Велик і сором і т н і губи парні товсті складки шкіри, що йдуть від лобка дозаду в напрямку до промежини. Разом з мал ими сором і т ними губами вони обмежують соромітну щілину. Мають сполучнотканинну основу і
містять багато жирової клітковини. На внутрішній поверхні губ шкіра стоншена,
містить багато сальних і потових залоз. З’єднуючись біля лобка і перед промежи- ною, великі соромітні губи утворюють передню і задню спайки. Усередині між ними розташовуються малі соромітні губи, що являють собою більш тонкі шкірні
складки. Зовнішні їхні поверхні покриті багатошаровим плескатим епітелієм, на внутрішніх поверхнях шкіра поступово переходить у слизову оболонку. У малих губах відсутні потові залози, вони позбавлені волосяного покриву. Мають сальні
залози; мають велику кількість судин і нервових закінчень, що обумовлюють сек- суальну чутливість при статевому акті. Передній край кожної малої губи розщеп- люється на дві ніжки. Передні ніжки зливаються над клітором і утворюють його крайню плоть, а задні – з’єднуються під клітором, утворюючи його вуздечку.
К л і тор має ніжку, тіло, головку і крайню плоть. Складається з двох печери- стих тіл (правого і лівого), кожне з яких покрите щільною оболонкою – фасцією клітора. Печеристі тіла при статевому збудженні наповнюються кров’ю, обумов- люючи ерекцію клітора.
П рис і но к п і х в и – простір між внутрішніми поверхнями малих соромі- тних губ, обмежений зверху клітором, з боків – малими соромітними губами, а позаду і знизу – задньою спайкою великих соромітних губ. Від піхви відділений незайманою плівою. У присінку піхви відкриваються вивідні протоки великих і
малих залоз.
В ели казало запри с і н ка (бартолінова) – парний орган величиною з велику горошину. Розташовується у товщі задніх частин великих соромітних губ.
Має альвеолярно-трубчасту будову; залози вистелені секреторним епітелієм, а їхні
вивідні протоки – багатошаровим стовпчиковим. Великі залози присінка при ста- тевому збудженні виділяють секрет, що зволожує вхід у піхву і створює слабке лужне середовище, сприятливе для сперматозоонів.
Ц и б ул и напр и с і н ка непарне печеристе утворення, розташоване в основі великих соромітних губ. Складається з двох часток, з’єднаних тонкою ду- гоподібною проміжною частиною.
Жіночий сечівник має довжину 3-4 см. Знаходиться перед піхвою і трохи ви- пинає відповідну частину його стінки у вигляді валика. Зовнішне вічко жіночого сечівника відкривається в присінку піхви дозаду від клітора. Слизова оболонка вистелена псевдобагатошаровим епітелієм, а поблизу зовнішнього отвору – бага- тошаровим сквамозним. У слизовій оболонці розміщується залози Літре і лакуни
Морганьї.
П ара се ч і вник о в і протоки трубчасті гілчасті утворення довжиною
1-2 см. Розташовані по обидва боки уретри. У глибині вони вистелені стовпчиковим епітелієм, а зовнішні відділи – кубічним і далі багатошаровим плескатим. Отвори протоку вигляді крапок на нижньому півколі валика, що облямовує зовнішнє вічко сечівника. Виділяють секрет, що зволожує зовнішнє вічко сечівника.

Я є ч ник парна статева залоза, де утворюються і дозрівають яйцеклітини,
виробляються статеві гормони. Яєчники розташовані по обидва боки матки, з якою кожний із них зв’язаний матковою трубою. За допомогою власної зв’язки яєчник прикріплюється до кута матки, а підвішувальної зв’язки – до бічної стінки таза.
Має овоїдну форму, довжиною 3-5 см, шириною 2 см, товщиною 1 см, масою 5-8 г.
Правий яєчник трохи більший від лівого. Частина яєчника, що виступає в черевну порожнину, покрита кубічним епітелієм. Під ним знаходиться щільна сполучна тканина, що утворює білкову оболонку. У розташованій під нею корі яєчника зна- ходяться первинні, вторинні (везикулярні) і зрілі фолікули, фолікули в стадії ат- резії, жовті тіла на різних етапах розвитку. Під корою яєчника лежить мозкова речовина яєчника, що складається з пухкої сполучної тканини, у якій знаходяться судини, нерви і м’язові волокна.
Основними функціями яєчників є секреція стероїдних гормонів, у тому числі
естрогенів, прогестерону й у невеликих кількостях андрогенів, що обумовлюють появу і формування вторинних статевих ознак; настання менструації, а також ви- роблення здатних до запліднення яйцеклітин, що забезпечують репродуктивну функцію. Утворення яйцеклітин відбувається циклічно. Протягом менструального циклу, що триває звичайно 28 днів, дозріває один з фолікулів. Дозрілий фолікул розривається, і яйцеклітина попадає в черевну порожнину, звідкіля утягується в маткову трубу. На місці фолікула з’являється жовте тіло, що функціонує протягом другої половини циклу.
Я й ц е кл і тина статева клітина (гамета, з якої після запліднення розви- вається новий організм. Має округлу форму із середнім діаметром 130-160 мкм,
нерухома. Містить невелику кількість жовтка, рівномірно розподіленого в цито- плазмі. Яйцеклітина оточена оболонками: первинною – клітинною мембраною,
вторинною – неклітинною прозорою блискучою оболонкою (zona pellucida) і фо- лікулярними клітинами, що живлять яйцеклітину в процесі її розвитку в яєчнику.
Під первинною оболонкою розташований кортикальний шар, що складається з кортикальних гранул. При заплідненні вміст гранул виділяється в простір між пер- винною і вторинною оболонками, викликаючи аглютинацію сперматозоонів і бло- куючи тим самим проникнення в яйцеклітину декількох сперматозоонів. Яйцекл-
ітина містить гаплоїдний (одинарний) набір хромосом.
М ат ко в і ( фал оп і є в і ) труби парні органи, розташовані у товщині
широкої маткової зв’язки. Мають два отвори маткове вічко, що відкривається в порожнину матки, і черевний отвір – у черевну порожнину. У матковій трубі роз- різняють інтерстиціальну, або маткову частину, істмічну, або перешийок, і ампулу
(розширений відділ труби, що закінчується лійкою з торочками. Стінка маткової
труби складається з трьох оболонок, які є продовженням оболонок матки.
Слизова оболонка труб утворює трубні складки, покриті стовпчиковим війчас- тим епітелієм, містить війчасті і безвійчасті клітини. У матковій трубі, частіше в ампулярній її частині, відбувається запліднення яйцеклітини. Пересування її в матковій трубі здійснюється завдяки перистальтиці м’язової оболонки, а також,
можливо, дії клітин війчастого епітелію.