46
Професійний довідник учителя-логопеда дошкільного навчального закладу
При цьому патологічні форми фонологічного дизонтогене- зу проявляються в порушеннях розвитку окремих складових фонетико-фонематичної складової мовлення (вимовних умінь, фонематичного сприймання, уявлень, слухової уваги, пам’яті та контролю, обумовлені дефектами мовнорухового чи мовнослухо- вого аналізаторів, з уповільненням темпів і збільшенням строків
їх розвитку. На відміну від вищеназваних порушень у розвитку фонетико-фонематичної складової мовлення порушення онто- генетичного характеру обумовлені фізіологічними причинами
(наприклад, відсутність у дитини молодшого дошкільного віку сонорів (Р, Р) унаслідок недостатньої сформованості м’язів мовнорухового апарату і вироблення сильного видихуваного струменя повітря).
У логопедії використовують численні способи формування та розвитку мовленнєвої функції у дітей шляхом проведення
ігор-занять із використанням як дидактичного матеріалу, так і найрізноманітніших ігор та іграшок.
Зокрема, одним зі способів відновлення вимовної складової мовлення є такий, у якому застосовують схематичні профілі укладів органів артикуляції звуків, тобто відтворення зображен- ня мовнорухового апарату з певними артикуляційними укладами у вигляді відповідного положення губ, зубів, язика і голосових зв’язок під час вимови того чи іншого звука [14]. Такий спо- сіб можна застосовувати у проведенні корекційно-розвивальної роботи зі школярами, але аж ніяк не під час навчання дошкіль- ників, бо складні схематичні зображення профілів артикуля- ційних укладів практично недоступні для сприймання дітьми, адже дошкільники мають наочно-образне мислення.
Відомим також є спосіб відновлення вимовної сторони мовлення в дітей завдяки використанню фотографій із зафік- сованим положенням язика під час виконання тієї чи іншої артикуляційної вправи [13]. Його часто використовують у ро- боті як зі школярами, так і з дошкільниками, проте статич- ний знімок не дає змоги побачити динаміку виконання рухів, послідовність окремих елементів, переключення з одного руху на інший.
Таким чином, вищезазначені способи не враховують пов- ною мірою вікові і психологічні особливості дошкільників із порушеннями фонетико-фонематичної складової мовлення (особливо це стосується дітей четвертого та пятого років життя).

47
Законодавчо-нормативна база роботи вчителя-логопеда...
Дошкільний вік — такий етап психічного та мовленнєво-

го розвитку дітей, який справедливо називають віком гри, адже саме вона є провідною діяльністю дитини цього періо- ду. Невід’ємною частиною гри є іграшка, яка в умовах спе- ціального дошкільного навчального закладу компенсуючого типу набуває особливої значущості, бо несе в собі не тільки соціальну, ай корекційну та розвивальну функції. Тому ви- користання іграшок, зокрема ляльок, як одного зі способів виправлення звуковимови у дошкільників із порушеннями фонетико-фонематичної складової мовлення повною мірою враховує як вікові, так і психологічні особливості дітей.
Іграшки широко використовують у корекційно-розвивальній роботі з дітьми вчителі-логопеди і практичні психологи. Напри- клад, під час роботи із заїкуватими дошкільниками для досяг- нення ними м’язового розслаблення використовують ляльки- бібабо (ляльки-Петрушки) — іграшки, що одягаються на руку і рухаються за допомогою пальців педагога [2]. Використання ляльок такого типу має свою специфічну спрямованість — зняття м’язового напруження шляхом виконання дітьми разом
із лялькою релаксаційних вправ.
У роботі дитячого практичного психолога використовують ляльки-маріонетки і ляльки-рукавички, з допомогою яких створюють умови для невимушеного конструктивного діалогу з дітьми та проведення ігор-занять із розвитку зв’язного мов- лення у дошкільників із ЗНМ [4, 11]. Використання ляльок- маріонеток, тобто іграшок із мотузковими кріпленнями, по- тягнувши за які можна рухати ляльчиними руками, ногами й головою вгору-вниз і зі сторони в сторону, також підійде для
ігор-занять із заїкуватими дітьми, проте такі ляльки не мають корекційної спрямованості в роботі вчителя-логопеда з дошкіль- никами з порушеннями вимовної складової мовлення.
Використання ляльок-рукавичок, що складаються з три- палої рукавички, один палець із яких — об’ємна чи пласка голова, а два інших — руки, також повною мірою не вирішу- ють корекційних завдань у роботі з дошкільниками, які ма- ють порушення вимовної складової мовлення. Саме тому нами і розроблено корисну модель у вигляді логопедичної ляльки
«Спосіб відновлення вимовної функції у дошкільнят з порушеннями
фонетико-фонематичної сторони мовлення» [7].

48
Професійний довідник учителя-логопеда дошкільного навчального закладу
Прототипом авторської моделі
є спосіб відновлення мовлен- нєво- та голосоутворювальної функції в дітей із ринолалією [5], що включає вправи, об’єднані єдиним ігровим сюжетом із за- стосуванням функціональної іграшки як конкретного ігрового образу («Їжачок»). Запропонований спосіб передбачає викори- стання фонологоритмічних, рухових вправ і вправ на розвиток уваги, слуху, пам’яті, які дитина виконує в положенні лежачи на животі чи стоячи навкарачки з опущеною головою. Ці вправи комплексно впливають на рухові та артикуляційні м’язи, а та- кож здійснюють додатковий вплив на фонаційні м’язи.
Незважаючи нате що артикуляційні вправи виконують із застосуванням функціональної іграшки як конкретного ігрового образу, запропонований спосіб має свої окремі недоліки.
1. Використання фонологоритмічних вправ вимагає від учи- теля-логопеда особливої та довготривалої підготовки до гри-заняття (підбір відповідного лексичного, фонетичного, віршованого і музичного матеріалу). Для якісної роботи вчителя-логопеда необхідно створити такий спосіб відновлен- ня мовленнєвої, зокрема і вимовної функції у дошкільників
із порушеннями фонетико-фонематичної складової мовлен- ня, який дозволяв би багаторазово і багатоваріативно реалі- зовувати корекційну спрямованість навчання та виховання, ураховуючи колективний і індивідуальний підхід, причому робити це без особливої підготовки і створення спеціальних умов Крім того, використання під час корекційно-розвивальної ро- боти фонологоритмічних вправ вимагає від учителя-логопеда залучення до проведення ігор-занять музичного керівника та вихователя, що, усвою чергу, не дозволяє проводити такі
ігри-заняття часто Зазначений спосіб спрямований на вузьку цільову аудиторію
(дітей із ринолалією), що обмежує застосування його під час роботи з іншими категоріями дошкільників, які мають по- рушення вимовної функції, зокрема і дітей із порушеннями фонетико-фонематичної складової мовлення.
Завдання авторської корисної моделі
1. Створення простого й ефективного способу відновлення ви- мовної функції в дошкільників із порушеннями фонетико- фонематичної складової мовлення.

49
Законодавчо-нормативна база роботи вчителя-логопеда...
2. Створення динамічного зорового образу артикуляційних укладів і вправ на розвиток мовнорухового апарату з метою формування в дітей орального праксису, кінетичних і кі- нестетичних уявлень, покращення функціонування м’язів мовнорухового апарату.
3. Покращення якості та підвищення ефективності виконан- ня артикуляційних вправ дошкільниками із фонетико- фонематичним (ФФНМ) чи загальним недорозвитком мов- лення (ЗНМ).
4. Використання під час ігор-занять із дітьми, які мають по- рушення фонетико-фонематичної складової мовлення, такої функціональної іграшки, яка б відповідала їх віку і полег- шувала засвоєння навчального матеріалу.
5. Набуття та закріплення звуковимовних навичок промовлян- ня язикових звуків дошкільниками, які мають порушення фонетико-фонематичної складової мовлення, розвиток їх слухомовленнєвої пам’яті.
Запропонований спосіб принципово відрізняється від прототипу тим, що використання функціональної іграшки є непросто черговим варіантом запрошення дітей до виконання тієї чи іншої вправи, а якісно новим механізмом співробіт- ництва з дитиною, який сприяє залученню ляльки до ігор- занять із артикуляційної гімнастики чи демонстрації певного звукового укладу.
ВІДНОВЛЕННЯ ВИМОВНОЇ ФУНКЦІЇ В ДОШКІЛЬНИКІВ
ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ФОНЕТИКО-ФОНЕМАТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ
МОВЛЕННЯ
Учитель-логопед індивідуально — з однією дитиною чи з підгрупою дітей із залученням конкретного ігрового образу у вигляді логопедичної ляльки зобов язковим використанням віршованих форм — виконує такі вправи:
артикуляційна гімнастика для наслідування рухів язика

ляльки та вчителя-логопеда;
на закріплення вимови язикових звуків;

з розвитку слухомовленнєвої пам’яті шляхом загадування

лялькою загадок, зокрема, про органи артикуляційного апа- рату.

50
Професійний довідник учителя-логопеда дошкільного навчального закладу
Логопедична лялька має легке для вимови дітьми ім’я в образі хлопчика — Льолик, а в образі дівчинки — Льоля.
Льолик (або Льоля) — м’яконабивна лялька висотою 70 см, яка імітує тіло хлопчика (дівчинки) з верхніми і нижніми кін- цівками, з головою, на якій є волосся, вуха, очі, брови, ніс і рухомий рот. Указаний зріст ляльки не спричиняє страхів, як, наприклад, крупна фігура ум, і сприяє легшому встановленню з нею, а через ляльку і з педагогом, довірливих взаємин. Усе вищезазначене є більш доступним для сприй- няття дошкільниками відповідно до їх вікових особливостей і дозволяє водночас вирішувати корекційне завдання на спів- віднесення діть ми частин тіла, органів артикуляційного апа- рату в себе та в ляльки.
На обличчі ляльки є рот, утворений за допомогою верх- ньої та нижньої щелеп, на яких зовні є губи, аз внутрішнього боку — зуби. У потиличній частині голови зроблено отвір, куди легко входить рука дорослого. З обох сторін нижньої щелепи зроблено пружинні кріплення, які дозволяють їй рухатись. До нижньої частини нижньої щелепи прикріплено гнучку тягу, яка, проходячи через верхню частину шиї, виходить до поти- лиці, закритої волоссям (таким чином тяга зовсім непримітна).
Учитель-логопед одягає на одну (ведучу) руку червону рукавичку без пальців (це буде язик), через отвір вставляє її в ротову порожнину, іншою тягне за гнучку тягу, таким чином відкри- ваючи рот.
Виконання вправ артикуляційної гімнастики можна су- проводжувати відповідно як показом самого вчителя-логопеда, так і Льоликовим показом, проведенням ігрових вправ типу
«Виправ Льолика», Де мій язичок?», «Порівняйки» (учитель- логопед і Льолик), що ще більше стимулює дітей до виконання завдань.
Рукавичкою можна показувати не тільки вправи для язика, але й артикуляційні уклади промовляння того чи іншого звука, що дозволить співвіднести засвоєний звук із певними рухами язика і зафіксувати образ звука яку зоровій, так і в моторній ланці, що, усвою чергу, є доступним і таким, який доцільно демонструвати для дошкільників із порушеннями мовлення, що мають наочно-дійове мислення, далеке від графічних зо- бражень та схем. Діти можуть підійти до Льолика та зазир- нути йому до рота, показати ляльці, як вони виконують тучи
51
Законодавчо-нормативна база роботи вчителя-логопеда...
іншу вправу, тау свою чергу, «віддзеркалить» виконання, а вчитель-логопед прокоментує його правильність.
Рука, уставлена у плетену рукавицю, має потрібну рух- ливість. Вона здатна показати не тільки рухи вгору й униз, а і такі, навіть заскладні для виконання дорослим, вправи, як Чашечка (бокові краї язика підняті, утворюючи заглиблення по центру) чи «Каруселі» (вузьким кінчиком язика круговими рухами облизати губи) тощо. Крім того, руку, якщо це необхід- но, можна зафіксувати на певній ділянці (наприклад, у куточку рота) або кілька разів повторити рух (вправу) у швидкому і/чи повільному темпі.
Тулуб зроблено таким чином, що ляльку можна посадити, поставити, зігнути і розігнути руки та ноги. На руках ляльки поп ять пальців із нігтиками, що дає змогу навчати дошкільників найменування пальців, вправляти в кількісній та порядковій лічбі, привчати до гігієнічних навичок. Нижні кінцівки для зручності використання зроблені зі стопами, які виготовлені з глини, що дозволяє ляльці стояти без допоміжної опори.
У ляльки є кілька комплектів одягу з урахуванням пір року, що дозволяє формувати в дошкільників уявлення просе- зонні зміни в природі, ознайомлювати з різноманітністю одягу та головних уборів, навчати диференціації одягу залежно від статі (Льолик і Льоля), виховувати охайність. Одяг підбирають таким чином, щоб він був простий і не переобтяжений зайвими деталями — кишенями, блискавками, застібками (як, напри- кладу, які б відволікали і без того нестійку увагу дітей.
Усі вправи пов’язані єдиним ігровим сюжетом за допомогою
ігрового персонажу — Льолика, насичені римованим матеріалом у вигляді авторських загадок чи віршованих мініатюр, що заці- кавлює дітей, допомагає запам’ятати тучи іншу вправу чи арти- куляційний уклад, сприяє збагаченню словника і формуванню граматично правильного зв’язного мовлення. Дуже важливим є також те, що за допомогою ляльки можна реалізувати як інди- відуальний, так і колективний підхід до корекційно-освітнього процесу, що ще більш підкреслює її багатоваріативність і бага- тофункціональність у використанні.
Створена нами функціональна іграшка може бути викори- стана для лялькотерапії — такого розділу психотерапії (а саме АРТ, дев ролі основної техніки психокорекції — проміжної взаємодії дитини та дорослого — виступає лялька.