показали дослідження сімейних кланів, частота КС у родичів I і II ступенів спо- ріднення складає більше 30 %; є повідомлення про одночасне настання менопаузи
і КС у близнюків. Таким чином, утих випадках, коли ретельні і повні досліджен- няне виявляють причину виникнення КС, варто розглянути можливість впливу генетичних факторів.
Серед різних причин цього захворювання часто згадують несприятливий пре- морбідний фон (тяжкі умови життя, тривале голодування в дитячі і юнацькі роки,
висока частота інфекційних захворювань, тяжкі екстрагенітальні захворювання,
черепно-мозкові травми, тривалі психотравмуючі ситуації й ін.), хоча вплив не- сприятливих факторів у перехідному періоді слід розглядати як момент, що сприяє
прояву на тлі вікової комплексної вегетативно-гуморально-гормональної системи вже наявної патології гіпоталамічної ділянки.
Зміна функціонального стану гіпоталамуса спричиняє виникнення ряду об- мінно-ендокринних і трофічних порушень (остеопороз, збільшення маси тіла,
дистрофічні зміни вульви, сенільні кольпіти, тригоніти, цисталгії й ін.). Струк- турно-функціональний зв’язок гіпоталамуса з іншими утворами мозку, перш за все зі структурами лімбічної системи і ретикулярної формації, що є нервовим субстратом емоційної і мотиваційної поведінки, зміна їхнього функціонального стану складають основу емоційно-психічних розладів, що спостерігаються в хворих
із КС (плаксивість, напади дратівливості, відчуття страху, тривоги, зниження пам’яті, уваги, непереносимість звукових і нюхових подразників і ін.).
У хворих із середньою і важкою формами КС спостерігається підвищення рівня АКТГ у крові, установлені чітка кореляція між ступенем збільшення про- дукції ТТГ і тяжкістю КС, зміни в співвідношенні ЛГ/ФСГ. Відзначається також підвищення рівня Т 3 при незміненому рівні Т 4, рівня кортизолу, майже в 25 %
хворих – альдостерону і тестостерону, які секретують надниркові залози. Ці по- казники функції центральних і периферійних ланок нейроендокринної системи вказують на неузгодженість їхньої діяльності при КС.
Клімактерій збігається з початком процесів старіння клітини й організму в цілому: з настанням менопаузи утрачається фертильність жінки, зростає частота неінфекційних захворювань, спостерігаються патологічне збільшення маси тіла,
зниження резистентності до коливань температури, остеопороз, відбуваються де- генеративні зміни в серцево-судинній системі, порушується сон і ін.
К л і н і ч н і прояви порушення періодичності менструального циклу, а потім і повне його припинення, інволюція матки і вторинних статевих ознак, по- ступове зникнення статевого потягу. Багато жінок у період менопаузи ніяких суб’-
єктивних скарг не пред’являють, клімакс у них проходить безсимптомно.
Порушення менструального циклу бувають, як правило, двох типів: дуже ко- роткі менструальні цикли і цикли, що характеризуються збільшенням інтервалів між менструаціями і зменшенням кількості крові, що втрачається. У ряду хворих у постменопаузі, звичайно через шість чи більше місяців після останньої менст- руації, можуть мати місце кровотечі із статевих шляхів. Цей симптом завжди ви- магає поглибленого обстеження хворих.

85
Припинення менструацій є переломним моментом, що може підсилювати страх жінки перед утратою молодості і неминучим наближенням старості. Найбільш характерні симптоми в цей час припливи жару, утома, нервозність, пітливість,
головний біль, безсоння, дратівливість, біль в суглобах і м’язах, запаморочення,
серцебиття, відчуття «мурашок, що бігають». Але до найнеприємніших симптомів
КС належать депресія, порушення пам’яті, надлишкова маса тіла, крихкість кісток
і біль при статевих зносинах.
Зниження функції яєчників звичайно не впливає на статевий потяг і статеву активність, і вони можуть зберігатися до глибокої старості. Утрата статевого по- тягу при настанні менопаузи звичайно повязана з іншими факторами. Відзнача- ються різні психічні реакції на настання менопаузи: хворі можуть активно при- стосовуватися до неї, реагувати чи пасивно виявляти ознаки нервозності, депресії
і занепокоєння.
КС може спостерігатися і бути яскраво вираженим в осіб молодого віку, на- приклад при раптовому випаданні функції яєчників після кастрації (хірургічної,
хімічної, медикаментозної, променевої). Нерідко він супроводжується підвищен- ням кровяного тиску (клімактерична гіпертонія), відчуттям свербіння в промежині
та зовнішніх статевих органах, порушеннями в психіці й іншими симптомами.
Різноманітні й численні симптоми КС поєднують утри групи: нейровегета- тивні, обмінно-ендокринні і психоемоційні. Однак у практичній роботі нерідко доводиться стикатися з різними комбінаціями проявів КС і не завжди буває просто віднести патологічні симптоми до тієї чи іншої групи. Захворювання різних органів і систем, що виникають у перехідному віці жінки, багато фахівців нерідко пояснюють клімактерієм. Однак відповісти на запитання, пов’язані вони з клімак- сом чине залежать від нього, у багатьох випадках нелегко. Розрізняють також ранні і пізні симптоми КС, типові суб’єктивні й об’єктивні його прояви.
Нейровегетативні розлади. Вегетативно-судинні розлади спостерігаються в % жінок із КС. Частота найбільш характерних симптомів така: припливи – в %, гіпергідроз – 81 %, зміна АТ – 55,7 %, головний біль – 48,3 %, відчуття вираженого дискомфорту – 38 %, порушення сну – 28,6 %, біль в ділянці серця –
24,7 %, загальна слабість і зниження працездатності – 22,8 %, озноб – 11,4 %,
симпатико-адреналові кризи – у 10,6 % хворих.
Важливе місце в клінічній картині захворювання займають різні нервово-психічні
розлади. Установлено, що в 75 % хворих вегетативно-судинні і психоемоційні розла- ди виникають одночасно, у 25 % – через короткий проміжок часу (3-6 міс.). Психо- емоційні розлади звичайно з’являються перед менопаузою чи протягом року після її
настання, тоді як вазомоторні реакції часто стають домінуючими протягом року після настання менопаузи і зберігаються потім у середньому до 5 років.
Астеноневротичний синдром спостерігають у 13,1 % хворих. На тлі астенії в пацієнток спостерігаються плаксивість, напади дратівливості, відчуття страху,
тривоги, непереносимість звукових і нюхових подразників, депресія. Пароксиз- мальне підвищення АТ виникає у різних умовах (у спокої, активному стані, пси- хічному збудженні). В інтервалах між пароксизмами АТ – у нормі.

86
Обмінно-ендокринні порушення обумовлені як загальними віковими змінами обмінних процесів, так і підвищеною реакцією деяких органів і тканин на законо- мірну вікову гіпоестрогенію, що проявляється дистрофічними змінами вульви, се- нільними кольпітами, тригонітами, цисталгією. У перед- і постменопаузі спостері- гаються болючість при статевих зносинах, сухість, печіння в ділянці вульви і піхви.
Екстрагенітальні естрогендефіцитні стани. З настанням менопаузи спосте- рігаються «сухі» кон’юнктивіти, ларингіти, «сухий рот. Відзначають ріст волос- ся на обличчі і зниження тембру голосу, остеопороз, збільшення маси тіла, зміни системи гомеостазу й ін.
Ранні специфічні симптоми КС. Вазомоторні симптоми спостерігаються в 75 %
жінок після настання менопаузи. Характеризуються вазодилатацією, що виникає
періодично, з подальшою вазоконстрикцією. Механізм виникнення так званих при- пливів жару не з’ясований. Очевидно, вони пов’язані з виділенням адреналіну,
який контролює ЦНС. Під час припливів підвищується рівень дегідроепіандрос- терону, андростендіону, кортизолу і прогестерону. Відзначається наявність коре- ляції між хвилеподібним виділенням ЛГ і появою припливів.
Припливи характеризуються відчуттям поширення хвилі жару по всьому тілу чи в окремих місцях. Нерідко це відчуття локалізується в ділянці голови і шиї.
Хворі можуть також скаржитися на сильне потовиділення в нічний час. Хоча була встановлена наявність зв’язку між виникненням хвилі ЛГ і припливами жару, слід зазначити, що вони спостерігаються також у жінок після видалення гіпофіза. Імо- вірно, центри, що керують процесами виділення ЛГ і терморегуляції, знаходяться в тісній топографічній близькості, і (чи) центральний механізм ініціює одночасно обидва процеси (G. Mulley et al., У перші два роки після настання менопаузи в жінок поряд з вазомоторною нестійкістю спостерігаються атрофічні зміни статевих шляхів. Зокрема, розви- вається атрофічний вагініт. Як наслідок оофоректомії він відзначений у 20 % хво- рих. У пацієнток з атрофічним вагінітом можуть бути відсутніми скарги на диспа- реунію, відзначаються лише слизисті виділення, відчуття печіння в піхві чи свер- біння.
Після настання менопаузи приблизно в 20 % жінок спостерігаються ускладнен- ня з боку сечовивідних шляхів: атрофічний уретрит (гостра і хронічна форми) і
цистит. При гострій формі уретриту хворі скаржаться на прискорене сечовипускан- ня і дизурію; при хронічній – на утруднення на початку сечовипускання і ніктурію.
Симптоми з боку сечовивідних шляхів пов’язують з атрофічними змінами епі- телію сечівника і сечового міхура, зниженням еластичності структур, що підтри- мують матку, сечовий міхур і уретру. Результати цитологічного дослідження мазків з піхви і дистальних відділів сечівника показали, що в 10 % жінок у мазках з сечівника, узятих після настання менопаузи, містяться зроговілі клітини, що відоб- ражає нормальний рівень естрогенізації тканин; у 70 % – парабазальні і проміжні
клітини, наявність яких свідчить про зниження (але не відсутність) естрогенної
стимуляції; у 20 % жінок – тільки парабазальні клітини, що є показником справж- ньої атрофії.

До пізніх симптомів КС відносять насамперед остеопороз (виявлений у 10 %
хворих), що проявляється дефіцитом маси нормально кальцифікованих кісток. Ос- новні його причини досить легко виявляються клінічно – естрогенна недостатність,
малорухомий спосіб життя і гіперадреналкортицизм. Остеопороз частіше зустрі- чається в жінок з тендітною статурою, наявністю цієї патології в сімейному анам- незі, при відсутності фізичних навантажень. До факторів, що можуть бути пов’я- зані з остеопорозом у постменопаузі, відносять також порушення метаболізму кальцію й ін.
Прискорення процесу зменшення кісткової маси в жінок має чіткий зв’язок зі
зниженням функції яєчників. Перед менопаузою значного зменшення кісткової
маси не спостерігається. Цей зв’язок підтверджується зниженням кісткової маси через два місяці після видалення яєчників у жінок у пременопаузний період. Після природного припинення функції яєчників протягом перших років зменшення кісткової маси складає 3 % щорічно, а потім – 1-2 %. До 65 років у 50 % жінок щільність кісток наближається до величини, що відповідає двом стандартним відхи- ленням від середнього рівня, який спостерігали перед настанням менопаузи.
Утрата кісткової маси в трабекулярних кістках відбувається значно швидше й більшою мірою, ніж у кістках з кортикальним шаром. Тому зниження щільності,
очевидно, відбувається раніше у хребцях, ніж у трубчастих кістках. Цим можна пояснити типовий зовнішній вигляд жінок похилого віку з вираженим остеопорозом (зменшення зросту, значний кіфоз шийного відділу хребта. Остеопороз становить велику небезпеку для здоров’я жінки. У віці після 45 років частіше відбу- ваються патологічні переломи стегна, кісток зап’ястя в результаті незначної трав- ми чи навіть без неї.
Хворі в пізній період менопаузи можуть скаржитися на біль в спині, суглобах,
пов’язаний з остеопорозом.
Певне місце в клінічній картині КС посідають ускладнення з боку серцево- судинної системи. У жінок перед настанням менопаузи спостерігається більш низька частота виникнення коронарної хвороби серця порівняно з чоловіками того ж віку. Це дає підставу припустити, що ключовий фактор тут – естрогени. Очевидно, що яєчники, які функціонують, забезпечують захист від виникнення коро- нарної хвороби серця. До 60 років ризик розвитку важких серцево-судинних захворювань у жінок утри рази менший, ніж у чоловіків.
Після 50 років артеріальна гіпертензія в жінок виявляється частіше, ніж у чоловіків. При цьому було чітко встановлено порушення вмісту холестерину і три- глицеридів після настання менопаузи. Очевидно, збільшення в крові вмісту ліпідів
і гіпертензія сприяють процесам атеросклерозу.
У деяких жінок відзначають появу кропив’янки, набряків на обличчі, що суп- роводжуються вазомоторним ринітом, непереносимістю ряду лікарських препа- ратів і харчових продуктів. Зміни шкіри можуть бути генералізованими чи тільки в ділянці зовнішніх статевих органів. Хворі скаржаться на зниження еластичності
і пластичності шкіри, а також нате, що вона легше травмується. Часто спостері- гається сухість шкірних покривів і (чи) свербіж, особливо в ділянці вульви.

У ряді випадків виникають такі явища, як цистоцеле, ректоцеле і випадання внутрішніх статевих органів, викликані послабленням підтримуючих структур тазового дна. Деякі пацієнтки відзначають, що їхні молочні залози стають менш пружними і зменшуються в розмірах, соски й ареолярні зони – менш виражени- ми. У таких жінок матка і яєчники значно зменшуються в розмірах; зовнішній зів цервікального каналу майже зливається зі склепіннями піхви; шийка матки змен- шується, її канал може бути стенозований. Іноді спостерігаються стеноз сечівни- ка і поява на його стінках бородавчастих наростів.
Д і агностика не являє труднощів і ґрунтується на характерних суб’єктив- них скаргах і анамнестических даних. Для розуміння генезу різних клінічних ва- ріантів КС необхідне поглиблене дослідження ЦНС, нейроендокринної, вегета- тивної і серцево-судинної систем, що дозволить провести диференціальну патоге- нетичну терапію.
Зіставлення особливостей перебігу захворювання, часу його виникнення,
оцінка патологічних симптомів, соціального і психічного статусу, наявність екст- рагенітальних захворювань дають можливість визначити форму і тяжкість КС, а також оцінювати його прогноз.
Важливу роль відіграє загальний і гінекологічний анамнез. Його дані допома- гають у діагностиці атипових форм КС. Нерідко вони прямо вказують назв язок виникнення патологічних симптомів з настанням клімаксу. Необхідно враховува- ти характер і ефект попередньої терапії, а також стан системи гомеостазу. При гіпертонічній хворобі слід уточнити час її виникнення й особливості перебігу клімактеричного періоду.
При важкому тривалому перебігу КС проводять краніографію для виключен- ня аденоми гіпофіза.
Якщо ритм менструацій у жінок, старших 55 років, зберігається чи віднов- люється в постменопаузі, показане обстеження з метою виключення гормонально активної фемінізуючої пухлини яєчників. Для цього виконують біопсію эндомет- рія чи вишкрібання слизової оболонки матки. Виявлення гіперплазії ендометрія,
що виникла в результаті його підвищеної естрогенної стимуляції, найбільше ха- рактерне при цих пухлинах, звичайно однобічних.
При ожирінні і симпатико-адреналових кризах проводять диференціальну діагнос- тику з діабетом, гіпотиреозом, гіпоталамічним синдромом, феохромоцитомою. Характер серцевого болю, ЕКГ, проби з нітрогліцерином і обзиданом допомагають відрізнити клімактеричну кардіопатію від ішемічної хвороби серця. Підвищення лібідо, гірсутизм,
гіпертрихоз і зниження тембру голосу в постменопаузному періоді можуть указувати на виникнення гормонально активної дефемінізуючої пухлини яєчників.
Л і ку ванн я. Дотепер існує думка, що лікувати КС недоцільно, оскільки це транзиторний стан, що згодом піддається зворотному розвитку. Однак клінічні
спостереження й експериментальні дослідження свідчать про необхідність комплексного лікування таких хворих не тільки для досягнення безпосереднього тера- певтичного ефекту, але і для профілактики остеопорозу, атеросклерозу, обмінних
і інших порушень.