69п. Професійна бронхіальна астма. Характеристика алергенів, які
спричиняють професійну бронхіальну астму.
Професійна бронхіальна астма — це захворювання, основним проявом якого є
приступ ядухи, зумовлений бронхоспазмом, гіперсекрецією бронхіальних залоз,
набряком слизової оболонки бронхів, і яке етіологічне пов'язане з дією на бронхіальний апарат речовин на робочому місці хворого. Тобто професійна бронхіальна астма — це один із видів бронхіальної астми, що спостерігається в
спричиняють професійну бронхіальну астму.
Професійна бронхіальна астма — це захворювання, основним проявом якого є
приступ ядухи, зумовлений бронхоспазмом, гіперсекрецією бронхіальних залоз,
набряком слизової оболонки бронхів, і яке етіологічне пов'язане з дією на бронхіальний апарат речовин на робочому місці хворого. Тобто професійна бронхіальна астма — це один із видів бронхіальної астми, що спостерігається в
різних виробничих умовах і етіологічне пов'язана із впливом професійних факторів
Етіологія. В етіології професійної бронхіальної астми значну роль відіграють речовини: алергени тваринного (вовна, шовк, волосся, пір'я, лусочки епідермісу,
бджоли, глисти) і рослинного (пилок трав, чагарників, дерев, квітів, деревний,
зерновий та борошняний пил, ефірні олії, льон, тютюн) походження;
70п. Класифікація професійної бронхіальної астми. Патогенез.
Класифікація. Виділяють дві основні форми бронхіальної астми:
професійна бронхіальна астма, яка схожа з атопічною;
професійна бронхіальна астма поєднаної сенсибілізації (професійний і
бактеріальний алергени).
порівнянні з загальною клінікою це відповідно атопічна (імунологічна) і
інфекційно-залежна (неімунологічна) бронхіальна астма.
Крім цього враховують ступінь тяжкості (легкий, середній, тяжкий), фази перебігу
(загострення, затухаючого загострення, ремісії) і ускладнення (емфізема легень,
ателектаз, пневмоторакс, дистрофія міокарда, легеневе серце, легенево-серцева недостатність та ін.).
Патогенез. У разі контакту працюючого з професійними алергенами в організмі йде підвищена виробка антитіл класу IgE. Останні фіксуються на опасистих клітинах
(імунологічна стадія), після чого виникає дегрануляція опасистих клітин з виходом великої кількості бронхоспастичних і вазоактивних речовин — гістаміну, серотоніну
(патохімічна стадія). Під впливом цих біологічно активних речовин підвищується проникність мікроциркуляторного русла, розвивається набряк, серозне запалення,
бронхоспазм (патофізіологічна стадія). Клінічно це проявляється гострим порушенням прохідності бронхів і розвитком приступу бронхіальної астми. Це так звана атопічна професійна бронхіальна астма, в генезі якої відіграє роль тільки реагіновий тип негайної
гіперчутливості
71п. Клінічні прояви професійної бронхіальної астми. Особливості
діагностики. Профілактика. Експертиза працездатності.
Основним клінічним проявом професійної бронхіальної астми є приступ ядухи.
Найчастіше він виникає вночі. Початком його є почуття закладання в носі, кашель,
утруднене дихання. Вдих і особливо видих утруднюються. Спостерігається
Етіологія. В етіології професійної бронхіальної астми значну роль відіграють речовини: алергени тваринного (вовна, шовк, волосся, пір'я, лусочки епідермісу,
бджоли, глисти) і рослинного (пилок трав, чагарників, дерев, квітів, деревний,
зерновий та борошняний пил, ефірні олії, льон, тютюн) походження;
70п. Класифікація професійної бронхіальної астми. Патогенез.
Класифікація. Виділяють дві основні форми бронхіальної астми:
професійна бронхіальна астма, яка схожа з атопічною;
професійна бронхіальна астма поєднаної сенсибілізації (професійний і
бактеріальний алергени).
порівнянні з загальною клінікою це відповідно атопічна (імунологічна) і
інфекційно-залежна (неімунологічна) бронхіальна астма.
Крім цього враховують ступінь тяжкості (легкий, середній, тяжкий), фази перебігу
(загострення, затухаючого загострення, ремісії) і ускладнення (емфізема легень,
ателектаз, пневмоторакс, дистрофія міокарда, легеневе серце, легенево-серцева недостатність та ін.).
Патогенез. У разі контакту працюючого з професійними алергенами в організмі йде підвищена виробка антитіл класу IgE. Останні фіксуються на опасистих клітинах
(імунологічна стадія), після чого виникає дегрануляція опасистих клітин з виходом великої кількості бронхоспастичних і вазоактивних речовин — гістаміну, серотоніну
(патохімічна стадія). Під впливом цих біологічно активних речовин підвищується проникність мікроциркуляторного русла, розвивається набряк, серозне запалення,
бронхоспазм (патофізіологічна стадія). Клінічно це проявляється гострим порушенням прохідності бронхів і розвитком приступу бронхіальної астми. Це так звана атопічна професійна бронхіальна астма, в генезі якої відіграє роль тільки реагіновий тип негайної
гіперчутливості
71п. Клінічні прояви професійної бронхіальної астми. Особливості
діагностики. Профілактика. Експертиза працездатності.
Основним клінічним проявом професійної бронхіальної астми є приступ ядухи.
Найчастіше він виникає вночі. Початком його є почуття закладання в носі, кашель,
утруднене дихання. Вдих і особливо видих утруднюються. Спостерігається
напруження м'язів брюшного преса. Дихання стає шумним і супроводжується дистанційними хрипами дзизкучого і свистячого характеру. Хворий приймає
вимушене положення (сидить, спираючись на руки), при цьому фіксується плечовий пояс: плечі підняті і зсунені вперед, голова немовби втягнута в плечі,
грудна клітка знаходиться в інспіраторному стані, рухливість її обмежена.
Відзначається ціаноз губ, кінчика носа.
Діагностика. Клінічні прояви професійної бронхіальної астми не відрізняються від таких, що мають місце при астмі іншої етіології. Певні труднощі можуть виникати в процесі визначення етіологічного фактора в генезі тієї чи іншої форми астми. Тому велике значення має вивчення професійного анамнезу хворого, санітарно-гігієнічної
характеристики його робочого місця, даних алергологічного анамнезу, клінічних проявів, а також результатів спеціальних алергологічних та імунологічних методів обстеження хворого.
Наявність контакту з промисловими алергенами, виробничим пилом і речовинами подразливої дії, приступів ядухи на роботі і значного покращання стану в період відпустки чи перебування на лікарняному листі, відповідної клінічної картини, а також усіх факторів, які можуть сприяти розвиткові астми (спадковість, гормональні
порушення, перенесені захворювання, побутові умови і т.ін.), дають підставу запідозрити професійну бронхіальну астму,
що потребує
спеціального алергологічного обстеження.
Методи алергологічного обстеження, які потребують безпосередньої участі хворого
(шкірні алергологічні тести і провокаційна інгаляційна проба), проводять у разі
задовільного самопочуття хворого в періоді ремісії. Загальними протипоказаннями до застосування цих методів діагностики є: гострі лихоманкові стани і запальні процеси;
активна форма туберкульозу; вагітність; декомпенсовані хвороби серця, печінки,
нирок; тиреотоксикоз; ускладнені форми бронхіальної астми.
вимушене положення (сидить, спираючись на руки), при цьому фіксується плечовий пояс: плечі підняті і зсунені вперед, голова немовби втягнута в плечі,
грудна клітка знаходиться в інспіраторному стані, рухливість її обмежена.
Відзначається ціаноз губ, кінчика носа.
Діагностика. Клінічні прояви професійної бронхіальної астми не відрізняються від таких, що мають місце при астмі іншої етіології. Певні труднощі можуть виникати в процесі визначення етіологічного фактора в генезі тієї чи іншої форми астми. Тому велике значення має вивчення професійного анамнезу хворого, санітарно-гігієнічної
характеристики його робочого місця, даних алергологічного анамнезу, клінічних проявів, а також результатів спеціальних алергологічних та імунологічних методів обстеження хворого.
Наявність контакту з промисловими алергенами, виробничим пилом і речовинами подразливої дії, приступів ядухи на роботі і значного покращання стану в період відпустки чи перебування на лікарняному листі, відповідної клінічної картини, а також усіх факторів, які можуть сприяти розвиткові астми (спадковість, гормональні
порушення, перенесені захворювання, побутові умови і т.ін.), дають підставу запідозрити професійну бронхіальну астму,
що потребує
спеціального алергологічного обстеження.
Методи алергологічного обстеження, які потребують безпосередньої участі хворого
(шкірні алергологічні тести і провокаційна інгаляційна проба), проводять у разі
задовільного самопочуття хворого в періоді ремісії. Загальними протипоказаннями до застосування цих методів діагностики є: гострі лихоманкові стани і запальні процеси;
активна форма туберкульозу; вагітність; декомпенсовані хвороби серця, печінки,
нирок; тиреотоксикоз; ускладнені форми бронхіальної астми.
Найчастіше застосовуються скарифікаційна і внутрішкірна проби. Серед методів алергологічної лабораторної діагностики для виявлення сенсибілізації
промисловими алергенами використовують такі:
реакції клітин крові на гаптен in vitro — реакція специфічної агломерації
лейкоцитів крові (РСАЛ), тести пошкодження і альтерації нейтрофілів крові (ППН),
реакція прямого специфічного пошкодження базофілів крові (РСПБ);
▪ серологічні реакції — реакція зв'язування комплімента (РЗК), реакція пасивної
гемаглютинації (ΡΠΓΑ);
специфічні клітинні реакції гіперчутливості in vitro — реакція специфічного розеткоутворення (РСР), реакція гальмування міграції лейкоцитів крові (РГМЛ).
лікування
перевагу препаратам, які стимулюють переважно β
2
-адренорецептори бронхів. До них,
зокрема, належать сальбутамол, тербуталін та алупент. Доведено, що вони порівняно з
іншими адреноміметиками (адреналін, ефедрин), які впливають не тільки на β
2
-, а й на
β
1
- та α-адренорецептори і сприяють підвищенню AT, тахікардії, збудженню, посиленню ядухи, менше впливають на серцево-судинну систему.
Водночас еуфілін (5-10 мл 2,4% розчин в 10-20 мл 20% розчину глюкози внутрівенне)
залишається тим терапевтичним засобом лікування хворих на професійну бронхіальну астму, до якого звертаються найчастіше. Для попередження нападів ядухи використовують ретардні форми теофіліну — теолек, ретафіл.
Крім бронхорозширювальних засобів у терапії хворих з бронхіальною астмою використовують антигістамінні препарати: димедрол, по 0,03-0,05 г, 1-2 табл. на добу;
фенкарол, по 0,025-0,05 г, 1-3 табл. Кетотіфен гальмує визволення гістаміну із тучних клітин, призначають по 0,001-0,002 г у вигляді таблеток або капсул двічі на добу.
Кромолін-натрій як засіб біохімічної профілактики стабілізує мембрану тучних клітин і
не дає змоги виділятися біологічно активним речовинам із них, призначають у дозі 20
мг мікройонізованого порошку чотири рази на день з використанням інгалятора3
Експертиза працездатності. При вирішенні питання щодо працездатності та працевлаштування хворих, які страждають бронхіальною астмою, необхідно завжди
пам'ятати, що незалежню від ступеня тяжкості захворювання їм протипоказані контакт з речовинами сенсибілізуючої та подразливої дії, перебування в несприятливих метеорологічних умовах і велике фізичне навантаження.
Працездатність хворих бронхіальною астмою легкого ступеня звичайно зберігається,
однак вони потребують раціонального працевлаштування.
При бронхіальній астмі середньої тяжкості працездатність хворих може бути значно обмеженою або повністю втраченою. У зв'язку з розвитком вираженої дихальної
недостатності і декомпенсацією хронічного легеневого серця хворі бронхіальною астмою тяжкого ступеня, як правило, непрацездатні, а багато з них потребують стороннього нагляду і догляду.
Профілактика. Основними профілактичними заходами попередження розвитку захворювання є:
Заходи, спрямовані на препинення або обмеження контакту працюючих із шкідливими речовинами виробничого середовища (максимальна герметизація технологічного процесу, обладнання робочих місць ефективною вентиляцією, можлива заміна агресивних алергенів безпечними речовинами тощо).
Засоби індивідуального захисту (в особливості дихальних шляхів).
Якісний професійний добір особ, які поступають на виробництво, де можливий контакт
із виробничими алергенами.
Рання діагностика початкових ознак захворювання і раціональне працевлаштування, яке виключає контакт із виробничими алергенами. Головна роль у цьому належить профілактичним медичним оглядам.
72п. Екзогенний алергічний альвеоліт. Етіологія. Патогенез. Клінічні прояви.
Діагностика. Профілактика. Питання медико-соціальної експертизи і
трудової реабілітації.
Алерген, який потрапляє в організм, викликає сенсибілізацію, що супроводжується утворенням антитіл. Ці преципітуючі антитіла разом з
Працездатність хворих бронхіальною астмою легкого ступеня звичайно зберігається,
однак вони потребують раціонального працевлаштування.
При бронхіальній астмі середньої тяжкості працездатність хворих може бути значно обмеженою або повністю втраченою. У зв'язку з розвитком вираженої дихальної
недостатності і декомпенсацією хронічного легеневого серця хворі бронхіальною астмою тяжкого ступеня, як правило, непрацездатні, а багато з них потребують стороннього нагляду і догляду.
Профілактика. Основними профілактичними заходами попередження розвитку захворювання є:
Заходи, спрямовані на препинення або обмеження контакту працюючих із шкідливими речовинами виробничого середовища (максимальна герметизація технологічного процесу, обладнання робочих місць ефективною вентиляцією, можлива заміна агресивних алергенів безпечними речовинами тощо).
Засоби індивідуального захисту (в особливості дихальних шляхів).
Якісний професійний добір особ, які поступають на виробництво, де можливий контакт
із виробничими алергенами.
Рання діагностика початкових ознак захворювання і раціональне працевлаштування, яке виключає контакт із виробничими алергенами. Головна роль у цьому належить профілактичним медичним оглядам.
72п. Екзогенний алергічний альвеоліт. Етіологія. Патогенез. Клінічні прояви.
Діагностика. Профілактика. Питання медико-соціальної експертизи і
трудової реабілітації.
Алерген, який потрапляє в організм, викликає сенсибілізацію, що супроводжується утворенням антитіл. Ці преципітуючі антитіла разом з
алергеном утворюють імунні комплекси, які здатні відкластися у стінках альвеол,
бронхіол. Вони викликають запалення (бронхіоліт, альвеоліт), підвищену проникність судинної стінки (за рахунок виділення із опасистих клітин і базофілів вазоактивних амінів), утворення гранульом (грануломатозний пневмоніт), що веде до розвитку інтерстиціального фіброзу і порушень вентиляційної функції легенів за рестриктивним типом.
Для алергічного альвеоліту характерна наявність у стінках альвеол та бронхіол гранульом, запальної інфільтрації лімфоцитами і плазматичними клітинами, скупчення ексудату. Починається захворювання нерідко з наростаючої
задишки, кашлю. При аускультації часто прослуховується ніжна крепітація, головним чином у міжлопаточних зонах.
Альвеоліт може бути хронічним. Він розвивається в результаті повторних менш
інтенсивних впливів хвороботворних агентів через декілька місяців після зіткнення з ними і характеризується прогресуючою дихальною недостатністю. Хворих турбує
задишка, іноді помірна гарячка, сонливість. При рентгенологічному обстеженні
виявляється інтерстиціальний фіброз.
Одним із прикладів алергічного альвеоліту є «легеня фермера». Це захворювання,
при якому вдихання органічного пилу викликає реакцію підвищеної чутливості на альвеолярному рівні
Експертиза
працездатності.
Питання щодо працездатності
хворих
із захворюваннями легенів, зумовленими впливом гниючого рослинного пилу,
вирішується так, як і в разі відповідних форм пилових захворювань легенів, що викликані іншими видами пилу.
Профілактика. Основні профілактичні заходи при екзогенному алергічному альвеоліті полягають у попередженні контакту хворого з відповідними алергенами шляхом зміни технологічного процесу (зменшення концентрації алергену у вдихуваному повітрі), застосуванні респіраторів та інших засобів індивідуального захисту органів дихання.
бронхіол. Вони викликають запалення (бронхіоліт, альвеоліт), підвищену проникність судинної стінки (за рахунок виділення із опасистих клітин і базофілів вазоактивних амінів), утворення гранульом (грануломатозний пневмоніт), що веде до розвитку інтерстиціального фіброзу і порушень вентиляційної функції легенів за рестриктивним типом.
Для алергічного альвеоліту характерна наявність у стінках альвеол та бронхіол гранульом, запальної інфільтрації лімфоцитами і плазматичними клітинами, скупчення ексудату. Починається захворювання нерідко з наростаючої
задишки, кашлю. При аускультації часто прослуховується ніжна крепітація, головним чином у міжлопаточних зонах.
Альвеоліт може бути хронічним. Він розвивається в результаті повторних менш
інтенсивних впливів хвороботворних агентів через декілька місяців після зіткнення з ними і характеризується прогресуючою дихальною недостатністю. Хворих турбує
задишка, іноді помірна гарячка, сонливість. При рентгенологічному обстеженні
виявляється інтерстиціальний фіброз.
Одним із прикладів алергічного альвеоліту є «легеня фермера». Це захворювання,
при якому вдихання органічного пилу викликає реакцію підвищеної чутливості на альвеолярному рівні
Експертиза
працездатності.
Питання щодо працездатності
хворих
із захворюваннями легенів, зумовленими впливом гниючого рослинного пилу,
вирішується так, як і в разі відповідних форм пилових захворювань легенів, що викликані іншими видами пилу.
Профілактика. Основні профілактичні заходи при екзогенному алергічному альвеоліті полягають у попередженні контакту хворого з відповідними алергенами шляхом зміни технологічного процесу (зменшення концентрації алергену у вдихуваному повітрі), застосуванні респіраторів та інших засобів індивідуального захисту органів дихання.
Для лікування екзогенного алергічного альвеоліту (особливо підгострої і хронічної
форм) застосовують кортикостероїди. Преднізолон призначають у дозі 1 мг/кг на день протягом 7-14 днів, потім дозу поступово зменшують.
73п. Характеристика професійних факторів, які викликають злоякісні
новоутворення – хімічні фактори, фізичні та біологічні.
Хімічні канцерогени поділяються на органічні й неорганічні. До органічних
канцерогенів відносяться циклічні аміни, поліциклічні ароматичні вуглеводні,
хлорпохідні вуглеводнів. Неорганічні канцерогени – деякі метали та їх з'єднання
(нікель), волокнисті матеріали (азбест). Найбільш типовими для дії виробничих хімічних канцерогенів видами пухлин і органами-мішенями є: лейкози від дії бензолу;
рак верхніх дихальних шляхів, рак легеня, шлунку від впливу хрома; рак верхніх дихальних шляхів, легеня, шкіри від дії миш’яку; ангіосаркома печінки від дії вінілхлорида тощо. На сьогодня оцінено канцерогенність більш як 600
хімічних речовин, складних сумішей і виробничих процесів, із яких 40 хімічних речовин і 10 виробничих процесів безперечно канцерогенні для людини.
Фізичні
канцерогенні
фактори
–
йонізуюча радіація,
ультрафіолетове випромінювання.
Біологічні фактори – деякі віруси (вірус саркоми Рауса, вірус рака молочних залоз
Бітнера), мікотоксини (афлатоксини – метаболіти деяких плісеневих грибів, що паразитують на різних продуктах харчування і кормах).
74п.виробничі процеси що пов»язані з розвитком раку
Основні виробничи процеси, які пов'язані з небезпечністю розвитку злоякісних новоутворень у робітників наступні:
деревообробне і меблеве виробництво (машинна обробка деревини і меблевих заготовок в закритих приміщеннях; фанерування);
мідеплавильне виробництво (плавильний переділ, конверторний переділ, вогневе рафінування);
виробництво изопропілового спирту;
виробництво кокса, переробка кам'яновугільної, нафтової і сланцевої смол,
газифікація вугля;
виробництво гумових виробів;
виробництво технічного вуглецю;
виробництво вугольних і графітових виробів, анодних і подових мас, а також попередньо обпалених анодів для електролізерів алюмінію;
виробництво технічного вуглецю;
виробництво вугільних і графітових виробів;
виробництво чавуна і сталі (агломераційні фабрики, доменне і сталеплавильне виробництво, гарячий прокат) і лиття із них;
електролітичне виробництво алюмінію із використанням анодів, які самі
спікаються, капітальний ремонт електролізерів.
75п. Основні клінічні варіанти професійних онкологічних захворювань.
Професійний рак – захворювання, яке виникає внаслідок впливу певних виробничих шкідливостей. Це сукупність різних злоякісних новоутворень, які розвиваються у відповідь на дію професійних факторів, що мають канцерогенну дію. Патогенез. На протязі першої стадії канцерогенезу (ініціації) виникає порушення генотипу нормальної
клітини, внаслідок чого вона переходить у стан, який сприяє її трансформації.
Канцероген взаємодіє із нуклеїновими кислотами і білками клітини. У другій стадії
(фаза промоції) ініціїрована клітина набуває фенотипічні властивості трансформованої (
класифікація
1) Професійний рак від впливу хімічних факторів: рак сечового міхура (2- нафтіламін, бензидин, діанізидин); пухлини шкіри, верхніх дихальних шляхів,
легенів (продукти перегонки кам'яного вугілля, нафти); лейкози (бензол);
ангіосаркома печінки, пухлини мозку, кровотворної системи і легенів
(вінілхлорид); пухлини легенів (біс-хлорметиловий ефір і іпріт); рак верхніх дихальних шляхів, легенів, шлунка (з'єднання хрома); рак легеня, шкіри (миш'яу);
рак порожнини носа, легеня, шлунка (з'єднання нікелю).
2) Професійний рак від впливу фізичних факторів: пухлини шкіри, лейкози, рак легень (випромінення – рентгенівське, радія, радіоактивних ізотопів).
3) Професійний рак, що викликається паразітами: рак печінки (на фоні опісторхоза у рибаків); холангіокарцинома (на фоні клонорхоза).
Діагностика. Для встановлення професійного характера новоутворення слід враховувати такі дані, як статистично достовірну різницю в частоті злоякісних пухлин, більш ранній їх розвиток у робітників певної професії у порівнянні із останнім населенням, результати експериментального підтвердження канцерогенності
речовин, з контактує працюючий. Для встановлення діагноза професійного рака важливе значення набуває детальне вивчення професійного
76п. Особливості діагностики новоутворень професійної етіології.
Діагностика. Для встановлення професійного характера новоутворення слід враховувати такі дані, як статистично достовірну різницю в частоті злоякісних пухлин, більш ранній їх розвиток у робітників певної професії у порівнянні із останнім населенням, результати експериментального підтвердження канцерогенності речовин, з контактує працюючий. Для встановлення діагноза професійного рака важливе значення набуває детальне вивчення професійного анамнезу захворівшого.
77п. Принципи профілактики та сучасні аспекти лікування професійних
новоутворень.
Лікування пухлин повинно бути радікальним. Проводиться хірургічне видалення пухлини, з наступним призначенням проміневої терапії і хіміотерапії.
Профілактика. Первинна профілактика включає: встановлення і усунення канцерогенної небезпеки у зв'язку з впливом різних факторів виробничого середовища; виявлення сімей, що мають обтяжену на онкологічну захворюванність спадковість; виявлення осіб із імунологічною недостатністю і
попередження бластомогенного ефекта від впливу екзогенних виробничих факторів шляхом застосування певних хімічних препаратів; проведення періодичних медичних оглядів працюючих. Вторинна профілактика включає
своєчасне виявлення і ефективне лікування хронічних передпухлинних захворювань, пов'язаних з професійними факторами.
78п. Медикосоціальна експертиза при професійних онкологічних
захворюваннях.
Експертиза працездатності. При умові встановлення діагноза новоутворення,
обумовленого впливом шкідливого фактора виробничого середовища, хворого вважають непрацездатним і направляють на МСЕК для встановлення групи
інвалідності по професійному захворюванні.
79п. реабілітація онкохворих
1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 16