Навчальний посібник для студентів І лікарів-інтернів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації сторінка 8

52
Атрезія цервікального каналу – аномалія, повязана з порушеннями про- хідності статевих шляхів. У більшості випадків виникає при зарощенні каналу шийки матки в ділянці внутрішнього чи зовнішнього зіву внаслідок грубого ви- шкрібання слизової матки, після деструктивного запального процесу чи в резуль- таті припікань каналу шийки матки. При атрезії цервікального каналу менстру- альна кров зі слизом затримується в порожнині матки, перетворюючи її в еластич- не утворення округлої форми (гематометра), і згодом проникає в труби
(гематосальпінкс). Небезпека полягає в можливості розриву гематометри і гема- тосальпінксу з потраплянням вмісту в черевну порожнину. Л і ку ванн я хірур- гічне –звільнення порожнини матки від вмісту, а при тяжкому перебігу захворю- вання показане видалення матки.
Аплазія матки – повна відсутність матки, обумовлена порушенням закладки парамезонефральних каналів на етапі раннього ембріонального розвитку. Вияв- ляється звичайно в період статевого дозрівання в зв’язку з відсутністю менстру- ацій. При вагінальному і ректальному дослідженнях матка або не визначається,
або на її місці пальпуєтся невеликий циліндричної форми тяж.
Гіпоплазія матки (гіпогенезія) – аномалія матки, повязана із затримкою її
розвитку на тій чи іншій стадії постнатального періоду. Виникає внаслідок пору- шення регулюючої функції гіпоталамуса чи зниження гормональної функції яєч- ників при гіпергонадотропній активності гіпофіза. Розрізняють три ступені недо- розвитку матки зародкову, або фетальну, – матка довжиною 3 см інфантильну,
або дитячу – 3-3,5 см матку підлітка – 5,5-7 см.
При гіпоплазії матки відзначається недорозвиток також інших статевих органів: слабо розвинені великі статеві губи малі губи і клітор виступають з-під великих губ, піхва вузька, склепіння не виражені, яєчники розташовані високо.
Менструації бідні, часто супроводжуються болем (дисменорея). Іноді спостеріга- ються сильні кровотечі.
У жінок з цією патологією яєчники малих розмірів і недорозвинені, звивисті по- довжені маткові труби з вузьким просвітом створюють ризик позаматкової вагітності.
Відзначається також високий рівень безплідності, зниження лібідо й оргазму. При настанні вагітності часто бувають мимовільні аборти чи передчасні пологи. Для л і ку- ванн я застосовують фізіотерапевтичні методи, етіопатогенетичну гормонотерапію в поєднанні з повноцінним харчуванням, лікувальною гімнастикою, масажем.
Подвоєння матки – аномалія розвитку, обумовлена незлиттям нормально розвинутих парамезонефральних проток на всьому їх протязі. При цьому утворю- ються дві матки, кожна з який з’єднана з відповідною частиною роздвоєної піхви.
Залежно від ступеня злиття парамезонефральних проток розрізняють кілька варі- антів цієї патології.
Двороздільна матка – вада розвитку, при якій парамезонефральні протоки зливаються лише частково, при цьому матка зовні не змінена, а маткова перегородка може бути розташована в порожнині тіла і (чи) у каналі шийки матки.
Дворога матка – поділ тіла матки на дві частини при наявності однієї чи двох шийок, що тісно прилягають одна до одної, без поділу піхви.

53
Однорога матка – недорозвиток одного рогу матки при нормальному другому.
Вагітність у рудиментарному розі перебігає за типом позаматкової і вимагає оперативного лікування.
Сідлоподібна матка – аномалія розвитку, при якій поділ тіла матки на два роги відбувається лише в ділянці дна з утворенням невеликого заглиблення на зовнішній поверхні у вигляді сідла.
Діагностика подвоєнь матки і піхви звичайно не викликає труднощів і вста- новлюється шляхом бімануального дослідження. У деяких випадках застосову- ють зондування, рентгенографію, ультразвукове дослідження й інші методи. Ста- теві зносини, навіть при повному роздвоєнні піхви, можливі (звичайно, в той са- мий канал. Вагітність і пологи при подвоєній матці можуть перебігати нормально,
хоча нерідко бувають випадки самовільних абортів.
Гіпоплазія яєчників. Інфантильні яєчники, у яких є тільки нечисленні пер- винні фолікули, називаються диспластичними. Причиною гіпоплазії яєчників,
можливо, є затримка їхнього розвитку в ранньому постнатальном періоді. Іноді
гіпоплазія яєчників супроводжується дефектами розвитку нюхової частки мозку.
Хворі страждають від первинної аменореї, у них спостерігаються симптоми статевого недорозвитку, безпліддя і гіпоплазія статевих органів, що утруднює ста- теві зносини. Можлива відсутність нюху.
Тілобудова жіноча, але з євнухоїдними ознаками. Молочні залози не розви- нуті. Рідке пахвове і лобкове оволосіння. Зовнішні статеві органи жіночого типу,
гіпопластичні. Малі статеві губи тонкі, непігментованні, піхва дуже вузька, не- розтяжна, із гладкими стінками. Інфантильна матка з невеликою шийкою.
Л і ку ванн я . Застосування замісної терапії дає позитивні результати в плані
розвитку жіночих статевих ознак. Як правило, встановлюється штучний місячний цикл.
Склерокістоз яєчників (синдром Штейна–Левенталя) – синдром полікістоз- них яєчників, для якого характерні двостороннє збільшення органа, розлади мен- струації, ожиріння, безпліддя, гірсутизм. При лапароскопії виявляється, що сумка яєчників жовтуватого кольору (звідси назва «фарфорові яєчники»), гладка, на її
поверхні немає постовуляційних рубців – яєчники не здатні до овуляції і цикліч- ного продукування естрогенів.
При гістохімічному дослідженні яєчників установлено, що вони переванта- жені ліпоїдними субстанціями. Це є доказом постійного невикористання холесте- ринових субстанций, необхідних для біосинтезу естрогенів. Часто відзначається ферментативна блокада між андростендіоном і естрогеном, у результаті чого з першого синтезується в збільшеному обсязі тестостерон.
Доведено, що клиноподібна резекція яєчників відновлює здатність до ову- ляції і нормальної менструації. Етіопатогенез синдрому Штейна – Левенталя не- відомий, не з’ясований і механізм ефективності клиноподібної резекції яєчників.

54
4.6. ГЕРМАФРОДИТИЗМ
Гермафродитизм – наявність в однієї і тієї ж особи чоловічих і жіно- чих статевих ознак. Диференціація первинних статевих ознак починається вже з 3
тижня ембріонального розвитку. З цього часу намічаються статеві відмінності в будові зачатків статевої залози, переважно розвивається або мезонефральна (у чо- ловічому ембріоні), або парамезонефральна (у жіночому ембріоні) протоки. При розвитку парамезонефральної протоки формуються матка, яйцепроводи, піхва, а мезонефральні протоки атрофуются. У деяких випадках процеси «двостатевого»
розвитку в тій чи іншій формі продовжуються і на більш пізніх стадіях, і дитина народжується з ознаками тієї й іншої статі, поєднання і ступінь вираженості яких надзвичайно різноманітні. Осіб, у яких наявна невідповідність між будовою ста- тевих залоз і зовнішнім виглядом статевих органів чи вторинними статевими оз- наками, називають гермафродитами. Розрізняють гермафродитизм справжній і
несправжній.
Справжній гермафродитизм характеризується одночасною наявністю водного суб’єкта залозистої тканини гонад обох статей, тобто фолікулів з яйцекліти- нами і звитих канальців зі сперматогоніями. Зустрічається вкрай рідко, описано близько 150 випадків (С. Overzier, 1963; Н. Jones, 1965 та ін.). При справжньому гермафродитизмі переважає жіночий набір статевих хромосом (46ХХ), чоловічий набір (46XY) відзначається рідко. Звичайно наявні матка, труби, склепіння піхви;
вторинні статеві ознаки, як правило, відносяться до обох статей.
Розрізняють бічний (з кожної сторони є по яєчку і яєчнику) і однобічний (на одній стороні знаходиться яєчко і яєчник, на іншій – або яєчко, або яєчник)
справжній гермафродитизм. Виділяють ще латеральний гермафродитизм, коли на одній стороні знаходиться яєчник, а на іншій яєчко, й особливу форму – білате- ральний гермафродитизм (ovotestis), при якому статева залоза має змішаний характер одна її частина побудована як яєчник, інша – як сім’яник.
При справжньому гермафродитизмі порушується рівновага між кірковою і моз- ковою зонами ембріональної гонади, у результаті чого гоноцити знаходяться як в одній, так і в іншій зоні, індукуючи розвиток оваріальних і тестикулярних структур.
Хворі звертаються до лікаря з приводу аномалії зовнішніх статевих органів чи недорозвитку жіночих ознак (якщо виховувалися як жінки). У дітей справжній гермафродитизм діагностується на підставі подвійності зовнішніх статевих органів.
Нерідко гермафродитизм зустрічається серед членів однієї сім’ї.
При гермафродитизмі розрізняють чотири типи статевих органів.
Тип 1 – диференціація в жіночу сторону окреме устя сечівника на проме- жині, окремий вхід у піхву, добре сформований присінок піхви; клітор звичайно гіпертрофований.
Тип 2 – окремі устя сечівника і вхід у піхву на ділянці рудиментарного сечо- статевого синуса гіпертрофований клітор схожий на статевий член.
Тип 3 – високе розташування устя сечівника в піхві, сформований малий ста- тевий член іноді виявляють передміхурову залозу.

Тип 4 – диференціація зовнішніх статевих органів у чоловічу сторону наявна калитка, устя сечівника в головці статевого члена матка і піхва рудиментарні.
Л і ку ванн я залежить від віку. У дітей дох років питання про вибір ліку- вальних заходів визначає тип зовнішніх статевих органів: й, й і й необхідно лікувати в жіночому напрямку, й типу чоловічому. У дітей більш старшого віку і підлітків, а також у дорослих вибір лікування залежить від усвідомлення своєї статевої приналежності, психосексуальної орієнтації і типу зовнішніх стате- вих органів. Якщо показана маскулінізуюча терапія, то варто видалити матку і ті
частини гонади, що містять оваріальні елементи. Крім того, проводять ряд плас- тичних операцій з метою повного очоловічування зовнішніх статевих органів. Якщо ж у хворого переважають жіночі вторинні статеві ознаки, слід видалити чоловічі
компоненти і зробити пластичну операцію з приводу фемінізації зовнішніх стате- вих органів, доповнюючи її естрогенною терапією.
Гермафродитизм несправжній зустрічається значно частіше. Для нього характерна невідповідність статевих органів і вторинних статевих ознак характеру статевої залози. Розрізняють чоловічий і жіночий типи несправжнього гермафро- дитизму.
Чоловічий несправжній гермафродитизм визначає стан, при якому статеві
залози і хромосомний набір чоловічого типу, але деякі (чи навіть більшість)
внутрішніх і зовнішніх статевих органів розвиваються за жіночим типом.
Зовнішні статеві органи, як правило, бувають гермафродитними. Відзначається короткий статевий член, устя сечівника розташоване в промежині, калитка роз- двоєна, яєчка звичайно знаходяться в пахових каналах, але нерідко статеві залози визначаються в калитці, піхва коротка і вузька, наявні матка і труби. У дітей зовнішні статеві органи можуть бути сформовані за жіночим типом, а маскуліні- зація виявляється пізніше, зокрема, наприкінці періоду статевого дозрівання відбу- вається збільшення статевого члена.
Л і ку ванн я чоловічого гермафродитизму є складною не тільки медичною,
але і психологічною проблемою. При вирішенні питання про вибір статі в цих випадках необхідно керуватися усвідомленням хворим своєї статевої належності,
а також анатомічною будовою його зовнішніх статевих органів. Ці два фактори повинні відігравати визначальну роль. Хромосомний набір і морфологія гонад не можуть бути вирішальними факторами, хоча мають істотне значення для класи- фікації кожного конкретного випадку.
Тільки після встановлення основної статі і видалення гонад другої статі доціль- но приступити до оперативних утручань, що коригують, і гормонотерапії. Викону- ють пластику статевого члена й уретри, опускають яєчко. Дитину виховують як хлопчика. При виборі статі хворого варто враховувати, що у випадку інтерсексуалізму значно легше здійснювати корекцію в жіночому напрямку, ніж у чоловічому.
Жіночий несправжній гермафродитизм характеризується наявністю в організмі тільки жіночих статевих залоз (несправжній), зовнішні ж статеві органи
і вторинні статеві ознаки розвиваються за чоловічим типом. Відзначається гіпер- трофований клітор (довжиною не менше 6 см, з великою головкою, що нагадує

56
чоловічий статевий член, і широкою зморщеною крайньою плоттю. Вхід у піхву прикритий шкірною складкою. Іноді відзначаються повна прохідність сечівника і
закриття входу в піхву з утворенням шкірних складок, що нагадують калитку. Малі
статеві губи відсутні, великі статеві губи мають подібність з калиткою і містять один чи обидва яєчники. На вертикальній основі клітора знаходиться сечостате- вий отвір.
Звичайно жіночий несправжній гермафродитизм зв’язаний з уродженою гіпер- плазією кори надниркових залоз, розладами синтезу кортизолу і його прогестеро- нових попередників. Доведено тенденцію виявлення адреногенітального синдрому в членів однієї родини. Існують дані, які дозволяють припустити, що адреноге- нітальний синдром є спадковою хворобою, що передається автосомно-рецесивним шляхом (В. Chieds, M. Grumbach, 1956; L. Softer et al., 1961).
Основні скарги відносяться до труднощів визначення статі дитини в зв’язку з подвійністю її зовнішніх статевих органів. У період дозрівання чи статевої зрілості
пацієнти звертаються за допомогою з приводу недорозвитку жіночих статевих ознак у поєднанні з низьким ростом.
При л і ку ванн і хворих застосовуються кортикостероїди для гальмування зайвої секреції АКТГ і зменшення продукції надниркових андрогенів. З метою фемінізації використовуються також естрогени. Чим раніше поставлений діагноз
і розпочате лікування, тим більше шансів попередити вірилізацію і виникнення соматостатевих аномалій (низький зріст, карикатурно-атлетична статура).
У деяких випадках у генетично жіночих осіб може повністю відбутися зміна статі з помилковим установленням чоловічої паспортної статі і розвитком у дити- ни усвідомлення чоловічої належності. При цьому звичайно видаляють матку з придатками і застосовують маскулінізуючу терапію.
Найчастіше при жіночому несправжньому гермафродитизмі діти виховують- ся як дівчатка. Гіпертрофований клітор видаляється, підвищену андрогенну ак- тивність, що спостерігається звичайно в зв’язку з гіперплазією кори надниркових залоз, пригнічують за допомогою кортизону. Кліторектомію рекомендується ви- конувати у віці від го дох років. Одночасно виконують пластичну операцію для поділу зрощених статевих губ і утворення отвору піхви. У випадках жіночого несправжнього гермафродитизму без гіперплазії надниркових залоз видаляють пенісоподібний клітор і виправляють сечостатевий синус, утворюючи окрему піхву.
Результати терапії не завжди успішні. Навіть утих випадках, коли діагноз був поставлений у дитини до 6 років, досягти повної фемінізації організму рідко вдаєть- ся. Під час лікування можливі симптоми побічного впливу кортикотерапії, а та- кож непередбачені погіршення стану здоров’я хворих, оскільки дефект фермента- тивної системи складний для корекції.

Глава 5
СТАТЕВЕ ЖИТТЯ: БІОЛОГІЧНІ,
МЕДИЧНІ І СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ
5.1. ПРОБЛЕМИ СТАТЕВОГО ЖИТТЯ
Статеве життя – сукупність пов’язаних з відтворювальною функцією процесів (соматичних, психічних і соціальних), в основі яких лежить задоволен- ня статевого потягу; важлива сфера життєдіяльності організму. Особливістю ста- тевого життя в людини є відділення репродуктивної (дітородної) функції від рек- реативної (одержання насолоди). Гуманізація статевого потягу виявляється в духовному спілкуванні й особистісному єднанні чоловіка і жінки. На статеве життя впливають виховання, особливо статеве, морально-етичні погляди особистості,
індивідуальний досвід, соціальні умови.
Статева любов – вибірковий потяг людини, одне з найсильніших почуттів,
яке сформувалося в процесі історичного розвитку суспільства.
Ставлення суспільства до різних форм статевого життя на різних етапах роз- витку цивілізації змінювалося. Вже в стародавні часи одні з них визнавалися нор- мативними, інші – засуджувалися і заборонялися. Дошлюбні і позашлюбні ста- теві стосунки, гомосексуалізм, онанізм сприймалися і зараз сприймаються різни- ми культурами і суспільствами неоднозначно.
Вища форма статевої любові – сім’я. Завдяки цьому соціальному інституту на юридичній і релігійній основі здійснюється загальнобіологічний інстинкт про- довження роду, а також задовольняються економічні, моральні і естетичні потре- би людей.
Стосунки статей у розвинутому суспільстві регулюються законодавчими актами про шлюб і сім’ю, нормами статевої моралі.
Єдиної класифікації форм статевого життя не існує. Нормальними вважають- ся статеві зносини (статевий акт, coitus) між чоловіком і жінкою, що при їхньому духовному єднанні відповідає поняттю «повноцінне статеве життя». Інтенсивність статевого життя, тобто частота статевих зносин у різних індивідів, залежить від генетичних особливостей, статі, віку, виховання й інших соціальних факторів.
Звичайно нормальне статеве життя починається в шлюбі, після вступу в який, як правило, стає регулярним. У період зрілої сексуальності в шлюбі установлюється визначена ритмічність статевих зносин. Ініціатива у визначенні їхньої частоти і
форми звичайно визначається чоловіком відповідно до його темпераменту і стате- вої активності. За середньостатистичними показниками статевої активності не можна визначити норму її для окремих осіб.
Активне статеве життя вимагає від організму людини великого емоційного і
фізичного напруження. Тому після таких тяжких захворювань, як інсульт, інфаркт

58
міокарда, при загостренні виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, гіпертоніч- ному кризі й інших патологічних станах статева близькість небезпечна для життя.
Статеві зносини протипоказані при вагітності в перші й останні 2-3 міс.
Статеве стримування, як вважає більшість сучасних сексологів, не шкідливе.
Іноді внаслідок вимушеного статевого стримування в чоловіків можуть спостері- гатися неврозоподібні порушення (розлад сну, дратівливість). Полегшують тяжкі
прояви тривалого статевого стримування полюції. Жінки статеве стримування переносять значно легше, ніж чоловіки.
Питання статевого життя займають значне місце серед багатьох інших життє- во важливих проблем. Навряд чище яка-небудь інша сторона життя людини зна- ходиться в такій залежності від соціального середовища й, усвою чергу, так впли- ває на культуру суспільства, як сексуальні стосунки. Фізичне, психічне здоров’я людей, їх морально-етична поведінка пов’язані з тими чи іншими сторонами ста- тевого життя. За визначенням експертів ВООЗ, сексуальне здоров’я – комплекс соматичних, емоційних, інтелектуальних і соціальних аспектів сексуального існу- вання людини, що збагачують особистість, підвищують здатність людини до спілкування, любові і дітонародження.
Важливе значення для статевого життя мають сприятливий психологічний клімат у родині, дотримання правил гігієни, нормальні побутові умови, раціональне харчування.
Статеві стосунки гармонійні, коли вони наповнені духовністю. При взаємній любові завдяки статевому задоволенню вони благотворно впливають на здоров’я,
підвищують життєвий тонус, зміцнюють віру у власні сили, стають джерелом твор- чого натхнення. Людина одержує необхідні позитивні емоції, нестача яких може негативно позначатися на життєдіяльності організму.
Ретельне вивчення сексуальних стосунків для фахівця в галузі статевих хво- роб має глибокий практичний зміст, оскільки дозволяє зрозуміти патогенетичні й епідеміологічні особливості патологічних процесів.
Лікарське дослідження статевих стосунків можна розділити на 1) дослідження фізіологічних процесів, їх патології; 2) корекцію статевих порушень, лікування хвороб; 3) гігієну статевого життя.
Статеве життя людини – надзвичайно складна галузь. Формування здорової
сексуальності – суперечливий процес, на який впливають багато факторів. Як показують дослідження останніх років, статеве дозрівання підлітків у більшості
розвинутих країн відбувається в середньому на 2-3 роки раніше, ніж у минулому сторіччі. Причому в місті ця тенденція більш виражена, ніж у селі. На темпах статевого дозрівання позначається загальне прискорення фізичного розвитку дітей
(акселерація). У розвинутих країнах спостерігається неухильне підвищення зрос- ту, маси й обсягу грудної клітки яку дітей, так і в підлітків. За старих часів юнаки
і дівчата продовжували рости до 19-20 років, сучасні – до 16-17 років, хоча молоді
люди помітно вищі за своїх батьків.
Акселерація виявляється не тільки стосовно фізичних параметрів (що ціка- вить, насамперед, фізіологів, демографів), вона є процесом, що виявляється й у сферах емоційного та прискореного статевого дозрівання організму.

59
Вік початку статевого життя визначається часом завершення статевого дозрі- вання. Але із соціальної і гігієнічної точок зору ранній початок статевого життя є
негативним чинником. Зараз віковий ценз для вступу в шлюб значно підвищився.
Збільшився період становлення, коли в підлітків чи юнаків уже з’явилися сексу- альні потреби, але ще немає соціального ґрунту і юридичного права для вступу у шлюб. Статева енергія шукає виходу, створюючи в юнацькій психіці внутрішню напруженість. Справа не тільки і не стільки у фізіологічних потребах, скільки в тому, що початок активного статевого життя є для юнака найважливішим доказом самоствердження особистості. Ранній вступ молодих людей у шлюб міг би скоро- тити складний період становлення, однак це утруднено матеріальним станови- щем і недостатньою соціальною і моральною зрілістю.
При розгляді проблем співвідношення статевого і соціального дозрівання з’ясовується, що останнє хоча і фіксується одержанням паспорта, усе-таки грань переходу до зрілості в сучасному суспільстві точно не визначена. Людина одер- жує паспорту років, виборче право – у 18. Шлюбний вік в Україні встановле- ний: 18 років – для чоловіків і 17 років – для жінок. Ці грані в суспільній свідо- мості визначені менш чітко: нерідко і 20-літню людину не вважають дорослою.
Правова і моральна невизначеність меж юності і зрілості відображає реаль- ний стан речей, насамперед подовження самого періоду юності за рахунок, з одного боку, більш раннього статевого дозрівання, аз іншого – більш пізнього переходу до соціальної зрілості.
У сучасних умовах молоді люди значно більше, ніж колись, підпадають під вплив еротики і навіть порнографії, що часто спонукає їх до безладних статевих зв’язків.
Заслуговують на увагу дані соціологічного дослідження лабораторії Санкт-Петербурзь- кого університету, що провела великомасштабне опитування серед студентства 11 ВНЗ
країн СНД. При цьому 43 % респондентів відзначали, що в колі своїх однокурсників стикаються з пияцтвом, 41 % – зі спекуляцією, 27 % – із проституцією, 14 % – з наркоманією; 39 % опитаних вважають, що шлюб у студентські роки не заважає на- вчанню, якщо влаштований побут, 59 % – допускають інтимні зв’язки поза шлюбом.
Дані опитування свідчать, що лише 12 % студентів живуть на стипендію.
Нерідко в умовах великого міста дівчата і юнаки зав’язують знайомства, що швидко переходять у статеві стосунки. Останні перериваються так само швидко,
як і виникають. З’являються нові статеві зв’язки... Такі стосунки завдають вели- чезну психологічну шкоду і становлять велику соціальну небезпеку, тому що пе- решкоджають здоровому статевому життю і є чинником поширення хвороб, які
передаються статевим шляхом.
Для дівчини часта зміна статевих партнерів унеможливлює виникнення гли- боких духовних стосунків, зводить її до становища простого об’єкта фізичної на- солоди. У чоловіків такий характер статевих стосунків зрештою перетворюється в культ грубого статевого акту без потребив духовному зв’язку, що може зберег- тися й у шлюбі.
У безладного статевого життя є і свої закономірності. Більшість чоловіків і
жінок, що ведуть позашлюбне статеве життя, виросли в неблагополучних родинах, часто без батька, де спостерігалися відсутність елементарної турботи про дітей, пияцтво батьків, часті сімейні сварки. Соціологи установили, якщо дитина до трьох років «недоодержала» батьківської ласки й уваги, то надалі, уже подо- рослішавши, вона значно більше прагне до зміни статевих партнерів, ніж її більш благополучні в цьому відношенні однолітки. Не останню роль у цьому явищі
відіграють негативні процеси в молодіжному середовищі – «говорухи», ромашки, «загальні дівчатка», груповий секс, число юних алкоголіків і наркоманів, що постійно зростає.
Зміна сексуальної поведінки внаслідок зміни соціальних умов, урбанізації,
свободи пересування – факторів, що сприяють поширенню заразних статевих хво- роб, ставить ряд проблем перед охороною здоров’я і медициною, зокрема перед венерологією.
У деяких вікових групах значно збільшилося число людей з підвищеним рівнем сексуальності. У результаті поступового зниження вікового порога статевої зрілості
і супровідного цьому процесу підвищення вікового цензу для вступу в шлюб збільшується період часу, протягом якого молодь може мати непостійні сексуальні
стосунки. Професійний аналіз соціальної еротики дозволяє зробити висновок, що спокійне ставлення до еротики сприяє зникненню нездорового, хворобливого інте- ресу до сексу, знижує агресивність молоді. Сьогодні необхідні відкритість, зняття табуна «соромітну» тему, виховання культури сексу.
Насаджувані довгий час перекручені уявлення про людину взагалі, а звідси про чоловіка і жінку, призвели до того, що в результаті постраждали діти, родина,
суспільство. Чоловіки і жінки стали більш агресивними, у них усе менше вияв- ляється прагнення зрозуміти один одного, прийти на допомогу.
Особливий інтерес викликають дослідження соціологів, присвячені проблемам молоді. Це насамперед соціально-професійна орієнтація, трудова і суспільна ак- тивність, об’єктивний зміст, характер і умови праці, організація виробництва і под.
Однак майже немає соціологічних досліджень міжособистісних стосунків.
Соціологічні аспекти статевих, шлюбних стосунків з врахуванням нових життє- вих обставин повинні стати об’єктом пильної уваги фахівців.
Різкі соціально-економічні зміни призвели до зникнення патріархальної ро- дини. Родина перестала бути традиційним інститутом. Шлюб став союзом двох вільних і самостійних людей. Нові життєві обставини формують інші взаємини між подружжям, але чоловіку чи дружині і тепер небайдуже, як він (вона) пово- дяться в шлюбному союзі. Сексуальні стосунки в цих умовах також зазнають змін,
набувають нових відтінків.
У Цивільному кодексі України поняття глава сім’ї» відсутнє. Закон визнає за подружжям рівні права, рівні обов’язки, рівну відповідальність. Однак навіть при соціальній рівноправності жінки і чоловіка їхня біологічна нерівність зберігаєть- ся. За всіх часів головна функція жінки – материнство. Але цене тільки привілей,
але і тягар, що часом шкодить здоров’ю жінки (і навіть створює загрозу для жит- тя), що знижує її суспільну активність, обумовлює затримку духовного розвитку і
професійного росту. Сучасні чоловіки далеко не повною мірою несуть (іноді і

61
взагалі не хочуть нести) відповідальність за сім’ю і подружні стосунки. Сьогодні
жінки беруть активну участь у громадському житті, багато хто з них фінансово не залежні. Однак жіноча емансипація супроводжується і втратами, що, зокрема,
виявляється в сексуальних стосунках.
Велика свобода в сексуальних стосунках неминуче викликає збільшення ста- тевих інфекцій. Але ця проблема ще до кінця не усвідомлена. Змінити сформова- ний стереотип сексуальних контактів надзвичайно важко, особливо для тих, хто входить у групу ризику й у кого вже ослаблена воля. З 50 млн населення України,
імовірно, 1-2 млн чоловік можна віднести до груп ризику. Це повії, наркомани
(особливо ті, що користуються однією голкою), гомосексуалісти й ін. Від цих осіб
інфекції можуть поширюватися серед населення.
Проституція – форма поведінки із соціальними відхиленнями, що полягають у наданні сексуальних послуг заплату. Повії, жінки і чоловіки, позбавлені мо- ральних принципів і торгують своїм тілом. Це історично обумовлене явище ви- никло ще в III-II ст. доне, було поширене в Древній Греції і Римській імперії.
Незважаючи нате, що проституція і проблеми, позв’язані з нею, мають давню
історію, вони і сьогодні дуже актуальні, що зумовлено особливостями нинішньо- го етапу розвитку суспільства.
В одних країнах проституція легалізована, в інших – існує в нелегалізовано- му вигляді. Вона має визначені методологічні основи, підходи, свої закони з над- звичайною послідовністю, а також принципи взаємодії повій.
Останнім часом кількість повій помітно збільшилася. Сучасні жінки досяга- ють великих успіхів у наданні сексуальних послуг заплату. Поряд з цим з’яв- ляється усе більше чоловіків, що займаються цим древнім ремеслом, і усе більше знаходиться бажаючих скористатися їхніми послугами.
З погляду медицини, проституція є соціальним злом, оскільки сприяє поши- ренню венеричних захворювань, у тому числі ВІЛ і вірусного гепатиту В і С, а також туберкульозу, наркоманії, небажаних вагітностей, медичних абортів. У про- ституцію утягуються підлітки і навіть діти.
В останні роки були проведені серйозні дослідження цієї морально-право- вої аномалії. Як показала історія, боротьбу з проституцією недоцільно вести каральними методами. Оптимальним заходом впливу є розробка законодавчих актів як альтернатива адміністративним і карним заходам. Назріла необхідність підготовки закону про проституцію. Потрібне вирішення блоку юридичних пи- тань, що стосуються комерційної діяльності в галузі сексуальних послуг, сексу- альної експлуатації жінок, дітей і підлітків. Зрозуміло, що проституцію насам- перед варто регулювати на основі суворого дотримання прав особистості. Вип- равданим буде прийняття закону про легалізацію проституції. Необхідність уведення законодавчих актів проституції зумовлена і міжнародним характером самої проституції.
При вивченні ряду даних, що характеризують інтимні стосунки, стає очевид- ним, що одним з найважливіших моментів, що сприяють зміні статевої моралі,
стає ослаблення впливу сім’ї в суспільстві.

62
Лібералізація статевої моралі, сексуальна свобода ведуть до позашлюбних статевих зв’язків, частої зміни статевих партнерів, що сьогодні стає мало не нормою поведінки. Позашлюбні зв’язки суб’єктивно витлумачуються як любов, хоча насправді вони здебільшого ґрунтуються начисто фізичному потязі в результаті
незадоволеності статевим життям у шлюбі на основі духовного чи фізичного охо- лодження.
У жінки можливість позашлюбних зв’язків більш обмежена, ніж у чоловіка,
через її завантаженість побутовими проблемами і турботами про дітей. Часто її
позашлюбні зв’язки є протестом проти становища, у яке вона поставлена чолові- ком і суспільством.
Не можна не враховувати і того факту, що сучасна людина веде більш інтен- сивне сексуальне життя, ніж предки. Ускладнилася техніка статевого акту. В да- ний час чоловіки часто практикують куннілінгус – оральне стимулювання жіно- чих геніталій, а жінки вдаються до феляції – викликання статевого збудження впли- вом губами і язиком на статевий член партнера. Молоді чоловіки і жінки, які мають сексуальний досвід, нерідко вдаються до орогенітальних статевих контактів. При обопільному бажанні статеві партнери охоче змінюють сексуальні позиції (поло- ження партнерів відносно один одного, не відчуваючи з цього приводу яких-не- будь моральних чи естетичних сумнівів.
Статистичні дослідження фіксують сьогодні дуже високий рівень розлучень,
що дозволяє зробити висновок про те, що сімейне життя відрізняється нестабіль- ністю. У великих містах число сімей, що розпалися, досягає 50 % зареєстрованих шлюбів. Дані соціологів говорять про те, що не менше двох з пяти подружніх пар, що розлучаються, характеризуються дисгармонією сексуальних стосунків.
Ці цифри нерідко приводять до висновку, що більшість кризових явищ у сім’ї
викликані порушеннями інтимних стосунків людей. Тим часом, відхилення в сфері
інтимних стосунків зустрічаються не менш ніж у третині стійких шлюбів, однак цене призводить до їх руйнування.
Союз чоловіка і жінки не може ґрунтуватися лишена статевих стосунках. З
об’єктом статевих стосунків доводиться стикатися у всіляких площинах людсь- ких взаємин. Одним з факторів, що негативно діють на шлюбний союз, є розхо- дження поглядів, культурного й освітнього рівнів. На тлі зростаючого розриву духовного зв’язку відбувається послаблення елементів зв’язку фізичного.
Надзвичайно гостро як за кордоном, так і в нас постає нині проблема підлітко- вої вагітності. Дитина в дівчинки-матері, як правило, народжується фізіологічно незрілою. У більшості випадків такі молоді матері відразу ж відмовляються від немовлят, що поповнюють будинки дитини. Рання вагітність і пологи не прохо- дять безслідно і позначаються на психіці юних матерів.
Відмова усе більшого числа родин від традиційного домашнього побуту зу- мовила ослаблення міцності значної частини сімей.
Неміцністю сім’ї можна, зокрема, пояснити зниження народжуваності. Се- реднє число дітей, народжених у шлюбі, також поступово скорочується. Відомо,
що вчені при оцінці демографічної ситуації керуються числом дітей в однієї жінки,

63
необхідним для заміщення поколінь. При сучасному рівні смертності цей показ- ник дорівнює 2,15. У колишньому СРСР він складав 2,29, аз врахуванням тільки міського населення число дітей в однієї жінки – нижче Таким чином, ми підійшли до рубежу «нульового» відтворення. В Україні,
Росії, Білорусі, країнах Прибалтики інтенсивність народжуваності нижча рубежу заміщення поколінь. У більшості західноєвропейських країн він коливається від
1,4 до 1,7. Найнижчі показники відзначаються у ФРН (у середньому на кожну жінку припадає 1,3 дитини).
До причин зниження народжуваності можна віднести зменшення числа укла- дених шлюбів (5 на 1000 жителів – найнижчий показник, що коли-небудь існував у мирний час підвищення рівня життя (найчисленніші родини є в той же час найбіднішими); підвищення освітнього рівня жінок (це обумовлює певні труд- нощі у створенні сім’ї, вони виходять заміж пізніше й у результаті народжують менше дітей); поява великих можливостей для професійного росту жінок (пята частина жінок, які займають керівні посади або не мають власної сім’ї, або не мають дітей, або віддають перевагу одній дитині).
Не можна не враховувати і той фактор, що за останні кілька десятиліть збільши- лася частота випадків безплідності. За даними ВООЗ (1989), у багатьох країнах вона досягла таких розмірів, що стала серйозною проблемою охорони здоров’я. В
економічно розвинутих країнах приблизно 8-10 % подружніх пар протягом трива- лого часу не можуть зачати дитини чи мати стільки дітей, скільки вони бажають.
В даний час виявлені нові причини безплідності, зокрема, установлено, що вона може бути результатом урогенітальних хламідійних і мікоплазмових інфекцій.
Ці й інші статеві інфекції виникають головним чином у результаті статевих контактів здорової людини з хворою, а також через руки, губи. Якби протягом усього життя статевий акт здійснювався людьми в шлюбі, а при відсутності шлю- бу – тільки в межах визначеної пари, навряд чи існувала б проблема захворювань,
що передаються статевим шляхом. Однак у дошлюбному періоді, при розірвано- му шлюбі, удівстві, а інколи і в шлюбі, але при позашлюбних статевих зв’язках,
сексуальні контакти чергуються одночасно чи послідовно не тільки з одним, але і
з декількома партнерами. Зараження венеричною хворобою – один з показників,
що дозволяють оцінювати сексуальну поведінку. Захворювання, що передаються статевим шляхом, можуть призвести до порушення здатності до запліднення в чоловіків, викликати безплідність у жінок, а при збереженій здатності завагітні- ти – обумовити тяжкі внутрішньоутробні ураження плода, бути причинами аку- шерської патології, дитячої смертності, негативно впливати на здоров’я дітей ран- нього віку.
Варто підкреслити, що демографічна ситуація, що склалася в ряді країн, на- самперед у країнах Європи, насторожує. Якщо не вдатися до якихось заходів, буде неухильно збільшуватися чисельність населення літнього віку. За даними фран- цузьких учених, процентне співвідношення вікових груп молоді до 14 (21 %) і 19
(29 %) років ніколи не було настільки низьким. У 2040 р. людей похилого віку буде більше, ніж молодих. Вікова група людей, старших 85 років, буде в 2,5 раза

64
більшою, ніж у даний час. Жодна країна у світі не може розраховувати на збере- ження свого місця у світовому співтоваристві за умови, якщо її народонаселення буде старіти.
У малодітності є багато інших негативних сторін. Так, у жінок підвищується ризик захворіти на рак молочної залози чи органів репродуктивної сфери. Ряд захворювань можуть викликати застосування внутрішньоматкових протизаплід- них засобів і штучні аборти.
Чоловіки, що не бажають мати дітей, часто вдаються до перерваних статевих зносин, що згодом може обумовити тяжкі розлади нервової системи і діяльності
органів сексуальної сфери, що, усвою чергу, є психологічним джерелом пияцтва,
алкоголізму, наркоманії. У такий спосіб створюється ґрунт для сексуальної розбе- щеності, подружніх зрад, поширення статевих інфекцій, появи сімейних хвороб.
Низький рівень сексуальної культури в суспільстві позначається і на якості
підготовки лікарів, багато хто з них не може дати кваліфікованої поради пацієн- там не тільки через відсутність знань у цій галузі, але й через свою помилкову сором’язливість. Проводячи обстеження, фахівці в галузі статевих хвороб повинні
детально цікавитися проблемами своїх пацієнтів, намагатися зменшити їхнє зане- покоєння, ставити коректні, недвозначні питання. Вони повинні виступати не тільки в ролі лікарів хвороб, що виникли в результаті статевих контактів, але і бути ціли- телями в галузі сексуальних стосунків, проводити психокорекцію.
Фізичні аспекти взаємин хлопчиків і дівчаток найчастіше залишаються поза полем зору лікарів, батьків. До останнього часу школа також не займалася стате- вим вихованням. Інформацію про секс діти одержують із книг, фільмів, життя, яке
їх оточує, що служить джерелом сексуального збудження. Тому сьогодні сексу- альні взаємини підлітків практично стають нормою.
Статеве виховання – найважливіше суспільне завдання. Основи його повинні
бути закладені в сім’ї. У школі зусиллями педагогів і лікарів підліткам необхідно дати не тільки достовірні знання з анатомії і фізіології людини, але й інформацію з питань взаємин статей відповідно до їхнього віку. Особливої делікатності і підходу з боку батьків і вихователів вимагають перші почуття до осіб протилежної статі,
що виникають з розвитком статевого потягу.
Слід враховувати, що моральні норми мають міцну психологічну основу. На- приклад, самоповага не віддільна від визнання цінності людського достоїнства взагалі, аморальна вимога ставитися до іншої людини як до особистості, так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе самого, – необхідна передумова добрих взає- мин між людьми, у тому числі і сексуальних.
Результати спостережень лікарів-сексологів, дані соціологічних досліджень свідчать, що всі ці проблеми повинні привернути найпильнішу увагу фахівців різно- го профілю.