1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
Ім'я файлу: СП Березін Безпарточний.doc
Розширення: doc
Розмір: 1272кб.
Дата: 14.12.2020
скачати
Тема 3. Стратегічний контекст підприємства
Приступаючи до вивчення теми, студентам варто знати, що можливості стратегії проявляються у наступному:

  • дає основні напрями та шляхи досягнення цілей підприємства та його виживання у довготривалій перспективі;

  • є способом встановлення взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем;

  • формується на підставі узагальненої, неповної, а часто і неточної інформації;

  • має складну внутрішню структуру, формується у вигляді так званого “стратегічного набору”;

  • є основною для формування поточних планів;

  • є інструментом інтеграції усіх структурних підрозділів підприємства;

  • є змістом управлінської діяльності;

  • є основою впровадження ефективної мотивації працівників.

Разом з тим, студенти мають знати, чого не дає стратегія:

  • негайного результату;

  • 100 % передбачення майбутнього;

  • формування ресурсів за низькими, сприятливими для підприємства цінами;

  • гарантії виживання підприємства у довготерміновій перспективі.

Студенти мають також знати і те, чим не має бути стратегія:

  • планом (догмою), що має бути виконаним будь-якою ціною;

  • переліком лише сухих стандартних форм документів, не підкріплених реальними діями підприємства;

  • примітивною агрегацією продуктових, ресурсних і функціональних планів;

  • ідеєю лише керівництва, що не знаходить підтримки пересічних виконавців;

  • заходами, що реалізуються в умовах конфлікту всередині економічної системи.

Поглиблюючи вивчення теми, студенти знайомляться з ознаками недостатньо обґрунтованої стратегії, серед яких варто назвати наступні:

  • орієнтація лише на вузьке коло питань, що не охоплюють усієї сукупності взаємозв’язків підприємства та особливостей його діяльності;

  • прогнозування однобічного розвитку, без резервних варіантів;

  • ототожнення стратегії і тактики діяльності;

  • використання у стратегічній моделі необґрунтованих ідей;

  • відсутність навичок стратегічної діяльності тощо.

Далі студенти досліджують ключові характеристики стратегії:

  1. ментальна правильність – це знання і розуміння критеріїв ефективності стратегії;

  2. ситуаційність – особливе місце посідає ситуаційний підхід, а ефективна стратегія завжди інтегрує характерні особливості певної конкретної ситуації та ключові чинники майбутнього успіху.

  3. унікальність – для досягнення майбутнього успіху на ринку у модель стратегії мають бути закладені певні сильні змістовні моменти, які роблять її значно відмінною від стратегій головних конкурентів;

  4. майбутня невизначеність – оскільки зовнішнє оточення змінюється швидко і ця тенденція посилюється, несучи для економічної системи непередбачуваність, але при цьому кожна зміна несе у собі не лише загрози, але й нові додаткові можливості для досягнення у майбутньому успіху на ринку. Мистецтво формування моделі стратегії тут полягає у здатності економічної системи перетворювати зміни зовнішнього оточення у свої конкурентні переваги;

  5. гнучка адекватність – для того, щоб реалізувати нові можливості, які несуть у собі зміни зовнішнього середовища функціонування економічної системи, її власні (внутрішні) стратегічні зміни мають бути адекватними змінам зовнішнім.

Зазначені характеристики є не альтернативними, а, навпаки, взаємодоповнюючими і взаємопідсилюючими.

Студенти мають добре знати індикатори стратегічних досягнень:

  • ринкова ніша;

  • тенденції зміни прибутку у порівнянні з конкурентами;

  • ефективність інвестицій;

  • рейтинг економічної системи у галузі;

  • тенденції зміни обсягів реалізації продукції (послуг) у порівнянні з конкурентами;

  • імідж економічної системи серед споживачів;

  • лідерство економічної системи у технологіях;

  • рівень розвитку сервісу для споживачів.

Вивчення теми передбачає знання напрямків аналізу внутрішнього середовища економічної системи, серед яких заслуговують на увагу наступні:

  1. рівень ефективності існуючої (поточної) стратегії;

  2. виявлення сильних, слабких сторін економічної системи, її потенційних можливостей та небезпек (за допомогою SWOT-аналізу, SPACE-аналізу тощо);

  3. рівень конкурентного статусу (конкурентних) економічної системи на ринку;

  4. ефективність цінової політики і обґрунтування витрат;

  5. вагомість досягнутих стратегічних результатів.

Важливим для опанування курсу є знайомство з характерними можливостями зміни економічної системи, що можуть бути закладеними у стратегічну модель, до основних з них належать:

  • кардинальна перебудова – радикальні зміни, що стосуються місії та корпоративної культури економічної системи. Можуть бути у разі, коли економічна система змінює галузь, а відповідно, і продукт, місце на ринку;

  • глибоке реформування – без зміни галузевої приналежності, але у разі, наприклад, злиття з аналогічною економічною системою. Це вимагає значних внутрішніх системних змін, у т.ч. і структурних;

  • помірне перетворення – здійснюється за умови виході підприємства на ринок з новими продуктами, за значних змін виробничого характеру на базі удосконалення технологічного процесу, впровадження системи маркетингу;

  • звичайні зміни – пов’язані з удосконаленням маркетингової політики підприємства;

  • незмінне функціонування – спостерігається при реалізації однакової стратегії протягом низку років. Гарні результати підприємство отримує без змін.

Студенти знайомляться з чинниками, що впливають на зміну організаційної структури підприємства, до основних з них належать:

  • розміри підприємства;

  • різноманітність видів його діяльності;

  • якість кадрового складу;

  • динамізм зовнішнього середовища;

  • географічне розміщення підприємства;

  • система менеджменту;

  • рівень застосовуваних технологій;

  • стратегії, що були реалізовані у попередні роки.

Варто знати студентам і проблеми формування організаційної культури підприємства, серед них:

  • культура мови;

  • використання єдиної, зрозумілої для усіх, термінології;

  • механізм наділення владою і позбавлення прав;

  • закріплення певного статусу за окремими членами колективу;

  • встановлення норм, що регулюють неформальні відносини у колективі;

  • механізм оцінки поведінки працівників.

Опановуючи курс, студенти мають формувати завдання управління реалізацією стратегії, а саме:

  1. встановлення пріоритетності серед адміністративних завдань – їх відносна значимість має відповідати тій стратегії, яка закладена у модель;

  2. встановлення відповідності – між обраною стратегією і внутрішньосистемними процесами з метою зорієнтувати діяльність на здійснення обраної стратегії;

  3. вибір і приведення у відповідність із прийнятою стратегією стилю менеджменту.

У ході вивчення теми варто пам’ятати, що для реалізації стратегії важливим є процес постійного навчання як методу “перебування” (тобто розробки ефективних стратегічних змін). Навчання персоналу включає такі ключові моменти:

  • навчання роботі у команді;

  • навчання здатності знаходити загальне стратегічне бачення майбутнього підприємства та способів його досягнення;

  • навчання умінню знаходити негативне у діяльності підприємства та рятуватися від нього, виключати усе, що перешкоджає розвитку;

  • навчання системному мисленню, яке інтегрує усі аспекти діяльності економічної системи.

Вибір стратегічної мети завжди пов’язаний з визначенням її альтернативної вартості – тобто з оцінкою, чим потрібно пожертвувати, щоб досягти таку мету.

Принцип ефективності економічної системи, сформульований В.Парето (критерій Парето-ефективності) говорить про те, що у ефективній системі неможливо провести ніякого покращення без відповідного погіршення будь-яких її параметрів.

Студенти мають знати, що у ході управління реалізацією стратегії важливо враховувати опір змінами.

Під опором змінам розуміють багатогранні явища, що викликають непередбачувані відстрочки, додаткові витрати та нестабільність процесу стратегічних змін. Такий опір проявляється завжди у відповідь на будь-які зміни. Опір змінами є проявом ірраціональної поведінки економічної системи, відмови визнати нові риси реальності, розмірковувати логічно, реалізовувати на практиці висновки логічного мислення.

Опір являє собою природній прояв різноманітних психологічних настанов стосовно раціональності, згідно яким групи та окремі індивіди взаємодіють один з одним.

Ніколо Макіавелі (1469-1527 рр., Флоренція; італійський політичний мислитель, письменник, історик, військовий теоретик) говорив: “Опір змінами пропорційний силі ланки культури та структури влади, що відбувається із-за змін”.

Причини опору можна простежити за реакцією окремих осіб, а також за спільними діями груп індивідів. Відомо, що людина чинить опір змінам тоді, коли вона не почуває себе у безпеці. Для представників системи менеджменту опір змінам є характерним у випадках:

  • змушений ризикувати, а це є протиріччям його натурі;

  • відчуває, що внаслідок змін він може залишатися зайвим;

  • нездатний виконувати нову роль, відведену йому внаслідок змін;

  • відчуває, що він втрачає “обличчя” (вагу) в очах керівництва;

  • не здатний, або не бажає навчатися новому ремеслу та освоювати новий тип поведінки.

У межах одного підприємства можна зустріти як опір, так і підтримку змін.

Далі студенти досліджують чинники, що впливають на формування опору змінам:

  • ступінь невідповідності культури та структури влади прийдешнім змінам;

  • тривалість періоду запровадження змін;

  • загрози втрати престижу та влади і поведінки з ними інші ускладнення для окремих представників системи менеджменту;

  • наслідки змін для економічної системи;

  • відданість працівників підприємству.

Боротьбу з опором змінам корисно розпочати зі створення “стартового майданчика”, для цього необхідно:

  • провести аналіз внутрішнього стану підприємства;

  • скласти прогноз поведінки працівників;

  • усунути надлишковий опір;

  • створити опорну базу з числа прибічників змін;

  • опрацювати та внести до плану заходи з нейтралізації опору.


Термінологічний словник
Альтернативна вартість – оцінка того, чим варто пожертвувати, щоб досягти мети економічної системи.

Ментальна правильність стратегії – це знання і розуміння критеріїв її ефективності.

Опір змінам – природний прояв різноманітних психологічних настанов стосовно раціональності, згідно з яким групи та окремі індивіди взаємодіють один з одним.

Ситуаційність стратегії – стратегія завжди інтегрує характерні особливості певної конкретної ситуації та ключові чинники майбутнього успіху.

Унікальність стратегії – при формуванні у стратегію мають бути закладеними певні сильні змістовні моменти, які роблять її значно відмінною від стратегії конкурентів
Питання для обговорення
1. Аналіз внутрішнього середовища підприємства.

2. Вплив корпоративної культури на стратегію підприємства.

3. Стратегія і структура управління на підприємстві.
Теми рефератів


    1. Діагностика ключових характеристик стратегії.

    2. Індикатори стратегічних досягнень підприємства.

    3. Альтернативна вартість та критерій Парето-ефективності у формуванні стратегії підприємства.


Питання для самостійного вивчення
1. Характеристика внутрішнього середовища підприємства.

2. Методологічні підходи до аналізу внутрішнього середовища підприємства.

3. Роль корпоративної культури у формуванні стратегічної моделі підприємства.
Інформаційні джерела

  1. Про власність: Закон України від 07.02.1991р. // Нові закони України. – К.: Мрія, 1991.- С.73-89.

  2. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Современная экономическая энциклопедия. – СПб.: Лань, 2002. – 880 с.

  3. Маурик Джон Ван. Эффективный стратег: Перевод с англ. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 208 с.

  4. Носова С.С., Талахадзе А.А. Экономика: энциклопедический словарь. – М.: Гелиос АРВ, 2003. – 512 с.

  5. Парментер Дэвид. Ключевые показатели эффективности. Разработка, внедрение и применение решающих показателей. / Пер. с англ. А.Платонова. – М.: ЗАО “Олимп-Бизнес”, 2008. – 288 с.

  6. Управління ресурсами підприємтсва: Навч.посіб. / Під ред. к.е.н. Ю.М.Воробйова і д.е.к. Б.І. Холода. – К.: ЦНЛ, 2004. – 288 с.


Тема 4. Оцінювання зовнішнього середовища підприємства
Починаючи знайомство з темою, студент має усвідомити, що кожне підприємство здійснює свою діяльність не ізольовано, а у певному контакті із зовнішнім середовищем, яке складається із сукупності сил, що діють за його межами. Такі сили мають різкий ступінь активності, безпосередньо або опосередковано, швидко чи повільно, передбачувано або непередбачувано впливають на життя підприємства.

Високий рівень та подальше поглиблення розподілу суспільної праці, розширення міжнародної економічної інтеграції ускладнюють взаємозв’язки суб’єктів господарювання як між собою, так і з зовнішнім оточенням, яке стає дедалі більш визначальним у досягненні стратегічної мети підприємства, реалізації місій.

Студентам варто запам’ятати, що зовнішнє середовище (навколишнє оточення, довкілля) – у широкому розумінні являє собою сукупність господарських формувань, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституціональних структур та інших зовнішніх відносно підприємства умов, що діють у глобальному середовищі.

Складність зовнішнього середовища визначається такими основними чинниками:

а) кількістю зовнішніх сил, що однозначно впливають на підприємство;

б) ступенем впливу відповідних зовнішніх сил на діяльність підприємства;

в) варіативністю зовнішніх сил та швидкістю їх дії на підприємство;

г) ступенем невизначеності зовнішнього середовища для підприємства.

Будь-яке підприємство перебуває і функціонує у певному середовищі. Аналіз середовища є передумовою формування стратегії діяльності підприємства, оскільки забезпечує базу для визначення місії та цілей його функціонування (іноді визначення місії та цілей діяльності підприємства передує аналізу середовища, оскільки саме існування підприємства передбачає, що у нього є певні цілі, причини появи).

Залежно від характеру впливу сукупність чинників зовнішнього середовища поділяють на дві групи:

    1. мікросередовище – це середовище прямого впливу на діяльність підприємства (наприклад, споживачі, посередники, постачальники, конкуренти, банки тощо);

    2. макросередовище – його структурні елементи мають опосередкований вплив на діяльність підприємства (природне довкілля, демографічне середовище, економічне, політичне довкілля, міжнародне становище тощо).

Аналіз зовнішнього середовища передбачає також вивчення і дослідження його внутрішнього середовища.

Вплив чинників макро- та мікро середовища на підприємство зображено на рис. 1.

Мікросередовище – це чинники, що безпосередньо впливають на підприємство. Це, насамперед, споживачі, постачальники, конкуренти, посередники, засоби інформації тощо. Розглянемо їх детальніше:

1) споживачі – їх аналіз передбачає складання профілю тих, хто купує продукт чи послугу, що реалізується підприємством. Профіль покупця складається за наступними ознаками: географічне розміщення підприємства; демографічні характеристики (вік, освіта, сфера діяльності тощо); соціально-психологічні характеристики (положення у суспільстві, стиль поведінки, смаки, звички, уподобання тощо); спонукальні мотиви формування потреби у продукті чи послузі;

2) постачальники – юридичні та фізичні особи, які забезпечують підприємство необхідними ресурсами для здійснення господарської діяльності. При виборі постачальників варто звертати увагу на вартість товару, гарантії його якості , терміни постачання, умови розрахунків тощо;

3) конкуренти – їх дослідження спрямоване на виявлення слабких і сильних сторін з метою побудови власної стратегії конкурентної боротьби;

4) посередники – це юридичні та фізичні особи, які допомагають підприємству просувати, розподіляти та продавати товари на ринку.

Макросередовище складається з елементів, які прямо не пов'язані з підприємством, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу.


Рис. 1. Чинники впливу на макро- та мікро середовище підприємства
Поглиблюючи свої знання, студенти знайомляться з етапами проведення аналізу зовнішнього середовища:

  • опрацювання завдання аналізу;

  • формування цілей у межах визначеного завдання;

  • збір інформації;

  • вивчення ситуації;

  • вивчення ступеня і напрямку впливу окремих чинників зовнішнього середовища;

  • вивчення причинно-наслідкових взаємодій чинників зовнішнього середовища на економічну систему;

  • визначення можливостей і загроз, що виходять із зовнішнього середовища;

  • опрацювання альтернативних варіантів рішень щодо протидії негативному впливу на економічну систему.

Під час проведення аналізу зовнішньогосередовища необхідно оцінити вплив наступних чинників:

1) економічного (загального рівня економічного розвитку держави; рівня безробіття; умов одержання кредитів; тенденцій зміни заробітної плати; політики ціноутворення тощо);

  1. політико-правового(правового поля та гармонізації національного законодавства із світовим; політичної ситуації у державі тощо);

  2. інноваційного(рівня розвитку науки; виробництва наукоємної продукції; модернізації технологій тощо);

  3. демографічного (демографічної структури суспільства, тенденцій зміни чисельності населення, його мобільності тощо);

  4. культурного (духовного розвитку населення, рівня
    культури споживання, історичних традицій, звичок, способу життя, рівня освіти, сімейного стану тощо);

  5. екологічного(раціонального використання та відтворення природних ресурсів, запобігання забруднення довкілля тощо).

Під час вивчення складових необхідно мати на увазі два моменти:

  1. усі компоненти макросередовища взаємно впливають один на одного;

  2. ступінь впливу окремих складових макросередовища на різні підприємства є різним і залежить від розміру підприємства, його галузевої приналежності, територіального розміщення тощо.

Аналіз зовнішнього середовища і кількісна оцінка його впливу на підприємство здійснюється за такою схемою:

  1. на підставі якісних оцінок зовнішнього середовища виявляються пріоритетні (найбільш значущі) для підприємства компоненти та чинники, що діють у середовищі;

  2. провадиться виваження кожного із активного діючих компонентів (чинників) середовища, тобто вимірюється їх значущість для підприємства;

  3. обчислюється кількісна характеристика впливу кожного чинника на підприємство;

  4. на підставі одержаної інформації здійснюється комплексна оцінка сильних і слабких сторін підприємства, виявляються його потенційні можливості, внутрішні недоліки і зовнішні проблеми.

Аналіз зовнішнього середовища свідчить, що економічний механізм виникнення кризового стану підприємства досліджується через постійне спостереження. Складність спостереження за економічними явищами, послідовність яких призводить до кризового стану підприємства, полягає у розмаїтті та динамічності елементів зовнішнього та внутрішнього середовища, що піддаються спостереженню у кожний певний момент часу.

Практика країн світу свідчить, спостереження має бути організованим не менш, як за п’ятдесятьма параметрами зовнішнього та внутрішнього середовища, що характеризують умови функціонування підприємства. Уся ж сукупність сигналів про утворення вихідних економічних явищ механізму виникнення кризового стану підприємства перевищує 200 найменувань.

Отже, існують певні труднощі виявлення таких сигналів у реальному житті. Але складність проблеми не може слугувати підставою для відмови від спроб її вирішення.

Після визначення найвпливовіших чинників зовнішнього середовища підприємства необхідно отримати про них усю можливу інформацію, для чого використовуються спеціальні методи.

Так, до методів оцінки і прогнозування зовнішнього середовища належать: сканування, моніторинг і прогнозування, а також інші.

Для результативного вивчення компонентів створюється спеціальна система відстеження зовнішнього середовища.

Така система має здійснювати як проведення спеціальних спостережень, пов'язаних з певними особливими подіями, так і регулярних спостережень за станом визначальних для підприємства зовнішніх чинників. Найбільш поширеними способами спостережень є:

  • аналіз матеріалів, опублікованих у періодичних виданнях, книгах, інших інформаційних джерелах;

  • участь у професійних конференціях;

  • аналіз досвіду діяльності підприємства;

  • вивчення думок співробітників підприємства та їх обговорення тощо.

Система такого аналізу макросередовища ефективна у разі, якщо вона підтримується власником, керівництвом і забезпечує їх необхідною інформацією, щільно пов'язана з системою планування та поєднується з зусиллями фахівців зі стратегічних питань.

Сканування (від англ. scan – поле зору) з фізичної точки зору являє собою безперервне упорядковане поелементне поглядання простору або об’єкту за допомогою променя або жмутику променів. Призначення сканування – збір, оцінка і прогноз значущості для економічної системи важливих змін у зовнішньому середовищі.

Основні напрямки сканування:

  • економічне – дослідження змін макроекономічних показників; показників галузі і конкуренції у ній; стану фінансових ринків;

  • інноваційне – дослідження тенденцій розвитку технологій; елементів техніко-технологічного забезпечення виробництва тощо;

  • політичне – оцінка політичної ситуації на рівні країни, регіону.

Інструментарій, що використовується для сканування:

  • експертні методи;

  • сценарії;

  • конкурентні порівняння;

  • імітація, економіко-математичне моделювання;

  • морфологічний (тобто формування параметру під впливом певних сил) аналізу;

  • функціонально-вартісний аналіз тощо.

Сканування здійснюється на підставі попередньо опрацьованих методичних матеріалів, які мають містити такі основні розділи:

  1. Перелік загальних та специфічних для кожного підприємства параметрів, які підлягають спостереженню.

  2. Принципи кількісної та якісної оцінки зовнішніх сигналів про стан та динаміку зовнішнього середовища.

  3. Принципи кількісної та якісної оцінки внутрішніх сигналів про стан та динаміку стратегічного потенціалу та конкурентного статусу підприємства.

  4. Періодичність спостереження визначених параметрів стану зовнішнього та внутрішнього середовища.

  5. Методи аналізу можливих наслідків від дії визначених параметрів зовнішнього середовища.

  6. Методи визначенні “контрольних точок” серед сукупності параметрів зовнішнього середовища.

  7. Методи аналізу внутрішнього середовища діяльності підприємства.

  8. Принципи опрацювання антикризових рішень.

Моніторинг зовнішнього середовища – це постійне відстежування інформації про стан зовнішнього середовища. На підприємствах, де широко впроваджується стратегічне управління, створюється спеціальна служба (система) відстежування зовнішнього середовища. Працівники такої служби проводять не лише регулярні спостереження за критичними чинниками зовнішнього середовища, але й спеціальні спостереження. Далі розкриваються причини зміни стану досліджуваних чинників, прогнозується їх розвиток. Це дозволяє визначити можливості і загрози, що можуть сприяти або перешкоджати діяльності підприємства.

Ефективність моніторингу залежить від:

  • підтримки власником та вищим керівництвом;

  • зв’язки його з процесами планування і прогнозування;

  • взаємодії фахівців служби аналізу зовнішнього середовища та служби стратегічного планування.

Для проведення моніторингу у світовій практиці найчастіше використовують наступні методи.

РЕST-аналіз – абревіатура англійських слів:

Р – Policy (політика), E – Economy (економіка), S – Society (суспільство, соціум), T – Technology (технологія). Дає змогу проаналізувати зазначені 4 групи чинників зовнішнього середовища.

SWOT-аналіз: S – Strength (сильні сторони); W – Weakness (слабкі сторони); O – Opportunities (можливості); T – Treats (загрози).

Потенціальні внутрішні переваги:

  • унікальність конкурентних переваг;

  • найважливіші компетенції відносно певної діяльності;

  • сильні позиції у специфічних ринкових сегментах;

  • наступальний характер діяльності;

  • зростання чисельності споживачів;

  • більша обізнаність щодо стану ринку;

  • концентрація на швидко зростаючих сегментах ринку.

Потенціальні внутрішні недоліки:

  • відсутність реальних конкурентних переваг;

  • постійний натиск з боку основних конкурентів;

  • втрата конкурентних позицій;

  • нижчі за інших темпи зростання;

  • брак навичок конкурентної боротьби;

  • брак фінансових ресурсів, недостатня прибутковість;

  • втрата репутації у споживачів;

  • вузька спеціалізація;

  • необґрунтована диверсифікація;

  • недосконалість обраної стратегії;

  • відсутність власних досліджень щодо тенденцій ринку.

Потенціальні зовнішні можливості:

  • розвиток національної економіки;

  • спеціально-політична стабільність;

  • досконалість законодавства;

  • входження у нові ринки або їх сегменти;

  • швидке зростання ринку.

Потенціальні зовнішні загрози:

  • стрімкі темпи інфляції;

  • поява нових конкурентів;

  • уповільнений темп зростання ринку;

  • недосконалість державної економічної політики;

  • напруженість у відносинах з партнерами по ринку;

  • різкі зміни у потребах споживачів;

  • негативна екологічна ситуація;

  • соціально-політична нестабільність.

Метод “5х5” – це п’ять питань про п’ять чинників зовнішнього середовища, а саме:

  1. якщо Ви маєте інформацію про чинники зовнішнього середовища, назвіть хоча б 5 із них;

  2. які 5 чинників зовнішнього середовища становлять для Вас найбільшу важливість?

  3. які 5 чинників із планів Ваших конкурентів Вас відомі?

  4. якщо Ви уже визначили напрямок стратегії, які 5 чинників могли б стати найбільш важливими для досягнення Ваших цілей;

  5. назвіть 5 зовнішніх просторів, що включають можливість змін, що могли б стати сприятливими для Вас?

Метод “Перелік з 4х питань” – включає основні критерії оцінки впливу кожного значущого чинника зовнішнього середовища на майбутнє економічної системи:

  1. як (позитивно або негативно) даний чинник може вплинути на стан економічної системи;

  2. яка ймовірність посилання цього чинника, чи можна буде його простежити?

  3. наскільки велика буде вплив чинника на економічну систему;

  4. коли вплив цього чинника на економічну систему може послабшати (найближчим часом; у середньотерміновому періоді; через тривалий час).

Прогнозування зовнішнього середовища – це формування уявлення про майбутній стан чинників зовнішнього середовища. Є невід’ємним компонентом стратегічного планування.

Прогнозування розвитку підприємства – це наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його стану у майбутньому, а також альтернативних способів і термінів досягнення очікуваного стану.

Процес прогнозування базується на певних принципах, головними з яких є:

  • цілеспрямованість – змістовий опис поставлених дослідницьких завдань;

  • системність – побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються ієрархією та послідовністю;

  • наукова обґрунтованість – всебічне врахування вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;

  • інформаційна єдність – використання інформації на єдиному рівні узагальнення й цілісності ознак;

  • адекватність об'єктивним закономірностям розвитку – виявлення та оцінка стійких взаємозв'язків і тенденцій розвитку об'єкта;

  • послідовне усунення невизначеності – ітеративна процедура просування від виявлення умов, що склалися, до визначення можливих напрямків розвитку;

  • альтернативність – формування шляхів розвитку об'єкта за декількома варіантами.

Методи прогнозування поділяються на:

- фактографічні (екстраполяції, кореляційних і регресійних моделей тощо);

  • евристичні (експертних оцінок, “мозкової атаки”, морфологічного аналізу, побудови “дерева цілей”, моделювання тощо).

Важливим для будь-якого підприємства при дослідженні зовнішнього середовища є аналіз розвитку конкурентної боротьби. Рушійні сили конкуренції досліджені М. Портером. На підставі результатів його дослідження для того, щоб вивчити загальну ситуацію у галузі та рівень конкуренції, спочатку необхідно проаналізувати відповідні індикатори.

Основними економічними індикаторами, за якими оцінюють галузь, є наступні:

  • темпи зміни ринку;

  • масштаб конкуренції;

  • географічні характеристики ринку;

  • кількість конкурентів і їх обсяги діяльності;

  • ступінь завантаження виробничих потужностей;

  • інвестиційна привабливість галузі тощо.

Конкуренція – це, перш за усе, боротьба між учасниками ринку за споживача. Конкуренція – це економічний процес взаємодії, взаємозв’язку і боротьби між підприємствами, що функціонують на ринку, з метою задоволення різних потреб споживачів, забезпечення ефективного збуту власної продукції, одержання за рахунок цього максимального прибутку.

При аналізі конкурентного середовища досліджують напруженість конкурентної боротьби, загрози виходу на ринок нових учасників, існуючі бар'єри для входу на ринок, вплив постачальників тощо.
Термінологічний словник
Зовнішнє середовище (навколишнє оточення, довкілля) – у широкому розумінні являє собою сукупність господарських формувань, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституціональних структур та інших зовнішніх відносно підприємства умов, що діють у глобальному оточенні.

Макросередовище – його структурні елементи мають опосередкований вплив на діяльність підприємства.

Мікросередовище – середовище прямого впливу на діяльність підприємства.

Макросередовище – його структурні елементи мають опосередкований вплив на діяльність підприємства.

Моніторинг зовнішнього середовища – постійне відстежування інформації про стан зовнішнього середовища.

Прогнозування зовнішнього середовища – формування уявлення про майбутній стан чинників зовнішнього середовища.

Сканування зовнішнього середовища – безперервне простежування за його параметрами.
Питання для обговорення


    1. Структурні компоненти зовнішнього середовища.

    2. Характеристика чинників мікро- та макросередовища.

    3. Відстежування впливу чинників середовища на підприємство.



Теми рефератів
1. Характеристика моделей зовнішнього середовища.

2. Етапи проведення аналізу зовнішнього середовища.

3.Методичне забезпечення процесу сканування зовнішнього середовища.
Питання для самостійного вивчення
1. Поняття зовнішнього середовища підприємства.

  1. Сканування зовнішнього середовища.

  2. Кількісна оцінка впливу зовнішнього середовища на підприємство.


Інформаційні джерела

  1. Господарський кодекс України // www.rada.com.ua.

  2. Балабанова Л.В., Холод В.В. Стратегічне маркетингове управління конкурентоспроможністю підприємства. Навчальний посібник. – К.: ВД “Професіонал”, 2006. – 448 с.

  3. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник. – К.: КНЛ, 2004. – 220 с.

  4. Маурик Джон Ван. Эффективный стратег: Перевод с англ. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 208 с.

  5. Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний етап та напрямки розвитку. Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 227 с.

  6. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Мозіль О.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2004. – 123 с.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

скачати

© Усі права захищені
написати до нас