Т-подібна пов’язка
на промежину.
125
Клініка.
У початкових стадіях хворі скаржаться на втомлю- ваність, втрату апетиту, збільшення периферичних лімфатичних вузлів.
Частіше уражуються шийні, надключичні і пахвові лімфатичні вуз- ли. Лімфатичні вузли щільні. Пізніше з’являються загальні симпто- ми – постійне свербіння шкіри, гарячка, пітливість. Лімфатичні вуз- ли зливаються в конгломерат. У процес можуть втягуватись лімфа- тичні вузли середостіння і заочеревинного простору.
Діагностика
лімфогранулематозу грунтується на результатах морфологічного дослідження. Провідним симптомом захворю- вання є виявлення гігантських багатоядерних клітин Березовсько- го-Штернберга при мікроскопічному дослідженні. Хвороба спос- терігається як в молодому (15-35 років), так і в похилому віці
(після 55 років), частіше у чоловіків.
У діагностиці і визначенні ступеня поширення лімфограну- лематозу велике значення мають рентгенологічні методи (в тому числі комп’ютерна томографія), радіонуклідне, ультразвукове дос- лідження, які особливо інформативні в разі локалізації пухлини у грудній і черевній порожнинах, кістках, печінці, селезінці, нирках.
Лікування.
В останні два десятиріччя у всьому світі пере- вагу надають комбінованій і комплексній терапії лімфогрануле- матозу, основними компонентами якої є променева і хіміотерапія.
Променеву терапію проводять за так званою радикальною про- грамою залежно від стадії процесу. Вона включає опромінення практично всіх зон лімфогенного метастазування по обидва боки діафрагми.
? ??. (???????? ?????) – ???????? ?????? ??? ???? ???????? ????
??????????? ??????, ??? ??????????? ?? ???? ??? ??? ?????????;
?? ??. (?????????? ?????) – ???????? ???? ??? ?????? ???????????
?????? ?????????? ????, ??? ??????????? ?? ???? ??? ??? ?????????;
? ??. (?????????????? ?????) – ???????? ???? ??? ?????? ????
??????????? ??????, ??? ??????????? ?? ?????? ???? ??? ?????????;
?????????? ? ?????? ?????????;
?V ??. (???????????? ?????) – ?????????????? ??????????? ???????
(???????, ??????, ?????? ?? ??.), ??? ??????????? ??? ?? ???????????
?? ??????????? ??????????? ??????
Класифікація лімфогранулематозу за стадіями
126
Хіміотерапія полягає в застосуванні циклових системних схем введення хіміопрепаратів (циклофосфан, вінбластин, прокарбазин,
мустарген, адріабластин, преднізолон тощо).
22.2. ????????????
Лімфосаркома
– злоякісна пухлина, морфологічним субстратом якої є клітинні елементи лімфатичної тканини. Спостерігається в будь-якому віці і локалізується переважно в лімфатичних вузлах,
однак нерідко уражуються внутрішні органи і кістковий мозок.
Існують декілька морфологічних варіантів лімфосаркоми: ноду- лярна, лімфоцитарна, лімфобласта, лімфоплазмоцитарна, імунобластна.
Клініка.
Клінічні прояви хвороби залежать від локалізації
пухлини й поширення процесу. Захворювання розпочинається із збільшення одного або групи лімфатичних вузлів. Вузли щільні,
безболючі, не спаяні між собою і навколишніми тканинами. При прогресуванні процесу лімфатичні вузли утворюють щільні малору- хомі конгломерати, які можуть проростати шкіру, нерви, судини і
розпадатися (рис. 47, див. вкл.)
При ураженні лімфатичних вузлів середостіння нерідко роз- вивається синдром стиснення верхньої порожнистої вени (набряк шиї і верхньої половини тулуба, акроціаноз, задишка). Збільшення лімфатичних вузлів брижі тонкої і товстої кишок призводить до їх стиснення і розвитку кишкової непрохідності.
Діагностика.
Вирішальним у діагностиці лімфосаркоми є
цитологічне і гістологічне дослідження пухлини.
Лікування.
Лімфосаркома чутлива до променевої терапії та хіміотерапії. Хворі з локальними формами хвороби отримують гам- ма-терапію. При поширеному процесі застосовують хіміопрепара- ти (адріабластин, циклофосфан, вінбластин, вінкристин, метотрексат,
преднізолон).
Хірургічне лікування проводять при ізольованих ураженнях травного каналу і селезінки.
Комбіноване хіміопроменеве лікування дає змогу досягти по- вної регресії пухлини у 80-85 % хворих.
127
22.3. ???????????????
Ретикулосаркома
– злоякісна пухлина, яка розвивається з ретикулярних клітин або гістіоцитів (макрофагів). Клініка і діаг- ностика ретикулосаркоми не відрізняються від таких лімфосарко- ми. Спостерігається в будь-якому віці, частіше хворіють чоловіки.
Лікування.
Основним методом є хіміотерапія. Застосову- ють ті самі цитостатики, що й для лікування лімфосаркоми, однак перевагу надають сарколізину, циклофосфану, адріаміцину і рубо- міцину. В початкових стадіях застосовують телегамма-терапію (як компонент комбінованого лікування).
Особливості догляду.
Хворих на злоякісні лімфоми часто турбують тривала гарячка, пітливість, свербіння шкіри.
При гарячці понад 38 о
С хворому якомога частіше дають вітамі- нізовані напої (фруктові соки, морси, настій шипшини), теплий чай,
мінеральну воду. Годувати його слід 6-7 разів на добу невеликими порціями рідкої або напіврідкої їжі, яка легко засвоюється (дієта
№13). Тріщини на губах змащують вазеліновим маслом або дитя- чим кремом. Необхідно ретельно здійснювати туалет ротової по- рожнини, шкіри (обтирання, обмивання), частіше змінювати натільну
і постільну білизну. З медикаментозних препаратів застосовують ацетилсаліцилову кислоту по 0,5 г кожні 6 год, 50 % розчин аналь- гіну – 2 мл внутрішньом’язово, ацелізин – по 1,0 г внутрішньом’я- зово, 4 % розчин амідопірину – 10 мл внутрішньом’язово.
Свербіння шкіри вдається зменшити, застосовуючи теплий душ,
протирання шкіри 1 % розчином ментолового або саліцилового спирту, призначаючи антигістамінні препарати (дімедрол, піполь- фен, супрастин тощо).
Глава 23. Пухлини нирок
Епідеміологія.
Пухлини нирок, за даними різних авторів,
трапляються у 2-3 % випадків. Чоловіки хворіють в 2 рази часті- ше, переважно у віці від 40 до 60 років.
128
Етіологія
пухлин нирок остаточно не з’ясована. До причин- них факторів відносять вади ембріонального розвитку, обтяжену спадковість, гіперестрогенію, радіоактивне опромінення, травми, се- чокам’яну хворобу тощо.
Рак нирки (світлоклітинний рак – найпоширеніша пух- лина цього органа, яка складає близько 90 % від усіх пухлин нирок.
Макроскопічно рак нирки складається з одного або декількох вузлів круглої чи овальної форми. Поверхня нирки горбиста. На розрізі пухлина має характерний вигляд: у паренхімі зустрічаються ділянки жовтого, оранжевого, червоного кольорів. Консистенція вузлів еластична. На ранніх стадіях розвитку пухлина оточена капсулою.
Метастазує світлоклітинний рак лімфогенним шляхом у ворота нирки та паракавальні й парааортальні лімфатичні вузли. Часті- ше спостерігаються гематогенні метастази в легені, печінку, кістки і
головний мозок.
Клініка. В клінічному перебігу раку нирки розрізняють три періоди. Перший – латентний період без клінічних ознак хвороби.
Другий період проявляється місцевими ознаками: гематурія, біль,
збільшення нирки. Це класична тріада ознак, яка спостерігається приблизно у 15 % хворих. Частіше ж зустрічається один або два симптоми.
Гематурія спостерігається у 70-80 % хворих і виникає рапто- во. Так само раптово гематурія може припинитись. Повторно кров з’являється в сечі через декілька днів або місяців. В деяких випад- ках одночасно з гематурією хворих турбує біль в ділянці нирки,
що свідчить про можливу закупорку сечовода згустками крові.
Накопичення великої кількості кров’яних згустків у сечовому міхурі
призводить до гострої затримки сечі.
Пропальпувати збільшену нирку чи пухлину вдається у більшості хворих (75 %), особливо при бімануальній пальпації у положенні хворого на здоровому боці.
Біль при пухлинах нирки трапляється у 60-70 % хворих і
залежить від проростання або розтягнення пухлиною капсули нирки, багатої на нервові закінчення.
Третій період характеризується швидким ростом пухлини і
метастазуванням. З’являються загальні ознаки, зумовлені інтокси-
129
кацією організму: підвищення температури тіла, втрата апетиту,
втрата маси тіла, загальна слабість, анемія.
Внаслідок стиснення або проростання пухлиною яєчникової
або нижньої порожнистої вен спостерігають розширення вен сім’я- ного канатика у чоловіків і розширення вен великих соромітних губу жінок.
Групування за стадіями
Стадія І
Т
1
N
0
M
0
Стадія ІІ
Т
2
N
0
М
0
Стадія ІІІ
Т
1
,Т
2
N
1
М
0
Т
3
N
0
, N
1
M
0
Стадія ІV
Т
4
будь-яке М будь-яке Т М будь-яке Т будь-яке N
М
1
Діагностика:
• анамнестичні дані (скарги хворого на наявність крові в сечі, біль у ділянці нирки);
• дані фізикального обстеження (наявність пухлини чи збільше- ної нирки при пальпації);
Класифікація раку нирки за стадіями Т – ???????? ??????? ?? ????????????
?
1
– ??????? < 7 ?? ? ??????????? ??????, ???????? ??????
?
2
– ??????? > 7 ?? ? ??????????? ??????, ???????? ??????
?
3 –
??????? ??????????? ?? ?????????? ??????, ??? ??????? ??
?????????? ????, ??? ?????????????? ?????????? ? ????? ??????
??????
?
4
– ??????? ??????????? ?? ???? ?????? ??????
N
0
– ????? ????? ?????????????? ???????? ??????????? ??????
N
1
– ???????? ? ?????? ???????????? ?????
N
2
– ????????? ??????, ??? ? ?????? ???????????? ?????
?
0
– ????? ?????????? ??????????
?
1
– ?????? ????????? ?????????
130
• цистоскопія (виділення сечі, забарвленої кров’ю, з правого чи лівого вічка сечоводів);
• оглядова рентгенографія сечовидільної системи;
• екскреторна або ретроградна урографія;
• УЗД нирок;
• комп’ютерна томографія.
Підготовка хворого до рентгенологічного та ультразвукового обстеження
сечовидільної системи полягає в ретель- ному очищенні кишечника від калу і газів. Для цього вилучають з раціону продукти, які сприяють газоутворенню (овочі, фрукти, молоко, сир, чорний хліб, бобові). При метеоризмі призначають акти- воване вугілля (5-6 таблеток, карболен – по 1 таблетці 4 рази надень. Напередодні ввечері та вранці за 2-3 години до дослідження призначають очисну клізму.
Для урографії застосовують рентгеноконтрастну речовину тріомбраст (верографін), який містить йод. Перед застосуванням препарату слід перевірити індивідуальну чутливість до йоду. Для цього задень до обстеження внутрішньовенно повільно вводять
1 мл тріомбрасту. При підвищеній чутливості (свербіння, кропив- ниця, нежить, набряки, нездужання) застосування препарату про- типоказане.
Лікування.
Радикальним методом лікування раку нирок є
нефректомія. За наявності збільшених регіонарних лімфатичних вузлів доцільна доопераційна променева терапія. В неоперабель- них випадках застосовують паліативну променеву і хіміотерапію.
Особливості догляду.
При появі макрогематурії, особливо згустків крові, слід негайно повідомити лікаря. Хворому признача- ють ліжковий режим, вводять гемостатичні препарати (вікасол, ди- цинон, амінокапронову кислоту, хлористий кальцій тощо). Необхід- но визначити групу крові хворого, резус-фактор та підготувати все необхідне для гемотрансфузії.
Глава 24. Рак сечового міхура
Епідеміологія.
Захворюваність на рак сечового міхура становить на 100 тис. населення. В структурі онкозахворюва- ності чоловічого населення рак сечового міхура складає 4,7 %
(9 рангове місце), жіночого – близько 1 % (13 рангове місце).
З віком ці показники значно збільшуються. Так, захворюваність на рак сечового міхура у чоловіків у віковій групі 60-80 років зростає дона тис. населення, відповідного віку, у жінок – 6,6-13,8.
Етіологія.
До причинних факторів розвитку раку сечового міхура належать куріння, потрапляння в організм анілінових бар- вників (професійний рак, радіоактивне опромінення.
Більшість пухлин сечового міхура характеризуються екзофі- тним ростом (папілярний рак на ніжці). Інфільтруючі форми ма- ють вигляд щільного вузла на широкій основі, які проростають
інколи всю товщу стінки міхура.
За гістологічною будовою розрізняють перехідноклітинний,
анапластичний, плоскоклітинний рак і аденокарциному.
Метастазує рак сечового міхура в лімфатичні вузли таза вздовж нижньої порожнистої вени. Гематогенні метастази спосте- рігають у печінці, легенях, кістках.
Клініка.
Найхарактернішою ознакою раку сечового міхура
є мікро- й макрогематурія. Вона може бути одно- або багаторазо- вою. Макрогематурія може бути із згустками крові або без будь- яких домішок.
З поширенням пухлини виникає інтенсивний біль внизу живота. Ємність сечового міхура зменшується, що спричинює дизу- рію: сечовипускання частішає, з’являються тенезми.
При розпаді пухлини приєднується інфекція, сеча стає мутною, з неприємним запахом.
У випадках поширення пухлини на вічко сечоводу відбувається його стиснення і, як наслідок, блокада сечоводу з порушенням уродинаміки на боці ураження.
Епідеміологія.
Захворюваність на рак сечового міхура становить на 100 тис. населення. В структурі онкозахворюва- ності чоловічого населення рак сечового міхура складає 4,7 %
(9 рангове місце), жіночого – близько 1 % (13 рангове місце).
З віком ці показники значно збільшуються. Так, захворюваність на рак сечового міхура у чоловіків у віковій групі 60-80 років зростає дона тис. населення, відповідного віку, у жінок – 6,6-13,8.
Етіологія.
До причинних факторів розвитку раку сечового міхура належать куріння, потрапляння в організм анілінових бар- вників (професійний рак, радіоактивне опромінення.
Більшість пухлин сечового міхура характеризуються екзофі- тним ростом (папілярний рак на ніжці). Інфільтруючі форми ма- ють вигляд щільного вузла на широкій основі, які проростають
інколи всю товщу стінки міхура.
За гістологічною будовою розрізняють перехідноклітинний,
анапластичний, плоскоклітинний рак і аденокарциному.
Метастазує рак сечового міхура в лімфатичні вузли таза вздовж нижньої порожнистої вени. Гематогенні метастази спосте- рігають у печінці, легенях, кістках.
Клініка.
Найхарактернішою ознакою раку сечового міхура
є мікро- й макрогематурія. Вона може бути одно- або багаторазо- вою. Макрогематурія може бути із згустками крові або без будь- яких домішок.
З поширенням пухлини виникає інтенсивний біль внизу живота. Ємність сечового міхура зменшується, що спричинює дизу- рію: сечовипускання частішає, з’являються тенезми.
При розпаді пухлини приєднується інфекція, сеча стає мутною, з неприємним запахом.
У випадках поширення пухлини на вічко сечоводу відбувається його стиснення і, як наслідок, блокада сечоводу з порушенням уродинаміки на боці ураження.
132
Групування за стадіями
Стадія 0
Тіs
N
0
M
0
Стадія І
Т
1
N
0
M
0
Стадія ІІ
Т
2
N
0
М
0
Стадія ІІІ
Т
3
N
0
М
0
Стадія ІV
Т
4
N
0
М
0
будь-яке Т
N
1
-N
3
М
0
будь-яке Т будь-яке N
М
1
Діагностика:
• анамнестичні дані (гематурія);
• цистоскопія – дає змогу виявити пухлину, характер її росту,
величину;
• біопсія пухлини;
• контрастна цистографія: виявляється дефект наповнення або асиметрія сечового міхура;
• ультразвукове дослідження;
• комп’ютерна томографія.
?
0
– ??????? ?? ????????????
?
is
– ???????????? ?????????
?
1
– ??????? ??????????? ?? ??????????????? ???????? ???????
?
2
– ??????? ??????????? ?? ??????????? ?’?? (????????? ????????)
?
3
– ??????? ??????????? ?? ???????? ?’?? (???????? ????????)
?
4
– ??????? ??????????? ?? ????-??? ???????? ?????????: ????????,
?????, ?????, ?????? ????, ??????? ??????
N
0
– ????? ?????????? ? ?????????? ?????????? ?????
N
1
– ????????? ? ?????? ?????????? ?? 2 ?? ? ??????????? ??????
N
2
– ????????? ? ?????? ??? ????????? ??????????? ?? 5 ?? ?
??????????? ??????
N
3
– ????????? ? ??????????? ???????? ????? 5 ??
M
0
– ????? ?????????? ??????????
M
1
– ?????? ????????? ?????????
Класифікація раку сечового міхура за стадіями Т
133
Лікування.
Для лікування раку сечового міхура застосову- ють хірургічний, променевий, хіміотерапевтичний і комбінований методи. Об’єм хірургічних втручань коливається від застосування електрокоагуляції до цистектомії. Вибір методу залежить від стадії,
форми росту пухлини, її локалізації в сечовому міхурі, віку хворого тощо. Найуживанішою є – резекція сечового міхура.
Променева терапія використовується у передопераційному і
післяопераційному періодах.
При неоперабельних пухлинах сечового міхура проводять паліативні курси променевої терапії.
Особливості догляду.
Після операцій на сечовому міхурі
необхідний догляд за дренажами і катетером. Медична сестра повинна вести точний облік виділеної сечі, стежити за її кольором,
змащувати шкіру мазями і своєчасно змінювати марлеві серветки біля дренажів.
У випадках припинення сечовиділення для перевірки про- хідності дренажних трубок або катетера рекомендовано ввести за допомогою шприца 10-15 мл фурациліну або риванолу. При не- ефективності маніпуляції – повідомити лікаря.
Одним із грізних ускладнень променевої терапії раку сечового міхура є променевий цистит. Він проявляється постійним нию- чим болем внизу живота, частим болючим сечопуском, інколи з домішками крові в сечі. З метою місцевого знеболювання і змен- шення запального процесу проводять щоденні інстиляції сечового міхура 0,8 % стерильним розчином метилурацилу або 10-20 %
його суспензією в персиковій олії. Інколи доцільні інстиляції 1-2 %
розчину коларголу, 5-10 % розчину димексиду. Кількість розчину на одну інстиляцію неповинна перевищувати 40-50 мл. Перед інсти- ляцією сечовий міхур промивають розчином фурациліну Для промивання сечового міхура використовують кружку Есмарха або шприц Жане 40-50 мл розчину повільно вводять через катетер
і відзразу ж випускають назад, повторюючи маніпуляцію до чистого прозорого розчину. Тривалість лікування – 7-10 днів.
Для стимулювання репаративних процесів у сечовому міхурі
показані інстиляції дибунолу. 10 мл 10 % лініменту дибунолу розбавляють в 20-30 мл 0,25-0,5 % розчину новокаїну.
При розвитку пізніх променевих циститів, які характеризу- ються торпідним перебігом, ефективні інстиляції суспензії гідро- кортизону (2-5 мл на 30-40 мл фурациліну).
Глава 25. Рак простати
Епідеміологія.
Захворюваність на рак передміхурової зало- зи (простати) становить понад 17 на 100 тис. чоловічого населен- ня, а питома вага йогов структурі онкозахворюваності чоловіків складає 5 % (те рангове місце). Однак з віком зазначена хвороба значно частішає, становлячи у віковій групі 70-80 років на 100 тис. чоловічого населення.
Етіологія.
За результатами експериментальних і клінічних досліджень, велику роль у виникненні і рості пухлин передміхуро- вої залози відіграють гормональні зрушення в організмі. У крові
хворих на рак простати спостерігають підвищений вміст андро- генів, а кастрація і лікування естрогенами призводять до регресії
пухлини і її метастазів.
Найчастіше трапляється морфологічно диференційована форма раку простати – аденокарцинома (70 %), недиференційовані фор- ми спостерігаються не частіше, ніж у 18-20 % випадків.
Клініка.
Захворювання на рак простати тривалий час може перебігати безсимптомно і виявлятись лише під час профілактич- них оглядів при пальцевому ректальному дослідженні.
У переважної більшості хворих провідною ознакою хвороби
є порушення сечовипускання. Дизуричні явища полягають у зат- рудненні сечовиділення, його сповільненні у вигляді тонкого стру- меню або краплями, відчуттям неповного випорожнення сечового міхура і частими позивами до сечовипускання.
Гематурія і біль у ділянці промежини свідчать про поширен- ня пухлини за межі залози (Т
3-4
).
Метастазує рак передміхурової залози в кістки таза, хребет,
стегно. “Радикуліт” у мужчин похилого і старечого віку повинен стати приводом для обстеження передміхурової залози і рентге- нобстеження кісток.
Глава 25. Рак простати
Епідеміологія.
Захворюваність на рак передміхурової зало- зи (простати) становить понад 17 на 100 тис. чоловічого населен- ня, а питома вага йогов структурі онкозахворюваності чоловіків складає 5 % (те рангове місце). Однак з віком зазначена хвороба значно частішає, становлячи у віковій групі 70-80 років на 100 тис. чоловічого населення.
Етіологія.
За результатами експериментальних і клінічних досліджень, велику роль у виникненні і рості пухлин передміхуро- вої залози відіграють гормональні зрушення в організмі. У крові
хворих на рак простати спостерігають підвищений вміст андро- генів, а кастрація і лікування естрогенами призводять до регресії
пухлини і її метастазів.
Найчастіше трапляється морфологічно диференційована форма раку простати – аденокарцинома (70 %), недиференційовані фор- ми спостерігаються не частіше, ніж у 18-20 % випадків.
Клініка.
Захворювання на рак простати тривалий час може перебігати безсимптомно і виявлятись лише під час профілактич- них оглядів при пальцевому ректальному дослідженні.
У переважної більшості хворих провідною ознакою хвороби
є порушення сечовипускання. Дизуричні явища полягають у зат- рудненні сечовиділення, його сповільненні у вигляді тонкого стру- меню або краплями, відчуттям неповного випорожнення сечового міхура і частими позивами до сечовипускання.
Гематурія і біль у ділянці промежини свідчать про поширен- ня пухлини за межі залози (Т
3-4
).
Метастазує рак передміхурової залози в кістки таза, хребет,
стегно. “Радикуліт” у мужчин похилого і старечого віку повинен стати приводом для обстеження передміхурової залози і рентге- нобстеження кісток.
135
1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 19