Модуль 1. Методологічний інструментарій формування стратегії

Тема 1. Стратегія підприємства: поняття, еволюція, концепції

• 
  творчий підхід – уміння передбачити можливі майбутні проблеми;
  
• 
  інноваційність поведінки – готовність до безперервних оновлень та покращень усіх сфер діяльності підприємства;
  
• 
  гнучкість та адаптивність – швидке внесення необхідних змін у залежності від змінюваних умов на ринку;
  
• 
  охоплення усіх сфер діяльності підприємства;
  
• 
  усвідомлення власних сильних сторін підприємства та їх розвиток;
  
• 
  практичність та можливість реалізації стратегії;
  
• 
  узгодженість з ресурсними можливостями підприємства;
  
• 
  ефективність та посилення мотивації персоналу.
  

• 
  міра відповідності зовнішнім та внутрішнім чинникам, можливостям та ресурсному забезпеченню підприємства;
  

• 
  переваги у конкурентній боротьбі;
  

• 
  тенденції зміни прибутковості та ділової тощо.
  

1. 
   цілісність стратегії (за яких умов кожна складова дієво впливає на загальну стратегію);
   
2. 
   сумісність стратегії і ринку (наскільки стратегія узгоджується з мінливим зовнішнім середовищем);
   
3. 
   збалансованість цілей і наявних ресурсів;
   
4. 
   врахування можливих ризиків;
   

5. 
   обґрунтованість термінів реалізації стратегії;
   
6. 
   узгодженість діяльності структурних підрозділів підприємства тощо.
   

• 
  конкретизація напрямів діяльності;
  
• 
  дослідження кон'юнктури ринку і стану розвитку підприємства тощо.
  

1. 
   передбачення можливих господарських ризиків;
   
2. 
   оцінку впливу окремих ризиків на діяльність підприємства;
   
3. 
   розробку заходів для нейтралізації або зменшення негативних наслідків ризиків.
   

1. 
   ініціативність менеджменту;
   
2. 
   можливість злиття з іншим підприємством;
   
3. 
   необхідність залучення інвестицій ;
   
4. 
   необхідність миттєвої реакції на зміну уподобань споживачів;
   
5. 
   формування уявлення про стратегічні орієнтири;
   
6. 
   реакція на дії конкурентів;
   
7. 
   оптимізація організаційної структури та системи менеджменту.
   

• 
  розвиток первинного попиту шляхом залучення нових споживачів через стимулювання покупок;
  
• 
  збільшення частки ринку за рахунок конкурентів через розвиток збутової мережі, сервісних послуг, гнучкої цінової політики тощо;
  
• 
  розширення ринку (ніші на ньому) шляхом поглинання конкурентів (злиття);
  
• 
  захист власної ніші на ринку за допомогою функціонального маркетингу;
  
• 
  зміна географічного ринку.
  

1. 
   Стратегія як багатогранна економічна категорія.
   
2. 
   Стратегія та проблеми забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
   
3. 
   Проблеми формування підприємством довготермінових конкурентних переваг.
   

1. 
   Походження терміну “стратегія”.
   
2. 
   Концепції стратегії.
   
3. 
   Методологічні основи курсу.
   

1. 
   Конституція України. // Українська правнича фундація, 1996.-39 с.
   
2. 
   Про власність: Закон України від 07.02.1991 р. // Нові закони України. – К.: Мрія, 1991. – С.73-89.
   
3. 
   Господарський кодекс України // www.rada.com.ua.
   
4. 
   Ананькина Е.А. и др. Контролинг как инструмент управления предприятием. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 279 с.
   
5. 
   Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник. – К.: КНЛ, 2004. – 220 с.
   
6. 
   Каплан Роберт С., Нортон Дейвид П. Организация, ориентированная на стратегию. Как в новой бизнес – среде преуспевают организации, применяющие сбалансисированную систему показателей. / Пер.с англ. – М.: ЗАО “Олимп-Бизнес”, 2004. – 416 с.
   
7. 
   Маурик Джон Ван. Эффективный стратег: Перевод с англ. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 208 с.
   
8. 
   Минцберг Г., Альстрэнд Б., Лэмпел Дж. Школы стратегий. Стратегическое сафари: экскурсия по дебрям стратегий менеджмента. – Санкт-Петербург – Москва – Харьков – Минск: Питер, 2000. – 336 с.
   
9. 
   Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний етап та напрямки розвитку. Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 227 с.
   
10. 
    Петренко С.Н. Контролинг / Учебное пособие. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. – 328 с.
    
11. 
    Портер М. Конкуренция. – Санкт-Петербург – Москва – Киев: Издательский дом “Вильямс”, 2000. – 316 с.
    
12. 
    SWOT-аналіз – основа формування маркетингових стратегій підприємства. Навчальний посібник. – Донецьк: Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М.І. Туган-Барановського, 2001. – 180 с.
    
13. 
    Управління ресурсами підприємтсва: Навч.посіб. / Під ред. к.е.н. Ю.М.Воробйова і д.е.к. Б.І. Холода. – К.: ЦНЛ, 2004. – 288 с.
    
14. 
    Штангрет А.М., Копилюк О.І. Антикризове управління підприємством: Навч. посібн. – К.: Знання, 2007. – 335 с.
    

• 
  ідеали суспільства;
  
• 
  панівні ідеї та цінності у суспільстві;
  
• 
  видатні особистості;
  
• 
  суспільна мораль, чинні стандарти, норми та правила поведінки;
  
• 
  неформальні канали комунікацій;
  
• 
  визнання споживача віссю, стрижнем ринкової економіки, навколо якого обертається уся діяльність підприємства.
  

1. 
   є основою стратегічних рішень;
   
2. 
   створює впевненість, що на підприємстві є ясні, чіткі цілі;
   
3. 
   поєднує зусилля працівників на обраних напрямках;
   
4. 
   створює розуміння і підтримку серед акціонерів, власників, інвесторів, владних структур, менеджерів тощо.
   

• 
  проголошення цінностей і переконань;
  
• 
  опис продукції (послуг, робіт), пропонованих підприємством ринку;
  
• 
  характеристика ринку, на якому економічна система позиціонує свої товари (послуги);
  
• 
  способи виходу на ринок;
  
• 
  опис ключових технологій;
  
• 
  стратегічні принципи розвитку і фінансування;
  
• 
  орієнтація на споживача;
  
• 
  підвищення якості життя працівників;
  
• 
  захист і збереження дозвілля.
  

• 
  історія підприємства, де формувалася філософія економічної системи, її профіль на ринку, стиль діяльності, місце на ринку;
  
• 
  існуючий стиль поведінки та спосіб дії власників і систем менеджменту;
  
• 
  стан середовища існування економічної системи;
  
• 
  ресурси, які маже задіяти економічна система для досягнення власних цілей;
  
• 
  відмінні особливості, що має економічна система.
  

1. 
   Цілі коригуються кожного разу за умови змін середовища підприємства, тобто мають ситуаційний характер.
   
2. 
   Цілі систематично змінюються.
   

1. 
   за періодом встановлення:
   

• 
  стратегічні;
  
• 
  тактичні;
  
• 
  оперативні (поточні);
  

2. 
   за змістом:
   

• 
  економічні;
  
• 
  організаційні;
  
• 
  наукові;
  
• 
  технічні;
  
• 
  соціальні;
  

3. 
   за функціональною структурою:
   

• 
  маркетингові;
  
• 
  інноваційні;
  
• 
  кадрові;
  
• 
  виробничі;
  
• 
  адміністративні;
  

4. 
   за середовищем здійснення:
   

• 
  внутрішні;
  
• 
  зовнішні;
  

5. 
   за пріоритетністю реалізації:
   

• 
  першочергові;
  
• 
  чергові;
  
• 
  другорядні;
  

6. 
   за характером вимірювання:
   

• 
  кількісні;
  
• 
  якісні;
  

7. 
   за періодичністю:
   

• 
  повторювані;
  
• 
  разові;
  

8. 
   за ієрархією:
   

• 
  загальні цілі підприємства;
  
• 
  цілі підрозділів;
  
• 
  індивідуальні цілі членів трудового колективу;
  

9. 
   за стадіями життєвого циклу:
   

• 
  проектування і створення об’єкту;
  
• 
  зростання об’єкту;
  
• 
  зрілості об’єкту;
  
• 
  завершення життєвого циклу.
  

• 
  ціннісні настанови членів трудового колективу;
  
• 
  амбіції;
  
• 
  так звана “бізнес-філософія”;
  
• 
  становлення до ризику;
  
• 
  етичні погляди власників (менеджерів).
  

• 
  є вихідним положенням (базою) планування діяльності підприємства;
  
• 
  визначають структуру відносин всередині підприємства;
  
• 
  є базю опрацювання мотиваційної системи;
  
• 
  мають вплив на систему контролю на підприємстві;
  
• 
  є початком будь-якого управлінського впливу;
  
• 
  є базою для оцінки результатів праці окремих працівників, підрозділів, підприємства у цілому.
  

• 
  прискорення зростання доходів;
  
• 
  прискорення зростання грошових надходжень;
  
• 
  більш високі дивіденди;
  
• 
  підвищення надійності цінних паперів;
  
• 
  підвищення ціни акцій;
  
• 
  зміцнення фінансового стану.
  

• 
  зростання частки на ринку;
  
• 
  посилення власних позицій у галузі;
  
• 
  підвищення якості продукції (робіт, послуг);
  
• 
  зменшення витрат у порівнянні з конкурентами;
  
• 
  розширення номенклатури і асортименту продукції;
  
• 
  підвищення репутації підприємства на ринку;
  
• 
  підвищення якості обслуговування споживачів;
  
• 
  лідерство в інноваційних процесах;
  
• 
  підвищення конкурентоспроможності на міжнародних ринках.
  

• 
  досяжність – нереальна мета призводить до демотивації працівників і втрати ними орієнтирів, що негативно позначається на діяльності підприємства;
  
• 
  вимірність – цілі варто формувати так, щоб їх можна було кількісно виміряти чи будь-яким іншим способом об'єктивно визначити;
  
• 
  конкретність – мета має давати чітке уявлення про напрям руху суб’єкту господарювання на ринку;
  
• 
  гнучкість – цілі доцільно встановлювати так, щоб залишалася можливість для їх коригування відповідно до змін як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємства;
  
• 
  сумісність – передбачає, що довготермінові цілі відповідають місії, а короткотермінові з нею узгоджуються;
  
• 
  орієнтованість у часі – досягнення кожної цілі передбачає її певну тривалість.
  

• 
  початок будь-якого управлінського впливу;
  
• 
  основну побудову критеріїв, нормативів, стандартів, що
  
• 
  використовуються для оцінки діяльності підприємства у цілому, його окремих підрозділів, використання окремих робіт та окремих виконавців;
  
• 
  є індикатором виявлення проблем (так, при порівнянні мети та досягнутих параметрів виявляють розрив (розбіжності), який і потребує розв’язанням);
  
• 
  узагальнений варіант рішення та джерела його реалізації;
  
• 
  стрижень господарської діяльності підприємства, оскільки його усвідомлення допомагає згуртувати персонал, мотивувати його на досягнення результату.
  

• 
  ідентичність (рівність) цілей – реалізація одних призводить до реалізації інших у таких же розмірах;
  
• 
  компліментарність (гармонія) – досягнення однієї цілі сприяє досягненню інших;
  
• 
  індиферентність цілей (нейтралітет) – реалізація однієї цілі не впливає на виконання інших (тобто зв’язок відсутній);
  
• 
  конкурентність (суперництво) цілей;
  
• 
  антагонізм (непримирення, протиріччя) – взаємо виключення цілей.
  

1. 
   домінування цілей – одна з них виокремлюється як головна, лише після цього приймаються інші;
   
2. 
   упорядкування цілей за значенням (їх ранжування);
   
3. 
   антагонізм цілей – незважаючи на непримиренність, цілі залишаються для виконання, але у різних сферах чи у різний час;
   
4. 
   зближення цілей – конфліктуючі цілі трансформуються у єдину, ієрархічно упорядковану систему;
   
5. 
   компроміс цілей.
   

• 
  виправдовують існування економічної системи;
  
• 
  регулюють поведінку економічної системи;
  
• 
  сприяють розподілу відповідальності між структурними підрозділами;
  
• 
  зменшують невизначеність;
  
• 
  сприяють адаптації до умов зовнішнього середовища;
  
• 
  забезпечують основу для конструювання економічної системи та взаємодії між її складовими елементами.
  

1. 
   визначення характеристик об’єкту та відображення їх у меті;
   
2. 
   визначення можливих негативних впливів на об’єкт та опрацювання заходів щодо їх нейтралізації;
   
3. 
   визначення можливих позитивних впливів на об’єкт, використання їх для отримання економічних вигод підприємства.
   

1. 
   діяльність економічної системи не можна описати та визначити одним показником;
   
2. 
   множинність цілей необхідна для відображення різноманіття зв’язків економічної системи зі складним середовищем та його окремими елементами;
   
3. 
   всередині економічної системи єдність цілей є уявною: кожна група працівників, кожен індивід, що мають відношення до економічної системи, керуються власними інтересами, що містить у собі ознаки потенційного конфлікту;
   
4. 
   необхідність цілей зумовлена дисбалансом часових характеристик та змісту управлінських рішень;
   
5. 
   менеджери завжди приймають рішення за умов хронічної нестачі необхідної інформації, засобів її обробки.
   

• 
  власники – за рахунок розвитку економічної системи вирішують власні життєві проблеми;
  
• 
  працівники – своєю працею забезпечують існування економічної системи, за її допомогою вирішують свої життєві проблеми;
  
• 
  споживачі – за продукцію чи послуги, надані економічною системою, віддають їй свої ресурси (найчастіше – у вигляді грошей), задовольняючи свої потреби;
  
• 
  ділові партнери – надають підприємству різноманітні послуги, за це отримують плату;
  
• 
  населення регіону (де розташоване підприємство) – формує соціальне та екологічне середовище існування економічної системи;
  
• 
  суспільство у цілому – отримує від підприємств частку багатства (через податки) для забезпечення суспільних потреб.
  

1. 
   Поняття місії підприємства.
   
2. 
   Чинники, що впливають на формування місії підприємства.
   
3. 
   Ешрідська модель місії підприємства.
   
4. 
   Характеристика цілей підприємства.
   
5. 
   Класифікація цілей.
   
6. 
   Відображення місії та цілей у моделі стратегічної поведінки підприємства на ринку.
   

1. 
   Кредо та образ – складові місії підприємства.
   
2. 
   Можливості розв’язання конфліктів цілей.
   
3. 
   Причини невідповідності цілей вимогам ринку.
   

1. 
   Конституція України // Українська правнича фундація, 1996. –39 с.
   
2. 
   Каплан Роберт С., Нортон Дейвид П. Организация, ориентированная на стратегию. Как в новой бизнес – среде преуспевают организации, применяющие сбалансисированную систему показателей. / Пер. с англ. – М.: ЗАО “Олимп-Бизнес”, 2004. – 416 с.
   
3. 
   Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч.посібник. – К.: ЦНЛ, 2005. – 352 с.
   
4. 
   Маурик Джон Ван. Эффективный стратег: Перевод с англ. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 208 с.
   
5. 
   Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Мозіль О.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2004. – 123 с.
   
6. 
   Шейн Э. Организационная культура и лидерство. 3 – е изд. / Пер. с англ. Под ред. Т.Ю. Ковалевой. – СПб.: Питер, 2008. – 336 с.