Ім'я файлу: stat_chvor.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 7064кб.
Дата: 03.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
186393.rtf
ГРОШІ ТА КРЕДИТ.doc.docx
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА.doc
залік-професйна іноземна мова (фахова).doc
Курсова (1).docx
ФККПІ_2021_122_П_ятківський_В_Ю.pdf
Практична 3.docx
Заняття 3.DOCX
химия.docx
образец 2.docx
595594.rtf
Семінар 2.docx
Лекція 5 Педагогічна техніка.docx
2022_щоденник_Вир_пр_в_гр_дошк_віку_.docx
Python_ПЗ_Модуль_04_Функции_ч_3.pdf
Тема 1.docx
Курсова пат анат.docx
Курсова робота по патологічній анатомії Інфекційний гепатит.docx
10_p35.docx
urrizmir0980[1].doc
Філологічна практика uk.docx
Обстеження чоловіків. Після збору загального і статевого анамнезу прово- дять об’єктивне дослідження сечостатевих органів. При огляді звертають увагу на шкірні покриви, наявність в ділянці статевих органів елементів висипань, підозрі- лих на сифіліс (ерозивні чи виразкові шанкри, папули, тріщини та ін.), стан зовніш- нього отвору сечівника (його діаметр, набряклість), наявність гіпо- чи епіспадії,Розширення: pdf
Розмір: 7064кб.
Дата: 03.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
186393.rtf
ГРОШІ ТА КРЕДИТ.doc.docx
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА.doc
залік-професйна іноземна мова (фахова).doc
Курсова (1).docx
ФККПІ_2021_122_П_ятківський_В_Ю.pdf
Практична 3.docx
Заняття 3.DOCX
химия.docx
образец 2.docx
595594.rtf
Семінар 2.docx
Лекція 5 Педагогічна техніка.docx
2022_щоденник_Вир_пр_в_гр_дошк_віку_.docx
Python_ПЗ_Модуль_04_Функции_ч_3.pdf
Тема 1.docx
Курсова пат анат.docx
Курсова робота по патологічній анатомії Інфекційний гепатит.docx
10_p35.docx
urrizmir0980[1].doc
Філологічна практика uk.docx
стан проток передміхурової залози, наявність виділень із сечівника, їх характер і
кількість. При обстеженні парауретральних залоз необхідний ретельний огляд ділян- ки зовнішнього отвору сечівника, вуздечки вінця головки статевого члена. Пара- уретральні протоки залози розташовані в передміхуровій частині сечівника, пара- лельно до нього; мають вигляд гіллястих трубочок, що відкриваються на середині
основи задньої частини сечівника, довжина їх – від 0,5 до 14,5 см, ширина – від до 1,0 см. Хворих, звичайно, не турбують інфіковані парауретральні залози, але вони часто є неконтрольованим джерелом урогенітальної інфекції.
Потім пальпуються губчаста частина сечівника і пахові лімфатичні вузли. Після взяття з сечівника матеріалу для лабораторного дослідження проводиться двоск- лянкова проба сечі (хворий мочиться послідовно в дві склянки).
Калитку досліджують, оцінюючи її розмір, симетрію, стан шкірного покри- ву, складчастість, температуру (на дотик), болючість. Прощупують яєчка, їх придатки, сім’явиносні протоки й інші частини сім’яних канатиків. Визначають їх розміри, консистенцію, больову чутливість.
Далі обстежують бульбоуретральні залози, передміхурову залозу, сім’яні пухирці.
Бульбоуретральні залози досліджують у положенні хворого лежачи на спині із зігнутими в колінах ногами. У пряму кишку вводять вказівний палець, долонею догори. Дійшовши до верхівки передміхурової залози, згинають палець гачком, здійсню- ючи тиск на стінку прямої кишки ззаду наперед. Одночасно великим пальцем тієї ж руки тиснуть на шкіру промежини збоку від середньої лінії спереду назад. За наяв- ності запалення між вказівним і великим пальцями прощупується вузлик з горошину чи невеликий горіх (у нормі бульбоуретральні залози не пальпуються). Для одержан- ня секрету залози хворому після сечовипускання наповнюють сечовий міхур 2 % роз- чином борної кислоти і проводять енергійний масаж залози рухами великого пальця по промежині від отвору заднього проходу до перетинчастої частини уретри. Після масажу пацієнт випускає сечу, яка містить секрет бульбоуретральної залози, в стериль- ну пробірку в кількості 4-5 мл. Її осад після центрифугування (10 хв при 3000 об/хв)
підлягає мікроскопічному і мікробіологічному вивченню, у тому числі з метою вияв- лення гонококів, трихомонад, хламідій, мікоплазм та ін.
Передміхурова залоза досліджується в положенні хворого лежачи на правому боці з притиснутими до живота ногами чи в положенні стоячи із зігнутим уперед тулубом. Шляхом ректального пальцевого дослідження визначають форму зало- зи, її розміри, консистенцію, чутливість і відношення до навколишніх тканин. За формою передміхурова залоза нагадує каштану нормі її межі чітко визначають- ся. Поздовжня борозенка, що йде зверху вниз і яку визначають шляхом пальпації,
поділяє її на дві рівні частки (праву і ліву). Консистенція залози при пальпаторному дослідженні рівномірно еластична. За наявності запальних інфільтратів і пере- важанні м’язової тканини в залозі вона на дотик буде щільноеластичною. Болючість при пальпації залози вказує на патологічний її стан. Зміна симетричності бічних часток із визначенням у тій чи іншій частці ущільнених болючих ділянок чи гор- бистих вузлів, згладженість чи нечітка вираженість перешийка вказують на на- явність патологічних процесів у передміхуровій залозі. Після пальпаторного до- слідження пацієнт мочиться і частково затримує сечу в сечовому міхурі. Потім сечівник промивають фізіологічним розчином і проводять масаж передміхурової
залози з метою одержання секрету. Для цього вказівний палець правої руки, добре змазаний вазеліновою олією чи гліцерином, повільно вводять у пряму кишку і
масажують частки простати, зверху і зовні в напрямку до середньої лінії. Для кра- щого проходження секрету в просвіт передміхурової частини сечівника рекомен- дується наприкінці масажу зробити кілька рухів зверху вниз по перешийку зало- зи. По закінченні масажу пацієнт мочиться в стерильну пробірку. У першій порції
сечі (не більше 10,0 мл) міститься секрет передміхурової залози. Отриману пробу можна використовувати для виділення гонококів, трихомонад, хламідій, мікоп- лазм, вірусів та ін. Після центрифугування (10 хв при 3000 об/хв) осад сечі підля- гає мікроскопічному і бактеріологічному дослідженню.
Після одержання секрету передміхурової залози досліджують сім’яні пухирці.
Обстежуваному проводять глибоке промивання сечівника стерильним фізіологіч- ним розчином, після чого окремо масажують сім’яні пухирці. Масаж починають знизу вверх від місця розташування виносної протоки, поступово переходячи до тіла сім’яного пухирця. При цьому тиск пальця, що масажує, на сім’яний пухи- рець спочатку невеликий, але поступово підсилюється до кінця масажу, що сприяє
643
більш повному спорожнюванню сім’яного пухирця. Після закінчення масажу одного з сім’яних пухирців (звичайно, спочатку лівого) обстежуваний мочиться в стерильну пробірку (не більше 10,0 мл) для збору секрету сім’яного пухирця, що при-
єднався до сечі. Отриману пробу використовують безпосередньо для виділення гоно- коків, трихомонад, хламідій, мікоплазм, вірусів та ін. Після її центрифугування (10 хв при 3000 об/хв) осад звичайно підлягає мікроскопічному і мікробіологічному вивчен- ню. У такий же спосіб одержують секрет з іншого (правого) сім’яного пухирця.
Пальпаторне дослідження сім’яних пухирців проводиться в колінно-ліктьо- вому положенні хворого, при якому вдається краще пальпувати їх. Для цього вка- зівним пальцем, введеним у пряму кишку, необхідно напальпувати основу перед- міхурової залози. Потім палець треба направити по передній стінці слизової пря- мої кишки догори і назовні по косій вертикалі. Усвою чергу, на пахово-клубову ділянку передньої черевної стінки, що відповідає бокові обстеження, накладаєть- ся ліва, а в лівші – права, рука з напівзігнутими і стиснутими в кулак пальцями.
Натисненням руки на пахово-клубову ділянку сім’яний пухирець підводиться до вказівного пальця, введеного в пряму кишку, і обмацується спочатку з одного, а потім з іншого боку.
Пальпаторне дослідження сім’яних пухирців дозволяє визначити їх форму,
консистенцію, чутливість, рухливість, відношення до навколишніх тканин, на- явність запальних інфільтратів.
Пальпація й особливо масаж передміхурової залози і сім’яних пухирців по- винні бути нетривалими і не викликати больових відчуттів.
Для визначення характеру і ступеня ураження анатомічних утворень, вста- новлення топічного діагнозу, а також оцінки ефективності лікування за відсут- ності протипоказань для інструментального дослідження проводять огляд сечів-
ника сухим уретроскопом, дотримуючи правил асептики й антисептики. Огляда- ють передміхурову частину сечівника, гребінь сечівника разом із сім’яним горбком,
потім перетинчасту частину слизової оболонки сечівника. Звертають увагу на колір,
блиск, гладкість, прозорість та еластичність слизової, вираженість судин, крово- точивість і стан залозистого апарату, наявність грануляцій, зон десквамації епіте- лію та інших дефектів слизової сечівника.
Урогенітальні інфекції нерідко перебігають безсимптомно, тому для їх вияв- лення проводяться кількаразові комплексні обстеження пацієнтів і їхніх статевих партнерок, які є джерелами зараження.
Для урогенітальних інфекцій характерні й екстрагенітальні прояви, обумовлені
переносом збудника в інші органи і тканини (кон’юнктивіт, фарингіт, проктит та ін.).
При візуальному обстеженні за допомогою лупи (х 13, х 20) треба звертати увагу на стан слизових оболонок ока, носоглотки, рота, прямої кишки, наявність чи відсутність
інфільтрації, виділень, ерозій, виразок, тріщин, кондиломатозних утворів.
Не частим, але важким ускладненням первинного уретриту й уретропроста- титу є хвороба Рейтера, при якій уражаються суглоби, а також кон’юнктива й інші
слизові оболонки, шкіра і, рідше, різні внутрішні органи. При урогенітальній
інфекції, що перебігає з ознаками уретриту, простатиту, везикуліту, орхіту, нерідко
644
виникає зниження статевої потенції і можуть спостерігатися різні зміни сперма- тограми. При підозрі на безплідність для оцінки запліднюючої здатності хворих проводиться вивчення властивостей еякуляту. Визначають його об’єм, в’язкість,
колір, кислотність, кількість сперматозоонів в 1 мл, їх здатність до прямолінійно- поступального руху і питомий вміст патологічних форм. Виявляють наявність чи відсутність в еякуляті патологічних домішок (еритроцити, лейкоцити, мікроорга- нізми). Проводиться біохімічний аналіз еякуляту, головними показниками якого є
концентрація фруктози і її засвоюваність сперматозоонами.
Відповідно до показань використовуються і додаткові методи обстеження хво- рих (спеціальні дослідження тканинної рідини, сечі і крові, уретрографія, хромо- цистоскопія, рентгенографія суглобів, електрокардіографія та ін.). За необхідності
залучаються консультанти – фахівці іншого клінічного профілю (урологи, офтальмологи, ревматологи, терапевти та ін.).
Топографія і форма встановлюваної екстрагенітальної патології обумовлюють і
необхідність лабораторного вивчення інших матеріалів, наприклад зскрібків і мазків кон’юнктиви й інших слизових, синовіальної оболонки, тканинної і синовіальної рідин.
Обстеження жінок. Починають обстеження із з’ясування скарг, вивчення за- гального і статевого анамнезу. З’ясовують характер статевого життя, час останніх статевих контактів, характер і терміни останньої менструації, вагітності, пологів,
абортів. Уточнюють наявність чи відсутність кровотеч у міжменструальний пері- од, болю у клубово-паховій і поперековій ділянках, обставини, при яких вони з’я- вилися, і давність цих скарг.
Урогенітальна інфекція, як правило, це багатовогнищеве захворювання. Найбільш частими місцями локалізації гонококів, трихомонад, хламідій, мікоплазм, гарднерел та інших мікроорганізмів є канал шийки матки і сечівник. Гонококи, трихомонади,
хламідії уражають парауретральні протоки, присінок піхви, бартолінові залози, матку, маткові труби, а також, можливо, сечовий міхур і висхідні відділи сечової системи.
Частим ускладненням гонококового, хламідійного сальпінгіту є перитоніт. Урогені- тальна інфекція, що передається статевим шляхом чипов язана з урогенітальним джерелом збудника, може мати і різноманітну екстрагенітальну локалізацію (прокти- ти, фарингіти, кон’юнктивіти та ін.). Нерідким ускладненням хламідіозу є хвороба
Рейтера, що перебігає з переважним ураженням суглобів.
Після збору статевого і загального анамнезу, з’ясування даних про перенесені
урогенітальні і загальні захворювання, стан серцево-судинної, нервової та ендок- ринної систем приступають до клінічного й інструментального досліджень.
Спочатку уважно оглядають зовнішні статеві органи, промежину, ділянку зад- нього проходу, обмацують пахові лімфатичні вузли.
При огляді сечівника особливу увагу звертають на ділянку його зовнішнього отвору і парауретральні протоки. Потім, після ретельної обробки його зовнішньо- го отвору (сухим стерильним чи змоченим в стерильному фізіологічному розчині
і віджатим ватним тампоном) уводять вказівний палець у піхву (долонна поверх- ня повернена до симфізу) і злегка масажують канал ззаду наперед по довжині,
видавлюючи його вміст. Одночасно цим же пальцем визначають ступінь чутли-
645
вості сечівника при натиску і можливе його потовщення, що нерідко спостері- гається при затяжних запальних процесах. Видавлений вміст сечівника, так само як і поверхневі зскрібки її слизової оболонки, отримані за допомогою жолобопо- дібного зонда чи кюретки, використовують для мікроскопічного і бактеріологіч- ного вивчення, у тому числі для виявлення і виділення гонококів, трихомонад,
хламідій, мікоплазм, грибів, вірусів та ін.
Для визначення характеру і ступеня анатомічних змін сечівника проводиться уретроскопія (сухим уретроскопом. Умови проведення цієї процедури такі ж, як
і для чоловіків. Однак, враховуючи незначну довжину жіночого сечівника, закри- тий обтуратором тубус вводять у сечівник по дузі підлобкової кривизни не глибше ніж на 3-3,5 см. У момент пересування тубуса необхідно опустити його дисталь- ний кінець на 30-40°. Уретроскопія дозволяє виявити наявність м’яких чи пере- хідних інфільтратів, грануляцій, морганітів, дефектів епітелію та ін.
При обстеженні хворих жінок звертають увагу на парауретральні протоки.
Матеріал для їх дослідження з метою виявлення гонококів, трихомонад, хламідій та інших мікроорганізмів одержують шляхом зскрібання з зовнішнього отвору сечівника, після легкого його масажу. Отриманий зскрібок містить виділення пара- уретральних проток і епітеліальні клітини їх усть.
При обстеженні присінка піхви в першу чергу звертають увагу на клітор і складки довкола нього, внутрішні поверхні великих і малих статевих губ (забарвлення, на- бряклість, пухкість, наявність папул, ерозій, виразок та ін.). За наявності мокнучих і
ерозивних папул, виразок досліджують виділення на бліду трепонему. При підозрі на гонококові, трихомонадні, хламідійні чи інші ураження в ділянці присінка піхви бе- руть зскрібки виділень для лабораторного дослідження з ямок, складок навколо клітора,
уражених зон в ділянці внутрішніх поверхонь малих статевих губ.
Бартолінові залози обстежують пальпаторно, оглядають їх вивідні протоки. Для визначення устя протоки залози необхідно після попередньої фіксації залози шпателем відсунути відповідну малу статеву губу, а вказівним пальцем притримувати край дівочої перетинки. Звичайно при натисненні великим пальцем цієї ж руки,
який розміщується ззовні на великій статевій губі, з подразненого устя вивідної
протоки вдається одержати краплю злегка мутнуватого слизу. Його досліджують на наявність гонококів, трихомонад, хламідій, уреаплазм, гарднерел, вірусів, грибів та ін.
Піхву обстежують пальцевим способом і за допомогою гінекологічних дзер- кал. Пальпаторне обстеження проводиться вказівним і середнім пальцями правої
руки, що вводяться в піхву в розширеному стані. Ними визначають ширину отво- ру, пружність і чутливість, досліджують поверхню піхви, рухливість слизової обо- лонки, наявність складок, рубців, папіломатозних розростань та ін. З’ясовується стан склепінь, їх глибина, симетрія, зміни конфігурації та ін. При огляді піхви за допомогою дзеркала звертають увагу на стан стінок, їх забарвлення, наявність ерозій,
виразкувань, інших дефектів слизової, а також на характер, колір, кількість виді- лень. Виділення чи зскрібок для мікроскопічного і бактеріологічного досліджень зі
стінок піхви і слизової задньої частини склепіння, ерозій, виразок береться за допо- могою жолобоподібного зонда, вольфрамової петлі чи маленької кюретки.
За допомогою дзеркал і пальпаторного дослідження визначається стан піхво- вої частини шийки матки, встановлюються її форма, величина, консистенція, форма зовнішнього зіва шийкового каналу матки, наявність і характер його виділень,
цілісність чи зміна її слизової оболонки (виразкування, виворіт, ерозія і т.ін.).
Важлива інформація про стан шийки матки і слизової оболонки піхви може бути отримана при кольпоскопії, яка дозволяє виявити невидимі неозброєним оком вогнищеві і дифузні зміни епітелію піхви, що має велике значення при урогені- тальних інфекціях. Кольпоскопія дозволяє виявити динаміку уражень шийки матки при цервіциті й об’єктивно оцінити ефективність застосовуваної терапії.
Для взяття матеріалу із шийки матки і її каналу піхву розкривають за допомо- гою дзеркала, шийку обережно і ретельно очищають від надлишку слизу (сухим стерильним ватним тампоном чи змоченим стерильним фізіологічним розчином).
Потім у канал, аж до внутрішнього зіва, вводять тонкий металевий тампонотри- мач, яким обережно видаляють слизистий вміст. Після цього за допомогою тупої
ложки Фолькмана чи іншого металевого інструмента роблять зскрібок зі слизової
шийки матки і її каналу. Для дослідження шийки матки беруть також мазки-відбит- ки з різних її ділянок і тканинну рідину ерозій. Зскрібки, мазки і тканинна рідина використовуються для мікроскопічного і бактеріологічного вивчення.
Для визначення стану тіла матки і труб яєчників застосовується бімануальне
(дворучне) дослідження: вказівний і середній пальці правої руки вводяться в піхву,
а ліва рука розміщується на передній черевній стінці в ділянці малого таза. Зближа- ючи пальці обох рук, визначають положення, форму, обсяг, рухливість, консистен- цію і болючість матки та її придатків, що дозволяє знайти патологічні зміни.
За показаннями нерідко використовуються додаткові методи обстеження хво- рих і залучаються консультанти – фахівці іншого клінічного профілю (гінекологи,
акушери, офтальмологи, урологи, ревматологи, отоларингологи, проктологи, те- рапевти та ін.).
Обстеження вагітних жінок проводять з особливою обережністю, обмежую- чи процедури обстеження. Зокрема, вагітним протипоказані всі ендоцервікальні
маніпуляції. Обережним треба бути при введенні дзеркал у піхву і при маніпуля- ціях на шийці матки, необхідних для діагностики перебігаючої інфекції, а також для профілактики перинатальної інфекції немовлят.
Обстеження дітей. Обстеження дітей, як і дорослих, починають зі з’ясуван- ня скарг, анамнезу захворювання, огляду зовнішніх статевих органів, промежини,
заднього проходу й інших ділянок.
Насамперед необхідно зібрати докладний акушерський анамнез дитини, звер- таючи особливу увагу на можливість пологової травми. Треба з’ясувати, чине було в матері ознак сепсису під час пологів, чине відзначалася в дитини перина- тальна або неонатальна інфекція. Відомості про дитячі захворювання потрібно зібрати дуже ретельно, щоб виключити можливість хламідійної, мікоплазмової
чи вірусної інфекцій, які могли б викликати пневмонію, вульвовагініт, енцефало- патію, асептичний менінгіт та ін. Необхідно виключити в дитини травми голови чи центральної нервової системи, а також епілепсію.
цілісність чи зміна її слизової оболонки (виразкування, виворіт, ерозія і т.ін.).
Важлива інформація про стан шийки матки і слизової оболонки піхви може бути отримана при кольпоскопії, яка дозволяє виявити невидимі неозброєним оком вогнищеві і дифузні зміни епітелію піхви, що має велике значення при урогені- тальних інфекціях. Кольпоскопія дозволяє виявити динаміку уражень шийки матки при цервіциті й об’єктивно оцінити ефективність застосовуваної терапії.
Для взяття матеріалу із шийки матки і її каналу піхву розкривають за допомо- гою дзеркала, шийку обережно і ретельно очищають від надлишку слизу (сухим стерильним ватним тампоном чи змоченим стерильним фізіологічним розчином).
Потім у канал, аж до внутрішнього зіва, вводять тонкий металевий тампонотри- мач, яким обережно видаляють слизистий вміст. Після цього за допомогою тупої
ложки Фолькмана чи іншого металевого інструмента роблять зскрібок зі слизової
шийки матки і її каналу. Для дослідження шийки матки беруть також мазки-відбит- ки з різних її ділянок і тканинну рідину ерозій. Зскрібки, мазки і тканинна рідина використовуються для мікроскопічного і бактеріологічного вивчення.
Для визначення стану тіла матки і труб яєчників застосовується бімануальне
(дворучне) дослідження: вказівний і середній пальці правої руки вводяться в піхву,
а ліва рука розміщується на передній черевній стінці в ділянці малого таза. Зближа- ючи пальці обох рук, визначають положення, форму, обсяг, рухливість, консистен- цію і болючість матки та її придатків, що дозволяє знайти патологічні зміни.
За показаннями нерідко використовуються додаткові методи обстеження хво- рих і залучаються консультанти – фахівці іншого клінічного профілю (гінекологи,
акушери, офтальмологи, урологи, ревматологи, отоларингологи, проктологи, те- рапевти та ін.).
Обстеження вагітних жінок проводять з особливою обережністю, обмежую- чи процедури обстеження. Зокрема, вагітним протипоказані всі ендоцервікальні
маніпуляції. Обережним треба бути при введенні дзеркал у піхву і при маніпуля- ціях на шийці матки, необхідних для діагностики перебігаючої інфекції, а також для профілактики перинатальної інфекції немовлят.
Обстеження дітей. Обстеження дітей, як і дорослих, починають зі з’ясуван- ня скарг, анамнезу захворювання, огляду зовнішніх статевих органів, промежини,
заднього проходу й інших ділянок.
Насамперед необхідно зібрати докладний акушерський анамнез дитини, звер- таючи особливу увагу на можливість пологової травми. Треба з’ясувати, чине було в матері ознак сепсису під час пологів, чине відзначалася в дитини перина- тальна або неонатальна інфекція. Відомості про дитячі захворювання потрібно зібрати дуже ретельно, щоб виключити можливість хламідійної, мікоплазмової
чи вірусної інфекцій, які могли б викликати пневмонію, вульвовагініт, енцефало- патію, асептичний менінгіт та ін. Необхідно виключити в дитини травми голови чи центральної нервової системи, а також епілепсію.
647
Батьків і дитину слід докладно опитати на предмет можливості систематичного застосування косметичних мазей, кремів чи препаратів, які містять стероїди.
Необхідно з’ясувати наявність у дитини хронічного проносу, нетримання сечі чи сверблячки промежини, для того щоб виключити хронічне подразнення промежи- ни і стимуляцію росту волосся на ній. Потрібна також інформація про виділення зі статевих органів, біль у животі і можливі об’ємні утвори. Треба з’ясувати термін початку статевого дозрівання в інших членів родини для виключення спадкової
схильності до різних захворювань.
Потім проводять фізикальне обстеження. Для цього порівнюють ріст і масу тіла дитини з відповідними її віку і статі показниками за спеціальним графіком,
вимірюють обвід голови, оглядають шкірні покриви на предмет виявлення виси- пань, плям кольору кави з молоком, нейрофібром та ін. Розвиток молочних залоз,
зовнішніх статевих органів, оволосіння на лобку оцінюють за стадіями (табл. 26).
Здійснюють повне неврологічне обстеження, включаючи огляд очного дна й оцінку полів зору. З метою виключення захворювань статевих органів, прямої кишки, об’ємного утвору в порожнині таза та ін. потрібне піхвове і ректальне дослі- дження.
Якщо в дитини підозрюють патологію ЦНС, необхідна електроенцефалогра- фія і рентгенографія черепа. Для оцінки пухлин м’яких тканин, запальних про- цесів у внутрішніх статевих органах найбільш ефективними методами вважають- ся комп’ютерна томографія, ехографія, ультразвукове дослідження (УЗД. Вік кісток визначають за рентгенограмами кісток кисті і зап’ястя (розвиток їх звичайно відпо- відає календарному віку).
Таблиця 26
1 ... 78 79 80 81 82 83 84 85 ... 91