94
Гормональні препарати з метою контрацепції звичайно використовують у виг- ляді пілюль, таблеток, а також гормональних засобів, що вводяться парентераль- но. Протизаплідного ефекту досягають і за допомогою внутрішньопіхвових чи внутрішньоматкових пристроїв, що містять ті чи інші гормональні препарати.
Пероральні гормональні контрацептиви (бісекурин, ригевідон, постинор тощо)
розрізняються за складом, дозами тих чи інших гормонів, часом застосування.
Жінкам з урівноваженим гормональним статусом чи зі значним переважан- ням естрогенів рекомендують бісекурин – двокомпонентний оральний протизап- лідний препарат, що володіє невираженою прогестиновою активністю; забезпе- чує практично стовідсотковий контрацептивний ефект. Умовою успішної дії препарату є точне і послідовне дотримання циклічного застосування його відповідно до інструкції. Циклічне введення бісекурину (містить прогестинестрогенні ком- поненти в низькій дозі) забезпечує монофазний цикл без овуляції, після періодич- ного припинення чи приймання при скасуванні препарату настає кровотеча. Бісе- курин застосовують по 1 табл. щодня з го пой день менструального циклу день, після денного інтервалу продовжують 3-тижневий курс. Для розвитку протизаплідного ефекту бісекурину потрібен визначений частому, а також через можливість ранньої овуляції на початку безперервних курсів, тільки в другому циклі приймання можна розраховувати на надійну відсутність овуляції.
Ригевідон – оральний протизаплідний засіб з переважанням прогестинів. Проге- стогенна дія цього препарату інтенсивніша, а естрогенна – менш виражена, чим у бісекурину. Препарат приймають безперервно, починаючи з го дня менструації до
25-го дня циклу по 1 табл. у добу. Після припинення 3-тижневого курсу протягом 2-3
днів настає кровотеча, на й день якого можна приступити до наступного денного курсу. Протягом 7-денної перерви між курсами, звичайно, з’являється кровотеча.
В даний час жінкам з вираженим переважанням естрогенів (що відбивається на їхній конституції) нерідко рекомендують овідон – оральний протизаплідний препарату якому міститься оптимально низька кількість діючих речовин (у 1 табл 0,25 мг левоноргестрелу і 0,05 мг етинілестрадіолу). Препарат приймають щод- ня по 1 табл, починаючи з го дня менструації пой день циклу (3 тижні прий- мання – тиждень перерви). Овідон належить до надійних протизаплідних засобів з хорошою переносимістю. Поряд з центральною і безпосередньою дією на яєч- ники він впливає і на шийковий слиз. Рекомендують овідон жінкам, що не перено- сять інших комбінованих препаратів.
У випадках, коли є протипоказання до регулярного застосування оральних протизаплідних препаратів, у жінок, що не живуть регулярним статевим життям,
попередженню вагітності сприяє посткоїтальна оральна контрацепція, що засто- совується безпосередньо після статевого акту. Найбільш ефективним препаратом у таких випадках є постинор (1 табл. містить 0,75 мг левоноргестрелу). Застосу- вання разової великої дози левоноргестрелу блокує можливість зачаття і розвиток заплідненої яйцеклітини в ранній фазі.
Протизаплідний ефект постинору ґрунтується на впливі його на гіпоталамо- гіпофізарно-яєчникову систему, унаслідок чого досягаються гальмування овуляції,

95
безпосереднє запобігання імплантації, зміна рухливості труб, пряма дія на зарод- ковий пухирець. Препарат (1 табл) приймають безпосередньо після статевого акту,
але не пізніше ніж через годину. При повторних статевих зносинах через 3 год необхідно прийняти другу таблетку. При множинних статевих актах приймають
1 табл. після першого акту, а через 3 год і наступного дня – ще по 1 табл. Надійність посткоїтального методу тотожна надійності внутрішньоматкових засобів.
Як посткоїтальний засіб може використовуватися прогестинестрогенна ком- бінація – двічі по 0,1 мг етинілестрадіолу і 0,5 мг левоноргестрелу через 12 год,
але не пізніше ніж через 72 год після статевих зносин. З цією метою застосовують
і естрогени – 5 мг етинілестрадіолу на добу протягом 5 днів, не пізніше ніж через год після сексуальних контактів.
Протизаплідний ефект мають і депо-контрацептиви. Зокрема, застосовують естрогени (1 пілюлю 1 раз на 7 днів) і прогестини (одно, три- чи шестимісячні
ін’єкції). Препарат депозистон (1,0 мг етинілестрадіолу сульфату) призначають раз на тиждень протягом х тиж., аз го – прогестин короткої дії (1,0 мг норгест- релу ацетату. У зв’язку зі значним превалюванням естрогенного компонента у жінок, що приймали його, можуть розвиватися гіперплазії матки, тому препарат можна рекомендувати жінкам до 40 років і протягом не більше х років. Одна
ін’єкція прогестину (наприклад 150 мг медроксипрогрестерону) має виражений контрацептивний ефект протягом 2 міс., але побічними явищами при викорис- танні цього методу контрацепції можуть бути нерегулярні і тривалі кровотечі,
аменорея протягом багатьох місяців. Депо-контрацептиви можна рекомендувати жінкам, що не мають можливості регулярно приймати ліки.
Рекомендують безперервне застосування невеликих доз прогестинів (міні- пілюлі): фемулен, конлудар, мікронір, микроновум і ін. Ці препарати призначають з першого дня менструального циклу щодня по 1 табл, особливо жінкам з вари- козним розширенням вен, після операції з приводу раку молочної залози, дуже молодим жінкам, при нестабільному менструальному циклі.
В особливих випадках (непереносимість естрогенів, період лактації в жінок,
тромбоемболічні захворювання в анамнезі) призначають моногормональний про- тизаплідний засіб – континуїн (1 табл. містить 0,5 мг етиндіолу діацетату). На відміну від комбінованих гормональних препаратів, протизаплідна дія континуїну ґрунтуєть- ся первинно не на гальмуванні овуляції, а на підвищенні в’язкості цервікального слизу шийки матки, що стає непрохідною для сперматозоонів. Протизаплідний ефект континуїну забезпечується і безпосередньою дією на зародковий пухирець, зміною рухливості маткових труб, попередженням імплантації заплідненої яйцеклітини. До- зування: починаючи з першого дня менструального циклу, приймають по 1 табл.
щодня, без інтервалу, незалежно від часу наступної кровотечі. Проміжок часу між прийманням двох таблеток неповинен перевищувати 24 год. Застосування не завж- ди ефективне, може настати вагітність, іноді позаматкова.
Контрацепція за допомогою гормональних препаратів чи їхньої комбінації
може викликати побічні дії і небажані ефекти. Виділяють суб’єктивні (визнача- ються жінкою) і об’єктивні (встановлює лікар) побічні явища. Більшість суб’єктив-

них побічних ефектів вважаються відносно нешкідливими за своєю патофізіо- логічній сутністю, хоча і роблять контрацепцію менш прийнятною, а в деяких випадках і неприйнятною для жінки. Однак деякі з них, як і визначені об’єктивні
симптоми, сигналізують про небезпеку для пацієнтки і змушують припинити прий- мання препарату. Можуть з’явитися біохімічні і метаболічні порушення, що, відпо- відно до сучасних уявлень, є неістотними.
Зазвичай жінки скаржаться на головний біль, нудоту, блювання, мастодинію,
явища тромбоемболії в нижніх кінцівках, посилення піхвових виділень, набряки.
Ці ознаки розглядаються як результат дії естрогенів. Поява втомлюваності, драті- вливості, нервозності, зниження статевого потягу, схильність до депресії, поси- лення апетиту і, як наслідок, збільшення маси тіла вважаються відносно специ- фічними ефектами андрогенів.
Гормональні протизаплідні препарати часто можуть викликати порушення менструального циклу. Зокрема, змінюється колишній ритм менструального циклу з’являються більш короткі (20-24-денні) чи тривалі (36-45-денні) цикли може виникати виражена кровотеча чи така, що мажеться; менструації бідні чи відсутні
(приховані менструації, гальмування менструації).
Порушення менструального циклу чи кровотечі, що виникають, створюють велику проблему, пов’язану з використанням пілет, які вживляють, що повільно виділяють прогестини. Міжменструальні кровотечі можуть свідчити про знижен- ня надійності контрацепції (порушення режиму приймання таблеток, одночасне приймання інших препаратів, що прискорюють метаболізм стероїдів, порушення усмоктування стероїдів у шлунково-кишковому каналі).
У деяких випадках спостерігаються небезпечні для життя побічні ефекти гор- мональних протизаплідних препаратів. Відзначено наявність прямої залежності
між гормональними контрацептивами, з одного боку, і ішемічною хворобою сер- ця, гіпертонією, тромбоемболією, церебральним інсультом, порушенням обміну речовин, захворюваннями жовчного міхура, пухлинами печінки – з іншого. Вва- жається, що в цих випадках гормональна контрацепція є лише одним з факторів,
що сприяють до захворюванню. Тому жінки з перерахованими вище серцево-су- динними порушеннями і захворюваннями печінки, а також з факторами ризику
їхнього розвитку повинні утриматися від гормональних контрацептивів або зна- ходитися під спостереженням лікаря в період їхнього приймання. Поява гіпер- тензії в жінок, що приймають гормональні протизаплідні препарати, повинна бути сигналом до їх відміни. Припиняють приймання гормональних препаратів і за тиж. до запланованого хірургічного втручання (його можна проводити тільки після першої спонтанної менструації).
Після невідкладних операцій варто завжди здійснювати профілактику тром- бозів шляхом введення низьких доз гепарину. Усе це свідчить про необхідність контролю під час гормональної контрацепції, що полягає у своєчасному виявленні
побічних дій естрогенгестагенних препаратів. У зв’язку з цим через кожні 6 міс.
їхнього приймання проводять контрольне обстеження в лікаря-гінеколога, що вклю- чає кольпоскопію, цитологію мазків, пальпацію молочних залоз. Показані також

97
вимірювання АТ, дослідження сечі на білок і цукор. Проводять визначення аспа- рагінової (аланінової) трансамінази, аза наявності клінічної симптоматики – УЗД
печінки.
Існують рекомендації, що регламентують застосування пероральних контра- цептивів і показання до їх скасування. Відносні протипоказання до гормональної
контрацепції: тромбози і тромбоемболії в анамнезі, порушення функції печінки і
жовчного міхура, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, епілепсія, отосклероз,
виразковий коліт, алергія, міома матки, хронічні захворювання нирок; абсолютні
протипоказання: свіжі тромбоемболії, вагітність, гормональнозалежні злоякісні
пухлини, уроджені дефекти видільної функції печінки, прогресуючі захворюван- ня печінки, серпоподібно-клітинна анемія, виражена гіперліпопротеїнемія, судинні
захворювання мозку, інфаркт міокарда (в анамнезі), ішемічна хвороба серця.
Показаннями до припинення гормональної контрацепції є вагітність, раптове гостре порушення зору, гострі тромбоемболічні ускладнення, патологія жовчних шляхів, жовтяниця і гострі захворювання печінки, стійке підвищення АТ, тривала
іммобілізація, виражена мігрень, планові хірургічні операції, виражене збільшен- ня маси тіла, поява змін голосу, ріст міоми.
М е хан і ч н і про т из а пл і дн і за со б и. До них, наприклад, відносять піхвові діафрагми, що виготовляються з щільної гуми, чашоподібної форми з пруж- ним кільцем по краю. Діафрагма вставляється в піхву так, щоб упиралася у задню частину склепіння піхви, з одного боку, й у задню поверхню симфізу – з іншого.
Вставити її в піхву може сама жінка. Звичайно для посилення протизаплідного ефекту діафрагми додатково вводять у піхву хімічні сперматоцидні агенти у виг- ляді паст, желе, вагінальних кульок та ін. Після статевого акту для видалення спер- ми з піхви рекомендують спринцювання. Діафрагма повинна залишатися в піхві
не менш 6 год. Піхвові діафрагми рекомендують у період лактації, коли не можуть застосувати інші протизаплідні засоби. Протипоказаннями є неспроможність тазового дна, давні розриви промежини, ретрофлексія матки.
Більш надійні, порівняно з діафрагмами, протизаплідні ковпачки, що явля- ють собою напівсферичні чашечки, виготовлені з металу, гуми чи пластмаси і на- дягаються на шийку матки для запобігання проникненню в неї сперматозоонів.
Незручність методу полягає в необхідності відвідування лікаря для введення ков- пачка. Зняти ковпачок може і сама жінка після попереднього спринцювання. Про- типоказаннями до призначення ковпачка служать різні запальні явища в ділянці
шийки матки і піхви (ерозія, ендоцервіцит, кольпіт), деформація шийки матки, що часто зустрічається після розриву її під час пологів.
П ере рва н і стат е в і з носи ни забезпечують досить надійне запобі- гання вагітності, але вони не фізіологічні. Застосування їх шкідливе для здоров’я як чоловіків, так і жінок. При цьому, насамперед, порушується фаза оргазму в обох сексуальних партнерів, виникає велике емоційне напруження. Спостеріга- ються також відхилення в період після сексуального контакту. Тому постійне зас- тосування перерваного статевого акту не рекомендується для запобігання вагіт- ності, незважаючи на його доступність.

98
Контрацепція може бути досягнута ф і з і о лог і ч ним методом методом ритму. Він ґрунтується на стримуванні від статевих зносин у період,
коли настання вагітності найбільш ймовірне. Спостереження показують, що овуля- ція, як правило, відбувається на й день менструального циклу при його трива- лості 28 днів. Настання вагітності можливе при статевих зносинах лише в період з 10- го пой день від початку попередньої менструації. У період після овуляції при вже розвиненому жовтому тілі аж до початку наступної менструації вагітність не настає,
навіть якщо в цей період протизаплідні засоби не застосовуються.
Перевагами методу ритму є його фізіологічність, нешкідливість, дос- тупність. В даний час він одержав значне поширення. Помилки виникають при нерегулярному менструальному циклі, коли важко встановити «небезпечні» дні.
Для молодих подружніх пар тривала статева абстиненція (з го пой день циклу і під час менструації) буває утрудненою, у зв’язку з чим у цей період реко- мендується використовувати протизаплідні засоби.
С тер ил і за ц і я як метод контрацепції в даний час широко застосовується в деяких країнах, зокрема в Індії, Великобританії, США. В Україні операція з приводу стерилізації може бути зроблена (як чоловіку, так і жінці) тільки за медични- ми показаннями і за згодою пацієнтів. Показання до стерилізації жінок: серйозні
ураження серцево-судинної системи, дихальних органів, нирок, психічні захво- рювання, значне звуження таза, рубці матки після кесаревого розтину, міомекто- мія та ін. Після перевязки маткових труб можуть виникати менорагії, відзначати- ся нерегулярні менструальні цикли (у 25-50 % випадків). Це пояснюється дисфунк- цією яєчників, пов’язаною зі зміною кровотоку і зниженням транспорту оваріальних гормонів у матку. Однак у літературі немає єдиної думки з цього пи- тання, що ставить під сумнів існування синдрому перевязки маткових труб.
Жінки, які вдалися до стерилізації, менше піддаються ризику виникнення за- пальних захворювань органів таза (ЗЗОТ) порівняно з жінками, котрі не користу- ються контрацептивами. Захисний ефект стерилізації одні автори пояснюють при- належністю таких жінок до демографічної групи невисокого ризику виникнення
ЗЗОТ (заміжні і жінки, старші 30 років), інші пов’язують йогов основному зоб- меженням ділянки маткової труби, вільної для доступу патогенних мікроорганізмів,
незалежно від того, поширюються вони самостійно чи шляхом прикріплення до сперматозоонів чи трихомонад.
При цьому варто мати на увазі різний ступінь ризику виникнення ЗЗОТ усек- суально пасивних жінок, заміжніх, сексуально активних, які бажають мати дітей,
незаміжніх сексуально активних жінок, що не бажають вагітніти, і т.д.