дата: 23.05.2022
скачати
ІЛОСОФІЯ
ЯК
РЕФЛЕКСІЯ
ДУХУ
поглядами, а також із мистецьким відображенням людського життя в літературних творах. Оскільки людське життя є безна- станним оцінюванням, вибором між вартостями й прагненням розрізнити, що є вартісніше, а що видається безвартісним, ви- никає засада того, що аксіологічні міркування творять і мусять творити ядро кожної, справді філософської антропології
18
Ф і л ос о ф і яре л і г і ї – це вчення про природу та функції релігії, сутність Богата його відношення до світу й людини. Вона також досліджує сутність, особливості та зако- номірності функціонування релігійних вартостей, їхнього кон- фесійного різноманіття. Філософія релігії зовсім не претендує нате, щоб реконструювати релігійні вартості, а лишена те, щоб увиразнити їхню значущість для віруючої людини зокрема та суспільства в цілому. У другій половині ХХ ст. у структурі аксіології виникло нове вчення – е кое тика. Вона досліджує питання моральності дій людини в довкіллі та її відповідальність за наслідки цих дій. Одним із її засновників є сучасний німецький філософ Ганс
Йонас. За умов технологічного прогресу, наголошує філософ, на карту поставлена доля людства. Підкорення природи, що мало на меті щастя людей, своїми надмірними успіхами пе- ретворилося на виклик людському буттю як такому. Йдеться про те, що нові технології, які зумовлюють глобальні наслідки, загрожують існуванню людини і людства. Традиційна етика не вчить нас таким нормам добра і зла, які відповідали б техно- логічній могутності сучасної людини. Тому етика майбутнього, вважає Г. Йонас, має виходити з уявлення про далекосяжні наслідки розвитку технології та її вплив на долюмайбутніх поколінь. Екоетика має запропонувати нові обов’язки та норми буття людини, щоб зменшити ризики її дій у довкіллі. Лю- дина має бути відповідальною за довкілля, його збереження для майбутніх поколінь та їхнього гідного життя. Це цілком
18
Кульчицький О Основи філософії і філософічних наук. Мюнхен–Львів: УВУ,
1995. – С. 29.
31
Р
ОЗДІЛ
1.
Філософія, її предмет та науковий статус
нові світоглядно-ціннісні орієнтири сучасності. Людство немає правазнищити себе. Тому етичний принцип звучить так у
діяльності ніколи не можна ставити на карту існування
чи сутність людини.
На думку Г. Йонаса, етична теорія щей досі мало займаєть- ся новими феноменами моральності, зокрема відповідальністю. З огляду на наслідки розвитку технології, етиці варто зосере- дитися на діях, які мають безпрецедентний каузальний вплив на майбутнє. До цього необхідно додати масштаби віддалених наслідків, а також, здебільшого, їхню незворотність. Усе це ставить відповідальність у центр етики і навіть перетворює її на часовий і просторовий горизонт, якому мають відповідати вчинки
19
Часто щодо філософії ставлять такі питання: чому філо- софські проблеми не можуть бути вирішені, а істини назавж- ди відкриті? Річ у тім, що людина змінюється, змінюються і
її вартісні орієнтації як засади реалізації особистісного сенсу життя.
Філософія не виникає з корисливих інтересів. Вона виникає як потреба людського духу, зокрема як потреба в ідеях, у но- визні думок, у правді життя. Філософія виражає інтелектуальну засаду незгоди з практичною даністю людського світу, вона є духом неспокою і допитливості розуму, виходом за межі вузь- копрагматичного життя людини у світ духовної перспективи.
Не легко відповісти і на питання, чим є сучасна філософія? Напевно, можемо стверджувати, що сучасна філософія вийшла з багатої традиції теоретичного мислення та існує в різних на- прямах і школах, часто суперечливих між собою. Щоб повніше розкрити предмет і специфіку філософії, треба з’ясувати її функції, які органічно пов’язані зі структурою філософського знання, а саме: світоглядну, методологічну, критичну, комуні- кативну та прогностичну функції.
19
Йонас Г Принцип відповідальності. К Лібра, 2001. – С. 8.
Людмила Рижак
Ф
ІЛОСОФІЯ
ЯК
РЕФЛЕКСІЯ
ДУХУ
Світоглядна функція філософії дає змогу людині шука- ти відповіді на смисложиттєві питання, що постають переднею. Такі питання лаконічно сформулював німецький філософ Х ст. І. Кант Що я можу знати Що я маю робити? На що я можу сподіватися? Ким є людина? Саме він увів у вжиток термін “світогляд”. Даючи аргументовані відповіді на постав- лені запитання, філософія допомагає осмислити людині: що є що? І хто є хто? Тим самим вона формує інтелектуальну
самостійність людини, творчу силу її розуму, який освітлює шлях її життя й діяльності.
Філософія формує світоглядну настанову як прагнення до мудрості та усвідомлення своєї недовершеності. Вона дає змогу, на думку Х. Ортеґи-і-Ґасета, усвідомити різницю, що відвіку іс- нує між дурним і мудрим. Мудрий, продовжує філософ, завжди ловить себе на останньому кроці перед безглуздістю; отже, він робить зусилля уникнути безглуздості, що на нього чатує, і в цьому зусиллі полягає розум. Дурний, натомість, не підозрює себе самого він має себе за надзви чайно кмітливу людину, і звідси той завидний спокій, з яким дурень усідається й вла- штовується в своїй власній глупоті. Мов тих комах, що їх годі видобути з дупла, де вони живуть, так само нема як зрушити дурного з його глупоти, вивести його дещо поза його сліпоту і примусити його сконтрастувати свій звичайно затьмарений зір з іншими чіткішими формами бачення. Глупота довічна й без- надійна. Тому, як вважав Анатоль Франс, дурень далеко гірший від негідника. Бо негідник іноді відпочиває, а дурень ніколи
20
Філософія, як теоретичний світогляд, досліджує та розроб- ляє соціальні, моральні, естетичні цінності та ідеали. Тому ак-
сіологічна компонента є невід’ємною складовою світогляд- ної функції. Сприяючи формуванню гуманістичних ідеалів, світоглядна функція філософії надає сенсу людському життю.
Обґрунтовуючи ідеали Добра, Краси, Істини та Справедливості
20
Ортега-і-Гасет Х. Бунт мас // Вибрані твори. К Основи, 1994. – С. 54–55.
Ф
ІЛОСОФІЯ
ЯК
РЕФЛЕКСІЯ
ДУХУ
Світоглядна функція філософії дає змогу людині шука- ти відповіді на смисложиттєві питання, що постають переднею. Такі питання лаконічно сформулював німецький філософ Х ст. І. Кант Що я можу знати Що я маю робити? На що я можу сподіватися? Ким є людина? Саме він увів у вжиток термін “світогляд”. Даючи аргументовані відповіді на постав- лені запитання, філософія допомагає осмислити людині: що є що? І хто є хто? Тим самим вона формує інтелектуальну
самостійність людини, творчу силу її розуму, який освітлює шлях її життя й діяльності.
Філософія формує світоглядну настанову як прагнення до мудрості та усвідомлення своєї недовершеності. Вона дає змогу, на думку Х. Ортеґи-і-Ґасета, усвідомити різницю, що відвіку іс- нує між дурним і мудрим. Мудрий, продовжує філософ, завжди ловить себе на останньому кроці перед безглуздістю; отже, він робить зусилля уникнути безглуздості, що на нього чатує, і в цьому зусиллі полягає розум. Дурний, натомість, не підозрює себе самого він має себе за надзви чайно кмітливу людину, і звідси той завидний спокій, з яким дурень усідається й вла- штовується в своїй власній глупоті. Мов тих комах, що їх годі видобути з дупла, де вони живуть, так само нема як зрушити дурного з його глупоти, вивести його дещо поза його сліпоту і примусити його сконтрастувати свій звичайно затьмарений зір з іншими чіткішими формами бачення. Глупота довічна й без- надійна. Тому, як вважав Анатоль Франс, дурень далеко гірший від негідника. Бо негідник іноді відпочиває, а дурень ніколи
20
Філософія, як теоретичний світогляд, досліджує та розроб- ляє соціальні, моральні, естетичні цінності та ідеали. Тому ак-
сіологічна компонента є невід’ємною складовою світогляд- ної функції. Сприяючи формуванню гуманістичних ідеалів, світоглядна функція філософії надає сенсу людському життю.
Обґрунтовуючи ідеали Добра, Краси, Істини та Справедливості
20
Ортега-і-Гасет Х. Бунт мас // Вибрані твори. К Основи, 1994. – С. 54–55.
33
Р
ОЗДІЛ
1.
Філософія, її предмет та науковий статус
філософія виходить із певних засад буття людини в світі та можливостей пізнання й опанування істинами буття.
Аргументуючи світоглядні настанови людини, філософське мислення ставить питання про становище людини у Всесвіті: чи життя і живе характерне лише для однієї Землі, чи це – за- гальний прояв космосу Чи мало воно початок на Землі, чи зародилося на ній, чи у готовому вигляді проникло в неї ззовні, з інших небесних світил?
21
Цю таємницю життя людина намагалася розгадати різни- ми шляхами через релігійну колективну творчість, художню творчість і філософське мислення. Такі пошуки й досі не пере- риваються і не послаблюються з плином часу. Проте в ХХ ст. в осмисленні онтологічних проблем життя людини філософія спирається на дослідження природничих наук – і найперше біології. Розкодувавши геном людини, молекулярна біологія наблизилась до розв’язання загадки життя.
Симптоматично, що в ХХ ст. світоглядна функція філософії знаходиться під впливом розширення меж наукового пізнання. Наука неухильно, постійно захоплює області, які довгі віки належали тільки філософії або релігії; вона зустрічає там уже готові й укорінені побудови й узагальнення, які не витриму- ють критики і перевірки науковими методами досліджень.
Таке проникання науки в нові, раніше чужі їй області людської свідомості, зумовлює суперечки, які відіграють важливу роль в науці і своєрідно забарвлюють увесь науковий світогляд”
22
Водночас філософія під впливом зростання науки відкриває перед людиною нові горизонти і нові перспективи її становища у світі. І цей процес став неперервним.
Ще у Х ст.І. Кант розкрив методологічну роль філософії, тобто її здатність маркувати та охороняти межі різноманітних
21
Вернадський В Початок і вічність життя // Вибрані праці. К Наук. думка,
2005. – С. 73.
22
Вернадський В. Про науковий світогляд // Вибрані праці. К Наук. думка,
2005. – С. 26.
Людмила Рижак
Ф
ІЛОСОФІЯ
ЯК
РЕФЛЕКСІЯ
ДУХУ
сфер знання,регулювати відносини наукового, позанаукового
(релігія, мораль, мистецтво) та філософського знання. Це був справжній перевороту філософській свідомості, бо філософія, за І. Кантом, постала як знання про знання, як наука, що вивчає природу та рефлективну здатність духу. У такий спосіб мето-
дологічна функція набула предметного статусу.
Починаючи з XVIII ст. від філософії відокремлювалися спе- ціальні дисципліни, кожна з яких окреслювала свій предмет і метод дослідження. Відтепер учений не тільки не займав- ся одночасно різними науками, а спеціалізувався. Його нау- кові пошуки обмежувалися певним колом проблем, успішне розв’язання яких потребувало надійних методів віднайдення достовірного знання. Розробка спеціальних методів досліджен- ня перетворила заняття наукою на самодостатню діяльність.
Філософське знання, зауважує український філософ Воло- димир Мельник, завжди відчутно впливало на будь-які галузі науки не лише своєю проблематикою та поняттєво-концепту- альним апаратом, не лише пильною увагою до засад світоро- зуміння, ай головними методами пізнання та перетво рення дійсності. Однак цей останній моменту методологічному аспекті не можна вважати самодостатнім та ізольованим від
інших ділянок роз витку філософії. Насправді, у будь-який
історичний період методологічна функція притаманна філо- софському знанню, як інтегральній цілісності, як органічному сплаву всіх його суттєвих компонентів та властивостей. Чималу роль у ньому відіграють не тільки методи філософії та її наріжні принципи, ай такі, наприклад, властивості філософського знання, як найвищий рівень узагальнення та абстрагу вання від якісної природи будь-яких конкретних явищ світу або ж їхній аналіз в аспекті суб’єктно-об’єктних відносин
23
Критична функція філософії сприяє формуванню куль- тури людського мислення, виробленню неупередженого став Семенюк Е, Мельник В Філософія сучасної науки і техніки. Львів: Світ, 2006.
– С. 41–42.
Ф
ІЛОСОФІЯ
ЯК
РЕФЛЕКСІЯ
ДУХУ
сфер знання,регулювати відносини наукового, позанаукового
(релігія, мораль, мистецтво) та філософського знання. Це був справжній перевороту філософській свідомості, бо філософія, за І. Кантом, постала як знання про знання, як наука, що вивчає природу та рефлективну здатність духу. У такий спосіб мето-
дологічна функція набула предметного статусу.
Починаючи з XVIII ст. від філософії відокремлювалися спе- ціальні дисципліни, кожна з яких окреслювала свій предмет і метод дослідження. Відтепер учений не тільки не займав- ся одночасно різними науками, а спеціалізувався. Його нау- кові пошуки обмежувалися певним колом проблем, успішне розв’язання яких потребувало надійних методів віднайдення достовірного знання. Розробка спеціальних методів досліджен- ня перетворила заняття наукою на самодостатню діяльність.
Філософське знання, зауважує український філософ Воло- димир Мельник, завжди відчутно впливало на будь-які галузі науки не лише своєю проблематикою та поняттєво-концепту- альним апаратом, не лише пильною увагою до засад світоро- зуміння, ай головними методами пізнання та перетво рення дійсності. Однак цей останній моменту методологічному аспекті не можна вважати самодостатнім та ізольованим від
інших ділянок роз витку філософії. Насправді, у будь-який
історичний період методологічна функція притаманна філо- софському знанню, як інтегральній цілісності, як органічному сплаву всіх його суттєвих компонентів та властивостей. Чималу роль у ньому відіграють не тільки методи філософії та її наріжні принципи, ай такі, наприклад, властивості філософського знання, як найвищий рівень узагальнення та абстрагу вання від якісної природи будь-яких конкретних явищ світу або ж їхній аналіз в аспекті суб’єктно-об’єктних відносин
23
Критична функція філософії сприяє формуванню куль- тури людського мислення, виробленню неупередженого став Семенюк Е, Мельник В Філософія сучасної науки і техніки. Львів: Світ, 2006.
– С. 41–42.
35
Р
ОЗДІЛ
1.
Філософія, її предмет та науковий статус
лення до світу, інших людей і самого себе. Філософія, критично оцінюючи перспективи буття людини, виявляє оптимальні варіанти життєдіяльності, прагне захистити людей від оман,
ілюзій та небезпек. Філософська мудрість завжди повернута на повсякденне життя людини, її поведінку та вчинки. Через свою критичність філософія спонукає до розмірковування над тим, що існує, та до розуміння тих можливостей, що йому прита- манні. Вона ніколи ні до чого не змушує, а лише радить діяти розсудливо та обачливо.
Наголошуючи на значенні критичної функції філософії, М. Гайдеґер писав, що люди очікують від філософії посвячення в мудрість світу або навіть настанови, що веде до блаженного життя, але аж ніяк не необхідності напруженого й обґрунто- ваного мислення. Натомість сам філософ завжди звертав увагу слухачів нате, щоб вони стежили заходом його міркування, бо для нього філософія – це дім думки, її народження, розгор- тання та руху до істини. Для М. Гайдеґера філософія – це одна з не багатьох самобутніх творчих можливостей, що розкриває в думці шляхи і горизонти бачення буття світу і людини.
Значення критичної функції філософії зростає в умовах становлення інформаційної цивілізації. За своє суттю, техно- генна сучасна цивілізація формує технократичне мислення, де людина елімінується як цінність, а те, що мало слугувати лю- дині – техніка і наука, – є найвищою цінністю. Внаслідок такого мислення людство підійшло до краю прірви, за якою небуття: екологічна катастрофа. Член Римського клубу Томсон Вільсон переконаний, що технократичне мислення – це концепційна пастка, якої ми повинні позбутися, щоб вижити.
Впродовж двох сторіч уважали, що науково-технічний про- грес – це незаперечне благо. Проте на рубежі ХХІ ст. зростають не лише сумніви, ай стурбованість неконтрольованим підко- ренням природи та його наслідками для сучасних і майбутніх поколінь. Наукові пошуки та створення на їхній основі нової техніки й технології мають підлягати гуманітарній експертизі, зокрема філософській рефлексії.
Людмила Рижак
Ф
ІЛОСОФІЯ
ЯК
РЕФЛЕКСІЯ
ДУХУ
На думку данського філософа Пітера Кемпа, філософія своєю критичністю створює простір для нових можливостей, відкриває нові горизонти, розгортає приховані потуги й зміни. “Філософська аргументація і рефлексія конституює засобами слова не економіч- ну, технологічну, мілітарну силу, атаку, яка здатна кинути виклик усім іншим потугам, здатна викривати ошуканство й ілюзії та пропонувати кращий світ для людського існування”
24
. Сьогодні філософія перетворилася на глобальну світову силу, стверджує П. Кемп. Справді, коли на нашій планеті зростає кількість війн і конфліктів, сила філософії маніфестується завдяки захисту свобо- ди думки, свободи вираження великих цінностей, свободи критики несправедливості та свободи діалогу, який поширюється поза всі культурні й національні кордони. Коротко кажучи, філософія з’являється скрізь як сила, здатна підтримувати волю до миру. І, мабуть, світ став би найгіршим місцем для людського жит-
тя, якби не було філософії.
Філософія, як зазначає С. Кримський, завжди була джерелом віковічних запитань людського духу щодо абсолютного смислу, сенсу життя і смерті, таємниці людського духу та людської іпостасі Бога тощо. Запитування – істотна характеристика людського духу, його бунтівного неспокою. У пошуку відповідей на смисложиттєві запитання філософія пропонує панораму можливостей, що пе- редбачають свободу думки і свободу вибору. Проте свобода – не впочаткована даність, не досягнутий раз і назавжди стан, яким
індивід може насолоджуватися. Людина має постійно докладати зусиль для реалізації свободи, тобто повинна стверджувати себе як вільну істоту, не заперечуючи свободу інших. Запорукою сво- боди й злагоди в суспільстві може і повинна бути комунікативна функція філософії, бо завдяки їй майбутнє буде належати людям і буде для людей 24
Кемп П Переосмислення філософії як сили слова // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. Львів, 2008. № 11. – С. 8.
25
Аббаньяно Н Мудрость философии и проблемы нашей жизни. М Алатейа,
1998. – С. 30.
Ф
ІЛОСОФІЯ
ЯК
РЕФЛЕКСІЯ
ДУХУ
На думку данського філософа Пітера Кемпа, філософія своєю критичністю створює простір для нових можливостей, відкриває нові горизонти, розгортає приховані потуги й зміни. “Філософська аргументація і рефлексія конституює засобами слова не економіч- ну, технологічну, мілітарну силу, атаку, яка здатна кинути виклик усім іншим потугам, здатна викривати ошуканство й ілюзії та пропонувати кращий світ для людського існування”
24
. Сьогодні філософія перетворилася на глобальну світову силу, стверджує П. Кемп. Справді, коли на нашій планеті зростає кількість війн і конфліктів, сила філософії маніфестується завдяки захисту свобо- ди думки, свободи вираження великих цінностей, свободи критики несправедливості та свободи діалогу, який поширюється поза всі культурні й національні кордони. Коротко кажучи, філософія з’являється скрізь як сила, здатна підтримувати волю до миру. І, мабуть, світ став би найгіршим місцем для людського жит-
тя, якби не було філософії.
Філософія, як зазначає С. Кримський, завжди була джерелом віковічних запитань людського духу щодо абсолютного смислу, сенсу життя і смерті, таємниці людського духу та людської іпостасі Бога тощо. Запитування – істотна характеристика людського духу, його бунтівного неспокою. У пошуку відповідей на смисложиттєві запитання філософія пропонує панораму можливостей, що пе- редбачають свободу думки і свободу вибору. Проте свобода – не впочаткована даність, не досягнутий раз і назавжди стан, яким
індивід може насолоджуватися. Людина має постійно докладати зусиль для реалізації свободи, тобто повинна стверджувати себе як вільну істоту, не заперечуючи свободу інших. Запорукою сво- боди й злагоди в суспільстві може і повинна бути комунікативна функція філософії, бо завдяки їй майбутнє буде належати людям і буде для людей 24
Кемп П Переосмислення філософії як сили слова // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. Львів, 2008. № 11. – С. 8.
25
Аббаньяно Н Мудрость философии и проблемы нашей жизни. М Алатейа,
1998. – С. 30.
37
Р
ОЗДІЛ
1.
Філософія, її предмет та науковий статус
Комунікативна функція. Слова завжди мають силу у світі, зауважує П. Кемп. А це означає, що філософування ніколи не буває тотально нейтральним. Одначе якщо філософія несе силу слова, тоді не всі види філософування з необхідності будуть добрими для людськості. Двадцяте сторіччя продемонструва- ло, наскільки деструктивними і катастрофічними можуть бути для людства націоналістичні, фашистські та інші тоталітарні форми мислення. Їх живив груповий егоїзм, який поляризував людство на потенційних ворогів, що належать до іноземців, до різних груп, до різних націй чи різних культур. Ми повинні, наголошує філософ, зробити вагомий внесок у розвиток розуміння сили слова у більш загальному сенсі. Ми є відповідальними за навчання і пояснення того, що слово може робити серед людей не лише в одній окремій країні, але й се- ред усіх людей на Землі, що належать до різних націй, різних культур, різних мов, традицій і релігій.
Найбільша проблема, продовжує П. Кемп, полягає у неста- чі взаємного визнання між людьми різних культур, різних мовних груп, різних історичних дійсностей, різних рас і різних релігій. Для нас, європейців і американців, пропозиція ви- знання не буде коштувати ні грошей, ні капіталів. Незважаючи на це, така практика видається нам значно важчою, ніж навіть відмова від матеріального достатку. Це потребує покірності, якою мине володіємо.
Протилежність між визнанням і приниженням, направду, є дуже повчальною. Визнати іншого – це утриматися від на- сильства проти цієї особи. Приниження, з іншого боку, – це таке ставлення, яке може дати іншому відчуття меншовартості, поранити самооцінку іншого і самоповагу культурної спіль- ноти. Приниження руйнує наше “життя разом не лишена рівні персональних стосунків, але також на рівні соціального життя.
Комунікативна функція філософії полягає в тому, що вона може виконувати роль посередника між культурними та на
Людмила Рижак
Ф
ІЛОСОФІЯ
ЯК
РЕФЛЕКСІЯ
ДУХУ
уковими світами, які не завжди усвідомлюють необхідність взаємообміну цінностями. Наприклад, релігія і наука не завжди прагнули до діалогу, позаяк вони є самодостатніми сферами духовного життя. Герменевтика та комунікативна філософія слугують для порозуміння та діалогу.
Прогностична функція визначає перспективи людини і людства в цілому. Використовуючи філософські концепти і дискурс, як наголошує П. Кемп, ми вивчаємо і пам’ятаємо міркування філософів, які були до нас, але намагаємося дума- тина свій манер, відповідно до умов нашого часу, прагнемо переосмислити філософію сьогодні, коли описуємо, аналізує- мо, аргументуємо, критикуємо, навчаємо, пропонуємо і т. ін. А коли відкриваємо небезпеку, що виникає перед людством, перед світом, перед індивідом чи перед уразливими групами, то маємо за обов’язок пропонувати спосіб унеможливлення зла чи катастрофи і здатні попереджувати людство щодо при- хованих деструктивних сил або чиєїсь недбалості, які можуть принести катастрофу тощо. Зокрема, це стосується потужного техногенного впливу людини на довкілля. З одного боку, тех- нічний розвиток непрогнозовано набуває власної динаміки, позбавляючи можливості вносити якісь корективи. З іншого, –
технологічна діяльність перетворюється на самоціль, завдя- ки якій людина прагне оволодіти дедалі більшою кількістю речей. Людина перетворилася на homo faber, яка вбачає своє призначення у тріумфі над природою. Вона, розширюючи межі штучно створеного довкілля, руйнує не лише первісну природу, ай природу самої людини.
Усвідомлення ризиків і небезпек від науково-технологіч- них новацій, зазначає німецький соціолог Ульріх Бек, спонукає суспільство активізувати пошук відповідей на виклики майбут- нього, принаймні, філософувати про можливість і бажаність кращого життя в гармонії з природою й совістю.
Філософію цікавлять і перспективи соціального поступу.
Впродовж більше як двох сторіч панував погляд, що прогрес
Ф
ІЛОСОФІЯ
ЯК
РЕФЛЕКСІЯ
ДУХУ
уковими світами, які не завжди усвідомлюють необхідність взаємообміну цінностями. Наприклад, релігія і наука не завжди прагнули до діалогу, позаяк вони є самодостатніми сферами духовного життя. Герменевтика та комунікативна філософія слугують для порозуміння та діалогу.
Прогностична функція визначає перспективи людини і людства в цілому. Використовуючи філософські концепти і дискурс, як наголошує П. Кемп, ми вивчаємо і пам’ятаємо міркування філософів, які були до нас, але намагаємося дума- тина свій манер, відповідно до умов нашого часу, прагнемо переосмислити філософію сьогодні, коли описуємо, аналізує- мо, аргументуємо, критикуємо, навчаємо, пропонуємо і т. ін. А коли відкриваємо небезпеку, що виникає перед людством, перед світом, перед індивідом чи перед уразливими групами, то маємо за обов’язок пропонувати спосіб унеможливлення зла чи катастрофи і здатні попереджувати людство щодо при- хованих деструктивних сил або чиєїсь недбалості, які можуть принести катастрофу тощо. Зокрема, це стосується потужного техногенного впливу людини на довкілля. З одного боку, тех- нічний розвиток непрогнозовано набуває власної динаміки, позбавляючи можливості вносити якісь корективи. З іншого, –
технологічна діяльність перетворюється на самоціль, завдя- ки якій людина прагне оволодіти дедалі більшою кількістю речей. Людина перетворилася на homo faber, яка вбачає своє призначення у тріумфі над природою. Вона, розширюючи межі штучно створеного довкілля, руйнує не лише первісну природу, ай природу самої людини.
Усвідомлення ризиків і небезпек від науково-технологіч- них новацій, зазначає німецький соціолог Ульріх Бек, спонукає суспільство активізувати пошук відповідей на виклики майбут- нього, принаймні, філософувати про можливість і бажаність кращого життя в гармонії з природою й совістю.
Філософію цікавлять і перспективи соціального поступу.
Впродовж більше як двох сторіч панував погляд, що прогрес
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 71