173
Корекційно-розвивальна робота в логопедичній групі дошкільного навчального закладу.
Саме завдяки такій структурі можна простежити якісний перехід від тріади «знання — уміння — навички» до оновленого варіанту спеціальної програми: «навичка — досвід — звичка».
У сучасних умовах трансформації соціокультурного простору дуже важливою є уніфікація програм, тобто врахування білінгвального контингенту дітей логопедичних груп. У спеці- альних ДНЗ компенсуючого типу для дітей із ПМ досить багато дошкільників, рідною мовою яких є російська. Унаслідок того, що навчання відбувається українською мовою, яка сприймаєть- ся російськомовними дітьми-логопатами (це найбільш яскраво виражено в дітей із ЗНМ) як іноземна, корекційно-розвивальний процес гальмується. Суржик мов, оволодіння одночасно двома мовами є значним навантаженням на центральну нервову систему для переважної більшості соматично ослаблених дітей і при- зводить до їх нервового виснаження, психоемоційних зривів та може спровокувати виникнення нового, складного мовленнєвого дефекту — заїкання. Незважаючи нате що навчально-виховний процес у спеціальному ДНЗ має проводитися українською мо- вою [10], у групах для дітей із ЗНМ у І періоді навчання до- пускають використання російської мови, якщо вона є рідною для дитини або більш зрозумілою, ніж українська. Особливо це стосується груп для молодших дошкільників із ЗНМ.
Отже, провідне завдання науковців і педагогів — спільний пошук нового в теорії та практиці навчання і виховання, ство- рення в сучасному освітньому просторі нового типу інноваційної спеціальної дошкільної освіти. Виникнення суперечностей на цьому шляху — природне явище, адже нова інформація поки ще не може вміститися в рамки стандартизованого навчально- виховного процесу. Проте сподіваємося, що нові пошуки є перспек- тивними і знайдуть своє втілення в нових осучаснених програмо- во-методичних комплексах і корекційно-розвивальних програмах.
3. Особливості організації ігрової діяльності в логопедичній групі

Ефективним засобом формування особистості дошкільника, його провідною діяльністю є гра, яка потребує створення пев- них умов для реалізації (П. П. Блонський, Л. С. Виготський, ДБ. Ельконін, Г. Г. Кравцов, ОМ. Леонтьєв та ін.). У лого- педичних групах спеціальних дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу для дітей із порушеннями мовлення існує

174
Професійний довідник учителя-логопеда дошкільного навчального закладу своя специфіка організації та проведення ігрової діяльності, повязана з психофізичними та мовленнєвими особливостями дітей (І. Ф. Кривда, О. Г. Рібцун, Ю. В. Рібцун та ін.).
Розглядаючи питання про роль ігор у логопедичній робо- ті, професор МЮ. Хватцев [17] підкреслює, що вони спри- яють:
1) співдружності педагога з дошкільником;
2) активізації інтересу дитини до мовлення;
3) бажанню оволодіти дошкільником тими чи іншими вміння- ми та навичками;
4) реформуванню старих та появі нових мовленнєвих на- вичок;
5) застосуванню набутих навичок у повсякденному житті.
Педагог логопедичної групи (учитель-логопед, вихователь, ін- структор із фізичної культури, музичний керівник),
організуючи тучи іншу гру, повинен:
заздалегідь діагностувати рівень розвитку ігрової діяльності

кожної дитини за такими показниками:
а) інтерес до іграшок;
б) адекватність їх використання;
в) характер дій (маніпуляції, процесуальні дії, ланцюжок
ігрових дій, використання елементів сюжету, уміння ор- ганізувати сюжетно-рольову гру);
проектувати ступінь розвитку ігрової, пізнавальної та мов-

леннєвої діяльності, рівень досягнень як для всієї групи, так і для кожної дитини зокрема;
формувати і реалізовувати корекційно-розвивальні, навчаль-

но-виховні та пропедевтичні завдання;
знати структуру, правила тієї чи іншої гри, специфіку її

проведення:
а) час (удень, у ранкові чи вечірні години);
б) місце проведення (групова кімната, логопедичний ка- бінет, спортивна чи музична зала, ігровий майданчик);
в) тривалість (короткотривала — до 5 хв, тривала — 10–15 хв, довготривала — 20–40 хв);
г) кількість учасників (парна, непарна, не має значення);
д) вид групової динаміки (фронтальна, підгрупова, індиві- дуальна);
е) ступінь рухливості (мала, середня, висока рухливість);

175
Корекційно-розвивальна робота в логопедичній групі дошкільного навчального закладу. ж форми підведення підсумків (загальний висновок щодо засвоєного чи повтореного навчального матеріалу, позитивна оцінка діяльності групи дітей та індивідуальна);
уміти вдало використовувати:

а) види дидактичного матеріалу (іграшки, муляжі, предмети- замінники, посібники, музичні інструменти, нагрудники, наголовники, елементи костюмів тощо);
б) форми мовленнєвого матеріалу (звуконаслідування, забав- лянки, домовлянки, заклички, чистомовки, скоромовки, лічилки, загадки, вірші, пісеньки, колискові);
в) види попередньої роботи (читання, розгляд ілюстрацій, спостереження, дослідницька діяльність, бесіди тощо);
г) відповідну словникову роботу (знайомство з новими словами, пояснення, уточнення їх значення(-ень), закріплен- ня в мовленні);
ураховувати вікові та індивідуальні психофізичні, мовлен-

нєві особливості й можливості дітей;
дотримуватися правил техніки безпеки та гігієни.

У дітей спеціального ДНЗ компенсуючого типу залежно від ло-

гопедичного висновку ігрова діяльність має свої особ ливості:
у дошкільників із ЗНМ:
невміння гратися;

наявність неадекватних дій із предметами;

примітивні та одноманітні дії з предметами;

невміння використовувати предмети-замінники і діяти з уяв-

ними предметами;
у дошкільників із ФФНМ і заїканням:
нестійкий інтерес до іграшки, недостатнє вміння викорис-

товувати її в грі;
відсутність сюжету в розгорнутій грі;

поодинокі сюжетні дії.

За таких умов формування ігрової діяльності має здійсню- ватися поетапно яку видах ігор (від предметних до рольових), так і в ігрових діях — від формування орієнтовної основи дій через ланцюжок ігрових маніпуляцій до дій за певними правилами. На індивідуальних іграх-заняттях поряд із педагогом, який обігрує знайому або улюблену іграшку чи іграшку, яку

176
Професійний довідник учителя-логопеда дошкільного навчального закладу діти бачать вперше, викликає позитивно-забарвлене ставлення до неї, дитина виконує дії спочатку за наслідуванням, потім із мовленнєвим супроводом, а згодом у сюжетно-відображувальній грі зобов язковим залученням мовлення. Від дій поряд (дити- на — педагог) дитина поступово переходить до сумісних ігрових дій у складі мікрогрупи (дитина — ровесники. Так поступово в дошкільника логопедичної групи зароджується як самостійна, так і колективна ігрова діяльність у вигляді різних видів ігор.
У психолого-педагогічних дослідженнях існують числен- ні як загальні класифікації ігор, так і авторський їх розподіл на окремі підвиди (К. К. Грос, НС. Карпінська, ПФ. Лес- гафт, Д. В. Менджерицька, С. Л. Новосьолова, С. Ф. Русова, Ф. В. Фребель, Л. С. Фурміна, В.-Л. Штерн та ін.), проте єди- ної остаточної класифікації в дошкільній дидактиці досі немає.
Проаналізувавши класифікації ігор у загальній дошкільній педагогіці, можна запропонувати наступну класифікацію спе- ціальних (корекційно-розвивальних) ігор, які доцільно вико- ристовувати в логопедичній групі:
1. Ігри з правилами:
ігри з предметами;

дидактичні (з іграшками, настільно-друковані, подорожі,

передбачення, музично-дидактичні, сенсорні, математично- дидактичні (інтелектуальні), комп’ютерні);
рухливі (ігри різної рухливості, ігри-естафети, загальнороз-

вивальні, цілеспрямовані);
народні (рухливі, хороводні, обрядові та звичаєві ігри).

2. Творчі
ігри:
режисерські;

сюжетно-рольові (сімейні, побутові, суспільні, загальної те-

матики);
конструктивно-будівельні;

ігри-драматизації та інсценівки.

Розглянемо кожен із видів ігор, основною метою яких є роз- виток у дошкільників навичок мовленнєвої діяльності. Такі ігри можуть бути одно- (О. І. Максаков, В. І. Селіверстов, ГА. Тума- кова, ГС. Швайко та ін.) чи багатоваріативними (І. Ф. Кривда, О. Г. Рібцун, Ю. В. Рібцун, ОС. Ткач та ін.). Цінність останніх для логопедичної роботи полягає в одночасному комплексному ви- рішенні кількох корекційно-розвивальних завдань (див. додаток Б

178
Професійний довідник учителя-логопеда дошкільного навчального закладу
Проводячи дидактичні ігри, педагог логопедичної групи:

учить визначати і називати величину, форму та колір пред-

метів;
формує узагальнювальні, числові поняття, навички лічби; за-

кріплює вміння утворювати множини предметів, зіставляючи предмети, порівнювати їх за сенсорними ознаками, визна- чати просторове розташування, установлювати причино во- наслідкові зв’язки, вербалізуючи власні міркування, твер- дження тощо;
збагачує, уточнює уявлення дошкільників про предметний

світ, назви, властивості та функціональне призначення пред- метів;
закріплює вміння правильно використовувати різноманітні

(зокрема й мовленнєві) навички та вміння, отримані під час навчання;
автоматизує вимову звуків різних груп; закріплює навич-

ки звукового та складового аналізу й синтезу, операцій слухового контролю, ймовірного прогнозування на різних рівнях;
розвиває сприймання, увагу та память різних модальностей,

фонематичні уявлення, емоційно-вольову сферу, дрібну моторику уміння дітей диференціювати мовленнєві та немов- леннєві звуки розрізняти звуки за висотою, силою, ритмом, і динамікою; визначати джерело та напрямок звучання му- зичних іграшок; уміння граматично правильно формулювати речення, доповнювати їх потрібними словами, адекватними за граматичною формою та значенням;
виховує вміння виконувати встановлені правила, почуття ко-

лективізму, наполегливість у здійсненні мети, уміння отриму- вати задоволення від позитивного результату.