Глава 6
КЛІМАКС
Клімакс (клімактерій, клімактеричний період) – період життя, про- тягом якого відбувається припинення генеративної функції на тлі загальних віко- вих змін організму. Закономірність настання клімаксу закладена в генетичній про- грамі старіння як необхідний механізм збереження якісної і кількісної форм існу- вання виду шляхом зниження репродуктивної функції на відповідному етапі
життєдіяльності.
Клімактеричний період і пов’язані з ним фізіологічні і морфологічні зміни спо- стерігаються яку жінок, так і в чоловіків, однак згасання генеративної функції відбу- вається в них у різний час. Розрізняють фізіологічний клімактеричний період, ранній клімактеричний період, який розвивається в чоловіків до 50 років і в жінок до 45
років, а також патологічний клімактеричний період, що супроводжується ендок- ринними, вегетативними і психічними порушеннями – клімактеричним синдромом. КЛІМАКС У ЧОЛОВІКІВ
Фізіологічний клімакс обумовлений віковими порушеннями в гормональному і загальному обміні, але насамперед віковим згасанням функції стате- вих залоз. Настає у віці від 50 до 60 років і перебігає з менш помітними проявами,
ніж у жінок. Механізм старіння нестрого специфічний, тому й ознаки клімаксу –
попередника старості можуть спостерігатися в різному віці і з різним ступенем вираженості.
Основним механізмом згасання статевої функції при клімаксі, мабуть, варто вважати зміни в системі гіпоталамус-гіпофіз-гонади, що виникають у результаті
зниження інкреторної функції статевих залоз. Ця система корелятивно повязана з нервовими і гуморальними ланками регуляції інших систем організму. Тому різко виражені або некоординовані зміни функціонального стану системи гіпоталамус- гіпофіз-гонади можуть призвести до різноманітних соматичних порушень.
Інволюційні процеси в клімактеричному періоді стосуються насамперед інкре- торної функції яєчок. Однак нерідко спостерігається і нормальний рівень концен- трації тестостерону в плазмі крові чоловіків 70-80 років. У них зберігаються лібідо
і певна потенція, що дозволяє здійснювати епізодичні статеві акти. Отже, при фізіо- логічному старінні відбувається координована перебудова різних рівнів регуляції
статевої діяльності, що призводить до рівномірного згортання всіх ланок, які за- безпечують статеву функцію на відносно стабільному фізіологічному рівні, що багато в чому залежить від індивідуальних особливостей. Утих випадках, коли цей процес перебігає нерівномірно, злагодженість регуляторних механізмів пору- шується, виникає клінічна картина патологічного клімаксу.

Кл і н і ч н і прояви патологічного клімаксу в чоловіків можуть бути за- гальними або, переважно, стосуватися лише деяких систем організму, таких, як нервова, серцево-судинна, шлунково-кишкова, сечостатева. Патологічний перебіг клімаксу багато в чому визначається ланцюгом подій, важлива ланка в якому –
порушення функції статевих залоз.
Основні скарги: головний біль, прискорене серцебиття, біль в ділянці серця,
не пов’язаний з фізичним навантаженням, гіпертензія, задишка, припливи жару до голови, раптове почервоніння обличчя, шиї і верхньої частини тулуба. Пору- шення функції серцево-судинної системи відзначаються в 60 % хворих, майже
40 % чоловіків з патологічними проявами клімаксу хворіють на цукровий діабет.
Часто клімактеричний стан супроводжується депресією, що проявляється втра- тою інтересу до роботи, родини, минулих захоплень, почуттям приреченості і не- потрібності, помисливістю, плаксивістю, необґрунтованими ревнощами, канце- рофобією і ін. Статеві порушення у вигляді зниження лібідо і потенції спосте- рігаються в 80 % хворих з патологічним клімаксом. Основні скарги при цьому зводяться до послаблення ерекції, раннього сім’явипорскування і стертого оргазму.
Вікові зміни функціонального стану статевих залоз проявляються, в основному, порушенням функції клітин Лейдига, що виробляють чоловічий статевий гормон тестостерон. Вже у віці 30-40 років відзначається розростання волокнистої
сполучної тканини в сім’яниках, характерне для старечого організму (І. І. Мавров. Це дозволяє припустити, що зміни статевих залоз залежно від віку,
очевидно, є закономірними і можуть виникати раніше, ніж припускали колись.
Виключення статевих гормонів з гуморального середовища організму значно впли- ває на його функції. Порушується діяльність центральної і вегетативної нервової
системи, що призводить до розладу нейрогуморальної регуляції; страждають функції вісцеральних органів, змінюється обмін речовин; порушуються утворен- ня і виділення гормонів, медіаторів і ін.
Порушення діяльності судинної системи при патологічному клімаксі залежать від вікових змін і функціонального стану передміхурової залози (розростання в ній сполучної тканини, зміна секреторної функції), зменшення надходження в гу- моральне середовище організму її секрету, що має виражену судинорозширювальну дію, особливо на судини статевого члена.
Б. А. Вартапетов і АН. Демченко (1975) установили, що з віком відбуваються підвищення температури калитки і зниження температури головки статевого члена, тобто спостерігається зближення цих показників. Так, якщо у віці 20-30 років різниця температур складає близько 5 Сто до 45 років вона в середньому дорів- нює 1,5 С, а в осіб, старших 55 років, стає несуттєвою. Виявлене зниження тем- ператури головки статевого члена в зв’язку з віком пояснюється, мабуть, зміною кровонаповнення його судин.
У хворих з патологічним клімаксом температура калитки вища, а температура статевого члена нижча, ніж у практично здорових осіб відповідного віку. Це свідчить про те, що при клімактеричному синдромі спостерігаються більш вира- жені судинні порушення в статевих органах, ніж при звичайному (фізіологічно-

81
му) перебігу клімаксу. У таких пацієнтів відзначаються і високий артеріальний тиск (180-200/100-140 мм рт. ст) з ангіоспастичними кризами, і часті (нападами)
тяжкі припливи жару до обличчя, і відсутність потенції.
Порушення статевої функції при клімаксі характеризуються полігенезом. Ви- никненню їх сприяють зміни інтегруючої ролі ЦНС і гормональної регуляції. При патологічному клімаксі зрив статевої функції нерідко настає раптово, на тлі адекватного статевого життя, що, як правило, збільшує і без того виражені невротичні
прояви, властиві цьому стану.
При фізіологічному клімаксі нормальна, відповідна до віку частота статевих актів спостерігається в переважної більшості чоловіків, при патологічному ж клімаксі – лише в 3,9 % випадків (Б. А. Вартапетов, АН. Демченко, 1975). Причиною імпотенції часто є порушення ерективної і еякуляторної функцій.
Недостатня ерекція при фізіологічному клімаксі, як правило, поєднується з утрудненням еякуляції, а при патологічному клімаксі – з передчасним сім’явипор- скуванням.
Виділяють два основних типи статевих розладів при патологічному клімаксі.
Перший обумовлений переважно порушенням кіркової нейродинаміки і прояв- ляється так званим синдромом подразнювальної слабкості. При цьому в резуль- таті еякуляції, що швидко настає, статевий акт не може бути виконаний у повному обсязі. При другому (на тлі нервових порушень) наперший план виступають гор- мональні порушення, що сприяють розладу ерективної і еякуляторної функцій;
часто спостерігається повна імпотенція.
Діагностика патологічного клімаксу в чоловіків ґрунтується на встановленні
характерних скарг, виявленні андрогенної недостатності і гормональної дискоор- динації. Найбільш точний метод визначення гормонів у плазмі крові – радіоіму- нологічний. Оцінюючи скарги чоловіків на статеві порушення, необхідно визна- чати їхню об’єктивність з врахуванням закономірного вікового процесу зниження статевої потенції.
Оскільки симптоми при патологічному клімаксі можуть збігатися із симптомами при ряді захворювань, типових для літнього віку (атеросклероз, коронаро- кардіосклероз, церебросклероз й ін.), необхідне всебічне обстеження хворих терапевтом, ендокринологом, невропатологом, психіатром, урологом, венерологом і
іншими фахівцями.
Л і ку ванн ю підлягає тільки патологічний клімакс. Терапія повинна бути комплексною, що включає етіологічне, патогенетичне і симптоматичне ліку- вання.
Насамперед необхідно враховувати вікові параметри вступу чоловіків у клімактеричний період. При цьому варто мати на увазі деякі ендогенні й екзо- генні фактори, що впливають на терміни настання клімаксу: травматичні, хімічні,
медикаментозні чи променеві впливи, випадки кастрації, перенесені запальні за- хворювання органів репродуктивної системи й органів, що беруть участь умета- болізмі статевих гормонів, двосторонній крипторхізм з андрогенною недостатні- стю, цукровий діабет, алкогольну й інші хронічні інтоксикації.

У лікуванні чоловічого патологічного клімаксу особливу увагу приділяють заходам, пов’язаним із психотерапією, режимом дня і дієтою. Важливе значення має гор- монотерапія. При встановленні андрогенної недостатності лікування починають із препаратів тестостерону. Позитивні результати отримав Б. А. Вартапетов (1975) при використанні трикомпонентного препарату тестобромлециту. Рекомендують також метилтестостерон у таблетках (по 5 мг 2-3 рази надень сублінгвально протягом
1-2 міс.). Для досягнення більш швидкого терапевтичного ефекту призначають тестостерону пропіонат, 1 % розчин якого уводять внутрішньом’язово (щодня чи через день)
по 1 мл протягом 2-3 тиж. У випадках тривалого лікування доцільно використовувати сустанон-250 (омнадрен), що вводять по 1 мл внутрішньом’язово 1 раз на місяць про- тягом 3-6 міс. Ці андрогенні препарати і їхні аналоги, підвищуючи реактивність спіналь- них центрів ерекції і еякуляції, сприяють активізації функції передміхурової залози,
відновленню лібідо, підсилюють ерекцію, спричиняють позитивний вплив навесь організм (завдяки анаболічному ефекту), підвищують розумову і фізичну праце- здатність, поліпшують серцево-судинну діяльність, кровопостачання статевих органів
і придаткових статевих залоз, підсилюють скоротливу спроможність детрузора (для нормалізації акту сечовипускання при його утрудненні).
Хворим з емоційною напруженістю, почуттям страху, вегетативною не- стійкістю призначають препарат триоксазин, що не пригнічує збудливість спинного мозку і тому найкращий при зниженні потенції.
Для тонізуючого впливу можна використовувати рослинні засоби у вигляді
настойок аралії, заманихи, китайського лимонника, женьшеню й ін. Симптоматична терапія включає спазмолітики, гангліоблокатори, кардіотонічні, гіпотензивні
засоби, які використовують в комплексі загального лікування залежно від особли- востей прояву патологічного клімаксу.
Велике значення в лікуванні статевих розладів, пов’язаних із клімаксом, ма- ють відновлення регулярного статевого життя, психотерапія, застосування малих доз психотропних засобів, фізіотерапія, оптимальний темп статевого життя, збе- реження подружньої гармонії. Проблема профілактики раннього патологічного клімаксу тісно повязана із загальногеронтологічними завданнями профілактики передчасного старіння.