1П. Профпатологія як клінічна дисципліна. Класифікаціяпрофесійних захворювань сторінка 3

кремнію діоксиду та заліза, і має певні клініко-рентгенологічні
особливості.Для пневмоконіозу електрозварників морфологічним субстратом є інтерстиціальний фіброз з відносно незначним скуіиенням вогнищ пилу. У легенях таких хворих виявляють склероз з відкладенням пилу, стовщенням альвеолярних перегородок; у лімфатитних вузлах —
пил, розвиток сполучної тканини, яка на відміну від силікозу не займає
всього лімфатичного вузла. Також не характерне виникнення вузликів,
як при силікозі.Пневмоконіоз електрозварників розвивається у середньому після 15—16 років роботи за фахом. У разі роботи електрозварником у закритих приміщеннях цей вид пневмоконіозу може розвиватись і раніше — до 5 років. У початкових стадіях захворювання в більшості випадків хворі або зовсім не мають скарг, або вони незначні: деяке відчуття задишки після фізичного навантаження, сухий кашель. Дані фізикального обстеження також мізерні. Загальний стан таких хворих, як правило, залишається задовільним; виникає незначний ціаноз, форма грудної клітки не змінюється. У деяких випадках виявляють перкуторний звук з помірним коробковим відтінком у нижньобічних відділах грудної клітки. Дихання везикулярне, ослаблене,
рідше — жорсткувате. Вислуховують непостійні одиничні сухі
хрипи. Більшість показників вентиляційної функції легенів незмінені;.На рентгенограмі легенів у початковий період захворювання спостерігають дифузне посилення і деформацію малюнка легенів.
Згодом з’являється поширена пориста звивистість, вираженіша в середніх і нижніх ділянках легеневих полів. На цьому тлі визначають округлі утворення малого розміру з різкими контурами і підвищеною
інтенсивністю їх тіней. Динамічні спостереження свідчать про доброякісний перебіг пневмоконіозу електрозварників. Як правило, не спостерігають прогресування захворювання до III стадії. Приєднання до пневмоконіозу електрозварників хронічного бронхіту погіршує перебіг захворювання. У таких випадках клінічна картина залежить від активності неспецифічної інфекції, вираженості обструкції бронхів та емфіземи легенів.Хворі на пневмоконіоз електрозварників 1 стадії,
особливо без ускладнень, не потребують спеціального лікування; їм рекомендують загальні заходи для підвищення опірності організму до
інфекції, повноцінне харчування, виконання фізичних вправ,
дотримання режиму праці та відпочинку. У разі ускладнення пневмоконіозу електрозварників бронхітом, легеневою недостатністю,
інколи — бронхіальною астмою призначають відповідне лікування.Електрозварникам з пневмоконіозом І стадії за відсутності
клінічної симптоматики захворювання може бути дозволено працювати за фахом під ретельним лікарським спостереженням, але їх необхідно відсторонити віл роботи в закритих приміщеннях. При II стадії

захворювання в разі приєднання хронічного бронхіту, емфіземи,
туберкульозу легенів робота за фахом електрозварника протипоказана.Профілактика виникнення пневмоконіозу електрозварників полягає у вдосконаленні технологічного процесу забезпеченні ефективної вентиляції, застосуванні засобів
індивідуального захисту органів дихання, очей, проведенні
15П. Гіперчутливі пневмоніти. Особливості клінічного перебігу.
Діагностика.
Гіперчутливий пневмоніт (ДП) - дифузне інтерстиціальне гранульоматозне запальне захворювання легень, зумовлене алергічною реакцією після
повторних інгаляцій пилу, що містить білки тваринного і рослинного походження або (рідше) неорганічні сполуки. Частота. У 1-8% фермерів і
6-15% осіб, які розводять птахів.
Спеціальні дослідження
• Наявність преципітуючих AT в сироватці. Слід враховувати, що у 40-50%
осіб без ознак захворювання, але мали тривалий контакт з патогенними факторами навколишнього середовища, цей тест є хибнопозитивним
• Припинення впливу алергену
• Гостра форма (тяжкий перебіг)
• Глюкокортикоїди - преднізолон 60 мг/добу або його аналоги в еквівалентних дозах протягом 1-2 тижнів з наступним поступовим зниженням дози протягом 2 тижнів до 20 мг/добу, а потім - на 2,5 мг/тиж аж до скасування
• Оксигенотерапія, бронхолітичні, жарознижуючі, протикашльові засоби - при необхідності
• Антибіотики - тільки при приєднанні інфекції
• Хронічна форма - лікування глюкокортикоїдами продовжують у разі
позитивної клінічної та рентгенологічної динаміки.
16П. Бериліоз
У патогенезі бериліозу суттєву роль відіграють аутоімунні процеси,
зумовлені сенсибілізацією до власних білків організму, що специфічно змінюються під впливом берилію. За сучасними уявленнями, бериліоз близький до колагенозів. Берилій порушує активність ряду ферментів
(лужної фосфатази, обмін магнію).
Клініка. Гостра форма захворювання протікає:

- у формі різкого ураження кон'юнктиви і верхніх дихальних
шляхів; можливий перехід у тяжку форму з ураженням легенів
(тривалість захворювання — декілька днів або тижнів);
- у формі «берилієвої лихоманки»; - найбільш тяжкої форми —
гострого бронхобронхіоліту, або так званого пневмоніту, перебіг якого може бути двофазним: у цих випадках захворювання починається з симптомів металевої лихоманки, за якою настає безсимптомний період
(4—6 днів), і вже після цього розвивається бронхобронхіоліт.
Хронічний бериліоз. Розвивається поступово. Спочатку з'являються скарги астенічного характеру — слабість, підвищена втомлюваність,
потім приєднуються задишка під час ходи, надалі і в спокої,
приступоподібний кашель, болі в грудній клітці. Деякі хворі відмічають різке схуднення: протягом короткого проміжку часу хворі втрачають
10—20 кг. При швидкопрогресуючому перебігу можливе підвищення температури тіла до 39— 40°С з ознобом, тяжким загальним самопочуттям і вираженою задишкою. Зростає вираженість ціанозу,
який у міру розвитку захворювання приймає дифузний характер.
Наявна лімфаденопатія.
Лікування. Лікувальні заходи щодо хворих на бериліоз дешо відрізняються віл методів терапії інших видів пневмоконіозу. При гострих формах захворювання велике значення має припинення контакту зі сполуками берилію. Якщо уражено верхні дихальні шляхи,
застосовують інгаляції: теплолужні або олійні з додаван¬ ням ментолу.
При гострому бронхіоліті і пневмонії лікувальні заходи повинні бути комплексними: вюіючати препарати, шо сприяють усуненню легеневої і
серцево- судинної недостатності (кисень, серцеві глікозиди),
протиінфекційні засоби (ан¬ тибактеріальні і сульфаніламідні
препарати), десенсибілізувальні (димедрол, суп- растин). У тяжких випадках необхідно застосувати дексаметазон,
преднізолон,Автоагресивний характер змін при хронічному бершііозі є
підставою до засто¬ сування кортикостероїдних препаратів. Під час вибору схеми лікування хворих на бериліоз потрібно враховувати їх вік,
супутні захворювання, стадію хвороби. За¬ звичай лікування проводять курсами по 30—50 днів; починають з призначення 30—40 мг преднізолону на добу. Знижувати дозу препарату потрібно поступово. Не можна забувати про ризик виникнення ускладнень у разі
застосування корти¬ костероїдної терапії (порушення обміну речовин,
загострення захворювань трав¬ ного тракту, підвищення артеріального тиску, зниження опірності до інфекцій).Експертиза працездатності.

Зважаючи на раптовість і швидкий розвиток бериліозу вже в перші дні і
тижні роботи, схильність до рецидивів, тяжкість пере¬ бігу і
ускладнень, рецидивний характер уражень шкіри і тенденцію до розвитку легеневої патології у таких осіб, у разі хронічного або вираженого гострого отруєння необхідне відсторонення від роботи з берилієм і його сполуками та пос¬ тійне раціональне працевлаштування.Протипоказанням до продовження роботи з берилієм
є також позитивна шкірна проба з ним. У разі постійного працевлаштування на ЛЕК спрямовують усіх хворріх з вираженою формою бериліозу (стійке обмеження працездатності), а за легких його форм — лише тих, які потребують перекваліфікації. Питання про тимчасове припинення контакту з берилієм може виникнути в разі
ізольованого ураження очей (кон’юнктивіт) або легкого ураження верхніх дихальних шляхів.Профілактика. Серед профілактичних заходів щодо запобігання виникнен¬ ню інтоксикації берилієм важливе місце посідають;•
дотримання захисних заходів, насамперед використання спеціального одягу з подальшою його обробкою;•
наявність технічних пристроїв і устаткування, які знижують ризик впливу берилію на організм працівника;• ефективна загальна вентиляція;•
проведення попередніх і періодичних медичних оглядів працівників.
17П. Бісиноз. Особливості клінічної картини. Діагностика. Лікування.
Експертиза працездатності.
БІСИНОЗ — професійне захворювання легенів в осіб, які довгий час зазнавали впливу пилу органічних волокнистих матеріалів (бавовна,
льон, конопля). Основною шкідливістю на бавовноочисних і
бавовнопрядильних підприємствах, льонокомбінатах є пил складного складу, що містить органічну та мінеральну фракції. При підготовчих операціях з очищення та переробки бавовни, льону й інших волокнистих матеріалів, особливо при обробці грубої низькосортної
сировини, в пилу може міститись 20% і більше вільного діоксиду кремнію за рахунок ґрунтового забруднення. Такий пил силікозонебезпечний. Однак на більшості текстильних підприємств пил складається, як правило, виключно з речовин органічного походження.
Він буває забруднений бактеріями і грибками (переважно пліснявими).
Допустима концентрація для пилу рослинного і тваринного походження
(зернова, бавовняна, вовняна, пухова і т. ін.) з домішкою діоксиду кремнію: а) більш як 10% - 2 мг/м3 ; б) від 2 до 10% - 4 м/м3 ; в) менше
2% - 6 мг/м3 .

Клінічна картина. Симптоматика бісинозу, що з’являється через кілька років роботи в умовсіх великої концентрації пилу, дуже характерна. Хворі скар¬ жаться на стиснення і біль у грудній клітці,
утруднене дихання, задишку під час фізичного навантаження, сухий кашель, слабість. Спочатку ці порушення вини¬ кають лише у разі
поновлення роботи після перерви (симптом понеділка). З ча¬ сом вони не зникають і в робочі дні, а згодом можуть стати постійними.
Основою суб’єктивної симптоматики бісинозу є особлива динаміка поруш:ень прохідності бронхів; найбшьшу їх вираженість спостерігають, коли після перерви поновлюєть¬ ся контакт з промисловим пилом. Повторюючись, ці порушення призводять до розвитку незворотної патології бронхолегеневого апарату,
легенево-серцевої не¬ достатності, приєднання інших захворювань.Перебіг бісинозу має такі стадії:/ стадія — у разі
поновлення роботи після перерви з’являються утруднене дихання,
відчуття стиснення в грудній клітці, кашель, слабість. У більшості
хво¬ рих аускультативна симптоматика відсутня, іноді можуть бути виявлені фізикаль- ні ознаки початкової емфіземи легенів і бронхіту.Л
стадія — задишка і кашель стають вираженішими і виникають під час ро¬ боти, але понеділок лишається одним із найтяжчих днів. З’являється мокротиння, слизове або слизисто-гнійне. Задишка може бути значною,
аж до характерних для бронхіальної астми нападів. Зазвичай з’являються клінічні та рентгенологічні ознаки бронхіту й емфіземи легенів, стійкі та виражені порушення функції зов¬ нішнього дихання обструктивного та рестриктивного типу.III
стадія — світлі
проміжки зникають, суб’єктивні симптоми зберігаються протягом усього тижня і поза виробничих умов. З’являється об’єктивна симпто¬ матика хронічного бронхіту, емфіземи легенів, іноді
бронхіальної астми. По¬ глиблюються вентиляційні порушення,
розвивається легенево-судинна недостат¬ ність. Рентгенологічно виявляють ознаки емфіземи легенів, ущільнення коренів Спостерігають
і низку інших змін в організмі: розвиваються артеріальна гі¬ пертензія,
диспептичні явища, зниження нюху (у працівників льонокомбінатів), атрофічні риніт, ларингіт, дерматит. Шкірні проби з екстрактом із виробньгїого пилу позитивні.Лікування хворих на бісиноз проводять відповідно до загальних принципів терапії пневмоконіозу. У
разі ускладнення бісинозу запальним процесом призна¬ чають антибактерііиіьні препарати, розвитку легеневого серця — серцеві
глікози¬ ди, сечогінні засоби.Профілактика. Профілактичні заходи щодо запобігання виникненню біси¬ нозу такі самі, що й при силікозі.

18П. Хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології.
Причини. Патогенез. Класифікація. Клініка. Диференціальна
діагностика. Лікування. Профілактика. Експертиза працездатності.
Фактори ризику розвитку ХОЗЛ:
· тривале активне і пасивне тютюнопаління (індекс паління 10-20
пачко/років);
· забруднення повітря;
· інфекції (дитячі з тяжким перебігом, часті ГРВІ);
· спадкова схильність (спадковий дефіцит a
1
-антитрипсину).
Морфологічні зміни
У хворих на ХОЗЛ патологічні зміни різного ступеня вираженості
спостерігаються в різних структурах легень: центральні
та периферичні ДШ, паренхіма та судини.
Класифікація ХОЗЛ за стадіями та ступенем тяжкості
І - легкий ступінь:
·
ОФВ
1
³ 80 %
від належних величин;
· ОФВ
1
/ФЖЕЛ < 70 %;
· хронічний кашель, продукція мокроти періодична.
II - помірний ступінь:
· 50 % £
ОФВ
1
< 80 %
від належних величин;
· ОФВ
1
/ФЖЕЛ < 70 %;
· прогресування симптомів, наявність задишки при ФН та під час загострення.
ІІІ – тяжкий ступінь:
· 30 % £
ОФВ
1
< 50 %
від належних величин;
· ОФВ
1
/ФЖЕЛ < 70 %;
· посилення задишки, повторні загострення, погіршення якості
життя пацієнта.
IV – дуже тяжкий ступінь:
·
ОФВ
1
< 30 %
від належних величин;
· ОФВ
1
/ФЖЕЛ (частіше втрачає своє діагностичне значення,
оскільки <70 % ФЖЄЛ);
· ХЛС з вираженою НК;

· подальше прогресування симптомів, значне погіршення якості
життя, загострення захворювання може загрожувати життю пацієнтів.
19П. Вібраційна хвороба внаслідок дії локальної вібрації. Патогенез,
класифікація, особливості клініки, діагностика, диференціальна
діагностика, лікування, експертиза працездатності, профілактика.
Вібраційна хвороба – професійне захворювання, основним етіологічним фактором якого є виробнича вібрація і характеризується поліморфністю клінічної симптоматики. Сприятливим фоном для розвитку захворювання
є супутні професійні фактори ризику: шум, переохолодження, значне напруження м’язів плеча і плечового поясу, вимушене положення тіла.
Небезпечною для розвитку хвороби є вібрація з частотою 16 – 250 Гц
1. Від діі локальної вібрації;
2. Від діїї “комбінованої” вібрації;
3. Від дії загальної вібрації.
І стадія – початкових проявів. Характеризується явищами короткочасного периферичного ангіодистонічного синдрому або сенсорною
невропатією рук, при якій хворі скаржаться на непостійні болі і парестезії.
Порушення чутливості найчастіше спостерігається в ділянці дистальних фаланг. Іноді може бути акроспазм пальців, який швидко проходить. У цю стадію переважають функціональні розлади, а тому вона є важкою для діагностики. Працездатність не порушена.
ІІ стадія – помірно виражених проявів. Їй притаманні більш стійкий
больовий синдром, тривалі парастезії і розлади судинної трофіки.
Характерно, що у цю стадію до існуючих уже змін тонусу капілярів приєднується ураження і крупних судин, розлади чутливості стають більш чіткими, наростають трофічні розлади, проявляється
синдром вегетативно- сенсорної поліневропатії в поєднанні із
дистрофічними порушеннями опорно-рухового апарату. Хворому стає
важко виконувати роботу, але при активному лікуванні і
застосуванні відповідних профілактичних заходів може спостерігатися регрес хвороби.
ІІІ стадія – виражених проявів. Виражені сенсомоторні поліневропатії а також енцефалоневропатії, генералізований акроспазм з ціанозом кистей,
що змінюється парезом капілярів, різке зниження, а іноді і повне випадіння вібраційної чутливості, трофічні ураження шкіри. Хворі у цю стадію непрацездатні.
ІV стадія – генералізована. Зустрічається рідко, лише у випадках довготривалого перебігу хвороби. Характеризується

генералізацією порушень судинно- нервової трофіки внаслідок ураження центральної нервової системи, а саме тих її відділів які
регулюють функцію судин. Судинні розлади виражені не тільки на руках,
а і на ногах.
Вібраційна хвороба, обумовлена локальною вібрацією, частіше зустрічається у робітників з ручними механізованими
інструментами. Клініка проявляється вегетативно-судинними,
нервово-м’язевими, чуттєвими і трофічними порушеннями.
КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ
•АНГІОДИСТОНІЧНИЙ;
•АНГІОСПАСТИЧНИЙ;
•СИНДРОМ ВЕГЕТАТИВНОГО ПОЛІНЕВРИТУ;
•СИНДРОМ ВЕГЕТОМІОФАСЦИТУ;
•СИНДРОМ СОМАТИЧНОГО НЕВРИТУ (ліктьового, серединного), ПЛЕ
КСИТУ, РАДИКУЛІТУ;
•ДІЕНЦЕФАЛЬНИЙ З НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНИМИ ПОРУШЕННЯМ
И;
•ВЕСТИБУЛЯРНИЙ.
АНГІОДИСТОНІЧНИЙ - основні скарги на болі вночі, в руках,
парестезії. Об’єктивно спостерігаються незначні вегето-судинні розл ади (похолодання і ціаноз кистей, гіперестезія на окремих фалангах
).
АНГІОСПАСТИЧНИЙ - характерні вираженні парестезії і помі
рні болі в руках, приступи ангіоспазму по типу “білих пальців”. Об’єкт ивно - зниження температури шкіри на кистях, підвищення порогу віб раційної чутливості, порушення всіх видів чутливості по типу “рукави