Експертиза працездатності. При вирішенні питань працездатності слід враховувати характер змін і особливості праці. Перенесення легких форм висотної хвороби, які не призвели в подальшому до стійких негативних змін стану здоров'я, не є протипоказанням до роботи по професії.
Виражені
і
стійкі
зміни призводять до втрати працездатності.
Медико-соціально-експертні комісії з урахуванням ступеня вираженості змін,
що сталися, визначають ступінь зниження працездатності, вирішують питання щодо необхідності переведення на інвалідність, дають рекомендації стосовно перекваліфікації.
Профілактика. Найбільш ефективним способом профілактики висотної
хвороби є використання кисневого устаткування, яке підтримує нормальне надходження, кисню в організм. Для підвищення стійкості до висотної хвороби слід проводити тренування в умовах барокамери — регулярні підйоми на висоту, що поступово збільшується (з 3 000 до 5 000 м), а також в умовах високогір'я.
25П. Вплив електромагнітних хвиль радіочастот на організм людини.
Механізм дії. Основні клінічні синдроми. Лікування. Профілактика.
Експертиза працездатності.
Електромагнітне випромінювання як сукупність електричного і магнітного полів є
одним із основних факторів впливу навколишнього середовища. Електричне і
магнітне поля окремо не існують і їх взаємні перетворення обумовлюють виникнення єдиного електромагнітного поля, яке розповсюджується в оточуючому просторі у вигляді електромагнітних хвиль.
Основним джерелом штучного електромагнітного випромінювання є радіо- і
телевізійні станції, радіолокатори, високовольтні лінії електропередач. Треба мати на увазі, що поряд з радіовипромінюванням обслуговуючий персонал нерідко підлягає впливу інших шкідливих виробничих факторів. На ділянках
індукційного нагріву і при обробці електронних схем із застосуванням пайки, в кабінах радіорелейних станцій може спостерігатись забруднення повітряного середовища аерозолями свинцю, олова, вуглеводнів, оксидами азоту. У кабінах радіорелейних станцій, приміщеннях радіо- і телерадіостанцій, на ділянках
індукційного нагріву відмічається висока температура повітря, рівень шуму може досягати 75—99 дБ. Праця операторів радіорелейних станцій, персоналу радіо- і телерадіостанцій супроводжується значним нервово-емоційним і
зоровим напруженням.
Патогенез. Механізм дії радіовипромінювання на людину дуже складний і до кінця не з'ясований. Встановлено, що електромагнітне випромінювання чинить на біологічні об'єкти радіохвильову і теплову дії. Теплова дія мікрохвиль зводиться до того, що при кожній зміні напрямку електромагнітного поля виникають релаксаційні коливання і переміщення іонів тканинах організму, на які спрямоване електромагнітне випромінювання, і це супроводжується виділенням теплоти та підвищенням температури тканин.
Найбільше нагріваються кров, лімфа, паренхіматозні органи, м'язи, а також кришталик.
Механізм дії радіовипромінювання невеликої (нижче теплової) інтенсивності
реалізується переважно через його рефлекторну дію на центральну нервову
систему. Найбільш чутливим до впливу радіохвиль є гіпоталамус, де зосереджені вищі вегетативні центри.
Умовно виділяються такі механізми біологічної дії електромагнітних полів:
а) безпосередня дія на тканини та органи, коли змінюється функція ЦНС та пов'язана з
нею нейрогуморальна регуляція;
б)
рефлекторні
зміни нейрогуморальної регуляції; в) поєднання основних механізмів патогенезу дії
електромагнітного випромінювання з переважним порушенням обміну речовин,
активності ферментів. Напевно, всі три механізми правомірні і питома вага кожного визначається фізичними та біологічними змінами.
Клініка. Клінічна симптоматика впливу радіовипромінювання залежить від його спектра, інтенсивності та тривалості і, можливо, від режиму випромінювання.
Ураження організму можуть бути як гострими, так і хронічними.
Гостра форма патологічного впливу електромагнітного випромінювання ділиться, в свою чергу, на три ступеня: легкий, середній і тяжкий. Гостра форма ураження виникає під час аварій або при грубому порушенні техніки безпеки,
тобто в тому разі, якщо інтенсивність випромінювання в багато разів перевищує
тепловий поріг. В осіб, що перебували під впливом інтенсивного
НВЧ-опромінювання, підвищується температура тіла на 1-2°С, з'являється загальна слабість, нездужання, біль у кінцівках, м'язах, головний біль, стан неспокою, спрага, задишка, почервоніння обличчя, пітливість, лабільність пульсу і артеріального тиску, носові кровотечі, спостерігається лейкоцитоз
Після гострого ураження електромагнітним випромінюванням можуть спостерігатись функціональні порушення нервової системи у вигляді
Умовно виділяються такі механізми біологічної дії електромагнітних полів:
а) безпосередня дія на тканини та органи, коли змінюється функція ЦНС та пов'язана з
нею нейрогуморальна регуляція;
б)
рефлекторні
зміни нейрогуморальної регуляції; в) поєднання основних механізмів патогенезу дії
електромагнітного випромінювання з переважним порушенням обміну речовин,
активності ферментів. Напевно, всі три механізми правомірні і питома вага кожного визначається фізичними та біологічними змінами.
Клініка. Клінічна симптоматика впливу радіовипромінювання залежить від його спектра, інтенсивності та тривалості і, можливо, від режиму випромінювання.
Ураження організму можуть бути як гострими, так і хронічними.
Гостра форма патологічного впливу електромагнітного випромінювання ділиться, в свою чергу, на три ступеня: легкий, середній і тяжкий. Гостра форма ураження виникає під час аварій або при грубому порушенні техніки безпеки,
тобто в тому разі, якщо інтенсивність випромінювання в багато разів перевищує
тепловий поріг. В осіб, що перебували під впливом інтенсивного
НВЧ-опромінювання, підвищується температура тіла на 1-2°С, з'являється загальна слабість, нездужання, біль у кінцівках, м'язах, головний біль, стан неспокою, спрага, задишка, почервоніння обличчя, пітливість, лабільність пульсу і артеріального тиску, носові кровотечі, спостерігається лейкоцитоз
Після гострого ураження електромагнітним випромінюванням можуть спостерігатись функціональні порушення нервової системи у вигляді
вегетативно-судинної дистонії або астеноневротичного синдрому. Ці стани тривають протягом 2—3-х місяців і потім проходять.
Хронічна форма ураження виникає
внаслідок тривалого впливу електромагнітного випромінювання, інтенсивність якого перевищує ГДР, але знаходиться нижче теплового порога.
Зміни з боку центральної нервової системи характеризуються насамперед розвитком астеноневротичного і вегетативного симптомокомплексів
Астенічний синдром розвивається в початковій стадії захворювання. Хворі
скаржаться на підвищену втомлюваність, дратівливість, головний біль без чіткої
локалізації, порушення сну, неприємні відчуття в області серця, пітливість.
Може бути артеріальна гіпотензія і брадикардія.
В окремих випадках, у разі тривалого впливу НВЧ-опромінювання,
можливий розвиток гіпоталамічного синдрому, коли у хворого з'являються приступоподібний інтенсивний головний біль, запаморочення, загальна слабість,
кардіалгія,
тахікардія,
артеріальна гіпертензія,
підвищується температура тіла, турбують нав'язливі думки про загрозу смерті. На цьому фоні
можлива поява розсіяної органічної симптоматики, що свідчить про розвиток дисцирікуляторної енцефалопатії.
На фоні описаних вище неврологічних синдромів з'являються також функціональні порушення з боку серцево-судинної системи. Це проявляється неприємними відчуттями з боку серця, болем у ділянці серця. Відмічається лабільність пульсу і артеріального тиску,
Залежно від вираженості змін з боку різних органів і систем виділяють три
стадії захворювання.
Стадія І — характеризується розвитком астенічного синдрому, який нерідко поєднується з нерізко вираженими ваготонічними симптомами. Підвищується
Хронічна форма ураження виникає
внаслідок тривалого впливу електромагнітного випромінювання, інтенсивність якого перевищує ГДР, але знаходиться нижче теплового порога.
Зміни з боку центральної нервової системи характеризуються насамперед розвитком астеноневротичного і вегетативного симптомокомплексів
Астенічний синдром розвивається в початковій стадії захворювання. Хворі
скаржаться на підвищену втомлюваність, дратівливість, головний біль без чіткої
локалізації, порушення сну, неприємні відчуття в області серця, пітливість.
Може бути артеріальна гіпотензія і брадикардія.
В окремих випадках, у разі тривалого впливу НВЧ-опромінювання,
можливий розвиток гіпоталамічного синдрому, коли у хворого з'являються приступоподібний інтенсивний головний біль, запаморочення, загальна слабість,
кардіалгія,
тахікардія,
артеріальна гіпертензія,
підвищується температура тіла, турбують нав'язливі думки про загрозу смерті. На цьому фоні
можлива поява розсіяної органічної симптоматики, що свідчить про розвиток дисцирікуляторної енцефалопатії.
На фоні описаних вище неврологічних синдромів з'являються також функціональні порушення з боку серцево-судинної системи. Це проявляється неприємними відчуттями з боку серця, болем у ділянці серця. Відмічається лабільність пульсу і артеріального тиску,
Залежно від вираженості змін з боку різних органів і систем виділяють три
стадії захворювання.
Стадія І — характеризується розвитком астенічного синдрому, який нерідко поєднується з нерізко вираженими ваготонічними симптомами. Підвищується
функціональна активність щитовидної залози. Ці зміни носять функціональний характер і істотно не позначаються на працездатності хворих.
Стадія
II
патологічного процесу характеризується розвитком астеновегетативного синдрому зі стійкою брадикардією та артеріальною гіпотензією. Хоч може бути і вегетативно-судинна дистонія з лабільністю пульсу й артеріального тиску. Настають глибші дистрофічні зміни в міокарді,
виявляються зміни в периферичній крові, помірні ендокринно-обмінні
порушення.
Стадія
III
захворювання зустрічається дуже рідко.
Розвивається гіпоталамічний синдром, симпатикоадреналові кризи набирають стійкого характеру. З'являється приступоподібний головний біль, озноб, стискуючий біль у серці, різка слабість, артеріальна гіпертензія. При великій потужності
електромагнітного поля може розвинутись енцефалопатія з психічними порушеннями, ослабленням пам'яті, депресією, іпохондричним станом.
Діагностика. Для встановлення діагнозу професійного захворювання від впливу електромагнітного випромінювання потрібна детальна санітарно-гігієнічна характеристика із зазначенням частотного спектра коливань, інтенсивності випромінювання, тривалості контакту, стажу роботи в шкідливих умовах виробництва. Треба також ураховувати неспецифічність проявів цього захворювання і з огляду на це виключити інші загальні хвороби,
які можуть зумовити розвиток астенії, спричинити нейроциркуляторні
порушення.
Характерними проявами дії електромагнітного випромінювання на організм людини є астенічний або астено-вегетативний синдром з ваготонічним напрямком порушень,
які
в подальшому змінюються синдромом вегетативно-сенсорної дистонії з переважанням симпатикотонічних реакцій,
появою ендокринно-обмінних порушень, змін показників крові, наявністю
Стадія
II
патологічного процесу характеризується розвитком астеновегетативного синдрому зі стійкою брадикардією та артеріальною гіпотензією. Хоч може бути і вегетативно-судинна дистонія з лабільністю пульсу й артеріального тиску. Настають глибші дистрофічні зміни в міокарді,
виявляються зміни в периферичній крові, помірні ендокринно-обмінні
порушення.
Стадія
III
захворювання зустрічається дуже рідко.
Розвивається гіпоталамічний синдром, симпатикоадреналові кризи набирають стійкого характеру. З'являється приступоподібний головний біль, озноб, стискуючий біль у серці, різка слабість, артеріальна гіпертензія. При великій потужності
електромагнітного поля може розвинутись енцефалопатія з психічними порушеннями, ослабленням пам'яті, депресією, іпохондричним станом.
Діагностика. Для встановлення діагнозу професійного захворювання від впливу електромагнітного випромінювання потрібна детальна санітарно-гігієнічна характеристика із зазначенням частотного спектра коливань, інтенсивності випромінювання, тривалості контакту, стажу роботи в шкідливих умовах виробництва. Треба також ураховувати неспецифічність проявів цього захворювання і з огляду на це виключити інші загальні хвороби,
які можуть зумовити розвиток астенії, спричинити нейроциркуляторні
порушення.
Характерними проявами дії електромагнітного випромінювання на організм людини є астенічний або астено-вегетативний синдром з ваготонічним напрямком порушень,
які
в подальшому змінюються синдромом вегетативно-сенсорної дистонії з переважанням симпатикотонічних реакцій,
появою ендокринно-обмінних порушень, змін показників крові, наявністю
катаракти. Швидкий зворотний перебіг, особливо в початкових стадіях, під впливом лікування і внаслідок нормалізації умов праці є підтвердженням цього діагнозу.
Лікування. Астенічні стани являються показанням для призначення транквілізаторів (тріоксазин по 0,3 г, сібазон по 5 мт двічі-тричі на добу);
загальнозміцнюючих препаратів (ін'єкції 5 мл 5% розчину аскорбінової кислоти
20 мл 40% розчину глюкози внутрівенно один раз на добу, на курс 15 ін'єкцій;
1 мл 6% розчину тіаміну броміду, 1 мл 5% розчину піридоксину гідрохлориду внутрім'язово один раз на добу, на курс 15— 20 ін'єкцій); тонізуючих препаратів (сапарал по 0,05 г двічі-тричі на день, настойка женьшеню по 25
крапель тричі на день).
Експертиза
працездатності.
У
початковій стадії
захворювання працездатність не порушена. Хворих після активного лікування слід перевести на роботу поза контактом з електромагнітним випромінюванням терміном на один місяць і в разі позитивного перебігу захворювання вони можуть виконувати звичайну для себе роботу.
Особи, що перенесли захворювання в помірно вираженій стадії, потребують лікування в умовах спеціалізованого стаціонару, після чого їх треба перевести для закріплення результатів лікування і динамічного нагляду на роботу, що не пов'язана з дією електромагнітного випромінювання, строком на 1—2 місяці.
Повернення до своєї праці можливе лише за умови повного поновлення функцій.
разі відсутності явного лікувального ефекту, а також при наявності тяжкої стадії
ураження хворі потребують раціонального працевлаштування поза дією електромагнітних коливань. Різке зниження кваліфікації є основою для
Лікування. Астенічні стани являються показанням для призначення транквілізаторів (тріоксазин по 0,3 г, сібазон по 5 мт двічі-тричі на добу);
загальнозміцнюючих препаратів (ін'єкції 5 мл 5% розчину аскорбінової кислоти
20 мл 40% розчину глюкози внутрівенно один раз на добу, на курс 15 ін'єкцій;
1 мл 6% розчину тіаміну броміду, 1 мл 5% розчину піридоксину гідрохлориду внутрім'язово один раз на добу, на курс 15— 20 ін'єкцій); тонізуючих препаратів (сапарал по 0,05 г двічі-тричі на день, настойка женьшеню по 25
крапель тричі на день).
Експертиза
працездатності.
У
початковій стадії
захворювання працездатність не порушена. Хворих після активного лікування слід перевести на роботу поза контактом з електромагнітним випромінюванням терміном на один місяць і в разі позитивного перебігу захворювання вони можуть виконувати звичайну для себе роботу.
Особи, що перенесли захворювання в помірно вираженій стадії, потребують лікування в умовах спеціалізованого стаціонару, після чого їх треба перевести для закріплення результатів лікування і динамічного нагляду на роботу, що не пов'язана з дією електромагнітного випромінювання, строком на 1—2 місяці.
Повернення до своєї праці можливе лише за умови повного поновлення функцій.
разі відсутності явного лікувального ефекту, а також при наявності тяжкої стадії
ураження хворі потребують раціонального працевлаштування поза дією електромагнітних коливань. Різке зниження кваліфікації є основою для
направлення хворих на МСЕК і визначення їм ступеня втрати працездатності на період набуття іншої професії (один рік). При наявності катаракти подальша робота в контакті з радіовипромінюванням заборонена.
Профілактика. Рекомендують такі способи та методи захисту від впливу енергії електромагнітного поля: організаційні, технологічні, санітарно-технічні,
індивідуальні, лікувально-профілактичні.
Основними організаційними заходами, які дозволяють поліпшити стан навколишнього середовища у місцях розміщення джерел електромагнітного випромінювання, є зменшення тривалості дії та збільшення відстані від джерел до працюючого.
Технологічні заходи передбачають забезпечення механізації та автоматизації
виробничих процесів, застосування маніпуляторів та дистанційного управління.
Санітарно-технічні
заходи охоплюють екранування усіх джерел електромагнітного поля. До засобів індивідуального захисту належить радіозахисний одяг, окуляри.
Лікувально-профілактичні заходи полягають у проведенні попередніх та періодичних медичних оглядів, під час яких важливим є дослідження систем організму, які найбільше зазнають дії електромагнітного випромінювання.
26п. Вплив лазерного випромінювання на організм людини. Механізм
дії. Клінічна картина. Лікування. Профілактика. Експертиза
працездатності.
. Лазери — це якісно нові джерела потужного спрямованого електромагнітного випромінювання. Діапазон їх застосування досить широкий, а темпи впровадження у різних галузях науки і техніки досить швидкі. Адже внаслідок концентрації великої енергії випромінювання у відносно невеликому об'ємі,
лазери дають змогу здійснювати плавлення, зварювання і різання твердих металів
Профілактика. Рекомендують такі способи та методи захисту від впливу енергії електромагнітного поля: організаційні, технологічні, санітарно-технічні,
індивідуальні, лікувально-профілактичні.
Основними організаційними заходами, які дозволяють поліпшити стан навколишнього середовища у місцях розміщення джерел електромагнітного випромінювання, є зменшення тривалості дії та збільшення відстані від джерел до працюючого.
Технологічні заходи передбачають забезпечення механізації та автоматизації
виробничих процесів, застосування маніпуляторів та дистанційного управління.
Санітарно-технічні
заходи охоплюють екранування усіх джерел електромагнітного поля. До засобів індивідуального захисту належить радіозахисний одяг, окуляри.
Лікувально-профілактичні заходи полягають у проведенні попередніх та періодичних медичних оглядів, під час яких важливим є дослідження систем організму, які найбільше зазнають дії електромагнітного випромінювання.
26п. Вплив лазерного випромінювання на організм людини. Механізм
дії. Клінічна картина. Лікування. Профілактика. Експертиза
працездатності.
. Лазери — це якісно нові джерела потужного спрямованого електромагнітного випромінювання. Діапазон їх застосування досить широкий, а темпи впровадження у різних галузях науки і техніки досить швидкі. Адже внаслідок концентрації великої енергії випромінювання у відносно невеликому об'ємі,
лазери дають змогу здійснювати плавлення, зварювання і різання твердих металів
Патогенез. Біологічна дія лазерного випромінювання визначається такими основними характеристиками: довжиною хвилі; потужністю випромінювання;
тривалістю опромінювання; частотою проходження імпульсів; анатомічними і
функціональними особливостями тканин, які знаходяться під впливом випромінювання; площею опромінюваних поверхонь. Розрізняють термічну і
нетермічну, місцеву дії лазерного випромінювання.
Термічна дія випромінювання лазерів безперервної дії має багато спільного зі
звичайним нагрівом. Під дією імпульсного лазерного випромінювання тканина швидко нагрівається з миттєвим скипанням тканинної рідини, що призводить до механічного ушкодження тканин. При високій енергії
випромінювання (100 Дж і більше) у результаті руйнування та випаровування клітинних елементів на шкірі виникає ділянка некрозу з кратероподібною деформацією. Характерною рисою лазерного випромінювання в цьому разі буде чітка відмежованість ураженої ділянки від інтактної.
Нетермічна дія обумовлена переважно електричним і фотохімічним ефектами, а також поглинанням тканинами електромагнітної енергії.
Місцева дія лазерного випромінювання може виявитись ураженням очей і
тих органів, які вибірково реагують на цей вид випромінювання.
Клініка. Органами, що перш за все вражаються в разі впливу лазерного випромінювання, є очі та шкіра. Дія лазерного випромінювання на здорові
сітківки та інші утворення залежить від пігментації очного дна і діапазону випромінювання. При цьому видимий діапазон випромінювання діє переважно на фотосенсорний шар сітківки, викликаючи тимчасову втрату зору, а у випадку опіку — втрату зору в даній ділянці зорового простору.
нагрів райдужної оболонки викликає відчуття подразнення і мигальний рефлекс. При високому рівні енергії випромінювання внаслідок температурного помутніння кришталика настає необоротна втрата зору. Ураження очей лазерним випромінюванням цього діапазону відбувається, як правило, після тривалої дії.
Особи, що довго працюють з лазерами, скаржаться на стомлення очей наприкінці робочого дня, тупий або ріжучий біль в очних яблуках, нестерпність до яскравого світла, на сльозотечу або сухість. Гострота зору, як правило, не змінюється, але може настати підвищення порога кольоророзпізнавання,
збільшення тривалості адаптації в темноті, іноді — звуження полів зору.
Ураження шкіри при діянні прямого або дифузно відбитого лазерного випромінювання може мати найрізноманітніший характер — від еритеми до опіку. У легких випадках діяння лазерного випромінювання на шкіру виявляються функціональні зрушення в активності внутрішньошкірних ферментів, у зміні електропровідності шкіри.
Лазерне випромінювання за тривалої дії спричинює порушення функції
нервової
і
серцево-судинної
систем, викликає зміни гематологічних,
імунологічних показників, активності деяких ферментів і медіаторів. У
більшості випадків вони об'єднуються в астенічні й астеновегетативні
синдроми, що супроводжуються компенсаторно-пристосувальними реакціями.
Клінічна симптоматика, спричинена впливом лазерного випромінювання, не має
специфічного характеру і є наслідком комплексу несприятливих виробничих факторів, що виникають під час порушення експлуатації лазерів.
Лікування. У разі ушкодження очей або шкіри характер медичної допомоги визначається виходом ураження,
що залежить від довжини хвилі
випромінювання.
При ураженні
ультрафіолетовим випромінюванням
Особи, що довго працюють з лазерами, скаржаться на стомлення очей наприкінці робочого дня, тупий або ріжучий біль в очних яблуках, нестерпність до яскравого світла, на сльозотечу або сухість. Гострота зору, як правило, не змінюється, але може настати підвищення порога кольоророзпізнавання,
збільшення тривалості адаптації в темноті, іноді — звуження полів зору.
Ураження шкіри при діянні прямого або дифузно відбитого лазерного випромінювання може мати найрізноманітніший характер — від еритеми до опіку. У легких випадках діяння лазерного випромінювання на шкіру виявляються функціональні зрушення в активності внутрішньошкірних ферментів, у зміні електропровідності шкіри.
Лазерне випромінювання за тривалої дії спричинює порушення функції
нервової
і
серцево-судинної
систем, викликає зміни гематологічних,
імунологічних показників, активності деяких ферментів і медіаторів. У
більшості випадків вони об'єднуються в астенічні й астеновегетативні
синдроми, що супроводжуються компенсаторно-пристосувальними реакціями.
Клінічна симптоматика, спричинена впливом лазерного випромінювання, не має
специфічного характеру і є наслідком комплексу несприятливих виробничих факторів, що виникають під час порушення експлуатації лазерів.
Лікування. У разі ушкодження очей або шкіри характер медичної допомоги визначається виходом ураження,
що залежить від довжини хвилі
випромінювання.
При ураженні
ультрафіолетовим випромінюванням
призначають холодні примочки на повіки. У кон'юнктивальний мішок закапують 0,25% розчин дикаїну або 2,5% розчин новокаїну. У разі опіку райдужної оболонки, спричиненому випромінюванням видимої або близької
інфрачервоної ділянки спектра, закапують у кон'юнктивальний мішок 0,1%
розчин атропіну сульфату, на уражене око накладують асептичну пов'язку,
потерпілого терміново направляють до офтальмолога
Експертиза працездатності. Вирішення експертних питань залежать від ступеня ураження того чи іншого органа. Якщо ушкоджена рогівка, хворих треба тимчасово відсторонити від роботи на період лікування (1—2 тижні).
Зміни кришталика і сітківки потребують тривалішого лінування (до одного місяця) з наступним переведенням (терміном до двох місяців) на роботу, яка не пов'язана із впливом лазерного випромінювання. Та якщо у хворого спостерігається прогресування захворювання, його відсторонюють від роботи з лазерами і на період перекваліфікації встановлюють III групу інвалідності.
Профілактика. Під час роботи з лазерами рівні шкідливих виробничих факторів не повинні перевищувати встановлених державними стандартами і
діючою нормативно-технічною документацією.
Лазери повинні розміщуватись в окремих приміщеннях (лазери III—IV
класів), або мати екрани і огорожі (лазери II—III класів). Лазерна установка повинна мати екрануючі щити, ширми, штори, а для захисту працюючих від ураження електричним струмом використовується дистанційне керування,
блокування; для захисту рук — бавовняні рукавички, очей — захисні окуляри.
Персонал, допущений до роботи з лазерами, повинен проходити попередній та періодичний інструктаж і медичний огляд.
інфрачервоної ділянки спектра, закапують у кон'юнктивальний мішок 0,1%
розчин атропіну сульфату, на уражене око накладують асептичну пов'язку,
потерпілого терміново направляють до офтальмолога
Експертиза працездатності. Вирішення експертних питань залежать від ступеня ураження того чи іншого органа. Якщо ушкоджена рогівка, хворих треба тимчасово відсторонити від роботи на період лікування (1—2 тижні).
Зміни кришталика і сітківки потребують тривалішого лінування (до одного місяця) з наступним переведенням (терміном до двох місяців) на роботу, яка не пов'язана із впливом лазерного випромінювання. Та якщо у хворого спостерігається прогресування захворювання, його відсторонюють від роботи з лазерами і на період перекваліфікації встановлюють III групу інвалідності.
Профілактика. Під час роботи з лазерами рівні шкідливих виробничих факторів не повинні перевищувати встановлених державними стандартами і
діючою нормативно-технічною документацією.
Лазери повинні розміщуватись в окремих приміщеннях (лазери III—IV
класів), або мати екрани і огорожі (лазери II—III класів). Лазерна установка повинна мати екрануючі щити, ширми, штори, а для захисту працюючих від ураження електричним струмом використовується дистанційне керування,
блокування; для захисту рук — бавовняні рукавички, очей — захисні окуляри.
Персонал, допущений до роботи з лазерами, повинен проходити попередній та періодичний інструктаж і медичний огляд.
27п. Професійні захворювання, спричинені впливом ультразвуку.
Ультразвук — це механічні коливання пружного середовища, які
відрізняються від звуку більш високою частотою коливань (понад 20 кГц) і не сприймаються вухом людини.
1. Ультразвук малої інтенсивності (до 1,5 Вт/см ), який розглядається як фізичний каталізатор. Він викликає деякі зміни фізико-хімічних реакцій
організму, прискорення обмінних процесів, легкий нагрів тканин,
мікромасаж і не призводить до морфологічних порушень в середині
клітин.
2. Ультразвук середньої інтенсивності (до 1,5— 3,0 Вт/см ), що викликає
реакцію пригнічення у нервовій тканині. Швидкість відновлення функцій залежить від інтенсивності та тривалості впливу ультразвуку.
3. Ультразвук великої інтенсивності може викликати необоротне пригнічення аж до повного руйнування тканини.
Клініка. У разі систематичного впливу ультразвуку, інтенсивність і час контакту з яким перевищують ГДР, можуть спостерігатись функціональні зміни боку центральної нервової системи, серцево-судинної і ендокринної систем,
слухового і вестибулярного аналізаторів.
Особи, які тривалий час обслуговують ультразвукове устаткування,
скаржаться на головний біль, запаморочення, загальну слабість, швидку втомлюваність, розлади сну, дратливість, погіршення пам'яті, підвищену чутливість до звуків, боязливість яскравого світла; нерідко можуть бути скарги диспептичного характеру.
До кінця робочого дня у робітників відмічається брадикардія і гіпотонія, на
ЕКГ
виявляють брадисистолію,
порушення внутрішньосерцевої
і
внутрішньошлуночкової провідності. У крові — моноцитоз, еозинофілія, яка пізніше переходить в еозинопенію. Нерідко спостерігається зниження вмісту цукру в крові, гіперпротеінемія. Всі ці прояви носять нестійкий характер.
тих випадках, коли ультразвук передається не тільки через повітря (це стосується низькочастотного ультразвуку), але й контактним шляхом
(високочастотний ультразвук), зазначена симптоматика виражена сильніше.
При клінічному обстеженні виявляється астеновегетативний синдром, іноді
спостерігаються діенцефальні порушення — втрата маси, субфебрильна температура, пароксизмальні приступи за типом вісцеральних кризів,
підвищення механічного збудження м'язів, свербіж.
При тривалій роботі з ультразвуковими дефектоскопами в операторів можуть розвиватись вегетативно-судинні порушення у вигляді ангіодистонічного синдрому, вегетативного поліневриту, вегетоміофасциту рук вегетативно-судинної дисфункції.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 16