1   2   3   4
Ім'я файлу: urrizmir0980[1].doc
Розширення: doc
Розмір: 166кб.
Дата: 20.02.2024
скачати
Пов'язані файли:
186393.rtf
ГРОШІ ТА КРЕДИТ.doc.docx
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА.doc
залік-професйна іноземна мова (фахова).doc
Курсова (1).docx
ФККПІ_2021_122_П_ятківський_В_Ю.pdf
Практична 3.docx
Заняття 3.DOCX
химия.docx
образец 2.docx
595594.rtf
stat_chvor.pdf
Семінар 2.docx
Лекція 5 Педагогічна техніка.docx
2022_щоденник_Вир_пр_в_гр_дошк_віку_.docx
Python_ПЗ_Модуль_04_Функции_ч_3.pdf
Тема 1.docx
Курсова пат анат.docx
Курсова робота по патологічній анатомії Інфекційний гепатит.docx
10_p35.docx
Філологічна практика uk.docx

www.ukrreferat.com – лідер серед рефератних сайтів України!


КУРСОВА РОБОТА


на тему:

“Фізичне виховання і здоровий спосіб життя”

План

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

    1. Загальне поняття про формування здорового способу життя.

    2. Особлива важливість фізкультури в підтримці здоров'я та виховання здорового способу життя людини

    3. Теоретико-методологічні засади формування здорового способу життя

Розділ ІІ. Особливості формування здорового способу життя на уроках фізкультури

2.1. Учитель фізичної культури – організатор здорового способу життя.

2.2. Рухова активність школярів як головна передумова здорового і продуктивного життя

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність обраної теми полягає, в першу чергу, в тому, що формування здорового способу життя – одне із провідних занять, які мають стояти перед вчителями фізичної культури в сучасних школах.

Феномен здоров`я людини протягом всієї історії розвитку людства привертав увагу багатьох дослідників, котрі напрацювали велику кількість різноманітних характеристик цього явища. Науковці використовують багато визначень і показників різного змісту, які висвітлюють різні аспекти феномена здоров`я (профілі здоров`я, його рівні, складові тощо).

Неабияке значення для здорового способу життя мають інформованість людей і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, здатних протидіяти природному процесу старіння, належних екологічних умов, достатньої системи охорони здоров`я. Крім того, існує багато інших складових ЗСЖ, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а й соціального і духовного здоров`я (відсутність шкідливих звичок, пануюча світоглядна установка на пріоритетну цінність здоров`я тощо).

Раніше існувала думка, що людям для підтримки свого здоров'я немає потреби у великих фізичних навантаженнях, однак з часом погляди стали мінятися. Велике значення займають в цій системі формування поглядів на здоровий спосіб життя шкільні та позашкільні заняття з фізичної культури. Особливо актуальним є розгляд цього питання в контексті виховання дітей старшого шкільного віку. Адже вони виходять на самостійну дорогу, на якій дотримання здорового способу життя є вкрай необхідним для повноцінного і здорового життя.

Об’єктом дослідження виступає вплив фізичного виховання на формування здорового способу життя.

Предметом дослідження – методи і прийоми, технології, які дають можливість формувати здоровий спосіб життя, складові здорового способу життя, історичні аспекти формування здорового способу життя на уроках фізкультури тощо.

Структура роботи: робота складається зі вступу, основної частини, яку складають два розділи з підрозділами, висновків та списку використаної літератури.

Під час написання даної роботи були використані такі методи наукового дослідження як літературний, метод часовий, метод порівняння та узагальнення.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ

ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

1.1. Загальне поняття про формування здорового способу життя

Формування здорового способу життя протягом своєї майже 25-річної історії пройшло шлях від первинного накопичення фактів і свідчень до розробки цілісної теорії. Зараз формування здорового способу життя (далі – ФЗСЖ) виступає як самостійна наукова дисципліна, котрій притаманні усі відповідні компоненти - власні теорія, методологія, методика, ідеологія, принципи тощо. Введення в цю дисципліну потребує певних знань щодо сучасного розуміння феномена здоров'я людини взагалі. Нижче наведені деякі основні поняття, котрі стануть у пригоді для розуміння теорії і практики ФЗСЖ.

Необхідно зауважити, що феномен здоров`я людини протягом всієї історії розвитку людства привертав увагу багатьох дослідників, котрі напрацювали велику кількість різноманітних характеристик цього явища. Науковці використовують багато визначень і показників різного змісту, які висвітлюють різні аспекти феномена здоров`я (профілі здоров`я, його рівні, складові тощо). Обсяг цієї роботи не дає можливості достатньо повно ознайомити з усіма наявними доробками.

Сучасні дослідження феномена здоров`я людини виявили обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров`я як відсутність хвороби. Поширеність ще й до цього часу подібного визначення пояснюється тим, що тривалий час воно також вживалося й у практичній медицині. Якщо у людини, котра звернулась до лікаря, не виявлялося симптомів захворювання, вона вважалася здоровою. Тобто, у практиці лікування, особливо в первинних ланках системи охорони здоров`я, не надавалося переваги тому, що відсутність симптомів хвороби ще не означає наявності доброго здоров`я [3, 25].

Але за сучасними уявленнями здоров`я вже не розглядається як суто медична проблема. Більше того, комплекс медичних питань становить лише малу частину феномена здоров`я. Так, узагальнені підсумки досліджень залежності здоров`я людини від різних чинників переконують, що стан системи охорони здоров`я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%) і найбільше - на умови і спосіб життя (майже 50%). Тобто, суто медичний аспект не є головним серед різноманітності впливів на здоров`я людини, а отже, медичне визначення здоров`я як відсутність хвороби не відповідає життєвим реаліям.

Сучасна наука свідчить, що здоров`я людини є складним феноменом глобального значення, котрий може розглядатися як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об`єкт споживання, внесення капіталу, як індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем, що, у свою чергу, постійно змінюється. Виходячи з цього, зрозуміло, як складно визначити здоров`я у повному обсязі, якщо це взагалі можливо - історія розвитку науки про здоров`я налічує близько восьми десятків різноманітних визначень.
Загальноприйнятим у міжнародному спілкуванні є визначення здоров`я, викладене у преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): "Здоров`я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад" [6, 11].

Світова наука передбачає цілісний погляд на здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери, або складові: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові є невід`ємними одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності, визначають стан здоров`я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров`я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров`я, але у реальному житті майже завжди має місце інтегральний вплив цих складових.
Фізичне здоров`я визначають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, фізіологічні функції організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівні фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров`я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров`я пов`язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на, так би мовити, однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров`я залежить від духовного світу особистості, його сприйняття складових духовної культури людства


- освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей в контексті власних ідеалів і світогляду - все це визначає стан духовного здоров`я індивіда.

Соціальне здоров`я індивіда залежить від економічних чинників, його стосунків із структурними одиницями соціуму - сім`єю, організаціями, через які відбуваються соціальні зв`язки - праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека існування тощо.

Численні дослідження поняття способу життя з позицій суспільних наук визначають цю категорію таким чином. Спосіб життя - це діяльність людини у загальному вигляді, зокрема сукупність істотних рис, що характеризують діяльність народів, класів, соціальних груп, особистостей, яка (діяльність) детермінована умовами певної суспільно-економічної формації, способом виробництва, рівнем життя, сукупністю природно-географічних і суспільно-історичних умов, ціннісних установок, що притаманні окремим індивідам, соціальним групам, суспільству в цілому. З цієї філософської платформи походить визначення, що здоровий спосіб життя (ЗСЖ) - це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через посередництво діяльності по оздоровленню умов життя - праці, відпочинку, побуту. Більш просте уявлення дає сучасний валеологічний погляд на ЗСЖ - так звана формула здоров`я, що означає усі дії людини, безпосередньо спрямовані або які опосередковано торкаються формування, збереження, зміцнення, споживання, відновлення і передачі здоров`я – ФЗЗСВП [6, 45].

Складові ЗСЖ включають різноманітні елементи, що стосуються всіх сфер здоров`я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування (в тому числі якісна питна вода, необхідна кількість вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й у психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (використання засобів фізичної культури і спорту, різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення після фізичних і психічних навантажень).
1.2. Особлива важливість фізкультури в підтримці здоров'я

та виховання здорового способу життя людини

Група оздоровчих завдань занять з фізичної культури спрямована на:

• забезпечення оптимального розвитку властивих людині фізичних якостей і на їх основі вдосконалення фізичного розвитку. "Фізичними" прийнято називати вроджені (передані за спадковістю) морфофункціональні властивості, завдяки яким можлива фізична (матеріально виражена) активність,

• зміцнення і збереження здоров'я. Завдання із зміцнення здоров'я вирішуються у процесі фізичного виховання на основі вдосконалення властивих кожній людині фізичних якостей, особливо тих, розвиток яких призводить до піднесення загального рівня функціональних можливостей організму. Але це не означає, що завдання зі зміцнення здоров'я і вдосконалення рухових здібностей у фізичному вихованні повністю співпадають, а їх реалізація не має своїх особливостей. Зокрема, завдання із загартування та виховання навичок дотримуватись здорового способу житія мають самостійне оздоровче значення, і його реалізація передбачає спеціальну систему фізкультурно-гігієнічних заходів;

• удосконалення будови тіла і формування постави. У комплексі поставлених завдань з метою оптимізації індивідуального фізичного розвитку передбачаються і конкретні завдання із вдосконалення будови тіла. Досконалі форми тіла певною мірою виражають досконалість функцій організму. Одним із виразів нормального фізичного розвитку людини є риси тілесної краси, які свідчать про її життєві сили і тому мають ще й естетичну цінність. Проте, прагнення надати тілу надто вражаючих форм виправдано лише якщо це не стає окремою метою, а підпорядковане інтересам всебічного розвитку особи, й основним життєво важливим якостям і здібностям. В окремих випадках завдання з регулювання м'язових об'ємів, ваги тіла, виправлення постави та ін. можуть мати і лікувальпо-профілактичний чи лікувально-корегуючий аспекти;

• забезпечення творчого довголіття як наслідок вирішення попередніх завдань.

В єдності з реалізацією розглянутих специфічних завдань у процесі фізичного виховання вирішуються і загально-педагогічні — виховні завдання.

Раніше існувала думка, що людям для підтримки свого здоров'я немає потреби у великих фізичних навантаженнях, однак з часом погляди стали мінятися. Вже в наприкінці 70-х дозволяли бігати після інфаркту, говорять, що пульс після навантаження повинен досягати 120 ударів у хвилину. У книзі Купера «Нова аеробіка», усе поставлено на свої місця і даються гарні навантаження, темп і швидкість.

І справді: якщо згадати, скільки кілограмометрів видавав орач за плугом, чи мисливець, то чого варті наші 20 - 30 хвилин вправ? Чи навіть бігу? Ні, для здоров'я необхідні достатні навантаження. Інакше вони не потрібні зовсім.

Гадаємо, що після всього сказаного про тренування - зайво захищати необхідність фізкультури взагалі. Можна повторити лише трафаретні обґрунтування. Зміцнює мускулатуру. Зберігає рухливість суглобів і міцність зв'язувань. Поліпшує фігуру. Підвищує хвилинний викид крові і збільшує дихальний обсяг легень. Стимулює обмін речовин. Зменшує вага. Благотворно діє на органи травлення. Заспокоює нервову систему. Підвищує опірність простудним захворюванням [9, 105].

Після такого переконливого списку, що усі знають, чого б людям не займатися?

А вони не займаються. Вимагають більш вагомих доказів. Отут ще часом лікарі псують справу своїми догмами, обмеженням, формулою: «Не зашкодь». Лікарі бояться фізкультури. Та й то: умре хворий зі стенокардією будинку, у постелі - усі нормально, одержав валідол, курантин, строфантин, ще що там по довіднику покладається? Не допоміг: «Організм не справився», усі робилося як потрібно. Представте, прописав би йому лікар біг підтюпцем, а хворий візьми і вмри на доріжці? Що б сказали родичі та й колеги-лікарі? «Зашкодив». Хто може стверджувати, що ліки ніколи не шкодять?

Тренувальний ефект будь-якої вправи, будь-якої функції пропорційний тривалості і ступеню ваги вправи. Перевищення навантажень, наближення їх до граничного дотичних з небезпеками, тому що перетренування - це вже хвороба. Потужність і тривалість тренування діють по-різному і повинні враховуватися окремо: тренування на силу і на тривалість функції. Найважливіше правило тренування - поступовість нарощування того й іншого, тобто сили і тривалості навантажень. Стосовно до фізкультури потрібно пам'ятати, що фізичне навантаження впливає на всі органи і системи, причому тренувальний ефект розвивається з різними швидкостями.

Для деяких органів його важко врахувати. Тому темп нарощування навантажень і тривалості повинен вибиратися з великим запасом, «з перестраховкою», щоб орієнтуватися на самі «повільні» органи. Крива нарощування навантажень наближається до S-образного. При низькій вихідній тренованості додавання повинні залишати 3-5 відсотків у день до досягнутого, потім, після досягнення високих показників, нарощування знову йде по загасаючій. Верхніх меж можливостей досягати не потрібно, вони шкідливі для здоров'я.

З всіх органів і систем при фізичному тренуванні найбільш вразливим є серце. Саме на його функції і потрібно орієнтуватися при нарощуванні навантажень у практично здорових людей. Якщо є який-небудь хворий орган, то його реакція на навантаження повинна враховуватися нарівні із серцем, а іноді й у першу чергу.

Однак найчастіше це стосується вибору типу вправ, а не інтенсивності загального навантаження, що раніше всього б'є по серцю. Будь-яке тренування повинне проходити під постійним контролем виміру тренованих функцій.

Тренування може переслідувати різні конкретні цілі, і в залежності від них міняється методика. Це стосується не тільки спортсменів, але і хворих. Для одного в центрі уваги розробка суглоба після чи операції тренування м'язів після паралічу, для іншого лікування астми затримкою подиху, третьому потрібно зігнати зайвий жир. Більшості, однак, необхідно тренувати серцево-судинну систему, щоб протистояти «хворобам цивілізації» - загальної детренованості. У всякому разі серце тренується при будь-якій фізкультурі, і про це ніколи не можна забувати.

Фізкультура має свою специфіку в залежності від задачі, що вирішує. Нас цікавить здоров'я. Воно зв'язано з фігурою, але не прямо, з рухливістю суглобів уже ближче, розвиток мускулатури для здоров'я не має значення, зате вплив на обмін і через це на вагу - дуже важливо. Травлення і розслаблення теж відкидати не можна - це фактори здоров'я. Але саме головне - тренування серцево-судинної і дихальної систем. От зразкове коло задач.

Вікові границі фізкультури - від дитин до старців, поки вони щось міркують. Коли перестануть, фізкультура марна і навіть небезпечна.

На думку академіка Амосова межі здоров'я безмежні. Хоча наука в цьому питанні ще далеко не довела усі до повної ясності, але вже зараз можна окреслити контури здорової людини стосовно до життя в нову технологічну і соціальну епоху. Тепер можна забезпечити правильне харчування, зроблене лікування у випадку хвороб, відпочинок. Зниклі вимоги великої м'язової сили.

Глобальна мета - домогтися, щоб здоров'я не тільки не знижувало Рівень Щиросердечного Комфорту, як зараз, а підвищувало його. Режим Обмежень і Навантажень - так я називаю спосіб життя, що забезпечує здоров'я [9, 150].

Спробуємо уявити собі баланс Приємної і Неприємної сучасної людини і знайти в ньому місце для турбот об здоров'я.

Найбільші компоненти задоволення лежать у сфері роботи і родини. Здається, що здоров'я не має до них відносини. Але це не так. Оволодіння собою, сила волі, здатність фізично напружуватися - усе це підсилюється від вправ і, безсумнівно, сприяє успіхам у роботі. Саме здоров'я не робить сімейного щастя, але зате хвороби точно його зменшують. Навіть свої хвороби набридають, а вже хвороби дружин, чоловіків, якщо вони йдуть одна за іншою... Аж ніяк не сприяють підтриманні любові, а вона така тендітна - любов. Дітей це стосується в меншому ступені: ми не можемо їх розлюбити навіть хворих, але зате як боляче, коли вони страждають. Бути здоровим вигідно у всіх відносинах!



    1. Теоретико-методологічні засади

формування здорового способу життя

Вищевикладені уявлення про здоров`я людини, здоровий спосіб життя, їх деякі характеристики логічно підводять до того, що досягнення високого рівня реалізації потенціалу особистого і суспільного здоров`я не може бути здійснено спонтанними, позасистемними зусиллями кількох ентузіастів або декількох груп людей, якщо воно не буде підтримано системою науково обґрунтованих заходів, котрі є природною частиною державної і громадської політики країни. Такою системою є ФЗСЖ. Для її впровадження в життя країни потрібно, щоб знаннями про ФЗСЖ на першому етапі діяльності опанували ті особи, які найближчі до процесу розробки і прийняття управлінських і політичних рішень на всіх рівнях влади і до того ж, є найбільш організованою частиною суспільства. Тому саме державним службовцям, котрі мають відношення до підготовки впливових рішень доцільно мати уявлення про теоретичні засади ФЗСЖ

Світовою спільнотою ФЗСЖ визначається як процес застосування зусиль для сприяння поліпшенню здоров`я і благополуччя взагалі, зокрема ефективній політиці, розробці доцільних програм, наданню відповідних послуг, які можуть підтримати та поліпшити наявні рівні здоров`я, дати людям змогу посилити контроль над власним здоров`ям і покращити його.

ФЗСЖ ґрунтується на певних ідеологічних засадах. По-перше, це ідея пріоритету цінності здоров`я в світоглядній системі цінностей людини, по-друге, сприйняття здоров`я не тільки як стану відсутності захворювання або фізичних вад, а дещо ширше - як стану повного благополуччя. По-третє, це ідея цілісного розуміння здоров`я як феномена, що невід`ємно поєднує його чотири сфери - фізичну, психічну, соціальну і духовну. Крім того, це ідея так званого перерозподілу відповідальності. Мається на увазі, що контроль способу життя повинен здійснюватись і державою, і громадою (суспільством), і самою людиною. Людина сама себе наділяє певною відповідальністю щодо контролю власного життя, бере на себе особисту відповідальність за дії, рішення, їх наслідки. Так само і громада переймається деякою часткою відповідальності за здоров`я своїх членів. Тобто, держава делегує частину своєї влади громаді і окремій людині. Відповідно, ця ідея передбачає і спрямування певної частини ресурсів і прав контролю від держави до громад і окремих осіб. Також, і певна частка відповідальності за здоров`я припадає на сам у людину і громаду, де вона перебуває, хоча головну відповідальність за здоров`я суспільства несе держава [6, 98].

Отже, ідеологічні засади формування здорового способу життя (ФЗСЖ) демонструють суттєву відмінність на міжнародному рівні прийнятого сучасного підходу від традиційно звичного для українського суспільства. Ці ідеологічні засади ФЗСЖ визначають ідеї пропагування, в основному проголошені Оттавською Хартією

- ФЗСЖ стосується не тільки офіційно спеціалізованих структур охорони здоров`я або надання послуг ЗСЖ, а виходить далеко поза їх межі, порушуючи проблеми загального добробуту;

- здоров`я - головний ресурс для громадського і особистого соціального та економічного розвитку, важливий вимір якості життя, показник конкурентоспроможності людини;

- політичні, економічні, суспільні, культурні, поведінкові та біологічні умови існування - усі вони можуть або сприяти здоров`ю, або шкодити йому. Зробити ці умови сприятливими можливо, вживаючи заходів щодо ФЗСЖ;

- застосування ідеології ФЗСЖ саме по собі ще не є запорукою позитивних змін, тому що люди неспроможні досягти свого найповнішого потенціалу здоров`я, якщо не в змозі контролювати всі чинники, що визначають їхнє здоров`я. Тому політика ФЗСЖ повинна визначати напрями діяльності, де потрібен контроль реальної ситуації;

- заходи ФЗСЖ повинні бути спрямовані на зменшення відмінностей у наявному стані здоров`я і забезпечення людям рівних можливостей і ресурсів для досягнення свого найповнішого потенціалу здоров`я.
Поняття принципів ФЗСЖ. Першим і найважливішим принципом ФЗСЖ є партнерство. Мається на увазі, що передумови і перспективи доброго здоров`я не можна забезпечити тільки зусиллями спеціалізованих структур. ФЗСЖ потребує скоординованої діяльності всіх зацікавлених сторін: урядів, секторів охорони здоров`я та інших суспільних і економічних секторів, недержавних організацій, місцевої влади, промисловості та засобів масової комунікації. До цього процесу залучаються також люди з усіх сфер життя - окремі індивіди, родини, громади. Персонал системи охорони здоров`я бере на себе головну відповідальність за посередництво у спрямуванні всіх цих різноманітних інтересів у суспільстві на поліпшення загального здоров`я.

  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас