Ім'я файлу: УСНИЙ ПРОФ дашин.docx.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1273кб.
Дата: 29.11.2021
скачати

36п. Моно- та поліневропатії верхніх і нижніх кінцівок. Вегетативно-сенсорні
радикулопатії та радикуломієлопатії. Клінічна картина. Діагностика.
Лікування. Профілактика. Експертиза працездатності.
Полінейропатія верхніх і нижніх кінцівок – це ураження периферійних волокон
нервової системи, яка впливає на весь організм в цілому. При цьому
порушуються сенсорні і моторні функції організму. Полінейропатія не є
самостійним захворюванням і розвивається з різних причин. Це може бути порушення процесів обміну, інтоксикація, порушення дистальних процесів нервової системи.
 Порушення моторики, параліч.
 Різкі, гострі больові відчуття.
 Набряки кінцівок.
 Інтенсивне потовиділення.
 Гіперчутливість або навпаки.
 Мурашки, поколювання.
 Порушення вібраційної чутливості.
 Погіршення стану шкіри і нігтів.
 Трофічні виразки в області нижніх кінцівок.
Невропатія ліктьового нерва зустрічається найчастіше внаслідок травматизації
нерва під час виконання робіт, що потребують упирання ліктем об стіл (різьбар,
гранувальник, гравер, склодув). Хворі скаржаться на біль і парестезії в ділянці
четвертого-п'ятото пальців. Знижується сила і витривалість м'язів кисті, внаслідок чого вони не можуть тривалий час тримати в руці інструмент, деталь, що обробляють.
Спостерігається гіпестезія на четвертому-п'ятому пальцях і ліктьовому краї кисті,
гіпотрофія м'язів п'ятого пальця. Хворі не можуть привести п'ятий палець до четвертого.
Ураження серединного нерва характеризується тим, що у хворих рано з'являються парестезії та біль у другому-третьому або в усіх пальцях, у кисті і
передпліччі. Біль значно посилюється вночі, під час охолодження, при зміні
атмосферного тиску. Кисті ціанотичні, вологі. Може спостерігатись набряк пальців,

гіпестезія на долонях, особливо на першому-третьому пальцях і на тилі дистальних і
середніх фаланг другого-четвертого пальців. З часом розвивається атрофія м'язів підвищення першого пальця, знижується сила стиснення кисті.
Невропатія малогомілкового нерва розвивається в робітників, які протягом тривалого часу стоять на колінах або сидять навпочіпки (паркетники, покрівельники,
робітники сільського господарства). Через особлнвості професійної діяльності
виникає здавлення нерва в піднаколінковій ямці або біля головки малогомілкової
кістки. Хворі скаржаться на затруднену ротацію стопи назовні, з'являється гіпестезія зовнішньої поверхні гомілки і тилу стопи. У хворих виникає так звана півняча хода.
гіпергідроз, набряклість дистальних фалангів, зміна забарвлення шкіри і температури кистей. У разі переважання паретичних явищ у капілярах і судинах малого калібру відмічаються ціанотичне забарвлення і незмінна або підвищена температура, а при переважанні спастичних явищ — блідість або мармуровість шкіри і гіпотермія кистей.
Сенсорні порушення при вегетативній поліневропатії відсутні або має місце гіпестезія.
Вегетативно-сенсорна поліневропатія. На початковій стадії захворювання з'являються скарги: ниючий біль у кістках і передпліччях, парестезії в них (відчуття оніміння,
«повзання комах»). Ці відчуття посилюються під час переміни атмосферного тиску,
охолодження. Згодом біль і парестезії посилюються, стають постійними, турбують хворих після праці, вночі, порушуючи сон. З'являються периферичні
вегетативно-судинні порушення
лікуванні
вегетативно-сенсорної
поліневропатії
застосовують препарати спазмолітичної дії та ті, що впливають на стан мікроциркуляції: ксантінолу нікотинат по 0,15 г тричі на день або «Ніковерін» по 1 табл., нікошпан двічі-тричі на день після
їжі. З метою нормалізації метаболічних процесів призначають вітаміни групи В
(тіаміну бромід, піридоксину гідрохлорид, ціанокобаламін), кокарбоксилазу, АТФ,
біостимулятори (алое, ФІБС). При наявності більш виражених і стійких змін

застосовують гангліоблокатори: бензогексоній, пахікарпін, спазмолітин (по 0,05—0,1
г двічі-тричі на день), внутрівенні вливання 5 мл 0,5% розчину новокаїну (на курс 10
ін'єкцій). Добрий результат дає метод рефлексотерапії та фізіотерапії: електрофорез
5% розчину новокаїну на руки, ультразвук. Рекомендується масаж шийно-комірцевої
ділянки, бальнеотерапія — родонові, сірководневі ванни.
Експертиза працездатнеості. Лікування хворого з наявністю міалгії, вегетативної
поліневропатії, серозного бурситу можна проводити амбулаторно з переведенням хворого на легшу роботу згідно зі справкою ВКК терміном на два тижні. При інших формах патології слід звільнити хворого від роботи: на 5—6 днів при міалгії з больовим синдромом і люмбалгії, на 2—3 тижні при наявності поліневропатії, міозиту,
тендовагініту з крепітацією, епікондиліту, 3—4 тижні при плечолопатковому періартриті, артрозі, асептичному некрозі кістки
Профілактика. Серед профілактичних заходів щодо попередження несприятливої
дії функціонального перенапруження найефективнішим є комплексна механізація найбільш важких робіт і тих операцій, що потребують виконання великої кількості
стереотипних рухів руками і пальцями. Важливе значення має також правильно організований режим праці і відпочинку, виробнича гімнастика, масаж і теплі ванни для рук, профілактична вітамінізація загальне ультрафіолетове опромінення, що проводяться восени і навесні. Поряд з професійним відбором, особливе значення в профілактиці цих захворювань надається періодичним медичним оглядам, що проводяться один раз кожні 2 роки за участю лікаря-невропатолога, хірурга, гінеколога, терапевта.

37п. Класифікація професійних захворювань системи крові.
38п. Інтоксикація бензолом. Класифікція. Механізм дії. Клінічна картина.
Діагностика. Лікування. Профілактика. Експертиза працездатності.
Бензол широко застосовується в різних галузях промисловості: у резиновій,
хімічній, фармацевтичній, поліграфічній, лакофарбовій, у виробництві
синтетичного каучуку, вибухових, лікарських речовин. Використовується як розчинник жирів, каучуку. Допустима концентрація бензолу в повітрі робочої зони складає 5 мг/м3 .
Патогенез. При гострому отруєнні дія бензолу виявляється в основному на центральній нервовій системі і протікає за типом отруєння наркотичними отрутами.
При великій інтенсивності токсичного впливу можливе найбільш глибоке ураження кровотворних органів. У цих випадках має місце тотальне пригнічення кровотворення, порушення проліферації стовбурових кровотворних клітин і частково
- попередників гемопоезу. Може також порушуватись здатність цих клітин до диференціювання. Наслідком такого глибокого порушення кровотворення є
прогресуюча панцитопенія.

Менш інтенсивний токсичний вплив на кістковий мозок супроводжується пригніченням проліферації
диференційованих клітин крові
(мієлобластів,
ерітробластів, мегакаріобластів). При цьому можливе переважне ураження
Клініка
При
легких отруєннях відзначається загальна слабість, головний біль,
запаморочення, нудота, блювання, шум у вухах, похитування при ходьбі. При цьому яких-небудь змін з боку других органів і систем не спостерігається. Іноді можна відмітити невеликий лейкоцитоз з паличкоядерним зсувом, який швидко проходить.
При виразніших інтоксикаціях, зумовлених впливом значних концентрацій бензолу,
можуть спостерігатись втрата свідомості, іноді коматозний стан, тонічні і клонічні
судоми, зміни реакції зрачків. Прискорене дихання сповільнюється, пульс прискорюється, слабкого наповнення, артеріальний тиск знижується. Водночас часто спостерігається виражений лейкоцитоз.
разі надання відповідної допомоги порівняно швидко наступає одужання.
Описано випадки раптової смерті від паралічу вищих нервових центрів при дії
великих концентрацій бензолу (чистка цистерн із-під бензолу).
Хронічні інтоксикації розвиваються поступово при тривалому впливі субтоксичних концентрацій бензолу. Тяжкість і характер явищ, які розвиваються при отруєнні,
залежать від умов праці (характер виробничих процесів, температура навколишнього середовища, концентрація бензолу в повітрі, тривалість перебування в цих умовах), а також від стану організму.
Виділяють легку, середньої тяжкості і тяжку форми хронічного отруєння бензолом.
легких випадках хронічного отруєння найбільш характерною ознакою є
зменшення кількості лейкоцитів. Спочатку спостерігається транзиторна лейкопенія,
потім зниження кількості лейкоцитів стає достатньо стабільним і досягає рівня 4,0·10 9

в 1 л та нижче. На цьому фоні може спостерігатися зменшення долі нейтрофільних гранулоцитів до 40-50%, поява нейтрофільних гранулоцитів з токсогенною зернистістю,
гіперсегментацією ядер,
збільшення кількості
паличкоядерних нейтрофільних гранулоцитів.
боку ЦНС переважає неврастенічний синдром. Спостерігаються ознаки гіпотонії.
кістковому мозку має місце активація репаративних процесів, гіперплазія ерітроїдного ростка, ретикулоцитоз, збільшення молодих форм гранулоцитарного ряду.
Хронічне отруєння середнього ступеня тяжкості бензолом характеризується подальшим зменшенням кількості лейкоцитів (до 2,8—2,0·10 9
в 1 л). До цього приєднується тромбоцитопенія, кількість тромбоцитів зменшується до 120-80·10 9
в 1
л. З боку ЦНС спостерігається астеновегетативний синдром, який проявляється головним болем, запамороченням, загальною слабістю, адинамією, підвищеною подразнювальністю, порушенням сну, пітливістю. Можуть бути зміни з боку периферичної нервової системи за типом вегетативного поліневриту, особливо у тих,
хто має контакт з бензолом через шкіру рук.
Зміни стану серцево-судинної системи характеризуються гіпотензією, лабільністю серцевої діяльності, гіпотонією, помірно вираженою дистрофією міокарда.
При тяжкій формі отруєння спостерігається виражена анемія, кількість еритроцитів зменшується до 1,0·10 12
в 1 л, тромбоцитопенія досягає рівня 30-35·Ι0 9
в
1 л (рис. 20), тривалість кровотечі збільшується до 15-20 хв, знижується опірність
інфекціям. Характерним є різка загальна слабість, сонливість, шум у вухах,
запаморочення, потемніння в очах, блідість шкірних покривів, систолічний шум на верхівці серця. Виникають профузні кровотечі (носові, шлунково-кишкові, маточні).
Часто приєднуються інфекційні ускладнення (пневмонія, виразково-некротична ангіна, септикопіємія). Останні можуть спричинити смерть хворих.

Лікування. При гострих отруєннях необхідно негайно припинити контакт бензолом і перебувати на свіжому повітрі якомога довше. У разі подразнення слизової
оболонки очей проводять їх промивання 2% розчином гідрокарбонату натрію, при подразненні дихальних шляхів призначають діонін по 0,015 г або кодеїну фосфат по 0,03 г двічі-тричі на добу. Добрий ефект дають інгаляції розчином питної соли; більш тяжкі форми гострих отруєнь є показанням до призначення кисню.
Разом з ним призначають підшкірні ін'єкції 20% розчину кофеїн-бензоату натрію по 1-2
мл або кордіаміну по 2 мл
Експертиза працездатності. У разі перенесення гострого отруєння бензолом легкого ступеня явища інтоксикації проходять швидко (якщо подальший контакт потерпілого з бензолом припинено) і не супроводжуються втратою працездатності
хворого.
Одужання настає повільніше (на 5-7-й день) при інтоксикації середнього ступеня, і
на цей період, хворому слід видати лікарняний листок. У подальшому такі хворі
вважаються працездатними за своєю професією.
Після перенесеної тяжкої гострої інтоксикації можуть залишатися стійкі наслідки у вигляді тих чи інших синдромів ураження нервової системи. Такі хворі визнаються обмежено працездатними і повинні бути направлені на ЛТЕК для встановлення групи
інвалідності внаслідок професійного захворювання.
Експертиза хворих з хронічною інтоксикацією проводиться з урахуванням характеру та ступеня вираження гематологічних змін і наявності інших синдромів. При нерізко вираженій лейкопенії (4,0-3,0·10 9
в 1 л) і відсутності інших змін крові рекомендується після проведеного лікування та нормалізації картини крові
тимчасове переведення на більш легку роботу поза дією бензолу тривалістю два місяці з видачею на цей строк листка професійної непрацездатності. Надалі можна дозволити продовжувати роботу за своєю професією за умови суворого додержування санітарно-гігієнічних норм.

При більш виражених гематологічних змінах (II стадія) хворим слід повністю припинити контакт з бензолом і його гомологами. Хворі потребують направлення на
ЛТЕК для встановлення III групи інвалідності та тимчасової, на період перекваліфікації, пенсії внаслідок професійного захворювання.
Профілактика. Для попередження отруєнь ароматичними вуглеводнями слід здійснювати санітарно-технічний нагляд за технологічними процесами (герметичність устаткування, ефективність вентиляції), пов'язаними із застосуванням бензолу та його гомологів.
Під час виконання деяких видів робіт необхідні індивідуальні засоби захисту органів дихання. З цією метою використовують фільтруючий протигаз, у деяких випадках - ізолюючий протигаз.
Враховуючи можливість проникнення бензолу через непошкоджену шкіру, слід вважати недоцільним миття рук, прання забрудненого фарбами спецодягу розчином бензолу, а також контакт з ним відкритих ділянок тіла.
39п. Інтоксикація аміно- і нітроз'єднаннями. Патогенез. Клінічна картина.
Діагностика. Лікування. Експертиза працездатності. Профілактика.
Нітро- й аміноз'єднання бензольного ряду досить широко застосовуються в різних галузях промисловості, насамперед в хімічній (виробництво органічних барвників,
фармацевтичних препаратів, вибухових речовин, реактивів, деяких пестицидів).
До ароматичних нітроз'єднань бензольного ряду, що найчастіше зустрічаються,
відносяться нітробензол, динітробензол, динітротолуол, тринітротолуол. Серед аміноз'єднань найчастіше в промисловості застосовують анілін, бензидин, амінобензол
Анілін - безбарвна масляниста рідина із слабким ароматичним запахом, швидко темніє на повітрі, добре розчинна в ефірі, спирті, погано розчинна у воді.
Застосовується при виготовленні барвників, штучних смол, кольорових олівців, у фармацевтичній і гумовій промисловості та у виробництві вибухових речовин.
β-нафтиламін застосовується у виробництві азобарвників.
Нітробензол - злегка масляниста безбарвна рідина, яка має запах і смак гіркого мигдалю. Добре розчинна у спирті й ефірі. Практично нерозчинна у воді та жирах.

Використовується в хімічній промисловості для отримання аніліну, барвників, у парфумерній промисловості, при виготовленні мил та вибухівок.
Динітробензол - тверда кристалічна речовина жовтого кольору, її пари в 5,8 раза важчі повітря. Застосовується в хімічній промисловості як вихідний продукт для отримання барвників, нітроаніліну.
Нітротолуол використовується в хімічній промисловості для виготовлення синтетичних барвників, в фармацевтичній промисловості.
Утворення метгемоглобіну! Розвивається гіпоксемія і гемічна гіпоксія.
Клініка
За клінічною картиною гострого отруєння ароматичними нітро- й
аміноз'єднаннями бензолу розрізняють отруєння легкого, середнього і тяжкого ступенів.
разі легкого отруєння звертає на себе увагу наявність невеликого ціанозу губ,
нігтьових пластинок пальців рук. Шкіра обличчя бліда з сіруватим відтінком. Потерпілі скаржаться на слабість, сонливість, головний біль. Вміст метгемоглобіну в крові не перевищує 15% загального вмісту гемоглобіну. Через 1-2
год після закінчення роботи ці явища зникають.
При отруєнні середнього ступеня симптоми інтоксикації виражені сильніше. Має
місце різко виражена синюшність шкіри і слизових оболонок. Незвичайний колір шкіри і слизових оболонок зумовлений збільшенням вмісту в крові метгемоглобіну,
утворенням сульфгемоглобіну і редуцированого гемоглобіну. Хворі скаржаться на різкий головний біль, запаморочення, шум у вухах, миготіння перед очима, стан приголомшення, іноді втрата свідомості, зниження тонусу м'язів. Тони серця приглушені, пульс прискорений. Вміст метгемоглобіну досягає 30-40% загального вмісту, кров набуває шоколадно-бурого кольору, в'язкість її підвищена, ШОЕ
сповільнена.

При отруєнні нітробензолом і динітрохлорбензолом високий рівень метгемоглобіну тримається близько 4-6 днів, а при отруєнні аніліном — 2-3 дні.
Через 3-4 дні патологічні явища з боку центральної нервової системи слабшають,
але можуть з'явитися деякі зміни в периферичній нервовій системі (біль у кінцівках,
відчуття повзання мурашок).
разі тяжкої форми гострого отруєння ароматичними нітро- й аміноз'єднаннями зміни з боку крові проходять три етапи:
Перший - утворення метгемоглобіну і тілець Гейнца —Ерліха, які з'являються в крові на 2-5-й день після інтоксикації.
Другий - гемоліз дегенеративно змінених еритроцитів. Кількість еритроцитів різко зменшується, знижується вміст гемоглобіну, підвищується вміст непрямого білірубіну.
Термін перебігу цього етапу 5-8 днів.
Третій - поновлення складу крові. Спостерігається різке збільшення кількості
ретикулоцитів, з'являються базофільно-зернисті еритроцити, росте загальна кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   16

скачати