Діагноз. Слід пам'ятати, що найбільш характерними ознаками професійної
дискінезії є вибірковість ураження тільки однієї функції, яка лежить в основі тієї чи
іншої професійної діяльності — письма, друкування на друкарській машинці, грі на музичному інструменті і таке інше. Згодом можуть страждати й інші рухові функції
працюючої руки.
Диференціальна діагностика. Диференціальний діагноз професійної дискінезії
проводиться з істеричним парезом руки, органічними захворюваннями центральної
нервової системи, особливо тими, що супроводжуються екстрапірамідними і
мозочковими порушеннями. При істерії парез руки розвивається звичайно швидко і
розповсюджується на всі її функції. Органічні захворювання центральної нервової
системи супроводжуються осередковими симптомами і ніколи не обмежуються порушеннями тільки професійної функції руки.
Клінічні форми професійної дискінезії та їх прояви
Форма
Клінічні прояви
Судомна
Судоми в пальцях, що виникають на фоні підвищеного тонусу дрібних м’язів кисті після написання декількох букв або слів, виконання якихось точних рухів. У виражених випадках при написанні слів судоми можуть поширюватися з м’язів кисті та передпліччя на м’язи плеча і плечового пояса
Паретичн а
При спробі письма швидко настає різка слабість у пальцях та кисті на фоні обмеження рухів аж до парезу. Пальці
стають слабкими, млявими, погано керованими, мимоволі
розслабляються, і ручка, олівець або інший інструмент вивалюється з рук
Атактична
Варіант паретичної форми. Розвивається переважно під час роботи на клавіатурі, а також у піаністів. Хворий не може влучити в необхідну клавішу.
Тремтлив а
При тремтливій формі в процесі письма чи диференційованих рухах пальців з’являється різке тремтіння, тремор всієї верхньої кінцівки, яка більше навантажена під час виконання тієї чи іншої роботи
Невралгіч на
(невральн а)
Виражений больовий синдром у м’язах кисті, передпліччя чи всієї верхньої кінцівки, що виникає при спробі письма і при виконанні висококоординованих рухів
Змішана У хворого поєднано декілька форм
Загально Експертиза працездатнеості. Лікування хворого з наявністю міалгії,
вегетативної поліневропатії, серозного бурситу можна проводити амбулаторно з переведенням хворого на легшу роботу згідно зі справкою ВКК терміном на два тижні. При інших формах патології слід звільнити хворого від роботи: на 5—6 днів при міалгії з больовим синдромом і люмбалгії, на 2—3 тижні при наявності
поліневропатії, міозиту, тендовагініту з крепітацією, епікондиліту, 3—4 тижні при плечолопатковому періартриті, артрозі, асептичному некрозі
Розвиток дистрофічних змін,
часті
рецидиви,
прогресування перебігу патологічного процесу, наявність стійкого больового синдрому, стійке порушення функції
є
основою для перекваліфікації
хворого
і
раціонального його працевлаштування на роботу,
що не пов'язана з дією функціонального перенапруження. У разі зниження кваліфікації під час зміни місця роботи хворих направляють на МСЕК для вирішення питання про ступінь втрати працездатності
(1—2 роки). При стійкому зниженні функціональних здібностей хворого (асептичний некроз кісточок зап'ястя) може бути встановлена І група інвалідності.
Профілактика. Серед профілактичних заходів щодо попередження несприятливої
дії функціонального перенапруження найефективнішим є комплексна механізація найбільш важких робіт і тих операцій, що потребують виконання великої кількості
стереотипних рухів руками і пальцями. Важливе значення має також правильно організований режим праці і відпочинку, виробнича гімнастика, масаж і теплі ванни для рук, профілактична вітамінізація
загальне ультрафіолетове опромінення, що проводяться восени і навесні. Поряд з професійним відбором, особливе значення в профілактиці цих захворювань надається періодичним медичним оглядам, що проводяться один раз кожні 2 роки за участю лікаря-невропатолога, хірурга, гінеколога, терапевта.
32п. Диференційна діагностика професійних захворювань опорнорухового
апарату.
Дискінезії
Диференційну діагностику проводять з функціональними захворюваннями ЦНС (істерій), при яких можуть спостерігатися тремтіння рук і навіть функціональний парез працюючої кінцівки. При істерії парез верхньої
кінцівки розвивається зазвичай швидко і поширюється на всі її функції.
Професійну дискінезію диференціюють від органічних захворювань ЦНС, особливо від тих, що супроводжуються екстрапірамідними і мозочкови-ми порушеннями. Органічні захворювання ЦНС
супроводжуються вогнищевими симптомами і ніколи не обмежуються порушеннями лише професійної
функції верхньої кінцівки.
Пошкодження мязів
Диференційний діагноз. Міофіброз необхідно диференціювати з міозитом запальної природи,
остеоартрозом обмінного характеру, захворюваннями периферичної нервової системи. Характерним для міофиброзу є порушення поверхневої чутливості (гіпер- або гіпестезії) над ураженим м’язом. Міофіброз надлопаткової ділянки часто є ознакою остеохондрозу шийного відділу хребта, що слід враховувати при диференційній діагностиці.
Лікування. Лікування при захворюваннях м’язів необхідно починати на початкових стадіях розвитку захворювання. При лікуванні хворих із професійним міозитом широко використовують фізіотерапевтичні
процедури в поєднанні з медикаментозними засобами. Із фізіотерапевтичних процедур призначають парафінові аплікації, озокерит, УВЧ, діатермію, ультразвук, електрофорез, масаж. Показані теплі ванночки з подальшим масажем рук і м’язів плечового пояса. В усіх випадках проводять лікувальну гімнастику. З
лікарських засобів рекомендується внутрішньом’язове введення новокаїну — 5 мл 2% розчину через день протягом 10 днів, пероральний прийом вітамінів, особливо В
1
Діагностика
професійних хвороб,
спричинених функціональним перенапруженням, викликає деякі складнощі, що зумовлено, передусім, відсутністю специфічних клінічних проявів цих станів. Тому для встановлення діагнозу треба в кожному конкретному випадку проаналізувати умови праці, характер та інтенсивність праці хворого, наявність супутніх несприятливих факторів виробничого середовища,
32п. Диференційна діагностика професійних захворювань опорнорухового
апарату.
Дискінезії
Диференційну діагностику проводять з функціональними захворюваннями ЦНС (істерій), при яких можуть спостерігатися тремтіння рук і навіть функціональний парез працюючої кінцівки. При істерії парез верхньої
кінцівки розвивається зазвичай швидко і поширюється на всі її функції.
Професійну дискінезію диференціюють від органічних захворювань ЦНС, особливо від тих, що супроводжуються екстрапірамідними і мозочкови-ми порушеннями. Органічні захворювання ЦНС
супроводжуються вогнищевими симптомами і ніколи не обмежуються порушеннями лише професійної
функції верхньої кінцівки.
Пошкодження мязів
Диференційний діагноз. Міофіброз необхідно диференціювати з міозитом запальної природи,
остеоартрозом обмінного характеру, захворюваннями периферичної нервової системи. Характерним для міофиброзу є порушення поверхневої чутливості (гіпер- або гіпестезії) над ураженим м’язом. Міофіброз надлопаткової ділянки часто є ознакою остеохондрозу шийного відділу хребта, що слід враховувати при диференційній діагностиці.
Лікування. Лікування при захворюваннях м’язів необхідно починати на початкових стадіях розвитку захворювання. При лікуванні хворих із професійним міозитом широко використовують фізіотерапевтичні
процедури в поєднанні з медикаментозними засобами. Із фізіотерапевтичних процедур призначають парафінові аплікації, озокерит, УВЧ, діатермію, ультразвук, електрофорез, масаж. Показані теплі ванночки з подальшим масажем рук і м’язів плечового пояса. В усіх випадках проводять лікувальну гімнастику. З
лікарських засобів рекомендується внутрішньом’язове введення новокаїну — 5 мл 2% розчину через день протягом 10 днів, пероральний прийом вітамінів, особливо В
1
Діагностика
професійних хвороб,
спричинених функціональним перенапруженням, викликає деякі складнощі, що зумовлено, передусім, відсутністю специфічних клінічних проявів цих станів. Тому для встановлення діагнозу треба в кожному конкретному випадку проаналізувати умови праці, характер та інтенсивність праці хворого, наявність супутніх несприятливих факторів виробничого середовища,
тривалість професійного стажу, особливості виникнення, перебігу і клінічних проявів професійної патології, наявність або відсутність інших етіологічних факторів.
Виникають професійні захворювання від функціонального перенапруження звичайно поволі, розвиваються поступово, протягом досить тривалого часу. Для професійних захворювань характерно також значне покращання стану при досить тривалих перервах у роботі, а в початкових стадіях і після кількох днів відпочинку.
Важливе значення має відсутність других етіологічних факторів, парш за все
інфекційних захворювань і травм. Більшість цих станів розвивається в осіб,
тривалість професійного стажу котрих не менше 10—12 років. Має значення також локалізація захворювання, що залежить від ступеня навантаження на ту чи іншу руку.
33п. Хронічні міофібрози. Патогенез. Клінічна картина. Діагностика.
Лікування. Профілактика. Експертиза працездатності.
Ці захворювання є однією з найбільш розповсюджених форм професійної патології,
зумовленої функціональним перенапруженням. Вони включають два клінічних синдроми: міалгію і міозит. Зустрічаються ці стани в робітників самих різних професій, праця яких пов'язана зі значним статико-динамічним навантаженням. Це перш за все будівельники, робітники цегляних і хлібозаводів, доярки, друкарки,
піаністи. Найчастіше страждають м'язи передпліч, рідше — м'язи плеча.
Міалгія починається з ниючого болю, почуття незручності, тяжкості, стягнення у відповідних м'язах. Знижується темп роботи, підвищується механічна збудженість м'язів, їх біоелектрична активність. Знижується сила і особливо виносливість їх до статичних зусиль.
Міалгія є функціональною стадією захворювання. Нормалізація стану відмічається,
вже через кілька днів відпочинку. Хоча досить часто при відновленні роботи
Виникають професійні захворювання від функціонального перенапруження звичайно поволі, розвиваються поступово, протягом досить тривалого часу. Для професійних захворювань характерно також значне покращання стану при досить тривалих перервах у роботі, а в початкових стадіях і після кількох днів відпочинку.
Важливе значення має відсутність других етіологічних факторів, парш за все
інфекційних захворювань і травм. Більшість цих станів розвивається в осіб,
тривалість професійного стажу котрих не менше 10—12 років. Має значення також локалізація захворювання, що залежить від ступеня навантаження на ту чи іншу руку.
33п. Хронічні міофібрози. Патогенез. Клінічна картина. Діагностика.
Лікування. Профілактика. Експертиза працездатності.
Ці захворювання є однією з найбільш розповсюджених форм професійної патології,
зумовленої функціональним перенапруженням. Вони включають два клінічних синдроми: міалгію і міозит. Зустрічаються ці стани в робітників самих різних професій, праця яких пов'язана зі значним статико-динамічним навантаженням. Це перш за все будівельники, робітники цегляних і хлібозаводів, доярки, друкарки,
піаністи. Найчастіше страждають м'язи передпліч, рідше — м'язи плеча.
Міалгія починається з ниючого болю, почуття незручності, тяжкості, стягнення у відповідних м'язах. Знижується темп роботи, підвищується механічна збудженість м'язів, їх біоелектрична активність. Знижується сила і особливо виносливість їх до статичних зусиль.
Міалгія є функціональною стадією захворювання. Нормалізація стану відмічається,
вже через кілька днів відпочинку. Хоча досить часто при відновленні роботи
спостерігається рецидив захворювання з тенденцією до подальшого прогресування,
аж до розвитку дегенеративно-дистрофічних і вторинних запальних змін у м'язах.
Міозит характеризується посиленням болю і парестезій в руках, на які скаржаться хворі не тільки під час виконання роботи, але й у спокої, особливо вночі. Біль різко посилюється під час активних рухів. Знижується ритм рухів, продуктивність праці.
Уражені м'язи стають малоеластичними, дряблими, атрофічними. У товщі м'язової
тканини прощупуються різко болісні щільні вузли діаметром від 3—4 мм до 2—3 см.
ХВОРОБИ ФІБРОЗНИХ І СИНОВІАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ
До таких захворювань належать хвороби периферичних зв'язок або м'язових прикріплень, як періартрит, епікондиліт, тендовагініт, бурсит.
Плечолопатковий періартрит як професійне захворювання розвивається при виконанні роботи, що потребує повторення рухів у плечовому суглобі, особливо на фоні
значного статико-динамічного навантаження (каменярі, штукатури, маляри).
Починається захворювання з болю в плечовому суглобі при русі — підйомі, ротації
плеча
Тендовагініт. Це захворювання характеризується ураженням синовіальної
оболонки сухожильних піхв дегенеративно-дистрофічного характеру з супутнім асептичним (серозно-геморагічним) запаленням. Як професійне захворювання тендовагініт розвивається переважно на верхніх кінцівках, особливо в результаті
виконання великої кількості рухів пальцями, кистю (ізолювальники, каменярі,
обмотники, друкарки, кравці). Звичайно уражуються сухожилля згиначів і
розгиначів пальців кисті, значно рідше — сухожилля довгої голівки двоголового м'яза плеча, п'ятковий сухожилок.
Епікондиліт. Це захворювання діагностується при локалізації асептичного хронічного запалення та дегенеративно-дистрофічних змін у ділянці надвиростка
— місця прикріплення сухожилля розгинально-супінаторної групи м'язів передпліч
(латеральний епікондиліт) — або в зоні медіального надвиростка — місця прикріплення сухожилля згиначів кисті і пальців (медіальний епікондиліт).
Розвивається захворювання переважно в осіб тяжкої фізичної праці і в разі
виконання ними частих розгинально-згинальних і ротаційних рухів у ліктьовому суглобі (робітники сільського господарства, будівельних професій, ковалі,
оператори рахувально-аналітичних машин).
Лікування при захворюваннях м'язів найбільш ефективне на початкових стадіях.
Позитивний результат дає застосування ультразвуку, короткохвильової діатермії та
аж до розвитку дегенеративно-дистрофічних і вторинних запальних змін у м'язах.
Міозит характеризується посиленням болю і парестезій в руках, на які скаржаться хворі не тільки під час виконання роботи, але й у спокої, особливо вночі. Біль різко посилюється під час активних рухів. Знижується ритм рухів, продуктивність праці.
Уражені м'язи стають малоеластичними, дряблими, атрофічними. У товщі м'язової
тканини прощупуються різко болісні щільні вузли діаметром від 3—4 мм до 2—3 см.
ХВОРОБИ ФІБРОЗНИХ І СИНОВІАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ
До таких захворювань належать хвороби периферичних зв'язок або м'язових прикріплень, як періартрит, епікондиліт, тендовагініт, бурсит.
Плечолопатковий періартрит як професійне захворювання розвивається при виконанні роботи, що потребує повторення рухів у плечовому суглобі, особливо на фоні
значного статико-динамічного навантаження (каменярі, штукатури, маляри).
Починається захворювання з болю в плечовому суглобі при русі — підйомі, ротації
плеча
Тендовагініт. Це захворювання характеризується ураженням синовіальної
оболонки сухожильних піхв дегенеративно-дистрофічного характеру з супутнім асептичним (серозно-геморагічним) запаленням. Як професійне захворювання тендовагініт розвивається переважно на верхніх кінцівках, особливо в результаті
виконання великої кількості рухів пальцями, кистю (ізолювальники, каменярі,
обмотники, друкарки, кравці). Звичайно уражуються сухожилля згиначів і
розгиначів пальців кисті, значно рідше — сухожилля довгої голівки двоголового м'яза плеча, п'ятковий сухожилок.
Епікондиліт. Це захворювання діагностується при локалізації асептичного хронічного запалення та дегенеративно-дистрофічних змін у ділянці надвиростка
— місця прикріплення сухожилля розгинально-супінаторної групи м'язів передпліч
(латеральний епікондиліт) — або в зоні медіального надвиростка — місця прикріплення сухожилля згиначів кисті і пальців (медіальний епікондиліт).
Розвивається захворювання переважно в осіб тяжкої фізичної праці і в разі
виконання ними частих розгинально-згинальних і ротаційних рухів у ліктьовому суглобі (робітники сільського господарства, будівельних професій, ковалі,
оператори рахувально-аналітичних машин).
Лікування при захворюваннях м'язів найбільш ефективне на початкових стадіях.
Позитивний результат дає застосування ультразвуку, короткохвильової діатермії та
токів Бернара. Велике значення в лікуванні міофасцитів мають лікувальна гімнастика та масаж. При наявності різкої болісності м'язів рекомендується виутрім'язове введення 5 мл 2% розчину новокаїну через день протягом 10 днів, вітаміну В
1
(по 30
мг на день протягом 15 днів внутрім'язово). Призначають також теплі ванночки з наступним масажем рук і м'язів плечового поясу.
Терапевтичні заходи при періартриті плечового суглоба складаються з імобілізації,
новокаїнової анестезії, фізіотерапії, в тому числі рентгенотерапії і лікування ультразвуком, проколів і промивання субакроміальної сумки. У гострому періоді
застосовують реопірин, анальгін з амідопірином, електрофорез з новокаїном. Тривала
імобілізація плечового суглоба не рекомендується, тому що може приззести до розвитку тугорухомості суглоба.
Лікування епікондиліту плеча в початковій стадії починається з імобілізації кисті і
передпліччя гіпсовою лонгеткою. У зону надвиростка вводять гідрокортизон (від 5 до
25 мг) через день протягом 6—8-ми днів. Позитивний результат дають новокаїнові
блокади ділянки надвиростка. Курс лікування складається з 3—4-х блокад з
інтервалом 5 днів і одночасною імобілізацією кінцівки. Із фізіотерапевтичних процедур ефективні діадинамотерапія, парафінові аплікації на ділянку ліктьового суглоба (через 3—4 тижні після імобілізації).
Лікування тендовагініту передбачає звільнення хворого від праці, призначення новокаїнових блокад, у зону передпліччя (8—10 мл 0,5% розчину)
Експертиза працездатнеості. Лікування хворого з наявністю міалгії, вегетативної
поліневропатії, серозного бурситу можна проводити амбулаторно з переведенням хворого на легшу роботу згідно зі справкою ВКК терміном на два тижні. При інших формах патології слід звільнити хворого від роботи: на 5—6 днів при міалгії з больовим синдромом і люмбалгії, на 2—3 тижні при наявності поліневропатії,
1
(по 30
мг на день протягом 15 днів внутрім'язово). Призначають також теплі ванночки з наступним масажем рук і м'язів плечового поясу.
Терапевтичні заходи при періартриті плечового суглоба складаються з імобілізації,
новокаїнової анестезії, фізіотерапії, в тому числі рентгенотерапії і лікування ультразвуком, проколів і промивання субакроміальної сумки. У гострому періоді
застосовують реопірин, анальгін з амідопірином, електрофорез з новокаїном. Тривала
імобілізація плечового суглоба не рекомендується, тому що може приззести до розвитку тугорухомості суглоба.
Лікування епікондиліту плеча в початковій стадії починається з імобілізації кисті і
передпліччя гіпсовою лонгеткою. У зону надвиростка вводять гідрокортизон (від 5 до
25 мг) через день протягом 6—8-ми днів. Позитивний результат дають новокаїнові
блокади ділянки надвиростка. Курс лікування складається з 3—4-х блокад з
інтервалом 5 днів і одночасною імобілізацією кінцівки. Із фізіотерапевтичних процедур ефективні діадинамотерапія, парафінові аплікації на ділянку ліктьового суглоба (через 3—4 тижні після імобілізації).
Лікування тендовагініту передбачає звільнення хворого від праці, призначення новокаїнових блокад, у зону передпліччя (8—10 мл 0,5% розчину)
Експертиза працездатнеості. Лікування хворого з наявністю міалгії, вегетативної
поліневропатії, серозного бурситу можна проводити амбулаторно з переведенням хворого на легшу роботу згідно зі справкою ВКК терміном на два тижні. При інших формах патології слід звільнити хворого від роботи: на 5—6 днів при міалгії з больовим синдромом і люмбалгії, на 2—3 тижні при наявності поліневропатії,
міозиту, тендовагініту з крепітацією, епікондиліту, 3—4 тижні при плечолопатковому періартриті, артрозі, асептичному некрозі
Профілактика. Серед профілактичних заходів щодо попередження несприятливої
дії функціонального перенапруження найефективнішим є комплексна механізація найбільш важких робіт і тих операцій, що потребують виконання великої кількості
стереотипних рухів руками і пальцями. Важливе значення має також правильно організований режим праці і відпочинку, виробнича гімнастика, масаж і теплі ванни для рук, профілактична вітамінізація загальне ультрафіолетове опромінення, що проводяться восени і навесні
34п. Бурсит. Патогенез. Клінічна картина. Діагностика. Лікування.
Профілактика. Експертиза працездатності.
Професійний бурсит — хронічне запалення синовіальної сумки, яке розвивається в результаті систематичного тиснення, перенапруження і
травматизації у гірників, покрівельників, каменярів, мостівників, паркетників,
обрубувачів сучків, тобто у представників тих професій, де має місце тривале упирання на лікоть або коліно з розвитком асептичного запалення сумки і
утворення в ній серозно-геморагічного ексудату. Розвиткові захворювання сприяють незручна поза, шорсткість грунту, недосконалість захисного одягу,
тривале охолодження, різка зміна температури навколишнього середовища,
вібрація.
Патогенез. Під впливом тривалого тиску і тертя поблизу робочих поверхонь суглобів виникають дистрофічні зміни в порожнині уражених синовіальних сумок з утворенням численних вільних тіл, що мають хрящоподібну щільність. Ділянки,
уражені склеротичним процесом, а також рідкий вміст сумок зазнають кальціфікації.
Результатом цих процесів є втрата еластичності і стовщення шкіри, фіброз у підшкірній основі, гіперплазія стінки синовіальних сумок.
Клініка. Розрізняють бурсит гострий (серозний і гнійний) та хронічний (серозний і
проліферативний). Гострий бурсит діагностується рідше, ніж хронічний.
Профілактика. Серед профілактичних заходів щодо попередження несприятливої
дії функціонального перенапруження найефективнішим є комплексна механізація найбільш важких робіт і тих операцій, що потребують виконання великої кількості
стереотипних рухів руками і пальцями. Важливе значення має також правильно організований режим праці і відпочинку, виробнича гімнастика, масаж і теплі ванни для рук, профілактична вітамінізація загальне ультрафіолетове опромінення, що проводяться восени і навесні
34п. Бурсит. Патогенез. Клінічна картина. Діагностика. Лікування.
Профілактика. Експертиза працездатності.
Професійний бурсит — хронічне запалення синовіальної сумки, яке розвивається в результаті систематичного тиснення, перенапруження і
травматизації у гірників, покрівельників, каменярів, мостівників, паркетників,
обрубувачів сучків, тобто у представників тих професій, де має місце тривале упирання на лікоть або коліно з розвитком асептичного запалення сумки і
утворення в ній серозно-геморагічного ексудату. Розвиткові захворювання сприяють незручна поза, шорсткість грунту, недосконалість захисного одягу,
тривале охолодження, різка зміна температури навколишнього середовища,
вібрація.
Патогенез. Під впливом тривалого тиску і тертя поблизу робочих поверхонь суглобів виникають дистрофічні зміни в порожнині уражених синовіальних сумок з утворенням численних вільних тіл, що мають хрящоподібну щільність. Ділянки,
уражені склеротичним процесом, а також рідкий вміст сумок зазнають кальціфікації.
Результатом цих процесів є втрата еластичності і стовщення шкіри, фіброз у підшкірній основі, гіперплазія стінки синовіальних сумок.
Клініка. Розрізняють бурсит гострий (серозний і гнійний) та хронічний (серозний і
проліферативний). Гострий бурсит діагностується рідше, ніж хронічний.
При гострому серозному бурситі хворі скаржаться на болючість у суглобі,
наявність припухлості м'якої консистенції та округлої форми. Шкіра в зоні
припухлості гіперемірована, при дотику визначається локальне підвищення температури шкіри в цій області, має місце обмеження рухомості в суглобі. Вміст сумки має серозний характер.
При гнійному бурситі підвищується температура тіла до 39—40°С. Пунктат бурси гнійний, з великим вмістом лейкоцитів.
ронічний серозний бурсит зустрічається рідко. Він характеризується тривалістю перебігу, помірно вираженою болючістю, наявністю обмеженої, яйцевидної форми припухлості. Поширеною формою хронічного бурситу є проліферативна форма.
Перебіг такої форми хронічного бурситу затяжний, з періодами ремісії і загострень,
часто може приєднуватись інфекція. Локально визначається флюктуація, стінки сумки стовщені, суглобна щілина зменшена.
Синдром Дюпюітрена — фіброзно-рубцеве переродження апоневрозу з утворенням тендогенної контрактури третього-п'ятого пальців у ділянці п'ястно-фалангових і
проксимальних міжфалангових суглобів. Виникає при виконанні робіт, що супроводжуються травматизацією долоні. Клінічно, як правило, болісні почуття виникають у разі виконання значної фізичної роботи. Визначається ущільнення і
рубцювання долонного апоневрозу біля основи третього-п'ятого пальців; ущільнення і
вкорочений їх сужилків, утворення контрактури цих пальців.
Лікування при гострому бурситі консервативне: спокій, протизапальні засоби
(антибіотики, сульфаніламідні препарати, блокада гідрокортизоном або введенням 25
мг (1 мл) суспензії гідрокортизону в порожнину сумки після промивання її 0,5%
розчином новокаїну, 2—3 ін'єкції через 3—4 дні), фізіопроцедури (УВЧ, парафінові
аплікації, діадинамотераіпія з 10% розчином калію йодиду протягом 15 хв, усього
10—20 сеансів).
При рецидиві або переході процесу в хронічний застосовують оперативне лікування.
початковій стадії контрактури долонного апоневрозу призначають ін'єкції
гідрокортизону, новокаїну, румалону, лідази (по 1 мл) під рубцевозмінені тканини кожного дня або через день (10—15 ін'єкцій), а також фонофорез гіідрокортизону,
електрофорез йоду, літію, лідази; у подальшому показано хірургічне лікування.
Експертиза працездатнеості. Лікування хворого з наявністю міалгії, вегетативної
поліневропатії, серозного бурситу можна проводити амбулаторно з переведенням хворого на легшу роботу згідно зі справкою ВКК терміном на два тижні. При інших формах патології слід звільнити хворого від роботи: на 5—6 днів при міалгії з больовим синдромом і люмбалгії, на 2—3 тижні при наявності поліневропатії,
міозиту, тендовагініту з крепітацією, епікондиліту, 3—4 тижні при плечолопатковому періартриті, артрозі
35п. Періартрит плечового суглоба. Патогенез. Клініка. Діагностика.
Лікування. Профілактика. Експертиза працездатності.
Плечолопатковий періартрит як професійне захворювання розвивається при виконанні роботи, що потребує повторення рухів у плечовому суглобі, особливо на фоні значного статико-динамічного навантаження (каменярі, штукатури, маляри).
Починається захворювання з болю в плечовому суглобі при русі — підйомі, ротації
плеча. З часом біль посилюється, стає постійним, виникає хруст у суглобі при русі.
Поступово зростає обмеження руху в суглобі, особливо ротації та бокового відведення плеча. Значно обмежено, а часто і неможливо, заведення руки за спину. В подальшому можливий розвиток тугорухомості в плечовому суглобі. З'являється біль при пальпації
великого бугорка плечової кістки, рідше — дельтоподібного м'яза, особливо в місці
прикріплення йото до плечової кістки.
Рентгенологічне дослідження при періартриті плечового суглоба виявляє
склеротичну зміїну поверхні бугорка плечової кістки і наявність тіней вапнякових відкладень різних розмірів, форми і щільності.
Періартрит плечового суглоба протікає із запаленням навколосуглобових структур - м'язів, зв'язок, сухожиль, їх сполучнотканинних оболонок (т.зв.
сухожильних піхв). Сам термін є похідним грецьких слів - пери (близько), артрит
(суглоб), ит (запалення). Так як плечовий суглоб утворений плечовий і лопаткової
кістками, то це захворювання ще іменують як плечолопатковий періартрит.
Біль і обмеження рухів в суглобі.
1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 16