Лікування. При наявності в клінічній картині астенічного синдрому хворим показано призначення транквілізаторів — мепробамату по 0,2 г 1-2 рази на день, тріоксазину по 0,3 г двічі на день. Поряд з цим рекомендується аскорбінова кислота по 0,05 г тричі на день, теплий душ, хвойні ванни,
прогулянки перед сном протягом години.
Особам з більш вираженою симптоматикою — постійними скаргами астенічного характеру, явищами нейроциркуляторної дистонії — поряд з прийомом транквілізаторів (тричі на добу) слід застосовувати вітаміни групи В
(В
1
по 1 мл 6% розчину внутрім'язово, рибофлавін по 0,005—0,01 г двічі-тричі
на день протягом 15 днів, ін'єкції кокарбоксилази внутрім'язово по 0,05 г кожного дня протягом 20—25 днів).
Вегетативний поліневрит з чутливими і трофічними порушеннями потребує
більш тривалого лікування. Таким хворим показаний масаж, озокеритові
аплікації, родонові ванни — все це в комплексі з внутрівенним вливанням 10 мл
0,5% розчину новокаїну, всього 15—20 ін'єкцій. Добрий результат дає
санаторно-курортне лікування (Одеса, Хмельник).
Експертиза працездатності. При наявності ранніх, різко виражених проявів астенізації і вегетативно-судинних сдвигів працездатність зберігається за умови
постійного спостереження і амбулаторного лікування. Таких хворих слід направити в санаторій-профілакторій. В окремих випадках рекомендується тимчасове (на 1—2 місяці) переведення хворого на роботу, не пов'язану із впливом ультразвуку.
разі розвитку виражених стійких нейродинамічних і нейроциркуляторних розладів, порушень слуху і вестибулярного апарату поряд з проведенням відповідного лікування в амбулаторних або стаціонарних умовах
Профілактика. З метою профілактики несприятливого впливу ультразвуку на осіб, що обслуговують ультразвукові агрегати, треба слідкувати за допустимими рівнями ультразвуку на робочих місцях (не більше 110 дБ або 0,1 Вт/см
2
в діапазоні частот від 0,1 до 10 Мгц), дотримуватись загальних вимог до методів контролю
і
захисту від дії
ультразвуку
(розробка автоматизованого ультразвукового устаткування і установок з дистанційним управлінням;
оснащення ультразвукового обладнання кожухами, екранами; застосування засобів індивідуального захисту — протишуми, рукавиці; 10—15-хвилинні
перерви через кожні 1,5—2 год роботи).
До роботи з ультразвуковим устаткуванням допускаються особи віком старше 18
років. При влаштуванні на роботу потрібно проводити попередні та періодичні
медичні огляди — 1 раз на рік за участю лікарів-спеціалістів: невропатолога,
терапевта, отоларинголога. Обов'язкове дослідження органа слуху (аудіометрія) і
шепітної мови. Особи зі зниженням слуху або порушенням функції
переддверно-завиткового органа переводяться на іншу роботу.
28п. Перегрівання в умовах виробничого середовища. Патогенез.
Клінічна картина. Діагностика. Лікування. Профілактика. Експертиза
працездатності.
Перегрів організму — стан, який харатеризується порушенням теплового балансу, підвищенням кількості теплоти в організмі. Перегрів виникає під
разі розвитку виражених стійких нейродинамічних і нейроциркуляторних розладів, порушень слуху і вестибулярного апарату поряд з проведенням відповідного лікування в амбулаторних або стаціонарних умовах
Профілактика. З метою профілактики несприятливого впливу ультразвуку на осіб, що обслуговують ультразвукові агрегати, треба слідкувати за допустимими рівнями ультразвуку на робочих місцях (не більше 110 дБ або 0,1 Вт/см
2
в діапазоні частот від 0,1 до 10 Мгц), дотримуватись загальних вимог до методів контролю
і
захисту від дії
ультразвуку
(розробка автоматизованого ультразвукового устаткування і установок з дистанційним управлінням;
оснащення ультразвукового обладнання кожухами, екранами; застосування засобів індивідуального захисту — протишуми, рукавиці; 10—15-хвилинні
перерви через кожні 1,5—2 год роботи).
До роботи з ультразвуковим устаткуванням допускаються особи віком старше 18
років. При влаштуванні на роботу потрібно проводити попередні та періодичні
медичні огляди — 1 раз на рік за участю лікарів-спеціалістів: невропатолога,
терапевта, отоларинголога. Обов'язкове дослідження органа слуху (аудіометрія) і
шепітної мови. Особи зі зниженням слуху або порушенням функції
переддверно-завиткового органа переводяться на іншу роботу.
28п. Перегрівання в умовах виробничого середовища. Патогенез.
Клінічна картина. Діагностика. Лікування. Профілактика. Експертиза
працездатності.
Перегрів організму — стан, який харатеризується порушенням теплового балансу, підвищенням кількості теплоти в організмі. Перегрів виникає під
впливом високої температури навколишнього виробничого середовища, а також за наявності факторів, які перешкоджають виведенню теплоти в зовнішнє
середовище.
Перегрів спостерігається на виробництвах з
високою температу-рою навколишнього середовища (доменні, мартенівські, прокатні
цехи, вугільні шахти з глибоким заляганням вугілля), а також у кліматичних районах з жарким кліматом. Перегріву сприяє зростання теплопродукції, що виникає в разі виконання тяжкої фізичної роботи, особливо в непроникній для парів води одежі, висока вологість і нерухомість повітря.
Патогенез. Механізм дії на організм різних видів теплоти (конвекційна,
кондукційна, радіаційна) не однаковий. Конвекційна і кондукційна теплота,
передаючись від молекули до молекули, викликає нагрівання поверхні тканин і
крові, що в них циркулює. Ця кров переносить теплоту і в більш глибокі
тканини та органи.
Радіаційна (інфрачервона) теплота може проникати глибоко в тканини людини.
Пусковим механізмом реакцій фізичної і хімічної терморегуляції в організмі
термічне подразнення шкірних і судинних терморецепторів з наступною відповідною реакцією на це центру терморегуляції. При значному перегріві
зміна фізіологічних функцій виникає також внаслідок дії нагрітої крові на центральну нервову систему. Кровоносні судини шкіри розширюються,
наповнення їх кров'ю збільшується, підвищується температура шкіри. У разі
підвищення температури навколишнього середовища зменшується тепловіддача радіацією, конвекцією, кондукцією і збільшується тепловіддача випаровуванням вологи з поверхні тіла. Так, вважається, що при підвищенні температури навколишнього середовища від 16 до 30°С і роботі середнього ступеня тяжкості
у вдягненої людини доля тепловіддачі конвекцією і радіацією знижується з 73
середовище.
Перегрів спостерігається на виробництвах з
високою температу-рою навколишнього середовища (доменні, мартенівські, прокатні
цехи, вугільні шахти з глибоким заляганням вугілля), а також у кліматичних районах з жарким кліматом. Перегріву сприяє зростання теплопродукції, що виникає в разі виконання тяжкої фізичної роботи, особливо в непроникній для парів води одежі, висока вологість і нерухомість повітря.
Патогенез. Механізм дії на організм різних видів теплоти (конвекційна,
кондукційна, радіаційна) не однаковий. Конвекційна і кондукційна теплота,
передаючись від молекули до молекули, викликає нагрівання поверхні тканин і
крові, що в них циркулює. Ця кров переносить теплоту і в більш глибокі
тканини та органи.
Радіаційна (інфрачервона) теплота може проникати глибоко в тканини людини.
Пусковим механізмом реакцій фізичної і хімічної терморегуляції в організмі
термічне подразнення шкірних і судинних терморецепторів з наступною відповідною реакцією на це центру терморегуляції. При значному перегріві
зміна фізіологічних функцій виникає також внаслідок дії нагрітої крові на центральну нервову систему. Кровоносні судини шкіри розширюються,
наповнення їх кров'ю збільшується, підвищується температура шкіри. У разі
підвищення температури навколишнього середовища зменшується тепловіддача радіацією, конвекцією, кондукцією і збільшується тепловіддача випаровуванням вологи з поверхні тіла. Так, вважається, що при підвищенні температури навколишнього середовища від 16 до 30°С і роботі середнього ступеня тяжкості
у вдягненої людини доля тепловіддачі конвекцією і радіацією знижується з 73
до 8% від загальної тепловіддачі, а тепловіддача випаровуванням вологи збільшується з 27 до 92%. Віддача теплоти з поверхні тіла конвекцією і
радіацією припиняється при температурі навколишнього середовища близько
33°С.
Клініка
І ступені загальний стан хворого задовільний, скарги на відчування теплоти,
в'ялості і сонливості, відсутність бажання працювати і рухатись.
Температура тіла при цьому може досягти 37,5°С, знижуються
артеріальний тиск (сістолічний і діастолічний), об'єми легеневої вентиляції,
вживання кисню та виділення вуглекислоти. Підвищується хвилинний
об'єм серця, частішає на 15—20 уд/хв пульс. Може мати місце гіперемія та зволоження шкіри.
Перегрів ІІ ступеня тяжкості характеризується різкою гіперемією шкіри,
профузним виділенням поту, відчуттям гарячки. Температура тіла може досягти 38,5°С; систолічний артеріальнй тиск підвищується на 5—15 мм
рт.ст., діастолічний — знижується на 10—20 мм рт.ст.; пульс частішає на
40—60 уд/хв; хвилинний і систолічний об'єм серця, легенева вентиляція,
кількість поглинутого кисню і виділеної вуглекислоти збільшуються.
Перегрів ІІІ ступеня спостерігається при дії температури вище 60°С.
Самопочуття таких хворих погіршується, що проявляється відчуттям
сильної гарячки, серцебиття, пульсації і тиску у висках, тяжкості в
голові і головного болю. Відмічається рухове збудження, шкіра різко
гіперемірована, піт стікає краплинами, спостерігається пульсація сонних і
височних артерій. Температура тіла досягає 40°С, систолічний AT
знижується на 30—40 мм рт.ст., пульс частішає вдвічі і більше в порівнянні
з вихідною величиною, досягаючи в середньому 160 уд/хв.
Перегрів IV ступеня характеризується порушенням діяльності
серцевосудинної і центральної нервової систем, що має місце при так званому тепловому ударі.
Своєрідною формою перегріву є сонячний удар. Він спричинюється в основному безпосередньо дією сонячного випромінювання (наприклад, на будівельників,
робітників кар'єрів та сільського господарства) і є наслідком впливу
інфрачервоного випромінювання на центральну нервову систему.
Лікування. Лікування перегріву спрямоване в першу чергу на боротьбу з гіпертермією і нормалізацію діяльності серцево-судинної системи. Для цього показані: вологі обгортування, при судомах — холод на голову. Рекомендується вживати багато рідини, введення розчину глюкози, Рінгера парентерально разом з вітамінами. При колапсі позитивний результат дають оксигенотерапія і
введення підшкірно адреналіну; при гострій серцево-судинній недостатності —
радіацією припиняється при температурі навколишнього середовища близько
33°С.
Клініка
І ступені загальний стан хворого задовільний, скарги на відчування теплоти,
в'ялості і сонливості, відсутність бажання працювати і рухатись.
Температура тіла при цьому може досягти 37,5°С, знижуються
артеріальний тиск (сістолічний і діастолічний), об'єми легеневої вентиляції,
вживання кисню та виділення вуглекислоти. Підвищується хвилинний
об'єм серця, частішає на 15—20 уд/хв пульс. Може мати місце гіперемія та зволоження шкіри.
Перегрів ІІ ступеня тяжкості характеризується різкою гіперемією шкіри,
профузним виділенням поту, відчуттям гарячки. Температура тіла може досягти 38,5°С; систолічний артеріальнй тиск підвищується на 5—15 мм
рт.ст., діастолічний — знижується на 10—20 мм рт.ст.; пульс частішає на
40—60 уд/хв; хвилинний і систолічний об'єм серця, легенева вентиляція,
кількість поглинутого кисню і виділеної вуглекислоти збільшуються.
Перегрів ІІІ ступеня спостерігається при дії температури вище 60°С.
Самопочуття таких хворих погіршується, що проявляється відчуттям
сильної гарячки, серцебиття, пульсації і тиску у висках, тяжкості в
голові і головного болю. Відмічається рухове збудження, шкіра різко
гіперемірована, піт стікає краплинами, спостерігається пульсація сонних і
височних артерій. Температура тіла досягає 40°С, систолічний AT
знижується на 30—40 мм рт.ст., пульс частішає вдвічі і більше в порівнянні
з вихідною величиною, досягаючи в середньому 160 уд/хв.
Перегрів IV ступеня характеризується порушенням діяльності
серцевосудинної і центральної нервової систем, що має місце при так званому тепловому ударі.
Своєрідною формою перегріву є сонячний удар. Він спричинюється в основному безпосередньо дією сонячного випромінювання (наприклад, на будівельників,
робітників кар'єрів та сільського господарства) і є наслідком впливу
інфрачервоного випромінювання на центральну нервову систему.
Лікування. Лікування перегріву спрямоване в першу чергу на боротьбу з гіпертермією і нормалізацію діяльності серцево-судинної системи. Для цього показані: вологі обгортування, при судомах — холод на голову. Рекомендується вживати багато рідини, введення розчину глюкози, Рінгера парентерально разом з вітамінами. При колапсі позитивний результат дають оксигенотерапія і
введення підшкірно адреналіну; при гострій серцево-судинній недостатності —
введення внутрівенне серцевих глікозидів,
гіпосенсибілізуючі
засоби.
Рекомендується молочно-рослинна дієта.
Допомога при тепловому ударі передбачає перенесення потерпілого в прохолодне місце, місцеве охолодження голови, обтирання тіла холодною водою. Непоганий результат дає інгаляція кисню. У разі зниження артеріального тиску і при наявності інших ознак судинної недостатності
показано внутрівенне введення поліглюкіну, реополіглюкіну, 5% розчину глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду (до 1,0—1,5л). Призначають се-дуксен, димедрол, дроперідол під контролем рівня артеріального тиску.
При явищах набряку мозку проводять дегідратаційну терапію осмотичними діуретинами (манітол по 1 кг/кг маси тіла), люмбальну пункцію. У тяжких випадках показана лікувальна гіпотермія з тривалою штучною вентиляцією легенів і корекцією порушень кислотно-лужного та водно-електролітного балансів. У разі порушення дихання та припинення кровообігу проводять реанімаційні заходи.
Експертиза працездатності. При легких стадіях перегріву хворі можуть бути тимчасово непрацездатними — на період лікування. Після повного одужання вони можуть повернутися на свою попередню роботу.
Профілактика. Поліпшення умов праці на виробництві з інтенсивним виділенням теплоти здійснюється впровадженням технологічних,
санітарно-технічних, гігієнічних та медичних заходів.
Запобіганню несприятливого впливу перегріву сприяє застосування досконалої техніки, локалізація тепловиділення, екранування та теплоізоляція джерел променистої та конвекційної теплоти, раціональна вентиляція,
впровадження повітряного душування, раціональна організація режиму праці та
гіпосенсибілізуючі
засоби.
Рекомендується молочно-рослинна дієта.
Допомога при тепловому ударі передбачає перенесення потерпілого в прохолодне місце, місцеве охолодження голови, обтирання тіла холодною водою. Непоганий результат дає інгаляція кисню. У разі зниження артеріального тиску і при наявності інших ознак судинної недостатності
показано внутрівенне введення поліглюкіну, реополіглюкіну, 5% розчину глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду (до 1,0—1,5л). Призначають се-дуксен, димедрол, дроперідол під контролем рівня артеріального тиску.
При явищах набряку мозку проводять дегідратаційну терапію осмотичними діуретинами (манітол по 1 кг/кг маси тіла), люмбальну пункцію. У тяжких випадках показана лікувальна гіпотермія з тривалою штучною вентиляцією легенів і корекцією порушень кислотно-лужного та водно-електролітного балансів. У разі порушення дихання та припинення кровообігу проводять реанімаційні заходи.
Експертиза працездатності. При легких стадіях перегріву хворі можуть бути тимчасово непрацездатними — на період лікування. Після повного одужання вони можуть повернутися на свою попередню роботу.
Профілактика. Поліпшення умов праці на виробництві з інтенсивним виділенням теплоти здійснюється впровадженням технологічних,
санітарно-технічних, гігієнічних та медичних заходів.
Запобіганню несприятливого впливу перегріву сприяє застосування досконалої техніки, локалізація тепловиділення, екранування та теплоізоляція джерел променистої та конвекційної теплоти, раціональна вентиляція,
впровадження повітряного душування, раціональна організація режиму праці та
відпочинку, дотримування питного та харчового раціонів, що спрямовані на поновлення водно-сольового балансу.
Важливе значення мають також попередні та періодичні медичні огляди, які
провадяться один раз на 2 роки за участю терапевта, невропатолога,
офтальмолога. При проведенні попередніх медичних оглядів слід враховувати медичні протипоказання для роботи в умовах дії високих температур та
інтенсивного теплового випромінювання.
29п. Переохолодження в умовах виробничого середовища. Патогенез.
Клінічна картина. Діагностика. Лікування. Профілактика. Експертиза
працездатності.
Охолодження — це розлад функцій організму в результаті дії низької
температури. Низькі температури повітря зустрічаються у приміщеннях, де це зумовлено технологічним процесом
Етіологія і патогенез. Холод як шкідливий фактор виробничого середовища несприятливо впливає на організм і виробничу діяльність людини. Швидкість і
глибина охолодження залежать окрім сили і тривалості дії холодового фактора від стану організму та умов, в яких він перебуває. Стійкість організму до охолодження знижується при фізичному стомленні людини; переохолодження скоріше наступає в умовах високої вологості повітря або сильного вітру.
Охолодження є наслідком порушення теплового балансу і розвивається в тих випадках, коли в організмі тепловіддача перевищує теплопродукцію
КЛІНІКА
У компенсаторній стадії потерпілі збуджені, вони скаржаться на озноб. Губи ціанотичіні, шкірні покриви бліді, холодні, відмічається тремтіння м'язів,
задишка, тахікардія, підвищення артеріального тисиу, почастішання сечовипускання.
Важливе значення мають також попередні та періодичні медичні огляди, які
провадяться один раз на 2 роки за участю терапевта, невропатолога,
офтальмолога. При проведенні попередніх медичних оглядів слід враховувати медичні протипоказання для роботи в умовах дії високих температур та
інтенсивного теплового випромінювання.
29п. Переохолодження в умовах виробничого середовища. Патогенез.
Клінічна картина. Діагностика. Лікування. Профілактика. Експертиза
працездатності.
Охолодження — це розлад функцій організму в результаті дії низької
температури. Низькі температури повітря зустрічаються у приміщеннях, де це зумовлено технологічним процесом
Етіологія і патогенез. Холод як шкідливий фактор виробничого середовища несприятливо впливає на організм і виробничу діяльність людини. Швидкість і
глибина охолодження залежать окрім сили і тривалості дії холодового фактора від стану організму та умов, в яких він перебуває. Стійкість організму до охолодження знижується при фізичному стомленні людини; переохолодження скоріше наступає в умовах високої вологості повітря або сильного вітру.
Охолодження є наслідком порушення теплового балансу і розвивається в тих випадках, коли в організмі тепловіддача перевищує теплопродукцію
КЛІНІКА
У компенсаторній стадії потерпілі збуджені, вони скаржаться на озноб. Губи ціанотичіні, шкірні покриви бліді, холодні, відмічається тремтіння м'язів,
задишка, тахікардія, підвищення артеріального тисиу, почастішання сечовипускання.
В адинамічній стадії свідомість не втрачається, однак потерпілий загальмований, іноді ейфорійний, скаржиться на головний біль,
запаморочення, слабість. Відзначаються наявність адинамії, зниження тонусу м'язів, пригнічення сухожильних рефлексів. Пульс нормальний або сповільнений до 40 уд/хв, артеріальний тиск суттєво не змінюється, тони серця приглушені.
У сопорозній стадії відмічається загальна загальмованість, в'ялість,
сонливість аж до стану сопора, іноді ейфорія, розлади пам'яті, дизартрія.
Зіниці розширені або періодично звужуються і розширюються, дихання сповільнене (до 8—10 в 1 хв), поверхневе, інколи зі стонами, пульс рідкий
(від 50 до 30 уд/хв), артеріальний тиск знижений. Можливе нетримання сечі і
калу.
У коматозній стадії свідомість у потерпілих втрачена, можуть з'явитися мимовільні рухи головою і кінцівками, судорожні тонічні скорочення м'язів,
переважно згиначів.
Лікування. Характер медичної допомоги при переохолодженні залежить від глибини гіпотермії та ступеня розладів життєдіяльності організму. У
компенсаторній стадії охолодження для нормалізації стану потеріпілих достатньо лише припинити; дію холодового фактору. В адинамічній стадії при відповідних умовах перебування в теплому приміщенні, тепле пиття,
застосування грілки, тепла ванна, температура тіла також може нормалізуватись самостійно.
Потерпілі в сопорозній і коматозній стадіях охолодження потребують невідкладної допомоги. Основні зусилля слід зосередити на підтримку дихання кровообігу, попередження подальшого охолодження і зігрівання організму.
Потерпілі негайно переводяться у тепле приміщення, знімають з них мокрий одяг, кутають і обкладають грілками. Усувають можливість западання язика,
відсмоктують слиз із рота, здійснюють інгаляцію кисню. Якщо сталася зупинка дихання і серцевої діяльності, здійснюють весь комплекс реанімаційних заходів.
Основним засобом виведення потерпілого із критичного стану є активне зігрівання. Під час зігрівання краплинне вводять підігрітий розчин 5% глюкози,
поліглюкін. З метою поповнення енергетичного матеріалу періодично вводять
по 40—50 мл 40% розчину глюкози з інсуліном і аскорбіновою кислотою. Для покращання мозкового кровообігу можно використовувати еуфілін,
нейролептики або гангліоблокатори в дозах, що не викликають зниження артеріального тиску. Для корекції ацидозу вливають 100—200 мл 5% розчину гідрокарбонату натрію; застосовують також антигістамінні препарати з метою зменшення проникності судинної стінки. Для профілактики і лікування постгіпоксичного набряку головного мозку та стимуляції сечовиділення в процесі зігрівання і після нього використовують сечогінні препарати (фуросемід
— 40-60 мг, маніт — 1 г/кг).
Крім загального охолодження при дії холоду можливі також місцеві ураження у вигляді облітеруючого ендартеріїту і відмороження.
Облітеруючий ендартеріїт виникає при тривалому охолодженні кінцівок і
зустрічається головням чином у рибалок, працівників на розробці торфу,
обслуговуючого персоналу холодильних установок. Клінічними ознаками цього захворювання є побіління шкіри пальців, зниження шкірної чутливості
Експертиза працездатності. Особи, що перенесли легкі форми переохолодження, після проведеного лікування і повного одужання можуть повернутися на попередню роботу. Якщо після перенесених тяжких форм переохолодження мають місце залишкові явища з функціональними порушеннями, які не дають змоги виконувати попередню роботу, то таких хворих з урахуванням ступеня функціональних розладів слід раціонально працевлаштувати або ж направити на МСЕК для визначення групи інвалідності.
Профілактика. Основні заходи з профілактики охолодження організму такі:
профілактика вихолоджування виробничих приміщень шляхом теплоізоляції
підлоги, стіп, вікон та ін.;
обладнання місцевого опалення на фіксованих робочих місцях;
обладнання приміщень для обігрівання у великих цехах без фіксованих робочих місць (холодильники,збагачувальні фабрики) та під час роботи на відкритому
нейролептики або гангліоблокатори в дозах, що не викликають зниження артеріального тиску. Для корекції ацидозу вливають 100—200 мл 5% розчину гідрокарбонату натрію; застосовують також антигістамінні препарати з метою зменшення проникності судинної стінки. Для профілактики і лікування постгіпоксичного набряку головного мозку та стимуляції сечовиділення в процесі зігрівання і після нього використовують сечогінні препарати (фуросемід
— 40-60 мг, маніт — 1 г/кг).
Крім загального охолодження при дії холоду можливі також місцеві ураження у вигляді облітеруючого ендартеріїту і відмороження.
Облітеруючий ендартеріїт виникає при тривалому охолодженні кінцівок і
зустрічається головням чином у рибалок, працівників на розробці торфу,
обслуговуючого персоналу холодильних установок. Клінічними ознаками цього захворювання є побіління шкіри пальців, зниження шкірної чутливості
Експертиза працездатності. Особи, що перенесли легкі форми переохолодження, після проведеного лікування і повного одужання можуть повернутися на попередню роботу. Якщо після перенесених тяжких форм переохолодження мають місце залишкові явища з функціональними порушеннями, які не дають змоги виконувати попередню роботу, то таких хворих з урахуванням ступеня функціональних розладів слід раціонально працевлаштувати або ж направити на МСЕК для визначення групи інвалідності.
Профілактика. Основні заходи з профілактики охолодження організму такі:
профілактика вихолоджування виробничих приміщень шляхом теплоізоляції
підлоги, стіп, вікон та ін.;
обладнання місцевого опалення на фіксованих робочих місцях;
обладнання приміщень для обігрівання у великих цехах без фіксованих робочих місць (холодильники,збагачувальні фабрики) та під час роботи на відкритому
повітрі в холодних кліматичних зонах; температура повітря у приміщеннях має
підтримуватись в межах 21— 24 °С;
застосування засобів індивідуального захисту від холоду;
здійснення заходів щодо загартовування організму, адаптації його до перебування в умовах холодного клімату;
організація попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, що працюють в умовах впливу низьких температур; періодичні медичні огляди проводять один раз протягом двох років з участю терапевта, невропатолога і хірурга
30п. Визначити основні професії, які належать до групи ризику щодо
розвитку професійних захворювань опорно-рухового апарату.
Серед професійних захворювань досить значне місце займає патологія, яка відноситься до захворювань опорно-рухового апарату. Ці стани зумовлені
насамперед функціональним перенапруженням і мікротравматизацією.
Зустрічаються вони серед ковалів, вантажників, вальцювальників, гірників,
друкарок, лінотипістів, піаністів, ізолювальників та ін. (табл. 15). Тобто основними несприятливими факторами в генезі цих захворювань є тяжка фізична праця і локальне навантаження та значне статичне напруження внаслідок рухів кінцівок, що багаторазово повторюються, а також тривале перебування у вимушеній позі.
Таблиця 15
Основні професії, які відносяться до групи ризику на виникнення професійних захворювань опорно-рухового апарату
– носильники
– сталевари, ливарі
– шахтарі
підтримуватись в межах 21— 24 °С;
застосування засобів індивідуального захисту від холоду;
здійснення заходів щодо загартовування організму, адаптації його до перебування в умовах холодного клімату;
організація попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, що працюють в умовах впливу низьких температур; періодичні медичні огляди проводять один раз протягом двох років з участю терапевта, невропатолога і хірурга
30п. Визначити основні професії, які належать до групи ризику щодо
розвитку професійних захворювань опорно-рухового апарату.
Серед професійних захворювань досить значне місце займає патологія, яка відноситься до захворювань опорно-рухового апарату. Ці стани зумовлені
насамперед функціональним перенапруженням і мікротравматизацією.
Зустрічаються вони серед ковалів, вантажників, вальцювальників, гірників,
друкарок, лінотипістів, піаністів, ізолювальників та ін. (табл. 15). Тобто основними несприятливими факторами в генезі цих захворювань є тяжка фізична праця і локальне навантаження та значне статичне напруження внаслідок рухів кінцівок, що багаторазово повторюються, а також тривале перебування у вимушеній позі.
Таблиця 15
Основні професії, які відносяться до групи ризику на виникнення професійних захворювань опорно-рухового апарату
– носильники
– сталевари, ливарі
– шахтарі
– пакувальники
– робітники пошти
– робітники птахоферм
– секретарі-друкарки
– сурдоперекладачи
– робітники текстильної промисловості
– складачи
– користувачи ЕОМ
– робітники, які контактуть із віброінструментом
– робітники літакобудування
– робітники машинобудування
– разливальники напоїв та автоклавщики
– розбиральники туш
– касири
– конструктори
– водії
– електронщики
– різчики та закройщики
– кухарі, кулінари
– бакалійники
– в'язальники, швачки
Більшість синдромів цієї патології локалізується на верхніх кінцівках, що пояснюється великими локальними навантаженнями, значною кількістю мілких стереотипних рухів кистей і пальців рук (у деяких професіях досягає кількох десятків тисяч рухів).
Класифікація. Виділяють такі професійні хвороби, зумовлені функціональним перенапруженням
Професійна дискінезія (координаторний невроз).
Хвороби периферичної нервової системи: невропатія, шийно-плечова плексопатія,
шийна і попереково-крижова радикулопатія, люмбальгія.
Хвороби апарату опору і руху: а) хвороби м'язів (міалгія, міозит, міофасцит); б)
хвороби фіброзно-тканинних
і
синовіальних утворень
(плечово-лопатковий періартрит, епікондиліт, тендовагініт, стенозуючий лігаментит, контрактура долонного апоневрозу, бурсит); в) остеохондропатія (деформуючий артроз, спондилартроз,
некроз кістки асептичний); г) комбіновані синдроми.
31п. Основні клінічні форми професійних дискінезій. Патогенез. Клінічна
картина. Діагностика. Лікування. Профілактика. Експертиза працездатності.
Професійна дискінезія займає особливе місце серед усіх захворювань, зумовлених функціональним перенапруженням, бо ж є функціональним захворюванням центральної
нервової системи
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 16